Звіт Президії АЕН України на щорічних зборах 17-18 травня 2013 року
Saved in:
| Date: | 2013 |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2013
|
| Series: | Вісник економічної науки України |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93141 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Звіт Президії АЕН України на щорічних зборах 17-18 травня 2013 року // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 179–191. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-93141 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-931412016-01-25T03:02:34Z Звіт Президії АЕН України на щорічних зборах 17-18 травня 2013 року Офіційний відділ 2013 Article Звіт Президії АЕН України на щорічних зборах 17-18 травня 2013 року // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 179–191. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93141 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Офіційний відділ Офіційний відділ |
| spellingShingle |
Офіційний відділ Офіційний відділ Звіт Президії АЕН України на щорічних зборах 17-18 травня 2013 року Вісник економічної науки України |
| format |
Article |
| title |
Звіт Президії АЕН України на щорічних зборах 17-18 травня 2013 року |
| title_short |
Звіт Президії АЕН України на щорічних зборах 17-18 травня 2013 року |
| title_full |
Звіт Президії АЕН України на щорічних зборах 17-18 травня 2013 року |
| title_fullStr |
Звіт Президії АЕН України на щорічних зборах 17-18 травня 2013 року |
| title_full_unstemmed |
Звіт Президії АЕН України на щорічних зборах 17-18 травня 2013 року |
| title_sort |
звіт президії аен україни на щорічних зборах 17-18 травня 2013 року |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Офіційний відділ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93141 |
| citation_txt |
Звіт Президії АЕН України на щорічних зборах 17-18 травня 2013 року // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 2 (24). — С. 179–191. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| first_indexed |
2025-07-06T22:37:22Z |
| last_indexed |
2025-07-06T22:37:22Z |
| _version_ |
1836938894914879488 |
| fulltext |
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
2013/№2 179
ЗВІТ ПРЕЗИДІЇ АЕН УКРАЇНИ НА ЩОРІЧНИХ ЗБОРАХ 17-18 ТРАВНЯ 2013 РОКУ
Шановні колеги!
Дозвольте почати з деяких сумних речей. Вже по-
над півтора року з нами немає нашого першого Президе-
нта – академіка Миколи Григоровича Чумаченка! На
минулих зборах ми приймали постанову щодо вшану-
вання його пам’яті. Цьому було також присвячено роз-
ширене виїзне засідання Президії академії у вересні ми-
нулого року у м. Сімферополі, відповідна інформація
про яке була надрукована у другому минулорічному но-
мері «Вісника економічної науки України». Коротко на-
гадаю стан справ на сьогодні. На будинку Інституту еко-
номіки промисловості НАН України встановлено
пам’ятну дошку, направлено подання Донецькій міській
раді та міському голові про присвоєння одній з вулиць
міста імені академіка Чумаченка, як вже згадувалося –
затверджено положення та розпочато нагородження ме-
даллю імені першого Президента АЕН України «За зна-
чний внесок в економічну науку», в Тернополі проведена
вже друга Всеукраїнська науково – практична конферен-
ція присвячена М.Г.Чумаченку, в Інституті економіки
промисловості готується до друку збірник наукових
праць «Перші Чумаченківські читання», який стане що-
річним. Якщо я щось пропустив, в ході зібрання Ви ма-
тимете змогу додати до цього переліку свої думки.
Також протягом періоду, який минув з дати мину-
лих наших зборів пішли з життя видатні українські еко-
номісти, академіки нашої Академії – Анатолій Андрійо-
вич Чухно, Сергій Ілліч Юрій, Леонід Степанович Соро-
ка, Алімжан Абдулович Садеков, Олександр Семенович
Редькін, Борис Миколайович Локотош, Кирило Віталі-
йович Костенко, Вадим Іванович Ляшко, Анатолій Іва-
нович Омельянчук, Валерій Володимирович Суховер-
хий, Сергій Якович Салига.
Вони внесли свій вагомий внесок у дослідження рі-
зних аспектів економічної думки. Прошу вшанувати їх
пам'ять хвилиною мовчання.
Прошу сідати.
Але життя не зупиняється, час плине.
Двадцять років нашій академії – це двадцять років
пошуку, спроб реформування та трансформації, помилок
та досягнень. Але попри все це, ми можемо чесно пиша-
тися тим, що на протязі всього цього часу ми не були
осторонь, а завжди намагалися надати посильну допомо-
гу керівництву країни та її регіонів. Не був виключенням
і минулий рік.
Протягом звітного періоду Президією нашої акаде-
мії, дев’ятьма відділеннями та шістьма peгіональними
центрами, членами академії проведено значну роботу,
спрямовану на підготовку пропозицій з метою виведення
економіки країни з кризи та реалізації проголошеного
Президентом України В.Ф.Януковичем курсу реформ
спрямованого на модернізацію сучасного суспільства.
Члени нашої Академії активно працювали над науковою
розробкою та практичним втіленням у життя заходів та
програм реформування економіки, брали участь у науко-
вому супроводженні соціально-економічних перетво-
рень, дослідженні проблем прогнозування та стратегіч-
ного планування розвитку вітчизняної економіки, лікві-
дації її структурних диспропорцій, розвитку людського
потенціалу, а також наукове обґрунтування вирішення
проблем економічної інтеграції, в контексті викликів
світової рецесії та очікувань другої хвилі світової еконо-
мічної кризи, визначення пріоритетних напрямів модер-
нізації суспільства, економічної і соціальної політики в
загальнодержавному та регіональному вимірах.
Минулий, 2012 pік, був для України періодом спроб
налагодити діяльність інститутів влади в напрямі стиму-
лювання ділової активності, забезпечення виходу з кризи
та досягнення запланованих темпів зростання економіки,
запровадження ряду інвестиційних проектів з метою за-
лучення інвестицій, здійснення реальних кроків в напря-
мі завершення намічених реформ та вдосконалення сис-
теми соціальних стандартів і допомоги малозабезпече-
ним верствам населення, подолання негативної практики
корупції та монополізму, поліпшення стану соціальної
підтримки з боку держави численного прошарку грома-
дян, що живуть за межею бідності.
Реальний стан справ підтверджує подальше сповзан-
ня країни в рецесію, поглиблення відтворювальних дис-
пропорцій в економіці, погіршення стану державних фі-
нансів та зростання корупційної і рейдерської активності в
усіх сферах господарювання і суспільного життя. Ситуа-
ція ускладнюється деструктивними діями «критиків вла-
ди» та поширенням негативних настроїв, що стримують
розвиток як держави, так і особистості. Необхідно форму-
вати суспільну думку про те, що подолання кризових
явищ та відновлення позитивної динаміки розвитку дося-
гатиметься лише спільними зусиллями держави і суспіль-
ства, з урахуванням глобальних викликів, оскільки, на
жаль, економічна криза у світі ще не подолана.
Основні результати соціально-економічного розви-
тку та роботи галузей національного господарства країни
у 2012 р. можна охарактеризувати наступним стислим
оглядом. Загалом, реальний валовий внутрішній про-
дукт за 2012 р. збільшився порівняно з 2011 р. лише на
0,2%, замість очікуваних 4% і за оперативними даними
Держстату України номінальний ВВП в абсолютному
обсязі склав – 1408,9 млрд. гривень.
При цьому по промисловості річний обсяг продукції
зменшився у 2012 р. на 1,8% порівняно з 2011 роком. Зро-
стання мало місце у добувних галузях (на 1,9%), у вироб-
ництві та розподіленні електроенергії (на 3,0%). Також
протягом 2012 р. в Україні зростали виробництво харчо-
вих продуктів та обсяги їх реалізації. Індекс промислової
продукції у сфері виробництва харчових продуктів, напоїв
та тютюнових виробів склав 101,5% порівняно з 2011 ро-
ком. У сільському господарстві за попередніми даними
обсяг продукції в усіх категоріях господарств у фактичних
цінах, за розрахунками, склав 258,3 млрд. грн. і скоротив-
ся, порівняно з попереднім 2011 роком, як у сільськогос-
подарських підприємствах (на 6,5%), так і господарствах
населення (на 2,4%), що в цілому призвело до скорочення
виробництва на селі на 4,5%.
За 2012 р. в Україні було освоєно капітальних ін-
вестицій на 263,7 млрд. грн., що складає 108,3% до об-
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
180
сягу 2011 р. (за 2011 p., порівняно з 2010 p., зростання
становило 118,9%). У загальному обсязі капітальних ін-
вестицій найбільша частка припадає на місто Київ
(24,5%) та Донецьку область (11,4%), що певним чином
було обумовлено підготовкою та проведенням Євро-
2012. Обсяг виконаних будівельних робіт у 2012 р.
склав 62,3 млрд. грн., що в порівняльних цінах становить
лише 86,2% відповідного показника 2011 року. Протягом
року введено в експлуатацію рекордний з 1994 р. обсяг
загальної площі житла – 10750,0 тис. кв. метрів.
За минулий рік від'ємне сальдо зовнішньої торгі-
влі товарами і послугами склало 9,03 млрд. дол. США
проти також від'ємного сальдо у розмірі 6,66 млрд. дол.
США за 2011 рік. Обсяг експорту зовнішньої торгівлі
України товарами за 2012 р. становив 68,8 млрд. дол.
США (100,6% до рівня 2011 р.), імпорту – 84,7 млрд.
дол. США (102,5% до рівня 2011 p.). Від'ємне сальдо
зовнішньої торгівлі товарами склало за рік 15,8 млрд.
дол. США проти аналогічного від'ємного показника по-
переднього року у розмірі 14,2 млрд. дол. США. За під-
сумками 2012 р. у зовнішньоторговельному балансі збе-
реглося позитивне сальдо в частині надання послуг, що
склало 6,8 млрд. дол. США проти 7,6 млрд. дол. США у
2011 році.
Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) в
економіці України наростаючим підсумком з початку
інвестування досягли на початок 2013 р. 54,5 млрд. дол.
США, з них найбільшу частку складають інвестиції з
Кіпру (17,3 млрд. або 31,7%), Німеччини (6,3 млрд. або
11,6%), Нідерландів (5,2 млрд. або 9,5%) та Російської
Федерації (3,8 млрд. дол. США або 7,0%).
Аналогічний показник інвестицій з України в еко-
номіки інших країн світу склав на початок 2013 р. 6,5
млрд. дол. США, з них 5,8 млрд. дол. припадає на Кіпр
та 292,5 млн. дол. США – на Російську Федерацію.
В рейтингу конкурентоспроможності Всесвітньо-
го економічного форуму (WEF) за 2012 р. Україна посіла
73 місце серед 144 країн. Таким чином, за рік Україна
піднялася на дев'ять позицій і зараз у рейтингу знахо-
диться між Чорногорією і Уругваєм. Україна обігнала у
рейтингу Грузію (77-ме місце), Румунію (78), Хорватію
(81), Вірменію (82), Молдову (87), Грецію (96-те місце).
