Українська та зарубіжна історіографія про вплив вікінгів на розвиток ранньої державності у сусідніх народів на прикладі ірландського суспільства

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Лісін, Д.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2013
Назва видання:	Княжа доба: історія і культура
Теми:	Рецензії та огляди
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93736
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Українська та зарубіжна історіографія про вплив вікінгів на розвиток ранньої державності у сусідніх народів на прикладі ірландського суспільства / Д. Лісін // Княжа доба: історія і культура. — 2013. — Вип. 7. — С. 246-255. — Бібліогр.: 53 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-93736
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-937362016-02-04T03:02:06Z Українська та зарубіжна історіографія про вплив вікінгів на розвиток ранньої державності у сусідніх народів на прикладі ірландського суспільства Лісін, Д. Рецензії та огляди 2013 Article Українська та зарубіжна історіографія про вплив вікінгів на розвиток ранньої державності у сусідніх народів на прикладі ірландського суспільства / Д. Лісін // Княжа доба: історія і культура. — 2013. — Вип. 7. — С. 246-255. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93736 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії та огляди Рецензії та огляди
spellingShingle	Рецензії та огляди Рецензії та огляди Лісін, Д. Українська та зарубіжна історіографія про вплив вікінгів на розвиток ранньої державності у сусідніх народів на прикладі ірландського суспільства Княжа доба: історія і культура
format	Article
author	Лісін, Д.
author_facet	Лісін, Д.
author_sort	Лісін, Д.
title	Українська та зарубіжна історіографія про вплив вікінгів на розвиток ранньої державності у сусідніх народів на прикладі ірландського суспільства
title_short	Українська та зарубіжна історіографія про вплив вікінгів на розвиток ранньої державності у сусідніх народів на прикладі ірландського суспільства
title_full	Українська та зарубіжна історіографія про вплив вікінгів на розвиток ранньої державності у сусідніх народів на прикладі ірландського суспільства
title_fullStr	Українська та зарубіжна історіографія про вплив вікінгів на розвиток ранньої державності у сусідніх народів на прикладі ірландського суспільства
title_full_unstemmed	Українська та зарубіжна історіографія про вплив вікінгів на розвиток ранньої державності у сусідніх народів на прикладі ірландського суспільства
title_sort	українська та зарубіжна історіографія про вплив вікінгів на розвиток ранньої державності у сусідніх народів на прикладі ірландського суспільства
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Рецензії та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93736
citation_txt	Українська та зарубіжна історіографія про вплив вікінгів на розвиток ранньої державності у сусідніх народів на прикладі ірландського суспільства / Д. Лісін // Княжа доба: історія і культура. — 2013. — Вип. 7. — С. 246-255. — Бібліогр.: 53 назв. — укр.
series	Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv	AT lísínd ukraínsʹkatazarubížnaístoríografíâprovplivvíkíngívnarozvitokrannʹoíderžavnostíususídníhnarodívnaprikladíírlandsʹkogosuspílʹstva
first_indexed	2025-07-06T23:39:35Z
last_indexed	2025-07-06T23:39:35Z
_version_	1836942807434002432
fulltext	Дмитро ЛІСІН УКРАЇНСЬКА ТА ЗАРУБІЖНА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРО ВПЛИВ ВІКІНГІВ НА РОЗВИТОК РАННЬОЇ ДЕРЖАВНОСТІ У СУСІДНІХ НАРОДІВ НА ПРИКЛАДІ ІРЛАНДСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА Від кінця VIII до початку ХІ ст. розвиток низки держав Європи перебу- вав під військово-політичним впливом вікінгів. Розпочавши з розбійниць- ких походів, вихідці зі Скандинавських країн поступово перейшли до за- снування торгових факторій, завдяки чому включилися до економічного життя не лише Європи, а й Близького Сходу. Подальша еволюція таких факторій привела до формування міцних політичних об’єднань на чолі з власними скандинавськими династіями, що дало можливість вікінгам по- сісти істотне місце в політичній історії ранньої Русі IX–XI ст., а також окре- мих країн Європи, зокрема Англії, Шотландії та Ірландії. Брак джерел до студій над проникненням вікінгів до багатьох регіонів Європи змушує вдаватися до ширших аналогій з теренами, щодо яких ін- формація про роль вікінгів збереглася