Реалізація категорії особи та числа нетермінологічних дієслів у науковому тексті
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
1998
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/91389 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Реалізація категорії особи та числа нетермінологічних дієслів у науковому тексті / Н.Г. Попович // Культура народов Причерноморья. — 1998. — № 5. — С. 273-276. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-91389 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-913892016-01-12T03:03:08Z Реалізація категорії особи та числа нетермінологічних дієслів у науковому тексті Попович, Н.Г. Вопросы духовной культуры 1998 Article Реалізація категорії особи та числа нетермінологічних дієслів у науковому тексті / Н.Г. Попович // Культура народов Причерноморья. — 1998. — № 5. — С. 273-276. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/91389 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры Вопросы духовной культуры |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры Вопросы духовной культуры Попович, Н.Г. Реалізація категорії особи та числа нетермінологічних дієслів у науковому тексті Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Попович, Н.Г. |
| author_facet |
Попович, Н.Г. |
| author_sort |
Попович, Н.Г. |
| title |
Реалізація категорії особи та числа нетермінологічних дієслів у науковому тексті |
| title_short |
Реалізація категорії особи та числа нетермінологічних дієслів у науковому тексті |
| title_full |
Реалізація категорії особи та числа нетермінологічних дієслів у науковому тексті |
| title_fullStr |
Реалізація категорії особи та числа нетермінологічних дієслів у науковому тексті |
| title_full_unstemmed |
Реалізація категорії особи та числа нетермінологічних дієслів у науковому тексті |
| title_sort |
реалізація категорії особи та числа нетермінологічних дієслів у науковому тексті |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/91389 |
| citation_txt |
Реалізація категорії особи та числа нетермінологічних дієслів у науковому тексті / Н.Г. Попович // Культура народов Причерноморья. — 1998. — № 5. — С. 273-276. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT popovičng realízacíâkategorííosobitačislanetermínologíčnihdíêslívunaukovomutekstí |
| first_indexed |
2025-07-06T19:40:15Z |
| last_indexed |
2025-07-06T19:40:15Z |
| _version_ |
1836927749567021056 |
| fulltext |
Попович Н.
РЕАЛIЗАЦIЯ КАТЕГОРIЇ ОСОБИ ТА ЧИСЛА НЕТЕРМIНОЛОГIЧНИХ ДIЄСЛIВ У НАУКОВОМУ ТЕКСТI.
У наукових текстах фiлологiчного спрямування органiзуючими, зв'язуючими елементами є означено-особовi моди-
фiкацiї, якiза безпечують його зв'язнiсть i, таким чином, реалiзують логiчнiсть викладуi. Крiм того, вони виконують
експресивну функцiю, вiдiграють роль активiзатора уваги читача.
Важливе значення для вiдображення суб'єктно-об'єктноїструктури тексту має категорiя особи i форми її вираження,
оскiльки процес пiзнання, який вiдбивається текстом, пов'язаний здiяльнiстю особи. Категорiя особи знаходиться у
граматичнiйєдностi з категорiєю часу i способу, що вважається основоюдiєслiвного формотворення i внутрiшнiм фун-
даментом будовидiєслiвного речення : "Iншi вiдомостi маємо про видовуприналежнiсть дiєслова у тих випадках, коли
треба втiлити в слова певний задум. " ii.
Так, якщо факти, про якi йдеться, не пов'язанi з суб'єктом, використовуються, в основному, тiльки форми 3-ї особи.
Такi випадки надзвичайно частотнi. О.О. Потебня зазначав, що в поняттядiєслово входить ставлення до особи i в ви-
раженні її беруть участь синтаксичнi та морфологiчнi форми, оскiльки вона є однiєю з ознак предикативностiiii.
Всi шiсть взаємопов'язаних форм представленi впроаналiзованях текстах: 1, 2, 3 особою однини та 1, 2, 3 особою
множини, де ми спостерiгаємо нерозривний зв'язок категорiїособи з категорiєю числа.
