Системність на полі невизначеності напрямів державного та регіонального регулювання економічних процесів

Розглядаються наукові підходи щодо розбудови ефективних інструментів та засобів розвитку суспільного життя на достатньо філософськи обґрунтованому теоретичному забезпеченні. Показано, що розвиток вітчизняних економічних наук в останні роки пояснюється не тільки загальним прискоренням темпів науковог...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2015
Hauptverfasser:	Холод, С.Б., Войт, С.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2015
Schriftenreihe:	Економічний вісник Донбасу
Schlagworte:	Економічна теорія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93638
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Системність на полі невизначеності напрямів державного та регіонального регулювання економічних процесів / С.Б. Холод, С.М. Войт // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 3 (41). — С. 50-55. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-93638
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-936382016-02-02T03:00:18Z Системність на полі невизначеності напрямів державного та регіонального регулювання економічних процесів Холод, С.Б. Войт, С.М. Економічна теорія Розглядаються наукові підходи щодо розбудови ефективних інструментів та засобів розвитку суспільного життя на достатньо філософськи обґрунтованому теоретичному забезпеченні. Показано, що розвиток вітчизняних економічних наук в останні роки пояснюється не тільки загальним прискоренням темпів наукового знання, але і суттєвими соціополітичними змінами в суспільстві. Доведено, що сучасний трансформаційний процес створює підстави для поліпшення економічного потенціалу суспільства і дає об’єктивні можливості ефективного використання продуктивних сил. Рассматриваются научные подходы проектирования эффективного инструментария и средств развития на достаточно философски обоснованном теоретическом обеспечении. Раскрыто, что развитие отечественных экономических подходов за последние годы объясняется не только общеизвестным ускорением темпов научных знаний, но и существенными социологическими изменениями социума. Доказано, что современные трансформационные процессы создают основание для повышения экономического потенциала общества и объективные возможности эффективного использования производительных сил. Scientific approaches to developing effective tools and means of social life development based on quite philosophically grounded theoretical support are considered. It is shown that in recent years, the development of national economic sciences is due not only to the general acceleration of scientific knowledge, but also significant socio-political changes in the society. It is proved that the current transformation process creates a basis for improving economic potential of society and provides objective possibilities for effective use of productive forces. 2015 Article Системність на полі невизначеності напрямів державного та регіонального регулювання економічних процесів / С.Б. Холод, С.М. Войт // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 3 (41). — С. 50-55. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93638 338.24:332.025.12:330.34 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Економічна теорія Економічна теорія
spellingShingle	Економічна теорія Економічна теорія Холод, С.Б. Войт, С.М. Системність на полі невизначеності напрямів державного та регіонального регулювання економічних процесів Економічний вісник Донбасу
description	Розглядаються наукові підходи щодо розбудови ефективних інструментів та засобів розвитку суспільного життя на достатньо філософськи обґрунтованому теоретичному забезпеченні. Показано, що розвиток вітчизняних економічних наук в останні роки пояснюється не тільки загальним прискоренням темпів наукового знання, але і суттєвими соціополітичними змінами в суспільстві. Доведено, що сучасний трансформаційний процес створює підстави для поліпшення економічного потенціалу суспільства і дає об’єктивні можливості ефективного використання продуктивних сил.
format	Article
author	Холод, С.Б. Войт, С.М.
author_facet	Холод, С.Б. Войт, С.М.
author_sort	Холод, С.Б.
