Вірування та культи пізніх язичників Давньої Русі (кін. X – пер. пол. XIII ст.)

Проведено історіософський аналіз світоглядних уявлень наших предків–язичників ранньохристиянської епохи, що знайшли своє втілення у віруваннях і культах представників пізніх язичницьких громад. Головним джерелом дослідження стали дані археологічних розкопок городищ– святилищ Збруцького культового...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Козлов, М.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2013
Назва видання:	Культура народов Причерноморья
Теми:	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/92413
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Вірування та культи пізніх язичників Давньої Русі (кін. X – пер. пол. XIII ст.) / М.М. Козлов // Культура народов Причерноморья. — 2013. — № 262. — С. 126-129. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-92413
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-924132016-01-18T03:02:37Z Вірування та культи пізніх язичників Давньої Русі (кін. X – пер. пол. XIII ст.) Козлов, М.М. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Проведено історіософський аналіз світоглядних уявлень наших предків–язичників ранньохристиянської епохи, що знайшли своє втілення у віруваннях і культах представників пізніх язичницьких громад. Головним джерелом дослідження стали дані археологічних розкопок городищ– святилищ Збруцького культового центру і письмові документи XI – сер. XIII ст. В якості одного з важливих аспектів східнослов'янського язичницького культу розглядається питання людських жертвоприношень у пізніх язичницьких громадах. Проведен историософский анализ мировоззренческих представлений наших предков– язычников раннехристианской эпохи, нашедших свое воплощение в верованиях и культах представителей поздних языческих общин. Главным источником исследования стали данные археологических раскопок городищ–святилищ Збручского культового центра и письменные документы XI – сер. XIII вв. В качестве одного из важных аспектов восточнославянского языческого культа рассматривается вопрос человеческих жертвоприношений в поздних языческих общинах. Carries out a historical and philosophical analysis of the philosophical ideas of our pagan ancestors of the early Christian era embodied in the beliefs and practices of representatives late pagan communities. The main source of research data, archaeological site of ancient sanctuaries cult centre on the river Zbruch and written documents XI – mid. XIII centuries are considered In the article beliefs and cults of the Eastern Slavs pagan pre–Mongol era, connected with the cult of ancestors, representation of the fertility of the earth. The author considered the beliefs of the later of the Gentiles, connected with the cult of sun, water, heavenly fire. Separately in the study highlights the beliefs of the Eastern Slavs–the Gentiles associated with the underground world of the dead. Not bypassed the author and the East Slavic pagan gods – avatars of war. The study emphasized that Outlook of the later of the Gentiles in the era of Christianization of Rus yielded some transformation. Traditional ancestral cults patron spirits and folk deities were added cults of the armed force of the gods, which also found its place in the Pantheon of the survivors of the Gentiles. As one of the important aspects of the East Slavic pagan cult considers the question of human sacrifice in the late pagan communities. 2013 Article Вірування та культи пізніх язичників Давньої Русі (кін. X – пер. пол. XIII ст.) / М.М. Козлов // Культура народов Причерноморья. — 2013. — № 262. — С. 126-129. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/92413 94: 902.2 (477) uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Козлов, М.М. Вірування та культи пізніх язичників Давньої Русі (кін. X – пер. пол. XIII ст.) Культура народов Причерноморья
description	Проведено історіософський аналіз світоглядних уявлень наших предків–язичників ранньохристиянської епохи, що знайшли своє втілення у віруваннях і культах представників пізніх язичницьких громад. Головним джерелом дослідження стали дані археологічних розкопок городищ– святилищ Збруцького культового центру і письмові документи XI – сер. XIII ст. В якості одного з важливих аспектів східнослов'янського язичницького культу розглядається питання людських жертвоприношень у пізніх язичницьких громадах.
format	Article
author	Козлов, М.М.
author_facet	Козлов, М.М.
author_sort	Козлов, М.М.
title	Вірування та культи пізніх язичників Давньої Русі (кін. X – пер. пол. XIII ст.)
title_short	Вірування та культи пізніх язичників Давньої Русі (кін. X – пер. пол. XIII ст.)
title_full	Вірування та культи пізніх язичників Давньої Русі (кін. X – пер. пол. XIII ст.)
title_fullStr	Вірування та культи пізніх язичників Давньої Русі (кін. X – пер. пол. XIII ст.)
title_full_unstemmed	Вірування та культи пізніх язичників Давньої Русі (кін. X – пер. пол. XIII ст.)
title_sort	вірування та культи пізніх язичників давньої русі (кін. x – пер. пол. xiii ст.)