краще. Серед таких територій, що зазнали військово-політичного впливу вікінгів, варто окремо виділити Ір- ландію, яка, хоча й була на VIII ст. включена до християнського світу, мала самобутнє, відмінне від решти європейських народів культурно-релігійне життя, що привело до утворення, зокрема, окремої Ірландської, або Кельт- ської Церкви. Така ситуація стала наслідком низки факторів. Насамперед це було викликано віддаленим розташуванням Ірландії від християнського центру Західної Європи – Риму. Занепад у ранньому Середньовіччі систе- ми комунікацій, а також ізоляція острівної Ірландії від континентальної Європи зводили контакти ірландців з ним до мінімуму1. Водночас на формування Кельтської Церкви вплинула також система язичницьких вірувань. Більшість кельтських племен (галлів, бриттів, іберій- ців) у різний період втратили незалежність і були включені в політичну та культурно-релігійну сферу впливу Римської імперії. На відміну від них, га- ели* не зазнали впливу, що дозволило їм значною мірою розвинути власну культуру на базі язичницької релігії. На момент прийняття християнства в 1 Диллон М., Чедвик Н. К. История кельтских королевств. – Москва, 2006. – С. 215. * Гаели (скотти) – група кельтських племен, що мешкала в Ірландії з IV ст. до н. е. У V–VI ст. частина гаелів пересели- лися на територію сучасної Шотландії, де спільно із племенами піктів утворила шотландську національність. 247УКРАЇНСЬКА ТА ЗАРУБІЖНА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРО ВПЛИВ ВІКІНГІВ… V ст. на острові вже існувала розбудована система вірувань, яка не була ви- тіснена новою релігією, а стала її органічною частиною, що немало й визна- чило самобутній характер Кельтської Церкви. На кінець VIII ст. ірландське суспільство ще зберігало свою відмінність у порівнянні з іншими західно- європейськими країнами. З огляду на це, взаємини вікінгів-язичників з на- селенням Ірландії виділяються з-поміж інших. Це дозволяє певною мірою наблизити бази порівняння контактів вікінгів в Ірландії з їх контактами на Русі, яка так само перебувала під потужним потоком християнізації – зі сторони Візантії, але, на загал, залишалася язичницькою (навіть якщо прий няти без застережень версію Аскольдового хрещення). У вивченні проблеми вікінгів українську історіографію репрезентують переважно праці, які розкривають взаємовідносини скандинавів із земля- ми Київської Русі, їх династичні зв’язки та вплив вікінгів на розвиток Русі і Східної Європи загалом. Водночас активність вікінгів у Західній Європі, та Ірландії зокрема, залишається поза дослідженням українських науковців. Активізація розроблення проблеми виводиться з дискусії, яка розпоча- лася між норманістами та антинорманістами, щодо походження давньорусь- кої державності. У різні часи зазначеному питанню присвятили свої праці чимало дослідників2. Дискусія з цього приводу продовжується досі. З часом у ній виокремилися поодинокі аспекти, дотичні до зазначеної суперечки, зо- крема проблема походження династії Рюриковичів3. Ще одним питанням, 2 Див.: Венелин Ю. И. Скандинавома- ния и её поклонники, или столетние изыскания о варягах. – Москва, 1842. – 120 с.; Шахматов А. А. Сказание о при- звании варягов. – Санкт-Петербург, 1904. – 85 с.; Брим В. А. Происхожде- ние термина “Русь” // Россия и Запад. Исторический сборник. – Петроград, 1923. – № 1. – C. 5–10; Пархоменко В. А. К вопросу о “норманнском завоевании” и происхождении Руси // Историк-марк- сист. – Москва, 1938. – № 4. – С. 106–111; Черных П. Я. К вопросу о происхожде- нии имени “варяг” // Ученые записки Ярославского государственного педаго- гического института. – Ярославль, 1944. – Вып. 4. – С. 63 –76; Греков Б. Д. О роли варягов в истории Руси // Новое время. – 1947. – № 30. – С. 12–15; Шушарин В. П. О сущности и формах современного нор- манизма // Вопросы истории. – 1960. – № 8. – С. 65–93; Брайчевський М. Ю. Біля джерел слов’янської державності (Со- ціально-економічний розвиток черня- хівських племен). – Київ, 1964. – 355 с.; Його ж. Походження Русі. – Київ, 1968. – 224 с.; Шаскольский И. П. Норманская те- ория в современной буржуазной науке. – Москва; Ленинград, 1965. – 222 с.; Его же. Вопрос о происхождении имени “Русь” в современной буржуазной науке // Тру- ды Ленинградского отделения Институ- та истории. – Ленинград, 1967. – Т. 10. – С. 129–167; Кузьмин А. Г. Об этнической природе варягов // Вопросы истории. – 