Соціально-філософський аналіз трансформації антропологічного фактора у контексті сучасного економічного розвитку
У статті проводиться соціально-філософський аналіз ролі антропологічного фактора у економічному розвитку сучасного суспільства. Економічні закономірності розглядаються в контексті соціальних тенденцій, відповідно до яких від членів суспільства за певних умов очікується певний образ дій. Зазначаєт...
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/92924 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Соціально-філософський аналіз трансформації антропологічного фактора у контексті сучасного економічного розвитку / І.Г. Остапенко // Культура народов Причерноморья. — 2014. — № 267. — С. 222-227. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-92924 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-929242016-01-24T03:03:50Z Соціально-філософський аналіз трансформації антропологічного фактора у контексті сучасного економічного розвитку Остапенко, І.Г. Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ У статті проводиться соціально-філософський аналіз ролі антропологічного фактора у економічному розвитку сучасного суспільства. Економічні закономірності розглядаються в контексті соціальних тенденцій, відповідно до яких від членів суспільства за певних умов очікується певний образ дій. Зазначається, що науково - технічний прогрес, будучи причиною поліпшення матеріальних умов життя, одночасно зробив можливим цілий ряд найважливіших процесів соціальної модернізації, що в свою чергу призвело до зміни ролі антропологічного фактора в глобальній економіці. В статье проводится социально - философский анализ роли антропологического фактора в экономическом развитии современного общества. Экономические закономерности рассматриваются в контексте социальных тенденций, согласно которым от членов общества при определенных условиях ожидается определенный образ действий. Отмечается, что научно - технический прогресс, являясь причиной улучшения материальных условий жизни, одновременно сделал возможным целый ряд важнейших процессов социальной модернизации, что в свою очередь привело к изменению роли антропологического фактора в глобальной экономике. The article socio -philosophical analysis of the role of anthropological factor in the economic development of modern society. In the context of modern industrial society, according to a retrospective analysis of its economic development, it may be noted that the capitalist mode of production and the market economy as a favorable environment for its development, given unprecedented in the economic history of Europe result.. At the end of the twentieth century. level of development and sophistication of the productive forces reached its highest level, which directly affected the material well-being and living standards of people in today's society. In addition, the industrial revolution are not limited to only the technological aspects. This change was the cause of fundamental economic transformation. The object of the article: economic reality as an area of socio- humanities. Objective: To determine the dynamics of the anthropological factor in the economic development of modern society. Economic laws are discussed in the context of social trends, according to which members of the public in certain circumstances a certain course of action is expected. It is noted that the scientific - technical progress, causing improvement in the material conditions of life, at the same time made possible a number of important processes of social modernization, which in turn led to a change in the role of anthropological factor in the global economy. 2014 Article Соціально-філософський аналіз трансформації антропологічного фактора у контексті сучасного економічного розвитку / І.Г. Остапенко // Культура народов Причерноморья. — 2014. — № 267. — С. 222-227. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/92924 101+314.2 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Остапенко, І.Г. Соціально-філософський аналіз трансформації антропологічного фактора у контексті сучасного економічного розвитку Культура народов Причерноморья |
| description |
У статті проводиться соціально-філософський аналіз ролі антропологічного фактора у
економічному розвитку сучасного суспільства. Економічні закономірності розглядаються в контексті
соціальних тенденцій, відповідно до яких від членів суспільства за певних умов очікується певний образ
дій. Зазначається, що науково - технічний прогрес, будучи причиною поліпшення матеріальних умов
життя, одночасно зробив можливим цілий ряд найважливіших процесів соціальної модернізації, що в
свою чергу призвело до зміни ролі антропологічного фактора в глобальній економіці. |
| format |
Article |
| author |
Остапенко, І.Г. |
| author_facet |
Остапенко, І.Г. |
| author_sort |
Остапенко, І.Г. |
| title |
Соціально-філософський аналіз трансформації антропологічного фактора у контексті сучасного економічного розвитку |
| title_short |
Соціально-філософський аналіз трансформації антропологічного фактора у контексті сучасного економічного розвитку |
| title_full |
Соціально-філософський аналіз трансформації антропологічного фактора у контексті сучасного економічного розвитку |
| title_fullStr |
Соціально-філософський аналіз трансформації антропологічного фактора у контексті сучасного економічного розвитку |
| title_full_unstemmed |
Соціально-філософський аналіз трансформації антропологічного фактора у контексті сучасного економічного розвитку |
| title_sort |
соціально-філософський аналіз трансформації антропологічного фактора у контексті сучасного економічного розвитку |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/92924 |
| citation_txt |
Соціально-філософський аналіз трансформації антропологічного фактора у контексті сучасного економічного розвитку / І.Г. Остапенко // Культура народов Причерноморья. — 2014. — № 267. — С. 222-227. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT ostapenkoíg socíalʹnofílosofsʹkijanalíztransformacííantropologíčnogofaktoraukontekstísučasnogoekonomíčnogorozvitku |
| first_indexed |
2025-07-06T22:11:26Z |
| last_indexed |
2025-07-06T22:11:26Z |
| _version_ |
1836937260999639040 |
| fulltext |
Кузьмин П.В.
