Відновлення Донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 23 вересня 2015 р.)

На засіданні Президії НАН України 23 вересня 2015 року за участю представників виконавчої влади, Ради національної безпеки і оборони України, науковців, громадських активістів та ЗМІ було заслухано і обговорено доповідь академіка НАН України Е.М. Лібанової про основні проблеми, що постали перед укра...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Лібанова, Е.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2015
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	З кафедри Президії НАН України
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/90621
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Відновлення Донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 23 вересня 2015 р.) / Е.М. Лібанова // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 11. — С. 13-25. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-90621
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-906212015-12-30T03:02:05Z Відновлення Донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 23 вересня 2015 р.) Лібанова, Е.М. З кафедри Президії НАН України На засіданні Президії НАН України 23 вересня 2015 року за участю представників виконавчої влади, Ради національної безпеки і оборони України, науковців, громадських активістів та ЗМІ було заслухано і обговорено доповідь академіка НАН України Е.М. Лібанової про основні проблеми, що постали перед українською владою, суспільством та міжнародними організаціями у зв’язку з процесом відродження Донбасу. У доповіді було також окреслено шляхи виконання першорядних завдань і заходів з подолання негативних наслідків донбаської трагедії. 2015 Article Відновлення Донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 23 вересня 2015 р.) / Е.М. Лібанова // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 11. — С. 13-25. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/90621 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З кафедри Президії НАН України З кафедри Президії НАН України
spellingShingle	З кафедри Президії НАН України З кафедри Президії НАН України Лібанова, Е.М. Відновлення Донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 23 вересня 2015 р.) Вісник НАН України
description	На засіданні Президії НАН України 23 вересня 2015 року за участю представників виконавчої влади, Ради національної безпеки і оборони України, науковців, громадських активістів та ЗМІ було заслухано і обговорено доповідь академіка НАН України Е.М. Лібанової про основні проблеми, що постали перед українською владою, суспільством та міжнародними організаціями у зв’язку з процесом відродження Донбасу. У доповіді було також окреслено шляхи виконання першорядних завдань і заходів з подолання негативних наслідків донбаської трагедії.
format	Article
author	Лібанова, Е.М.
author_facet	Лібанова, Е.М.
author_sort	Лібанова, Е.М.
title	Відновлення Донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 23 вересня 2015 р.)
title_short	Відновлення Донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 23 вересня 2015 р.)
title_full	Відновлення Донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 23 вересня 2015 р.)
title_fullStr	Відновлення Донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 23 вересня 2015 р.)
title_full_unstemmed	Відновлення Донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 23 вересня 2015 р.)
title_sort	відновлення донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики (стенограма наукової доповіді на засіданні президії нан україни 23 вересня 2015 р.)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2015
topic_facet	З кафедри Президії НАН України
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/90621
citation_txt	Відновлення Донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 23 вересня 2015 р.) / Е.М. Лібанова // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 11. — С. 13-25. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT líbanovaem vídnovlennâdonbasuocínkasocíalʹnoekonomíčnihvtratípríoritetnínaprâmideržavnoípolítikistenogramanaukovoídopovídínazasídanníprezidíínanukraíni23veresnâ2015r
first_indexed	2025-07-06T18:48:51Z
last_indexed	2025-07-06T18:48:51Z
_version_	1836924516391976960
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 13 ВІДНОВЛЕННЯ ДОНБАСУ: ОЦІНКА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВТРАТ І ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ Стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 23 вересня 2015 року На засіданні Президії НАН України 23 вересня 2015 року за участю пред- ставників виконавчої влади, Ради національної безпеки і оборони України, науковців, громадських активістів та ЗМІ було заслухано і обговорено до- повідь академіка НАН України Е.М. Лібанової про основні проблеми, що по- стали перед українською владою, суспільством та міжнародними органі- заціями у зв’язку з процесом відродження Донбасу. У доповіді було також окреслено шляхи виконання першорядних завдань і заходів з подолання не- гативних наслідків донбаської трагедії. Шановні члени Президії! Шановні присутні! Цю доповідь Відділення економіки НАН України підготувало в контексті виконання Академією завдань, зазначених в Ука- зі Президента України від 26.08.2015 № 514/2015 та рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 20.07.2015. Особливістю цієї доповіді є те, що у її підготовці крім установ НАН України (Інститут економіки промисловості, Інститут економіко-правових досліджень, Інститут демографії та со- ціальних досліджень ім. М.