Давньоруський Любеч на сторінках літописів

Проаналізовані згадки про Любеч в IX–XII ст. у літописах. Зроблено висновок про стратегічне значення міста в Х–ХІІ ст. Любеч займав третю позицію в рейтингу чернігово-сіверських міст після Чернігова та Новгорода-Сіверського в ХІІ ст....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Чугаєва, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2014
Назва видання:	Княжа доба: історія і культура
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94006
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Давньоруський Любеч на сторінках літописів / І. Чугаєва // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 173-180. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94006
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-940062016-02-06T03:01:36Z Давньоруський Любеч на сторінках літописів Чугаєва, І. Проаналізовані згадки про Любеч в IX–XII ст. у літописах. Зроблено висновок про стратегічне значення міста в Х–ХІІ ст. Любеч займав третю позицію в рейтингу чернігово-сіверських міст після Чернігова та Новгорода-Сіверського в ХІІ ст. The article analyses mentions of Liubech in chronicles in the period from the 9th to the 13th centuries. The conclusion is made that Liubech had an important strategic value in the 9th to 12th centuries. In the 12th century Liubech was third most important town in the region, following Chernihiv and Novhorod-Siverskyi. 2014 Article Давньоруський Любеч на сторінках літописів / І. Чугаєва // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 173-180. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94006 908(477):003.3“882” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Проаналізовані згадки про Любеч в IX–XII ст. у літописах. Зроблено висновок про стратегічне значення міста в Х–ХІІ ст. Любеч займав третю позицію в рейтингу чернігово-сіверських міст після Чернігова та Новгорода-Сіверського в ХІІ ст.
format	Article
author	Чугаєва, І.
spellingShingle	Чугаєва, І. Давньоруський Любеч на сторінках літописів Княжа доба: історія і культура
author_facet	Чугаєва, І.
author_sort	Чугаєва, І.
title	Давньоруський Любеч на сторінках літописів
title_short	Давньоруський Любеч на сторінках літописів
title_full	Давньоруський Любеч на сторінках літописів
title_fullStr	Давньоруський Любеч на сторінках літописів
title_full_unstemmed	Давньоруський Любеч на сторінках літописів
title_sort	давньоруський любеч на сторінках літописів
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2014
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94006
citation_txt	Давньоруський Любеч на сторінках літописів / І. Чугаєва // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 173-180. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
series	Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv	AT čugaêvaí davnʹorusʹkijlûbečnastorínkahlítopisív
first_indexed	2025-07-07T00:01:20Z
last_indexed	2025-07-07T00:01:20Z
_version_	1836944176741089280
fulltext	Ірина ЧУГАЄВА ДАВНЬОРУСЬКИЙ ЛЮБЕЧ НА СТОРІНКАХ ЛІТОПИСІВ Любеч досі – одне з найзагадковіших міст Давньої Русі, історія яко- го ще рясніє “білими” плямами. Серед них дискусійним питанням є час виникнення поселення на місті Любеча та його перша згадка в Повісті временних літ (далі – ПВЛ) на 25 років раніше, ніж Чернігова. Любеч має унікальне географічне розташування. Це було місто Чернігово-Сіверської землі на торговельно-транспортному шляху “з Варяг у Греки”, що прохо- див Дніпром. Любеч був малою батьківщиною таких видатних особистостей, як свя- тий Антоній Печерський. За однією з версій, звідси виводилися мати князя Володимира Святого Малуша та її брат, “уй” Володимира, Добриня. Це