ЕВРОИНТЕГРАЦИОННЫЕ ОРИЕНТАЦИИ УКРАИНЫ: ПРОТИВОРЕЧИЯ И ТРУДНОСТИ ИХ РЕАЛИЗАЦИИ
222
Источники и литература:
1. Арефьев А. Геополитика - не для бедных. Очередная попытка отделить евроиллюзии от еврореальности
/ А. Арефьев // 2000. – 2013. – 13 декабря.
2. Баштанник В. Формування «європейської інтеграційної ідеології в системі державного управління в
Україні (1991-2012 рр.) / В. Баштанник // ВІСНИК НАДУ. – 2012. – № 3. – С. 5–13.
3. Бурлаченко С. Попытка захвата власти все ближе / С. Бурлаченко // 2000. – 2013. – 13 декабря.
4. Вебер М. Национальное государство и народнохозяйственная политика // М. Вебер. Политические
работы 1895–1919. – М. : Праксис, 2003. – С. 7–39.
5. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. – М. :
Прогресс, 1990. – С. 644–706.
6. Дубровин А. Почему ROSHEN - не в «шоколаде»? / А. Дубровин // День. – 2013. – 7 ноября.
7. Дзюба И. О свободе и ответственности / И. Дзюба // День. – 2013. – 30–31 августа.
8. Європейська інтеграція та процеси внутрішньоі трансформації : українські перспективи та
португальський досвід : монографія /Вишняков О. К., Глебов С. В., Єштанке Е. та ін.. ; від. ред.. :
Дубовик В. А., Родрічин Л. Н. – Одеса : Астропринт, 2011. – 352 с.
9. Жулинський М. Г. Нація. Культура. література : нац.- культ.міфи та ідейно-естет. пошуки укр. к-ри /
М. Жулинський. – К. : Наук. думка. – 2010. – 560 с.
10. Кто беднее всех в ЕС // Крымская правда. – 2013. – 18 декабря.
11. Миколюк О. Проблема № 1 для украинцев / О. Миколюк // День. – 2013 – 13 ноября.
12. Музиченко Г. В. Державна політика країн пострадянського простору : автореф.дис. … докт. політ.
наук : спец. 23.00.02 – Політичні інст. та процеси / Г. Музиченко. – Одеса, 2013. – 32 с.
13. Пашковський П. І. Інтеграційна політика Російської Федерації щодо нових незалежних держав :
автореф. дис.. … канд.. політ. наук: спец. 23.00.04. – Політичні проблеми міжнародних систем та
глобального розвитку / П. І. Пашковський. – Сімферополь, 2011. – 18 с.
14. Середа Е. Ни туда, ни сюда. В чем политико-психологическая природа тех, кто не видит Украину в ЕС
и ТС?! / Е. Середа // День. – 2013. – 25 сентября.
15. Сирук М. Берлин : Realnolutuk / М. Сирук // День. – 2013. – 3 декабря.
16. Текст документа: Питання укладання Угоди про асоціацію між Україною, с однієї сторони, та
Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної єнергії і їх державами - членами, з
іншої сторони» № 905-р. – Редакція от 21.11.2013 р. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://
zakon 2. Rada. Gov. ua /laws/show/ 905-2013 - % G 1 % 80//
17. Ярова Л. В. Соціальна політика як чинник забезпечення Європейської інтеграції України: автореф.
дис.. … докт. політ. наук: спец. 23.00.02 – Політичні інст. та процеси / Л. Я. Ярова. – Одеса, 2011. –
29 с.
Остапенко І.Г. УДК: 101+314.2
СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ ТРАНСФОРМАЦІЇ
АНТРОПОЛОГІЧНОГО ФАКТОРА У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО
ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
Анотація. У статті проводиться соціально-філософський аналіз ролі антропологічного фактора у
економічному розвитку сучасного суспільства. Економічні закономірності розглядаються в контексті
соціальних тенденцій, відповідно до яких від членів суспільства за певних умов очікується певний образ
дій. Зазначається, що науково - технічний прогрес, будучи причиною поліпшення матеріальних умов
життя, одночасно зробив можливим цілий ряд найважливіших процесів соціальної модернізації, що в
свою чергу призвело до зміни ролі антропологічного фактора в глобальній економіці.
