Методологічний підхід до формування креативної мережі в системі управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Тарнавська, Н.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2008
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93493
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Методологічний підхід до формування креативної мережі в системі управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання / Н.П. Тарнавська // Вісник економічної науки України. — 2008. — № 1 (13). — С. 147–152. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-93493
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-934932016-01-30T03:01:48Z Методологічний підхід до формування креативної мережі в системі управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання Тарнавська, Н.П. Наукові статті 2008 Article Методологічний підхід до формування креативної мережі в системі управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання / Н.П. Тарнавська // Вісник економічної науки України. — 2008. — № 1 (13). — С. 147–152. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93493 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Тарнавська, Н.П. Методологічний підхід до формування креативної мережі в системі управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання Вісник економічної науки України
format	Article
author	Тарнавська, Н.П.
author_facet	Тарнавська, Н.П.
author_sort	Тарнавська, Н.П.
title	Методологічний підхід до формування креативної мережі в системі управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання
title_short	Методологічний підхід до формування креативної мережі в системі управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання
title_full	Методологічний підхід до формування креативної мережі в системі управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання
title_fullStr	Методологічний підхід до формування креативної мережі в системі управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання
title_full_unstemmed	Методологічний підхід до формування креативної мережі в системі управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання
title_sort	методологічний підхід до формування креативної мережі в системі управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93493
citation_txt	Методологічний підхід до формування креативної мережі в системі управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання / Н.П. Тарнавська // Вісник економічної науки України. — 2008. — № 1 (13). — С. 147–152. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT tarnavsʹkanp metodologíčnijpídhíddoformuvannâkreativnoímerežívsistemíupravlínnâkonkurentospromožnístûsubêktívgospodarûvannâ
first_indexed	2025-07-06T23:20:14Z
last_indexed	2025-07-06T23:20:14Z
_version_	1836941590167289856
fulltext	ТАРНАВСЬКА И Л і 4. Адамов Б.І. Економічна сутність міста і законо мірності еволюції міських поселень.— Донецьк: ІЕП НАН України, 1996,- 25 с. 5. Проблемы теории и практики развития городской хозяйственной системы: М онография/ Богачев С.В., Мельникова М.В., Лукьянченко А.А. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований,— Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2006.— 381 с. 6 . Макашева З.М., Калиникова И. О. Муниципальное управление (методологические основы): Учебное посо бие/ Г У У - М., 2001.- 51 с. 7. Система муниципального управления: Учебник/ Под ред. Зотова В.Б.— 3-є изд.— СПб: Питер, 2007.— 560 с. 8 . Андресюк Б.П. Місцеве самоврядування в сучасній Україні: проблеми і перспективи.— К.: Стилос, 1997.— 232 с. 9. Батанов О.В. Конституційно-правовий статус те риторіальних громад в Україні: Монографія.— К.: Ін- Юре, 2003.- 512 с. 10. Корнієнко М. Місцеве самоврядування / / Демок ратичні зошити.— Вип. 7.— 36 с. 11. Місцеве самоврядування: організація роботи сільського, селищного голови / За заг. ред. А. Чемери- са.— Львів: Ліга-Прес, 1999.— 320 с. 12. Мельник А.Ф., Монастирський ЕЛ., Дудкіна О.П. Муніципальний менеджмент: Навчальний посібник.— К.: Знання, 2006.— 420 с. 13. Маршалова А.С., Новоселов А.С. Основы регио нального воспроизводства: Курс лекций.— М.: ОАО «Иэд-во «Экономика», 1998.— 192 с. 14. Українсько-шведський проект розвитку місцевого са моврядування в м. Ірпені Київської області,— К , 1998,—208 с. 15. Алаев Э.Б. Социально-экономическая геогра фия.— М.: Мысль, 1983,— 412 с. 16. Іранберг А.Е Основы региональной экономики: Учебник,- М.: ГУВШЭ, 2004,- 496 с. 17. Монастирський ЕЛ. Муніципалізація ж нова па радигма місцевого розвитку / / 36. тез доповідей міжна родної науково-практичної конференції «Організаційні та економічні проблеми розвитку муніципальних утво рень»,— Тернопіль: Економічна думка, 2006.