Семантико-стилістичні групи іменників у науковому мовознавчому тексті
Gespeichert in:
| Datum: | 1997 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
1997
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93908 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Семантико-стилістичні групи іменників у науковому мовознавчому тексті / Н.Г.Попович // Культура народов Причерноморья. — 1997. — № 2. — С. 301-303. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-93908 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-939082016-02-05T03:02:45Z Семантико-стилістичні групи іменників у науковому мовознавчому тексті Попович, Н.Г. Материалы III научных чтений 1997 Article Семантико-стилістичні групи іменників у науковому мовознавчому тексті / Н.Г.Попович // Культура народов Причерноморья. — 1997. — № 2. — С. 301-303. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93908 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Материалы III научных чтений Материалы III научных чтений |
| spellingShingle |
Материалы III научных чтений Материалы III научных чтений Попович, Н.Г. Семантико-стилістичні групи іменників у науковому мовознавчому тексті Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Попович, Н.Г. |
| author_facet |
Попович, Н.Г. |
| author_sort |
Попович, Н.Г. |
| title |
Семантико-стилістичні групи іменників у науковому мовознавчому тексті |
| title_short |
Семантико-стилістичні групи іменників у науковому мовознавчому тексті |
| title_full |
Семантико-стилістичні групи іменників у науковому мовознавчому тексті |
| title_fullStr |
Семантико-стилістичні групи іменників у науковому мовознавчому тексті |
| title_full_unstemmed |
Семантико-стилістичні групи іменників у науковому мовознавчому тексті |
| title_sort |
семантико-стилістичні групи іменників у науковому мовознавчому тексті |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
Материалы III научных чтений |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93908 |
| citation_txt |
Семантико-стилістичні групи іменників у науковому мовознавчому тексті / Н.Г.Попович // Культура народов Причерноморья. — 1997. — № 2. — С. 301-303. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT popovičng semantikostilístičnígrupiímennikívunaukovomumovoznavčomutekstí |
| first_indexed |
2025-07-06T23:53:57Z |
| last_indexed |
2025-07-06T23:53:57Z |
| _version_ |
1836943719306100736 |
| fulltext |
Попович Наталія Григорівна
СЕМАНТИКО - СТИЛІСТИЧНІ ГРУПИ ІМЕННИКІВ У НАУКОВОМУ МОВОЗНАВЧОМУ ТЕКСТІ
Нетермінологічна лексика наукових мовознавчих текстів практично не визначена ні що
до її обсягу, ні щодо її семантико-смислового навантаження. Складним залишається питання
про семантику окремих груп нетермінологічної лексики, яка займає важливе місце в струк-
турній і смисловій організації наукового тексту, будучи нейтральною мовною тканиною
спеціального тексту.
Предметом нашого дослідження є один з підкласів нетермінологічної лексики в мово-
знавчому тексті - нетермінологічні іменники, значущість яких безперечна, що підтверджують
і отримані статистичні дані (на 1000 слів - 45-55% іменників).
У межах нетермінологічної лексики в наукових текстах чітко виділяються дві групи:
загальнонаукові слова та слова загальновживані. Загальнонаукові слова, як відомо, "обслу-
говують" весь науковий стиль іслужать для створення точності, системності, що є характер-
ними рисами наукового стилю. Цю категорію лексики однаково, правомірно й доречно вжи-
вають у наукових текстах як точних, так і гуманітарних наук. Невиклика є непорозумінь, а,
навпаки, створює потрібний стильовий фон використання загальнонаукових слів і у мово-
знавчих наукових працях. Важливе місце в нетермінологічній лексиці займають загальнона-
укові слова, які є засобом позначення загальнонаукових понять, що організуютьі пов'язують
ланки лексичного складу науки. Вони виражають загальні поняття науки і техніки. Загаль-
нонаукові слова у мовознавчому текстіне займають значного місця у порівнянні зі спеціаль-
ною (мовознавчою) термінологією. У проаналізованих нами статтях домінуючою у тексто-
творенніє група мовознавчих термінів, кількісна перевага яких пов'язана з особливим стиль-
овим спрямуванням, темою викладу та специфічним вузькоспеціальним призначенням мо-
вознавчої статті.
