Історичні фантоми на берегах Меотиди та Понту (ХІІ–ХІІІ століття)
Проаналізовано дискусійні питання історії Надчорномор’я ХІІ–ХІІІ ст. На підставі аналізу свідчень Ібн Бібі та візантійських джерел запропоновано висновок про Судацьку війну як війну між Трапезундською імперією Великих Комнінів та Румским султанатом Сельджукідів. Війна за Судак відбувалася близько...
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Княжа доба: історія і культура |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94011 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історичні фантоми на берегах Меотиди та Понту (ХІІ–ХІІІ століття) / Я. Пилипчук // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 243-248. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94011 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-940112016-02-06T03:01:40Z Історичні фантоми на берегах Меотиди та Понту (ХІІ–ХІІІ століття) Пилипчук, Я. Проаналізовано дискусійні питання історії Надчорномор’я ХІІ–ХІІІ ст. На підставі аналізу свідчень Ібн Бібі та візантійських джерел запропоновано висновок про Судацьку війну як війну між Трапезундською імперією Великих Комнінів та Румским султанатом Сельджукідів. Війна за Судак відбувалася близько 1230 р. Участь саксінів, кипчаків та русів у ній є вигадкою Ібн Бібі. Наведено аргументи, що існування міст Русійа та Хозарійа є вигадкою ал-Ідрісі. The article analyses the controversial history of the Black Sea Region in the 12th and 13th centuries. Based on the data of Ibn Bibi chronicle and Byzantine sources it concludes that the Sudak War was waged between the Great Komnenos Dynasty of the Empire of Trabizond and the Seljuq Dynasty of the Sultanate of Rum. The Sudak War happened around 1230. Participation of Saqsins, Qipchaqs and Ruthenians in this war is Ibn Bibi’s invention. The article provides evidence that the сities of Russiyah and Khazariya are al-Idrisi’s invention. 2014 Article Історичні фантоми на берегах Меотиди та Понту (ХІІ–ХІІІ століття) / Я. Пилипчук // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 243-248. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94011 94(3)“11/12” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Проаналізовано дискусійні питання
історії Надчорномор’я ХІІ–ХІІІ ст. На підставі аналізу свідчень Ібн Бібі та візантійських джерел запропоновано висновок про
Судацьку війну як війну між Трапезундською імперією Великих Комнінів та Румским султанатом Сельджукідів. Війна за
Судак відбувалася близько 1230 р. Участь
саксінів, кипчаків та русів у ній є вигадкою
Ібн Бібі. Наведено аргументи, що існування
міст Русійа та Хозарійа є вигадкою ал-Ідрісі. |
| format |
Article |
| author |
Пилипчук, Я. |
| spellingShingle |
Пилипчук, Я. Історичні фантоми на берегах Меотиди та Понту (ХІІ–ХІІІ століття) Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Пилипчук, Я. |
| author_sort |
Пилипчук, Я. |
| title |
Історичні фантоми на берегах Меотиди та Понту (ХІІ–ХІІІ століття) |
| title_short |
Історичні фантоми на берегах Меотиди та Понту (ХІІ–ХІІІ століття) |
| title_full |
Історичні фантоми на берегах Меотиди та Понту (ХІІ–ХІІІ століття) |
| title_fullStr |
Історичні фантоми на берегах Меотиди та Понту (ХІІ–ХІІІ століття) |
| title_full_unstemmed |
Історичні фантоми на берегах Меотиди та Понту (ХІІ–ХІІІ століття) |
| title_sort |
історичні фантоми на берегах меотиди та понту (хіі–хііі століття) |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2014 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94011 |
| citation_txt |
Історичні фантоми на берегах Меотиди та Понту (ХІІ–ХІІІ століття) / Я. Пилипчук // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 243-248. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT pilipčukâ ístoričnífantominaberegahmeotiditapontuhííhííístolíttâ |
| first_indexed |
2025-07-07T00:01:39Z |
| last_indexed |
2025-07-07T00:01:39Z |
| _version_ |
1836944195179249664 |
| fulltext |
Ярослав ПИЛИПЧУК
ІСТОРИЧНІ ФАНТОМИ НА БЕРЕГАХ МЕОТИДИ ТА
ПОНТУ (ХІІ–ХІІІ СТОЛІТТЯ)
Історія взаємовідносин кипчаків та народів Криму часів Середньовіччя
вивчена досить мало, а сприйняття тих її аспектів, які вже довший час пере-
бували в полі зору дослідників, нерідко потребує істотного коригування. Од-
нією з таких тем є так звана Судацька війна. Її розглядали Олександр Якубов-
ський, Ольга Мавріна, Роман Бабенко, Віктор Миц, Олександр Джанов1. Вони
аналізували насамперед перебіг та хронологію війни. Однак досі ніхто не ста-
вив питання про те, наскільки взагалі можна довіряти свідченням арабських і
турецьких істориків про неї. У даній студії, окрім знаних повідомлень Ібн Бібі,
будуть розглянуті також відповідні перекази ал-Ідрісі. Необхідно з’ясувати,
що в них є реальним, а що вигаданим.