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2013
topic_facet	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/92413
citation_txt	Вірування та культи пізніх язичників Давньої Русі (кін. X – пер. пол. XIII ст.) / М.М. Козлов // Культура народов Причерноморья. — 2013. — № 262. — С. 126-129. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT kozlovmm víruvannâtakulʹtipízníhâzičnikívdavnʹoírusíkínxperpolxiiist
first_indexed	2025-07-06T21:18:09Z
last_indexed	2025-07-06T21:18:09Z
_version_	1836933909379547136
fulltext	Козлов М.М. ВІРУВАННЯ ТА КУЛЬТИ ПІЗНІХ ЯЗИЧНИКІВ ДАВНЬОЇ РУСІ (КІН. X – ПЕР. ПОЛ. XIII СТ.) 126 Козлов М.М. УДК 94: 902.2 (477) ВІРУВАННЯ ТА КУЛЬТИ ПІЗНІХ ЯЗИЧНИКІВ ДАВНЬОЇ РУСІ (КІН. X – ПЕР. ПОЛ. XIII СТ.) Анотація. Проведено історіософський аналіз світоглядних уявлень наших предків–язичників ранньохристиянської епохи, що знайшли своє втілення у віруваннях і культах представників пізніх язичницьких громад. Головним джерелом дослідження стали дані археологічних розкопок городищ– святилищ Збруцького культового центру і письмові документи XI – сер. XIII ст. В якості одного з важливих аспектів східнослов'янського язичницького культу розглядається питання людських жертвоприношень у пізніх язичницьких громадах. Ключові слова: вірування, культи, обряди, традиції, пізні язичницькі громади. Аннотация. Проведен историософский анализ мировоззренческих представлений наших предков– язычников раннехристианской эпохи, нашедших свое воплощение в верованиях и культах представителей поздних языческих общин. Главным источником исследования стали данные археологических раскопок городищ–святилищ Збручского культового центра и письменные документы XI – сер. XIII вв. В качестве одного из важных аспектов восточнославянского языческого культа рассматривается вопрос человеческих жертвоприношений в поздних языческих общинах. Ключевые слова: верования, культы, обряды, традиции, поздние языческие общины. Summary. Carries out a historical and philosophical analysis of the philosophical ideas of our pagan ancestors of the early Christian era embodied in the beliefs and practices of representatives late pagan communities. The main source of research data, archaeological site of ancient sanctuaries cult centre on the river Zbruch and written documents XI – mid. XIII centuries are considered In the article beliefs and cults of the Eastern Slavs pagan pre–Mongol era, connected with the cult of ancestors, representation of the fertility of the earth. The author considered the beliefs of the later of the Gentiles, connected with the cult of sun, water, heavenly fire. Separately in the study highlights the beliefs of the Eastern Slavs–the Gentiles associated with the underground world of the dead. Not bypassed the author and the East Slavic pagan gods – avatars of war. The study emphasized that Outlook of the later of the Gentiles in the era of Christianization of Rus yielded some transformation. Traditional ancestral cults patron spirits and folk deities were added cults of the armed force of the gods, which also found its place in the Pantheon of the survivors of the Gentiles. As one of the important aspects of the East Slavic pagan cult considers the question of human sacrifice in the late pagan communities. Keywords: beliefs, cults, rituals, traditions, later pagan communities. Культурна спадщина Київської Русі – це той фундамент, на якому будувався увесь життєвий уклад давньоруського народу. Разом з тим, для того, щоб зрозуміти повною мірою ранню суспільно–економічну й політичну історію українців треба враховувати найдавніші уявлення про структуру світу, місце й роль людини в цьому світі, які були властиві саме слов'янському язичеству. Особливу цікавість щодо цього викликає період с кінця X по сер. XIII століття, тобто доба становлення християнства на східнослов’янських землях. Як свідчать письмові джерела та данні