— С. 18-23. 18. Економічна енциклопедія. В Зт,— Т 1.— Київ: Академія, 2000.— 864 с. 19. Мельник А.Ф., Монастирський ЕЛ. Управління розвитком муніципальних утворень: теорія, методологія, практика: Монографія,— Тернопіль: Економічна думка, 2007.- 476 с. 2 0 . http://www.auc.org.ua. 21. Блейклі Е.Дж. Планування місцевого економічно го розвитку: теорія і практика / Пер. з англ.— Львів: Літопис, 2002,— 416 с. 22. Слава С., Ірін Е Місцевий економічний розвиток: сучасні концепції та методи: Вибірковий огляд досвіду США в контексті умов України.— Ужгород; Мадісон: Приватне вид-во «Мистецька лінія», 2000.— 236 с. Н.П. Тарнавська канд. екон. наук, м. Тернопіль МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНОЇ МЕРЕЖІ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ Постановка проблеми. Пошук домінанти у розвитку систем управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання доцільно здійснювати у руслі глобаль ної тенденції інтелектуалізації економіки, зосередивши увагу на побудові і реалізації концепції управління, інтег рованої з новітніми підходами інноватики та базуючись на закономірності інтелектуалізації суспільних відносин з використанням критерію інноваційного лідерства. Таку концепцію доцільно розглядати як систему поглядів на зміну мети управління конкурентоспроможністю на мак ро- і мікрорівнях, розуміння сутності конкурентоспро можності ж інноваційного ресурсу формування конку рентних переваг на основі продукування, поширення та абсорбції інновацій, а також переміщення домінанти розвитку систем управління конкурентоспроможністю в розвиток креативної мережі. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Творчий процес завжди хаотичний, тому при організаційному проектуванні суб’єктів господарювання в «епоху без закономірностей», як називають нинішній етап еконо мічного розвитку, пропонується реалізувати теорію хао су і синергетику [1]. Такий підхід реалізується поєднан ням процесів самоорганізації і зростання внутрішньої ентропії. Терміни «креативність», «креативний продукт», «креативний процес» трактуються неоднозначно, у ши рокому або вузькому розумінні, і науковці по-різному співвідносять творчість і креативність: креативність як технологічна компонента творчості; креативність як складова частина теорії творчості; творчість як складо ва креативності. Отже, можна стверджувати про відсутність чіткого розмежування творчості і креативності як важливих ас пектів інноваційної діяльності (творчість в управлінні чи управління творчістю). На думку автора, творчий про цес вільний від прагматичної мети, спонтанний і регу люється мотивами вищого порядку, визначається при чинами і межами натхнення автора, а також культурною традицією. Сутністю ж креативного процесу є впоряд кування творчості в означених кількісно-якісних межах. @ 2008/№1 147 http://www.auc.org.ua ІАРНЛВСЬКА a n . Однак, незважаючи на такі очевидні відмінності, і творчість, і креативність пов’язані з інноваційною сфе рою діяльності. Д. Чернавський і Н. Чернавська визначають творчість як генерацію (непередбачуване виникнення) нової цінної інформації', як результат інтуїтивного мис лення [2]. Стосовно розуміння суті креативності можна погодитися з дослідниками, які підкреслюють, що кре ативність — це нове явище ^-суспільства, яке, крім твор чої діяльності, передбачає вироблення технології і фор ми організації творчого процесу. Виходячи з цього, кре- ативний процес: встановлює пріоритет прагматичності над творчістю; включає процедури цілеутворення, узгод ження діяльності із зовнішнім середовищем; осмислен ня технологічної компоненти втілення задуму; вироб лення алгоритму дій та процедури інституціоналізації. У цьому контексті А. Двоскін підкреслює: «Креатив- ний продукт — це полотно, що пишеться під певну раму із завчасно визначеним місцем у завчасно відомому музеї» [3]. В організаційному плані креативність пов’я зана з мотивуванням і розвитком персоналу. Варто погодитися з групою російських науковців, які вважають креативність основою інноваційної функції підприємницьких структур та інноваційного типу їх конкурентної поведінки. Креативність, за цим підходом, пов’язується з діями щодо створення і реалізації товарів (послуг), які, у свою чергу, спираються на творчі ресур си працівників, включаючи керівників. Кожний праці вник компанії володіє креативним мотивом до праці, а також своїм особистим ресурсом креативності. На явність такого ресурсу повинно обов’язково приймати ся до уваги керівниками компанії в процесі вироблення моделі конкурентної поведінки [4]. Однак, незважаючи на актуалізацію формування дієвої креативної мережі та окреслення цієї проблеми в постановочному варіанті, переважна більшість її сутнісних аспектів, особливо пов'язаних з поєднанням предметів дослідження теорії конкуренції та інноватики, у т.