Діалектна фразеологія української мови як об’єкт лінгвостилістики
В статье представлен короткий обзор научных исследований украинских ученых второй половины XX – нач. XXI вв., посвященных функционированию диалектных фразеологизмов в художественных произведениях. Обобщена их роль в формировании лингвостилистического потенциала диалектной фразеологии. Ключевые с...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/91626 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Діалектна фразеологія української мови як об’єкт лінгвостилістики / О.В. Дехтярьова // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 252. — С. 194-197. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-91626 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-916262016-01-14T03:02:31Z Діалектна фразеологія української мови як об’єкт лінгвостилістики Дехтярьова, О.В. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ В статье представлен короткий обзор научных исследований украинских ученых второй половины XX – нач. XXI вв., посвященных функционированию диалектных фразеологизмов в художественных произведениях. Обобщена их роль в формировании лингвостилистического потенциала диалектной фразеологии. Ключевые слова: диалектная фразеологическая единица, контекст, стилистика, художественный текст. У статті подано короткий огляд наукових розвідок українських учених другої половини XX – поч. XXI ст., присвячених функціонуванню діалектних фразеологізмів у художніх текстах. Узагальнено їхню роль у формуванні лінгвостилістичного потенціалу діалектної фразеології. Ключові слова: діалектна фразеологічна одиниця, контекст, стилістика, художній текст. The article presents an overview of scientific studies by Ukrainian scientists of the second half of XX – the beginning of the XXI century dedicated a functioning of dialect phraseological units in art texts. It was summarized their role in the creation of a linguostylistics potential of the dialect phraseology. Keywords: dialect phraseological unit, context, stylistics, art text. 2013 Article Діалектна фразеологія української мови як об’єкт лінгвостилістики / О.В. Дехтярьова // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 252. — С. 194-197. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/91626 811.161.2’282+81’373.7’38 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Дехтярьова, О.В. Діалектна фразеологія української мови як об’єкт лінгвостилістики Культура народов Причерноморья |
| description |
В статье представлен короткий обзор научных исследований украинских ученых второй
половины XX – нач. XXI вв., посвященных функционированию диалектных фразеологизмов в
художественных произведениях. Обобщена их роль в формировании лингвостилистического потенциала
диалектной фразеологии.
Ключевые слова: диалектная фразеологическая единица, контекст, стилистика, художественный
текст. |
| format |
Article |
| author |
Дехтярьова, О.В. |
| author_facet |
Дехтярьова, О.В. |
| author_sort |
Дехтярьова, О.В. |
| title |
Діалектна фразеологія української мови як об’єкт лінгвостилістики |
| title_short |
Діалектна фразеологія української мови як об’єкт лінгвостилістики |
| title_full |
Діалектна фразеологія української мови як об’єкт лінгвостилістики |
| title_fullStr |
Діалектна фразеологія української мови як об’єкт лінгвостилістики |
| title_full_unstemmed |
Діалектна фразеологія української мови як об’єкт лінгвостилістики |
| title_sort |
діалектна фразеологія української мови як об’єкт лінгвостилістики |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/91626 |
| citation_txt |
Діалектна фразеологія української мови
як об’єкт лінгвостилістики
/ О.В. Дехтярьова // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 252. — С. 194-197. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT dehtârʹovaov díalektnafrazeologíâukraínsʹkoímoviâkobêktlíngvostilístiki |
| first_indexed |
2025-07-06T20:01:37Z |
| last_indexed |
2025-07-06T20:01:37Z |
| _version_ |
1836929094441238528 |
| fulltext |
Демирджаева Л.М.
ЦВЕТОВОЕ ПРОСТРАНСТВО В ПОЭЗИИ ЭШРЕФА ШЕМЬИ-ЗАДЕ
194
глаза, брови, волосы «къара, сия къашлы», «къара чатма», «къара козьли», «къара сачлы»; краски «къара
боя»; одежды: шуба «къара тон».
Э. Шемьи-заде неоднократно подвергался преследованиям, арестам, репрессиям со стороны властей.
Около 8 лет он провел в тюрьмах и лагерях. Конечно, это повлияло на внутреннее состояние поэта, он
больше стал задумываться о волнующих его темах Родины, языка, нации, будущего народа. Эти душевные
переживания отразились в его стихотворениях «Ёл берме», «Къайгъы», «Амет-хан», «Къара туман», «Мор
къаранфиль», «Чалышкъан ве магърур халкъым», «Юрегиме», балладе «Сакъсавул». Поэмы «Днепрльстан»,
«Алиме» и «Аслыхан» свидетельствуют о тоске по утраченной родине, о его ностальгии к родному краю.
