Дослідження городища літописного Звенигорода і його околиць у ХІХ столітті

Стаття присвячена розвитку польових археологічних досліджень у Звенигороді в ХІХ ст. Простежено шлях від несистематичного збирання випадкових знахідок до методичних археологічних досліджень. Викладено результати польових досліджень, які провели Ізидор Шараневич та Іван Билинкевич на городищі і пр...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Гупало, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2014
Schriftenreihe:	Княжа доба: історія і культура
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94019
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Дослідження городища літописного Звенигорода і його околиць у ХІХ столітті / В. Гупало // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 350-359. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94019
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-940192016-02-06T03:01:43Z Дослідження городища літописного Звенигорода і його околиць у ХІХ столітті Гупало, В. Стаття присвячена розвитку польових археологічних досліджень у Звенигороді в ХІХ ст. Простежено шлях від несистематичного збирання випадкових знахідок до методичних археологічних досліджень. Викладено результати польових досліджень, які провели Ізидор Шараневич та Іван Билинкевич на городищі і прилеглій території. Analysis of the development of the field archaeological research in Zvenyhorod in XIX century is presented in the paper. Transition from unsystematic casual finds to methodical archaeological research is shown. The result of field researches carried out by Isydor Sharanevych and Ivan Bylynkevych on the hillfort and outskirts of them are presented. 2014 Article Дослідження городища літописного Звенигорода і його околиць у ХІХ столітті / В. Гупало // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 350-359. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94019 [904:67](477.83)“18” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Стаття присвячена розвитку польових археологічних досліджень у Звенигороді в ХІХ ст. Простежено шлях від несистематичного збирання випадкових знахідок до методичних археологічних досліджень. Викладено результати польових досліджень, які провели Ізидор Шараневич та Іван Билинкевич на городищі і прилеглій території.
format	Article
author	Гупало, В.
spellingShingle	Гупало, В. Дослідження городища літописного Звенигорода і його околиць у ХІХ столітті Княжа доба: історія і культура
author_facet	Гупало, В.
author_sort	Гупало, В.
title	Дослідження городища літописного Звенигорода і його околиць у ХІХ столітті
title_short	Дослідження городища літописного Звенигорода і його околиць у ХІХ столітті
title_full	Дослідження городища літописного Звенигорода і його околиць у ХІХ столітті
title_fullStr	Дослідження городища літописного Звенигорода і його околиць у ХІХ столітті
title_full_unstemmed	Дослідження городища літописного Звенигорода і його околиць у ХІХ столітті
title_sort	дослідження городища літописного звенигорода і його околиць у хіх столітті
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2014
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94019
citation_txt	Дослідження городища літописного Звенигорода і його околиць у ХІХ столітті / В. Гупало // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 350-359. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.
series	Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv	AT gupalov doslídžennâgorodiŝalítopisnogozvenigorodaíjogookolicʹuhíhstolíttí
first_indexed	2025-07-07T00:02:13Z
last_indexed	2025-07-07T00:02:13Z
_version_	1836944231298498560
fulltext	Віра ГУПАЛО ДОСЛІДЖЕННЯ ГОРОДИЩА ЛІТОПИСНОГО ЗВЕНИГОРОДА І ЙОГО ОКОЛИЦЬ У ХІХ СТОЛІТТІ У добу Просвітництва, що породила всезагальний європейський рух за збереження пам’яток давнини, як нова наука поставала археологія ста- рожитностей, оповита серпанком романтизму. Спалах зацікавленості ма- теріальними рештками зниклих цивілізацій на теренах Галичини при- падає на початок ХІХ ст. і відтоді розпочинається поступове систематичне формування фундаменту якісно нових знань для пізнання найдавніших історичних процесів у суспільстві. Актуальність проблеми породжувала й визначала форми організації наукових товариств, покликаних накреслити напрями пошуків давніх артефактів, акумулювати та переосмислити нові знання. Так, на початку ХІХ ст. у Львові створюється Цісарсько-королівська Служба консерваторів Східної Галичини, діяльність якої обумовлювалася відповідними законодавчими актами. Одними з перших були декрети ав- стрійського уряду від 28 грудня 1818 р., 3 квітня 1827 р., 15 червня 1846 р., згідно з якими заборонялося вивозити за межі країни старожитності, “во- лодіння якими приносить державі славу і гордість, оскільки усі ці пред- мети є творінням