ч. інтелектуалізації еко номіки, залишаються непізнаними. Розвиток ідей креативного підходу є засобом побу дови крєативних мереж — найбільш адекватного типу організацій, що пристосований до потреб розвитку інте лектуального капіталу та питань його ефективного ви користання. Практика засвідчує, що управлінський успіх визначається розвитком креативної мережі, в межах якої створення інновацій потребує постійної координації її ланок. Відомий японський дослідник цих процесів Т. Та нака, розглядаючи сутність трансформації ідеї в кінце вий продукт, використовує таку метафору: цей процес реалізується не як естафетний біг, а як гра у регбі, де не можна передавати пас вперед, а лише вбік і трохи назад. Наступний гравець повинен пробігти трохи вперед і знову віддати пас у бік чи назад. Отже, це командна дія, при якій всі рухаються в одному напрямі, здійснюючи багато бокових переміщень і бокових пасів [5]. Такий підхід доцільно реалізувати при побудові креативної мережі як засобу управління конкурентоспроможністю підприємств на інноваційній основі. Формулювання цілей статті. Метою статті є розроб лення методологічного підходу до формування креатив ної мережі на макро- і мікрорівнях управління конку рентоспроможністю суб’єктів господарювання, реаліза ція якого створить передумови для забезпечення ситуа ційного стратегічного випередження в конкуренції за майбутнє. Розвиток креативної мережі дозволить акти візувати управління знаннями і ключовими компетенці- ями для продукування, поширення та абсорбції інно вацій, на яких базуються конкурентні переваги суб’єкта господарювання. Виклад основного матеріалу. Аналіз і узагальнення досвіду реалізації найуспішніших проектів в уп равлінській практиці засвідчує, що успіх менеджменту в XXI ст. буде залежати від розвитку і удосконалення кре ативної мережі, під якою доцільно розуміти якісно нову структуру з нечіткими межами, завдання якої — збільшення доданої вартості на основі створення і роз витку інноваційного ресурсу в межах визначеної групи зацікавлених суб’єктів господарювання. Вона спрямо вана на інновації і постійні удосконалення, співпрацю між зацікавленими сторонами у виробничих питаннях та розширення бази інноваційної діяльності, і передба чає постійну взаємозалежність та зміну суті взаємовід носин між партнерами, а також розвиток “внутрішньо го підприємництва» на новітній мотиваційній основі. Крім того, виходячи з висновку про спільне творен ня продукту виробником і споживачем [6 , с. 9], законо мірним може бути висновок про те, що в майбутньому успіху досягнуть ті підприємства, які зможуть заохочу вати інновації не лише у своїх власних структурах, а й у масштабі всієї креативної мережі, частинами якої вони є. Отже, творчість і креативність можна трактувати як складові частини інноваційного процесу, а дослідження його причинно-наслідкових зв’язків дозволяє стверджу вати, що креативний і евристичний менеджмент мають об’єктом дослідження ряд аспектів інтелектуального продукту як складного структурного утворення. Однак необхідно підкреслити, що креативний менеджмент ак центує увагу на управлінні колективом, а евристичний менеджмент — на управлінні особистістю (у тому числі самоуправління). Авторське бачення підходу до формування креатив ної мережі потребує реалізації таких кроків: I. Формування системи цілеутворення. Виходячи з новітніх теоретичних досліджень щодо формування кон курентних переваг, основну мету створення і функціону вання креативного середовища доцільно вбачати у фор муванні динамічних здібностей та продукуванні на їх основі нових знань, які синтезуються у ключових компе- тенціях, а на цій основі — в ексклюзивних конкурентних перевагах. Отже, запорукою зростання конкурентоспро можності суб’єктів господарювання в агресивному кон курентному середовищі є динамічні здібності, основні ознаки яких, за О. Ідрісовим, формулюються так [7]: здатність швидше за інших адекватно розуміти ринкову ситуацію і розпізнавати зміни у потребах споживачів; здатність в короткі терміни приймати рішення і здійсню вати дії у відповідь на ринкові виклики, що відповідають новим можливостям чи загрозам; здатність швидко і без перервно навчатися, здійснюючи інтенсивний обмін кра щою практикою; здатність організувати неперервний інноваційний процес самоудосконалення; здатність швидко і ефективно здійснювати необхідні зміни. II. Виявлення здатності суб'єктів господарювання до продукування, поширення і абсорбції інновацій та спри 148 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Ф ТАРНАВСЬКЛ Н.