Історико-археологічне вивчення літописної Пересопниці

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2013
Main Author:	Терський, C.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2013
Series:	Княжа доба: історія і культура
Subjects:	Рецензії та огляди
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93737
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Історико-археологічне вивчення літописної Пересопниці / C. Терський // Княжа доба: історія і культура. — 2013. — Вип. 7. — С. 256-271. — Бібліогр.: 94 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-93737
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-937372016-02-04T03:02:07Z Історико-археологічне вивчення літописної Пересопниці Терський, C. Рецензії та огляди 2013 Article Історико-археологічне вивчення літописної Пересопниці / C. Терський // Княжа доба: історія і культура. — 2013. — Вип. 7. — С. 256-271. — Бібліогр.: 94 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93737 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії та огляди Рецензії та огляди
spellingShingle	Рецензії та огляди Рецензії та огляди Терський, C. Історико-археологічне вивчення літописної Пересопниці Княжа доба: історія і культура
format	Article
author	Терський, C.
author_facet	Терський, C.
author_sort	Терський, C.
title	Історико-археологічне вивчення літописної Пересопниці
title_short	Історико-археологічне вивчення літописної Пересопниці
title_full	Історико-археологічне вивчення літописної Пересопниці
title_fullStr	Історико-археологічне вивчення літописної Пересопниці
title_full_unstemmed	Історико-археологічне вивчення літописної Пересопниці
title_sort	історико-археологічне вивчення літописної пересопниці
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Рецензії та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93737
citation_txt	Історико-археологічне вивчення літописної Пересопниці / C. Терський // Княжа доба: історія і культура. — 2013. — Вип. 7. — С. 256-271. — Бібліогр.: 94 назв. — укр.
series	Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv	AT tersʹkijc ístorikoarheologíčnevivčennâlítopisnoíperesopnicí
first_indexed	2025-07-06T23:39:39Z
last_indexed	2025-07-06T23:39:39Z
_version_	1836942811467874304
fulltext	Cвятослав ТЕРСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХЕОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ЛІТОПИСНОЇ ПЕРЕСОПНИЦІ Літописна Пересопниця традиційно посідає особливе місце серед кня- жих центрів Волині завдяки так званій Першокнизі – першому перекладу українською мовою Євангелія, переписування якого завершено в місцевому монастирі Різдва Богородиці у 1561 р. Тривалий час місто було однією з най- важливіших фортець Східної Волині, столицею окремого уділу, неодноразо- во згаданого у літописах. Завдяки цьому історія літописної Пересопниці та її пам’ятки віддавна привертали увагу дослідників – як істориків, так i архе- ологів. Вивчення розвитку археологічних досліджень та історіографії цього княжого центру автор розробляє вже тривалий час1. Однак за останнє деся- тиліття зроблено багато відкриттів, які вимагають нового сукупного розгляду, також стали очевидними актуальні проблеми перспективних досліджень. Певну роль у зростанні інтересу саме до порівняно невеликого княжого міста відіграло відкриття у 1837 р. славетного Пересопницького Євангелія, яке здійснив Осип Бодянський. Старожитності Пересопниці стали предме- том зацікавлення української громадськості на хвилі поглиблення уваги до власного історичного минулого, що було безпосереднім наслідком станов- лення національної самосвідомості. Провідну роль у вивченні краю відігра- вав київський культурний осередок, що виник внаслідок розгортання діяль- ності Київського університету. Його перший ректор Михайло Максимович очолював етнографічний та історико-краєзнавчий напрями досліджень2. У 1840 р. після короткої екскурсії історичними місцями Волині в журналі “Киевлянин”, який видавав історик, з’явилася його невелика стаття, присвя- чена Пересопницi3. У ній вчений подав пояснення походження назви міста, переповів пов’язані з ним події за літописними згадками, дав коротку іс- торію монастиря на підставі актових матеріалів та принагідно виклав інші 1 Терський С. В. Археологія та історич- не краєзнавство Волині періоду 1946– 1991 рр. // Наукові записки Львівського іс- торичного музею (далі – НЗ ЛІМ). – Львів, 1999. – Вип. 8. – С. 196–233; Його ж. Дослід- ник літописної Пересопниці – Володи- мир Шелом’янцев-Терський // Наукові записки Рівненського краєзнавчого му- зею. – Рівне, 2011. – Вип. 9, ч. 1. – C. 158–162. 2 Його ж. З історії розвитку археології та історичного краєзнавства на Волині до Першої світової війни // НЗ ЛІМ. – Львів, 1997. – Вип. 6, ч. I. – С. 153; Його ж. Пере- сопниця. Краєзнавчий нарис. – Рівне, 2003. – С. 6–16. 3 Максимович М. Воспоминание о го- родах Пересопнице и Дубровицах // Ки- евлянин. – 1840. – Кн. I. – C. 231–253; Его же. Собрание сочинений. – Kиев, 1873. – T. 2. – C. 393–404. 257ІСТОРИКО-АРХЕОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ЛІТОПИСНОЇ ПЕРЕСОПНИЦІ питання середньовічної історії України. Відтоді зацікавлення містом вираз- но зазначилося у колі вчених з його оточення. У 1845 р. пам’ятки літопис- ної Персопннці оглянув історик Микола Костомаров, який тоді викладав у Рiвненськiй гiмназiї4. Наступного року в збірнику, виданому за сприянням редакції “Волынских губернских ведомостей”, вміщена стаття про Пересоп- ницю професора Київської духовної академії, а згодом радника Волинсько- го губернського правління, письменника Віктора Аскоченського5. Увага, якою Пересопниця користувалася серед провідних представни- ків української історичної думки XIX ст. у зв’язку з відкриттям української Першокниги – Євангелія, сприяла популяризації інформації та зростанню інтересу до археологічних пам’яток міста. Короткі згадки про їх наявність у Пересопниці запрпонували усі без винятку дослідники, що відвідували цю історичну місцевість упродовж XIX ст. Найбільше враження серед її пам’яток на той час викликали великі курганні могильники, які на декіль- ка кілометрів простягалися навколо напівзапустілих земляних укріплень княжого міста, нагадуючи про колишню його багатолюдність. Певну увагу археологів до пам’яток Надстублянського краю привертали також окремі знахідки дорогоцінностей, що, нерідко, зникали безслідно при зміні влас- ника. Так сталося, наприклад, зі скарбом золотих речей, випадково виявле- ним наприкінці XVIII ст. у с. Кривичі поблизу Пересопниці6. Історія цілеспрямованого археологічного дослідження Пересопниці нараховує вже близько 150 років. Першими увагу археологів привабили поховання одного з найбільших на Волині курганного некрополя. Уже в 1850 р. невідомі особи розкопали декілька курганів на найбільших за пло- щею могильниках поблизу с. Пересопниця і Білів7. У 1856 р. під час відряд- ження на Волинь завідувач музеєю університету iм. святого Володимира в Києві Яків Волошинський розкопав три кургани на могильнику в самій Пересопниці8. Результати цих пошуків викладено на сторінках “Кратко- го Отчета Императорского Университета им. Св. Владимира за 1857 г.” та в записках учасника розкопок Теофіла Стипулковського, які опубліковав Тадеуш-Юрій Стецький9. Згодом, після виходу на пенсію у 1865 р., Я. Во- лошинський оселився в одному з сіл Волинської губернії, де продовжив дослідження курганів у Білеві та Старожукові10. Роботи Я. Волошинського 4 Костомаров Н. И. Исторические про- изведения. Автобиография. – Kиев, 1989. – С. 465. 