Структурно-семантичні групи нетермінологічних дієслів у науковому тексті
Збережено в:
| Дата: | 1999 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
1999
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/91955 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Структурно-семантичні групи нетермінологічних дієслів у науковому тексті / Н.Г. Попович // Культура народов Причерноморья. — 1999. — № 6. — С. 187-192. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-91955 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-919552016-01-16T03:02:20Z Структурно-семантичні групи нетермінологічних дієслів у науковому тексті Попович, Н.Г. Вопросы духовной культуры 1999 Article Структурно-семантичні групи нетермінологічних дієслів у науковому тексті / Н.Г. Попович // Культура народов Причерноморья. — 1999. — № 6. — С. 187-192. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/91955 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры Вопросы духовной культуры |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры Вопросы духовной культуры Попович, Н.Г. Структурно-семантичні групи нетермінологічних дієслів у науковому тексті Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Попович, Н.Г. |
| author_facet |
Попович, Н.Г. |
| author_sort |
Попович, Н.Г. |
| title |
Структурно-семантичні групи нетермінологічних дієслів у науковому тексті |
| title_short |
Структурно-семантичні групи нетермінологічних дієслів у науковому тексті |
| title_full |
Структурно-семантичні групи нетермінологічних дієслів у науковому тексті |
| title_fullStr |
Структурно-семантичні групи нетермінологічних дієслів у науковому тексті |
| title_full_unstemmed |
Структурно-семантичні групи нетермінологічних дієслів у науковому тексті |
| title_sort |
структурно-семантичні групи нетермінологічних дієслів у науковому тексті |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
1999 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/91955 |
| citation_txt |
Структурно-семантичні групи нетермінологічних дієслів у науковому тексті / Н.Г. Попович // Культура народов Причерноморья. — 1999. — № 6. — С. 187-192. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT popovičng strukturnosemantičnígrupinetermínologíčnihdíêslívunaukovomutekstí |
| first_indexed |
2025-07-06T20:31:42Z |
| last_indexed |
2025-07-06T20:31:42Z |
| _version_ |
1836930987440734208 |
| fulltext |
Попович Н.Г.
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНI ГРУПИ НЕТЕРМIНОЛОГIЧНИХ ДIЄСЛIВ У НАУКОВОМУ
ТЕКСТI
Загальнонауковi дiєслова широко використовуються, обслуговуючи мову науки, завдяки поєднанню в
них конкретних i абстрактних ознак наукових понять, серед яких переважає високий ступiнь абстракцiї.
Ще акад. В.В.Виноградов вiдзначав широту семантичного обсягу дiєслова, видiляючи його як бiльш
об'ємне i гнучке, нiж iншi граматичнi категорiї, а значення об'єднання й диференцiацiї як рiзноманiтнiшi,
нiж в iменах.i
Особливостi дiєслiвної семантики характеризують не лише семантичну структуру лексеми, а й окремi
значення слова. Загальнонауковi дiєслова мають абстрактну семантику, передаючи iдею процесу, i вiдоб-
ражають ознаки, властивостi динамiчного характеру, абстрагованi вiд реального об'єкта' й оформленi як
дискретнi одиницi мовної семантики.ii Абстрактнiсть i конкретнiсть семантики дiєслiв пов'язується часто з
поняттєвою основою значень, її широтою або вузькiстю, з наявнiстю рiзних типiв семантичних ознак –
абстрактних широких, або, навпаки, конкретизуючих, якi звужують семантичний обсяг слова. Дослiдники
дiєслова вiдзначають у цiєї частини мови рiзнi ступенi вираження загальної семасiологiчної властивостi –
абстрактностi значення. iii У семантицi дiєслова специфiчно вiдображається дiалектика абстрактного, за-
гального i конкретного, iндивiдуального, окремого.
Нашi спостереження показали, що навiть у межах одного наукового напряму – фiлологiчного – у рiзних
його роздiлах вiдбувається висунення нових ознак наукового слова, актуального для кожного з рiзновидiв.
Порiвняємо вживання одного дiєслова в рiзних видах статей: " Термiнологiчнiсть у французьких науко-
во-технiчних текстах реалiзується по-рiзному у власне наукових, науково-популярних i патентно-технiчних
текстах".iv
"Уявлення про iнварiантне видове значення породжує уявлення про дiєслiвну видову пару, тобто про
таке протиставлення дiєслiв, у якому симетрично реалiзуються змiстовi i незмiстовi вiдмiнностi, пов'язанi з
видовою характеристикою".v
Науковий текст вiдкриває загальну закономiрнiсть формування значень загальнонаукового дiєслова:
кожна з його диференцiйних ознак отримує своє вiдображення в семантицi певної тематичної групи слiв.
