Дослідження особливостей соціокультурного та людського розвитку Донбасу в контексті нагромадження ризик-потенціалу
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2015
|
| Назва видання: | Економічний вісник Донбасу |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93660 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Дослідження особливостей соціокультурного та людського розвитку Донбасу в контексті нагромадження ризик-потенціалу / В.П. Антонюк, О.Д. Прогнімак // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 3 (41). — С. 210-233. — Бібліогр.: 84 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-93660 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-936602016-02-02T03:02:35Z Дослідження особливостей соціокультурного та людського розвитку Донбасу в контексті нагромадження ризик-потенціалу Антонюк, В.П. Прогнімак, О.Д. Дискусійний клуб 2015 Article Дослідження особливостей соціокультурного та людського розвитку Донбасу в контексті нагромадження ризик-потенціалу / В.П. Антонюк, О.Д. Прогнімак // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 3 (41). — С. 210-233. — Бібліогр.: 84 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93660 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дискусійний клуб Дискусійний клуб |
| spellingShingle |
Дискусійний клуб Дискусійний клуб Антонюк, В.П. Прогнімак, О.Д. Дослідження особливостей соціокультурного та людського розвитку Донбасу в контексті нагромадження ризик-потенціалу Економічний вісник Донбасу |
| format |
Article |
| author |
Антонюк, В.П. Прогнімак, О.Д. |
| author_facet |
Антонюк, В.П. Прогнімак, О.Д. |
| author_sort |
Антонюк, В.П. |
| title |
Дослідження особливостей соціокультурного та людського розвитку Донбасу в контексті нагромадження ризик-потенціалу |
| title_short |
Дослідження особливостей соціокультурного та людського розвитку Донбасу в контексті нагромадження ризик-потенціалу |
| title_full |
Дослідження особливостей соціокультурного та людського розвитку Донбасу в контексті нагромадження ризик-потенціалу |
| title_fullStr |
Дослідження особливостей соціокультурного та людського розвитку Донбасу в контексті нагромадження ризик-потенціалу |
| title_full_unstemmed |
Дослідження особливостей соціокультурного та людського розвитку Донбасу в контексті нагромадження ризик-потенціалу |
| title_sort |
дослідження особливостей соціокультурного та людського розвитку донбасу в контексті нагромадження ризик-потенціалу |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Дискусійний клуб |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93660 |
| citation_txt |
Дослідження особливостей соціокультурного та людського розвитку Донбасу в контексті нагромадження ризик-потенціалу / В.П. Антонюк, О.Д. Прогнімак // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 3 (41). — С. 210-233. — Бібліогр.: 84 назв. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT antonûkvp doslídžennâosoblivostejsocíokulʹturnogotalûdsʹkogorozvitkudonbasuvkontekstínagromadžennârizikpotencíalu AT prognímakod doslídžennâosoblivostejsocíokulʹturnogotalûdsʹkogorozvitkudonbasuvkontekstínagromadžennârizikpotencíalu |
| first_indexed |
2025-07-06T23:29:31Z |
| last_indexed |
2025-07-06T23:29:31Z |
| _version_ |
1836942174872141824 |
| fulltext |
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
210
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ
В. П. Антонюк,
доктор економічних наук,
О. Д. Прогнімак,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО
ТА ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ ДОНБАСУ В КОНТЕКСТІ
НАГРОМАДЖЕННЯ РИЗИК-ПОТЕНЦІАЛУ
Донбас завжди був одним із найбільших та ва-
гомих для України регіонів, в якому сконцентровано
значну частку природних та людських ресурсів, а та-
кож провідні галузі індустріальної економіки. Про-
мисловий розвиток Донецької та Луганської облас-
тей почав формуватися у другій половині XIX ст.,
найбільшого розквіту досягнув у 60-70-ті роки
ХХ ст. В структурі видів економічної діяльності цих
областей переважають капіталомісткі галузі індуст-
ріального типу: вугледобувна, металургійна, енерге-
тична, машинобудівна, хімічна, які на сучасному
етапі мають низький техніко-технологічний рівень
розвитку ( в основному 3-й технологічний уклад) та
потребують модернізації. Їх функціонування пов’я-
зане з поширеністю небезпечних та важких умов
праці, негативним впливом на навколишнє середо-
вище внаслідок більш високого рівня промислового
забруднення, що формує специфічне середовище
життєдіяльності населення даної території. Донбас є
основним старопромисловим регіоном України
(СПР) з усім букетом притаманних цим регіонам
проблем, які будучи помноженими на специфічне
соціокультурне середовище, сформоване внаслідок
історичних процесів розселення, інформаційно-ку-
льтурної політики Україн та Росії, створили ту вибу-
хонебезпечну соціальну суміш, яка вилилася в се-
паратизм та збройний конфлікт на Сході України .
Територія регіону – це конструкт історичний,
соціокультурний, економічний та інституціональ-
ний, що в комплекі формує потенціал його самороз-
витку або потенціал деградації. При цьому соціо-
культурні процеси в цьому відіграють провідну
роль. В якості гіпотези авторами висунуто тезу,
що на теренах Донбасу було сформовано таке соці-
альне середовище, в якому поступово зростав ри-
зик-потенціал, що в сукупності зі слабкістю та не-
ефективністю державних інституцій призвело до
сепаратиських і проросійських настроїв значної ча-
стки населення та стало приводом для агресії й
1 Кальченко Т.В. Глобальна економіка: методологія
системних досліджень: монографія / Т.В. Кальченко. – К.:
КНЕУ, 2006. – 248 с. С.49-51.
2 «СОЦІОКУЛЬТУРНІ ВИМІРИ МОДЕРНІЗАЦІЇ
ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ» (І етап: Актуальність
соціокультурних параметрів економічної модернізації)
розв’язання на території Донецької - Луганської об-
ластей збройного конфлікту.
Для того, щоб обґрунтувати, що на території
Донбасу було сформовано соціальне середовище,
яке має значний ризик-потенціал, треба передусім
розглянути історичну спадкоємність цього середо-
вища та соціокультурні процеси, в яких значну роль
зіграли геополітичний фактор, специфічні процеси
заселення території, урбанізації та забудови шах-
тарських міст, формування освітньо-культурного
простору, конструювання регіональної ідентично-
сті, виникнення в цьому регіоні так званих «ризик-
солідарностей». При цьому ми виходимо з цивіліза-
ційної парадигми і вважаємо рівнозначною з ін-
шими чинниками роль соціокультурних факторів у
суспільному розвитку.
Об’єктивні тенденції посилення ролі соціо-
культурних чинників територіального розвитку.
Ще в середині 80-х років ХХ ст. відбулося перене-
сення акцентів з технологічних і політичних аспек-
тів модернізації на її соціокультурні аспекти. В нау-
ковому середовищі сформувалася думка, що в пост-
індустріальному суспільстві в якості домінанти має
розглядатися сфера не суто економічних, а перш за
все, соціальних відносин. Науковці відзначають, що
економічні процеси визначаються сукупністю суспі-
льних інститутів. До таких інститутів належать не
тільки правові норми і адміністративні рішення, а й
системи цінностей, пріоритети, традиції, мораль,
етика, що панують у суспільстві1. Науковці інсти-
туту економіки й прогнозування НАН Украни
стверджують, що в актуальній структурі соціокуль-
турні фактори визначають економічні зміни. Від сві-
домості, освіти, поведінки людини залежить те, як
буде змінюватися економічна система (актуальна
структура), хоча сама свідомість, освіченість, пове-
дінка залежать від рівня економічного розвитку
суспільства (фундаментальна структура)2.
[Електронний ресурс] // Відділ моніторингових до-
сліджень соціально-економічних трансформацій ДУ
«ІЕПр НАН України» травень - грудень 2014 р.. – Режим
доступу: http://ief.org.ua/wp-content/uploads/2015/02/ Socio
kulturni-vymiry-modernizacii-22_12_2014_V03.pdf.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
211
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
Згідно з такими уявленнями наповнюється но-
вим змістом поняття людських і соціальних ресур-
сів, як важливих чинників постіндустріального роз-
витку. Роль соціокультурних факторів в активізації
процесу модернізаційних зрушень поки ще недооці-
нена в Україні, в той час як в розвинених країнах
відбувається не тільки розширення теоретичних
уявлень, але і підвищення уваги до цих питань. У ра-
мках західної економічної думки наукове осмис-
лення ролі соціокультурної складової економічного
розвитку, бере свій початок з кінця ХІХ – початку
ХХ ст. за такими напрямами: культурно-історичний
(В. Зелізер, Г. Зіммель), стадіально-технологічний
(Д. Белл, О. Тоффлер), багатофакторний (Р. Арон,
Р.Л. Хайлбронер) та ін.3
Сформувалась цивілізаційна парадигма, яка
представлена в роботах О. Шпенглера, К. Ясперса та
сучасних авторів – С. Гантінгтона, Ю. Яковця,
Ю. Павленка та ін. Досліджуючи економічні законо-
мірності зародження, розквіту та занепаду цивіліза-
цій, прибічники даного підходу наголошують на
рівноправності впливу різних факторів (економіч-
них, політичних, релігійних, культурних, національ-
них та ін.) на хід історичного розвитку4. При цьому
базовий рівень (підґрунтя цивілізаційного процесу)
визначається національно-етнічними цінностями,
менталітетом людських спільнот, традиційною ку-
льтурою та стереотипами побуту, звичаїв, укладу
буття5.
У більшості соціологічних та соціоекономічних
теорій обгрунтовується, що в сучасних умовах соці-
альні чинники, як і морально-етичні цінності стають
фундаментом усього суспільного розвитку. Цю
зміну суспільної парадигми сформував соціокуль-
турний, соціально-інформаційний тип постіндустрі-
альної спільності, який прийшов на зміну адмініст-
ративному і соціально-економічному типу, або тех-
нократично-економічної єдності, заснованої на роз-
поділі праці. Такий підхід в регіональному аспекті
означає, що розвиток регіону включає не тільки еко-
номічні, а й культурні, освітні, екологічні, соціальні,
політичні та інші аспекти життя регіону, що дозво-
ляє сприймати його як регіональний соціум та ко-
лективний соціально-економічний суб’єкт.
Такий методологічний підхід є важливим для
аналізу та розуміння процесів, які відбуваються в
старопромислових регіонах. Це обумовлено також
3 Веремієнко Т. С. Соціокультурні критерії концеп-
цій економічного розвитку [Електронний ресурс] / Т. С.
Веремієнко // Ефективна економіка. – 2012. – № 5. – Ре-
жим доступу: http://www.economy. nayka.com.ua/ ?op
=1&z=1349.
4 Там само.
5 Кримський С.Б. Глобалістка та регіонально-націо-
нальний чинник в ієрархії цивілізаційних процесів // Ево-
люція економічного розвитку та економічних теорій
(проблеми дослідження та викладання): Матеріали
тим фактом, що і в розвинених країнах інтегрування
СПР до економіки знань зіштовхується із чималими
труднощами, адже потребує високої концентрації
творчих сил, їх «критичної маси», а також постій-
ного накопичення нового в надрах старих структур.
Справа не тільки в тому, що різка структурна пере-
будова в цих регіонах, яка пов’язана із закриттям не-
ефективних виробництв, породжує значну соціа-
льну напругу. СПР басейнового типу це – своєрідні
регіональні соціуми, які втратили, або ніколи не
мали рис центральних регіонів з їх високим креати-
вним та адаптивним потенціалом, спроможним ге-
нерувати і сприймати інновації та гнучко реагу-
вати на нові вимоги суспільного розвитку.
Існує багато визначень регіону як соціуму, але
вони в сутності незначно відрізняються одне від од-
ного. Якщо їх узагальнити, то регіональний соціум
може визначатися як стійка соціально-територі-
альна спільність або соціально-територіальне
утворення, яку поєднує схожість умов життєді-
яльності людей в єдиному економічному, політично-
правовому, екологічному та етнокультурному про-
сторі. Донбас на протязі десятиріч сформувався не
тільки як адміністративно-територіальне утворення,
яке об’єднує географічне місце, єдиний центр адмі-
ністративного управління, але і як специфічна соці-
окультурна цілісність, обумовлена єдиним ареалом
соціокультурного простору. Він відповідає усім
критеріям її виокремлення з позицій економічної со-
ціології, якими є: територіальна концентрація насе-
лення на відносно компактній території; просторове
уособлення; соціально-економічна цілісність; са-
модостатність виробничої і невиробничої сфер для
задоволення основних потреб населення; специфіка
якісного складу населення і середовища його життє-
діяльності; усвідомлення більшістю мешканців при-
належності до даної територіальної спільноти, наяв-
ність спільних інтересів, які формують певні типи
територіальної поведінки населення6. Особливос-
тями Донбасу є більш пізня (в історичному масш-
табі) та специфічна історія освоєння та індустріаль-
ного розвитку його території, особливий статус в
межах попередніх державних утворень (Російської
імперії та СРСР), його прикордонне розташування в
Україні.
Можливості успішного включення в процеси
світового розвитку – до регіонів це відноситься в тій
міжнародної наук.-практ. конф. 26-27 квітня 2000 р. –
С. 39-41.
6 Попов В.Б. Социокультурная гетерогенность Укра-
ины в индустриальном и постиндустриальном измере-
ниях / В.Б. Попов // Стосунки Сходу та Заходу України:
минуле, сьогодення та майбутнє: Матеріали Всеукраїнсь-
кої конференції, Луганськ, 25-26 травня 2006 р./ Наук.
ред.. І.Д. Кононов. – Луганськ: Знание, 2006. – 368 с. –
С. 125.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
212
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
же мірі, що і до країн – сьогодні більш ніж будь-коли
залежить від якості людського капіталу в них. Втім
та система його формування і використання, яка на
протязі довгого часу склалася в Донбасі тільки за-
кріплює і посилює існуючий центро-периферійний
розлом сучасного суспільства. Суттєва різниця по-
між Донбасом і повноцінними центральними райо-
нами в тому, що в ньому не тільки не накопичувався,
а навпаки, поступово втрачався креативний люд-
ський і соціальний потенціал, який є неодмінною
складовою центрального району, двигуном його
руху.
Історія заселення Донбасу та формування
регіонального соціуму. В демосоціальному плані
Донбас являє собою регіон зі складною сумішшю
національностей, що обумовлено історією його за-
селення. У XVI-XVII ст. заселення так званого «Ди-
кого поля» здійснювалось українським та донським
козацтвом, а також вихідцями з Правобережної Ук-
раїни. У XVIII ст. територія сучасного Донбасу пос-
тупово заселяється не лише вихідцями з центральної
України та Росії, але й переселенцями з Балкан та
Криму. Наприкінці XVIII ст. населення Донеччини
представляли понад 30 етносів, серед яких у 1779 р.
українці становили понад 61,3% від загальної чисе-
льності населення. За ними йшли росіяни (20,5%),
греки (7,3), вірмени (6,1%), молдовани (2,5), а на ре-
шту припадало трохи більше 2% від загальної кіль-
кості населення краю7.
На початку індустріального розвитку Донбасу
(друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) інтенсив-
ність заселення території прибулими з інших регіо-
нів зросла, що було обумовлено зростаючою потре-
бою в робочій силі для новостворюваних підпри-
ємств. Розвиток вугільної, а в подальшому і мета-
лургійної промисловості потребував десятків і со-
тень тисяч нових робочих рук. При порівняно висо-
кій забезпеченості місцевого селянства землею воно
неохоче йшло працювати в промисловість, де умови
були жахливими. Тож основна частина найманих
робітників прибувала з аграрно перенаселених регі-
онів, причому переважно російських. Перший
Всеросійський перепис населення, проведений у
1897 р., виявив, що російські губернії були батьків-
щиною 46,7% усіх переселенців, українські – 37,9%,
білоруські – 0,8%, решта мігрантів походили з ін-
ших частин імперії, зокрема з Кавказу8.
7 Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI-XVIII ст.
(короткий історичний нарис і уривки з джерел). – До-
нецьк: Східний видавничий дім, 2003. – 180 с.
8 Олексієнко О. З плавильного казана імперії / Тиж-
день. – 28 листопада, 2011р. [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу: http//tyzhden.ua/History/35590
9 Гогохія Н.Т Урбанізаційні процеси в Донбасі в
30-х рр. ХХ ст. / Н.Т. Гогохія. – Стосунки Сходу та Заходу
України: минуле, сьогодення та майбутнє: Матеріали Все-
української конференції, Луганськ, 25-26 травня 2006 р./
Наслідком міграційної політики стало доміну-
вання у промислових містах Донбасу на початку
20-х років вихідців з українського села, однак в 30-
ті роки не тільки загальмувалась природна урбаніза-
ція українців, а й погіршилась мовна ситуація в
зв’язку із зростанням прибулих із російських регіо-
нів. В 1926 р. в Донбасі українці становили 64,1%
населення і тільки 40,6% робітництва, росіяни – від-
повідно – 26% і 48%9.