В. Птухи, Інститут економіки та прогнозування, Інститут економіки природокористування та сталого розвитку) брали участь Київський національний уні- верситет будівництва і архітектури, Дніпропетровський націо- нальний університет залізничного транспорту ім. В. Лазаряна, Український державний науково-дослідний інститут проекту- вання міст (Діпромісто), Український центр сприяння розви- тку публічно-приватного партнерства. У процесі роботи було використано результати численних проведених конференцій, круглих столів та інших заходів, на яких представники влади, бізнесу, громадських організацій, переселенці, волонтери мали можливість обговорити всі найгостріші питання. Соціологічну З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИНАН УКРАЇНИ ЛІБАНОВА Елла Марленівна — академік НАН України, доктор економічних наук, професор, академік-секретар Відділення економіки НАН України, директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України 14 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ базу становлять результати опитувань, про- ведених Інститутом соціології НАН України, Київським міжнародним інститутом соціоло- гії, Соціологічною службою «Ukrainian Sociol- ogy Service», Соціологічною службою Центру Разумкова, Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва». На сьогодні жодних сумнівів не викликає пріоритетність врахування в державній по- літиці безпрецедентних процесів на Донбасі, що спричиняють людські, моральні, політичні, екологічні та економічні втрати, радикально змінюють суспільні відносини. Масштабний воєнний конфлікт, безперечно, вкрай негатив- но впливає на і без того не надто потужний економічний потенціал країни. Йдеться як про результати безпосереднього руйнування економіки регіону — і окупованої, і підконт- рольної Україні частини, — так і про зумовлені цим проблеми прямо пов’язаних із ним підпри- ємств. Проведення цілого комплексу назрілих політичних, соціальних і економічних реформ відкриває можливості для кардинального ре- агування, але водночас потребує дуже чіткого узгодження специфічних новацій, адресова- них саме Донбасу, із загальними реформами, що поширюватимуться на всю Україну, та з тими зобов’язаннями, які взяла на себе наша держава в рамках асоціації з ЄС. Брак ресурсів істотно обмежує можливос- ті спрямування на відродження Донбасу бю- джетних коштів, надії на зовнішні інвестиції можуть не виправдатися, тому надзвичайно важливим видається залучення коштів насе- лення. Задля цього необхідно реформувати систему оподаткування і розподілу доходів між бюджетами різних рівнів, перейти до формування бюджету розвитку за рахунок бюджетних асигнувань, державних внутріш- ніх позик, ресурсів спеціалізованих фінансо- вих інституцій та державних цінних паперів з преференціями щодо їх придбання населен- ням за власні заощадження. Економіка Донбасу вже давно не відповідала навіть дуже скромним сучасним вимогам — за- старілі технології, небезпечні та шкідливі умо- ви праці, висока енергомісткість уже десятки років потребували докорінних змін. Однак будь-яка пропозиція наштовхувалася на не- здоланну перешкоду: забезпечення зайнятос- ті працівників, які неминуче втратять роботу внаслідок реконструкції. І кожного разу влада не наважувалася на рішучі дії. Наразі економі- ку зруйновано і питання стоїть у контексті її відродження. Під відродженням Донбасу розу- міється розбудова прийнятної для життя тери- торії з урахуванням усіх особливостей і труд- нощів, зумовлених безпосередньою близькіс- тю до зони бойових дій. Знищення технологіч- но застарілої економіки і розрив традиційних зв’язків з тимчасово окупованими територія- ми та Росією змушує розпочати не лише фор- мування принципово іншого господарського комплексу, а й пошук нових ринків постачан- ня сировини, комплектуючих і збуту виробле- ної продукції. І хоча країна загалом уже будує свою стратегію, реалізує торгово-економічні й валютно-фінансові проекти без ресурсного по- тенціалу Донбасу, все це відбувається доволі тяжко і, головне, не може бути причиною чи навіть аргументом для нехтування регіоном. У багатьох випадках нагальною потребою ста- Плакат радянських часів «Чим допоміг ти Донбасу». 1921 р. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 15 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ не формування схем виробничих процесів із залученням до них підприємств Дніпропетров- ської, Запорізької, Харківської та інших облас- тей України. Це означає необхідність: зміни системи розселення; будівництва нових доріг і комунікацій; будівництва/ремонту об’єктів соціальної інфраструктури, передусім житла; заохочення інвестицій в інноваційні об’єкти та технології; стимулювання прискореного роз- витку малого і середнього бізнесу, що забезпе- чуватиме робочі місця. Виконання зазначених завдань потребуватиме специфічних рішень, зокрема пов’язаних з наданням певних префе- ренцій. Події на Донбасі мають і дуже важливий психологічний вплив на українське суспіль- ство та українську державу. Міф про те, що Донбас годує всю країну, який дуже довго і, слід визнати, доволі вдало формувався місце- вою елітою і міцно вкоренився у свідомості місцевих жителів, тепер зруйнований суворою реальністю. І якщо цього (можливо) ще не ро- зуміють мешканці окупованих територій, то все глибше усвідомлюють ті, хто їх залишив, хто животіє поблизу так званої лінії розмежу- вання, хто працює на підприємствах сусідніх областей. Крім цього загалом позитивного, але дуже болючого результату, війна на Донбасі породила цілу низку викликів і загроз соціо- психологічного характеру. Зокрема, слід відзначити істотний перероз- поділ соціального статусу окремих професій. На тлі очікуваного і зрозумілого підвищення соціальної ролі військових через значне скоро- чення (а в окремих випадках і повну зупинку) роботи шахт цілком реальною виглядає зміна соціальної ролі шахтарів, яка впродовж усього періоду незалежності була важливою складо- вою політичного життя країни. Цілий комплекс проблем пов’язаний з ма- совим вимушеним внутрішнім переміщенням людей з регіону конфлікту. Велика частина пе- реселенців, попри загрози нових бомбардувань, за власним бажанням намагається переїхати до максимально близьких до