Безособовi дiєслова, якi не здатнi сполучатися з формамиНазивного i Кличного вiдмiнкiв, зустрiчаються у науко-
вому текстiдуже рiдко. Безособове значення передається формою 3-ї особиоднини теперiшнього, майбутнього часу або
формою середнього родуминулого часу (нам хочеться вiдзначити, не вистачило даних). Iнших груп безособових
дiєслiв в текстах не знайдено. Помiченовживання форми 3-ї особи однини (i середнього роду) з безособовимзначен-
ням, що, на нашу думку, можна пояснити неперехiднiстюдiєслiв i їх предметно-особовим значенням : ". Пропонується
набагато простiший спосiб : умовно об'єднати у висловi "молодапоезiя" ще практично не читанi, не аналiзованi, не
критикованi твори лiтераторiв, чий дебют вiдбувся з кiнця 80-х рокiв i до сьогодення." iv, "Трапляється, що якийсь
лiнгвонiм вживають напозначення iншої мови."v.
Незалежно вiд того, чим зумовлена безособовiсть дiєслова -його лексичним значенням, морфологiчним показником
(-ся) абоструктурою без особового речення - семантично речення з такими дiєсловами спiввiдносяться тiльки з пред-
метно-особовим суб'єктом (неособою). Тому безособовi форми не можуть вживатися замiсть власне-особових форм 1,
2, 3-ї особи, як вживаються форми зузагальнено- та неозначено-особовим значенням.
В узагальнено-особовому, неозначено-особовому i безособовому вживаннi дiєслiв реалiзуються рiзнi семанти-
ко-морфологiчнi потенцiї особових форм. Узагальнено-особове i неозначено-особове значення властивi тiльки тим
дiєсловам, якi вiдносять дiю довласне-особового суб'єкта, тобто семантично пов'язанi з категорiєю особи iменникiв.
Безособове значення спостерiгаємо тiльки у тих дiєслiв, якi семантично пов'язанi з категорiєю неособи. Безособовi
дiєслова означають стихiйну дiю, вiдiрвану вiд читача, на вiдмiну вiд особових, якi вказують на участь граматичного
суб'єкта дiїvi.
Частiше зустрiчаються випадки безособового вживання особових дiєслiв (не завжди зрозумiло, зафiксовано, вве-
дено, взято), якi переважно вжитi не з стилiстичною метою, а для сприяння логiчному, доказовому викладенню думки
в безособовому планivii, що пiдтверджує висновки про безособовий характер наукового стилюviii. У проаналiзованих
текстах зустрiчаються також безособовi дiєслова з морфологiчним показником -ся ( у варiантах не вiдзначається,
констатується).
Вживання тих, чи iнших особових форм зумовлене закономiрностями наукового стилю, iндивiдуальною манерою
автора, адресата i т. п.
Для стиля аналiзованих фiлологiчних праць характерна i багатозначнiсть граматичних форм, i наявнiсть у однiєї
форми декiлькох значень, з яких одне є основним, а iншi другорядними, залежними вiд змiсту мовлення.
Як зазначалося вище, узагальнено-особовi i неозначено-особовi значення пов'язанi з категорiєю особи iменникiв,
виражаючи передусiм два вiдношення: участь i неучасть у процесi мовлення. 1-а i 2-а особи виражають власне особо-
везначення, 3-а - спрямована на конкретизацiю суб'єкта ix, прицьому граматичне значення особи, як вiдомо, виражаєть-
ся формальними показниками: особовими закiнченнями i формотворчими афiксами.
Якщо розглянути семантичну структуру особових форм кожної особової парадигми, то побачимо таку картину ча-
стотностi особових форм, що дає нам проведене статистичне дослiдження особливостей функцiонування категорiї
особи у стилi фiлологiчної статтi.
Автори вживають форми 1-ї особи однини i множини … , колихочуть виразити свою участь в дiї, а форми 2-ї особи
однини i множини - не участь автора, а участь адресата: "Ми виходимо з того, що експресiя, по-перше, - це не те, що
надає мовленню емоцiйностi."x.