В досліджуваний період динамічно зростала
чисельність населення Донбасу та змінювалась його
соціальна структура. Чисельність робітників на
Донбасі впродовж 1926-1936 рр. збільшилась в 3,3
рази, в той час як в СРСР – у 2,6 рази. При цьому
45% поповнення робітничих кадрів України в період
1926-1929 рр. становили селяни, а у Донбасі цей
процес був ще більш вираженим. Серед шахтарів і
металургів, які влаштовувались на підприємствах
Донбасу у 1928 р. селяни становили відповідно
70,5%, а у 1930-1932 рр. – 80%10. У 30-ті роки селяни
залучались до промислових міст головним чином за
оргнаборами – договорами із колгоспами, за поста-
новою РНК СРСР №861 від 28.04.33 р. органи мілі-
ції райцентрів були зобов’язані видавати паспорти
завербованим за оргнабором без перешкод11.
Державна політика СРСР активно сприяла міг-
рації в міста «великих строєк» представників різних
національностей та різних релігійних конфесій. У
середньому в 30-х роках для роботи лише у вугіль-
ній промисловості і будівництві на Україну щорічно
прибувало близько 40 тис. робітників головним чи-
ном із РФСР (Курської, Воронезької, Орловської,
Смоленської областей)12. Окрім селян робочою си-
лою слугували також ув’язнені, яких направляли в
Донбас на виправно-трудові роботи. Дослідники
відзначають, що у повоєнні роки в політиці забез-
печення регіону робочою силою окрім комсомоль-
сько-молодіжних призовів та наборів додалися де-
портації, переселення репатрійованих та інтернова-
них, розконвойованих, амністованих та військово-
полонених. Таким чином, упродовж майже 100 ро-
ків Донбас поглинав вихідців із теренів усієї Росій-
ської імперії, а потім СРСР. Сюди масово їхали пі-
сля відбуття покарань у місцях позбавлення волі,
особливо після низки амністій у 1950-х роках13. Най-
більшу частку серед переселених на Донбас скла-
дали чоловіки працездатного віку, які їхали сюди на
Наук. Ред.. І.Д. Кононов. – Луганськ: Знание, 2006. –
368 с. – С. 321.
10 История рабочих Донбасса. – К: Наукова думка,
1981. – Т.1. – С.245-246.
11 Державний архів Донецької області (далі –
ДАДО).- Ф.-6 – Оп.2 . – Спр.23. – Арк.5. (цитується за [9].
- C 318).
12 Урбанизация и развитие городов в СССР. – Л.: На-
ука, 1985, с.46.
13 Олексієнко О., цит. праця.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
213
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
заробітки та в пошуках незалежності. Формувалося
специфічне соціальне середовище, відірване від
свого етнічного та релігійного коріння, родинних
зв’язків та обов’язків, що накладало суттєвий відби-
ток на соціальні відносини (поширеним були бру-
тальність, насилля, пияцтво).
Особливості процесів урбанізації та забудови
шахтарських міст Донбасу. Форсована індустрі-
алізація Донбасу в перші десятиріччя ХХ ст. дикту-
вала прискорену урбанізацію. Адже саме місто,
згідно з принципами планової економіки, є базовим
елементом промислової системи, а міграції, які сти-
мулюються владою, забезпечують її потреби в робо-
чій силі. На початку ХХ ст. на території сучасної До-
нецької області знаходилось лише 4 міста. Вже про-
тягом 20-30-х років на території Донбасу біля старих
і новостворених підприємств виникли робітничі по-
селення, які згодом почали перетворюватись в інду-
стріальні центри, внаслідок чого з’явилось ще
12 міст (Краматорськ, Макіївка, Дебальцеве, Кон-
стянтинівка та інші). Згідно з переписом населення
1939 р., воно зросло у два рази проти 1926 р., три
чверті його мешкало в містах. Щорічні темпи при-
росту міського населення в промисловому Донбасі
були, особливо в 1927-1931 рр., у 2,4 рази вищими,
ніж загалом по Україні (відповідно 12,2% та 5%). За
цей період міське населення Ворошиловградської
області зросло у 4,2 рази, Сталінської – у 3,7 рази.
Для порівняння, в областях, що традиційно відрізня-
лись досить високим рівнем урбанізації, приріст мі-
ського населення був нижчим: у Харківській обла-
сті – у 2,3 , Київській – 1,5, Одеській – у 1,4 рази14.
Аналізуючи процеси урбанізації, необхідно
враховувати, що Постановою ВУЦВК та РНК від
24 квітня 1924 р. створено дві офіційні категорії
міських поселень і визначено порядок переходу на-
селених пунктів у розряд міських, висунувши лише
одну «категоричну» умову: наявність 3 тис. жителів
для переведення в категорію «селища міського
типу» (СМТ) і 10 тис. – в категорію «місто»15. Також
усі так звані «передмістя», що знаходились у безпо-
середньому підпорядкуванні міськраді були вклю-
чені до складу даного міста. Тому напередодні про-
ведення перепису до СМТ було зараховано як старі
містечка із сталими міськими традиціями, так і ве-
лику кількість робітничих селищ, що виникли до-
вкола великих підприємств.
Аналіз статистики даного перепису показує, що
37,8% міського населення Ворошиловградської і по-
над 20% Сталінської областей мешкало в СМТ, бі-
льшість з яких були просто житловими додатками
14 Гогохія Н.Т. Урбанізаційні процеси в Донбасі в
30-х рр. ХХ ст. / Н.Т. Гогохія. – Стосунки Сходу та Заходу
України: минуле, сьогодення та майбутнє: Матеріали Все-
української конференції, Луганськ, 25-26 травня 2006 р. /
до підприємств і шахт. Мінімальна кількість мешка-
нців таких селищ міського типу ледве сягала 2 тис.,
максимальна – наближувалась до рівня малого або
навіть середнього міста. Якщо кількість населення
подолала певний поріг, це було визначальним фак-
тором перетворення його вже в місто. В 30-ті роки
таким чином виникли міста Амвросіївка, Дзер-
жинськ, Дружківка, Брянка, Волноваха, Кадієвка,
Краснодон, Лисичанськ, Ровеньки та ін. міста Дон-
басу.
Сталінська і Ворошиловградська області вже в
той час були найбільш урбанізованими в Україні,
відповідно 78,1% і 65,7% населення яких було мі-
ським. На території Сталінської області в 1939 р.
розташовувалось 120 міських поселень (31 місто і
89 смт), Ворошиловградської – 105 (21 місто і 84
смт). Для порівняння – у Харківській – 57 (13 міст і
44 смт), у Дніпропетровській – 38 (10 міст і 28 смт),
у Київській – 30 (10 міст і 20 смт). З 87 великих (бі-
льше 100 тис.мешканців) та середніх (20-100 тис.)
міст України – 31 розташовувалось саме на терито-
рії Донбасу і мешкало тут 30% усіх жителів великих
і середніх міст України. Водночас відбувався процес
значного укрупнення самих міст за чисельністю
його жителів. Так, за зазначений період населення
Краматорська зросло в 7,5 разів, Макіївки – у 5, Ста-
ліна, Жданова, Горлівки – у 4 рази, Костянтинівки –
у 3,8, Єнакієва – у 2,5; Луганська – у 2 рази. Але най-
більшу активність у процесі зростання населення
проявляли колишні селища і малі міста: Часів Яр –
у 22, Свердловськ – у 11,97 рази16.
Для порівняння: великі міста України з дав-
ньою історією, які стали осередками культурного і
економічного життя, мали менші показники зрос-
тання кількості населення: Київ – у 1,6, Одеса – в 1,4,
Харків – у 1,9 разів. Швидкість темпів урбанізації
Донбасу в цей час дозволила деяким дослідникам
вважати їх не органічними, а патологічними17.
На сучасному етапі місто є складним адмініст-
ративним, економічним, соціальним утворенням.
Поняття «місто» у літературі розглядається у двох
ракурсах: як поєднання територіальної громади, те-
риторії, економіки, або як відкрита система, здатна
до самоорганізації. Вона характеризується концент-
рацією різноманітних форм соціальної й економіч-
ної діяльності, суспільних відносин і зв’язків, ін-
формаційних потоків та культурних здобутків, що
найбільшою мірою визначає соціально-економічний
розвиток та добробут людей регіону й країни. Су-
часні великі міста є основними культурними й соці-
ально-економічними центрами, основою розвитку
Наук. Ред.. І.Д. Кононов. – Луганськ: Знание, 2006. –
368 с. – С. 314.
15 Там само. – С. 312.
16 Там само.
17 Там само. – С. 315 (див. також [19]).
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
214
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
регіонів і держави в цілому. Індустріальні міста кон-
центрують значну частину виробничого, науково-
технічного, інтелектуального, інноваційного і фі-
нансового потенціалів та стають сучасними цент-
рами розвитку наукоємних галузей промисловості,
що сприяє економічному розвитку та підвищенню
якості життя населення.
Прискорені процеси урбанізації Донбасу не за-
безпечували відповідний міському типу поселень
соціокультурний та побутовий розвиток. Вже існу-
ючі міста, розростаючись, поглинали гірничі посе-
лення, автоматично перетворюючи їх мешканців на
городян. Саме адміністративний фактор приросту
міського населення, замість природного та міграцій-
ного, в зазначений період зумовлював штучність та
патологічність такої урбанізації. Внаслідок цього
нові міста опинилися перед проблемою створення
міських традицій на пустці, а це вимагало не тільки
часу, а і певних умов, яких не існувало.
Цю штучність урбанізації Донбасу як процесу
розповсюдження міського способу життя ілюструє
розселення робітників саме вугільної промислово-
сті, яке зумовлювало їх «напівміський» спосіб
життя. Шахти здебільшого розташовувались у при-
міській зоні індустріальних центрів або ж у сіль-
ській місцевості. Хоч підвищення статусу робітни-
чих поселень до міст поступово призводило до по-
кращення їх благоустрою, цей процес відбувався за-
надто повільно. Чимало робітників вугільної проми-
словості Донбасу ще й на початку 40-х років меш-
кали в бараках і казармах, що не мали центрального
опалення і води. Хоч шахтарі за статистичними зві-
тами й потрапили до категорії городян, але не від-
чули на собі змін, які дав їм міський спосіб життя.
Характерною особливістю міського побуту 30-х ро-
ків була житлова тіснота і скупченість. Тоді на кож-
ного із українських жителів припадало 5,3, а в Дон-
басі – тільки 3,8 м2 житлової площі18.
Рівень забезпеченості житлом і в 50-х роках за-
лишався украй низьким – в межах 5,5 м2 житлової
площі на одну особу. Значну частину житлового
фонду в шахтарських містах складали напівземля-
нки, підвали, казарми, бараки, колишні виробничі
приміщення, а також будинки, зведені в 1905-
1912 рр. У великих містах (Сталіно, Ворошиловг-
рад, Макіївка тощо) переважним типом житла була
комунальна квартира, заселена кількома сім’ями.
Надзвичайно низькою була і якість новозбудованого
житла, яке за 4-5 років експлуатації набувало аварій-
18 Історія УРСР. – К.: Наукова думка, 1984. – С.231.
19 Кузіна К.В., Лихолобова З.Г. Соціально-економі-
чні процеси у монопрофільних містах Донбасу (1950 –
1980-ті роки) // К.В. Кузіна, З.Г. Лихолобова. – Донецьк,
2010. – 335 с. – С.120.
20 Центральний державний архів вищих органів
влади та управління (далі – ЦДАВО) – Ф.Р-2605. –
Оп. 8. – Спр.612. – Арк. 1 (цитується за [19]. – С.111).
ного стану19. Ситуація почала поліпшуватись лише
в кінці 50-х – на початку 60-х років.
Одночасно із значними темпами введення в дію
нових промислових підприємств, на Донбасі встала
низка проблем пов’язаних із розселенням і облашту-
ванням побуту прибуваючої в регіон робочої сили.
Обов’язки життєзабезпечення шахтарських селищ
та міст, облаштування, утримання комунальних
об’єктів протягом 1950-1980-х років були майже
повністю покладені на Мінвуглепром. Вугільні ком-
бінати виступали також безпосередніми забудовни-
ками шахтарських міст та селищ, хоча щорічні
плани зведення нового житла ними не виконува-
лись. Усі витрати, пов’язані з будівництвом інже-
нерно-комунальних споруд, шляхів, будівель соціа-
льно-культурного призначення тощо вносились в ті
часи до зведеного кошторису будівництва шахти.
Так, на початку 50-х років «Сталінвугілля» та «Ар-
темвугілля» здійснювали забудову в 120 селищах та
10 містах Сталінської області; «Ворошиловград-
вугілля» та «Донбасантрацит» були забудовниками
118 селищ та 15 міст Луганської області20.
З метою поліпшення проектування шахтар-
ських населених пунктів Рада Міністрів УРСР за-
твердила Положення про будівництво шахтарських
селищ, яким детально регламентувалась забудова
шахтарських селищ і, наприклад, кількість поверхів
житлових будинків навіть центрів міст не мала пе-
ревищувати чотирьох, що визначало їх потворний
зовнішній вигляд. До середини 60-х років в них пе-
реважали одно- та двохповерхові будинки, а в Сели-
довому, зокрема, були будинки із солом’яними стрі-
хами21. Для прискорення вирішення житлового пи-
тання також досить часто будували дерев’яні збірні
будинки. І хоч в великих містах їх будівництво пос-
тупово припинялось, в малих, навпаки, воно ста-
вало дедалі поширенішим У деяких, особливо «мо-
лодих» містах збірні дерев’яні будинки становили
60% міської забудови. У шахтарських містах та се-
лищах їх було вдвічі більше, ніж це передбачалось
планами забудов внаслідок заміни будівництва дво-
поверхових будинків одноповерховими дерев’яни-
ми22.
Місцеві проектні та архітектурні організації
було укомплектовано кадрами недостатньо кваліфі-
кованими, що спричинило застосування одноманіт-
них архітектурних прийомів та композицій, відсут-
ність оригінальних архітектурних рішень. Так, з 14
головних архітекторів Луганської області лише 7
21 Державний архів Донецької області (далі –
ДАДО). – Ф.Р-3780. – Оп. 2. – Спр.37. – Арк. 56 (циту-
ється за [19]. – С.113).
22 ЦДАВО.- Ф.Р-2605. – Оп. 8. – Спр.612. – Арк. 45-
47; ДАДО.- Ф.Р-2689– Оп. 1. – Спр.180. – Арк. 32-33. (цит.
за [19]. – С.113).
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
215
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
мали вищу архітектурну освіту, а з 18 районних ар-
хітекторів жоден не мав спеціальної архітектурної
освіти23.
Не йшлося про архітектурну неповторність
міст, вони були схожими одне на одне, однаково сі-
рими, безвиразними, і навіть потворними. Не дивно,
адже будівництво здійснювалось не архітектур-
ними, а, в основному, вугільними об’єднаннями. В
той час коли вітчизняною практикою забудови міст
в країні становилась нова, суто міська форма, – мік-
рорайон, для шахтарських міст Донбасу залишалась
індивідуальна забудова, в якій поєднувалися еле-
менти міського і сільського стилю життя з неодмін-
ними господарськими спорудами та присадибними
ділянками.
З 1958 р. розпочалося масове будівництво ма-
логабаритного дешевого житла за типовими проек-
тами (так званих «хрущоб»), які певним чином зни-
зили гостроту житлової проблеми, але не набагато
підвищила комфортність проживання.
Загрозою для подальшого існування шахтар-
ських міст Донбасу стало просідання грунту в жит-
лових масивах над шахтними виробітками, оскільки
нерідко шахтарські міста та селища проектувались і
будувались над дільницями діючих шахт та в безпо-
середній близькості від них. Внаслідок цього за-
знали руйнації не тільки будівлі, а й водогінні та ко-
мунікаційні мережі, очисні споруди, шляхи. При
цьому ремонт зруйнованих будівель та переселення
населення з небезпечних зон відбувалось незадові-
льно. Наприклад, в м. Новогродівка було підроб-
лено шахтними виробітками 136 будинків, а запла-
новано ремонт лише чотирьох. Ця проблема шахта-
рських міст загострювалась з кожним роком – в 80-
х роках під деякими з них простягались десятки кі-
лометрів виробіток, а ефективних заходів для її по-
долання не вживалось. Коштів місцевих бюджетів
на це не вистачало. Адже, наприклад, ремонт тільки
однієї вулиці м. Білозірська в 1989 р., яка руйнува-
лась з цих причин, вимагав втричі більше коштів ніж
складав бюджет на благоустрій міста24
Обов’язки щодо благоустрою шахтарських міст
покладались як на місцеві ради, так і на вугільні під-
приємства, але на протязі 50-х років цій справі не
надавалось великого значення і в багатьох містах
роботи з благоустрою фактично не проводились, з
причини нестачі коштів, техніки, робітників. В дуже
поганому стані була дорожня інфраструктура, ос-
вітлення вулиць (в деяких містах, таких як Моспине,
Шахтарськ освітлення мала лише п’ята частина до-
вжини усіх вулиць). Відсутність брукованих шляхів
призводило до того, що навесні, через бездоріжжя
23 Державний архів Луганської області (далі –
ДАЛО). – Ф.Р-179. – Оп. 11. – Спр.35. – Арк. 74-77 (циту-
ється за [19]. – С.116).