рідної домівки посе- лень або навіть повернутися на окуповані те- риторії. Такі прагнення не варто кваліфікувати як прояви сепаратизму чи антиукраїнських на- строїв. Переважно це рефлексія на відсутність матеріального облаштування, житла та роботи, неможливість адаптації до умов життя у відда- лених від Донбасу регіонах. Проте це створює додаткове навантаження на території, які при- ймають внутрішньо переміщених осіб, хоча й самі, і без того, перебувають у вкрай поганому стані. Значна частина працездатних осіб не мають роботи, а отже, потребують допомоги. Через руйнування об’єктів соціальної інфра- структури у складній ситуації опиняються люди похилого віку, інваліди, хронічно хворі. Зростання масштабів дитячого сирітства і без- притульності за відсутності належної роботи не лише провокує збільшення числа дітей, які не отримують освіти, а й є потенційною загро- зою зростання злочинності. Тривалі воєнні дії та постійне збільшення кількості їх учасників створюють проблеми поствоєнного синдрому і ресоціалізації демобілізованих та часто членів їхніх родин. Водночас необхідно підкреслити позитивні зміни соціопсихологічної ситуації в Україні, спричинені подіями на Донбасі. По-перше, іс- тотно прискорилося формування української політичної нації, згуртованості суспільства навколо ідеї розбудови незалежної держави. По-друге, посилення соціальних зв’язків бага- торазово віддзеркалилося у зростанні соціаль- ного капіталу, зокрема завдяки налагоджен- ню принципово нової системи контактів між абсолютно незнайомими людьми. По-третє, утворилася альтернативна офіційним ЗМІ ін- формаційна система, до формування і вико- ристання якої залучена значна частина україн- ців, передусім молодого та середнього віку, що вочевидь сприяє формуванню демократичного суспільства. Нарешті, по-четверте, саме усві- домлення суспільної небезпеки і прагнення її уникнення зумовило масовий волонтерський рух, який є найочевиднішим і найяскравішим проявом діяльності громадянського суспіль- ства. Отже, на тлі величезних економічних і політичних проблем трагедія Донбасу зумови- ла надзвичайно важливі позитивні суспільно- політичні наслідки. 16 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Відродження Донбасу потребує цілеспрямо- ваної систематичної і системної роботи влад- них структур, широкого залучення громадян- ського суспільства, міжнародних організацій. Необхідно максимально опрацювати накопи- чений у різних країнах досвід, по можливості адаптувати його і використати в Україні. Політичне визнання. Українське суспіль- ство має визнати, що Донбас є територією України, частиною унітарної держави, яка по- страждала від воєнного конфлікту і потребує тривалої реабілітації. Основою відродження Донбасу стане консолідація зусиль влади, біз- несу і громадян та величезні, насамперед влас- ні, фінансові ресурси усієї держави. Економічне відродження. Донбас має ста- ти майданчиком для комплексного впрова- дження найсучасніших методів управління та організації економічних процесів, де важливу роль відіграватимуть розвиток соціальної від- повідальності бізнесу і різні форми публічно- приватного партнерства. Працівники мають стати інвесторами й отримувати свою частку прибутків (як у розвинених європейських кра- їнах), а бізнес — податкові канікули під дієвим громадським контролем для запобігання зло- вживанням. Баланс ринку праці. Значна частина най- більш активних, креативних і самодостатніх громадян працездатного віку виїхала з тери- торії Донбасу. Тому необхідно переосмислити підходи до забезпечення зайнятості населення. Розвиток нових секторів економіки і будівни- цтво нових підприємств на сучасній техноло- гічній основі потребуватиме іншої за якістю робочої сили. Частково проблему можна вирі- шити шляхом перепідготовки та перекваліфі- кації кадрів, створивши навчальні центри, за- безпечені необхідним обладнанням, кадрами, навчальними технологіями. Пропозиція ро- бочої сили на регіональному ринку праці фор- муватиметься також за рахунок різних форм міграції. Громадський порядок і безпека. Перенаси- чення зброєю та близькість непідконтрольних Україні територій зумовлює високий рівень загрози терористичних актів, проявів банди- тизму і складну криміногенну ситуацію на Донбасі. Тому при будівництві й відновленні виробничих і соціальних об’єктів потрібно пе- редбачати їх захист, посилити контроль за по- рядком на вулицях та в місцях масового скуп- чення людей. Необхідно концентрувати зусил- ля на подоланні і запобіганні в майбутньому проявам масової агресії, залученні для цього комплексу правоохоронних інструментів, ме- тодів психологічного впливу, роз’яснювальної роботи і пропаганди. Мир і суспільна консолідація. Тривале вій- ськове протистояння та зростання людських втрат, перебування населення на окупованих і прилеглих до них територіях під інформацій- ним впливом російської пропаганди посилю- ють тенденції непорозуміння й протистояння в суспільстві. Їх подолання потребує наполегли- вої роз’яснювальної і пропагандистської робо- ти, до якої мають долучитися всі, хто впливає на формування світогляду людей, — освітяни, журналісти, депутати всіх рівнів. Громадян- ське примирення потребуватиме не менш як 10—15 років і має стати невід’ємною частиною складного комплексного процесу консолідації українського суспільства, формування патріо- тизму та української ідентичності. Складові цілеспрямованої роботи задля відновлення Донбасу ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 17 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Соціально-економічний стан Донбасу в передкризовий період Людський розвиток. Населення Донбасу сформувалося під впливом масштабних мігра- цій з території колишнього СРСР — понад 80 % осіб, народжених поза межами країни, є вихід- цями з Російської Федерації. У ХХІ ст. регіон зазнав відчутних міграційних втрат і зараз має найбільші темпи депопуляції населення. На