Портрет князя Володислава Опольського на повний зріст

Рецензія на книгу: Sperka J. Władysław książę opolski, wieluński, kujawski, dobrzyński, pan Rusi, palatyn Węgier i namiestnik Polski (1326/1330 – 8 lub 18 maja 1401). – Krakow, 2013. – 508 s.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Войтович, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2013
Назва видання:	Княжа доба: історія і культура
Теми:	Рецензії та огляди
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93740
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Портрет князя Володислава Опольського на повний зріст / Л. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2013. — Вип. 7. — С. 314-319. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-93740
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-937402016-02-04T03:02:10Z Портрет князя Володислава Опольського на повний зріст Войтович, Л. Рецензії та огляди Рецензія на книгу: Sperka J. Władysław książę opolski, wieluński, kujawski, dobrzyński, pan Rusi, palatyn Węgier i namiestnik Polski (1326/1330 – 8 lub 18 maja 1401). – Krakow, 2013. – 508 s. 2013 Article Портрет князя Володислава Опольського на повний зріст / Л. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2013. — Вип. 7. — С. 314-319. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93740 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії та огляди Рецензії та огляди
spellingShingle	Рецензії та огляди Рецензії та огляди Войтович, Л. Портрет князя Володислава Опольського на повний зріст Княжа доба: історія і культура
description	Рецензія на книгу: Sperka J. Władysław książę opolski, wieluński, kujawski, dobrzyński, pan Rusi, palatyn Węgier i namiestnik Polski (1326/1330 – 8 lub 18 maja 1401). – Krakow, 2013. – 508 s.
format	Article
author	Войтович, Л.
author_facet	Войтович, Л.
author_sort	Войтович, Л.
title	Портрет князя Володислава Опольського на повний зріст
title_short	Портрет князя Володислава Опольського на повний зріст
title_full	Портрет князя Володислава Опольського на повний зріст
title_fullStr	Портрет князя Володислава Опольського на повний зріст
title_full_unstemmed	Портрет князя Володислава Опольського на повний зріст
title_sort	портрет князя володислава опольського на повний зріст
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Рецензії та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93740
citation_txt	Портрет князя Володислава Опольського на повний зріст / Л. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2013. — Вип. 7. — С. 314-319. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv	AT vojtovičl portretknâzâvolodislavaopolʹsʹkogonapovnijzríst
first_indexed	2025-07-06T23:39:50Z
last_indexed	2025-07-06T23:39:50Z
_version_	1836942823499235328
fulltext	Леонтій ВОЙТОВИЧ ПОРТРЕТ КНЯЗЯ ВОЛОДИСЛАВА ОПОЛЬСЬКОГО НА ПОВНИЙ ЗРІСТ Sperka J. Władysław książę opolski, wieluński, kujawski, dobrzyń- ski, pan Rusi, palatyn Węgier i namiestnik Polski (1326/1330 – 8 lub 18 maja 1401). – Kraków, 2013. – 508 s. Князь Володислав1 Опольський (1326/1330 – 8 чи 18.05.1401) відіграв по- мітну роль в історії польських, угорських, галицько-волинських і чеських земель другої половини ХІV ст. Тому не дивно, що його особистість викли- кала зацікавлення дослідників з різних країн та різних часів2. Але більшість 1 Ярослав Ісаєвич звертав увагу на українську форму імені князя “Володис- лав”, засвідчену його грамотою 1377 р., написаною староукраїнською мовою: Ісаєвич Я., Войтович Л. Перехідний час: 1349–1387 // Історія Львова: У 3 т. – Львів, 2006. – Т. 1: 1256–1772. – С. 67. 