майстрів і митців, що їх уже немає серед живих (пере- клад – В. Г.)”1. Уже в першій половині ХІХ ст. засновано Науковий інститут ім. Оссолінських (1817), музей ім. Любомирських (1823), музей ім. Діду- шицьких (1845). У другій половині століття у Львові створено Археологічне товариство (1876), виникла низка державних та громадських установ (му- зеї, архіви, бібліотеки), діяльність яких була спрямована на примноження і збереження старожитностей2. Перші кроки наукових інституцій, окрім реставраційних робіт, характеризуються збиральництвом, втім і викопних матеріалів, виявлених випадково. Надалі, завдяки зусиллям краєзнавців і численного грона любителів старовини, які усвідомлювали важливість збереження археологічних знахідок, поступово формувалися колекції ре- чових матеріалів відомих культурно-наукових осередків Галичини: Музею Народного Дому (1873), кабінету археології Львівського університету (1876), Музею Ставропігійського інституту (1889), Музею Наукового товариства 1 Demetrykiewicz W. Konserwatorstwo dla zabytków archeologicznych // Studium ze stanowiska dziejów kultury i nauki porów- nawczej prawa. – Kraków, 1886. – S. 59. 2 Булик Н. З історії археологічних до- сліджень у Східній Галичині в ХІХ – на початку ХХ ст. // Матеріали і досліджен- ня з археології Прикарпаття і Волині (далі – МДАПВ). – Львів, 2006. – Вип. 10. – С. 298–317. УДК [904:67](477.83)“18” 351ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ГОРОДИЩА ЛІТОПИСНОГО ЗВЕНИГОРОДА… ім. Ш евченка (1893)3. У 1861 р. у Львові науковий інститут ім. Оссолінських вперше організував виставку старовинних предметів на базі музею ім. Лю- бомирських. У наступні роки виставки стали традиційною формою популя- ризації старожитностей4. У 1885 р. у Львові відбулася знаменна подія – з’їзд археологів, до відкриття якого спільними зусиллями польських та україн- ських вчених приурочена археологічна виставка. На самому з’їзді підвели підсумки багаторічних досліджень на Покутті, Поділлі та в Побужжі5. Окреслюючи в загальних рисах основні етапи становлення археології як науки, необхідно відзначити, що вона розвивалася від стихійного хао- тичного збирання стародавніх предметів до цілеспрямованого здобування та дослідження археологічних артефактів з наступним переходом до кон- цептуальних побудов, завдань, прогресування методичних засад. Коли у контексті цих трансформацій відбулося зацікавлення старожит- ностями зі Звенигорода – сказати важко. Судячи зі ступеню насичення арте- фактами культурного шару, давні предмети в межах села мешканці знаходили постійно впродовж століть, особливо під час польових чи земельно-будівель- них робіт. Найдавніші відомості про масовий характер знахідок відображено у календарі Станіслава Дуньчевського6 за 1749 р. Йшлося про перше широко- масштабне перепланування центральної частини княжого Звенигорода, здій- снене у зв’язку з побудовою замку Адама Сенявського (†1726), каштеляна кра- ківського, гетьмана великого коронного, львівського старости. Земляні роботи, на думку дослідників, розпочато ще при житті батька Адама – Миколая Єро- німа Сенявського (†1683)7. Вражаюча кількість знахідок (передусім поховань) викликала зацікавлення гетьмана, який доручив дослідити історію Звениго- рода. У підсумок цих пошуків у нову в’їзну браму вмуровано пам’ятну плиту з вирізьбленим латиною написом, витриманим у бароковому стилі роман- тично-патріотичної риторики, притаманної добі сарматизму. Крім літопис- них подій, поданих за Яном Длугошем, повідомлялося й про знахідки, втім 3 Janusz B. Kultura przedhistoryczna Po- dola Galicyjskiego. – Lwów, 1914. – S. 1–34; Булик Н. Археологічні колекції у музеях Львова (1823–1914) // МДАПВ. – Львів, 2008. – Вип. 12. – С. 407–428. 4 Przewodnik wystawy starożytniczej Lwowskiej w r. 1861. – Lwów, 1861; Katalog wystawy Archeologicznej i Etnografi cznej we Lwowie 1885 r. – Lwów, 1885; Шаране- вич И. Каталог археологическо-библио- графической выставки Ставропигийского института во Львове. – Львов, 1888; Pawło- wicz B. Wystawa archeologiczno bibliogra- fi czna Instytutu Stawropigijskiego // Prze- wodnik Naukowy i Literacki. – Lwów, 1888; Katalog wystawy zabytków starożytnych we Lwowie w r. 1894. – Lwów, 1894; Булик Н. До питання про формування археоло- гічної науки в Галичині у ХІХ столітті // МДАПВ. – Львів, 2005. – Вип. 9. – С. 378. 5 Katalog wystawy Archeologicznej…; Булик Н. Наукові з’їзди ХІХ ст. та участь у них львівських археологів // МДАПВ. – Львів, 2007. – Вип. 11. – С. 387–393. 6 Станіслав Дуньчевський (1701–1767) – професор кафедри астрономії і матема- тики, згодом декан Замойської Академії (1724–1767), управитель тамтешньої дру- карні. 