та- кож була одна з резиденцій чернігівських князів. Уже за новіших часів Лю- бечем володів чернігівський полковник, а згодом наказний гетьман Павло Полуботок. У ХІХ ст. там розташовувався маєток графа Григорія Милора- довича. Багате місто і на давні церкви. Зокрема, ще Г. Милорадович напри- кінці ХІХ ст. нарахував 7 храмів у містечку, з яких зберігся лише Спасо- Преображенський, родинна усипальниця Милорадовичів1. Не обходили місто увагою як давньоруські літописці, книжники, так і професійні до- слідники – історики й археологи. Втім, найголовніше – це перше чернігово- сіверське місто, яке відзначив літопис. Вперше Любеч згаданий у Повісті временних літ під 882 р. як один з головних форпостів, що захопив і підкорив своїй владі (“посади муж свои”) князь Олег на шляху просування з Ладоги на Київ2. Оминути Любеч, руха- ючись із Ладоги (Новгорода, про який говорять літописи, тоді ще не існу- вало) Дніпром до Києва, він ніяк не міг, тому в літописі і згадана ця подія. Можливо, вже після підкорення Любеча Олег запровадив у місті інститут посадника, тому Володимир Коваленко та Андрій Казаков уважають, що батько Добрині Микитича та Малуші Малко (Любетчанин) був посадни- ком у Любечі. В Х ст. формуються укріплення Окольного граду3. Любеч 1 Милорадович Г. А. Местечко Любеч (прежде бывший город). – Чернигов; Санкт-Петербург, 1855; 1859. – С. 35–37. 2 Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Москва, 1998. – Т. 2. – Стб. 16; Комментарий к главе 9 // Константин Б агрянородный. Об управлении импе- рией. – Москва, 1991. – С. 314. 3 Коваленко В. П., Казаков А. Л. Літопис- ний Любеч: наслідки та перспективи до- сліджень // Чернігівська земля у давнину і Середньовіччі. – Чернігів, 1994. – С. 33. УДК 908(477):003.3“882” 174 Ірина ЧУГАЄВА мав укріплену площу 10 га, саме тому дослідники й зараховують його до категорії міст4. Ця перша згадка Любеча на сторінках літопису опосередковано вка- зує, що він, можливо, був стратегічно важливим пунктом і мав оборонне значення, адже недарма Борис Рибаков назвав його “північними ворота- ми Руської землі”, тому що він охороняв Київ від півночі5. Археологічні знахідки з посаду Любеча, датовані ІХ–Х ст., показують, що в цей час по- селення сіверян (маркується знахідками роменської археологічної куль- тури) тут уже існувало6. До того ж, у трактаті “Про управління імперією” Костянтин Багряно- родний у Х ст. докладно описував полюддя – масштабний захід зі збору данини. Він перерахував шість міст на Дніпрі, серед яких був і Любеч – “Теліуц” між Новгородом та Києвом, повз які пролягав шлях збирачів по- люддя7. Оскільки Любеч згаданий у списку міст, звідки до Києва йшли човни “моноксили” – однодеревки, дослідники роблять висновок, що вже в Х ст. це були потужні торгово-економічні та політичні центри Русі, де перебували великокнязівські дружини на чолі з посадниками8. Любеч, природно, мав свій зиск від міжнародної торгівлі, що здійснювалася по цьому шляху, тому київський князь мусив контролювати перерозподіл прибутків і надходжень від неї. Отже, згадка Любеча в ПВЛ вже у ІХ ст. не видається такою дивною. Уважний аналіз текстів літописних повідомлень за 80-ті роки ІХ ст. дає можливість припустити, що звістки під 882 та 884 р. (що Олег наклав да- нину на сіверян9) належать до одного року. Якщо Олег спустився Дніпром, захопив Любеч і посадив там свого намісника, отже, була необхідність вже тоді, одразу ж, збирати там данину з підлеглих племен, у зв’язку з чим чи- нити суд, керувати адміністрацією. Друга згадка про Любеч – у договорі Олега з Візантією 907 р. на шосто- му місці у списку руських міст після Києва, Чернігова, Переяслава, Полоць- ка і Ростова, яким Константинополь зобов’язувався сплачувати “уклади”10. Це визначає високу позицію у рейтингу давньоруських міст Х ст. Федір Гіляров підкреслив, що в зазначених у договорі містах сиділи намісники князя Олега. У деяких джерелах Любеч названий на п’ятій позиції, проте в них зі списку перед Любечем випадав Переяслав11. У будь-якому разі Любеч називається після Чернігова як другий після столиці центр майбутнього Чернігівського князівства. 