Городище Княжої Доби Чернелиця ІV: результати попередніх досліджень
Подано результати комплексного історико-археологічного, топографічного і містобудівного аналізу на основі попередніх досліджень українсько-польської експедиції 2012 р. та інвентаризації 2013 р. території городища Чернелиця ІV у Городенківському р-ні Івано-Франківської обл. Зроблено спробу визначен...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2014
|
| Назва видання: | Княжа доба: історія і культура |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94009 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Городище Княжої Доби Чернелиця ІV: результати попередніх досліджень / З. Федунків, Л. Поліщук, В. Нагірний // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 225-234. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94009 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-940092016-02-06T03:01:38Z Городище Княжої Доби Чернелиця ІV: результати попередніх досліджень Федунків, З. Поліщук, Л. Нагірний, В. Подано результати комплексного історико-археологічного, топографічного і містобудівного аналізу на основі попередніх досліджень українсько-польської експедиції 2012 р. та інвентаризації 2013 р. території городища Чернелиця ІV у Городенківському р-ні Івано-Франківської обл. Зроблено спробу визначення формально-типологічного та соціально-історичного типу цього давньоруського поселення. The article reports on results of a complex historical, archaeological, topographical and urban analysis of the preliminary study conducted by Ukrainian-Polish team in 2012 and 2013 inventory of Chernelytsia IV settlement in Horodenka district of Ivano-Frankivsk region. It provides formal, social and historical classifi cations of this Ancient Rus’ settlement. 2014 Article Городище Княжої Доби Чернелиця ІV: результати попередніх досліджень / З. Федунків, Л. Поліщук, В. Нагірний // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 225-234. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94009 902.2(477.86)“12” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Подано результати комплексного історико-археологічного, топографічного і містобудівного аналізу на основі попередніх досліджень українсько-польської експедиції 2012 р.
та інвентаризації 2013 р. території городища
Чернелиця ІV у Городенківському р-ні Івано-Франківської обл. Зроблено спробу визначення
формально-типологічного та соціально-історичного типу цього давньоруського поселення. |
| format |
Article |
| author |
Федунків, З. Поліщук, Л. Нагірний, В. |
| spellingShingle |
Федунків, З. Поліщук, Л. Нагірний, В. Городище Княжої Доби Чернелиця ІV: результати попередніх досліджень Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Федунків, З. Поліщук, Л. Нагірний, В. |
| author_sort |
Федунків, З. |
| title |
Городище Княжої Доби Чернелиця ІV: результати попередніх досліджень |
| title_short |
Городище Княжої Доби Чернелиця ІV: результати попередніх досліджень |
| title_full |
Городище Княжої Доби Чернелиця ІV: результати попередніх досліджень |
| title_fullStr |
Городище Княжої Доби Чернелиця ІV: результати попередніх досліджень |
| title_full_unstemmed |
Городище Княжої Доби Чернелиця ІV: результати попередніх досліджень |
| title_sort |
городище княжої доби чернелиця іv: результати попередніх досліджень |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2014 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94009 |
| citation_txt |
Городище Княжої Доби Чернелиця ІV: результати попередніх досліджень / З. Федунків, Л. Поліщук, В. Нагірний // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 225-234. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT fedunkívz gorodiŝeknâžoídobičernelicâívrezulʹtatipoperedníhdoslídženʹ AT políŝukl gorodiŝeknâžoídobičernelicâívrezulʹtatipoperedníhdoslídženʹ AT nagírnijv gorodiŝeknâžoídobičernelicâívrezulʹtatipoperedníhdoslídženʹ |
| first_indexed |
2025-07-07T00:01:32Z |
| last_indexed |
2025-07-07T00:01:32Z |
| _version_ |
1836944188152741888 |
| fulltext |
Зеновій ФЕДУНКІВ, Лариса ПОЛІЩУК, Віталій НАГІРНИЙ
ГОРОДИЩЕ КНЯЖОЇ ДОБИ ЧЕРНЕЛИЦЯ ІV:
РЕЗУЛЬТАТИ ПОПЕРЕДНІХ ДОСЛІДЖЕНЬ
На відстані трьох кілометрів на північний схід від селища Чернелиця
Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. в урочищі Городище (інша
назва – Перекопи) на високому березі ріки, обмеженому схилами Дністров-
ського каньйону й укосами яру, існує майданчик зі складною системою обо-
ронних укріплень – валів, ровів, терас, укосів, схилів. Давнє городище, згідно
з “Постановою Кабінету міністрів України від 3 вересня 2009 р.”, внесене до
“Реєстру пам’яток археології національного значення” під назвою Чернелиця
IV (охоронний № 090009-Н)1. У народній пам’яті утвердилося переконання,
що саме це місце було первісним осередком сучасного населеного пункту2.