Коли 1204 р. Константинополь впав під ударами венеційців та французів
і Візантійська імперія розпалася на кілька частин, володарі Матархи стали не-
залежними. Ріхард та Рашид ад-Дін зафіксували там черкеського правителя.
Угорський домініканець не подав його імені, але повідомив, що він христия-
нин, мав зачіску з оселедцем та володів гаремом. Перський хроніст Рашид ад-
Дін називав його Тукара чи Тукбаш2. Від Ібн Бібі відомо, що турецького куп-
ця пограбували поблизу Хозарської переправи, тобто Керченської протоки.
1 Якубовский А. Ю. Рассказ Ибн-ал-
Биби о походе малоазийских турок на
Судак, половцев и русских в начале ХІІІ в.
(Черты из торговой жизни половецких
степей) // Bизантийский временник. –
Москва, 1927. – Т. 25. – C. 53–76 – Веб-
публікація з веб-сайту “Восточная лите-
ратура’’ http://www.vostlit.info/Texts/rus4/
Bibi/frametext3.htm – Назва з екрана;
Мавріна О. С. Сельджуки в Криму (до
питання про достовірність свідчень му-
сульманських авторів) // Східний Світ. –
Київ, 2008. – № 2. – С. 98–103; Джанов А. В.
Походы сельджукских войск на Сугдак
и Киликию в правление Ала ад-Дина
Кайкубада I // Сугдейский сборник. –
Киев; Судак, 2008. – Вып. 3. – C. 46–78;
Бабенко Р. В. Чернігівське князівство в
боротьбі між половцями і турками-
сельджуками за контроль над Судаком
(1221–1222 рр.) // Література та культура
Полісся. Полісся та Лівобережна Україна
в історичному та культурологічному кон-
тексті. – Ніжин, 2002. – Вип. 17. – С. 57–61;
Мыц В. Л. К датировке похода Хусам ад-
Дина Чупана на Судак // Античная древ-
ность и Средние Века. – Екатеринбург,
1999. – Вып. 30. – С. 176–186.
2 Аннинский С. А. Известия венгерских
миссионеров XIII и XIV вв. о татарах и Вос-
точной Европе // Исторический архив. –
Москва, 1940. – Т. 3. – С. 78; Тизенгаузен В. Г.
Сборник материалов, относящихся к исто-
рии Золотой Орды. – Москва; Ленинград,
1941. – Т. 2: Извлечения из персидских со-
чинений, собранных В. Г. Тизенгаузеном
и обработанных А. А. Ромаскевичем и
С. Л. Волиным. – С. 37.