Вище за Україну, у рейтингу перебувають Чорногорія
(72-ге місце), Росія (67), Іран (66), Руанда (63), Болгарія
(62), Угорщина (60-те місце). Крім того, Україна підня-
лася на 15 позицій у рейтингу легкості ведення бізнесу і
посіла 137-ме місце серед досліджуваних економік 185
країн за параметрами, які відстежують рамкові умови
для діяльності малого та середнього підприємництва.
У потоці звітів влади про підвищення позицій Укра-
їни в рейтингу Doing Business-2013 Світового банку та
Міжнародної фінансової корпорації, на жаль поза увагою
опинився той факт, що за параметром «захист інвесто-
рів» наша держава погіршила позиції на три пункти, пе-
ремістившись зі 114-го на 117-те місце. Відповідно ж до
останнього звіту Всесвітнього економічного форуму що-
до глобальної конкурентоспроможності держав за рівнем
захищеності прав власника Україна посіла 129-те місце,
за ефективністю правової системи – 141-ше. Під час опи-
тування, проведеного Європейською бізнес-асоціацією
за підсумками першого кварталу 2013 року серед топ-
менеджерів 115 компаній – членів цього об'єднання, біз-
несмени констатували тенденції посилення тиску на біз-
нес, його перерозподілу в інтересах політичної верхівки,
неможливості для підприємств отримати гідний захист
своїх прав у судах.
Наприкінці березня 2013 року газета «Коментарі»
надрукувала вельми цікаві результати міжрегіонального
дослідження щодо питання: «Яким виявиться 2013 рік
для економіки країни?». Своїми прогнозами поділили-
ся учасники соціологічного дослідження, проведеного
компанією TNS в Україні серед 16-65-річних жителів
міст з населенням від 50 тис. чоловік. Наведу їх деталь-
но. Тільки 18,8% виявилися більш менш упевненими
оптимістами: 4% заявили, що наступні 12 місяців будуть
для української економіки «хорошим» часом, 14,8% –
«хорошим, але не у всьому». Варіант «не хорошим, але і
не поганим» вибрали 39,1% респондентів. І ще більше –
41,1% – набралося песимістів: 22,8% чекають, що 2013
рік буде «поганим, але не у всьому», а 18,3% – однозна-
чно «поганим» (важко відповісти менше 1%). Таким чи-
ном, число песимістів більш ніж в два рази перевищило
число оптимістів.
Якнайгірші прогнози дали городяни Західної Укра-
їни: 50,5% песимістів проти 16,6% оптимістів. У центра-
льних областях це співвідношення склало 46,7% проти
14%, в Києві – 47,7% проти 17,7%. Менш сумні очіку-
вання поширені в східних областях – 35,8% проти 21%,
так само як і в південних регіонах – 35,8% проти 21,2%.
Такі результати можна вважати недивними і пояснити їх
відмінністю в ступені критичності відношення до уряду,
зокрема в рівні довіри до його здатності повернути еко-
номіку на траєкторію зростання.
Також традиційно найбільш тривожні очікування
панують серед пенсіонерів і інвалідів – 51,2% песимістів
проти 13,8% оптимістів, а найменш погані прогнози ви-
йшли у студентів і що вчаться – 33,9% проти 25,3%.
Проте сюрприз принесли відповіді респондентів з числа
керівників: 49,9% проти 17,2%, що лише небагато чим
краще, ніж у пенсіонерів і інвалідів, і гірше, ніж у безро-
бітних (43,7% проти 19,2%), фахівців (41,5% проти
17,7%), домогосподарок і молодих мам (40,6% проти
18,2%), робочих (40,1% проти 18,3%), підприємців
(39,3% проти 19,4%) і службовців (37,2% проти 22,3%).
Особливо сильні погані очікування серед респонде-
нтів, що займають керівні пости в різних сферах діяльно-
сті в столиці України: песимістів 64,4% проти всього
лише 6,9% оптимістів. Серед городян-керівників в Захі-
дній Україні песимістів 63,7% проти 18% оптимістів, в
центральних областях – 44,9% проти 25,5%. Ще одним
сюрпризом стало те, що на сході і півдні країни городя-
ни-керівники теж показали критичний настрій: 45,7%
песимістів проти 16,6% оптимістів в південних регіонах і
відповідно 44,6% проти 15,6% в східних областях. Це
могло бути обумовлене тим, що в цих регіонах керівники
в порівнянні з іншими жителями більше знають про рі-
вень компетентності уряду і інші проблеми економіки.
Минуло вже майже півроку і можна зробити ви-
сновок, що жодних катастрофічних змін поки що не
очікується, але передкризові симптоми треба уважно
відстежувати.
Серед комплексу економічних, політичних, соціа-
льних та інших причин, які обумовили нездатність вітчи-
зняної економіки гідно протистояти викликам ниніш-
http://gazeta.zn.ua/ECONOMICS/doing_business-2013__chtoby_luchik_ne_pogas.html
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
2013/№2 181
ньої, та мабуть і наступних криз, без яких саме існування
ринкової економіки є неможливим, однією із визначаль-
них, є саме невідповідність якості технологічного розви-
тку України останніх років сучасним світовим тенденці-
ям. Загальна відсталість технологічної бази національної
економічної системи та слабкість механізмів її іннова-
ційного оновлення – все це значно посилює та буде і у
подальшому посилювати негативний вплив кризових
ситуацій у світі на ситуацію в Україні та ускладнювати
процеси подолання їх негативних наслідків. Проте нині-
шня ситуація в економіці України є свідченням того, що
дана проблема і надалі залишатиметься однією серед
найбільш актуальних.
Технологічна різноукладність вітчизняної економіки,
наявність різних техноекономічних секторів, ринкових і
галузевих сегментів – це особливість перехідного етапу її
розвитку у технологічному і структурному вимірах.
В той же час поточний стан речей не може не хви-
лювати будь кого з нас, як фахових економістів. З одного
боку, Президент України В.Ф.Янукович декларує за-
вдання увійти якомога швидше до 20-ки найбільш роз-
винутих країн світу, а з іншого у найбільш відомих сві-
тових рейтингах позиції України не покращуються, а
часом навіть і погіршуються.
Відсутність чітких, прозорих, реалістичних планів і
дій уряду з реформування економіки, а також складнощі
з виконанням умов МВФ, безумовно, негативно вплину-
ли на очікування бізнесу. Спроби уряду покращити біз-
нес-клімат, щоб надати поштовх розвитку малого і сере-
днього бізнесу, не були вдалими, особливо з прийняттям
Податкового та Митного кодексів. Інші підготовлені
законодавчі ініціативи врешті не були схвалені парламе-
нтом країни.
Щодо внеску нашої академії, то приємно згадати,
що дві останні колективні монографії «Глобальна еко-
номічна криза 2008-2010 років: світовий досвід та шляхи
подолання в Україні» та «Структурні реформи економі-
ки: світовий досвід, інститути, стратегії для України», які
завдяки зусиллям Президії нашої Академії ( а останню –
разом із керівництвом Тернопільського національного
економічного університету, за що їм ще раз наша велика
подяка), а також творчий насназі членів нашої Академії
вдалося свого часу надіслати вищим керівним органам
держави та головним бібліотекам країни. Також приємно
відзначити, що ці книжки стали переможницями регіо-
нального конкурсу «Книга Донбасу – 2010 та 2011» в
номінації «Економіка», що зайвий раз посприяло підт-
римці позитивного іміджу нашої академії.
На жаль, Україна, внаслідок застарілої структури
економіки, опинилась серед країн, які найбільше потер-
пають від світової кризи, тому сподіватись на швидкий
вихід на передкризові рубежі та структурні трансформа-
ції економіки не доводиться. Це дало підставу Відділен-
ню економіки НАН України, Донецькому регіональному
центру Академії економічних наук України та Інституту
економіки промисловості НАН України виступити з іні-
ціативою започаткування такої форми обговорення нага-
льних проблем сучасної реструктуризації промисловості,
як проведення Академічних слухань. Вони можуть стати
як дискусійним майданчиком, так і інструментом вироб-
лення компромісних рішень: експертна академічна спі-
льнота не заангажована ані бізнесом, ані владою, вона
поки що здатна бути об'єктивною, мудрою, спроможною
до вирішення складних завдань.
13 лютого цього року в Інституті економіки проми-
словості НАН України відбулися перші Академічні слу-
хання «Розвиток вугільної промисловості України: згор-
тати нерезонно розвивати». Мета слухань: допомогти,
умовно кажучи, владі грамотно поставити кому в такому
непростому політичному реченні. Президію наукової
ради слухань склали 7 академіків, на чолі з віце-
президентом НАН України Валерієм Михайловичем
Гейцем та Президентом Академії економічних наук
України, один член-кореспондент НАН України і депу-
тат Верховної Ради України Ю.Звягільський.
Домінантою державної політики щодо вугільної га-
лузі має бути підвищення ефективності та конкурентос-
проможності вітчизняних вугільних підприємств, опти-
мізація обсягів збиткового виробництва, не зловживання
перешкодами для імпорту. Сьогодні він не повинен пе-
ревищувати 8 млн. т коксового вугілля. Вітчизняна вугі-
льна промисловість має залишатися гарантом енергетич-
ної безпеки країни, одним із головних постачальників
енергоресурсів.
Галузь потребує техніко-технологічної модернізації
та реформування господарських відносин. Підприємст-
вам вигідна диверсифікація діяльності, створення на базі
діючих шахт паливно-енергетичних блоків, комплексне
використання всіх корисних компонентів родовищ. Але
при великій кількості в галузі малопотужних шахт із по-
вністю мобілізованими комплексами поверхні справжня
модернізація фізично неможлива. Їх стаціонарні устано-
вки зношені та масово потребують заміни. Вже дійшло
до руйнування баштових копрів. Як варіант – вирішити
завдання «одним махом» – по можливості об'єднати ша-
хти гірничими роботами та ліквідувати поверхні, що ста-
ли непотрібними. Фінансування проектів необхідно бу-
дувати згідно з принципами приватно-державного парт-
нерства.
Вчора, 16 травня 2013 р. аналогічний захід був при-
свячений обговоренню стану справ у металургійній галу-
зі – «Українська металургія: сучасні виклики та перспек-
тиви розвитку». Метою цих слухань було – поєднати
інтелектуальні зусилля науково-експертного товариства
задля визначення шляхів подолання проблем та орієнти-
рів розвитку металургійної промисловості України з
урахуванням сучасних реалій на світових ринках проду-
кції галузі.
Для обговорення були запропоновані наукові допо-
віді таких знаних фахівців металургійної галузі, як рек-
тора Донецького національного технічного університету
член-кореспондента НАН України Олександра Анатолі-
йовича Мінаєва, член-кореспондента НАН України та
академіка нашої академії Віталія Лаврентійовича Пілю-
шенка, віце-президентів нашої академії Савелія Семено-
вича Аптекаря та Юрія Володимировича Макогона, які
окреслили найболючіші проблеми галузі та можливі
шляхи їх подолання. Зокрема, розглядалися питання мо-
дернізації галузі у руслі ресурсо- та енергозбереження,
покращення її конкурентних позицій на світовому і вну-
трішньому ринку, а також пріоритетні напрямки держав-
ної політики у галузі, зокрема форми й методи взаємодії
держави та галузевого бізнесу у різних сферах (інвести-
ції, інновації, екологія, ресурсне забезпечення).