title	Системність на полі невизначеності напрямів державного та регіонального регулювання економічних процесів
title_short	Системність на полі невизначеності напрямів державного та регіонального регулювання економічних процесів
title_full	Системність на полі невизначеності напрямів державного та регіонального регулювання економічних процесів
title_fullStr	Системність на полі невизначеності напрямів державного та регіонального регулювання економічних процесів
title_full_unstemmed	Системність на полі невизначеності напрямів державного та регіонального регулювання економічних процесів
title_sort	системність на полі невизначеності напрямів державного та регіонального регулювання економічних процесів
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Економічна теорія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93638
citation_txt	Системність на полі невизначеності напрямів державного та регіонального регулювання економічних процесів / С.Б. Холод, С.М. Войт // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 3 (41). — С. 50-55. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT holodsb sistemnístʹnapolíneviznačenostínaprâmívderžavnogotaregíonalʹnogoregulûvannâekonomíčnihprocesív AT vojtsm sistemnístʹnapolíneviznačenostínaprâmívderžavnogotaregíonalʹnogoregulûvannâekonomíčnihprocesív
first_indexed	2025-07-06T23:28:01Z
last_indexed	2025-07-06T23:28:01Z
_version_	1836942080065142784
fulltext	С. Б. Холод, С. М. Войт 50 Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015 УДК 338.24:332.025.12:330.34 С. Б. Холод, кандидат технічних наук, С. М. Войт, доктор економічних наук, м. Дніпропетровськ СИСТЕМНІСТЬ НА ПОЛІ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ НАПРЯМІВ ДЕРЖАВНОГО ТА РЕГІОНАЛЬНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ Постановка проблеми. Особливість розвитку вітчизняних економічних наук в останні роки пояс- нюється не тільки загальним прискоренням темпів наукового знання, але і суттєвими соціополітич- ними змінами, які вимагають від науковців та еко- номічної думки в цілому наукового обґрунтування процесів, що відбуваються. Причому, певна кіль- кість процесів не завжди піддається логіці класич- них наукових підходів. Але економічна думка має найтісніший взаємозв'язок з устроєм та політичною концепцією суспільства, і в разі стрімких змін, які відбуваються у політиці, економічна думка має сут- тєво адаптуватися до нової суспільної парадигми. Саме така ситуація спостерігається на Україні в останні роки [1]. Саме в політико-економічних процесах україн- ська економіка стала полем великого політико-еко- номічного експерименту, коли керівництво держа- вою реалізувало різноманітні економічні та полі- тичні концепції, і в межах 20 років отримало певні результати. Безперечно, такі стрімкі зміни не завжди виявлялися науково обґрунтованими, і це мало і продовжує мати негативні економічні та соціальні наслідки. Але, на нашу думку, Україна дійшла до межі, коли припинення політико-економічних екс- периментів є неминучим, а розвиток ефективних ринкових механізмів є об'єктивною реальністю. Це обумовлюється, в першу чергу, певним запасом міцності, який мала Україна при входженні в транс- формаційний процес, і його суттєвим скороченням за визначений трансформаційний період [2]. Звичайно, сучасний трансформаційний процес створює певний економічний потенціал країни і дає об'єктивні можливості говорити про те, що Україна стає країною з ринковою економікою. Однак, поряд з цим поточні результати країни значною мірою обумовлюються радянськими нащадками, які ок- ремі регіони та галузі економіки змогли переналаго- дити на ринкові засади. Однак, якщо використання ринкових механізмів управління в цих галузях чи регіонах дозволяє говорити про наявність у них еко- номічних перспектив для розвитку, то питання, по- в'язані з соціальними перспективами, залишаються поки що не вирішеними. Не визначеними залиша- ються і економічні та соціальні перспективи тих ре- гіонів та галузей, входження яких в ринкову систему відбулося невдало. Основу продуктивних сил сус- пільства, які були використані в умовах перехідних процесів, було створено ще за радянських часів, і в трансформаційний період вони не отримували роз- витку, а тільки споживалися, внаслідок чого в рин- кових умовах обсяг (та структура) продуктивних сил не здатні забезпечити необхідних темпів еконо- мічного розвитку [3]. І все-таки існуючі економічні механізми не зав- жди можуть бути достатньо ефективними для забез- печення розвитку (підвищення) і навіть збереження та відтворення соціального потенціалу продуктив- них сил. Визначений нами термін соціального по- тенціалу потребує певного уточнення. Цей