Лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів на –чина (-щина) в „Російсько-українському словнику“ 1924-1933 рр
У статті проаналізовано лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів із суфіксом - чин-а (-щин-а) на матеріалі „Російсько-українського словника” 1924-1933 рр., визначено продуктивність розгляданого словотворчого форманта, закцентовано увагу на семантичній розмаїтості відіменникових дериватів...
Saved in:
| Date: | 2014 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2014
|
| Series: | Культура народов Причерноморья |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93212 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів на –чина (-щина) в „Російсько-українському словнику“ 1924-1933 рр / О.В. Бабакова // Культура народов Причерноморья. — 2014. — № 273. — С. 133-136. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Summary: | У статті проаналізовано лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів із суфіксом -
чин-а (-щин-а) на матеріалі „Російсько-українського словника” 1924-1933 рр., визначено продуктивність
розгляданого словотворчого форманта, закцентовано увагу на семантичній розмаїтості відіменникових
дериватів.
У ході дослідження встановлено, що суфікси -чин-а (-щин-а) в першій половині ХХ ст. були досить
продуктивним засобом творення іменників різних словотвірних категорій (назв осіб, місцевостей,
суспільних і побутових явищ тощо), про що свідчать матеріали „Російсько-українського словника”.
Суфікс -чина (-щина) саме в цей період поступово формував притаманні лише йому лексико-словотвірні
типи дериватів. Так, розгляданий формант бере участь у творенні мутаційних і модифікаційних
словотвірних типів „назви осіб за певними ознаками”, „найменування територій за назвою міста,
країни чи її жителів”, „найменування податків, поборів, повинностей”, а також „найменування
спадків”.
Значна частина іменників із формантом -щин- (-чин-) належить до народнорозмовної мови (дідівщина,
осінщина, некрутчина). Невелика їх група представлена в джерелах, близьких до книжної та церковно-
книжної лексики (декаденщина, єзуїтчина, корніловщина).
У межах дериватів на -щина (-чина) спостерігається явище полімотивованості – унаслідок втрати
первинного зв’язку з прикметниковими основами похідні іменники набули здатності співвідноситися і з
прикметниками, і з іменниками (Київщина ← київський і Київщина ← Київ та ін.).
Представлене дослідження доповнить дотеперішні уявлення про словотвірні процеси в лексичній
системі української мови першої половини ХХ століття. |
|---|