Особистість у кіберкультурі (до питання про кіберсоціалізацію людини)
Розглядається проблема формування й існування особистості у просторі кіберкультури. Кіберкультура аналізується як форма існування сучасної масової культури інформаційного суспільства, котра заснована на комунікативній практиці віртуальної взаємодії. Виявляється специфіка кіберпростору та висвітлюють...
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2013
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/92588 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Особистість у кіберкультурі (до питання про кіберсоціалізацію людини) / О.В. Івушкіна , І.М. Сілютіна // Культура народов Причерноморья. — 2013. — № 259. — С. 192-195. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-92588 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-925882016-01-21T03:02:29Z Особистість у кіберкультурі (до питання про кіберсоціалізацію людини) Івушкіна, О.В. Сілютіна, І.М. Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Розглядається проблема формування й існування особистості у просторі кіберкультури. Кіберкультура аналізується як форма існування сучасної масової культури інформаційного суспільства, котра заснована на комунікативній практиці віртуальної взаємодії. Виявляється специфіка кіберпростору та висвітлюються особливості його естетичної предметності. Розглядається симулятивно-ризоматична форма знакових конструкцій віртуального світу кіберкультури. Рассматривается проблема формирования и существования личности в пространстве киберкультуры. Киберкультура анализируется как форма существования современной массовой культуры информационного общества, которая основана на коммуникативной практике виртуального взаимодействия. Выявляется специфика киберпространства и освещаются особенности его эстетической предметности. Рассматривается симулятивно-ризоматическая форма знаковых конструкций виртуального мира киберкультуры. The problem of personality’s formation and existence in cyber-cultural environment is considered in the context of the construction of social individual subjectivity in modern culture by means of discourses and valuable vectors of mass culture. Cyber-culture seems to be the form of the existence of a modern mass cultural information society, which is based on the communicative practice of virtual interaction. This practice is realized due to the syncretism form of the computer – symbolic Internet environment, the structure – functional configurations of which open them in the form of reasonable information units. Cyber environment reveals it as a technological total combination of communicative virtual nets creating conditions for synchronized interaction of individuals and groups in particular virtual continuity. Cyber environment influence on people is defined by the esthetic subject of a simulative reasonable form of symbolic designs of virtual reality. The symbols functioning in cyber environment and their exit beyond the virtual reality boundaries are considered to be very characteristic for modern type culture which is aimed at the religious de- mythology and creation of the esthetic mythology. 2013 Article Особистість у кіберкультурі (до питання про кіберсоціалізацію людини) / О.В. Івушкіна , І.М. Сілютіна // Культура народов Причерноморья. — 2013. — № 259. — С. 192-195. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/92588 130.2:004.738.4 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Івушкіна, О.В. Сілютіна, І.М. Особистість у кіберкультурі (до питання про кіберсоціалізацію людини) Культура народов Причерноморья |
| description |
Розглядається проблема формування й існування особистості у просторі кіберкультури. Кіберкультура аналізується як форма існування сучасної масової культури інформаційного суспільства, котра заснована на комунікативній практиці віртуальної взаємодії. Виявляється специфіка кіберпростору та висвітлюються особливості його естетичної предметності. Розглядається симулятивно-ризоматична форма знакових конструкцій віртуального світу кіберкультури. |
| format |
Article |
| author |
Івушкіна, О.В. Сілютіна, І.М. |
| author_facet |
Івушкіна, О.В. Сілютіна, І.М. |
| author_sort |
Івушкіна, О.В. |
| title |
Особистість у кіберкультурі (до питання про кіберсоціалізацію людини) |
| title_short |
Особистість у кіберкультурі (до питання про кіберсоціалізацію людини) |
| title_full |
Особистість у кіберкультурі (до питання про кіберсоціалізацію людини) |
| title_fullStr |
Особистість у кіберкультурі (до питання про кіберсоціалізацію людини) |
| title_full_unstemmed |
Особистість у кіберкультурі (до питання про кіберсоціалізацію людини) |
| title_sort |
особистість у кіберкультурі (до питання про кіберсоціалізацію людини) |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/92588 |
| citation_txt |
Особистість у кіберкультурі (до питання про кіберсоціалізацію людини) / О.В. Івушкіна , І.М. Сілютіна // Культура народов Причерноморья. — 2013. — № 259. — С. 192-195. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT ívuškínaov osobistístʹukíberkulʹturídopitannâprokíbersocíalízacíûlûdini AT sílûtínaím osobistístʹukíberkulʹturídopitannâprokíbersocíalízacíûlûdini |
| first_indexed |
2025-07-06T21:36:07Z |
| last_indexed |
2025-07-06T21:36:07Z |
| _version_ |
1836935039852478464 |
| fulltext |
Івушкіна О.В., Сілютіна І.М.