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
182
Свій погляд на проблеми, перспективи і необхідні
практичні заходи висловили також провідні вчені уста-
нов НАН України, фахівці галузевих інститутів та вищих
навчальних закладів, представники провідних підпри-
ємств металургійної і суміжних галузей, органів держав-
ної влади і управління різних рівнів.
За результатами Академічних слухань було уза-
гальнено висновки, пропозиції і рекомендації щодо по-
дальшого розвитку металургійної промисловості. Осно-
вні акценти зроблено на необхідності перегляду сучасної
стратегії її розвитку на засадах енергозбереження та еко-
логічності, виведення застарілих надлишкових потужно-
стей, у першу чергу мартенівських печей, та доцільності
впровадження установок вдування пиловугільного пали-
ва у доменному виробництві, пріоритетному розширенні
внутрішнього споживання металопродукції та зниження
експортоорієнтованості металургії за рахунок стимулю-
вання розвитку металоспоживаючих галузей, поступовій
диверсифікації виробництва на основі випуску нових,
високотехнологічних видів продукції, організації ефек-
тивного співробітництва держави, бізнесу та науки.
Дозвольте висловити сподівання на те, що і у
подальших аналогічних заходах члени нашої академії
також будуть брати активну участь.
Проведені слухання також показали, що початок ві-
дновлення світової економіки створює передумови ви-
ходу України з кризи. Проте цього недостатньо для під-
вищення конкурентоспроможності країни. Україні на-
самперед потрібні дії, спрямовані на стабілізацію держа-
вних фінансів, оздоровлення банківської системи, спро-
щення системи регулювання і стимулювання конкурен-
ції. Не вживши цих заходів, Україна буде програвати у
гострій конкурентній боротьбі країнам, що винесуть по-
трібні уроки після кризи.
Наявність подібних розривів та необхідність їх лік-
відації і ставить на порядок денний перед членами нашої
академії низку завдань з нагального реформування на-
прямків наших досліджень з метою підготовки відповід-
них рекомендацій для всіх рівнів державного керівницт-
ва. З іншого боку – це також і своєрідний «момент істи-
ни», який дає нам нагоду визначитися, який свій доробок
ми, як еліта економічної думки країни, можемо запропо-
нувати народу, країні та владі у найближчій та більш
віддаленій перспективі.
Для подолання наслідків економічної кризи і не до-
пущення (або послаблення) її в майбутньому слід діяти в
напрямі усунення згаданої суперечності. В умовах, коли
джерела швидкого зростання докризових років вичерпа-
но, єдиний шлях виходу України на траєкторію сталого
розвитку – це рішучі й всеосяжні реформи, спрямовані
на підвищення конкурентоспроможності економіки.
Запропонована Президентом України В.Ф.Янукови-
чем Програма реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспі-
льство, конкурентоспроможна економіка, ефективна
держава», в обговоренні та підготовці пропозицій до якої
активну участь взяли і члени нашої академії, зараз потре-
бує нових зусиль спрямованих на відновлення економіч-
ного зростання й модернізації економіки країни, побудо-
ви сучасної, стійкої, відкритої й конкурентоспроможної у
світовому масштабі економіки, формування професійної
й ефективної системи державного управління, і зрештою
– на підвищення добробуту українських громадян.
Зараз ми вже маємо можливість оцінити перші
результати виконання цієї Програми.
Враховуючи наш попередній досвід у цій сфері, а
також завершення у 2014 році першого етапу президент-
ської програми реформ, виникає необхідність поперед-
нього узагальнення перших підсумків її виконання, ви-
світленні виниклих проблем та розробки пропозицій що-
до напрямків подальшого реформування. Тому пропо-
ную в Постанові наших зборів зафіксувати необхідність
підготовки подібної монографії та видання її, за сприян-
ня господарів наших зборів, наприкінці йього року. Орі-
єнтовний план цієї монографії було розглянуто та схва-
лено на засіданні Президії у вересні минулого року у
Сімферополі, надруковано у другому номері «Вісника
економічної науки України» за 2012 р., а також роздано
Вам при реєстрації. Прохання до 1 жовтня надати прези-
дії свої матеріали, щоб до 1 грудня ми вже сформували
рукопис, а до кінця року – надрукували.
Також хочу ще раз нагадати що у 2015 році до 90-ї
річниці з дня народження Миколи Григоровича Чумаче-
нка ми плануємо видати монографію «Академік
М.Г.Чумаченко у споминах і роздумах сучасників». То-
му ще раз прошу й закликаю всіх у кого є що запропону-
вати Президії АЕН України, як колективному упорядни-
ку, цієї книги не затягувати з передачею матеріалів.
А зараз дозвольте мені коротко зупинитися на ос-
новних результатах, які отримали протягом звітного
періоду члени нашої академії, оскільки більш деталь-
но, я вважаю, вони будуть висвітлені у звітах керівни-
ків регіональних центрів та місцевих відділень.
У Північному центрі нашої академії під керівниц-
твом віце-президента нашої академії Валерія Михайло-
вича Гейця обґрунтовано взаємозв'язки ключових мак-
роекономічних балансів (дисбалансів) за макроекономі-
чними розрахунками, виходячи із умов та ризиків розви-
тку макроекономічної ситуації, на базі теорії і моделей
ендогенного зростання. Визначено та деталізовано фак-
тори формування значних розривів у макроекономічних
балансах та їх складових, які можуть призвести до стрім-
кого поширення деструктивних процесів, виникнення
руйнівного дефіциту та наближення до дефолтного стану
економіки, а також виконано варіантні прогнозно-
аналітичні розрахунки на період до 2015 року.
Академіки нашої академії Кір’ян Тетяна Михай-
лівна та Шаповал Микола Сергійович у 2012 році та у
першому кварталі 2013 року приймали участь у розроб-
ці: Закону України «Про зайнятість населення», прийня-
того Верховною Радою України 5 липня 2012 року
№5067-VІ; – Програми сприяння зайнятості населення та
стимулювання створення нових робочих місць на період
до 2017 року, затвердженої постановою Кабінету Мініс-
трів України 15 жовтня 2012 року № 1008; проекту Зако-
ну України «Про внесення змін до окремих Законів
України щодо задоволення вимог найманого працівника
у випадку неплатоспроможності роботодавця» (створен-
ня гарантійного фонду по виплаті зарплати у зв’язку з
банкрутством підприємства); проекту Кодексу загально-
обов’язкового державного соціального страхування та
інших.
Під керівництвом академіків нашої академії Олек-
сандра Миколайовича Алимова та Вікторії Володи-
мирівни Микитенко формалізовано й обґрунтовано
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
2013/№2 183
багаторівневу систему порівнянних показників (абсо-
лютних, інтегральних та узагальнених інтегральних)
задля об'єктивної ідентифікації масштабів розвиненості
потенціалу сталого розвитку України та параметрів
ефективності управління його формуванням, нарощен-
ням та використанням.
Академіком нашої академії Олексієм Володими-
ровичем Мірошниченком під керівництвом академіка
нашої академії та члена-кореспондента НАН України
Валерієм Івановичем Мунтіяном розроблено теорети-
чні основи та практичні засоби забезпечення економічної
складової національної безпеки України шляхом модер-
нізації податкової системи держави.
Академіком нашої академії Юрієм Вікторовичем
Гончаровим: 1) вперше розроблено концептуальну мо-
дель нової архітектури легкої промисловості України в
контексті її сталого розвитку, що передбачає активізацію
взаємодії між органами державної влади, суб'єктами гос-
подарювання та інститутами громадянського суспільст-
ва, насамперед, громадськими організаціями з екологіч-
ного контролю та інституціями сприяння самоосвіті на-
селення, що сприятиме інноваційному, людському та
соціальному розвитку легкої промисловості; 2) створено
інформаційну панель оцінювання рівня людського капі-
талу підприємства з урахуванням специфіки легкої про-
мисловості; 3) запропоновано модель оцінки економічної
ефективності діяльності служб управління персоналом
для оцінювання ефективності витрат на здійснення фун-
кцій управління персоналом в цілому; 4) сформовано
систему факторів економічної безпеки підприємств на
базі зміни його компонентів відповідно до принципів
сталого розвитку; 5) розроблено комплексну модель еко-
номічної безпеки підприємства; 6) розглянуто модель
формування та реалізації економічного потенціалу підп-
риємства в контексті сталого розвитку з позицій систем-
но-структурного підходу.
Протягом звітного періоду академік нашої академії
Іван Іванович Кукурудза продовжував дослідження за
темою «Соціально-економічні наслідки ринкових перет-
ворень у постсоціалістичних країнах». При цьому в
центрі уваги були такі питання, як вплив ринкових пере-
творень в Україні на включення національної економіки
в процеси економічної глобалізації та соціально-
економічні наслідки цього включення. Зокрема були ро-
зкриті основні форми включення економіки України в
процес економічної глобалізації та їх позитивні і негати-
вні наслідки. Так, було аргументовано, що лібералізація
торгівлі і приєднання до COT, з одного боку – створили
кращі умови для виходу на зовнішні ринки та покращили
доступ до зарубіжних товарів, а з другого – спричинили
постійне зростання від'ємного сальдо зовнішньоторгово-
го балансу, втрату понад 500 тисяч робочих місць, за-
криття багатьох підприємств і скорочення надходжень
до бюджету. Від лібералізації ринку робочої сили Украї-
на отримала такий позитив, як можливість населення
працевлаштовуватися за кордоном і мати більш високу
зарплату, послаблення напруження на внутрішньому
ринку праці, надходження в країну валюти в результаті
переказів мігрантів. Водночас дали себе знати і негативні
наслідки, серед яких найвагомішими є: недовиробництво
25-30% ВВП у зв'язку з еміграцією майже 7 млн. праців-
ників; погіршення демографічної ситуації; розпад сімей;
зростання кількості дітей, яких виховують не батьки.
Дослідження взаємодії ринкових перетворень в Україні
та включення її у процес глобалізації дало можливість
дійти висновку про лібералізацію процедур транскор-
донної міграції капіталу, внаслідок чого Україна отрима-
ла більшу можливість виходу на світовий ринок капіталу
з метою залучення його для потреб національної еконо-
міки. Проте поряд з позитивом цей процес призвів до
того, що в країні утворився великий державний борг і
має місце диктат МВФ, який являє собою втручання у
внутрішні справи країни.