Форма 1-ї особи однини є показником участi в дiї, точнiше, актуалiзує участь того, хто говорить i не виключає
участi адресата: "Гадаю, визнанню за Антоничем матерiалiзму та язичництва виразно суперечать поезiї названих
збiрок."xi. Наступна форма, навпаки, актуалiзує ознаку "участь адресата" i виключає ознаку "участь того, хто гово-
рить". Це пiдтверджують i статистичнi пiдрахунки: вжито форму 1-ї особи однини - 5%; 1-ї особи множини -10%
Форма 1-ї особи множини. будь-якої часової форми разом з займенником "ми" актуалiзує участь i того, хто гово-
рить i адресата. (пишемо, розглянемо, проаналiзуємо): "Розглянемо ще один приклад аналiзу словотвiрної мо-
делi."xii. Ця форма широко вживається, коли автор об'єднує себе з читачем. Своєрiдним варiантом парадигматичного
значення цiєї форми є вживання її у ролi вставних слiв (скажiмо, вiзьмемо). Кiлькiсть осiб, якi беруть участь у обго-
вореннi проблеми, визначити не можливо. Це i зумовлює вживання цiєї форми в узагальнено-особовому значен-
нi: "Отже, категорiю переадресовуємо до сфери науки; категорiю напряму (а також течiї, школи тощо) пов'язуємо не
так iз фiлософськими, як з iсторико-лiтературними характеристиками; а котегорiю стилю спiввiдносимо зi сферою
поетики (як лiтературнi теорiї, так i практики)."xiii.
Формам 1-ї особи множини протистоять форми 2-ї особи множини, парадигматичне значення яких визначається
вираженням участi загального адресата, виключають мовця з процесу мовлення. Вживання форм 2-ї особи однини не
виявлено.
Аналiз кiлькiсного розповсюдження особових форм показав, що особовi форми дiєслова є досить активними i ста-
новлять вiд 81 % до 90% дiєслiвних слововживань.
Кiлькiснi характеристики кожної особової форми свiдчать про найбiльшу активнiсть форм 3-ї особи однини i
множини, середню активнiсть форм 1-2 особи однини, i низьку - 1-2 особи множини.
У науковому стилi з низькими частотами вживаються тiльки форми 1-а i 2-а особи множини з узагальне-
но-особовим значенням. Найбiльш вживанi форми 3-ї особи однини i множини. Власно-особовета предметно-особове
значення форм 3-ї особи конкретизується сполученням з iменниками (автор пише).
На прикладах бачимо, що парадигматичний потенцiал форми 3-ї особи однини i множини мiстить два полярних
значення: особове та безособове. У наведених прикладах форма 3-ї особи однини виступає контекстуальним морфо-
логiчним синонiмом до форми 1-ї особи однини i множини, 2-ї особи однини (автор цiєї статтi вважає - замiсть - я
вважаю).
Категорiя особи об'єднує бiльшiсть дiєслiвних форм, але деякi з них мають неповну парадигму особи. За нашими
даними це дiєслова рiзної семантики: аналiзуватися, адресуватися, синтезуватися, для яких характерна вiдсутнiсть
форм 1-ї, 2-їособи, це - зворотно-пасивнi дiєслова (акумулюватися, нагнiтатися).
Обмеження в твореннi форм особи зумовленi особливостями лексичного значення i синтаксичними зв'язками, се-
мантико-граматичними структурами (безособовi дiєслова), структурою речення (зворотно-пасивнi дiєслова i особовi
дiєсловав безособовому значеннi).
Категорiя особи має чiтку смислову i формальну основу, визначається координацiєю головних членiв речення, ха-
рактеризується флективними показниками.
Реалiзацiя системи словоформ дiєслова виявляє неоднорiднiсть категорiй числа дiєсловаxiv, хоч вона властива всiм
розрядам дiєслiв. За категорiальним значенням числа видiляють дiєслова повної i неповної парадигми.
Система числової парадигми реалiзується в таких варiантах :
1) дiєслова, якi мають омонiмiчну форму однини, а множина твориться флексiями - емо, -ємо, -ете, -єте, -уть,
-ють, -iмо, -имо, -iте, -ите, -ать, -ять.
2) безособовi дiєслова i особовi в безособовому значеннi.