Донбасі існувала потужна система професій- ної освіти, зокрема щодо підготовки і навчання працівників на виробництві. Водночас ринок праці Донбасу відчував вплив структурних дисбалансів, зумовлених незадоволеним по- питом на кваліфікованих працівників робітни- чих професій та інженерних спеціальностей, а сформована у радянський період структура економіки індустріального типу визначалася поширенням некваліфікованої праці. Населен- ня регіону завжди вирізняли відносно високий рівень матеріального добробуту, доходів і за- робітної плати. При цьому в структурі дохо- дів високою була частка пенсій, що пов’язано з професійними пільгами і компенсаціями за роботу в небезпечних, тяжких та шкідливих умовах праці — одних із найнесприятливіших в Україні. Соціальне середовище на Донбасі характеризувалося підвищеним рівнем зло- чинності та самогубств, складною ситуацією із захворюваністю населення на туберкульоз. Соціальна, виробнича та сільська інф- раструктура. Інфраструктура охорони здо- ров’я мала розвинену мережу лікувально- профілактичних закладів, у регіоні налічува- лося 44,3 % загальної кількості дошкільних за- кладів із санаторними групами. Особливістю шкільної мережі Донбасу була велика частка міських шкіл, найбільша кількість державних загальноосвітніх навчальних закладів і одна з найпотужніших у країні мереж міських вечір- ніх шкіл з великою кількістю учнів. У Доне- цькій області було сконцентровано найбіль- шу в Україні кількість професійно-технічних і вищих навчальних закладів, а студентський контингент разом зі слухачами професійно- технічних закладів перевищував 280 тис. осіб. Витрати на соціальну інфраструктуру в роз- рахунку на 1 особу на Донбасі були нижчими від середнього в Україні рівня. За обсягами введення в експлуатацію житла Луганська і Донецька області посідали останні позиції се- ред регіонів України. Рівень розвитку сільської інфраструктури в регіоні був одним з найниж- чих в Україні, понад третина сіл не мала доріг з твердим покриттям, а житлові будинки у кож- ному п’ятому селі не були забезпечені жодним видом благоустрою. Економічна ситуація. На Донбасі сфор- мувався індустріально-аграрний господар- ський комплекс з переважним розвитком важкої промисловості. Регіон площею 8,8 % території країни виробляв 25,0 % промислової і 8,0 % сільськогосподарської продукції. Під- приємства були розташовані кластерами (ву- гільний, металургійний, важкого машинобу- дування, енергетичний, хімічний), більшість галузей спеціалізації мали міжрегіональне та міжнародне значення. На Донецьку та Луган- ську області за різними оцінками припадало 23—27 % загального експорту України. До- нецький економічний район вирізняла роз- винена мережа автомобільних і залізничних шляхів загальнодержавного значення, які були частиною міжнародних транспортних коридорів. Через його територію пролягали важливі транзитні магістральні газо- і нафто- проводи, лінії електромереж та зв’язку. Регіон характеризувався високою часткою сільсько- господарських угідь. Зараз 70—90 % виробни- цтва основних видів сільськогосподарської продукції зосереджено на підконтрольних Україні територіях. Екологічний стан та особливості приро- докористування. Донбас традиційно нале- жав до регіонів з високим рівнем техногенного впливу на навколишнє природне середовище. Дефіцит питної води становив 65 % від загаль- ної потреби, у більшості населених пунктів Донбасу вода подавалася за графіками, понад 30 % населених пунктів не мали централізо- ваного водопостачання, а в Луганській облас- ті лише 20 % води відповідало нормам ДСТУ «Питна вода». 18 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Соціально-економічні втрати внаслідок воєнних дій Соціально-демографічні втрати. Втрати ци- вільного населення внаслідок воєнних дій на Донбасі становлять понад 7 тис. осіб і продо- вжують зростати. Крім безпосередньої загрози життю населення під час бойових дій, погір- шення стану його здоров’я спричинюють по- рушення нормальних умов життя, відсутність необхідної медичної допомоги, брак лікар- ських засобів, вимушене недоотримання по- трібного лікування. Є ризик спалахів соціаль- но небезпечних хвороб. Погіршення санітарно- епідеміологічного стану є найвагомішим, після безпосередньої загрози життю, ризиком для здоров’я населення і відновлення економічної діяльності на Донбасі. Підтверджені загальні міграційні втрати регіону наближаються до 1,5 млн осіб. Неви- значеність реальних перспектив щодо припи- нення бойових дій та відновлення контролю України над окупованими територіями мати- ме наслідком подальше збільшення масштабів внутрішньої міграції населення. Втрати робочих місць оцінюють від 50 % для великих підприємств до 80—90 % для ма- лих і середніх підприємств регіону. Через це від 1,1 до 1,8 млн працездатних осіб на Дон- басі частково або повністю залишилися без роботи та засобів існування, що призвело до появи майже 2 млн осіб економічно неактив- ного населення. Збільшення масштабів бідності серед на- селення Донбасу внаслідок втрати основних джерел доходів, майна і соціального статусу має наслідком формування феномену раптової бідності та зростання навантаження на систе- му державної соціальної підтримки. Руйнування поселенської структури, ви- робничої й соціальної інфраструктури. Вна- слідок конфліктної ситуації та бойових дій густозаселені, унікальні за рівнем урбанізації Донецька і Луганська області зазнали найбіль- ших втрат людності міських поселень на тлі дезорганізації життєдіяльності населення та надання соціальних послуг, повного або част- кового руйнування житлового фонду і страте- гічно важливих інфраструктурних об’єктів. Се- редня густота населення зменшилася на 20,2 %, що є критичним з точки зору відновлення по- тенціалу людності поселень у найближчій пер- спективі. Більша частина руйнувань припадає на житлові будинки та системи енерго-, водо- і теплопостачання. Загальна сума збитків