ОСОБИСТІСТЬ У КІБЕРКУЛЬТУРІ (ДО ПИТАННЯ ПРО КІБЕРСОЦІАЛІЗАЦІЮ ЛЮДИНИ)
192
Івушкіна О.В., Сілютіна І.М. УДК 130.2:004.738.4
ОСОБИСТІСТЬ У КІБЕРКУЛЬТУРІ
(ДО ПИТАННЯ ПРО КІБЕРСОЦІАЛІЗАЦІЮ ЛЮДИНИ)
Анотація. Розглядається проблема формування й існування особистості у просторі кіберкультури.
Кіберкультура аналізується як форма існування сучасної масової культури інформаційного суспільства,
котра заснована на комунікативній практиці віртуальної взаємодії. Виявляється специфіка
кіберпростору та висвітлюються особливості його естетичної предметності. Розглядається
симулятивно-ризоматична форма знакових конструкцій віртуального світу кіберкультури.
Ключові слова: особистість, кіберкультура, кіберпростір, кіберсоціалізація, масова культура,
естетична предметність, віртуальний образ, симулякр.
Аннотация. Рассматривается проблема формирования и существования личности в пространстве
киберкультуры. Киберкультура анализируется как форма существования современной массовой
культуры информационного общества, которая основана на коммуникативной практике виртуального
взаимодействия. Выявляется специфика киберпространства и освещаются особенности его
эстетической предметности. Рассматривается симулятивно-ризоматическая форма знаковых
конструкций виртуального мира киберкультуры.
Ключевые слова: личность, киберкультура, киберпространство, киберсоциализация, массовая культура,
эстетическая предметность, виртуальный образ, симулякр.
Summary. The problem of personality’s formation and existence in cyber-cultural environment is considered in
the context of the construction of social individual subjectivity in modern culture by means of discourses and
valuable vectors of mass culture. Cyber-culture seems to be the form of the existence of a modern mass cultural
information society, which is based on the communicative practice of virtual interaction.
This practice is realized due to the syncretism form of the computer – symbolic Internet environment, the
structure – functional configurations of which open them in the form of reasonable information units. Cyber
environment reveals it as a technological total combination of communicative virtual nets creating conditions
for synchronized interaction of individuals and groups in particular virtual continuity.
Cyber environment influence on people is defined by the esthetic subject of a simulative reasonable form of
symbolic designs of virtual reality. The symbols functioning in cyber environment and their exit beyond the
virtual reality boundaries are considered to be very characteristic for modern type culture which is aimed at the
religious de- mythology and creation of the esthetic mythology.
Key words: personality, cyber culture, cyber environment, cyber socialization, mass culture, esthetic subject,
virtual image, symbol.
Актуальність дослідження. Кіберкультура як одна із форм сучасної масової культури становиться все
більш вагомим аспектом повсякденного буття людини. Вона впевнено переростає свою конфігурацію в
якості субкультури й спрямовує свої дискурсивні практики у загальну суспільну реальність, оскільки
досягнення у комп'ютерних галузях відкрили безпрецедентні в історії цивілізації можливості для
соціокультурних комунікацій. Але ці можливості мають вплив не лише на комунікативну діяльність, вони
також конституюють свідомість людини, визначають особливості конструювання особистості, адже за
допомогою наративів і практик кіберкультури формують у людей нові потреби і мотиви, стереотипи і
моделі поведінки, форми активності й діяльності. Кіберкультура змінює навіть суспільний континуум
людини, оскільки репрезентує й втілює у соціальній реальності пласти віртуального часу й простору. У
контексті цих змін особливої актуальності набуває проблема кіберсоціалізації особистості, бо стрімке і
безконтрольне затягування людини у віртуальний соціум створює особистість із віртуальними цінностями,
які часто не відповідають реаліям суспільної реальності.
