90 років Національній академії наук України

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Черніченко, В.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України 2008
Schlagworte:	Наукове життя
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/9246
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	90 років Національній академії наук України / В.В. Черніченко // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 2. — С. 193-197. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-9246
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-92462013-02-13T02:16:15Z 90 років Національній академії наук України Черніченко, В.В. Наукове життя 2008 Article 90 років Національній академії наук України / В.В. Черніченко // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 2. — С. 193-197. — укр. 2072-9480 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/9246 uk Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукове життя Наукове життя
spellingShingle	Наукове життя Наукове життя Черніченко, В.В. 90 років Національній академії наук України
format	Article
author	Черніченко, В.В.
author_facet	Черніченко, В.В.
author_sort	Черніченко, В.В.
title	90 років Національній академії наук України
title_short	90 років Національній академії наук України
title_full	90 років Національній академії наук України
title_fullStr	90 років Національній академії наук України
title_full_unstemmed	90 років Національній академії наук України
title_sort	90 років національній академії наук україни
publisher	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Наукове життя
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/9246
citation_txt	90 років Національній академії наук України / В.В. Черніченко // Демографія та соціальна економіка. — 2008. — № 2. — С. 193-197. — укр.
work_keys_str_mv	AT černíčenkovv 90rokívnacíonalʹníjakademíínaukukraíni
first_indexed	2025-07-02T12:42:39Z
last_indexed	2025-07-02T12:42:39Z
_version_	1836539089537466368
fulltext	193 НАУКОВЕ ЖИТТЯ 90 РОКІВ НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ Нині минає 90 років від дня заснування Національної академії наук України. 27 листопада далекого 1918 року відбулися установчі Загальні збори Української академії наук, на яких першим президентом Академії одноголосно було обрано видатного вчено- го зі світовим ім’ям – Володимира Івановича Вернадського. Створенню Академії наук передувала самовіддана діяльність багатьох поколінь українських учених, які працювали у вищих навчальних закладах, багатьох наукових товариствах. Заснування Академії наук стало передумовою формування і поступального розвитку наукового і науково-технічного потенціалу України. За дев’ять десятиліть Академія пройшла великий шлях, стала найбільшою науковою ор- ганізацією України, визнаною в усьому світі. Назва Академії зазнавала змін. У 1918–1921 рр. вона іменувалася Українська академія наук (УАН), з 1921 по 1936 р. – Всеукраїнська академія наук (ВУАН), у 1936–1991 рр. – Академія наук Української РСР, з 1991 по 1993 р. – Академія наук України, а з 1994 р. – Національна академія наук України. Сьогодні у складі Національної академії наук України 3 секції, 14 наукових відділень, близько 170 інститутів та інших наукових установ, у яких налічується понад 19 тисяч наукових пра- цівників. На всіх етапах поступу України вчені Академії плідно і самовіддано працювали над вирішенням питань загальнонаціонального та загальносвітового значення. Вирішальний вплив на зростання академічної науки, науково-технічний прогрес справляла і справляє діяльність наукових шкіл з різних галузей знань, які формувалися і функціонували протягом усієї 90-річної історії Академії. На чолі цих наукових шкіл стояли видатні вчені нашої Академії: Математики Д.О. Граве, М.М. Кирилов, М.М. Боголюбов, Ю.О. Митропольский; механіки С.П. Тимошенко, О.М, Динник, М.О. Лаврентьєв, Г.С. Писаренко; фізики К.Д. Синельников, Л.В. Шубников, О.І. Лейпунський, В.Є. Лашкарьов, О.І. Ахієзер, І.М. Ліфшиць, О.С. Давидов, С.І. Пекар, А.Ф Прихотько, О.Я. Усиков; астрономи О.Я. Орлов, М.П. Барабашов, Є.П. Федоров, С.Я. Брауде; геолог П.А. Тутковський; мате- ріалознавці І.М. Францевич, В.І. Трефілов; хіміки Л.В. Писаржевський, А.В. Думанський; біологи і медики М.Г. Холодний, Д.К. Заболотний, О.О. Богомолець, О.В. Палладін, В.П. Філатов, І.І. Шмальгаузен, М.М. Амосов, М.Д. Стражеско. Світову славу і визнання здобули українські школи електрозварювання Є.О. Патона і кібернетики В.М. Глушкова. Широко відомі школи у галузі соціальних і гуманітарних наук, які заснували історики М.С. Грушевський, Д.І. Яворницький і І.П. Кріп’кевич, правознавець В.М. Корецький, сходознавець А.Ю. Кримський, філософ В.