Поліптихи владик Володимирської та Галицької єпархій княжої доби. Спроба реконструкції за "рукописом Кишки” та сфраґістичними пам’ятками

Поліптихи владик Володимирської та Галицької єпархій княжої доби. Спроба реконструкції за "рукописом Кишки” та сфраґістичними пам’ятками

Проаналізовано реєстри владик Володимирської та Галицької єпархій княжої доби на основі їх переліків, збережених у “рукописі митрополита Лева (Кишки)”, які зіставлено з іншими джерельними відомостями, насамперед літописними. Розглянуто також унікальні печатки галицьких єпископів другої половини XI...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2014
Автор: Скочиляс, І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2014
Назва видання:Княжа доба: історія і культура
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94008
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Поліптихи владик Володимирської та Галицької єпархій Княжої Доби. Спроба реконструкції за "рукописом Кишки” та сфраґістичними пам’ятками / І. Скочиляс // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 209-223. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-94008
record_format dspace
spelling irk-123456789-940082016-02-06T03:02:20Z Поліптихи владик Володимирської та Галицької єпархій княжої доби. Спроба реконструкції за "рукописом Кишки” та сфраґістичними пам’ятками Скочиляс, І. Проаналізовано реєстри владик Володимирської та Галицької єпархій княжої доби на основі їх переліків, збережених у “рукописі митрополита Лева (Кишки)”, які зіставлено з іншими джерельними відомостями, насамперед літописними. Розглянуто також унікальні печатки галицьких єпископів другої половини XII ст. – давніше відомі в літературі Косми та нововіднайдену Йоана. The article analyses registers of the bishops of Volodymyr and Halych eparchies based on their listing from the “Chronicle of Metropolitan Lev (Kyshka)”. These data are compared and contrasted with information from other sources, primarily, chronicles. It also examines unique seals of Halych bishops of the late 12th century: of Bishop Cosmas (previously described in the literature) and newly found seals of Bishop Ioan. 2014 Article Поліптихи владик Володимирської та Галицької єпархій Княжої Доби. Спроба реконструкції за "рукописом Кишки” та сфраґістичними пам’ятками / І. Скочиляс // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 209-223. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94008 [262.14:262.3](477.82+477.83/.86)“10/13” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Проаналізовано реєстри владик Володимирської та Галицької єпархій княжої доби на основі їх переліків, збережених у “рукописі митрополита Лева (Кишки)”, які зіставлено з іншими джерельними відомостями, насамперед літописними. Розглянуто також унікальні печатки галицьких єпископів другої половини XII ст. – давніше відомі в літературі Косми та нововіднайдену Йоана.
format Article
author Скочиляс, І.
spellingShingle Скочиляс, І.
Поліптихи владик Володимирської та Галицької єпархій княжої доби. Спроба реконструкції за "рукописом Кишки” та сфраґістичними пам’ятками
Княжа доба: історія і культура
author_facet Скочиляс, І.
author_sort Скочиляс, І.
title Поліптихи владик Володимирської та Галицької єпархій княжої доби. Спроба реконструкції за "рукописом Кишки” та сфраґістичними пам’ятками
title_short Поліптихи владик Володимирської та Галицької єпархій княжої доби. Спроба реконструкції за "рукописом Кишки” та сфраґістичними пам’ятками
title_full Поліптихи владик Володимирської та Галицької єпархій княжої доби. Спроба реконструкції за "рукописом Кишки” та сфраґістичними пам’ятками
title_fullStr Поліптихи владик Володимирської та Галицької єпархій княжої доби. Спроба реконструкції за "рукописом Кишки” та сфраґістичними пам’ятками
title_full_unstemmed Поліптихи владик Володимирської та Галицької єпархій княжої доби. Спроба реконструкції за "рукописом Кишки” та сфраґістичними пам’ятками
title_sort поліптихи владик володимирської та галицької єпархій княжої доби. спроба реконструкції за "рукописом кишки” та сфраґістичними пам’ятками
publisher Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate 2014
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94008
citation_txt Поліптихи владик Володимирської та Галицької єпархій Княжої Доби. Спроба реконструкції за "рукописом Кишки” та сфраґістичними пам’ятками / І. Скочиляс // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 209-223. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.
series Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv AT skočilâsí políptihivladikvolodimirsʹkoítagalicʹkoíêparhíjknâžoídobisprobarekonstrukcíízarukopisomkiškitasfragístičnimipamâtkami
first_indexed 2025-07-07T00:01:28Z
last_indexed 2025-07-07T00:01:28Z
_version_ 1836944184521523200
fulltext Ігор СКОЧИЛЯС ПОЛІПТИХИ ВЛАДИК ВОЛОДИМИРСЬКОЇ ТА ГАЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЙ КНЯЖОЇ ДОБИ. СПРОБА РЕКОНСТРУКЦІЇ ЗА “РУКОПИСОМ КИШКИ” ТА СФРАҐІСТИЧНИМИ ПАМ’ЯТКАМИ Вступні зауваги Попри те, що впродовж останніх двох десятиліть з’явилася низка пу- блікацій1 про ґенезу єпархіальних структур Київської митрополії у півден- но-західних землях Київської держави, немало важливих дослідницьких проблем їх історії залишаються усе ще мало з’ясованими. Не в останню чергу це пов’язано з фраґментарністю джерельної бази та недостатньою увагою до міждисциплінарних компаративних студій, які відкривають перспективи сцієнцизованого вивчення складної мозаїки культурної та релігійної історії регіону. До таких проблем належить і просопографія духовної еліти княжої доби – тут поки зроблено лише перші зовсім несмі- ливі кроки. Серед першочергових завдань – реконструкція персонального складу вищого духовенства Володимирського2, Турівського3, Галицького4, 1 Див. найважливіші з них: Назарен- ко А. В., Турилов А. А., Флоря Б. Н. Галицкая епархия // Православная энциклопедия. – Москва, 2005. – Т. 10. – С. 323; Подскальски Г. Христианство и богословская литература в Киевской Руси (988–1237 гг.) / Изд. 2-е, испр. и доп. для рус. перевода / Перевод А. В. Назаренко под ред. К. К. Акcентьева. – Санкт-Петербург, 1996. – С. 53–57; Фло- ря Б. Н., Щапов Я. Н. Епархиальное управление и епископат Русской церк- ви. X–XVII вв. // Православная энцикло- педия. Русская Православная церковь. – Москва, 2000. – С. 230–231; Щапов Я. Н. Государство и церковь Древней Руси X– XIII вв. – Москва, 1989. – С. 33, 50–51; Gil A. Prawosławna eparchia chełmska do 1596 roku. – Lublin; Chełm, 1999. – S. 54–56; Poppe A. Biskupstwa na Rusi, 988–1300 // States, So- cieties, Cultures East and West. Essays in Honor of Jaroslaw Pelenski / Ed.