П. яння розвиткові інноваційно-сприйнятливого середовища. Реалізація цього етапу потребує здійснення детального аудиту системи знань підприємства з урахуванням сформованих стратегічних цілей, корпоративної куль тури, типу виробничої системи, попереднього досвіду та інших специфічних чинників. Наприклад, Б.В. Діан і Дж.С. Кессіді [8 , с. 53] виділяють чотири типи підприємств на основі сформованих типів знань. При цьому критеріями виокремлення типів підприємств є фокусування на поточних чи нових проблемах і акцен тування уваги на креативній здатності ключових індивідів чи на колективних зусиллях. Отже, процес навчання залежить від комплексу чинників, які визна чають його зміст, структуру і тривалість, а також по требує вибору адекватних перспективам розвитку підприємства методів навчання, інвестицій в персонал, системи винагород тощо. ПІ. Побудова моделі креативноі мережі (з елемен тами теорії нейтронної мережі). Креативну мережу як передумову успішного управління конкурентоспромож ністю підприємств логічно будувати з використанням принципів створення і функціонування нейронної ме режі як процесу відтворення процесу мислення. Креативна мережа, на думку автора, повинна базу ватися на концепті, який поєднує два начала: 1. Виконання конкретних робіт щодо формування нових потреб і створення нових сегментів ринку, онов лення товарного асортименту для традиційних сегментів ринку, модернізації продукції, а також інших видів діяль ності, які покликані реалізувати обрану стратегію кон куренції (нормативний підхід, який забезпечує на виході отримання заданого результату в конкретний період часу, при цьому, як правило, використовується контрольова не навчання). 2. Мотивування і підтримування процесу продуку вання нових знань, які безпосередньо не пов’язані з по точною діяльністю (творчий підхід, який характеризуєть ся неконтрольованим навчанням, і система сомоорган- ізовується за внутрішнім критерієм, закладеним в алго ритм навчання [9]). За даними багатьох зарубіжних авторів частка успішних нововведень, що з ’явилися у відповідь на за пити ринку, складає (за різними експертними оцінка ми) 66-99 %, а частка нововведень, породжених нови ми технічними ідеями — 10—34 % [10, с. 335]. Така ситу ація потребує гармонізованого управління фундамен тальними, пошуковими роботами, що актуалізує пробле ми формування науково обґрунтованої інноваційної політики підприємств. Парадигму креативної мережі пропонується будува ти на основі синтезу положень теорії нейронных мереж (біологічної і штучної) і новітньої парадигми управління підприємством, у першу чергу враховуючи такі аналогії:. — здатність запам’ятовувати, творити, накопичува ти і застосовувати попередній досвід; — можливість цільового скерування; — здатність до навчання; — існування порогового рівня, який визначає здатність до навчання; — здатність робити помилки під час навчання; — залежність виходів конкретного елемента від активності процесів; — можливість коригування параметрів; — залежність ресурсу мережі від числа та якості зв’язків між елементами; —можливість і доцільність створення умов змагаль ності між вихідними сигналами (за аналогією штучної мережі). Авторське бачення парадигми креативної мережі передбачає, крім синтезу відомих положень теорії ней- ронних мереж і новітньої парадигми управління підприємством, суттєвих доповнень, які дозволять роз ширити її можливості і якості. Зокрема, особливістю авторського підходу є: — необхідність вироблення механізму подолання «ко лективної пам’яті», яка спричиняє формування інерцій ного типу поведінки через ефект досягнення поточної успішності. Усунення цієї проблеми потребує коригуван ня напрямів зв’язку між ланками креативної мережі і формування кластерних комунікацій (на відміну від більшості нейронних мереж, в яких кожен наступний елемент отримує сигнали від усіх попередніх ланок і після їх опрацювання передає інформацію до усіх на ступний елементів мережі). Кластери можуть формува тися для формування нових напрямів досліджень, при скорення виконання пріоритетних проектів тощо. Ме ханізм подолання «колективної пам’яті» потребує також постійного перегляду архітектури креативної мережі; — здатність формувати нелінійний та несинхронный процес, що