2 Див.: Szaraniewicz I. Rządy Władysła- wa Opolczyka na Rusi // Biblioteka Osso- lińskich. – Lwów, 1864. – T. 4. – S. 266–284; Breiter E. Władysław książę opolski, pan na Wieluniu, Dobrzyniu i Kujawach, pałatyn węgerski i wielkorządca Polski i Rusi. Zarys biografi czny. – Lwów, 1889; Петрушевич А. Портрет князя Владислава Опольского последнего удельного князя Галицкой Руси. – Львов, 1895; Goyski M. Sprawa zastawu ziemi dobrzyńskiej przez Wła- dysława Opolczyka i pierwsze lata sporu (1391–1399) // Przegląd Historyczny. – 1906. – T. 3. – S. 5–348; Pór A. Opuli László herceg. Magyarország nádorispánja nem- zedékrendéhez // Turul. – Miskolc, 1908. – T. 26. – 30–37 old; Idem. Opuli László Her- czeg Magyarország // Századok. – Budapest, 1909. – T. 43. – 537–554 old; Gilewicz A. Stano- wisko i działalność gospodarcza Władysła- wa Opolczyka na Rusi w latach 1372–1378 // Prace historyczne wydane ku uczczeniu 50-lecia Akademickiego Koła Historyków Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie 1878–1928. – Lwów, 1929. – S. 9–108; Кот- ляр Н. Ф. Классификация червонорусских монет Владислава князя Опольского // Сообщения Государственного Эрмита- жа. – Ленинград, 1965. – Т. 26. – С. 38–41; Adrianyi G., Go¹ schalk J., Świaziński S. Her- zog Ladislaus von Oppeln und Gründung der Pauliner-kloster Tschenstochau in Po- len und Wiese bei Ober Glogau // Archiv für Schlesische Kirchengeschichte. – Görlic, 1978. – Bd. 36. – S. 33–77; Frontczak M. Wła- dysław Opolczyk fundator obrazu często- chowskiego // Nasza Przeszłość. – Warsza- wa, 1979. – T. 52. – S. 98–105; Sroka S. A. Czy Władysław Opolczyk był ojcem chrestnym Władysława Jagiełły // Nasza Przeszłość. – Warszawa, 1990. – T. 74. – S. 62–73; Idem. Itinerarium księcia Władysława Opolczy- ka z lat 1372–1378 // Rocznik Przemyski. – 1991/1992. – T. 28. – S. 140–154; Idem. W sprawie daty objęcia Rusi przez Włady- sława Opolczyka // Ibidem. – 1993–1994. – T. 29–30. – S. 302–312; Idem. Książę Wła- dysław Opolczyk na Węgrzech. Studium z dziejów stosunków polsko-węgerskich w XIV wieku. – Kraków, 1996; Idem. Herzog Ladislaus von Oppeln als ungaricher Pala- tin (1367–1372) // Zeitschri¦ für Ostmi� el- europa-Forschung. – Berlin, 1997. – R. 46, Z. 2. – S. 224–234; Idem. Władysław Opol- czyk // Piastowie. Leksykon biografi cznу / 315ПОРТРЕТ КНЯЗЯ ВОЛОДИСЛАВА ОПОЛЬСЬКОГО НА ПОВНИЙ ЗРІСТ згаданих розвідок та глибших студій були тільки спробами ескізів, або ж схематичного образу князя. Портрет князя Володислава Опольського на повний зріст, намагаючись не пропустити жодного найменшого штриха, змалював тільки Єжи Сперка3. Автор віддавна працює над дослідженням як самого періоду другої по- ловини XIV – початку XV ст.4, так і різних аспектів діяльності князя Воло- дислава5. Тож не дивно, що рецензована монографія докладно висвітлює Red. K. Ożóg, S. Szczur. – Kraków, 1999. – S. 748–751; Janowska E. Konfl ikt Władysława Opolczyka z Królestwem Polskim // Rocz- nik Muzeum w Gliwicach. – 1993. – T. 9. – S. 25–36; Swieżawski A. Otoczenie ruskie Władysława Opolczyka // Prace Naukowe Wyższej Szkoły Pedagogicznej w Często- chowie. Seria: Zeszyty Historycznе. – 1996. – Zеsz 3. – S. 71–80; Idem. Regencja Władysła- wa Opolczyka na Rusi Czerwonej // Książę