археології, значна частина населення Київської Русі відмовилася від прийняття нової віри й під керівництвом язичеських жерців мігрувала в малонаселені лісисті райони східнослов'янського світу. Консолідуючись, язичеські жерці і їхня паства сформували на ґрунті синтезу культів багатьох язичеських богів принципово нову систему світоглядних уявлень і вірувань, що проіснувала майже до кін. XIII ст. Ця модель знайшла своє відбиття у віруваннях та культах пізніх східнослов’янських язичницьких релігійних громад. Реконструкція давньослов’янських вірувань та культів східнослов’янських язичницьких громад кінця X–сер. XIII століть головна мета даного дослідження. Нажаль, у більшості робіт сучасних вітчизняних і закордонних дослідників, присвячених темі східнослов’янського язичництва, світоглядні уявлення наших предків розглядаються як стала метафізична система, що остаточно сформувалася в IX–X ст. і трансформувалася, набуваючи синкретичного характеру лише після офіційного прийняття Київською державою християнства [7, с. 17]. При цьому поза увагою залишається світоглядні уявлення й вірування східнослов'янських язичеських громад кін. X – кін. XIII ст. Виключення складають лише твори таких сучасних археологів, як Тимощук Б.О. та Русанова І.П. у яких автори вперше позначили проблему існування особливих пізніх вірувань та культів у східнослов’янських язичницьких громадах кінця X першій половині XIII ст. [12]; [13, с. 110–122]. Світогляд пізніх східних слов'ян–язичників можливо прослідкувати на прикладі вірувань та культів представників язичницьких громад, які групувалися навколо Збруцького культового центру, досліджених вітчизняними вченими у 80–90 роках XX ст. Згідно з даними археології переважна більшість жертвоприносин у язичеських городищах – святилищах Збруцького культового центру кін. X – сер. XIII ст., були пов'язані з поклонінням Роду й рожаницям – божествам – уособленням померлих предків, хліба й рослинності взагалі. На це вказує звичай приношення жертв (у тому числі й людських) печам, у яких випікали хліб на території давньоруських городищ – святилищ. Так, поблизу жертовної площадки городища – святилище Звенігород археологи зафіксували оригінальну хлібну піч. Навколо неї були розкладені частини туш корів і сім коров'ячих черепів. Неподалік лежав кістяк чоловіка з відрубаною головою. [11, с. 56]. Піч східнослов’янського типу діаметром 1,4 м виявлена на території городища – святилища Богіт в одній з материкових стін довгого будинку в центрі святилища. У приміщенні знайдені уламки гончарної миски конічної форми, шматки ліпної жаровні із сильно обпаленими стінками, уламки великих горщиків X–XI ст., кістки тварин. [10, с. 97]. Зафіксована хлібна піч східнослов’янського типу також у Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 127 насипі вала, який оточував третє городище святилище Збручского центра Говда. Перед нею була влаштована жертовна площадка, на яких знайдені кістки тварин, уламки посуду XI– XII ст. [13, с. 117]. У свідомості наших предків язичеського й ранньохристиянського періодів печі, мабуть, уважалася оберегом. Сучасні археологи зафіксували в підлозі давньоруських будинків ями, зі спеціально заритими там фрагментами печей. Відповідно до свідчень східнослов'янських етнографів наші предки навіть в XIX–XX сторіччях, уважали, що земля з–під печі мала магічний зміст. ЇЇ зашивали в торбинку–ладанку, коли відправлялися в мандри, або при переїзді зі старого будинку цю землю переносили до нового. [1, с. 145]. Можливо, що печі у свідомості наших предків були символом доброчесних духів і богинь – рожаниць. Звертає на себе увагу також той факт, що досить часто в пізніх східнослов'янських городищах – святилищах залишки людей, принесених у жертву були посипані зерном, поблизу їх археологи фіксували серпи. Прикладом щодо цього може послужити залишки жертвоприносин людей у критому храмі городища – святилища Звенігород. Спочатку на