Лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів на –чина (-щина) в „Російсько-українському словнику“ 1924-1933 рр

У статті проаналізовано лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів із суфіксом - чин-а (-щин-а) на матеріалі „Російсько-українського словника” 1924-1933 рр., визначено продуктивність розгляданого словотворчого форманта, закцентовано увагу на семантичній розмаїтості відіменникових дериватів...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2014
Автор: Бабакова, О.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2014
Назва видання:Культура народов Причерноморья
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93212
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів на –чина (-щина) в „Російсько-українському словнику“ 1924-1933 рр / О.В. Бабакова // Культура народов Причерноморья. — 2014. — № 273. — С. 133-136. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-93212
record_format dspace
spelling irk-123456789-932122016-01-27T22:05:05Z Лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів на –чина (-щина) в „Російсько-українському словнику“ 1924-1933 рр Бабакова, О.В. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ У статті проаналізовано лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів із суфіксом - чин-а (-щин-а) на матеріалі „Російсько-українського словника” 1924-1933 рр., визначено продуктивність розгляданого словотворчого форманта, закцентовано увагу на семантичній розмаїтості відіменникових дериватів. У ході дослідження встановлено, що суфікси -чин-а (-щин-а) в першій половині ХХ ст. були досить продуктивним засобом творення іменників різних словотвірних категорій (назв осіб, місцевостей, суспільних і побутових явищ тощо), про що свідчать матеріали „Російсько-українського словника”. Суфікс -чина (-щина) саме в цей період поступово формував притаманні лише йому лексико-словотвірні типи дериватів. Так, розгляданий формант бере участь у творенні мутаційних і модифікаційних словотвірних типів „назви осіб за певними ознаками”, „найменування територій за назвою міста, країни чи її жителів”, „найменування податків, поборів, повинностей”, а також „найменування спадків”. Значна частина іменників із формантом -щин- (-чин-) належить до народнорозмовної мови (дідівщина, осінщина, некрутчина). Невелика їх група представлена в джерелах, близьких до книжної та церковно- книжної лексики (декаденщина, єзуїтчина, корніловщина). У межах дериватів на -щина (-чина) спостерігається явище полімотивованості – унаслідок втрати первинного зв’язку з прикметниковими основами похідні іменники набули здатності співвідноситися і з прикметниками, і з іменниками (Київщина ← київський і Київщина ← Київ та ін.). Представлене дослідження доповнить дотеперішні уявлення про словотвірні процеси в лексичній системі української мови першої половини ХХ століття. В статье проанализированы лексико-словообразовательные типы существительных- десубстантивов с суффиксом -чин-а (-щин-а) на материале „Русско-украинского словаря” 1924- 1933 гг., определена продуктивность указанного словообразовательного форманта, акцентировано внимание на семантическом разнообразии анализируемых дериватов. В ходе исследования установлено, что суффиксы -чин-а (-щин-а) в первой половине ХХ века были весьма продуктивным средством словообразования существительных разных категорий (названий лиц, местностей, общественных и бытовых явлений и т.п.), о чем свидетельствуют материалы „Русско- украинского словаря”. Суффикс -чина (-щина) именно в этот период постепенно формировал присущие только ему лексико-словообразовательные типы дериватов. Этот формант образует мутационные и модификационные словообразовательные типы “названия лиц по определенным признакам”, “наименование территорий по названию города, страны или ее жителей”, “наименование налогов, поборов, повинностей”, а также “наименование наследства”. Значительная часть существительных с формантом -щин- (-чин-) принадлежит к разговорной речи (дідівщина, осінщина, некрутчина). Небольшая их группа представлена в источниках, близких к книжной и церковно-книжной лексике (декаденщина, єзуїтчина, корніловщина). Среди дериватов на -щина (-чина) наблюдается явление полимотивированости – вследствие потери первичной связи с основами