4 Коваленко В. П. Основні етапи розви- тку літописних міст Чернігово-Сіверської землі (ІХ–ХІІІ ст.) // Український історич- ний журнал. – 1983. – № 8. – С. 121–123. 5 Рыбаков Б. А. Киевская Русь и русские княжества в ХІІ–ХIII вв. – Москва, 1982. – С. 384. 6 Древняя Русь: Город, замок, село. – Москва, 1985. – С. 95–96; Казаков А. Л., Марченко В. М. Південно-західна частина Любецького Посаду в ІХ–ХІІ ст. // Ста- рожитності Південної Русі. – Чернігів, 1993. – С. 37; Комментарий... – С. 313. 7 Константин Багрянородный. Об управлении… – С. 45. 8 Комментарий... – С. 292. 9 Ипатьевская летопись. – Стб. 17; Ги- ляров Ф. Предания русской начальной летописи. – Москва, 1878. – С. 139. 10 Ипатьевская летопись. – Стб. 22. 11 Гиляров Ф. Предания русской началь- ной летописи. – С. 163, 166, 168. 175ДАВНЬОРУСЬКИЙ ЛЮБЕЧ НА СТОРІНКАХ ЛІТОПИСІВ Третя згадка Любеча – під 1015–1016 рр. – у контексті просування кня- зя Ярослава Володимировича з Новгорода проти брата Святополка. Вони зустрілися в Любечі на Дніпрі, де на початку 1016 р. й відбулася Любецька битва. Це одне з центральних повідомлень про події боротьби за владу піс- ля смерті Володимира Святославовича. Як у Лаврентіївському, так і в Іпа- тіївському літописах опис Любецької битви співпадає дослівно, лише різ- няться написання назви самого міста – “Любчу” в Іпатіївському [далі – Іп] та “Любичу” у Лаврентіївському [далі – Лавр] літописах, оскільки обидва повідомлення вийшли з ПВЛ12. Любецька битва 1016 р. конкретизується у пізньому Никонівському літописі13 (ім’я воєводи Святополка – Вовчий Хвіст, а також деталі зради Святополкового воїна) та у Синодальному списку Новгородського Першого літопису (далі – НПЛ), але без згадки про сам Любеч14, оскільки Синодаль- ний список на початку пошкоджений. Видно, що це повідомлення було у складі Початкового зводу, адже усі наступні роки у Синодальному списку або пусті, або дуже коротко заповнені інформацією. Як потрапило повідо- млення про Любецьку битву до НПЛ? Можливо, враження від неї могли принести новгородці, що були у війську Ярослава. Не дивно, що вирішальна битва між Ярославом та Святополком відбу- лася саме у Любечі. Вже після аналізу трьох перших літописних згадок впа- дає у вічі те, що Любеч був стратегічним пунктом під час походів на Київ, у боротьбі за владу. Він охороняв, захищав “щитом” столицю від півночі. Під час походів та як місце битв він був зручний – розташований на Дніпрі, як би поділяв територію Русі на правий і лівий берег. Мабуть, щоб утвердити- ся у Києві аж до ХІІ ст., потрібно було підкорити Любеч, що і зробив свого часу князь Олег. Це був плацдарм для захоплення Києва. Видно, сам князь Олег оцінював значення Любеча як стратегічного пункту, оборонного, торговельно-економічного, адміністративного центру, тому і забезпечив йому фінансування “ззовні”. Любеч був князівською ре- зиденцією, місцем битви, центром торгівлі, а навіть релігійним центром. Вважається, зокрема, що найдавніший давньоруський печерний мо- настир знаходився саме у Любечі. Про це опосередковано згадує Іп. під 1051 р., де вказано походження монаха Антонія, співзасновника Києво- Печерського монастиря15. Його світське ім’я досі не з’ясоване, оскільки у літописі існує прогалина, пропуск. Такий пасаж, що чоловік з Любеча мав “мирське” ім’я, вказує, що у нього вже було і церковне ім’я, а там, у Любечі, він вів чернечий спосіб життя. Виникненню християнської пе- черної аскези у Любечі сприяли місцеві ландшафти, затишна місцевість, близькість до релігійного центру Русі – Києва. Після прощі Антонія на 12 Ипатьевская летопись. – Стб. 129; Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – Мо- сква, 1997. – Т. 1. – Стб. 141–142. 