Так, члени дiєслiвного ряду "систематизувати" – формувати, комплектувати, згруповувати – формують
таку ознаку як приєднання за обраною ознакою, а загальновживанi дiєслова типу "збiльшува-
тись/зменшуватись", "входити/виходити" висувають таку саму ознаку поняття, але з точки зору кiлькiсного
складу.
Предмет завдяки вживанню загальнонаукових слiв мислиться бiльш абстрактно, як представник цiлого
класу, а не одиничний випадок.
Як показав аналiз, науковий стиль накладає значнi обмеження на лексико-семантичний iнвентар дiєслiв
всiх дослiджуваних груп. На лексемному рiвнi це виражається в тому, що в наукових текстах використо-
вується лише незначна частина словникового потенцiалу дiєслiв.vi
Багатозначнi в системi загальнолiтературної мови дiєслова дослiджуваних груп актуалiзують у науко-
вих текстах лише окремi (одиничнi) свої значення, при цьому, як правило, абстрактнi, тобто тi, що
вiдповiдають основнiй специфiчнiй стильовiй рисi наукового мовлення – абстрактно-узагальненостi. Ха-
рактерно, що в даному мовленнєвому спрямуваннi в сферi загальнонаукових дiєслiв 87% вживань – аб-
страктнi лексико-семантичнi варiанти i вiдповiдно тiльки 13% – конкрентнi. Звуження об'їму значення
дiїслiв супроводжуїться його конкретизацiїю.vii
Використання конкретних лексико-семантичних варiантiв дiєслiв видiлених груп звичайно мотивоване
особливостями змiсту наукового мовлення i у бiльшостi випадкiв спостерiгається при описуваннi експе-
риментiв, конкретних спостережень над мовою.
Загальнонауковi дiєслова мають значення, якi вiдображають буттєвi (дiєслова-зв'язки), причино-
во-наслiдковi, класифiкацiйнi та деякi iншi вiдношення, а також – при вираженнi дiалогiчностi, якi позна-
чають процес мовлення i мислення. Оскiльки склад лексико-семантичних варiантiв дiєслiв дослiджуваних
груп, якi затвердились у науковiй сферi спiлкування, вузький, то на них покладається велике функцiональ-
не навантаження. Причому висока вживанiсть у науковому стилi тих чи iнших дiєслiв твориться високою
частотою використання окремих їх лексико-семантичних варiантiв (iншi значення або зустрiчаються по-
одиноко, або, як зазначалось, не використовуються зовсiм). Так чи iнакше, цi дiєслова в науковому мов-
леннi не рiдко є частiше вживаними, нiж у загальнолiтературнiй мовi, де лексема становить собою єднiсть
усiх своїх значень.
1. Дiєслова класифiкацiї: класифiкувати, класифiкуватися, дiлитись, пiдроздiляти, пiдроздiлятись, пе-
ретинатись, розчленовувати, розчленовуватись, розмежовуватись, членувати, членуватись, диференцiюва-
ти, згруповувати, групуватись, аналiзувати, градуватись, узагальнюватись, зiставлятися, ототожнювати,
формувати, комплектувати.
Вiдношення класифiкацiї – це вiдношення мiж загальним i частковим, класом i його елементами. Для
них найбiльш характерними є вiдношення перетину, тотожностi i включення.
Звернiмося до текстiв: "Таким чином, в результатi наявностi у мовних одиниць ознак речення їх можна
згрупувати у три типи..."viii, "...видно, що аналiзованим синтаксичним утворенням властивi двi-три ознаки
речення, а це не дозволяє ототожнювати їх iз словосполученнями".ix
Всi дiєслова цiєї ЛСГ знаходяться мiж собою в певних стосунках, бiльшiсть дiєслiв може або взаємо-
замiнюватись, або замiнюватись одне одним частково за певних умов, виявлених нами при аналiзi кон-
текстiв лексико-семантичними варiантами дiєслiв класифiкацiї.
2. Дiєслова конкретного фiзичного руху: пiдкреслити, пiдкреслювати, пiдкреслюватися, роз го ртатися,
супроводжуватись, нiвелюватися, локалiзуватися, калькуватися, стимулюватися, нейтралiзуватися,
аналiзуватися, деавтоматизувати, простежуватись, трансформуватися, деформуватися, сформувати, фор-
мувати, iнтенсифiкуватися, активiзуватись, фiксуватися, субстантивуватися, модифiкуватися, домiнувати,
формалiзуватися, патентуватися, спостерiгатися, репрезентуватися, iнтегруватися, акумулювати. Кате-
горiально-лексичною семою, яка поєднує цi дiєслова в одну лексико-семантичну групу, є сема, яка визна-
чає мету дiї: видiлити, зосередити увагу, вони сигналiзують, по-перше, про видiлення у межах синтагма-
тичних класiв певних пiдкласiв, по-друге, – про розмитiсть меж мiж класами, бо притаманнi дiєсловам
рiзних класiв, по-третє, про актуалiзацiю потенцiйних сем, завдяки чому виявляються зв'язки цiєї ЛСГ з
iншими (наприклад, ЛСГ розташування).