термін було використано як характерис- тику моральних, ділових, інтелектуальних якостей усіх представників суспільства (а не тільки грома- дян, задіяних у суспільному виробництві, які явля- ють собою трудовий потенціал економіки). Аналіз основних досліджень та публікацій. Основним недоліком, який призводить до ви- никнення зазначеної проблеми є недостатнє наукове та методичне обґрунтування підходів щодо одно- часного розв'язання соціальних та економічних про- блем в ринкових умовах. Сучасна економічна наука намагається використовувати механізми узгоджен- ня між бажаними економічними результатами від використання соціального потенціалу в економіч- них системах та витратами на його створення та розвиток. Інколи в літературі зустрічаються спроби використовувати системний підхід щодо проблем- ного питання. І все ж, саме логіка використання системного підходу щодо соціальних та економіч- них питань потребує ретельного аналізу та обґрун- тування. Передові вітчизняні науковці починають в своїх працях порушувати питання, пов'язані з визна- ченням сутності та механізмів управління соці- ально-економічними системами, їх підхід до розу- міння соціально-економічних систем є в цілому про- гресивним та достатньо обґрунтованим, однак біль- шість з порушених питань потребують фундамента- льного наукового опрацювання. Так в роботі «Социально-экономические си- стемы: сущность и механизм управления» В. А. Тка- ченко та С. І. Чимшит пропонують розглядати соці- ально-економічну систему як складну умовно-за- криту систему [4]. Справедливо відзначаючи, що за- значена система складається з великої кількості сис-тем більш низького порядку, автори дещо спро- щують природу цієї системи, оскільки її закритість С. Б. Холод, С. М. Войт 51 Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015 може розглядатися тільки в контексті світової спіль- ноти (рис. 1). Слід відзначити, що у зображеній на рис. 1 схемі поділ соціально-економічних систем продовжується: з рівня соціально-економічної сис- теми області переходимо на рівень соціально-еконо- мічної системи певного територіального району, мі- ста, підприємства, громади тощо. Також справедли- вим буде відзначити, що показані взаємозв'язки бу- дуватимуться і в зворотному напрямку (останнє не показане для спрощення графічного сприйняття). Рис. 1. Схема взаємозв'язків соціально-економічної системи України Тож не дивно, що розвиток соціальної складо- вої економічного потенціалу, на думку багатьох ав- торів, має також знаходитися під контролем підпри- ємства, однак більшості підприємств не вистачає для цього фінансових ресурсів, і це питання прак- тично не вирішується. В останні роки у вітчизняній та закордонній науковій літературі зустрічається по- няття системного підходу. Особливого розвитку системний підхід отримав в питаннях управління виробничою системою. Згідно зазначеного підходу, усі елементи виробничої системи розглядаються у взаємозв'язку з урахуванням впливу один на одного. І все ж, системний підхід використовується і в інших напрямках економічних досліджень. Відповідно до будь-якого системного підходу, в кожній виробни- чій, економічній чи соціальній системі людина є од- ним з ключових елементів. Але реалізуючи систем- ний підхід до побудови окремої системи не завжди враховується те, що працівник як елемент однієї (на- приклад виробничої) системи є складовою одночас- но і іншої (наприклад соціальної) системи внаслідок чого даному елементу може бути властивий принци- пово інший набір характеристик, аніж ті, які існую- чий методологічний підхід передбачає [5]. Але ж відомо, що на рівень усвідомлення й прийняття відповідальності кожним має суттєвий вплив широкий спектр суспільно-соціальних, еконо- мічних, політичних і духовних факторів, особливо- сті виховання і формування свідомості під впливом довкілля, природна несхожість людей як біоенерго- систем, інтелектуального програмного потенціалу, який у кожного свій, не схожий на іншого, і в якому базуються здібності, притаманні тільки цьому суб'єкту [5]. В.