-in-Chief J. Duzinkiewicz. – New York, 2004. – P. 828– 829; Ejusdem. The Christianization and Eccle- siastical Structure of Kyivan Rus’ to 1300 // Harvard Ukrainian Studies (далі – HUS). – 1997. – Vol. 21, No 3–4. – P. 358–359; Senyk S. A History of the Church in Ukraine. – Rome, 1993. – Vol. 1. – P. 130–142. 2 Найновіший перелік володимирських владик XI–XVI ст. наведено у: Ґіль А., Скочи- ляс І. Володимирсько-Берестейська єпар- хія XI–XVIII століть: історичні нариси. – Львів, 2013; Назаренко А. В., Т урилов А. А., Флоря Б. Н. Владимиро-Волынская епар- хия // Православная энциклопедия. – Мо- сква, 2004. – Т. 8. – С. 732. 3 Mironowicz A. Biskupstwo turowsko- pińskie w XI–XVI wieku. – Białystok, 2011; Walczak W. Unicka eparchia turowo- pińska w XVII–XVIII wieku: struktura organizacyjna. – Białystok, 2012. 4 Скочиляс І. Галицька (Львівська) єпархія XII–XVIII століть: організацій- на структура та правовий статус. – Львів, УДК [262.14:262.3](477.82+477.83/.86)“10/13” 210 Ігор СКОЧИЛЯС Перемишльського5, Холмського6 та Луцького владицтв, послідовно фон- дованих спільними зусиллями місцевих князів у співпраці зі Святософій- ською митрополичою катедрою впродовж кінця XI – середини XIII ст. Густа мережа західноруських катедр7 символізувала велич та могутність місцевих княжих династій з роду Рюриковичів. Хоча б часткове вирішення проблеми датування часу хіротоній та хронології пастирського служіння окремих єпископів8 дає змогу, серед іншого, конкретизувати заснування 2010. За підрахунками Івана Карп’яка, від часу фундації Галицької єпархії й до кінця XIII ст. Успенську катедру посіда- ло щонайменше 14 владик, а в період іс- нування Галицької митрополії упродовж XIV ст. було ще 7 архиєреїв: Карпяк И. Начало христианства в Галиции и При- карпатье и основание Галицкой право- славной епархии // Журнал Московского патриархата. – Москва, 1963. – № 9. – С. 76. Перелік єрархів Галицького владицтва XII – першої половини XV ст. і стисла ха- рактеристика їхньої діяльності подані у: Блажейовський Д. Ієрархія Київської Церк- ви (861–1996). – Львів, 1996. – С. 100–102; Кметь В. “Життєписи львівських єписко- пів грецького обряду” – пам’ятка україн- ської історіографії другої половини XVII ст. // Lwów; miasto – społeczeństwo – kul- tura. Studia z dziejów Lwowa / Pod red. K. Karolczaka. – Kraków, 2002. – T. 4. – S. 65–92; Його ж. Львівська православна єпар- хія: короткий огляд історії // Шематизм Львівсько-Сокальської єпархії Української Православної Церкви Київського патрі- архату. 2000 рік: Стат.-біогр. довідник. – Львів, 2000. – С. 42; Його ж. Юрисдикцій- ний статус та організаційна структура Галицької (Львівської) єпархії (XII – се- редина XVI століття) // Ковчег. – 2001. – Ч. 3. – С. 143; Рудовичъ І. Коротка исторiя Га- лицко-Львовскои єпархiи. (На основѣ грецкихъ жерелъ и иншихъ новѣйшихъ пôдручникôвъ). – Жовква, 1902. – С. 6–9; Pe- lesz J. Geschichte der Union der ruthenischen Kirche mit Rom von den ältesten Zeiten bis auf die Gegenwart. – Wien, 1878. – Bd. 1. – S. 378–397; Wawrze niuk P. Confessional Civilis- ing in Ukraine: The Bishop Iosyf Shumlian- sky and the Introduction of Reforms in the Diocese of Lviv 1668-1708. – Stockholm, 2005. 5 Добрянскій А. Исторія епископовъ трехъ соединенныхъ епархій, Пере- мышльской, Самборской и Саноцко й, отъ найдавнѣйшихъ временъ до 1794 г. – Львовъ, 1893; Пилипович В. Культурна тери- торія: Статті і матеріяли до інтелектуаль- ної історії Надсяння. – Перемишль, 2011. 6 Gil A. Chełmska diecezja unicka 1596– 1810: Dzieje i organizacja. – Lublin, 2005; Ejusdem. Prawosławna eparchia chełmska do 1596 roku. – Lublin; Chełm, 1999. 7 Спершу на західних окраїнах Київ- ської держави фундована Володимир- ська єпархія (в 1089–1091 рр.), що була матірною Церквою аж для чотирьох православних владицтв, які функціону- вали на території Галицько-Волинського князівства (Королівства Русі). Окрім Га- лицького (відкрите між 1141 і 1144 рр.) та заснованого перед 1220/1221 р. Пере- мишльського (відділилося від Галиць- кого престолу), від Володимирської ка- тедри у XIII ст. відокремилися ще два єпископства – Угрівське (“незадовго до навали монголів” або ж перед 1230 р.; не- вдовзі його осідок перенесено до Холма) та Луцьке (з’явилося не пізніше 1289 р., а найімовірніше – ще до походу Батия). 8 На Русі єпископів обирав, зазвичай, місцевий князь з-поміж ченців (як пра- вило, духівників князівської родини і настоятелів упливових монастирів), рід- ше – членів єпархіального крилосу або ж священиків столичних храмів (Senyk S. A History of the Church... – Vol. 1. – P. 146– 148). Цілком можливо, з цього середови- ща походили і перші владики з теренів Галицько-Волинського князівства (якщо тільки не були прибулими з Візантії гре- ками). На це, серед іншого, вказує історія інших руських єпархій (наприклад, Нов- городської, звідкіля був родом боярин Добриня Яндрейкович, майбутній пере- мишльський єпископ Антоній). Місце- вою специфікою, очевидно, був вибір духовенства з числа бояр та інших верств населення (“омісцевлення Церкви”), що 211ПОЛІПТИХИ ВЛАДИК ВОЛОДИМИРСЬКОЇ ТА ГАЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЙ КНЯЖОЇ ДОБИ… владичих престолів на теренах Галицько-Волинського князівства (Коро- лівства Русі). “Рукопис” київського митрополита Лева (Кишки) У даній статті хочу привернути увагу до нових пам’яток матеріальної культури, нещодавно введених до наукового вжитку (сфраґістичні джере- ла), а також залучити наратив окремих рукописних кодексів, зокрема си- нодиків (пом’яників). Передовсім маю на увазі поліптихи єрархів Володи- мирського, Галицького і Холмського владицтв кінця XI – початку XVIII ст. у “Рукописі” київського унійного митрополита Лева (Кишки, 1714–1728)9, що зберігся в колекції документів “Архіву історії унії” у фондах Централь- ного державного історичного архіву України у м. Львові10. Збірник пере- ховує унікальний наратив з історії Київської Русі та українсько-білорусь- ких земель у складі Польсько-Литовської держави. Компендіум владика Лев уклав наприкінці XVII ст. як лекційний курс з церковної історії для спудеїв Володимирської василіанської школи та місцевої єпархіальної се- мінарії, матеріали до якого пастир збирав, систематизував і доповнював в окремому збірникові впродовж 1696–1718 рр. Очевидно, він мав лягти в значною мірою зумовлювало зростання ролі економічних чинників і корпоратив- них інтересів (Петрик А. Бояри та Церква Галичини й Волині крізь призму літопис- них та археологічних досліджень // Дро- гобицький краєзнавчий збірник. – Дрого- бич, 2003. – Вип. 7. – C. 80–81, 92). 