лише у Донецькій області перевищує 1,25 млрд грн. Значна кількість закладів соціальної інфра- структури залишилася на тимчасово непід- контрольній Україні території. Втрати виробничої інфраструктури. До- нецька та Луганська області є найбільшими в Україні за своїм промисловим потенціалом. Через бойові дії істотно постраждали машино- будування, важка та видобувна промисловість, зокрема вугільна, значна частка підприємств Вплив бойових дій на інфраструктуру Донецької та Луганської областей; темним кольором позначено те- риторії, що зазнали руйнувань ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 19 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ яких розташована в зоні АТО. Економічна ак- тивність на тимчасово неконтрольованих Укра- їною територіях знизилася у 5 разів. У 2014 р. обсяги промислової продукції знизилися у До- нецькій області на 31,5 %, у Луганській — на 42,0 %. Бюджетні втрати становлять 20 %. Екологічні втрати та погіршення умов природокористування. Значних руйнувань зазнала інфраструктура водопостачання та во- довідведення, пошкоджено канал Сіверський Донець—Донбас, є загроза повного припи- нення водопостачання міст і селищ загальною чисельністю населення понад 2,5 млн чол. Від- бувається затоплення шахт, що може призвес- ти до забруднення та отруєння підземних вод басейнів р. Сіверський Донець і малих річок Руйнування інфраструктури і напрями зміни системи розселення для Донецької та Луганської областей 20 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Приазов’я, питної води та навколишнього при- родного середовища. Збільшується кількість випадків потраплян- ня до водойм небезпечних отруйних речовин промислового і комунального походження. Небезпеку становлять також стихійні захоро- нення без дотримання санітарно-гігієнічних вимог. Пріоритети відновлення соціально-економічного потенціалу Принципово неприйнятною є установка на відновлення Донбасу на рівні стандар- тів доконфліктного періоду. Бажаний рі- вень постконфліктної реабілітації регіону має бути досяжним і відповідати фінансовим, матеріально-технічним та кадровим можли- востям країни. Програма відновлення і розви- тку Донбасу повинна стати національним про- ектом комплексної модернізації економіки та інфраструктури України. На початковому ета- пі реабілітації понад 90 % державних коштів має бути спрямовано на відновлення й рекон- струкцію систем життєзабезпечення та інфра- структури, у подальшому потрібно залучати не лише державні кошти і міжнародну допомогу, а й ресурси українського бізнесу. Зміни в системі розселення та відновлен- ня поселенської структури передбачатимуть формування єдиної інтегрованої регіональної системи розселення з охопленням міжрайон- них підсистем на підконтрольній Україні те- риторії (Слов’янсько-Краматорської, Волно- васької, Великоновосілківської — у Донецькій області й Лисичансько-Сєверодонецької, Сва- тівської, Старобільської, Біловодської — у Лу ганській області) за активної поведінкової стратегії мешканців цих територій, спрямова- ної на участь у відбудові. Відновлення і модернізація житлового фонду, економічної, транспортної та соці- альної інфраструктури має здійснюватися залежно від ступеня пошкодження, на основі пріоритетів постконфліктного відновлення, критеріїв ефективності інвестицій та розум- ної мінімізації витрат. Критично важливим є відновлення пошкоджених та зруйнованих систем водопостачання і водовідведення, що мають ключове значення для забезпечення екологічної безпеки Донбасу та потреб пит- ного водопостачання. Головними завданнями транспортної та комунікаційної реабілітації регіону є відновлення (будівництво) автомо- більних доріг і забезпечення національного те- лерадіомовлення на території Донбасу. Розбудова сучасної промисловості пе- редбачає орієнтацію на неоіндустріальну мо- дернізацію підприємств традиційних галузей спеціалізації регіону 1 для забезпечення кон- курентоспроможності в глобальній економіці; становлення нових видів діяльності як осно- ви розвитку внутрішнього ринку, нарощуван- ня експортного потенціалу і вирішення соці- альних проблем регіону; створення техніко- впроваджувальних (наукових і технологічних парків) та промислових інвестиційних зон (ін- дустріальних парків). 1 Постачальники і споживачі вугільного палива мають стати партнерами економічних мереж. Саме до цього підводять теоретичні й практичні розробки лауреата Нобелівської премії з економіки Елінор Остром. Споживачі вугільного палива, які не можуть обійти- ся без продукції державних вугільних шахт, мають взяти на себе інвестиційні обов’язки з їх модернізації та забезпечення сталого розвитку. Можливість і до- цільність таких відносин підтверджує досвід япон- ських енергетиків і вугільників о. Сахалін. Після ава- рії на АЕС Фукусіма в Японії виникла необхідність екстреної розконсервації потужної вугільної ТЕС. За паливом звернулися до найближчих вугільних ком- паній, що розташовані на о. Сахалін. Собівартість ви- добутку вугілля підземним способом там перевищує експортні ціни, але японці, щоб отримати необхідні ресурси, погодилися стати інвесторами місцевих шахт. В Україні за наявності в Маріуполі двох вели- ких металургійних підприємств, які можуть обслуго- вуватися залізничним, морським та автомобільним транспортом, як постачальника залізорудної сирови- ни розглядають гірничо-збагачувальні підприємства Криворізького басейну, а коксівного вугілля – видо- бувні підприємства Африки та Австралії. Постачан- ня коксівного вугілля на першому етапі може здій- снюватися морськими суднами до одного з портів Чорноморського басейну. Завдання полягає у виборі оптимального маршруту та виду транспорту для об- слуговування підприємств. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 21 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Розвиток села і сільського господарства має здійснюватися на основі виробництва сіль- ськогосподарської продукції для забезпечення потреб населення регіону; модернізації та роз- витку господарств населення; диверсифікації сільської економіки; модернізації житлового фонду в сільській місцевості та розвитку сіль- ської інфраструктури; стимулювання самоор- ганізації сільських громад. Реалізація пріоритетів людського розви- тку дасть змогу забезпечити: • прогресивне збалансування ринку праці за- для досягнення динамічної ринкової рівноваги з домінуванням регулярної, стабільної зайнятості у формальному секторі економіки та забезпечен- ням відповідності робочих місць визначеним на- прямам соціально-економічного розвитку; • формування галузевих освітньо-науково- виробничих комплексів навколо галузевих кластерів на основі створення об’єднань на- вчальних закладів, наукових установ і підпри- ємств для підготовки й перепідготовки кадрів, проведення наукових досліджень та експери- ментального впровадження їх результатів на підприємствах регіону; • створення умов для інтеграції внутрішньо переміщених осіб до місцевих громад у регіо- нах їх розселення, зменшення крайніх проявів бідності серед внутрішньо переміщених осіб та запобігання їх соціальному відторгненню; • формування системи інтегрованого управ- ління природними ресурсами, запровадження природно-ресурсного моніторингу згідно зі стандартами Європейського Союзу; • здатність системи державного управління оперативно й ефективно діяти на упередження та подолання наслідків конфліктів, запобігати людським, соціальним та економічним втра- там, сприяти відновленню постконфліктних територій на інноваційній основі. Інституційне забезпечення та економіко-правові механізми відновлення Донбасу Ефективним інструментом модернізації та створення нових інфраструктурних об’єктів є механізми публічно-приватного партнерства, а також створення індустріальних і наукових парків для залучення приватних інвесторів. Реалізація заходів з відновлення Донбасу на сучасній технологічній базі потребує уваги до розвитку відповідного інституційного середо- вища — створення публічних і приватних ін- ститутів розвитку, підвищення інституційної спроможності публічної влади та обізнаності суспільства щодо планів розвитку території, активної участі у цих процесах наукових і ана- літичних центрів, міжнародних організацій, які мають відповідний досвід та компетенції з реалізації проектів з урахуванням інтересів різних соціальних груп. Розвиток публічно-приватного партнер- ства. Перспективною є реалізація проектів публічно-приватного партнерства на Донбасі за такими напрямами: • будівництво і відновлення автомобільних доріг для підвищення економічної й соціаль- ної зв’язаності перспективних територіальних кластерів економічного розвитку; • будівництво, модернізація, реконструкція, оновлення й технічне переоснащення споруд з водопостачання та водовідведення у населених пунктах; • модернізація теплової енергетики через створення енергетичних індустріальних парків на базі державних вугільних шахт та збагачу- вальних фабрик, реалізація пілотного проекту з газифікації вугілля для постачання техноло- гічних газів на хімічні підприємства; • розвиток промисловості будівельних ма- теріалів з використанням місцевої сировинної бази і промислових майданчиків ліквідованих підприємств; • відновлення частково зруйнованих і не- працюючих об’єктів соціальної інфраструкту- ри, будівництво соціального житла, відбудова втраченого житла, управління житловим фон- дом, надання соціальних послуг. Принциповим є надання податкових пільг суб’єктам господарювання — приватним парт- нерам, діяльність яких спрямована на вироб- ництво продукції, виконання робіт та надання важливих для відновлення Донбасу послуг, і 22 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ спрямування відповідної економії коштів на збільшення капіталовкладень і прискорення відновлювальних робіт, здійснюваних у рамках проектів публічно-приватного партнерства. Децентралізація управління і владних повноважень. Вирішення проблем соціально- економічного розвитку Донбасу вимагає коре- гування податкового і бюджетного законодав- ства з урахуванням таких особливостей 2: • закріплення на період відновлення еконо- міки Донбасу (але не менш як на 5 років) за- рахування у повному обсязі до місцевого бю- джету основних загальнодержавних податків (на додану вартість, на прибуток підприємств, на доходи фізичних осіб), а в поствідновлю- вальний період (орієнтовно 10 років) — зара- хування до місцевих бюджетів 70 % зазначених податків; • надання органам місцевого самоврядуван- ня права самостійно розпоряджатися бюджет- ними коштами з можливістю їх розміщення у відділеннях банків державної форми власності або в комунальних банках для уникнення про- блем, пов’язаних з казначейським обслугову- ванням місцевих бюджетів; • визначення порядку здійснення повнова- жень органів державної виконавчої влади, зо- крема в соціальній сфері, делегованих органам місцевого самоврядування для їх реалізації на 2 Регіональна допомога – це не єдиний інструмент під- тримки інвестицій та створення робочих місць у регі- онах з надзвичайно низьким рівнем життя і може на- даватися у різних формах, однак за гарантій міні- мального спотворення конкуренції. Надання прямої матеріальної допомоги (субсидії, пільги, звільнення або зниження податків чи обов’язкових зборів) по- требує доведення неможливості застосування форм, що менше спотворюють конкуренцію (заснованих, наприклад, на боргових інструментах – позики під низькі відсотки, державні гарантії). Одержувач допо- моги має забезпечити не менш як 25% витрат за раху- нок власних ресурсів або зовнішнього фінансування. Це сприяє зацікавленості одержувача допомоги і га- рантіям життєздатності інвестицій. Для забезпечен- ня інвестиціями реального сталого розвитку відпо- відної території вони мають тривати не менше 5 років (3 роки для малих і середніх підприємств) після за- вершення