24 ДАДО. – Ф.Р-3780. – Оп. 2. – Спр.424. – Арк. 3;
Спр.688. – Арк. 57-58 (цитується за [19]. – С.115).
продукти харчування (про інше і не йшлося) у ба-
гатьох шахтних містечках та селищах Луганської
області завозили тракторами25.
Протягом 1960-1980 років утримання шахтар-
ських міст помітно поліпшилось завдяки масштаб-
ним програмам озеленення, освітлення вулиць, ре-
монту шляхів і тротуарів, обладнання спортивними
і дитячими майданчиками. Але вже у другій поло-
вині 80-х років внаслідок загострення кризи у вугі-
льній галузі, в шахтарських містах питання благо-
устрою та соціального розвитку шахтарських міст
були відсунені на другий план, адже відділ житлово-
комунального та побутового обслуговування трудя-
щих був структурним підрозділом Мінвуглепрому
УРСР.
Продуктивність праці в вугільній галузі почала
знижуватись, але виробництво потребувало при-
буття нових робітників замість впровадження нових
технологій. Звичайною стала практика, коли нові
шахти вже були введені в експлуатацію, а житло для
нових працівників ще не було зведено. Житлова
проблема завжди залишалась однією з актуальні-
ших, гострота якої обумовлювалась безперервним
поповненням прибулими робітниками. У 90-ті роки
процес забезпечення населення житлом різко погір-
шився. Так, у Донецькій області у1990 р. на кварти-
рному обліку в містах перебувало 281,7 тис. сімей та
одинаків, отримали квартири лише 21, 4 тис. (7,6%),
у 1995 р. ці показники були такими: на квартирному
обліку – 234,7 тис., отримали житло – 7,6 тис., або
3,2%26. Аналогічна ситуація мала місце і в Луган-
ській області. Процеси ринкової трансформації та
реструктуризації вугільної галузі негативно позна-
чилися на становищі багатьох малих та середніх
міст досліджуваних областей, обумовивши їх зане-
пад.
Дослідники відзначають, що в останні десяти-
річчя на Донбасі розвивалися переважно обласні
центри, де були сконцентровані основні капітали ре-
гіону та офіси найбільших компаній. Особливо це
стосується Донецька, в якому з наближенням "Євро-
2012" розпочався стрімкий розвиток міської інфра-
структури. Місто активно прикрашали та облашто-
вували. Покращення зовнішнього вигляду облас-
ного центру супроводжувалось зубожінням меш-
канців на периферії регіону.
Урбанізація Донбасу була форсована і вже тому
специфічна. Високих темпів їй надавали не тільки
вугільна та металургійна бази, а також хімічна про-
мисловість (Лисичанськ, Слов’янськ, Рубіжне, Гор-
лівка, Костянтинівка) і машинобудування. Але
справжня специфіка цього процесу полягає в тому,
25 ДАЛО. – Ф.П-179. – Оп. 5. – Спр.586. – Арк. 15
(цит. за [19]. –С.118).
26 Стистичний щорічник України за 2010 рік. [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.
gov.ua.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
216
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
що ще у 30-х роках було змінено деякі сутнісні риси
формування такої складної багаторівневої системи
як місто, порушено природний процес її розвитку.
Урбанізація це соціальний процес, сутність
якого обумовлена як зростанням чисельності мі-
ського населення, так і концентрацією економічних,
фінансових, соціокультурних і політичних функцій
у великих містах. Урбанізація характеризується тим,
що, з одного боку, великі міста формуються як по-
тужні центри різноманітних видів діяльності, ре-
зультатом чого є зростання диференціації продукції
і послуг; центри скупчення найбільш кваліфікованої
частини населення, які створюють основу для твор-
чих видів діяльності, науки, мистецтва, і постійно
розповсюджують соціокультурні досягнення на усі
інші поселення, що дає поштовх розвитку всього су-
спільства, але насамперед, навколишнього прос-
тору. Такі функції міст за класичною теорією «цен-
тральних міст» В. Кристалера називають «централь-
ними»27. Наявність таких міст визначалась можливі-
стю населення, яке в них не живе, задовольнити свої
потреби в центральних (освітніх, культурних, нау-
ково-досліднцьких, управлінських тощо) товарах і
послугах. Певна штучність урбанізації Донбасу при-
звела до трансформації більшості міст даного регі-
ону у своєрідний додаток до промислових підпри-
ємств, населення якого не мало нормальних умов як
для розвитку, так і для пристойного життя.
Специфікою Донбасу є те, що для більшості се-
редніх та малих міст промислові підприємства були
містоутворюючими. Кризові явища на таких підпри-
ємствах (зменшення обсягів виробництва, згортання
діяльності або закриття) неодмінно позначалися на
розвитку міст, обумовлюючи їх депресивний стан.
Процеси ринкової трансформації та реструктуриза-
ції вугільної галузі негативно позначилися на стані
багатьох малих та середніх міст Донбасу, обумови-
вши їх занепад.
Не маючи внутрішніх джерел свого розвитку
такі міста приходять в занепад, а його економічно
активне населення мігрує в більш перспективні мі-
ста й регіони. Порівняно з іншими містами України,
які формувалися традиційним шляхом, динаміка
скорочення чисельності населення в малих та се-
редніх містах Донбасу була значно більшою. Про це
свідчать дані табл. 1. Найбільше скорочення чисель-
ності населення мали такі міста як Стаханов, Торез,
Єнакіїво (на 28-35%), в той час як в містах інших ре-
гіонів України зменшення було в межах 5 – 12%.
Доктор соціологічних наук Оксана Міхеєва від-
значала, що поза Донецьком вимирали міста та се-
лища, звідки виїжджали люди, покидаючи житло.
27 Эм П.П. Применение правила «ранг-размер» для
систем размытых центральних мест / Эм П.П. // Региона-
льные исследования. – 2013. - №1. – С.56-59.
28 "Если вместо головы снаряд...". Як формувалась
ідентичність Донбасу. Ольга Клінова. Інтерв’ю з соціоло-
Втрата домівки була актуальна для мешканців Дон-
басу ще до того, як люди почали втікати від війни28.
Таблиця 1
Зміна чисельності населення в окремих містах
Донбасу та України*
Міста
Кількість
населення,
тис. чол.
Зміна чисель-
ності насе-
лення
1989 2010
Тис.
чол.
У % до
1989 р.
Міста Донбасу
Горлівка 338 261 77 22,8
Дружківка 73 61 12 16,4
Єнакієво 120 86 34 28,3
Краматорськ 198 166 32 16,2
Свердловськ 83 66 17 20,5
Сєверодонецьк 131 111 20 15,3
Стаханов 112 79 40 35,7
Торез 88 59 29 32,9
Міста інших ре-
гіонах
Бердянськ 133 117 16 12,0
Дрогобич 78 78 0 0
Конотоп 96 89 7 7,3
Ніжин 81 74 7 8,6
Сміла 79 69 10 12,7
Умань 91 87 4 4,4
* Статистичний щорічник України за 2010 рік . [Еле-
ктронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.
gov.ua.
Прискорені процеси заселення та урбанізації
Донбасу спричинили внутрішній розлом в етнокуль-
турній структурі краю на російськомовне «місто»,
яке в умовах Донбасу включало і численні робітничі
селища, та українське «село», що майже не відрізня-
лося від решти українських земель. В 30-50-ті роки
було закладено основи того особливого соціального
простору Донецької та Луганської областей, що,
свою чергу, сформувало ментальність їх мешканців.
Особливість формування соціокультурного
простору Донбасу.
Тривалий час у повсякденному житті жителів
шахтарських міст продовжували зберігатись еле-
менти сільського побуту. За таких обставин в них
сформувалась «напівміська» культура, що відпові-
дала змішаному типу свідомості – ані міському, ані
сільському. Периферійні умови проживання, нена-
гом, д.с.н. Оксаною Міхеєвою//Українська правда. Істо-
рична правда.- 11.12.2014. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/12/11/
146063/.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
217
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
дійна робота закладів торгівлі і сфери послуг закрі-
плювали традиції, які стали ще одним проявом «на-
півміського» способу життя. В 1950-х роках в шах-
тарських містах і селищах Донбасу склалась так
звана «барачна культура», яка виникла ще в роки пе-
рших п’ятирічок29 з її «психологією мінімізації жит-
тєвих благ» через відсутність альтернатив, іншого,
хоча б мінімально прийнятного, вибору30. Це стосу-
ється не лише 50-х років, коли у переважній більшо-
сті шахтарських міст побутові умови були просто
жахливими, а і наступних десятиріч.
Результатом усіх цих процесів і аспектом роз-
витку нових міст було не стільки формування так
званої «пролетарської культури», а й падіння рівня
культури взагалі, певна маргіналізація міського со-
ціуму. Відбувалася трансформація й девальвація
цінностей, набутих предками. Адже робітники, які
нещодавно були селянами, і дійсно мали свою ку-
льтуру, опинились відірваними від звичного ото-
чення, укладу сільського життя, від родинних коре-
нів. Потрапивши до зрусифікованого міста, селяни
опинялися також в іншому мовному середовищі. Ро-
сійська мова та авторитарно-кримінальний тип міс-
цевої міської ментальності (останнє притаманне
практично усім гірничим регіонам світу) розмивали
етнічну належність поселенців. У відірваних від
звичного середовища людей тоталітарний режим ці-
леспрямовано викривлював систему цінностей.
Особистість «перемелювалася», нівелювалося від-
чуття культурної або політичної спільності, неваж-
ливими ставали національна ідея, рідна мова, віра
тощо. Натомість готовність до захисту первісних
цінностей (самозбереження, отримання засобів до
існування тощо) була гіпертрофованою31.
Для об’єднання строкатого населення радян-
ська влада зробила ставку на інтернаціоналізм та
атеїзм, руйнуючи церкви та проводячи антирелі-
гійну пропаганду. Так, в Донецьку, найбільшому мі-
сті регіону в 70-80-х роках ХХ ст. було лише декі-
лька церковних храмів на периферії міста. Станом
на 01.01.1999 р., коли суспільство уже подолало пе-
ріод войовничого атеїзму, в Донецькій області нара-
ховувалося 357 релігійних організацій, в Лугансь-
кій – 255, для порівняння – в областях зі значно мен-
шою кількістю населення ці показники були ви-
щими: Вінницька область – 801, Львівська – 782,
Одеська – 42532. Поширеність атеїстичного світо-
гляду було однією із найбільш характерних ознак
29 Саржан А.О. Новітня історія Донбасу (1945-1999
рр.): (навчальний посібник) / А.О. Саржан. – Донецьк:
Сталкер, 1999.
30 Заблоцький В. Чому Донбас «порожняк не гонит»
або Як формувався менталітет ландшафтного регіону /
В. Заблоцький // Вече. – 2004. – №11. – С.47.
31 Олексієнко О., цит. праця.
32 Релігійні організації в регіонах України станом на
01.01.1999 р. Релігійно-інформаційна служба України.
даного регіону, відродження релігійності розпоча-
лося в 90-ті роки ХХ ст., однак це вилилося скоріш
в певні релігійні ритуали, ніж в глибокі внутрішні
переконання.
Одночасно така етнічна, конфесійна і соціальна
неоднорідність, відсутність усталених традицій ра-
зом із загально низьким освітньо-культурним рів-
нем, убогістю побуту стало плідним ґрунтом для
ідеологізації населення, особливо молоді, у потріб-
ному радянській владі напрямі, створювали системи
всебічного впливу на особистість. Оскільки біль-
шість працювали на великих державних підприєм-
ствах, які складали основу індустріальної еконо-
міки, то була гіпертрофована роль робітника в со-
ціально-економічних процесах. Влада творила нових
героїв – людей праці, що працювали під землею чи
біля розплавленого металу. Так постали Олексій
Стаханов, Микита Ізотов33. Насаджувався культ
«пролетарія» як основи соціалістичного суспільс-
тва. У ЗМІ пропагувалися передовики виробництва,
робітничі династії, значна увага приділялася трудо-
вим колективам великих підприємств. В той же час
цілеспрямовано формувалися чисто виконавські, а
то і люмпенські якості: безумовне виконання наказів
партійних та господарських керівників; відмова від
власної думки та ініціативи; цілковита підтримка
дій партійно-господарської номенклатури. Уніфіка-
ції пролетарського способу життя й розповсю-
дженню єдиної ідеології не завадила навіть етнічна
строкатість Донбасу.
Особлива увага приділялася культивуванню
професії шахтаря, як небезпечної, однак вкрай важ-
ливої, і до того ж достатньо високооплачуваної по-
рівняно з іншими. Це були стереотипні уявлення,
які, в свою чергу, насаджувались в суспільстві. Вони
мали приховувати той факт, що створені умови і як-
ість життя в шахтарських містах не відповідали важ-
кості, небезпечності, значущості праці шахтаря. З
цих причин вживалися спеціальні заходи щодо мо-
рально-психологічної підтримки важкої професії:
праця шахтаря оточувалась особливою повагою;
впроваджувались спеціальні державні нагороди, у
тому числі «Шахтарська слава» трьох ступенів; у
ЗМІ тих часів шахтарів називали «гвардієй труда», а
Донбас – завжди тільки «шахтарським краєм». В
шахтарській свідомості особливе значення і певне
ідеологічне забарвлення набула нова форма соцзма-
гання, яке охоплювало не тільки збільшення обсягів
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://risu.org.ua/
ua/ index/resourses/statistics/ukr2015/60129/.
33 "Если вместо головы снаряд...". Як формувалась
ідентичність Донбасу. Ольга Клінова. Інтерв’ю з соціоло-
гом, д.с.н. Оксаною Міхеєвою // Українська правда. Істо-
рична правда. – 11.12.2014. [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/
12/11/146063/.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
218
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
видобутого вугілля (перевиконання норми), еконо-
мію сировини і матеріалів, а з 1958 р. – за звання ко-
лективу комуністичної праці, що можна вважати ви-
явом ідейно-виховної афектації соцзмагання.
Возведенню на п’єдестал професії гірника
сприяли особливості шахтарської праці саме в Дон-
басі, де складні гірничо-геологічні умови обумо-
вили:
більшу ніж в інших вугільних басейнах аварій-
ність і відповідну небезпечність праці для життя і
здоров’я;
високу частку ручної праці – навіть на механі-
зованих шахтах та очисних вибоях рівень ручної
праці становив 64,7% (на початку 60-х років у Дон-
басі проходження прохідницьких виробіток комбай-
нами становило лише 0,7% від усієї механізованої
проходки, порівняно цей показник в Кузбасі стано-
вив 34%, в Підмосковному басейні – 85%)34.
більш довгу історію шахтарської праці в цьому
регіоні – перші гірничі поселення з’явилися в Дон-
басі ще на початку ХІХ ст., а переважна більшість
шахт і поселень виникла у 1870-1890 рр.
В умовах кризи, що загострилася у вугільній
промисловості у другій половині 80-х років, прес-
тиж шахтарської праці стрімко втрачав позиції, а на
початку 90-х зійшов нанівець. Причини цього не
тільки в зовнішніх обставинах, а і внутрішніх, галу-
зевих – зрівнялівка в оплаті праці, нівелювання різ-
ниці між працею кваліфікованою та некваліфікова-
ною – не могло стимулювати творче зростання та
наснагу робітників (не стало ніяких рухів і починів),
погіршення умов праці та матеріального становища
робітників вугільної галузі, скасування УРСів та
ОРСів.
Донбас став прекрасним полігоном для форму-
вання «нової історичної спільності – радянського
народу». Згідно з офіційною радянською комуністи-
чною доктриною, радянський народ є не національ-
ною, а наднаціональною формацією. Нова радян-
ська людина, на думку російського дослідника тота-
літаризму К. Гаджієва, не могла мати національної
основи, національного коріння, вона — представник
безнаціональної спільноти. Мовою «нової історич-
ної спільності» мала стати російська мова, що спри-
яло інтенсивній русифікації всіх територій Радян-
ського Союзу, де проживали інші національності, в
тому числі й Донбасу. В першу чергу були русифі-
ковані школи, головним чином міські. У великих
промислових центрах, передусім на сході та півдні
України, вони переважали абсолютною кількістю і
числом дітей, які в них навчалися. В м. Сталіно 98%
34 Вугільний Донбас у другий половині ХХ ст.: (ко-
лективна монографія) / В.М. Василенко, О.М. Данілін,
З.Г. Лихолобова та. ін.); ред. З.Г. Лихолобової. – Донецьк,
2001. – С.35.