9 Український дослідник Олександр Баран безпідставно вважає, що “іден- тифікація [джерела] як рукопису Лева Кишки є помилковою” та що пам’ятка – це лише “рукописний збірник, що пев- ний період належав митрополитові Леву Кишці” (Baran O. Rękopis Lwa Kiszki: struktura i treść źródła. Z dziejów bazyliań- skiej historiografi i przełomu XVII i XVIII wieku // Rocznik Instytutu Europy Środ- kowo-Wschodniej (далі – Rocznik IEŚW). – Lublin, 2005. – Rok 3. – S. 23–54). На жаль, у своїх висновках він не дає відповіді на питання про призначення й обставини появи “Рукопису”, а також плутається у прикінцевих заувагах щодо авторства окремих частин пам’ятки, доводячи спершу, нібито митрополитові можна приписати авторство тільки частини тек- сту – одного з чотирьох копіїстів. Нато- мість в іншому місці О. Баран твердить, що “автором I, II і III частин “Рукопису”, а також автором нотаток V і VI частин був сам Лев Кишка”. Тимчасом почерк № 2 (з-поміж шести інших автографів), яким було написано 2-гу і 3-тю й, почасти, 5-ту і 6-ту частини “Рукопису”, як показує криптографічне порівняння із текстом двох томів “Щоденника” Лева (Кишки), таки належить самому митрополитові: Архив Санкт-Петербургского института истории РАН. – Кол. 52 (Павла Добро- хотова). – Оп. 1. – Ед. хр. 50. – Л. 1–48 (ре- ґестр: Ульяновський В. І. Колекція та ар- хів єпископа Павла Доброхотова. – Київ, 1992. – С. 170); Національний музей у Львові ім. [Митрополита] Андрея Шеп- тицького. Відділ рукописів та стародру- ків (далі – НМЛ). – Ркл-113. – Арк. 1–139). Отже, атрибуція кодексу як історичного збірника Лева (Кишки) є безсумнівною. 10 Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі – ЦДІА Укра- їни у Львові). – Ф. 201 (Греко-католицька митрополича консисторія, м. Львів). – Оп. 4б. – Спр. 413. – Арк. 1–779. Історію кодексу чи не вперше простежено в пра- ці: Недѣльскій С. Уніатскій митрополитъ Левъ Кишка и его значеніе въ исторіи Уніи. – Вильна, 1893. – С. 300–302. Див. та- кож сучасний опис пам’ятки: Tolochko O. Leo Kishka’s Annales sancti Nestoris and Tatishchev’s Chronicles // Paleoslavica. – Cambridge (Mass.), 2002. – Vol. 10, No 2. – P. 263–265. 212 Ігор СКОЧИЛЯС основу праці з історії Руської церкви, однак, з огляду на копіткі обов’язки протоархимандрита Василіанського чину, а пізніше – єпископа володи- мирського і митрополита київського, реалізувати задум не вдалося. Структурний аналіз “Рукопису” засвідчує, що над ним тяжіють сте- реотипи літописної методології. І хоча владика Лев й намагався подати хроніку подій у ширшому контексті, загалом “позитивні” факти викладені без належного узгодження із загальною історичною канвою. Різні тематич- ні блоки об’єднані через хронологічне членування тексту із застосуванням рефрену на кшталт “того ж року”. Дуже рідко цитуються джерела, відсутні покликання, тобто використано суто літописний інструментарій монту- вання тексту. Водночас “Рукопис” (особливо житія василіан) має риси лі- тературно-фактологічного методу письменства з його чітко розробленою композицією та багатоплановістю сюжетних ліній. Перша частина “Руко- пису” включає цитати з творів Баронія, Геродота, Євсебія, Плінія, Полібія, Сенеки, Созомена, Сократеса з історії Європи та їхні біографії й тематичні розповіді. У другій частині польською мовою наведено “Аннали св. Несто- ра” (“Annales Nestora”) – скорочений переклад руського літопису Іпатіївсько- го зразка, переписаний (і перекладений?) зі списку князів Четвертинських (Хлєбниковського) (зі слідами редагування та корегування оригіналу). Цей текст О. Толочко атрибутує як “список Кишки”, датуючи “часом, що без- посередньо передував 1637 рокові”, а його появу пов’язав із зацікавленням до зазначеного списку літопису митрополита Петра (Могили)11. Дана ре- дакція літопису охоплює оповіді від подорожі на Русь святого Андрія Пер- возванного, діяльності легендарних Кия, Щека і Хорива, прикликання на Русь Рюрика до запису 1301 р. про князя Лева Даниловича (с. 1–130). 11 Цікаво, що “Аннали св. Нестора” не мають у своєму складі Галицько-Волин- ського літопису. Автор рукопису дещо скоротив текст протограф, переказавши (близького до ориґіналу) окремі “відо- мості”, проте річні статті збережено і доповнено “Церковним уставом” Володи- мира Великого та “Свитком” Ярослава Мудрого. Водночас літопис поділено на глави із латиномовними заголовками, використовуючи для уточнення хроно- логії Нестора, якій Лев (Кишка) не дові- ряв, “Церковні аннали” Чезаре Баронія. Він також намагався (здебільшого без- успішно) усунути пропуски в тексті та плутанину з аркушами протографа, що з’явилися через незадовільний фізич- ний стан списку князів Четвертинських. На підставі цього О. Толочко дійшов ви- сновку, що “[літописний] список Кишки копіювався у той момент, коли аркуші в Хлєб[никовському списку] були більш- менш упорядковані, а аркуші з новим почерком ще не вставлені”. Виявилося також, що в окремих випадках “Анна- ли св. Нестора” є незамінним джерелом для деконструкції “Татищева-літопис- ця” (Толочко А. “История Российская” Василия Татищева: источники и извес- тия. – Москва; Киев, 2005. – С. 116–134). Свої міркування автор підсумував у декількох статтях: Його ж. Нестор-літо- писець: біля джерел однієї історіогра- фічної традиції // Київська старовина. – 1996. – № 4–5. – С. 11–35; Tołoczko O. Gdzie i kiedy narodziła się legenda o Kro- nikarzu Nestorze? // Zeszyty naukowe Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego. – Lublin, 2002. – Rok 45. – Nr 1–2 (177–178). – S. 75–76 (опираючись на текстологічний аналіз “Рукопису” Кишки, історик дово- дить існування української традиції лі- тописів типу Хлєбниковського, а також відкидає можливість авторства Нестора щодо “Повісті минулих літ”); Ejusdem. Leo Kishka’s Annales... – P. 265–270. 