Бiльш об'ємну групу (типу аналiзуватися) складають одноособовi дiєслова. Вони представляють дiю як стан, який
незалежить вiд суб'єкта. Вони виступають в формi недоконаного вид уз неповною парадигмою особи, тобто повний
набiр особових форм вiдсутнiй (тiльки 3 особа однини i множини). Їх вживання обмежено семантикою дiєслова.
Лексичний фактор у дiєсловах дiї формує його граматичну форму - напр. форму множини – концентруватися,
групуватися.
Дiєслова неповної парадигми числа характеризуються тим, що можуть бути елементом синтаксичного побудування
з власно-особовим або предметно-особовим значенням. (див. Роздiл 5): "Поняття "експресiя" iнодi помилково отото-
жнюють з поняттям "експресивнiсть".xv
Майже цiлковита вiдсутнiсть серед дiєслiвних форм форми 1-ї, 2-ї особи зумовлена лексичним значенням дiєслiв –
вони позначають ознаки неiстот.
Категорiя особи виступає в узагальненому значеннi, бо йдеться не про конкретнi особи, а про будь-кого, про кож-
ного (виявили, дiйшли). Граматична особа тут має значення неозначено-узагальнене. Таким чином, спостерiгаємо,
що категорiя особи i числа не має значення. Тому, i досить часто, спостерiгаємо випадки взаємозамiни однини i мно-
жини 1-ї i 3-ї особи без шкоди для смислу.
Автори аналiзованих фiлологiчних праць використовують властиву iнфiнiтиву семантику особи, його персональ-
нiсть визначається в контекстi особовими дiєсловами або лексичними утворювачами – iменниками: "Врахування цих
вiдмiнностей дозволяє визначити рiзнi типи речень, характер їх зв'язкiв мiж собою, типологiю речення." , "Залежно
вiд характеру дiї всi деспективнi речення можна подiлити на двi групи: диспозицiйнi i дiйовi.", Вiн може реалiзува-
тися у виглядi так званого давального логiчного суб'єкта або бути не вираженим."xvi.
Дiєслова, виявленi в аналiзованих текстах, умовно можна подiлити на двi групи: 1) тi, що називають дiї предмета;
2) тi, що називають стан, вiдношення, властивостi предмета.
Знайденi певнi закономiрностi вживання особових i часових форм дiєслова при вираженнi дiї. Зi збiльшенням сту-
пеня узагальненостi дiї змiнюється i спiввiдношення форм особи i часу дiєслiв. Порiв.: "Маковiй уживає антонiмiчну
пару "шити"., "В фейлетонах О. Маковея знаходимо крилатi вирази з латинської, французької мов."xvii.
Прагнення до об'єктивностi викладу реалiзується в змiнiстану дiєслiв, надання пасивностi дiям: "
xviii
Таким чином, у
межах умовного гiпотаксису можна видiлiти що найменше двi групи складнопiдрядних речень, якi надiленi некатего-
рiальним значенням фiнальностi, вiдповiдно до цього можуть трансформуватися у гiпотаксис з пiдрядним мети." ,
"Коли вони втiленi в прямих значеннях, то пiдкреслюють змiну форми предметiв-неiстот"xix.
У широкому розумiннi категорiя особи є однiєю з ознак предикативностi, тобто синтаксичною категорiєю. Прису-
док, виражений дiєсловом у формi теперiшнього-майбутнього часу або наказового способу, передає значення особи за
допомогою особових закiнчень: "Точочаснi схiднослов'янськi дiалекти важко пiддаються вивченню. Що вони неста-
новили єдностi, яку можна квалiфiкувати як давньоруську мову, сьгоднi не сумнiваються солiднi дослiдники."xx
Присудок, виражений дiєсловом у формi минулого часу передає значення особи за допомогою зв'язку з синтетич-
ними особовими парадигмами теперiшнього i майбутнього часу. Отже, нетермiнологiчнi слова (ознаки, стани, кiль-
кiсть, якiсть i т. п. ) i часовi форми дiєслiв доконаного i недоконаного виду, форми числа (частiше - однина i множина)
- всi цi граматичнi i лексичнi засоби пiдкреслюють узагальненiсть, абстрактнiсть думки, тобто виконують основну ви-
могу i умову наукового стилю, специфiкою якого диктуються кiлькiснi розповсюдження особових i часових форм.