Жодне з писемних джерел, таких як літописи чи актові документи, не
подає навіть уривчастих даних про згадане городище. Повністю обходить
його мовчанкою і таке цінне й докладне джерело до історії галицько-волин-
ських земель, як Галицько-Волинський літопис3. Н ебагато інформації пропо-
нує й історична література. Праці, в яких згадується городище в Чернелиці,
можна перелічити на пальцях однієї руки. Здається, вперше його пригадано
в одному з путівників, виданому 1969 р.4, згодом про нього коротко згадав
Клим Трачук, представник української еміграції в Канаді, що народився і
виріс у Чернелиці. У його популярному нарисі про Чернелицю знаходимо
коротенький опис городища: “При вході з Залісся до лісу, по правому боці є
чотирикутна площа величиною 100х100 м, обведена валом. Сама площа рів-
на, дещо поросла кущами. Її використовували під сінокіс. Вал поріс грубими
черешнями і ліщиною”5. Згідно з версією того ж автора, за княжих часів тут
1 Про занесення пам’яток історії, мо-
нументального мистецтва та археології
національного значення до Державного
реєстру нерухомих пам’яток України
станом на 27 березня 2007 р. // Постанова
Кабінету Міністрів України від 27 груд-
ня 2001 р. № 1761. Електронний ресурс:
http://www.uazakon.com/document/
spart20/inx20404.htm [режим доступу:
15.11.2013].
2 Смеречанський Р., Каглян О., Ни-
кифорук В. Городенківщина стежка-
ми століть. – Івано-Франківськ, 2009. –
С. 35–36; Nagirnyj W. Dawnoruski grоd w
Czernelicy // Kurier Galicyjski. – 2013. –
Nr 21(139). – S. 17.
3 Див.: Ипатьевская летопись // Полное
собрание русских летописей. – Санкт-
Петербург, 1908. – Т. 2. – Стб. 715–938.
4 Радянське Прикарпаття. Довідник-
путівник. – Ужгород, 1969. – С. 184.
5 Трачук К. Містечко моє Чернелиця //
Городенщина. Історично-мемуарний
збірник. – Нью-Йорк; Торонто; Вінніпег,
1978. – С. 471.
УДК 902.2(477.86)“12”
226 Зеновій ФЕДУНКІВ, Лариса ПОЛІЩУК, Віталій НАГІРНИЙ
існувала укріплена боярська садиба і невелике село, в якому проживали під-
дані боярина6. Не вийшли за межі такої лаконічної характеристики й сучасні
автори – видавці дослідження про старожитності Городенківщини7 і попу-
лярної праці “Чернелиця – містечко на Дністром”8. Єдиним, хто приділив
більше уваги городищу, є івано-франківський археолог Богдан Томенчук.
У 1987 р. він провів перші розвідкові дослідження на об’єкті, описані в нео-
публікованому звіті та рукописі короткої статті до “Зводу пам’яток…”9. На
його ду мку, початки городища необхідно датувати не пізніше як ХІ–ХІІ ст.,
про що свідчать віднайдені в поселенні фрагменти давньоруської керамі-
ки. Автор припустив також, що воно могло виникнути на місці ранішого,
дослов’янського поселення10. Погоджуючись загалом з такою тезою та відда-
ючи належне зусиллям і заслугам Б. Томенчука, варто відзначити, що опи-
сані особливості городища і, насамперед, розміри не зовсім відповідають
реаліям і вимагають коригування та уточнення. Перед тим, однак, як пере-
йти до докладного опису городища, його розмірів і розташування, спробує-
мо висловити свої міркування щодо часу існування поселення.
Шукаючи відповіді на поставлене питання, мусимо відверто визна-
ти, що з огляду на відсутність писемних даних і археологічних матеріалів,
проблему датування появи городища ми змушені залишити відкритою.
З’ясувати її можуть тільки археологічні дослідження. Успішнішою може
бути спроба віднайдення відповіді на питання, коли городище втратило
оборонну функцію і коли поселення перенесено далі від Дністра і придні-
стровського тракту, на місце сучасного смт. Чернелиця.