Изучение цветообозначений в лирике Эшрефа Шемьи-заде позволяет нам сделать выводы об
особенностях идиостиля поэта. Доминирующие цвета в его творчестве – это чёрный, белый, красный с
оттенками розовый, алый. Цветообозначение в произведениях выполняет здесь смысловую, описательную
и эмоциональную функции. Эти функции способствовали передаче различных настроений его
романтической одухотворенности и, наоборот грусти, переживаний. В дальнейшем планируем рассмотреть
другие аспекты поэтического мира Э. Шемьи-заде.
Источники и литератур:
1. Mamutova Z. Eşref Şemi-zadenin tarafından tercüme edilen A.S. Puşkin`in «Bahçesaray çeşmesi» poemasında
rastlanan tazvir vastaları. 2 Uluslararası türk dili ve edebiyatı sempozyumu «Dil ve slup incelemeleri» (том– II,
Испарта, Турция). C.753-768
2. Шем`ї-заде Е. Вибрані твори в 3-х томах. Том 1/ Шем`ї-заде Е. – Симферополь : Тарпан, 2008. – 288 с.
3. Шем`ї-заде Е. Вибрані твори в 3-х томах. Том 2./ Шем`ї-заде Е. – Симферополь : Тарпан, 2009. – 216 с.
4. Шемьи-заде Э. Своя особая строка... / Э. Шемьи-заде; сост.: А. Эмиров. – Симферополь : «ДОЛЯ»,
2008. – 112 с.
5. Яяева А. Эшреф Шемьи-заденинъ гражданлыкъ лирикасы ве эстетик бакъышлары / А. Яяева // Йылдыз,
2009. – №5. – С.119 – 121
6. Яяева Н. Эшреф Шемьи-заденинъ яратыджылыгъында диалогларнынъ къулланылувы / Н. Яяева //
Йылдыз, 2009. – №5. – С.116 – 118
7. Цвет — это что? [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://mironovacolor.org/
8. Финкель И. Л. Синтез формы и цвета в творчестве А.С. Пушкина [Электронный ресурс] /
И. Л. Финкель. – Режим доступа : http://www.esperanto.mv.ru/_ilfinkel/art4.html
Дехтярьова О.В. УДК 811.161.2’282+81’373.7’38
ДІАЛЕКТНА ФРАЗЕОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВОСТИЛІСТИКИ
Аннотация. В статье представлен короткий обзор научных исследований украинских ученых второй
половины XX – нач. XXI вв., посвященных функционированию диалектных фразеологизмов в
художественных произведениях. Обобщена их роль в формировании лингвостилистического потенциала
диалектной фразеологии.
Ключевые слова: диалектная фразеологическая единица, контекст, стилистика, художественный
текст.
Анотація. У статті подано короткий огляд наукових розвідок українських учених другої половини XX –
поч. XXI ст., присвячених функціонуванню діалектних фразеологізмів у художніх текстах. Узагальнено
їхню роль у формуванні лінгвостилістичного потенціалу діалектної фразеології.
Ключові слова: діалектна фразеологічна одиниця, контекст, стилістика, художній текст.
Summary. The article presents an overview of scientific studies by Ukrainian scientists of the second half of XX
– the beginning of the XXI century dedicated a functioning of dialect phraseological units in art texts. It was
summarized their role in the creation of a linguostylistics potential of the dialect phraseology.
Keywords: dialect phraseological unit, context, stylistics, art text.
Фразеологія художніх творів залишається об’єктом наукового зацікавлення багатьох лінгвістів. Крім
розробки теоретичних питань, мовознавці займалися аналізом фразеологічного багатства художніх творів
класиків української літератури, зокрема Т. Шевченка, М. Коцюбинського, М. Стельмаха, М. Рильського,
О. Гончара, П. Загребельного, В. Стефаника та інших письменників.
Текстовий підхід вивчення ФО має давні традиції в дослідженні художньої прози окремих авторів.
Питання стилістичного використання ФО в художніх творах українських і зарубіжних письменників
знайшли активне відображення ще в лінгвістичних дослідженнях учених 50-60 рр. XX століття. Увагу
лінгвістів привертає насамперед фразеологія прозаїків XIX – початку XX ст. Частіше окремі явища
фразеології розглядалися поруч із лексикою, хоча деякі роботи присвячено висвітленню окремих питань
фразеології. Заслуговують на увагу дослідження П. П. Плюща, І. К. Білодіда, Л. Г. Скрипник,
Л. І. Добржанської, М. М. Богдана та інших учених.