1974. – № 11. – С. 54–83.; Петрухин В. Я. Начало этнокультурной истории Руси. – Смоленск; Москва, 1995. – 317 с.; Пріцак О. Походження Русі. Стародавні скандинав- ські джерела (крім ісландських саг). – Київ, 1997. – Т. 1. – 1080 с.; Його ж. Похо- дження Русі. Стародавні скандинавські саги і Стара Скандинавія. – Київ, 2003. – Т. 2. – 1304 с.; Котляр М. Ф. Історія давньо- руської державності. – Київ, 2002. – 234 с.; Баран В. Д., Баран Я. В. Історичні витоки українського народу. – Київ, 2005. – 208 с.; Фомин В. В. Варяги и варяжская Русь: К итогам дискуссии по варяжскому вопро- су. – Москва, 2005. – 486 с. 3 Ловмянский Х. Рорик Фрисландский и Рюрик “Новгородский” // Скандинав- ский сборник. – Таллин, 1963. – Вып. 7. – С. 221–249; Свердлов М. Б. Rörіk (Hrørіkr) і Gordun // Восточная Европа в древности и средневековье. – Москва, 1994. – С. 31–42; 248 Дмитро ЛІСІН що привернуло увагу вітчизняних та російських дослідників, є проблема присутності вікінгів у Центрально-Східній Європі4. Однак відносини вікінгів із країнами Західної Європи й Ірландії в українській історіографії залиша- ються недослідженими. Виняток складають поодинокі праці окремих на- уковців. Зокрема, таким є доробок Федора Андрощука. Серед його студій, присвячених дослідженню діяльності вікінгів на теренах Східної Європи5, є також і розвідка про взаємозв’язки Скандинавії та Британії в епоху вікінгів6. Він проаналізував різні типи мечів, віднайдених при археологічних дослі- дженнях, зокрема, порівняв мистецьке оздоблення окремих з них, на основі якого вказав на тісні контакти між Данією та Британією за часів вікінгів7. У російській історіографії дискусія навколо походження Руської дер- жави теж посідає значне місце, але водночас розвивається й вивчення сус- пільства вікінгів загалом. Серед них виділяються праці Арона Гурєвіча8, Гліба Лебедєва9 та Олени Мельникової10. Але ірландські сюжети навіть у Азбелев С. Н. Обзор источников о проис- хождении Рюрика и версия о его славян- ских предках // Известия Русского генеа- логического общества. – Санкт-Петербург, 1994. – Вып. 1. – С. 41–59; Его же. О проис- хождении династии Рюриковичей // Рос- сия и зарубежье: генеалогические связи. І Международный генеалогический кол- локвиум. – Москва, 1999. – С. 32–47; Ано- хин Г. И. Рюрик – солевар из Русы // Че- ловек. – Москва, 1994. – Вып. 4. – С. 77–92; Пчелов Е. В. Генеалогия древнерусских кня- зей ІХ – начала ХІ в. – Москва, 2001. – 262 с.; Войтович Л. В. Рюрик: легенди і дійсність. Стан дискусії на початку ХХІ ст. // Наукові зошити історичного факультету. Львів- ський національний університет ім. Івана Франка. Збірник наукових праць. – Львів, 2005. – Вип. 7. – С. 25–35; Его же. Рюрик: легенды и действительность // Исследо- вания по русской истории и культуре. Сборник статей к 70-летию профессора Игоря Яковлевича Фроянова. – Москва, 2006. – С. 111–121. 4 Рыдзевская Е. А. Древняя Русь и Скан- динавия IX–XIV вв. – Москва, 1978. – 239 с.; Войтович Л. В. Вікінги в Централь- но-Східній Європі: проблеми Ладоги і Пліснеська // Археологічні дослідження Львівського університету. – Львів, 2009. – Вип. 12. – С. 79–101; Його ж. Загадки ві- кінгів: Ладога і Пліснеськ. Продовження дискусії на межі ХХ–ХХІ століть // Укра- їна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2011. – Вип. 20: Actеs testantibus. Ювілейний збірник на пошану Леонтія Войтовича. – С. 142–188. 5 Андрощук Ф. А. Нормани і слов’яни у Подесінні (моделі культурної взаємо- дії доби раннього середньовіччя). – Київ, 1999; Його ж. Скандинавские древности в социальной топографии древнего Кие- ва // Ruthenica. – Київ, 2004. – Т. 3. – С. 7–47; Його ж. Мечи и некоторые проблемы хро- нологии эпохи викингов // Краеугольный камень. Археология, история, искусство, культура России и сопредельных стран: Сб. научн. статей: В 2 т. – Москва, 2010. – Т. 1. – С. 72–93. 6 Ejusdem. The “Ljudota Sword?” (An episode of Contacts Between Britain and Scandinavia in the Late Viking Age) // Ruthenica. – Київ, 2003. – T. 2. – С. 15–25. 7 Ibidem. – С. 20. 8 Гуревич А. Я. Походы викингов. – Москва, 1966. – 183 с.; Его же. Свободное крестьянство феодальной Норвегии. – Москва, 1967. – 285 с.; Его же. Избранные труды. – Москва; Санкт-Петербург, 1999. – Т. 1: Древние германцы. Викин- ги. – 352 с.; – Москва, Санкт-Петербург, 1999. – Т. 2: Средневековый мир. – 560 с.; – Санкт-Петербург, 2006. – Т. 3: Крестьян- ство средневековой Норвегии. – 368 с. 9 Лебедев Г. С. Эпоха викингов в Север- ной Европе и на Руси. – Санкт-Петербург, 2005. 