Категорiальна сема виражається в дiєсловi i уточнюється префiксом.
" Проаналiзуйте переклад термiнологii та iменникiв з абстрактним значенням ".x
"Пунктуацiя в даному випадку сигналiзує про iнтонацiю, тобто про межi фраз".xi
Дiєслова фiзичної дiї представленi в наукових статтях вдвiчi бiльшою кiлькiстю лексем, нiж дiєслова
руху, однак кiлькiсть слововживань значно менша.
3. Дiєслова мовлення: характеризувати, пояснюватись, описуватись, схарактеризувати, рекомендувати,
цитувати, квалiфiкувати, конкретизувати, дебатуватися, iлюструвати, апелювати, констатувати.
Напр.:" Академiчна граматика, наприклад, квалiфiкує їх як особливий тип односкладного речення".xii
Дiєслово характеризувати у бiльшостi зафiксованих вживань (15% вiд дiєслiв даної групи) представлене
основним значенням – "давати характеристику комусь, чомусь, визначати риси, особливостi когось, чо-
гось" (див. СУМ).
Однак при суб'єктi-iстотi цей лексико-семантичний варiант вживається рiдко.
При суб'єктi-неiстотi вiн модифiкується, перестає позначати дiю мовлення: "...видiлення тих мовних
особливостей, якi характеризують стиль", тобто вiн позначає вже не дiю, а вiдношення. Необхiднiсть ча-
стого позначення вiдношень, регулярна повторюванiсть у подiбних контекстах є головною причиною ви-
сокої частотностi дiєслова характеризувати в наукових фiлологiчних статтях.
Наведенi дiєслова мають у науковому мовленнi значно вищу частотнiсть вживання, нiж у загальнолiте-
ратурнiй мовi, тобто є для наукового стилю бiльш характерними, нiж для iнших рiзновидiв. Аналiз показує,
що дiєслова мовленнєвої семантики є зручним лексичним засобом вираження дiалогiчностi. Помiчено, що
тi дiєслова, якi в основних значеннях називають рух або фiзичну дiю i ї носiями динамiчної ознакиxiii в на-
уковому мовленнi при вираженнi дiалогiчностi актуалiзують процес мислення. Природно, ще бiльш ак-
тивно в цiй функцiї вживаються дiєслова мовлення, використовуючись при цьомув найбiльш абстрактних
значеннях.
Проiлюструємо дане положення на матерiалi ще одного найбiльш частотно вживаного дiєслова цiєї
групи:" Один iз її аспектiв можна сформулювати таким чином: чи є реченнями в повному обсязi цiєї син-
таксичної одиницi звертання, слова-речення, вигуки тощо".xiv
Як бачимо, дiєслово не вжите в своєму основному значеннi – (див. СУМ), а вжите для передачi процесу
мовлення.
Отже, нерiдко дiю мовлення позначають дiєслова, якi не є дiєсловами мовлення: пiдкреслювати,
стверджувати, формулювати, трактувати, тлумачити, диктуватись.
"Так трактувати лiтературнi явища донедавна було незручно, неприйнято, зрештою, невигiдно...",
"Можна по-рiзному трактувати такий спосiб використання бiблiйних символiв"xv, "...так i розкрити спiльне
i нацiонально-специфiчне в їх структурах i функцiонуваннi, бо, як пiдкреслює Ф.П.Фiлiн, "це зв'язки мiж
словами,...".xvi
Цi дiєслова тематично спiввiднесенi з сферою наукової дiяльностi i спiльним у них з ядром даної ЛСГ
є вiднесенiсть дiї до катерогiї iстоти.
З наведених прикладiв видно, що загальнонауковi дiєслова мають у науковому контекстi абстрактне
контекстне оточення.
4. Дiєслова для вираження логiчних зв'язкiв, умови, причини, мети: свiдчити, пiдтверджувати, доводи-
ти, зумовлювати, створювати, ототожнювати, асоцiюватись, узагальнити, стимулювати, зiставлятися, ос-
мислювати, простежуватись, компенсувати, мотивуватися, уможливлювати, дорiвнювати, уодноманiт-
нювати, пiдпорядковуватися, видозмiнитися, превалювати, спiввiдноситись.
"Емоцiйне й експресивне в мовi (мовленнi) настiльки тiсно переплiтаються, що деякi автори їх ото-
тожнюють", "Естетизуючись, елементи мови глибше осмислюються, стають точнiшими, а отже, i експре-
сивними".xvii
Перелiк подiбних прикладiв може бути продовжений.