УДК 94(3)“11/12”
244 Ярослав ПИЛИПЧУК
За даними того ж хроніста, полководець Хусам ад-Дін Чупан здійснив екс-
педицію проти Судака і воював проти союзних йому кипчаків та русів. Про
активність турків повідомляв Іоан Лазаропул, що зафіксував їх напади на ко-
раблі з даниною із Криму, що приходили до Трапезундської імперії. Базою
піратів був Синоп, який належав Великим Комнінам (династії трапезунд-
ських імператорів). У 1214 р. турки оволоділи містом. Війна за Судак була про-
довженням трапезундсько-турецьких конфліктів3.
Серед дослідників утвердилася думка, ніби Ібн Бібі описав реальні по-
дії. В історіографії можна зустріти дані про хронологію цієї війни. Згідно
з О. Якубовським, вона відбулася у 1220 чи 1221 р.4 Василь Смірнов твердив
про вторгнення 1223 р.5, Анатолій Якобсон та Володимир Гордлевський
писали про облогу Судака 1217 р.6. Їхню гіпотезу підтримав В. Миц. Деякі
дослідники датували похід сельджуків до Криму 1221–1222 рр. Василь Ва-
силевський відніс події навколо Судака до 1227 р. Осман Туран висловив
гіпотезу, що вони відбувалися після січня 1223 р. На думку О. Мавріної,
похід не міг статися до 1219 та після 1223 р.7.
Відсутність у Галицько-Волинському літописі бодай найменшої інфор-
мації про події дає підстави стверджувати, що ані Романовичі, ні Ростис-
лавовичі участі у війні за Судак не брали. Р. Бабенко припускав боротьбу
проти турків у 1221–1222 рр. князя Мстислава з Ольговичів. Георгій Вер-
надський висловив припущення про війну проти них у 1221 р. рязанського
князя. Однак Р. Бабенко вказав на ворожість рязанських князів до кипчаків.
А згідно з Ібн Бібі, руси та кипчаки були союзниками8. В одній з давніших
статей ми визнали участь русів та кипчаків у війні за Судак реальною і під-
тримали датування О. Якубовського9.
Однак у науці існує більше гіпотез щодо того, як, коли і де відбулася
ця війна. Перший видавець хроніки Ібн Бібі Мартин Хоутсма датував по-
хід турків на Судак 1227 р. Того ж часу притримувався Андрес Саввідес.
Тамара Райс віднесла похід до 1222 р. Василь Бартольд припускав війну
1223–1228 рр. Гліб Івакін взагалі висловився проти перебігу цих подій на
3 Байер Х.-Ф. История крымских го-
тов как интерпретация Сказания Мат-
фея о городе Феодоро. – Екатеринбург,
2001. – С. 161–162; Шукуров Р. М., Ко-
робейников Д. А. Великие Комнины,
Синоп и Рум в 1223–1230 гг. (загадка
текста Иоанна Лазаропула) // При-
черноморье в Средние века. – Санкт-
Петербург, 1998. – Вып. 3. – С. 184–191;
Якубовский А. Ю. Рассказ Ибн-ал-Биби…
4 Якубовский А. Ю. Рассказ Ибн-ал-
Биби…
5 Смирнов В. Д. Крымское ханство под
верховенством Оттоманской Порты до
начала XVIII в. // Крымские татары: хрес-
томатия по этнической истории и тра-
диционной культуре. – Симферополь,
2005. – С. 447.
6 Мавріна О. С. Сельджуки в Криму… –
С. 99; Гордлевский В. Государство Сель-
джукидов в Малой Азии. – Москва; Ле-
нинград, 1941. – C. 57.
7 Мавріна О. С. Сельджуки в Криму... –
С. 99.
8 Бабенко Р. В. Чернігівське князів-
ство… – С. 57–61; Вернадский Г. В. Киев-
ская Русь. – Москва; Тверь, 1999. – С. 258.
9 Пилипчук Я. В. Кипчаки та Русь у
першій половині ХІІІ ст. // Вісник Львів-
ського університету. Серія філологіч-
на. – Львів, 2011. – Вип. 53. – С. 136. h� p://
www.lnu.edu.ua/faculty/Philol/www/
visnyk/53_2011/53_2011_pylypchuk.pdf/
245ІСТОРИЧНІ ФАНТОМИ НА БЕРЕГАХ МЕОТИДИ ТА ПОНТУ (ХІІ–ХІІІ СТОЛІТТЯ)
території Криму і вбачав у них війну турків-сельджуків на Північному
Кавказі у 1221 р.10.