підлозі храму розпалювався вогонь, і розсипалися обгорілі хлібні зерна. На них були покладені два перехресні серпи, два людських черепи й верхня частина кістяка. [10, с. 96]. Таким чином, головним об'єктом шанування серед язичників ранньохристиянської епохи як і раніше, залишалися народні божества Род і рожаниці – антропоморфні уособлення померлих предків – берегинь, божества родючості. Серед богів, особливо шанованих східнослов'янськими язичниками з кін. X – по сер. XIII ст. особливе місце, очевидно, займало якесь божество, зв'язане зі скотарством. Можливо, що це був Велес – скотячий бог. Прямих вказівок на те, що язичеські громади, які знаходилися на території нинішньої західної України – у Подністров'ї й Прикарпатті почитали Велеса в цей час немає. Разом з тим, у тих районах північно– східної Русі, де також перебували значні центри опору християнізації домінував культ саме даного божества. Так, у поселенні язичників Ведмежий кут існувало капище Велеса [4, с. 8–9]. Велеса, згідно із «Житієм Авраамія Ростовського» почитала і язичеська громада Ростова [2, с. 224]. В XI ст. служителі Велеса – волхви були добре відомі в Києві, Новгороді та інших східнослов'янських містах. Саме вони змогли організовувати повстання в Новгороді, Ростові, Суздальській і Бєлозерській землях наприкінці 60 – поч. 70–их років XI ст. Можливо, що полоцькі волхви були причетні до державного перевороту в Києві 1068 році. Воскресенський й Софієвський літописи повідомляють, що в 1071 році волхв – адепт Велеса призивав до повстання жителів Києва від імені п'яти язичеських божеств: «Приде Волхв прельщеный бесом, и пришед в Киев, говоря яко пришле от пяти богов» [6, с. 198]; [8, с. 126]. Таким чином, на східнослов'янських землях у той час існував якись жрецький союз, який поєднував служителів п'яти язичеських божеств і їхніх прихильників. Можливо припустити, що саме волхви–служителі Велеса очолювали цей союз. Вочевидь, що й західні язичеські громади Київської Русі почитали даного бога. Так, якесь хтонічне божество – мешканець, підземного світу, яке підтримує реальний і небесний світи було зображено на трьох гранях Збручского ідола, який знаходився у городищі святилищі X–XIII ст. Богіт. Згідно з даними археології, Богіт і сусідні городища – святилища Звенігород і Говда відвідували прочани із всіх районів східнослов'янського миру. Таким чином, і божества, зображені на Збручскому ідолі повинні були шануватися всіма східнослов'янськими язичеськими громадами того часу. Цілком можливо, що нижнє божество, зображене на Збручскому ідолі було літописним Велесем. На користь даної гіпотези свідчить факт існування на території пізніх городищ–святилищ, звичаю приносити в жертву якомусь хтонічному підземному божеству в жертву черепів свійських тварин й людей. Так, у Звенігороді на дні жертовної ями № 3 в один ряд були покладені розрубані частини корів, (черепа, хребці з ребрами, таз, стегнової кістки) і лежали разом чотири нижні щелепи, імовірно, це символізували цілих тварин. У цій же ямі перебував череп і кістяк підлітка, який лежав у скорченому вигляді на правому боці [11, с. 55]. В у другому капищі святилища Звенігород було знайдено кістки більш ніж 30 черепів та розчленованих дитячих кістяків, складені в ями з супроводжуваним матеріалом [9, с. 155]. Черепа свійських тварин і їхні фрагменти виявлені у великих кількостях у жертовних ямах городища – святилища Богіт. Так, наприклад, у центрі одного з місцевих довгих будинків були виявлені череп коня, щелепи свині й корови, уламки посуду XII–XIII ст. [13, с. 115]. Череп коня, корови, свині або людини вважалися вмістищем «кісткової» душі й, на думку наших предків, вона продовжував існувати в якомусь кістковому «антисвіті», очікуючи повернення в реальний мир. Володарем померлих людей і тварин у підземному світі вважався в східних слов'ян Велес. Від нього нібито залежала родючість землі, здоров'я й благополуччя тварин