213ПОЛІПТИХИ ВЛАДИК ВОЛОДИМИРСЬКОЇ ТА ГАЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЙ КНЯЖОЇ ДОБИ… Третя і шоста частини, власне, є оригінальним компендіумом хроні- кальних записів про різноманітні події (головно церковні) з історії Литви, Польщі та руських земель упродовж 1469–1718 рр. (с. 131–226, 491–767). У четвертій частині подано тексти полемічного характеру, які здогадно мо- жуть бути фраґментами його праці про київського унійного митрополита Іпатія (Потія), виданої пізніше в Супраслі (1714) під назвою “Kazania i Homilie Męża Bożego niesmiertelney sławy i pamięci Hypacyusza Pocieja” (с. 227–238). На- ступна частина “Рукопису” нав’язується до традицій Київської держави часів Середньовіччя. Тут, поряд з обширними житіями святих і руських князів X–XIV ст. (“апостоли Русі” свв. Кирило і Методій, св. Володимир Ве- ликий, свв. Борис і Гліб, св. Ольга, Ігор, Рюрик, Войшелк, полоцька княжна Єфросинія), литовські мученики Антоній, Йоан та Євстахій, архимандрит Лавришівського монастиря Єлизар, також уписано біограми (384 повних і 14 стислих) митрополитів, єпископів і ченців-василіан до 1703 р. включно12. Остання, сьома частина кодексу, з’явилася вже після смерті митрополита. Наратив реєстру володимирських і галицьких владик Реєстри володимирських і галицьких єпископів (назвемо їх умовно “Пом’яник Володимирської катедри” і “Пом’яник Галицької катедри”) у редакції “antiqua charta” 1558 р. виявлено у третій частині “Рукопису”, 12 Деякі з них у міжвоєнний період опублікував: Скрутень Й. Життєписи ва- силіян. (Виїмок з рукописного Збірника митр. Льва Кишки) // Записки Чину Свя- того Василія Великого. – Жовква; Львів, 1924–1932. – Т. 1. – С. 105–130, 284–291, 496–520; Т. 2. – С. 123–138, 376–401; Т. 3. – С. 496–520; Т. 4. – С. 219–237, 496–520. Поліптихи володимирських і галицьких владик у “Рукописі Кишки” (ЦДІА України у Львові, ф. 201, оп. 4б, спр. 413, арк. 145) 214 Ігор СКОЧИЛЯС серед хронікальних записів про події другої половини XV – початку XVIII ст.13. Обидва диптихи занотовані разом в одному хронологічному блоці “Annus 1558”, відразу ж після лаконічного повідомлення під датою 2 лютого того ж року про надану грамоту короля Жиґимонта-Авґуста для руського магната Юрія-Олександра Ходкевича, ктитора Супрасльського православного монастиря. Спершу Лев (Кишка) вмістив перелік воло- димирських архиєреїв: “Ep[isco]pi Vladimirienses: Joannes, Antonius, Any- thi(?), Codrius, Heliash, Stephanus, Symeon, Theodorius, Lavrentius, Proco- phius, Antonius, Josephi, Basilius, Niciphorus, Cosmas, Eusignius, Gregorius, Joannes, Demetrius, Daniel, Nycephorus, Porphyrius, Damianus, Basilius, Jo- nathan, Gennadius, Paphnutius, Jona, Gregorius, Theodosius, Meletius Chreb- towicz, Hypatius Pociey, Joachimus Morochowski, Josephus Bakowiecki, Joan- nes Michael Pociey, Benedictus Glinski, Leo Zalenski, Leo Kiszka”. Відразу ж після цього реєстру, на тій самій сторінці, вписано пом’яник галицьких владик: “Ep[isco]pi vero Halicienses taliter numerantur: Alexius, Cosmas, Jonas, Gerontius, Ephrem, Joannes, Antonius, Meletius, Athanasius, Zosimas, Niphon, Ignatius, Dorotheus”. На відміну від попереднього дип- тиха, що хронологічно охоплює архиєрейське служіння володимирських владик аж до початку XVIII ст., список архипастирів Галицької катедри обмежений лише двома століттями – від середини XII ст. до, правдопо- дібно, кінця XIII ст. Встановлення приблизної горішньої часової межі пом’яника утруднює відсутність у ньому двох інших імовірних галицьких єрархів – Йосифа (“venerabilis metropolitae Haliciensis Josephi s Krilosza”) та Григорія (“митрополита галицького” та “archiepiscopi Leopoliensis”). Обидва вони згадані лише в грамотах-фальсифікатах князя Лева Данило- вича (кінець XIII – початок XIV ст.), а також підробленому “покрайньому” записі Євангелія апракос кінця XIV ст.14. Попри те, що обидва пом’яники з “Рукопису Кишки” виявив й опубліку- вав відомий історик Антон Петрушевич ще в середині XIX ст.15, проблема їх автентичності й джерельної вартості досі залишається усе ще не з’ясованою. Використовуючи “давню записку” Перемишльського консисторського ар- хіву, більшість дослідників (Антоній Добрянський, Іван Карп’як, Григор Лужницький, Юліан Пелеш, Іван Рудович16) некритично використовували 13 ЦДІА України у Львові. – Ф. 201. – Оп. 4б. – Спр. 413. – Арк. 145. 14 Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства XIII – першої половини XIV століть. Дослід- ження. Тексти. – Львів, 2004. – С. 131, 544, 556, 559, 590, 647, 649-651, 653–654, 663–664, 666–667, 823, 825–826, 828, 913, 916. Згада- не Євангеліє-апракос зберігається тепер у Науковій бібліотеці Московського дер- жавного університетуту ім. М. Ломоносо- ва (№ 1367. – Арк. 261–262), марґінальний запис сфальшовано у XIX ст. 15 Петрушевичъ А. С. Краткое истори- ческое извѣстіе о времени введения хрис- тианства на Галичской Руси, особенно же об учреждении святительских столиц в Галиче и Львове, и о святителях сидевших на упомянутых столицах. – Львов, 1882. – С. 2; Его же. О соборной Богородичной церкви и святителяхъ въ Галичѣ // Га- лицкий исторический сборник. – Львов, 1853. – Вып. 1. – С. 53, 144–145. 16 Добрянскій А. Исторія епископовъ... – С. II–VI; Рудович І. Коротка исторія Га- лицко-Львовскои єпархіи... – С. 6–7; Кар- пяк И. Начало христианства... – С. 75; Лужницький Г. Українська Церква... – 215ПОЛІПТИХИ ВЛАДИК ВОЛОДИМИРСЬКОЇ ТА ГАЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЙ КНЯЖОЇ ДОБИ… С. 109; B endza M. Prawosławna Diecezja Przemyskaw latach 1596–1681. Studium hi- storyczno-kanoniczne. – Warszawa, 1982. – S. 38; Pelesz J. Geschichte der Union… – S. 38. 17 Див., наприклад: Poppe A. The Chris- tianization and Ecclesiastical Structure of Kyivan Rus’ to 1300 // HUS. – 1997. – Vol. 21, No 3–4. – P. 358–359; Ejusdem. Państwo... – S. 154–156. Реконструкцію диптиха єрархів Володимирського православного владицтва за цим фраг- ментом “Рукопису” Кишки запропо- нував: Bendza M. Prawosławna diecezja przemyska… – S. 31–32. 18 Києво-Печерський патерик (вступ, текст, примітки) / Підгот. Д. Абрамо- вич. – Київ, 1931. – С. 100. 19 Лаврентьевская летопись // Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Москва, 1997. – Т. 1. – С. 211. 20 Летописный сборник, именуемый Патриаршей или Никоновской лето- писью // ПСРЛ. – Москва, 2000. – Т. 9. – Стб. 65. 