5 Аскоченский В. Пересопница // Очер- ки Волыни в историческом, географичес- ком, статистическом и этнографичес ком отношениях, издаваемые при ВГВ под ред. В. Аскоченского. – Житомир, 1847. – С. 65–67. 6 Krzywicze // Słownik geografi czny Kró- lewstwa Polskiego i innych krajów słowiań- skich. – Warszawa, 1883. – T. 4. – S. 807. 7 Рогге Н. Г. Материалы для археологии Волыни // Труды III Археологического съезда в Киеве в 1874 г. – Москва, 1878. – Т. 1. – С. 163; Антонович В. Б. Археологи- ческая карта Волынской губернии // Тру- ды XI Археологичского съезда в Киеве в 1899 г. – Mосква, 1901. – Т. 1. – C. 42. 8 Антонович В. Б. Археологическая кар- та… – С. 74. 9 Stecki T.-J. Z boru i stepu. Obrazy i pa- miątki. – Kraków, 1888. – S. 182–183. 10 Źytynski L. O kurganach i mogiłach na Wołyńiu // Wiadomości numizmatyczno- archeologiczne. – Kraków, 1896. – R. 1893– 1896. – T. 2. – S. 19– 23. 258 Cвятослав ТЕРСЬКИЙ визнано найстаршими науково проведеними розкопками курганних мо- гильників княжої доби в Україні11. Пам’ятки археології Пересопниці знайшли відображення у першій ар- хеологічній карті Волинської губернії, основу для якої уклали матеріали опитування волосних управ. Її автор – професор Варшавського університе- ту Дмитро Самоквасов (1873)12. Упродовж другої половини XIX – початку XX ст. дослідники княжої Пе- ресопниці нагромаджували та уточнювали архiвнi й топографiчнi дані, пере- важно, стосовно монастиря. До цього доклалися київський історик Микола Петров13, парафіяльний священик із с. Сивки на Острожчині Аполоній Сен- дульський14 та iсторик-краєзнавець Волинi Т.-Ю. Стецький15. Наприкiнцi XIX ст. пересопницький некрополь потрапив до базових об’єктів, які розкопувала київський археолог Катерина Мельник, дружи- на відомого українського історика Володимира Антоновича. За сприяння Московського археологічного товариства у 1897–1898 рр. вона провела пер- ші фахові дослідження курганних могильників VIII–XII ст. на Волині. В око- лиці сіл Пересопниця, Білів і Старожуків тоді вивчено 93 кургани16. Речові матеріали з них спершу зберігалися у музеї археології Київського універ- ситету17, а згодом їх розпорошені рештки опинилися у фондах Київського історичного музею (тепер – Національний музей історії України). Розвідки К. Мельник привернули пильну увагу української громад- ськості. Зокрема, їх результати знайшли відображення на сторінках “Істо- рії України-Русі” Михайла Грушевського. Вчений по-новому інтерпретував багате поховання № 29 Пересопницького могильника, вважаючи небіж- чика золотарем18. Дослідження К. Мельник викликали зацікавлення ши- роких наукових кіла. Так, у “Записках”, які видавало Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові, знаходимо докладну рецензію на статті дослідни- ці, присвячені роботам на Волині19. Не дивлячись на те, що вивчення пере- сопницьких курганів К. Мельник провадила притаманним для археологів 11 Бліфельд Д. І. Могильники // Архео- логія Української РСР. – Київ, 1975. – Т. 3. – С. 303. 12 Самоквасов Д. Сборник топографи- ческих сведений о курганах и городищах в России. Волынская губерния. – Санкт- Петербург, 1880. – 203 с. 13 Петров Н. Краткие сведения о мона- стырях Волынской епархии в настоящее время не существующих // Волынские епархиальные ведомости. – 1867. № 4. – C. 59–62. 14 Сендульский А. Село Пересопница Ровенского уезда // Волынские епар- хиальные ведомости. – 1880. – № 11. – C. 548–559. 15 Stecki T.-J. Z boru i stepu; Krzywicki J. Peresopnica // Słownik... – Warszawa, 1887. – T. 8. – S. 6–7. 16 Мельник Е. Н. Раскопки в земле Лу- чан, произведенные в 1897–1899 гг. // Труды XI Археологического съезда... – Т. 1. – С. 479–513; Ее же. Дневник раскопок в земле Лучан, произведенных в 1897– 1899 гг. // Труды XI Археологического съезда... – Т. 1. – C. 514–576. 17 Курінний П. Історія археологічних знань про Україну (Серія “Скрипти”). – Мюнхен, 1970. – Ч. 37. – С. 39. 18 Грушевський М. Iсторiя України- Руси: В 11 т., 12 кн. – Kиїв, 1991. – T. I: I–X вік. – C. 266. 19 Доманицький В. Рецензія // Записки Наукового товариства імені Т. Шевчен- ка (далі – ЗНТШ). – 1904. – Т. 62, кн. 6. – С. 4–5. 259ІСТОРИКО-АРХЕОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ЛІТОПИСНОЇ ПЕРЕСОПНИЦІ XIX ст. “колодязним методом”, за науковими результатами вони ще й сьо- годні вважаються проведеними на високому для того часу рівні та залиша- ються цінним джерелом для вивчення культури давніх волинян20. Важливими є зроблені тоді ж спостереження за топографічним роз- ташуванням уже зниклих курганних могильників та їх співвідношенням з укріпленнями середньовічної Пересопниці21. Однак залишки самих земля- них укріплень описано лише поверхово. Проте найцікавіші матеріали для роздумів щодо локалізації літопис- ного міста Пересопниці дали результати проведених наприкінці XIX ст. по- льових розвідок В. Антоновича. Вчений здійснив перші наукові описи горо- дищ Пересопниці. Візуально він вірно визначив більшу давність городища у с. Білів стосовно городища у с. Пересопниця. Однак тут історик виходив з невірної думки, що відносно велике за площею та потужне укріплення пря- мокутної форми у с. Пересопниця не має стосунку до літописного міста, а нібито є залишками укріплень, які спорудили в XV–XVI ст. князі Чорторий- ські для захисту заснованого тут монастиря. Рештками згаданого в літопи- сах міста він вважав відносно незначне за територією, але оточене звідусіль чималими за площею курганними могильниками городище у с. Білів. Кри- терієм для такого висновку була подібність у розташуванні Білівського горо- дища до інших укріплень княжої доби на вершині гори з крутими обривис- тими схилами, що їх В. Антонович вивчав у верхів’ях р. Стубли (Будераж, Варковичі, Ступно). Вчений вперше зняв окомірний план Білівського горо- дища22. Однак дослідження поселенського комплексу розпочалися щойно напередодні Другої світової війни. Стан вивчення історії середньовічного міста на початок XX ст. до певної міри відображений у популярному нарисі, який Єлизавета Іванівна де Вітте (1833—34 (?) – дата смерті не встановлена), педагог, письменниця, дійсний член київського Історичного товариства Не- стора Літописця підготувала у серії про стародавні міста Волині23. Окрема сторінка в археологічному й краєзнавчому вивченні Пересопниці та її околиць пов’язана з діяльністю барона Федора Рудольфовича Штейнгеля (1870–1946), власника маєтку Городок неподалік від Рівного, де він організував історико-археологічний музей24. Результати проведених досліджень широко публікувалися на сторінках першого українського археологічного журналу “Археологическая летопись Южной России” (1899–1905), що видавався на ко- шти барона. Музей зосереджував дослідження насамперед на пам’ятках пе- ресопницької округи. У Пересопниці Ф. Штейнгель вивчив п’ять курганів25. 