Щодо гіпотези В. Мица, то її варто розглянути докладніше. Він відніс
війну до 1217 р. і пов’язав з нею дані синаксаря міста Судак. Необхідно наго-
лосити на тому, що припущення про події Судацької війни дуже супереч-
ливі. Архимандрит Антонін, який першим переклав свідчення судацького
джерела російською мовою та працював з оригіналом, вказав, що чорнило
запису проїло шкіру і про переказ стосовно подій 1217 р. можна тільки
припускати. Він нічого не казав про війну в цей час. Марія Пелікідіс-Ніс-
тазопуло запропонувала свій варіант перекладу, припустивши, що форте-
ця була залишена в день Усіх святих 1217 р. Причини запис не повідомив.
Авторка не вважала можливим пов’язати ці свідчення з походом турків,
В. Миц, навпаки, трактував відповідний запис синаксаря як вказівку на по-
разку саме від них. На його думку, 13 чи 14 червня 1217 р. сталася битва під
мурами міста, в якій турки перемогли. 15 червня відбулися переговори, а
16 червня місто капітулювало та сплатило данину. Десь у той же час помер
архиєпископ Судака Феодор. Ібн Бібі ствердив, що під час війни судакці
та турки використовували нафту, чархи (тір-і чарх, техніка для облоги, яка
залучала нафту), стріли, камені (під час облоги застосували катапульти)11.
Про кампанію у Криму Ібн Бібі повідомляв як про перемогу турків
над мешканцями Судака, кипчаками та русами. Але якщо ретельно пере-
глянути свідчення турецького джерела, то побачимо, що деякі викладені
події не відповідають ХІІІ ст., є певні неточності. Хроніст твердив про при-
хід на допомогу Судаку саксінів. Але Саксін знаходився далеко від Судака
і міг тільки виграти, коли б торгівля через Судак тривалий час не велася.
Також автор визначив чисельність військ кипчаків та русів до 10 тис., що
було достатньо значним за масштабами Середньовіччя. Якщо виходити з
цього, то про участь впливового князя мали повідомляти руські літописці
та візантійські хроністи. Але ніде, окрім хроніки Ібн Бібі, про ці події не
згадано. У літописах описано похід князя Ігоря Святославовича 1185 р. з
військом явно менше ніж 10 тис. При цьому варто зауважити, що походи
Романа Мстиславовича проти кипчаків згадані у літописах та хроніці Ми-
кити Хоніата. Щобільше, коли шукати свідчення арабів, то немає переказів
про цю битву. Ібн ал-Асір, який полюбляв розповідати про перемоги му-
сульманських газі, нічого не сказав про події навколо Судака. Водночас він
яскраво виклав перемогу волзьких булгар над монголами у 1223 р. Ібн Бібі
вказав (після опису перемоги турків над Судаком, кипчаками та русами),
що князь останніх сплатив данину Хусам ад-Діну Чупану кіньми, льоном та
20 тис. денаріїв. Щоправда, незрозуміло чому князь почав розраховуватися
з турками денаріями, якщо князі Русі вели бартерну торгівлю з тими ж
кипчаками і приймали від них дарунки худобою12.
10 Мыц Д. В. К датировке похода… –
С. 176–178.
11 Там же. – С. 183–186.
12 Якубовский А. Ю. Рассказ Ибн-ал-
Биби…; Тизенгаузен В. Г. Сборник мате-
риалов, относящихся к истории Золотой
Орды. – Санкт-Петербург, 1884. – Т. І:
Извлечения из сочинений арабских. –
С. 26–27; Новгородская первая летопись
старшего и младшего изводов / Под ред.