10 Мельникова Е. А. Древнескандинав- ские географические сочинения: Тексты, перевод, комментарий. – Москва, 1986. – 232 с.; Её же. Образ мира: Географические 249УКРАЇНСЬКА ТА ЗАРУБІЖНА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРО ВПЛИВ ВІКІНГІВ… них виступають лише побіжно. Так, А. Гурєвіч зазначив, що успіх військо- вих рейдів вікінгів в Ірландії був зумовлений політичною роздробленістю останньої, а також відсутністю в ірландських королівствах потужного вій- ськового флоту11. Досліджуючи подальшу експансію вікінгів у Європі, істо- рик вказав, що Ірландія та Ірландське море стали одним з основних марш- рутів на шляху до західного узбережжя Франції та Південної Європи12. Дана проблема тривалий час не розглядалася і в західноєвропейській історіографії. Як зазначив данський дослідник Пауль Холм, до 1970-х років питання “вікінги в Ірландії” в історіографії практично не існувало13. Він по- яснив відсутність інтересу до відповідного кола проблем національно-полі- тичною ситуацією у самій Ірландії, яка немало часу перебувала у складі Ве- ликобританії. На початку ХХ ст. вторгнення вікінгів до Ірландії виявилося підґрунтям для політичної пропаганди14. Так, частина істориків, ставши на захист версії норманського захоплення Ірландії, зазначала, що вторгнення вікінгів було сприятливим для ірландського суспільства і показало пере- ваги єдиної королівської влади. На противагу їм Ед Мак-Нейл, якого вва- жають одним з перших дослідників давньої історії Ірландії, доводив, що ірландська нація не лише вистояла, а й змогла інтегрувати вікінгів у своє суспільство15. Уже після здобуття Ірландією незалежності розпочався пере- гляд історії Ірландії загалом і періоду вторгнення вікінгів зокрема. Від кінця 1960-х років минулого століття дослідження цього питання почало включати і матеріали археологічних пошуків, що дало змогу отри- мати нові джерела та переосмислити надбання попередніх років. Результа- том цього стали численні праці. Серед них варто відзначити ірландського дослідника Доннхад О’Коррена16, який висловив думку, що вікінги посту- пово стали силою у міжусобній боротьбі ірландських королів. Фактично його підхід повернув дослідження до базового питання: чи існував вплив вікінгів на Ірландію взагалі17? На основі анналів та саг історик переосмис- лив роль вікінгів у регіоні, ствердив, що більшість нападів у ІХ ст. здійснено не з Норвегії чи Данії, а винятково Шотландії18. На підставі лінгвістичного аналізу дослідник доводив, що Лотленд (Lothlend) або Лохлейн (Lochlainn), представления в Западной и Северной Европе. V–XIV века. – Москва, 1998. – 256 с.; Её же. Скандинавские рунические надписи: Новые находки и интерпрета- ции. Тексты, перевод, комментарий. – Москва, 2001. – 496 с. 11 Гуревич А. Избранные труды. – Т. 1. – С. 113. 12 Там же. – С. 136. 13 Holm P. Between apathy and antipathy: the Vikings in history // Peritia, 8. – Cork, 1994. – P. 151. 14 Ibidem. – P. 159. 15 Ibidem. 16 Ó Corráin D. Ireland before the Nor- mans. – Dublin, 1972. – 222 p.; Ó Corráin D., MacCurtain M. Women in Irish History: the Historic Dimension. – Dublin, 1978. – 125 p.; Idem. Sages, saints and storytellers: Celtic studies in honour of James Carney. – Maynooth, 1989. – 472 p.; Viking Ireland-af- terthoughts // Clarke H. B., Ní Mhaonaigh M. & R. Ó Floinn. Ireland and Scandinavia in the early Viking age. – Dublin, 1998. – P. 421–452; The Viking Age: Ireland and the West-Proceedings of the XVth Viking Con- gress. – Cork, 2005. – 610 p. 17 Holm P. Between apathy... – P. 167. 18 Ó Corráin D. Vikings in Ireland and Scotland in the Ninth Centuary // Peritia, 12. – Cork, 1998. – P. 297. 