5. Дiєслова на iз значенням "створити об'єкт": моделювати, конструювати, накреслювати.
Дiєслова аналiзованого угрупування описують ситуацiю створення об'єкта шляхом складання певних
частин (компонентiв).
6. Дiєслова буття, способу iснування: функцiонувати, базуватись.
Слiд вiдзначити, що зв'язки й стосунки всерединi майже кожної ЛСГ здатнi перетинатися, у зв'язку з
чим внутрiшня структура таких груп не завжди визначається вичерпно точно. Слова можуть бути членами
iншої пiдгрупи на пiдставi подiбностi своїх значень, на пiдставi спiльностi означуваного явища дiйсностi.
Зiставлення дiєслiв – членiв ЛСГ показує, що вiдмiнностi в семантицi цих слiв, виявленi на рiвнi диферен-
цiюючих семантичних компонентiв, пов'язанi з реалiзацiєю декiлькох ознак:
− якi вказують на ступiнь узагальненостi дiї;
− якi характеризують дiю чи процес;
− якi орiєнтують предмет вiдносно чогось;
− якi стверджують, заперечують або припускають.
Комбiнацiя цих ознак бiльшою чи меншою мiрою створює семантичну своєрiднiсть загальнонаукових
дiєслiв.
Виявилося, що найбiльш послiдовно в семантицi даних груп представленi семи "подiляти" i "видiляти",
за допомогою яких передається iдея членування й видiлення.
ЛСГ мають вiдкритi структури, мiстять частину семем, спiльних для рiзних ЛСГ. Мiж групами помiтнi
мiжгруповi зв'язки, особливо у тих, семеми яких мають кiлькiсну семантику загального характеру, що
конкретизується в словосполученнях.
Виходячи з проведеного аналiзу, ми бачимо, що склад i кiлькiсть видiлених лексико-семантичних груп
значною мiрою залежить вiд того, що ми беремо за основу, коли класифiкуємо, вiд аспекту подiлу i вiд
ступеня конкретностi аналiзу.
Мiж деякими ЛСГ немає чiтких меж, бо самi вони не однорiднi, все залежатиме вiд масштабу аналiзу.
Останнiм часом значно пожвавився iнтерес до функцiонально-стилiстичного вивчення лексики, зокрема
лексико-семантичних груп загальновживаних дiєслiв. Для наукового стилю характерним є використання як
абстрактних, так i конкретних значень загальновживаних дiєслiв.
Використання конкретних лексико-семантичних варiантiв дiєслiв, як правило, мотивоване особливо-
стями наукового мовлення.
Аналiз показує, що вiдбiр науковим стилем певних абстрактних значень загальновживаних дiєслiв за-
кономiрний. Адже дослiдники наукового стилю вiдзначають тенденцiю слiв до однозначностi, пiдкреслю-
ючи її принциповий характер, прагнення до точностi. Спостереження над функцiонуванням загальновжи-
ваних дiєслiв пiдтверджують наявнiсть цiєї тенденцiї i свiдчать разом з тим про необхiднiсть деяких уточ-
нень.
Для дослiдження семантичної структури дiєслова був здiйснений дистрибутивний аналiз поверхневої
структури всiх його модельних уживань.Видiлення морфолого-синтаксичних моделей вiдбувалось у кiлька
етапiв. На першому етапi для кожного використання дiєслова встановлювався його смисл на основi тлу-
мачного словника (СУМ) i записувалася морфолого-синтаксична модель.
Виявилося, що в багатьох випадках той же самий смисл знаходив своє формальне вираження не в од-
нiй, а в двох-трьох i бiльше моделях. На другому етапi була зроблена спроба звести двi i бiльше моделi, якi
асоцiюються з одним i тим самим смислом, до однiєї, що сприймалася за основну, а її рiзновиди – за її
варiанти.
З метою встановлення iнварiантного значення загальновживаного дiєслова був проведений компо-
нентний аналiз: видiлення загального в семантицi смислiв для кожного варiанта основної моделi, для всiх
варiантiв цiєї моделi i, нарештi, для всiх основних моделей (видiлялися стiйкi компоненти, завжди повто-
рюванi i iстотнi).
Серед варiантiв значень ми видiлили, з одного боку, значення, якi вживаються регулярно, i, з другого –
якi вживаються епiзодично. Отже, виявляється, що загальновживанi дiєслова звичайно виступають як ба-
гатозначнi i положення про реалiзацiю багатозначним словом в бiльшостi випадкiв тiльки одного значення
є справедливим, але тiльки стосовно значень, якi входять в ядро лексичного потенцiалу даного рiзновиду
мовлення.
Дослiдження показало, що загальновживанi дiєслова використовуються в текстах аналiзованих статей
бiльш активно в своєму основному значеннi (69%).