Władysław Opolczyk. Fundator klasztoru Paulinów na Jasnej Górze w Częstochowie / Red. M. Antoniewicz, J. Zbudniewek. – Warszawa, 2007. – S. 285–366; Юсяк П. Оточення князя Володислава Опольчика в період його правління на Русі (1372– 1379) // Вісник Львівського університету. Серія iсторична. – Львів, 1999. – Т. 34. – С. 81–91; Dola K. Rządy Władysława Opol- czyka w Księstwie Opolskim // Władysław Opolczyk jakiego nie znamy. Próba oceny w sześćsetlecie śmierci / Red. A. Pobóg-Le- nartowicz. – Opole, 2001. – S. 31–45; Idem. Władysław Opolczyk jako książę opolski // Książę Władysław Opolczyk. – S. 12–32; Antoniewicz M. Podstawy i zakres władzy księcia Władysława Opolskiego w ziemi wieluńskiej oraz pólnocno-zachodniej Ma- łopolsce // Ibidem. – S. 195–246; Чорний М. Владислав Опольський // Енциклопедія Львова. – Львів, 2007. – Т. 1: А–Ґ / Під ред. А. Козицького та І. Підкови. – С. 407–408; Salamon M. Władysław Opolczyk a kraje kultury prawosławnej // Piastowie śląscy w kulturze i europejskich dziejach / Red. A. Barciak. – Katowice, 2007. – S. 221–231; Karczewski D. “Meliorator terrae Russiae”. Panowanie Władysława Opolczyka na Rusi (1371–1378) // Ibidem. – S. 261–280; Крижа- нівський А. Львівський монетний двір у ХІV–XV ст. – Львів, 2007. – С. 74–94, 126– 128, 138–150, 171–210; Жук М. До питання про правління Володислава Опольсько- го в Галичині у 1372–1378, 1385–1387 рр. крізь призму бачення польських і укра- їнських істориків кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Каразінські читання (історичні науки). Матеріали міжнародної наукової конференції 24 квітня 2009 р. – Харків, 2009. – С. 118–119; Її ж. Специфіка укра- їномовних грамот князя Володислава Опольського у світлі латинських доку- ментів його канцелярії // Княжа доба: іс- торія і культура. – Львів, 2011. – Вип. 4. – С. 280–304; Її ж. Володислав Опольський в оцінці М. Грушевського // Średnio- wiecze Polskie i Powszechne. – Katowice, 2011. – T. 3(7). – S. 54–65; Ejusdem. Charak- ter władzy Władysława Opolczyka na Rusi Halickiej w latach 1372–1378 i 1386–1387. Aspekt numizmatyczno-historiografi czny // Średniowiecze Polskie i Powszechne. – Ka- towice, 2012. – T. 4(8). – S. 139–149; Tęgow- ski J. Nowe żródła do kwestii datacji objęcia rządów Władysława Opolczyka na Rusi // Średniowiecze Polskie i Powszechne. – Ka- towice, 2009. – T. 5. – S. 130–137. 3 Sperka J. Władysław książę opolski, wieluński, kujawski, dobrzyński, pan Rusi, palatyn Węgier i namiestnik Polski (1326/1330 – 8 lub 18 maja 1401). – Kraków, 2013. – 508 s. 4 Sperka J. Szafrańcowie herbu Stary Koń. Z dziejów kariery і awansu w póznośred- niowiecznej Polsce. – Katowice, 2001; Idem. Zarys migracji rycerstwa śląskiego na zie- mie Rusi Koronnej w okresie panowania Władysława Jagiełły // Княжа доба: істо- рія і культура. – Львів, 2011. – Вип. 5. – С. 221–230. 5 Sperka J. Z dziejów wojen Władysława Jagiełły z księciem opolskim Władysławem. Działania wojenne w latach 1393–1394 // Cracovia – Polonia – Europa. Studia z dzie- jów średniowiecza ofi arowane Jerzemu Wyrozumskiemu w sceśćdziesiątą piątą rocznicę urodzin і czterdziestolecie pracy naukowej. – Kraków, 1995. – S. 307–322; 316 Леонтій ВОЙТОВИЧ усі найдрібніші грані його особи і торкається, як видається, усієї сукупнос- ті можливих сюжетів, дотичних до нього: Опольське князівство до серед- ини ХІV ст. (с. 21–42), родинні стосунки Володислава Опольського (с. 43–62), його кар’єра при угорському дворі (с. 63–102), правління у королівстві Русі (за термінологією автора – Русі Червоній) і пов’язані з цим події (с. 103–186), участь у війнах, зокрема з королівством Польським, та невдачі останніх ро- ків (с. 187–252), господарсько-економічна діяльність князя, зокрема, в коро- лівстві Русі (с. 266–272), характер влади і титулування, зокрема, в королівстві Русі (с. 279–291), внутрішня політика з характеристикою двору, урядів та їх адміністрації (у королівстві Русі – на с. 338–341), стосунки з містами та місь- ким населенням, колонізаційна політика з аналізом надань ленів і бенефі- цій (окремо по землях Саноцькій, Перемишльській, Львівській та Галиць- кій на с. 349–356), церковна політика на Русі (с. 356–370) та характеристика найближчого оточення (с. 371–375). Вінчає цей докладний аналіз спроба портрета князя Володислава (с. 387–397), яку я би назвав портретом на пов- ний зріст. У додатках вміщено ітінераріум князя за 1372–1401 рр., генеало- гічні таблиці і докладну бібліографію. Варто також відзначити ілюстрації, серед яких фотографії печаток та грамот, зокрема грамоти від 13 січня 1379 р. про передачу Русі королю Людовику Анжуйському та звільнення жителів від присяги на вірність князеві й грамоти від 6 січня 1387 р. із за- кликом до жителів королівстві Русі не підпорядковуватися королеві Ядвізі. Професор Є. Сперка дуже відповідально та виважено підійшов до жит- тя і діяльності князя Володислава Опольського, намагаючись дистанціюва- тися від крайніх поглядів з обох сторін і підкреслюючи неоднозначність фігури свого героя. На думку історика, мотивом виїзду князя до угорського двору, де він потрапив під опіку своєї тітки – королеви Єлизавети Локетко- вої, була незначність самого опольського уділу, яким князь володів спільно зі старшим братом Болеславом ІІІ, і бажання відігравати значнішу роль у політичному житті. Дослідник ґрунтовно проаналізував кар’єру князя при анжуйському дворі, особливо відзначивши талант адміністратора, виявле- ний на уряді угорського палатина (він ретельно виконував судові функції, об’їжджав комітати, провівши у підпорядкованих комітатах аж 34 гене- ральних з’їзди), а також нагромадженні ресурсів від переданих йому бене- фіцій (замків та комітатів, де він отримав уряд наджупана). Також Є. Сперка звернув увагу на поступову трансформацію наданої князеві велюнської землі на князівство Велюнське. Дослідник відзначив, що Idem. Wojny Władysława Jagiełły z księciem opolskim Władysławem (1391–1396). – Cie- szyn, 2003; Idem. Urzędnicy Władysława Opolczyka na Rusi (1372–1378). Spisy // Spoleczeństwo Polski średniowiecznej / Red. S. K. Kuczyński. – Warszawa, 2004. – T. 10. – S. 83–103; Idem. Urzędnicy Włady- sława Opolczyka w księstwie wieluńskim (1370–1391). Spisy // Średniowiecze polskie i powszechne. – Katowice, 2004. – T. 3 / Red. I. Panic, J. Sperka. – S. 110–121; Idem. Otoczenie Władysława Opolczyka w la- tach 1370–1401. Studium o elicie władzy w relacjach z monarchą. – Katowice, 2006; Idem. Władysław Opolczyk wobec Sanoka i ziemi sanockiej (1371–1378) // 630. rocznica przybycia Franciszkanów do Sanoka / Red. W. Banach, E. Kasprzak. – Sanok, 2008. – S. 49–53; Idem. Początki osadnictwa rycer- stwa śląskiego na Rusi Czerwonej // Княжа доба: історія і культура. – Львів, 2010. – Вип. 3. – С. 278–302. 