Про плани перенесення Нової Січі до Микитиного Перевозу
Gespeichert in:
| Datum: | 2006 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інституту історії України НАН України
2006
|
| Schriftenreihe: | Козацька спадщина |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/90865 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Про плани перенесення Нової Січі до Микитиного Перевозу / М.П. Жуковський // Козацька спадщина. — 2006. — Вип. 3. — С. 205-206. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-90865 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-908652016-01-06T03:02:15Z Про плани перенесення Нової Січі до Микитиного Перевозу Жуковський, М.П. Статті 2006 Article Про плани перенесення Нової Січі до Микитиного Перевозу / М.П. Жуковський // Козацька спадщина. — 2006. — Вип. 3. — С. 205-206. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/90865 uk Козацька спадщина Інституту історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Жуковський, М.П. Про плани перенесення Нової Січі до Микитиного Перевозу Козацька спадщина |
| format |
Article |
| author |
Жуковський, М.П. |
| author_facet |
Жуковський, М.П. |
| author_sort |
Жуковський, М.П. |
| title |
Про плани перенесення Нової Січі до Микитиного Перевозу |
| title_short |
Про плани перенесення Нової Січі до Микитиного Перевозу |
| title_full |
Про плани перенесення Нової Січі до Микитиного Перевозу |
| title_fullStr |
Про плани перенесення Нової Січі до Микитиного Перевозу |
| title_full_unstemmed |
Про плани перенесення Нової Січі до Микитиного Перевозу |
| title_sort |
про плани перенесення нової січі до микитиного перевозу |
| publisher |
Інституту історії України НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/90865 |
| citation_txt |
Про плани перенесення Нової Січі до Микитиного Перевозу / М.П. Жуковський // Козацька спадщина. — 2006. — Вип. 3. — С. 205-206. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Козацька спадщина |
| work_keys_str_mv |
AT žukovsʹkijmp proplaniperenesennânovoísíčídomikitinogoperevozu |
| first_indexed |
2025-07-06T19:02:50Z |
| last_indexed |
2025-07-06T19:02:50Z |
| _version_ |
1836925395797016576 |
| fulltext |
М.П. Жуковський
ПРО ПЛАНИ ПЕРЕНЕСЕННЯ НОВОЇ СІЧІ ДО МИКИТИНОГО ПЕРЕВОЗУ
Серед багатьох південних прикордонних поселень Війська Запорозького Низового Микитин Перевіз
посідав одне з найважливіших місць. Він виник в урочищі Микитин Ріг у середині 17 ст. поруч із містом-
фортецею, що в науковій літературі відома як Микитинська Запорозька Січ. Остання була збудована
реєстровими козаками за угодою з польським сеймом у 1639 р., щоб не давати можливості переправлятися
татарам через Дніпро від Кам’яного Затону на Микитин Ріг.
Перенесення запорожцями у 50-х роках XVII ст. Січі з Микитиного Рогу на р. Чортомлик визначало
два функціональних напрями розвитку Микитиного Перевозу: продовжувати охорону найважливішої
переправи на Дніпрі й забезпечити торговцям перевезення вантажів до Криму. Навіть у період перебування
Війська Запорозького Низового під протекторатом Кримського хана і турецького султана значення
Микитиного Перевозу і йому подібних аніскільки не зменшилося, а навіть було обумовлено спеціальною
угодою. Як повідомляв князь С. Митецький “Войску Запорожскому даны были перевозы, которые иметь
по рекам Днепру и Бугу, а именно: 1 .Перевоз имели в Кайдаках; 2.В Микитином; З.В Каменке; 4.В
Кизикермене где чрез оные перевозы хаживали из Малороссии купцы и простой народ для продажи и
покупки всяких товаров, також и за солью в Крым; також и татары хаживали В молороссию для
означенной добычи” [1, с. 10].