13 Летописный сборник, именуемый Патриаршей или Никоновской летопи- сью // ПСРЛ. – Москва, 2000. – Т. 9. – С. 75. 14 Новгородская Первая летопись стар- шего и младшего извода / Под ред. А. Н. На- сонова. – Москва; Ленинград, 1950. – С. 15. 15 Ипатьевская летопись. – Стб. 144; Абрамович Д. І. Києво-Печерський Па- терик (Вступ, текст, примітки). – Київ, 1991. – С. 8–9. 176 Ірина ЧУГАЄВА Афон традиції печерного монастирського життя у Любечі все більше по- ширюються аж до ХІХ ст. Проте понад століття, до 1051 р., літописи про Любеч мовчать. Але можна здогадатися, що в цей час він розвивався і розбудовувався. Показовим є і проведення у Любечі доленосного для державотворення Русі князівського з’їзду, про який повідомляє ПВЛ під 1097 р. Для цього було декілька причин, які показав Петро Толочко. Тут розташовувалася зручна князівська резиденція, це не була столиця, де у будь-яку мить ки- ївські бояри могли підняти повстання у разі непогодження з прийнятими рішеннями. Це затишна місцевість поблизу Києва, до якої усі шість кня- зів – учасників з’їзду – легко могли дістатися. До того ж, київський князь Святополк Ізяславович та його союзник Володимир Мономах вирішили убезпечити себе від можливих рішучих дій свого кузена Олега Святославо- вича, якого рішеннями цього з’їзду намагалися вгамувати, що їм і вдалося за допомогою пониження політичного статусу Олега до рівня його молод- шого брата Давида Святославовича. Крім того, Олегу було простіше при- їхати на з’їзд саме до Любеча, оскільки він належав йому та був “родовим гніздом руських князів”16. Найбільша частотність згадування Любеча в літописах припадає на 6654–6662 рр. (1146–1154 рр.) в описі подій, пов’язаних із боротьбою за ки- ївський князівський стіл, яким присвячено чотири статті Київського літо- пису ХІІ ст. (далі – КЛ). Усі вони стосуються захоплення або плюндрування міста князями Мономашичами як центру землі Ольговичів, що постійно фігурував у військових діях: місто було важливим політико-економічним об’єктом володінь Ольговичів, де знаходилася їх “вся жизнь”17. Тому спус- тошенням і пограбуванням Любеча відверто вихвалялися Мономаховичі – Ізя слав Мстиславович та його брат Ростислав. На відрізку 1147–1154 рр. ще Б. Рибаков виділив у КЛ 9 фрагментів чернігівського з походження літопису Ольговичів18. Можна припустити, що згадки Любеча у контексті подій війни відносяться до уривків з Чер- нігівського літопису Ольговичів (Літопису Святослава Ольговича, або Повісті Святослава Ольговича, як ще називають ці фрагменти дослідни- ки19). Порівнюючи їх зі згадками Любеча в середині ХІІ ст. у Московсько- му літописному зводі кінця ХV ст. (далі – МЛ), а також Воскресенському літописі ХVI ст., і враховуючи існування так званого “південноруського джерела”, згідно з ідеєю Арсенія Насонова20, під цими роками у складі 16 Толочко П. П. Любецький з’їзд кня- зів // Любецький з’їзд князів 1097 р. в історичній долі Київської Русі. – Черні- гів, 1997. – С. 11; Рыбаков Б. А. Киевская Русь... – С. 448. 17 Ипатьевская летопись. – Стб. 361–363. 18 Рыбаков Б. А. Древняя Русь: Сказания, былины, летописи. – Москва, 1963. – С. 306. 