Між Прагою, Києвом та Ґнєзно. Zeriuane/zuireani "географа баварського”: до проблеми етнопотестарних структур Волині у ранньому Середньовіччі

Проаналізовано етнонім “Zeriuane” / “Zuireani”, згаданий у тексті “Географа Баварського” (ІХ ст.), ідентифікація якого на етнополітичній мапі Центрально-Східної Європи у науковому середовищі викликала бурхливі дискусії. На основі детального аналізу тексту “Географа Баварського”, зокрема генеалогіч...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Ляска, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2014
Schriftenreihe:	Княжа доба: історія і культура
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94001
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Між Прагою, Києвом та Ґнєзно. Zeriuane/zuireani "географа баварського”: до проблеми етнопотестарних структур Волині у ранньому Середньовіччі / В. Ляска // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 9-71. — Бібліогр.: 285 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94001
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-940012016-02-06T03:01:50Z Між Прагою, Києвом та Ґнєзно. Zeriuane/zuireani "географа баварського”: до проблеми етнопотестарних структур Волині у ранньому Середньовіччі Ляска, В. Проаналізовано етнонім “Zeriuane” / “Zuireani”, згаданий у тексті “Географа Баварського” (ІХ ст.), ідентифікація якого на етнополітичній мапі Центрально-Східної Європи у науковому середовищі викликала бурхливі дискусії. На основі детального аналізу тексту “Географа Баварського”, зокрема генеалогічної легенди про прабатьківщину слов’ян та розгляду найближчих сусідів досліджуваного племені, обґрунтовано волинську локалізацію етносу “Zeriuane”/“Zuireani” та його тотожність з черв’янами у межиріччі Західного Бугу та Вепру. На користь зародження потестарних традицій у середовищі досліджуваного племені свідчать археологічні джерела, зокрема низка потужних поселенських комплексів, осередками яких були городища у Ґуцьові, Липську, Скибицях та ін. Проведено аналіз структури заселення ареалу черв’ян на мікрорегіональному рівні (басейн р. Волиця), зокрема визначено індекс найближчого сусідства, розглянуто площу поселень та виділено типи їх топографічного розміщення. Синергетичний підхід до проблеми виникнення Червена у Х ст. дозволив поставити під сумнів його існування перед походом київського Володимира Святославича на захід у 979/981 р. Висвітлено динаміку змін політичної приналежності черв’ян та боротьби в другій половині Х – першій третині ХІ ст. за їхні землі між державами Пржемисловичів, Рюриковичів та П’ястів. На основі етнодиференціюючих ознак слов’янського житла обґрунтовано східнослов’янський характер племені черв’ян та верифіковано міф про прапольський “лендзянський суперетнос”. The article analyses the ethnonym “Zeriuane” / “Zuireani”, mentioned in the text of the so-called Bavarian Geographer (9th century). There has been a long-lasting debate in the academic literature as to its identifi cation on the ethno-political map of East Central Europe. After a detailed analysis of the text of the Bavarian Geographer with the focus on the legend of the origin of Slavs and description of the closest neighbours of the tribe under question, the article argues that “Zeriuane” / “Zuireani” were located in Volhynia. Moreover, it identifi es them as Chervyany tribe, located between the rivers Western Bug and Vepr. The existence of pre-state power relations within the tribe is verifi ed by archaeological evidence: a number of powerful settlement complexes with hill forts in Gutsov, Lyps’k, Skybytsi and others. The article analyses structure of Chervyany settlement on micro-regional level (in basin of the river Volytsia). It identifi es the nearest-neighbour index, analyses the area of settlements and classifi es them according to their topographical location. Synergetic approach to the issue of dating the foundation of the town of Cherven in the 9th century allowed to question its existence before Kyiv Prince Volodymyr’s campaign in the west in 979/981. Next, the article examines dynamics of Chervyany political affi liation and struggles for their lands between states of Přemyslids, Rurikids and Piasts in the second half of the 10th– early 11th century. Based on the ethnic differentiating features of Slavic dwelling it proves East Slavic character of Chervyany tribe. Thus, the myth about pre-Polish “super-ethnos of Lendians” is subjected to verifi cation. 2014 Article Між Прагою, Києвом та Ґнєзно. Zeriuane/zuireani "географа баварського”: до проблеми етнопотестарних структур Волині у ранньому Середньовіччі / В. Ляска // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 9-71. — Бібліогр.: 285 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94001 94(477.82+4-191.2)“07/08” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Проаналізовано етнонім “Zeriuane” / “Zuireani”, згаданий у тексті “Географа Баварського” (ІХ ст.), ідентифікація якого на етнополітичній мапі Центрально-Східної Європи у науковому середовищі викликала бурхливі дискусії. На основі детального аналізу тексту “Географа Баварського”, зокрема генеалогічної легенди про прабатьківщину слов’ян та розгляду найближчих сусідів досліджуваного племені, обґрунтовано волинську локалізацію етносу “Zeriuane”/“Zuireani” та його тотожність з черв’янами у межиріччі Західного Бугу та Вепру. На користь зародження потестарних традицій у середовищі досліджуваного племені свідчать археологічні джерела, зокрема низка потужних поселенських комплексів, осередками яких були городища у Ґуцьові, Липську, Скибицях та ін. Проведено аналіз структури заселення ареалу черв’ян на мікрорегіональному рівні (басейн р. Волиця), зокрема визначено індекс найближчого сусідства, розглянуто площу поселень та виділено типи їх топографічного розміщення. Синергетичний підхід до проблеми виникнення Червена у Х ст. дозволив поставити під сумнів його існування перед походом київського Володимира Святославича на захід у 979/981 р. Висвітлено динаміку змін політичної приналежності черв’ян та боротьби в другій половині Х – першій третині ХІ ст. за їхні землі між державами Пржемисловичів, Рюриковичів та П’ястів. На основі етнодиференціюючих ознак слов’янського житла обґрунтовано східнослов’янський характер племені черв’ян та верифіковано міф про прапольський “лендзянський суперетнос”.
format	Article
author	Ляска, В.
spellingShingle	Ляска, В. Між Прагою, Києвом та Ґнєзно. Zeriuane/zuireani "географа баварського”: до проблеми етнопотестарних структур Волині у ранньому Середньовіччі Княжа доба: історія і культура
author_facet	Ляска, В.
author_sort	Ляска, В.
title	Між Прагою, Києвом та Ґнєзно. Zeriuane/zuireani "географа баварського”: до проблеми етнопотестарних структур Волині у ранньому Середньовіччі
title_short	Між Прагою, Києвом та Ґнєзно. Zeriuane/zuireani "географа баварського”: до проблеми етнопотестарних структур Волині у ранньому Середньовіччі
title_full	Між Прагою, Києвом та Ґнєзно. Zeriuane/zuireani "географа баварського”: до проблеми етнопотестарних структур Волині у ранньому Середньовіччі
title_fullStr	Між Прагою, Києвом та Ґнєзно. Zeriuane/zuireani "географа баварського”: до проблеми етнопотестарних структур Волині у ранньому Середньовіччі
title_full_unstemmed	Між Прагою, Києвом та Ґнєзно. Zeriuane/zuireani "географа баварського”: до проблеми етнопотестарних структур Волині у ранньому Середньовіччі
title_sort	між прагою, києвом та ґнєзно. zeriuane/zuireani "географа баварського”: до проблеми етнопотестарних структур волині у ранньому середньовіччі
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2014
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94001
citation_txt	Між Прагою, Києвом та Ґнєзно. Zeriuane/zuireani "географа баварського”: до проблеми етнопотестарних структур Волині у ранньому Середньовіччі / В. Ляска // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 9-71. — Бібліогр.: 285 назв. — укр.
series	Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv	AT lâskav mížpragoûkiêvomtagnêznozeriuanezuireanigeografabavarsʹkogodoproblemietnopotestarnihstrukturvoliníurannʹomuserednʹovíččí
first_indexed	2025-07-07T00:01:00Z
last_indexed	2025-07-07T00:01:00Z
_version_	1836944154668564480
fulltext	Віталій ЛЯСКА МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА БАВАРСЬКОГО”: ДО ПРОБЛЕМИ ЕТНОПОТЕСТАРНИХ СТРУКТУР ВОЛИНІ У РАННЬОМУ СЕРЕДНЬОВІЧЧІ Проблематика ранньосередньовічних етнопотестарних структур Во- лині має доволі поважну історіографію1, сформовану, головно, з інтерпре- тацій нечисленних писемних джерел – повідомлень арабських істориків, “Географа Баварського”, трактату “Про управління імперією” Констянтина Багрянородного, руських літописних зводів. Малочисельність, суперечли- вість та фрагментарність писемних відомостей спричинила появу чималої кількості гіпотетичних концепцій та історіографічних побудов, які зайняли сторінки багатьох статей та монографій. Окрім того, спадщина міжнаціо- нальних конфліктів і тоталітарних режимів ХХ ст. визначила, що кожно- му новому поколінню польських чи українських істориків й археологів, які вдавалися до початків власної державності, зокрема певних етнокультурних проблем пізнішого польсько-руського порубіжжя, не завжди було легко ухилятися від відповіді на запитання: якого минулого потребує майбутнє2. 1 Деокладніше див.: Gil A. Prawosław- na eparchia Chełmska do 1596 r. – Lublin; Chełm, 1999. – S. 39–44; Fokt K. Zagadka ple- mion znad Bugu, Sanu, Dniestru i Styru // Przegłąd historyczny. – Warszawa, 2004. – T. 95, zesz. 4. – S. 441–456; Войтович Л. Восточное Прикарпатье во второй поло- вине I тыс. н. э.: Начальные этапы фор- мирования государственности // Rossica antiqua: Исследования и материалы. 2006. – Санкт-Петербург, 2006. – С. 7–12; Его же. Восточное Прикарпатье во вто- рой половине І тыс. н. э. Начальные эта- пы формирования государственности // Русин. Международный исторический журнал. – Кишинев, 2010. – № 3(21). – С. 5–11; Його ж. Прикарпаття в другій половині І тисячоліття н. е.: найдавніші князівства // Вісник Львівського універ- ситету. Серія історична. – Львів, 2010. – Вип. 45. – С. 13–20 (та ін.). 2 Волошин М. Хрест та кордон. Погані часи та хороші часи. Об’єкти християн- ської релігії з польсько-руського порубіж- жя (Червенські міста). Минулі та сучасні дослідження // Наукові студії / Історико- краєзнавчий музей м. Винники. – Львів, 2011. – Вип. 4. – С. 53, 55–56; Sikora P., Woło- szyn M. “981 – Volodímer zog zu den Ljachen und nahm ihre Städte: Peremyšl’, Červen und die anderen Städte”. Forschungsge- schichte und neuere Untersuchungen zu den Červenischen Burgen // Der Wandel um 1000. Beiträge der Sektion zur slawischen Frühgeschichte der 18. Jahrestagung des Mi� el- und Ostdeutschen Verbandes für Al- tertumsforschung in Greifswald, 23. bis 27. März 2009 / Hrsg. von Felix Biermann, Tho- mas Kersting und Anne Klammt. – Langen- weißbach, 2011. – P. 239–241; Wołoszyn M. Grody Czerwieńskie – między fascynacją a zapomnieniem // Czerwień – gród między УДК 94(477.82+4-191.2)“07/08” 10 Віталій ЛЯСКА Чільне місце серед писемних джерел, на яких ґрунтуються численні спро- би реконструкцій етнокультурної мапи ранньосередньовічної Волині, посі- дає “Баварський географ”. “Geographus Bavarus” або ж “Опис градів і земель на північ від Дунаю” (“Descriptio civitatum et regionuin ad septentrionalem plagam Danubii”), укладений на початку 870-х років у швабському монастирі Райхенау на Баденському озері, де в цей час перебував моравський архиєпис- коп святий Мефодій з учнями3. Унікальність цього тексту визначає вміщений у ньому перелік 58 племен ІХ ст., втім і дублетів, з яких близько 40 належать до слов’янських народностей4. Серед цих етнонімів виокремлюються ті, які Wschodem a Zachodem. Katalog wystawy. Červen’ – eine Burg zwischen Ost und West. Ausstellungskatalog. Červen’ – un castrum tra Oriente e Occidente. Catalogo della most- ra. Червень – град між Сходом і Заходом. Каталог виставки. – Tomaszów Lubelski; Leipzig; Lublin; Rzeszów, 2012. – S. 81–82. 3 Докладніше див.: Описание городов и областей к северу от Дуная, или Баварский географ // Назаренко А. В. Немецкие лати- ноязычные источники ІХ–ХІ веков. Тексты, перевод, комментарий. – Москва, 1993. – С. 7–11; Его же. Русь и Германия в ІХ–Х вв. // Древнейшие государства Восточной Евро- пы. 1991 г. – Москва, 1994. – C. 35–61; Его же. “Хазары, русь, луколяне, венгры”: народы Восточной Европы в “Баварском геогра- фе” // Древняя Русь в свете зарубежных ис- точников / Под ред. Е. А. Мельниковой. – Москва, 1999. – С. 294–295. 4 Наріжною проблемою локалізації цих етнонімів постає системність та по- слідовність викладу назв племен у дже- релі, адже переконливій верифікації під- даються лише етноси в пунктах 1–13, які займали територію вздовж східного кор- дону франкської імперії Каролінгів. На- томість побудова другої частини джерела (пункти 14–58, серед яких племінні утво- рення у басейні Західного Бугу) викликає чимало запитань, до чого свого часу при- вернув увагу Генрик Ловмянський, окрес- ливши перелік племен у цих пунктах як довільний (Łowmiański H. O pochodzeniu Geografa Bawarskiego // Roczniki Histo- ryczne. – Poznań, 1951–1952. – R. 20. – S. 51; Ejusdem. O identyfi kacji nazw Geografa ba- warskiego // Studia Żródłoznawcze. – War- szawa, 1958. – T. 3. – S. 3). Діаметрально протилежним є підхід Йоахима Херр- мана (Херрман Й. Ruzzi. Forsderen. Liudi. Fresiti. К вопросу об исторических и этнографических основах “Баварского географа” (первая половина IX в.) // Древ- ности славян и Руси. – Москва, 1988. – С. 164–166. – Рис. 2) та Богдана Томенчука: Томенчук Б. Річкові шляхи в геополітич- них зв’язках Центральної і Східної Євро- пи доби Середньовіччя (за Баварським Географом) // Етногенез та рання історія слов’ян: нові наукові концепції на зламі тисячоліть. – Львів, 2001. – С. 211–212; Його ж. Україна в геополітичному просторі ІХ ст. за “Баварським Географом” // Гали- чина. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. – Івано-Франківськ, 2001. – № 7. – С. 58–59; Його ж. Баварський географ і річкові шляхи та гради в гео- політиці середньовічної Європи // Кар- пати: етнос, людина, цивілізація. – Івано- Франківськ, 2009. – № 1. – С. 54–55. Згідно з останнім істориком, перелік етносів з можливими дублетами у “Баварсько- му географі” тісно корелюється зі сухо- путними та річковими транспортними шляхами, що пролягали від франкських кордонів і Балтики до Східної Європи. Утім, якщо друга частина тексту засно- вана на відомостях святого Мефодія чи його учнів, то переконливішою виглядає пропозиція Л. Войтовича про базуван- ня локалізації етнонімів цієї групи на торгівельних шляхах, які простягалися від границь Великоморавської держави: Войтович Л. “Баварський географ”: про- блеми локалізації слов’янських племен // Проблеми слов’янознавства. – Львів, 2008. – Вип. 57. – С. 46; Його ж. “Бавар- ський географ”: проблеми ідентифікації слов’янських племен // Треті “Ольжині читання”. Пліснеськ. 31 травня 2008 р. – Львів, 2009. – С. 5; Його ж. “Баварський 11МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… з тією чи іншою долею ймовірності можна локалізувати на тернах Волині: “Busani”, “Lendizi”, “Zeriuani” та їх дублет “Zuireani” й “Uelunzani”5. “Zeriuani”/“Zuireani”: спроба обґрунтування “волинської” локалі- зації. З-поміж перелічених народів на увагу заслуговує загадковий етнонім “Zeriuani” (за Станіславом Закшевським6, Йоахимом Херрманом7 та Леон- тієм Войтовичем8) чи “Zerivani” (за Олександром Назаренком9). Тим паче, характеристика цього етносу в “Географа Баварського” не полишає сумні- вів у його домінуючій ролі на етнополітичній мапі слов’ян упродовж певно- го відтинку їхньої історії: “Zerivani. quod tantum est regnum ut ex eo cuncte gentes sclavorum exorte sint et originem sicut affirmant ducant” (“Cерівани – це королівство настільки [велике], що з нього походять усі слов’янські на- роди, і ведуть, за їх словами, свій початок”)10. Проблема локалізації серіван викликала у науковому середовищі Цен- трально-Східної Європи жваві суперечки. Територію, яку заселяли сері- вани, локалізували, наприклад, на нижньому Дунаї11, на острові Рюген12, у гирлі Вісли13, Вісло-Бузькому басейні14 та в долішній течії Одри15. Оригі- нальними, проте позбавленими поважної аргументації виглядають спроби ідентифікувати етнонім “Zeriuani” з білими (лужицькими) сербами в ме- жиріччі Вісли і Нотця16, чернігівськими чи поморськими сіверянами17 або ж деревлянами18. Жодної критики не витримують лінгвістичні інсинуації географ”: спроба етнолокалізації на- селення Центрально-Східної Європи в ІХ ст. // Український історичний жур- нал. – Київ, 2009. – № 5. – С. 15. 5 Zakrzewski S. Opis grodów i terytoriów z północnej strony Dunaju czyli t. zw. Geograf Bawarski. – Lwów, 1917. – S. 4; Описание городов… – С. 13–14; Войто- вич Л. “Баварський географ”: спроба ет- нолокалізації… – С. 13–14. 6 Zakrzewski S. Opis grodów… – S. 4. 7 Херрман Й. Ruzzi… – С. 164. 8 Войтович Л. “Баварський географ”: проблеми локалізації… – С. 45. 9 Описание городов… – С. 14. 10 Там же. – С. 13–14. Переклад цього уривка в Л. Войтовича стилістично дещо різниться: “Черв’яни, в яких одних є ко- ролівство і від яких всі племена слов’ян, як вони стверджують, походять і ведуть свій рід”: Войтович Л. “Баварський гео- граф”: проблеми локалізації… – С. 45. 11 Zakrzewski S. Opis grodów… – S. 56; Пастернак Я. Ранні слов’яни в історич- них, археологічних та лінґвістичних дослідженнях // Український історик. – Нью-Йорк; Мюнхен, 1972. – № 1–2. – С. 21. 12 Horák B, Trávníček D. Descriptio civi- tatum ad septentrionalem plagam Danubii (� v. Geograf bavorský) / Rozpravy Česko- slovenské akademie věd. Řada společen- ských věd. – Praha, 1956. – Roč. 66, Ses. 2. – S. 38–40. 13 Rudnicki M. Geograf Bawarski w oświe- tleniu językoznawczym // Z polskich stu- diów slawistycznych. – Warszawa 1958. – S. 189. 14 Томенчук Б. Річкові шляхи... – С. 214. 15 Moczulski L. Narodziny Międzymorza: ukształtowanie ojczyzn, powstanie państw oraz układy geopolityczne wschodniej części Europy w późnej starożytności i we wczesnym średniowieczu. – Warszawa, 2007. – S. 563–564. 16 Lewicki T. Li� ike Konstantyna Por- fi rogenety i Biali Serbowie w północnej Polsce // Roczniki Historyczne. – Poznań, 1955–1956. – T. 22. – S. 18–19, 32–33. 17 Tymieniecki K. Ziemie polskie w sta- rożytności. Ludy i kultury najdawniej- sze. – Poznań, 1951. – S. 7–8; Kiersnowski R. Plemiona Pomorza Zachodniego w świetle najstarszych źródeł pisanych // Slavia An- tiqua. – Poznań, 1951–1952. – T. 3. – S. 98; Херрман Й. Ruzzi… – С. 166. 18 Конча С. Слов’янські племена з тере- нів України за описом Баварського гео- графа // Вісник Київського національного 12 Віталій ЛЯСКА московського філолога Ірини Мячикової про зв’язок цього етноніму з на- звою озера Червоне (“Князь-озера”) у Білоруському Поліссі19. На наш погляд, така поліваріантність пошуків ареалу розселення се- ріван, спричинена тим, що більшість запропонованих гіпотез відірвана від контексту джерела й позначена домінантою лише етимологічного аналізу, виведеного з топонімічного ландшафту. У цьому виявляється недостатня увага істориків до характеристики серіван у “Географа Баварського”, яка, попри свою нібито легендарність, дає поважні підстави вважати “волин- ську” локалізацію цього етносу чи не найправдоподібнішою. Передусім йдеться про те, що схожий сюжет походження слов’янських народів зафіксовано у творі арабського історика Абу-л-Хасана Алі ал-Масуді “Золоті копальні та розсипи самоцвітів” (947 р.)20. Зокрема варто виокреми- ти наступний фрагмент цієї праці: “…з тих племен одне мало раніше в давнину владу (над ними), його царя звали Маджак, а само плем’я назива- лося Валінана. Цьому племені в давнину підкорялися усі інші слов’янські племена, бо (верховна) влада була у нього і всі царі йому підкорялися…”21. Далі автор окреслив процес занепаду “Валінани”: “…ми вже розказали про царя, якому підкорялися, в попередні часи, інші царі їх, тобто Маджак, цар Валінани, яке плем’я є одним з корінних племен слов’янських, воно шановане поміж їхніми племенами і мало перевагу над ними. Пізніше ж, пішли міжусобиці між їхніми племенами, порядок їх було порушено, вони розділилися на окремі коліна і кожне плем’я обрало собі царя…”22. Попри, університету імені Тараса Шевченка. Серія: Українознавство. – Київ, 2012. – Вип. 16. – C. 24. 19 Мячикова И. И. “Баварский географ” и идентификация летописных восточ- нославянских племен // Исторические, философские, политические и юридиче- ские науки, культурология и искусство- ведение. Вопросы теории и практики. – Тамбов, 2012. – № 8(22): В 2 ч., ч. 2. – C. 128. 20 Принагідно зазначимо, що обізна- ність ал-Масуді зі справами Східної Єв- ропи вигідно виокремлюється з-поміж інших арабських авторів, адже він корис- тувався авторитетними джерелами, зо- крема працями візантійських полонених ал-Джармі та Харуна ібн-Йахья, відомості яких варто відносити до 840–880 рр. (Ново- сельцев А. П. Образование Древнерусско- го государства и первый его правитель // Древнейшие государства Восточной Европы. 1998 г. – Москва, 2000. – C. 471– 472; Войтович Л. “Баварський географ”: спроба етнолокалізації… – С. 22), а та- кож розповідями патрикія Іоана Анфі- пата Містика (Бейлис В. М. Ал-Масуди о русско-византийских отношениях в 50-х годах Х века // Международные связи России до XVII в. – Москва, 1961. – С. 27). 21 Гаркави А. Я. Сказанія мусульман- скихъ писателей о славянахъ и русскихъ (съ половины VII вѣка до конца X вѣка по Р. Х). – Санкт-Петербург, 1870. – С. 135–136. 22 Там же. – С. 137–138. Характерно, що інформація ал-Масуді в загальних рисах співпадає з описом, вміщеним у реляції Ібрагіма ібн Якуба ал Ізраїлі ал ат-Туртузі, який у 965 р. здійснив подо- рож до слов’янських земель Центральної Європи, однак тут ім’я царя окреслене як “Maha”, а плем’я названо “Wlinb’b” (Ку- ник А. А., Розен В. Р. Извѣстія ал-Бекри и другихъ авторовъ о Руси и славянахъ // Приложеніе къ XXXII-му тому Записокъ Императорской академіи наукъ. – № 2. – Санктпетербург, 1878. – Ч. 1. – С. 67–74; Relacja Ibrāhīma ibn Yacqūba z podró- ży do krajów słowiańskich w przekazie al-Bekrīego / Pomniki dziejowe Polski: seria II / Wyd., wstępem, kom. i przekł. opatrzył T. Kowalski, przy współudziale J. Kostrzewskiego. – Kraków, 1946. – T. I. – S. 40–41; Войтович Л. Прикарпаття в дру- гій половині… – С. 17). 13МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… різноманітні інтерпретації локалізації “Валінани”23 та реальності особи її царя – Маджака24, все ж, можемо зі значною долею вірогідності пов’язувати свідчення названих арабських авторів з літописними волинянами, які у VIII–IX ст. були гегемоном волинської групи племен25. 23 У науковому середовищі точать- ся гострі дискусії навколо локалізації “Валінани” та особи її царя – Маджака. Спершу польські дослідники намага- лися ототожнити носіїв цього етнопо- літичного утворення з поморськими велетами (Widajewicz J. Studia nad relacją o Słowianach Ibrahima ibn Jakuba. – Kra- kó w, 1946. – S. 18–21; Relacja Ibrāhīma ibn Yacqūba… – S. 48, 56), на що доволі критич- но зреагували Ґерард Лябуда (Labuda G. Fragmenty dziejów Słowiańszczyzny za- chodniej. – Poznań, 1960. – T. I. – S. 56–62) та Максим Жих (Жих М. Образ славянского правителя Маджка и возглавляемого им “рода” Валинана в сочинении ал-Мас‘уди “Золотые копи и россыпи самоцветов” // Вестник Удмуртского государственного университета. Серия 5: История и фило- логия. – Ижевск, 2011. – Вып. 1. – С. 64, прим. 15–21). Натомість, Г. Ловмянський запропонував співставити “Валінану” з західнопоморським Воліном (Łowmiań- ski H. Początki Polski. Z dziejów Słowian w I tysiącleciu n. e. – Warszawa, 1964. – T. 2. – S. 358). Однак західнопоморське місто Волін з’явилося не раніше кінця Х ст. і немає жодних (за винятком співзвучнос- ті назви) свідчень про існування у цьому регіоні племені волинян (Новосельцев А. П. Образование Древнерусского государ- ства… – С. 471; Войтович Л. Прикарпаття в другій половині… – С. 17). Окрім того, Волін, починаючи від ХІ ст., набув щораз потужніших обертів у своєму розвитку, що виразно суперечить наведеним свід- ченням ал-Масуді. Хибує на відсутність доказів і спроба пов’язати “Валінану” з Великою Моравією (Kuczyński S. M. Sto- sunki polsko-ruskie do schyłku wieku XII // Slavia Orientalis. – Warszawa, 1958. – T. 7, nr 2. – S. 224) хоча б з тієї причини, що остання згадана в ал-Масуді під своєю власною назвою (Гаркави А. Я. Сказанія мусульманскихъ писателей… – С. 136, 141). До західнослов’янського походжен- ня волинян з тексту ал-Масуді схилявся і Володимир Королюк (Королюк В. Д. Волы- нане Абу-л-Хасана ам-ал-Масуди и “Пове- сти временных лет” // Античная древность и средние века. – Москва, 1973. – Вып. 10. – С. 139–141). Серед сучасних гіпотез окрес- лення “Валінани” виокремлюється, безу- мовно, оригінальна, але, все ж, сумнівна, спроба Дмитра Мішіна пов’язати її з ве- нетами: Мишин Д. Е. Сакалиба (славяне) в исламском мире в раннее средневеко- вье. – Москва, 2002. – С. 67. 24 Стосовно особи Маджака, то у лі- тературі трапляються спроби його ото- тожнення з Мезамиром (Marquart J. Ost- europäische und ostasiatische Streifzüge. Ethnologische und historisch-topographi- sche Studien zur Geschichte des 9. und 10. Jahrhunderts (ca. 840–940). – Leipzig, 1903. – Р. 147), біблійним Мешехом (Вестберг Ф. Комментарий на записку Ибрагима ибн- Якуба о славянах. – Санкт-Петербург, 1903. – С. 60), легендарним правителем давніх сербів (Labuda G. Okres “wspólno- ty słowiańskiej” w świetle źródeł i tradycji historycznej // Slavia Antiqua. – Warszawa; Poznań, 1948. – T. 1. – S. 224–225) чи навіть з Карлом Великим: Мишин Д. Е. Сакалиба (славяне)… – С. 67–68 (та ін.). З-поміж на- ведених думок виокремлюється гіпотеза Сергія Алєксеєва, який схиляється до де- персоніфікації назви “Маджак”. Згідно з його поглядом, це не особове ім’я, а родо- вий титул дулібських князів, аналогічний Мусокію, згаданому в “Історії” Феофі- лакта Сімокатти: Феофилакт Симокатта История // Памятники средневековой истории народов Центральной и Восточ- ной Европы / Перевод С. П. Кондратье- ва. – Москва, 1957. – С. 147; Алексеев С. В. Славянская Европа V–VI вв. – Москва, 2008. – С. 148–149, 196. 25 Свердлов М. Б. Домонгольская Русь: Князь и княжеская власть на Руси VI – первой трети XIII в. – Санкт-Петербург, 2003. – С. 92; Жих М. До проблеми гі- потези Волинської землі (VI – початок Х ст.) // Дрогобицький краєзнавчий 14 Віталій ЛЯСКА Отож, маємо усі підстави погодитися з думкою М. Жиха, що змістова паралель між повідомленнями ал-Масуді та “Баварського географа” є оче- видною, адже в обох авторів присутня інформація про існування у слов’ян певного етнополітичного об’єднання, від якого виводяться інші слов’янські народи26. Перспективи для роздумів, про яку ж потестарну структуру твер- дять джерела, відкриває концепція Л. Войтовича щодо заселення Волині впродовж VII–X ст. кількома спорідненими племенами (черв’яни, бужани, волиняни, лучани та дуліби), які періодично творили єдині політичні со- юзи з назвою від племені-гегемона27. Характерно, що писемна генеалогічна легенда про походження слов’ян із Волині тісно корелюється з археологічними джерелами. Вони дають під- стави для твердження про прабатьківщину слов’ян перед міграційними процесами у верхів’ях Дністра та Західного Бугу, де зафіксовано поселення IV–V ст. н. е. (Ріпнів І, ІІ, ІІІ, Черепин, Неслухів, Рудники, Березець, Стріл- ки ІІ), на яких відображено перехід від черняхівської до празько-корчаць- кої культури28. Хоча Андрій Филипчук з помітним скепсисом ставиться до вірогідності “прикарпатської” прабатьківщини слов’ян, вважаючи, що до Подністер’я носії празько-корчацьких старожитностей прийшли з терито- рії властиво Волині29. Так чи інакше, археологія доволі виразно вказує на причину появи серед волинської групи племен зафіксованої у писемних джерелах традиції про місцеве “народження” слов’янських етносів. Нашу гіпотезу про “волинську” локалізацію серіван підкріплює і текст “Географа Баварського” з тим уточненням, що перелік племен у збірник. – Дрогобич, 2009. – Вип. 13. – С. 13; Войтович Л. Прикарпаття в другій половині… – С. 20. 26 Жих М. Образ славянского правите- ля… – С. 64. 27 Войтович Л. Етнотериторiальна пiдоснова формування удiльних князiвств Волинської землi // Волино-Подiльськi археологiчнi студiї. – Львiв, 1998. – Т. 1. – С. 286; Його ж. Прикарпаття в другій по- ловині… – С. 14. 28 Докладніше див.: Милян Т. Ранньо- слов’янські елементи на пам’ятках кінця IV–V ст. н. е. (За матеріалами пам’яток Верхнього Подністер’я та Західного По- бужжя) // Археологічні дослідження Львівського університету. – Львів, 2002. – Вип. 5. – С. 115–124; Його ж. Пам’ятки з рисами перехідного періоду // Вісник Інституту археології / ЛНУ імені І. Фран- ка. – Львів, 2006. – Вип. 1. – C. 27–38; Циги- лик В. Нові пізньочерняхівські житла на Львівщині // Проблеми походження та історичного розвитку слов’ян. Збірник наукових статей, присвячений 100-річчю з дня народження Віктора Платоновича Петрова. – Київ; Львів, 1997. – С. 104–110; Його ж. До питання етнокультурної си- туації у Верхньому Подністров’ї в пер- шій половині І тис. н. е. // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 2008. – Вип. 12. – С. 167– 168; Цигилик В., Касюхнич В. Поселення Стрілки ІІ в контексті слов’янського ет- ногенезу // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 2007. – Вип. 11. – С. 231–249. 29 Филипчук А. Міграційні процеси слов’ян V–VII ст. у Верхньому, Середньо- му Подністер’ї та Верхньому Попрутті (за матеріалами стаціонарних і розвід- кових досліджень) // Вісник Інституту археології / ЛНУ імені І. Франка. – Львів, 2010. – Вип. 5. – C. 76–77; Його ж. “При- карпатська” прабатьківщина слов’ян пе- ред їхнім розселенням у V–VІІ ст. (у світ- лі нових досліджень) // Вісник Інституту археології / ЛНУ імені І. Франка. – Львів, 2011. – Вип. 6. – C. 52–58. 15МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… другій групі джерела (пункти 14–58) укладеннй не “випадково”, а відпо- відно до чинних торговельних комунікацій30. Без застережень варто пого- дитися з думкою Л. Войтовича, що інформація про етноніми у пунктах 33–38 (“Lendizi – Thafnezi – Zeriuani – Prissani – Uelunzani – Bruzi”) могла походити з середовища св. Мефодія, адже послідовність названих племен виразно співвідноситься з відгалуженням “бурштинового шляху” від гра- ниць Великоморавської держави до берегів Балтики31. До найближчих сусідів серіван належали “Lendizi” (лендзяни), яких, за логікою викладу “Географа Баварського”, можна локалізувати у Люблінсько- Сандомирській землі32. Однак докладніше проблему розселення лендзян ви- падає розглянути далі, оскільки намагання польських дослідників поширити межі цього етносу мало не на все Прикарпаття та Волинь не лише суперечать нашій версії про східнослов’янську ідентифікацію серіван, а й ставлять під сумнів проживання на цих теренах карпатських хорватів та волинської групи племен. Серйозні розходження в історіографії викликала інтерпретація роз- ташування й інших етносів, території яких мали б бути дотичними до се- ріван. Численні спроби пов’язати “Thafnezi” з дравськими33 та полабськи- ми слов’янами34, ятвягами35 або ж відшукати їх територію в Нижньому Подунав’ї36 чи землях над Добною – притокою Вайсе-Ельстер37, зародили по- між дослідниками серйозні сумніви щодо можливості чіткої ідентифікації цього етноніму38. Водночас дослідження Л. Войтовича39 вказали на актуаль- ність застарілого, здавалося б, припущення Павла Йозефа Шафарика40 та Лю- бора Нідерле41 про локалізацію “Thafnezi” на берегах Танви, правої притоки 30 Подана далі розлога характеристика сусідів серіван зумовлена особливостями тексту джерела, адже якщо в одному блоці етносів поруч з надійно ідентифікованим етнонімом знаходиться “темне” плем’я, можна припускати, що носії вжитих ви- значень проживали поруч: Горский А. А. Баварский географ и етнополитическая структура восточного славянства // Древ- нейшие государства на территории Вос- точной Европы. Материалы и исследова- ния. 1995 г. – Москва, 1997. – С. 273. 31 Войтович Л. “Баварський географ”: спроба етнолокалізації… – С. 20. 32 Łowmiański H. Lędzianie // Slavia Antiqua. – Poznań, 1953. – T. 4. – S. 97–116; Войтович Л. Карпатські хорвати в етнопо- літичному розвитку Центрально-Східної Європи раннього середньовіччя // Україна в Центрально-Східній Європі (до кінця XVIII ст.). – Київ, 2004. – Вип. 4. – С. 116–117; Його ж. Повертаючись до хорватів Костян- тина Багрянородного // ‛Pωμαĩος: сборник статей к 60-летию проф. С. Б. Сорочана // Нартекс. Byzantina Ukrainensis. – Харків, 2013. – Т. 2. – С. 71–72. 33 Tymieniecki K. Ziemie polskie… – S. 7–8. 34 Horák B, Trávníček D. Descriptio civitatum… – S. 38. 35 Конча С. Слов’янські племена… – C. 24. 36 Zakrzewski S. Opis grodów… – S. 52. 37 Nalepa J. Z badań nad nazwami ple- miennymi u Słowian zachodnich: Thaf- nezi Geografa Bawarskiego – Dobnicy // Årsbok / Lunds universitet. Seminariet för slaviska språk. – Lund, 1961. – Nr 6 (1957– 1958). – Р. 64–85. 38 Leśny J. Thafnezi // Słownik Starożyt- ności Słowiańskich. – Wrocław etc., 1977. – Т. 6. – S. 71; Горский А. А. Баварский гео- граф… – С. 276. 39 Войтович Л. “Баварський географ”: проблеми локалізації… – С. 56–57; Його ж. “Баварський географ”: проблеми іден- тифікації… – С. 8; Його ж. “Баварський ге- ограф”: спроба етнолокалізації… – С. 21. 40 Šafařík P. J. Slowanské starožitnosti. – Praha, 1837. – T. 2. – S. 556, 942. 41 Niederle L. Slowanské starožitnosti. – Praha, 1924. – T. 4. – S. 150. 16 Віталій ЛЯСКА 42 Kucharski Е. Polska w zapisce karoliń- skiej zwanej niewłaściwie “Geografem ba- warskim” // Pamiętnik IV powszechnego Zjazdu historyków polskich w Poznaniu. – Lwów 1925. – T. 1. – Sekcja II. – S. 8. 43 Widajewicz J. Początki Polski. – Wro- cław, 1948. – S. 43; Łowmiański H. O pocho- dzeniu Geografa Bawarskiego… – S. 15; Lehr-Spławiński T. Najstarsze nazwy ple- mion polskich w obcych źródłach // Język Polski. – Kraków, 1961. – T. 41, zesz. 4. – S. 265; Buko A. Archeologia Polski wcze- snośredniowiecznej. Odkrycia – hipote- zy – interpretacje. – Warszawa, 2005. – S. 82 (etc.). 44 Описание городов… – С. 36. 45 Rudnicki M. Geograf Bawarski… – S. 194. 46 Горский А. А. Баварский географ… – С. 277. 47 Войтович Л. “Баварський географ”: проблеми локалізації… – С. 58; Його ж. “Баварський географ”: проблеми іденти- фікації… – С. 8; Його ж. “Баварський гео- граф”: спроба етнолокалізації… – С. 22. 48 Докладніше див.: Королюк В. Д. Гра- мота 1086 г. в хронике Козьмы Праж- ского // Краткие сообщения Института славяноведения АН СССР. – Москва, 1960. – Вып. 29. – С. 3–23; Его же. Запад- ные славяне и Киевская Русь в Х–ХІ вв. – Москва, 1964. – С. 118–151; Исаевич Я. Д. “Грады Червенские” и Перемышльская земля в политических взаимоотноше- ниях между восточными й западными славянами // Исследования по истории славянских и балканских народов. – Мо- сква, 1972. – С. 115, 118; Labuda G. Studia nad początkami państwa polskiego. – Poznań, 1988. – Т. 2. – S. 145. 49 “…Deinde ad aquilonalem hii sunt ter- mini: Psouane, Chrowati et altera Chrowati, Zlasane, Trebowane, Boborane, Dedosese usque ad mediam silvam, qua Milciano- rum occurrunt termini...”: Die Chronik der Böhmen des Cosmas von Prag // Mo- numenta Germaniae Historica. Scripto- res rerum Germanicarum. Nova series / Hrsg. В. Вrethоlz. – Berlin, 1923. – Р. 138. 50 Щоправда, в російській історіографії пробутує твердження про ідентичність зласан зі згаданими в “Географа Бавар- ського” слензянами (“Sleenzane”) на Верх- ній Одрі, і виключення їх з кола “інших хорватів” (“altera Chrowati”): Описание городов… – С. 47; Алимов Д. Е. Хорваты и горы: к вопросу о характере хорватской идентичности в Аварском каганате // Studia Slavica et Balcanica Petropolitana. – Санкт-Петербург, 2010. – № 2(8). – С. 15). Наріжним аргументом пропонованої то- тожності сприймається сусідство слензян з дядошанам та мільчанами в “Географа Баварського” (“Sleenzane” – “Lunsizi” – “Dadosesani” – “Milzane”) з тим уточ- ненням, що два останні етноси фіксує поруч і Празький привілей: Описание городов… – С. 47. Однак поза увагою при- хильників цієї концепції залишалися “Trebowane” та “Boborane”, згадані в цьо- му ж документі відразу після зласан. Зі значною долею вірогідності, “Trebowane” Сяну. Схожої позиції дотримувався і Евґеніуш Кухарський, щоправда, доволі загально вміщуючи територію племені між Карпатами та лендзянами42. Поруч зі серіванами “Географ Баварський” згадав ще один загадковий ет- нонім – “Prissani”, намагання ототожнення яких з пужичанами у Помор’ї43, плем’ям “Brizani”, сусіднім до стодоран-гаволян44 чи навіть пруссами45 хи- бують значним географічним “стрибком” та очевидним відривом від тексту джерела46. На наш погляд, проблему локалізації цього етносу вирішує при- пущення Л. Войтовича, згідно з яким “Prissani” мешкали у Посянні47. Під- твердження знаходимо у так званому Празькому привілеї 1086 р. імператора Генріха IV для єпископа Яромира, який відображає кордони Чеської держави на другу половину Х ст. (до рубежу 980–990-х років) – час створення у Празі єпископства (973)48. За цим документом тодішні межі Празької дієцезії охо- плювали хорватські племена у Прикарпатті49, втім і “Zlasane” (“зласани”), яких можна ідентифікувати як “засян” (“засянців”)50. Отож, географічний контекст 17МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… “Географа Баварського” і Празького привілею та етимологічний зв’язок обох етнонімів із Сяном дозволяє підстави ототожнити ці племена, локалізувавши їх на південь від серіван – у Посянні з осередком у Перемишлі51. Наступним плем’ям, згаданим у “Географа Баварського” поблизу сері- ван, є “Uelunzani”, яких деякі, здебільшого, – польські дослідники вміщують у Помор’ї та пов’язують зі вже згаданим градом Воліном52. Такі пропозиції видаються спробою видати бажане за дійсне. Адже літописні та арабські ві- домості, зрештою як і топоніміка, дають підстави ідентифікувати “велунчан” як волинян та локалізувати їх на території Волині53. Нарешті, останній згада- ний на цьому відтинку “бурштинового шляху” від кордонів Великої Моравії до берегів Балтійського моря етнос – “Bruzi” надійно пов’язується із західно- балтськими пруссами у межиріччі нижньої течії Вісли та Німану54. Відштовхуючись від локалізації зазначенних племен, припускаємо, що “Zeriuani” межували на заході з лендзянами, на півдні та південному сході – танянами та засянами, а на сході та північному сході – бужанами й волиня- нами. Географічно ареал розселення серіван можна окреслити територією можна ідентифікувати як теребовлян у Середньому Подністері’ї, а етнонім “Boborane” інтерпретувати як бобрян з гіпотетичною локалізацією на лівобереж- жі Верхнього Дністра до витоків Західного Бугу: Войтович Л. Карпатські хорвати… – С. 119; Його ж. Прикарпаття в другій по- ловині… – С. 34; Його ж. Повертаючись до хорватів… – С. 80–81. Присутність “у су- сідстві” з ними дядошан та мільчан може пояснити лише той факт, що в тексті дже- рела “хорватський сюжет” завершуєть- ся на бобрянах, а дядошани та мільчани відносяться вже до межиріччя Одри та Шпреє. Ймовірно, у такому разі первин- ний варіант відповідного фрагмента мав би виглядати так: “…Chrowati et altera Chrowati: Zlasane, Trebowane, Poborane; Dedosese…”: Войтович Л. Карпатські хор- вати… – С. 119; Його ж. Прикарпаття в другій половині… – С. 34. 51 Войтович Л. Прикарпаття в другій половині… – С. 33; Його ж. Повертаючись до хорватів… – С. 80 (та ін.). 52 Zakrzewski S. Opis grodów… – S. 56; Kucharski Е. Polska w zapisce… – S. 8; Wi- dajewicz J. Początki Polski. – S. 53; Horák B., Trávníček D. Descriptio civitatum… – S. 41; Łowmiański H. O identyfi kacji nazw… – S. 15–16; Lehr-Spławiński T. Najstarsze na- zwy… – S. 265; Wędzki A. Uelunzani // Słow- nik Starożytności Słowiańskich. – S. 248; Описание городов… – С. 36; Buko A. Archeologia… – S. 82. – Ryc. 4.1. 53 Горский А. А. Баварский географ… – С. 277–278; Плахонін А. Г. Східна Волинь у зовнішній політиці Давньоруської держа- ви (Х – перша половина ХІ ст.) // Україн- ський історичний журнал. – Київ, 2000. – № 4. – С. 128–130; Войтович Л. “Баварський географ”: проблеми локалізації… – С. 58; Його ж. “Баварський географ”: спроба ет- нолокалізації… – С. 22 (та ін.). 54 Описание городов… – С. 36–37; Гор- ский А. А. Баварский географ… – С. 277. Хоча тут, можливо, йдеться про спорід- нених з пруссами ятвягів (Войтович Л. “Баварський географ”: спроба етнолока- лізації… – С. 22) – поліетнічний (на осно- ві германо-, балто- та слов’яномовного компонентів) військово-торговельний субстрат у Верхньому Поніманні та Пів- нічному Поліссі, який до середини ХІ ст. займався, на кшталт варязьких дружин, війною, промислами та забезпеченням річкової торгівлі Німаном. Після руської експансії на ці терени наприкінці Х – у середині ХІ ст. етнонім “ятвяги” почав вживатися на окреслення балтомовного язичницького населення Північно-Схід- ної Польщі, Побужжя та Верхнього По- німання. Докладніше див.: Кибинь А. С. Ятвяги в Х–ХІ вв.: “балтское племя” или “береговое братство” // Studia Slavica et Balcanica Petropolitana. – Санкт-Петер- бург, 2008. – № 2(4). – С. 117–132. 18 Віталій ЛЯСКА на захід від верхньої течії Західного Бугу, де, починаючи від середини ХІ ст., у процесі організації княжих волостей формувалася Червенська земля. З огляду на таку локалізацію, важливим виявляється ще один етнонім “Географа Баварського” – “Zuireani”, на землях яких, за його відомостями, знаходилося 325 “civitates”55. Впадає у вічі, що “Zuireani” згадані безпосе- редньо перед бужанами (“Busani”), розселення яких у верхів’ях Західного Бугу не викликає серйозних заперечень у науковій літературі56 (за винятком завідомо невдалих спроб перенесення їх до басейну Південного Бугу57, Під- ляшшя58 чи західнослов’янських територій59, зокрема Мазовша60). Таке су- сідство вже привернуло увагу дослідників, що пов’язали походження цього етноніму з назвою річки Свір (Свірж), лівої притоки Дністра61. Однак, згід- но з такою локалізацією, “Zuireani” мали б розташовуватися нижче, на пів- день від бужан, що суперечить послідовності преліку зазначених племен у тексті “Географа Баварського”. Натомість, вірогіднішою виглядає версія, за якою “Zuireani” є дублетом “Zeriuani”62, що дає змогу інтерпретувати їх як єдину етнопотестарну структуру. Отож, зважаючи на перелічені аргументи, волинська локалізація обох етнонімів щонайменше заслуговує врахування. Додаткове підтвердження нашій гіпотезі пропонує лінгвістика, засвідчуючи тривкий зв’язок назви 55 Описание городов… – С. 13–14. Тер- мін “civitates” дослідники тлумачать як укріплені гради (бурґи) (Херрман Й. Ruzzi… – Рис. 1; Описание городов… – С. 15), або ж громади, осередками яких були укріплення “полісного типу”: Фи- липчук М. Слов’янський період в історії Пліснеська // Галицько-Волинська дер- жава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. Тези доповідей та повідомлень міжнар. наук. конферен- ції, Галич, 19–21 серпня 1993 р. – Львів, 1993. – С. 23; Його ж. Генезис прикар- патських городищ VIII–X ст. з позицій полісної структури суспільства (По- становка проблеми) // Еволюція розви- тку слов’янських градів VIII–XIV ст. у передгір’ї Карпат і Татр. Тези доповідей та повідомлень міжнародної археоло- гічної конференції, Львів, 27–29 вересня 1994 р. – Львів, 1994. – С. 11. Хоча, з ар- хеологічного огляду, така кількість горо- дищ і навіть відкритих поселень у досить обмеженому регіоні фантастична й, оче- видно, не відповідає тогочасним реаліям. 56 Войтович Л. Етнотериторiальна пiдоснова… – С. 290–291; Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь (Україна крізь віки. – Т. 5). – Київ, 1998. – С. 21; Чай- ка Р. Підсумки досліджень пам’яток літописних бужан в Західному Побужжі // Етногенез та рання історія слов’ян... – С. 261–267; Довгань П. Бужани як етнічний та державотворчий чинник у давній істо- рії України // Вісник Інституту археології / ЛНУ імені Івана Франка. – Львів, 2006. – Вип. 1. – С. 46–57; Мердух Ю. До історії дав- нього Бужська (Буська) // Другі “Ольжині читання”, Пліснеськ; Львів, 14–15 червня 2007 р. – Львів, 2007. – С. 44–45 (та ін.). 57 Skrzypek J. Studia nad pierwotnym po- graniczem polsko-ruskim w rejonie Woły- nia i Grodów Czerwieńskich. – Warszawa, 1962. – S. 130–131; Рыбаков Б. А. Киевская Русь и русские княжества ХІІ–ХІІІ вв. – Мо- сква, 1982. – С. 236–237; Брайчевський М. Ю. Вибране. – Київ, 2009. – Т. 2: Хозарія і Русь. Аскольд – київський цар. – С. 347. 58 Herrmann J. Zwischen Hradschin und Vineta. Frühe Kulturen der Westslawen. – Leipzig; Jena; Berlin, 1971 (див. мапу на останньому форзаці книги). 59 Zakrzewski S. Opis grodów… – S. 32–35. 60 Kucharski Е. Polska w zapisce… – S. 6. 61 Horák B., Trávníček D. Descriptio civi- tatum… – S. 26; Описание городов… – С. 24. 62 Kiersnowski R. Plemiona Pomorza… – S. 85; Херрман Й. Ruzzi… – С. 166; Войто- вич Л. “Баварський географ”: проблеми локалізації… – С. 57 (та ін.). 19МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… “Zeriuani” з топоосновою čьrv-, що дає підстави реконструювати цей етно- нім як Čьrv-jane63. Відзначимо, що корінь *čьrv- присутній також і в назві Червена на Гучві, але серед мовознавців та істориків немає впевненості щодо етимології цього топоніма. Деякі польські дослідники схильні пов’язувати його виникнення з червами – лялечками комахи Рorphyrophora рolonica, з яких отримували червону фарбу64. Натомість Ярослав Ісаєвич вважав, що топонім “Червен” є короткою формою прикметника з повною фор- мою “чьрвьный”, що в руських писемних пам’ятках мав й такі варіанти як “чьрвльнъ”, “чьрльнъ” та “чьрмьнъ”. На думку дослідника, походження назви Червен могло бути пов’язане з наявністю в його околицях виходів червоної глини, хоча, не виключено, що при назві міста цей прикметник використано у переносному значенні65. Заперечення цієї версії, яке зробив Сергій Алексєєв, 63 Описание городов… – С. 34–35. 64 Jakubski A. W. Czerwiec polski (porphy- rophora polonica L.): studjum historyczne ze szczególnem uwzględnieniem roli czerwca w historji kultury. – Warszawa, 1934. – T. 1. – S. 355–360; Maruszczak H. Wczesnośrednio- wieczne grodzisko w Guciowie na Roztoczu: wnioski z analizy jego topografi i iwarunkow fi zjografi cznych regionu (przyczynek do studiow nad Grodami Czerwienskimi) // Archeologia Polski Środkowowschodniej. − Lublin, 1997. – T. 2. – S. 234. 65 Исаевич Я. Д. О древнейшей топони- мии Прикарпатья и Верхнего Побужья // Черв’яни і бужани у світлі писемних та археологічних джерел 20 Віталій ЛЯСКА не виглядає переконливим хоча б з огляду на запропоновану виразно фан- тастичну інтерпретацію черв’ян як племені Черва (Велеса, Змія)66. Як бачимо, локалізація та етимологія назви етносу не викликає іс- тотних сумнівів стосовно поширеної в історіографії ідентифікації “Zeriuani”/“Zuireani” з населенням літописних “Червенських градів” черв’янами67. Прикметно, що літопис під 1157 р. згадує “Червнѧне”68, але з огляду на контекст, ймовірно, тут фігурують жителі власне міста Черве- на69 подібно до означення 1221 р. “Белжанѣ”70. Хоча реліктами племінної назви черв’ян можуть бути топоніми Черляни у Городоцькому р-ні Львів- ської обл. (вірогідно, походить від слова “чьрльнъ”)71. На відміну від ідентифікації у просторі, проблема визначення часових меж існування етнопотестарної спільноти черв’ян наштовхується на серйоз- ніші перепони. Спираючись на легендарний опис “Zeriuani”, а також беручи до уваги відсутність вказівки на кількість “civitates”, Антон Горський припус- тив, що наприкінці ІХ ст., на час укладання “Географа Баварського”, черв’яни вже були анахронізмом на етнокультурній мапі Волині72. Однак, враховую- чи, що їх у тексті джерела згадано двічі, причому з територією “Zuireani” пов’язано 325 “civitates”, з тезою російського дослідника погодитися не ви- падає. Тим паче, використання генеалогічної легенди про прабатьківщину слов’ян як волинянами, так і черв’янами, безперечно, засвідчувало посилення їх позицій в етнополітичному розвитку волинської групи племен на тому чи іншому часовому проміжку. Становище гегемона на Волині у ІХ–Х ст., ймовірно, посідали черв’яни73, домінуюча роль яких у ІХ ст. відображена в “Географа Баварського”, а поява на сторінках літопису формул “Червенъ. и ины городы” та “грады Червѣньскыӕ” вказує на продовження традицій цієї етнопотестарної спільноти і наприкінці Х – в першій третині ХІ ст. Червен у Х ст.: осередок черв’ян чи історіографічний міф. Пошуки племінного центру черв’ян, на перший погляд, не викликають жодних труд- нощів, адже, зважаючи на пізніші літописні повідомлення, на таку роль мав Славянские древности. Этногенез. Мате- риальная культура Древней Руси. – Киев, 1980. – С. 73. 66 Алексеев С. В. Славянская Европа V– VI вв. – Москва, 2008. – С. 147–148. 67 Marquart J. Osteuropäische und ost- asiatische Streifzüge. – S. 148; Widajewicz J. Początki Polski. – S. 43; Lehr-Spławiński T. Najstarsze nazwy… – S. 265; Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. – Київ, 1984. – С. 59; Горский А. А. Баварский географ… – С. 276–277; Войтович Л. “Черв’яни” у працях I. Крип’якевича (До питання про початок державностi) // Україна: культурна спадщина, нацiональна свiдомiсть, державність. – Львiв, 2001. – Т. 8: Iван Крип’якевич у родиннiй традицiї, науцi, суспiльствi. – С. 818–822; Алексеев С. В. Славянская Европа... – С. 64–65, 147. 68 Ипатьевская лѣтопись // Полное собрание русских летописей (далее – ПСРЛ). – Санкт-Петербург, 1908. – Т. 2. – Стб. 487. 69 Ісаєвич Я. До історії взаємин Київ- ської та Ґнєзнєнської держав: Червенські гради // Україна – Польща: Історія і су- часність. Збірник наукових праць і спо- гадів пам’яті П. М. Калениченка. – Львів, 2003. – Ч. 1. – С. 78. 70 Ипатьевская лѣтопись. – Стб. 739. 71 Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. – С. 61. 72 Горский А. А. Баварский географ… – С. 277. 73 Войтович Л. Етнотериторiальна пiдоснова… – С. 289. 21МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… би претендувати Червен, ототожнення якого з городищем поблизу Чермна після більш як столітніх дискусій74 можна вважати переконливим75. Серед істориків домінує погляд про спорудження укріплень літописного Червена, орієнтовно, у другій половині Х ст.76 з тією заувагою, що це городище на час військової виправи Володимира Святославовича на захід у 981 р. було чи не найпотужнішим осередком влади на лівобережжі Західного Бугу, де сфор- мувалася окрема територіальна одиниця – “Червенські гради”77. Щобільше, у середовищі польських дослідників визрів міф лендзянського Червена, як, по- руч з Перемишлем, одного з двох осередків цієї етнополітичної спільноти78. 74 Krzywicka V. Lokalizaja Czerwiena i Grodów Czerwieńskich // Region Lubel- ski. – Lublin, 1996. – Nr 5(7) (1991–1993). – S. 9–17. 75 Łowmiański H. Problematyka historycz- na Grodów Czerwieńskich w związku z planem zespołowych badań polsko-radziec- kich // Kwartalnik Historyczny. – Warszawa, 1953. – R. 60. – Nr 1. – S. 58–85; Rhode G. Die Ostgrenze Polens. Politische Entwicklung, kulturelle Bedeutung und geistige Auswir- kung. – Köln; Graz, 1955. – Bd. 1: Im Mi� elal- ter bis zum Jahr 1401. – Р. 49; Поппе А. Деякі питання заселення польсько-руського ру- бежа в ранньому середньовіччі // Україн- ський історичний журнал. – Київ, 1960. – № 6. – С. 60; Kuczyński S. M. O wyprawie Włodzimierza I ku Lachom na podstawie wzmianki z r. 981 w Opowieści lat docze- snych // Ejusdem. Studia z dziejów Europy Wschodniej X–XVII w. – Warszawa, 1965. – S. 86–87; Ісаєвич Я. Д. Територія та насе- лення “Червенських градів” (Х–ХІІІ ст.) // Український історико-георафічний збір- ник. – Київ, 1971. – Вип. 1. – С. 71–72; Його ж. До історії взаємин… – С. 77; Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. – С. 28; Gurba J. Wczesnośredniowieczny Czerwień i Grody Czerwieńskie na pograniczu pol- sko-ruskim // Geografi czne problemy po- granicza Europy Zachodniej i Wschodniej / Рod red. H. Maruszczaka, Z. Michalczyka. – Lublin, 2004. – S. 55–56. – Ryc. 2; Buko A. Archeologia… – S. 271. – Ryc. 9.1; Florek M. Problematyka“ Grodów Czerwieńskich” // Słowianie Wschodni w dorzeczu Wieprza i Bugu / Red. J. Libera. – Łęczna, 2008. – S. 40–42; Wołoszyn M. Die Červenischen Burgen und die Frage der Herausbildung der polnisch-altrussischen Grenze vom 10. bis 13. Jahrhundert // Siedlungsforschung. Archäologie – Geschichte – Geographie. – Bonn, 2011. –Bd. 29. – S. 79; Ejusdem. Grody Czerwieńskie i problem wschodniej gra- nicy monarchii pierwszych Piastów. Stan i perspektywy badań // Studia nad dawną Polską. – Gniezno, 2013. – T. 3. – S. 89–90. – Ryc. 1 (etc.). 76 Poppe A. Grody Czerwieńskie // Słownik Starożytności Słowiańskich. – Wrocław etc., 1964. – T. 2, cz. 1. – S. 168; Котляр Н. Ф. Формирование территории и возникно- вение городов Галицко-Волынской Руси ІХ–ХІІІ веков. – Киев, 1985. – С. 29. 77 Исаевич Я. Д. “Грады Червенские”… – С. 108–110; Головко О. Похід київського князя Володимира на “Перемышль, Червен и ины грады” 981 р. і проблема початку політичних відносин між Поль- щею та Руссю (кінець Х – перша трети- на ХІ ст.) // Przemyśl i ziemia Przemyska w strefi e wрływów ruskich (X – рołowa XІV w.) / Рod red. W. Nagirnego i T. Pu- dłockiego / Colloquia Russica. – Kraków 2013. – Ser. 2. – T. I. – S. 39–47 (та ін.). 78 Labuda G. Narodziny polsko-ukraiń- skiej granicy etnicznej w polskiej historio- grafi i // Początki sąsiedztwa. Pogranicze etniczne polsko–rusko–słowackie w śre- dniowieczu / Рod red. M. Parczewskiego i S. Czopka. – Rzeszów, 1996. – S. 17. – Ryc. 2; Parczewski M. Problem Lędzian a kształto- wanie się polsko-ruskiej rubieży etnicznej // Civitas Schinesghe cum pertinentiis / Red. W. Chudziak. – Toruń, 2003. – S. 157. – Ryc. 4, 6; Gurba J. Wczesnośredniowieczny Czerwień... – S. 54. – Ryc. 1, 4; Florek M. Pro- blematyka... – S. 42, 44; Ejusdem. Topografi a plemienna międzyrzecza Wieprza i Bugu na przełomie I i II tysiąclecia i zagadnienie “Grodów Czerwieńskich” w świetle źródeł pisanych i archeologicznych // Pogranicze 22 Віталій ЛЯСКА Наріжним аргументом цих роздумів дослідників є літопис, на сторін- ках якого під 981 р. віднотовано: “Иде Володимиръ. к Лѧхомъ. и заӕ грады ихъ. Пєремышль. Червенъ. и ины городы. ижє суть и до сєго днє҃ подъ. Рус ̑сью”79. Попри тверде переконання Г. Ловмянського в автентичності та достовірності цього повідомлення80, все ж, варто прийняти серйозні за- стереження низки вчених стосовно реальності існування Червена на 981 р. чи в раніші часи81. Ми не заперечуємо ідентифікації літописного Червена з городищем поблизу Чермна, але й не схильні на основі єдиної літопис- ної згадки, безперечно, – писарської інтерполяції середини ХІ – початку ХІІ ст., датувати початки функціонування цього міста ще племінним ча- сом82. Для уникнення звинувачень у гіперкритицизмі та нагадувань про те, що історичні концепції “мають опиратися на дані джерел, а не навпаки”83, які свого часу супроводжували праці прихильників ревізії] літописного по- відомлення 981 р. Володимира Королюка та Стефана Марії Кучинського, проаналізуємо писемні відомості та археологічні матеріали. Розпочнімо з окресленої літописної статті, яка за композицією вираз- но складається з трьох частин, або ж, згідно з переконанням деяких до- слідників, властиво опису походу Володимира Святославича та коментаря редактора літопису84. Отож, у тексті цього запису можна виокремити три фрагменти, які внаслідок пізніших редакцій нашарувалися на протограф, а саме: “Иде Володимиръ. к Лѧхомъ”, “заӕ грады ихъ. Пєремышль. Червенъ. и ины городы”, та “ижє суть и до сєго днє҃ подъ. Рус ̑сью”. Оскільки про- блему політичної належності черв’ян, втім і до “ляхів”, розглянемо далі, зо- середимо увагу наразі на двох останніх фрагментах. Перше, що відразу насторожує у літописному повідомленні, – присут- ність формули “ижє суть и до сєго днє҃ подъ. Рус ̑сью”, яка, безперечно, є не свідченням очевидця, а пізнішим коментарем літописця стосовно подій 981 р. В. Королюк вказав, що цей запис міг з’явитися внаслідок русько-поль- ських конфліктів 1018, 1031 рр., після яких територія між Західним Бугом та Вепром остаточно відійшла до Києва85. Властиво тому таку писарську polsko-ruskie we wczesnym średniowieczu na Lubelszczyźnie / Red. E. Banasiewicz- Szykuła. – Lublin, 2009. – S. 31–32. 79 Ипатьевская лѣтопись. – Стб. 69. 80 Ловмяньский Г. Взаимные отноше- ния Польши и Руси в средние века // Со- ветское славяноведение. – Москва, 1967. – № 3. – С. 25–26. 81 Kowalczyk E. Momenty geografi czne pań- stwa Bolesława Chrobrego. Na styku historii i archeologii // Kwartalnik Historyczny. – Warszawa, 2000. – T. 107, zesz. 2. – S. 59–62; Kutyłowska I. Grody Czerweńskie wymienio- ne pod 1018 i 1031 rokiem // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 2002. – Вип. 6. – C. 29–36; Rozwałka A. Główne eta- py przemian osadniczych w międzyrzeczu środkowej Wisły i Bugu w średniowieczu (od VII do połowy XIII wieku) w świetle źró- deł archeologicznych i pisanych // Słowianie Wschodni... – S. 55–66 (etc.). 82 Ляска В., Погоральський Я. Pogranicze polsko-ruskie we wczesnym średniowieczu na Lubelszczyźnie [Рецензія на книгу] // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 2011. – Вип. 15. – C. 432. 83 Rhode G. Die Ostgrenze Polens… – Р. 54; Ловмяньский Г. Взаимные отноше- ния… – С. 25. 84 Kowalczyk E. Momenty geografi cz- ne… – S. 59. 85 Королюк В. Д. Западные славяне… – С. 86. 23МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… вставку варто пов’язати з редакцією літопису або Никона з 1080-х років, або вже Нестора від початку ХІІ ст.86 Утім, нас більше цікавить інший фрагмент цього повідомлення, а саме “Пєремышль. Червенъ. и ины городы”, відповідність якого протографу та- кож викликає чимало сумнівів. Тим паче, частина статті з акцентуванням на конкретних “градах” різко дисонує з подіями, згаданими під цим ро- ком, коли Володимир Святославович “…семъ же лѣтѣ и Вѧтичи побѣди. и възложи на нѧ дань. ѿ плуга ӕк жє ѡць҃ єго ималъ”87. У цьому контексті варто погодитися з думкою В. Королюка про те, що опис походу на в’ятичів за змістовим наповненням виглядає архаїчнішим ніж характеристика бо- ротьби навколо Червена та Перемишля88. Прикметно, що він текстологічно корелюється і з наступними літописними сюжетами про Володимирове “збирання земель”: 982 р. – “Заратишас ̑ Вѧтичи. и иде на нѧ Володїмєръ. и побѣди ӕ вътороє”, 983 р. – “Иде Володїмиръ на Ӕтвѧгы. и взѧ землю ихъ”, 984 р. – “Иде Володимиръ на Радимици”, 992 р. – “Иде Володимиръ на Ховраты”89. Як бачимо, в жодному з цих уривків не йдеться про осе- редки завойованих племен, щобільше, місце Перемишля, згаданого під 981 р., займають хорвати. Така заміна назви стольного “граду” на племінне найменування алогічна й не має жодних аналогій90. Окрім того, перелік конкретних міст – абсолютною чужа тенденція для тогочасного нарративу, адже наступна, після 981 р., поява міст при описі військових конфліктів на сторінках літопису датується 1017 р. (Берестя) та 1030 р. (Белз), проте і тут не можемо відкидати можливої інтерполяції внаслідок пізнішої редакції91. Властиво тому, дещо модифікуючи концепцію В. Королюка92, варто при- пустити, що в протографі цієї літописної статті фігурували не Перемишль і Червен, а хорвати та черв’яни. Останні на той час були рars pro toto союзу волинських потестарних структур, тому в нашій реконструкції літописного тексту відсутні інші племена цього регіону (бужани, волиняни та ін.), які також стали об’єктом військової експансії Володимира Святославовича. Зважаючи, на те, що існування Червена в Х ст. у світлі лише писем- них джерел є сумнівним, останнє слово у дискусіях навколо його хроно- логії мало б бути за археологією. Така нагода випала 1952 р., коли на реа- лізацію проекту з дослідження початків Польської держави на території городища організовано розкопки, які продовжили археологічне вивчення літописного Червена, започатковане 1940 р. зусиллями українського вчено- го Левка Чикаленка93. Щоправда, основна увага експедиції під загальним 86 Kowalczyk E. Momenty geografi cz- ne… – S. 60; Kutyłowska I. Grody Czerweń- skie... – C. 29. 87 Ипатьевская лѣтопись. – Стб. 69. 88 Королюк В. Д. Западные славяне… – С. 87. 89 Ипатьевская лѣтопись. – Стб. 69, 71, 106. 90 Королюк В. Д. Западные славяне… – С. 87. 91 Kowalczyk E. Momenty geograficzne… – S. 59–60. 92 Королюк В. Д. Западные славяне… – С. 90–92. 93 Гр(иневич) Я. Розкопи у Чермні // Ілюстровані вісті. – Краків, 1940. – Р. 1. – Ч. 4. – С. 16–17; Чикаленко Л. Справоздання з розкопок в околицях стародавнього Червна влітку 1940 року / Післямова В. Петегирича, М. Филипчука // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 1998. – Т. 235: Праці Археологічної комісії. – С. 623–635; Petehyrych W., 24 Віталій ЛЯСКА керівництвом Конрада Яжджевського була прикута до літописного Волиня поблизу Ґрудека Надбужного, дослідження Червена обмежилися незнач- ними за обсягом розкопками Анджея Надольського94. Варто відзначити й несприятливе емоційне тло праці археологів, недарма Анджей Абрамович писав, що “…серед археологів тоді відчувалося занепокоєння, чи не є ці до- слідження якимось вступом до корегування кордону на сході”95. Все ж, авторитет археологічних робіт справив надзвичайно істотнний вплив на середовище істориків, які, як іронічно зауважила Єва Ковальчик, не усвідомлювали, що дослідження Червена – лише невеликий розкоп (5×10 м), до того ж, недокопаний до материка, з почасти сумнівно прода- тованими артефактами96. Утім, теза про спорудження Червена в середині Х ст., яка домінувала в археологічних публікаціях 1950-х років, викликала цілковиту довіру істориків. Дослідження 1970-х років, які на території городища провели люблін- ські археологи97, ще більше заплутали ситуацію. Знову ж таки, попри чітке окреслення періоду найбільшого розквіту Червена на ХІ–ХІІІ ст. (для при- кладу, зроблений у 1977 р. перетин валу у східній частині городища вказав на дві фази функціонування укріплень упродовж ХІ–ХІІІ ст.98), автори без надійних хронологічних індикаторів надалі стверджували про його спору- дження в Х ст.99 Тим паче, результати розкопок не були повністю опубліко- вані, втім у зв’язку зі знищенням 1978 р. більшості польової документації і депаспортизації знахідок внаслідок неналежних умов зберігання100. Зва- жаючи на такі обставини, можна зрозуміти розпачливу рефлексію Терези Дунін-Вонсовіч, яка у 2000 р. писала про “…невідворотно втрачену части- ну результатів досліджень Червенських градів, які могли б стати “золотим яблуком” для польських археологів”101. Усталений погляд на час спорудження літописного Червена поруши- ли дослідження Анджея Урбаньського 1997 р., основною метою яких була верифікація хронології пам’ятки методом дендрохронологічного аналізу102. Взірці деревини взято у східній та західній частині городища з внутрішньої так званої руштової конструкції валу, пов’язаної з І фазою функціонування Fyłypczuk M. Pierwszy badacz latopisowe- go Czerwienia – w 110 rocznicę urodzin // Archeologia Polski Środkowowschodniej. – Lublin, 1998. – T. 3. – S. 314. 94 Florek M. Badania archeologiczne wczesnośredniowiecznego zespołu osad- niczego w Czermnie nad Huczwą (do 2008 roku) // Czerwień – gród... – S. 118–119. 95 Abramowicz A. Historia archeologii polskiej. XIX i XX wiek. – Warszawa; Łódź, 1991. – S. 159. 96 Kowalczyk E. Momenty geografi cz- ne… – S. 60–61. 97 Докладніше див.: Kuśnierz J. Hi- storia i stan badań latopisowych gro- dów Czerwień i Wołyń oraz ich okolic // Zamojsko-Wołyńskie Zeszyty Muzealne. – Zamość, 2003. – T. 1. – S. 13–16; Florek M. Badania archeologiczne.. – S. 119–121. 98 Gurba J., Urbański A. Nowe materia- ły do datowania drewnianych konstrukcji zespołu grodowego “Czerwień” // Archeo- logia Polski Środkowowschodniej. – T. 3. – S. 159. 99 Бібліографію див.: Kowalczyk E. Mo- menty geografi czne… – S. 61. 100 Florek M. Badania archeologiczne.. – S. 119. 101 Цит. за: Wołoszyn M. Grody Czer- wieńskie… – S. 82. 102 Gurba J., Urbański A. Nowe materiały do datowania… – S. 159–165. 25МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… укріплень. На жаль, погане збереження дерева, зокрема відсутність забо- лоні (периферійної частини деревини), дала змогу встановити лише най- раніші можливі дати деревини, які припадають на час після 1007 р., після 1027 р.(?), після 1030 р. та після 1050 р.(?)103. Професор Краківської гірничо- видобувної академії Марек Кромпєц, автор дендрохронологічного аналізу, припускає спорудження дослідженої дерев’яної конструкції у другій чверті ХІ ст., можливо після 1050 р.104 Заради справедливості відзначимо, що апо- логетизувати цю хронологію не варто через певні сумніви у методиці відбо- ру взірців, зокрема, чіткого стратиграфічного визначення тих фрагментів, які походять з найдавніших конструкцій105. 103 Ibidem. – S. 159. – Tabl. 1. 104 Krąpiec M. Wyniki analizy dendro- chronologicznej prób drewna z Czermna // Archeologia Polski Środkowowschodniej. – T. 3. – S. 166; Poleski J., Krąpiec M. Arche- ological and dendrochronological dating of selected early mediaeval from area of Małopolska // Geochronometria. – Gliwice, 2000. – P. 24. 105 Kowalczyk E. Momenty geografi czne… – S. 61; Poleski J., Krąpiec M. Archeological and dendrochronological dating… – Р. 24–25; Urbański A. Nowe datowanie grodziska w Czermnie nad Huczwą // Osadnictwo i archi- tektura ziem polskich w dobie Zjazdu Gnieź- nieńskiego / Рod red. A. Buko, Z. Świechow- skiego. – Warszawa, 2000. – S. 242; Sikora P., Wołoszyn M. “981 – Volodímer zog zu den Ljachen…”… – P. 242–243. Комплекс пам’яток у Чермні: a – поселення, b – греблі і дерев’яні помости, c – вали, d – інгумаційні могильники, e – болотиста місцевість; f – русло Синюхи до меліорації 1960-х років, g – гіпотетичні сліди заселення, датовані Х ст.; A–D – проби для дендрохронологічного аналізу (за: Florek, 2012) 26 Віталій ЛЯСКА Однак отримані дати доволі тісно корелюються з результатами археоло- гічних досліджень, позаяк сучасні польські вчені визнають частку матеріалів ІХ–Х ст. серед загального числа знахідок з Червена порівняно мізерною106. Характерним є і те, що артефакти того часу, принаймні на території городи- ща, не зафіксовані in situ, а віднайдені в культурному шарі107, що відносить їх до категорії малодостовірних, а то й недостовірних археологічних джерел108. Намагаючись подолати суперечності, які виникли навколо заснування Червена, Марек Фльорек в одній зі статей зазначив: “…дуже ймовірно, що первинне лендзянське городище (на місці Червена ХІ–ХІІІ ст. – В. Л.), якого стосується згадка з 981 р., внаслідок постійних битв було знищене до тако- го ступеня, що приступаючи після 1031 р. – після повторного прилучення Червена до Русі – до будови князівського городища…, було ліквідовано (ро- зібрано) його залишки, що спричинило труднощі в їх ідентифікації для ар- хеологів...”109. Безумовно, така теза має право на існування, однак хибує від- сутністю доказів, зокрема археологічних. Для прикладу, розвиток Галича не призвів до абсолютного зникнення чи руйнування укріплень Крилось- кого городища110. Аналогічну ситуацію спостерігаємо й на інших пам’ятках Прикарпаття та Волині, зокрема Пліснеську111 та Буську112, де активна міська забудова княжої доби не спричинила серйозних труднощів у виділенні та дослідженні культурно-хронологічних горизонтів слов’янського часу. Підсумовуючи, можна стверджувати, що літописну згадку про Червен варто трактувати пізнішою писарською інтерполяцією, яка скоригувала іс- торичну реальність кінця Х ст. Таку інтерпретацію підтверджують і резуль- тати археологічних досліджень, які наразі не дають переконливих підстав для припущень про спорудження укріплень “граду” у Х ст. Водночас ми далекі від абсолютизації нашої гіпотези, позаяк її підтвердження, або ж спростування залежить лише від майбутнього повновартісного польового вивчення городища літописного Червена. Ареал розселення черв’ян: кордони, городища та поховальні пам’ятки. Будь-які спроби докладного визначення границь розселення черв’ян є великою мірою гіпотетичними, оскільки, писемні та археологіч- ні джерела не дають повновартісних можливостей для проведення рекон- струкцій такого ґатунку. Однак необхідно враховувати максимальну адап- тованість давніх поселенських структур до географічного середовища, їх 106 Florek M. Problematyka “Grodów Czerwieńskich”... – S. 41; Wołoszyn M. Gro- dy Czerwieńskie… – S. 112. 