І. Шинкарук, мовознавці Л.А. Булаховський, О.С. Мельничук, В.М. Русанівський, літературознавці С.О. Єфремов, М.С. Возняк, О.І. Білецький. 194 НАУКОВЕ ЖИТТЯ Особливе місце серед наукових шкіл у галузі соціальних та гуманітарних наук посідає школа відомого економіста, статистика і демографа академіка Михайла Васильовича Птухи. Історія демографії в Україні пройшла складний шлях: від фрагментарної постаті демографічної думки до системної галузі наукового знання. Система демографічних знань в українських землях почала формуватися значно пізніше, ніж у Західній Європі, лише у 18 столітті. Хронологічний рубіж між передісторією та історією української демографіч- ної думки припадає на останню чверть 18 ст., коли на території сучасної України почали проводитися обліки населення і запроваджується система церковного реєстрування та статистичного обліку природного руху населення. Вагомий вклад у розвиток української демографічної думки у цей період внесли вітчизняні просвітники Г. Козицький, М. Мотоніс, В. Полетика, Ф. Тумановський, Я. Рубан, М. Антоновський. Протягом першої половини 19 століття демографічна дум- ка істотно збагатилася завдяки працям відомих учених В. Каразіна, І. Срезневського, О. Рославського-Петровського, М. Маркевича, А. Скальковського. Суттєвих успіхів у розвитку демографічної думки в Україні було досягнуто у другій половині 19 століття. Вирішальний вплив на поступ української демографії на цьому етапі справили пред- ставники київської школи політекономії та статистики Д. Журавський, І. Вернадський, М. Бунге, М. Зібер. Зародження історичної демографії в Україні відноситься до середини 19 століття. Фундаторами цього напряму в Україні були П. Маркевич, П. Бодянський та ін. Певний внесок у розвиток історичної демографії зробили О. Лазаревський, М. Максимович, Д. Багалій, А. Скальковський. Широкі можливості для вивчення населення України відкрилися з проведенням у 1897 р. першого й останнього в Російській імперії загально- го перепису населення. На базі підсумків цього перепису з’явилося чимало наукових розвідок. Однак найповніше демографічний „портрет” української людності за даними перепису 1897 р. відображено у працях „батька” української земської статистики О. Ру- сова. Вивченню населення західноукраїнських земель на початку 20 століття вельми при- служилися І. Франко, М. Грушевський, С. Рудницький, Ю. Бачинський. В. Охримович, М. Кордуба, В. Шухевич, В. Гнатюк та інші. На початку 20 століття система демографічних знань в Україні переживала ще процес становлення, найбільш розвинутою її частиною була демографія у вузькому розумінні, обмежена вивченням природного руху населення. Меншою мірою були вивчені питання соціальних переходів та міграції. Новий етап розвитку української демографії припадає на 1920-і роки і характеризу- ється, з одного боку, створенням сучасної демостатистичної служби, з іншого – значним розширенням основних напрямів демографічних досліджень. Державна демостатистична служба в Україні була створена протягом 1921–1922 рр. як структурний підрозділ ЦСУ УРСР. У цей час формується відділ демографії, який очолює досвідчений земський ста- тистик О. Кокорєв. Його заступником був А. Хоменко, який у 1925 р. перебирає на себе керівництво відділом. Статистика тоді ще не була жорстко затиснута у політико-ідеоло- гічні лабети, і її діяльність строго не регламентувалася ЦСУ Союзу, що сприяло розвитку особистої ініціативи керівництва демостатистичної служби України у своїй роботі. У 1920-ті роки формується комплексний підхід до вивчення демографічних явищ, які розглядаються вже не ізольовано одне від одного, а у тісному причинно-наслідковому зв’язку. Важливою обставиною, що забезпечила успіх демографічних досліджень, було започатковане у квітні 1923 р. тісне творче співробітництво Інституту демографії з ЦСУ УРСР. Академік М. Птуха, оцінюючи розвиток співробітництва Інституту демографії з ЦСУ УРСР, відзначав, що це співробітництво відкрило перед Інститутом нову епоху 195 НАУКОВЕ ЖИТТЯ в його існуванні. Це був один колектив, без поділу на статистиків–практиків і вчених. Протягом 1922–1923 рр. Інститут демографії провів велику роботу щодо збирання, контр- олю і систематизації даних статистики природного руху населення в українських землях у 1867–1914 рр. і матеріалів санітарної статистики за 1891–1914 рр. Окрім макропроцесів (народжуваності, смертності, шлюбності) вивчаються демо- графічні явища та процеси на мікрорівні (сім’я, домогосподарство). У методологічному плані таке вивчення полегшувалося введенням поняття „демографічна біографія пере- січної людини”, яке теоретично обґрунтував М. Птуха ще у 1916 р. Він розробив загальну схему вивчення демографічних явищ, серцевиною якого