учнів навчалися в школах з російською мовою ви-
кладання, в Харкові – 87%, в Одесі – 87%, Горлівці –
91,3%35.
Впродовж останніх півстоліття запущені в по-
передні 100 років тенденції до деукраїнізації Дон-
басу лише поглиблювалися, але тепер визначальну
роль відігравала вже не імміграція, а денаціоналіза-
ція місцевого населення. Від перепису до перепису
зменшувалася частка українців, які зберігали рідну
мову. Наприклад, на Луганщині 1959-го таких було
87,6%, а 2001-го – тільки 50,4%, на Донеччині –
41,2%. А в самому Донецьку, де за переписом
2001 р. проживала зіставна кількість росіян (493
тис.) та українців (478 тис.), лише 23% останніх усе
ще вважали українську рідною36.
Таким чином на терені Донбасу внаслідок при-
скорених процесів індустріалізації та цілеспрямова-
ної державної міграційної політики наприкінці
ХХ ст. сформувався своєрідний регіональний соціум.
Це – строката за етнічним складом й моральними
цінностями людська спільнота, здебільшого відір-
вана від свого історичного, культурного й релігій-
ного коріння, русифікована та ідеологізована радян-
ськими цінностями й нормами, об’єднана у великі
трудові колективи на індустріальних підприємст-
вах, впевнена у своїй особливій значимості як голов-
ної рушійної сили індустріального розвитку.
Розвиток освіти та культури на Донбасі.
Освітні процеси та формування людського ка-
піталу. Інтелектуальний, людський і соціокультур-
ний потенціал стає найбільш затребуваним в мо-
дернізаційних процесах, і тут Донбас виступає як
один із проблемних регіонів. Соціально-культурні
установки мешканців регіону-соціуму можуть бути
розглянутими як окремий, самостійний фактор,
який має значний вплив не тільки на економічний
розвиток, а і можливості модернізаційних зрушень.
Однак проблематика реальної соціокультурної
модернізації Донбасу ніколи не стояла на часі, адже
увага була завжди сконцентрована на поточних тур-
ботах щодо збільшення обсягів видобутку вугілля
для потреб вкрай енергомісткої промисловості спо-
чатку Радянського Союзу, потім і України. Довгі
роки все, що стосувалося впливу інституціональних,
культурних, геополітичних чинників, і мало велику
потребу в розробках у сфері гуманітарного знання,
культурології, політології, соціології тощо, відкида-
лося, хоч саме це дозволило б забезпечити людський
розвиток та подолати уявлення, що нав’язувалися
упродовж багатьох років про інтелектуальну непов-
ноцінність, майже убогість жителів Донбасу, який
35 Україна і Росія в історичній ретроспективі. Т. 2
(Гриневич В. А., Даниленко В. М., Кульчицький С. В., Ли-
сенко О. Є.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://buklib.net/books/21863/.
36 Олексієнко О., цит. праця.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
219
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
часто представляють як «край мігрантів, манкуртів,
диких людей з Дикого поля», «шукачів волі»37.
Центральною ланкою соціокультурних проце-
сів є освітні процеси. Формування системи освіти
було започатковано ще Дж. Юзом, який сприяв бу-
дівництву шкіл та гімназії. За радянських років сис-
тема освіти розвивалась, однак коштів на її норма-
льне облаштування невистачало. Тому на початок
50-х років типовою ситуацією для багатьох шахтар-
ських міст і селищ була семирічна школа, що розмі-
щена у пристосованих приміщеннях барачного
типу, а учні 8-10-х класів ходили до школи за декі-
лька кілометрів38. В школах бракувало меблів, уч-
нівського приладдя, підручників, у окремих були ві-
дсутні бібліотеки.
Переважно міграційний склад населення шах-
тарських міст, строкатий за соціальним статусом,
регіонами попереднього проживання та життєвими
стратегіями, обумовив наявність наприкінці 50-х ро-
ків досить значного відсотку малописьменного та
неписьменного населення. За даними перепису на-
селення 1959 р. у Дзержинську 17,4% населення
були малописьменним і 4,5% неписьменними, у Ву-
глегорьску – 14,8 та 3,0%; в Добропіллі – 18,1 та
2,5%, Кіровському – 8,1 та 1,5%, Селидовому – 15,5
та 5,5%, Шахтарську – 15,2 та 2,2% відповідно39. Не-
письменними і малописьменними найчастіше були
люди середнього віку (що виявлялося як правило на
виробництві, у військових комітетах), однак чимала
частина працюючої молоді шахтарських міст не
мала середньої освіти.
Згідно із Законом про освіту 1958 р. школа мала
дати також і трудову підготовку, втім школярі шах-
тарських міст були приречені в майбутньому на
працю шахтаря, адже навчально-курсові пункти для
них створювались на шахтах. З часом в містах по-
чали створюватися навчально-виробничі комбінати,
де вибір майбутніх професій був поширеним. Тільки
протягом 1971-1975 рр. було завершено перехід до
загальної середньої освіти, але в шахтарських містах
після восьмого класу продовжували навчання в за-
гальноосвітній школі приблизно половина учнів, а
інші – у вечірніх, заочних, професійно-технічних та
середньо спеціалізованих навчальних закладах40.
Переважна частина робітничих кадрів для шахт го-
тувалась на самих шахтах, де головними видами
професійної підготовки були бригадне та індивіду-
альне навчання, які дозволяли у короткі терміни на-
дати робітнику знання в обсязі технічного мінімуму,
37Метафізика Донецька. Філософські есе. – Донецьк:
Донецьке відділення Наукового товариства ім. Шевченка,
ТОВ «Східний видавничий дім», 2012. – 198 с.
38 ЦДАВО. – Ф.Р-2605. – Оп. 8. – Спр.612 – Арк. 8.
(цитується по книзі [19]).
39 ДАДО. – Ф.Р-4249. – Оп. 1. – Спр.613. – Арк. 121;
Спр.615. – Арк. 70,33; Спр.627. – Арк. 120, 123, 144, 192
(цитується по книзі [19]. – С. 175).
забезпечуючи підготовку робітників вузького про-
філю. На виробничо-технічних курсах і в школах
відбувалась підготовка робітників з більш високою
кваліфікацією.
Протягом 1971-1985 рр. в шахтарських містах
відбувалось інтенсивне розширення мережі загаль-
ноосвітніх шкіл. В Добропіллі, Шахтарську, Сніж-
ному кількість учнівських місць в загальноосвітніх
школах за ці роки зросла більш ніж в два рази, в
Дзержинську – в три рази; в Селидовому, Торезі – в
півтора рази Але вже на початку 80-х з припиненням
будівництва нових шкіл став відчуватися брак уч-
нівських місць і навчальної площі, внаслідок чого
багато шкіл працювало у 2-3 зміни41. Невипадково
збільшення кількості шкіл для своїх дітей було од-
нією з вимог шахтарів під час страйків 1989 р.
Вирішальним чинником модернізаційних про-
цесів кінця 60-х були технічне вдосконалення ви-
робництва, насиченість шахтних вибоїв новими тех-
нічними засобами – комбайнами і механізованими
комплексами, що висувало підвищені вимоги до ро-
бітників та ІТР вугільної галузі – потрібен був висо-
кокваліфікований персонал. Це відповідало вимо-
гам того часу, коли у вугільній промисловості Дон-
басу були найкращі показники вугледобичі (за 1959-
1965 рр. видобуток збільшився в 2,3 рази) за всі по-
воєнні роки. У другій половині 60-х років процес
модернізації вугільної галузі продовжувався, хоч
його темп уповільнювався.
Для підготовки необхідніх промисловості кад-
рів протягом 60-70 років в шахтарських містах скла-
лась мережа професійно-технічних та середніх спе-
ціальних навчальних закладів, а з прийняттям За-
кону про освіту (1973 р.) ПТУ стає основною шко-
лою професійного навчання молоді. На початку
80-х років було зроблено спробу реформувати про-
фесійну освіту, зміцнити і оновити її технічну базу,
однак більшість заходів, намічених відповідною
Постановою Ради Міністрів СРСР 1984 р., залиши-
лись невиконаними. З початком 90-х система профе-
сійної освіти в Донбасі, як і на усьому пострадянсь-
кому просторі суттєво згорнулася. Так, в Донецькій
області у 1990 р. було підготовлено 27,8 тис. квалі-
фікованих працівників, у 2013 р. – 21,2 тис., у Лу-
ганській обл відповідно 17,9 та 13,3 тис.42 Слід від-
значити, що якість підготовки робітничих кадрів че-
рез систему профтехнавчання була недостатньою, а
кваліфікаційний рівень випускників середніх спеці-
альних закладів (технікумів) не відповідав вимогам.
40 ДАДО. – Ф.Р-2852. – Оп. 2. – Спр.948. – Арк. 90.
(цитується за [12]. – С.173).
41 Кузіна, К.В., Лихолобова З.Г., цит. праця. – С.174.
42 Статистичний щорічник України в 2013 році
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.ukrstat. gov.ua.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
220
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
На початку ринкових реформ 90-х років в ма-
лих і середніх шахтарських містах майже третина
населення (у віці від 6 років) не мала навіть почат-
кової (12,1%) або мала лише початкову освіту
(18,5%); середню загальну – 24,3% (незакінчену се-
редню – 18%), а вищу – 6,3%. І це в містах із кіль-
кістю населення 40-70 тис. (Дзержинськ, Добро-
пілля, Шахтарськ)43. Специфіка галузі, яка сприяла
саме урбанізації цього регіону, позначилась на зага-
льному рівні освіченості населення шахтарських
міст. Низький рівень освіти шахтарів був обумовле-
ний малоінтелектуальним змістом праці, викорис-
танням примітивних знарядь праці, невисоким сту-
пенем механізації та автоматизації окремих проце-
сів вуглевидобутку. Вуглевидобуток – не інтелекту-
альна праця, і не сприяє концентрації людського ка-
піталу.
З розвитком економічного потенціалу в Доне-
цькій та Луганській областях відбувався розвиток
вищої освіти, було сформовано декілька потужних
ВНЗ, найстаріший – Донецький політехнічний ін-
ститут, який готував спеціалістів для індустріальних
галузей промисловості. На кінець ХХ ст. в Донець-
кій області функціонувало 68 ВНЗ 1-2 рівнів акреди-
тації та 26 ВНЗ 3-4 рівнів акредитації. У Луганську
відповідно було 30 та 7 ВНЗ таких рівнів (табл. 2).
Отже, населення регіонів отримало доступ до вищої
освіти, однак суттєво скоротилась кількість бюдже-
тних місць, тому більше половини студентів зму-
шені були здобувати вищу освіту за рахунок коштів
власних родин. Незважаючи на це, в регіоні суттєво
зріс попит на вищу освіту у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акре-
дитації.
Таблиця 2
Динаміка закладів професійної освіти в Донецькій та Луганській областях
за період з 1990 по 2014 рр. *
Показники 1990/91 2000/01 2005/06 2010/11 2013/14
Донецька область
Кількість ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації 83 68 63 55 55
Кількість ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації 10 26 27 27 20
Кількість студентів у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, тис. осіб 88,0 51,1 56,8 38,5 37,6
Кількість студентів у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації 61,5 120,4 160,3 133,1 100,2
Луганська область
Кількість ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації 40 30 33 28 26
Кількість ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації 5 7 9 10 8
Кількість студентів у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, тис. осіб 40,0 25,0 28,0 17,3 15,3
Кількість студентів у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації 32,6 52,3 86,4 88,1 66,3
* Статистичний щорічник України в 2013 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
Дані таблиці свідчать, що з 1990 р. кількість
ВНЗ ІІІ-ІVрівнів акредитації та чисельність у них
студентів зростала до 2005 р., однак, потім відбу-
лося суттєве зниження. При цьому сформувалась
стійка тенденція до скорочення обсягів підготовки
фахівців середнього кваліфікаційного рівня у ВНЗ І-
ІІ рівнів акредитації. В цілому ж кількість студентів
у ВНЗ у 2013 р. в Донецькій області була меншою,
ніж у 1990 р. (137,8 тис. проти 149,5 тис.).
Аналіз показує, що рівень залучення до вищої
та наукової освіти в областях був значно нижчим,
ніж в середньому по Україні (табл. 3). Дані таблиці
свідчать, що в досліджуваних областях кількість
студентів ВНЗ, аспірантів та докторантів, у розра-
хунку на економічно активне населення, була зна-
чно нижчою за середні показники України та їх зна-
чення в таких індустріальних регіонах як Дніпро-
петровська, Запорізька області, а також Харківська,
43 Кузіна, К.В., Лихолобова З.Г., цит. праця. – С.182.
44 Соціальний вимір вугільної та металургійної га-
лузей промисловості України: моногр./ О.І. Амоша, В.П.
яка стала одним із освітньо-наукових центрів Укра-
їни. Лише за підготовкою робітничих кадрів у ПТНЗ
Донецька область майже не поступається Україні,
хоча потреба у висококваліфікованих робітниках
тут є значно вищою.
Слід відзначити, що розвиток системи вищої
освіти, формування людського та інтелектуального
капіталу в регіонах безпосередньо пов’язаний з по-
требою економіки у висококваліфікованих кадрах.
Слабкі модернізаційні процеси в промисловості, а
також низький рівень розвитку високотехнологіч-
них видів економічної діяльності обумовлював
низький попит на спеціалістів вищої кваліфікації та
фахівців наукового рівня. Особливо це стосується
вугільної промисловості. Так, у 2011 р. 45,6% усіх
працівників промисловості мали вищу освіту та
лише 37,6% працівників добувної промисловості44.1
Антонюк, Ю.С.Залознова, О.Ф.Новікова, Є.В. Котов та
ін.; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк,
2013.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
221
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
Таблиця 3
Рівень підготовки кадрів в індустріальних регіонах України*
Регіони
Підготовка квалі-
фікованих рабіт-
ників у ПТНЗ на
1000 економічно
активного насе-
лення
Кількість студен-
тів ВНЗ I-IV рів-
нів акредитації на
1000 економічно
активного насе-
лення
Кількість випуск-
ників із аспиран-
тури на 100 тис.
економічно актив-
ного населення
Кількість випуск-
ників із докторан-
тури на 100 тис.
економічно актив-
ного населення
2006 2008 2006 2008 2006 2007 2006 2007
Україна 13,00 11,84 121,78 123,40 30,75 32,79 1,78 1,89
Донецька 13,35 11,78 95,99 89,36 15,92 17,07 0,88 0,93
Дніпропетровська 15,41 16,00 113,29 113,45 24,17 23,20 1,50 1,62
Запорізька 16,50 13,87 112,55 123,52 17,71 21,34 0,66 1,66
Харківська 10,64 8,19 205,64 204,40 72,02 67,80 4,03 4,47
Луганська 14,60 13,28 100,62 102,19 13,37 16,52 1,06 1,14
* Людський капітал регіонів України в контексті інноваційного розвитку: моногр. / В.П.Антонюк, О.І.Амоша,
Л.Г.Мельцер та ін.; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2011. – С.308.
При цьому спостерігалася розбіжність в освіт-
ньому потенціалі населення Донецької та Лугансь-
кої областей. В Луганській області склався нижчий
рівень освіти. У Луганській області в 2013 р. лише
48% економічно активного населення мали вищу
повну, базову та неповну освіту, у Донецькій обла-
сті таких було 54,7%45.1
На це вказують і матеріали соціологічного опи-
тування «Україна: образи регіонів і міжрегіональні
відносини», яке було проведене 10 років тому в
містах Дрогобич (п = 365) та Луганськ (п = 593) із
застосуванням квотної вибірки (стать, вік, рівень
освіти). Показовим є той факт, що рівень освіти
мешканців західного регіону щодо усіх соціально-
професійних груп є значно вищим: серед інженерно-
технічних робітників на державних підприємствах
вищу освіту мають 33,3% в Луганську і 66,7% в Дро-
гобичі; на недержавних – відповідно 37,5% і 83,3%;
серед службовців Луганська – 34,6% (Дрогобич –
87,5%); серед зайнятих індивідуальною діяльністю
(комерційною, виробничою) – 29,4% (Дрогобич –
53,8%); серед підприємців – 7,3% (Дрогобич –
33,3%). Хоч і можна зробити похибку в зв’язку із
тим що отримані показники віддзеркалюють явище
не зі статистичною точністю, але в зв’язку з тим, що
квотна вибірка була заснована в тому числі і на рівні
освіти, наведені дані наочно демонструють значно
вищий рівень людського і інтелектуального потен-
ціалу в місті, яке не є навіть регіональною столицею,
але розвивалося на зовсім інших засадах46. 2
45 Економічна активність населення у 2013 р. [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.
gov.ua.