21 Точне датування встановив: Толоч- ко П. Статья 6731 года Галицко-Волын- ской летописи и время ее написания // Ruthenica. – Київ, 2007. – T. 4. – C. 47–48. реєстри владик, у своїх коментарях, зазвичай, опираючись на висновки А. Петрушевича. Такі авторитетні сучасні вчені, як Анджей Поппе, Ярослав Щапов, також апелювали до переліку владик у відомій “antiqua charta”, однак не заглиблювалися у джерелознавче вивчення самої унікальної пам’ятки17. Єпископи Володимира в княжу добу Історичну вірогідність обидвох реєстрів владик з “Рукопису Кишки” підважує той факт, що більшість із названих єрархів не фігурує в інших джерелах княжої доби. Спершу проаналізуємо наратив інформативнішо- го “Пом’яника Володимирської катедри”. З-поміж 16-ти згаданих у ньому єпископів з періоду до початку XIV ст. руське літописання фіксує лише шістьох – Стефана (1089/91 – †1094), Йоасафа (Асафа, Йосифа, згад. під 1223 і 1229 рр.), Василія (згад. 1223 р.), Никифора Станило (згад. 1223 р.), Косму (згад. 1223 р.) та Євсигнія (Євсегеній, згад. у 1287–1289 рр). Причому Сте- фан, згаданий у Несторовому житії святого Феодосія Печерського (написа- не в 1080-х роках) як єресіарх Києво-Печерського монастиря, вміщений у “Пом’янику Володимирської катедри” аж під № 6. Загальновідомо, що піс- ля смерті Феодосія він став ігуменом знаменитої обителі, а згодом був по- ставлений пастирем “в володимирську оболость”18. Як владика, Стефан та- кож фігурує серед учасників перенесення мощей святого Феодосія 1091 р.19. Отже, цей володимирський єпископ належить до перших предстоятелів Успенського собору, а п’ять його “попередників” (Йоан, Антоній, Анитій, Кодрій та Ілля), найвірогідніше, є апокрифічними. Їхня ж присутність в “antuqua charta” покликана заповнити часовий пробіл в майже сто років, починаючи від легендарної дати заснування єпископії, віднотованої у літо- писному записі під 992/993 р.: “Того же лѣта постави Леонтъ, митрополитъ Кіевскій и всея Руси, Чернигову епископа Неофита, а въ Ростовъ постави епископа Феодора, а въ Володимеръ Стефана, а въ Бѣлградъ Никиту, и по инымъ многимъ градом епископы поставы”20. Імена наступних володимирських єпископів, які фігурують у “Рукопи- сі Кишки”, – Йоасаф (Асаф, Йосиф) Василій, Никифор Станило й Козьма і послідовно очолювали Успенську катедру за князювання Данила й Василь- ка Романовичів – подано у статті 6731 р. (1223 р.)21 Галицько-Волинського 216 Ігор СКОЧИЛЯС літопису: “В лѣта (ж) Данило и Василка Романовичю бѣахоу Володимьрьскыи пискоупѣ. бѣ бо Асафъ, блжныи преподобныи стль Стое Горы. и потомъ бѣ Василѣи ^ Стое Горы. и потомъ бѣ Микифоръ. прирокомъ Станило. бѣ бо слоуга Василковъ преже. и потомъ Коузма. кроткыи прп(д)бныи смиреныи. пискоупъ Володимерьскыи”22. Ще один місцевих єрарх з’являється в нара- тивних джерелах княжої доби аж наприкінці XIII ст. Важко хворіючи, волин- ський князь Володимир Василькович у 1287 р. надіслав посольство до свого брата – князя Мстислава, яке очолив місцевий владика Євсигній (Євсегеній), що став посередником у перемовинах між князями: “І послав він до брата єпископа свого володимирського Євсигнія”23. Той же єрарх наступного року очолив похорон князя Володимира, яскраво викладений у літописі: “Єпис- коп же володимирський Євсигній, і всі ігумени, і Огапіт, печерський ігумен, і попи всього города, співавши над ним узвичаєні співи, провели його з благохвальними піснями і з кадилами запахущими і положили тіло його в отчій гробниці”24. У середу, 6 квітня 1289 р., владика був присутній при від- критті гробниці померлого Володимира Васильковича в Успенському собо- рі: “І от, прийшовши з єпископом Євсигнієм і з усім крилосом і одкривши гроб, побачили вони тіло його цілим і білим, і пахощі від гробу були, і запах, подобен до ароматів многоцінних”25. На жаль, інших джерел, що акумулюють відомості про володимирських владик княжої доби, не виявлено. Не дали позитивних результатів і наші вибіркові евристичні пошуки в парафіяльних і чернечих пом’яниках (сино- диках, суботниках) з теренів давньої Володимирсько-Берестейської єпархії. Для прикладу, “Книга живота” Загорівського монастиря, укладена 1669 р., зберегла дані лише про окремих православних єрархів, не прив’язаних топографічно й хронологічно до Успенської катедри26. Щоправда, в іншій рукописній пам’ятці – “Суботникъ сирѣчъ поминникъ ц[ε]ркви Зубацкой” 1683 р.27 (походить з теренів Берестейщини) таки було виявлено синодик володимирських єрархів (“Епіскопы Володымєрскіє, пом#ни Г[о]с[по]ди”). Проте з-поміж 19-ти занотованих у ньому пастирів лише першого – “єп[и]- с копа Васілї#”28, здогадно можна ототожнити з літописним владикою 22 Ипатьевская летопись // ПСРЛ. – Москва, 2000. – Т. 2. – Стб. – 739–740. 23 Літопис руський за Іпатським спис- ком / Переклав Л. Махновець. – Київ, 1989. – С. 438–439. 24 Там само. – С. 445. 25 Там само. – С. 448–449. 26 Харківська державна наукова біб ліотека ім. В. Г. Короленка. На- уково-дослідний відділ книгознавства колекцій рідкісних видань і рукописів. – № 819034. – Арк. 2–2 зв. 27 Нацыянальны гістарычны музей Рэс- публікі Беларусь. Калекцыя “Рукапісныя кнігі” (далі – НГМРБ). – Кп-466 (Памінальны сінодзік царквы ў м. Зубачы Брэсцкага пав.). 28 “Єп[и]скопа Васілї#”, єп[и]скопа Ки- рила, єп[и]скопа Пафноті#, єп[и]скопа Пафноті#, єп[и]скопа Арсεні#, єп[и]скопа Па[ф]ноті#, єп[и]скопа Іωны, єп[и]скопа Гεнади#, єп[и]скопа Ієсифа, єп[и]скопа Фєωдосі#, єп[и]скопа Иωакима Моро- ховского, єп[и]скопа Ієсифа Баковεцкого, єп[и]скопа Іωанна Патє#, єп[и]скопа Бεнεдикта Глинского (сεи єп[и]скопъ прεставис# рокu ахои.), архиєп[и]ско- па Лεωна Залεнскаго, архиєп[и]скопа Грεгори” и єпископа Михаила, архиєп[и] скопа Лεона Кишкu, єп[и]скопа Фεофила Годεбского, в[ъ] Царствїи Н[εбεсномъ] ам[εнъ]” (НГМРБ. – Кп-466. – Арк. 5 адв.). 217ПОЛІПТИХИ ВЛАДИК ВОЛОДИМИРСЬКОЇ ТА ГАЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЙ КНЯЖОЇ ДОБИ… В асилієм (1223 р.), іноком Святогорського монастиря, який виступає у “Рукописі Кишки” під № 13. Натомість наступнихх єрархів Зубацького пом’яника не вдається ідентифікувати (Кирило, Пафнотій, Арсεній). Зокре- ма, упоряднику були невідомі володимирські владики другої половини XV ст. – першої половини XVI ст. – Никифор, Дем’ян, Феодосій, Вассіан. І лише з починаючи від Пафнутія (обіймав Успенський престол у 1513–1526 рр.) і Йони (згадується 1523 р. як “наречений”) вдається ототожнити зафіксова- них книзі єпископів з відомими в історіографії архипастирями другої по- ловини XVI – першої половини XVIII ст.29. Єпископи Галича княжої доби На відміну від “Пом’яника Володимирської катедри”, диптих галиць- ких єпископів у “Рукописі Кишки” називає ім’я лише одного пастиря, якого можна ідентифікувати за писемними джерелами. Йдеться про другого за списком “antiqua charta” владику Косму (Кузьму), згаданого в Московському зводі (1479 р.) під 1156/1157 р. у зв’язку з поставленням на Успенський престол Галича30. Літопис розповідає про його інтронізацію, що її провів прибулий того року з Царгорода митрополит Костянтин: “Того же лѣтѣ поставлен бысть епископъ Василиць Переяславлю, а друга- го Козму поставиша епископомъ въ Галичь”31. Ці дані контролює звістка Іпатіївського літопису під 1165 р. про того самого Косму, який фігурує в складі посольства галицького князя Ярослава Володимирковича до Цар- города, що супроводжувало Андроніка, двоюрідного брата візантійсько- го імператора Михайла Комнина (майбутнього імператора Андроніка I (1183–1185): “Потом же присла ц[а]рь два митрополита, ваб# и к собѣ; ±рославъ же пусти к нему с великою ч[ес]тью, приставивъ к нему пис- купа своего Кузму”32. На жаль, інших галицьких архиєреїв середини XII – кінця XIII ст., занотованих у “Рукописі Кишки”, джерела княжої доби не зафіксували (це 12 владик – Алексій, Йона, Геронтій, Єфрем, Йоан, Анто- ній, Мелетій, Атанасій, Зосима, Нифонт, Ігнатій і Доротей). 