була „демографічна біографія пересічної людини”. Створення апарату вимірювання на основі цієї загальної схеми демографічних явищ було започатковано зокрема у його роботі, присвяченій методам побудови індексів шлюбної гомогамії і гетерогамії. Ще й нині ця універсальна методика широко використовується у демографічних дослідженнях. Соціально-економічна ситуація і політичний клімат в СРСР на початку 30-х років не віщували обнадійливих перспектив для подальшого успішного розвитку демографії в Україні. У лютому 1930 р. припиняє існування ЦСУ УРСР, і державна статистика підпо- рядковується органам планування. У другій половині 30-х рр. демографічні дослідження в Україні згортаються. Інститут демографії у 1938 р. було закрито, а більшість провідних демографів репресовано. Всі архіви Інституту демографії, зібрані за 20 років статистичні та літературні матеріали, деякі вже підготовлені до видання результати досліджень про- пали на початку війни у 1941 р. Поновлення демографічних досліджень в Україні припадає на кінець 1950-х – пер- шу половину 1960-х рр., головною причиною чого була об’єктивна практична потреба суспільства у масовому продукуванні різноманітних демографічних розрахунків. Однак лише у жовтні 1966 р. з ініціативи академіка С. Ямпольського в Інституті економіки АН УРСР був створено відділ демографії, який очолила відомий економіст і демограф В. Стешенко. З часом демографічні структурні підрозділи створили в РВПС УРСР (від- діл проблем народонаселення та використання трудових ресурсів; керівник В. Онікі- єнко), Інституті геронтології АМН СРСР (лабораторія демографії, керівник Н. Сачук), ГоловНДІОЦ Держплану УРСР та в інших великих науково-дослідних та проектних інститутах і провідних вищих навчальних закладів. У відділі демографії Інституту економіки АН УРСР комплексно досліджувалися проблеми відтворення населення України на основі відновлення багатьох наукових традицій колишнього інституту демографії. Таким чином, в Україні за короткий час була сформована потужна демографічна служба, здатна вирішувати складні наукові і практич- ні завдання. Треба особливо підкреслити ту обставину, що якщо до війни демографією серйозно і продуктивно займалися тільки науковці Інституту демографії та статисти- ки-демографи з ЦСУ УРСР, то тепер „географія” демографічних досліджень значно розширилась. Зростає визнання української демографії. Так, за рівнем розробленості демографічних проблем містобудування та районного планування Україна посідала одне з провідних місць у Союзі. Наукові дослідження в царині демографії у 1960–1980-х рр. охоплювали практично все розмаїття проблем комплексного міждисциплінарного ви- вчення населення України. Українська демографія у 1960-80 рр. мала чималі здобутки. Однак далеко не безпроб- лемним був шлях її розвитку в цей період. Порівняльний аналіз розвитку української демографії у світовому контексті свідчить про те, що це був період переважного зростання демографії в ширину, її так би мовити екстенсивного розвитку, коли найбільшого поступу було досягнуто в емпіричних і прикладних демографічних дослідженнях. Прогрес міг би 196 НАУКОВЕ ЖИТТЯ бути більшим, якби не об’єктивні обставини, які робили неможливим більш інтенсивний розвиток демографії в Україні. За всіма основними показниками, що характеризують інтенсивність і розмах досліджень проблем народонаселення (число науковців, кількість спеціальних наукових установ та спеціалізованих наукових видань) Україна дуже відстала від розвинутих країн світу. Тому на часі було створення в Україні потужного демографічного інституту, діяльність якого полегшила б координацію комплексних досліджень проблем населення, сприяла б підвищенню загального наукового рівня демографічної роботи, що проводиться в Україні. Наприкінці минулого століття провідні українські вчені В. С. Стешенко, С. І. Пирожков, Е. М. Лібанова неодноразово виходили на рівень вищих органів влади з пропозицією про створення такої інституції, але позитивного вирішення так і не було. І тільки восени 2002 р. за підтримки Державного Комітету статистики України нарешті був створений в системі НАН України Інститут демографії та соціальних досліджень. В Інституті демографії відбулося плідне об’єднання двох наукових шкіл – фундатора української демографії академіка М.В.Птухи і відомого українського статистика Й.С.Пас- хавера. Учениця М.В.Птухи відомий український демограф В.С.Стешенко не тільки розгорнула широкомасштабні дослідження і стояла у витоків відродження української демографії у повоєнну добу, а й повернула з небуття імена й праці демографів міжвоєнного періоду – Ю.О.Корчака-Чепурківського, А.П.Хоменка, С.А.Томіліна, М.В.Трацевського. Учні Й.С.Пасхавера Е.М.Лібанова і С.