107 Florek M. Problematyka “Grodów Czerwieńskich”... – S. 41. 108 Филипчук М. Райковецька культура в українському Прикарпатті: хронологія і періодизація // Вісник Інституту архео- логії / ЛНУ імені І. Франка. – Львів, 2008. – Вип. 3. – C. 70–71. 109 Florek M. Problematyka “Grodów Czerwieńskich”... – S. 42. Див. також: Ejus- dem. Topografi a plemienna... – S. 31–32. 110 Томенчук Б. Три періоди розвитку історичної топографії давнього Галича // Етнокультурні процеси в Південно-Схід- ній Європі. – Київ; Львів, 1999. – С. 300–303. 111 Филипчук М. Структура Пліснесько- го археологічного комплексу в слов’ян- ський та давньоруський час // Вісник Інституту археології / ЛНУ імені І. Фран- ка. – Львів, 2009. – Вип. 4. – С. 3–21. 112 Довгань П. Буський археологічний комплекс: стан та перспективи досліджен- ня // Вісник інституту археології / ЛНУ іме- ні Івана Франка. – Вип. 3. – С. 136–195. 27МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… кордони, як правило, творили природні перешкоди. Недарма, за влучним висловом “Попису границ межи Великого княжства Литовского и Коруны Польское в 1546 г.”, “…дороги не чинять границъ, ено рѣки, болота, долы, горы и копцы…”113. Творенню таких природних меж сприяли й ментальні стереотипи середньовічного суспільства, зокрема, у численних писемних джерелах згадані “злі ліси та болота”, які були “віковими рубежами міста з містом”114. Для знаного європейського медієвіста Жака Ле Гоффа ліс виступає “пустельним” кордоном, “нічийною землею” (“no man’s land”) між сеньйорі- ями та державами, сповненою примарних страхів чи реальної небезпеки115. Беззаперечним є те, що основну вісь поселенських структур черв’ян, а пізніше і Червенської землі, визначала долина Гучви, широкі надзаплавні тераси якої забезпечували сприятливі умови для заселення та господарської діяльності. Південна межа розселення черв’ян з танянами та засянами, оче- видно, простягалася залісненим та горбогірним Розточчям й вододілом Со- локії й Гучви. Перебіг східної границі з бужанами можна умовно провести вододілом між верхів’ями Гучви та Варенжанки, а далі на північ – межиріч- чям Букової й Варенжанки до течії Західного Бугу. Лівобережжя останнього вже посідали волиняни, що засвідчує локалізація городища в Ґрудеку Над- бужному (літописний Волинь)116 при впадінні Гучви до Західного Бугу. Ґрабовецьке горбогір’я, найвища частина Люблінської височини, з його непрохідними лісами слугувало природним бар’єром розселення черв’ян від півночі. Поселенський комплекс VIII–X cт. (городище, поселення, кур- ганний могильник) в Скибицях117, розташований на південних відрогах цього горбогірного району, очевидно, був одним з їх племінних осередків. На заході кордон території черв’ян з плем’ям “Lendizi” проходив до- линою Вепру, можливо, сягаючи середньої течії його лівої притоки – Пору, і далі додолу Ґорайцем. Басейн Вепру як найдавнішу етнічну межу між східнослов’янським та західнослов’янським населенням визначали і Я. Іса- євич118, і Г. Ловмяньський119. Зокрема, останній вказував, що територія, на якій у княжу добу склалалася Червенська земля, була відділена від пра- польських земель смугою безлюдних пущ вздовж ріки Вепр120. Важливою ознакою існування потестарних структур у слов’янському просторі було формування територіально-адміністративної організації як 113 Попис границ межи Великого княж- ства Литовского и Коруны Польское в 1546 г. // Археографическій сборникъ документовъ относящихся къ исторіи Северозападной Руси. Издаваемый при управленіи Виленского учебнаго окру- га. – Вильна, 1867. – Т. 1. – С. 51. 114 Кизилов Ю. А. Географический фактор в истории Средневековой Руси // Вопросы истории. – Москва, 1973. – № 3. – С. 51. 115 Ле Гофф Ж. Середньовічна уява. – Львів, 2007. – С. 73–76; Его же. Цивилиза- ция средневекового Запада. – Екатерин- бург, 2007. – С. 161–162. 116 Поппе А. Деякі питання заселен- ня… – С. 56–60. 117 Banasiewicz E. Grodziska i zamczyska Zamojszczyzny. – Zamość, 1990. – S. 97; Niedźwiadkowie R. i A., Rozwałka A. Spra- wozdanie z sondażowych badań wykopa- liskowych i odwiertów na stanowisku nr I w Skibicach, woj. zamojskie // Archeolo- gia Polski Środkowowschodniej. – Lublin, 1997. – T. 2. – S. 142–148. 118 Ісаєвич Я. Д. Територія та населен- ня… – C. 83. 119 Łowmiański H. Lędzianie... – S. 112. 120 Ibidem. 28 Віталій ЛЯСКА основи влади племінних вождів. Функціонування на території ареалу роз- селення черв’ян низки ранньосередньовічних городищ є яскравим прикла- дом кристалізації суспільної ієрархії та, відповідно, організації політичної влади у їх середовищі. Серед укріплень у межиріччі Вепру та Варенжанки передусім варто виокремити розташоване на північних відрогах Розточчя городище Х – по- чатку ХІ ст. в Ґуцьові, яке Генрик Марущак на основі аналізу ономастики й археологічних матеріалів знову ж таки спробував ідентифікувати як літо- писний Червен121. Не вдаючись до деяких дискусійних тверджень дослідни- ка, зазначимо, що ранньосередньовічний поселенський комплекс у Ґуцьові (городище, курганний могильник та селища-супутники), цілком можливо, міг посідати домінуюче становище у територіальній організації черв’ян. Городище у Ґуцьові локалізоване на мисоподібному виступі (ур. Мо- настир), який підноситься на 100 м над долиною Вепру. Центральний май- данчик на площі 9–10 га122 вздовж периметра оточений валом, у північній й південній стороні якого спостерігаються сліди в’їздів. З північно-захід- ного, напільного боку (від шляху долиною р. Вепр) підступи до головного майданчика захищали три лінії валів висотою 0,3–1,0 м та глибоких ровів. Окрім того, від півночі зафіксовано п’ять земляних насипів. Ще одне вало- подібне підвищення локалізовано у південній частині городища. Загальна площа території, охопленої укріпленнями, сягає 20 га123. Рис. 4. Згідно з версією Г. Марущака, на віддалі 300 м на захід від городища на мисоподібному виступі берега Вепру функціонував також оборонний пункт, стратегічною метою якого була охорона джерел води124. Внаслідок досліджень 1999 р., які провели Єжи Кусьнєж та Анджей Урбанський, це припущення не підтвердилося з огляду на відсутність артефактів та осо- бливості стратиграфії земляних насипів125. Перетин зовнішнього валу північно-західної лінії городища (№ V за нумерацією Х. Цолль-Адамікової) вказав на дві фази його функціонування, під час першої з яких ширина при основі земляного насипу сягала 3,5–4,0 м. 121 Maruszczak H. Wczesnośredniowiecz- ne grodzisko... – S. 234–235. 122 Зауважимо, що при визначенні пло- щі городиша ми спиралися на резуль- тати сучасних досліджень Г. Марущака: Maruszczak H. Wczesnośredniowieczne gro- dzisko... – S. 228. Хелена Цолль-Адамікова подала дещо інші кількісні показники: 5 га для центрального майданчика та 9–10 га для всього городища: Zoll-Adamikowa H. Wyniki wstępnych badań wczesnośrednio- wiecznego zespołu osadniczego w Gucio- wie, pow. Zamość // Sprawozdania archeo- logiczne. − Kraków, 1974. – T. 26. – S. 153. 123 Zoll-Adamikowa H. Wyniki wstęp- nych badań... – S. 151–153. – Ryc. 18; Maruszczak H. Wczesnośredniowieczne grodzisko... – S. 228. – Ryc. 2; Ejusdem. Warynki posadowienia oraz koncepcja i technika budowy wałow obronnych wcze- snośredniowiecznego grodziska w Gucio- wie, pow. Zamość, w świetle analizy ich przekroju geologicznego // Archeologia Pol- ski Środkowowschodniej. – Lublin, 1999. – T. 4. – S. 146. – Ryc. 1. 124 Maruszczak H. Wczesnośredniowiecz- ne grodzisko... – S. 229. – Ryc. 2, 4. 125 Kuśnierz J., Urbański A. Badania ar- cheologiczne w obrębie wczesnośrednio- wiecznego kompleksu osadniczego w Guciowie na Roztoczu (pow. Zamość, woj. Lubelskie) // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 2008. – Вип. 12. – С. 308. – Ryc. 4. 29МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… Комплекс пам’яток поблизу Ґуцьова: 1 – ріка, 2 – русло потоку, 3 – болотиста місцевість, 4–5 – джерела, 6 – вали городища, 7 – поселення, 8 – курганні могиль- ники (за: Maruszczak, 1997) 30 Віталій ЛЯСКА Пізніше, можливо у другій половині – наприкінці Х–ХІ ст., вал додатково укріплено внутрішніми кам’яними конструкціями у вигляді “скринь” дов- жиною 1,0–1,3 м та висотою 0,5 м, що збільшило ширину насипу при основі до 6,5 м126. Прикметним є поширення “скриньового” типу внутрішньовало- вих конструкцій передусім у східнослов’янському оборонному будівництві127. Певні складнощі виникають з чітким окресленням хронології городища в Ґуцьові, позаяк Х. Цолль-Адамікова за нечисленним керамічним матеріа- лом датувала його Х/ХІ–Х ст.128 Хоча версія Г. Марущака про тотожність Чер- вена 981 р. з укріпленнями в Ґуцьові зобов’язувала шукати витоки городища ще в племінному часі129, з чим погодився й Томаш Дзєньковський130. Переду- сім, на такі міркування наштовхує контекст навколишніх пам’яток, зокрема суміжних до цих укріплень поселень (Ґуців ІХ–Х), на яких виявлено низку об’єктів ІХ–Х ст. житлового й господарського призначення131, та курганного кремаційного могильника (Ґуців І–VI), датованого в межах VII/VIII–X/XI ст.132 Зрештою, й Х. Цолль-Адамікова звернула увагу на значні розміри го- родища, тому вона припускала можливість початку його функціонування раніше кінця Х ст.133 Ми поділяємо такі міркування польської дослідниці, адже значна площа території (близько 20 га), яку охоплювали укріплення Ґуцьова, є показником, який, з-поміж іншого, свідчить на користь споруд- ження городища за племінного часу. Для порівняння, практично всі добре датовані городища в польській частині Західних Карпат площею понад 5 га належать до передп’ястівського (племінного) періоду134. Окрім того, анало- гії планувальної структури городища у Ґуцьові бачимо й на інших укріпле- них пам’ятках Розточчя Х–ХІ ст. зі складною системою оборони, зокрема в Рокитному135 та Добростанах136. Протилежний до ґуцівського варіант планувальної структури ре- презентують невеликі мисові укріплення VIII–X ст. у Майдані Новому та Скибицях на Ґрабовецькому горбогір’ї – північній межі розселення 126 Zoll-Adamikowa H. Wyniki... – S. 157– 160. – Ryc. 22. 127 Dąbrowska E. Wielke grody dorze- cza górnej Wisły. Ze studiów nad rozwo- jem organizacji terytorialno-plemiennej w VII–X wieku. – Wrocław etc., 1973. – S. 61; Zoll-Adamikowa H. Wyniki... – S. 174. 128 Zoll-Adamikowa H. Wyniki... – S. 160. 129 Maruszczak H. Wczesnośredniowiecz- ne grodzisko... – S. 234–235. 130 Dzieńkowski T. Plemienne i wczesno- państwowe grody międzyrzecza Wieprza i Bugu. Zarys problematyki // Pogranicze polsko-ruskie... – S. 39. – Ryc. 1. 131 Zoll-Adamikowa H. Wyniki... – S. 161– 164; Kuśnierz J., Urbański A. Badania archeo- logiczne… – С. 305–313. 132 Zoll-Adamikowa H. Wczesnoś rednio- wieczne cmentarzyska ciałopalne Słowian na terenie Polski. – Wrocław etc., 1975. – Cz. 1: Źrodła. – S. 80–91. 133 Ejusdem. Wyniki... – S. 160. 134 Poleski J. Wczesnośredniowieczne gro- dy plemienne i państwowe w polskiej czę- ści Karpat Zachodnich // Wczesne średnio- wiecze w Karpatach polskich. – Krosno, 2006. – S. 198. 135 Шишак В., Погоральський Я., Ляска В. Городище Х–ХІ ст. Рокитне ІІ на Розточ- чі // Матеріали і дослідження з археоло- гії Прикарпаття і Волині. – Львів, 2012. – Вип. 16. – С. 307–330. 136 Шишак В., Ляска В. Ранньосередньо- вічний поселенський комплекс поблизу села Добростани на Розточчі // Археоло- гічні дослідження Львівського універси- тету. – Львів, 2012. – Вип. 16 (друкується). 31МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… черв’ян. Центральний майданчик городища у Майдані Новому площею 0,12 га вздовж периметра оточений валом, у якому досліджено внутрішні дерев’яні конструкції, та ровом. Підступи захищав ще один земляний вал, перебіг якого важко реконструювати через стан збереження насипу. За- гальна площа території, охопленої укріпленнями, сягає 1 га137. Схожу пла- нувальну структуру мало городище VIII–X ст. у Скибицях площею 3,7 га, оточене двома лініями валів, в насипі одного з яких зафіксовано деструкції спалених дерев’яних конструкцій138. Окрім того, на північних відрогах Томашівського Розточчя локалізова- но чималі городища у Липському-Поліссі та Майдані Ґурному, відомості про хронологію яких вкрай непевні й потребують археологічної верифі- кації139. Хоча, з огляду на те, що поблизу укріплень в Липському-Поліссі знаходився курганний кремаційний могильник VII/VIII–X ст. та відкрите поселення того ж часу 140, а городище в Майдані Ґурному супроводжували селища VIII–XІ ст.141, можна припустити появу цих оборонних об’єктів у племінний час. Поховальні пам’ятки, які завжди виступають невід’ємною складовою поселенського простору давніх спільнот, на території розселення черв’ян, 137 Archeologiczne zdjęcie Polski // Ar- chiwum zakładowe wojewódzkiego urzędu ochrony zabytków w Lublinie. Delegatura w Zamościu. – Nr obsz. 85–91. – Nr inw. 1559; Dzieńkowski T. Plemienne i wczesnopań- stwowe grody… – S. 39. – Foto 4. 138 Niedźwiadkowie R. i A., Rozwałka A. Spra- wozdanie... – S. 142; Maruszczak H. Grodzisko w Skibicach na Wzniesieniu Grabowieckim (Polska SE) w świetle badań geologiczno- geomorfologicznych i analizy położenia geografi cznego // Archeologia Polski Środ- kowowschodniej. – T. 6. – S. 244–254. 139 Hoczyk-Siwkowa S. Małopolska pół- nocno-wschodnia w VI–X wieku. Struk- tury osadnicze // Lubelskie materiały archeologiczne. − Lublin, 1999. – T. 12. – S. 94; Maruszczak H. Grodzisko Biała Góra w Majdanie Górnym, pow. Tomaszów, woj. Lubelskie // Archeologia Polski Środ- kowowschodniej. – Lublin, 1999. – T. 4. – S. 154–164. 140 Hoczyk-Siwkowa S. Małopolska północ- no-wschodnia... – S. 94. 141 Banasiewicz E. Grodziska i zamczyska Zamojszczyzny. – Zamość, 1990. – S. 81. Стратиграфічний перетин зовнішнього валу (№ V) північно-західної лінії горо- дища у Ґуцьові: 1 – дерновий шар, 2 – пісок, 3 – глина, 4 – глина “сивого кольору”, 5 – слід стовпа, 6 – материк, 7 – вапнякове каміння, 8 – локалізація кераміки, 9 – рівень дна розкопу (за: Zoll-Adamikowa, 1974). 32 Віталій ЛЯСКА головно Розточчі, репрезентують курганні кремаційні могильники VII/ VIII–X/XI ст. у Ґуцьові, Мокрому та Липську-Поліссі142. Некрополі у Ґуцьові й Липську-Поліссі розташовані у структурі чималих поселенських комп- лексів, осередками яких були городища, а поблизу могильника в Мокрому знаходилося кільканадцять синхронних поселень. Топографія поховальних пам’яток схожа: вони переважно розміщені на мисоподібних підвищеннях, подекуди – піщаних дюнах у заплавах річок. Розміри могильників різні: в Мокрому зафіксовано 43 насипи (досліджено 8) у 6 скупченнях, Липську- Поліссі – 70 (розкопано 38) у 2 групах, Ґуцьові – 217 (розкопано 5) у 5 гру- пах. Здебільшого, насипи округлі в плані діаметром від 4 до 9 м та висотою 0,3–1,2 м. Винятком є курган № 35 з Липська-Полісся – прямокутник роз- мірами 24,5×12,6 м і висотою 1,2 м. Насипи переважно земляні, проте у де- яких курганах (Гуців, № 161; Липсько-Полісся № 27, 45) зафіксовано рештки чотирикутних дерев’яних зрубних конструкцій143. Уздовж периметра первинних насипів простежено рівчаки (Ґуців, Лип- сько-Полісся) та прикурганні ями з трьох сторін (Мокре). Кремація зви- чайно відбувалася на стороні (Ґуців, Мокре) й лише в Липську-Поліссі – на місці поховання. Здебільшого первинний насип кургану не накривав пере- палених кісток та керамічного матеріалу. Саме тому є підстави для при- пущення про домінування у черв’ян урнових поховань, у яких кремаційні остеологічні залишки захоронювали на вершині курганного насипу, або закопували у його горішній частині (Ґуців, Мокре, Липсько-Полісся)144. У 142 Огляд досліджень могильників у Ґуцьові, Мокрому та Липському-Поліссі подано у зведенні ранньосередньовічних об’єктів фунеральної культури Розточчя: Ляска В. Ранньосередньовічні поховальні пам’ятки на Розточчі (матеріали до ка- талогу) // Фортеця: збірник заповідника “Тустань”. – Львів, 2012. – Кн. 2: На поша- ну Михайла Рожка. – С. 508–514. 143 Ляска В. Ранньосередньовічні по- ховальні пам’ятки... – C. 501. Практи- ка спорудження внутрішніх дерев’яних конструкцій різних типів у курганних насипах доволі поширена як серед за- хідних, так і східних слов’ян. Доклад- ніше див: Бессарабова З. Д. Славянские курганы второй половины первого тыся- челетия н. э. с трупосожжением и дере- вянными сооружениями на территории Восточной Европы // Археологический сборник Государственного Эрмитажа. – Ленинград, 1973. – № 15. – С. 65–82; Цолль- Адамикова Х. Деревянные конструкции в курганах с трупосожжением у восточных и западных славян // Советская археоло- гия. – Москва, 1982. – № 4. – С. 82–90. На думку М. Фльорека, дерев’яні конструкції з Липська, Ґуцьова та інших аналогічних пам’яток виконували магічну функцію – мали символізувати для померлого домів- ку в потойбіччі: Florek M. Obrządek pogrze- bowy w międzyrzeczu Wieprza i Bugu we wczesnym średniowieczu // Pogranicze pol- sko-ruskie… – S. 58. У літературі домінує аналогічне трактування “будинків мерт- вих”, які, окрім сказаного, засвідчують важливе становище померлого за життя: Woźny J. Symbolika śmierci i rytuałów po- grzebowych w kulturach wczesnotradycyj- nych na ziemiach polskich // Popiół i kość. Funeralia Lednickie 4 / Рod red. J. Wrzesiń- skiego. – Sobótka; Wrocław, 2002. – S. 51–53. 144 Зазначимо, що М. Фльорек ставив під сумнів масове використання урн у по- ховальній практиці населення межиріччя Вепру та Західного Бугу. Наприклад, кри- тично проаналізувавши результати дослід- жень попередників, зокрема, характер розташування під курганними насипами остеологічних решток та керамічного ма- теріалу, вчений дійшов висновку, що урни зафіксовані лише в Ґуцьові та Мокрому. 33МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… Ґуцьові (курган № 11) зафіксовано сліди стовпів, на які, можливо, ставили урну145. Окрім того, виявлено декілька підкурганних урнових поховань (Мо- кре, № 1; Ґуців, № 43 та ін.)146. Кількість похованих важко визначити з огляду на цілу низку обста- вин. Можливо, переважали одноосібні могили, хоча у деяких курганах зафіксовано від 2 до 4 урнових поховань, ймовірно, різночасових (Мокре, № 3 та ін.; Липсько-Полісся, № 35 та ін.)147. Супровідний інвентар бідний, переважно це уламки керамічного посуду, інколи трапляються прикраси та предмети озброєння148. У двох насипах з Мокрого (№ 1, 7) простежено незначної товщини про- шарки кальцинованих кісток, обпаленої кераміки та деревного вугілля, які, очевидно, є слідами розсипаної певної частини останків перед споруджен- ням насипу. Аналогічну ситуацію зафіксовано у стратиграфічній колонці всіх об’єктів Ґуцьова. Ці так звані “прошарки тілоспалення”, на думку Вєс- лава Комана, можуть свідчити про символічне перенесення певної частини останків померлого до кургану з місця кремації149. Поселенські структури черв’ян на мікрорівні: басейн р. Волиці. Досвід попередників, які вивчали поселенські структури межиріччя Захід- ного Бугу та Вепру, вказує на домінуючу роль водних артерій при форму- ванні ранньосередньовічних поселенських структур на племінних теренах черв’ян. Побасейновий розподіл у заселенні підтверджує тяжіння археоло- гічних об’єктів того часу до долин Західного Бугу, Гучви, Букової, Вепру, Пору, Лабуньки та їх численних приток150. Оскільки загальний розгляд поселенських структур черв’ян по- требує окремого, очевидно, – монографічного дослідження, спробуємо Водночас, за його словами, використання урн у надкурганних похованнях характер- не, насамперед, для теренів проживання східнослов’янського населення: Florek M. Obrządek pogrzebowy… – S. 57–58. 145 Розміщення поховальних урн на стовпах та надкурганних дерев’яних конструкціях частково відображене і в писемних джерелах, зокрема, в “Повісті минулих літ”, “Анонімній реляції” та “Богемських хроніках” Козьми Празь- кого: Цолль-Адамикова Х. Наземные по- гребения с трупосожжением у славян в свете письменных и археологических источников // Российская археология. – Москва, 1998. – № 1. – С. 84–90. 146 Ляска В. Ранньосередньовічні похо- вальні пам’ятки… – C. 502. 147 За підрахунками М. Фльорека, в кремаційних похованнях межиріччя Вепру та Західного Бугу звичайно при- сутні останки більш ніж однієї осо- би, але менше десяти. Однак у цьому випадку актуальним виявляється пи- тання про синхронність захоронень: Florek M. Obrządek pogrzebowy… – S. 62. 148 Ляска В. Ранньосередньовічні похо- вальні пам’ятки… – C. 502–503. 149 Koman W. Badania ratownicze na wczesnośredniowiecznym cmentarzysku kurhanowym w Mоkrem, stan. 1, gm. Za- mość w latach 1981–1987 // Prace i Materiały Zamojskie. – Zamość, 1991. – T. 3. – S. 164. 150 Kokowscy E. i A. Osadnictwo wcze- snośredniowieczne w mikroregionie po- między Huczwą, Bugiem i Bukową na tle osadnictwa grupy Maslomęckiej z mlod- szego okresu rzymskiego. – Zamość, 1987; Hoczyk-Siwkowa S. Małopolska północno- wschodnia... – S. 90–96. – Ryc. 19, 20; Пете- гирич В. Поселенські структури V/VI–X ст. Верхньої Надбужанщини як підоснова формування Белзької та Червенської зе- мель // Матеріали і дослідження з архео- логії Прикарпаття і Волині. – Вип. 11. – С. 106–108. – Рис. 3. 