У другій половині ХХ ст. питання функціонування ФО в художніх текстах знайшли відображення у
працях Л. Г. Авксентьєва, С. П. Александрової, М. О. Бакіної, В. М. Білоноженко, В. М. Вакурова,
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
195
В. П. Вомперського, С. А. Ганжі, І. С. Гнатюк, Л. Б Давиденко, В. С. Калашника, Ю. І. Кохана,
А. П. Супрун, В. Д. Ужченка, Н. П. Щербань, Л. Ф. Щербачук та ін.
Розвиток фразеологічної науки потребує розширення об’єктів дослідження, зокрема фразеологічного
фонду, почерпнутого з художніх творів авторів, які є носіями живого говіркового мовлення. Їхні твори
актуалізують словникові скарби української традиційної фразеології та служать засобом фіксації багатьох
мовних явищ, поширених лише на певній території.
Актуальність обраної теми зумовлена тим, що вивчення діалектної фразеології в художніх текстах
залишається й досі недостатнім.
Українська літературна мова постійно поповнюється діалектними елементами. Стилістично-виразові
потенції таких надбань надто високі. Мова художньої літератури характеризується яскраво вираженими
естетичними функціями. Тому саме в ній діалектний елемент часто вперше естетично оцінюється й
піддається випробуванню на стилістично-виразову придатність, саме в ній уперше народжуються такі
прийоми і способи стилістичного використання діалектного матеріалу, які з часом стають набутком
загальнонародної мови.
Вивчення ізольованої діалектної фразеологічної одиниці (далі ДФО) не дає певної уяви про
різноманітні зв’язки, в які вона вступає в тексті. Однак уживання ДФО в художній літературі є органічним
лише в такому вигляді, у якому це потрібно для здійснення авторського задуму, тобто завжди відбувається
творча обробка.
Мета статті – висвітлити та проаналізувати наукові розвідки українських учених другої половини XX –
поч. XXI ст., присвячені вивченню діалектної фразеології в художній літературі.
Спостерігаючи за функціонуванням діалектизмів у мові художньої прози 60-х років ХХ ст.,
Г. О. Козачук пише: “Стиль художньої літератури має здатність надовго затримувати й навіть активізувати
в собі позалітературні мовні елементи, використовувати зі стилістичною метою ті мовні явища, що згодом
можуть стати літературною нормою” [5, с. 52].
ДФО мають у своєму складі стилістично нейтральні компоненти із яскравим експресивним
забарвленням. У розмовному мовленні вони є засобом вільного, невимушеного спілкування людей – носіїв
певного говору. Для відтворення цього типу мовлення ДФО використовуються в художньому стилі.
Окрім того, ДФО підкреслюють найдрібніші деталі явищ, предметів, реалій довкілля. Це уможливлює в
художньому стилі максимальне наближення до дійсності, опис життя з усіма його подробицями, створення
місцевого колориту, типізацію характерів представників різних соціальних прошарків. Однак тут повинна
виявитися неабияка авторська майстерність, оскільки лише за такої умови можна досягти бажаного ефекту.
Із погляду стилістики ДФО виконують функцію художньо-естетичних засобів і передбачають
відповідну оцінку читачами художніх текстів. “Художньо-стильова норма мотивує використання ДФО як
художнього засобу, який урізноманітнює мову персонажів, виявляє локальний колорит художньої оповіді,
індивідуалізує стиль письменника й стилізує комунікативні жанри” [4, с. 200]. Разом з іншими
виражальними засобами ДФО реалізують функції художніх творів.
При аналізі фразеологізмів у художніх текстах, як відзначає Т. В. Цимбалюк, важливою проблемою є
визначення обсягу контексту. “Якщо для визначення значення слова здебільшого достатньо одного
речення, то для з’ясування смислу фразеологічної одиниці необхідний контекст, як широкий, так і вузький”
[9, с. 23].
ДФО поза оточенням, тобто контекстом, не дає правильного уявлення про їх природу та
функціонування. Контекст сприяє не тільки якнайповнішому, найефективнішому вияву семантики ДФО,
але й створенню умов для нової сполучуваності. ДФО може опинитися в незвичному для неї контекстному
оточенні, що призводить до виникнення нових відтінків у значенні, подвійної актуалізації й навіть повної
заміни семантики. У контексті якнайповніше виявляються такі ознаки фразеологізму, як експресивність і
емоційність, що є важливими аспектами конотації. А. М. Мелерович та О. В. Блінова відзначають, що
використання ФО у мовленні, їх сприйняття та осмислення досить часто супроводжуються інтуїтивним
аналізом складових семантичних компонентів, а для “художнього мовлення характерне використання ФО
як особливих аналітико-синтезуючих образних конструкцій” [6, с. 117].