Загальнонаукові іменники пов'язують будь-які наукові тексти, бо відображають проце-
си наукової діяльності без вказівки на конкретну науку. Їх можна віднести до прикмет нау-
кового тексту, прикмет загальногоплану, притаманних всім різновидам наукового стилю.
Найчастотнішими у мовознавстві є такі загальнонаукові слова: гіпотеза, конструкція,
реалізація, тенденція, функція, формування, функціонування, суб'єкт, концепція, позиція,
уніфікація, система, структура, метод, модель і т.п.
Ми розкласифікували загальнонаукові іменники на такі лексико-семантичні групи, ос-
нову яких склали слова на позначення :
1. Назви предмета, об'єкта дослідження : дублет, інформант, індивід, замінник, інди-
катор, індивідуум, корелят, константа, домінанта, конструкт, аналог, інгридієнт, ін-
тенсифікатор, реалія, конкретизатор, мікрообраз, еквівалент, елемент.
2. Назви абстрактних почуттів, процесів, філософських та психологічних понять і ка-
тегорій: асоціація, абстрактність, буття, відчуття, експресія, емоційність, експресив-
ність, мислення, матерія, осмислення, психіка, простір, пізнання, рух, суб'єктивність,
сприйняття, субстанція, свідомість, усвідомлення, уявлення, утворення.
3. Назви доказів, обгрунтувань, напрямків, аспектів дослідження :аргумент, аспект,
доказ, дискусія, еталон, багатоаспектність, гіпотеза, теза, аналіз, факт, процес, концеп-
ція, прийом, зумовленість, зіставлення, трактування, мотивація, коректування, тен-
денція, категоризація, категоріальність, фіксація, фіксування.
4. Назви, спрямовані на привертання уваги, виділення : акцентування, анотування,
фіксація, координація, конкретизація, підкреслення, новація, актуальність, ак-
туалізація, абсолютизація, персональність, спеціалізація.
5. Назви понять, що виражають невпевненість, негативність : вірогідність, припу-
стимість, припущення, примітивізація, умовність.
6. Назви місця знаходження предмета дослідження, розміру, форми: епіцентр, ма-
сив, площина, центральність, маса, опозиція, позиція, конструкція, вага, відрізок,
об'ємність, локалізація, довжина.
7. Назви порівняльних, зіставних та ідентифікаційних характеристик: спорідненість,
сполучуваність, характерність, нееквівалентність, взаємозумовленість, паралелізм,
аналогія, варіація, тотожність.
8. Назви структурних компонентів та комплексів: структура, комплекс, конструкція,
мікросистема, категорія, група, підгрупа, вид, варіант, розряд, формула. Найбільшу
групу становлять слова, які вживаються на позначення динаміки процесів, результатів до-
сліджень: нормалізація, нормування, нормативність, уніфікація, класифікація, комплекту-
вання, формування, інтерпретація, членування, еволюція, динамізм, динаміка, стратегія, ске-
рованість, варіювання, орієнтація, трансформація, адаптація, нівеляція, ототожнення, іден-
тифікація, тяжіння, консервація, продукування, дослідження, функціонування, оперування.
У кількісному відношенні загальнонаукові іменники не є численнимиу порівнянні з
вузькоспеціальними поняттями і інформацію про приналежність тексту не дають. Якщо за-
гальнонаукові слова пов'язані з системою загальнологічних понять і передають процес нау-
кової діяльності взагалі, то загальновживані слова не мають відношення до світу науки,
неспіввідносяться ні з якими науковими і спеціальними знаннями.