34 Віталій ЛЯСКА простежити характерні риси їх системи заселення на прикладі басейну річки Волиці, правої притоки Вепру, довжина якої сягає близько 42 км. Її витоки знаходяться в околицях Тросцянки, впадає вона до Вепру побли- зу Вульки Орловської. Географічно басейн Волиці знаходиться на терито- рії Ґрабовецького горбогір’я, рельєф якого визначають значні висоти (240– 300 м н. р. м) та численні яри й долини151. Джерельну базу вивчення системи заселення басейну Волиці заклали неопубліковані результати досліджень 1980–2000-х років152, проведених на виконання загальнодержавного проекту пошуку, каталогізації та карто- графування археологічних пам’яток на території Польщі (Archeologiczne zdjęcie Polski)153. При опрацюванні цих архівних матеріалів встановлено, що на відповідній території зафіксовано 1 городище, 2 курганні могильни- ки, 103 селища та 65 місцезнаходжень, з яких лише на 56 об’єктах виявлено матеріали VIII–X ст., позаяк більшість з них датована в загальних часових межах раннього Середньовіччя. З огляду на малоінформативність місце- знаходження окремих артефактів при аналізі структури заселення того чи іншого регіону, цю категорію до пропонованих розмірковувань не залучено. Історично-археологічні студії над поселенськими комплексами перед- бачають специфічне поле досліджень, яке вдало окреслив Збіґнєв Коби- лінський, сформулювавши власне бачення поняття “осадництва” або ж структури заселення. Польський вчений визначив його як “…вбудування тривалих структур суспільно-культурного простору у конкретну геосфе- ру – чисто природний або ж попередньо антропогізований географічний простір…”154. Ця теза й обумовила русло нашого пошуку, теоретико-ме- тодологічними засадами якого стали просторовий аналіз в археології (Ян Ходдер, Клайв Ортон)155 та відповідний досвід українських вчених, зокрема Андрія Томашевського156 й Руслана Шишкіна157. Одна з найважливіших ланок характеристики структури заселення дав- ніх спільнот – модель розподілу населених пунктів у просторі158, визначена 151 Reder J. Środowisko geografi czne // Pogranicze polsko-ruskie... – S. 13. 152 Висловлюю щиру подяку Є. Куснє- жу, науковому співробітнику Замойсько- го музею в Замості (Республіка Польща), за неодноразове сприяння у доступі до цих матеріалів. 153 Докладніше див.: Jaskanis D. Archeo- logiczne zdjęcie Polski, czyli o ciągłej po- trzebie doskonalenia metod badawczych w archeologii // Archeologia Polski Środ- kowowschodniej. – Lublin, 2000. – T. 5. – S. 286–298. 154 Kobyliński Z. Struktury osadnicze na ziemiach polskich u schyłku starożytności i w początkach wczesnego średniowiecza. – Wrocław etc., 1988. – S. 11. 155 Hodder I., Orton С. Spatial Analysis in Archaeology. – Cambridge, 1976. 156 Томашевський А. П. Правобережне Полісся // Село Київської Русі… – С. 4–26; Його ж. Просторові та палеоекологічні дослідження південноруських земель: результати, нові підходи, перспективи // Археологія і давня історія України. – Київ, 2010. – Вип. 1: Проблеми давньо- руської та середньовічної археології. – С. 174–206. 157 Шишкін Р. Г. Господарсько-екологіч- на модель черняхівської культури (за ма- теріалами Середнього Подніпров’я) // Ар- хеологія. – Київ, 1999. – № 4. – С. 129–139. 158 Згідно з географічною термінологі- єю, існують три типи розподілу поселень у просторі: згрупований, випадковий та гексанальний (рівномірний): Хаггет П. География. Синтез современных зна- ний. – Москва, 1979. – С. 405–407. 35МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… через індекс найближчого сусідства. Аналіз найближчого сусідства (“nearest- neighbor analysis”) у сфері екологічних досліджень вперше застосували Фі- ліп Кларк та Френсіс Еванс159, після чого він отримав низку методологічних інтерпретацій і в археологічній науці160. Як наслідок, ця методика швидко здобула популярність серед українських археологів, які вивчають просторо- во-територіальну характеристику поселенських структур161. За моделлю Кларка–Еванса, індекс найближчого сусідства обчислю- ється за наступною формулою: R = D. спост. / D. очік., де R – індекс найближ- чого сусідства, D. спост. – середня відстань, що спостерігається між кожним поселенням та його найближчим сусідом, а D. очік. – очікувана відстань між кожним поселенням та його найближчим сусідом. Для встановлення очі- куваної відстані між найближчими поселеннями використано ще одну формулу: D. очік. = 1/2√A, де A – густота населених пунктів на 1 км². За допомогою комп’ютерного опрацювання крупномасштабних карт визначено гіпотетичні відстані між кожним зі 104 населених пунктів ба- сейну Волиці та його найближчим сусідом. Сума цих показників дорівнює 50,6 км, при цьому зафіксована мінімальна відстань сягає 0,15 км, а макси- мальна – 3,15 км. Отож, середня відстань (D. спост. – 50,6 / 104 = 0,49) між двома найближчими пам’ятками – 0,49 км. Показник щільності поселень щодо площі (приблизно 245 км2) дорівнює 0,4245, а очікувана середня відстань (D. очік. = 1/2√0,4245= 0,77) – 0,77 км. Після відповідних обчислень визначився індекс найближчого сусідства (R) – 0,6364. Отже, R ближче до 1 аніж до 0, що вказує на випадковий розподіл поселень у просторі162. Тобто, вибір міс- ця для поселення зумовили лише природні чинники, фактор близькості ж інших населених пунктів, наявності розвиненої мережі комунікацій та внутрішнього ринку не враховувався163. Беручи до уваги інші тенденції розселення басейну Волиці, варто від- значити відтягання вглиб міжрічкових долин лише незначної кількості по- селень – переважна їх більшість тяжіють до берегів водних артерій. Така локалізація дає підстави твердити про домінування на теренах регіону так 159 Clark P. J., Evans F. C. Distance to nearest neighbor as a measure of spatial relationships in populations // Ecology. – 1954. – No 35(4). – Р. 445–453. 160 Hodder I., Orton С. Spatial Analy- sis… – Р. 38–51; Rood R. J. Spatial Analysis in Archaeology: Historical Developments and Modern Applications // Lambda Alpha Journal of Man. – 1982. – Vol. 14. – P. 40–42; Dulinicz M. Niektóre aspekty zastosowania w archeologii geografi cznych metod anali- zy przestrzennej osadnictwa // Kwartalnik Historii Kultury Materialnej. – 1983. – Nr 3. – S. 299–315; Kobyliński Z. Podstawowe metody analizy punktowych układów przestrzen- nych // Archeologia Polski. – Warszawa, 1987. – T. 32. – S. 21–54 (etc.). 161 Веремейчик О. М. Лівобережне По- лісся // Село Київської Русі… – С. 39; Пе- трашенко В. О. Лісостепова зона // Село Київської Русі… – С. 57; Стеблій Н. Сис- тема заселення верхів’їв Дністра та Прута в ІІІ–V ст. // Археологічні дослідження у межиріччі Вісли, Дністра та Тиси у 2000– 2007 рр. – Львів, 2011. – С. 57–59. 162 Kintigh K. W. Intrasite Spatial Analy- sis: A Commentary on Major Methods // Mathematics and Information Science in Archaeology / Studies in Modem Archaeo- logy / Edited by A. Voorrips. – Holos; Bonn, 1990. – Vol. 3. – P. 167. 163 Петрашенко В. О. Лісостепова зона… – С. 57 36 Віталій ЛЯСКА званої “ланцюжкової” моделі, для якої характерні поселення, розміщені по берегах середніх та малих річок, що на деяких відрізках утворюють певний “ланцюжок” об’єктів. Звичайно, такі пам’ятки розташовані компактними групами на невеликих за площею територіях від трьох до шести – семи в кожній із груп164. Приймаючи, за методикою Р. Шишкіна, Вепр як най- більшу водну артерію в регіоні (поруч зі Західним Бугом) за річку першого порядку165, бачимо, що поселення басейну Волиці виразно тяжіють до дво- та тричленної гідромережі. Водночас невелику кількість ранньосередньо- вічних селищ на берегах водотоків четвертого та наступних порядків варто співвіднести з природними чинниками – незначною густотою гідрографіч- ної мережі Волиці, особливо у середній та долішній течіях. З огляду на сказане, така кореляція гідрографічних показників та розташування насе- лених пунктів засвідчує процеси доволі “глибокої” внутрішньої колонізації прибережних місцевостей цієї частини Ґрабовецького горбогір’я. При розгляді ієрархічних зв’язків ланок системи заселення істотну роль відіграє кількісний аналіз розмірів площ культурного шару поселень166. Проте у нашій ситуації через приблизні показники площі усіх поселень (у матеріалах AZP їх подано у форматі “до” – до 1 га, до 5 га і т. п.) неможливо провести їх ранжування співставленням теоретичного та дійсного розпо- ділу рангів поселень167. Джерельна база змушує застосовувати дещо схема- тичний аналіз типів поселень за площею, придатними для якого вияви- лося 1 городище та 102 селища. Отож, кількісний та відсотковий розподіл типів поселень, локалізованих у басейні Волиці, за площею виглядає так: І тип (до 15 га) – 2 поселення (Ґрабовчик І, Ґрабовчик ІІ) або 2 % загаль- ного числа проаналізованих пунктів; ІІ тип (до 5 га) – 35 об’єктів (Роґув V, Свідніки Х, Ґрабовець LIV, Седлісь- ко ХІ, Скибиці І та ін.) або 34 %; ІІІ тип (до 1 га) – 28 селищ (Завода ІІI, Скоморохи Малі V, Колонія Сіт- но І, Чартория ХV, Орнатовичі Х та ін.) або 27 %. ІV тип (до 0,5 га) – 34 поселення (Вулька Тучапська IV, Даньчиполь ХІІ, Скербешів ХІX, Сади IІІ, Холужно ІІІ та ін.) або 33 %. V тип (менше 0,1 га) – 4 пам’ятки (Тучапи XIІ, Ольшанка І, Хущка Дужа ХV, Свідніки VІ) або 4 %. Як бачимо, в басейні Волиці домінували поселення ІІ, ІІІ та ІV типів, площа яких коливалася від 0,1 до 5 га. Селища інших кількісних груп, зо- крема об’єкти з площею до 15 га, у структурі заселення регіону належать, радше, до виняткових. Можливо, такі розміри потрібно пов’язувати не лише з господарськими та палеоекологічними факторами, а й ґенезою сус- пільних відносин, зокрема поступовим зростанням ролі індивідуальних сімей та формами їхньої земельної власності. 164 Шишкін Р. Г. Господарсько-еколо- гічна модель... – С. 130–131. 165 Там само. – С. 129. 166 Томашевський А. П. Правобережне Полісся… – С. 9. 167 Hodder I., Orton С. Spatial Analysis… – Р. 69–73; Hodder I. Some new directions in spatial analysis of archaeologi- cal data at the regional scale (macro) // Spa- tial archaeology / Edited by D. L. Clarke. – London; New York, 1977. – P. 236–246; Хаггет П. География... – С. 410–415. 37МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… Істотну роль при характеристиці структури заселення відіграє доклад- ний аналіз мікротопографії пам’яток. Доступний матеріал дав змогу роз- глянути топографічні умови розташування 105 об’єктів, тобто 61 % загаль- ної їх кількості. Як видно зі статистичних обрахунків, домінує мисовий тип розташуван- ня, який характеризується рисами природної топографічної відокремленості від навколишнього рельєфу. До цієї категорії відносимо 54 позиції, або ж 51 % пам’яток. Переважна більшість поселень розташовані на корінних виступах берега над заплавою Волиці та її допливів (Скибиці І, Скоморохи Малі VІI, Ґрабовчик ІІ, Чартория ХІV, Колонія Сітно ІІ та ін.). Винятком є поодинокі локалізовані на мисах при впадінні струмка в більшу водну артерію (Под- хущка V, Калінувка ІV). Окрім того, трапляється й інший варіант топографіч- ного розташування, зокрема, селище площею до 1 га Скербешів ХVІІ займає північні, східні та південні схили мису, утвореного вигином русла Волиці168. Дещо менше поселень терасового типу розташування, який передба- чає локалізацію на прирічкових, топографічно не відокремлених від навко- лишнього рельєфу ділянках. До цієї групи відносимо 41 % об’єктів – 43 пам’ятки (Даньчиполь І, Орнатовичі Х, Свідніки І, Скербешів ХXVІ, Хо- лужно ІІІ та ін.). Наприклад, цей варіант репрезентує поселення VIII–X ст. площею до 5 га Седлісько ХІ, розташоване на першій надзаплавній терасі правого берега Калинівки на висоті 4–8 м169. Заплавний тип топографічного розташування поселень репрезентують се- лища на дюнах та пагорбах у заплавних долинах річок. До категорії заплавних 168 Archeologiczne zdjęcie Polski… – Nr obsz. 85–99. – Nr inw. 10638. 169 Ibidem. – Nr obsz. 85–90. – Nr inw. 2666. Археологічні пам’ятки в басейні р. Волиця 38 Віталій ЛЯСКА належить 5 поселень (Скибиці ІІ, Бяловоди Колонія Друга ІІІ, Іловець VIII, Скоморохи Дужі VІ, Броніславка X), що дорівнює 5 % об’єктів. Цей варіант яскраво ілюструє мікротопографія селища-супутника городища VIII–X ст. Скибиці ІІ, розташованого на видовженому підвищенні (ур. Острівець) серед заболоченої заплави Калинівки на висоті 2–4 м над рівнем долини170. До вододільного типу топографічного розташування належать 3 % пам’яток, а саме два невеликі поселення Анєпол ІІ та Анєпол ІІІ, початок існування яких припадає на Х ст., та курган Х–ХІ ст. Вішенкі І171. Вони роз- ташовані на високому плато (284 м н. р. м.) вододілу між Волицею і Волаїв- кою – правими притоками Вепру. Отож, як видно з наведених статистичних обчислень, на території басейну Волиці у VIII–X ст. домінували мисовий та терасовий типи топо- графічного розташування населених пунктів, тоді як частка заплавних і вододільних об’єктів сягає лише 8 %. Переважання мисових та терасових селищ варто пов’язати з особливостями рельєфу, гідрографічної сітки та мікроклімату Ґрабовецького горбогір’я, а також господарською доціль- ністю. На прирічкових смугах з крутими вигинами, мисами й луками забезпечувався набагато кращий дренаж, циркуляція повітря, повільні- ший хід добових температур172, що, у поєднанні з родючими алювіаль- ними ґрунтами в долинах Волиці та її допливів, створювало сприятливі умови для землеробства173. Проблема політичної належності та етнічного характеру черв’ян. Вигідне розташування на торговельних комунікаціях, а саме контроль над відгалуженням “бурштинового” шляху Німаном – Західним Бугуом – Дністром174 й магістраллю з Києва через межиріччя Західного Бугу і Вепру до Кракова й Праги175 визначили істотне геополітичне ста- новище території черв’ян. Тому й не дивно, що ці землі в другій половині Х – першій третині ХІ ст. стали об’єктом зацікавлень і військової експансії князівських династій Пржемисловичів, Рюриковичів і П’ястів. Щоправда, до літопису потрапили лише ті моменти цієї боротьби, які стосуються русько-польських конфліктів за Червен та “Червенські гради”. Передусім йдеться про згаданий похід Володимира Святославовича, вне- сений до літопису під 981 р. Однак аналіз перших років князювання Воло- димира у Києві й можлива помилка літописця наприкінці ХІ – на початку ХІІ ст. при перерахунку відносної хронології, заснованої на роках правлінь 170 Archeologiczne zdjęcie Polski… – Nr obsz. 85–91. – Nr inw. 7746; Niedźwiadko- wie R. i A., Rozwałka A. Sprawozdanie... – S. 148. 171 Archeologiczne zdjęcie Polski… – Nr obsz. 85–88. – Nr inw. 11150, 11151. 172 Томашевський А. П. Правобережне Полісся… – С. 22. 173 Reder J. Środowisko geograficzne... – S. 13. 174 Войтович Л. “Баварський географ”: спроба етнолокалізації... – С. 24–25; Його ж. Галицька земля і Візантія у ХІ–ХІV ст. // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 2011. – Вип. 14–15. – C. 37; Казанский М. М. Скандинавская меховая торговля и “Восточный путь” в эпоху переселения народов // Stratum plus. Археология и культурная антропо- логия. – Санкт-Петербург и др., 2010. – № 4: Рим и варвары: от Августа до Авгус- тула – С. 22. – Рис. 1. 175 Флоровский А. В. Чешско-рус- ские торговые отношения Х–ХІІ вв. // Международные связи России... – С. 71. 39МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… князів, на абсолютну, побудовану на ері “від створення світу”, дають серйоз- ні підстави датувати саму виправу 979 р.176 Використання формули “Иде Володимиръ. к Лѧхомъ”, здавалося б, не за- лишає жодних сумнівів щодо належності черв’ян до держави П’ястів та піз- нішого їх завоювання заходами київського князя. Цю думку конкретизував Володимир Пашуто, а за ним й Олександр Назаренко, висловивши припу- щення, що похід Русі проти Польщі відбувся у союзі з німецьким імперато- ром Оттоном ІІ177. Проте тут літописні відомості про належність черв’ян та хорватів з-над Сяну до “ляхів” виразно суперечать іншим писемним джере- лам, оскільки важко уявити, як Польща могла володіти межиріччям Захід- ного Бугу і Вепру чи Посянням, не маючи влади над Краківською землею178. Вперше інформацію про політичну належність Кракова до Чехії по- дав Ібрагім ібн Якуб ал Ізраїлі ал ат-Туртузі, який у 965–966 р. здійснив подорож до слов’янських земель Центральної Європи. У його реляції чітко вказано, що держава чеського князя Болеслава І Жорстокого простягається “від міста Фрага (Прага – В. Л.) до міста Кракова на три тижні шляху і межує на цьому проміжку з країною турків (угорців – В. Л.)”179. Підтвердження словам арабського купця знаходимо і в документі “Dagome iudex” – дипломатичному акті, складеному близько 989–992 рр.180, за яким польський князь Мєшко І передав Ґнєзно зі своїми володіннями (Civitas Schignesghe) під покровительство папського престолу у таких ме- жах: “…з одного боку починається Довге море, межа з Пруссією – до місця за назвою Русь, а границя з Руссю тягнеться до Кракова, а від цього Крако- ва – до ріки Одер, прямо до місця за назвою Алемура, а від цієї Алемури – до землі мільчан, а кордон з мільчанами – прямо по ту сторону Одера, а звідти веде вздовж ріки Одера до вищеназваного міста Схігнесне”181. Уважне 176 Линниченко И. А. Взаимные отноше- ния Руси и Польши до половины XIV сто- летия. – Киев, 1884. – Ч. 1: Русь и Поль- ша до конца XII в. – C. 77–78; Wasilewski T. Przemyśl w X–XI wieku w świetle latopi- sów ruskich // Rocznik Przemyski. – Prze- myśl, 1988. – T. 26. – S. 311–312; Krzywicka V. Lokalizaja Czerwiena… – S. 9; Kowalczyk E. Momenty geografi czne… – S. 57–58; Наза- ренко А. В. Древняя Русь на международ- ных путях: Междисциплинарные очерки культурных, торговых, политических свя- зей IX–XII вв. – Москва, 2001. – С. 405–406. 177 Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси. – Москва, 1968. – С. 121; На- заренко А. В. Древняя Русь… – С. 408–409. 178 Свого часу в польській літературі ви- словлювалося припущення, що експансія Мєшка І могла сягти Посяння та верхів’їв Західного Бугу не з боку Малопольщі, а від півночі – через Мазовше: Potkański K. Przywi- lej z r. 1086 // Kwartalnik Historyczny. – Lwów, 1903. – R. 17. – S. 24–25; Szelągowski A. Najstar- sze drogi z Polski na Wschód: w okresie bizan- tyńsko-arabskim. – Kraków, 1909. – S. 108–123; Ejusdem. Kwestia ruska w świetle historii. – Warszawa, 1911. – S. 43–44. Однак більшість дослідників різко висловилися проти такої інтерпретації, не підтвердженої ані пи- семними джерелами, ні географічними особливостями регіону: Грушевський М. Іс- торія України-Руси. – Львів, 1904. – Т. 1: До початку XІ віка. – С. 549–550; Rhode G. Die Ostgrenze Polens… – Р. 51–54; Королюк В. Д. Западные славяне… – С. 84; Назаренко А. В. Древняя Русь… – С. 394. 179 Relacja Ibrāhīma… – S. 49. 180 Докладніше див.: Labuda G. Stu- dia… – S. 240–263; Щавелева Н. И. Поль- ские латиноязычные средневековые источники: тексты, перевод, коммента- рий. – Москва, 1990. – С. 24–26. 181 Грамота польского князя Мешка I папскому престолу (“Dagome iudex”) 40 Віталій ЛЯСКА прочитання тексту не залишає сумнівів у тому, що Краківська область пе- ребувала поза межами Ґнєнезнського князівства182, щоправда, Ґ. Лябуда вважав, що на час укладення документа Краківщина вже знаходилася під владою Болеслава, сина Мєшка І183. Так чи інакше, датування у Козьми Празького втрати Чехією Малопольщі на 999 р.184 зазнало верифікації у на- уковій літературі185. Для прикладу, перехід цих теренів до П’ястів визнача- ється 987–989 р.186, або часом після 992 р.187 Ще виразніше, володіння Чехії на сході у 960–970-х роках описав зга- даний празький документ, за яким територія Празької дієцезії ab initio “…до сходу такi має рiки граничнi Буг (Bug) iменується i Стiр (Ztir)... разом з гродом Краковiя (Krakoua) i краєм, який має назву Ваг (Wag), i з усiма територiями, що належать до згаданого граду, яким є Краковiя. Звiдси, до- давши границi угорськi, розширено посувається аж до гiр, яких назва є Трiтрi (Татри – В. Л.)…”188. Присутність Побужжя, а, отже, і черв’ян, у межах, які відповідають цер- ковно-політичним реаліям Чехії близько 973 р., викликала значні сумніви В. Королюка, позаяк Західний Буг та Стир течуть практично паралельно й не творять жодного реального рубежу. Спираючись на твердження, що для тогочасної Чехії характерним було доволі туманне уявлення про географію Волині, дослідник висунув гіпотезу, згідно з якою кордони по Західному Бугу та Стиру варто розглядати не як сталі державні чи церковні рубежі, а місійні границі празького церковного центру189. З такою інтерпретацією не погодився О. Назаренко, який вказав на проходження по цьому межиріччі важливих торговельних комунікацій та етнічної межі між Волинню й Прикарпаттям190. Утім, визнання межі лінією витоків Західного Бугу й Стиру суперечить інформації джерела про пере- біг кордону властиво вздовж рік, а не перпендикулярно до них191. Окрім того, спроби проведення кордону Чехії Західним Бугом та Стиром не да- ють відповіді на запитання, як тоді бути з племенами карпатських хорва- тів, також згаданими в празькому документі192. Властиво тому ми більше схиляємося до думки Я. Ісаєвича, який вважав “Ztir” спотвореною назвою р. Стрий – правої притоки Дністра193, що, в свою чергу, дає змогу провести межу володінь Праги і через хорватські земляі у Прикарпатті. (около 990 г.) // Древняя Русь в свете зару- бежных источников. Хрестоматия / Под. ред. Т. Н. Джаксон, И. Г. Коноваловой и А. В. Подосинова. – Москва, 2010. – Т. 4: Запад- ноевропейские источники / Составление, пе- ревод и комментарий А. В. Назаренко. – С. 52. 182 Королюк В. Д. Западные славяне… – С. 146–147; Łowmiański H. Początki Polski. Z dziejów Słowian w I tysiącleciu n. e. – Warszawa, 1973. – T. 5. – S. 605–611. 183 Labuda G. Studia… – S. 259–260; Ejus- dem. Narodziny polsko-ukraińskiej grani- cy... – S. 11. 184 Die Chronik der Böhmen… – P. 60. 185 Labuda G. Studia… – S. 264–293. 186 Ibidem. – S. 292. 187 Королюк В. Д. Западные славяне… – С. 147. 188 Die Chronik der Böhmen… – P. 138. Переклад за: Войтович Л. Карпатські хор- вати… – С. 113. 189 Королюк В. Д. Западные славяне… – С. 85–86. 190 Назаренко А. В. Древняя Русь… – С. 395–396. 191 Исаевич Я. Д. “Грады Червенские”… – С. 119. 192 Див. прим. 49–50. 41МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… Чекани кінця ІХ – початку Х ст. типу “bradatice”, виготовлені у великоморав- ській традиції: 1 – Осухи, 2 – Новосілки Передні (за: Kotowicz, 2009) 42 Віталій ЛЯСКА Зважаючи на зазначені писемні джерела, ми приймаємо теорію чесь- кої зверхності над населенням Волині й Прикарпаття, втім і черв’янами. Од- нак йдеться не про пряме політичне підпорядкування їх Празі, а, радше, союзницько-трибутарні відносини194, які залишали чимало простору для ґенези власних потестарних структур. Можливо, ґрунт для чеського просування у напрямку Волині та При- карпаття заклала Великоморавська держава часів князя Святоплука Морав- ського (870–894)195, передусім у руслі поширення на ці терени християнської традиції196. Опосередкованими свідченнями такої політичної та релігійної інфільтрації можуть бути археологічні об’єкти з виразними рисами велико- моравської культурної традиції. Насамперед відзначимо, що з ареалу роз- селення черв’ян походять три знахідки чеканів кінця ІХ – початку Х ст. типу “bradatice” (тип І за Йозефом Поуліком) поблизу Осух, Новосілок Передніх та Змійовиськ, а також сокира VIII – першої половини Х ст. типу “Попоши- це” з околиць Томашова Любельського197. Тривкий зв’язок з великоморав- ськими впливами мали прикраси та предмети побуту, зафіксовані й на ін- ших теренах Волині, зокрема у Листвині, Пересопниці, Старому Жукові та ін.198 Натомість підкурганні інгумації ХІ – першої третини ХІІ ст. з “оболом мертвих”, досліджені на Пліснеському городищі поблизу ареалу розселення бужан, варто пов’язати не з моравською традицією199, а варязькою практикою 193 Исаевич Я. Д. “Грады Червен- ские”… – С. 119. 