У дисертації Н. Д. Бабич [1] розглядається співвідношення загальнонародного й діалектного у
фразеології української мови. Матеріалом дослідження послугували ФО буковинських та частково
гуцульських говірок, зібрані у Чернівецькій області, фразеологія мови творів О. Кобилянської,
Ю. Федьковича, І. Воробкевича та інших письменників. Дослідниця наголошує на тому, що без аналізу
ДФО в мові творів згаданих письменників, неможливо визначити їх роль у розвитку західноукраїнського
варіанта літературної мови.
Перший розділ наукової розвідки присвячено структурно-семантичному аналізу ФО, виявленню
особливостей лексичного складу загальнонародних та вузьколокальних ФО. У другому розділі
розглядаються питання, пов’язані з виявленням семантико-стилістичних типів ФО, способів трансформації
ФО. У результаті аналізу Н. Д. Бабич виділяє 14 способів трансформації ФО, наголошуючи на тому, що
можливе використання одночасно кількох способів трансформації.
Н. В. Романюк один із розділів наукової розвідки присвятила функціонуванню говіркових
фразеологізмів у авторських художніх текстах [8]. Дослідниця наголошує, що розмовно-побутові ФО є
істотним компонентом розгортання сюжету, допомагають письменникам правдиво відобразити різні явища,
побут українських сіл та міст, дати переконливу характеристику дійових осіб, посилити експресивність
висловлення. У ході зіставно-порівняльного вивчення функціонування говіркових ФО в художніх творах
І. Франка, В. Стефаника, Р. Федоріва, Р. Іваничука та Р. Горака виявлено певні структурно-семантичні
Дехтярьова О.В.
ДІАЛЕКТНА ФРАЗЕОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВОСТИЛІСТИКИ
196
відмінності у використанні та трансформуванні розглянутих ФО, пов’язаних із особливостями
індивідуального стилю кожного письменника. Визначено основні способи модифікації ФО: субституцію,
поширення і скорочення структури фразеологізму, контамінацію. Виявлено, що субституція призводить до
створення нової експресивної якості ФО, а митці слова вдаються до заміни традиційного компонента ФО
контекстуальним (ситуативним) синонімом або словом одного й того ж семантичного ряду. При цьому
внутрішня форма вислову не зазнає модифікації; відбувається конкретизація ФО відповідно до контексту.
Авторське перетворення ФО конкретизує фразеологізм-основу, розширює її семантичні та стилістичні
можливості. У фразеологічному матеріалі, дібраному з художніх творів згаданих письменників, зафіксовано
випадки руйнування традиційної семантичної сполучуваності ФО. Автори художніх творів часто змінюють
словесне оточення ФО: оказіонально вони поєднуються з тими лексемами в контексті, з якими традиційно
не сполучаються. Зміни валентності ФО призводять до полісемантичності останньої. У деяких випадках
ФО, набуваючи нового значення, разом із тим зберігають і значення давнє, основне. Проте при розширенні
внутрішньої форми ФО з часом можуть і втрачати одне з усталених значень. Тому основним методом при
дослідженні таких явищ, на думку автора, є аналіз особливостей функціонування живомовних ФО у творах
письменників і зіставлення значень діалектних і традиційних ФО.
У розвідці В. А. Папіш подається теоретичне обґрунтування важливості вивчення фразеологізмів на
матеріалі художніх текстів [7]. Підкреслюється необхідність вивчення функціональних можливостей ФО в
конкретних текстових реалізаціях, які розкривають повноту змісту, розширюють функціональні
можливості, стають визначальним чинником формування нових конотацій, виявлення імпліцитного смислу,
посилення емоційно-експресивного змісту та словесної образності ФО. Досліджено семантико-
функціональну природу фразеологізмів у художній прозі закарпатоукраїнських письменників (40-90 рр. ХХ
ст.): О. Маркуша, Ю. Станинця, Ф. Потушняка, М. Томчанія, І. Чендея, Ю. Мейгеша. Особливу увагу
звернено на діалектні особливості фразеологізмів та ФО, що не зафіксовані академічним фразеологічним
словником української мови (ФСУМ). Проведено паралелі з діалектною мовою, в окремих випадках
аналізуються іншомовні запозичення в межах ФО, що є свідченням тривалих контактів закарпатців із
сусідніми етносами. У ході дослідження зроблено висновок про те, що своєрідні риси рідного говору
застосовуються авторами як мистецький виражальний засіб.
