Хортицька Січ за картографічними джерелами
Gespeichert in:
| Datum: | 2006 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інституту історії України НАН України
2006
|
| Schriftenreihe: | Козацька спадщина |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/90870 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Хортицька Січ за картографічними джерелами / A.Л. Сокульський // Козацька спадщина. — 2006. — Вип. 3. — С. 224-225. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-90870 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-908702016-01-06T03:02:33Z Хортицька Січ за картографічними джерелами Сокульський, A.Л. Повідомлення 2006 Article Хортицька Січ за картографічними джерелами / A.Л. Сокульський // Козацька спадщина. — 2006. — Вип. 3. — С. 224-225. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. XXXX-0123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/90870 uk Козацька спадщина Інституту історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Повідомлення Повідомлення |
| spellingShingle |
Повідомлення Повідомлення Сокульський, A.Л. Хортицька Січ за картографічними джерелами Козацька спадщина |
| format |
Article |
| author |
Сокульський, A.Л. |
| author_facet |
Сокульський, A.Л. |
| author_sort |
Сокульський, A.Л. |
| title |
Хортицька Січ за картографічними джерелами |
| title_short |
Хортицька Січ за картографічними джерелами |
| title_full |
Хортицька Січ за картографічними джерелами |
| title_fullStr |
Хортицька Січ за картографічними джерелами |
| title_full_unstemmed |
Хортицька Січ за картографічними джерелами |
| title_sort |
хортицька січ за картографічними джерелами |
| publisher |
Інституту історії України НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Повідомлення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/90870 |
| citation_txt |
Хортицька Січ за картографічними джерелами / A.Л. Сокульський // Козацька спадщина. — 2006. — Вип. 3. — С. 224-225. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Козацька спадщина |
| work_keys_str_mv |
AT sokulʹsʹkijal horticʹkasíčzakartografíčnimidžerelami |
| first_indexed |
2025-07-06T19:03:07Z |
| last_indexed |
2025-07-06T19:03:07Z |
| _version_ |
1836925413665800192 |
| fulltext |
Спасо-Преображенський собор.
В центрі - альтанка над могилою
Авраамія Паліцина,
поруч розташовувалася могила
Калнишевського
Фото початку XX століття
зберігається в фондах Соловецького історико-
архітектурного і природного музею-
заповідника
Намогильна плита Калнишевського.
Сучасний вигляд.
АЛ. Сокульський
ХОРТИЦЬКА СІЧ ЗА КАРТОГРАФІЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
Питання локалізації “городка“ (замку) закладеного фундатором Хортицької Січі Д.І. Вишневецьким
на початку 50-х років XVI ст., з легкої руки австрійського посла на Базавлуцьку Січ Еріха Лясоти (1550-
1616), стало дискусійним, не лише у вітчизняній, а й у світовій науково-історичній літературі.
Іноземні автори, що не бували на острові Хортиця, такі як М. Бельський (1495-1576), С. Митецький
(був на Новій Січі у 1736-1740), Г.-Л. де Боплан (1600-1673), і ті, що вочевидь спостерігали острів і його
околиці, зокрема Самуїл Зборовський (1581), М. Литвин (литовський посол у Криму, 1644 р.),
Б. Мишкевич (відвідав Запорожжя у 1647 p.), пізніше - перші дослідники козацтва О. Ригельман (1720-
1789), Д. Бантиш-Каменський (1788-1850) та представники народницької історіографії В. Антонович
(1834-1908), Д. Яворницький (1855-1940) М. Грушевський (1834-1908), незалежно один від одного (як
у свій час козацькі літописці), вважали, що першою із запорозьких січей був “городок” або замок,
заснований Д. Вишневецьким близько 1552 р. на острові Хортиця [2, с. 305,326, 40-56].
Щодо сучасної географії острова Мала Хортиця в Старому руслі Дніпра, то ця назва була довільно
перенесена з Кічкаського мису, де діяла Кічкаська переправа (Крарійська у К. Багрянородного). Відомо,
що в 30-ті роки XVII ст., під час катастрофічної повені на Дніпрі, частину гирла р. Середня Хортиця
відірвало від правобережжя Дніпра, і в результаті, утворився острів, який був названий російським
командуванням під час російсько-турецької війни 1735-1739 pp.) Малою Хортицею, а все урочище
“Вирвою”. Щодо локалізації “городка” Д. Вишневецького надто важливою обставиною є те, що фундатор
Січі у листуванні з московським царем Іваном Г розним, польським королем Сигізмундом Августом
жодного разу не обмовився про о. Малу Хортицю. В усих випадках мова йшла про розміщення “городка”
на острові, що названий “Кортецкий”, “Хортецкий”, “Гордецкой” [1, с. 273].