46 Дробах Н.О. Соціальні та ціннісні відмінності се-
ред різних соціально-професійних груп: порівняльний
аналіз / Н.О. Дробах // Стосунки Сходу та Заходу України:
Культурне середовище формування людського
потенціалу Донбасу. Формування людського потен-
ціалу відбувається в певному культурному середо-
вищі. Оскільки в історичному плані заселення тери-
торії сучасної Донецької та Луганської областей
предками сучаних їх мешканців відбувалося в більш
пізній період (XVII-XX ст.), то в сільських і міських
поселеннях не було сформовано глибоких культур-
них традицій, які нагромаджуються впродовж сто-
літь, а то і більшого періоду. Цьому не сприяли та-
кож ані інтенсивні міграційні потоки залучення на-
селення з інших, в культурному плані досить відмін-
них регіонів, ані прискорена індустріалізація та ур-
банізація. Як відзначає відомий дослідник культур-
ного та національного розвитку Е. Гелнер, вибухова
суміш ранньої індустріалізації (втрата традиційних
місць проживання, мобільність та загострення не-
рівності не освячені історією і традицією) заповнює
всі наявні тріщини й закутки культурної нерівно-
сті47.3
Ця культурна нерівність на Донбасі зменшува-
лася досить повільно, оскільки питанням культур-
ного розвитку Донбасу не приділялась особлива
увага як в період радянського розвитку, так і в пе-
ріод незалежності України. Тому статистичні дані
свідчать, що показники матеріально-технічної бази
культурної сфери, а також залучення населення до
споживання культурного продукту в досліджуваних
областях є значно нижчими, ніж в середньому по
Україні (табл. 4).
минуле, сьогодення та майбутнє: Матеріали Всеукраїнсь-
кої конференції, Луганськ, 25-26 травня 2006 р./ Наук.
ред.. І.Д. Кононов. – Луганськ: Знание, 2006. – 368 с. –
С. 44.
47 Ернест Гелнер Нації та націоналізм. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/gellner/
gel09.htm.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
222
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
Таблиця 4
Показники культурного розвитку Донецької та Луганської областей*
Основні показники Україна Донецька область Луганська область
2000 2013 2000 2013 2000 2013
Кількість бібліотек у розрахунку на
100 000 осіб
41,9 42,1 21,5 21,9 26,7 31,9
Бібліотечний фонд, прим. у розрахунку
на 100 осіб
693 685 533 570 481 553
Частка бібліотек, у %, які потребують
кап. ремонту
10,7 19,6 8,3
Кількість клубних закладів у розраху-
нку на 100 000 осіб
41,3 40,6 16,5 14,9 22,8 24,8
Часта закладів, у%, які потребують
кап. ремонту
34,4 51,5 38,0
Кількість місць у клубних закладах на
100 осіб населення
11 10 5 5 6 6
Кількість клубних формувань, оди-
ниць
20199 106378 780 5873 696 3 765
у % до загальної кількості 100 100 3,9 5,2 3,4 3,5
Кількість глядачів на сеан. фільмів на
100 осіб населення
30 15 18
Кількість музеїв, одиниць 378 608 22 26 6 18
у % до загальної кількості 100 100 5,8 4,3 1,6 3,0
Кількість відвідувачів музеїв у розра-
хунку на 100 осіб
32 49 15 19 19 23
Кількість театрів – усього, одиниць 131 133 5 5 4 5
Кількість місць в театрах у розрахунку
на 10 000 осіб
12 7 9
Кількість відвід. театрів у розрахунку
на 100 осіб
11 15,1 9 12,3 7 9
Кількість концерт. організац. та про-
фес. творч. колективів
85 2 1
в них працівників, чол. 7862 435 188
у % до загальної кількості 100 2,4 1,2
Кількість відвід. концертних заходів у
розрах. на 100 чол.
8 10,1 18 19,4 3 3,6
Кількість шкіл естетичного виховання,
одиниць
1481 1471 100 78
у % до загальної кількості 100 6,8 5,3
* Заклади культури, мистецтва, фізкультури і спорту України у 2013 р. Статистичний бюлетень. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
Порівняльний аналіз здійснюється до середніх
показників України, їх частки у загальному обсязі
тих чи інших показників та їх відповідності відно-
сно частки населення областей в загальній чисель-
ності населення України. На кінець 2013 р. частка
населення Донецької області складала 9,6%, Луган-
ської – 4,9%.
Перший показник – це наявність бібліотек,
який в період до масового поширення Інтернету мав
надзвичайно важливе значення в культурному роз-
витку населення. В Донецькій області їх кількість
була вдічі меншою, ніж по Україні, майже 20% з них
потребували капремонту, меншим був і бібліотеч-
ний фонд в розрахунку на 100 осіб населення.
Якщо говорити про клубні заклади, які залуча-
ють до творчої самодіяльності населення, то в дос-
ліджуваних областях їх було значно менше, що обу-
мовило і меншу кількість місць в них для населення.
У Донецькій області більше половини клубних за-
кладів потребували капремонту, а в Луганській –
майже 40%. Слід відзначити, що кількість клубних
формувань, тобто творчих колективів, була непро-
порційно меншою за частку населення цих облас-
тей.
Дві потужні області, в яких проживало 15% на-
селення України, мали лише трохи більше 7% усіх
музеїв. При чому в Донецькій області їх кількість за
останніх 13 років зросла всього на 4 одиниці (в Ук-
раїні в 1,6 рази, в Луганській – втричі), тому вона за
кількістю відвідувань музеїв втричі поступалася се-
реднім показникам України. Майже аналогічна си-
туація і з розвитком та споживанням продукту теат-
рального мистецтва. Із 133 театрів України в дослі-
джуваних областях працювало лише 10 (по 5 в кож-
ній області). Відповідно, було менше кількості місць
в театрах на 10 тис. населення. Показники відвіду-
вань театрів хоч і зростали, однак були нижчими се-
редніх значень по Україні. Найгіршими були показ-
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
223
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
ники по концертних організаціях з професійними
творчими колективами, яких на Донбасі було всього
3 із 85 в Україні в цілому. Кількість зайнятих в них
осіб складала всього 3,6% від їх загальної кількості
по Україні. Отже, залученість талановитого насе-
лення у творчі колективи в Донецькій та Луганській
областях була досить таки низькою. Такий висновок
можна зробити і про розвиток естетичного вихо-
вання, адже кількість відповідних шкіл не була про-
порційною частці населення.
Єдиний показник, за яким Донецька область пе-
ревищує Україну – це кількість відвіданих концерт-
них заходів у розрахунку на 100 чол., який майже
вдічі вищий за середній по Україні. Слід відзначити,
що концертні заходи містять в собі більшою мірою
видовищне наповнення, ніж культурне. Потреба у
видовищах (концертних, спортивних) не є показни-
ком високого культурного рівня населення, це ско-
ріш виплеск емоцій, ніж глибока внутрішня робота
по засвоєнню досягнень української та світової
культури у вигляді художніх книг, живописних тво-
рів, театральних постанов тощо. Схильність до кон-
цертних заходів мешканців донеччини пояснюється
ще й тим, що саме сюди найчастіше приїзджали ро-
сійські виконавці, які, на відміну від українських,
користувалися високою популярністю.
Слід відзначити, що в областях Донбасу, особ-
ливо в Донецькій області, значно гірше був розвине-
ний регіональний інформаційний простір. Так, в
2013 р. в Донецькій області обсяги регіонального ра-
діомовлення складали 1864,6 год. на рік, для порів-
няння – в Житомирській області – 5416 годин. За об-
сягами телемовлення (10092 год.) Донецька область
була на передостанньому місці в Україні48.1При
цьому Донбас майже не підпадав під український
культурний та інформаційний простір, що відзначає
український журналіст А.Курков. 25 років життя під
російським інформаційним простором та простором
російської масової культури далося взнаки49.2
На основі аналізу статистичних даних можна
зробити висновок, що в Донецькій та Луганській об-
ластях склалися значно гірші умови для культур-
ного розвитку, ніж в середньому в Україні. Та й самі
постаті літераторів, артистів, художників та інших
творчих професій не були надто привабливими для
населення. Незважаючи на значні зусилля творчої
інтелігенції Донбасу шодо розвитку культурного се-
редовища, рівень залучення населення до спожи-
вання культурного продукту був невисоким, про що
48 Засоби масової інформації та книговидання в Ук-
раїні у 2013 році. Статистичний бюлетень. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
49 Донбас. Дискусія про майбутнє – Українська пра-
вда. Життя [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
life.pravda.com.ua/society/2015/07/.../197707/.
50 Традиционные, индустриальные и постиндустриа-
льные культуры [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
свідчили напівпорожні зали театрів, та майже по-
рожні музеї. Лише в останнє десятиліття в обласних
центрах більш інтенсивно почав формуватися про-
шарок населення, який прагнув до більш високого
культурного рівня. Однак при цьому розвиток куль-
турного середовища Донбасу відбувався під знач-
ним впливом російського інформаційного та куль-
турного простору.
Дослідники Донбасу відзначають приналеж-
ність його до так званої індустріальної культури, яка
носить яскраво виражений техноцентричний харак-
тер. Індустріальну культуру соціологи називають
модернізованою, яка несе в собі як позитивні, так і
негативні зміни. З одного боку, вона орієнтована на
розвиток науки, запровадження новацій, на мобіль-
ність та розширення прав людини. Вона формує такі
культурні цінності як досягнення успіху, підви-
щення статусу й матеріального добробуту. «Глав-
ным итогом развития модернизированной культуры
становится формирование демократического обще-
ства, гарантирующего гражданские, политические и
имущественные права человека, что закреплено в
соответствующих политических и юридических до-
кументах»50.3 Однак це досягається за умови розви-
тку демократичних традицій суспільства, які в тота-
літарній системі не могли формуватися.
На Донбасі здебільшого проявилися негативні
наслідки індустріальної культури, які в найбільшій
мірі проявляються у відчудженні людини від засобів
та результатів виробництва. Як відомо, матриця ін-
дустріальної культури самовідтворює себе в усіх
сферах суспільної життєдіяльності і потребує від
людини, насамперед, дисципліни і, як правило, без-
думного копіювання шаблонів, «коверкающих его
схем единомыслия, единодействия и единоподчине-
ния»51.4 Важкі та небезпечні умови праці, висока її
інтенсивність та зарегламентованість, повна залеж-
ність від керівництва роблять трудовий процес для
наданого працівника малопривабливим.
Як відзначають представники соціологогічної
науки, «из сферы производства отношения отчужде-
ния распространяются на социальные нормы и меж-
личностные отношения, ярко выражаются в гос-
подстве бюрократического государственного аппа-
рата над гражданами. Чувство беспомощности и за-
висимости, возникающее при этом у человека, ста-
новится причиной аномии и отклоняющегося пове-
дения»52.5 Саме ці негативні наслідки індустріальної
культури на Донбасі проявилися більшою мірою,
http://www.grandars.ru/college/sociologiya/postindustrialnay
a-kultura.html
51 Лихачев Д. О национальном характере русских /
Д. Лихачев // Вопросы философии. – 1990. – № 4. – С. 5-
6.
52 Традиционные, индустриальные и постиндустриа-
льные культуры [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.grandars.ru/college/sociologiya/postindustrialnay
a-kultura.html.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
224
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
ніж в інших індустріальних регіонах України. Це ви-
явилося у більшому поширенні злочинності, алкого-
лізму та, як наслідок, більш високій смертності се-
ред працездатного населення. Як емоційно відзна-
чали публіцисти, домни та мартени, крім природних
ресурсів, "спалили" і чимало людських. За останні
дев'ять років населення Донбасу скоротилося на 600
тис. чоловік, або на 8,6%. При цьому середня трива-
лість життя чоловіків, які складають основний кон-
тингент працівників промислових підприємств, не-
набагато перевищує пенсійний вік і дорівнює 64 ро-
кам. У 2011 р., наприклад, половина померлих чоло-
віків були молодші 65 років – 16,7 тис. чоловік. Ті,
хто залишився в живих, міцним здоров'ям похвали-
тися не можуть. За даними Фонду соціального стра-
хування, Донецька та Луганська області стабільно
забезпечують більше половини професійних захво-
рювань по країні, утримуючи сумнівне лідерство за
цим параметром. Дві третини захворювань – хво-
роби органів дихання. Зростає питома вага захворю-
вань нервової системи та, як результат, смертність
від недуг такого роду. Що сумно, кожна восьма така
смерть спричинена "дегенерацією нервової системи
внаслідок вживання алкоголю"53.6
Не можна погодитися з деякими авторами про
відсутність в Донбасі власної архетипічної про-
грами. Індустріальне перетворення природи несе за-
ряд потужної енергетики, а фігури шахтарів-стаха-
новців, як і будівників Дніпрогесу та інших «підко-
рювачів стихій» можуть бути носіями значущих ар-
хетипічних смислів54.7 Однак вони значні лише в за-
гальному контексті індустріальної культури. Вилу-
чені із неї ринковими трансформаціями, загнані в
так звані «копанки», десакралізовані, вони станов-
ляться безпорадними і дезорієнтованими. Не можна
викреслити того факту, що постать шахтаря – самої
архетипичної фігури індустріального «пантеону» із
«хазяїна надр, володаря підземного царства», який
«тепло и свет приносит людям» перетворилася в ма-
ргінала-невдаху.
Ці «метаморфози» найбільшою мірою прита-
манні малим мономістам Донбасу, більшість яких
належить до «шахтарських» (35 із 47 мономіст), де
за довготривалої депресії формуються процеси де-
професіоналізації і соціокультурної люмпенізації
(примитивізація, спрощення уявлень, невігластво)
населення, пов’язані із формуванням субкультури
53 Шибалов Є. Некроіндустріалізм: назад у майбутнє
/ Зеркало недели 11 січня 2013 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/internal/nekroindustri
alizm- nazad-u-maybutnye.html.
54 Попов В.Б. Социокультурная гетерогенность
Украины в индустриальном и постиндустриальном изме-
рениях / В. Б. Попов // Стосунки Сходу та Заходу України:
минуле, сьогодення та майбутнє: Матеріали Всеукраїнсь-
кої конференції, Луганськ, 25-26 травня 2006 р. / наук.
ред. І.Д. Кононов. – Луганськ: Знание, 2006. – 368 с. –
С. 128; Метафізика Донецька. Філософські есе. – До-
бідності і трудової демотивації населення. На та-
кому тлі майже завжди посилюється криміналізація
міського середовища, яка дивувала спостерігачів ще
з дореволюційних часів. Тоді, як і сьогодні, злочин-
ність у Донбасі була дуже високою порівняно з ін-
шими промисловими регіонами.
Певною мірою високий рівень прогулів і жор-
стокі бійки можна пояснити самою природою шах-
тарської праці. Це була «неймовірно виснажлива ро-
бота». Однак сучасні (тобто і до-, і післяреволю-
ційні) наукові праці майже незмінно пояснюють
жорстокість як наслідок браку «доброчесності»,
«культури» і «поважності» у донбаських робітни-
ків55.8
Слід відзначити, що розуміння специфічного
жорсткого характеру індустріальної культури на
Донбасі спостерігається і понині. Це проявилося на
міжнародному фестивалі "Ніч індустріальної куль-
тури" у Донецьку, який проходив у липні 2013 р.
Цей фестиваль одночасно проводився у промисло-
вих регіонах Європи – в Рурській області (Німеч-
чина), Катовицькому воєводстві (Польща) і Донбасі.
Для деяких відвідувачів відкриття фестивалю поча-
лося з концерту "блатної музики", який відбувався
цього ж вечора в міському парку імені Щербакова.
На великій сцені невідомі широкій публіці донецькі
співаки виконували хіти Михайла Круга про жига-
нів, горілку і в'язниці. Банери з боків сцени повідо-
мляли про те, що концерт проходить під патронатом
організації "Молоді регіони"56.9
Особливості формування ціннісних настанов
населення Донбасу та регіональної ідентичності.
Важливою складовою людського і соціального капі-
талу населення регіону є система цінностей, яка
склалась під впливом розглянутих довготривалих
процесів в економічній, соціальній, освітній сферах
життєдіяльності. Одним із найважливіших чинни-
ків, який визначає систему цінностей, є матеріальні
умови життєдіяльності. Це передусім стосується
можливостей та умов зайнятості, рівня оплати праці.
Слід відзначити, що в внаслідок поширеності зайня-
тості у сфері важкої промисловості з високою опла-
тою праці, рівень заробітної плати на Донбасі пере-
вищував середній рівень по Україні (табл. 5). Однак
більш висока оплата праці супроводжувалася над-
звичайно важкими та небезпечними умовами праці,
що накладало відбиток на ціннісні установки. Тому
нецьк, Донецьке відділення Наукового товариства ім.
Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім». – 2012. –
198 с.
55 Куромія Г. Свобода і терор в Донбасі: україно-ро-
сійське прикордоння, 1870-1990-ті роки / Г. Куромія; пер.
з англ.. Г. Кьорян, В. Агаєв. – К.: Вид-во Соломії Павли-
чко «Основи», 2002.- С.95-96.
56 Індустріальна ніч у Донецьку [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/
articles/2013/07/28/131798/.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
225
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
відносно вища заробітна плата у вугільній та мета-
лургійній промисловості не забезпечувала норма-
льне відтворення робочої сили зайнятих у цих галу-
зях, а також добробуту родин працівників. Слід та-
кож відзначити найбільшу поширеність на підпри-
ємствах Донбасу заборгованості з виплати заробіт-
ної плати.
Таблиця 5
Динаміка номінальної заробітної плати*
Номінальна ЗП, грн
1995 2000 2005 2010 2014
Україна 73 230 806 2549 3480
Донецька область 97 293 962 2549 3858
Луганська область 82 232 805 2271 3377
* Дані державної служби статистики України [Елек-
тронний ресурс] // Пресс-служба ДонОГА. – Режим дос-
тупу: ukrstat.gov.ua.
Крім того, економіка Донбасу найбільшою мі-
рою підпадала під вплив кризових явищ та певних
структурних змін, що проявилося в реструктуризації
вугільної промисловості та закритті низки шахт. Це
вилилося в значне скорочення штатів підприємств і
звільнення працівників як на вугледобувних підпри-
ємствах, так і в інших сферах економічної діяльно-
сті, що загострило проблему зайнятості й дохо-
дів.Так, за період з 1995 по 2010 р. середньорічна кі-
лькість найманих працівників великих і середніх
підприємств у Донецькій області скоротилася з 1954
тис. до 1156 тис. чол. (на 41%), у Луганській області
відповідно з 1008 тис. до 547 тис. (на 46%)57.10Особ-
ливо негативно це позначилося на становищі насе-
лення малих мономіст Донбасу, більшість яких на-
лежить до «шахтарських». Значна частка вивільне-
них працівників змушена була йти у сферу тіньової
зайнятості, працювати у «копанках», інші – переби-
валися випадковими заробітками або мігрували в
інші регіони.
Життя мешканців шахтарських міст Донбасу
ніколи не відповідали нормам благополуччя, місь-
кого стилю життя, а в районах закриття шахт в так
званих «мономістах» наближається вже до стану со-
ціальної ексклюзії. В таких містах і селищах відбу-
лася найбільш диспропорціональна концентрація
прошарку населення, для якого відсутність роботи і
хронічна неможливість її знайти, одночасно з відмо-
вою зміни професії, стала способом життя. Майже
усім мономістам Донецької області притаманна су-
купність рис, яка свідчить про усталену тенденцію
повільного спустошення, стагнації: низька мобіль-
ність працівників з приводу соціально-психологіч-
ної апатії до перекваліфікації і зміни праці; соці-
57 Статистичний щорічник України у 2010 році
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: ukrstat.gov.ua.
альна апатія; відсутність умов, ресурсів і стимулів
до соціальної організації і самодіяльності насе-
лення. Горизонтальна мобільність (міграція, перемі-
щення робітників в інші сфери діяльності міста) за-
мінюється значною мірою спадною мобільністю,
тобто люмпенізацією населення – вкрай пасивними,
а часто і негативними формами пристосування до
умов життя з втратою професіональної і загальної
культури. Адже до основних форм прояву соціаль-
ної ексклюзії відноситься не тільки недоступність
визначених стандартів матеріального споживання, а
і соціокультурних стандартів, зокрема, основних
форм соціального залучення – регулярного відвіду-
вання установ культури і спорту, розважальних за-
ходів, додаткових занять для дітей, спілкування за
межами сімейного оточення, подорожування тощо.
Треба також враховувати ефект накопичення із ча-
сом наслідків впливу цих чинників, адже довготри-
вале існування соціальної ексклюзії неодмінно по-
роджує глибоку маргінальність, яка існує в формі
андеркласу та соціального дна. Маргінали вимушені
погоджуватися на так звані «індивідуальні стратегії
самозабезпечення», нестабільну і тіньову зайня-
тість, підпільну комерцію тощо. Адже люди, що
складають цей прошарок, як правило, недостатньо
освічені, некваліфіковані, найчастіше це довготри-
валі безробітні або взагалі не включені в трудовий
процес (навіть тіньовий).
Проблема мономіст є настільки гострою, що в
інших країнах, наприклад в Росії, передбачено за-
криття частки неперспективних мономіст, з пересе-
ленням їх мешканців в інші місця за рахунок викупу
житла і допомогою в працевлаштуванні. Логіка та-
кого рішення є в тому, що ці мономіста колись було
збудовано для розвитку певних родовищ, але зараз
ресурси вичерпано і такі поселення краще ліквіду-
вати58.11
Вкрай низька якість життя, важкість і небезпе-
чність праці більшості населення міст Донбасу вже
з початку їх заснування, убоге існування в так зва-
них мономістах, несумісне з нормами міського
стилю життя, позбавлене вибору будь в чому було
чинниками формування у населення саме цінностей
виживання.
З соціологічної теорії відомо, що при виник-
ненні загрози фізичному виживанню на території у
її мешканців переважають цінності виживання
(survival values), що, в свою чергу, призводить до
зміцнення інститутів авторитаризму, тобто, якщо
прогрес йде в зворотному напрямі, результатом стає
поворот до авторитаризму і ксенофобії, що, наприк-
лад, спостерігається в Росії. Дослідження за відомим
проектом World Values Survey показали, що такі те-
нденції притаманні більшості пострадянських
58 Никоноров С. Моногорода – новый вектор терри-
ториального развития / Сергей Никоноров. – Проблемы
теории и практики управления. – 2014. – №11. – С. 90.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
226
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
країн, які підпали під вплив російської ментально-
сті59. 12
Цінності виживання формуються в умовах
низького життєвого рівня населення і пов’язані з
намаганням будь якими способами забезпечити
передусім матеріальні потреби людини. Вони про-
являються, з одного боку, у терплячому відношенні
до насильства, порушення законів та поширеності
злочинності, з іншого – у розвитку взаємодопомоги
та територіальної консолідації.
Жорстокість повсякденного життя на Донбасі,
міжетнічна напруга і економічна експлуатація вра-
жали прибулих з інших районів. В певному розу-
мінні, панування насильства було реакцією на слаб-
кість урядової влади і зовнішнього контролю. На-
сильству ще більше сприяв індустріальний розвиток
і вже розглянуті процеси прискореної урбанізації,
які посилили традиційний антисемітизм, поглибили
старі розколи в суспільстві і створили нові60.13Якщо
широко розповсюджене насильство і жорстокість
було частиною повсякденного життя Донбасу, то
злочинність, показники якої значно вищі ніж в ін-
ших регіонах, відрізнялась від насильства і обмежу-
валася професійними злочинцями, яких було неймо-
вірно багато.
Багато спостерігачів (і до-, і пореволюційних)
бачили суспільне підґрунтя насильства в якісному
складі міграційного потоку. «Набір рис, характер-
ний для прикордонних шахтарських регіонів – наси-
льство, жорстокість, безвідповідальність, безбож-
ність, гультяйство, нехтування гігієни, погане хар-
чування і повсюдне бурлакування, з одного боку;
приязність, товариськість, готовність поділитися з
ближнім, демократичне ухвалення постанов, з ін-
шого – був біологічно, культурно і соціально визна-
ченим побічним продуктом керованого міграцій-
ного процесу, який із самого початку відсіював ді-
тей, старих і жінок»61.14
Умови шахтарської праці, їх важкість, небез-
печність, надвисокий професійний ризик наклада-
ють відбиток на психологію робітника, обумовлю-
ючи особливості відносин в шахтарських колекти-
вах і шахтарських родинах – згуртованість, єдність,
взаємовиручку. Приреченість праці на єдиному для
усього мономіста підприємстві посилювало прояви
територіальної єдності, взаємодопомоги, солідарно-
сті з іншими мешканцями міста або селища. Таким
чином формується специфічна регіональна колек-
тивна спільність, яка накладає певні норми поведі-
нки на її членів та відокремлює (протиставляє) себе
суспільству, ділить на «своїх» та «чужих».
Втім основою динаміки людського розвитку є
розширення свободи вибору і особистої незалежно-
59 Инглехарт Р. Модернизация, культурные измене-
ния и демократия: Последовательность человеческого ра-
звития / Р. Инглехарт, К. Вельцель. – М.: Новое издатель-
ство, 2011. – 469 с.
сті. В культурній сфері акцент при цьому переміщу-
ється від колективу і групової норми до індивіду-
ального різноманіття, від державної влади – до осо-
бистої незалежності, породжуючи синдром, який
визначається як цінності самовираження (selfex-
pression values). Цінності самовираження форму-
ються тільки після довготривалого періоду соці-
ально-економічного добробуту і носять не егоцент-
ричний, а гуманістичний характер процесу людсь-
кого розвитку. На основі величезного масиву емпі-
ричних даних за декілька десятиріч зроблено висно-
вок – на високому рівні соціально-економічного ро-
звитку саме цінності самовираження перетворю-
ють модернізаційні процеси в процеси людського
розвитку, обумовлюючи гуманістичний характер
суспільcтва62. 15
Російські дослідники відзначили факт, що при-
належності країни до соціалістичного (комуністич-
ного) минулого має наслідком відсутність форму-
вання у її населення цінностей самовираження63.16
Лише останні соціологічні дослідження показали,
що в Україні в ході євроінтеграційних процесів по-
чали формуватися цінності самовираження.
Ще однією суттєвою рисою ціннісних устано-
вок населення Донбасу є прихильність цінностям
минулого соціалістичного суспільства, що обумов-
лено як особливостями структури населення регіону
(висока частка людей похилого віку та працівників,
які в свій час працювали на підприємствах союзного
значення), так і геополітичним розташуванням регі-
ону. Геополітичний фактор – найважливіший в фор-
муванні системи цінностей населення Донбасу. Цей
фактор в значній мірі пояснює те, що в Донбасі –
«бастіоні монополістичного капіталу» – такий чис-
ленний прошарок прихильників радянського мину-
лого, сформований під потужним впливом росій-
ських піар-технологів.
На території Донбасу завжди існував «айсберг»
російської ментальності і російської культури, а за
часи незалежності українською державою не при-
кладалося ніяких зусиль для його зменшення. Роз-
виток прикордонних територій Донбасу в останнє
десятиріччя здійснювався за логікою фронтіру – по-
стійно трансформуючого простору, який являє со-
бою не стільки бар’єр поміж двох різних націй і
країн, скільки зону їх постійних контактів. Форму-
вання фронтірної моделі прикордоння (що відбува-
лось в умовах тісних дружніх стосунків між держа-
вами та народами) призвів до створення в цьому
прикордонному регіоні соціального простору, де
відбувалося достатньо швидке руйнування україн-
ської культурної компоненти в Донбасі і складали
60 Куромія Г., цит. праця. – С.5.
61 Там само. – C.101.
62 Инглехарт Р., Вельцель К., цит. праця. – C.12.
63 Там само. – C.43.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
227
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
підстави для поширення концепту «втраченого
раю»6417щодо радянського минулого.
Невипадково в інформаційному просторі росій-
ських медіа, які були постійно присутніми на тери-
торії Донбасу у продовж останніх років, найбільш
яскраво і привабливо представлено понятійно-фра-
зеологічний комплекс, ідентифікований із радянсь-
ким періодом. В результаті спотворений образ ми-
нулого замінив у свідомості пересічних мешканців
Донбасу реальну картину їх «доперестроечного»
життя. Цілеспрямована стратегія російських ЗМІ
працює на створення позитивного іміджу Росії з ви-
користанням ретроспективної символіки, створення
міфу про процвітання на основі іллюстрації рідких
точок відносного добробуту, приховуючи при
цьому існування обширних територій, позбавлених
таких ознак.
Тенденцію до ідеалізації радянського минулого
проаналізовано ще на початку 2000-х років видат-
ним російським соцілогом Ю. Левадою, який прис-
вятив багаторічні дослідження типу «радянської лю-
дини», яка є основою радянської тоталітарної сис-
теми, а останнім часом – умовою консервації і збе-
реження тоталітарних інститутів, які продовжують
існувати. Акцентується увага на тому, що такий тип
людини блокує потенціал розвитку суспільства
завдяки нескінченній «принизливій адаптації» до
автократичної, традиційно-патерналистської, репре-
сивної держави, забезпечуючи цим консервацію її
базових структур. Причому, як показали результати
його соціологічних досліджень, саме цей тип лю-
дини протистоїть тим групам і суспільним силам,
які декларують свою прихільність до ліберальних і
більш гуманих форм суспільства65.18Численність
цього типу і його функціональна роль відрізняють
характер розвитку Росії від інших країн Східної Єв-
ропи після краху комуністичної ідеї і розпаду соці-
алістичної системи.
Коли Ю. Левада підбивав висновки соцієталь-
ної трансформації, яка відбулася в пострадянський
період, він висунув три тези, важливі для розуміння
координат російського суспільства на початку
2000-х і сьогодняшних часів66.19Вимога в них «по-
рядку і стабільності», хоч не дуже ясно усвідомле-
них, займає одну з ключових позицій. Втім стабіль-
ною правомірно вважати суспільну систему, спро-
можну до відтворення, саморозвитку, до опору руй-
нівним впливам, і відновленню людського потенці-
алу. Як відомо, неспроможність радянської, і в ці-
лому, соціалістичної системи до виконання таких
64 Цикл передач російського телебачення, який
транслювався на терени України, мав таку само назву
«Радянський Союз – втрачений рай».
65 Гудков Л.Д. «Советский человек» в социологии
Юрия Левады / Л.Д. Гудков // Общественные науки и со-
временность. – 2007. – №6. – С.16-30. – C.22.
функцій виявилась фатальною для неї. Але й сучас-
ній Росії неможливо приписати ніякі з цих характе-
ристик стабільності. Провідні російські вчені харак-
теризують російське суспільство як олігархічно-
компрадорську, паразитичну модель індустріаль-
ного типу, своєрідну модифікацію «мильних буль-
башок», яка не має майбутнього67.20
«Нафтогазова» труба в фундаменті економіч-
ного благополуччя Росії обумовлює відсутність
довготривалого збереження існуючого рівня стабі-
льності, і, як наслідок, – домінуюче вимушене нама-
гання імітувати стабільність, впевненість, успіхи,
високу суспільну довіру щодо відношення до влади
(точніше, тільки одного її носія – Президента). Імі-
тація – ключове слово при аналізі дій і оцінок в різ-
них сферах і на різних рівнях суспільного життя Ро-
сії з початку цього століття, вважає Ю. Левада. Еле-
менти конструкцій, що були характерними для ми-
нулої епохи, продовжують діяти в установках і сте-
реотипах масової свідомості, і в системі масових
уподобань, до яких Левада відносить і сполохи «ав-
торитарних» ілюзій щодо влади, і посилення етно-
психологічних стереотипів і бар’єрів. В 2003 р.
Левада вірив, що мобілізаційний ефект войовничої
політики виявиться недовговічним, ретроспектив-
на символіка не має реального впливу, оскільки все
це не укорінено в переконаннях і установках лю-
дей68.21Однак в подальшому він робить висновок,
що надію на появу «нової людини», вільної від нас-
лідків тоталітарного минулого й готової виступити
активним фактором створення нового життя слід ві-
днести до ілюзорних очікувань. Дослідження остан-
ніх років показують, що сформована не «нова», а
пристосована людина, якій притаманні такі основні
риси: вимушена самоізоляція, державний патерна-
лізм, егалітаристська ієрархія, імперський синдром.
Будь-які прояви невизначеності, різкого ускла-
днення ситуації викликають у такої людини суміш
фрустрації, агресії, астенії, внутрішнього «психоло-
гічного» виснаження. Такий тип людини характери-
зується специфічною індивідуальною безвідповіда-
льністю, схильністю до переносу провини за свій
стан на будь-яких значимих інших – уряд, депутатів,
чиновників, керівництво, європейські країни («Гей-
ропу»), «америкосів» (ці винні у всьому), прибулих
з інших місць, але ніколи на самого себе. Саме такий
тип людини намагаються будь-яким чином зберег-
ти, або, якщо йдеться про молодь, виховати, на
пострадянському просторі російські іміджмейкери.
І в Донбасі, в силу особливостей ціннісних устано-
66 Левада Ю. Рамки и варианты исторического
выбора: несколько соображений о ходе российских тран-
сформаций / Юрий Левада // Мониторинг общественного
мнения. – 2003. – №1 (63). – С.8-12.
67 Российская социально-экономическая система: ре-
алии и векторы развития. Монография. М.: ИНФРА – М.,
2014. – С.416.