19 Там же. – С. 306; Вілкул Т. Л. Літо- пис Святослава Ольговича // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Оле- га Купчинського з нагоди його 70-річ- чя. – Київ; Львів, 2004. – Т. 2. – С. 63–74; Котляр М. Ф. Київський літопис ХІІ ст. Історичне дослідження. – Київ, 2009. – С. 36, 114–117; Толочко П. П. Русские ле- тописи и летописцы Х–ХІІІ вв. – Санкт- Петербург, 2003. – С. 146–147. 20 Насонов А. Н. Московский свод 1479 г. и его южнорусский источник // Проблемы источниковедения. – Мо- сква, 1961. – Вып. 9. – С. 366, 372; Его же. 177ДАВНЬОРУСЬКИЙ ЛЮБЕЧ НА СТОРІНКАХ ЛІТОПИСІВ МЛ, можна підтвердити чернігівське походження літописних записів ХІІ ст. про Любеч. Розглянемо докладніше ці згадки. У 1147 р. Ростислав каже брату Ізя- славу Мстиславовичу (союзнику у війні проти Юрія Довгорукого), що він спалив Любеч, чим завдав великих збитків Ольговичам – їхнім супротив- никам21. Отже, там знаходилася резиденція Ольговичів. Вони контролюва- ли приплив Дніпром срібної монети, товарів; отримували зиск, тому там і концентрувалися основні їх прибутки. Характерно, що під цим роком впер- ше згадані прикордонні сіверські міста з Переяславським князівством – Все- волод, Уненеж, Білавежа, Бохмач, Глебль, які захопив Ізяслав Мстиславович під час війни за Київ з Юрієм Долгоруким. У МЛ та Воскресенському літо- писі вона віднесена до 1148 р., причому Любеч названий “Любобечем” та “Любобежем”22. Це єдині літописи, де Любеч названий так і лише один раз. Згадуючи у звертанні до Ізяслава Любеч, Ростислав хоче підкреслити успі- хи і перемоги Ізяслава проти Юрія Долгорукого та Святослава Ольговича. Унікальна згадка про Любеч під 1148 р. в Іп. – “Любеч – вся жизнь” Оль- говичів – продовжує опис перемог Ізяслава Мстиславовича у міжусобній війні за київський князівський стіл23. Знову описана битва біля Любеча Ізя слава проти Ольговичів і їх союзників – половців. Обидві сторони усві- домлювали значення Любеча, саме тому основні події точилися навколо чернігово-сіверських міст. Загалом літописна стаття 6656 (1148) р. присвя- чена звертанню до Юрія Долгорукого усіх Ольговичів за допомогою після грабунку прикордонних міст Чернігівського Задесення, який вчинили Із- яслав Мстиславович та його союзники24 з переліком усіх повойованих міст (“за Десной городы”) й характеристикою Любеча як “всей жизни нашей (Ольговичів – І. Ч.)”. Вживання також прямої мови дає змогу припустити співчутливе ставлення автора до описаних подій і його відношення саме до Ольговичів та чернігівської місцевості. Під 1152 р. Любеч згаданий знову на шляху Дніпром25 як пункт, повз який можна було добратися з Північної до Південної Русі (Києва та Черні- гова): оминути на Дніпровському (Любецькому шляху) це місто було не- можливо. В описаному контексті воно знаходилося на шляху Ростислава Мстиславовича, який просувався зі Смоленська, й Ізяслава Мстиславовича до Чернігова. Любеч розташовувався на перетині транспортних і водних магістралей у Чернігівському князівстві. Тому літописці та князі не об- ходили його увагою: захоплення Любеча означало те, що Чернігів також буде взятий. Це літописна стаття про битву за Чернігів між Юрієм Долго- руким, Святославом Ольговичем та половцям з одного боку, й Ізяславом История русского летописания ХІ – на- чала ХVІІІ вв. – Москва, 1969. – С. 288–290. 21 Ипатьевская летопись. – Стб. 356– 357. 22 Московский летописный свод кон- ца ХV в. / Под ред. М. Н. Тихомирова // ПСРЛ. – Москва; Ленинград, 1949. – Т. 25. – С. 43; Летопись по Воскресен- скому списку // ПСРЛ. – Москва, 2001. – Т. 7. – С. 43. 23 Ипатьевская летопись. – Стб. 361. 24 Там же. – Стб. 363. 25 Там же. – Стб. 456; Московский лето- писный свод… – С. 57; Летопись по Вос- кресенскому списку. – С. 59. 