А. Ткаченко у науковій праці [5] підкреслює, що саме це, нескінченне число цих складових, і від- творює у кожної конкретної людини, притаманний тільки їй, конкретний рівень відповідальності. Але ж є ще одна складова кожної суспільної формації – це влада, яка від природи наділена правом приймати рішення. Саме ці рішення за всіх часів були непрос- тими і по-різному сприймалися у суспільстві. Саме ці рішення по своїй суті є процесами стратегічного розвитку суспільства любої формації. Наукові обґрунтування підтверджують: - по-перше, це навальне розгортання небезпеч- ного сполучення тенденцій відчутного падіння тем- пів зростання економіки з одночасним швидким зростанням кількості грошей у обігу, при значному зростанні цін на товари; - по-друге, збереження та посилення свавіль- ного відношення до принципів економічного зрос- тання, вони так і не визначені; - по-третє, зростаюче розчарування інвесторів у перспективних проектах і реалізації їх в Україні. Мудрі греки говорили, що процес прийняття управлінських рішень не можна пускати на само- плив. Сьогодні в Україні склалася ситуація, із якої без розробки алгоритму, який дозволяв би упереджено зводити до мінімуму небезпечно можливі негаразди та дозволяв би вибирати найбільш усталені і без- печні сценарії соціально-економічного і культур- ного розвитку, можливостей вибратися майже не- має. Складні системи, як правило, розглядаються в контексті конкретних регіонів, де також досліджу- ються з використанням системного підходу. Але в С. Б. Холод, С. М. Войт 52 Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015 сучасній науці ці два системні підходи до дослі- дження різних боків одного і того ж явища практич- но не перехрещуються, що не дозволяє, на нашу думку, повною мірою ефективно використовувати системність в реалізації зазначених підходів, а та- кож заважає ефективному визначенню та викорис- танню існуючого набору наукових інструментів щодо управлінського впливу на діяльність окремих систем. У сучасній науці це пов'язане з тим, що наукові напрямки є чітко структурованими спеціальностями дисертаційних досліджень в рамках яких найчас- тіше і відбуваються комплексні наукові дослі- дження. В наслідок цього виробнича система роз- глядається з позицій економіки як виключно еконо- мічна система, в якій у вигляді специфічного виду ресурсів (який з економічного підходу можна ціл- ком формалізувати) задіяна людина, але соціальний підхід будується виключно з позицій її викорис- тання у виробничому процесі. І все ж, людина є но- сієм суспільного потенціалу та ключовим фактором виробничої системи, однак розгляд аспектів її як фі- зичного, так і соціального відтворення відноситься до компетенції демографії, економіки праці чи на- віть соціології. Кожний з наукових напрямків нама- гається в ході проведення власних досліджень вико- ристовувати системний підхід, однак, на нашу дум- ку, у структурованому за окремими напрямками ви- гляді цей підхід не може вважатися повною мірою системним [6]. То ж використання таких структурованих під- ходів призводить до того, що системний підхід стає умовно системним (де визначається широке коло обмежень), розглядаючи тільки вплив структурова- них елементів (складових) відповідно до канонів іс- нуючих наукових напрямків. Однак в цьому разі втрачається сама сутність системного підходу. На наш погляд сучасна економічна парадигма вимагає переходу від окремого розгляду економіч- них чи соціальних систем до розгляду складних со- ціально-економічних систем, які розглядатимуться у їх взаємозв'язку та єдності. Але соціально-еконо- мічна система не може мати площинного характеру, оскільки характеризуватиметься не тільки парамет- рами входу-виходу, але і впливом різноспрямованих та взаємообумовлюючих соціальних (часто не пе- редбачуваних) чинників, які по своїй природі є складними та різновекторними та не можуть мати площинний характер [7]. Щоб розглядати соціально-економічну систему з її просторової структури, то на нашу думку, най- більшу схожість з ї просторовою будовою матиме вода. Вона характеризується не тільки визначеними зв'язками між молекулами водню та кисню (соціаль- ної та економічної підсистем), але і матиме певні взаємозв'язки між більш дрібними соціально-еконо- мічними системами, чим відповідатиме водневим зв'язкам поміж молекулами води. Ці взаємозв'язки між підсистемами соціально-економічної системи (на всіх рівнях) відбуватиметься через призму полі- тичних взаємин. То ж політика в аналізі соціально- економічних систем, на нашу думку, є фактором, який інтегрує діяльність простих соціально-еконо- мічних систем та створює можливості для розбу- дови соціально-економічної системи на національ- ному та глобальному рівні. Мета роботи – обґрунтування механізму упе- редженого зведення до мінімуму небезпечно мож- ливих негараздів, що виникають у трансформацій- ний період розвитку економіки. Основні результати досліджень. Сьогодні модно стало звергатися до процесів сталого розвитку суспільства. Вчені не тільки про- гнозують його, але й методично забезпечують про- ектування сценаріїв сталого майбутнього на основі принципів циклічної динаміки та генетики. Або ж на основі екстраполяції основних тенденцій соціокуль- турної динаміки, приймаючи за вихідний рівень ха- рактеристику сучасного інформаційно-технологіч- ного укладу. Але