Проблематика дослідження. Інформаційні революції протягом історії людства змінювали свідомість й
організацію діяльності людей. Від виникнення мови, яка зробила можливим системне накопичення знань,
до створення електронно-обчислювальних машин, які автоматизували обробку й використання знань,
інформаційні системи мали неабиякий вплив на суспільний розвиток й модифікацію суспільних відношень.
Наслідком сучасної інформаційно-технологічної революція стала поява мікропроцесорної техніки,
персональних комп'ютерів, комп'ютерних мереж і комп'ютерних баз даних, розвиток інформаційних,
комунікаційних і інтернет-технологій, за допомогою яких можливо оперативно передавати та накопичувати
інформацію практично в будь-якому об'ємі. Це дозволило людству перейти на етап кібереволюції й
створити світову комп’ютерну культуру – кіберкультуру, – яка стає каталізатором нових кардинальних змін
суспільних й персоналістичних структур соціокультурної реальності [3, с. 5-6]. Н.А. Носов вважає, що
«кіберкультура має всі шанси стати повноцінною культурою, освоївши особливий, віртуальний спосіб
розуміння і пояснення світу» [6, с. 110]. Породжені кіберкультурою зміни призводять до створення так
званого кіберпростору – сукупності локальних і загальних комунікативних мереж, що забезпечують
можливість зворотного зв'язку і взаємодії в режимі реального часу (телефонні мережі, електронні мережі,
телепорт, Інтернет). На думку В.А. Плєшакова, кібепростір є «якесь створене мережеве інформаційне
втілення ноосфери, що постійно доповнюється людством» [8, с. 28]. Є.С. Ворошилова вказує, що саме
Інтернет «на сьогоднішній день є всесвітньо поширеною синкретичною формою єдиного кіберпростору,
цінність якого визначається його комунікативними функціями. Структурно-функціональні характеристики
Інтернету конструюють його у вигляді «ризоми», забезпечують миттєве і багатократне поширення
інформації, за законами синергетичних систем комунікацій, що реалізовують своє впорядковування як
власну самоорганізацію» [2, с. 59].
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
193
Функціонування такої всесвітньої інформаційної системи, що суттєво змінює суспільні стосунки й
пропонує себе як нову форму гранданаративу у розумінні соціуму, культури й людини [12], має прямий
плив на моделювання антропобуття й конструювання особистісних смислів (ноематичних сутностей
персоналістичної свідомості). Як помічає А.В. Мудрік: «ресурси Інтернету є новими культурними засобами,
що опосередковують життєдіяльність сучасної людини і здатні зробити вплив на формування не лише
особистості, але і її вищих психічних функцій» [5, с. 78]. Зрозуміло, що використання інформаційних
технологій змінюють не лише когнітивні засади сприйняття й пізнання, але й антропологічний фундамент
оцінювання й переживання. Тобто, мова йде особливу форму соціалізації людини у кіберпросторі
сьогодення – кіберсоціалізацію, конструювання особистості засобами кібер-медіа. Таке конструювання є
одним із типів масового конструювання особистості, формуванням людини масової із специфічною цьому
типу конфігурацією особистісних якостей. Конструювання особистості у кіберпросторі також відбувається
на основі симуляції цілісності й самості суспільного індивіда, однак вже не засобами дискурсу й цінностей
масового виробництва й споживацтва, а особливими структурами, притаманними саме дискурсивним
практикам й конфігураціям кіберкультури, які створюють тип кіберлюдини як особливий тип масової
людини. Метою статті є розгляд принципів формування особистості у кіберкультурі.
Основний зміст дослідження. Завдяки медіа-технологіям масової культури сучасна людина постає в
першу чергу як масова людина, головною характеристикою якої є суспільна уніфікація й ідентифікація
через соціальний маркер «бути як усі». Така уніфікація й ідентифікація найбільшої екземпліфікації зараз
набуває саме у віртуальному просторі гіпермедіа, який продукується завдяки функціонуванню глобальної
мережі Інтернет. Стрімке поширення цієї новітньої інформаційної технології практично у всіх сферах
життєдіяльності людей зробило Інтернет невід'ємною складовою інформаційного простору постмодерного
суспільства, і значення його неухильно зростає з кожним роком. Павутина Інтернету в буквально сенсі
слова залучає до своєї мережі величезну кількість користувачів, при цьому багато в чому видозмінюючи
гносеологічні й аксіологічні моделі їх світосприймання, способів життя й діяльності. Сучасна людина
завдяки динамічній еволюції комп'ютерних технологій і усесвітньої глобальної мережі Інтернет на межі
XX-XXI століть крім характеристики «homo sapiens» набуває ще й характеристики «homo сyberus», яка
артикулює соціально-психологічну проблему віртуальної кіберсоціалізації особистості [7, с. 48].