68 Левада Ю., цит. праця. – С.8.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
228
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
вок його мешканців, їм це вдалося повною мірою,
оскільки тут так і не сформувалося справжнє грома-
дянське та культурне підґрунтя, яке спиралося б на
цінності європейської традиції та культури. Таким
чином, поворот до минулого, в тому числі і автори-
тарного, не виключений.
Щодо характерних рис нового типу особис-
тості, яка виникає в процесі соціокультурної модер-
нізації, а саме: орієнтація на саморозвиток, прихи-
льність до демократичної організації суспільства,
особиста відповідальність людини за свою долю,
розвиток індивідуалізму і нонконформізму, пріори-
тет інтересів особистості в дилемі «особистість – су-
спільство», формування поняття «права людини»
тощо, то для їх формування у російських громадян і
«проросійських» мешканців Донбасу не приклада-
ється ніяких зусиль. Адже закономірним наслідком
опанування цих ціностей у населення є стійкі демо-
кратичні процеси в суспільстві, які дуже небажані як
керівництву сучасної Росії, так і його прихильникам
на монополізованому Донбасі.
Розглянуті особливості територіального розта-
шування й заселення Донбасу, умов життєдіяльно-
сті, соціокультурного розвитку та геополітичної орі-
єнтації обумовили формування специфічної регіона-
льної донбаської ідентичності. В сучасній Україні
вже існують різні варіанти проявів регіональної
ідентичності. Їх теоретичне осмислення важливе
для розуміння функціонування регіону як певного
соціуму і в цілому динаміки процесів регіоналізації
в державі. В даному дослідженні не ставилося мети
визначення структурних компонентів регіональної
ідентичності, її розгляд пов’язується з проблемами
регіоналізму і сепаратизму, ідеології яких потребу-
ють використання методології конструювання ре-
гіональної ідентичності.
Колектив вітчизняних науковців ще в 2007 р.
відзначав, що в Україні поширеною залишається
місцева ідентичність, а в деяких регіонах, за даними
опитувань, вона навіть переважає загальноукраїн-
ську. Переважання локальних ідентичностей над за-
гальнонаціональною у свідомості значної частини
громадян України виявляється в українських умовах
суттєвим викликом. Політичні маніпулювання мо-
жуть створити загрозу розмивання цілісної україн-
ської ідентичності, протиставляючи їй ідентичності
регіональні69.22
Політичний напрям конструювання регіональ-
ної ідентичності завжди супроводжує боротьбу ре-
гіональних еліт за ресурси і повноваження, а «воро-
гом» або, в м’якому варіанті, «конкурентом» регіону
69 Експертна доповідь "Україна в 2007 році: внутрі-
шнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку" [Еле-
ктронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/
book/ Eks_d2007/index.htm.
70 Кузьмин Н.Н. Воображая регион: анализ возмож-
ных оснований региональной идентичности / Н.Н. Кузь-
мин // Стосунки Сходу та Заходу України: минуле, сього-
виступає Центр, його регіональна політика щодо
розподілу ресурсів. В такому випадку, як вважають
деякі політологи, політична активність, заснована
на дискурсі регіональної ідентичності, головним чи-
ном концентрується на рівні регіональної еліти, а
деструктивні елементи масової свідомості відходять
на другий план. В цій ситуації конструювання регі-
ональної ідентичності відбувається в основному в
сфері оптимізації регіональної політики або претен-
зій на виключну роль регіону в державі (під гаслом
«що є вигідним для регіону N, то є вигідним і для
держави в цілому»). Регіональна еліта лише викори-
стовує масову регіональну свідомість в своїх інтере-
сах, і в інтересах регіону в цілому. Таке констру-
ювання регіональної ідентичності має в своїй основі
раціональні елементи70.23
Конструювання регіонів як значущих струк-
турних елементів соціального і політичного прос-
тору потребує пошуку інших засад формування ре-
гіональної ідентичності. Тобто, якщо відстояти свої
інтереси в умовах регіональної політики центру не-
можливо, то конструювання регіональної ідентич-
ності може переходити в іншу площину – акценту-
вання соціокультурних відмінностей. В соціокуль-
турному плані конструювання регіональної іденти-
чності вважається більш проблемним, оскільки воно
нерідко засновується на висвітленні цих відміннос-
тей на соціально-антропологічному рівні (винятко-
вість, особовість, неперевершеність, або меншою
мірою, неспівставність із «іншими»). Відомо, що
ідентичність формується завдяки розмежуванням і
конфронтаціям. Тобто вона не тільки задає парамет-
рів соціального об’єднання «своїх», але із необхід-
ністю має стати основою соціального розмежову-
вання з «іншими». При цьому формування регіона-
льної ідентичності може відбуватися як за рахунок
підкреслення власних достоїнств, так і шляхом при-
ниження значущості іншого. В останньому випадку
можна зіштовхнутися із проявами ксенофобії і «ре-
гіонального расизму» навіть в межах етнічно і куль-
турно однорідної держави.
М’який варіант акцентування соціокультурних
відмінностей в дискурсі регіональної ідентичності
не несе в собі суттєвих ризиків для соціуму в цілому,
скоріше навпаки – культурно його збагачує. Йдеться
і про «донецьку міфологію», і про «метафізику те-
риконів», «ментальні парадокси Донбасу» тощо71.24
Але радикалізація таких конструктів вносить в ідео-
логію регіоналізму, яка грає в цілому позитивну
роль в сучасному державному будівництві, негатив-
ні і небезпечні моменти. Порівняно з першим спосо-
дення та майбутнє: Матеріали Всеукраїнської конферен-
ції, Луганськ, 25-26 травня 2006 р. / наук. ред. І.Д. Коно-
нов. – Луганськ: Знание, 2006. – 368 с. – С. 149 – 156.
71 Метафізика Донецька. Філософські есе. – До-
нецьк: Донецьке відділення Наукового товариства ім.
Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім», 2012. – 198 с.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
229
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
бом конструювання регіональної ідентичності, варі-
ант домінування радикального соціокультурного
розмежування, навпаки, передусім засновується на
рівні масової свідомості, і розмежування відбува-
ється не між елітами, а між регіональними соціу-
мами72. 25
Конструювання радикально протиставлених
один одному регіональних спільнот, за нестачею чі-
тко виражених об’єктивних мовних і культурно-іс-
торичних відмінностей, має засновуватися більшою
мірою на ірраціональній міфологізації. Дані процеси
значно в меншому ступені можуть піддаватися раці-
ональному регулюванню, оскільки мають в своїй ос-
нові ірраціональну дихотомію «свій-чужий». Воче-
видь, що такий спосіб конструювання регіональної
ідентичності несе в собі цілий набір ризиків для по-
літичної стабільності, і навіть для цілісності дер-
жави.
Таким чином, виділені два варіанти констру-
ювання регіональної ідентичності розрізняються не
тільки за спрямованістю дискурсу (політичні вза-
ємодії і соціокультурні відмінності), а і за ступенем
конструктивності для загальнодержавних процесів.
Однак, оскільки ідентичність це феномен, який під-
лягає конструюванню, вона також дозволяє коректу-
вати соціокультурні передумови політичних проце-
сів в потрібному напряму. Свідоцтвом тому є розі-
граш карти «донбаської ідентичності» з боку Росії з
ціллю розв’язання своїх політичних і економічних
проблем шляхом провокації конфлікту поміж насе-
ленням східних і західних територій України.
Специфіка донбаської ідентичності формува-
лась під впливом декількох чинників. По-перше,
відсутністю облаштованих і дієвих кордонів з сусід-
ньою державою. Науковці попереджували, що на
Сході України пролягає «прозорий», належно не де-
маркований слабозахищений кордон, який є не лише
джерелом проблем, пов’язаних з транскордонною
злочинністю. У свідомості громадян умовність кор-
дону проектується на суверенітет країни, символізує
його неповноцінність. Це викликає сумнів у спромо-
жності держави контролювати свою територію, зни-
жує її авторитет в очах своїх громадян та міжнарод-
ної спільноти і, безумовно, не стимулює українську
ідентифікацію73.26
По-друге, тривалими процесами деукраїнізації
населення Донбасу. Відсутність ефективної куль-
турної політики центральної влади щодо інтеграції
Донбасу до українського простору обумовило зрос-
тання частки проросійськи налаштованого насе-
лення. У 1991 і 1996 рр. місцеві часописи «Жизнь
72 Кузьмин Н.Н., цит. праця. – С. 154.
73 Експертна доповідь "Україна в 2007 році: внут-
рішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку"
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.
gov.ua/book/Eks_d2007/index.htm.
74 Олександр Олексієнко., цит. праця.
Луганска» і «Наша газета» провели опитування з ви-
значення самоідентифікації мешканців Донбасу. Ча-
стка тих, хто вважав, що «населення Донбасу –
особлива спільність людей, котрі мають корені як в
Україні, так і в Росії», зменшилася з 54,9% 1991 р.
до 45,4% у 1996 р. Частка тих, хто відповів, що «тут
живуть переважно росіяни і представники інших на-
родів, які обрусіли», зросла більш як утричі – з 9,4
до 31,9%74.27За даними опитування 2007 р., проведе-
ного Центром О. Разумкова, значна частина жителів
Півдня і Сходу України вважають себе ближчими за
характером, звичаями і традиціями до жителів Росії,
ніж до своїх співвітчизників, що мешкають у Захід-
ному чи Центральному регіонах України75.28
По-третє, не сприйняттям центральної київ-
ської влади, яка вважалася для корінних мешканців
Донбасу чужою. Цей феномен має багато коренів:
в радянські часи на Донбасі були сконцентро-
вані підприємства союзного значення, які підпоряд-
ковувалися безпосередньо Москві. Оскільки біль-
шість побутових проблем вирішувалося галузевими
міністерствами, тому саме московська влада сприй-
малася як своя;
зрусифіковане населення, значна частка якого
мала російські корені, та яке постійно знаходилося
під впливом російського інформаційного простору,
мало більшу довіру до кремлівської влади, а не до
київської. Більш лояльно населення Донбасу відно-
силося до центральної влади України лише в ті пері-
оди, коли туди приходили представники донбаської
політичної еліти;
розвиток незалежної України супроводжувався
глибокою економічною кризою та значним падін-
ням життєвого рівня всього населення, що викли-
кало справедливі нарікання на неспроможність
центральної влади забезпечити добробут. Однак на
Донбасі населення втратило не лише доходи, а й
приналежність до Радянського Сорюзу (великої ба-
тьківщини), тому їх оцінка втрат були значно біль-
шою. Соціологічне опитування Центра Разумкова 7-
16 серпня 2015 р. показало, що на питання чого ро-
дина більше отримала – вигоди, чи втрат від здо-
буття незалежності, переважна частка респондентів
Донбасу вважали, що вони більше втратили (52,7%)
і лише 23,7% – що виграли, в центральних та захід-
них регіонах переважала частка тих, які виграли від
здобуття незалежності76;29
відсутність сформованих традицій державності
в Україні та поваги до влади, що обумовлено істо-
рією розвитку державності на терені України.
Центральна влада на території України тривалий час
була чужою – російською, польською, литовською і
75 Експертна доповідь "Україна в 2007 році: …".
76 Более 70% граждан поддерживают независимость
Украины – опрос [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.unian.net/society/1113641-bolee-70-grajdan-pod
derjivayut-nezavisimost-ukrainyi-opros.html#.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
230
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
тому викликала супротив. Сформована національна
влада поки що не має достатньо ефективних дер-
жавних інституцій та управлінських практик, зрілих
політичних традицій, а її бюрократичність та корум-
пованість формують зневагу до неї.
По-четверте, в суспільстві було сформовано гі-
пертрофовані уявлення про роль Донбасу в еконо-
міці України. Постійно наголошувалося про значну
частку валового регіонального продукту, що тут
створюється, про найбільші надходження валюти,
про значний обсяг промислової продукції. Однак
майже ніде не говорилося про те, які витрати несе
бюджет України на підтримку малоефективної еко-
номіки Донбасу, які інвестиційні ресурси направля-
ються в цей регіон. Впевненість у тому, що саме
Донбас кормить Україну, формувало негативне від-
ношення до мешканців центральної й західної Укра-
їни, як до утриманців (нахлебников).
По-п’яте, на Донбасі відбулося зрощення регіо-
нальної влади і великого бізнесу, метою якого були
контроль та присвоєння багатих ресурсів регіону.
Представники як старої й нової управлінської но-
менклатури, так і верхівки великого бізнесу Дон-
басу об’єднали зусилля в протистоянні з київською
владою, що не могло не вплинути на масову свідо-
мість населення.
Процеси в економічній сфері (регіональна дез-
інтеграція, диференціація, недосконала податкова і
міжбюджетна політика тощо), спекуляція певних
політичних партій і блоків на невігластві і фобіях
населення надали можливостей створення міфу про
Донбас і Галичину, як полюси регіональної системи
України і навіть концепту «двох Україн», яким «не
зійтися ніколи».
Отже, специфіка донбаської ідентичночті фор-
мувалась під впливом власної міфології, малоефек-
тивної соціально-економічної політики центральної
влади та зовнішнього інформаційно-культурного
впливу. Більшість населення Донбасу ніколи не ви-
сувало потужної національної перспективи, та не
надавало їй найбільшого значення. В умовах мир-
ного співіснування двох держав воно існувало як би
в двох реальностях: територіально – відносилося до
України; ментально – було більш спорідненим з Ро-
сією. В стабільних умовах розвитку, коли не було
потреби робити якийсь вибір, налаштоване проро-
сійськи та проукраїнськи населення цілком мирно
уживалося на одній території. Однак в період рево-
люційних змін це стало джерелом глибокого конф-
лікту, який під впливом зовнішнього втручання ви-
лився у збройне протистояння.
Накопичення ризик-потенціалу на Донбасі
та в Україні в цілому як підґрунтя конфлікту на
Сході.
Таким чином, Донбас розуміється як окремий
соціум, тобто регіон, який відрізняється від інших
областей, навіть сусідніх, такими суттєвими соціо-
культурними характеристиками, як соціопрофесій-
ний і національний склад населення, етнолінгвіс-
тичні особливості, характер трудових відносин, спо-
сіб життя, характер соціокультурного простору
(традиції, цінності, система соціокультурних кому-
нікацій тощо) та регіональна ідентичність. На дер-
жавному рівні цей регіон виступає вже як колектив-
ний соціально-політичний суб’єкт, а не об’єкт соці-
ально-економічних відносин, який виконує певні
функції у внутрішньодержавному розподілі праці,
формує певні політичні відносини із Центром, які не
зведені до дихотомії «домінування – підпорядку-
вання».
Закономірно поставити питання – чи достатнім
було існування саме такого регіонального соціуму
для сполоху сепаратистських настроїв, що виникли
ще в 2004-2005 рр., а вже в 2014 р. призвели до тра-
гічного перебігу подій? Вважаємо, що сформований
специфічний регіональний соціум, певним чином від-
межований від української національної ідеї, був
значною мірою проблемним для України, однак сам
по собі не міг призвести до вибухової ситуації, яка
склалась в 2014 р. Вирішальним було те, що в Дон-
басі та в Україні разом із антимодернізаційним
процесами поступово накопичувався ризик-потен-
ціал. Його нагромадження разом з агресивним зов-
нішнім впливом призвели до розв’язання збройного
протистояння.
Дотримуючись концепції суспільства ризику,
можна ствердити, що накопичення ризик-потенціалу
на регіональному рівні з часом тільки посилювалось.
Це пов’язано з такими явищами і тенденціями.
1. Формування відносної незалежності соці-
ально-економічного простору Донбасу, слабкої під-
контрольності території центральній владі. З самого
початку центральна влада навіть допомагала Дон-
басу залишатися «вільним степом», скидаючи туди
небажані соціальні елементи, намагаючись захис-
тити від них великі міста. Так трапилося у 1939-
1940 рр., коли людей із приєднаних до Радянського
Союзу земель посилали на Донбас як дешеву робочу
силу, і в післявоєнні роки, коли Донбас приймав
«небажані елементи» (усіляких утікачів, радянських
та іноземних військовополонених, українських наці-
оналістів, а також злочинців тощо). Подібна «мігра-
ція» відбувається і в сьогоденні за більш кривавим
сценарієм. Дослідник історії Донбасу Гірояки Куро-
мія, діставшись до архивів Донецької і Луганської
областей стверджує, що в сталінські роки жоден ук-
раїнський регіон навіть не наближався до Донбасу
за рівнем привабливості для «шукачів волі», але
краєм заслання та ув'язнення він був не меншою мі-
рою, ніж землею свободи. Незалежність Донбасу
була проблемою як для Москви, так і для Києва,
який ніколи не досягав значного успіху у спробах
впливати на Донбас. А об’єднана регіональна еліта
під прапором Партії регіонів мала змогу значною мі-
рою лобіювати власні інтереси під прикриттям інте-
ресів Донбасу.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
231
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
2. Формування в регіоні ризик-солідарностей.