29 Блажейовський Д. Ієрархія Київської Церкви. – С. 167–170, 209–213, 295–298. 30 Ця звістка не збереглася в тій редакції Київського літописного зводу 1198 р., яка ді- йшла до нас у складі Іпатіївського літопису, однак вона є в Московському великокняжо- му зводі 1479 р., що частково відображає по- внішу версію Київського літопису (Poppe A. L’organisation diocésaine... – P. 170–171). 31 Воскресенський літопис фіксує єпископські свячення Косми під 1157 р. Запис про хіротонію Косми під 6665 р. знаходимо також в Уваровському та Ер- мітажному списках Московського літо- писного зводу кінця XV ст. (Московський летописный свод конца XV в. // ПСРЛ. – Санкт-Петербург, 1856. – Т. 7. – Стб. 66; Там же. – Москва, 2004. – Т. 25. – Стб. 63). Докладніше про це див.: Насонов А. Н. История русского летописания XI – на- чала XVIII века. – Москва, 1969. Ярослав Пастернак, на підставі цього джерела, датував хіротонію Косми весною 1157 р. (Пастернак Я. Старий Галич. Археоло- гічно-історичні досліди у 1850–1943 рр. – Івано-Франківськ, 1998. – С. 249–250, 254). 32 Ипатьевская летопись. – Стб. 524; Московський летописный свод – Стб. 78. (Див. т акож: Галицько-Волинський літо- пис / Переклад і пояснення Т. Коструба. – Львів, 1936. – Т. 1. – С. 78; Літопис русь- кий… – С. 286). Коментар: Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Репр. вид. – Київ, 1993. – Т. 2. – С. 441–442. 218 Ігор СКОЧИЛЯС 33 Цит. за: Рудович І. Коротка історія... – С. 7. 34 Ипатьевская летопись. – Стб. 777–778, 793; Галицько-Волинський літопис / Пер. і поясн. Т. Коструба. – Стейт Коледж (Па), 1967. – Т. 2. – С. 13, 25. Див. також: Добрян- скій А. Исторія епископовъ... – С. 3. 35 Ипатьевская летопись. – Стб. 777–779, 793. Показовим є саркастичний комен- тар літопису про роль Артемія у подіях 1238 р., пов’язаних з остаточним пере- ходом Галича під контроль князя Дани- ла Романовича: ““Eïèñêóïó æå Àðòåìèþ è äâîðüñêîìó Ãðèãîðèþ âúçáðàíÿùþ eìó, óçðeâøèìà æå, ÿêî íå ìîæåòà óäðúæàòè ãðàäà, ÿêî ìàëîäóøíà áëþäÿùàñÿ î ïðå- äàíèè ãðàäà, èçûäîñòà ñëåçíûìè î÷èìà è îñëàáëåííûìú ëèöåìü è ëèæþùà óñòà ñâîÿ, ÿêî íå èìeþùà âëàñòè êíÿæåíèà ñâîeãî; ðeñòà æå ñ íóæåþ: Ïðèéäè, êíÿ- æå Äàíèëî! Ïðèéìè ãðàäú”. (Цит. за: Котляр М. Усні джерела Галицько-Во- линського літопису // Київська старови- на. – Київ, 2004. – № 1. – С. 9. Коментар: Грушевський М. Історія України-Руси. – Київ, 1993. – Т. 3. – С. 57). 36 Петрушевичъ А. Краткое историчес- кое извѣстіе... – С. 2–3; Его же. О соборной Богородичной церкви и святителяхъ в Галичѣ… – С. 62–63. 37 У березні 1768 р. цей документ- фальсифікат, за сприяння тогочасного предстоятеля Унійної Церкви Феліціана (Володковича), виявлено й скопійовано в архіві Києво-Печерської лаври, тоді ж офіційно засвідчено у Київському маґі- страті та незабаром облятовано в актовій книзі Львівської генеральної консисторії: “Se aż Kniaz Roman, Halyckyi, Kyiew- ski, Władymerski, Łuckyi, y innych zemel Водночас руські літописи згадують ще принаймні двох єпископів, не зафіксованих у “Пом’янику Галицької катедри”. Під 1214 р. Воскре- сенський літопис, описуючи взяття угорським королем Андрієм Галича, занотовує безіменного місцевого владику: “В лето 6722 король Угорскій посади сына своего въ Галичи, а Епископа и попы изгна изъ Церкви, а свои Попы приведе Латинскіе на службу”33. Інший єрарх – колоритний Артемій, єпископ Артемій (30-ті – початок 40-х років XIII ст.), двічі фігу- рує в Галицько-Волинському літописі (під 1235 і 1241 рр.34) як послідовний опонент князя Данила Романовича. З його перебуванням на Галицькій катедрі князь деякий час змушений був миритися, як і з присутністю у Галичі ворожого Романовичам владики та відвертим непослухом пере- мишльського архиєрея35. Єпископові Артемію разом з двірським Григо- рієм як учасникам антикнязівської опозиції Данило Романович пробачив і залишив його на престолі. Проте згодом Артемій (спільно з безіменним перемишльським єпископом) виступив на підтримку князя Ростислава Михайловича, який після монгольського погрому зайняв Галич, і невдо- взі обидва були змушені втекти до Угорщини. А. Петрушевич пояснював відсутність Артемія в “Рукописі Кишки” його складними стосунками з Данилом Романовичем. Адже владика був переконаним опонентом кня- зя (цілком імовірно, він мав боярське походження, що було традиційним для тогочасної Русі). Саме за це, на думку А. Петрушевича, Артемій і не потрапив до диптиху архиєреїв Галича36. На жаль, для другої половини XIII – початку XIV ст. ми не диспонує- мо жодною достовірною згадкою про будь-яку діяльність галицьких єпис- копів. Інформація у фальсифікаті дарчої грамоти галицько-волинського князя Романа Мстиславовича та княгині Анастасії для Києво-Печерського монастиря з 1240 р. про галицького митрополита Галактіона (як одно- го зі свідків цього документа)37, а також у восьми підроблених грамотах 219ПОЛІПТИХИ ВЛАДИК ВОЛОДИМИРСЬКОЇ ТА ГАЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЙ КНЯЖОЇ ДОБИ… князя Лева Даниловича (датованих 1287–1301 рр.38) і сфальшованому “по- крайньому” записі Євангелія апракос кінця XIV ст. про сімох інших ми- трополитів (Антонія з Крилоса (1292 р. – двічі), Григорія (“archiepiscopi Leopoliensis”, 1301 р.), Йоана (1296 р.), Йосифа з Крилоса (“venerabilis metropolitae Haliciensis Josephi s Krilosza”, 1292 р.), Марка (1287 р.) і двох безіменних архиєреїв з Крилоса (1292 і 1301 рр.) не підтверджується інши- ми тогочасними джерелами. Наведені приклади некореляції наративу поліптихів “Рукопису Киш- ки” з іншими тогочасними джерелами княжої доби змушує ставити пи- тання про автентичність поліптихів володимирських і галицьких єписко- пів, їх протографи та, загалом, історичне підґрунтя даних, зафіксованих у цьому рукописному кодексі. Певною мірою відповідь на ці питання дає аналіз іншого, ідентичного за типологією джерела з “Рукопису” – “Холм- ського пом’яника”. Вважається, що митрополит Лев, переписуючи його, використав ориґінальний текст або ж його список з бібліотеки Холмського василіанського монастиря, яким послуговувався, здогадно, також місце- вий владика Яків (Суша) під час роботи над своєю книгою про шанування Холмської ікони Богородиці “Phoenix redivivus” (перше видання 1646 р.). Як припускають дослідники, міг існувати й текст-посередник між власне “Холмським пом’яником” 39 і збірником Лева (Кишки). R uskych Obladatel z Zenoiu moieiu Knia- hyneiu Anastasyieiu nadałyiesmo k Preczy- stoy Bohorodycyi Monastyru Peczerskomu po swoich Duszach y Rodytełey Naszych Zemlu Zabałdeckuiu z Ludmy z poszłyna- my, y na Derewniach – rubezach czterech Czołowiekow, y so wsimy prychodamy kak w predtym do tych zemel prysłurza- ło, a tym ludiam znaty Archymandryta Peczerskaho y po nem buduczaho, a ne nadobe ny nam, ny ditiam naszym w toie nadanyie wstupatsia, a chtob chotił toie nadanie ot Cerkwy Bożoy otdalaty, tako- wy razsudytsia s namy pred myłostywym Bohom, a Preczystaia sama sebe oboronyt, a na to posłuchy Kniaz Fedor Rostowskiy, da Mytropołyt Hałyckiy Hałaktyon, Diad- ki naszy Wanko y Herasym, a na twerdość toho Peczat moiu k semu Łystu pryłożyłem. Pysasia w Hałyczy w Lito 6748” (НМЛ. – Ркл-76. – Арк. 156 зв. –157). Фальсифікату грамоти 1240 р. присвячено низку праць. Найновішим дослідженням з цієї про- блематики є дисертаційна праця: Руса- кова Ю. М. Неавтентичні документи Ки- єво-Печерського монастиря XVI–XVII ст.: текстологія та поземельний аспект по- бутування: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. – Київ, 2008. Див. також: Її ж. “Гра- моти” Андрія Боголюбського і Романа Галицького в контексті землеволодіння Києво-Печерського монастиря // Про- семінарій: Медієвістика. Історія Церкви, науки та культури. – Київ, 2003. – Вип. 5. – С. 79–115; Її ж. Побутування фальшованої грамоти Романа Галицького 1240 р. (до вивчення “земельного питання” Києво- Печерського монастиря та Київської ми- трополії) // Лаврський альманах. – Київ, 2007. – Вип. 19. – С. 89–100. 38 Остання критична публікація фальсифікатів: Купчинський О. Акти та документи… – С. 430–453, 508–520, 533–611, 627–683. Ґрунтовний коментар: Дашкевич Я. Початки Галицької митропо- лії у світлі історичної полеміки // Галиць- ка митрополія 1303–1807–2007: Статті і матеріали. – Львів, 2007. – С. 6. 39 Нещодавно це джерело стало пред- метом спеціальних розвідок: Баран О. Холмський пом’яник (за текстом збір- ника Лева Кишки) // Вісник Львівського університету: Серія “Книгознавство, бі- бліотекознавство та інформаційні техно- логії”. – 2007. – Вип. 2. – С. 190–208; Gil А. Pomianyk chełmski. Z dziejów zaginionego źródła do dziejów ziemi chełmskiej // Rocznik IEŚW. – 2005. – R. 3. – S. 101–112. 220 Ігор СКОЧИЛЯС Печатки владик Косми та Йоана Іншим підтвердженням історичності принаймні окремих представників вищого духовенства, занотованих у поліптихах з “Рукопису Кишки”, є сфра- гістичні пам’ятки, виявлені впродовж останніх півтора століть. Досі було ві- домо про чотири свинцеві печатки (молівдовули) галицького владики Косми (нагадаймо, він фігурує під № 2 у “Рукописі Кишки”), що серед іншого під- тверджували тривалість його пастирського служіння на Успенському престо- лі40. Перші дві печатки знайдено у фундаменті церкви Спаса за Луквою та в межах сучасного села Крилос (літописний Галич). Вони майже ідентичні за легендою (напис грецькою мовою “Мати Божа, збережи мене, Косму, [єпис- копа] галицького” (“Μητερ Θεού σκέποις με Кόσμαν Гαλίτζης”) та поясним зображенням Богородиці “Воплочення” з піднятими руками та Еммануї- лом, проте дещо відмінні за технікою виконання (правдоподібно, виготов- лені з двох різних матриць)41. Перший з цих сфраґісів діаметром 22–25 мм, його зображення і напис дуже затерті. Другий примірник печатки краще збережений, проте грецькомовна легенда тут викарбувана з двома орфо- графічними помилками: у слові замість “Гαλίτζης” написано “Гαλήτζης”, а у слові “σκέποις” – “σκέπης”42. Як зауважив Михайло Бібіков, ононім Галич 40 З іменем цього єрарха неправомір- но пов’язують напис, виявлений напри- кінці 1990-х років у Галичі на фраґменті орнаментованого вапнякового блока. На лівій грані блока збереглися два неповні рядки та фрагменти літер: “ГН КYЗЬМА П[І]J[А]ЛЪ”. Дослідники відносять цей напис до т. зв. поминальних записів, без- доказово припускаючи, що він був зро- блений з нагоди першої архиєрейської Літургії Косми в Успенському соборі. На лицевій площині блока, на нижньому рамені хреста, оздобленого рослинним орнаментом, також вміщено монограму “КА”, яку інтерпретують як закінчення слова “NIKA” (Вуйцик В., Лукомський Ю., Петрик В. Різьблений камінь XII ст. з Галицького дитинця // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 2000. – Вип. 4. – С. 323–330). Водночас Володимир Александрович висловив здогад, що на цьому вапняковому блоці фігурує авто- граф майстра-різьбяра (Александрович В. Мистецтво Галицько-Волинської держа- ви. – Львів, 1999. – С. 51–52). Владиці Кос- мі так само “приписують” унікальний енколпіон з перегородчастими емалями XII ст. роботи місцевого майстра, зна- йдений поблизу фундаменту Успенсько- го собору. Хрест-енколпіон (7,1x4,1 см) знайдено за 30–40 м на південний схід від Галицької катедри. Він мідний, чотири- конечний, з дещо розширеними кінцями, що завершуються круглими виступами. На лицевій стулці у середохресті та на кін- цях енколпіона вміщено круглі медальйо- ни, простір між якими вкритий орнамен- том у вигляді “вишивки” із синьої, білої та червоної емалі. Один з медальйонів – центральний – має зображення голови Емануїла. У двох бічних медальйонах на синьому тлі нанесена білою емаллю мо- нограма Христа, а на горішньому й до- лішньому на білому тлі простежуються хрести із синьої емалі (Лукомський Ю., Петегирич В. Рідкісний енколпіон XII сто- ліття із княжого Галича // Записки На- укового товариства ім. Шевченка (далі – ЗНТШ). – Львів, 1998. – Т. 235. – С. 619–622). 41 Барвінський Б. Українські сфрагістич- ні пам’ятки XII–XIV століть // ЗНТШ. – 1996. – Т. 231. – С. 242–243; Грушевський М. Печатки з околиць Галича // Його ж. Тво- ри: У 50 т. – Львів, 2005. – Т. 7. – С. 322–323; Михайлова Р. Д. Художня культура Галиць- ко-Волинської Русі. – Київ, 2007. – С. 89; Фіголь М. Мистецтво стародавнього Гали- ча. – Київ, 1997. – С. 205; Янин В. Л. Актовые печати Древней Руси X–XV вв. – Москва, 1970. – Т. 1. – С. 58, 179, 287 (ил. 65–66). 42 Грушевський М. Печатки... – С. 322– 323. 