250 Дмитро ЛІСІН місцевість, яку згадують автори ірландських анналів як країну вікінгів, зна- ходилася на західному узбережжі Шотландії включно із сусідніми остро- вами19. На його думку, вже на середину століття шотландські вікінги ста- ли потужним військово-політичним утворенням із власною династією, не пов’язаною зі Скандинавією – усі згадані в ірландських анналах ватажки вікінгів не могли походити із Скандинавії20. Окрім того, дослідник піддав сумніву деякі джерела до походження ду- блінської династії, зокрема – саги. Так, він погодився з ідеєю британського дослідника Пітера Сойєра, що “Сага про Інглінгів” – одне з джерел до про- блеми династичного зв’язку Ірландії і Норвегії – не є повністю правдивою історією Скандинавії Х–ХІ ст., а включає багато переплутаного матеріалу з різночасових ранніх саг, який редактори намагалися звести в єдине ціле21. Так само критично він поставився і до ірландської саги “Війна ірландців з іноземцями”, у якій, як зазначив дослідник, наведено імена, взяті з пізні- ших джерел22, хоча довший час у літературі, зокрема, норвезький історик Андреас Бугге, використовували даний текст як надійне джерело23. Д. О’Коррен дійшов висновку, що напади вікінгів в IX ст. скоординува- ла Шотландська династія, яка з часом зробила Дублін центром свого по- літичного утворення. Воно проіснувало до 902 р., коли Дублінська династія була вимушена покинути Ірландію і змогла відновити свою владу лише в 917 р.24 Таке міркування дає змогу по-іншому подивитися на проблему та її інтерпретацію, оскільки завдяки йому в скандинавських та ірландських взаємовпливах з’явилася третя сторона – шотландська. Дещо відмінними щодо династичних зв’язків острівних вікінгів з Нор- вегією є погляди ірландської дослідниці Мері Ні Маонай25. Аналізуючи об- раз вікінгів в ірландській літературі, вона звернула увагу на дискусійне пи- тання, що його в 1998 р. розглянув Д. О’Коррен, – про локалізацію країни вікінгів Лохлейн. Провівши власне дослідження, вона дійшла висновку, що, не дивлячись на використання даного терміна для окреслення Шотландії у частини авторів ХІІ ст. (на що вказав Д. О’Коррен), низка їх сучасників розу- міла під ним Норвегію26. Окрім М. Ні Маонай, до цієї дискусії на сучасному етапі долучився також Карл Етінгам27. Дотичною до даної полеміки є праця британської дослідниці Керо- лайн Донхам28, яка зосередила увагу на шляху формування та зміцнен- ня влади королівської династії вікінгів у Йорку, захоплення Дубліна та її відносин із сусідніми правителями. Авторка простежила діяльність 19 Ó Corráin D. Vikings… – P. 305. 20 Ibidem. – P. 309. 21 Ibidem. – P. 299. Війна ірландців з іноземцями (Cogad Gáedel re Gallaib) – середньовічний ір- ландський текст, укладений між 1103– 1111 рр. Він описує боротьбу ірландців на чолі з верховним королем Бріаном Бору (941–1014) в період між 967 і 1014 рр. 22 Ó Corráin D. Vikings... – P. 309. 23 Holm P. Between apathy... – P. 157. 24 Ó Corráin D. Vikings... – P. 338. 25 Ni Mhaonaigh M. The Vikings in Medi- eval Irish Literature // Vikings in Ireland / Edited by Larsen A. C. – Roskilde, 2001. – P. 99–106. 26 Ibidem. – P. 104. 27 Etchingham С. The location of histori- cal Laithlinn/Lochlainn: Scotland or Scandi- navia // Studia Celtica Upsaliensia / Edited Ó Flaithearta M. – Uppsala, 2007. – P. 11–31. 251УКРАЇНСЬКА ТА ЗАРУБІЖНА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРО ВПЛИВ ВІКІНГІВ… представників династії в Англії, Ірландії, Північній Британії та Уельсі. Окрему увагу вона присвятила проблемі зв’язку Дублінської династії з її легендарним засновником Іваром. Триваліший час в історіографії побутував образ вікінгів як руйнівної, гра- біжницької сили, що наводила страх на європейські народи. В основі подіб- ного погляду значною мірою лежали середньовічні аннали, для авторів яких вікінги-язичники були саме таким фактором. На сучасному етапі сприйняття проблеми потребує значного її перегляду із залученням нових джерел. Важливі дослідження у цьому напрямі проробила К. Донхам29. Вона проаналізувала образ вікінгів в ірландських анналах і дійшла висновку, що він схильний змінюватися залежно від ситуації. Так, у Фрагментарних Ан- налах Ірландії виділено три основні образи вікінгів, які окреслила як погані вікінги, гірші й найгірші30. До першої групи віднесено прибулих у сере- дині ІХ ст. данців: саме вони розпочали боротьбу з норвежцями, які на той час вже здійснили грабіжницький рейд до Ірландії. Перемога данців над норвежцями в анналах отримала образ кари божої за гріхи, які вчинили вікінги. Саме це й привело до того, що данці одержали не найгіршу оцінку в очах анналістів. Натомість норвежці виступали як справжні язичники. Однак, як зазначила К. Донхам, для ірландців найгіршими серед ворогів були гаели, що зрадили власну віру і разом зі скандинавами брали участь у руйнуванні церков31. У дослідженні образу вікінгів значне місце посідає дискусія щодо вжи- ваних в анналах їх окреслень як “білі” та “чорні”. Однією з основних теорій з приводу цих термінів є те, що на такий спосіб автори анналів