В цілому, як показують дослідження проведені
академіком нашої академії Володимиром Семенови-
чем Уланчуком, в Україні значні потенційні можливо-
сті збільшення виробництва конкурентоспроможного
зерна, що дає можливість забезпечувати продовольчу
безпеку країни та реалізовувати зерно в інші країни
світу. Нині країни світу перебуває в умовах жорстокої
продовольчої кризи, тому Україна своїм природно –
ресурсним потенціалом змогла б відіграти чи не клю-
чову роль у виробництві сільськогосподарської сирови-
ни та продуктів харчування для населення світу. Все
залежить від вибору всебічно обґрунтованої та зваженої
стратегії регіонів. Одночасно Міністерству аграрної
політики та продовольства доцільно спільно з ФАО
розробити концепцію створення світового резерву зер-
на і визначити місце та квоти в ньому України. В звіт-
ному році поряд з дослідженням напрямів підвищення
ефективності виробництва зерна значна увага надава-
лась дослідженням інноваційного розвитку окремих
галузей рослинництва. Дослідження показують, що уже
багато дискусій виникає з питання використання техно-
логій обробку землі. Все більше вчених та підприємців
схиляються до теорії зменшення механічного впливу на
грунт з метою відродження природної родючості, а та-
кож скорочення витрат підприємств. Така технологія ,
яка використовується в багатьох країнах світу є NO-till.
Сільськогосподарські підприємства різних регіонів
України починають застосовувати дану технологію, але
є такі, які уже багато років її використовують. До них
слід віднести Корпорацію «Агро-Союз» (Дніпропетров-
ська обл), ТОВ «Дружба –Нова» (Чернігівська обл.) ряд
підприємств Кіровоградської та Тернопільської облас-
тей. В Черкаській області ТОВ «Кіщенці», ТОВ «Шпо-
ла-Агро Індустрі» та інші. Це дає можливість сільсько-
господарським виробникам отримувати високі врожаї
сільськогосподарських культур та знижувати витрати
на виробництво продукції. При цьому рівень рентабе-
льності продукції рослинництва в таких сільськогоспо-
дарських підприємствах значно перевищує даний пока-
зник сусідніх аграрних формуваннях, що не застосову-
ють цю технологію. Для даних підприємств розробля-
лися шляхи підвищення ефективності виробництва на
основі використання наявного ресурсного потенціалу та
залучення інвестицій. В звітному році при проведенні
досліджень значна увага приділялась виявленню резер-
вів збільшення обсягів виробництва сільськогосподар-
ської продукції та зв'язку з значним підвищенням цін на
пальне – пошуку напрямів забезпечення аграріїв біоди-
зелем.
Не можна не відзначити активну громадянську по-
зицію академіка Михайла Андрійовича Швайки.
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
184
Почало активно діяти наше Житомирське місцеве
відділення. Член нашої академії Борис Андрійович
Писаренко вів розробку теоретичних та методологічних
основ оцінки конкурентоспроможності телекомунікацій-
ного підприємства. На основі виконаних досліджень бу-
ло уточнено сутність і зміст поняття «оцінка конкурен-
тоспроможності підприємства» як системи дій з іденти-
фікації стану підприємства за критеріями (показниками)
конкурентоспроможності. Доведено, що оцінка конкуре-
нтоспроможності підприємства є складовою частиною
стратегічної діагностики і сприяє виробленню адекватної
стратегії підприємства, підвищенню ефективності діяль-
ності в області розвитку і результативності роботи.
Дослідження також виявило, що на даний момент
не існує загальноприйнятого визначення поняття «кон-
курентоспроможність підприємства». Нечіткість в тер-
мінології ускладнює дослідження категорії «конкуренто-
спроможність» і як наслідок спостерігається безліч під-
ходів щодо оцінки конкурентоспроможності підприємс-
тва. Підприємство і його зовнішнє середовище є динамі-
чними системами, тому необхідно дослідити як статичні,
так і динамічні властивості. Тому можна виділити два
рівні, на яких проводяться оцінка конкурентоспромож-
ності підприємства, що обумовлене різними сферами
застосування результатів оцінки при розробці практич-
них рекомендацій при прийнятті підприємством управ-
лінських рішень: тактичний рівень та стратегічний рі-
вень. Запропоновано визначення понять «тактична кон-
курентоспроможність підприємства», «стратегічна кон-
курентоспроможність підприємства».
Тактична конкурентоспроможність підприємства –
спроможність підприємства до ефективного функціону-
вання в релевантному зовнішньому середовищі, займаю-
чи певну конкурентну позицію в даний період часу. Кон-
курентостійкість підприємства – спроможність підпри-
ємства забезпечити тактичну конкурентоспроможність в
майбутньому не нижче за мінімальний рівень. При цьо-
му під мінімальним рівнем конкурентоспроможності
запропонована потенційна спроможність підприємства
до ефективного функціонування в майбутньому релеван-
тному зовнішньому середовищі. В результаті проведених
досліджень розроблені теоретичні і методичні засади з
вибору конкурентної стратегії, що дозволяє визначити
напрямок дій із забезпечення конкурентоспроможності
підприємства.
Членом нашої академії Валерієм Кириловичем
Данилком було завершено дослідження на тему «Розро-
бка методики інтегральної оцінки результатів економіч-
ної діяльності господарюючих систем» у якій вирішено
низку наступних завдань: 1) вивчено систему показників
оприлюдненої фінансової, статистичної і податкової зві-
тності та діючих економічних нормативів в напрямах
оцінки активів підприємства (у тому числі елементів
основних засобів, нематеріальних активів, виробничих
запасів, дебіторської заборгованості та грошових пото-
ків) та джерел формування його майна; ліквідності і пла-
тоспроможності; фінансової стійкості, ділової активнос-
ті, прибутковості, інвестиційної активності, податкового
навантаження; 2) розроблено алгоритми розрахунку еле-
ментів доданої вартості, зокрема чистого прибутку, ви-
трат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи,
податків та амортизаційних відрахувань; використовую-
чи при цьому підходи визначення абсолютних, віднос-
них відхилень та інтегрального оцінювання;
3) обґрунтовано модель та розраховано інтегральний
показник, використовуючи зарубіжний досвід та напра-
цювання вітчизняних науковців і законодавчо визначені
нормативні розробки; 4) оптимізовано процес діагности-
ки, моніторингу і рейтингування господарюючих систем,
що дає можливість формувати паспорти моніторингу та
комплексну оцінку діяльності підприємств;
5) розроблено сценарії прийняття управлінських рішень
щодо забезпечення зростання сукупного потенціалу гос-
подарюючих систем (елементів ресурсного, господарсь-
кого та вартісного потенціалів) та, відповідно, поліп-
шення використання національного багатства макро- та
мікрорівнів.
У Північно-Східному регіональному центрі – під
керівництвом члена-кореспондента Григорія Івановича
Мостового члени нашої академії Олег Юрійович Амо-
сов, Наталя Миколаївна Мельтюхова, Олена Борисі-
вна Коротич розробляли тему «Впровадження держав-
ного регулювання стандартизації документообігу у гос-
подарській діяльності». Метою роботи було здійснення
аналізу сучасних тенденцій і проблем документування та
документообігу в умовах реформування соціально-
економічних напрямків розвитку у відповідності до між-
народної практики та з урахуванням національних інте-
ресів; використання результатів аналізу для обґрунту-
вання пропозицій щодо посилення інформативності,
оперативності формування інформаційних потоків, уні-
фікованого підходу в питаннях оцінки результативності
підприємницької та непідприємницької діяльності вітчи-
зняних суб'єктів.
У Східному регіональному центрі нашої академії
під керівництвом академіка нашої академії та НАН Укра-
їни Валентина Карловича Мамутова розкриті особли-
вості правового регулювання відносин публічної власно-
сті, обґрунтовано правові форми поєднання інтересів
держави, територіальних громад та інвесторів у процесі
господарського використання об'єктів публічної власно-
сті. Розроблено пропозиції з підвищення ефективності
правового регулювання господарської діяльності на ос-
нові публічної власності. Запропоновано внести зміни до
законодавства України про приватизацію майна держав-
них і комунальних підприємств, спрямовані на забезпе-
чення соціально-економічного обґрунтування проектів
приватизації, чітке визначення обов'язків покупця з роз-
витку підприємства і соціальної інфраструктури, забез-
печенню певного рівня оплати і охорони праці, участі
персоналу в управлінні підприємством, за платежами до
бюджету, а також на визначення порядку передачі ціліс-
ного майнового комплексу підприємств та іншого неру-
хомого майна в публічну власність у випадках, коли така
передача зумовлена законами про конфіскацію, реквізи-
цію, націоналізацію.
Під керівництвом академіка нашої академії та НАН
України Валентина Павловича Вишневського вико-
нано розробки в рамках міждисциплінарного проекту
«Інтелектуальна автоматизована інформаційно-
аналітична система супроводження бюджетного процесу
на базі вітчизняної суперЕОМ», в межах якого розробле-
но комплекс економіко-математичних моделей регіона-
льного рівня, призначений для прогнозування доходів і
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
2013/№2 185
видатків бюджетної системи і позабюджетних фондів
регіонів з урахуванням особливостей функціонування
окремих бюджетоутворюючих видів економічної діяль-
ності; програмно-аналітичний інструментарій сценарно-
го прогнозування основних макроекономічних показни-
ків України на період до 2014 року. Результати виконан-
ня проекту у тестовому режимі впроваджені у діяльність
Міністерства економічного розвитку і торгівлі , України,
Державної податкової служби України, деяких обласних
та міських державних адміністрацій.
Академіком нашої академії Ольгою Федорівною
Новіковою визначено науково-методичні підходи до
оцінки соціального потенціалу сталого розвитку регіону.
Обґрунтовано пропозиції з реформування оплати праці в
Україні. Надано пропозиції з пріоритетних напрямів жи-
тлової політики в контексті сталого розвитку промисло-
вих регіонів. Розроблено концептуальний підхід до ви-
значення та оцінки стану духовно-культурного потенціа-
лу сталого розвитку. Виявлено особливості існуючої
моделі взаємодії громадських об'єднань і органів місце-
вого самоврядування та можливості її трансформації.
Членами нашої академії Іваном Петровичем Булє-
євим та Наталією Юхимівною Брюховецькою розро-
блено концепцію управління капіталізацією із викорис-
танням нейромережевого моделювання. Розроблено нау-
ково-методичні засади оновлення основного капіталу
підприємства та визначення умов і передумов розвитку
людського капіталу підприємства, а також обґрунтовано
науково-методичний підхід до розробки інституціональ-
ного механізму управління його розвитком. Сформовано
концепцію розвитку виробничо-господарських комплек-
сів відповідно до соціально-економічного розвитку тери-
торії (міста, регіону, держави). Запропоновано способи
врахування інтересів працівників під час реорганізації
підприємств.
Під керівництвом академіка нашої академії Анато-
лія Івановича Кабанова розроблено методику вдоско-
налення стратегії інноваційного розвитку вітчизняної
вугільної галузі. Обґрунтовано методичні положення
страхування економічних ризиків, пов'язаних із здійс-
ненням інвестиційно-інноваційних проектів у вугільному
виробництві. Складено пропозиції до проекту Програми
розвитку вугільної промисловості України на період до
2030 року.
Активно діють осередки нашої академії в Донець-
кому національному університеті економіки і торгів-
лі ім. М.І.Туган-Барановського та Донецькому дер-
жавному університеті управління.