Перебування й функціонування людини у кіберпросторі, з одного боку, надають індивіду можливості
об’єднуватися із іншими «мешканцями» кіберпростору у динамічні кооперації користувачів мережі
Інтернет по різноманітним інтересам (науковим, естетично-художнім, політичним, релігійним, економічно-
фінансовим тощо), що надає людині нові напрями для самореалізації й діяльності. Активність людини у
кіберпросторі не обмежується пасивною позицією реципієнта (глядача, читача, слухача), вона сам може
організовувати інформаційно-віртуальний продукт, може активно впливати на те, що відбувається.
Поєднання віртуальних образів ілюзорно-фантастичного кіберсвіту із законами реальності й реальними
образами роблять кіберпростір естетично й, як наслідок, соціально привабливим.
Але, з іншого боку, перебування й функціонування людини у кіберпросторі здатні розчиняти й
дестабілізувати індивідуальність в ще більшій мірі, чим це здатні робити «мозаїчні» утворення і технології
масової культури. Пов’язано це з тим, що суспільний індивід у сучасній соціокультурній системі фактично
щодня отримує і обробляє гігантські об'єми інформації. Проте кількості цієї інформації в декілька сотень
тисяч разів більше, ніж людина самостійно може обробити [9, с. 135]. Крім того, ця інформації у багато
разів більше, значно більше, чим необхідно людині для адекватного задоволення своїх актуальних потреб, й
досить часто замість взаємозв'язаних і систематизованих інформаційних текстів, визначених
гранднаративами, людина стикається зі «спалахами» інформації – аудіовізуальними кліпами, новинними
повідомленнями, обривками теорій та концепцій, рекламними образами, еклектичними сигніфікаціями
тощо. Уявлення й знання у цьому інформаційному потоку можуть бути не тільки суперечливими, а й навіть
взаємовиключними. Мало того, будучи сприйнятою, не всяка така інформація ефективно переробляється
людиною раціонально-логічними засобами, залишається в її пам'яті та використовується в контексті
особистісної діяльності. Некритичне сприйняття інформації дозволяє маніпулювати свідомістю людини
засобами мас-медіа, що і є характерним для масової культури, однак на рівні кіберсоціалізації відбувається,
певним чином, віртуальна автоманіпуляція – коли людина свідомо використовує віртуальні образи для
своєї кіберпрезентації й починає ототожнювати себе із цими образами.
Сучасна особистість формується у медіанасиченому середовищу масової культури інформаційного
суспільства: «Інформаційні середовища, реальності, штучні мови, знаково-символічні системи, віртуальні
економічні, технічні й навіть мистецькі утворення, ставши основою сучасної цивілізації, імітаційно
виконують функції й попередньої об’єктивної реальності, і смислотворчої здатності людини» [4, с. 62].
Освіта й праця все більш потребують звертання до Інтернету, а дозвілля переважно й проводиться у
суспільних мережах «глобальної павутини», що конститувно впливає на суспільні норми й цінності. Нова
семіосфера культури, що конструюється завдяки моделям і символам кіберпростору, вибудовує
інформаційно-ризоматичний простір, у якому операції зі знаками реалізуються завдяки сучасним
комп’ютерним технологіям: «Специфікація й конкретизація смислових варіацій модерного проекту
(історичної модернізації життєсвіту) в рамках розгортання цього проекту висуває на етапі становлення
цінностей Постмодерну й схем Другого Модерну проблематику інформаційного суспільства, яка певним
чином ототожнюється із проблематикою гіпервіртуалізації сучасної культури й буття людини» [11, с. 140].