317ПОРТРЕТ КНЯЗЯ ВОЛОДИСЛАВА ОПОЛЬСЬКОГО НА ПОВНИЙ ЗРІСТ королівство Русі було передане Володиславу Опольському з явно вираже- ною метою реалізації плану Анжуйської династії, спрямованого на відрив цієї території, на той час частково вже інтегрованої до Польщі. Відзначаю- чи організаційні здібності князя в управлінні та підкреслюючи його заслу- ги в колонізації, запровадженні нового адміністративного устрою, а також початків феодалізму в Галицькій Русі (з останнім можна посперечатися, я би сказав, що, радше, утвердження феодалізму, оскільки спадкові земельні володіння галицьке боярство утримувало ще від кінця ХІІ ст. і саме з ними були пов’язані намагання проугорської партії домогтися поширення Золотої булли на галицькі землі6), польський дослідник звернув увагу на неодноз- начність релігійної політики князя у сприйнятті польських та українських істориків. Оцінюючи втрату королівства Русі, він зазначив, що з цим краєм князя єднали хіба “плани утворення свого володіння династичного” (с. 389). Вартує також відзначити, що професор Є. Сперка, на відміну від біль- шості польських дослідників, дійшов висновку, схожого з висновком основної частини українських істориків7, що Володислав Опольський, отримавши на ленному праві королівство Русі, користувався тут усією повнотою влади, як і в інших своїх князівствах (с. 281–284). Можна дискутувати, наскільки князь намагався перетворити цю землю на спадкове незалежне князівство, як вва- жали Михайло Грушевський, Ярослав Ісаєвич та інші українські дослідни- ки. Напевно, все ж, вартувало звернути увагу на відповідну спробу князя у 1386–1387 рр. На його намагання стати незалежним володарем вказують насамперед монети, карбовані того ж 1386 р. (с. 283), а також згадана грамота від 6 січня 1387 р. та звернення до чеського короля й імператора. На загал, при тому, що в дослідженні докладно висвітлена роль Воло- дислава Опольського в боротьбі за польський трон після смерті Людовика Анжуйського, його спроба утримати королівство Русі подана десь на мар- гінесі. За висновком історика, князь не опирався збройно, тільки диплома- тично, але нічого не домігся (с. 390). Відмову князя Володислава скласти васальну присягу королю Владис- лаву Ягайлові дослідник відносить до найбільших його помилок, яка при- вела, врешті, до поразки, втрати майже всіх володінь і повернення до по- чаткового стану дільничого князя в опольському уділі. Можна погодитися з висновком, що Володислав Опольський був до- брим господарем і організатором, коханим чоловіком та батьком, а також 6 Див.: Войтович Л. Феодалізм в укра- їнських землях: проблеми існування і періодизації // Істину встановлює суд історії. Збірник на пошану Федора Пав- ловича Шевченка. – Київ, 2004. – Т. 2: Наукові студії. – С. 385–394; Його ж. Про- блеми історичної термінології: Київська Русь, середні віки, княжа доба, феода- лізм, держава, віче // Історичні запис- ки. Збірник наукових праць. Східно- український національний університет імені Володимира Даля. – Луганськ, 2007. – Вип. 15. – С. 13–32; Його ж. Феода- лізм в українських землях: проблема іс- нування та періодизації // Наукові зоши- ти Історичного факультету. Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2008. – Вип. 9. – С. 30–40; Його ж. Галицько-волинські етюди. – Біла Церква, 2011. – С. 239–240. 7 Не будемо надавати більшого значен- ня явній описці, що Ісидор Шараневич був польським істориком українського походження (С. 281). 