забезпечує продукування динамічних інно- вацій-конкурентних переваг на основі синтезованих ключових компетенцій. При цьому архітектура мережі може збуджувати або гальмувати активність її окремих ланок; — використання бурхливого процесу інформатизації та інтелектуалізації суспільства, що дозволить форму вати дієву інформаційну мережу для оперативного ре агування на зміни конкурентного середовища; — вирішення проблеми мінімізації шумів — деформа- торів інформації (в теорії нейронних мереж — «підтри мування температури штучних нейронів») шляхом оп- тимізації інформаційних потоків. Варіанти функціонування креативної мережі (з от риманням випадкового, часткового та максимального ефектів) подано на рис. 1. На рис. 1 представлено три варіанти функціонуван ня креативної мережі, пояснення до яких зводяться до таких пунктів: 1. На входах часткових випадків а), б), в) елемент креативної мережі отримує певний набір вхідних сиг налів, кожен з яких відрізняється силою впливу (інтен сивністю вхідного сигналу). Вхідні сигнали і, відповід но, вагомість їх впливу показано на рисунку векторами afcv ajc2, арср ..., а хп. При цьому формується загальний сигнал за критіями суми вхідних сигналів, вибору мінімуму або максимуму, середнього арифметичного, добутку, формування результату відповідно до часу (ак тивація). Вибір підходу до формування загального сиг налу визначається завданнями дослідження та побудо вою відповідно до них архітектури креативної мережі. 2. Досягнення ефективності функціонування креа тивної мережі залежить від здатності вхідних сигналів подолати пороговий рівень (у загальному розумінні виз начається як різниця між силою сигналу і пороговим 2008/№1 149 ТАМЛВСЬКА Н.П. ВХОДИ поріг процес продукування № Ж поширення а3х3 Ґ кроатншге (впровадженим) 'Я А і і , , ..... — -----ж І Зворотний зв’язок ві максимальний афект іібсорбціїїіі пподукі'ііанчя Коїгекпціїю ІІПІІ'ІЙШІЯ (КПІОЧОП) КОАІПСТЄИЦІ'0^ Ьі/пгиідушіьцс Розвиток ІКроОІШу РіУі, В2У2 \|Ц-Упг Рис. 1. Варіанти функціонування креативної мережі значенням або бар’єром). У випадку, коли значення (сила) сигналу перевищує пороговий рівень, елемент генерує сигнал, а в противному випадку може генерува тися гальмівний сигнал або ж припинитися передача інформації. На рис. 1 показано три варіанти фрагменту креативної мережі з різними пороговими рівнями. При цьому на рис. 1, а показано варіант непроходження сиг налом «^порогового рівня, а на рис. 1, б — їв) різні варіанти проходження сигналом порогового рівня залеж но від організації системи розвитку (навчання) персо налу. 3. Наявність зворотного зв’язку в усіх 'Трьох варіан тах фрагменту креативної мережі демонструє не обхідність передачі інформації на вхід системи з метою врахування отриманих результатів (і їх похибок) у на ступному циклі навчання. Пунктирна і суцільна лінії демонструють значущість і можливість впливу процесу навчання (розвитку персоналу) на ефективність креатив ної мережі. IV. Побудова системи управління знаннями, яка має ряд принципових відмінностей від традиційних підходів до управління матеріальними активами. Д. Tie, один з найвідоміших фахівців у галузі управ ління знаннями, підкреслює, що в нинішніх умовах гло бальних змін в економіці кардинально змінюються функції управління, які пов'язані з такими феномена ми: «., .Матеріальні активи більше не виступають джере лом конкурентної переваги. Ця роль переходить до не матеріальних активів, таких як знання. ...Сьогодні міжнародна торгівля значно вільніша, аніж раніше, інве стиційні потоки переміщаються вільніше, ї стало важко отримувати надприбутки, сховавшись за торговельними бар'єрами. Успіхи у справі лібералізації міжнародної торгівлі і привабили увагу до активів, які я називаю «знаннєвими активами» [5]. До знаннєвих активів найчастіше відносять техно логічні ноу-хау, а також ноу-хау в галузі бізшс-процесів, які вважаються «витонченим компонентом», оскільки відіграють не меншу роль у поясненні явищ глобальної економіки, ніж технологічні інновації. Важливу роль відіграють зв'язки з клієнтами, які не передаються від компанії до компанії, а також її репутація [5]. Управління знаннєвими активами має ряд принци пових відмінностей від традиційних підходів до управ ління матеріальними активами, оскільки повингіо вра ховувати такі ознаки знань: 1. Складність створення і нелінійність розвитку. Загальновідомо, що у переважаючій більшості випадків 90 % результату створюють 2 % провідних фахівців підприємства. Тому виявлення, залучення, мотивуван ня і організування роботи творчих, креативних праців ників стає найважливішим завданням менеджменту суб'єктів господарювання. З іншого боку, Д. Tie, запро вадивши термін «динамічні здібності» [5] як здатності відчувати нові ринкові можливості і оперативно пере творювати знання в продукт, відкидає будь-яку думку про успішність стандартних і типових методів поведін ки на ринку. При цьому формуються певні компетент ності, під якими найчастіше розуміють обізнаність, ав торитетність, коло питань, в яких конкретна особа во лодіє пізнаннями і досвідом. 