Модифікація суспільних конструктів у інформаційно-ризоматичному просторі викликає
трансформацію інтенціональної структури особистості, наприклад, спрямованість на міфічний предмет
релігійного мислення, характерна для свідомості особистості традиційного типу культури, змінюється
спрямованістю на естетичний предмет повсякденного мислення, характерною для свідомості особистості
Івушкіна О.В., Сілютіна І.М.
ОСОБИСТІСТЬ У КІБЕРКУЛЬТУРІ (ДО ПИТАННЯ ПРО КІБЕРСОЦІАЛІЗАЦІЮ ЛЮДИНИ)
194
модерного типу культури. У масовій культурі ця естетична предметність підтримується дискурсом
підсвідомості, ескапізму, шоку й маніпуляції, заснованому на уявних іміджах, а не реальних образах, а на
рівні кіберпростору уявна образність естетичної предметності формується на свідому й підсвідомому
пластах завдяки даності віртуальної реальності як фіктивної. Однак ця фіктивність сама є естетичною
фіктивністю, котра як естетична володіє особливого роду інтенціональним буттям: «факти естетичного
досвіду у свідомості мають такий самий буттєвий статус, що й факти досвіду взагалі. Цей буттєвий статус
конституйований онтологічною презумпцією (все існує, доки немає підстав стверджувати зворотне) та
вреґульований емоційною нерозрізненістю (для емоційного сприйняття не є важливим існування або ж не
існування об’єкта)» [14, с. 56]. Естетична предметність скриває символічний порядок віртуальності. Тому
дистанціювання суб'єкту по відношенню до подієвого ряду віртуальної реальності є позитивною умовою
сприйняття кіберпростору й функціонування у ньому. Для користувачів Інтернету естетична предметність
віртуальних образів є тією матерією, що надає уявним іміджам віртуальності статус реальних об’єктів і
породжує феномен необмеженої свободи й творчості у віртуальному світі.
Проте самореалізація у кіберпросторі частіше є квазіреалізацією і псевдовираженням, оскільки індивід
починає перетворюватися на одномірну людину, споживаючи масові продукти, які йому пропонують медіа
Інтернету, й використовуючи відповідний естетичний дискурс масовізації. Рівень культури виражає
засвоєння індивідом соціального досвіду в процесі соціалізації, який відбувається через сприйняття
суспільних наративів, засвоєння моделей поведінки, норм, цінностей і установок конкретного
співтовариства, розуміння правил здійснення інтеракцій в межах соціальної системи [13, с. 111-133]. Таким
чином, соціалізація є інтерсуб’єктивним комунікативним феноменом, і саме виходячи з цього В. Плєшаков
розглядає кіберсоціалізацію людини (віртуальну комп’ютерну соціалізацію) як «процес якісних змін
структури особистості, що відбувається в результаті соціалізації людини у кіберпросторі віртуального
інтернету-середовища, що соціалізує, використання його ресурсів і комунікацій з віртуальними агентами
соціалізації, які зустрічаються в глобальній мережі Інтернет (в першу чергу, в процесі листування по e-mail,
на форумах, у чатах, блогах, інтернет-пейджерах, телеконференціях і online-іграх)» [10, с. 24].
На комунікативному аспекті кіберсоціалізації зосереджує увагу й С. Бондаренко: «процесом
соціалізації користувачів в кіберпросторі назвемо освоєння користувачами технологій міжособистісної
комунікації, соціальної навігації і правил поведінки в комп'ютерних мережах, а також соціальних норм,
цінностей і ролевих вимог, котрі існують як в конкретних віртуальних мережевих співтовариствах, так і в
соціальній спільності кіберпростору в цілому» [1, с. 33]. Кіберкультурна максимізація комунікативного
дискурсу артикулює проблематику симуляції й симулякрів як семіотично-структурних форм експресивної
даності віртуального світу кіберпростору. Поширення симулякрів у суспільному бутті як раз є наслідком
поширення кібертехнологій у соціокультурній реальності: «Життя сучасної людини дедалі віртуалізується.