Звернемося до документів ХV ст. Вперше поселення на території сучасно-
го смт. Чернелиця згадане під 1440 р. 7 березня цього року польський король
Владислав ІІІ Варненьчик підписав у Кракові документ, у якому обіцяв чер-
воногородському старості Теодорикові Бучацькому гербу Абданк місцевість
“Czelenycze” разом з іншими 16 селами на Покутті і Західному Поділл і11.
6 Трачук К. Містечко моє Чернелиця…
7 Смеречанський Р., Каглян О., Никифо-
рук В. Городенківщина... – С. 35.
8 Випасняк І. П., Яценюк Я. М. Чернели-
ця – містечко над Дністром (Короткий іс-
торичний нарис). – Чернівці, 2007. – С. 10.
9 Томенчук Б. Звіт за 1987 р. // Архів Ін-
ституту археології НАН України; Його ж.
Городище Чернелиця ІV. Стаття до “Зво-
ду пам’яток історії та культури Івано-
Франківської області”. Рукопис // Архів
НРВ “Звід пам’яток…”. – Папка “Горо-
денківський район”.
10 У найновішому дослідженні Б. То-
менчук датував появу городища в Чер-
нелиці добою раннього заліза. Що стосу-
ється слов’янського періоду, то, на його
думку, городище існувало від середини Х
до середини або другої половини ХІІІ ст.
Івано-франківський археолог не подав
жодних аргументів на користь такого да-
тування й обмежився тільки короткою
згадкою про Чернелицю: Томенчук Б.
Археологія городищ Галицької землі. Га-
лицько-Буковинське Прикарпаття. Ма-
теріали досліджень. 1976–2006 рр. – Іва-
но-Франківськ, 2008. – С. 488–489.
11 Zbiór dokumentów małopolskich. –
Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk,
1975. – T. 8: Dokumenty z lat 1435–1450,
uzupełnienie: dokumenty z lat 1286–1442 /
Wydali I. Sułkowska-Kuraś i S. Kuraś. –
S. 78. – Nr 2252. Див. також: Сіреджук П.
З історії заселення Городенківщини //
Ямгорів. Літературно-краєзнавчий і мис-
тецький альманах. – Івано-Франківськ,
1994–1995. – № 7–8. – С. 49.
227ГОРОДИЩЕ КНЯЖОЇ ДОБИ ЧЕРНЕЛИЦЯ ІV: РЕЗУЛЬТАТИ…
Розташув ання “Czelenycze” серед інших покутських поселень, пізніше
неодноразово згаданих як володіння Бучацьких, дає підстави вважати, що
йдеться саме про майбутню Чернелицю. У наступні роки нове поселення
в Чернелиці під назвами “Czerlenycza”, “Magna Czerlenycza”, “Czerlenica”,
“Czerlyenycza”, “Czerlienycza”, “Czarlencze” неодноразово фігурує в актах
Галицького земського суду (1454, 1461, 1463, 1465, 1467, 1469, 1493)12. Отже, в се-
редині ХV ст. центр поселення знаходився уже на території теперішнього
селища, названого “Magna Czerlenycza” (Велика Черлениця)13. Чи посел ення
на городищі ще існувало – ствердити складно. Можливо, воно згадане під
1493 р. у судовій справі між Яном Монастириським (Язловецьким) і Анною,
дідичкою Чишок, під назвою “Czerlenycza gnyla”14. Незалежно від цього,
можна твердити, що не пізніше середини ХV ст. адміністративний центр
поселення перенесено на територію сучасного селища Чернелиця, а давнє
городище остаточно втратило адміністративне і мілітарне значення.
Яким же було городище Чернелиця (Черлениця)? Для відтворення
його розмірів і розташування на місцевості в нашому розпорядженні є
тільки матеріали, що їх опублікував Б. Томенчук, і результати топографіч-
ного обстеження й обмірів, які провели учасники українсько-польської екс-
педиції у 2012–2013 рр.
Звернемося насамперед до даних Б. Томенчука. Він писав: “Склада-
ється городище з трьох майданчиків, укріплених високими валами та ро-
вами з напільного, південно-західного боку. Перший майданчик 12х75 м
12 Akta grodzkie і ziemskie z czasów
Rzeczypospolitej Polskiej (далі – АGZ). –
Lwów, 1887. – T. 12. – S. 270, 283, 316, 327;
Ibidem. – Lwów, 1889. – T. 14. – S. 426; Ibi-
dem. – Lwów, 1906. – Т. 19. – S. 225, 229, 263.