20 Седов В. В. Восточные славяне в VI– XIII вв. // Археология СССР: В 20-и т. – Москва, 1982.– C. 94. 21 Мельник Е. Н. Дневник раскопок...– С. 514–576. 22 Антонович В. Б. О местоположении летописных городов Шумска и Пересоп- ницы // Труды XI Археологического съез- да... – Т. 1. – C. 148–154. 23 де Витте Е. И. Пересопница (Древ- нейшие города Волыни в историческом описании. Очерк 22) / Монографія... (приложение к “Почаевскому листку”). – Почаев, 1916. 24 Терський С. В. Історія археології та іс- торичного краєзнавства Волині. – Львів, 2010. – С. 38–39. 25 Штейнгель Р. Ф. Раскопки курганов в Волынской губернии, произведенные в 1897–1900 гг. // Археологическая летопись 260 Cвятослав ТЕРСЬКИЙ Южной России. – Киев, 1901. – № 4. – C. 145–148. 26 Терський С. В. Історія археології... – С. 48. 27 Його ж. Розвиток археології та істо- ричного краєзнавства на Волині у міжво- єнний період (1918–1945 рр.) // НЗ ЛІМ. – Львів, 1998. – Вип. 7. – С. 169. 28 Staśko J. Rozmiescenie grodzisk przed- historycznych na Wschodzie Wołynia // Zie- mia. – 1929. – S. 65–68. 29 Jakimowicz R. Szlak wyprawy kĳ owskiej Bołesława Chrobrego w świetle archeolo- gii // Rocznik Wołyński. – Równe, 1933. – T. 2. – S. 10–96. 30 Rauhut L. Wczesnośredniowieczne ma- teriały archeologiczne z terenów Ukrainy w Państwowym Muzeum Archeologicznym w Warszawie // Materiały wczesnośrednio- wieczne. – 1960. – Т. 5. – S. 249–250. 31 Ibidem. 32 Węgrzynowicz T. Zabytki z epoki brązu i wczesnej epoki żelaza z Ukrainy i Biłorusi w zbiorach Państwowego Muzeum Archeo- logicznego w Warszawie. – Warszawa, 2001. – 123 s. Порівняна бідність відкритих тоді поховань на речові знахідки зумовила припинення робіт. Музейна колекція пам’яток старовини, чимало з яких зі- брано в Пересопниці та її околиці, була розпорошена та втрачена. Багатий науковий архів музею у роки Першої світової війни вивезено на Кубань, де його сліди загубилися26. У міжвоєнний період Пересопниця залишалася у полі зору археоло- гів Варшави та Львова, а також місцевих краєзнавців27. Дослідників ціка- вили насамперед видимі на поверхні об’єкти – кургани та ранньосеред- ньовічні городища28. Завдяки раніше відомим і нововідкритим пам’яткам Пересопниця та її околиці потрапили під увагу варшавського археолога, директора Дер- жавного археологічного музею (далі — ДАМ) Романа Якимовича. Метою його дослідження була ділянка трансконтинентального шляху через Пе- ресопницю. На його думку, вона знаходилася на шляху походу Болеслава Хороброго на Київ. У роботі подано панорамні малюнки з фотографій обстежених городищ, втім у Пересопниці та Білеві29. Варшавський істо- рик спирався на дані рівненського краєзнавця-аматора Якуба Гоффмана. Окрім обстеження городищ у 1929 р., варшавський археолог розкопав окремі поховання на той час ще збереженого курганного могильника. Усього він дослідив не менше семи ранньосередньовічних курганів, з яких походить цікава колекція жіночих скроневих кілець. Виявлені тоді s-кінцеві та одне ромбощиткове кільця, зокрема, можуть вважатися ви- значальними для вихідців із Західної Волині та новгородських словен відповідно. 1935 р. у зв’язку з повідомленням якогось Ружицького про руйнуван- ня підплитових ранньосередньовічних поховань у Пересопниці проводив дослідження відомий краєзнавець Я. Гофман з Рівного30. Віднайдені тоді матеріали передано до Державного археологічного музею у Варшаві. Під час Другої світової війни їх переплутали, а документація була втрачена31. У цьому ж музеї зберігаються археологічні матеріали (переважно, керамі- ка) Р. Якимовича з польових обстежень городищ у Пересопниці, Білеві та інших сусідніх місцевостей, а також окремі знахідки з пізніших розвідок Олександра Цинкаловського32. 261ІСТОРИКО-АРХЕОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ЛІТОПИСНОЇ ПЕРЕСОПНИЦІ Городища в басейні р. Стубли стали об’єктом зацікавлення й інших до- слідників. Зокрема, в 1937 р. їх комплекс обстежував краківський археолог Габріель Леньчик33. Докладніше дослідження міста розпочалося тільки у другій половині 1930-х років, коли територія давніше існуючого в ньому ставкового госпо- дарства була передана у власність Крем’янецького ліцею. Початок широко- масштабним рятівним археологічним роботам поклав, очевидно, візит Яна Фітцке, на той час консерватора, співробітника органів охорони пам’яток історії на теренах Волинського воєводства. Саме тоді з метою будівництва нових ставів розпочався забір ґрунту для насипання гребель з території ви- сунутих у заплаву городищ у Пересопниці та Новожукові. Після втручання консерватора руйнування городищ припинено34. У 1936 р. співробітник Волинського крайового музею у Луцьку Сигіз- мунд Леський обстежив городище у Білеві. Незначний зібраний при цьому керамічний матеріал, датований тоді XI ст., зберігається у фондах Волин- ського краєзнавчого музею в Луцьку35. Важливе місце літописна Пересопниця займала у зацікавленнях во- линського археолога і краєзнавця О. Цинкаловського, який упродовж 1935– 1939 рр. працював співробітником музею у Крем’янці36. Як уже згадано, з 1930 р. частина земель у селах Білів і Пересопниця, зокрема територія Білівського городища, відійшла до Крем’янецького ліцею, при якому діяв зазначений музей. Оскільки землі в околицях Пересопниці належали лі- цеєві, рятівні розкопки, пов’язані з влаштуванням ставкового господарства, доручено О. Цинкаловському, на той час співробітнику тісно пов’язаного з ліцеєм Музею Крем’янецької землі, а за сумісництвом – делегату ДАМ у Варшаві. З коротких повідомлень преси, записів у музейній документації відомо, що основні польові роботи велися за його безпосередньої участі. О. Цинкаловський працював насамперед на посадi Замостя, де на площі близько 1 га вивчив близько двадцяти напiвземлянкових жител X–XIII ст. Тоді ж роботи охопили також згадані доісторичні цвинтарища на цьому урочищі та ґрунтове кладовище княжої доби. Відомо, що се- ред знахідок трапилися кам’яні жорна, скляний браслет, залізна сокира, ключ та інші залізні предмети доби ранньогоСередньовіччя37. Висновки вченого стосовно датування цього посаду повністю підтвердили сучасні 33 Leńczyk G. Dwa sprawozdania z wa- kacyjnych wycieczek na Wołyń i w powiat sieradzki // Sprawozdania z czynnosci i posiedzeń Polskiej Akademii Umięjetnoś- ci. – 1937. – T. 42, nr 8. – S. 227–229; Ejusdem. Rozmieszczenie grodzisk i zamczysk w województwie Wołyńskim // Ziemia Wo- łyńska: Miesięcznik poświęcony sprawom krajoznawczym i kulturalnym. – 1938. – R. I, nr 3. – S. 35–38. 