178 Ірина ЧУГАЄВА Давидовичем, Ізяславом і Ростиславом Мстиславовичем, В’ячеславом Во- лодимировичем та Святославом Всеволодовичем – з іншого26. Дуже послі- довний, із зазначення тривалості опис пересування військ: субота – Юрій Долгорукий у Березому, зранку в неділю – у Гюричеві поблизу Чернігова, наступного дня – йдуть Святослав та Юрій до Чернігова; 12 днів стояли під Черніговом Святослав та Юрій Долгорукий, але так і не захопили місто. Видно, що літописець добре орієнтувався на місцевості (р. Свинь, Березий, Семинь під Черніговом) – знав топоніми, час переходу з одного місця до іншого, оскільки, вірогідно, був його учасником. Це вказує на писемну манеру сучасника подій – літописця, наближеного до Святосла- ва Ольговича27. Також, як зауважила Тетяна Вілкул, у статті фігурує “сия сторона Днепра” щодо с. Ольжичі (Лівобережжя), що вказує на авторство чернігівця або суздальця28. Уже через два роки, під 1154 р., на сторінках літописів знову бачимо Любеч на шляху Дніпром до Смоленська. І знову ним прямував до сво- їх володінь до Смоленська Ростислав Ізяславович, втікаючи від союзників Гліба Юрійовича – половців під час боротьби за Київ після смерті Ізясла- ва Мстиславовича, коли Ізяслав Давидович не дав йому Києва29. Видно, що Любеч згаданий побіжно, без деталей і докладнішої інформації. Ставлення до Ростислава та його сина Святослава з боку літописця тут навіть вороже. У боротьбі Мономашичів з Ольговичами Любеч знову відзначений під 6667 (1160) р., тільки вже як “попсоване” половцями місто у Чернігівсько- му князівстві його підкорив Ізяслав Давидович. У списку “пустых” міст Святослав Ольгович назвав Любеч другим після Моровійська. Навряд чи це вказує на нього як другий на той час за значенням після Моровійська у Чернігівському князівстві. Радше, упорядник літопису перерахував міста з півночі на південь, вклавши ці слова в вуста Святослава Ольговича. У літописній статті також згадані посли Ізяслава Давидовича (Гліб Рокошич) і Святослава Ольговича (Георгій Іванович, брат Шарухана) та пряма мова Святослава, який звертається до небесних сил та Ізяслава не воювати у Чернігівській волості30. Зворот “и ре ҃ Сто҃славъ” (давальний самостійний із дієсловом мовлення) – це риса літописця ігумена Києво- Печерської обителі Полікарпа, зафіксована, на думку Віри Франчук, саме на чернігівських фрагментах31. Текст насичений ще й звертаннями до Бога – “а Бъ ҃ будетъ с тобою”, “да Бъ ҃ буди за всимъ”, християнських чес- нот – “Ги ҃ вижь мое смиренне колико на ся поступахъ не хотя крови про- лити хрт ҃ьaньски…”, що також характерно саме для чернігівських урив- ків Святослава Ольговича32. Цей запис зі згадкою про Любеч належить 26 Ипатьевская летопись. – Стб. 456–458. 27 Вілкул Т. Л. Літопис Святослава Оль- говича. – С. 64. 28 Ее же. “Сторона/страна”: словоупо- требление и географические представле- ния летописцев ХІ–ХІІІ вв. // Древнейшие государства Восточной Европы. 2006. – Москва, 2010. – С. 127. 29 Ипатьевская летопись. – Стб. 474– 475; Лаврентьевская летопись. – Стб. 343. 30 Ипатьевская летопись. – Стб. 499– 500. 31 Франчук В. Ю. Киевская летопись: состав, источники в лингвистическом ос- вещении. – Киев, 1986. – С. 81. 32 Там же. – С. 22–23. 179ДАВНЬОРУСЬКИЙ ЛЮБЕЧ НА СТОРІНКАХ ЛІТОПИСІВ 33 Ипатьевская летопись. – Стб. 613. 34 Лихачев Д. С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. – Мо- сква; Ленинград, 1947. – С. 202–203, 208. 