Тематика наукових досліджень Донецького націо-
нального університету економіки і торгівлі імені
М.І.Туган-Барановського формувалась згідно з пріори-
тетними напрямами, тематичними пріоритетними на-
прямами, регіональними потребами та замовленнями
підприємств і підприємців. Основними пріоритетними
економічними напрямами наукової діяльності універси-
тету є: соціальні та інноваційні аспекти сталого економі-
чного зростання; економіка, організація та управління
підприємствами торгівлі та сфери послуг; маркетингова
діяльність на ринку України; фінансово-кредитні та бю-
джетні проблеми економічного розвитку; бухгалтерсь-
кий облік, аналіз і контроль господарської діяльності в
підприємництві; підвищення якості вищої освіти згідно
вимог Болонського процесу. У 2012 році в університеті
виконувались 140 НДР, 94 були завершені у звітному
році. Слід відзначити, що окремі розділи наукових прое-
ктів за держбюджетною тематикою, що виконувались у
рамках базового фінансування міністерства, проходили
апробацію у вигляді госпдоговірних НДР, а результати
запропоновано органам державної влади різних рівнів і
підприємствам, що зацікавлені у впровадженні розробки.
Учені Луганського міського відділення Східного
центру нашої академії академіки Ганна Володимирівна
Козаченко та Алла Еженівна Воронкова виявили, що в
даний час, в умовах нестабільності і криз усе більша ува-
га приділяється питанням розробки і широкого впрова-
дження нових і перспективних інструментів безпечного і
безризикового функціонування і розвитку економічних
систем з урахуванням сучасного екологічного стану, зо-
крема, для техногенних підприємств і регіональної еко-
номіки в цілому.
На думку академіка Султана Курбановича Рама-
занова складність рішення цієї проблеми полягає ще й у
тому, що будь-яка економічна система з одного боку є
складна нелінійна активна система, а з іншого – має в
цілому, нестабільне зовнішнє і внутрішнє середовище,
обумовлене стохастичними і невизначеними факторами.
Варто також підкреслити важливість рішення даної зада-
чі комплексно як еколого-економічну. Тому розгляд
проблеми без глибокого і всебічного аналізу і моделю-
вання процесів контролю стану і розробки систем управ-
ління безпекою економічної системи з використанням
сучасних інноваційних інструментів (методів управлін-
ня, підходів моделювання, критеріїв, інформаційних те-
хнологій і т.п.) є неправомірним.
Активно працює осередок у Луганському націона-
льному аграрному університеті на чолі з академіком Ва-
силем Івановичем Богачовим, який також продовжує
опікуватися Малою шкільною академією при Нагольно-
Тарасовській середній школі м.Ровенки. Також не можна
не відзначити творчу активність академіка Валентина
Миколайовича Гончарова.
У Придніпровському центрі колективним чле-
ном нашої академії Дніпропетровською державною
фінансовою академією проводилися соціологічні дослі-
дження на основі розгорнутої анкети, інтерв’ю, телефон-
ного опитування та фокус-груп керівників малих підпри-
ємств промислового регіону на прикладі Дніпропетров-
ської області, які доповнюють статистичний аналіз.
Академіком Іваном Дмитровичем Падєріним
встановлено, що основними проблемами, які гальмують
розвиток малих підприємств, є: нестача власних обігових
коштів та відсутність доступних кредитних ресурсів.
Відсутність дієвих механізмів фінансової підтримки;
диспропорція у розвитку інфраструктурної підтримки по
регіонах; нестабільні умови ведення бізнесу; зниження
рівня ділової та інноваційної активності. Запропоновано,
що комплекс державного механізму підтримки малого
підприємництва має охоплювати такі складові: викорис-
тання гарантійних фондів кредитування, пільгового кре-
дитування та часткову компенсацію відсоткових ставок
по кредитах; надання фінансової підтримки інноваційної
діяльності; сприяння розвитку венчурного бізнесу; сти-
мулювання до співпраці великих підприємств; розвитку
інфраструктури з метою зменшення накладних витрат;
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
186
створення дієвих програм розвитку та підтримки малих
підприємств; активізація підготовчих, інформаційних і
консультативних заходів для підприємців. Комплексна
реалізація зазначених напрямів щодо підтримки малого
підприємництва сприятиме створенню сприятливого
середовища для розвитку приватної ініціативи громадян
України, стане одним із важливих чинників сталого еко-
номічного зростання, створення нових робочих місць,
структурної перебудови вітчизняної економіки, зміцнен-
ня економіки регіонів.
У Запорізькому міському відділенні Придніп-
ровського центру членом нашої академії Сергієм Яко-
вичем Салигою опубліковано монографію «Формуван-
ня фінансової безпеки суб’єктів господарювання на ос-
нові аудиту податків». Визначено та розвинуто сутність,
завдання й функції фінансової безпеки підприємств на
основі аудиту податків. Розподілено загальнодержавні та
місцеві податки, збори, внески, мито й плату за категорі-
ями згідно і ознаками бухгалтерського обліку, звітності,
контролю та цільовою призначення. Подано власне су-
часне визначення сутності та завдання аудиту податків,
яке, на відміну від існуючих, розглядає аудит податків
одночасно чи дію, об'єкт, управлінський важіль та оцін-
ку, що дає змогу провести якісну перевірку податків.
Уточнено класифікацію загального аудиту та видів ауди-
ту розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами
згідно з розподіленими категоріями. Запропоновано фу-
нкції аудиту податків, які додатково включають до фун-
кцій внутрішнього аудиту податків: оптимізаційну, захи-
сну, інформаційну, профілактичну, інструктивну, запо-
біжну, стратегічну, прогнозну, нормативну, а до функцій
зовнішнього аудиту податків, крім перелічених, включи-
ли також ще облікову, що дає змогу проводити якісний
аналіз фінансової безпеки на основі аудиту податків.
Узагальнено й розвинуто критерії оцінювання фінансо-
вої безпеки підприємства на основі визначення якості та
ефективності аудиту податків.
У роботі «Економічне обґрунтування інвестицій в
інноваційні проекти», яке виконав член нашої академії
Костянтин Сергійович Салига на базі проведених дос-
ліджень визначено економічну ефективність інвестицій в
інноваційні проекти, яка має базуватися на певних пра-
вилах, тобто принципах. В основу побудови узагальню-
ючих показників ефективності покладено принципи:
взаємозв'язок показників економічної ефективності інно-
ваційних проектів на рівнях національного господарства,
підприємства та його структурних підрозділів; взаємоз-
в'язок узагальнювального показника із частковими пока-
зниками економічної ефективності інноваційного проек-
ту; наявність критеріїв при визначенні показників еко-
номічного обґрунтування інноваційних проектів; повний
облік витрат і результатів реалізації інноваційних проек-
тів, їх відповідність один одному у часі й за змістом; кі-
лькісна вимірюваність показників і критеріїв економіч-
ної ефективності інноваційного проекту; спрямованість
інноваційного проекту на досягнення місії підприємства;
зіставність варіантів інноваційного проекту. Додатково
до сформованих принципів запропоновано рахувати:
принцип економії; принцип соціально-економічної ефек-
тивності; відображення в якості інвестицій споживаних,
застосованих і кумулятивних ресурсів, врахування їх
розподілу на авансовані та використані; врахування осо-
бливостей оборотності необоротних і оборотних активів,
вкладених в інноваційний проект; врахування дії факто-
ра часу на результати і витрати інноваційного проекту;
враховано залежності результатів інноваційного проекту
від кругооберту витрат на нього; враховано терміни жит-
тєвого циклу інноваційного проекту; враховано у проекті
нестабільноість факторів зовнішнього середовища, їх
невизначеність у часі; враховано рівень управління на
якому діє інноваційний проект.
Академік Григорій Антонович Семенов дослідив
чинники, що впливають на покращення фінансових ре-
зультатів роботи підприємства. Прибуток від реалізації
продукції, робіт, послуг має найбільшу питому вагу в
структурі балансового прибутку підприємства, його ве-
личина формується під впливом трьох основних чинни-
ків: собівартості продукції, обсягу реалізації й рівня дію-
чих цін на продукцію, що реалізовується. Найважливі-
шою з них є собівартість. Кількісно в структурі ціни вона
має велику питому вагу, тому зниження собівартості
помітно позначається на зростанні прибутку за інших
рівних умов. На багатьох підприємствах існують підроз-
діли економічних служб, які здійснюють постатейний
аналіз собівартості, знаходять шляхи її зниження. Але
значною мірою ця робота знецінюється інфляцією та
зростанням цін на початкову сировину й паливно-
енергетичні ресурси.
В умовах різкого зростання цін і недоліку власних
обігових коштів у підприємств приріст прибутку в ре-
зультаті зниження собівартості унеможливлено. Збіль-
шення обсягу реалізації продукції в натуральному вира-
женні за інших рівних умов приводить до зростання
прибутку. Зростання обсягів виробництва продукції, яка
має попит, можна досягати за допомогою капітальних
вкладень, що вимагає спрямування прибутку на купівлю
продуктивнішого устаткування, освоєння нових техно-
логій, розширення виробництва. Цей шлях зараз для ба-
гатьох підприємств ускладнений або майже неможливий
унаслідок інфляції, зростання цін і недоступності довго-
строкового кредиту.
В Південному центрі нашої академії за безпосере-
дньої участі академіка нашої академії та НАН України
Бориса Володимировича Буркинського обґрунтовано
головні напрями реформування механізму державного
регулювання зернового ринку України, орієнтовані на
реалізацію пріоритетів національної зернової політики,
активізацію його відтворювальної функції, стимулюван-
ня експорту готових продуктів зернопереробки, і, як на-
слідок, забезпечення високої рентабельності інтегрова-
ного ринку зерна, високих рівнів продовольчої безпеки
держави та її регіонів.
Академіком нашої академії Сергієм Костянтинови-
чем Харічковим обґрунтовано інституційні засади ієрар-
хічної системної побудови та розроблено інноваційну мо-
дель екологічної інфраструктури як компоненти інфра-
структурного комплексу держави та її регіонів і складової
системи забезпечення природозберігаючого імперативу
економіки України, орієнтованої на створення необхідних
та достатніх умов раціонального природокористування,
екологізації господарювання і забезпечення ресурсно-
екологічної безпеки соціально-економічного розвитку.
У Західному центрі нашої академії під керівницт-
вом академіка нашої академії Василя Степановича
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
2013/№2 187
Кравціва обґрунтовано концептуальні засади та перспе-
ктивні напрями сталого використання природних ресур-
сів Українських Карпат в нових економічних умовах,
визначено відповідні стратегічні й операційні цілі та за-
вдання з охорони та відтворення мінерально-
сировинних, земельних, водних, лісових, природних ре-
креаційних ресурсів Карпатського регіону, обґрунтовано
механізми їх використання. Розроблено Проект Концеп-
ції державної програми сталого розвитку Українських
Карпат як складової частини програми Європейського
Союзу «Карпатський простір», який розглянуто та схва-
лено Закарпатською, Львівською, Чернівецькою облдер-
жадміністраціями.