і людей. Таким чином, цілком можливо, що одним із самих шанованих божеств у городищах – святилищах західної України, як і північно–східної Русі був «скотячий» бог Велес. Важливу роль у пантеоні східнослов'янських язичеських громад грали також старі родові культи берегинь – сонця й вогню. На тильній стороні верхнього ярусу Збручского ідола зображене чоловіче божество, на одязі якого можна розгледіти знак Сонця: коло із шістьома променями усередині. Гіпотезу про вшанування сонця в пізніх язичеських городищах святилищах підтверджує й той факт, що більшість з них розташовані на високих місцях, звернених убік висхідного сонця. Прикладом щодо цього може виступити городище – святилище X–XII ст., відкрите археологами поблизу селища Кулишівка Сокирнянського району Чернівецької області [14, с. 161–174]. Крім того, на території городищ– святилищ кін. X – сер. XIII ст. знайдене значна кількість скляних браслетів – символ сонця й відродження. Зокрема уламки скляних браслетів у великій кількості зафіксовані дослідниками на території городища – святилища Звенігород [11, с. 54]. Козлов М.М. ВІРУВАННЯ ТА КУЛЬТИ ПІЗНІХ ЯЗИЧНИКІВ ДАВНЬОЇ РУСІ (КІН. X – ПЕР. ПОЛ. XIII СТ.) 128 Незвичайний цілий скляний браслет, знайдений у житлі служителя язичеського городища – святилища Богіт. Він настільки малий – (діаметр 4 см.), що не міг служити прикрасою навіть дитячої руці. На думку сучасних дослідників це був спеціальний культовий предмет, який слугував символом сонця. Уламки скляних браслетів у величезній кількості перебувають на капищах інших пізніх міст – святилищ [11, с. 54]. Таким чином, не випадково, невідомий автор XII ст. східнослов'янської вставки до апокрифічного творі «Ходіння Богородиці по муках» обвинувачує своїх співвітчизників у тім, що вони: «сонце» на бога звернули [15, с. 170]. Досить виразно проглядається в пізніх східнослов'янських городищах – святилищах культ вогню, як якоїсь охоронної й очисної стихії. Найбільш священна частина пізніх городищ – святилищ оточена валами й ровами. На вершинах валів і на дні ровів горіли вогні, і в деяких місцях на площадках–вівтарях були покладені кістки жертв. Вали святилищ, як правило, мають плоску вершину або сходинку на схилі, де горіли вогні. Їхні рови неглибокі, із плоским дном, на якому також багаторазово розпалювалися багаття, поміщені часто на спеціально влаштованих кам'яних вимостках. Тут перебували, імовірно, «палаючі жертовники». У багаття кидали м'ясо жертовних тварин і фрагменти спеціально розбитого посуду [14, с. 172]. Зокрема, на валах і ровах Кулишівського святилища були обладнані спеціальні місця, де розпалювали ритуальний вогонь. Язичеський храм у городище – святилище в с. Рудники Снятинського району Івано–Франківської області був оточений ровом, у якому на кам'яних вимостках багаторазово розпалювався вогонь [14, с. 167–169]. Вшановували, очевидно, язичеські громади кін. X– сер. XIII ст. і духів водних джерел – вілл. Про це свідчить наявність у пізніх городищах святилищах священних колодязів, вибитих у скелях. Так, при розкопках городища – святилища Богіт поруч із одним з довгих будинків зберігався колодязь прямокутної в плані форми (3,2X3,2 м). Він був вибитий у скелі, його сучасна глибина 3,8 м. Другий колодязь зроблений у скелі, перебуває на самому городищі біля головного вала. Його розміри 2,6X1,4 м, глибина 5 м. Час спорудження колодязів поки встановити не вдалося. Подібні колодязі, вибиті в скелях (що вимагало величезних зусиль), відкриті на багатьох святилищах. Наприклад, на святилище Зелена Липа він досягає глибини 14,5 м. Всі ці колодязі не доходять до рівня води й, очевидно, використовувалися в ритуальних цілях [10, с. 96–97]. Очевидно, подібні ритуальні спорудження були пов'язані із шануванням вил – русалок і використовувалися для обрядів «викликання дощу». Крім родових та традиційних народних культів божеств родючості (Рода й рожаниць), підземного божества Велеса – скотячого бога, духів сонця, вогню й водних джерел при аналізі матеріалів, отриманих при розкопках пізніх східнослов'янських городищ–святилищ виразно проглядаються культи войовничих божеств – заступників дружинників і князівської влади. Деякі городища – святилища за своєю формою нагадують святилища Перуна. Так, при розкопках городища – святилища Богіт, дослідники виявили вісім коритоподібних і овальних у плані поглиблень діаметрами 3×5 м. й 40–см. від рівня навколишнього ґрунту, подібним восьми виїмкам – пелюсткам Периньського святилища в Новгороді й шести пелюсткам Київського святилища, побудованих Володимиром [10, с. 90].. Крім того, при розкопках пізніх східнослов'янських городищ – святилищ фіксується зброя, у тому числі й сокири – символи Перуна. Таким чином, світогляд пізніх язичників після християнізації Русі піддався певній трансформації. До традиційних вже родових культів духів–берегинь та народних божеств додалися культи дружинних богів, які також знайшли своє поважне місце у пантеоні вцілілих язичників. До того ж, не піддається ніякому сумніву, що на тлі довгого військового протистояння з великокнязівськими дружинами та християнським духівництвом язичницький культ в пізніх східнослов’янських громадах став більш жорстким. Найбільшою пошаною серед пізніх язичників користувалися народні божества – уособлення померлих предків і родючості (Рід, рожаниці, Велес) і духи–берегині, які символізували природні стихії – сонце, вогонь, воду. Вшановували у пізніх язичеських святилищах й дружинних божеств, що переконливо свідчить про певну консолідацію різних жрецьких груп. Джерела та література: 1. Байбурин А. К. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян / Байбурин А. К. – Л.: Наука, 1983. – 192 с. 2. Житие преподобного отца нашего Авраамия архимандрита Ростовского. // Жития святых в ХІІ книгах. – К.: Изд–во Киево–Печерской Лавры, 1855. – Кн.2. – С. 224–227. 3. Кузьмин А. К. Крещение Руси / А. К. Кузьмин. – М.: Алгоритм, 2004. – 416 с. 4. Лебедев А. Н. Храмы Власьевского прихода в Ярославле. Ярославль. 1877. – С.8–9 5. Повесть временных лет / Под ред. и с пред. В. П.Адриановой–Перетц. – М.–Л.: Изд–во АН СССР, 1950. – 239 с. 6. ПСРЛ. – Т.7.: Летопись по Воскресенскому списку. Ч.1. – М.: Изд–во АН СССР, 1962. – 987 с. 7. Рапов О. М. Русская церковь в IX – первой трети XII вв. Принятие христианства / О. М. Рапов. – М.: Наука, 1988. – 416 с. 8. Российская летопись по списку Софийскому великого Новгорода. – СПб.: Изд–во АН, 1795. – Ч.1.– 876 с. 9. Русанова И. П. Во времена Збручского идола / И. П. Русанова., Б. А. Тимощук // В. И. – 1990. – №8. – С. 153–157. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 129 10. Русанова И. П. Збручское святилище (предварительное сообщение) / И. П. Русанова., Б. А. Тимощук // С. А. – 1986. – №4. – С. 90–100. 11. Русанова И. П. Культовые места и языческие святилища славян VI–XIII вв. / Русанова И.П. // Российская археология. – 1992. – №4. – С. 50–68. 12. Русанова И. П. Языческие святилища древних славян // И. П. Русанова., Б. А. Тимощук. – М.: Ладога. – 2007. – 303 с. 13. Тимощук Б. А. Языческое жречество древней Руси (по материалам городищ–святилищ). – РА. – 1993. – №4. – С.110–122. 14. Тимощук Б. А. / Славянские святилища на среднем Днестре и в бассейне Прута / Б. А. Тимощук., И. П. Русанова // С. А. – 1983. – №4. – С.161–174. 15. Хождение Богородицы по мукам // Срезневский И. И. Памятники древнерусского письма и языка. – Спб.–1863.–с. 170–171. Васильев В.В., Шарапа В.Ф. УДК 94:37.014.24 ИЗ ИСТОРИИ МЕЖДУНАРОДНЫХ СЕМИНАРОВ РУСИСТОВ В ТАВРИЧЕСКОМ НАЦИОНАЛЬНОМ УНИВЕРСИТЕТЕ ИМ. В.И. ВЕРНАДСЬКОГО (1973–2013ГГ.) Аннотация. В статье освещается многолетняя история семинаров иностранных русистов в Таврическом национальном университете им. В.И.