Ключові слова: антропологія, економічна діяльність, соціально-філософський аналіз, економічна теорія,
соціальна реальність, соціальні трансформації.
Аннотация. В статье проводится социально - философский анализ роли антропологического фактора
в экономическом развитии современного общества. Экономические закономерности рассматриваются
в контексте социальных тенденций, согласно которым от членов общества при определенных условиях
ожидается определенный образ действий. Отмечается, что научно - технический прогресс, являясь
причиной улучшения материальных условий жизни, одновременно сделал возможным целый ряд
важнейших процессов социальной модернизации, что в свою очередь привело к изменению роли
антропологического фактора в глобальной экономике.
Ключевые слова: антропология, экономическая деятельность, социально - философский анализ,
экономическая теория, социальная реальность, социальные трансформации.
Summary. The article socio -philosophical analysis of the role of anthropological factor in the economic
development of modern society. In the context of modern industrial society, according to a retrospective analysis
of its economic development, it may be noted that the capitalist mode of production and the market economy as a
favorable environment for its development, given unprecedented in the economic history of Europe result.. At the
end of the twentieth century. level of development and sophistication of the productive forces reached its highest
level, which directly affected the material well-being and living standards of people in today's society. In
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
223
addition, the industrial revolution are not limited to only the technological aspects. This change was the cause of
fundamental economic transformation.
The object of the article: economic reality as an area of socio- humanities.
Objective: To determine the dynamics of the anthropological factor in the economic development of modern
society.
Economic laws are discussed in the context of social trends, according to which members of the public in certain
circumstances a certain course of action is expected. It is noted that the scientific - technical progress, causing
improvement in the material conditions of life, at the same time made possible a number of important processes
of social modernization, which in turn led to a change in the role of anthropological factor in the global
economy.
Keywords: anthropology, economic activity, social and philosophical analysis, economics, social reality and
social transformation.
У контексті сучасного постіндустріального суспільства, згідно ретроспективного аналізу його
економічного розвитку, можна відзначити, що капіталістичний спосіб виробництва і ринкова економіка як
сприятливе середовище для його розвитку, дали безпрецедентний в економічній історії Європи результат.
Наприкінці ХХ ст. рівень розвитку і складності продуктивних сил досяг найвищої позначки, що прямо
відбилося на матеріальному добробуті і рівні життя людини в сучасному суспільстві. Крім цього,
індустріальна революція не вичерпуються лише технологічними аспектами. Цей переворот став причиною
фундаментальних трансформацій економічного характеру.
Об'єкт статті: економічна реальність як сфера соціо-гуманітарного знання.
Мета дослідження: визначити динаміку розвитку антропологічного фактора у економічному розвитку
сучасного суспільства.
Науково - технічний прогрес, будучи причиною поліпшення матеріальних умов життя, одночасно
зробив можливим цілий ряд найважливіших процесів соціальної модернізації. Характерно, що така
модернізація протікала і протікає без радикальних революційних стрибків в соціальній і політичній сферах,
даючи, проте, досить відчутні і наочні результати.
Особливо наочно виглядають досягнення західного індустріального капіталізму в підвищенні
матеріального добробуту людей після Другої світової війни. Відомий соціолог і філософ П. Бергер
охарактеризував ці можливості як «ріг достатку», який став доступним практично для всіх верств
суспільства. Він пише: «Середня тривалість життя і стан здоров'я людини досягли такого рівня, який здався
б нездійсненною мрією ще якихось два -три покоління тому. Так, в 1984 р. середня тривалість життя в
Сполучених Штатах становила 74 роки, причому примітно те, що подібний рівень ставився і до нижчих
верств населення. Значні зміни відбулися в питаннях харчування, одягу, житла. Звичайно, в західних
країнах як і раніше існують нетрі, що різко відрізняються від житлових кварталів більш заможних груп
населення, однак халупи доіндустріального періоду зникли навіть у сільській місцевості... Житла бідних
нагадують щось на зразок недоглянутих будинків заможних сімей середньовіччя. Відповідно помітно
зросла і купівельна спроможність навіть незаможних (якщо порівнювати кількість праці, яку необхідно
затратити робітникові, щоб на зароблені гроші придбати будь-які товари)» [2; С. 53 ].
Цитований вище автор також наводить цікаве спостереження одного американця, який після подорожі
по Південно-Східній Азії, перед поверненням в США, вирішив зробити зупинку на Гавайських островах.