194 Abraham W. Organizacja Kościoła w Polsce do połowy wieku XII. – Lwów, 1890. – S. 42; Исаевич Я. Д. “Грады Чер- венские”… – С. 120; Labuda G. Studia… – S. 207–208 (etc.). 195 Исаевич Я. Д. “Грады Червенские”… – С. 115; Его же. Висляне и лендзяне в IX–Х вв. // Формирование раннефеодаль- ных славянских народностей. – Москва, 1981. – С. 158–159; Войтович Л. Прикар- паття в другій половині… – С. 29–31. 196 Докладніше див.: Ширинский С. С. Археологические параллели к истории христианства на Руси и в Великой Мора- вии // Древняя Русь и славяне. – Москва, 1978. – С. 203–206; Берест Р. До питання про прийняття християнства на землях Північного Прикарпаття (Постановка проблеми) // Археологічні дослідження Львівського університету. – Львів, 2007. – Вип. 10. – С. 189–190; Любащенко В. До пи- тання про кирило-мефодіївську традицію у Галицько-Волинській Русі // Проблеми слов’янознавства. – Львів, 2010. – Вип. 59. – С. 22–40; Диба Ю. Історично-географіч- ний контекст літописного повідомлен- ня про народження князя Володимира Святославовича: локалізація Будятиного села // Княжа доба: історія і культура. – Львів, 2012. – Вип. 6. – С. 56–58. 197 Ławrynowicz O., Strzyż P. Nowe za- bytki broni obuchowej z okolic Roztocza // Archeologia Polski Środkowowschod- niej. – T. 6. – S. 262; Kotowicz P. Dwie wcze- snośredniowieczne bradatice z południo- wej Lubelszczyzny // Hereditas praeteriti. Additamenta archaeologica et historica dedicata Ioanni Gurba Octogesimo Anno Nascendi / Рod. red. H. Taras, A. Zakościel- nej. – Lublin, 2009. – S. 383–396; Kuśnierz J. Znaleziska wczesnośredniowiecznych mili- tariów w międzyrzeczu Wisły i Bugu jako materialne ślady konfl iktów zbrojnych na pograniczu polsko-ruskim // Pogranicze polsko-ruskie... – S. 153–154. 198 Петегирич В. Поселенські структу- ри… – С. 113–114; Терський С. Культурні впливи Великої Моравії на землі давньої України (за археологічними матеріала- ми Галичини та Волині) // Треті “Ольжи- ні читання”… – С. 15–18. 199 Моця О. Карпати у Х–ХІV ст. // Етно- генез та етнічна історія населення Україн- ських Карпат. – Львів, 1999. – Т. 1: Археологія та антропологія. – С. 356–358; Петегирич В. Поселенські структури… – С. 113. 43МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… Скарб залізних предметів (№ 1) з городища у Трепчі, виготовлених у великомо- равській традиції: 1 – чаша, 2 – фрагмент чаші, 3 – сошник плуга, 4 – рало, 5–9 – ножиці, 10 – сокира, 11 – чекан (за: Ginalski, Glinianowicz, Kotowicz, 2013) 44 Віталій ЛЯСКА поховального обряду200. Нещодавні знахідки скарбів та низки поодиноких артефактів з чітко вираженими “південними” рисами на поселенському комплексі у Трепчі201 та Гірному202 в передгір’ї Карпат, очевидно, вказують на один зі шляхів поширення великоморавських традицій на Волинь. Попри те, що політична належність черв’ян у середині Х ст. не викликає суттєвих застережень, постає запитання: на кого ж ходив Володимир Свято- славович у 979/981 р. Усвідомлена заміна етноніму “чехи” на “ляхи” у пізнішій редакції літопису практично неможлива, адже, за влучним висловом Ми- хайла Грушевського, “…лїтопись добре вміла відріжняти Ляхів від Чехів”203. Погоджуючись з такою думкою, польські дослідники на основі аналізу пи- семних джерел (“Географа Баварського” та трактату “Про управління імпе- рією” Констянтина Багрянородного) локалізують на пiвднi i сходi до верхiв’їв Днiстра, Західного Бугу та Стиру лендзян – “ляхів”204, західнослов’янська 200 Томенчук Б. Археологія некрополів Галича і Галицької землі. Одержавлен- ня. Християнізація. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 80; Филипчук М., Шуй Н. Мо- гильники Пліснеського археологічного комплексу ІХ–ХІІІ ст. як джерело до ви- вчення етнокультурних взаємовпли- вів на мікрорегіональному рівні // Ві- сник Інституту археології / ЛНУ імені І. Франка. – Вип. 1. – C. 79–85; Liwoch R., Müller-Wille M. “Druzhina” graves dating to the time around AD 1000 from Pìdgìrcì (western Ukraine) // Archäologisches Kor- respondenzbla� . – Mainz, 2012. – Jahr- gang 42, Heft 3. – Р. 421–438 (etc.). Синх- ронну присутність “оболів мертвих” на Пліснеському могильнику та у велико- моравських похованнях варто трактува- ти як місцеві й не пов’язані між собою варіанти поховального обряду: Liwoch R. Wielkie kurhany latopisowego Pleśniska // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Вип. 11. – С. 377; Liwoch R., Müller-Wille M. “Druzhina” gra- ves… – Р. 429; Ливох Р. Большие курганы летописного Плеснеска // Славяно-рус- ское ювелирное дело и его истоки. Мате- риалы Международной научной конфе- ренции, посвященной 100-летию со дня рождения Гали Фёдоровны Корзухиной. Санкт-Петербург, 10–16 апреля 2006 г. – Санкт-Петербург, 2010. – С. 490. 201 Ginalski J., Glinianowicz M., Koto- wicz P. N. Elementy “południowe” w kul- turze materialnej mieszkańców Kotliny Sanockiej w IX–X w. // Transkarpackie kontakty kulturowe w okresie lateńskim, rzymskim i wczesnym średniowieczu / Рod red. J. Gancarskiego. – Krosno, 2013. – S. 390–408, 411–414. – Ryc. 6–15. 202 Терський С. Скарб залізних знарядь праці княжої доби з с. Гірне на Стрий- щині // Бойківщина. Історія та сучас- ність. Матеріали історико-народознавчої конференції “Минуле та сучасне Бой- ківщини”, яка відбулась у м. Самборі 6 березня 1996 року з нагоди 140-річчя від дня народження Михайла Зубрицько- го. – Львів, 1996. – С. 29; Його ж. Культурні впливи… – С. 18. – Рис. 4. 203 Грушевський М. Історія України-Ру- си… – С. 436. 204 Lehr-Spławiński T. Lędzice-Lędzianie- Lachowie // Opuscula Casimiro Tymie- niecki septuagenario dedicata. – Poznań, 1959. – S. 201; Kuczyński S. Wschodnia gra- nica państwa polskiego w X wieku przed rokiem 980 // Początki państwa Polskiego. Кsię ga tysią clecia – Poznań, 1962. – T. 1. – S. 243; Persowski F. Studia nad pograniczem polsko-ruskim w X–XI wieku. – Wrocław etc., 1962. – S. 91; Kotlarczyk J. Grody Czer- wieńskie a karpacki system obronny pod Przemyślem we wczesnym średniowie- czu // Acta Archeologica Carpathica. – Kra- ków, 1969–1970. – T. 11, fasc. 2. – S. 268; Łowmiański H. Początki Polski. Z dziejów Słowian w I tysiącleciu n. e. – Warszawa, 1970. – T. 4. – S. 491–493; Labuda G. Stu- dia… – S. 176–191. – Ryc. 4; Kurtyka J. Połu- dniowy odcinek granicy polsko-ruskiej we wczesnym średniowieczu (przed 1340 r.) w świetle źródeł historycznych // Początki są- siedztwa... – S. 184 (etc.). 45МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… Скарб залізних предметів праці Х–ХІ ст. з Гірного в передгір’ї Карпат, в иготовлених у великоморавській традиції (за: Терський, 2009) 46 Віталій ЛЯСКА атрибуція яких в історіографії практично не викликає сумнівів205. Таку пози- цію, щоправда набагато обережніше, підтримують й українські вчені, відзна- чаючи можливий контроль над Побужжям віслянсько-лендзянської верхів- ки Краківщини та Сандомирщини206. Не вдаючись до критичного розгляду концепції про “лендзянський суперетнос”207, наведемо лише характерну тезу 205 Исаевич Я. Д. Висляне и лендзяне… – C. 159–163; Labuda G. Narodziny polsko- ukraińskiej granicy... – S. 9–17; Nalepa J. Prapolski bastion toponimiczny w Bramie Przemyskiej i Łedzanie // Początki sąsiedz- twa... – S. 47–64 (etc.). 206 Исаевич Я. Д. “Грады Червен- ские”… – С. 120; Eго жe. Висляне и лендзя- не… – С. 166; Головко О. Похід київського князя… – S. 44. 207 Зазначимо, що такі спроби масш- табного сприйняття розселення цього етносу не зовсім корелюється з повідом- ленням “Географа Баварського” про 98 “civitates”, якими володіли лензяни, тоді як при описі бужан та черв’ян зга- дано 231 та 325 “civitates” відповідно: Описание городов… – С. 14. За логікою викладу “Географа Баварського” лен- дзян можна локалізувати у Люблінсько- Сандомирській землі (Łowmiański H. Lędzianie… – S. 97–116; Войтович Л. Кар- патські хорвати… – С. 116–117; Його ж. Повертаючись до хорватів… – С. 71–72), що не вповні співвідноситься з інфор- мацією Костянтина Багрянородного, за якої “Λενζανήνοι”, межуючи з фемою печенігів Явдіертим та будучи пактіота- ми Русі, “…моноксили... відправляють у сусідні водойми. Оскільки вони (водо- йми) усі впадають до ріки Данапр, то і вони (кривитеїни, лензанени та інші Славінії – В. Л.) дістаються цієї ж ріки і відправляються до Кіови... і (монокси- ли – В. Л.) продають русам...”: Констан- тин Багрянородный. Об управлении им- перией: Текст, перевод, комментарий / Под ред. Г. Г. Литаврина, А. П. Новосель- цева. – Москва, 1991. – С. 44–47, 156–157. Тут варто пригадати, що в науковій лі- тературі локалізація лендзян отримує щораз інші, часом кардинально відмінні від описаної інтерпретації: Tymieniecki K. Sprawa Lędzian // Slavia Antiqua. – Poznań, 1964. – T. 11. – S. 195; Исаевич Я. Д. Висля- не и лендзяне… – С. 163; Головко А. Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях Х – первой трети ХІІІ вв. – Киев, 1988. – С. 9; Баран В. Д. Східнокарпатський регіон у V–VII ст. // Етногенез та етнічна історія населен- ня… – С. 306–308; Войтович Л. Карпатські хорвати… – С. 116–117. Деякі дослідники схильні навіть до вилучення згадок про лендзян з-поміж джерел про праполь- ське населення та їх ідентифікації з лу- чанами (Нидерле Л. Славянские древнос- ти. – Москва, 1956. – С. 156; Дашкевич Я. Галицько-волинські землі на перехресті орієнтацій: Захід, Русь, Схід (кінець X – середина XIV ст.) // Українські землі ча- сів короля Данила Галицького: Церква і держава. – Львів, 2005. – С. 28–29), наддні- прянськими полянами (Конча C. “Лензя- ни” в контексті Київської Русі // Збірник наукових праць науково-дослідницького інституту українознавства. – Київ, 2007. – Т. 15. – С. 256–270; Його ж. ΛΕΝΖΑΝΙΝΟΙ Констянтина Багрянородного в контесті пробеми ляхів-лендзян // Вісник Київ- ського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Українознав- ство. – Київ, 2007. – Вип. 11. – C. 4–7; Його ж. “Лензяни” та поляни // Вісник Київ- ського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Українознав- ство. – Київ, 2008. – Вип. 12. – C. 47–49), або з уличами (Jakimowicz R. Szlak wyprawy kijowskiej Bolesława Chrobrego w świetle archeologii (Próba ujęcia zagadnień wczesnohistorycznych Wołynia) // Rocznik Wołynski. – Równe, 1934. – T. 3. – S. 29–30). Тим паче, як зауважив А. Горський, ети- мологічна тотожність етноніма “лендзя- ни” з руським “ляхъ” (аналогічне найме- нування поляків “Lengyel” угорською мовою, найправдоподібніше, запозичене саме з руської) не обов’язково має вести до того, щоб однозначно вміщувати лен- дзян, хоча б і частково, на території май- бутньої Польської держави: Горский А. А. Баварский географ… – С. 276. 47МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… Криштофа Фокта, який вказує, що поки прийнято існування хорватів у При- карпатті, джерельні дані про лендзян будуть видаватися доволі суперечли- вими, адже останні в цьому разі не могли межувати ані з племенами басейну Дністра, ні з фемою печенігів Явдіертим; до того ж, значні природні бар’єри відділяли б їх навіть від Побужжя208. Справді, відкинувши як неаргументо- вані спроби “переселення” карпатських хорватів на інші терени (наприклад, концепцію К. Фокта209) чи фантастичні гіпотези польських вчених, які трак- тують етнонім “бужани” як територіальне окреслення лендзян Побужжя, а появу волинян на цих теренах пов’язують з руською експансією та “рутеніза- цією” місцевого прапольського населення210, маємо підстави відмовитися від 208 Fokt K. Zagadka plemion znad Bugu, Sanu, Dniestru i Styru // Przegłąd historyczny. – Warszawa, 2004. – T. 95, zesz. 4. – S. 450. 209 Fokt K. Chorwacja Północna – między rzeczywistością, hipotezą a legendą // Acta Archeologica Carpathica. – Kraków, 2003. – T. 38. – S. 137–155. 210 Kuczyński S. Wschodnia granica… – S. 239–240; Wasilewski T. Dulebowie, Lędzianie, Chorwaci: z zagadnień osadnictwa plemiennego i stosunków politycznych nad Bugiem, Sanem i Wisłą w X wieku // Przegląd Historyczny. – Warszawa, 1976. – T. 67, zesz. 2. – S. 193; Golub S., Gurba J. Archeologia o początkach “Лендзянський суперетнос” у традиційному трактуванні польської історіографії (за: Labuda, 1996; Gurba, 2004) 48 Віталій ЛЯСКА зазначеного розміщення лендзян та їх можливої присутності у літописній статті 979/981 р. Зважаючи на сказане, слова літописця “Иде Володимиръ. к Лѧхомъ” варто інтерпретувати у двох варіантах211, протилежних один одному. При- пустивши, що похід на ляхів і виправа на хорватів та черв’ян є двома різни- ми акціями, штучно об’єднаними в одну літописну статтю, можна прислу- хатись до згаданої гіпотези О. Назаренка про військовий конфлікт Русі та Німеччини супроти Польщі212. Однак тоді не зовсім зрозуміло, як Володи- мир Святославович міг воювати проти Мєшка І за належності Малополь- щі Чеському князівству. Хіба що ця зовнішньополітична акція передбачала ще й союз із чеським князем Болеславом ІІ Побожним213. Натомість, згідно з іншим варіантом розв’язання проблеми, маємо по- годитись з тим, що згадка про “ляхів” є пізнішою інтерполяцію під вра- женням русько-польських конфліктів за “Червенські гради”214. Цю версію вважаємо найвірогіднішою з тим уточненням, що основною метою походу Володимира Святославовича 979/981 р. було завоювання черв’ян та хорватів у витоках Західного Бугу та в Посянні. Навряд чи можна стверджувати про повномасштабну русько-чеську війну, радше, йшлося про перерозподіл сфер впливу в регіоні. Ця успішна для київського князя зовнішньополітич- на акція увінчалася династичним шлюбом Володимира з двома “чехиня- ми” – Малфрідою та Аділь, остання з яких могла бути донькою місцевого перемишльського князя моравського або чеського походження215. Проте похід 979/981 рр. лише розпочав інтеграцію черв’ян до державно- го організму Русі, процес якої затягнувся на декілька наступних десятиліть. Опосередковано це підтверджують археологічні джерела, адже один з най- більших поселенських комплексів черв’ян поблизу Ґуцьова існував і в ХІ ст. Chełma // Chełm i Chełmskie w dziejach / Pod red. R. Szczygła, – Chełm, 1996. – S. 24; Fokt K. Zagadka plemion… – S. 444–445; Florek M. Topografia plemienna... – S. 25, 27. 211 Нещодавно Ігор Мицько висунув оригінальне припущення про помил- кове розуміння редактором літопису наявного в первісному варіанті чеського терміна “лех” (можновладець вельможа, навіть “dux”, “rex”), появу якого спри- чинив гіпотетичний шлюб Володимира Святославовича з удовою Славніка, чесь- кого племінного князя: Мицько І. Укра- їнсько-чеські зв’язки та історія Підгір’я Х–ХІ століть // П’яті “Ольжині читання”, Пліснеськ, 7 травня 2010 р. – Львів; Бро- ди, 2011. – С. 67–68. Проте цю версію ми не включаємо до кола вірогідних, позаяк смерть Славніка датується 981 р., а по- хід київського князя відбувся за два роки раніше. Окрім того, цікаву, але недо- статньо аргументовану, ще й ідеологічно заангажовану гіпотезу висунув у неопу- блікованій статті 1948 р. Йосип Пелен- ський, який вважав, що військова ви- права 979/981 р. була спрямована проти Німеччини з метою обмеження її експан- сії на схід: Пеленський Й. “Червенські го- роди” (короткий витяг з праці про похід Володимира Великого на захід)” // Архів ІУ НАН України. – Оп. 5. – Од. зб. 56. – С. 25–27. 212 Назаренко А. В. Древняя Русь… – С. 408–409. 213 Шинаков Е. В. Образование Древ- нерусского государства: Сравнительно- исторический аспект. – Брянск, 2002. – С. 252. 214 Грушевський М. Історія України- Руси… – С. 436; Королюк В. Д. Западные славяне… – С. 86–87, 89; Kowalczyk E. Momenty geograficzne… – S. 63–64. 215 Войтович Л. Княжа доба на Русі: пор- трети еліти. – Біла Церква, 2006. – С. 245. 49МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… Окрім того, літописна формула “грады Червѣньскыӕ”216 доволі чітко вказує на територіальну чи адміністративну окремішність цього регіону на почат- ку ХІ ст., попри те, що “…сам термін Червенські гради не має відповідника в географічно-політичній номенклатурі ані східних, ні західних слов’ян”217. Появу такого поняття польський історик вбачає у неправильному витлу- маченні літописцем наприкінці ХІ – на початку ХІІ ст. словосполучення “Червенъ. и ины городы”218. У нас практично не викликає сумнівів, що ре- дактор літопису, не акцентуючи на особливостях вже неактуальної на той час племінної географії регіону, або ж достеменно не знаючи її, окреслив штучною дефініцією “Червенські гради” увесь ареал розселення черв’ян. Очевидно, становище черв’ян на перших порах після включення до Русі мало чим відрізнялося від їх статусу під чеською зверхністю у 960– 970-х роках. Позаяк союзницько-трибутарні відносини не могли перед- бачати чітких та цілеспрямованих заходів одержавлення, у межиріччі За- хідного Бугу та Вепру надалі існували давні поселенські осередки, втім і Ґуців. Поступки Києва племінній верхівці черв’ян не в останню чергу були 216 В історіографії традиційною ста- ла думка про те, що “Червенські гради” були порівняно невеликим і нетривалим територіальним об’єднанням на західній окраїні Волині (Исаевич Я. Д. “Грады Чер- венские”… – С. 109), причому короткий період рубежу Х–ХІ ст. мав бути піком їхнього політичного та економічного розвитку на противагу скромній ролі Червенського уділу в ХІІ–ХІІІ ст.: Кот- ляр Н. Ф. Формирование территории… – С. 27, 30; Головко О. Б. Корона Данила Галицького. Волинь і Галичина в держав- но-політичному розвитку Центрально- Східної Європи раннього та класичного середньовіччя. – Київ, 2006. – С. 102, 108. Таке апологетизування “Червенських градів” призвело до того, що до них ав- томатично включають практично всі відомі городища у межиріччі Західного Бугу та Вепру, окрім Белза, навіть якщо початок їхнього функціонування сягав не раніше середини ХІ ст. (Червен, Су- тейськ, Ґрудек Надбужний – друга фаза функціонування укріплень, Щебрешин, Юрів, Посадів, Ґрабовець та ін.): Ісає- вич Я. Д. Територія та населення… – C. 81; Kuśnierz J. Historia i stan… – Ryc. 1; Gurba J. Wczesnośredniowieczny Czerwień... – S. 54. – Ryc. 2; Волошин М. Хрест та кор- дон… – С. 52–56; Sikora P., Wołoszyn M. “981 – Volodímer zog zu den Ljachen…”… – P. 235–239 (etc.). Є. Ковальчик однією з перших зреагувала на окреслену супе- речність між писемними та археологіч- ними джерелами, висловивши гіпотезу про появу “Червенських градів” у ре- зультаті редакції літопису наприкінці ХІ – на початку ХІІ ст., яка скоригувала іс- торичну реальність Х–ХІ ст.: Kowalczyk E. Momenty geograficzne… – S. 62. Цей скепсис отримав продовження у працях М. Фльорека, на думку якого, літописні гради є писарською помилкою або мані- пуляцією, адже не можна назвати жодної групи городищ кінця Х – першої поло- вини ХІ ст., які б відповідали цій терито- ріальній одиниці: Florek M. Problematyka “Grodów Czerwieńskich”... – S. 43–44; Ejusdem. Topografia plemienna... – S. 33. Здавалося б, наведений у польського до- слідника факт мав покласти край багато- літньому історіографічному міфу, проте проблема полягає в тому, що висловле- ний аргумент ґрунтується на довільному трактуванні хронології городищ регіо- ну: Ляска В., Погоральський Я. Pogranicze polsko-ruskie… – С. 432. 217 Poppe A. Grody Czerwieńskie... – S. 168. 218 Ejusdem. Gród Wołyń. Z zagadnień osadnictwa wczesnośredniowiecznego na pograniczu polsko-ruskim // Studia Wcze- snośredniowieczne. – Warszawa; Wrocław, 1958. – T. 4. – S. 283; Ejusdem. Grody Czer- wieńskie... – S. 168. 50 Віталій ЛЯСКА зумовлені зростаючою небезпекою від держави П’ястів, яка у 990-х роках впритул наблизилася до західних володінь Русі. Такі геополітичні зміни підтверджує інформація Гільдесгеймських ан- налів, згідно з якою польському князю Болеславу І Хороброму у 992 р. загро- жувала війна Русі219. Очевидно, побоювання Ґнєзна спричинили військові дії Володимира Святославовича в 992 220 або ж, згідно з новгородським літо- писанням, 993 р.221 у Прикарпатті проти хорватських племінних князівств, розташованих неподалік від русько-польського пограниччя222. Намагаю- чись ліквідувати потенційну загрозу для східних кодонів своєї держави, Болеслав І Хоробрий вдався до мирних, ймовірно, – успішних переговорів з Києвом, позаяк, згідно з інформацією Никонівського літопису, того ж року “…пріидоша послы къ Володимеру отъ Болеслава Лятцкаго”223. Невдовзі мирні відносини між Києвом та Ґнєзном скріпив династичний шлюб сина Володимира Святославовича Святополка та доньки (ім’я не відоме) поль- ського князя Болеслава І Хороброго, укладений не раніше 1009–1010 рр.224 Проте за декілька років мирне існування Русі та Польщі перервав вій- ськовий конфлікт, який описав Тітмар Мерзебурзький225. У його хроніці під 1013 р. вміщено запис, що Болеслав “... з нашою (саксонською – В. Л.) допо- могою напав на Русь. Спустошивши велику область цієї країни, він наказав перебити всіх печенігів, коли між ними та його людьми сталася сутичка, хоча ті й були його союзниками”226. Докладному аналізові причин та пере- бігу військових виправ Болеслава І на Русь у 1013 р. та 1018 р. присвячена низка ґрунтовних публікацій227, тому зазначимо лише, що перший описа- ний похід відбувся у серпні–вересні 1013 р.228 й, найвірогідніше, був спрямо- ваний на захоплення Берестя та ареалу розселення черв’ян – “Червенських 219 Annales Hildesheimenses // Monu- menta Germaniae Historica. Scriptores / Еd. G. H. Per� . – Hannoverae, 1839. – T. 3. – P. 69. 220 Ипатьевская лѣтопись. – Стб. 106. 221 Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов / Под ред. и с предисл. А. Н. Насонова. – Москва; Ленинград, 1950. – С. 165. 222 Головко О. Б. Корона Данила Га- лицького. – С. 92. 223 Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летопи- сью // ПСРЛ. – Санкт-Петербург, 1862. – Т. 9. – С. 64. 224 Poppe A. Spuścizna po Włodzimie- rzu Wielkim. Walka o tron kijowski 1015– 1019 // Kwartalnik Historyczny. – Warsza- wa, 1995. – T. 102, zesz. 3–4. – S. 13. 225 Про особу Тітмара та його працю див: Трилльмих В. Епископ из Мерзе- бурга Титмар и его хроника // Титмар Мерзебургский. Хроника. В 8 книгах / Пер. с лат. И. В. Дьяконова. – Москва, 2009. – С. 180–198. 