Причому можна говорити про два значення цього слова і, відповідно, про дві тенденції соціальних
перетворень – віртуалізацію соціальної реальності та поширення «віртуальних» технологій і Інтернету» [16,
с. 1]. Оскільки інформаційні структури масової культури у кіберпросторі потребують свого вираження саме
через комунікативну взаємодію, яка відбувається через віртуально-образну даність естетичної
предметності, «особливістю віртуальності інформаційної цивілізації є ставка на образ, на імідж, де
віртуальний світ – це світ образів» [15, с. 1]. Ці віртуальні образи і є симулякрами – естетично-знаковими
утвореннями кіберпростору, структурні форми яких запозичуються як із семіотичних конфігурацій масової
культури, так і впливають на форми цих конфігурацій так званими ефектами гіпервіртуальності.
Симулякри, як усякі знакові об’єднання, створюють семіотичну реальність, однак ця реальність
симулякрів є віртуальністю, яка постає як реальність лише завдяки естетичному обрамленню віртуальних
образів. Семіотична віртуальність кіберпростіру володіє не предметними референціями, а замкнутими
автореференціями, які пов’язані лише із уявними іміджами та відповідною їм семантикою. Симулякри,
завдяки онтологічній презумпції естетичної предметності віртуальності, володіють більшою експресивно-
емоційною насиченістю, ніж образи реального світу, і внаслідок цього вони заміщають символічно-знакову
семіосферу соціокультурної реальності ризоматично-іміджевою інфосферою кіберпростору. Процес
кіберсоціалізації відбувається саме завдяки використанню симулякрів у конструюванні віртуальної
ідентичності в процесі інтеграції свідомості людини у кіберпростір та перетворенні інтенціональної
спрямованості суб’єкта із системи символів безпосередньої соціальної реальності на системи симулякрів,
пов’язані із певною структурою віртуальних ролей, норм й образів.
Висновки. В умовах масової культури технологічні досягнення найновітнішої інформаційної революції
формують особливу кіберкультуру, як із локальної субкультури перетворюється на одну із форм глобальної
світової культури завдяки проникненню кібепростору Інтернету у повсякденність й спеціалізовані види
діяльності. Однак інструментальна сутність кіберпростору, пов’язана із його широкими можливостями
електронно-обчислювальних технологій, перетворюється на соціальну сутність, пов’язану із
комунікативними можливостями віртуального світу. Сучасні соціальні мережі Інтернету якраз і направлені
на конструювання такої особистості, яка могла б «вбудовуватися» у віртуальні системи кіберпростору,
вибудовувати власну ідентичність на основі цих систем і взагалі із комфортом реалізувати себе в
кіберпросторі. Вирішальну роль тут відіграють засоби масової інформації, дискурсивні практики яких
впроваджують симулякри кіберкультури у масову культуру (наприклад, у вигляді комп’ютерних метафор) і
реалізують функцію суспільного конструювання естетичної міфології кіберпростору. Ця естетична
міфологія завдяки своїй онтологічній презумпції на рівні інтерсуб’єктивності наділяє віртуальний світ
ефектами світу дійсного. І саме тому вже на рівні свого повсякденного буття індивід як суспільний суб’єкт
є готовим до кіберсоціалізації, оскільки образи й цінності кіберкультури реалізуються у процесах первинної
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
195
соціалізації, в яку закладається маніфестація естетичних принципів симулятивних систем віртуальної
реальності на рівні конструювання особистості взагалі.
Джерела та література:
1. Бондаренко С. Социальная система киберпространства как новая социальная общность / С. Бондаренко
// Научная мысль Кавказа. – 2002. – № 12 (38). – С. 32-39.
2. Ворошилова Е. С. Интерактивность как выразительное средство эстетических практик в условиях
киберпространства / Е. С. Ворошилова // Вестник ТГУ. – 2010. – № 332. – С. 59-62.
3. Дери М. Скорость убегания. Киберкультура на рубеже эпох / Марк Дери ; пер. Т. Парфеновой. – М. :
Ультра. Культура, АСТ Москва, У-Фактория, 2008. – 480 с. – (Philosophy).
4. Зуєв А. В. Духовність в гіперсистемі знаково-інформаційної всеможливості / А. В. Зуєв // Актуальні
проблеми духовності. – 2008. – Вип. 9. – С. 60-68.
5. Мудрик А. В. Введение в социальную педагогику / А. В. Мудрик. – Изд. 2–е, перераб. – М. :
Московский психолого-социальный институт, 2009. – 568 с.