прилагательных производные существительные приобрели способность соотноситься и с прилагательными, и с существительными (Київщина ← київський и Київщина ← Київ и др.). Данное исследование дополнит прежние представления о словообразовательных процессах в лексической системе украинского языка первой половины ХХ века. The lexical and derivational types of nouns-desubstantives ending on -чин-а (-щин-а) are explored on the material of "Russian-Ukrainian dictionary" 1924-1933 years, the productivity of this derivational formant is defined, the semantic diversity of analyzed derivatives is studied in the article. The study found that the suffixes -чин-а (-щин-а) in the first half of the twentieth century were very productive means of making nouns of various derivational categories (names of people, places, everyday and social phenomena etc.), as evidenced by the "Russian-Ukrainian dictionary." At this time the suffix -чин-а (-щин-а) was gradually forming unique to him lexical and derivational types of derivatives. This formant turned out to be very productive in the creation of mutational and modificational derivative types "names of persons by some characteristics", "names of areas by the name of city, country or its people," "the name of taxes, levies, duties" and "the name of legacies". Many nouns with formant -щин- (-чин-) belong to spoken language (дідівщина, осінщина, некрутчина). A small group of them is presented in the sources closed to the literary and church vocabulary (декаденщина, єзуїтчина, корніловщина). Within derivatives ending on -щин- (-чин-) the phenomenon of polymotivation is observed – due to loss of the primary connection with adjectival bases derived nouns acquired the ability to relate with adjectives and nouns (Київщина ← київський and Київщина ← Київ etc.) The research work will complement the previous understanding of the word-formation processes in the lexical system of the Ukrainian language in the first half of the twentieth century. 2014 Article Лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів на –чина (-щина) в „Російсько-українському словнику“ 1924-1933 рр / О.В. Бабакова // Культура народов Причерноморья. — 2014. — № 273. — С. 133-136. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93212 81'367.622 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
Бабакова, О.В.
Лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів на –чина (-щина) в „Російсько-українському словнику“ 1924-1933 рр
Культура народов Причерноморья
description У статті проаналізовано лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів із суфіксом - чин-а (-щин-а) на матеріалі „Російсько-українського словника” 1924-1933 рр., визначено продуктивність розгляданого словотворчого форманта, закцентовано увагу на семантичній розмаїтості відіменникових дериватів. У ході дослідження встановлено, що суфікси -чин-а (-щин-а) в першій половині ХХ ст. були досить продуктивним засобом творення іменників різних словотвірних категорій (назв осіб, місцевостей, суспільних і побутових явищ тощо), про що свідчать матеріали „Російсько-українського словника”. Суфікс -чина (-щина) саме в цей період поступово формував притаманні лише йому лексико-словотвірні типи дериватів. Так, розгляданий формант бере участь у творенні мутаційних і модифікаційних словотвірних типів „назви осіб за певними ознаками”, „найменування територій за назвою міста, країни чи її жителів”, „найменування податків, поборів, повинностей”, а також „найменування спадків”. Значна частина іменників із формантом -щин- (-чин-) належить до народнорозмовної мови (дідівщина, осінщина, некрутчина). Невелика їх група представлена в джерелах, близьких до книжної та церковно- книжної лексики (декаденщина, єзуїтчина, корніловщина). У межах дериватів на -щина (-чина) спостерігається явище полімотивованості – унаслідок втрати первинного зв’язку з прикметниковими основами похідні іменники набули здатності співвідноситися і з прикметниками, і з іменниками (Київщина ← київський і Київщина ← Київ та ін.). Представлене дослідження доповнить дотеперішні уявлення про словотвірні процеси в лексичній системі української мови першої половини ХХ століття.
format Article
author Бабакова, О.В.
author_facet Бабакова, О.В.
author_sort Бабакова, О.В.
title Лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів на –чина (-щина) в „Російсько-українському словнику“ 1924-1933 рр
title_short Лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів на –чина (-щина) в „Російсько-українському словнику“ 1924-1933 рр
title_full Лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів на –чина (-щина) в „Російсько-українському словнику“ 1924-1933 рр
title_fullStr Лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів на –чина (-щина) в „Російсько-українському словнику“ 1924-1933 рр
title_full_unstemmed Лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів на –чина (-щина) в „Російсько-українському словнику“ 1924-1933 рр
title_sort лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів на –чина (-щина) в „російсько-українському словнику“ 1924-1933 рр
publisher Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate 2014
topic_facet Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93212
citation_txt Лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів на –чина (-щина) в „Російсько-українському словнику“ 1924-1933 рр / О.В. Бабакова // Культура народов Причерноморья. — 2014. — № 273. — С. 133-136. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv AT babakovaov leksikoslovotvírnítipiímennikívdesubstantivívnačinaŝinavrosíjsʹkoukraínsʹkomuslovniku19241933rr
first_indexed 2025-07-06T22:45:08Z
last_indexed 2025-07-06T22:45:08Z
_version_ 1836939389821779968
fulltext Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 133 личность», Луганская Государственная Академия Культуры и Искусств, 4 – 6 февраля 2013г. Электронный ресурс : http://lgiki.com.ua/forum/vliyanie-interneta-na-samorealizaciyu-tvorcheskogo- potenciala-lichnosti 3. Водянова Н. В. Самореализация личности в пространстве Интернета: философско-антропологический аспект : Дис. … канд. филос. наук. Спец. : 09.00.13 – «Религиоведение, философская антропология, и философия культуры» / Наталья Викторовна Водянова. – Челябинск. – 2009 – 167 с. 4. Аронсон О. В. Образы информации. В сборнике статей : Влияние Интернета на сознание и структуру знания. / О. В. Аронсон. М. : Институт Философии РАН. – 2004. – С. 131–161. 5. Афоризмы. М. : Прогресс. – 1985. – 494 с. 6. Гомер. Одиссея. / Гомер. М. : АСТ. – 2010. – 50 с. 7. Волков М. П. Греческий язык и литература в контексте проблемы генезиса научного познания. / М. П. Волков. В сборнике научных материалов 37-ой научно-технической конференции профессорско- преподавательского состава УлГТУ : «Язык как основание культуры». – Ульяновск : УлГТУ. – 2003. – С. 19–24. 8. Сочинения Пушкин А. С. Анализ стихотворения «… Вновь я посетил». Электронный ресурс : http://www.proza.ru/2007/05/12–21. 9. Ройзман М. Все, что помню о Есенине. М. / М. Ройзман. Изд-во «Советская Россия». – 1973. – 135 с. Бабакова О.В. УДК 81'367.622 ЛЕКСИКО-СЛОВОТВІРНІ ТИПИ ІМЕННИКІВ-ДЕСУБСТАНТИВІВ НА –ЧИНА (-ЩИНА) В „РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОМУ СЛОВНИКУ“ 1924-1933 РР. Анотація. У статті проаналізовано лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів із суфіксом - чин-а (-щин-а) на матеріалі „Російсько-українського словника” 1924-1933 рр., визначено продуктивність розгляданого словотворчого форманта, закцентовано увагу на семантичній розмаїтості відіменникових дериватів. У ході дослідження встановлено, що суфікси -чин-а (-щин-а) в першій половині ХХ ст. були досить продуктивним засобом творення іменників різних словотвірних категорій (назв осіб, місцевостей, суспільних і побутових явищ тощо), про що свідчать матеріали „Російсько-українського словника”. Суфікс -чина (-щина) саме в цей період поступово формував притаманні лише йому лексико-словотвірні типи дериватів. Так, розгляданий формант бере участь у творенні мутаційних і модифікаційних словотвірних типів „назви осіб за певними ознаками”, „найменування територій за назвою міста, країни чи її жителів”, „найменування податків, поборів, повинностей”, а також „найменування