34 Działalnośc Muzeum Wołyńskiego Towarzystwa Przyjaciół Nauk w Łucku. – Łuck, 1938. – S. 17–18. 35 Волинський обласний краєзнав- чий музей. – Інв. книга № 5. – А-2218/ст. № А–1211; Інв. книга № 1 (1940 р.). – № 542/1–5. 36 Терський С. В. Історія археології... – С. 80–81. 37 Cynkałowski A. Materiały do pradziejów Wołynia i Polesia Wołyńskiego. – Warszawa, 1961. – S. 157; Пастернак Я. Нові археологічні набутки Музею Науко- вого товариства ім. Т. Шевченка у Львові за час від 1933–1936 рр. // ЗНТШ. – Львів, 1937. – T. 154. – C. 264. 262 Cвятослав ТЕРСЬКИЙ дослідження 38. На полі на схід від городища, можливо, на “Пастівнику” або головному посаді, О. Цинкаловський відкопав ґрунтове тілопокладен- ня з рештками одягу, гаптованого золотими нитками39. Неподалік обсте- жено також рукотворну печеру-грот з матеріалами княжої доби. На захід від дитинця розкопано курган із одним похованим у дерев’яному зрубі40. Вчений прагнув вивчити місто комплексно, виявляючи усі структурні частини території41. Завдяки його роботам вдалося остаточно встановити розташування дитинця літописного міста та його основних посадів. В уро- чищах “Замостя” та “Пастівник” зафіксовано давню топоніміку та перека- зи, зокрема, про давнє розташування монастиря Різдва Богородиці42. Упродовж міжвоєнних років дитинець Пересопниці разом з валами залишався орним полем, там було і декілька садиб та громадський шпих- лір. На дитинці біля церкви на колишньому цвинтарищі, порушеному, очевидно, внаслідок руйнування західного його кута під час земляних робіт 1936 р., О. Цинкаловський43 дослідив рештки ґрунтових поховань у супроводі різнокольорового намиста, простежено й в’їзд на дитинець від сторони урочища Замостя. Невеликі роботи проведено також на пам’ятках в околиці Пересопни- ці. Так, внаслідок пошкодження культурного шару на городищі “Замчись- ко” в с. Новожукові О. Цинкаловський зібрав певний речовий матеріал та простежив споруди княжої доби44. Частину тодішніх знахідок він передав львівським українським музеям – Наукового товариства імені Т. Шевченка та Національному45. На жаль, більшість виявлених матеріалів, як і польова документація, після війни були втрачені. Окремі рештки цих колекцій зберігаються у Дер- жавному археологічному музеї у Варшаві, а також львівських історичному та Національному музеях46. Не з’ясована доля основної частини матеріалів 38 Терський С. В. Посад Замостя літо- писної Пересопниці у світлі археології // Минуле і сучасне Волині й Полісся: край на межі тисячоліть. Матеріали X науко- вої історико-краєзнавчої міжнародної конференції, яка відбулася у Старому Чорторийську, Маневичах, Четвертні та Нововолинську 2000–2002 рр. Збірник на- укових праць. – Луцьк, 2002. – С. 151–152. 39 Cynkałowski A. Materiały do pradzie- jów... – S. 158. 40 Ibidem. – S. 159. 41 Його ж. Пересопниця // Наша Бать- ківщина. – Львів, 1937. – C. 16–20. 42 Його ж. “Стара Волинь і Волинське Полісся”. Краєзнавчий словник від най- давніших часів до 1914 р. – Вінніпеґ, 1984. – Т. 2. – С. 233. 43 Ejusdem. Materiały do pradziejów... – S. 190. 44 Пастернак Я. Нові археологічні на- бутки... – C. 264; Rauhut L. Wczesnośrednio- wieczne materiały archeologiczne... – S. 247; Цинкаловський О. “Стара Волинь…”… – Вінніпег, 1984. – Т. 1. – С. 402–403. 45 Терський С. В. Волинські матеріа- ли княжої доби у фондах Львівського іс- торичного музею // Житомир в історії Волині і України. Тези Всеукраїнської наукової краєзнавчої конференції (Жи- томир, 7–10 вересня 1994 р.).– Житомир, 1994. – C. 211–212; Його ж. Дослідження та колекціонування старожитностей Волині львівськими музейними закладами (XIX – 1-а пол. XX ст.) // Волинський музей: істо- рія і сучасність. Науковий збірник. – Луцьк, 2004. – Вип. 3: Матеріали III Всеукраїнської наукової конференції Луцьк–Колодяжне, 18–19 травня 2004 р. – С. 241–244. 46 Його ж. Археологічні матеріяли княжої доби з досліджень Олександра Цинкалов- ського у фондах Львівського історичного 263ІСТОРИКО-АРХЕОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ЛІТОПИСНОЇ ПЕРЕСОПНИЦІ цих розкопок – керамічних комплексів із понад 20 житлових споруд. Ймо- вірно, вони могли потрапити до фондів музею у Крем’янці, де їх знищила місцева комуністична номенклатура. Окремі фотографії вціліли серед до- кументальних матеріалів О. Цинкаловського, переданих для Архіву історії унії, що формувався у Львові під опікою митрополита Андрея (Шептиць- кого)47. Сьогодні вони зберігаються у фонді Львівського греко-католицько- го митрополичого ординаріату в Центральному державному історичному архіві України у Львові48. Заслуговують на увагу ретельні публікації у науковій періодиці окре- мих “видовищних” випадкових археологічних знахідок: на сьогодні вже легендарної бронзової фігурки коня I тис. до. н. е.49 та бронзової матриці XII–XIII ст. з сусіднього з Пересопницею с. Дядьковичі50, що зберігалися відповідно у Волинському музеї в Луцьку та Державному археологічному музеї у Варшаві. У передвоєнний час археологи зі Львова дослідили також курганний могильник епохи бронзи на східній околиці Пересопниці51. Лихоліття Другої світової війни не тільки значно загальмувало вивчен- ня археологічних пам’яток Волині, а й привело до нищення музейних фон- досховищ, архівів та наукових кадрів. Зокрема, з фондів Волинського музею безслідно зникла унікальна бронзова фігурка коня. Усі ці обставини від- кинули археологію Волині на покоління назад. Так, в узагальнюючій робо- ті Олексія Ратича, присвяченій пам’яткам княжої доби в західному регіоні України, основою для висновків про хронологію городища у Пересопниці стала згадана стаття В. Антоновича52. У післявоєнні десятиліття, коли археологічні роботи на Волині вияви- лися згорнутими майже повністю, літописне місто лише оглядово характе- ризували у науковій літературі, а наявний археологічний матеріал з розко- пок Пересопниці репрезентував Волинь у ряді узагальнюючих монографій з історії матеріальної культури. Це були, насамперед, добре задокументо- вані колекції ще з досліджень К. Мельник. Так, окремі предмети, знайдені у Пересопниці впродовж 1897–1898 рр., використано при укладенні підго- товлених тоді до друку загальних оглядів еволюції ювелірного ремесла53, а музею // НЗ ЛІМ. – Львів, 2009. – Вип. 13. – С. 26–27. 47 Його ж. Історія археології... – С. 62. 48 Центральний державний історичний архів України, м. Львів. – Ф. 408 (Львів- ський греко-католицький митрополичий ординаріат). – Оп. 46. – Спр. 1372 (Фото: Білів, Новожуків); Спр. 1392 (Фото розко- пок О. Цинкаловського на ур. Замостє на Рівненщині, 1936 р.). – 11 арк. 49 Szlankowna A. Kilka importow staro- italskich i zachodnioeuropejskich poludnio- wo-wschodniej Polski i Ukrainy // Swiato- wit. – Warszawa, 1937. – T. 17. – S. 293–295. 