відрізняли новоприбулих вікінгів від тих, що вже жили на острові. Ці терміни могли означати “нові” і “старі” відповідно. Прихильниками такого погляду є Ар- тур Сміт і Девід Думвіль32. К. Донхам, у свою чергу, пов’язала такий поділ з різними групами вікінгів, які очолювали різні ватажки. Так вона вважає, що “темними” 28 Downham C. Viking Kings of Britain and Ireland: The Dynasty of Ívarr to A. D. 1014. – Edinburgh, London, 2008. – 360 p. Івар Рагнарссон (Īvarr) (помер бл. 873) – легендарний данський вождь, син Рагнара Лодброка, данського ко- нунга. В історіографії поширена прак- тика ідентифікувати його із Імаром (Ímar) засновником Дублінської динас- тії (Uí Ímair). Цікаво, що братом цього Імара був знаний у старокиївській іс- торії Аскольд (Hvitserkr), який у 860 р. здійснив похід на Константинополь і в 882 р. загинув у боротьбі з іншим вікін- гом – Олегом. Див.: Войтович Л. В. Київ- ський каганат? (до полеміки П. Толочка з О. Пріцаком) // Хазарский альманах. – Киев; Харьков, 2005. – Т. 4. – С. 109–117. Докладніше ці проблеми розглянуто: Його ж. Чи володіла Хозарія Середнім Подніпров’ям у 839–860 рр.? // Хазар- ский альманах. – Т. 12 (друкується). Ви- словлюю подяку автору за можливість ознайомитися з рукописом. 29 Downham C. The Good, the Bad, and the Ugly: Portrayals of Vikings in “The Fragmentary Annals of Ireland” // The medieval chronicle. – Amsterdam; New York, 2005. – Vol. 3. – P. 27–40; Idem. Viking identities in Ireland: it’s not all black and white // Medieval Dublin. – Dublin, 2011. – Vol. 11. – P. 185–201. 30 Idem. The Good... – P. 31. 31 Ibidem. – P. 32. 32 Downham C. Vikings identities... – P. 185. 252 Дмитро ЛІСІН вікінгами називали тих, що перебували під командуванням братів Ола- фа й Івара з Дублінської династії. Дослідниця зазначила, що саме за часу правління їх сім’ї зросла активність “темних” вікінгів, припинена з ви- гнанням династії у 902 р.33 К. Донхам також зробила спробу переглянути образ вікінгів-язични- ків34. Так, вона вказала на прийняття християнства у їхньому середовищі чи терпимість до християн. Таке ставлення зумовлене тим, що вікінги активно включалися до політичної та економічної системи відносин у європейських країнах. К. Донхам значну увагу відвела ролі релігії у шлюбних взаєминах між вікінгами та династіями Британських островів35. Від початку 1970-х років за межами Ірландії почали розвиватися дис- кусії навколо історії вікінгів у цій країні. Однією з перших, яка вийшла на міжнародний рівень, стало організоване від 1969 р. з ініціативи данського журналу “Mediaeval Scandinavia” обговорення тези британського дослід- ника П. Сойера про дві епохи вікінгів на Британських островах36. Його ідея заснована на тому, що походи вікінгів у ІХ ст. були зумовлені нестачею зем- лі в перенаселеній Скандинавії, натомість походи Х–ХІ ст. викликані елітою вікінгів, яка хотіла отримати нові прибутки. У ході дискусії ірландський нумізмат Майкл Доллей зробив припущення, що в Ірландії упродовж епо- хи вікінгів відбувся перехід від нападів з Норвегії до нападів з Британських островів. Однак, як зазначив П. Холм, дискусія не набула розвитку37. Помітним явищем історіографії проблеми стала колективна праця “Світ вікінгів”38, яка показала розвиток держав вікінгів на інших терито- ріях, поза Скандинавією. Відносини ірландців і вікінгів проаналізовано у комплексі з іншими державами Британських островів, що дає змогу про- вести порівняння. Так Джейн Річардс розкрила особливості поселень ві- кінгів на терені Англії39. На основі аналізу низки археологічних пам’яток вона вказала на імовірність існування ірландських поселенців у Йорку часів вікінгів40. Д. Думвіль, провівши порівняльний аналіз згадок про вікінгів у джерелах усіх країн Британських островів, відкинув ідею, за якою вікінги оминули західне та південне узбережжя Ірландії, як безглузду41. Уже згада- ний Д. О’Коррен розвинув свою версію щодо зв’язків ірландських та шот- ландських вікінгів, доводячи, що зазнавши тимчасової невдачі в Ірландії, представники Дублінської династії повернулися до Шотландії і здійснили низку нападів на землі піктів42. 33 Ibidem. – P. 195. 34 Ejusdem. Religious and Cultural Bound- aries between Vikings and Irish: The Evidence of Conversion // O’Byrne E., Ní Ghradaigh J. The March in the Islands of the Medieval West. – Leiden; Brill, 2012. – P. 15–35. 35 Ejusdem. Religious and Cultural Boundaries… – Р. 18. 