Науковість тексту досягається не тільки засобами термінологічноїй загальнонаукової
лексики. Важливе текстологічне та смислоутворююче значення має нейтральне лексичне се-
редовище: широко використовується загальновживана лексика, де переважають слова зі
своїми основними, ближчими парадигматичними значеннями, які не вступають у відношення
контрастності зі своїм синтагматичним оточенням, переважають прямівживання слів з ну-
льовим стилістичним значенням. Це і створює і зберігає абстрактний характер думки та є
типовим для наукового стилю(А.П.Коваль)i.
Для загальновживаної лексики характерний певний ступінь узагальненості в науковому
мовознавчому тексті. Але не можна погодитись з деякими авторами праць із стилістики
(М.Н.Кожина) ii , які твердять, що загальновживані слова в науковому тексті набувають
термінологічності і що це стає їх характерною ознакою.
Проаналізуємо уривки з мовознавчих статей. "Щоб зберегти версифікаційний малюнок
фрази (це особливо засвідчується при перекладах поетичних творів), І.Франко в інших
місцях також допускає порушення літератутного наголошування " iii, " Об'єкт нашого до-
слідження - функціонально-семантична категорія міри - розглядається як необхідний ін-
струмент пізнання мови в її конгнітивно-функціональному аспекті"iv. Ось ще один приклад.
"Наявність багатьох близьких і далеких часових площин минулого зумовлює його глибинний
характер, тим часом як синхронність теперішнього часу не може вмістити такого різно-
маніття"v. Виділені загальновживані іменники закріпилися в тексті в своєму найближчому
значенні, вони однозначні і не надає їм "мовознавчого аспекту".
Мова науки, безперечно, тяжіє до лексики з ознакою всезагальності, абстрактної умов-
ності, стиль впливає на добір такого типу лексики, але вона все ж залишається категорією
універсальною, міжстильовою. У мовознавчій статті поряд з введенням абстрактних понять,
які створюють логічність і точність тексту, широко вживається нетермінологічна лексика для
збудження уваги читата й підготовки до сприйняттяматеріалу. "За допомогою такого роду
відіменникових, відприкметникових і віддієслівних утворень в обох мовах відтворюється
широкий діапазон семантичних і експресивно-емоційних відтінків, що передають цілий-
спектр позитивних і негативних почуттів - від ласки і ніжності до іронії і презирства."vi.
Науковий стиль, підпорядковуючись принципові логічного розгортання думки, як пра-
вило, не повинен застосовувати засобів, що мають відтінки емоційно-експресивного значен-
ня, хоч неоднаковий вияв творчихособливостей і індивідуальності авторів дають нам при-
клади таких вживань: давати стрункість думкам, "шматочок" дійсності, розмаїття компо-
нентів, строкатість, запах збудження, з відтінком ласкавості . Ось ще приклади-ілюстрації
авторських утворень: стилістичні барви бліднуть, оказіоналізми афективно суфіксуються або
нагнітаються, острівець німецьких говірок, епіцентр згасання форм, смак письменника, ав-
торський експромт.
Безперечно, лексика наукової мовознавчої статті, так само як істилю в цілому, позбав-
лена експресії, емоційної забарвленості, але ж емоційно забарвлена лексика - це тільки одна з
груп загальновживаної лексики, і не є її визначальною ознакою.
Загальновживана лексика - категорія універсальна й використання її в різних функціо-
нальних стилях підпорядковане специфіці цих стилів, їх потребам у загальновживаних сло-
вах.
У межах загальновживаної лексики можна виділити групи слів, поєднаних одним
предметним спрямуванням. Слова в ці групи поєднуються заоднорідністю або близькістю їх
лексичних значень.
1. У лексико-семантичну групу слів - назв часу- поєднуються такі слова, вжиті в науко-
вих мовознавчих статтях: дійсність, досвід, день, етап, історія, минуле, життя, непо-
вторність, начало, рік, пора, перебіг, поновлення, пам'ятка, століття, час, період і т.п.