Треба вiдзначити, що з числа абстрактних значень активно використовуються не всi, а тi, що виявля-
ються бiльш зручними для реалiзацiї комунiкативних завдань в даному рiзновидi контексту – втiлення ре-
зультатiв наукового пiзнання, характеристики суттєвих ознак явищ, зв'язкiв, вiдношень мiж явищами.
Наприклад, вживання дiєслова носити в значеннi "мати, мiстити, характеризуватися чимось...": носити ха-
рактер, дiєслова будуватися в значеннi "мати за основу, джерело; базуватися": будується на основi...,
дiєслова викликати в значеннi "породжувати, бути причиною чогось": це викликало змiни...
Такого типу наведенi дiєслова в аналiзованих текстах не використовуються в своїх основних значеннях,
значить можна говорити про те, що вони тут змiнюють свiй семантичний статус, частково або повнiстю
десемантизуютьсяxviii, або їх значення послаблюїться семантично.
Всi загальновживанi дiєслова з проаналiзованих нами текстiв можна розподiлити на такi лекси-
ко-семантичнi групи:
1. Дiєслова, якi позначають процеси рухово-динамiчного характеру: приводити, призводити, призвести,
виступати, йти, входити, досягати, проходити, переходити, вступати, прийти, вiдносити, вiднести, вво-
дитись, внести, вносити, досягти, зводитись, передавати, охоплювати, об'єднувати, одержувати, перемiщи-
ватись.
"Нерiдко бажання висловитися оригiнально, "по-сучасному" змушує мовця (автора) апелювати допре-
стижнихнауковихi технiчних термiнiв, унаслiдок чого вони актуалiзуються, стають основою для експре-
сивних метафоричних побудов, одержують повний функцiонально – стилiстичний статус, переходять iз
вузькоспецiальної сфери слововжитку в сферу усного побутового, фольклорного, художнього, публiци-
стичного мовлення...".xix
Тут наявна тенденцiя наукового стилю до регулярного використання вiдносно вузького кола даного
виду лексем. При цьому характерним є те, що вони мають переносне значення i для них цi вживання є ча-
стотними, в чому i проявляється абстрактний характер наукового мислення. Згiдно з нашими даними,
частка слововживань основних, конкретних значень вищезазначених дiєслiв склала 5%, а частка вторинних
лексико-семантичних варiантiв абстрактного значення становить 95%.
2. Дiєслова буття, iснування: бути ( всi часовi форми ), iснувати в значеннi "бути ким, чимось, якимось",
в цих же значеннях: бувати, перебувати, лежати, вiдбуватися, здiйснюватися, проявлятися, виступати, но-
сити, здiйснювати, проводити, виконувати, робити, вивчати, розглядати, торкатися.
При вживаннi в подiбних типiзованих висловлюваннях текстова функцiя цих дiєслiв може бути визна-
ченою як участь у характеристицi явищ, якi вивчаються. У цiй функцiї цi дiєслова використанi приблизно в
65% вживань. Порiвняємо i iншi вживання: "це положення не є загальноприйнятим", "...абсолютно кожен
поетичний текст являє собою унiкальний зрiз цiєї iсторiї,...", "...усе ж таки становлять собою результат
наслiдування росiйських традицiй".
Характерним є те, що текстове оточення при таких дiєсловах має абстрактно-узагальнений вiдтiнок.
У даних дiєслiв наявна тенденцiя виступати в ролi дiєслова-зв'язки.
3. Дiєслова для описування кiлькiсної властивостi, мiри, ступеня описуваних явищ: досягати, коливати-
ся, падати, зростати, збiльшуватись, зменшуватись, звужуватись, розширюватись.
4. Дiєслова, якi виражають причинно-наслiдковi вiдношення: призводити, вести, супроводживатись,
призводити, спричиняти, спричинятися, викликати, вести, визначати, випливати, породжувати, впливати,
справляти вплив, пояснюватись, вимагати, говорити.
Данi дiєслова актуалiзують значення "породжувати, бути причиною чогось": " Процеси активної лек-
сичної взаємодiї української i росiйської мов впливають на склад їх синонiмiчних рядiв" xx, " Це було
вiдкриття, що вирiшальним чином вплинуло на всю естетичну свiдомiсть доби".xxi
5. Дiєслова на позначення думки, розумової дiяльностi, мовлення: вiдносити, вiднести, в значеннi "за-
раховувати до якогось розряду", вказати, вказувати, зазначати, вiдзначати, стверджувати, говорити, вва-
жати, називати: "Емотивна експресивнiсть крiм елемента образностi включає елемент оцiнностi, який
зумовлює такi категорiї, як стилiстично високе (пiднесене) i стилiстично знижене".xxii
Дiєслова даної групи вiдображають класифiкацiйнi вiдношення i разом з тим позначають розумову
дiяльнiсть, в они виступають як засоби вираження дiалогiчностi, маючи розумову семантику, вiдобража-
ють логiку мислення.