318 Леонтій ВОЙТОВИЧ 8 Див.: Войтович Л. Боротьба Любарта- Дмитра Гедиміновича за відновлення Га- лицько-Волинської держави // Науковий вісник Волинського національного уні- верситету імені Лесі Українки. Історичні науки. – Луцьк, 2009. – № 22. – С. 120–127; Його ж. Польща. Мазовія, Литва та Угорщи- на у боротьбі за спадщину Романовичів // Проблеми слов’янознавства. – Львів, 2010. – Вип. 59. – С. 52–66; Його ж. Польський король Казимир ІІІ і боротьба за спадщину Рома- новичів // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 2011. – Вип. 46. – С. 2–26; Ejusdem. Walka o spadek po Romano- wiczach a król polski Kazimierz III Wielki // Kazimierz Wielki i jego państwo. W siedem- setną rocznice urodzin ostatniego Piasta na trone polskim / Pod red. J. Maciejewskiego і T. Nowakowskiego. – Bydgoszcz, 2011. – S. 47– 66; Його ж. Заключительный этап борьбы за “королевство Руси” // Вестник Удмуртского университета. Серия 5: История и филоло- гия. – 2012. – Вып. 3. – С. 10–15. 9 Baumgarten N. de. Généalogies et mar- riages occidentaux des Rurikides Russes du X-e au XIII-e siècle // Orientalia Christiana. – Roma, 1927. – Nr 35. – P. 58. 10 Войтович Л. Княжа доба на Русі: пор- трети еліти. – Біла Церква, 2006. – С. 39, 511. 11 Dąbrowski D. Rodowód Romanowi- czów książąt halicko-wołyńskich. – Poznań; Wrocław, 2002. – S. 217–236. 12 Войтович Л. Князь Лев Данилович. – Львів, 2012. – С. 128. щиро відданим тим, хто оцінив його талант і можливості, зокрема Людо- вику Анжуйському та Сигизмунду Люксембургу. Історик залишив відкритим питання, за кого належить вважати Воло- дислава Опольського – П’яста, який поряд з польською мовою користував- ся німецькою та й підтримував, радше, німецьку культуру, ніж польську: польського, сілезького князя чи космополітичного монарха? Вартувало би згадати при цьому про княжі україномовні грамоти і його відверте загра- вання з місцевою галицькою елітою. Завершуючи портрет князя (звичайно, не оминувши його зображення на печатках), польський історик ще раз наголосив на неоднозначності фігу- ри, безперечно, одного з найцікавіших правителів другої половини ХIV ст. Відзначаючи велику толерантність Є. Сперки, якої він дотримується у галицьких сюжетах, не можу не зупинитися на кількох моментах. Не викли- кає сумніву вживання у титулі князя звороту “Russie dominus et heres”, тобто спадкоємець, навіть виключний спадкоємець. Для князя, який просто пла- нував, подібно до велюнської землі, трасформувати руську землю на окреме князівство, подібний титул позбавлений сенсу. Він мав зміст тільки за єдиної обставини: в суперництві з Любартом Дмитром Гедиміновичем, який висту- пав легітимним спадкоємцем Романовичів8, князь Володислав Опольський мусив володіти такими ж династичними підставами до спадщини Романови- чів, як і суперник. А це могло мати місце тільки в тому разі, коли його бабу- ся Гремислава, дружина опольського князя Болеслава Владиславовича, була донькою белзького князя Всеволода Олександровича. Таке маркування стало підставою для гіпотези Миколи Баумгартена9, яку я підтримав10, враховую- чи, що в руслі політики князя Лева Даниловича у 1275–1278 рр., коли він ви- дав доньку Олену за битомського князя Казимира ІІ Владиславовича11, шлюб його племінниці з опольським князем виглядає більш ніж вмотивованим12. Княгиня як Grimislava ducissa Opuliensis згадана в некролозі абат- ства святого Вінцентія у Вроцлаві, причому запис зроблено не пізніше 1286 