2. Лексико-семантична група на позначення кількості: більшість, багатомільйонність,
групування, зменшення, зменшуваність, збільшення, згрупування, індивідуальність,
ряд, решта, мінімум, роздвоєння, перерозподіл, скорочення, сукупність, частина, число,
численність.
3. На позначення осіб: автор, адресат, дослідник, діяч, істота, людина, особа, народ,
письменник, представник, співбесідник, слухач, учений, учасник.
4. На позначення міри та об'єму: багатоярусність, багатоплановість, висота,
відкритість, глибина, довжина, діапазон, межа, обмеження, порожнина, повнота, сукуп-
ність, точність, частота, блок, ширина, обсяг, шматочок, ланцюжок.
5. На позначення місця і простору: будівля, база. вмістилище, гора, галузь, Європа,
ділянка, джерело, інститут, ланка, література, місце, місцевість, область, наука,
напрям, напрямок, ніша, рівень, розташування, розміщення, природа, простір, пе-
реміщення, пласт, периферія, поверхня, побут, сфера, склад, середовище, степ, тери-
торія, центр, шлях.
6. На позначення назв почуттів: бажання, враження, волевиявлення, воля, емоція,
збудження, інтуіція, іронія, ласка, ласкавість, ніжність, небажання, настрій.
7. На позначення ступеня вияву ознаки: насиченість, наповнення, виразність,
відкритість, вимушеність, глибина, значущість, значимість, інтенсивність, інтерес, на-
повненість, недосконалість, перспективність, пасивність, плідність, повинність, підси-
лення, протилежність, протиставлення, строкатість, точність, цілісність.
У наведених прикладах іменники характеризуються нульовим стилістичним забарвле-
нням і не належать до синонімічного ряду, у складі якого наявні виразно стилістично за-
барвлені компоненти. Вжиті вони з їх опорним, "базовим" значенням. Наприклад, іменник
"явище", який зустрічається у 80% з проаналізованих нами мовознавчих статей, може мати
такий синонімічний ряд - проява, випадок (стилістичне забарвлення відсутнє), дивина, диво
(синоніми не стільки до основного значення словаявище, скільки до його часткового відтінку
значення).
Варто відзначити ще таку характерну для складу загальновживаної лексики категорію
слів, як детермінологізовані іменники. Вони виникли в результаті зміни сфери вживання
терміна й надання терміну нового, переносно-образного значення: маркованість, об'єкт,
суб'єкт, обробка, показник, ядро, частота, напруга, стиль, резонанс, потужність, імпульс, ме-
ханізм, заряд.
Статистичні дані, які одержані в результаті аналізу мовознавчих текстів, дають таку
кількісну характеристику наявності іменників :
- середня частка іменників коливається від 45% до 55% (на 1.000слів):
- з них загальновживаних іменників було від 30% до 60%:
- загальнонаукових слів - від 15% до 30%:
Отже, наведені цифри дають підстави говорити про важливість загальновживаних і за-
гальнонаукових іменників у науковому мовознавчомутексті та про необхідність спеціального
вивчення їх текстотворчого значення.
i А.П.Коваль. Науковий стиль української мови.-К.,Київський ун-т,-1970, -306с.
ii М.Н.Кожина. О специфике художественной и научной речи в аспекте функциональной стилистики.
Пермь,1966,-211с.
iii В.М.Винницький. Парокситонічна акцентуація дієслів.//Мовознавство//-К.,-1980,-№5,-С.20.
iv В.П.Мусієнко. Функціонально-семантична категорія міри в російській мові.
//Мовознавство//,-К.,-1991,-№2,-С.44.
v К.Ф.Шульжук. Внутрішня структура і часові параметри предикативних одиниць у складному багатокомпо-
нентному реченні. //Мовознавство//,-К.,-1989,-№6,-С.14.
vi Г.П.Їжакевич. Зіставна типологія українських і російських синонімічних рядів.
//Мовознавство//,-К.,-1989,-№4,-С.27.
|