Академіком нашої академії Олівером Олексійови-
чем Орловим запропоновано принципово нове рішення
проблеми розподілу постійних витрат пропорційно мар-
жинальному прибутку за допомогою коефіцієнту беззби-
тковості, що дозволило, на відміну від системи CVP
(cost-wobume-profit), дія якої обмежена монопродукто-
вою моделлю, створити гнучку систему управління ви-
тратами та прибутком, яка в умовах зміни кон'юнктури
дозволить розрахувати кожну кількість варіантів планів з
урахуванням їх змін в умовах багатономенклатурного
виробництва. Також запропоновано принципово новий
підхід антивитратного формування цін на нову продук-
цію виробничо-технічного призначення. В основу систе-
ми покладено формування нижньої межі ціни без участі
постійних витрат у сфері виробництва та розрахунок
верхньої межі ціни без участі постійних витрат у сфері
використання нової продукції, а також формування лімі-
тної та продажної ціни.
За ініціативи академіка нашої академії Михайла Пе-
тровича Войнаренка та безпосереднього організаційного
забезпечення інших членів цього місцевого осередку впе-
рше на Хмельниччині на базі Хмельницького національ-
ного університету і Хмельницької атомної електростанції
у жовтні 2012 року відбулося розширене засідання Ради
Західного наукового центру НАН і МОН України з про-
блем енергозбереження за участю голови Хмельницької
обласної державної адміністрації, академіків і член-
кореспондентів НАН України Західного регіону, ректорів
ВНЗ області та провідних фахівців енергетичної галузі.
Підписано Угоду про співробітництво між Західним нау-
ковим центром НАН і МОН України, Хмельницькою обл-
держадміністрацією та Хмельницьким національним уні-
верситетом, а також Протокол про наміри створення пер-
шого в Україні енергетичного кластеру.
Асоціація економістів-міжнародників (як секція
нашої академії) залучала до участі в міжнародних науко-
вих семінарах і конференціях провідних вчених навчаль-
них закладів України, ближнього і дальнього зарубіжжя
– Донецьких національного та технічного університетів,
Тернопільського національного економічного універси-
тету, Львівського національного університету ім.
І.Франка, Київських національних університетів ім.
Т.Шевченка та економічного ім. В.Гетьмана, Донецького
державного університету управління, Московської фі-
нансової академії, Ризького технічного університету,
Білоруського державного університету, Білоруського
торговельно-економічного університету споживчої коо-
перації, Господарської академії ім. Д.А.Ценова (Болга-
рія), Ростовського державного університету, Сандерле-
ндського і Ноттінгемського університетів (Великобрита-
нія), Національного гірничого університету
(м.Дніпропетровськ), Маріупольського гуманітарного
університету, Університету міста Барі (Італія), Каунась-
кого технічного університету (Литва). Мабуть у висту-
пах ми отримаємо більш детальну інформацію.
Під керівництвом академіка нашої академії та НАН
України Юрія Миколайовича Пахомова проаналізова-
но зміни мотиваційно-ціннісних пріоритетів соціуму в
рамках становлення інформаційного суспільства та ви-
явлено механізми переорієнтації переважаючого засто-
сування інтелектуально-творчого потенціалу людини з
економічно-матеріальної у духовно-постматеріальну
площину.
Академіком нашої академії та членом-
кореспондентом НАН України Валерієм Івановичем
Мунтіяном за результатами досліджень запропоновані
перспективні напрямки розвитку військово-технічного
співробітництва та економіки оборонної сфери держави,
а також сценарії розвитку економічних об'єднань та кра-
їн СНД в умовах світової економічної рецесії.
Вважаю, що більш детальне висвітлення цього на-
прямку буде зроблено у виступі віце-президента нашої
академії – Юрія Володимировича Макогона. Також
хочу поздоровити його з тим, що непомітно підкралася
важлива дата в зовнішній політиці України. Вчора, 16
травня виповнилося п'ять років з моменту вступу
нашої країни до Світової організації торгівлі, якому
передували 13 років дипломатичних переговорів...
Перед набуттям Україною членства у СОТ було ви-
конано величезну роботу, аналогів якої, на нашу думку,
в історії української державності ще не було. Національ-
ні й міжнародні експерти допомагали встановити перелік
норм національного законодавства, які слід було привес-
ти у відповідність із нормами та правилами СОТ. Уряд
розробляв законопроекти, а парламентарії, часто в запек-
лих дискусіях, їх ухвалювали. Дипломати провели тисячі
годин переговорів з делегаціями країн – членів СОТ, щоб
на двосторонній основі погодити умови вступу. Уже на
цьому етапі виявилися проблеми взаємодії зацікавлених
суб'єктів як усередині країни, так і на міжнародному рів-
ні. Усередині країни – відсутність механізмів співпраці,
наприклад, асоціацій зацікавлених підприємців з урядом.
Тому під час переговорів про вступ до СОТ представни-
ки бізнесу часто не могли донести до влади свої пропо-
зиції, які дозволили б урахувати довгострокові наслідки
прийнятих рішень.
П’ять років тому Україна приєдналася до Світової
організації торгівлі (СОТ). На сьогоднішній день за єди-
ними правилами СОТ грають 157 країн світу, на які при-
падає понад 97% обсягу світової торгівлі, 90% світового
ВВП і 85% населення світу! Ще 27 держав мають у СОТ
статус спостерігача й перебувають на різних етапах про-
цесу вступу. Як Україна адаптувалася до світової торгів-
лі за єдиними правилами за ці п’ять років? Які плюси й
мінуси отримала економіка? І головне, які уроки вона
має винести, адже попереду перед нами взяття ще одного
торговельного рубежу – створення зони вільної торгівлі з
ЄС? На ці питання намагалися знайти відповіді у експер-
тів і кореспонденти газети «День», які надруковані у сьо-
годнішньому числі газети. Член нашої академії і за сумі-
сництвом голова Всеукраїнської спілки вчених-
http://gazeta.zn.ua/ECONOMICS/vto_skazala_da.html
http://gazeta.zn.ua/ECONOMICS/vto_skazala_da.html
http://gazeta.zn.ua/ECONOMICS/vto_skazala_da.html
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
188
економістів Олександр Володимирович Кендюхов вва-
жає: «Коли вступали до СОТ, то вийшло, як завжди,
емоції домінували над здоровим глуздом. Аналіз п’яти
років роботи свідчить, що структура національного ви-
робництва України під час лібералізації торгівлі з краї-
нами СОТ не змогла забезпечити позитивний торговель-
ний баланс. І це чітко видно з продажів товарів промис-
лової групи (з високою доданою вартістю): їхній імпорт
істотно перевищує власне виробництво в Україні. У ці-
лому за п’ять років від вільної торгівлі Україна більше
втратила, ніж отримала: негативне сальдо торговельного
балансу стало становити від 10 мільярдів до 15 мільярдів
доларів на рік. Звісно, не можна стверджувати, що саме
вступ до СОТ став тим головним чинником, що призвів
до цього. Проте його роль у цьому процесі дуже помітна.
Країни, що здобули можливість постачати до України
свої товари на більш пільгових умовах, відвоювали істо-
тну частку внутрішнього ринку, як результат ринок про-
мислових товарів в Україні на 90% зайнятий імпортом.
Головний висновок – підіймати конкурентоспромож-
ність товарів і думати про захист свого внутрішнього
ринку. Зараз говорять про створення комісії, яка працю-
ватиме над переглядом умов роботи в СОТ, але це лише
короткочасне явище. Якщо не навчимося захищати вну-
трішній ринок, то ситуація із зовнішньою торгівлею не
зміниться». Інший популярний у засобах масової інфор-
мації експерт – Андрій НОВАК, підкреслює: «Перші
п’ять років показали, що Україна не використала повніс-
тю можливий потенціал від набутого членства. Хоча й не
виправдалися негативні прогнози щодо знищення бага-
тьох українських виробників і навіть цілих галузей. Це,
так би мовити, набутий результат. Його можна критику-
вати, але Україна не мала іншого варіанту – не вступати
до СОТ ми не могли. Усі цивілізовані й навіть напівциві-
лізовані країни вже в цьому клубі. Лише окремі все ще
залишаються за бортом. Навіщо це треба? Щоб отримати
нові ринки збуту продукції й залучити інвесторів. Голо-
вний висновок від перебування в СОТ, значення якого
подвоюється з наближенням до ЄС, полягає в тому, що
приєднання до будь-якої колективної політичної або
економічної системи має давати позитивні результати.
Незважаючи на назви торговельних клубів, у результаті
йдеться про конкуренцію. Отже, якщо хочемо вийти на
вищий рівень економічного розвитку, треба підвищувати
конкурентоспроможність продукції, технологій, еконо-
мічних систем. І пам’ятати, що сьогодні на світовому
ринку конкурують уже не окремі компанії, а країни»
(День, 17 травня 2013 р.).
Окремі українські політики і представники промис-
ловості часто стверджують, що вступ до СОТ має нега-
тивний характер не лише для багатьох українських підп-
риємств, а й для цілих галузей народного господарства.
Однак при цьому не враховуються наслідки світової
фінансової кризи. Нагадаємо: Україна стала членом
СОТ 16 травня 2008 р., а вже у вересні почав падати курс
гривні, що призвело до її девальвації відносно долара на
десятки відсотків. Цей чинник став вирішальним для
статистичної оцінки наслідків вступу України до СОТ.
Через різку девальвацію гривні в імпортерів виникли
величезні проблеми з платежами за імпортований товар.
Водночас набагато знизилася купівельна спроможність
громадян. Після значного падіння 2009-го імпорт досяг
свого докризового рівня фактично тільки торік – у 2012
році, причому далеко не за всіма позиціями. А отже, мо-
жливий негативний вплив на національних виробників
зарубіжних поставок аналогічних товарів не є визнача-
льним. Треба пам'ятати й те, що в Україні мита на імпор-
тні товари до моменту вступу у СОТ знижувалися вже
кілька років. При цьому в інших країнах – членах СОТ
знижувалися мита й для українських товарів.
За одностайними оцінками як політиків, так і неза-
лежних аналітиків, кризові явища в економіці тривали
протягом 2009-2011 рр. Їх змінила торішня стагнація.
Тому говорити про те, що проблеми в українській еко-
номіці виникли через вступ до СОТ, щонайменше по-
верхово. На жаль, досі в нас практично не проводилися
глибокі та всебічні експертні дослідження щодо того,
наскільки вступ України у СОТ змінив економіку краї-
ни, зокрема в умовах світової фінансової кризи. Тут є
що сказати саме членам нашої секції економістів-
міжнародників.
Слід констатувати, що навіть у державних органах,
що несуть політичну відповідальність за розробку між-
народної торговельної політики України, все ще не скла-
лося цілісного розуміння цілей, завдань і можливостей
СОТ. Під час політичних дискусій зі згадуванням СОТ їх
учасники говорять, звичайно, лише про імпортні мита,
які було знижено при вступі до цієї організації України.