36 Holm P. Between apathy... – P. 166. 37 Ibidem. – P. 166. 38 The Viking World / Edited by Brink S., Price N. – London, 2008. – 717 p. 39 Richards J. D. Viking Settlement in England // The Viking World. – P. 368–374. 40 Ibidem. – P. 370. 41 Dumville D. N. Vikings in Insular chronicling // The Viking World. – P. 356. Пікти – племена, що населяли тери- торії Шотландії з І тис. до н. е. У 843 р. ко- ролем піктів став Кеннет І, який утворив об’єднану державу піктів і гаелів (скот- тів) – Шотландію. 42 Ó Corráin D. The Vikings and Ireland // The Viking World. – P. 430. 253УКРАЇНСЬКА ТА ЗАРУБІЖНА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРО ВПЛИВ ВІКІНГІВ… Ще одним результатом співпраці науковців стало комплексне до- слідження “Вікінги в Ірландії”43 зі статтями провідних ірландських, бри- танських та данських істориків, присвяченими різноманітним аспектам проблеми вікінгів в Ірландії. Так Чарльз Доерті, вивчаючи торговельну ді- яльність вікінгів, особливо в портових емпоріях, звернув увагу на впливи вікінгів на ірландське суспільство, дійшовши висновку, що вони не тран- сформували суспільство острова насильно, а стали лише одним з чин- ників його змін44. Проблему міст вікінгів розглянув також Пітер Волес. Використовуючи насамперед дані археології, він окремо проаналізував розташування, планування та захист поселень. Виділено сім окремих ти- пів будівлі, як зазначено, характерних для норвезьких поселень в Ірлан- дії45. Помітне місце в збірнику посідають студії скарбів та поховань вікін- гів на теренах Ірландії46. Це дозволило розпочати вивчення культурних впливів, однак самі дослідження спираються на археологічні дані, тому їх предметом найперше є матеріальна культура. У такій ситуації зали- шається поза увагою великий об’єм літературної спадщини, який дозво- лить прослідкувати впливи вікінгів на світогляд та формування способу мислення населення Ірландії в епоху Середньовіччя. Розмірковування на цьому напрямі досі репрезентують тільки поодинокі праці47. Отже, дотеперішні студії над проблемою перебування вікінгів в Ір- ландії вже накопичили достатньо істотні наукові матеріали, що дає змогу використати їх як надійну базу для порівняння з різними аспектами про- никненням вікінгів на терени Русі, тим більше, що аналогії у всіх сферах напрошуються самі. Одним з важливих питань історії вторгнення вікінгів до Ірландії є тема їхніх міст, вплив яких на економічне та політичне життя острова сприйма- ється безумовним. Варто лише згадати, що одне з поселень вікінгів – Ду- блін – є столицею Ірландії. Дослідження самого явища тісно пов’язане най- перше з археологією, що й відобразилося на характері відповідних праць. Значна їх частка заснована власне на археологічних матеріалах48. 43 Vikings in Ireland / Edited by Lar- sen A. C. – Roskilde, 2001. – 173 p. 44 Doherty C. The Viking Impact upon Ire- land // Vikings in Ireland. – P. 35. 45 Wallece P. F. Ireland`s Viking Towns // Vikings in Ireland. – P. 44. 46 Sheehan J. Ireland’s Viking Age Hoards: Sources and Contacts // The Vikings in Ire- land. – P. 51–60; Harrison S. H. Viking Graves and Grave-goods in Ireland // The Vikings in Ireland. – P. 61–76; Ó Floinn R. Irish and Scandinavian Art in the Early Medieval Pe- riod // Ibidem. – P. 87–98; Larsen A. C. The Exhibition – The Vikings in Ireland // Ibi- dem. – P. 127–148. 47 Chesnu¹ M. An unsolved problem in Old-Norse-Icelandic literary history // Mediaeval Scandinavia. – Odense, 1968. – No 1. – P. 122–37; Almqvist B. Scandinavian and Celtic folklore contacts in the earldom of Orkney // Saga-Book. – London, 1979. – No 20. – P. 80–105. 48 Daly C. From Valhalla: conservation of a group of Viking grave-goods // Me- dieval Dublin. – Dublin, 2005. – Vol. 6. – P. 62–77; Graham-Campbell J. Viking treasure from the north-west: the Cuerdale hoard in its context. – Liverpool, 1992. – 123 p.; O’Donovan E. The Irish, the Vikings and the English: new archaeological evidence from excavations at Golden Lane, Dublin // Medieval Dublin. – Dublin, 2007. – Vol. 8. – P. 36–130; O’Néill J. Excavation of pre-Nor- man structures on the site of an enclosed 254 Дмитро ЛІСІН Серед усіх колоній вікінгів найважливіше місце посідали міста Вотер- форд, Дублін та Лімерік49. Вони мали статус великих портів і сприяли вклю- ченню Ірландії у сферу діяльності вікінгів. Це викликало певний інтерес іс- ториків до економічної діяльності міст