13 Ширше про це див.: Nagirnyj W.
Czernelica czy Czerlenica – jaką była
pierwotna nazwa pokuckiego miasteczka? //
Kurier Galicyjski. – 2013. – Nr 22(140).
14 AGZ. – T. 19. – S. 229.
Городище Чернелиця IV. Ситуаційна схема
228 Зеновій ФЕДУНКІВ, Лариса ПОЛІЩУК, Віталій НАГІРНИЙ
укріплений валом шириною до 12 м і висотою 2–2,5 м. Його основою є
щільний шар глини з дрібноколотим білим камінням. Рів шириною 6 м і
глибиною 2,5 м. У середній частині валу розкопано залишки в’їзду шири-
ною 1,5 м. Культурний шар товщиною 10–15 см. Простежуються дві запа-
дини від давніх жител. Виявлено фрагменти кераміки 12–13 ст. на східному
схилі, біля валу знайдено скарб срібних прикрас ХІІ–ХІІІ ст., який складав-
ся з 19 предметів: 3 браслети, 2 кулони, 11 сережок київського типу з трьома
намистинами, 3 скроневих кільця15.
Другий майданчик площею 140х180 м обмежений оборонною лінією з
двох валів з ровами. Ширина внутрішнього валу 16 м, висота – 2,5–3 м. Він
насипаний з шару глини з мілко колотим камінням. В засипі виявлено фраг-
менти кераміки ранньозалізного часу. Ширина рову валу 7 м, глибина – 2 м.
За ровом починається другий, зовнішній вал шириною 5 м і висотою 1–1,5 м.
Вал насипаний з чорного ґрунту. В насипі виявлені фрагменти кераміки ран-
ньозалізного часу та трипілля. В його основі – тонкий шар колотого каміння.
Тут же виявлено сліди житла ранньозалізного часу. Зовні прокладено рів ши-
риною 4,5 м і глибиною 1 м. Культурний шар другого майданчика товщиною
10–15 см. В шурфах знайдено фрагменти кераміки фракійського гальштату. В
східній частині майданчика простежуються сліди укріплень типу ескарпів.
Третій майданчик площею 180х140 м з напільного боку обмежений ви-
соким валом шириною до 10 м і висотою до 2,5 м. Його розріз показав,
що в середній частині, біля в’їзду, він насипаний з жовтої щільної глини.
В інших місцях має основу з дрібно колотого каміння. Ширина рову цього
валу становила 3 м, глибина – 0,5–1 м. Із східного боку є сліди укріплень –
ескарпів. Культурний шар 10–15 см. В північно-західному куті майданчика
простежується невелике штучне підвищення 20 х 10 м.
На захід від городища знаходиться невелике поселення (1га). Культурний
шар товщиною 10–15 см. На ріллі зібрана кераміка фракійського гальштату”16.
У липні 2012 р. члени україн сько-польської експедиції Зеновій Федунків,
Лариса Поліщук, Віталій Нагірний, Христина Василів й Оксана Дуфенюк
обстежили городище, провели напівінструментальну зйомку території й
графічну та документальну фотофіксацію. У серпні того ж року З. Федунків,
Х. Василів і О. Дуфенюк та у квітні 2013 р. З. Федунків і Л. Поліщук виконали
додаткові обміри для уточнення планувальної структури. За їх результата-
ми укладено схему плану укріплень городища на топографічній підосно-
ві (М 1:5000), виконаній у 2011 р. в ДП “Карпатське підприємство геодезії,
картографії та кадастру”. При інвентаризації виявлено ряд неточностей у
фіксуваннях розпланування в матеріалах Б. Томенчука.
Під час обстежень 2012–2013 рр. проаналізовано оборонну систему го-
родища і встановлено наступне: майданчик городища в урочищі Перекопи
утворений з півночі та сходу стрімким схилом Дністровського каньйону, від
15 Скарб зберігається в Івано-Франків-
ському краєзнавчому музеї. Опис див.:
Палійчук Н. Срібний скарб з Чернели-
ці // Ямгорів. Літературно-краєзнавчий і
мистецький альманах. – 2004. – Т. 11–12. –
С. 60–62.