50 Jakimowicz R. Nowe materiały do dzie- jów zlotnictwa wczesnopolskiego // Wia- domości archeologiczne. – 1939(1948). – T. 16. – S. 384–385. 51 Свєшніков І. К., Нікольченко Ю. М. Довідник з археології України. Ровенська область. – Київ, 1982. – С. 100. 52 Ратич О. О. Древньоруські пам’ятки на території західних областей УРСР. – Київ, 1957. – С. 41–42. 53 Корзухина Г. Ф. О технике тиснения и перегородчатой эмали в Древней Руси Х–ХІІ вв. // Краткие сообщения Инсти- тута истории материальной культуры АН СССР. – Ленинград, 1946. – Вып. 13. – С. 45–46. – Рис. 10: а–в. 264 Cвятослав ТЕРСЬКИЙ також комплекту спорядження вершника та його верхового коня54 й водно- час ще теж окремих узагальнюючих оглядових працях з археології України та її західного регіону55. Польове вивчення археологічних пам’яток відновив Павло Раппопорт з Ленінграда. 1961 р. складено нові схематичні плани городищ у Пересопниці та Біліві, встановлено їх приблизну хронологію. Для укріплень типу Пересоп- ниці виділено окрему групу т. зв. “городищ волинського типу”56. На городи- щі у Біліві виконано переріз валу, який дозволив продатувати спорудження цього комплексу. За результатами цих робіт дитинець міста занесено до пере- ліку найважливіших археологічних пам’яток України57. Наступні розкопки, проведені на Білівському городищі в 1966 р. під керівництвом львівського археолога Вiтольда Аулiха (1928–1994), дозволи- ли встановити наявність на майданчику городища, поряд з матеріалами X–XI ст., також культурних напластувань зі спорудами, хибно датованими тоді XII–XIII ст. (насправді XI – початку XII ст.). За отриманими результата- ми зроблено висновок про невідповідність речового комплексу городища старожитностям княжого міста та запропоновано припущення про існу- вання тут військового форпосту його пiвнiчної околиці58. Однак з дослідженням дитинця Пересопницi далі зволікалося. Незва- жаючи на те, що на початку 60-х років городище взято під охорону держави як пам’ятку республіканського значення, з дозволу місцевої влади розпоча- то забудову території, яка триває й досі. Нові цегляні будiвлi підвальними приміщеннями назавжди руйнують майже не вивчені напластування кня- жого міста. Тому питання охорони археологічного надбання у Пересопни- ці, як і в інших літописних містах Волині, стоїть дуже гостро. Йому було присвячено десятки публікацій у місцевій та загальнодержавній пресі від початку системного вивчення пам’ятки59. 54 Кирпичников А. Н. Снаряжение всад- ника и верхового коня на Руси ІХ–ХІІІ вв. (Свод археологических источников. – Вип. Е1–36). – Ленинград, 1973. – Рис. 34: 4. 55 Ратич О. О. Древньоруські пам’ят- ки... – Табл. I: 6; IX: 22; Археологія Україн- ської РСР. – Рис. 315, 338. 56 Раппопорт П. А. Военное зодчество за- паднорусских земель X–XIV вв. // Материа- лы и исследования по археологии СССР. – Ленинград, 1967. – № 140. – 241 с. 57 Археологічні пам’ятки Української РСР (короткий список). – Київ, 1966. – С. 133. 58 Ауліх В. В. Древнерусские городища в Западной Волыни // Археологические открытия (далі – АО) 1966 года. – Москва, 1967. – С. 249–250; Його ж. До питання про місцезнаходження літописної Пересоп- ниці // Середні віки на Україні. – Київ, 1971. – Вип. 1. – С. 168–176. 59 Терський В. С. Шукаючи сліди Пере- сопниці // Червоний прапор (Рівне). – 6 липня 1975. – № 131; Його ж. На залиш- ках древнього міста // Червоний прапор (Рівне). – 28 липня 1976. – № 147; Його ж. Загадка легендарної Пересопниці // Жов- тень. – Львів, 1977. – № 5. – C. 155–157; Його ж. Пересопниця // Пам’ятки Украї- ни. – 1979.– № 4. – C. 62–63; Терський С. В. І заговорять кістки предків! // Волинь. Рівненський обласний часопис. – 7 квіт- ня 1995. – Ч. 14(199). – C. 8; Його ж. За- будовують Пересопницю дачами! // Молодь України. Загальнополітична молодіжна газета. – 18 квітня 1995. – № 44(17232). – C. 3; Його ж. Давайте забу- дуємо Пересопницю дачами! // Сім днів. Рівненська міська газета. – 18–22 квітня 1995. – № 17(73). – C. 5; Його ж. Святе міс- це пустим не буває // Культура і життя. – 11 липня 1995 р. – С. 1; Його ж. Розкопки 265ІСТОРИКО-АРХЕОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ЛІТОПИСНОЇ ПЕРЕСОПНИЦІ Початок 1970-х років був періодом відродження в наукових колах інте- ресу до спадщини княжої доби на Волині. Саме тоді розпочалося фінансу- вання регулярного дослідження літописного Дорогобужа, яке провадили рівненські археологи. Започаткувати систематичне вивчення іншого важ- ливого княжого міста на території сучасної Рівненщини – Пересопниці ви- пало Володимирові Терському, який до того багато років присвятив літо- писному Звенигородові біля Львова60. Комплексна експедиція, яку спершу очолював він, а згодом Святослав Терський, систематично працювала на пам’ятки літописного міста в 1974– 1999 рр. Метою стало археологічне вивчення Пересопницi та її околиць. Упродовж 1974–1987 рр. його спільно фінансували Академія наук України та Рiвненське обласне вiддiлення Українського товариства охорони пам’яток історії і культури61, а в 1988–1993 рр. незначні кошти виділило лише обласне відділення Товариства охорони пам’яток та Управлінням культури обласної держадміністрації. У 1994–1999 рр. роботи велися також на кошти грантів з Державного фонду фундаментальних досліджень при Міннауки України. Уже перший польовий сезон 1974 р. приніс цікаві результати: було про- ведено вдалі розкопки в гроті урочища Мигор та на дитинці. За весь час роботи вивчався дитинець Пересопницi та посадськi райони в урочищах Пастівник, Мигор, Замостя, Жукiвське й Бiлiвське городища, городища око- лиць: в селах Сухiвцях, Кривичах, Зарiцькому, Дюксинi62, а також некрополь Пересопницi63, в районі якого у 1987 р. вдалося дослідити овальний майдан- чик з випаленої глини, що міг використовуватися для поховального ритуалу64. Основними труднощами під час робіт була заборона мешканців проводити у літописній Пересопниці // Вісті Рівнен- щини. – 1 грудня 1995. – № 89(435). – C. 7; Його ж. І воскресне пам’ять родоводу // Волинь. Рівненський обласний часо- пис. – 8 грудня 1995. – Ч. 29(234). – C. 8. 60 Шеломенцев-Терский В. С. Древнерус- ский Звенигород Галицкий. Автореферат диссертации… к. и. н. – Киев, 1981. – 26 с. 61 Его же. Раскопки городища лето- писной Пересопницы // АО 1976 года. – Mосква, 1977. – C. 390–391; Его же. Костерез- ная мастерская на городище летописной Пересопницы // АО 1977 года. – Mосква, 1978. – C. 402; Его же. Раскопки летописной Пересопницы // АО 1978 года. – Mосква, 1979. – C. 424; Его же. Исследование горо- дища летописной Пересопницы // АО 1980 года. – Mосква, 1981. – C. 322–323; Его же. Работы на городище летописной Пересопницы // АО 1982 года. – Mосква, 1984. – C. 343–344; Его же. Новые данные о летописной Пересопнице //АО 1984 года. – Mосква, 1986. – C. 330–331; Его же. Работы на городище летописной Пере- сопницы // АО 1985 года. – Mосква, 1987. – C. 438–439; Его же. К изучению древнерус- ских городов Западной Волыни // АО 1986 года. – Москва, 1988. – С. 351–352. 