Дiєслова називати, називатись, назвати вживаються авторами статей для найменування наукових по-
нять, якi ще не отримали термiнологiчного позначення. Порiв.: "...i недаремно I.Оржицький називає
Р.Мельника лiриком в авангардовiй тональностi"xxiii, "Водночас невизначенiсть i змiнюванiсть меж дiйс-
ностi з рiзних точок зору iменується по-рiзному".xxiv
Специфiка функцiонування даної ЛСГ в науковому текстi полягає, насамперед, в тому, що вони вико-
ристовуються з метою вираження дiалогiчностi. Разом з тим, як свiдчить аналiз, вони активно використо-
вуються при характеристицi зв'язкiв мiж явищами, логiчних зв'язкiв.
Високочастотна вживанiсть в аналiзованих контекстах зазначених дiєслiв пов'язана з тим, що їх вико-
ристання визначено не конкретними особливостями авторського мовлення, а типовим змiстом наукових
текстiв i характером наукового мислення, а також необхiднiстю застосування в будь-якому науковому
текстi певних прийомiв i засобiв спiлкування. Зазначенi дiєслова можна вважати внутрiшньостильовими
синонiмами. Приблизна еквiвалентнiсть цих дiєслiв: Як говорить (пише, вважає, вiдзначає i т.п.).
6. Дiєслова на позначення квалiфiкацiї предмета: є, становити, вважатися, полягати, мати характер,
вiдзначатися, використовуватися, служити, виступати в ролi, включати, об'єднувати, входити до складу,
належати, вiдносити, вводитись.
Логiчний виклад думок пов'язаний з вiльним оперуванням синонiмiчними виразами для передачi
логiко-семантичних вiдношень мiж поняттями – модально-логiчних i предметно-логiчних. Саме з цiєю
метою i використовуються вищезазначенi дiєслова.
7. Дiєслова на позначення рiзного роду угрупувань: складати, утворювати, мiстити, охоплювати,
поєднувати: "А проте графоман, що складав тодi головний корпус "iдейностi, партiйностi i художностi",
захвилювався не на жарт...".xxv
Ядром цiєї ЛСГ є дiєслово складати, яке, за нашими даними, актуалiзує в текстах статей фiлологiчного
змiсту тiльки 3 своїх значення з 10, зафiксованих у Словнику Украiнськоi Мовиxxvi, а саме: "Утворювати,
давати в сукупностi, сумi"; "Бути змiстом будь-чого, утворювати собою щось."
Помiчено, що автори статей, коли виникає потреба в кiлькiснiй характеристицi дослiджуваних явищ,
досить активно вживають певнi мовнi засоби i контекстне оточення аналiзованих варiантiв можна назвати
типiзованим. Таким чином, узагальненiстю вiдрiзняється не тiльки аналiзоване дiєслово, а й його оточення.
Нами помiчене часте вживання дiєслова складати в ролi дiєслова-зв'язки. Суб'єктом подiбних вживань є
iменник (iменникове словосполучення), яке позначає наукове поняття типу: основа, головне, найхарак-
тернiша риса i т.п. Активно вживаються i дiїслова iнших ЛСГxxvii
xxviii
у ролi зв'язки, що пiдтверджуї думку
Митрофанової О.Д. про часткову десемантизацiю дiїслiв у науковому текстi.
Вживання iнших значень даного дiєслова не помiчено.
8. Дiєслова на позначення результативностi дiї: давати, доставляти, приносити, уможливлювати, забез-
печувати, приносити результат, надавати, доводити: "Це легко доводить аналiз так званих "вiчних образiв"
його оригiнальної поезiї".xxix
Аналiз показує, що регулярне використання лексико- семантичного варiанта" приносити, доставляти як
результат" пов'язане з тим, що вiн виявляється зручним засобом характеристики зв'язку явищ, властиво-
стей, переходу одного явища в iнше.
Iнший лексико-семантичний варiант дiєслова давати – "забезпечувати комусь щось, робити можливим
"як правило актуалiзується у складi словосполучення давати пiдстави, яке в свою чергу сполучається з
дiєсловами думки й мовлення.
В такому значеннi дiєслово давати функцiонує найчастiше, демонструючи специфiку наукового стилю.
9. Дiєслова класифiкацiї: подiлити, розмежувати, розмежовувати, вiдмежувати, роз'єднати, розподiлити,
пiдроздiлятися, поєднуватись, включати, включатися, видiляти, мiстити, мiститись, iснувати, мати, нале-
жати, складати.