Представники радянської історіографії, так само, як і пізніші історики (В. Голобуцький, В. Котляр,
Г. Сергієнко, А. Гурбик, С. Леп’явко та ін.), історію січей виводять з Томаківської Січі. Інша шеренга
вітчизняних істориків -К. Ґуслистий, І. Гуржій,Ф. Шевченко, П. Тронько, О. Компан,0. Апанович,
Ю. Мицик, В. Сергійчук, Н. Яковенко, В. Щербак [4, с. 15-21] генезу козацької твердині на Запорожжі
ведуть з “городка” або замку, закладеного українським кн. Д. Вишневецьким-Байдою.
З вітчизняних істориків лише Д. Яворницький ретельно обстежив майже всі місця розташування
запорозьких січей. Він докладно описав більшість із них, склав їхні плани, зібрав й описав багато пам’яток
матеріальної культури запорожців. На складеному ним схематичному плані, запропонованому в першому
томі “Історіїзапорозьких козаків”, позначив “окоп” і “редути”, помістивши їх в урочищі “Степок”, на
Кічкаському мисі [5, с. 62]. Отже, фортифікація в урочищі “Степок” над Кічкаською переправою вже
були позначені до розкопок Л. Падалкою. Звіти Дніпрогесівської археологічної експедиції, провадженої
під загальним керівництвом Д. Яворницького, не зафіксували козацьких об’єктів на Кічкаському мисі.
Л.В. Падалка археологічно дослідив “окоп” і “редути”, зафіксовані Яворницьким і продатував цю пам’ятку
серединою XVI ст., пов’язавши її з рештками “городка” (замку) Д. Вишневецького [6, с. 75].
Картографічно острів Хортиця значиться на мапі Частин Світу 1459 року, виготовленій для
португальського короля Альфонса V, сучасника великого князя московського Василя Темного [7]. На
ній із достатньою виразністю зображене пониззя Дніпра, його гирло і великий острів, що розділяє ріку
на два русла. Місце розташування острова наведене у зміщених координатах. Місцевість навколо острова
названа “R. Raxan” по сусідству з областю під назвою “Tartaria”. На острові зображений картографічний
символ у вигляді продовгуватого будинку з прибудовою на східному фасаді. Ймовірно, що цей знак
позначив митницю або зазначене в літописах поселення “Протолче”, що було археологічно відкрите
автором у 1972-1976 [8, с. 273]. Саме з північно-східної околиці літописного поселення “Протолче”, з
висоти урочища Нижча Голова, відкривався шлях, за визначенням Д. Вишневецького “Кінські Води” та
“Кримські кочовища” [9, с. 273].
Дослідник В. Фоменко вказав, що одне з перших зображень о. Хортиці і Кічкаської переправи наведене у
“Великій” карті Литви, кн. Миколи Радзивілла, виданої в 1613 р. Карта виготовлена способом двох вертикальних
смуг, де Дніпро показаний хвилястою стрічкою зі значними поворотами, дніпровими порогами. Але дослідник
припускав, що карта зроблена з натури або складена за описом, виконаним після 1607 р.[10,с. 6].
Після карти Радзивилла була відзнята карта Боплана, зйомки якої випали на маловодне літо 1638
року, коли острів “Коханіє” перетворився на мис Дніпра. З східного боку від острова Хортиця показано
лівобережні ріки: Осокорівку, Кічкаську, Московку і Кінські Води; правобережні три річки Хортиці, що
впадали з правого берега в Старий Дніпро, як і Острів Канцерівський (сучасний острів М. Хортиця,
“Байда”) не позначені. їх не зазначено і в “Книге Большого Чертежа” Московської держави, складеній
кілька десятків років після спорудження замку Д. Вишневецьким. На “Великій карті Литви” укріплення
Вишневецького показане на правому березі, (напроти середньої частини о. Хортиці). Поруч із позначенням
укріплення на полі карти подане роз’яснення, в якому нічого не говориться про якийсь острів, але
© Сокульский А.Л.
224
підкреслюється, що “...це те місце, де у минулий героїчний час біля Дніпра Дмитро Вишнивецький
утворив знамениту стоянку воєнного табору, і, зайнявши її своїми збройними силами використав переваги
тієї місцевості. Вказується, що він міг там довго триматися проти людей князя або хана Перекопського,
також і їхніх збройних сил. У тому укріплені, на зовнішньому кордоні Литви, Вишневецький при
необхідності міг надавати допомогу - бути корисним своєму королівству, і що потім він успішно пішов
(у 1558 р. -A.C.) повз розташовані нижче пороги і непошкодженим прибув у Черкаси.” [11, с. 6-8]. В
такий спосіб описана карта розміщає “городок” (замок) Д. Вишневецького на Кічкаському мисі, в урочищі
“Степок”, який у маловодні роки перетворювався в острів “Коханіє” (за М. Бельським) чи Малу Хортицю
(за Еріхом Лясотою). Саме таке смислове навантаження подає карта острова Хортиці, докладена до
статті Л.К. Падалки [12, с. 262]. Цю місцевість В. Фоменко зняв у горизонталях, перед затопленням
верхнього б’єфу Дніпра [13, арк. 5 ].