6. Носов Н. А. Виртуальная цивилизация / Н. А. Носов // Труды лаборатории виртуалистики. Ч 1.
Виртуальные реальности в психологии и психопрактике. – М. : ИЧРАН, 1995. – С. 105-116.
7. Плешаков В. А. Виртуальная социализация как современный аспект квазисоциализации личности /
В. А. Плешаков // Проблемы педагогического образования. – 2005. – Вып. 21. – С. 48–49.
8. Плешаков В. А. Интеграция, киберсоциализация и социальное воспитание: студент и преподаватель в
информационном пространстве / В. А. Плешаков // Педагогическое образование и наука. – 2010.– № 1.
– С. 27-31.
9. Плешаков В. А. Киберонтология и психология безопасности информационной сферы: аспект
киберсоциализации человека в социальных сетях Интернет-среды / В. А. Плешаков // Вестник ПСТГУ.
Серия IV. Педагогика. Психология. – 2010 – № 4 (19). – С. 131-141.
10. Плешаков В. А. Особенности виртуальной компьютерной социализации личности / В. А. Плешаков //
Проблемы педагогического образования. – 2006. – Вып. 25. – С. 23–25.
11. Полулях Ю. Ю. Структури семіотичного кордону у модерній семіосфері / Ю.Ю. Полулях // Вісник
ЛНУ ім. Тараса Шевченка. Соціологічні науки. – 2011. – Т. 2, №12 (233). – С. 139-147.
12. Розин В. М. Интернет – новая информационная технология, семиозис, виртуальная среда / В. М. Розин
// Влияние интернета на сознание и структуру знания; отв. ред. В.М. Розин. – М.: ИФРАН, 2004. – С. 3-
23.
13. Ромм М. В. Адаптация личности в социуме: теоретико-методологический аспект / М. В. Ромм. –
Новосибирск : Наука, 2002. – 275 с.
14. Скороварова Є. В. Аналітика естетичного досвіду: концептуальний розгляд / Є. В. Скороварова //
Філософська думка. – 2009. – № 6. – С. 50-61.
15. Смерічевський Е. Ф. Інформаційна цивілізація: проблема віртуальної реальності у суспільному
розвитку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна
філософія та філософія історії» / Е. Ф. Смерічевський. – Донецьк, 2002. – 21 с.
16. Сотникова О. О. Гра та комунікація в соціальній віртуальній реальності : автореф. дис. на здобуття
наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» /
О. О. Сотникова – Х., 2005. – 17 с.
Шевченко О.К. УДК : 124.5 + 321.01+930.2
ЯЛТИНСКАЯ КОНФЕРЕНЦИЯ 1945 Г.: В ГНОСЕОЛОГИЧЕСКОМ ПОЛЕ
ФИЛОСОФИИ
Аннотация. В предлагаемой статье исследуются параметры философского освоения Крымской
(Ялтинской) конференции 1945 года. Анализируются структурные элементы специфического
философского познания Ялты-45. Систематически вскрываються предельные основания философских
познавательных практик в «Ялтинских студиях». Статья предназначена как для философов
интересующихся Крымской конференции, так и для историков (политологов, специалисто-
международников) профессионально изучающих феномен Ялтинских договоренностей.
Ключевые слова: Ялтинская конференция, гносеология, историческая эпистемология, философский
подход.
Анотація. У пропонованій статті досліджуються параметри філософського освоєння Кримської
(Ялтинської) конференції 1945 року. Аналізуються структурні елементи специфічного філософського
пізнання Ялти-45. Систематично висвітлюються граничні засади філософських пізнавальних практик в
«Ялтинських студіях». Стаття призначена як для філософів Кримської конференції, що цікавиться,
так і для істориків (політологів, фахівців-міжнародників) професійно вивчаючий феномен Ялтинських
домовленостей.
Ключові слова: Ялтинська конференція, гносеологія, історична епістемологія, філософський підхід.
Summary. In this paper we investigate the parameters of the philosophical development of the Crimean ( Yalta)
Conference 1945. Analyzes the structural elements of a specific philosophical knowledge of Yalta -45 .
Systematically opened the ultimate foundations of philosophical cognitive practices in the " Yalta studios ." The
philosophical analysis of it in several areas of philosophy : logic and rhetoric , and Epistemology Epistemology ,
|