246 Ярослав ПИЛИПЧУК
Що могло стати джерелом відповідного сюжету хроніки Ібн Бібі? Звід-
кіля він міг знати про кипчаків та русів у Криму? Принаймні один геогра-
фічний твір повідомляв про русів та кипчаків у Надчорномор’ї. Це трактат
арабського географа ал-Ідрісі, який підготував арабський текст та мапу сві-
ту для сицилійського короля Роджера ІІ. Зі свідчень ал-Ідрісі відомо про
війну мешканців міста Русійа з Матархою13. Для локалізації міста Русійа
дослідники запропонували кілька гіпотез. Вольф Бейліс припускав що
Русійа – це Керч (давньоруський Корчев). Свого часу ми висловилися на
користь ототожнення Русійі з Корчевом (Боспором візантійських джерел).
Нікулає Бенеску бачив Русійу на Дону. Деякі російські дослідники висуну-
ли гіпотезу, що місто знаходилося на Таманському півострові у районі Го-
лубицького городища (станиці Голубицької). Андрій Плахонін бачив місто
Русійа незалежним від Візантії. Ірина Коновалова утрималась від його ло-
калізації. Віктор Чхаїдзе вважав, що Корчев відповідає Боспорові грецьких
агіографічних пам’яток. Сфрагістичні дані вказують, що Феофано Музалон
була правительницею володіння Росія. Питання у тому, де знаходилась Ро-
сія (Русійа), якщо це не Тмутаракань і не Корчев? В. Чхаїдзе визнав немож-
ливим локалізувати місто ар-Русійа. Та й інформації однієї печатки Феофа-
но мало для якихось висновків. Оскільки місто Русійа неможливо вмістити
в просторі, постає питання, чи існувало воно взагалі. Отже, мешканці Русі,
як і мешканці міста Русії, навряд чи брали участь у битві з сельджуками і
їх причетність до подій навколо Судака є вигадкою турецького хроніста14.
Огляд гіпотез про локалізацію міста Русійа запропонував Ігор Волков.
На підставі тексту ал-Ідрісі Русійю можна ототожнити з Керчю. Проте і текст
і мапа показують, що Сакір і Русійа – різні річки. Вказана ал-Ідрісі відстань
від Трабзона до міста Русійі уможливлювала її локалізацію у гирлі Дону. Ін-
шою гіпотезою було ототожнення цього пункту зі станицею Голубицькою на
Тамані. Цієї версії деякий час притримувалися І. Волков та В. Чхаїдзе. Аргу-
ментація заснована на даних ал-Ідрісі про річки Сакір та Русійа. Ад-Дімашкі,
и предисл. А. Н. Насонова. – Москва,
1950. – C. 62–63, 265–267.
13 Бейліс В. Країна ал-Куманія у “Гео-
графічному творі’’ ал-Ідрісі та Поло-
вецька земля Іпатіївського літопису //
Mappa Mundi. Збірник наукових праць
на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди
його 70-річчя. – Львів; Київ; Нью-Йорк,
1996. – С. 90; Коновалова И. Г. Ал-Идриси
о странах и народах Восточной Европы:
текст, перевод, комментарий. – Москва,
2006. – С. 119.
14 Коновалова И. Г. Ал-Идриси… –
С. 119, 225-229; Плахонін А. Русь на Боспо-
рі в ХІІ ст. // Крим в історичних реаліях
України: Матеріали наукової конферен-
ції “Крим в історичних реаліях України:
До 50-річчя входження Криму до складу
УРСР” (Київ, 19 лютого 2004 р.). – Київ,
2004. – С. 82; Чхаидзе В. Н. Феофано Му-
залон – архонтиса России (к вопросу
о идентификации) // Византийский
временник. – Москва, 2007. – Т. 66(91). –
С. 155, 157, 170; Его же. Тмутаракань в XI в.
и Восточный Крым // Восточная Европа
в древности и Средневековье. Ранние го-
сударства Европы и Азии, проблема по-
литогенеза. XXIII чтения памяти В. Т. Па-
шуто. – Москва, 2011. – С. 317; Пріцак О.