Після «сильних» вражень від трущоб Джакарти і халуп у філіппінських селах, йому спочатку здалося, що
він опинився в найбагатшому і самому привілейованому заповіднику американського капіталізму. Але
трохи звикнувши, він несподівано «усвідомив те, на що спершу не звернув уваги: усі люди, що зустрічалися
йому, не були американськими багатіями. То були секретарі, кваліфіковані робітники, зубні техніки,
страхові агенти, - словом, він опинився в гущі представників дрібної буржуазії і робітничого класу, які, не
бачачи в цьому нічого незвичайного, проводили свою відпустку в тропічній пишноті одного з
найкрасивіших куточків земної кулі. Природно, серед них не було осіб, що живуть на благодійні допомоги,
але також не було і мільйонерів, які воліють зупинятися в приватних володіннях або в розкішних готелях,
розташованих трохи на віддалі, тобто в місцях, які вирізняють не стільки якісь додаткові зручності, скільки
соціальна замкнутість» [2; С. 54 ].
Згідно П Бергеру, наявний історичний досвід дозволяє висловити припущення про те, що розвинутий
індустріальний капіталізм створив і продовжує створювати для великих мас людей найвищий за всю
історію людства матеріальний життєвий рівень. І в цьому йому поки не видно якихось серйозних
альтернатив. У літературі утвердилася думка, що з 1950 -х років у західних країнах почався перехід до
споживчого товариства». Тривале економічне зростання супроводжувалося в цей період лише
короткочасними спадами, і західний світ переживав безпрецедентний період швидкого зростання
добробуту і купівельної спроможності широких верств суспільства. У цій ситуації багато вчених
констатували, що найбільш розвинені суспільства вступили в епоху «постіндустріального», «споживчого
товариства», товариства «загального добробуту». Ось один з описів цього суспільства: «У суспільстві
загального добробуту має місце нескінченне множення об'єктів, послуг, товарів. У цьому - фундаментальна
зміна суспільства і людини. Люди опиняються в середовищі не людських істот, як це було в минулому, але
об'єктів. Нова реальність практично вся штучна. Має місце не обмін людей один з одним, але статистичний
процес обміну товарами та повідомленнями: починаючи зі складної організації будинку з безліччю
технічних «слуг», до міст- мегаполісів з їх комунікаційною та професійною активністю і вічним святом
реклами в повсякденних повідомленнях засобів масової інформації» [3; С. 479].
Остапенко І.Г.
СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ ТРАНСФОРМАЦІЇ АНТРОПОЛОГІЧНОГО ФАКТОРА
У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
224
Все більша автоматизація виробництва і, як наслідок, зростаюча продуктивність праці - ось, мабуть,
головна риса виробничого процесу періоду постіндустріального капіталізму. У результаті на ринку
відбувається постійний і стабільний приплив нових послуг і товарів, причому здійснюється все це
зусиллями відносно невеликої частини суспільства. Такий матеріальний грунт постіндустріального
капіталізму, на якому, згідно з висновками сучасної соціальної філософії, поступово вимальовується нова
тенденція: споживання починає домінувати над виробництвом. Дана тенденція, в свою чергу, корелює з
відповідним новим економічним типом людини: це споживач як такий. Цей тип визначається через свою
головну особливість - ніколи не припиняється бажання купувати найрізноманітніші товари в якомога
більших кількостях. Щоб задовольнити цю свою пристрасть, сучасний споживач здатний провести у
великому супермаркеті чи не цілий день. При цьому, як зауважують дослідники, цінність пропонованих
товарів часто може відходити на другий план перед власне «консумацією» (від англ. Consume -
споживання) - процесом вибору і покупкою як такими. З цим пов'язана інша важлива риса матеріальної
культури постіндустріального суспільства і сучасної споживацької психології: необхідно строкате
різноманіття, найширший асортимент пропонованих марок, фірм і виробників технічно одного і того ж
продукту - тільки в цьому випадку запити споживача будуть задоволені. Цей психологічний закон однаково
застосовується в сучасному західному суспільстві і до найпростіших продуктів повсякденного попиту, і до
дорогих товарів високої якості, і до виставлених на продаж творів мистецтва.
Необхідно відзначити, що переваги капіталістичної економіки почали виявлятися вже в першій
половині XX ст. Матеріальне благополуччя мас закріпилося на досить високому і стабільному рівні. Однак
характеристики цієї ситуації низкою європейських мислителів визнали як вельми показові: визнаючи
безперечно високий матеріальний рівень сучасної цивілізації, вони досить критично налаштовані по
відношенню до аксіологічних, гуманітарних та соціально- політичних підстав нового суспільства.