Вернадского. Рассказывается о первом в СССР международном семинаре по русскому языку для граждан ФРГ, который начал свою работу в 1973 г., показана роль доктора филологии Й. Баара как инициатора семинара. Раскрывается многогранная работа коллектива университета по подготовке и проведению международных семинаров по русскому языку для граждан США, Германии, Греции и других стран. Ключевые слова: русисты, семинар по русскому языку, лингвистическая компетенция, аспектное преподавание, страноведение. Анотацiя. У статті висвітлюється багаторічна історія семінарів іноземних русистів в Таврійському національному університеті ім. В.І.Вернадського. Розповідається про перший в СРСР міжнародний семінар з російської мови для громадян ФРН, який розпочав свою роботу в 1973 р., показано роль доктора філології Й. Баара як ініціатора семінару. Розкривається багатогранна робота колективу університету з підготовки та проведення міжнародних семінарів з російської мови для громадян США, Німеччини, Греції та інших країн. Ключові слова: русисти, семінар з російської мови, лінгвістична компетенція, аспектне викладання, країнознавство. Summary. The article dwells upon a forty–year–old history of seminars of foreign specialists in Russian philology. The seminars are considered to be an important part in the system of international education in Taurida National V.I.Vernadsky University. The article deals with the first international Russian language seminar for the citizens of the Federal Republic of Germany. The seminar was launched in the University in 1973. The role of Dr. Baar as the initiator and organizer of the seminar that won all–European recognition and popularity is considered. The article describes a versatile work of the University staff aimed at organization and performance of international seminars for specialists in Russian philology in 1973–2013. Thanks to this work wide experience in organizing short–term forms of teaching foreign students from the USA, Germany, Greece and other countries was acquired. Nowadays due to high rating of the University, deep–rooted traditions, highly qualified specialists and wide experience in international education, the number of foreign students, people who love Russian language and literature, coming to Taurida National V.I.Vernadsky University for different short–term programs will constantly increase. Key words: specialists in Russian philology, Russian language seminar, linguistic competence, aspect teaching, country studying. Как известно, в 2018 году исполняется 100 лет со дня основания Таврического университета. В связи с этим юбилеем предстоит подготовить новое издание истории университета, в котором особое место будет занимать международная деятельность вуза. К сожалению, в предыдущих изданиях этот аспект работы университета освещён недостаточно [10; 13]. В 1973 году, сорок лет назад, началась летопись международных связей Таврического национального университета им. В.И. Вернадского, который до 1999 года назывался Симферопольский государственный университет им. М.В. Фрунзе. Важнейшим направлением деятельности вуза стала подготовка высококвалифицированных национальных кадров для зарубежных стран. Всего за эти годы более двух тысяч иностранных граждан из 50 государств мира получили диплом выпускника нашего вуза [4, с.10]. Особое место в системе международного образования в университете занимают краткосрочные формы обучения иностранных граждан русскому языку. Их история также начинается с 1973 года, когда был проведён первый семинар по русскому языку для граждан Федеративной Республики Германии. Этот уникальный семинар, единственный в то время в Советском Союзе, стал первой международной образовательной программой в нашем университете. Цель настоящей статьи – осветить историю международных семинаров русистов в университете, охарактеризовать основные формы краткосрочного обучения иностранных граждан русскому языку за

Вірування та культи пізніх язичників Давньої Русі (кін. X – пер. пол. XIII ст.)

Репозитарії

Схожі ресурси