спадків”. Значна частина іменників із формантом -щин- (-чин-) належить до народнорозмовної мови (дідівщина, осінщина, некрутчина). Невелика їх група представлена в джерелах, близьких до книжної та церковно- книжної лексики (декаденщина, єзуїтчина, корніловщина). У межах дериватів на -щина (-чина) спостерігається явище полімотивованості – унаслідок втрати первинного зв’язку з прикметниковими основами похідні іменники набули здатності співвідноситися і з прикметниками, і з іменниками (Київщина ← київський і Київщина ← Київ та ін.). Представлене дослідження доповнить дотеперішні уявлення про словотвірні процеси в лексичній системі української мови першої половини ХХ століття. Ключові слова: лексико-словотвірний тип, десубстантиви, мутаційне та модифікаційне словотвірні значення. Аннотация. В статье проанализированы лексико-словообразовательные типы существительных- десубстантивов с суффиксом -чин-а (-щин-а) на материале „Русско-украинского словаря” 1924- 1933 гг., определена продуктивность указанного словообразовательного форманта, акцентировано внимание на семантическом разнообразии анализируемых дериватов. В ходе исследования установлено, что суффиксы -чин-а (-щин-а) в первой половине ХХ века были весьма продуктивным средством словообразования существительных разных категорий (названий лиц, местностей, общественных и бытовых явлений и т.п.), о чем свидетельствуют материалы „Русско- украинского словаря”. Суффикс -чина (-щина) именно в этот период постепенно формировал присущие только ему лексико-словообразовательные типы дериватов. Этот формант образует мутационные и модификационные словообразовательные типы “названия лиц по определенным признакам”, “наименование территорий по названию города, страны или ее жителей”, “наименование налогов, поборов, повинностей”, а также “наименование наследства”. Значительная часть существительных с формантом -щин- (-чин-) принадлежит к разговорной речи (дідівщина, осінщина, некрутчина). Небольшая их группа представлена в источниках, близких к книжной и церковно-книжной лексике (декаденщина, єзуїтчина, корніловщина). Среди дериватов на -щина (-чина) наблюдается явление полимотивированости – вследствие потери первичной связи с основами прилагательных производные существительные приобрели способность соотноситься и с прилагательными, и с существительными (Київщина ← київський и Київщина ← Київ и др.). Данное исследование дополнит прежние представления о словообразовательных процессах в лексической системе украинского языка первой половины ХХ века. Ключевые слова: лексико-словообразовательный тип, десубстантивы, мутационное, модификационное, транспозиционное словообразовательные значения. Бабакова О.В. ЛЕКСИКО-СЛОВОТВІРНІ ТИПИ ІМЕННИКІВ-ДЕСУБСТАНТИВІВ НА –ЧИНА (-ЩИНА) В „РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОМУ СЛОВНИКУ“ 1924-1933 РР. 134 Summary. The lexical and derivational types of nouns-desubstantives ending on -чин-а (-щин-а) are explored on the material of "Russian-Ukrainian dictionary" 1924-1933 years, the productivity of this derivational formant is defined, the semantic diversity of analyzed derivatives is studied in the article. The study found that the suffixes -чин-а (-щин-а) in the first half of the twentieth century were very productive means of making nouns of various derivational categories (names of people, places, everyday and social phenomena etc.), as evidenced by the "Russian-Ukrainian dictionary." At this time the suffix -чин-а (-щин-а) was gradually forming unique to him lexical and derivational types of derivatives. This formant turned out to be very productive in the creation of mutational and modificational derivative types "names of persons by some characteristics", "names of areas by the name of city, country or its people," "the name of taxes, levies, duties" and "the name of legacies". Many nouns with formant -щин- (-чин-) belong to spoken language (дідівщина, осінщина, некрутчина). A