62 Терський С. В. Дослідження городищ X–XI ст. в басейні р. Горинь // Остріг на порозі 900-ліття. Тези доповідей I-ї та II-ї краєзнавчих конференцій. – Остріг, 1992. – C. 54–55; Його ж. Обстеження городищ княжої доби на Волині в 1986–1991 роках // НЗ ЛІМ. – Львів, 1993. – Вип. 1. – C. 41–67. 63 Шеломенцев-Терский С. В. Пересоп- ницкий некрополь X–XIII вв. // Актуаль- ные проблемы историко-археологичес- ких исследований: Тезисы докладов VI Республиканской конференции мо- лодых археологов. Киев, октябрь 1987. – Kиїв, 1987. – C. 176. 64 Терський В. С., Терський С. В. Нові ма- теріали з розкопок літописної Пересоп- ниці та її околиць (1987–1988 рр.) // Нові матеріали з археології Прикарпаття і Во- лині. – Львів, 1991. – C. 89–91. 266 Cвятослав ТЕРСЬКИЙ дослідження на городах, а в тих випадках, коли це вдавалося робити, розміри та орієнтацію шурфів доводилось пристосовувати до меж окремих ділянок. Тому більшість розкопів вимушено закладалися на вільній від забудови тери- торії навколо храму святого Миколая. Виявлені предмети, включно з новітні- ми, ретельно фіксувалися починаючи від орного шару. Перші розкопи мали традиційні розміри – 10х10 м, поділені бровками на чотири сектори. Систематичні археологічні дослідження 1970–1990-х років дали змогу по-новому переглянути історію та археологію цієї визначної пам’ятки65. Зо- крема, вивчено підоснову всього поселенського комплексу66. На цьому етапі розпочалося планомірно дослідження найменше археологічно опрацьова- них районів міста — передгородь, які до того зовсім випадали з поля зору. Отримані результати підтвердили їх перспективність і значно змінили уяв- лення про деякі особливості історичного минулого літописної Пересопни- ці67. За віднайденими матеріалами В. Терський зробив спробу реконстру- ювати зовнішній вигляд напівземлянкового житла – майстерні косторіза, відкритого на дитинці68. Підсумовано також комплекс речових матеріалів, пов’язаних з військовою справою69. Ряд категорій знахідок (предмети, що за- свідчували тривале побутування дохристиянських традицій70, поширення 65 Терский-Шоломянцев В. С. Пересопни- ца // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннесловянский и древне- русский периоды). – Kиїв, 1990. – C. 124– 126; Терський С. В., Терський В. С. Літопис- на Пересопниця, або Призабуте місто над Стублою // Родовід. Наукові записки до історії культури України: дослідження; архівні матеріали; публіцистика. – Київ, 1994. – № 7. – C. 47–53; Терський С. В. Літо- писна Пересопниця в світлі археології // Наукові записки Рівненського краєзнав- чого музею. – Рівне, 1996. – Вип. I. – C. 28– 37; Його ж. Підсумки археологічних дослі- джень дитинця та передмість городища Пересопниця на Волині // Materiały i spra- wozdania Rzeszówskiego osrodka archeo- logicznego. – Rzeszów; Krosno; Przemysl; Sandomierz; Tarnów, 1996. – T. 17. – S. 305– 309; Його ж. Княже місто Пересопниця (До 850-річчя першої літописної згадки про історичний центр Погориння) // Га- лицько-Волинська держава: матеріали і дослідження. – Львів, 1999. – С. 54–56; Шеломенцев-Терский С. В., Шеломенцев- Терский В. С. Летописная Пересопница (Итоги археологических исследований 1974–1991 гг.) // Материалы по археологии России. – Mосква, 1995. – Вып. 2: Славян- ская археология 1990. Раннесредневеко- вый город и его округа. – C. 58–66. 66 Терський С. В. Поселення культури кулястих амфор у Пересопниці // Воли- но-Подільські археологічні студії. – Львів, 1998. – Вип. 1: Пам’яті І. К. Свешнікова (1915–1995). – С. 131–139. 67 Його ж. Посад Замостя… – С. 151–152. 68 Його ж. Археологія доби Галицько-Во- линської держави. – Львів, 2002. – Рис. 19. 69 Його ж. Зброя та захисний обладунок населення Надстублянщини – волості княжого міста Пересопниці у X–XII ст. // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. – 2010. – № 670: Держава та армія. – С. 14–29; Його ж. Спо- рядження дружинника Надстублянщи- ни – волості княжого міста Пересопни- ці у XII–XIV ст. // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. – 2011. – № 693: Держава та армія. – С. 16–25. 70 Його ж. Про побутування язичниць- ких вірувань у населення Волині (IX– XIII ст.) // Історія релігій в Україні: Тези повідомлень II круглого столу (Львів, 4–5 травня 1992 р.). – Київ; Львів, 1992. – C. 57–58; Його ж. Волинські осередки дохристиянського культу (за археоло- гічними даними) // Медобори і духовна культура давніх, середньовічних слов’ян (до 150-річчя відкриття Збручанського “Святовида”). Матеріали наукової конфе- ренції (смт. Гримайлів, Тернопільщина, 267ІСТОРИКО-АРХЕОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ЛІТОПИСНОЇ ПЕРЕСОПНИЦІ грамоти, імпорти71, зброя та спорядження вершника й коня72 та ін.) роз- глядалися у контексті синхронних волинських старожитностей. Зроблено спробу виокремити серед пересопницьких матеріалів об’єкти галицького походження73. Вперше також накреслено історико-топографічний напрям розвитку міста від племінної доби до пізнього Середньовіччя, локалізовано більшість пам’яток його найближчої округи74. Виявлені сліди перебуван- ня золотоординських воїнів та золотоординського імпорту дозволили по- ставити питання про роль Пересопниці у структурі східного прикордоння Галицько-Волинської держави XIII–XIV ст.75 Водночас велися дослідження історико-топографічної ситуації у басейні р. Стубли, яку обґрунтовано як міську волость Пересопниці76. 8–9 жовтня 1998 р.). – Львів, 1998. – С. 89– 96; Шеломенцев-Терский С. В., Шеломен- цев-Терский В. С. О языческих элементах в культуре населения Волыни в X–XIII вв. // VI Международный конгресс славянской археологии: Тезисы докладов советской делегации. – Mосква, 1990. – C. 130–131. 71 Шеломенцев-Терский С. В. Ремесло и торговые связи Пересопницы в X–XIII вв. // Древнее производство, ремесло и торгов- ля по археологическим данным: Тезисы докладов IV конференции молодых уче- ных ИА АН СССР. – Mосква, 1988. – C. 166– 167; Його ж. Волинь в системі міжнарод- них зв’язків Київської Русі (X–XIV ст.) (до постановки проблеми) // НЗ ЛІМ. – Львів, 1995. – Вип. 4, ч. I. – С. 73–88; Його ж. Про писемність у містах Західної Волині X– XIV ст. (за археологічними даними) // НЗ ЛІМ. – Львів, 1996. – Вип. 5, ч. I. – C. 74–95. 72 Його ж. Військова справа у Галицько- Волинській державі (археологічний ас- пект) // Вісник Національного університе- ту “Львівська політехніка”. – 2006. – № 571: Держава та армія. – С. 8–18. 73 Його ж. Про роль галицьких міст у системі міжнародних зв’язків Волинського князівства (XII–XIV ст.) // Міжнародна архе- ологічна конференція “Еволюція розвитку слов’янських градів VIII–XIV ст. у передгір’ї Карпат і Татр”, Львів, 27–29 вересня 1994 р.: Тези доповідей і повідомлень. – Львів, 1994. – C. 27–28. 