Іноді згадують про захисні заходи, які запроваджують
інші держави проти українського експорту, або про такі
ж заходи, які Київ має запровадити проти імпорту пев-
них товарів із-за кордону. Однак перелічене – лише не-
велика частина можливостей, які країна отримує, стаючи
членом цієї міжнародної організації.
Розглядаючи роль членства України у СОТ, не мо-
жна не сказати, що співробітництво в її рамках також є
лише частиною міжнародної торговельної політики на-
шої країни. Зважаючи на це, хотілося б приділити певну
увагу й питанню, хто в нашій країні розробляє та реалі-
зовує міжнародну торговельну політику. Україна пер-
шою серед країн колишнього СРСР у квітні 1991 р. ух-
валила Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність»,
який визначив основи не тільки ЗЕД, а й державної полі-
тики в галузі міжнародної торгівлі. Саме в цьому законі
задовго до прийняття Конституції 1996 р. було визначе-
но роль Верховної Ради, Кабінету міністрів, Національ-
ного банку, Центрального органу влади з питань еконо-
мічної політики, Державної митної служби, Антимоно-
польного комітету України, а також Міжвідомчої комісії
з міжнародної торгівлі. Деякі питання віднесено до ком-
петенції органів місцевого управління. Надалі законо-
давство, що регулює зовнішньоекономічну діяльність,
бурхливо розвивалося. Було ухвалено Митний і Госпо-
дарський кодекси, низку спеціальних законів, багато со-
тень підзаконних нормативних актів, що регулюють зов-
нішньоекономічну діяльність підприємств і фізичних
осіб – підприємців.
На жаль, практика останніх років показує, що Зако-
ну «Про зовнішньоекономічну діяльність», та й інших
перелічених законів явно недостатньо. З моменту вступу
України до СОТ ми потребуємо не лише регулювання
зовнішньоекономічної діяльності, а й якісно та інтелек-
туально оновленої міжнародної торговельної політики.
За аналогією з шахами: двосторонні зовнішньоекономіч-
http://gazeta.zn.ua/ECONOMICS/mirovoy_finansovyy_krizis_hannibal_ante_portas.html
http://gazeta.zn.ua/ECONOMICS/mirovoy_finansovyy_krizis_hannibal_ante_portas.html
http://gazeta.zn.ua/ECONOMICS/mirovoy_finansovyy_krizis_hannibal_ante_portas.html
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
2013/№2 189
ні угоди – це двовимірні шахи, а міжнародна торгівля –
багатовимірні. Адже за останні 15 років Україна стала
учасником сотень дво- і багатосторонніх міжнародних
угод у сфері торгівлі, які додали як величезну кількість
інструментів для розвитку, так і дуже серйозних викли-
ків для державних менеджерів, покликаних цими ін-
струментами управляти.
Відповідно до Закону «Про зовнішньоекономічну
діяльність» політику у цій сфері розробляють насампе-
ред Кабмін і Міністерство економічного розвитку та тор-
гівлі. У структурі Мінекономрозвитку діють департаме-
нти: зовнішньоекономічної діяльності, торгово-
економічного співробітництва, торгово – економічного
співробітництва з країнами СНД і Російською Федераці-
єю, співробітництва з Європейським Союзом, співробіт-
ництва з міжнародними фінансовими організаціями та
координації міжнародної технічної допомоги. Існуючий
департамент СОТ і з питань торговельного захисту за-
ймається торговельною політикою в рамках СОТ, моні-
торингом виконання угод СОТ, співробітництвом і пере-
говорами з міжнародними організаціями та угрупован-
нями, доступом до ринків у рамках СОТ, обробкою за-
питів і нотифікацій, антидемпінговими, спеціальними й
компенсаційними розслідуваннями. У структурі інших
міністерств і відомств також давно й уже традиційно
діють підрозділи, покликані розвивати зовнішньоеконо-
мічні зв'язки в окремих галузях.
Здавалося б, у держави достатньо структур, покли-
каних займатися розробкою та реалізацією міжнародної
торговельної політики. Але залишається відчуття, що
коли справа доходить до конкретних менеджерських
рішень, то найчастіше стаються збої, які призводять до
довгострокових негативних наслідків.
Один із найяскравіших прикладів останніх років:
відсутність конструктивної координації та прямі проти-
річчя між президентом і прем'єр-міністром, що призвело
до укладання контракту між НАК «Нафтогаз України» і
РАТ «Газпром» на поставку газу в Україну на значно
менш вигідних умовах, ніж ті, що звучали перед почат-
ком переговорів. Але ж у цих переговорах, крім перших
осіб держави, були задіяні представники й низки мініс-
терств і відомств.
Найбільшою зовнішньополітичною проблемою, яка
стримує розвиток зовнішньої торгівлі, стало зволікання з
підписанням Угоди про асоціацію та зону вільної торгів-
лі з ЄС, пов'язане з непоспішливістю української влади
при вирішенні проблем у судовій системі країни. От зо-
всім нещодавній випадок. Спочатку Росія запровадила
утилізаційний збір, що стягується при імпорті автомобі-
лів. У відповідь на це Україна також запровадила утилі-
заційний збір щодо автомобілів російського походження.
На запитання газети "Коммерсант", наскільки цей крок
розв'яже проблеми українського автомобілебудування,
тодішній міністр П.Порошенко відповів: «Узагалі не
вирішить». На наступне запитання газети: «Навіщо ж він
потрібен?», міністр дав ще більш дивну відповідь: «Ця
постанова була розроблена Мінекології, було б коректно,
щоб її коментував міністр екології. Єдине, у чому ми
беремо участь, — це в переговорах із Росією про взаємне
незастосування цього збору». Тобто Мінекономрозвитку
взагалі не мало стосунку до найважливішого урядового
рішення з питання міжнародної торгівлі зі стратегічним
партнером?! А як же повноваження, передбачені Зако-
ном «Про зовнішньоекономічну діяльність»?
Ще один показовий приклад, наведений у газеті
«Дзеркало тижня» (27 квітня 2013 р.) запрограмованих
менеджерських збоїв: така важлива фігура, як державний
уповноважений КМУ з питань співробітництва з Росією,
країнами СНД та Євразійського економічного співтова-
риства Валерій Іванович Мунтіян (до речі академік на-
шої та член-кореспондент НАН України), відповідно до
положення про його діяльність від 15 червня 2011 р.,
підпорядковувався першому віце-прем'єр-міністру —
міністру економічного розвитку та торгівлі. Упродовж
тривалого часу цю посаду було поділено між
В.Хорошковським і П.Порошенком. Фактично завдання
держуповноважений одержував від П.Порошенка, а зві-
тував перед В.Хорошковським. Схожа ситуація спостері-
галася й у статусі В.П'ятницького — урядового уповно-
важеного з євроінтеграції. Можливо, саме тому досить
часто доводилося спостерігати, як два високопоставлені
чиновники, які працюють в одному уряді, робили заяви,
які можна було розцінити як такі, що не збігаються, з
погляду єдиної міжнародної торговельної політики.
У вересні 2012 р. Україна подала заявку в СОТ на
перегляд мит за 371 тарифною позицією. Йдеться про ті
розміри мит, які були узгоджені під час переговорів про
умови вступу до СОТ. І все нібито нічого, правила та
норми організації передбачають право країни клопотати
про зміну мит. Якби не одне "але": кількість запропоно-
ваних до перегляду тарифних ставок – найбільша з мо-
менту створення організації. Це або підтвердження слаб-
кої підготовки наших представників під час переговорів
про умови вступу до СОТ, або наслідки слабкої дипло-
матичної продуманості внесення цих пропозицій.
Одразу ж після одержання секретаріатом СОТ до-
кументів від України спалахнув дипломатичний скандал.
Не найостанніші наші торговельні партнери, серед яких
Бразилія, Канада, Євросоюз, Ісландія, Японія, Корея,
Норвегія, Сінгапур, Швейцарія, Туреччина, США, Гон-
конг і Китай, підтримали заклик до України відкликати
заявку на перегляд тарифних зобов'язань. На їхню думку,
заявка на 371 тарифне найменування виходить за рамки
передбачуваної сфери застосування Статті XXVIII
ГАТТ. Крім того, ці країни не переконані, що Україна
зможе компенсувати перегляд ставок іншим членам
СОТ, як це передбачено правилами організації. У відпо-
відь на деякі заяви офіційних осіб із Києва про те, що не
так уже й багато членів СОТ незадоволені такими діями
України, заступник торговельного представника Сполу-
чених Штатів, посол США при СОТ Майкл Пунке за-
уважив, що на засіданні генеральної ради СОТ усі його
країни-члени були близькі до одностайної підтримки
держав, які висловили стурбованість. За його ж словами,
японський посол зазначив, що не було ніякої підтримки
позиції України, і закликав усіх, хто підтримує Україну,
заявити про це, але ніхто цього не зробив.
На жаль, аргументи Києва з огляду на дипломатич-
ний скандал, що виник одразу ж після передачі докумен-
тів у СОТ, були слабкими. В.П'ятницький, наприклад,
пояснив, що можливі діапазони для імпортних мит наша
країна визначила ще в 1990-х роках, коли розпочався
процес вступу країни до СОТ. За цей час економічна
ситуація в Україні та світі змінилася, через що нині, на
http://gazeta.zn.ua/ECONOMICS/valeriy_pyatnitskiy_my___chast_mezhdunarodnogo_torgovogo_prostranstva_i_otsekat_sebya_ot_nego_ne_sob.html
http://gazeta.zn.ua/ECONOMICS/valeriy_pyatnitskiy_my___chast_mezhdunarodnogo_torgovogo_prostranstva_i_otsekat_sebya_ot_nego_ne_sob.html
http://gazeta.zn.ua/ECONOMICS/valeriy_pyatnitskiy_my___chast_mezhdunarodnogo_torgovogo_prostranstva_i_otsekat_sebya_ot_nego_ne_sob.html
http://gazeta.zn.ua/macrolevel/maykl-punke-ukraina-deystvuet-kak-nastoyaschiy-vozmutitel-spokoystviya-v-vto-_.html
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
190
думку П'ятницького, виникла необхідність модифікувати
тарифи. Погодьтеся, що, попри зміни в економічній си-
туації, якось дивно чути, що саме це було причиною не-
обхідності встановити рекорд за кількістю змін тариф-
них позицій.
«Старожили СОТ уже давно створили для себе ко-
мфортні торговельні умови. І ми теж хочемо створити
нормальний захист для своїх виробників», – наголосив в
інтерв'ю «Діловій столиці» В.П'ятницький. Так, але ж 13
років переговорів?.. А прем'єр-міністр М.Азаров, висту-
паючи на прес-конференції в Норвегії, яка серед інших
країн закликала Україну відкликати свою заявку, звернув
увагу свого колеги Столтенберга на те, що Україна не
гірша за Норвегію, яка також застосовує захисні заходи
відносно імпорту сирів. Так, але 371 тарифна позиція –це
ж не лише сири? І захисні заходи – це зовсім не перегляд
тарифів.