Т. О. Євтушина, досліджуючи лінгвостилістичний потенціал фразеології у творах В. Стефаника [3],
розглядає діалектну фразеологію як складову мовної площини письменника. І в монологічній, і в
діалогічній формі новел В. Стефаника говірка стає елементом стилю, поетичним засобом творення
змістоформи. Фонетичні, морфологічні, словотвірні та синтаксичні особливості покутського говору набули
в мові новел письменника функціонального статусу, сприяли вирізненню говіркового елемента на фоні
західноукраїнського різновиду літературної мови. Діалектизми різних підсистем покутського говору
урізноманітнюють виражальні засоби В. Стефаника, що сприймається не просто як стилізація під
народнорозмовну мову, а як відображення архаїчного мислення, вірувань та уявлень, побуту та специфіки
географічного простору. Численними для творчої палітри В. Стефаника є фонетичні та морфологічні
діалектизми в компонентному складі ДФО, які продуктивно функціонують у мові персонажів. До того ж
вони доповнюють місцевий колорит мовлення, надаючи йому експресії. Крім того, ДФО емоційно
наснажені, усі вони є складниками експресіоністичного стилю завдяки створюваній ними простоті і
природності.
У науковій розвідці В. В. Ґрещук [2] комплексно розглянуто особливості використання гуцульського
говору в мові української художньої літератури ХІХ – І пол. ХХ ст. на матеріалі творів Ю. Федьковича,
М. Павлика, І. Франка, Марка Черемшини, М. Коцюбинського, Г. Хоткевича “Довбуш”, “Камінна душа”,
А. Крушельницького, М. Козоріса, О. Манчука, П. Шекерика-Доникова. Проаналізовано фонетичні,
морфологічні, лексико-семантичні, гуцульські ДФО, які вжито в українських художніх творах зазначеного
періоду. Виявлено для кожного письменника репертуар гуцульських діалектних різнорівневих елементів,
з’ясовано специфіку використання їх у белетристичних текстах.
Отже, ДФО в творах письменників виконують важливі художні функції, пов’язані з образотворенням,
індивідуалізацією персонажів, адекватним відображенням характерів, подій, ландшафту, створенням
місцевого колориту, пізнанням духовної і матеріальної культури народу, етнографічною ідентифікацією
героїв твору. Художній ефект використання ДФО в літературному творі досягається протиставленням
діалектного, регіонального, позанормативного літературному, загальнонаціональному, нормативному. ДФО
є цінним мовнозображальним засобом в ідейно-емоційному та художньо-образному відображенні дійсності.
Джерела та література:
1. Бабич Н. Д. Соотношение общенародного и узколокального в фразеологии украинского языка :
автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02 “Языки народов СССР
(Украинский язык)” / Н. Д. Бабич – Одесса, 1972. – 19 с.
2. Ґрещук В. В. Гуцульський говір в українській художній мові XIX – І пол. XX ст. : автореф. дис. на
здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / В. В. Ґрещук. – Львів,
2009. – 22 с.
3. Євтушина Т. О. Лінгвостилістичний потенціал фразеологізмів у творах В. Стефаника : автореф. дис. на
здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02. 01 “Українська мова” / Т. О. Євтушина. – К.,
2005. – С. 20.
4. Єрмоленко С. Говіркове багатоголосся сучасної української прози / С. Єрмоленко // Українознавство. –
2008. – № 1. – С. 198–204.
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
197
5. Козачук Г. О. Діалектизми в сучасній прозі / Г .О. Козачук // Рідне слово. – К. : Наук. думка, 1971. –
Вип. 5. – С. 52–56.
6. Мелерович А. М. Психолингвистический механизм спонтанного семантического анализа
фразеологизмов и его реализация в художественной речи / А. М. Мелерович, Е. В. Блинова // Вестник
Костромского гос. ун-та. – Кострома, 2007. – № 2. – С. 117–124.
7. Папіш В. А. Семантико-функціональна природа фразеологізмів у художній прозі закарпатоукраїнських
письменників (40 – 90 рр. ХХст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец.
10.02.01 “Українська мова” / В. А. Папіш. – Ужгород, 2004. – 21 с.