І.Пирожков, розпочавши наукову діяльність ще на студентській лаві, не тільки продовжили традиції його наукової статистичної школи у своїх працях, а й стали засновниками Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України. С.І.Пирожков збагатив науку працями першорядного значення, зокрема з проблем демографії економіки народонаселення, математичної демографії, концептуальними уявленнями щодо відтворення трудового потенціалу, методологією прогнозування со- ціальних процесів і розрахунків втрат населення під час соціальних катастроф першої половини минулого століття; концептуальними засадами демографічної, економічної, та національної безпеки. Науковий талант Е.М.Лібанової також виявився у широкому спектрі досліджень. Крім багатого демографічного доробку вона відома працями, присвяченими проблемам, які мають не тільки наукове, а й велике практичне значення – ринок праці, бідність, становлення середнього класу, пенсійна реформа. Наукові досягнення засновників Інституту були підкріплені їхніми якостями здіб- них організаторів, здатністю згуртовувати навколо себе талановиту молодь і формувати колектив дослідників, якому під силу розв’язувати складні наукові і практичні завдання. Завдяки цьому очолюваний нині Е.М.Лібановою Інститут демографії та соціальних до- сліджень НАН України систематично залучають до підготовки важливих урядових до- кументів і наукових доповідей, що мають загальнодержавне значення. За час своєї роботи науковий колектив Інституту успішно виконав комплексну про- граму фундаментальних досліджень „Демографія та проблеми людського розвитку”, в рамках якої здійснено формування методології прогнозування та оцінки демографічних перспектив України; аналіз і прогнозування людського розвитку; формування соціаль- но-демографічної політики в Україні; дослідження міграцій населення; оцінка рівня життя різних соціально-демографічних груп населення. Постійною стала співпраця з Міністерством економіки України, Міністерством праці і соціальної політики України, 197 НАУКОВЕ ЖИТТЯ Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством освіти і науки України, Мініс- терством сім’ї та молоді України, Держкомстатом України. Серед найважливіших науково-практичних результатів Інституту є розробка „Кон- цепції демографічного розвитку України на 2005–2015 роки”, затверджена Кабінетом Міністрів України (розпорядження № 724-р. від 08.10.2004), „Стратегії демографічного розвитку на 2006–2015 роки” (постанова №879 від 24.06.2006) та „Прогнозу демографіч- ного розвитку України на період до 2050 року”, що затверджений спільною постановою колегії Держкомстату України та Президії НАН України № 313 від 21.11.2007 року. До органів виконавчої та законодавчої влади було подано понад 200 наукових розробок. Співробітники інституту підготували та захистили 12 дисертацій, зокрема на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук – 5, кандидата економічних наук – 7. Творча співпраця колективу учених стала запорукою збереження і розвитку багатих традицій української демографії, а Інститут став загальновизнаним в Україні і за рубежем центром наукової думки і координації досліджень у галузі демографії та соціальної еко- номіки. Нині фахівці інституту успішно співпрацюють із колегами багатьох іноземних наукових та навчально-наукових центрів, серед яких: Nelson Mandela Metropolitan Unive- rsity (ПАР), International Institute for Applied Systems Analysis (IIASA) (Австрія), Max Plank institute for demographic research (Німеччина), міжнародними організаціями – Світовим банком, Фондом народонаселення ООН, Європейською комісією, МОП, МОМ та ін. Таким чином, у підсумку можемо стверджувати, що українська демографічна наука вже пройшла чималий історичний шлях. Її успішний розвиток в наші дні живиться і підтримується різними чинниками, одним з яких є й спадкоємність історичної корпо- ративної традиції. Саме тому Інститут демографії та соціальних досліджень є нині однією із провідних наукових установ в системі Національної академії наук України. В.В. ЧЕРНІЧЕНКО, кандидат економічних наук, Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ “МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ” 13 листопада 2008 року в Києві відбулася Міжнародна науково-практична конфе- ренція “Міграція населення в контексті соціально-економічного розвитку”, організована Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України і Київським національ- ним економічним університетом імені Вадима Гетьмана за участі Міністерства праці та соціальної політики України, Державного комітету статистики України та Міжнародної організації міграцій.

90 років Національній академії наук України

Institution

Ähnliche Einträge