Категорiально-лексичними семами, якi поєднують всi дiєслова в межах цiєї ЛСГ, є семи, що визнача-
ють мету дiї: "роз'єднати" або "поєднати". їх рiзновидами є семи "роздiлити", "вiддiлити", "приєднати".
Дiєслова даної ЛСГ позначають таку дiю на об'єкт, яка має за мету роздiлити на частини, вiдокремити або
з'єднати частини в одне цiле за якоюсь певною ознакою. Дiєслова даної групи сигналiзують, по-перше, про
видiлення в межах синтагматичних класiв певних пiдкласiв, по-друге, про розмитiсть меж мiж класами,
по-третє, про зв'язок з ЛСГ розмiщення.
Аналiз словникових дефiнiцiй дiєслiв дозволив виявити дiєслова роздiлити та належати як найча-
стотнiшi.
10. Дiєслова з семантикою "створення": створювати, створити, робити, творити, iлюструвати, виробити.
Семантична тема "створити об'єкт" властива всiм членам даної групи. До ядерних лексем i лекси-
ко-семантичних варiантiв зi значенням "створення" належать дiєслова робити, створити, а всi iншi – ста-
новлять периферiю.
11. Дiєслова, що виконують функцiю дiалогiчностi i iснують у складi зворотiв: як уже говорилося, треба
сказати, можна говорити, є пiдстави говорити, iнколи говорять про...
Лексеми представленi лише окремими абстрактними значеннями, потрiбними для вираження дiалогiч-
ностi – це їх основна функцiя в текстах аналiзованих статей.
12. Дiєслова почуттiв: сумнiватись, вiдчуватися, вiдчувати, нехтувати, проймати, вловлюватися,
вiдгукуватися, зблiднювати, цуратися, нагнiтатися.
Аналiз праць фiлологiчного змiсту показав, що у текстах, де предметом дослiдження є художня лiтера-
тура, тобто текстiв з лiтературознавства, фольклористики, частотнiсть вживання дiєслiв почуттiв рiзко
збiльшується, i майже не зафiксовано їх в статтях з мовознавства. Пояснити це можна їх залежнiстю вiд
тексту в цiлому. Можна спостерiгати зв'язок дiєслiв почуття з дiєсловами мовлення, iнтелектуальної
дiяльностi, сприймання.
Роль дiєслiв даної групи в текстотвореннi зумовлена стилеутворюючими рисами наукового мовлення.
Дiєслова почуттiв пояснюють, конкретизують, уточнюють науковi термiни. Зафiксованi випадки, коли ав-
тори статей залучають слова з яскраво вираженим емоцiйним забарвленням. Це може бути пояснено ба-
жанням автора зняти емоцiйну напругу, що виникає у читача при засвоєннi однотипної iнформацiї, щоб
зробити iнформацiю бiльш, доступною, наочною, переконливою. Додаткова семантична iнформацiя, якої
набувають дiєслова почуттiв у мовознавчому текстi, значно бiднiша, нiж та, що вони отримують у текстах з
лiтературознавства i фольклористики.
Функцiонально-семантичний аналiз загальновживаних дiєслiв пiдтверджує зроблений ранiше висновок
про те, що в контекстi наукової статтi затверджуються лише тi дiєслова, якi вiдповiдають її абстрактному
характеру i, крiм того, виявляються зручними для її комунiкативних завдань.
Дослiдивши й проаналiзувавши загальновживанi дiєслова в фiлологiчних текстах, можемо зробити такi
висновки:
1. Багатозначнi в системi лiтературної мови загальновживанi дiєслова представленi лише окремими
лексико-семантичними варiантами. Майже не використовуються дiєслова, якi мають конкретну семантику,
тобто тi, значення яких не вiдповiдає узагальнено-абстрактному характеру наукового стилю. Спо-
стерiгаїться часткова десемантизацiя дiїслiв.
2. У залежностi вiд того, наскiльки близько стоїть лексико-семантичний варiант загальновживаного
дiєслова до основного значення слова та частотностi можна видiлити в кожнiй ЛСГ основнi i вториннi
лексико-семантичнi варiанти. Основнi належать до ядра, вториннi – до периферiї дiєслiв ЛСГ.
3. Регулярно використовуються, головним чином, тi значення загальновживаних дiєслiв, якi в даному
контекстi виявились найбiльш оптимальними для вирiшення його комунiкативних завдань.
Отже, вони актуалiзують лише деякi свої окремi значення – частiше одне, рiдше – два-три.
4. Беручи участь у вираженнi дiалогiчностi, дiєслова даних груп стають здебiльшого дiєсловами
думки й мислення, тобто абстрагуються.
5. Статистичний аналiз пiдтверджує широке використання їх для вираження зв'язкiв мiж до-
слiджуваними в контекстах явищами.