Козацьке поселення Микитин Перевіз залишалося і під час повернення запорожців під протекторатом
Російської імперії у 1734 р. та побудови Нової Січі на р. Підпільній. Тут знаходилася залога з 150 козаків,
митниця з посадовими особами. Від кошової старшини Війська Запорозького Низового тут перебували
шафар, писар, підшафарій, підписар. Останні збирали мито, брали відрахування необхідні для утримання
команди і будівель, наглядали за порядком на перевозі. Перевезення через Дніпро здійснювалося на
військових паромах. Для обслуговування приїжджих та місцевих мешканців у Микитиному була церква
Святої Покрови Божої матері [2, с. 526-527]. То ж Микитин Перевіз для кошової старшини Війська
Запорозького Низового був дуже вагомим, оскільки він приносив значні прибутки.
Враховуючи те, що Микитин Перевіз був не тільки переправою, але також і кордоном між Російською
імперією та Кримським ханством, на ньому своїх представників мали і росіяни. Тут була розташована
Микитинська застава, яку очолював російський офіцер. Від Колегії іноземних справ (КІС) був спеціально
відряджений перекладач, для видання документів для проїзду за кордон, а також для виконання
спеціальних доручень.
У січні 1755 р. перекладач КІС на Микитиному Перевозі Ф. Семенов подав своєму начальству “Проект
про пристань морських кораблів при Микитинській Заставі”. Спостережливий перекладач помітив, що
торгові кораблі мають обмежену кількість днів для проходження дніпровськими протоками до Нової
Січі у зв’язку з падінням рівня води влітку та мілинами. Він запропонував зробити біля Микитинської
застави пристань для морських торгових кораблів, що, на його думку, мало принести великий прибуток
Російській імперії.
Кошова старшина дізналася про вищезгаданий документ. До київського генерал-губернатора
Коспорина кошовий отаман Григорій Федоров направив рішучий протест з цього приводу, вимагаючи
знищити листа Ф. Семенова [3, с. 198].
Але не минув і рік, як кошова старшина змінила своє ставлення до проекту будівництва порта на
Микитиному Перевозі. 1 квітня 1756 р. у Запорозькій Січі відбулася велика пожежа, під час якої згоріло
багато будівель. Відбудова Січі йшла повільно, бо вимагала значних коштів та матеріалів. Ось тут
остаточної з’ясувалося, що кораблі через мілину р.Підпільній влітку не можуть завжди підходити до
Січі. Ось чому козаки, обговоривши сітуацію схвалили рццення перенести Січ на Микитин Перевіз, що
був від неї за 20 верст. Про це кошовий отаман Г. Федоров повідомив 12 березня 1758 р. гетьмана
К.Г. Розумовського. Копію цього листа Розумовський спрямував далі- в Санкт-Петербург до Сенату.
У червні 1758 р. від імені імператриці Єлизавети гетьману прийшла грамота з наказом перевірити
нове місце, визначене для перенесення Січі. За дорученням гетьмана К. Розумовського та Генеральної
військової канцелярії влітку 1758 р. комісія у складі миргородського сотника В. Зарудного, військового
товариша Я. Трофимовськош та сина миргородського полковника П. Осгроградського оглянула територію
Січі, Микитиного Перевозу та склала їхні плани. І вже у березні 1759 р. ці документи, разом з висновком
Генеральної Військової канцелярії про доцільність перенесення Січі, були подані гетьману
К. Розумовському і надіслані в Сенат Російської імперії [4, с. 28-30]. У січні 1760 р. російські сенатори
© Жуковський М.П.
205
повідомили гетьмана про отримання документів, але несподівано почали вимагати від нього особисто
підтвердження своєї згоди про перенесення Січі на нове місце. К. Розумовський дав позитивну відповідь,
про що повідомив і до Санкт-Петербургу.