35 Насонов А. Н. История русского лето- писания. – С. 106. до чернігівського джерела, вставленого до Київського літопису, оскільки наявна пряма мова Святослава до Ізяслава Давидовича, літописець спів- чуває йому та виправдовує його. Остання згадка про Любеч на сторінках літописів датується 1180 р. у КЛ, що лапідарно повідомляє про князівський “снем” у Любечі, який зі- брав Святослав Всеволодович, чернігівський і згодом київський князь33. Упорядник літопису наголосив на стратегічному значенні Любеча у системі володінь Святослава Всеволодовича. Саме тому його обрано для перегово- рів з братами. Там була заміська резиденція Ольговичів, де традиційно зби- ралися князівські з’їзди. Тому можна припустити, що це повідомлення до потрапляння на сторінки Київського літопису належало до чернігівського літописання. Характерно, що Ольговичі названі іменами – Святослав, Ярос- лав (Всеволодович – І. Ч.), Ігор (Святославович – І. Ч.) і Всеволод (Святославо- вич – І. Ч.), що може вказувати на наближеність літописця до князів. Подія відбувається у Чернігівській землі, тому, можливо, і сам виклад місцевого походження, але інформація про неї включена до Київського літопису під час князювання у Києві Святослава Чернігівського (1181–1194). Саме Іп найбільше насичений на літописні повідомлення про Любеч серед інших літописів, адже це південноруське місто міжнародного зна- чення не міг оминути своєю увагою південноруський упорядник зводу. У північному з походження НПЛ прямого згадування про Любеч немає, за винятком уривку з опису Любецької битви 1016 р. в Синодальному списку (НПЛ старшого ізводу). НПЛ уважається авторитетним джерелом з давньої історії, особливо його Синодальний список, що останнім часом все частіше привертає увагу дослідників. При цьому у його ранніх повідомленнях ні першої літописної згадки про місто 882 р., ні другої під 907 р. немає, оскіль- ки НПЛ не має викладу ПВЛ, а опис подій розпочинається з 1016 р. Таке співвідношення згадок є зрозумілим, адже НПЛ був порічним літописом, що зосереджував увагу переважно на місцевій інформації34. Деяких вказівок про Любеч не знає й Лавр. Це пояснюється тим, що Іп докладніше переповідав події у Південній Русі, оскільки, як вважав А. На- сонов, ті відомості з КЛ, що не знайшли відображення в Лавр., походять з чернігівського літописання35. Отже, за нашими підрахунками, в Іп Любеч згадано в 11 літописних статтях, іноді декілька разів під одним роком. Упродовж 1118–1167 рр. Лю- беч згадано 21 раз (Любеч стоїть на третьому місці за кількістю записів після Чернігова та Новгорода-Сіверського), а в 1174–1199 рр. – лише один раз. Отже, у КЛ (складова частина Іп) збереглося 22 нотатки про Любеч. Переважна їх більшість належать до ХІІ ст. і наявні в КЛ. Саме в ньому зберігся літописний відрізок під 6654–6675 (1146–1167) рр., насичений чер- нігівськими фрагментами, присвяченими боротьбі Юрія Долгорукого за Київ, до якої були втягнуті як князі Ольговичі, так і Давидовичі, а також 180 Ірина ЧУГАЄВА князюванню у стольному граді Ізяслава Давидовича, та цілий комплекс записів, присвячених родині Святослава Ольговича. Комплекс повідомлень ПВЛ та переважно КЛ доводить значення Лю- беча як військово-політичного, економічного та культурно-релігійного цен- тру Чернігівської землі, що страждав від набігів ворогів під час боротьби за Київ у 40–50-х роках ХІІ ст., оскільки повз нього проходив водний шлях Дніпром, що поєднував Північ з Півднем Русі та Скандинавію з Візанті- єю. З чим пов’язане різке падіння кількості згадок (інтересу літописця?) на- прикінці ХІІ ст.? На нашу думку, Любеч до середини ХІІІ ст. вже втрачає значення, тому жоден літописний звід на початку – у середині ХІІІ ст. про нього не згадує. Мабуть, уже від ХІІІ ст. давній шлях занепав, тому Любеч зник зі сторінок літописів. Утім, з’ясування витоків та джерел літописних повідомлень про Любеч потребує подальших досліджень. Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка

Давньоруський Любеч на сторінках літописів

Репозитарії

Схожі ресурси