Локалізація замку Вишневецького на Кічкаському мисі за картографічними джерелами могла б бути
ще переконливішою, аби збереглися археологічні артефакти, добуті Л. Падалкою під час розкопок
фортифікаційних об’єктів в урочищі “Степок”, що на Кічкаському мисі. Свої спостереження Е. Лясота
передавав ретельно і точно, зацікавлено і відповідально, але зміщення ним урочища, названого о. Мала
Хортиця в бік правобережних трьох річок Хортиць ми вважаємо помилковим [14, с. 336-33]. У наступні
часи через довільне прочитання його щоденника, у досить довільних перекладах, що були опубліковану
наприкінці XIX - на початку XX ст., ця історична казуїстика закріпилася в історіографії.
До цих висновків ми дійшли після тривалої роботи над текстом 2-го німецького видання Шоттіна:
“Tagebuch des Erich Lassota von Steblau. Nach einer Handschrift der Gersdoff- Weicha’schen Bibliotek zu
Bassen herausgegeben und mit Einietung und Bemerkungen begleitet von Reinhold Schottin. - Halle: Veriag
von E. Emil Barthel, 1866.” [14].
Визначаючи локалізацію “городка” (замку) Вишневецького (за письмовими, картографічними й
археологічними джерелами), слід брати до уваги ще й логіку діяльності Вишневецького та його
попередників - уходників, що розміщали свої сторожові “городці” проти “Кінських Вод”, в Хортицькому
довкіллі, де починалися “Кримські кочовища”, тобто з місця, де археологічно виявлене військове
поселення “Протолче”, згадуване у літописах під 1103,1190 і 1223 роками.
Виходячи з цих міркувань, допустимо робити висновки про те, що Д. Вишневецький перетворив
острів Велика Хортиця на плацдарм, що складався з окремих “городців-бекетів”, розміщених у стратегічно
важливих пунктах Хортицького довкілля: “Степок” над Кічкаською переправою, літописне поселення
“Протолче” на дніпровському броді в хортицьких плавнях та в інших домінуючих місцях поблизу Хортиці.
Література:
1. Русская летопись по Никоновскому списку.-т. VII.-СПб., 1791;Эварницкий Д.И. Остров Хортица на
реке Днепре. - СПб., 1885.
2. Сокульський А.Л. До питання про виникнення та локалізацію першої Запорозької Січі (хронологічний та
територіальний аспекти проблеми // Український історичний журнал. - 1999. - № 6. - С. 3-17; // Запорозька
старовина. - Вип. 2. - Київ-Запоріжжя, 2002; Сокульський А. До питання про виникнення та локалізацію першої
Запорозької Січі // Київська старовина. - 2002. - № 6.
3. Гурбик А. О. Виникнення Запорозької Січі (хронологічний та територіальний аспекти проблеми) //
Український історичний журнал. -1999. -№ 6.
4. Сокульський А ., Щербак В. Предтеча козацької твердині на Запорожжі // Козацькі Січі (нариси з історії
українського козацтва XVI-XIX ст.). - Київ-Запоріжжя, 1998.
5. ЯворницькийД.І. Історія запорізьких козаків. - Т. І. - Львів, 1990.
6. Падалка Л. В. К вопросу о существовании Запорожской Сечи в первые времена Запорожского козачества /
/Киевская старина.-K., 1894.-Т. XLV.
7. На прохання автора картографічна пам’ятка вивчалася відомим лінгвістом, професором Таллінського
університету Пентом Нурмекундом, котрий встановив, що її тексти складені на португальській і старогенуезькій
мовах. Копії цієї карти були передані Б.О. Рибакову та Я.Р. Дашкевичу (Львів).
8. Сокульський А., Шевченко Т., БодянськийО. и др. Раскопки словянского поселення на о. Хортица. // АО. - М, 1976.
9. Книга Посольская Метрика Великого Княжества Литовського. - Т. 1.- М., 1843; Русская летопись по
Никоновскому списку. - Т. VII. - СПб., 1871.
10. Картографічна колекція В.Г. Фоменка.-Запоріжжя, 2001.
11. Фоменко В. Ф. Картографічна колекція В.Г. Фоменка. - Запоріжжя, 2001.
12. ПадалкаЛ.К. К вопросу о существовании Запорожской Сечи в первые времена запорожского казачества/
/ Киевская старина. - К., 1894. - Т. XLV.
13. Фоменко В.Ф. “План района сооружения Днепросгроя и г. Запорожья” по съемке 1924-1926 гг. / Сост.
Фоменко В.Г., 16 октября 1961 г. Рукопис.
14. Сокульський А.Л. Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева // Запорозька старовина. - Вип. 2.
225
|