Частотне вживання тих чи iнших дiєслiв зумовлене високою вживанiстю окремих їх лекси-
ко-семантичних варiантiв.
6. Абстрактне значення мають не тiльки дослiджуванi групи дiєслiв, але i iх контекстне оточення.
7. На основi зiставлення словникових тлумачень аналiзованих лексем i спостережень за
функцiонуванням загальновживаних дiєслiв можна твердити, що в СУМ часто вiдсутнє тлумачення харак-
терних для стилю наукової статтi значень аналiзованих вище.
i Виноградов В.В.Русский язык (Грамматическое учение о слове) – М.: Высшая школа, 1972. – 614с.
ii Украинская грамматика.-К.: Наук.думка, 1986. – С.85.
iii Митрофанова О.Д.Научный стиль: проблемы обучения. – М.:Русский язык, 1976. – 200с.; Митрофанова О.Д. Глагол
в научной речи // Русский язык в школе. – 1972. – №2. – С.80-86; Русанiвський В.М.Дiїслiвнi форми у i рiзних стилях
мовлення // Статистичнi параметри стилiв. – К.:Наук. думка, 1967. - С.96-111; Русанiвський В.М. Структура українсь-
кого дiїслова. – К.:Наук.думка,1971. –316с.
iv Медведїв А.Р. Стильовi риси науково-технiчного мовлення // Мовознавство. – 1980. – №1. – С.14.
v Милославський І.Г. Вид дієслова в системі граматичних характеристик російської мови. // Мовознавство. – 1989. –
№1. – С11.
vi Русанiвсський В.М. Спроба визначення семантичних груп дiїслiв на основi формальних кри-
терiїв//Структурно-математична лiнгвiстика. – К.:Наук.думка, 1965. – С.59.
vii Клименко Н.Ф., Пещак М.М., Савченко I.Ф. Формалiзованi основи семантичної класифiкацiї лексики. –
К.:Наук.думка, 1982. –С.128.
viii Iванова Л.П. Еквiваленти речень у росiйськiй мовi // Мовознавство. – 1980. – №1. – С.19.
ix Чабаненко В.А. Теоретичнi засади дослiдження експресивних засобiв української мови // Мовознавство. – 1984. –
№2. – С.11.
x Коптiлов В.В. Теорiя i практика перекладу. – К.:Вища школа, 1982. – С.151.
xi Iванова Л.П. Зазнач. праця. – С.23.
xii Там же. – С.21.
xiii Сучасна українська лiтературна мова: Морфологiя (За заг.ред.акад. I.К.Бiлодiда). – К.:Наук.думка, 1969.-583с.
xiv Якименко В.Я. Англiйськi каламбури в росiйських i українських перекладах // Теорiя i практика перекладу. –
К.:Вища школа, 1984. – №6. – С.66.
xv Полiщук Я. Символи i метаморфози // Дивослово. – 1997. – №12. – С.3.
xvi Їжакевич Г.П. Зiставна типологiя українських i росiйських синонiмiчних рядiв // Мовознавство. – 1989. – №4. –
С.25.
xvii Чабаненко В.А. Зазнач. праця. – С.14.
xviii Митрофанова О.Д. Глагол в научной речи // Русский язык в школе. – 1972. – №2. – С.80-86.
xix Чабаненко В.А. Зазнач. праця. – С.15.
xx Їжакевич Г.П. Зазнач.праця. – С.29.
xxi Дзюба I. Тарас Шевченко i Вiктор Гюго // Дивослово. – 1997. – №5-6. – С.4.
xxii Чабаненко В.А. Зазнач.праця. – С.14.
xxiii Бондар А., Ботанова К. Новiтня українська поезiя: Генерацiя iкс, або отруїння голосом невiдомого // Дивослово. –
1998. – №3. – С.3.
xxiv Болтiвець С. Психологiя творення мови // Дивослово. – 1997. – №4. – С.31.
xxv Сверстюк Г. Iван дзюба – талант i доля // Дивослово. – 1997. – №9. – С.3.
xxvi Словник української мови (За заг.ред.акад. I.К.Бiлодiда в 11-ти томах). – К.: Наук.думка,1970.
xxvii Бондарко А.В. Грамматическая категория и контекст. – Л.: Наука, 1971. – 116с; Русанiвський В.М. Спроба визна-
чення семантичних груп дiїслiв на основi формальних критерiїв // Структурно-математична лiнгвiстика. – К.:
Наук.думка, 1965. – 152с.
xxviii Митрофанова О.Д. Глагол в научной речи //Русский язык в школе. – 1972. – №2. – С.80-86.
xxix Гальчук О. Поетичне осмислення Миколою Зеровим свiтової культурної спадщини //Дивослово. – 1997. – №8. –
С.5.
|