8. Романюк Н. В. Фразеологія верхньонаддністрянських говірок нижньої течії річки Бистриці : автореф.
дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / Н. В. Романюк. –
Запоріжжя, 2002. – 17 с.
9. Цимбалюк Т .В. Зіставно-типологічна характеристика семантико-стилістичних особливостей
фразеологічних одиниць (на матеріалі роману Сервантеса “Дон Кіхот” у перекладі Миколи Лукаша.) :
дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.15 / Тетяна Василівна Цимбалюк. – К., 1997. –
238 с.
Терехова С.И. УДК 81’44(811.161.2+811.161.1+811.111):81’37
НАЦИОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНЫЕ ЕДИНИЦЫ ЯЗЫКА В СВЕТЕ
ПОЛИПАРАДИГМАЛЬНОГО АНАЛИЗА
Аннотация. Статья содержит результаты научного исследования русского, украинского и английского
языков, посвященного полипарадигмальному анализу реалий, т. е. лексических единиц, содержащих в
своей семантике национально-культурный компонент (в т. ч. и референциальных репрезентаций). В ней
охарактеризованы результаты полипарадигмального анализа национально-специфической лексики на
основе модели функционально-семантического поля реалий, а также представлены критерии
типологизации анализируемого материала, специфика, которую следует принимать во внимание при
переводе, охарактеризованы способы перевода реалий.
Ключевые слова: лексика, функционально-семантическое поле, культуроним, реалия,
полипарадигмальный анализ, алломорфизм, изоморфизм.
Анотація. Стаття містить результати наукового вивчення російської, української та англійської мов,
присвяченого поліпарадигмальному аналізу реалій, тобто лексичних одиниць, які несуть у своїй
семантиці національно-культурний компонент (у т. ч. і репрезентацій референції). У ній
охарактеризовано результати поліпарадигмального анализу національно-специфічної лексики на основі
моделі функціонально-семантичного поля реалій, а також подано критерії типологізації, специфічні
характеристики аналізованого матеріалу, які слід мати на увазі при перекладі, розглянуто способи
перекладу реалій.
Ключові слова: лексика, функціонально-семантичне поле, культуронім, реалія, поліпарадигмальний
аналіз, аломорфізм, ізоморфізм.
Summary. The article is devoted to the contrastive study of the verbal means that are used to embody of the
system of specific national and cultural units of lexicon in Ukrainian, Russian and English at the functional-
semantic level of analysis, with a focus on verbal paradigms and words, including reference representations.
The article contains the results of the contrastive studies of the above mentioned languages. It is devoted to
multy-paradigmal approach on so called, words-realities, or units of national specific lexicon in the above
mentioned languages. The results of multy-paradigmal analyses of words with national and cultural elements in
their semantics are characterised here. Multy-paradigmal approach introduced in this research allowed to
additionally employing inclusion notional and associative analysis, which highlighted the way native speakers of
the contrasted languages conceptualize representations of national specific lexicon in their typical and specific
features. The research was conducted based on the model of functional-semantical field of national specific
words. The main criteria of classification of the analised language units as well as specific feachers of the words
under analyses are described in the article. The author stresses the idea that units of national specific lexicon
should be carefully studied in frames of multy-paradigmal analyses, as it gives the full detailed characteristics of
their forms, semantical extents, stylistic peculiarities as well as different connotations and associations of the
investigated language units.
Кey words: lexicon, functional-semantic field, units of national specific lexicon, realia, multy-paradygmal
analyses, allomorphism, isomorphism.
Постановка проблемы и ее связь с важнейшими научными и практическими заданиями.
В современном мире процессы глобализации и интеграции диалектично сменяются ростом национального
самосознания и развитием национальных культур, что своевременно находит отображение в языковых
системах, ведь язык выступает посредником между окружающим миром и человеком, как отмечал В. Фон
Гумбольдт [2; с. 12]. Наиболее чувствительны к таким преобразованиям, как известно, лексические
подсистемы языков. В связи с этим не утрачивается актуальность сопоставительных исследований
функционально-семантических полей национально-маркированной лексики в аспекте синхронии. Именно
этот подход в рамках полипарадигмального анализа представлен в данной статье.
Анализ основных исследований и публикаций. Проблемы перевода национально-маркированной
лексики, несущей в себе особенности соответствующей национальной культуры, затрагивались
исследователями еще в древние времена. Как свидетельствуют первые переводы Библии (Septuaginte,
переводы Симмаха, Иеронима и др.) [9; 10, с. 9-15], в древности национально-культурные лексемы
|