226 Титмар Мерзебургский. Хроника. – Кн. 6. – № XCI. – С. 128. 227 Zakrzewski S. Bolesław Chrobry Wielki. – Lwów etc., 1925. – S. 297–311; Jakimowicz R. Szlak wyprawy… – S. 86–94; Королюк В. Д. Западные славяне… – С. 218–267; Головко А. Б. Древняя Русь... – С. 20–32; Назаренко А. В. Древняя Русь… – С. 451–476; Свердлов М. Б. Домонгольская Русь... – С. 309–311, 334–344; Rosik S. Świa- topełk I, książę Turowa i Kijowa, w świetle Kroniki Thietmara. W kręgu przekazów źró- dłowych do początków Białorusi // Studia Slavica еt Balcanica Petropolitana. – Санкт- Петербург, 2011. – № 2. – С. 3–10 (etc.). 228 Свердлов М. Б. Домонгольская Русь... – С. 310. 229 Головко А. Б. Земли Западной Руси и объединительная политика Киев- ского государства в Х – первой трети XII в. // Киев и западные земли Руси в 51МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… градів”229. Під час цієї військової акції Болеслав взяв лише Берестя. Невдала спроба Ярослава повернути його зафіксована у джерелах під 1017 р.230 Ескалація конфлікту навколо західного порубіжжя Русі досягла куль- мінації в 1018 р., коли Болеслав, повертаючись восени з походу на Київ, “грады Червѣньскыӕ заӕ собѣ и приде вь свою землю”231. На перший по- гляд, з літописного повідомлення виглядає, що прилучення “Червенських градів” було завершальною акцією 1018 р. Однак, беручи до уваги перше зіткнення між польськими та руськими військами 22 липня 1018 р. на лі- вому березі Західного Бугу поблизу літописного Волиня232, припускаємо, що Болеслав опанував територію “Червенських градів” щонайпізніше на початку липня 1018 р. Варто погодитися з думкою Олександра Головка про збереження напру- жених відносин між державами Пястів й Рюриковичів, яким сприяли від- сутність мирної угоди, захоплення “Червенських градів” та значної кількості полонених русичів233. Очевидно, за таких умов Болеслав вирішив схилити на свій бік східнослов’янське населення території між Західним Бугом та Вепром й одним з кроків у цьому напрямі стала поява особливої серії польських мо- нет – так званих “кириличних денарів”234 з чітко вираженими візантійськими рисами та вибитим на аверсі й реверсі кириличним написом “Болеславъ”235. XI–XIII вв. – Минск, 1982. – С. 30; Назарен- ко А. В. Древняя Русь… – С. 77. 230 Новгородская первая летопись... – С. 15; Титмар Мерзебургский. Хроніка… – Кн. VІI. – № LXV. – С. 160. 231 Ипатьевская лѣтопись. – Стб. 131. 232 Там же. – Стб. 130; Галл Аноним. Хроника и деяния князей или правите- лей польских / Предислов., перевод и примечания Л. М. Поповой. – Москва, 1961. – Кн. 1. – № VII, X. – С. 36–37, 39– 410; Титмар Мерзебургский. Хроника. – Кн. VІIІ. – № XХХІ. – С. 177. 233 Головко О. Б. Корона Данила Галиць- кого. – С. 103. Автор схильний пов’язати з полоненими русичами Лютомерський могильник поблизу Лодзі у Центральній Польщі: там само. – С. 455, прим. 82. Од- нак Кристіан Яжджевський, автор дослід- жень на Лютомерському могильнику, має дещо відмінну думку та припускає, що тут могли бути поховані руські дру- жинники з прихильників Святополка Окаянного. Так чи інакше, на цьому не- крополі, датованому першою чвертю ХІ ст., виявлено елітарні поховання як кремаційні, так і тілопокладення з до- волі багатим інвентарем чітко виражено- го варязького походження: Jażdżewski K. Cmentarzysko wczesnośredniowieczne w Lutomiersku pod Łodzią w świetle badań z r. 1949 // Materiały Wczesnośrednio- wieczne. – Warszawa, 1951. – T. 1. – S. 91– 191; Ejusdem. Stosunki polsko-ruskie we wczesnym średniowieczu w świetle ar- cheologii // Pamiętnik słowiański. – Wro- cław; Poznań, 1955. – T. 4. – S. 355; Его же. Элементы древнерусской культуры в Центральной Польше // Древняя Русь и славяне. – Москва, 1978. – С. 213–218; Buko A. Archeologia… – S. 350–354 (etс.). 234 Kiersnowski R. O � w. “ruskich” mo- netach Bolesława Chrobrego // Studia hi- storica w 35-lecie pracy naukowej Henryka Łowmiańskiego. – Wаrszawa 1958. – S. 101– 102; Исаевич Я. Д. “Грады Червенские”… – С. 122; Петегирич В. Писемна культура еліти та “мовчазної більшості” у містах Надбужанщини княжої доби // Матері- али і дослідження з археології Прикар- паття і Волині. – Львів, 2010. – Вип. 14. – С. 135. 235 Докладніше див.: Потин В. М. Древ- няя Русь и европейские государства в X–XIII вв. Историко-нумизматический очерк. – Ленинград, 1968. – С. 184–187; Szczesniak B. The dependency of Kievan Rus on king Bolesław the Great: numisma- tic evidence // The Polish Review. – 1973. – Vol. 18, No 3. – Р. 31–43 (etc.). 52 Віталій ЛЯСКА Проте інтеграція території черв’ян до державного організму П’ястів не увінчалася успіхом через активні намагання Києва повернути західне пору- біжжя Русі. Зокрема, під 1030 р. літопис зафіксував: “Ӕрославъ взѧ Белзъ”236. Захоплення важливого стратегічного пункту у верхів’ях Західного Бугу ство- рювало надійний плацдарм для подальшого просування Ярослава Мудрого на захід. Тим паче, що після смерті Болеслава І Хороброго 1025 р. у Польській державі загострилася соціально-політична криза, яка значно послабила по- зиції новообраного короля Мешка ІІ (1025–1034)237. За свідченнями джерел, такою ситуацією скористався київський князь, взявши союзником імперато- ра Священної Римської імперії Конрада ІІ та заручившись підтримкою мо- лодших братів Мешка ІІ – Беспріма й Оттона, останній з яких тривалий час мав політичний притулок на Русі238. У 1031 р. Ярослав Мудрий спільно з бра- том Мстиславом239, “…собраста воӕ многы. и идоста на Лѧхы. и заӕста градъ 236 Ипатьевская лѣтопись. – Стб. 137. 237 Королюк В. Д. Западные славяне… – С. 279–284. 238 Annales Hildesheimenses… – P. 98; Brunwilarensis monasterii fundatio edente R. Koepke // Monumenta Germaniae His- torica. Scriptores (далі – MGHS) / Еditit G. H. Per� . – Hannoverae, 1854. – T. 11. – P. 403; Wiponis Vita Chuonradi II. impe- ratoris // MGHS. – T. 11. – P. 269–270. 239 Згідно з відомостями саги скальда Тьодольва Арнорссона, у поході 1031 р. проти “ляхів” (в оригіналі виступає етно- нім “Laesum”/“Lesum”/“Laesоm”) бра ла участь варязька дружина на чолі з хев- дінгами Гарольдом Сігурдссоном і Ей- лівом Регнвальдссоном: Джаксон Т. Н. Исландские королевские саги о Вос- точной Европе (середина ХІ – середина ХІІІ в.). – Москва, 2000. – С. 100, 114, 124, 133; Banaszkiewicz J. “Lestek” (Lesir) i “Le- chici” (Lesar) w średniowiecznej tradycji skandynawskiej // Kwartalnik Historycz- ny. – Warszawa, 2001. – T 108, zesz. 2. – S. 6–9. Принагідно зазначимо, що, попри домінуюче в літературі твердження сто- совно помітної присутності скандинавів у польській армії (Kara M. Siły zbrojne Mieszka I. Z badań nad składem etnicz- nym, organizacją i dyslokacją drużyny pierwszych Piastów // Kronika Wielkopol- ski. – Poznań, 1993. – Nr 3(62). – S. 33–47; Buko A. Archeologia… – S. 350–354; Woło- szyn M. Ze studiów nad obecnością ruską i skandynawską na ziemiach polskich w X–XII wieku // Świat Słowian wczesnego średniowiecza / Pod red. M. Dworaczyka i in. – Warszawa, 2006. – S. 595–613), нещо- давнє дослідження авторитетних вчених вказує на незначну роль вікінгів у військо- вій організації ранньоп’ястівської монар- хії (Bogacki М., Kucypera Р., Pudło Р. Uwagi na temat obecności Skandynawów w woj- skowości wczesnopiastowskiej // Kim jesteś człowieku? Funeralia Lednickie. – Spotka- nie 13. – Poznań, 2011. – S. 105–116). Влас- тиво тому саме з середовищем варязьких найманців руських князів, втім і Яросла- ва Мудрого, варто пов’язувати виявлену в межиріччі Західного Бугу та Вепру низ- ку артефактів, зокрема мечі типу “H”, “S”, “Z” за класифікацією Петерсена з Бельчонц, Долгобичова та Коденя, дато- ваних Х–ХІ ст. (Kuśnierz J. Znaleziska… – S. 150. – Ryc. 2, 1–2). До цієї категорії можна віднести й так звані мініатюрні сокирки ХІ–ХІІ ст. з Ґрудека Надбуж- ного, Крилова та Любліна (Wołoszyn M. Ze studiów nad obecnością… – Ryc. 1c, 2; Piotrowski M., Kępka M., Żuchowska M. Wy- brane wczesnośredniowieczne zabytki ar- cheologiczne z pogranicza polsko-ruskiego na Lubelszczyźnie // Pogranicze polsko-ru- skie... – S. 112–113. – Ryc. 21), які належа- ли до сфери sacrum скандинавських дру- жинників. Дискусії з цього приводу див: Макаров Н. А. Древнерусские амулеты- топорики // Российская археология. – Москва, 1992. – № 2. – С. 51; Wołoszyn M. Ze studiów nad obecnością… – S. 601–602; Pranke P. Droga Olafa Haraldssona do świę- tości – przyczynek do badań nad zagadnie- niem kultu Świętego Olafa w kontekście hipotez interpretacyjnych dotyczących 53МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… Червенъскыӕ ѡпѧть. и повоєвоста Лѧдьскую землю. и многы Лѧхы приведос- та. и раздѣлиста ӕ. и посади Ӕрославъ своӕ по Рси. и суть и до сего дни҃”240. З цього часу землі черв’ян безперервно знаходилися під владою Києва, а пізніше – Галицько-Волинської держави й перестали бути об’єктом терито- ріальних зазіхань Польщі241. Після остаточного приєднання цих теренів до Русі тут виникла ціла низка укріплень бургівського типу – Червен, Сутейськ, Юрів, Посадів, Щебрешин та ін., які стали основою адміністративно-тери- торіального розвитку Червенської землі наприкінці ХІ – в середині ХІІІ ст.242 Польські дослідники, виходчи від другої частини літописної стат- ті 1031 р., вважають за доцільне вести мову про масове переселення західнослов’янської людності з Побужжя на Поросся, після чого у регіоні почало переважати населення руського походження243. Як наслідок, прак- тично всі категорії археологічного матеріалу ХІ–ХІІІ ст. у межиріччі Вепру та Західного Бугу трактуються польськими дослідниками як такі, що були “руськими впливами”, “з аналогами на території Русі”, “східного/руського походження”, “із західноруськими рисами”, “чужими впливами”, “наслід- ком контактів з Руссю”244. Ми не заперечуємо таких керованих зверху мігра- цій245, однак навряд чи вони мали настільки суттєві наслідки, аби призвести znalezisk toporków miniaturowych // Po- morania Antiqua. – Gdańsk, 2009. – T. 22. – S. 61–75 (etc.). 240 Ипатьевская лѣтопись. – Стб. 137. 241 Щоправда, в синтезах з історії Поль- щі трапляються гіпотези, засновані на повідомленні Яна Длугоша про відвою- вання Болеславом ІІ Сміливим (Щедрим) “Червенських градів” у 1069–1074 рр. або 1077 р.: Щавелева Н. И. Древняя Русь в “Польской истории” Яна Длугоша (кни- ги I–VI): Текст, перевод, комментарий. – Мос ква, 2004. – C. 117–118, 267–268. Див.: Zakrzewski S. Okres do schyłku XII w. // Hi- storia polityczna Polski. Cz. 1: Wieki śred- nie / Encyklopedia Polska. – Kraków, 1920. – T. 5, сz. 1. – S. 74–75; Wyrozumski J. Dzieje Polski piastowskiej (VIII wiek – 1370) / Wiel- ka Historia Polski. – Kraków 1999. – T. 2. – S. 118; Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі. – Львів, 2002. – С. 28 (та ін.). Про- те ані критична оцінка цієї частини тво- ру Я. Длугоша (Semkowicz A. Krytyczny rozbiór “Dziejów polskich” Jana Długosza do roku 1384. – Kraków, 1887. – S. 130), ні розгляд “руської” політики польського короля (Powierski J. Kryzys rządów Bolesła- wa Śmiałego: polityka i jej odzwierciedlenie w literaturze średniowiecznej. – Gdańsk, 1992. – S. 187–189) не дають серйозних ар- гументів для таких висновків. 242 Ляска В., Погоральський Я. Pogranicze polsko-ruskie… – С. 433. 243 Stańczyk D. Pogranicze polsko-ruskie odcinka nadbużańskiego w świetle źródeł ruskich XII–XIV wieku i w historiografi i // Początki sąsiedztwa… – S. 209; Piotrow- ski M. Niektóre problemy w badaniach nad pograniczem polsko-ruskim we wczesnym średniowieczu na Lubelszczyźnie // Pogra- nicze polsko-ruskie... – S. 76. 244 Piotrowski M., Kępka M, Żuchowska M. Wybrane wczesnośredniowieczne zabyt- ki… – S. 83–138. 245 Окрім писемних джерел, таку виму- шену міграцію підтверджують й архео- логічні матеріали, виявлені на пам’ятках Поросся, зокрема на поселенні та ґрун- товому могильнику поблизу с. Мико- лаївка на правому березі Росі – керамі- ка “дорогочинського типу”, прикраси західнослов’янського походження та ін.: Моця О. Південна “Руська земля” – Київ, 2007. – С. 74; Його ж. Поховальні пам’ятки середньовічних часів західноруcького прикордоння – особливості обряду та сліди міжетнічних контактів // In silvis, campis et… urbe. Średniowieczny obrzą- dek pogrzebowy na pograniczu polsko- ruskim / Рod. red. S. Cygan, M. Gliniano- wicza, P. Kotowicza. – Rzeszów; Sanok, 2010. – S. 47–48. Євген Шинаков розглядає 54 Віталій ЛЯСКА до зміни етнічного обличчя регіону. Безсумнівно, таке трактування етніч- ного характеру населення регіону має основою теорію “лендзянського су- перетносу”, яка стала аксіоматичною і в польському археологічному середо- вищі246. Щоправда, дослідники не ідентифікують жодних етнокультурних рис, притаманних лендзянам як прапольському населенню247. Відчуваючи слабкість наукового обґрунтування присутності лендзян на цих територіях, Міхал Парчевський відзначив, що суттєвих відмінностей, які б слугували етнорозмежувальними чинниками, на Волині і Прикарпатті у VI–X ст. не зафіксовано248. Подібної думки дотримується й Олександр Головко, зазнача- ючи: “… у контексті минувшини Східної Європи бужани-волиняни за своїм культурно-господарським типом були ближчими до сусідів на заході – ві- слян-лендзян, ніж, наприклад, до в’ятичів чи радимичів…”249. Водночас маємо всі підстави стверджувати східнослов’янську, чи, рад- ше, карпато-волинську домінанту у слов’яно-руський час на Побужжі250, яку наголошують прикметні особливості матеріальної культури автохтон- них мешканців251. Оскільки проблема етнічного характеру населення між Західним Бугом та Вепром вимагає окремого дослідження, звернемося лише до розгляду етновизначальних рис слов’янського житла, зокрема, опалювальних споруд V–Х ст. Основним типом житла для празько-корчацької культури V–VII ст., первісним ядром розселенням носіїв якої була територія від Пруту і Се- реднього Дністра до Західного Бугу й Вісли, була напівземлянка, підква- дратна в плані, з піччю кам’янкою, інколи зафіксовано глиняні печі, зокре- ма на поселеннях поблизу Ріпнева у верхів’ях Західного Бугу252. Натомість це переселення як приклад міграції “оборонного” значення, позаяк посе- лення “ляхів” на неосвоєній території степового кордону з печенігами унемож- ливлювало їх потенційну втечу та до- зволяло пересунути основну укріплену лінію Правобережжя зі Стугни на Рось: Шинаков Е. В. Переселенческая полити- ка киевских князей в контексте государ- ствогенеза // Исследования по русской истории и культуре. Сборник статей к 70-летию профессора И. Я. Фроянова. – Москва, 2006. – С. 127–128. 246 Parczewski M. Początki kształtowania się polsko-ruskiej rubieży etnicznej w Kar- patach. U żrodeł rozpadu Słowiańszczyzny na odłam wschodni i zachodni. − Kraków, 1991. – S. 37–43; Ejusdem. Początki sąsiedz- twa polsko–rusko–słowackiego w świetle danych archeologicznych // Początki są- siedztwa... – S. 75–77; Ejusdem. Problem Lędzian... – S. 151–165; Buko A. Archeolo- gia… – S. 85–86, 138–141; Rozwałka A. Głów- ne etapy… – S. 61–64 (etc.). 247 Ляска В. Słowianie Wschodni w dorzeczu Wieprza i Bugu: historia – kultura – religia [Рецензія на книгу] // Ма- теріали і дослідження з археології При- карпаття і Волині. – Вип. 14. – С. 509–510. 248 Parczewski M. Początki sąsiedztwa... – S. 74–75, 77. 249 Головко О. Похід київського кня- зя… – S. 45. 250 Ісаєвич Я. Д. Територія та населен- ня... – С. 77–78; Його ж. До історії вза- ємин… – С. 80–81. 251 Кучинко М. М. Материальная культу- ра населения междуречья Западного Буга и Вепра в ІХ–ХІІІ вв. // Исследования по ис- тории... – С. 87–89; Його ж. Історія населен- ня Західної Волині, Холмщини та Підляш- шя в Х–ХIV ст. – Луцьк, 2009. – С. 343–355. 252 Kobyliński Z. Se� lement structures in Central Europe at the beginning of the Middle Ages // Origins of Central Europe / Еd. P. Urbańczyk. – Warsaw, 1997. – P. 100; Баран В. Д. Давні слов’яни (Україна крізь віки. – Т. 3). – Київ, 1998. – С. 34–37. 55МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… слов’янським старожитностям типу Дзєдзіце VI–VII cт. у Центральній та Північній Польщі притаманне домінування наземних жител видовжено- го овального плану з опалювальною спорудою у вигляді вогнища, деколи з кам’яним обкладенням253. На території між Віслою та Західним Бугом досліджено декілька жител V–VII ст. із печами, спорудженими або з ка- меню (Підберізці254, Львів255, Ромош256, Люблін-Чвартек257, Зубовичі(?)258), або з глини (Підбірці259, Ріпнів І–ІІІ260, Люблін–Чвартек, Люблін–Кіркут– Ґpoдзіско261, Стрижів262). Як бачимо, є усі підстави погодитися з Тарасом Миляном, який вказав на єдність традицій житлобудування V–VII ст. у межиріччі верхів’їв Дністра, Західного Бугу та Вісли263. Такі тенденції спорудженя жител набули продовження і в VIIІ–Х cт. Зокрема Анджей Новаковський ствердив, що етнорозмежувальною рисою у Верхньому Побужжі є опалювальні споруди, а саме кам’яні та глиняні печі, характерні для карпато-волинської традиції, та вогнища, домінуючі у прапольському середовищі264. Подібні думки висловили Збіґнєв і Урсула Кобиліньські265, а також Марцін Піотровський, який вказав використання фрагментів кераміки чи каміння при спорудженні печей як ознаку перева- ги східнослов’янського етнічного елементу266. Характерно, що в межиріччі Вісли та Західного Бугу досліджено значну кількість жител VIIІ – початку 253 Баран В. Д. Давні слов’яни... – С. 74, 76. 254 Козак Д. Н. Археологічні пам’ятки рубежу та першої половини І тис. н. е. в околицях Львова // Археологічні дослі- дження Львівського університету. – Львів, 2002. – Вип. 5. – С. 61–64. 255 Петегирич В. Поселенські структу- ри… – С. 101. – Рис. 2. 256 Крушельницкая Л. И., Долынская М. Л. Работы Западнобугской экспедиции // Археологические открытия 1971 года. – Москва, 1972. – С. 367. 257 Hoczyk-Siwkowa S. Małopolska północ- no-wschodnia... – Ryc. 6, 3. 258 Kuśnierz J., Urbański A. Obiekt miesz- kalny z początków wczesnego średniowie- cza w Zubowicach stan. 35, pow. Zamość // Archeoslavica. – Kraków, 1998. – Т. 3. – S. 152. – Ryc. 4. 259 Баран В. Д. Ранні слов’яни між Дні- стром і Прип’яттю. – Київ, 1972. – С. 206– 208. 260 Погоральський Я. Опалювальні спо- руди у житлах V–X ст. з порубіжжя Во- лині та Прикарпаття // Археологічні дослідження Львівського університету. – Львів, 2009. – Вип. 12. – С. 67–68. 261 Hoczyk-Siwkowa S. Chronologia cera- miki wczesnośredniowiecznej (VI–IX w.) z Lublina // Slavia Antiqua. – Poznań, 1978. – T. 25. – S. 189–223. 262 Zakościelna A., Gurba J. Obiekt miesz- kalny z początków wczesnego sredniowie- cza ze stan. 28 w Swierszczowie Kolonii, woj. Zamojskie // Archaeoslavica. – Kra- ków, 1993. – Vol. 2. – S. 7–24. 263 Милян Т. Р. Пам’ятки празько-кор- чацької культури у верхів’ях Дністра, За- хідного Бугу та Вісли у V–VII ст. Автореф. дис… канд. іст. наук. – Київ, 2008. – С. 7. 264 Nowakowski A. Gó rne Pobuż e w wie- kach VIII–XI. Zagadnienia kultury / Acta Аrchaeologica Lodziensia. – Łó dź , 1972. – T. 21. – S. 94–95, 100–103. 265 Kobylińscy U. i Z. Wczesnośrednio- wieczna ziemianka z Haciek na Podlasiu. Przyczynek do zagadnenia relacji kulturo- wych między Słowiańszczyzną Wshodnią i Zachodnią // Słowiane i ich sąsiedzi we wczesnym średniowieczu / Рod red. M. Du- linicza. – Lublin; Warszawa, 2003. – S. 300. 266 Piotrowski M. Słowianie na Roztoczu w okresie wczesnego średniowiecza // Ar- cheologia Roztocza. Krajobraz przyrodni- czo-kulturowy / Рod red. E. Banasiewicz- Szykuły. – Lublin, 2005. – S. 105. 56 Віталій ЛЯСКА ХІ cт. з печами, спорудженими з каменю (Буськ267, Деревляни268, Ромош269, Гребенне270, Стрижів (об’єкти 7, 9)271, Тептюхів272, Сонсядка273, Щебрешин274, Ґуців(?)275 та ін.) та з глини (Буськ276, Тишиця277, Ромош278, Волайовичі279, Cонсядка280, Стрижів (об’єкти 1–3, 5, 8–10)281, Городок Надбужний282 та ін.). 267 Филипчук М. Звіт про рятівні робо- ти Буської госпдоговірної археологічної експедиції № 61 в 1988 р. на місці будів- ництва заводу “Автопромпокриття” // Науковий архів ІА НАН України. – 1988. – № 1989/127. – С. 2–3. – Рис. 3; Довгань П. Буський археологічний комплекс: стан та перспективи дослідження // Вісник інсти- туту археології / ЛНУ імені Івана Фран- ка. – Вип. 3. – С. 142, 146–147. – Рис. 10. 268 Чайка Р. М. Археологические иссле- дования в зонах мелиоративных работ Львовского облводхоза в 1987 г. году // Наук. архів ІА НАН України. – 1987. – № 1987/144. – С. 19–20; Його ж. Підсумки досліджень... – С. 263–264. 269 Кропоткин В. В. Отчет об археоло- гических исследованиях поселения и мо- гильника у с. Ромош Сокальского района Львовской области в 1975 году // Наук. архів ІА НАН України. – 1975. – № 1975/124. – C. 4; Его же. Отчет об археологических исследованиях поселения у с. Ромош Со- кальского р-на Львовской обл. в 1976 году // Наук. архів ІА НАН України. – 1976. – № 1976/114. – С. 9; Его же. Отчет об архео- логических исследованиях поселения у с. Ромош Сокальского района Львовской области в 1977 году // Наук. архів ІА НАН України. – 1977. – № 1977/122. – С. 8; Его же. Отчет об археологических исследованиях поселения у с. Ромош Сокальского района Львовской области в 1984 году // Наук. архів ІА НАН України. – 1984. – № 1984/93. – С. 4. 270 Kokowski A. Od Słowian do kultury po- morskiej // Archeologia na drodze – drogi ar- cheologii. VI wystawa Instytutu Archeologii Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej w Muzeum UMCS: katalog wystawy pod ho- norowym patronatem Dyrektora Generalnej Dyrekcji Dróg Krajowych i Autostrad Oddział w Lublinie inż. Janusza Wójtowicza i Jego Ma- gnifi cencji Rektora UMCS prof. dr. hab. Wie- sława Andrzeja Kamińskiego / Рod red. A. Ko- kowski. – Lublin, 2006. – S. 29. – Foto 1–4. 271 Musianowicz K. Osada z IX–X w. w Strzy- żowie, pow. Hrubieszów na tle osadnictwa górnego Pobuża // Wiadomości Archeologicz- ne. – Warszawa, 1975. – T. 40, zesz. 1. – S. 90−92. 272 Hoczyk-Siwkowa S. Małopolska północ- no-wschodnia... – S. 116. 273 Wartołowska Z. Grod czerwieński Su- tiejsk na pograniczu polsko-ruskim / Swia- towit. – Warszawa, 1958. – T. 22. – S. 66. 274 Siwkowa S. Szczebrzeszyn (badania 1978 i 1979 r.) // Sprawozdania z badań archeologicznych w województwie zamoj- skim 1979 roku. – Lublin, 1979. – S. 11–13. 275 Urbański A. Półziemianka wczesnośre- dniowieczna z Guciowa stan. IX, woj. Za- mojskie // Archeologia Polski Środkowo- wschodniej. – T. 3. – S. 148. 276 Петегирич В. М. Звіт про роботу Бусь- кої госпдоговірної археологічної експеди- ції в 1989 р. // Наук. архів ІА НАН Украї- ни. – 1991. – № 1989/221. – С. 3, 8. – Рис. 10; Довгань П. Північно-східна ділянка горо- дища літописного Бужська // Археологія і давня історія... – С. 360–362. – Рис. 3. 