чи відповідає цей уклад тим вимо- гам, на основі яких можна проектувати сталий роз- виток? Ніхто не визначав. Більш того, ніхто не ви- значав чи відповідає українське суспільство основ- ним прикметам майбутнього, які полягають у на- ступному: – по-перше, основною ознакою суспільства ста- новляться теоретичні знання (сукупний інтелекту- альний потенціал) як чинник інновацій, а не матері- альне виробництво промислових і споживчих това- рів, як це було у попередній суспільній формації; – по-друге, у структурі зайнятості населення на перше місце виходять висококласні інтелектуали і професіонали, формується новий суспільно-соці- альний клас; – по-третє, в галузі економіки акценти перено- сяться з виробництва товарів у сферу послуг; сис- тему освіти, науку, систему охорони здоров'я, дер- жавне управління; – по-четверте, мірою визначення ступеня ко- рисності для суспільства являються не гроші, а рі- вень інтелектуального потенціалу; – по-п'яте, мірою стабільності визначаються не економічні показники, а фактори народження і від- ходу з життя народонаселення суспільної формації; — по-шосте, мірою сучасного суспільства з ринковими відносинами є наявність ринку фінансо- вого капіталу, ринку трудових ресурсів і ринку то- варів; – по-сьоме, мірою адаптації до світової спіль- ноти являється не вступ до тих чи інших світових ін- ститутів, а відповідність господарського комплексу і механізмів управління їх вимогам. При цьому слід мати на увазі, що для складних соціально-економічних систем, що мають властиво- сті саморозвитку не слід нехтувати такими принци- пами, як незворотність і багатоваріантність альтер- нативних шляхів їх еволюції. Соціально-економічні системи, що здатні до самоорганізації і саморозвит- ку, мають здібності вести себе не так, як того вима- гають класичні принципи лапласівського детермі- нізму, згідно з яким поведінка системи цілком і по- вністю визначається її попереднім станом. На фоні С. Б. Холод, С. М. Войт 53 Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015 монотонного зростання параметрів якості, або їх зменшення можуть статися нагальні зміни їх стану, що називається катастрофою. І в цьому випадку фундаментальну роль починають відігравати анек- дотичні випадковості, вторинні фактори. На жаль, як правило, ступінь врахування цих факторів визна- чити майже неможливо. Для окремо узятої соціально-економічної сис- теми навіть на рівні країни можна визначити чітко зовнішні екстерналії і навіть структурувати їх за ва- гомістю та напрямками впливу. Умовна закритість в контексті глобалізаційних процесів та процесів сві- тового поділу праці є все більше умовною внаслідок чого підхід до країнної соціально-економічної сис- теми як до умовно закритої є не тільки певним спро- щенням, але і недостатньо прогресивним. Викорис- тання недостатньо прогресивних підходів в напрям- ку соціально-економічних систем не дозволить ви- значити ефективні механізми та шляхи стратегіч- ного розвитку цих систем. Цілком справедлива думка відносно подвій- ного вимірювання яке має місце в підході до соціа- льно-економічних систем: рівень системи та при- рода підсистеми, де під природою розуміють скла- дові елементи кожної з підсистем (економічної та соціальної). Відзначається що, наприклад, соціальна система складається з історичного, науково-техно- логічного та культурного аспектів [7]. Однак необ- хідно зауважити, що в контексті управління та оці- нювання зазначені аспекти виступають у якості по- казників, що характеризують соціальну систему, відповідно визначаючи притаманні їй особливі вла- стивості. Для кожного рівня соціально-економічної системи визначення зазначених показників (чи їх сукупності) буде мати Індивідуальні значення, що дає нам підстави стверджувати, що розподіляти при- роду виникнення соціальних та економічних проце- сів недоцільно (оскільки розвиток економіки та сус- пільства є взаємообумовлюючим). Так з позицій іс- торичного аспекту соціально-економічні системи, наприклад, двох сусідніх районів будуть цілком од- наковими, однак їх культурний потенціал може мати суттєві відмінності. Причому сутність цих від- мінностей може полягати не в соціальних, а в ви- ключно економічних складових (наприклад, розта- шування АЕС суттєво змінює культурну складову населеного пункту, де ця станція розташована), що говорить про недоцільність визначення власне при- роди підсистем. Більший управлінський інтерес в цьому розрізі, на нашу думку, може мати визна- чення безпосередніх факторів походження тих чи ін- ших відмінностей в характеристиках соціально-еко- номічної системи. Прогнозуючи самодостатність методу статис- тичного «виваження» еволюційних сценаріїв на ос- нові