16 Томенчук Б. Звіт…; Його ж. Городище
Чернелиця ІV (збережено правопис ори-
гіналу).
229ГОРОДИЩЕ КНЯЖОЇ ДОБИ ЧЕРНЕЛИЦЯ ІV: РЕЗУЛЬТАТИ…
півдня – пологим схилом яру з глибоким тальвегом, від заходу – рівниною,
яку, очевидно, крім валів і ескарпів, захищала складна система дерев’яно-
земляних укріплень. Відстань до майданчика городища від р. Дністер по во-
дорозділу близько 0,6 км (див. іл. 4); на час обстеження майданчик повністю
заліснений. З напільної західної сторони збереглося чотири вали з ровами,
три майданчики між ними, фрагменти невисоких поздовжніх валів і терас
із залишками ескарпування на південних схилах другого і третього майдан-
чиків. У східній крайній мисовій частині городища в роки Першої світової
війни для обстрілу басейну Дністра побудовано бетонний дот.
Майданчик № І (східний). Найменший за площею, у плані три-
кутний. Займає терен на стрілці мису з незначним нахилом у східному
напрямку, з двох сторін обмежений стрімкими схилами Дністровського
каньйону. Валів вздовж схилів не зафіксовано. Як правило, такі вали мали
незначні розміри й могли зникнути зі зсувами схилів. Від напілля терито-
рія захищена валом № 1. Наявність рову перед валом з напільної сторони
свідчить, що майданчик був дитинцем. В’їзд на нього розташовувався у пів-
нічній частині валу.
Схема планувальної структури та розрізу по території городища за
Б. Томенчуком (1987)
230 Зеновій ФЕДУНКІВ, Лариса ПОЛІЩУК, Віталій НАГІРНИЙ
Майданчик помережений окопами криволінійного профілю часів Пер-
шої світової війни, які тягнуться від доту в напільну сторону. Загальна довжина
окопів 27 м. З напільного боку від заходу й півдня збереглися заглиблення зем-
лянок, з’єднаних з дотом окопами. На крайньому східному пункті є збудова-
ний з тесаного каменю і залізобетону прямокутний дот з одним горизонталь-
но видовженим отвором (щілиною) з широко розведеними щоками і вузьким
вхідним отвором з напільного боку. Розміри доту: довжина – 2,86 м, ширина –
2,4 м, висота – 1,5 м. Від осі проїзду у першому валі до доту – 113 м (азимут 63о).
Майданчик № ІІ. Середній за площею на городищі, трапецієподіб-
ний у плані, північна частина майже рівна, південна має нахил до півден-
ного сходу. Від півночі територію обмежує Дністровський каньйон, від пів-
денного сходу – схил яру. Від мису територія захищена валом 1 і ровом,
з напілля – спареними валами 2 і 3 з ровами. В’їзд на майданчик розта-
шовувався ближче до північного краю. Станом на 2012–2013 рр. збереглися
перпендикулярні до другого і третього валів три тераси з фрагментами не-
високих валів (0,3–0,5 м). Оборонних укріплень по північному і південному
краях майданчика не зафіксовано.
Майданчик № ІІІ. Найбільший за площею на городищі, складний
у плані. Північна частина рівна, південна має нахил до південного сходу.
Від півночі він обмежений Дністровським каньйоном, від південного схо-
ду – пологим схилом яру, від мису прикритий валами 2 і 3, а з напілля –
наймасивнішим і найдовшим увігнуто-опуклим валом. За Б. Томенчуком,
південну частину городища перпендикулярно до четвертого, другого і тре-
тього валів прикривали три невисокі вали17. На 2012–2013 рр. збереглися
лише окремі їх фрагменти. Укріплень по північному і південному краях
майданчика не зафіксовано. В’їзд розташовувався у північній частині валу.
У північно-східному куті, де Б. Томенчук впритул до рову третього валу за-
фіксував земляне підвищення, вірогідно, була спостережно-оглядова вежа.
Вал і рів № 1. Розташований між першим і другим майданчиками
разом з ровом перед ним був основним укріпленням дитинця. Північна
його частина проходить рівниною, південна – схилом, розміри: довжи-
на – близько 120 м, висота – від дна рову близько 5 м, ширина валу на рівні
верхньої позначки укосу з напільного боку бл. 5–7 м. В’їзд розташований у
центральній частині валу.