Капіталістична економіка і відповідна ідеологія - головні причини щонайсерйознішої кризи всіх
основних гуманістичних цінностей, що кристалізувалися століттями і складали саму ідею Єдиної Європи, -
така центральний теза відомого іспанського філософа X. Ортеги - і-Гассета. У своїй роботі «Повстання
мас», він пов'язує початок цього процесу розкладання з генезисом буржуазного суспільства і буржуазних
цінностей, який датується XVI століттям. Апогей же цієї кризи філософ бачить у сучасному йому світі,
коли розпад духу європейської цивілізації втілюється в головній фігурі цього світу - в так званій «людині
маси». Формальна причина народження «людини маси» - небачений демографічний вибух населення
Європи в XIX ст. «Якщо аж до XII ст. сукупне населення Європи не перевищувало 180 мільйонів, то за
період з 1800 по 1914 рр. воно стрибкоподібними темпами зростає до 460 мільйонів [4; С. 135]. В
результаті, констатує філософ, XIX сторіччя дає таку небачене раніше кількість «людського матеріалу», що
він «як потік обрушився на поле історії, затоплюючи його» [4; С. 136].
Однак демографічний аспект феномену «скупченості», як ще називає його автор розглянутої роботи,
розчиненого в самій тканині сучасного суспільного життя - від театрів і музеїв до державних палат, - це
тільки вершина айсберга. Цей аспект, в свою чергу, також має свої передумови, і знаходяться вони в
соціально- політичній та економічній сфері. По-перше, мова йде про масове виробництво грандіозних
масштабів. Країни, що йдуть по шляху розвитку індустріального капіталізму, створюють міцне матеріальне
благополуччя мільйонам людей, виробляючи величезну кількість найрізноманітніших товарів. Таке
виробництво було б неможливо без якісного стрибка в розвитку науково-технічної бази економіки. По-
друге, процес модернізації паралельно здійснювався і на іншому полі - за рахунок поступового
прищеплення соціально-політичному устрою буржуазного суспільства цінностей, норм і уявлень
економічної свободи та ліберальної демократії.
Варто обмовитися, що, звичайно, не в цих двох факторах самих по собі іспанський мислитель схильний
бачити гуманітарну катастрофу сучасності. Навпаки, саме їх Ортега- і -Гассет вважає вершиною людської
цивілізації: «Ліберальна демократія, забезпечена творчою технікою, являє собою найвищу з усіх, відомих
нам форм суспільного життя» [4; С. 136 ]. Вся справа лише в тих вторинних і пізніших процесах,
непрямими причинами яких з часом стають науково -технічний прогрес і ліберальна ідеологія, - мається на
увазі цілий ряд негативних наслідків розвитку індустріального капіталізму.
«Людина маси», що претендує на світове панування, у іспанського мислителя постає свого роду новим
«варваром», котрий відчуває себе в матеріальному світі сучасної цивілізації як первісна людина в світі
дикої природи. Продукти цієї цивілізації є результатом складних технологічних процесів, керованих
тисячами фахівців у різних областях знання і практики - середній же споживач сприймає ці продукти ледь
не як природні феномени. Основні риси такої людини - соціальна інфантильність і атрофія здатності
самостійно мислити, приймати серйозні рішення і орієнтуватися в нових умовах. Щоб споживати, маса не
відчуває потреби ані в знаннях, ані в уміннях, ані навіть в простій інформованості, які були необхідні для
того, щоб створити пропонований продукт. За великим рахунком, людину маси не цікавить внутрішній
устрій цивілізації, благами якої вона користується, і продуктом якої сама ж і являється. У неї є можливість
добре харчуватися і одягатися, її будинок упорядкований, вона повною мірою користується результатами
науково -технічного прогресу. Тією ж обставиною, що матеріальні блага і продукти являють собою лише
тонку поверхню, що приховує найскладніші і найтонші процеси і зусилля, вона навряд чи стурбована.
Разом з тим, на думку іспанського філософа, маса приховує в собі величезний деструктивний
потенціал. Будучи насправді ворожою оточуючій її цивілізації, масова людина шукає вихід своїм руйнівним
інстинктам, - і ці енергії набувають форму тоталітарних рухів. Будуючи свою ідеологію на критиці
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
225
капіталізму, ці рухи зводять всі сучасні економічні механізми до торгової та фінансової спекуляції, нібито
обслуговуючої виключно інтереси великих промисловців на шкоду інтересам простої людини. З
незначними варіаціями, ця ідея становить ядро антикапіталістичних ідеологій. Середньостатистичний
споживач, свідомість якого пронизана подібними уявленнями, зміцнюється в своєму критичному ставленні
до політичних і економічних свобод. Як наслідок, у свідомості такої людини міцно вкорінюється уявлення
про державу як про гаранта легкого і безтурботного життя. Свобода, як це не парадоксально, такій людині
не потрібна: вона обтяжлива і загрожує невизначеністю, відсутністю чітких гарантій і необхідністю
розраховувати на власні зусилля в справі здобуття економічного успіху і добробуту. Інша підстава
європейської цивілізації - раціональність, що підняла науку і техніку на небачену висоту, також
представляється масам чимось чужим і ворожим, основа їх існування, насамперед, - це ірраціональні і
примітивні інстинкти.