синергетичного принципу інверсії майбутнього слід зробити висновок: якщо система починає ево- люціонувати у бік вибраного сценарію, то після де- якого часу її рух (еволюція) стає стійким і стабіль- ним за рахунок використання властивостей аттрак- тора «притягувати» навколишнє середовище, особ- ливо однорідні системи, підсистеми, процеси. При цьому головними визначаються п'ять параметрів [6]: – енергетичний параметр, який визначає рівень матеріального добробуту населення; – екологічний параметр, який визначає екологі- чний стан довкілля як окремих суб'єктів господарю- вання чи ініціативної творчої економічної діяльно- сті, так і довкілля держави; – економетричний параметр, що визначає тех- нологічну базу і технологічну структуру народно- господарського комплексу; – стабілізаційний параметр забезпечення без- пеки, що визначає долю ВВП на підтримку стійких геополітичних і соціально-економічних обставин; – популяційний параметр регулювання швид- кості приросту населення. На підставі зазначених вище фактів та логічних припущень вважаємо, що питання, пов'язані з про- веденням дослідження комплексних взаємозв'язків з використанням системного підходу складних соці- ально-економічних систем є важливою та актуаль- ною науковою задачею. Розв'язання цієї задачі по- требує розробки сучасної методології щодо одно- часного урахування та вирішення соціальних та еко- номічних питань в умовах великої кількості склад- них, взаємообумовлюючих взаємозв'язків. Такий підхід створить основу для розвитку соціально орі- єнтованої економіки, а його розвиток в подальшому дозволить казати про можливість переходу від полі- тичної економії до соціальної економії. Виникнення необхідності такого переходу (зміни економічної парадигми) є об'єктивною необхідністю в більшості складних соціально-економічних систем окраїнного рівня (в цьому випадку ми маємо на увазі у першу чергу економіки країн Західної Європи). Економіка України поки що знаходиться на етапі, коли про та- кий перехід говорити зарано, однак це пов'язано у першу чергу з відсутністю сучасного наукового об- ґрунтування та недостатнім розумінням неминучо- сті такого переходу. Однак існування складних соціально-економіч- них систем неможливе без чітких механізмів вза- ємодії між усіма рівнями зазначених систем (тобто вертикальної та горизонтальної взаємодії). В якості засобу інтеграції, на нашу думку, доцільно розгля- дати політичні процеси та процедури. Деякими вче- ними [8] політика розглядається як рівноцінна скла- дова (політична підсистема) поряд з соціальною та економічною підсистемами в межах соціально-еко- номічної системи. Однак слід відзначити, що до функцій політики в соціально-економічній системі належить нормативно-правове забезпечення госпо- дарської діяльності та нормативно-правових вза- ємин між членами суспільства. Очевидно, що нор- мативно-правове забезпечення є особливим родом діяльності. Такий підхід до політики (політика як особливий вид діяльності) було обґрунтовано в пра- цях А. Г. Спіркіна та деяких інших філософів [9]. Згідно з висловленою ним думкою, політика – ре- зультат відношень між членами суспільства, які С. Б. Холод, С. М. Войт 54 Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015 об'єднані у певні соціальні групи. Саме економічні інтереси групи (суспільства) є основною причиною політичних дій. Відповідно до такого підходу, якщо і розглядати політику як підсистему, то необхідно зробити зауваження, що ця система знаходиться у залежності від соціальної та економічної систем і має не визначаючий, а обумовлений характер. На нашу думку, взагалі політику доцільно розглядати як певну комунікаційну систему, яка здійснює інте- граційні зв'язки між економічною та соціальною системами і фактично представляє собою той водне- вий зв'язок, який утримує між собою різні складові в межах соціально-економічної системи. Одночасно з цим політика є своєрідною призмою, через яку відбувається певна трансформація суспільних та ринкових цінностей, поглядів тощо. Розглядаючи соціально-економічну систему, доцільно визначити ті властивості, які притаманні системам як таким. В праці «Концептуальные основы развития» Л.