Вали і рови № 2 і № 3. Другу лінію оборони городища утворюють
розміщені між другим і третім майданчиками два дугоподібні спарені
вали з ровами. Їх довжина відповідно – близько 185 і 175 м, ширина першо-
го валу – 5–6 м, другого – 6–7 м. Відстань між гребенями валів 17 м. Глибина
другого рову на рівні висотної позначки горизонтальної поверхні першого
майданчика – 4–5 м, глибина і ширина другого рову на рівні висотної по-
значки напільного укосу – 2 і 4 м. Система в’їзних воріт в обох валах розта-
шована ближче до північного краю й знаходиться на одній осі.
Вал і рів № 4. Розташований з напільної сторони городища і з боку
тальвегу, має увігнуто-опуклу форму. На краю пологого південного схи-
17 Див. іл. на с. 7.
231ГОРОДИЩЕ КНЯЖОЇ ДОБИ ЧЕРНЕЛИЦЯ ІV: РЕЗУЛЬТАТИ…
лу вал разом з ровом змінює напрямок на південний схід. Його довжина –
345 м, ширина – 12 м, середня висота від дна рову – 8 м. В’їзд, через який
проходить давня дорога, розташований у північному кінці валу. За обсте-
женням 2013 р. вал розірваний двома в’їздами.
За формально-типологічними ознаками городище можна відне-
сти до складного четвертого типу. Для нього характерний складний план
оборонних укріплень, побудований як з урахуванням рельєфу, так і без ньо-
го, наявність декількох укріплених майданчиків, суміжних або суміщених,
розташованих на сусідніх територіях зі своїми укріпленнями, об’єднаними
загальним валом, ровом18.
Аналіз низки чинників дає змогу зробити припущення для визначен-
ня типу Чернелицького городища.
Згідно із сучасною соціально-історичною класифікацією, вирізняють
общинні городища, племінні і міжплемінні городища, державні городи-
ща, феодальні і монастирські укріплені дворища, гради. Типологічно Чер-
нелицьке городище не можна віднести до монастирських чи феодальних
(боярських “красних дворів” або “вотчинних градів”) через належність до
прикордонної оборонної лінії, відсутність синхронних поселень-супутни-
ків, багаторядну систему оборони і значну площу. Такі ознаки притаман-
ні державним городищам. Останні з’явилися з ініціативи князів як укріп-
лені місця замешкання володарів або опорні пункти центральної влади на
місцях. Інколи їх називають військовими через переважання мілітарної
Схема плану основних укріплень городища Чернелиця IV за обмірами 2012 р.
Масштаб оригіналу М 1:5000. Креслення Х. Василів
18 Древняя Русь. Город. Замок. Село //
Археология СССР: в 20 т. – Москва,
1985. – Т. 7 / За заг. ред. Б. А. Колчина. –
С. 39–40; Возный И. П. Классификация
городищ Х–ХIV вв. в междуречье Верхне-
го Сирета и Среднего Днестра по топо-
графии и планировке оборонительных
сооружений // Stratum plus. Культурная
антропология. Археология. – Кишинев,
2010. – № 6. – С. 41–57.
232 Зеновій ФЕДУНКІВ, Лариса ПОЛІЩУК, Віталій НАГІРНИЙ
функції над господарською. Вони поділялися на три підвиди: княждво-
ри (княжі замки), княжі фортеці (дружинні табори-стани або укріплен-
ня-данниці) та прикордонні сторожові (дозорні) пункти і форпос-
ти. Власне з останніми гіпотетично пов’язуємо Чернелицьке городище. Це
підтверджують умови його топографічного розташування, планувальна
структура, оборонна система лінійних і автономних укріплень, місце і роль
у системі синхронних поселень, що оточують городище.
За висновками Б. Тимощука, ця категорія оборонних об’єктів зазнава-
ла різноманітної трансформації. Одні сторожові пункти перетворилися на
гради, інші – феодальні дворища, малі – майже всі занепали через руйну-
вання печенігами, половцями, хозарами19. Припускаємо, що давньоруська
Чернелиця впродовж ХІІ–ХІІІ ст. виросла із дозорного пункту до сторожо-
вого форпосту.