small group of them is presented in the sources closed to the literary and church vocabulary (декаденщина, єзуїтчина, корніловщина). Within derivatives ending on -щин- (-чин-) the phenomenon of polymotivation is observed – due to loss of the primary connection with adjectival bases derived nouns acquired the ability to relate with adjectives and nouns (Київщина ← київський and Київщина ← Київ etc.) The research work will complement the previous understanding of the word-formation processes in the lexical system of the Ukrainian language in the first half of the twentieth century. Keywords: lexical and derivational type; desubstantives; mutational, modificational, transpositional derivational meanings. Питання становлення лексико-словотвірної семантики іменникових дериватів перебуває в центрі уваги сучасних мовознавців. Як стверджують дослідники, словотвірна система іменника „від найдавніших часів характеризується величезною кількістю формантів і, як правило, значним числом лексико-семантичних груп твірних іменників, до яких вони приєднуються” [2:3]. Опис словотвірних і лексико-словотвірних типів іменників на -чина, -щина, зафіксованих у „Російсько- українському словнику” за редакцією Агатангела Кримського та Сергія Єфремова (1924-1933 рр.), істотно доповнить дотеперішні уявлення про формування словотвірної структури та семантики дериватів на -чина (-щина) в історії української мови. На жаль, згадана лексикографічна праця донедавна не була доступна ні широкому читацькому загалу, ні мовознавцям, які вивчали становлення лексичної та словотвірної систем української мови у ХХ столітті, унаслідок чого багатий фактичний матеріал, уміщений у цьому словнику, випадав із поля зору дослідників. У 2008 році було створено електронну версію „Академічного словника”, що уможливило використання його не тільки фахівцями, а й широким колом осіб, для яких розвиток рідної мови має принципове значення. Мета статті – здійснити аналіз лексико-словотвірних типів іменників-десубстантивів із суфіксом -чин- (-щин-) на матеріалі „Російсько-українського словника” 1924-1933 рр. На думку вчених [2; 7], суфікс -щин- виник на основі двох суфіксів – праслов’янського іменникового суфікса -ин-а та прикметникового форманта -ськ і розвинувся з його здатності виражати ознаку спадщини: вітцівщина, дідівщина. Формант -чин- є варіантом суфікса -щин-, оскільки обидва суфікси з’являються внаслідок морфонологічних змін в основі. Деривати з цим формантом неодноразово були об’єктом вивчення українських лінгвістів, зокрема дослідженню історії творення найменувань за допомогою суфікса -чин-а (-щин-а) присвячені праці професора П.І. Білоусенка [1; 2], еволюцію суфікса як топоформанта в слов’янських мовах досліджував Я.П. Редьква [4], словотвірні моделі на -щин(а) в топонімії розглядала також Т.І. Поляруш [6] та ін. Найменування із цим суфіксом широко представлені (а в багатьох випадках і вперше) в „Російсько- українському словнику“ 1924-1933 рр., оскільки ця словозбірка є найповнішим лексикографічним виданням першої половини ХХ століття. У ході дослідження було встановлено, що серед десубстантивів, зафіксованих у словнику, наявні такі групи іменників із мутаційним словотвірним значенням: 1. Найменування територій за назвою міста, країни чи жителів: Ара́́б́щина [5:Т.I:8] “місце проживання арабів”; Болга́рщина [5:Т.I:49] “територія Болгарії”; Ки́ївщина [5:Т.IІ:716] “Київська область; територія Києва і прилеглих районів”; Моско́вщина [5:Т.I:84] “Московська держава, царська Росія”; Вірме́нщина [5:Т.I:8] “територія Вірменії” тощо. 2. Назви спадків (утворюються за допомогою варіанта суфікса -івщин-а): ба́тькі́вщина [5:Т.IІ:827] “спадщина від батька”; діді́в́щина [5:Т.I:152] “спадщина від діда”; предкі́вщи́на [5:Т.I:335] “спадщина від предка, предків”; бабі́вщина [5:Т.II:1390] “майнова спадщина, що залишилася після баби”; отці́вщина [5:Т.II:611] “спадщина від батька”; браті́вщи́на [5:Т.IІ:613] “спадщина від брата”; сестрі́вщи́на [5:Т.II:1390] “спадщина від сестри”; свекрі́вщи́на [5:Т.II:1390] “спадщина від свекра”; тесті́вщи́на [5:Т.II:1390] “спадщина від тестя” та ін. 3. Назви податків, сукупного заробітку (творяться за допомогою суфікса -щин-а та форманта -івщин-а): осінщина [5:Т.I:268 “податок, який селяни сплачували восени поміщикові, церкві тощо; земельна рента, яку стягували зерном”; ста́вщина [5:Т.I:268] “орендна плата за дозвіл ловити рибу в ставку”; роківщи́на [5:Т.I:234] “заробіток за рік; щорічний збір із парафіян для священика”, годівщи́на [5:Т.IІ:479] “те саме, річний податок”. 