За даними аналiзу найбiльш уживаними є форми :
- дiйсний спосiб, тепер. час, 3 особа однини, множини;
- iнфiнiтив;
- дiйсний спосiб, минул. час, чолов. рiд;
- дiйсний спосiб, минул. час, жiн. рiд, серед. рiд;
- дiйсний спосiб, минул. час, множина;
- дiйсний спосiб, тепер. час, 1 особа множини. Дослiдивши морфологiчнi засоби, що реалiзуються вченими прибу-
дуваннi текстiв наукових статей, ми дiйшли висновку, що не лише лексичнi засоби, в яких особливо яскраво виступає
їх стилiстична маркованiсть, а й морфологiчнi (якi вважаються стилiстично нейтральними, або такими, що не носять
стиле утворюючого характеру) виявляються стилiстично забарвленими саме в контекстi даного рiзновиду мовлення -
науковому стилi. Отже, можна говорити про стилетворчу значимiсть морфологiї.
i Лариохина Н. М. Вопросы синтаксиса научного стиля речи: Анализ некоторых структур простого предложения. -М.: Рус. язык,
1979. -С. 236.
ii Милославський I. Г. Вид дiєслова в системi граматичних характеристик росiйської мови// Мовознавство. -1989. -N1. -С. 12.
iii Бiлодiд О.I. Вчення О.О. Потебнi про розвиток структури речення// Мовознавство. -1977. -N2. -С. 39.
iv Бондар А., Ботанова К. Новiтня українська поезiя: єенерацiя iкс, або отруєння голосом невiдомого// Дивослово. -1998. -N2. -С. 2.
v Рогач Оксана. Етнос. Мова. Фразеологiзм. // Дивослово. -1998. -N9. -С. 14.
vi Сучасна українська лiтературна мова / За заг. ред. I. К. Бiлодiда/: Морфологiя. -К.: Наук. думка, 1969. -С. 583.
vii Борщ Э.Г. Категория лица в современном украинском литературном языке (по сравнению с русским и белорусским): Автореф.
дис. канд. филол. наук:10. 02. 01. Киев. гос. пед. ин-т. - К. , 1974.
viii Коваль А. П. Науковий стиль сучасної української лiтературної мови: Структура наукового тексту. - К. :Вид-во КДУ, 1970. -307
с.
ix Буслаев Ф. И. Историческая грамматика русского языка. -М. :Высшая школа, 1959. -С. 391.
x Чабаненко В. А. Теоретичнi засади дослiдження експресивних засобiв української мови// Мовознавство. -1984. -N2. -С. 11.
xi Полiщук Я. Символи i метаморфози// Дивослово. -1997. -N2.
xii Клименко Н. Ф. Взаємозв'язки словотвiрної i лексичної семантики слiв// Мовознавство. -1982. -N3. -С. 38.
xiii Ткаченко А. Стиль. Напрям. Метод. Тип творчостi// Слово iчас. -1997. -N4. -С. 44.
xiv Русанiвський В. М. Структура українського дiєслова. -К. :Наук. думка, 1971. -С. 316.
xv Чабаненко В. А. Зазн. праця. -С. 11.
xvi Андреш Й. Ф. Моделi деагнетивних речень в українськiй i чеськiй мовах// Мовознавство. -1989. -N4. -С. 31.
xvii Iсторiя українських фейлетонiв// Дивослово. –1998-N12-С. 21.
xviii Чепель В. С. Варiанти парадигм i вiдмiнкових формiменникiв у давньоруськiй та сучаснiй росiйськiй мовах// Мовознавство.
-1984. -N3. -С. 42.
xix Чепель В. С. Зазн. праця. -С. 38.
xx Русанiвський В. М. Ще про двi лiтературнi мови в Київськiй Русi// Мовознавство. - 1996. -№6. - С. 4.
|