2. Високий рівень віддачі і взаємодоповнюваності про дуктів. Д. Tie підкреслює: «У світі нематеріальних активів відбувається підвищення віддачі, а маржинальні витрати скорочуються. Як правило, знающ створюється завдяки великим дослідницьким проектам. Коли цю роботу про ведено, маржинальні витрати на виробництво кожної наступної одиниці продукції рівні нулю. Наприклад, ви робництво кожної додаткової копії програмного забезпе чення після його розробки практично нічого не коштує. Крім того, зростає взаємодоповнюваність продуктів, і ринки більше не можна розглядати в ізоляції один від одного. Виникають двосторонні ринки» [5]. 3. Специфіка передачі і переміщення. Здатність знань до передачі значною мірою залежить від наявного інструментарію їх опису, кодування чи інших способів фіксування, а складність передачі знань залежить від ступеня їх новизни і можливостей чіткого формулюван ня. Передача і переміщення інформації -- закономірний процес, оскільки успіх в конкуренції забезпечується «відкритими» інноваціями на основі партнерства (аль янсів) та взаємовигідного поєднання ресурсів. 4. Існування неявного компоненту знань. Так, знан ня стосовно розвитку бізнес-процесу, зростання вартості підприємства чи його прибутковості можуть мати висо кий рівень захисту через існування неявного компонен ту знань. 5. Ускладнення імітації та копіювання, Розповсюд жена нині практика зворотного інжинірингу продукції 150 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ ТАРИАВСЬКА ал. конкурентів дозволяє відтворювати так звані стандарти зовані (кодифіковані) знання і на основі цього опера тивно руйнувати конкурентні переваги інших учасників ринку. Однак конкуренція на основі боротьби за інте лектуальне лідерство спонукає до формування ексклю зивних конкурентних переваг, які мають латентний ха рактер і практично не піддаються імітації. 6. Можливість відтоку (втрати) знань. Ця ознака проявляється у певному протиріччі: з одного боку, праг нення керівництва підприємств розвивати інтелектуаль ний потенціал, а з іншого — можливість втрати високок валіфікованих працівників через зростання їх конкурен тоспроможності на ринку робочої сили після отриман ня додаткових знань. Крім того, можливість відтоку знань (у т.ч. й за кордон) обумовлюється низьким рівнем оплати висококваліфікованої праці: за даними Інститу ту економіки промисловості НАНУ, частка експертів з усіх регіонів України, які визначили цей чинник пріо ритетним серед перешкод інноваційному процесу, склала 50,4% [11, с. 37]. 7. Складність оцінювання. Відсутність надійного методичного забезпечення оцінювання знань пояс нюється відносною новизною проблеми, відсутністю сталої методології, а також браком інформаційного за безпечення. Проблема ускладнюється існуванням неяв ного компоненту знань і можливістю їх повторного ви користання, що ускладнює вирішення проблеми управ ління знаннями, у т. ч. формування системи винагород, комерціалізації, мотивування персоналу. 8. Складність комерціалізації. Д. Tie підкреслює, що знаннєві активи майже завжди використовуються в ком бінації з іншими: патентом не можна досягти значного успіху, його необхідно перетворити в корисний продукт, створюючи додаткові активи: «Компанія часто не може продати знання як такі, і вона повинна перетворити ці знання в певний компліментарний, доповнюючий про дукт... і потім його продавати [5]. Саме шляхом такого перетворення отримують цінність (користь) від зианнє- вих активів. У цьому контексті Д. Tie звертає увагу на можливість країн, які не знаходяться на передових ру бежах сучасних технологій, у такий спосіб отримати вигоди від інноваційної діяльності. V. Впорядкування функціонування креативної мережа для перманентного і превентивного пошуку нових центрів привабливості бізнесу, продукування конкурентних пере ваг та виявлення джерел їх формування. Успішна реалі зація цього блоку питань потребує створення системи стратегічного управління конкурентними перевагами з позицій нелінійного стратегічного менеджменту, у т.