4. Назви певних історичних епох: шляхе́тчина [5:Т.I:8] “часи панування польського дворянства”; князі́вщина [5:Т.IІ:736] “часи правління князів”; гетьманщина [5:Т.I:222] “часи, коли в Україні була влада гетьманів”. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 135 5. Найменування побутових чи суспільних явищ, ідейних течій тощо: декаде́нщина [5:Т.I:278] “загальна назва занепадницьких течій у мистецтві та літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст.”; попі́вщина [5:Т.III:2192] “релігійно-містичний напрямок в ідеології, релігійні переконання, вірування, забобони”. 6. Назви осіб за певними ознаками: а) за віком і статтю: ді́вчина [5:I:275] “молода неодружена особа жіночої статі; кохана, наречена” ← діва. Треба зауважити, що в деривата дівчина можлива подвійна мотивація. Якщо мотивувальним словом є дівка, то словотворчим суфіксом є -ина-, про що йдеться в монографії П.І. Білоусенка та В.В. Німчука [2:44]; же́нщина [5:I:374] “особа жіночої статі” ← жена; мужчи́на [5:II:1131] “особа чоловічої статі” ← муж. Учені висловлюють припущення, що деривати женщина і мужчина могли утворитися від прикметникових основ за участю форманта -ин-а [2, с. 39]; б) за національністю: ру́счина [5:I:346] “росіянин; руський дух” ← рус; в) за віросповіданням: єзуї́тчина [5:II:563] “член католицького чернечого ордену; перен. про підступну, підлу, лицемірну людину” ← єзуїт; г) за професією: лаке́йщина [5:II:893] “слуга у панів або при ресторані, готелі (в поміщицькому та буржуазному побуті); перен., зневажл. людина, яка підлабузнюється, вислужується перед ким-небудь; підлабузник” ← лакей; майстерчи́на [5:II:1012] “фахівець з якого-небудь ремесла; той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості” ← майстер. Деривати з модифікаційним словотвірним значенням, зафіксовані в словнику, вирізняються прозорістю внутрішньої форми. На відміну від мутаційних, вони характеризуються більшою конкретністю, неінваріантністю. Іменники з модифікаційним значенням демінутивності представлені такими словотвірними типами: 1. Назви споруд (виробів) чи їх елементів (деталей): комірчи́на [5:I,5;5:II:671, 683, 722, 727, 770, 771] “маленьке, тісне приміщення; кімнатка” ← комора; хатчи́на [5:II:567, 568, 770, 889] “приміщення, споруда, предмет, які формою нагадують невелику хату” ← хата; халупчи́н(к)а [5:II:568, 889] “невелика убога житлова будівля; злиденна хата”, зменш.-пестл. ← халупа; хижчи́на [5:II:569, 727] “невелика, поганенька хижа” ← хижа. 2. Найменування предметів: книжчи́на [5:II:735, 736] “невелика за розміром або обсягом книга” ← книга; лавчи́на [5:II:889] “невелика лава – дошка на стояках (іноді – прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін” ← лава; підві́дчина [5:III:2061] “запряжений кіньми або волами віз, візок, що використовується для перевезення вантажу, рідше – людей” ← підвода. 3. Назви представників фауни: худі́бчи́на [5:II:613, 5:III:2116] “зменш.-пестл. від худобина (чотиринога свійська сільськогосподарська тварина)”; кобильчи́на [5:II:738] “погана, худа та малосильна кобила”; корі́вчи́на [5:II:801] “невелика або поганенька корова”; мушчи́на [5:II:1139] “загальна назва дуже поширеної комахи ряду двокрилих, що є переносником збудників заразних хвороб” ← му́ха; ми́шачина [5:II:1147] “невеличка тварина ряду гризунів, переважно сірого кольору, з гострою мордочкою і довгим тонким хвостом” ← миша. На думку П.