р. Гремиславу вважали дружиною Болеслава Владиславича Герман 319ПОРТРЕТ КНЯЗЯ ВОЛОДИСЛАВА ОПОЛЬСЬКОГО НА ПОВНИЙ ЗРІСТ Гротефенд13 та Стефан Глоговський14. Заперечення Казимира Ясіньського засноване на апріорному міркуванні про неможливість наявності у Боле- слава двох дружин або подвійного імені в опольської княгині15. Обидві версії не тільки не підкріплює жодне джерело – вони протирічать як тогочасній практиці (подібно до Євпраксії Всеволодівни, сестри Володимира Монома- ха, яка в Німеччині отримала католицьке ім’я Адельгейди, Гремислава Все- володівна могла мати католицьке ім’я Агнешки), так і логіці (не зрозуміло, чому опольський князь не міг одружитися двічі або чому дружина Лєшка Білого мала стати княгинею опольською). Версія К. Ясіньського виглядає здогадом, суперечним безперечним фактам (запис у некролозі, характерне для белзьких князівен ім’я княгині, співпадіння з часом можливого шлю- бу політичних інтересів тодішнього сюзерена королівства Русі, князя Лева Даниловича, а також підстав у Володислава Опольського для вживання ти- тулу дідича і спадкоємця). Так само й гіпотеза Єжи Горвата, який вважав Гремиславу незнаною з імені донькою Владислава Опольського, першою дружиною Генріха IV Правого16, виглядає недоведеною17. Однак, знаючи усі приведені версії, професор Є. Сперка без обґрунту- вання і застереження прийняв погляд К. Ясіньського, навіть не пробуючи розглянути інші можливі міркування, зокрема М. Баумгартена та мої. Що ж стосується однієї з причин поразки князя Володислава у 1387 р., то тут відіграла свою роль і позиція сілезької шляхти та сілезького міщан- ства, яке активно колонізувало галицькі землі при підтримці князя. У відпо- відальний момент сілезька шляхта та бюргерство в обмін на підтвердження своїх привілеїв відмовили в послуху й не виступили на заклики колишньо- го сюзерена. На той час значна частина галицького боярства, яка орієнту- валася на князя Любарта Дмитра Гедиміновича, а потім його сина Федора, емігрувала на Волинь, втративши або продавши свої землі, як брати Василь та Генка Скибичі, чи заставивши – як Михайло Іванович18. У результаті кня- зю Володиславу Опольському не було з ким обороняти ці території. Зрозуміло, що в такій монографії, присвяченій маловивченій другій по- ловині XIV ст., можна знайти ще багато дискусійних місць, здатних викли- кати полеміку. Але стараннями професора Є. Сперки маємо врешті портрет князя Володислава Опольського на весь зріст. Безперечно, ця монографія є значною подією у медієвістичних студіях Центрально-Східної Європи. Львівський національний університет імені Івана Франка 13 Grotefend H. Stammtafeln der S¥ lesi- s¥ en Fürsten bis zum Jahre 1740. – Breslau, 1889. – S. 8, 10. 14 Głogowski S. Bolka, czyli małżeństwo ostatnej z Piastów bytomskich oraz inne uzupełnienia i poprawki do “Rodowodu Piastów śląskich” // Rocznik Muzeum w Gliwicach. – 1991–1992. – T. 7–8. – S. 379. 15 Jasiński K. Rodowód Piastów śląskich. – Kraków, 2007. – S. 520–521. 16 Horwat J. Książęta górnośląscy z dynas- tii Piastów. Uwagi i uzupełnienia genealo- giczne. – Ruda Śląska, 2005. – S. 38–41. 17 Jurek T. Piastowie śląscy i ich rodo- wód // Jasiński K. Rodowód Piastów ślą- skich. – S. 20. 18 Грамоти XIV ст. / Упоряд., вступна стаття, коментарі і словники-покажчи- ки М. М. Пещак. – Київ, 1974. – С. 42–46, 67–69.

Портрет князя Володислава Опольського на повний зріст

Репозитарії

Схожі ресурси