Тривалий час Сенат не подавав звістки про своє ставлення до проблеми нового місця розташування
Запорозької Січі. На прохання кошового отамана Г. Федорова та військвого судці П. Калнишевського
гетьман К. Розумовський знову порушив клопотання перед Сенатом щодо перенесення Січі в урочище
Миктинське. Його дії зустріли опір сенаторів. Обер-прокурор імперії граф Чернишов подав їм рапорт
про рух турецьких кораблів по Дніпру, і, зокрема, їх відвідування Нової Січі. Він запропонував послати
в розвідку на Січ і до Микитиного Перевозу кмітливого чиновника, яким обрано члена Комерц-колегії
надвірного радника Д. Лодигіна. Під прикриттям здійснення комерції, він з’ясував становище на Січі і в
Микитиному Перевозі та визнав, що кращого місця на нижньому Дніпрі для будівництва великого
торгового порта, ніж у Микитиному не існує. Д. Лодигін запропонував своєму керівництву побудувати
пристань для кораблів, що приходять із моря по Дніпру до Микитиного Перевозу, а також наголосив на
недоцільності перенесення Запорозької Січі до Микитиного Перевозу. Він тако пропонував розмістити
в Микитиному військову частину - не менше батальйону, збудувати ретрашемент тощо; посилити
контроль за торгівлею запорожців [3, с. 202].
Проте російський уряд ще не мав достатніх можливостей встановити контроль над такою стратегічною
позицією Запорожжя, я Микитин Перевіз. Ось чому від імені Катерини II10 квітня 1763 р. видано наказ
гетьману К. Розумовському та керівнику фортифікаційних справ Російської імперії генерал-директору
фельдцейхмейстеру О. Вільбоа зробити топографічне обстеження місцевості біля Миктиного Перевозу.
Влітку 1763 р. за їх дорученням на Запорозьку Січ прибув з відповідними повноваженнями інженер-
полковник В. Менцеліус. Він зняв план місцевості від Січі до Микитиного Перевозу, склав проект фортеці
Січі, що могла бути на ньому та кошторис витрат на її будівництво у сумі 177857 рублів 88 копійок.
Рапорт інженер-полковника В. Менцеліуса, а також вказані проект і кошторис Катерина II затвердила на
початку 1764 р. [З, с. 203].
Але про план перенесення Нової Січі з р.Підпільної до Миктиного Перевозу через шпигунів стало
відомо кримському ханові, а від нього і турецькому султану. Вони заявили Російській імперії протест, а
хан до того ж почав погрожувати торговим зв’язкам по Дніпру. Зваживши на це, Катерина II ухвалила 28
травня 1764 р. указ, яким передбачено, що “Сечи Запорожской на новое место перенесения до будущего
удобного времени и пока настоящие польские дела в лутшее состояние придут, отложить” [5, с. 20].
Таким чином, реалізувати задум перенести Нову Січ до Микитиного Перевозу запорожцям не вдалося.
Сприятливий привід поновити клопотання з’явився у кошової старшини під час російсько-турецької
війни 1768-1774 рр. Козаки звернулися до Катерини II за резолюцією щодо перенесення Січі. Проте
відповіді запорожці так і не отримали. А наприкінці травня 1775 р. на Запорожжя увійшли полки
російської армії і ліквідували за наказом цариці Нову Січ. Вищенаведене засвідчує, наскільки важко
було запорозьким козакам, перебуваючи під тиском геополітичниї інтересів сусідніх держав, захистити
власну державу від їх зазіхань, особливо від тієї, що була союзником і протектором.
Джерела та література
1. Мышецкий С., кн. История о казаках запорожских... М.: тип. Моск. ун.-та, 1847. - 43 с.
2. Карелин И. Никополь // Запоски Одесского общества истории ип древностей. - Т.6. - Одесса, 1867. -
С. 523-538.
3. Шапошников Г. Як виникло місто Нікополь// Історико-географічний збірник. - Т.ІУ. - К., 1931.-С. 189-212.
4. Ленченко В.І. Листи кошового отамана Петра Калнишевського 1763 р. про устрій в Запорозькій Січі //
Пам’ятки України. -1989. -№ 3. - С. 28-30.
5. ЭварницкийД.И. Число и порядок Запорожских Сечей. Отдельный оттиск из апрельской книжки журнала
“Киевскаястарина”. -1884. - К.: тип. Г.Г. Корчак-новицкого. -20 с.
206
|