Коли і ким було написано “Слово о пол-
ку Ігоревім’’. – Київ, 2008. – С. 211; Пилип-
чук Я. В. Кипчаки та Русь… – С. 138; Вол-
ков И. В. Поселения Приазовья в XII–XIII
веках // Русь в XIII в. Древности темного
времени. – Москва, 2003. – С. 119.
247ІСТОРИЧНІ ФАНТОМИ НА БЕРЕГАХ МЕОТИДИ ТА ПОНТУ (ХІІ–ХІІІ СТОЛІТТЯ)
Ібн Саїд та Абу-л-Фіда також повідомили про місто Русійа, проте їх свідчен-
ня не пов’язані з текстом ал-Ідрісі. Поселення з коренем у назві Росє в італій-
ських портоланах, а на присутність слов’ян на Дону вказав Вільгельм Рубрук.
Проте варто наголосити, що це вже дані золотоординського часу, коли багато
руських могли потрапити до Надазов’я полоненими15.
Стосовно кипчацького аспекту, то в турецькій хроніці не вказано ім’я кип-
чацького правителя. Це дуже дивно, оскільки в арабських та перських хроні-
ках кипчацьких імен немало. О. Якубовський запропонував гіпотезу, за якою
кипчаків очолював Юрій Кончакович. За Ібн Бібі, мешканці Судака зголосили-
ся платити туркам бадж та харадж, тобто данину. Але ніякої данини з Судака
Ібн ал-Асір не зафіксував. Натомість він повідомив про Судак як кипчацьке
місто (тобто залежне від кипчаків) і про руських купців, прибулих до Синопа
під час вторгнення монголів Субедея та Джебе до кипчацьких степів16.
А. Джанов у статті, присвяченій походам сельджуків, вказав на відсут-
ність в Ібн ал-Асіра згадки про сельджуцький гарнізон у Судаку при описі
монгольського вторгнення до Криму. Також він відзначив, що палац румських
турків Кубадійє почали будувати в 1224 р. й завершили не пізніше 1226 р. У
хроніці Ібн Бібі про цей палац згадано перед описом походу. На підставі усьо-
го викладеного А. Джанов висловив ту ж гіпотезу, що й Рустем Шукуров –
про 1230 р. як час походу сельджуків на Судак. За свідченням “Синопсису чу-
дес святого Євгенія’’, турки напали на судно з податками з Криму в 1225 р. На
думку А. Джанова, після цього відбувся похід турків на Крим 1226 р. У війні з
турками ромаї Трапезунда відвоювали Синоп 1228 р. Отже, є підстави сумні-
ватися, що події навколо Судака сталися перед першим монгольським вторг-
ненням до Криму. Війни турків з трапезундцями припадають на 1205–1214
та 1225–1230 рр. Так звана “татарська смута’’ – явище не часу походу Субедея
та Джебе до Східної Європи, а перемоги монголів над хорезмійцями Дже-
лал ад-Діна Манкбурні, тобто 1230–1231 рр. Отже, кипчаки тут ні до чого. До-
повнення про “татарську смуту’’ вніс до хроніки Ібн Бібі османський хроніст
Язиджіоглу Алі, що тільки ускладнило працю дослідників. Окрім того, само-
му Ібн Бібі притаманна певна тенденційність. Він не згадав поразки турків від
військ Андроніка Гіда у 1223 р. Свідчення про війну навколо Судака стосува-
лися винятково відносин румських турків із трапезундськими ромеями17.
Окрім міста Русійа, в трактаті ал-Ідрісі є також цікаві аспекти, пов’язані
з хозарами та аланами. І. Коновалова локалізувала місто Хазарійа на заході
Північного Кавказу. Оскільки Саркел не відзначили арабські джерела, ал-
Ідрісі, вірогідно, про нього і не знав. Про місто згадали літописець Нестор
та хозарський каганбек Йосип. При цьому необхідно виходити зі свідчень
літопису та візантійських документів. Князь Олег Святославович помстив-
ся хозарам після повернення із заслання на Родос до Тмутаракані. Він мав
печатку, у якій названий архонтом Матархії, Зіхії та Азарії (Хозарії). Титул
правитель Хозарії (Азарії) входив і до титулатури візантійських імператорів.