М. Ме- льника [2] зустрічається перелік властивостей сис- тем, до яких він відносить: метаболізм (функцію об- міну), стаціонарність (здатність підтримувати го- меостаз), механізми додатного та негативного зво- ротного зв'язку, пам'ять (чи здатність фіксувати та віддавати інформацію), спадковість, мінливість та відбір, адаптаційні та біфуркаційні трансформаційні механізми, феномен сінергетизма. Очевидно, що за- значені властивості у запропонованому вигляді бі- льше притаманні біологічним, аніж економічним (чи соціально-економічним системам), внаслідок цього вважаємо за доцільне розглянути їх з викори- станням соціально-економічних підходів. Одночас- но вважаємо за доцільне відмітити, що практично жодна з запропонованих властивостей не прита- манна політиці, що дає додаткові підстави ствер- джувати, що політика є виключно фактором інтегра- ції, а не є системоутворюючим чинником. Концепція регулюючих параметрів моделей розвитку – ключовий елемент синергетики при прийнятті стратегічних рішень управління – може слугувати основою синтезу альтернативних теоре- тичних моделей прогнозу економічного зростання і соціокультурної динаміки розвитку суспільства. Тож першим кроком має бути проектування теоре- тичних моделей, які достатньо адекватно обумовлю- ють реальні соціально-економічні системи і їх ево- люцію розвитку. Для цього, перш за все, слід визна- чити відповідний комплекс регулюючих параметрів, які повинні відобразити економічні, технологічні, соціальні, екологічні і політичні аспекти, що тим чи іншим чином відтворюють стан суспільства, а також його взаємодію, взаємообумовленість і взаємоза- лежність від зовнішнього середовища. Отже, першочерговим завданням щодо прогно- зування стабілізації процесів розвитку і економіч- ного зростання для України являється пошук регу- люючих параметрів економічного зростання, а та- кож критеріїв обмеження і засобів стримування, які б допомагали і сприяли пом'якшенню дій впливу зовнішнього середовища на різних етапах еволюції розвитку. Антиентропійна спрямованість розвитку склад- них соціально-економічних систем дозволяє ви- явити ще одну важливу фундаментальну закономір- ність їх динамічного розвитку. Якщо взяти другий початок термодинаміки, то з нього виходить, що платнею за кожне чергове підвищення рівня струк- турної перебудови відкритої саморозвиваючої сис- теми, до яких можна віднести і складні соціально- економічні системи, являються всезростаючі ви- киди енергії в навколишнє середовище. Таке явище вимагає адекватного зростання рівня вимог і до сис- тем оперативного і стратегічного управління і регу- лювання, що в свою чергу вимагає постійного по- шуку і введення в дію все більш ефективних засобів стримування зворотних ентропійних руйнівних впливів довкілля. В реальності спрацьовують зовсім інші прин- ципи і механізми, в основі яких і лежить синерге- тичний закон еволюційних кореляцій. Згідно цього закону, кожен історичний виклик (соціальне замов- лення розвитку) потребує не тільки адекватного від- гуку на чергове еволюційне збочення, але й, в кінце- вому рахунку, упередження в технологічному, орга- нізаційному і інтелектуальному плані. Історія багато знає прикладів, коли зволікання з визначенням та- кого відгуку, приводило до надзвичайно сумних на- слідків. А якщо зважати на масштаби сучасної на- уково-технологічної революції, то можна зробити висновок, що гаяння часу, потребує значно більшої платні за вже зроблені і прогнозовані зволікання у проектуванні відповідної антиентропійної стратегії розвитку, яка вже досягла гранично можливої вели- чини. Висновки. Виходячи з таких міркувань, постає питання свободи вибору. Принцип класичного детермінізму потребує необхідності дати на це питання дуже доб- ре відому однозначну відповідь: «свобода есть осо- знанная необходимость». Враховуючи принципи нелінійного мислення, що лежать в основі синерге- тики, ми можемо отримати інше визначення сво- боди вибору: свобода є можливість на підставі творчої ініціативної економічної діяльності вибору системи механізмів управління складними соці- ально-економічними системами з одночасним усві- домленням міри відповідальності за цей вибір. В умовах сьогодення і усвідомлення стану нав- колишнього середовища можна вибрати систему віртуальних альтернативних аттракторів (різних ти- пів еволюції). Сам процес перевтілення одного із цих віртуальних альтернатив в реальність може й відбуватися за законом випадковостей. Але може бути і на підставі нашої уяви, обумовленої нашим свідомим вибором. Сьогодення і потребує від нас як найшвидше навчитися управляти вибором страте- гічних рішень. У сучасній літературі з економіки в наявності недостатність напрямків досліджень, що пов'язані з використанням методик аналізу соціально-еконо- мічних систем [10]. Окремо існують монографії С. Б. Холод, С. М. Войт 55 Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015 щодо проблем інституційної економічної теорії, ок- ремо розкриваються концептуальні підходи щодо ефективності управління складними саморегулюю- чими процесами соціально-економічних систем. Од- нак робіт, які б об'єднували теоретичні підходи но- вої інституціональної теорії з економіки і практич- них методів економічного .