інвестиційного проекту. відповідній території, встановлення в Бюджет- ному кодексі України відповідальності розпо- рядників бюджетних коштів за несвоєчасне і неповне фінансування делегованих повнова- жень, надання органам місцевого самовряду- вання права щодо їх реалізації в межах виділе- них з державного бюджету коштів. При оптимізації структури повноважень місцевих органів влади слід дотримуватися принципу субсидіарності як європейського критерію визначення повноважень, які доціль- но передати на регіональний рівень. Для забезпечення безпосередньої участі гро- мадян у місцевому самоврядуванні, взаємодії територіальних громад при реалізації спільних проектів регіони, райони, кластери, міста, під- приємства мають розглядатися як правові ін- ститути, в рамках яких забезпечується збалан- сування прав і обов’язків учасників взаємовід- носин, ефективний контроль громадськості за діяльністю органів публічної влади та органів місцевого самоврядування на відповідному рівні. Процеси децентралізації передбачають активне використання світового досвіду залу- чення громадських організацій до вирішення соціально-економічних питань місцевого роз- витку шляхом створення громадських рад. Прискорення дерегуляції економіки. Змен- шення адміністративних перешкод для стиму- лювання розвитку економіки і суб’єктів гос- подарювання, передусім малого та середнього підприємництва, передбачає встановлення єдиних (загальних) дат набрання чинності нормативними актами, які матимуть вплив на суб’єкти господарювання, з попереднім пові- домленням про плановані зміни 3. 3 Принципи надання державної допомоги в Європей- ському Союзі: 50 % суми відшкодованих витрат для регіонів, де ВВП на душу населення ≤ 45 % середньо- го показника по ЄС; 35 % – для регіонів, де ВВП на душу населення < 60 %; 25 % – для регіонів, де ВВП на душу населення ≤ 75 %. Окреме регулювання на- дання державної допомоги передбачено для аеропор- тів, сільського господарства, рибальства, енергетич- ного сектору. Не дозволяється регіональна допомога у вугільному, транспортному секторах, суднобуду- ванні, виробництві синтетичного волокна та сталели- варному виробництві. Операційна допомога, що по- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 23 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Для суб’єктів підприємницької діяльності на територіях Донецької та Луганської облас- тей зі спеціальним режимом господарювання пропонується встановити спрощений поря- док видачі документів дозвільного характеру, необхідних для ведення бізнесу (не більш як 3 робочі дні). Запровадження спеціального режиму гос подарювання. Основою соціально-еко но- міч ного відродження Донбасу має стати Закон України «Про спеціальний режим здійснення господарської та інвестиційної діяльності в окремих районах Донецької та Луганської об- ластей», покликаний органічно поєднати пере- ваги різних типів спеціальних режимів госпо- дарювання з метою максимізації економічного ефекту шляхом: • встановлення особливого порядку органі- зації і здійснення господарської та інвестицій- ної діяльності (пільговий режим господарю- криває поточні витрати підприємства, як правило, заборонена, однак вона може бути дозволена, якщо перешкоди у розвитку економічної діяльності на- стільки серйозні та довготривалі, що допомога у ви- гляді інвестицій не є достатньою для розвитку тери- торії. Допомога у розвитку малих та середніх підприємств – правила ЄС. У 2008 р. у ЄС було прийнято Закон про малий бізнес, в якому закріплено принцип «спочатку подумай про малий бізнес» (Think Small First). Він полягає в тому, що під час розроблення нормативно- правових актів обов’язково мають враховуватися ін- тереси МСП: якщо МСП зможуть дотримуватися приписів з обґрунтованими витратами, то це зможуть зробити і великі фірми, а зворотний зв’язок не за- вжди можливий. Передбачено встановлення єдиних (загальних) дат набрання чинності нормативними актами (сommon сommencement dates), кількість яких протягом року обмежена. Зазвичай це два дні на рік, наприклад 6 квітня та 1 жовтня у Великій Брита- нії або 1 січня та 1 липня в Нідерландах. Цьому пере- дує публікація (не менш як за 12 тижнів) інструктив- ного матеріалу щодо потенційних змін. У такий спо- сіб забезпечуються раціоналізація потоку нових нор- мативних актів та завчасне надання інформації для МСП про нові правила. У ЄС сподіваються, що з ча- сом єдині дати стимулюватимуть законодавця змен- шувати обсяг нормативних актів, оскільки їх сумар- ний тягар стає дедалі більш очевидним. вання) для підприємців, які реалізують інвес- тиційні проекти; • запровадження режиму території пріори- тетного розвитку для модернізації на іннова- ційній основі промислового виробництва, при- скорення залучення інвестиційних коштів для відновлення об’єктів виробничої та соціальної інфраструктури; збереження і створення робо- чих місць для працівників, які вивільняються у зв’язку зі структурними зрушеннями. Економія коштів унаслідок повного або часткового звільнення від сплати податків та митних платежів має спрямовуватися на збільшення обсягів інвестицій суб’єктів госпо- дарювання та створення нових робочих місць. Особливого значення для інвесторів набуває державна гарантія стабільності спеціального режиму здійснення господарської та інвес- тиційної діяльності протягом усього терміну його дії і збереження встановлених правил у випадку дострокового скасування. При цьому пропозиції щодо надання економічних префе- ренцій слід розглядати у контексті зобов’язань України перед ЄС з питань державної допо- моги. Реалізація заходів спеціального режиму господарювання дозволить залучити інвести- ції на суму близько 50 млн дол. США, а також створити понад 100 тис. нових робочих місць. Розвиток індустріальних, зокрема енер- гетичних, технологічних і наукових парків. Специфічні потреби розвитку окремих галу- зей економіки Донбасу потребують викорис- тання переваг