ч.: оперативного реагування на втрату конкурентною пере вагою своєї ексклюзивності, доцільності вироблення ко роткотермінових стратегій, акцентування на гнучкості підприємства як економічної системи, формування тен денції зміщення акцентів у системі управління підприє мством на користь організаційної та мотиваційної функцій. Незважаючи на важливість і актуальність, пробле ма формування і забезпечення перманентного функці онування креативної мережі на макро- і мікрорівнях потребує, перш за все, узгодження ідеології і механізмів інноваційної політики із загальносвітовими тенденціями. Нині експерти ООН роблять висновок про формування третього покоління інноваційної політики, при якому передбачається виявлення і використання ресурсу інно вацій в інших галузях чи сферах діяльності (тоді як тра диційна інноваційна політика орієнтована на досліджен ня й розвиток — постачання нововведень, друге поко ління інноваційної політики — на системи і кластери). Інноваційний ресурс третього покоління інноваційної політики, як зазначають експерти ООН, може буги ре алізований через забезпечення галузевої оптимізації складових інноваційної політики різних секторів з до помогою координації та інтеграції [12]. Узагальнення позитивного досвіду реалізації політи ки інновацій в країнах UNECE, а також прогкозування можливої проблематики у цій сфері дозволили аналіти кам ООН сформулювати такі тенденції і виклики політиці інновацій і конкурентоспроможності: — забезпечення суттєвих зрушень у розвитку людсь кого ресурсу для зростання його придатності і компе тентності в інноваційних процесах; — виклики, пов’язані з інтенсифікацією національ них і міжнародних зв’язків і потоків знань, зокрема, через міжнародні партнерські ініціативи, кластери, «по люси конкурентоспроможності» тощо; — зростання ролі регіонів національних держав у формуванні ініціатив інноваційної політики та конку рентоспроможності, що передбачає збільшення потре би в координації національних цілей та ініціатив; — зростання інтенсивності інноваційної діяльності через стимулювання приватних підприємств щодо на рощування інвестицій в R&D; — вплив на інноваційну політику додаткових чин ників, пов’язаних з триваючими процесами перетворень і подолання історичної спадщини, у т.ч. поступове (в окремих випадках — нерівномірне) просування у на прямі побудови системи R&D, заснованої на підприєм ництві [12]. Вирішення проблеми формування інноваціного активного типу поведінки та створення мотиваційного середовища для функціонування інноваційних підприємств в Україні потребує урахування розглянутих загальних тенденцій політики інновацій і конкурентос проможності. Отже, розвиток ідей креативного підходу є засобом побудови креативних мереж (об’єднань), які формують тип організації, що є найбільш адекватним до потреб розвитку інтелектуального капіталу та питань його ефек тивного використання. Креативна мережа спрямована на інновації і постійні удосконалення, співпрацю між зацікавленими підприємствами у виробничих питаннях та розширенні бази інноваційної діяльності, а аткож передбачає зміну сутності взаємовідносин між партне рами, розвиток «внутрішнього підприємництва» та внут рішнього консалтингу на новій мотиваційній основі. Результатом створення і функціонування креативного середовища в створення широкого спектру інновацій: стосовно продукту і послуг, бізнес-процесів, а також психології персоналу і споживачів. Тому можна вваж ат креативне середовище засобом підвищення якості уп равлінських рішень і реформування підприємств, аж де створення нового підприємства на основі існуючого. Перспективним напрямом розвитку креативного сере довища є створення організацій, що самснлбчізстісі @ 2008/№1 АЛЕКСЕЕНКО ЛМ. Література 1. Алексеев Н.С. Проектирование организаций «эпохи без закономерностей».— 2000.— Ns 4 / http://www.cfin.ni/ press/management/2000-4/04. shtml.— Заголовок з екрану. 2. Чернявский Д., Чернявская Н. Проблема творчества с точки зрения синергетики.— Режим доступу: http:// wwwlibbooks.ni/bookbox_106958. html.— Заголовок з екрану. 3. А. Двоскин. Теория креакратии.— Режим доступу: http://www.kreakratia.ru/page. asp? m=1834&id=2079.— Заголовок з екрану. 4. Театральные аналогии конкурентного соперниче ства/ Московская финансово-промышленная акаде мия.— Режим доступу: www.mifp.ru/about/rektorat/ analogii.shtml — 80k.— Заголовок з екрану. 5. Денисова Д. Время продавать знания,— Режим до ступу: http://www.cpk.mesi.ru/material/articles/expert01.— Заголовок з екрану. 6. Тарнавська Н. Новітні прояви конкуренції в суспільстві, яке базується на знаннях / / Економіка Ук раїни.— 2008.— Ns 2.— С. 4-16. 