74 Його ж. Літописний Заріцьк // Слово правди (Рівне). – 18 жовтня 1987; Його ж. Со- ціальна топографія літописних міст Над- стублянщини в X–XIII ст. // Минуле і сучас- не Волині: Тези доповідей та повідомлень II Волинської історико-краєзнавчої конфе- ренції 26–28 травня 1988 р. – Луцьк, 1988. – C. 95–97; Його ж. Історична топографія та забудова Пересопниці XII–XIII ст. у світлі нових археологічних досліджень // Волинь незабутня. Тези VI регіональної науково- практичної конференції “Нові краєзнавчі дослідження у контексті національного від- родження України”. – Рівне, 1995. – C. 8–9. 75 Його ж. Пересопниця після Батия. Нові знахідки // Археологічні студії. – Київ; Чер- нівці, 2000. – Вип. 1. – С. 217–223; Його ж. Галицько-Волинська держава та Схід (за археологічними збірками Львівського істо- ричного музею) // НЗ ЛІМ. – Львів, 2000. – Вип. 9. – С. 179–201; Його ж. Багатий буди- нок золотоординського часу на городищі у Пересопниці // Археологічні дослід ження в Україні 1994–1995 років. – Київ, 2000. – С. 171–174; Його ж. Східний кордон Во- линського князівства після походу хана Батия // Науковий вісник Волинського дер- жавного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. – 2010. – № 22. – С. 4–9. 76 Його ж. Пересопницька волость XI– XIII ст. // Молоді учені-суспільствознавці УРСР – 70 річчю Великого Жовтня: Тези республіканської науково-теоретичної конференції 17–18 грудня 1987 р. – Львів, 1987. – C. 159–160; Його ж. Пересопницька волость // Родовід. Наукові записки до істо- рії культури України: дослідження; архівні матеріали; публіцистика. – № 7. – C. 54–55; Його ж. Оборонний комплекс княжого міста Пересопниці // Вісник Національного уні- верситету “Львівська політехніка”. – 2008. – № 634: Держава та армія. – С. 8–17; Його ж. Оборонні укріплення Надстублянщини – волості княжого міста Пересопниці у X– XIII ст. // Вісник Національного університету 268 Cвятослав ТЕРСЬКИЙ Встановлено її місце серед інших міських волостей історичної Погорини77, показано зміну історичної ролі місцевих адміністративних центрів упро- довж майже тисячолітнього їх розвитку78, з’ясовано ключове розташування Пересопниці у мережі стратегічних шляхів Волині79. Вперше вдалося надійно локалізувати розташування храмової ділянки на дитинці80. Археологічні дослідження та узагальнення історичного кон- тексту остаточно довели зміну місця розташування монастиря Різдва Бого- родиці, вперше подано його розгорнуту історію81. Визначальними факта- ми, з’ясованими в цьому питанні, було віднайдення фундаментів будівлі XVI–XVII ст.82 та парного гробівця цього часу поряд з діючим храмом свя- того Миколая83. Як виявилося згодом, поховання, обкладені вздовж пери- метра стінкою з цегли, мали значне поширення на прицерковних кладови- щах Волині у XIII–XVII ст.84 Узагальнений погляд на історичний розвиток Пересопниці протягом останніх тисячі років подано в науково-популярній монографії85 та числен- них статтях у пресі86. Здобуті упродовж 1974–1999 рр. археологічні матеріа- ли залишаються базовими для вивчення літописного міста та дозволяють “Львівська політехніка”. – 2009. – № 652: Держава та армія. – С. 14–19. 77 Шеломенцев-Терський В. С., Шеломен- цев-Терський С. В. Давньоруське Погорин- ня // VII Подільська історико-краєзнавча конференція (секція археології). Тези до- повідей. – Кам’янець-Подільський, 1987. – C. 53–54. 78 Терський С. В. До проблеми форму- вання первинних міських осередків Пів- денно-Західного Погориння у IX–XIII ст. // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування (Історія і сучас- ність): Тези міжнародної науково-прак- тичної конференції, м. Рівне, 7–9 квітня 1993 року. – Рівне, 1993. – C. 71–73. 79 Його ж. Військова інфраструктура Волинського князівства в XI–XIV ст. Авто- реферат дисертації… доктора історичних наук за спеціальністю 20.02.22 – військова історія. – Львів, 2011. – С. 14, 18. 80 Його ж. Розкопки городища Пересо- пниці в 1991 р. // Археологічні досліджен- ня в Україні 1991 р. – Луцьк, 1993. – C. 121– 122; Шолом’янцев-Терський В., Терський С. Про локалізацію княжої церкви у Пере- сопниці // “Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культу- ра, традиції”. Галич, 19–21 серпня 1993 р. Тези доповідей та повідомлень. – Львів, 1993. – C. 77–78. 81 Терський С. В., Терський В. С. Мо- настирі княжої Пересопниці // Волинь незабутня: Тези IV регіональної науко- во-практичної конференції “Краєзнавчі дослідження з історії Волині: Нові під- ходи, форми і методи”. – Рівне, 1993. – C. 15–17; Терський С. В. Призабуте місто над Стублою // Волинь (Рівне). – 16 квітня 1993. – № 2. – C. 4–5; Його ж. Монастир у Пересопниці // Вільне слово (Рівне). – 26 травня 1993. – C. 3; Його ж. Призабуте кня- же місто // Літопис Червоної Калини. – Львів, 1993. – № 7–9. – C. 28–32. 82 Терский В. С. Работы на Пересопниц- ком городище // АО 1983 года. – Mосква, 1985. – C. 364–365. 83 Терський С. В. Робота археологічної експедиції по дослідженню літописної Пе- ресопниці в 1993 р. // Археологічні дослі- дження в Україні 1993 року. – Київ, 1997. – С. 137–138. 84 Його ж. Дослідження у Володимирі та Зимно // Археологічні відкриття в Україні 2000–2001 рр. – Київ, 2002. – С. 78–80. 85 Його ж. Пересопниця. Краєзнавчий нарис. 86 Терський В. С., Терський С. В. Загад- ки літописної Пересопниці // Вісті Рів- ненщини (Рівне). – 17 серпня 1991; Тер- ський С. В. Прадавні ювеліри Волині // Вільне слово. Газета Рівненської облас- ної державної адміністрації. – 16 жовтня 2002. – № 79(13703). – С. 3. 269ІСТОРИКО-АРХЕОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ЛІТОПИСНОЇ ПЕРЕСОПНИЦІ суттєво доповнити існуючі уявлення про історію і розвиток культури краю в різні періоди87. Із здобуттям Україною незалежності пожвавились зацікавлення у сус- пільстві історичною долею та значенням літописного міста. Поштовхом до цього стало піднесення Пересопницького Євангелія до рівня держав- ного атрибуту, невід’ємного при інавгурації Президентів. У зв’язку з цим з’явилася низка популярних публікацій місцевих краєзнавців, які спирали- ся на доробок вчених XIX ст. та матеріали, що здобули й узагальнили В. та С. Терські. Так, запропоновано характеристику суспільного життя Пересоп- ниці через порівняння з іншими містами краю та Русі загалом88. Проблем історії Пересопницького монастиря торкалися українські історики початку XXI ст. Михайло Довбищенко89 та Сергій Горін90. У зв’язку з прагненнями влади відповідно відзначити місцерозташування цього монастиря, автор91 ще раз наголосив на археологічному віднайденні його решток поруч з ді- ючим храмом святого Миколая. Особливістю сучасного етапу археологічного вивчення Пересопниці упродовж останніх десяти років є активне включення в роботу місцевих дослідників – співробітників пам’яткоохоронних підрозділів Інституту археології НАН України. Поштовхом для цього стало несподівано щедре фінансування облдержадміністрації для експедицій під керівництвом рівненського археолога Богдана Прищепи (2002–2005). Тоді вдалося опра- цювати близько 0,05 га в північній частині посаду “Пастівник” та відкрити рештки ґрунтового могильника XIII ст. із слідами дерев’яного храму92. По- чинаючи від робіт 2002 р., значно зросла кількість виявлених предметів із 87 Див.: Терський С. В. До проблеми датування археологічного матеріалу періоду Галицько-Волинської держави // НЗ ЛІМ. – Львів, 2001. – Вип. 10. – С. 130–158. 