Здається очевидним, що той, кого іспанський філософ кваліфікує як «людину маси», за своєю
соціальною атрибуцією головним чином відноситься до робочих великих промислових підприємств. У
цьому зв'язку було б цікаво простежити подібності та відмінності аналізу Ортеги -і-Гассета з міркуваннями
про той же самий соціальний тип у К. Маркса. Відчуження, зростання злиднів і розподіл праці були для
німецького економіста тими складовими, які в підсумку неминуче призведуть пролетаря до втрати власної
особистості і деградації, тобто, в кінцевому рахунку, все до тієї ж «антропологічної катастрофи». У цьому
подібність двох позицій, але є і суттєва відмінність. Середня нівельована людина «Повстання мас» вимагає
перетворення суспільства під свої примітивні масові стандарти, що неминуче веде до деградації культури і
загнивання самих основ цивілізації. У К. Маркса ж промисловий робітник - соціальна база і провісник
майбутніх оздоровчих для суспільства процесів: революційного звільнення і примирення соціальних
протиріч.
Іншими словами, якщо для Маркса пролетар - це швидше «потерпіла» сторона негативних тенденцій
розвитку капіталізму, і як такий за ці процеси він відповідальності не несе, то «людина маси» одночасно
виступає і як породження модернізованого суспільства, і як загроза для його цінностей і основ. При цьому
перший з розглянутих нами ідеальних типів володіє величезним соціальним ресурсом для радикальної
перебудови всього суспільства, другий же швидше пасивний і лише вимагає відповідності суспільної
системи своїм очікуванням і вподобанням.
Взагалі ж, при зверненні до теорії іспанського мислителя доречно зробити «поправку» на світоглядні
уподобання автора: будучи прихильником так званої елітарної теорії соціального розвитку, філософ був
глибоко переконаний, що все цінне в соціальному житті та культурі створено виключно «обраною
меншістю».
Підводячи риску під аналізом ідей Ортеги -і-Гассета, відзначимо, що західним суспільствам, хоча і з
величезними зусиллями і жертвами, поступово вдалося подолати описану кризу цивілізації і культури. Цей
важкий досвід поступово приносить з собою усвідомлення того факту, що непорушною підставою і самою
умовою повноцінного матеріального прогресу є збереження і культивування у свідомості членів
суспільства ідей ліберальної демократії та економічної свободи. Дослідник сучасної історії капіталізму,
мабуть, теж може винести з цієї теорії певні уроки: будь-який розвиток неминуче загрожує всякого роду
побічними ефектами, тупиками, зупинками і суперечностями, перехідними формами і т.п., які, будучи
невід'ємними супутниками будь-якого зростання (у даному випадку - зростання капіталізму), ні в якому разі
не дискредитують сам процес.
Проте негативні слідства розвиненого капіталізму зачіпають не тільки духовні цінності та ідеали, але
стосуються і власне матеріального рівня життя. З розгляду попередніх викладок могло скластися враження,
що в сучасному західному суспільстві більше немає місця бідності. Такий погляд значно спрощував би суть
справи. Як приклад тут доречно навести, мабуть, саме багате суспільство світу - Сполучені Штати
Америки. Відомо, що в країні, яка дала найбільшу кількість найбагатших людей, 16,5 відсотка населення -
бідняки, а кожен п'ятий з дорослих чоловіків і жінок не вміє ні писати, ні читати. При цьому тривалість
життя 13 відсотків з них не переходить межу в 60 років [1; С. 146]. Правда, наведена статистика відноситься
скоріше до бідності у відносному сенсі: здається само собою зрозумілим, що будь-яка, як завгодно успішна
економіка не може змінити положення певної кількості людей, що живуть на рівні життєвого мінімуму.
Саме ж поняття життєвого мінімуму, природно, історично залежить від цілого ряду змінних величин. Цей
сегмент бідних сучасного капіталізму - все ті ж «класичні» бідняки, що живуть тепер на соціальні
допомоги; як свідчить весь їхній спосіб життя, в кінцевому рахунку більшість з них влаштовує це
положення.
Але про бідність в сучасному суспільстві споживання можна говорити і в іншому, більш глибокому,
сенсі. Зворотний бік процесів сучасної глобалізації - питання про те, який внесок у зростання рівня життя
товариств споживання реально вносить експлуатація (у тій чи іншій формі ) економік країн "третього
світу". Крім того, не слід змішувати сукупне покращення матеріальних умов життя всього суспільства в
цілому, з одного боку, і повноцінний розподіл благ «рогу достатку» між усіма членами цього суспільства - з
іншого. Зростання середнього рівня добробуту нижчих верств суспільства, іншими словами, зовсім не
виключає ще більших темпів і розмірів зростання рівня життя верхівки того ж суспільства. У цьому
випадку відносний розрив між цими двома шарами все більш і більш збільшується.