І. Білоусенка, такі іменники з модифікаційним значенням є демінутивно-гіпокористичними найменуваннями, оскільки вони можуть осмислюватися або як утворення від демінутивних найменувань типу мушка, кобилка, корівка за допомогою суфікса -ина і тоді суфікс -ина є асемантичним елементом, або як похідні від недемінутивних найменувань за допомогою суфікса -чина (-щина) [2:44]. Модифікаційне значення збірності реалізують такі словотвірні типи іменників: 1. Назви осіб за певними ознаками: а) за віросповіданням: бусурма́[е́]нщина [5:I:17] “люди іншої віри (переважно магометани); часто вживається як лайливе слово” ← бусурмени; мусулма́нщина [5:II:1136] “сповідники мусульманства” ← мусульмани; б) за видом занять, професією: армі́йщина [5:I:8] “збройні сили, війська” ← армія; вояччина [5:I:125] “військові; командний склад армії в капіталістичних державах” ← вояки; арті́льщина [5:I:9] “група людей однієї професії або ремесла, які об’єдналися для спільної праці на основі усуспільнення засобів виробництва” ← артіль; ґ) за особливістю поведінки, ставленням до інших: неприятельчи́на [5:II: 1600] “збірн. ворог, супротивник” ← неприятель; інтеліге́нтщина [5:II:619] “збірна назва інтелігентних людей (переважно про стару, буржуазну інтелігенцію) ← інтелігенти. 2. Найменування представників флори: китайчи́на [5:II:874] “морозостійкий сорт яблуні з невеликими плодами; збірн. дрібні плоди цієї яблуні” ← Китай. Отже, суфікси -чин-а (-щин-а) в першій половині ХХ ст. були досить продуктивним засобом творення іменників різних словотвірних категорій (назв осіб, місцевостей, суспільних і побутових явищ тощо), про що свідчать матеріали „Російсько-українського словника”. Суфікс -чина (-щина) саме в цей період поступово формував притаманні лише йому лексико-словотвірні типи дериватів. Аналіз значень дериваційного суфікса -щин-а (-чин-а) дає змогу не лише розширити межі мутаційних і модифікаційних словотвірних типів, а й відтворити їхню семантичну розмаїтість. Розгляданий формант виявився досить продуктивними у творенні мутаційних і модифікаційних словотвірних типів „назви осіб за певними ознаками”, „найменування територій за назвою міста, країни чи її жителів”, „найменування податків, поборів, повинностей”, а також „найменування спадків”. Деякі деривати на -івщин-а, зафіксовані в Академічному словнику, є дублетними утвореннями до іменників із суфіксом -изн-а (напр., бабівщи́на − бабизна, братів́щи́на − братови́зна). Переважно це десубстантиви на позначення спадків. Значна частина іменників із формантом -щин- (-чин-) належить до народнорозмовної мови (дідівщина, осінщина, некрутчина). Невелика їх група представлена в джерелах, близьких до книжної та церковно- книжної лексики (декаденщина, єзуїтчина, корніловщина). Бабакова О.В. ЛЕКСИКО-СЛОВОТВІРНІ ТИПИ ІМЕННИКІВ-ДЕСУБСТАНТИВІВ НА –ЧИНА (-ЩИНА) В „РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОМУ СЛОВНИКУ“ 1924-1933 РР. 136 У межах дериватів на -щина (-чина) спостерігається явище полімотивованості – унаслідок втрати первинного зв’язку з прикметниковими основами похідні іменники набули здатності співвідноситися і з прикметниками, і з іменниками (Київщина ← київський і Київщина ← Київ та ін.). Крім іменників-десубстантивів, у словнику виявлено декад’єктивні та девербативні похідні на -щина (- чина), які потребують подальшого дослідження. Джерела та література: 1. Білоусенко П. І. Творення назв дії в історії української мови (суфікси - ина та - чина/-щина) / П. І. Білоусенко // Незгасимий слово світ : збірн. наук. праць на пошану професора Володимира Семеновича Калашника. – Х. : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2011. – С. 249–260. 2. Білоусенко П. І. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -ина) / П. І. Білоусенко, В. В. Німчук. – Київ-Запоріжжя : ЗНУ, 2008. – 210 с. 3. Лучик В. В. Власні назви місцевостей в українській мові / В. В. Лучик // Студії з ономастики та етимології. – 2002. – К. : Кий, 2002. – С. 123–127. 