Більшість державних приграничних форпостів виникли на осно-
ві територіальних общинних укріплень внаслідок розвитку суспільних
відносин. Окремі дослідники називають їх сторожовими фортецями, а
літописи – “заставами богатирськими”. Сторожові форпости вважалися
державною (князівською) власністю, тому підпорядковувалися воєначаль-
нику, якого призначав князь20. Такі оборонні пункти закладали на водних
рубежах князівств як військові о б’єкти для охорони запілля й торгових
шляхів від нападу кочових племен – печенігів і половців. Їх особливості:
1) розташовувалися на високих, добре укріплених природою пагорбах
у стратегічно важливих місцях; 2) укріплення складалися з кількох рядів
валів та дерев’яних оборонних зрубів з клітями господарського і житлово-
го призначення; 3) внутрішнє подвір’я, як правило, не забудовували, а під
житла використовували оборонні зруби; на території знаходилися спо-
стережні вежі, які іноді пристосовували для оборони; великих жител не
будували; 4) мали численні комори та ями для зберігання зерна й інших
продуктових запасів, а також військового спорядження; 5) не супроводжу-
валися поселеннями-супутниками, оскільки їх гарнізони знаходилися на
повному князівському утриманні. Чернелицьке городище відповідає біль-
шості критеріїв прикордонних форпостів.
У 80-х роках Х ст. проти печенігів збудовано систему сторожових фортець
вздовж річок, що відгороджували Київ і прилеглу територію. Кочівники рід-
ко наважувалися на рейди вглиб території, якщо в тилу залишалися незахоп-
лені фортеці: адже їх гарнізони могли вдарити ззаду чи перерізати шлях до
відступу в степ. Тому чим більше укріплених поселень було в регіоні, тим він
вважався безпечнішим21. Князі вдосконалювали систему оборони, будуючи
оборонні лінії сторожових фортец ь. На півдні і південному сході Київської
держави форпости були об’єднані в утворену валами і річками протяжну
оборонну лінію загальною довжиною близько 950 км, відому за літописами
як Змієві вали. Вона складалася з трьох основних смуг: на Лівобережжі – по
19 Тимощук Б. Давньоруська Букови-
на (Х – перша половина ХІV ст.). – Київ,
1982. – С. 5–12.
20 Древняя Русь. – С. 44.
21 Крадин Н. П. Русское деревянное обо-
ронное зодчество. – Москва, 1988. – С. 23.
233ГОРОДИЩЕ КНЯЖОЇ ДОБИ ЧЕРНЕЛИЦЯ ІV: РЕЗУЛЬТАТИ…
Сулі, Удаю, Супою і Трубежі (26 форпостів); на Правобережжі – по Росі, Росаві
і Стугні (13 форпостів); по Дніпру – від Києва до Росі (12 форпостів).
Існувала така оборонна лінія і вздовж берегів Дністра. У Дністровсько-
му каньйоні до неї необхідно відносити городища у Підвербцях, Корневі,
Кунисівцях, Копачинцях, Чернелиці, Репужинцях, Колінках, Михальчому,
Поточищі, Передіванні, Городниці. Однією з основних функцій сторожо-
вих твердинь була передача інформації між фортами світловою (вогняною)
чи звуковою (дзвонами) сигналізацією. Тому такі пункти розташовувалися
на підвищеннях. З веж-дзвонарень передавалися умовні сигнали про не-
безпеку чи потребу допомоги. З кожного сторожового пункту було видно
два сусідніх, що давало змогу утримувати між ними постійний зв’язок.
Ланцюгом повідомлень про небезпеку інформація швидко поширювалися
через форпости до старшого града, звідки дружина з княждвору поспіша-
ла на допомогу сторожовим заставам. Свідченням існування комунікацій у
вигляді трактів між сторожовими заставами є давній шлях вздовж Дністра,
показаний на спеціальній карті Гійома де Боплана 1650 р.
Серед сторожових фортець існував розподіл військово-стратегічних
функцій. Вони поділялися на: 1) військові бази (за фортифікаційною типо-
логією – гради, місця зберігання зброї, запасів продуктів, де несли службу
численні військові загони, проживали старші військові чини, знаходилися
запаси зброї і продуктів); 2) сторожові форпости (за фортифікаційною ти-
пологією – городки, де несли службу невеликі постійні залоги дружинни-
ків); 3) дозорні пункти (за фортифікаційною типологією – вежі та острож-
ки, в яких несла варту лише нечисленна сторожа).