У цьому зв'язку англійський соціолог З. Бауман аналізує феномен «нових бідних», чітко відмежовуючи
це поняття від бідності в традиційному сенсі слова. Економічні аспекти глобалізації приносять з собою
зміну традиційних симетричних відносин «бідні - багаті» на соціальній шкалі, за яких обидва члени цієї
опозиції існували в рамках одного загального контексту. Багаті і бідні існували насамперед у рамках однієї
Остапенко І.Г.
СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ ТРАНСФОРМАЦІЇ АНТРОПОЛОГІЧНОГО ФАКТОРА
У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
226
нації, одного суспільства, перші існували поруч з другими і багато в чому завдяки їм. Тепер же, в останні
кілька десятиліть, ці соціальні полюси, зберігаючи відношення протистояння, конституюються не стільки в
рамках окремих держав, скільки в значно ширшому геополітичному контексті. Можна, мабуть,
стверджувати, що багатство і бідність стають функціями глобальної економічної системи.
Причину таких кардинальних трансформацій дослідники пов'язують з тим, що в сучасних
постіндустріальних суспільствах змінюється сам спосіб зайнятості робочої сили. Наприклад, в Голландії
робота в традиційному розумінні цього слова сприймається нині як чи не ексклюзивний привілей, який
свідчить про високі здібності. Тому велика частина населення так чи інакше знаходиться в стороні від
магістралі сучасного виробництва з його все зростаючими темпами, не відповідаючи тим вимогам, які
ринок робочої сили пред'являє сьогодні до кваліфікації потенційного працівника.
Подібно професійному спорту, робота з повною зайнятістю поступово стає все менш доступною людям
з середніми здібностями, позбавленим особливих талантів. Ті ж, хто трудяться повноцінно, роблять це
досить ефективно і наполегливо. Тільки третина працездатного населення Великобританії трудиться
повний робочий день, і це при тому, що всього 20 років тому відсоток такого населення дорівнював 80. Цей
приклад тим більше показовий, що за рівнем життя дана країна відноситься до групи найбільш розвинених і
процвітаючих. [1; С. 30].
Як вже вище було зазначено, раніше у бідних в будь-якій країні світу були «свої» багаті, а в багатих -
«свої» бідні. Антагонізм, що існував між ними, був разом з тим і формою нерозривному зв'язку. У якомусь
сенсі багаті були навіть зацікавлені в пристойному «благополуччі» бідних. Звичайно, саме як бідних і
нижчих, а не як рівних собі співгромадян. З цим були пов'язані різноманітні форми благодійності, які були
широко поширені в суспільствах класичного індустріального капіталізму.
У постіндустріальному суспільстві взаємини бідності і багатства навіть в рамках певної країни
перестають бути відносинами взаємозалежності і тому набувають безособовий і байдужний характер.
Багатство транснаціональних корпорацій пов'язано з абсолютно іншими факторами, ніж праця їхніх
співвітчизників з низьким рівнем доходу. Тому саме їх існування мало турбує керівників сучасного бізнесу
і стає чимось необов'язковим, якщо не сказати непотрібним. У результаті у країнах, які є центрами
глобальної економіки, виникає свого роду «капіталізм без праці», що підштовхує до обережного, але
наполегливого згортання інститутів соціального партнерства між роботодавцями та їх працівниками,
ослаблення і ігнорування законодавства про працю.
Що це реально означає? Для багатьох людей це означає кінець трудової діяльності в звичному сенсі
цього слова. Відбувається масовий перехід до роботи по кілька годин на тиждень, - або за
короткостроковими контрактами, або взагалі без всяких обумовлених гарантій, тобто до «чергового
повідомлення». Якщо порівняти цю ситуацію з тим, що мало місце в епоху класичного індустріалізму, то
виявляються разючі відмінності. «Отримуючи свою першу роботу на фабриках Форда, молодий підмайстер
міг бути цілком упевнений, що завершить свою трудову біографію на тому ж самому місці. Тимчасові
горизонти ери «важкоїпромисловості» були довгостроковими. Для робочих ці горизонти були позначені
перспективою довічної зайнятості в компанії, яка може і не бути безсмертною, але тривалість життя якої
поширюється далеко за межі терміну, відпущеного її працівникам. Згідно з останніми підрахунками,
молодого американця чи американку з середнім рівнем освіти протягом їхнього трудового життя очікують
щонайменше одинадцять змін робочих місць, і ці очікування зміни точок докладання своїх здібностей
напевно будуть наростати, перш ніж завершиться трудове життя нинішнього покоління» [1; С. 28-29].