4. Редьква Я. П. Еволюція топоформанта -щина в слов’янських мовах та його рефлекси в реґіональній історичній ойконімії / Я. П. Редьква // Ономастичні науки. – 2006. – № 1. – С. 37–45 5. Російсько-український словник. – Т. 1 (А–Ж). За ред. А. Кримського. – К. :Червоний шлях, 1924.; т. 2. За ред. А. Кримського. – Вип. 1 (З–К). – К. : ДВУ, 1929; вип. 2 (Л – Намыкивать). – К. : УРЕ, 1932 ; вип. 3. (Намыл – Нять) – К. : УРЕ, 1933; т. 3. За ред. С. Єфремова. – Вип. 1 (О – Поле). – К. : ДВУ, 1927 ; вип. 2 (Поле – Пячение). – К. : ДВУ, 1928. 6. Поляруш Т. І. Динаміка топонімічних моделей на -щина / Т. І. Поляруш // Наукові записки КДПУ. Серія : філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград, 2002. – Вип. 38. – С. 76–80. 7. Самійленко С. П. Нариси з історичної морфології української мови / С. П. Самійленко. – К. : Рад. шк., 1964. – Ч.І. – 235 с. Велилаева Л.Р. УДК 821.111:314.15 “18”-“20” ЛИТЕРАТУРА БРИТАНСКОЙ ЭМИГРАЦИИ НА СЕВЕРОАМЕРИКАНСКОМ КОНТИНЕНТЕ: ИСТОРИЯ ВОЗНИКНОВЕНИЯ И ДИНАМИКА РАЗВИТИЯ Аннотация. В статье рассмотрено североамериканское направление британской эмиграции, определены основные причины британского эмиграционного процесса, историко-культурные предпосылки возникновения британской эмиграционной литературы, обозначены основные группы британской эмиграционной литературы. Ключевые слова: эмиграция, Великобритания, США, Канада, история, культура, эмиграционная литература. Анотація. У статті розглянуто північноамериканський напрямок британської еміграції, визначені основні причини британського еміграційного процесу, історико-культурні передумови виникнення британської еміграційної літератури, визначені основні групи британської еміграційної літератури. Ключові слова: еміграція, Великобританія, США, Канада, історія, культура, еміграційна література. Summary: The paper appeals to the history of British settlements on the Northern Atlantic continent and the origin of literature of British emigration. The aim is to trace main periods and groups of the British emigration literature. The British as one of the earliest immigrant groups to North America were responsible for some basic American and Canadian cultural features, including language, laws, religion, education, and administration. British immigration to what are now the United States and Canada began in 1607 and is continued till the twenty-first century. This process was transformed over the centuries: the earliest British settlers were the first major immigration group, imposing their culture on newly settled territories while modern British immigrants have become an almost invisible group, whose members assimilate quickly into American and Canadian cultures. Main reasons for British emigration were: religious persecution, commercial profit, economic problems at different periods; marriages. British emigration literature is formed as a result of British emigration. According to the geographical principal such division of the British emigration literature can be made: British-American emigration literature and British-Canadian emigration literature. Debatable questions of British emigration discourse are distinguished in the paper: 1) In what context works of British emigrant’s descendants should be examined? 2) What criteria should be taken as determinants of writer- emigrant? 3) How historic-cultural background is reflected in writer-emigrant’s works? Keywords: emigration, Great Britain, the USA, Canada, history, culture, emigration literature. Введение. Цель и задачи работы. Цель нашего сообщения – определить основные историко-культурные предпосылки формирования британской эмиграционной литературы. Для достижения цели были поставлены следующие задачи: 1. Определить основные этапы эмиграции британцев на североамериканский континент. 2. Рассмотреть доминирующие причины британской эмиграции и литературной эмиграции в частности. 3. Обозначить группы британской эмиграционной литературы.