221ПОЛІПТИХИ ВЛАДИК ВОЛОДИМИРСЬКОЇ ТА ГАЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЙ КНЯЖОЇ ДОБИ… у візантійських джерелах XII–XIV ст. згадується близько 40 разів43, проте помилкове написанням цього слова вперше трапляється саме в легена- дах печаток галицьких єпископів, про що йтиметься далі. Таку плу- танину в карбуванні літер можна пояснити неграмотністю місцевого руського майстра, який міг і не зна- ти грецької мови, виготовляючи ма- трицю з невідомого нам зразка. Третя з черги свинцева печатка владики Косми виявлена у 1991 р. під час дослідження Торгової сторони Великого Новгорода (археологічний шар 1146–1201 рр.). Цей моливдовул діаметром 25–26 мм на аверсі має дещо відмінний від двох попередніх печаток грецький напис: “Господи, призри на мя, Козму Галицького”, натомість іконографічний сюжет ідентичний – поясне зображення Воплочення44. Вона, очевидно, засвідчила документ вну- тріцерковної юрисдикції, адресований одному з тогочасних новгородських владик. Як припускає Олександр Мусін, поява у Новгороді печатки Косми пов’язана з участю візантійського вельможі Андроніка Комнина, галицько- го князя Ярослава Осмомисла та галицького владики у поставленні (хірото- нії) київським митрополитом Йоаном IV (1164–1166) на катедру Великого Новгорода архиєпископа Іллі (1165–1186), якому (або одному з його клири- ків) й було адресовано грамоту (святительську?) з моливдовулом Косми45. Декілька років тому до цього реєстру церковних сфраґісів додала- ся ще одна унікальна знахідка – моливдовул галицького владики Йоа- на, який фігурує в “Рукописі Кишки” під № 6 (“Joannes”). Аналізований сфраґіс зберігається в Музеї історичних і культурних реліквій родини Шереметьєви х у Києві46 та нещодавно був опублікований47. Цю унікальну пам’ятку матеріальної культури упорядники за низкою ознак датували кінцем XII ст. З чималою вірогідністю можна ствердити, що введена до на- укового вжитку печатка справді належить галицькому єпископові Йоану, однак, з огляду на перебування на Галицькому престолі ще принаймні 43 Бибиков М. В. Byzantinorossica: Свод византийских свидетельств о Руси. – Мо- сква, 2004. – Т. 1. – C. 545–548. 44 Мусин А. Е. 1165 год. Архиепископ Илья-Иоанн и комплекс церковных древностей с Федоровского раскопа // Новгород и Новгородская земля: Исто- рия и археология. – Великий Новгород, 1996. – Вып. 10. – С. 147–148; Янин В. Л., Га- дуков П. Г. Актовые печати Древней Руси XI–XV вв. – Москва, 1998. – Т. 3. – С. 37–38. 45 Печатка репродукована у прорисі: Мусін О. Єпископи Галицької кафедри і Великий Новгород. (До характеристики церковно-політичних зв’язків) // Україн- ські землі часів короля Данила Галиць- кого: церква і держава: Статті й матеріа- ли. – Львів, 2005. – С. 16. 46 Музей історичних і культурних ре- ліквій родини Шереметьєвих у Києві. – № VP-460. 47 Тисяча років української печатки: Каталог виставки 24 травня – 15 листо- пада 2013 р. / Голова редкол. В. А. Смо- лій; упоряд. Ю. К. Савчук. – Київ, 2013. – С. 52–53 (№ 19). Аверс і реверс печатки галицького єпископа Косми (репр. за: Грушевський М. Печатки з околиць Галича... – С. 322) 222 Ігор СКОЧИЛЯС трьох владик після Косми, виготовлення сфраґіса Музею Шереметьєвих необхідно віднести до кінця XII–XIII ст. Печатка свинцева, вагою 11,5 грамів, круглої форми, діаметром 21,5x23 мм, її висота – 3 мм. На лицевій стороні викарбувано високоре- льєфне поясне зображення Богородиці (“Воплочення”) з молитовно під- нятими вгору руками та Еммануїла перед Нею. Обабіч голови Богороди- ці напис під титлами: “ΜΡ ΘΥ” (Μήτηρ Θεού) – Матір Божа”. На реверсі напис грецькою мовою у чотири рядки: “+СРАГΗ / ІΩΕΠΗС / ΚΟΠΌΓΑ / ІΖТС” (“Σφραγίς Ίωάννου έπισκόπου Гаλίτζης”), що означає “Печатка Йо- ана, єпископа Галича”. Як і в печатці владики Косми з Крилоського горо- дища, печатка владики Йоана має помилки в грецькомовній легенді: опу- щено літеру “φ” в слові “Σφραγίς” та переплутано останні літери в назві Галич, при транслітерації грецькою мовою цього топоніма переставлені місцями: “Гаλίζτης” замість “Гаλίτζης”48. Попередні висновки Поліптихи володимирських і галицьких владик з “Рукопису Кишки” кінця XVII – початку XVIII ст. залишаються основним писемним джерелом для реконструкції особового складу вищого духовенства Галицько-Волин- ського князівства (Королівства Русі) княжої доби, а також встановлення хронології пастирського служіння єпископату Київської митрополії в цій частині руських земель. Історичність принаймні третини єрархів (шести з дев’ятнадцяти), які, згідно з “Рукописом Кишки”, обіймали владичі пре- столи Галича та Володимира упродовж XI–XIII ст., підтверджують руські літописи та збережені єпископські печатки. Водночас достовірність даних про решту архиєреїв необхідно посутньо доводити, хоч це і не відкидає можливості залучення обох реєстрів до наукових досліджень за умови критичної інтерпретації самого джерела. Без сумніву, обидва пом’яники Лев (Кишка) компонував, редагував і до- повнював тривалий час, тому структурно вони складаються з різних текстів відмінного походження, причому, окремі з них (у пізніших списках і редак- ціях) можуть походити і з XII–XIII ст. Джерелами інформації для укладення реєстрів могли слугувати як невідомі нам катедральні й монастирські сино- дики, руські літописи різних списків і редакцій, західні латинські хроніки, матеріали митрополичого та єпархіальних архівів, так і особисті нотатки майбутнього предстоятеля Унійної Церкви. Цілком імовірно, що основою для укладання поліптихів міг бути не збережений протограф (чи прото- графи) – т. зв. “Пом’яник Володимирської катедри” та “Пом’яник Галиць- кої єпархії”. На їхню давність опосередковано вказує й хронологічна обме- женість галицького пом’яника (не пізніше початку XIV ст.), наратив якого Лев (Кишка) не доповнював іншими текстами. Адже, з огляду на тогочасні конфесійні реалії “поділеної Русі”, він не мав доступу до рукописних збірок з теренів Львівської православної єпархії. Натомість владика, без сумніву, опрацював багаті василіанські бібліотеки й Успенський катедральний архів, 48 Тисяча років… – С. 52. 223ПОЛІПТИХИ ВЛАДИК ВОЛОДИМИРСЬКОЇ ТА ГАЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЙ КНЯЖОЇ ДОБИ… що й відображено опосередковано у розлогому реєстрі володимир- ських єпископів. Унікальність і ви- нятковість аналізованих поліптихів для тогочасного інтелектуального простору Київської унійної митро- полії підтверджує їх використання для укладання “Генеалогій” руської єрархії. Як показує аналіз одного з таких життєписів, відомості їх авто- рів про владик обох єпархій княжої доби не виходять за межі наративу реєстру Лева (Кишки)49. Це може вказувати, що поліптихи тривалий час були для тогочасної духовної еліти тим гідним довір’я церковним джере- лом, яке доводило давність “руської віри” в українських землях. Український Католицький Університет 49 Biblioteka Polskiej Akademii Umijęt- ności i Polskiej Akademii Nauk w Krako- wie. Dział rękopisów. – Nr 1242. Аверс і реверс печатки галицького єпископа Йоана (репр. за: Тисяча років української печатки... – С. 52)

Схожі ресурси