Всі вищеописані процеси і трансформації соціальні філософи й економісти об'єднують сьогодні
навколо поняття «політекономія невизначеності». Для такого соціально-економічного простору характерна
відсутність чітких апріорних соціальних гарантій, наростання нестійкості, відносна непередбачуваність
можливого місця тієї чи іншої людини в суспільстві, незаданность її соціального статусу. З одного боку,
такий стан справ повертає сучасну людину до прояву її власної соціальної ініціативи, брак якої менш
століття тому так переконливо діагностував Ортега- і -Гассет. У цьому сенсі сучасний світ, кажучи словами
Ж.- П. Сартра, буквально «прирікає на свободу». З іншого ж боку, та ж ситуація призводить до того, що
навіть у найбільш процвітаючих країнах все більше число людей (зовсім не обов'язково належачих до
«людей маси») в силу різних обставин, далеко не завжди залежать від їх суб'єктивної волі, маргіналізується,
після чого часто і зовсім виявляється за нижньою межею пристойного способу життя.
Так чи інакше, але в сучасному суспільстві споживання існування бідних виявляє свою діалектичну
необхідність. У цій ланці об'єктивного економічного механізму демонструє себе якась надиндивидуальная
логіка. «Нові бідні» як би символізують собою світ за межами того простору, де діють правила
функціонування економічного механізму. Фігура «нових бідних», таким чином, теж виявляється по-своєму
включеною в тотальність економічного принципу: вона примушує інших «грати» за правилами системи.
Межі цих правил одночасно задають і міру свободи, домагань, ініціативи і самостійності відносно
забезпечених «середніх верств» розвиненого капіталістичного суспільства.
Буде справедливим зауваження, що тут як би на новому витку історії відтворюється описана ще
основоположником марксизму капіталістична закономірність. Говорячи про «промислові резерви армії
безробітних», німецький економіст стверджував, що їх функція полягає в стримуванні та перешкоджанні
зростанню заробітної плати робітників. Мова, звичайно, не йде про буквальні відповідності з ситуацією
сьогодення - теорія Маркса спиралася на цілком інші соціально- економічні реалії, - але скоріше про
структурну аналогії. Різниця ж буде, мабуть, в тому, що сучасний ринок виключає вказівку на якусь групу
Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
227
як на останню причину і свідомого агента економічного процесу. Для класика ж економічної теорії такими
були великі промисловці, так чи інакше управляючі економічними процесами відповідно до власних
інтересів.
Сучасним дослідникам в більшості своїй залишається тільки констатувати, що «нові бідні» і
«політекономія невизначеності» - взаємокоррелятивне поняття: перший феномен - це просто необхідна
функція другого. Інакше кажучи, існування «нових бідних» автоматично випливає вже з одного визначення
«політекономії невизначеності», останнім же відображає сучасні соціально- економічні реалії.
Висновок: Сучасна економічна наука у відповідності зі своїм предметом виходить з двох об'єктивних
факторів: необмежених потреб людини та обмеженості матеріальних ресурсів. Накладення цих двох
чинників дає просту, звичайно, не саму радісну, але від цього не менш об'єктивну, істину: процес
виникнення «бідних» як наслідок розшарування суспільства за рівнем доходів та рівнем життя носить
об'єктивний, закономірний характер. Останнє не суперечить тому, що сучасний капіталізм часто
порівнюють з «рогом достатку», що виробляє матеріальні блага зі все зростаючими темпами і в усьому їх
різноманітті. Вся справа в тому, що насамперед це механізм, що діє згідно іманентної логіки свого
розвитку, а витрати і недосконалості властиві будь-якому механізму, в основу якого покладено реальні
взаємозв'язки і взаємодії. Крім того, необхідно констатувати, що будь-які соціальні спільності завжди і
скрізь розташовані в ієрархічному порядку. Жодне суспільство не є виключенням з цього правила. При
цьому при переході від одного типу суспільства до іншого можуть мінятися домінуючі в ньому типи груп,
види соціальної нерівності та форми їх прояву.
Джерела та література:
1. Бауман 3. Индивидуализированное общество. / Зигмунд Бауман. – М. : Логос, 2002. –324 с.
2. Бергер П. Капиталистическая революция. 50 тезисов о процветании, равенстве и свободе / Питер
Бергер. – М. : Прогресс – Универс, 1994. – 320 с.
3. Козлова Н. Н. Социальная философия / Наталья Никитична Козлова. Философия. Учебник. Под ред.
В. Д. Губина. – М., 2003.
4. Ортега-и-Гассет Xосе Восстание масс / Х. Ортега-и-Гассет // Вопросы философии. – 1989. –№3.–
С. 119–154.
|