15 Волков И. В. Поселения Приазовья... –
С. 122–127.
16 Якубовский А. Ю. Рассказ Ибн-ал-
Биби…; Тизенгаузен В. Г. Сборник мате-
риалов... – Т. 1. – С. 26–27; Там же. – Т. 2. –
С. 35–36.
17 Джанов А. В. Походы сельджукских
войск… – С. 47–48, 50, 52–57, 65–68.
248 Ярослав ПИЛИПЧУК
Збереглася також печатка архонта Михайла, названого архонтом Матархії,
Зіхії та усієї Азарії (Хозарії). Юрій Могаричев вважає, що Хозарія знаходи-
лася на Азійському Боспорі (на Таманському півстрові). Можливо також,
що місто Хозарийа, як і Біла та Чорна Куманії, є вигадкою ал-Ідрісі18.
Коли ал-Ідрісі розповідає про Аланію, то згадує про міста Ашкісійа,
Ашкала, Астабрійа, Ал-Лайнійа. Поряд з країною ал-Ланійа він локалізо-
вував місто Хазарійа, яке чомусь не включив до країни ал-Хазар. Про ади-
ге (касогів, папагів, зіхів) немає жодного слова. Правдоподібно, арабський
географ не знав про їх існування. Ал-Ідрісі відніс до аланських володінь не
тільки землі Кавказької Аланії, а й території адигів, кабардинців, убихів,
шапсугів. Свідчення ал-Ідрісі про частину Надчорномор’я є цікавим тільки
з огляду історії історичної думки19.
Ми дійшли наступних висновків. 1) Міста Русійа та Хазарійа є вигад-
кою ал-Ідрісі. 2) Похід турків-сельджуків на Судак відбувся близько 1230 р.
як одна з двох кампаній проти володінь Трапезундської імперії ромеїв.
Руси та кипчаки не брали участі в обороні Судака. 3) Участь кипчаків у вій-
ні, як і данина від князя русів, – вигадка Ібн Бібі.
Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України
18 Коновалова И. Г. Ал-Идриси… –
С. 118, 218; Могаричев Ю. М., Сазанов А. Ю.
Крымская Хазария Х–XI вв. Хазарский ан-
клав в Крыму или историографический
миф // Хазарский Альманах. – Киев; Харь-
ков, 2012. – Т. 10. – С. 135–138; Пріцак О.
Коли і ким було написано... – С. 210–211;
Князький И. О. Кумании южнорусских
степей в свете истории миграции тюрк-
ских народов в XI веке // Сборник матери-
алов международной научной конферен-
ции “Кипчаки Евразии: история, язык и
письменные памятники’’, посвященный
1100 летию Кимекского государства в
рамках Дней тюркской письменности
и культуры. – Астана, 2013. – С. 107; Чха-
идзе В. Н. Феофано Музалон… – С. 157;
Волков И. В. Вымышленные города Чер-
ная и Белая Кумании (о возможностях
сравнительного анализа средневековых
письменных источников и карт) // Про-
блемы всеобщей истории. – Армавир,
1998. – Вып. 4. – С. 15–17.
19 Бубенок О. Б. Аланські купці на Ве-
ликому Шовковому шляху // Східний
Світ. – Київ, 2013. – № 1. – С. 99–114; Кон-
стантин Багрянородный. Об управле-
нии империей / Перевод под редакцией
Г. Г. Литаврина, А. П. Новосельцева. – Мо-
сква, 1991 – Глава 42 // – Веб-публікація з
веб-сайту ’’Восточная литература’’. http://
www.vostlit.info/Texts/rus11/Konst_Bagr_2/
index.phtml?id=6412 – Назва з екрана; Ко-
новалова И. Г. Ал-Идриси… – С. 118.
|