Незважаючи на те, що не в усіх цих прикладах є
прямий зв'язок із СОТ, слід зазначити, що практично всі
вони так чи інакше пов'язані з зобов'язаннями України
перед цією організацією. І не можна сказати, що про
проблеми комунікацій невідомо у найвищих ешелонах
влади. От які проблеми позначив Національний інститут
стратегічних досліджень в аналітичній записці, предста-
вленій торік:
- відсутність чіткого розуміння правової бази СОТ,
що призводить до рішень і проектів нормативних актів,
які або суперечать правилам СОТ, або підмінюють зміст
правової бази СОТ;
- пасивність країни при вирішенні конфліктних пи-
тань зовнішньої торгівлі, інших завдань з обстоювання
інтересів України з використанням інститутів СОТ;
- пасивність у переговірних процесах у рамках
СОТ, що призводить до того, що Україна фактично не
бере участі в обговоренні основних питань, які стоять на
порядку денному СОТ;
- брак комунікативної активності, яка сприяла б фо-
рмуванню позитивного іміджу країни в зовнішньоеко-
номічних відносинах;
- відсутність зусиль із пошуку партнерів у рамках
СОТ, у зв'язку з чим із моменту приєднання до неї Укра-
їна стала членом тільки однієї групи держав, які нещода-
вно приєдналися, не виявляючи активності в переговорах
з іншими групами країн, чиї інтереси відповідають укра-
їнським інтересам.
Мабуть, з урахуванням цих чинників у квітні 2013 р.
Президент видав указ про створення Державної комісії з
питань співробітництва із СОТ. Нарешті з'явився доку-
мент, у якому чітко ставиться завдання підготовки та вне-
сення узгоджених пропозицій з питань забезпечення єди-
ного зовнішньополітичного курсу України у відносинах із
СОТ та державами – членами СОТ. Це хороший знак. На
наш погляд, створення такої комісії – важливий, але недо-
статній крок. Адже, крім СОТ, є ще двостороннє та регіо-
нальне торговельно-економічне співробітництво. Крім
перелічених вище проблем, існує ще протекціонізм на
користь деяких державних експортерів, що супроводжу-
ється скандальними обвинуваченнями в корупції. А є ще
недооцінка урядом ролі Антимонопольного комітету в
реалізації торговельної політики, кричущі проблеми в
іноземних інвесторів та із захистом інтелектуальної влас-
ності, з підготовкою фахівців у галузі міжнародної торгів-
лі як для державних органів, так і для бізнесу. Загалом,
можна побажати успіхів економістам – міжнародникам на
цьому плідному напрямку. Вважаю, буде правильним до-
класти їм певних зусиль, щоб прискорити створення дієвої
системи розробки та здійснення єдиного зовнішньополі-
тичного курсу в галузі міжнародної торгівлі.
І цього року зайвий раз хочу підкреслити – маючи у
наших лавах велику кількість представників інституціо-
нального напрямку, зокрема В’ячеслава Валентино-
вича Дементьєва, Тамару Іванівну Качалу, Михайла
Петровича Войнаренка та інших ми сподівалися на їх
згуртованість по прикладу міжнародників у секцію та
невичерпний творчий потенціал, але поки що результатів
не видно. Мабуть Президії АЕН України треба звернути
на цей напрямок певну увагу.
Не втрачає своєї актуальності і той факт, що ще у
жовтні позаминулого року на конференції у Чернівцях,
присвяченій Й.Шумпетеру, прозвучала пропозиція утво-
рити в нашій академії і секцію економістів-
еволюціоністів. На жаль, лідер цього напрямку – акаде-
мік нашої академії та НАН України – Анатолій Андрійо-
вич Чухно пішов від нас, але сама ідея, на мій погляд є
перспективною. Мабуть і ця пропозиція може бути обго-
ворена на цих наших зборах і на засіданнях Президії.
Продовжували плідно працювати потужні осередки
нашої академії у провідних економічних навчальних за-
кладах – Харківському національному економічному
університеті, Тернопільському національному еко-
номічному університеті, Донецькому національному
університеті, Дніпропетровському університеті еко-
номіки та права та інших.
За звітний період членами академії традиційно ви-
дано значну кількість монографій, підручників, навчаль-
них посібників, збірників наукових праць тощо.
Дозвольте звернути Вашу увагу на організаційне
питання. У зв’язку з набранням чинності з 1 січня цього
року нового закону про громадські об’єднання виникла
потреба у перереєстрації відповідно до його вимог стату-
ту нашої академії, чим Президія займалася декілька
останніх місяців. Проект нового Статуту надруковано в
номері 1 «Вісника економічної науки України», який
Вам роздано при реєстрації. З метою усунення проблем,
які виникають при визначенні кворумів на загальних
зборах, а також втратою деякими членами зв’язків з ака-
демією і певним опором громади, коли постає питання
про виключення таких членів з лав академії, Президія
пропонує поряд з членами та членами кореспондентами
ввести звання – почесних та асоційованих членів до яких
відносити тих, хто фактично втратив зв’язки з академією
в силу різних обставин. Відповідні списки мають скласти
регіональні центри та місцеві відділення і передати їх
президії, яка їх узагальнить, та на наступних зборах ми їх
затвердимо. Згідно нової редакції Статуту ці категорії
наших членів не будуть враховуватись як «бойові багне-
ти» нашої організації при визначенні відповідних квору-
мів та прийнятті рішень.
Втім хочу іще раз і цього року наголосити, що су-
часна криза висвітлила ще один напрям, над яким слід
було б попрацювати як Президії нашої академії, так і її
членам, – це співробітництво з недержавними аналі-
тичними центрами, які починають відігравати все
більш суттєву роль у формуванні економічної політики
ОФІЦІЙНИЙ ВІДДІЛ
2013/№2 191
уряду. У лавах нашої академії майже немає представни-
ків цих структур, що не сприяє інформаційним контак-
там та вирішенню статутних завдань академії. Тому вва-
жав би за доцільне обговорити на цих зборах питання
співробітництва з недержавними аналітичними центрами
та їх більш активного залучення до роботи в нашій ака-
демії. Відповідний пункт пропонував би внести і до про-
екту рішення наших Загальних зборів.
Ще раз хочу рекомендувати регіональним
центрам, місцевим відділенням та членам Академії
при наданні щорічних звітів не обмежуватися тільки
переліком статей, конференцій та назв виконаних
наукових тем, але й більш детально висвітлювати
зміст наукового доробку (результати аналізу, виявле-
ні тенденції та закономірності, розроблені концепції,
обґрунтування перспективних напрямків досліджень
тощо). Це сприятиме підготовці змістовних звітів як
керівників регіональних відділень, так і загалом Пре-
зидії нашої академії.
Цього року теж багато з членів нашої академії не
залишилися без урядових нагород. Зокрема: академіка
НАН України та нашої академії Валентина Карловича
Мамутова нагороджено Орденом князя Ярослава Муд-
рого III ступеня; Людмила Веніамінівна Балабанова
стала лауреатом Державної премії україни в галузі науки
і техніки; Олександр Олександрович Шубін отримав
за особисту монографію «Хімічна промисловість Украї-
ни: економічні трасформації та перспективи» премію
НАН України ім. М.В.Птухи за кращу наукову роботу в
галузі економіки; звання «Заслужений діяч науки і техні-
ки України» отримали академіки нашої академії Савелій
Семенович Аптекар, Олена Михайлівна Азарян та
Валерій Олександрович Сукманов,
Хочу привітати всіх достойників та побажати їм
подальших успіхів та творчої наснаги.
Творча наснага не залишила академіка нашої ака-
демії Василя Івановича Богачова, який вже в цьому
році встиг видати трьохтомник вибраних творів.
У своєму виступі на минулорічних загальних збо-
рах Національної академії академік-секретар Відділення
економіки Елла Марленівна Лібанова підкреслила: «У
найближчій перспективі зусилля вчених-економістів
будуть спрямовані на оцінку потенційних загроз розвит-
ку українського суспільства та економіки, розроблення
науково обґрунтованих моделей, алгоритмів і управлін-
ських технологій, здатних забезпечити формування та
реалізацію політики модернізації як способу опанування
просторової багатообразності й механізмів взаємодії та
розвитку економіки, суспільства та держави».
Ще раз нагадаю, що наша Академія економічних
наук України протягом 20 років її існування ніколи не
залишалася осторонь від сучасних соціально-
економічних проблем України. Певний погляд та певні
думки на сучасні проблеми будуть висловлені в процесі
обговорення доповіді Президії та стану економіки на
зборах та знайдуть своє відображення на шпальтах як
академічних, так і інших видань.
Усе це дасть змогу наблизити головну мету – зро-
бити правильні висновки та знайти шляхи подолання
негативних наслідків сучасної кризи.
Дякую за увагу! Запрошую до дискусії!
ОРІЄНТОВНА СТРУКТУРА МОНОГРАФІЇ
«ПЕРШИЙ ЕТАП МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ
УКРАЇНИ: ДОСВІД ТА ПРОБЛЕМИ»
(подача матеріалів до 31 жовтня 2013 р. – slava?-
l@iep.donetsk.ua)
ВСТУП
1. ФОРМУВАННЯ ПЕРЕДУМОВ СТАЛОГО
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
ТА ПІДВИЩЕННЯ СТАНДАРТІВ ЖИТТЯ
1.1. Стратегія «Європа 2020» та її вплив на Україну.
1.2. Реформування бюджетно – податкової системи.
1.3. Удосконалення медичного обслуговування
1.4. Соціальна підтримка та пенсійне страхування.
1.5. Реформа системи освіти і науки.
2. МОДЕРНІЗАЦІЯ БАЗОВИХ СЕКТОРІВ
ЕКОНОМІКИ ТА ІНФРАСТРУКТУРИ
2.1. Нова індустріальна політика
2.2. Реформування паливно-енергетичного комплексу.
2.3. Модернізація у гірничо-металургійному комплексі.
2.4. Структурні зміни у агропромисловому комплексі
2.5. Розвиток машинобудування та високотехнологіч-
них галузей
2.6. Реформування виробничої інфраструктури
3. МІЖНАРОДНА ІНТЕГРАЦІЯ ТА ЗАЛУЧЕННЯ
ІНВЕСТИЦІЙ
3.1. Зона вільної торгівлі з СНД та її перспективи
3.2. Євроінтеграційний напрямок співробітництва
3.3. Вплив глобалізації на розвиток України
4. РЕГУЛЯТОРНА ПОЛІТИКА ТА ПОЛІПШЕННЯ
БІЗНЕС-КЛІМАТУ
4.1. Дерегуляція і розвиток підприємництва
4.2. Інноваційне підприємництво та науково-технічна
діяльність
4.3. Управління державним сектором економіки
4.4. Перспективи приватизації та націоналізації в Україні.
5. СТРУКТУРНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ
ТА НОВА РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА
5.1. Інституціональне забезпечення структурних транс-
формацій в регіонах
5.2. Розвиток інфраструктури сприяння модернізації
економіки регіонів (наукові, індустріальні, техно-
логічні парки та бізнес-інкубатори)
5.3. Організаційно-економічні механізми структурних
трансформацій.
|