7. Идрисов А. Сценарий для России. Дезориентиро ванная нація.— Режим доступу: http: //www. naco. ru/ mir_op/publik/dez_nac. shtml.— Заголовок з екрану. 8. Dean В. V., Cassidy J. C. Strategic Management: Methods and Studies. Elsevier Science Publishers В. V., 1990. 9. Штучні нейронні мережі.— Режим доступу: http: / / www. victoria, lviv. ua/html/oio/html/theme5. htm,— Заго ловок з екрану. 10. Гончаров В. В. В поисках совершенства управле ния: руководство для высшего управленческого персо нала,— М.: МП «Сувенир», 1993.— 488 с. 11. Активізація інноваційної діяльності: організацій но-правове та соціально-економічне забезпечення: Мо нографія / О. І. Амоша, В. П. Антонюк, А. І. Землян кін та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром-сті,— До нецьк, 2007.— 287 с. 12. Economic Commission for Europe. Committee on economic cooperation and integration. Status of Programme implementation «Creation supportive environment for innovative development and knowledge-based competitiveness». Synopsis of good practices in facilitating the generation and diffusion of innovation. Geneva, 5 -7 December 2007.— Режим доступу: http: www. unece. org/ ceci/.— Заголовок з екрану. Л.М. Алексеенко д-р екон. наук, м. Тернопіль РОЗВИТОК РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ЗАПОРУКА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ Наявність розвинутої фінансової системи є ознакою економічного й політичного суверенітету держави. Соці ально-політична стабільність, поліпшення економічної ситуації та внутрішні передумови сприяли розвитку рин ку фінансових послуг України, який є привабливим для інвесторів, а тому збереження або введення обмежень на фінансові операції його учасників має адекватно відображати економічні інтереси операторів даного рин ку. Це потребує проведення зваженої законодавчої й регулятивної політики, скерованої на недопущення де- фолтів, соціальної напруги на ринку фінансових послуг та попередження згортання окремих його сегментів. Взаємозалежність банківського та промислового секторів економіки зумовила не лише пошук оптималь них напрямків співпраці, а й створення могутньої світо вої фінансової індустрії. Вагомий внесок у дослідження сутності ринку фінансових послуг щодо підвищення ефективності його функціонування зроблено українсь кими економістами: В. Базилевичем, В. Корнєєвим, І. Лютим, О. Мозговим, М. Савлуком, В. Шелудько та іншими. Серед російських вчених варто виділити праці вчених Є. Жукова, Я. Міркіна, В. Міловідова та інших. Разом з тим у працях вітчизняних і зарубіжних вче них розглянуті тільки окремі аспекти функціонування ринку фінансових послуг. При дослідженні даного рин ку слід враховувати не лише стратегічні завдання еко номічної системи держави, зокрема щодо підвищення конкурентоспроможності національної економіки, а й стійкість фінансової системи щодо зовнішніх впливів у процесі набуття ринком відкритості. У такому контексті питання можливості впливу перманентних фінансових криз на вітчизняний ринок, а також регулювання дос тупу іноземного капіталу є важливими для економічної безпеки України та її подальшого економічного зростан ня. Тому вважаємо за доцільне акцентувати увагу на відстеженні фактора відкритості, його впливу на учас ників ринку фінансових послуг з урахуванням постійної зміни світової економічної кон’юнктури. Економічна політика держави має спиратися на економічні закони, спільні інтереси учасників ринку фінансових послуг та інших сфер економіки. Зауважи мо, що чим повніше державна політика відображає еко номічні інтереси, тим реальніше вона відстоює націо нальні інтереси учасників даного ринку. За аналогією у радянській економічній літературі досліджували основні тенденції монополізації державою зовнішньої торгівлі та фінансового сегмента економіки з позицій світових гос подарських зв’язків, а підтримка національних експор терів та обмеження економічного простору від проник нення «чужих» капіталів була найважливішою прерога тивою державної політики у сфері зовнішньоекономіч них відносин [1, с. 6]. На противагу даній політиці про- 152 В ІС Н И К Е К О Н О М ІЧ Н О Ї Н А У К И У К РА ЇН И http://www.cfin.ni/ http://www.kreakratia.ru/page http://www.mifp.ru/about/rektorat/ http://www.cpk.mesi.ru/material/articles/expert01.%e2%80%94 ВЕНУ 2008-1(13) - 0147 ВЕНУ 2008-1(13) - 0148 ВЕНУ 2008-1(13) - 0149 ВЕНУ 2008-1(13) - 0150 ВЕНУ 2008-1(13) - 0151 ВЕНУ 2008-1(13) - 0152

Методологічний підхід до формування креативної мережі в системі управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання

Репозитарії

Схожі ресурси