моделювання, майже не- має. Існують лише деякі підходи в періодичній літе- ратурі. Причому вони носять характер постановки гіпотез, а не повноцінних досліджень. Література 1. Клебанова Т.С. Математические модели трансформационной экономики / Т.С. Клебанова и др. – X: «ИНЖЕК», 2004. – 320 с. 2. Мельник Л.М. Концептуальные основы развития / Л.М. Мельник. – Сумы: Сиверщина, 1999. – 145 с. 3. Мельник С.В. Інституційно-інноваційна модель досягнення збала- нсованості пропозиції освітніх послуг до потреб на- ціонального та регіональних ринків праці / С.В. Ме- льник // Науковий вісник національного гірничого університету. – 2006. – № 4. – С. 5–9. 4. Холод С.Б. Бізнес-моделювання в складних саморегулюючих соціально-економічних системах / С.Б. Холод // IX Międzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji “Perspektywiczne opracowania są nauką i technikami– 2013”. Volume 7. – Ekonomiczne nauki. Przemyśl. Nauka i studia. – S. 63–65. 5. Технологічний імпера- тив розвитку інтелектуального потенціалу України: наук.-концепт. альм.: у 7 кн. – Д.: Монолит, 2010.– Кн. 4: Ініціативна інтелектуальна творча діяльність в основі розвитку / В.А. Ткаченко, Б.І. Холод, М.Є. Рогоза та ін.; за наук. ред. д.е.н., проф. В.А. Ткаченка. – 359 с. 6. Ткаченко В.А. Ефективність соціальне значущих стратегічних рішень у складних соціально-економічних системах / В.А. Ткаченко // Академічний огляд. – 2006. – № 2. – С. 11–20. 7. Тка- ченко В.А. Інтелектуальний потенціал в основі роз- витку виробничих сил і виробничих відносин / В.А. Ткаченко. – Д.: ДУЕП, Монолит, 2008. – 274 с. 8. Ткаченко В.А. Концептуальні погляди щодо тра- нсформації економічної системи / В.А. Ткаченко // Вісник економічної науки України. – 2002. – № 1. – С. 23–29. 9. Ковальчук В.М. Загальна теорія еконо- міки (теоретична економіка) / В.М. Ковальчук. – Тернопіль: ТАНГ – «Астон», 1998. – 368 с. 10. Ко- лесников Л.А. Основы теории системного похода / Л.А. Колесников. – К.: Наукова Думка, 1988. – 174 c. Холод С.Б., Войт С. М. Системність на полі невизначеності напрямів державного та регіона- льного регулювання економічних процесів Розглядаються наукові підходи щодо розбу- дови ефективних інструментів та засобів розвитку суспільного життя на достатньо філософськи об- ґрунтованому теоретичному забезпеченні. Показано, що розвиток вітчизняних економіч- них наук в останні роки пояснюється не тільки зага- льним прискоренням темпів наукового знання, але і суттєвими соціополітичними змінами в суспільстві. Доведено, що сучасний трансформаційний про- цес створює підстави для поліпшення економічного потенціалу суспільства і дає об’єктивні можливості ефективного використання продуктивних сил. Ключові слова: продуктивні сили, перспективи розвитку, ефективність і механізми використання, наукові підходи. Холод С. Б., Войт С. Н. Системность на поле неопределенности направлений государствен- ного и регионального регулирования экономиче- ских процессов Рассматриваются научные подходы проектиро- вания эффективного инструментария и средств раз- вития на достаточно философски обоснованном тео- ретическом обеспечении. Раскрыто, что развитие отечественных эконо- мических подходов за последние годы объясняется не только общеизвестным ускорением темпов науч- ных знаний, но и существенными социологиче- скими изменениями социума. Доказано, что современные трансформацион- ные процессы создают основание для повышения экономического потенциала общества и объектив- ные возможности эффективного использования про- изводительных сил. Ключевые слова: продуктивные силы, перспек- тивы развития, эффективность и механизмы исполь- зования, научные подходы. Kholod S. B., Voit S. M. Systemacy against the background of uncertainty in the ways regulating state and regional economic processes Scientific approaches to developing effective tools and means of social life development based on quite philosophically grounded theoretical support are consid- ered. It is shown that in recent years, the development of national economic sciences is due not only to the general acceleration of scientific knowledge, but also significant socio-political changes in the society. It is proved that the current transformation process creates a basis for improving economic potential of so- ciety and provides objective possibilities for effective use of productive forces. Keywords: productive forces, development pro- spects, efficiency and mechanisms of use, scientific ap- proaches. Стаття надійшла до редакції 07.09.2015 Прийнято до друку 16.09.2015

Системність на полі невизначеності напрямів державного та регіонального регулювання економічних процесів

Institution

Ähnliche Einträge