інвестиційно-інноваційної інф- раструктури за допомогою створення індустрі- альних, зокрема енергетичних, технологічних і наукових парків, що забезпечить розвиток: • наукових досліджень і експериментальних розробок, виведення інноваційних продуктів на ринок, залучення інвестицій до наукоміст- ких видів діяльності та послуг; • пріоритетних галузей економіки (паливно- енергетичного комплексу, чорної металургії, машинобудування та ін.); • енергоефективних технологій («зелена» енергетика) та альтернативної енергетики; • ресурсного забезпечення хімічної промис- ловості завдяки впровадженню технології га- 24 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ зифікації вугілля і його перетворення на рідке паливо, будівництва газогенераторних устано- вок для забезпечення технологічними газами підприємств. У результаті розвитку індустріальних, енер- гетичних, технологічних і наукових парків можна досягти: • збільшення до 30 % частки продукції, ви- готовленої в інвестиційних зонах, у загальному обсязі інноваційної продукції промисловості регіону; • нарощення експортного потенціалу регі- ону в 2—2,5 раза за рахунок зростання частки продукції високого ступеня переробки для експорту на ринки країн ЄС, США, Канади, Близького Сходу тощо; • зростання частки інноваційно активних підприємств на Донбасі до 25 % — рівня відпо- відного показника для європейських країн; • збільшення кількості інноваційних про- ектів, реалізація яких дасть змогу отримати близько 90 млн грн щорічних надходжень до державного та місцевого бюджетів від кожного парку, а також компенсувати державні пільги (у середньому щороку на 20 млн грн на кож- ний парк); • створення високоякісних нових робочих місць з розрахунку 200—400 нових робочих місць щороку в кожному технологічному парку. Реалізація цільових галузевих програм. До- сягнення визначених завдань щодо відродження Донбасу пов’язане з необхідністю розроблення і реалізації державних цільових програм: • модернізації та розвитку металургії на пе- ріод до 2025 р. Важливим результатом її реалі- зації стане двократне збільшення (до 30—40 %) частки внутрішнього ринку в загальному обся- зі споживання металопродукції, виробленої на підприємствах Донбасу, для відбудови пошко- дженої інфраструктури регіону; • прискореної екологічної модернізації те- плоелектростанцій. Її реалізація забезпечить створення на Донбасі нових потужностей енер- гогенерації на платформі екологічної техноло- гії циркулюючого киплячого шару, когенера- ційних модулів на шахтному метані, зеленої енергетики з використанням властивих шахті перепадів висот. Запровадження на найпотуж- ніших шахтах регіону потокових технологій швидкісного спорудження дегазаційних сверд- ловин з поверхні здатне забезпечити створення 5 тис. нових робочих місць і випуск додаткової вугільної продукції приблизно на 6 млрд грн; • підтримки господарств для збереження села та сільських територій Донбасу. Головним очікуваним результатом реалізації цієї програ- ми є збільшення до 50 % частки сільськогоспо- дарської продукції власного виробництва для забезпечення потреб населення регіону; • подолання наслідків соціальної кризи на території Донбасу на період до 2020 р. Її розро- блення та реалізація передбачатиме створення близько 200 тис. робочих місць у сільсько- му господарстві, промисловості, будівництві та галузях соціальної сфери, що забезпечить мультиплікативний ефект робочих місць у комерційному секторі, створення лише у сфе- рі мікропідприємництва 80—90 тис. робочих місць; • поліпшення здоров’я та медичного забез- печення населення Донбасу. Очікується впро- вадження оптимальної моделі фінансування первинної медико-санітарної допомоги, ста- ціонарної, невідкладної та екстреної медичної допомоги населенню Донбасу за рахунок суб- венцій (60 %), внесків приватних підприємців і неурядових організацій (20 %), міжнародних фінансових організацій (20 %); • будівництва та реконструкції автомо- більних доріг Донбасу. Ця програма, спрямова- на на з’єднання перспективних територі аль них кластерів соціально-економічного розвитку ав то шляхами загальною протяжністю близько 1280 км, дасть змогу створити близько 50 тис. «швидких» робочих місць. При цьому мульти- плікатор у дорожньому будівництві становить 60 пов’язаних і непрямих робочих місць, а для дорожніх автосервісних послуг — 20—30 на кожне створене робоче місце. З метою прискорення запровадження про- понованих механізмів підготовлено проекти нормативних актів щодо реалізації пріоритет- них напрямів державної політики відроджен- ня Донбасу. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 11 25 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ * * * Отже, з не залежних від України причин Донбас перетворився на суцільні руїни — втрачено (в багатьох випадках незворотно) інфраструктуру, економічний і людський по- тенціал. Кардинальних змін неминуче зазнає система розселення і система розміщення економічних об’єктів, зміняться чисельність і склад населення, копіткою працею доведеть- ся відновлювати природні ресурси. Водно- час руйнація об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури відкриває нові можливості не для відродження морально і фізично за- старілої економіки, а для розбудови сучасної модерної та ефективної економічної системи, відновлення не абсолютно невідповідних су- часним вимогам доріг і комунікацій, житла, системи освітніх, медичних і соціальних за- кладів, а формування простору, придатного для забезпечення сталого людського розвитку в трактуванні ХХІ століття. Так чи інакше, швидко чи довго, з колосальним напружен- ням усіх потужностей Україна відновить цей багатостраждальний регіон, і новий Донбас знову стане флагманом національної еконо- міки, регіоном, у якому житимуть національ- но свідомі, патріотично орієнтовані, освічені і кваліфіковані люди. За матеріалами засідання підготувала О.О. МЕЛЕЖИК

Репозитарії

Схожі ресурси