277 Чайка Р. М. Археологічні дослід- ження на Західному Бузі (1981 р.) // Наук. архів ІА НАН України. – 1982. – № 1981/711. – С. 2–3. – Рис. 2; Пелещи- шин М. А., Чайка Р. М. Нові матеріали з історії давньоруського сільського насе- лення Західної Волині (VIII–XI ст.) // Ві- сник Львівського університету. Серія іс- торична. – Львів, 1988. – Вип. 24: З історії стародавності і середньовіччя. – С. 54. 278 Аулих В. В. Древнерусское поселение на Западном Буге // Археологические открытия 1968 года. – Москва, 1969. – С. 327–329. 279 Uzarоwiczowa A. Wyniki badań sonda- żowych na osadzie wczesnośredniowiecz- nej w Wołajowicach, pow. Hrubieszów // Wiadomości Archeologiczne. – Warszawa, 1964. – T. 30, zesz. 3–4. – S. 398–416. 280 Piotrowski M. Słowianie na Rozto- czu... – S. 105. 281 Musianowicz K. Osada z IX–X w... – S. 86−90, 92–93. 282 Buko A. Ceramika wczesnopolska. Wprowadzenie do badań. – Wrocław etc., 1990. – S. 178–179. – Ryc. 85. 57МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… Як наслідок, до польських дослідників виникає логічне запитання: чи взагалі коректно вживати термін “рутенізація” в етнічному розумінні сто- совно східнослов’янського населення у верхів’ях Західного Бугу? Ми не за- перечуємо “рутенізації” черв’ян в політико-адміністративному чи релігій- ному вимірах після їх входження до Русі, хоча, радше, в цьому руслі варто заводити мову про “одержавлення” та пов’язану з ним християнізацію. По- ява ж інноваційних технологій виробництв з Русі, на якому так наголошу- ють адепти теорії про “рутенізацію”, було логічним наслідком інтеграції племінної території Побужжя до руського державного організму. Зрештою, масове поширення в ХІ–ХІІІ ст. у межиріччі Західного Бугу та Вепру тих чи інших предметів, пов’язаних з руською чи “східною” традицією (насампе- ред, релігійною)283, свідчить про те, що навіть коли ці речі й привозилися, то для населення, яке до цієї традиції належало284. Підсумовуючи, бачимо, що, етнонім “Zeriuani”/“Zuireani”, згаданий у тексті “Географа Баварського”, можна надійно пов’язати з черв’янами у верхів’ях Західного Бугу. Ця етнічна спільнота входила до групи волин- ських племен, територія яких була районом поширення невеликих етно- сів, що вирізнялися особливостями побуту, звичаїв та елементами мате- ріальної культури285. Упродовж ІХ–Х ст. серед черв’ян набирають обертів потестарні процеси, що підтверджує функціонування низки потужних городищ – осередків племінної влади, які контролювали розгалужену ме- режу поселенських комплексів у басейнах річок різного порядку. Вигідне геополітичне розташування черв’ян зумовило тривалу боротьбу за їхню територію між Прагою, Києвом та Ґнєзно, переможцем якої, зважаючи на східнослов’янський характер регіону, у 1030-х роках вийшла Русь. Насамкінець зазначимо, що поданий у нашому тексті приклад комп- лексного аналізу етнопотестарної спільноти черв’ян ще раз підкреслює важливість інтердисциплінарності у дослідженнях такого ґатунку, без ви- користання якої на історичній чи археологічній мапах Центрально-Східної Європи надалі будуть залишатися чимало “віртуальних” чи “літературних” племен. Водночас розуміємо, що спільний шлях археологів та істориків у студіях над ранньосередньовічними поселенськими структурами нелегкий і подекуди суперечливий, але можливі перспективи таких досліджень вар- тують затрачених зусиль. Львівський національний університет імені Івана Франка 283 Докладніше див.: Wołoszyn M. Europa Srodkowo-Wschodnia a cywilizacja bizan- tyjsko-ruska w X–XIII w. Próba interpretacji zródel archeologicznych // Prace Komisji Środ- kowoeuropejskiej Polskiej Akademii Umiejęt- ności. – Krakó w, 2006. – T. 14. – S. 33–45; Ejus- dem. Ze studiów nad obecnością… – S. 595–613; Ejusdem. Miedzy Gnieznem, Krakowem a Kijowem. Archeologia o wczesnośrednio- wiecznych relacjach polsko-ruskich i formo- waniu polsko-ruskiego pogranicza // U źródeł Europy Środkowo-Wschodniej: pogranicze polsko-ukraińskie w perspektywie badań ar- cheologicznych / Red. M. Dębiec, M. Woło- szyn. – Rzeszów, 2007. – S. 177–206 (etc.). 284 Ляска В., Погоральський Я. Pogranicze polsko-ruskie… – С. 436–439. 285 Королюк В. Д. Основные проблемы формирования раннефеодальной го- сударственности и народностей славян Восточной и Центральной Европы // Ис- следования по истории... – С. 18. 58 Віталій ЛЯСКА Таблиця 1. Ранньосередньовічні археологічні пам’ятки в басей- ні р. Волиця Легенда: A – порядковий номер (відповідає номеру пам’ятки на рис. 3) B – назва пам’ятки C – тип пам’ятки D – хронологія, ст. (РС – р аннє середньовіччя) E – тип топографічного положення: 1– тераса, 2 – мис, 3 – заплава, 4 – вододіл F – напрям експозиції схилу G – площа поширення культурного шару, га H – відстань до найближчої синхронної пам’ятки, км I – гідромережа J – Archiwum zakładowe WUOZ Delegatura w Zamościu, № квадрата, інвентарний номер A B С D E F G H I J 1 Вішенкі І курган з інгумаці- єю Х–ХІ 4 85–88, – 2 Анєпол ІІ селище Х–ХІІІ 4 N, WN –1 0,4 вододіл між Волицею та Волаївкою 85–88, № 11150 3 Анєпол ІIІ селище Х–ХІІІ 4 N –0,5 0,4 вододіл між Волицею та Волаївкою 85–88, № 11151 4 Кринічки І місцезнах. РС Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11155 5 Кринічки ІІ місцезнах. РС Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11156 6 Кринічки ІV місцезнах. РС Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11158 7 Орлув Мурований Колонія IV місцезнах. РС Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11161 8 Орлув Мурований Колонія VIII місцезнах. РС Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11165 9 Орлув Мурований Колонія IX селище (?) РС 2 N, NE, E, ES –5 3,15 Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11166 10 Сулміце ІІ місцезнах. РС Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11179 59МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… 11 Сулміце VІІ місцезнах. РС Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11184 12 Сулміце ІX місцезнах. РС Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11186 13 Сулміце X селище (?) РС 2 Е, ES, S, SW –5 0,95 Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11187 14 Сулміце XІІ місцезнах. РС 2 Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11189 15 Подхущка V селище (?) РС 2 ES, S, SW, W, WN –1 0,4 струмок – Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11198 16 Калінувка ІV селище РС 2 NE, E, ES –1 0,4 струмок – Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11203 17 Калінувка V місцезнах. РС Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11204 18 Калінувка VІ місцезнах. РС Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11205 19 Калінувка XVІ місцезнах. РС Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11215 20 Стриюв VІ селище (?) РС 2 ES –1 3,15 струмок – Волиця – Вепр – Вісла 85–88, № 11231 21 Скербешів ХІІ місцезнах. РС – Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10633 22 Скербешів ХІІІ місцезнах. РС – Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10634 23 Скербешів ХVІ місцезнах. РС Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10637 24 Скербешів ХVІІ селище РС 2 N, NE, E, ES, S –5 0,5 Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10638 25 Скербешів ХІX селище X 2 SW, W, WN –0,5 0,25 Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10640 26 Скербешів ХX селище X 1 W –0,5 0,25 Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10641 60 Віталій ЛЯСКА 27 Скербешів ХXІ селище (?) X 2 N, NE, SW, W, WN –0,5 0,3 Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10642 28 Скербешів ХXІІІ місцезнах. РС Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10644 29 Скербешів ХXІV селище (?) РС 2 E, ES, S –0,5 0,5 Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10645 30 Скербешів ХXV місцезнах. РС Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10646 31 Скербешів ХXVІ селище ІХ–X 1 S –5 0,6 Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10647 32 Завода ІІI селище IX–Х 2 E, ES, S, SW, W –1 0,25 Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10650 33 Завода ІV селище РС 2 ES, S –1 0,3 Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10651 34 Завода V селище (?) РС 1 SW –0,5 0,3 Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10652 35 Завода VІІІ місцезнах. РС Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10655 36 Майдан Скєрбє- шовський ІІ місцезнах. РС Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10664 37 Ліпіна Стара І місцезнах. РС Волиця– Вепр – Вісла 85–89, № 10665 38 Вулька Ту- чапська IV селище РС 1 N, NE –0,5 1,45 Волиця– Вепр – Вісла 85–90, № 11001 39 Тучапи VII селище РС 1 S, SW –1 0,45 Волиця– Вепр – Вісла 85–90, № 11005 40 Тучапи XI селище (?) РС 1 WN –0,5 0,35 Волиця– Вепр – Вісла 85–90, № 11009 41 Тучапи XIІ селище РС 1 S –0,1 0,35 Волиця– Вепр – Вісла 85–90, № 11010 42 Тучапи XVIIІ селище (?) РС 1 S –0,5 1,45 Волиця– Вепр – Вісла 85–90, № 11016 43 Тучапи XIV місцезнах. РС Волиця– Вепр – Вісла 85–90, № 11022 61МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… 44 Тучапи XVII місцезнах. РС Волиця– Вепр – Вісла 85–90, № 11025 45 Тучапи XXXIII місцезнах. РС Волиця– Вепр – Вісла 85–90, № 11031 46 Високе Друге II місцезнах. РС Волиця– Вепр – Вісла 85–90, № 11037 47 Високе Перше I місцезнах. РС Волиця– Вепр – Вісла 85–90, № 11039 48 Високе Перше II селище (?) РС 2 ES, S –0,5 0,25 Волиця– Вепр – Вісла 85–90, № 11040 49 Високе Перше III селище РС 2 ES, S, SW –0,5 0,25 Волиця– Вепр – Вісла 85–90, № 11041 50 Високе Перше IV селище РС 1 SW –0,5 0,25 Волиця– Вепр – Вісла 85–90, № 11042 51 Ольшанка І селище РС 1 S –0,1 1,5 Волиця– Вепр – Вісла 85–90, № 11045 52 Скибиці І городище VIII– X 2 –5 0,2 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 85–91, № 7745; Bana- siewicz, 1990, s. 97 53 Скибиці ІІ ур. Острі- вець селище (супутник городища) VIII– X 3 –5 0,2 Калинівка – Волиця – Вепр – Вісла 85–91, № 7746; Niedź- wiad- kowie, Rozwał- ka, 1997, s. 148 54 Скибиці ІІІ курган- ний мо- гильник VIII– X (?) Niedź- wiad- kowie, Rozwał- ka, 1997, s. 148 55 Холужно І селище РС 2 Е, ЕS –1 0,55 струмок – Калинівка – Волиця – Вепр – Вісла 85–91, MCH/ A/241 56 Чехувка ІІІ селище РС 1 ЕS –0,5 0,45 Волиця – Вепр – Вісла 85–91, № 7802 62 Віталій ЛЯСКА 57 Чехувка ІV селище РС 2 Е, ЕS, S, SW –1 0,55 Волиця – Вепр – Вісла 85–91, № 7803 58 Чехувка VІІ місцезнах. РС Волиця – Вепр – Вісла 85–91, № 7806 59 Холужно ІІІ селище (?) до Х 1 N, NЕ –0,5 0,55 струмок – Калинівка – Волиця – Вепр – Вісла 85–91, № 7812 60 Бяловоди Колонія Друга ІІІ селище VIII– Х 3 N, NЕ, Е, ЕS, S, SW, W, WN –5 0,4 Калинівка – Волиця – Вепр – Вісла 85–91, № 7821 61 Бяловоди Колонія Друга ІV селище VIII– Х 2 NЕ, Е, ЕS –5 0,35 Калинівка – Волиця – Вепр – Вісла 85–91, № 7822 62 Орнатовичі ХХХІІІ місцезнах. РС Калинівка – Волиця – Вепр – Вісла 85–91, № 7825 63 Орнатовичі ХХХІV місцезнах. РС Калинівка – Волиця – Вепр – Вісла 85–91, № 7826 64 Орнатовичі ХХХVІІІ селище VIII– Х 2 S, SW, W –5 0,2 струмок – Калинівка – Волиця – Вепр – Вісла 85–91, № 7830 65 Орнатовичі ХХХІХ селище (?) VIII– Х 2 Е –0,5 0,2 струмок – Калинівка – Волиця – Вепр – Вісла 85–91, № 7831 66 Орнатовичі XLI селище VIII– Х 2 N, NE, Е –1 0,3 струмок – Калинівка – Волиця – Вепр – Вісла 85–91, № 7833 67 Орнатовичі XLIІ селище (?) РС 2 N, NE –1 0,25 струмок – Калинівка – Волиця – Вепр – Вісла 85–91, № 7834 63МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… 68 Орнатовичі XLIІІ селище VIII– Х 1 N, NE, Е –5 0,25 струмок – Калинівка – Волиця – Вепр – Вісла 85–91, № 7835 69 Орнатовичі XLIV селище (?) Х–XIII 2 ЕS –0,5 0,15 струмок – Калинівка – Волиця – Вепр – Вісла 85–91, № 7836 70 Орнатовичі XLV селище Х–XIII 2 ЕS –0,5 0,15 струмок – Калинівка – Волиця – Вепр – Вісла 85–91, № 7837 71 Хущка Дужа VI селище (?) РС 2 ЕS, S –5 0,6 струмок – Волиця – Вепр – Вісла 86–88, № 11583 72 Хущка Дужа ХV селище (?) РС 1 S –0,1 0,6 струмок – Волиця – Вепр – Вісла 86–88, № 11592 73 Хущка Мала ІV селище (?) РС 1 Е, ЕS, S –1 0,9 струмок – Волиця – Вепр – Вісла 86–88, № 11604 74 Стриюв ХХІV місцезнах. VIII– X струмок – Волиця – Вепр – Вісла 86–88, № 11614 75 Стриюв ХХVІІІ місцезнах. РС струмок – Волиця – Вепр – Вісла 86–88, № 11618 76 Скербешів ХІ селище (?) Х–ХІІІ 2 WN –0,5 0,7 Волиця– Вепр – Вісла 86–89, № 2750 77 Сади І місцезнах. ІХ–Х Волиця – Вепр – Вісла 86–89, № 2751 78 Сади ІІ селище Х–ХІІІ 2 E, ES, S, SW, W, WN –5 0,2 Волиця – Вепр – Вісла 86–89, № 2752 79 Сади IІІ селище (?) ІХ–Х 2 E, ES, S, SW, W –0,5 0,15 Волиця – Вепр – Вісла 86–89, № 2753 64 Віталій ЛЯСКА 80 Сади IV селище Х–ХІІІ 2 N, NE, E, ES, S, SW, W, WN –5 0,15 Волиця – Вепр – Вісла 86–89, № 2754 81 Ліпіна Нова ІІ місцезнах. РС Волиця– Вепр – Вісла 86–89, № 2757 82 Ліпіна Нова ІІІ місцезнах. РС Волиця– Вепр – Вісла 86–89, № 2758 83 Ліпіна Нова ІІІ місцезнах. РС Волиця– Вепр – Вісла 86–89, № 2759 84 Іловець ІІ місцезнах. РС струмок – Волиця– Вепр – Вісла 86–89, № 2763 85 Іловець ІІІ місцезнах. РС струмок – Волиця– Вепр – Вісла 86–89, № 2764 86 Іловець VIII селище (?) Х–ХІ 3 W, WN –0,5 0,7 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 86–89, № 2769 87 Лазиська I місцезнах. ІХ–Х струмок – Волиця– Вепр – Вісла 86–89, № 2776 88 Лазиська I місцезнах. ІХ–Х струмок – Волиця– Вепр – Вісла 86–89, № 2777 89 Ґрабовець ХХХ місцезнах. РС Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2168 90 Скоморохи Дужі ІV селище (?) РС 1 S, SW –0,5 0,3 cтрумок – Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2172 91 Скоморохи Дужі VІ селище VIII– X 3 N, NE, E, ES, S, SW, W, WN –5 0,5 Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2172 65МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… 92 Скоморохи Малі ІІ селище РС 1 NE, E, ES –5 0,25 Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2175 93 Скоморохи Малі ІIІ селище РС 1 NE –1 0,25 Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2176 94 Скоморохи Малі V селище Х–ХІІІ 1 E –1 0,3 Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2178 95 Скоморохи Малі VІ селище Х–ХІІІ 1 NE –0,5 0,2 Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2179 96 Скоморохи Малі VІI селище Х–ХІІІ 2 NE, E, ES, S –5 0,2 Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2180 97 Скоморохи Малі VІІI селище Х–ХІV 1 E –0,5 0,3 Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2181 98 Скоморохи Малі ХVІІ селище (?) РС 2 N, NE, S, SW, W, WN –5 0,3 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2190 99 Скоморохи Малі ХХІ місцезнах. РС Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2194 100 Скоморохи Малі ХХІ місцезнах. ІХ Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2197 101 Седлісько VІІ селище (?) Х–ХІІ 1 SW –5 0,8 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2317 102 Седлісько ІХ місцезнах. РС Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2319 103 Седлісько Х місцезнах. РС Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2665 104 Седлісько ХІ селище VIII– X 1 ES –5 0,8 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2666 105 Ланові Сол- тиси ІІ селище (?) РС 1 N –1 0,7 струмок – Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2668 66 Віталій ЛЯСКА 106 Роґув ІІ місцезнах. РС струмок – Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2671 107 Роґув ІІІ місцезнах. РС струмок – Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2672 108 Роґув ІV селище VIII– X 2 N, NE, Е –1 0,4 струмок – Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2673 109 Роґув V селище VIII– X 2 N, NE, Е, W, WN –5 0,4 струмок – Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–90, № 2674 110 Евусін ІІІ селище (?) РС 1 N, W, WN –0,5 1,7 струмок –струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–89, № 6909 111 Колонія Сітно І селище РС 2 NE, E, ES –1 0,4 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–89, № 6962 112 Роздоли Подзруд- ла І місцезнах. РС струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–89, № 6966 113 Колонія Сітно ІІ селище VIII– ІX 2 N, NE, Е, W, WN –5 0,4 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–89, № 6967 114 Станіслав- ка І місцезнах. РС струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–89, № 6968 115 Жукув І селище РС 1 NE, E, ES 0,6 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № KA UMCS / 4880 116 Цєшин XVIІІ селище X–ХІІІ 2 NE, E, ES –5 0,2 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9626 67МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… 117 Цєшин XІХ селище (?) X–ХІІІ 2 S –0,5 0,2 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9627 118 Цєшин XІХ місцезнах. РС струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9628 119 Роґув XІV селище (?) РС 2 N, NE, E –0,5 0,15 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9638 120 Роґув XV селище РС 2 –1 0,15 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9639 121 Роґув XVІ селище (?) РС 2 NE, E, ES –1 0,15 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9640 122 Роґув XХІV місцезнах. РС струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9648 123 Роґув XХХІІ місцезнах. РС струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9656 124 Свідніки І селище Х–ХІ 1 N, NE, E –1 0,3 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9658 125 Свідніки VІ селище (?) РС 1 E –0,1 0,3 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9663 126 Свідніки VІІІ селище РС 2 N, WN –1 0,2 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9665 127 Свідніки ІХ селище (?) РС 1 N, NE, E –1 0,2 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9666 128 Свідніки Х селище Х–ХІ 1 N, NE, WN –5 0,2 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9667 129 Свідники XV місцезнах. РС струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9672 130 Свідники XІХ місцезнах. РС струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9676 68 Віталій ЛЯСКА 131 Свідники XХІІ місцезнах. РС струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9679 132 Свідники XХІХ місцезнах. РС струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9686 133 Свідніки ХХХІІ селище (?) РС 1 N, WN –1 0,45 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9689 134 Свідніки ХХХV місцезнах. РС струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9692 135 Свідніки ХХХVІІ місцезнах. РС струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9694 136 Жуков ІІІ місцезнах. РС струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9701 137 Жуков Х селище РС 1 S –1 0,15 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9708 138 Жуков ХІ селище РС 1 S –0,5 0,15 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9709 139 Жуков ХІІ селище (?) РС 1 S –0,5 0,15 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9710 140 Станіслав- ка ІV селище (?) РС 1 S –0,5 1,4 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–90, № 9728 141 Седлісько ХІІ селище Х–ХІІІ 2 ES, S, SW –5 0,4 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 6983 142 Гора Ґрабо- вець І селище Х–ХІІІ 1 S, SW –5 0,9 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 6985 143 Броніслав- ка ІX селище (?) РС 1 W, WN –0,5 0,15 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 6998 144 Броніслав- ка X селище (?) РС 3 –5 0,15 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 6999 69МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… 145 Даньчи- поль І селище VIII– IX 1 N, NE, WN –5 0,4 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7000 146 Даньчи- поль IIІ селище РС 1 N, NE, E –0,5 0,4 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7002 147 Даньчи- поль V місцезнах. РС Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7004 148 Даньчи- поль VІІІ місцезнах. РС Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7007 149 Даньчи- поль ІХ місцезнах. РС Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7008 150 Даньчи- поль ХІІ селище РС 1 WN –1 1,10 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7008 151 Шистовіце IV селище РС 1 E, ES, S, SW –5 0,9 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7014 152 Шистовіце XII місцезнах. РС Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7022 153 Орнатовичі VІІІ селище (?) РС 2 N, NE, E –5 0,2 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7034 154 Орнатовичі ІХ селище (?) РС 2 N, NE, E, ES –5 0,2 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7035 155 Чартория ХV селище Х–ХІІІ 2 S, SW –1 0,2 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–91, № 10059 156 Орнатови- чі Х селище Х–ХІІІ 1 N, NE, E –1 0,15 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7036 157 Орнатовичі ХV місцезнах. РС Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7041 70 Віталій ЛЯСКА 158 Орнатовичі ХVІ селище Х–ХІІІ 2 E, ES, S. SW, W –5 0,7 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7042 159 Орнатовичі Колонія І місцезнах. РС струмок – Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7058 160 Ґрабовчик І селище VІІІ– Х 2 N, NE, E, ES, S. SW, W –15 0,3 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7062 161 Ґрабовчик ІІ селище VІІІ– Х 2 N, NE, E, ES, S, SW, W, WN –15 0,3 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7063 162 Ґрабовчик ІІІ селище (?) РС 2 S, SW –0,5 0,4 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7064 163 Ґрабовець XLIV селище VІІІ– Х 1 S, SW –5 0,4 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7149 164 Ґрабовець XLV селище РС 2 NE, E, ES –5 0,5 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7150 165 Ґрабовець LIV селище VІІІ– ІХ 2 E, ES, S, SW, W –5 0,7 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 86–91, № 7159 166 Гора Ґрабо- вець ІІ місцезнах. РС Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 87–91, № 10034 167 Гора Ґрабо- вець ХІІ місцезнах. РС Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 87–91, № 10037 71МІЖ ПРАГОЮ, КИЄВОМ ТА ҐНЄЗНО. ZERIUANE/ZUIREANI “ГЕОГРАФА… 168 Гора Ґрабо- вець ХІІІ селище РС 2 N –5 0,8 Калинівка – Волиця– Вепр – Вісла 87–91, № 10038 169 Гора Ґрабо- вець ХХІІ селище Х–ХІІІ 2 S –0,5 0,6 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–91, № 10047 170 Чартория VІІ селище РС 2 N, WN –1 0,25 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–91, № 10051 171 Чартория ХІV селище Х 2 NЕ, Е –0,5 0,2 струмок – Волиця– Вепр – Вісла 87–91, № 10058

Між Прагою, Києвом та Ґнєзно. Zeriuane/zuireani "географа баварського”: до проблеми етнопотестарних структур Волині у ранньому Середньовіччі

Institution

Ähnliche Einträge