вікінгів, результатом чого стала поява праць з цієї тематики50. Подібний характер на Русі мали Ладога, Гніздово, можливо також Рюрикове городище поблизу Новгорода чи Пліснеська та ряд інших центрів, вивчення яких тільки починає розгортатися. Поряд з питанням економічної діяльності і внутрішнього устрою, до- слідники звертаються до проблеми місця міст вікінгів у політичному житті острова. Так, К. Донхам у статті про історичне значення Вотерфорда епохи вікінгів виділила два напрями політичних стосунків міста: відносини з ін- шими поселеннями вікінгів в Ірландії та зв’язки з ірландськими державами. На її думку, на початку Х ст. Вотерфорд мав статус столиці династії Івара – до 917 р., коли відвойовано Дублін51. Водночас навіть після цього місто не втра- тило значення. Вотерфорд та Дублін залишалися союзниками у боротьбі з Лімеріком до середини століття. Така співпраця збереглася до 953 р., коли Амлейб Куаран (927–981), король Дубліна, розпочав атаку на Вотерфорд. Що стосується відносин з державами вікінгів, то автор вказує на їх двоякість. З одного боку, вона подала перелік грабіжницьких нападів вікінгів на церк- ви52, з іншого – вказала, що хроніки демонструють і приклади союзу між Во- терфордом й ірландськими королями53. Зокрема, авторка зосередила увагу на зв’язках королівських династій Вотерфорда та королівства Оссорі. З наведеного огляду видно, що питання про вплив вікінгів на розвиток ірландського суспільства наприкінці VIII – на початку XI ст. є важливою складовою дослідження активності вікінгів у Європі загалом. Розроблення цієї проблеми наближує можливість реконструкції подібних процесів і в руських землях, зокрема, вздовж відгалужень шляху “з варяг у греки” та на відтинках Даугава (Західна Двина) – Друть – Дніпро чи Німан – Рось – Лісна – Західний Буг, де наявність винятково поодиноких і розрізнених early Christian cemetery at Cherrywood, county Dublin // Medieval Dublin. – Dub- lin, 2006. – Vol. 7. – P. 66–88; Wallace P. The archaeology of Viking Dublin // The com- parative history of urban origins in non-Ro- man Europe. – Oxford, 1985. – P. 103–145. 49 Downham C. The Historical Impor- tance of Viking-Age Waterford // Journal of Celtic Studies. – Turnhout, Brepols, 2004. – Vol. 4. – P. 71. 50 Burke E. Life in the sunny south-east: housing and domestic economy in Viking and medieval Wexford. // Archaeology Ire- land. – Dublin, 1995. – Vol. 9, No 3. – P. 33– 36; Fischer L. Limerick as a Viking Trade Centre // Made in Limerick, 2. – Limerick, 2006. – P. 1–13; Idem. Limerick: First Urban Capital of Ireland // Ibidem. – P. 16–24; Holm P. The Slave Trade of Dublin, Ninth to Twel¦ h Centuries // Peritia, 5. – Cork, 1986. – P. 317–345; Jennings J. R. B. On some ancient coins found in west Waterford // Journal of the Waterford and South-east of Ireland. Archaeological Society, 15. – Waterford, 1912. – Vol. 15. – P. 163–167; Valante M. A. The Vikings in Ireland: se� lement, trade and urbanization. – Dublin, 2008. – 224 р. 51 Downham C. The historical impor- tance... – P. 85. 52 Ibidem. – P. 87. 53 Ibidem. – P. 88. Королівство Оссорі – одне з давньо- ірландських королівств. Його терито- рія розташовувалася на півдні острова в межах сучасних графств Килкенні та Лііш. Королівство проіснувало як неза- лежне до середини ІХ ст., коли було при- єднане до королівства Лейнстер. 255УКРАЇНСЬКА ТА ЗАРУБІЖНА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРО ВПЛИВ ВІКІНГІВ… джерельних доказів пристуності вікінгів змушує вдаватися до необхіднос- ті ширших реконструкцій за аналогіями. Зокрема, дослідження процесу становлення Дублінської династії в Ір- ландії та її зв’язків з місцевою владою, визначення місця військових угру- повань вікінгів у міжусобній боротьбі ірландських королів за верховну владу дозволять створити базу для порівняння і осмислення ролі вікінгів у процесі становлення давньоруської державності, при якому в ІХ–Х ст. про- стежуються схожі політичні та культурно-релігійні процеси. Окрім цього, важливим є також економічне життя міст вікінгів Ірландії, вивчення якого дає змогу розкрити особливості їх торговельної діяльності не лише в За- хідній, а й Східній Європі. Львівський національний університет імені Івана Франка

Українська та зарубіжна історіографія про вплив вікінгів на розвиток ранньої державності у сусідніх народів на прикладі ірландського суспільства

Репозитарії

Схожі ресурси