Можна також зробити припущення, що городище Чернелиця IV з
приграничного форпосту в правобережній укріпленій лінії вздовж Дні-
стра розвинулося в укріплений городок чи град, для якого характерні
т ридільна структура розпланування (дитинець, боярсько-дружинна час-
тина і торгово-ремісничий посад), складний четвертий тип за формально-
типологічними ознаками, цінні археологічні знахідки (коштовний скарб), а
також розміри поселення. Розміри захищеної території є одним з найваж-
ливіших факторів при визначенні соціальної характеристики нелітописних
поселень. Так, за дослідженнями Миколая Крадіна, площа малих градів
ХІ ст. сягала 3–4 га, стольних градів – 40–50 га22. За класифікаціями і до-
слідженнями Павла Раппопорта і Валентина Сєдова, найпоширенішими
(м айже половина досліджених) серед давньоруських городищ були горо-
дища площею менше 0,3 га, близько 40% від 0,3 до 2,523. Чернелицьке горо-
дище займає територію близько 5 га. У той же час поки на городищі не від-
н айдено слідів автономно-вузлової системи оборони, обов’язкової частини
граду – подолу та пригородних слобод (за Михаїлом Тихомировим), тому
питання про його конкретну функцію залишається відкритим24.
Підведемо основні підсумки:
22 Крадин Н. П. Русское деревянное обо-
ронное зодчество. – Москва, 1988. – С. 23.
23 Древняя Русь. – С. 40.
24 Тихомиров М. Н. Древнерусские го-
рода. – Москва, 1956. – С. 232–252.
234 Зеновій ФЕДУНКІВ, Лариса ПОЛІЩУК, Віталій НАГІРНИЙ
1. Умови топографічного розміщення городища Чернелиця ІV.
Чернелицьке городище розташоване на високому мисі над Дністром, від
півночі й сходу обмежене схилами Дністрового каньйону, а від півдня – по-
логим схилом яру, від заходу – рівниною.
2. Ступінь залежності розпланування оборонних укріплень від
рельєфу місцевості. Розпланування оборонних укріплень повністю по-
вторює конфігурацію мису, на якому розташоване городище. Вигоди ре-
льєфу місцевості використано максимально. Стратегічно воно знаходить-
ся у важкодоступному місці і з трьох найнебезпечніших сторін обмежене
природними перешкодами.
3. Планувальні особливості городища. Городище розділене на три
суміжні майданчики, укріплені спареними і розчленованими лініями ва-
лів і ровів з напільного західного боку. Два ряди оборонних ліній є окреми-
ми, один ряд – спарений, складається з двох рядів валів і ровів. Між розді-
леними оборонними лініями – три горизонтальні майданчики (міжвалля)
різної площі. Перший і другий майданчик з півдня від яру об’єднані спіль-
ними подвійними і потрійними поперечними терасами із залишками ва-
лів, укріплених земляними ескарпами.
4. Чернелицьке городище належить до: 1) найпоширеніших горо-
дищ княжої доби, при спорудженні укріплень яких максимально викорис-
товувалися захисні властивості рельєфу місцевості; 2) мисових городищ,
поширених на Середньому Подністров’ї; 3) городищ складного типу з су-
міжними майданчиками; 4) городищ трикутного плану, характерного для
мисових городищ; 5) городищ з комбінованими лініями укріплень.
5. Відповідно до археологічної класифікації П. Раппопорта та
І. Возного, за формально-типологічними ознаками (планувальна схема обо-
ронних споруд у взаємозв’язку із захисними характеристиками місцевост і,
ступенем використання місцевих топографічних умов, розташуванням,
формою і кількістю оборонних ліній) городище відносимо до складного
четвертого типу.
6. За соціально-історичними ознаками Чернелицьке городище
належить до державних городищ і є прикордонним форпостом правобе-
режної укріпленої лінії вздовж Дністра, що підтверджують великі розміри,
планувальна тридільна структура, складний четвертий тип за формально-
типологічними ознаками, археологічні знахідки.
7. Для докладного фіксування планувальної структури території
городища, існуючого стану оборонних укріплень, їхніх особливостей,
вивчення топографії, забудови укріплених майданів, уточнення хроноло-
гії необхідно виконати топографо-геодезичну зйомку (горизонтальну та
вертикальну), провести археологічні дослідження та скласти інструмен-
тальний план городища для подальшого його аналізу.
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Ягелонський університет
|