Головним продуктом суспільства ризику є форму-
вання ризик-солідарностей. Цей термін визначає со-
лідарність виробників ризиків як спільноту людей,
що силовим чином приватизує національні ресурси,
виробничі та суспільні системи, включаючи соці-
альний порядок, в своїх власних інтересах77.30Така
ризик-солідарність на підставі монополістичного
капіталу, сформованого в Донбасі за короткий час в
основному політичними, кримінальними та іншими
позаекономічними методами, консолідувалась вже
наприкінці 90-х рр., заблокувавши доступ в регіон
конкурентам і захопивши політичну владу та інфор-
маційний простір. Державна влада протягом бага-
тьох років ще з часів Президента Л.Кучми не чинила
опору концентрації не тільки приватної власності, а
і фактично приватної влади на території Донбасу,
внаслідок чого цей монополістичний капітал забез-
печив собі економічну автономію і значні привілеї.
Нелегальність і насильство були тут ключовими ха-
рактеристиками.
Особливістю суспільного життя регіону є по-
тужні розгалужені родинні, кланові і клієнтельні
зв’язки. Поступово саме вони, а не закони, інтелек-
туальний потенціал людини, здібності і навіть доб-
росовісна і чесна праця стають джерелом влади, ба-
гатства, підвищення статусу і поваги. Така система
соціальної взаємодії разом із слабкістю державних
інститутів гальмують і роблять майже неможливим
процес модернізації і демократизації на теренах
Донбасу.
3. Значна частка ризиків пов’язана з поширені-
стю несприятливих умов праці та життя населення.
В економіці Донбасу переважають галузі, де най-
більш поширені важкі та небезпечні умови праці.
Так, у вугледобувній промисловості в 2013 р. більше
80% штатних працівників здійснювали трудову ді-
яльність, що не відповідала санітарно-гігієнічним
нормам, у сфері виробництва коксу та нафтопере-
роблення таких було 59%, у металургійному вироб-
ництві – майже 53%. А в цілому в Донецькій області
44%, в Луганській – 49% зайнятих працювали в та-
ких умовах78.31Важкі та небезпечні умови праці ви-
снажують життєві сили працівників, погіршують їх
здоров’я, ведуть до передчасної смертності. Органі-
зація виробництва в галузях важкої промисловості
здійснюється переважно на великих підприємствах,
де трудова діяльність пов’язана не лише з важкими
і небезпечними умовами праці, але й високим рів-
нем інтенсивності та цілодобовим режимом роботи.
Це передбачає значно вищий рівень винагороди за
працю. Однак навіть у вугільній промисловості
77 Яницкий О.Н. Социология риска / О.Н. Яницкий. –
М.: Изд-во LVS, 2003. – 192 c.
78 Стан умов праці найманих працівників у 2013
році. Статистичний бюлетень/ Державна служба статис-
тики України. – Київ, 2014. – С. 7-8.
вона складає близько 130% до середнього рівня по
області, а в інших видах промислової діяльності є
нижчою. Такий рівень заробітної плати не компен-
сує усіх тих зусиль і ризиків, які склалися у промис-
ловості Донбасу, вона є низькою і не забезпечує
нормального відтворення життєвих сил працівників
та добробуту їх родин. Окрім того, зайнятість на та-
ких підприємствах пов’язана з жорсткою дисциплі-
ною праці та безправним становищем найманого
працівника. Все це позначається і на способі життя
населення, який характеризується мінімізацією жит-
тєвих благ, а в районах закриття шахт наближається
вже до стану соціальної ексклюзії.
4. Окремі ризики повязані із тим, що в Донбасі
довгі роки не було сформовано «критичної маси»
людського та інтелектуального капіталу, відповід-
ного статусу центрального регіону – творчої інтелі-
генції, студентів, науковців, за винятком працівни-
ків галузевої гірничої науки. На відміну від Києва,
Харкова, Львову, Одеси, Дніпропетровська, До-
нецьк ніколи не був «губернським» містом, що та-
кож наклало свій відбиток на соціокультурні харак-
теристики його мешканців, обсяг «центральних»
функцій7932і атмосферу в цілому. При створенні в
60-ті роки минулого століття низки інститутів НАН
України в Донецьку, велика кількість їх співробіт-
ників була прибулими із інших регіонів – Росії, Ки-
єва, Західної України, для яких було створено при-
вабливі умови праці і побуту. Однак в подальшому
велика кількість наукових кадрів та представників
творчої еліти мігрувала з Донбасу в інші регіони
Україн и або інші країни, де була більш затребува-
ною.
5. Поширеність невігластва, різноманітних фо-
бій щодо подій в Україні та стратегій її розвитку. В
інтерв’ю соціолога, д.с.н. Оксани Міхеєвої відзна-
чено, що соціологічне дослідження настроїв меш-
канців Донецька, проведене у квітні 2014 р., засвід-
чило головний чинник нестабільності в житті мі-
ста – травмовану свідомість місцевого населення.
Це обумовлено інформаційною ситуацією в регіоні.
Майже половина мешканців Донецька отримувала
інформацію про події у світі в інтернеті, 40% – із те-
лебачення. Друкованих видань у Донецьку майже не
читали. Більше третини донеччан довіряли україн-
ським ЗМІ, 23% – російським, а 32% не довіряли
жодним. Якщо раніше страхи донеччан стосувалися
переважно природних потреб: голод, знецінення
гривні, то весною 2014 р. спрацювали страшилки
про «бандерівців»: щонайменше 60% мешканців
Донецька справді бояться радикально налаштова-
них мешканців Західної України, 47% донеччан у
79 При проведенні в кінці 80-х років дослідженні на-
явності центральних функцій у надвеликих міст України
Донецьк опинився на останньому – шостому місті [Тер-
риториальные системы городских поселений Украинской
ССР / Е.И. Питюренко. – К.: «Наук. думка», 1983. – 205 с.
– С.82-83].
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
232
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
квітні боялися центральної київської влади, понад
третини – європейських і американських політиків.
На Донбасі вірили, що на території України Європа
та США воюють із Росією80.33
Не менш значний ризик-потенціал формувався
і на національному рівні. Це пов’язано з такими не-
гативними явищами:
відсутність дійсних реформ задекларованих в
усіх сферах суспільства. В найпершу чергу це стосу-
ється модернізації економіки на інноваційній основі
та підвищення її ефективності, детінізації, демоно-
полізації, що є основою зростання добробуту насе-
лення. Поки що відсутні успіхи у подоланні коруп-
ції, реформуванні закостенілої бюрократичної сис-
теми, судової реформи тощо. Все це сприяє нагро-
мадженню потенціалу негативізму в суспільному
житті;
тривала нестабільність існуючого співвідно-
шення політичних сил і впливів на усіх рівнях
влади, постійна жорстка боротьба партій за пред-
ставництво у владних органах на всіх рівня, перма-
нентний навколовиборчий ажіотаж 2004-2014 рр.,
що дезорієнтує населення, породжує сумніви у
спроможності в Україні формування легітимної, діє-
здатної та ефективної влади, створення стабільної та
незалежної держави. Опитування Центра Разумкова
2015 р. показали, що вважали Україну дійсно неза-
лежною державою більшість опитаних в Централь-
ному та Західному регіонах, на Донбасі (на підконт-
рольних Україні територіях) більшість притримува-
лися протилежної точки зору81;34
відсутність активної державної культурної по-
літики, яка б могла сформувати національний соці-
окультурний простір та інтегрувати суспільство.
Вітчизняні дослідники підкреслюють, що історія та
культура є не менш істотними чинниками ідентифі-
кації національної свідомості. Для української нації,
яка, з огляду на історичні обставини, тривалий час
формувалася саме як «культурна» (Kulturnation), а
не «державна» (Staatnation), вони є дуже важливим
компонентом ідентичності. Будь-яка успішна полі-
тична нація має своє етнічне та мовно-культурне
ядро, навіть коли вона формується за принципом
«плавильного тигля», як американська. Для України
культурні чинники є дуже важливими саме тепер, за
недостатньої ефективності державних інституцій,
незрілості політичних традицій та слабкості грома-
дянських практик. За таких умов культурні складові
української ідентичності спроможні зміцнити стабі-
льність у країні82.35 Однак в Україні культурна сфера
80 "Если вместо головы снаряд...". Як формувалась
ідентичність Донбасу. Ольга Клінова. Інтерв’ю з соціоло-
гом, д.с.н. Оксаною Міхеєвою [Електронний ресурс] //
Українська правда. Історична правда. – 11.12.2014. – Ре-
жим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/
12/11/146063/.
81 Более 70% граждан поддерживают независимость
Украины – опрос [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
розвивалась за залишковим принципом, що обумо-
вило значні прогалини в найбільш масових та затре-
буваних видах мистецтва та засилля іноземного,
здебільш російського, культурного продукту.
Окремо треба відмітити такий ризикостворю-
ючий фактор, як прихильність певних державних ді-
ячів, а також діячів культури України до етноцент-
річної парадигми. Етноцентрічна парадигма – це на-
слідок навіть не індустріальної, а доіндустріальної
епохи. Політика соціокультурної уніфікації усього
простору України, редукція усієї цивілізаційної ос-
нови до єдиної державно-визнаної етнокультури не-
припустима в сучасному модернізованому суспіль-
стві. Стале намагання очистити етнокультурну від
«шкідливих» домішок призводить до її деградації,
руйнації83.36
Принцип «одна нація, одна мова, одна церква»
не тільки належить минулому і позаминулому сто-
літтю, а іншій епосі – індустріальній. Навіть в За-
хідній Україні за оцінками соціологів він не набирав
прихильників у половини опитаних. Але це не зава-
жило його використанню як в довготривалому роз-
колі України, так і в майже миттєвому сепаратист-
ському сполоху. Донбас – це специфічна соціокуль-
турна спільність, що вникла як синтез сукупності
процесів (економічних, політичних і культурних), ні
один з яких не може трактуватися як абсолютна де-
термінанта. В її основі лежить синтез двох основних
(російської і української) і цілого ряду інших куль-
тур, який має не приводити до кризи будь-якої із її
складових, але, навпаки, ще більше відкривати її
внутрішній потенціал.
В загостренні протиріч на Донбасі вагому роль
відіграли зовнішні ризики – інформаційна та тери-
торіальна політика Росії, яка спрямована на підрив
суверенітету й цілісності України.
Завдяки сучасним інформаційно-комунікацій-
ним технологіям (ІКТ), здійснювалося формування
потрібних регіональним владним і політичним
структурам настроїв, установок, вимог тощо, які б
забезпечували їх поточні і стратегічні інтереси ра-
зом із геополітичними інтересами сусідньої держави
з її проектом «Русского мира». Інформаційно-ідео-
логічний стан в наші часи цілковито є наслідком
функціонування ІКТ, а також інших засобів ідеоло-
гічного впливу в межах регіону. Підпадаючи під
вплив регіональних ЗМІ і поступово під російський
інформаційний простір, масова свідомість насе-
лення Донбасу формувалась згідно із заданими
http://www.unian.net/society/1113641-bolee-70-grajdan-pod
derjivayut-nezavisimost-ukrainyi-opros.html#.
82 Експертна доповідь "Україна в 2007 році: внутрі-
шнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку" [Еле-
ктронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/
book/Eks_d2007/index.htm.
83 Попов В.Б., цит. праця. – С. 135.
В. П. Антонюк, О. Д. Прогнімак
233
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
ними установками. Так само це стало фактором дез-
організації і дезінтеграції в Україні, якому довгі
роки не надавалось належної уваги з боку централь-
ної влади.
Одна з теорій потужного впливу масових кому-
нікацій на населення – «формування порядку ден-
ного», яка пояснює методи підвищення інтересу гро-
мадськості до певних подій, особистостей, проблем,
ідей через висвітлення їх в ЗМІ. Про нав’язливе ви-
користання ретроспективної символіки в ЗМІ вже
йшлося. Інший хід російських піар-технологів –
створення в соціальних мережах Інтернету так зва-
них hate sites (місць ненависті), для яких вже існує
спеціальний термін undernet. (на зразок мережного
андеграунду). Треба також прийняти до уваги те, що
одною із концептуальних засад нової російської іде-
ології поступово стає негативне ставлення до ЄС і
особливо США, і відповідно до їх цінностей, демок-
ратичного устрою, що також є «на порядку ден-
ному» у ЗМІ.
Найбільша небезпека полягає в тому, що в су-
часних умовах відбувається переміщення ІКТ із
сфери соціальних комунікацій в сферу маніпулю-
вання, чим створюються умови для необмеженого та
небезпечного деструктивного впливу інформацій-
ного простору на свідомість людини та її поведінку,
і управління сприйняттям індивідом соціокультур-
ної реальності, навіть конструюючи штучну соці-
альну реальність. В умовах втрати достовірності і
довіри до реальних ЗМІ, люди все частіше зверта-
ються до віртуального спілкування, до соціальних
мереж, стаючи майже їх заручниками і одночасно
пропагандистами. На численних форумах учасники
обмінюються думкою щодо будь-яких явищ полі-
тики, культури, мистецтва, історичних подій тощо, і
разом формують їх спільну оцінку. Це явище ви-
никло на вільних, спонтанних засадах, але зараз вже
повною мірою використовується в заданих цілях.
Для цього створюються спеціальні (короткочасні)
он-лайнові спільноти, які займаються розміщенням
в чатах, форумах, новинах повідомлень і коментарів
необхідного змісту, укорінення його в суспільній
свідомості. Потім через користувачів мереж роз-
повсюджуються ідеї, які будуть підтримані і ре-
трансльовані великою кількістю таких самих корис-
тувачів, що вводяться в оману. Таке активне керу-
вання думкою громадськості, навіть створення
штучної громадської думки отримало назву «астро-
турфинг», і доволі часто використовується політич-
ними і провладними структурами у своїх цілях і на-
мірах84.37Трансмісійний механізм астротурфингу за-
сновано на високому рівні довіри користувачів соці-
альних мереж один до одного.
Останнім часом почали застосовуватися такі
технології маніпулювання свідомістю Інтернет-ко-
ристувачів – спеціальний найом Інтернет- комента-
торів (в Китаї їх кількість досягає декількох десятків
тисяч – «50-центова армія») і навіть є відомості про
створення центрів для їх підготовки і виконання
завдань, в тому числі і в Росії84.
Таким чином, можна зробити висновок, що
впродовж останніх двох століть на Донбасі сформо-
вано значний за чисельністю людський потенціал,
який має специфічну суперечливу регіональну іден-
тичність, сформовану в ході історико-культурного
та соціально-економічного розвитку території. В
умовах накопичення ризик-потенціалу на регіональ-
ному та національному рівнях та під впливом ін-
формаційної війни, розв’язаної Росією, суперечно-
сті, закладені в регіональній ідентичності населення
Донбасу, спрацювали в несподіваний руйнівний
спосіб – викликали сепаратиський рух, підтриманий
Росією, що призвело до масштабного збройного
протистояння.
Наслідком є численні матеріальні та людські
втрати, зниження обсягів економічної діяльності та
доходів населення, розділення Донбасу на дві тери-
торії – непідконтрольну та підконтрольну Україні.
Доля непідконтрольної території поки що не
визначена, однак є ризик її втрати для України, оскі-
льки впродовж останнього року там формується не
український економічний та соціальний простір
(рубльова зона, російські стандарти в бухгалтерсь-
кому обліку, в освітніх закладах тощо), а соціокуль-
турна орієнтація населення все більше віддаляється
від України.
Існують суттєві проблеми і ризики для соціаль-
ного розвитку на підконтрольній Україні території
Донбасу. Вони пов’язані з проблемами безробіття та
низьких доходів, наявністю значної кількості виму-
шених переселенців та потребами їх облаштування і
підтримки. Слід відзначити, що і на підконтрольній
Україні території значна частка населення має до-
сить сильні проросійські настрої, ностальгію за
втраченим радянським раєм та упереджене відно-
шення до центральної влади України, звинувачуючи
її у всіх бідах, що випали країні. Все це в сукупності
може бути чинником подальшої нестабільності та
соціального протесту.
Для подолання цих ризиків важливо розробити
та реалізувати потужну програму відродження та
більш тісної інтеграції Донбасу в економічний та со-
ціокультурний простір України. Це можливе за умов
економічного зростання, інтенсивної розбудови ку-
льтурного потенціалу України, реальних реформ та
забезпечення справедливості, вирішення проблем
внітрішніх переселенців.
Стаття надійшла до редакції 03.09.2015
Прийнято до друку 16.09.2015
84 Корнивская В.О. Роль профессионализма в про-
цессе преодоления информационной асимметрии /В.О.
Корнивская // Экономическая теория. – 2012. – №3. –
С.42-50.
|