88 Михайлова И. Б. Городские общины Погорынья в XI – cередине XIII вв. // Вест- ник Санкт-Петербургского государствен- ного университета. – Санкт-Петербург, 1994. – Вып. 4. – С. 7–12. 89 Довбищенко М. В. Волинська шляхта у релігійних рухах кінця XVI – першої половини XVII ст. – Київ, 2008. – 882 с. 90 Горін С. М. Пересопницький мо- настир Різдва Пресвятої Богородиці (до 1630 року) // Науковий вісник Волин- ського державного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. – Луцьк, 2009. – № 22. – С. 222–229. 91 Терський С. В. Локалізація монас- тиря Різдва Пречистої Богородиці у Пересопниці: історіографія питання // Слов’янський вісник. Збірник наукових праць. – Рівне, 2012. – № 14: Серія “Істо- ричні та політичні науки”. – С. 106–110. 92 Прищепа Б. А. Розкопки на посаді Пересопниці // Археологічні відкриття в Україні (далі – АВУ) 2001–2002 рр. – Київ, 2003. – С. 232–234; Його ж. Дослі- дження посаду літописної Пересопниці у 2002–2003 рр. // АВУ 2002–2003 рр. – Київ, 2004. – Вип. 6. – С. 267–271; Його ж. Дослідження Пересопниці // АВУ 2003– 2004 рр. – Запоріжжя, 2005. – Вип. 7. – С. 259–262; Його ж. Ювелірні вироби з Пересопниці доби середньовіччя // На- укові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. – Рівне, 2006. – Вип. 4: Матеріали наукової конферен- ції 25–26.10.2006 р. – C. 159–167; Його ж. Дослідження поселення ранніх слов’ян у Пересопниці // Археологічні досліджен- ня Львівського університету. – 2010. – Вип. 14. – С. 276–295; Його ж. Археоло- гічні дослідження садиб епохи Київської Русі на посаді княжої Пересопниці // Волино-Подільські археологічні студії. – Луцьк, 2012. – Вип. 3: Пам’яті Ю. М. Ма- лєєва (1941–2006). – С. 61–75. 270 Cвятослав ТЕРСЬКИЙ металу завдяки регулярному застосуванню металодетекторів під час польо- вих досліджень. При цьому, однак, збір матеріалу, який здійснювали про- фесійні археологи цими методами у верхніх напластуваннях дитинця та посадів, нерідко провадився досить хаотично. Світлини окремих об’єктів, які поповнювали приватні колекції, з’явилися у нау кових публікаціях93. Значний поштовх у нагромадженні речових пам’яток з території літо- писного міста та його округи, насамперед зусиллями так званих “чорних археологів”, відбувся у зв’язку зі створенням у серпні 2011 р. Культурно-ар- хеологічного центру “Пересопниця“ (далі — КАЦ), для потреб якого вибу- дувано величний музейний комплекс. У цьому зв’язку значно пожвавилися дослідження, які в 2011–2012 рр. охопили більшість топографічних оди- ниць міста94. Як і в інших частинах держави, в Рівненській області право на польові роботи монополізували філії Інституту археології НАН України – державні підприємства “Волинська старовина” та “Рівненська старовина”. Починаючи від сезону 2011 р., більшість знахідок з території Пересопниці здається до фондів згаданого КАЦ “Пересопниця”. Так на бюджетні кошти створено вузькопрофільований краєзнавчий осередок з вивчення Пересоп- ниці. Однак залишаються невирішеними проблеми влаштування постій- ного нагляду за земляними роботами, обстеження та фіксування усіх тран- шей і котлованів, які дозволили б досить повно зафіксувати стратиграфію культурних нашарувань на значній частині території. Незважаючи на двохсотрічну історію археологічного вивчення терито- рії літописного міста, досі не отримала вирішення ціла низка важливих проблем, що стосуються як ранніх періодів розвитку його самого, так і ета- пів, на яких відбулося припинення функціонування на рубежі ХІІІ–XIV ст. чи наприкінці XIV ст. Існує також немало інших питань, з’ясування яких є конче необхідним. Остаточно не локалізовано оборонні укріплення околь- ного города, археологічно не перевірено наявність ранньосередньовічних укріплень Старожукова (зокрема, в урочищі Позарів). Однією з причин цього є нерівномірність опрацювання культурних на- шарувань різних частин містобудівельної структури Пересопниці, а також недостатнє вивчення значної частини її найближчої округи. Поки найсис- темніше досліджено дитинець, проте роботи найчастіше зосереджувалися у його західній частині. Інші райони міста досі освоєно фрагментарно. Те- риторія “окольного міста” доступна значно гірше за інші його частини і, не- зважаючи на щільну сучасну забудову, може дати багато цікавих відкриттів. Тільки в останні десятиліття продовжені розкопки на передгороддях (передмістях) в урочищах Пастівник та Замостя. Міські некрополі досить 93 Луць В. Невідомі пам’ятки сфрагісти- ки і металопластики Волині домонголь- ської доби // Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та рестав- рації. Матеріали VII наукової конференції по волинському іконопису, м. Луцьк, 27–28 листопада 2000 р. – Луцьк, 2000. – С. 22–24. 94 Вашета М. П., Златогорський О. Є. Результати археологічних досліджень в с. Пересопниця 2011 року // Наукові записки Рівненського обласного краєз- навчого музею. – Рівне, 2012. – Вип. 10. – C. 244–247; Златогорський О. Є., Ваше- та М. П., Самолюк В. О. Археологічні дослідження в с. Пересопниця // АВУ 2012 р. – Київ; Луцьк, 2012. – C. 428–430. 271ІСТОРИКО-АРХЕОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ЛІТОПИСНОЇ ПЕРЕСОПНИЦІ інтенсивно вивчалися наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Але відкриття 2003–2005 рр. на нововиявленому ґрунтовому некрополі переконали в не- обхідності продовжити ці роботи на новому рівні. Надзвичайно важливим є також питання охорони та збереження куль- турних нашарувань Пересопниці. Так само досі не здійснено суцільного археологічного обстеження усієї території середньовічної Пересопницької волості, що унеможливлює реконструкцію цілісної картини її життєдіяль- ності як одного з центральних та найзаселеніших теренів Волинської землі та князівства. Дотепер не узагальнено матеріалів археологічних пам’яток пізньосередньовічної Пересопниці. У перспективних планах розвитку му- зейного комплексу повинно бути зазначене повне виявлення та трасування на поверхні локалізованого у 1974–1999 рр. комплексу монастиря Різдва Бо- городиці, а також решти середньовічних культових об’єктів Пересопниці. Ці та інші проблеми стоятимуть у найближчі десятиліття. Попри певний прогрес у вивченні княжого міста, досягнутий за остан- нє десятиліття, суттєві зрушення у дослідженні Пересопниці, як і більшості археологічних пам’яток України, можливі лише за умови подолання моно- полії однієї бізнес-структури у цілій галузі пам’яткоохоронної діяльності. Національний університет “Львівська політехніка

Історико-археологічне вивчення літописної Пересопниці

Institution

Similar Items