7 Schneider A. Dźwinogród pod Lwo- wem i jego dawne historyczne znaczenie // Dodatek miesięczny do Gazety Lwow- skiej. – Lwów, 1872. – T. 3, zesz. 2. – S. 226; Nestorow R. Jan Kampenhauzen. Inżynier na usługach hetmana Adama Mikołaja Sieniawskiego // Fides ars scientia. Studia dedykowane pamięci Księdza Kanonika Augusta Mednisa. – Tarnów, 2008. – S. 322. 352 Віра ГУПАЛО і поховання у кам’яному саркофазі. Старожитності, виявлені під час цьо- го грандіозного будівництва, як, зре- штою, і предмети, виорані на полях упродовж наступних ста п’ятдесяти років, безслідно втрачені, оскільки “ера колекціонерства” ще не настала. Інший кам’яний саркофаг знай- дено у середині ХІХ ст. Відомості про це записали в парафіяльному протоколі церкви св. Миколая. Од- нак про місце знахідки і її подаль- шу долю нічого не повідомлялося8. Про підхід до звенигородських знахідок як наукових артефактів є підстави говорити лише від другої половини ХІХ ст. Чи не вперше для підкріплення історичних висновків щодо місцезнаходження літопис- ного Звенигорода Василь Ільниць- кий відкликався до повідомлення про знахідки, як сучасні йому, так і при будівництві замку А. Сенявського. Копія напису з пам’яткової плити у замкових воротах зберігалася в архіві звенигородської церкви, настояте- лем якої в середині ХІХ ст. був о. Григорій Савчинський. До пароха селяни також зносили випадкові знахідки, втім і наконечник стріли та острогу, ви- явлено якраз на час відвідин В. Ільницьким Звенигорода9. Окрім того, присвячена Звенигородові праця В. Ільницького спонукала любителів старовини збирати не тільки предмети, а й перекази про давні події, легенди, описувати все, що стосувалося історії місцевих звичаїв (тра- диції у щоденному побуті, проведенні свят, особливості народного вбрання тощо). Одним з перших такі відомості зібрав о. Г. Савчинський10. Ці матері- али згодом використав Венедикт Площанський у зведеній праці про деякі села Галицької Русі. У поданій всебічній характеристиці Звенигорода при- вертають увагу нотатки про руїни мурованої князівської церкви, місцезна- ходження якої позначене невеликим кам’яним хрестом; автор відзначив й 8 Пастернак Я. Княжий Звенигород // Літературно-науковий додаток “Нового Часу”. – Львів, 1938. – 6 січня; Його ж. Ар- хеологія України. Первісна, давня та се- редня історія України за археологічними джерелами. – Торонто, 1961. – С. 645. 9 Ильницкий В. Стародавныи галицкїи городы. Стародавный Звенигородъ. – Львовъ, 1861. – Ч. 1. – С. 22. 10 Савчинський Григорій Онуфрійович народився 26.12.1802 р. в с. Дуплиськах Заліщицького р-ну Тернопільської обл. Після закінчення Львівської духовної се- мінарії був священиком у селах Княги- ничі (1833–1834) і Виспа (1834–1857) на Рогатинщині, Звенигороді (1857–1888), очолював Бібрський деканат. Культур- ний діяч, письменник. Друкував свої твори у газеті “Зоря Галицька”. Помер у 1888 р. і похований у Звенигороді: Тар- навський Л. О., Тарнавський В. Л. Родовід Савчинських. – Львів, 2011. – С. 9–15. о. Григорій Савчинський 353ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ГОРОДИЩА ЛІТОПИСНОГО ЗВЕНИГОРОДА… існування невисоких пагорбів, могилок, на його гадку, ймовірно, насипаних людською рукою. Численні сліди стародавніх пам’яток простежувалися й довкруги Звенигорода – “розличныи высыпанныи валы, якъ отъ Романова, и… великіи могилі, якъ въ Николаеве”11. Згадав В. Площанський і про ви- копані предмети, передусім зброю. Назагал, зміни у суспільстві12 обумовлювали й зміни у ставленні на- селення до знахідок. Виорані чи викопані предмети вже не викидалися, а передавалися представникам місцевої інтелігенції – вчителям, лікарям, священикам, дещиця потрапляла до музеїв. До найдавніше виявлених артефактів (з відомих на сьогодні) належать речі, викопані у Звенигороді на території замчища і передані спершу до музею при бібліотеці іме- ні Оссолінських, а потім музею ім. Любомирських: фрагмент срібного ланцюжка, дві золоті обручки, фрагмент срібної пряжки, пошкоджена срібна пласка коробочка, що складалася з двох частин і призначалася, ймовірно, для зберігання реліквії13, сталевий перстень, розтятий і за- гострений якби для натягання тятиви, стара пустотіла сережка (колт?), предмет із заліза, т. зв. арпа – зброя римської доби14. Окрім цього, за усни- ми повідомленнями мешканців, серед іншого, знаходили також уламки зброї, обладунків, наконечники стріл15. Вкрай важко, якщо не немож- ливо, встановити імена усіх осіб, які цікавилися історією Звенигорода і збирали викопані речі. Наприклад, половинку бронзового релікварію (фрагмент енколпіона?) подарував музею ім. Любомирских Олександр Вибрановський16. До музею Народного Дому переказував знахідки о. Г. Савчинський, а також о. Іван Билинкевич, який передав срібну підвіску у вигляді півмісяця, знайдену випадково в с. Дмитровичі поблизу Звени- города17, що її Володимир Антонович інтерпретував як підвіску княжої доби18. Достовірно відомо, що приватну колекцію цікавих артефактів зі Звенигорода зібрав у селян Михайло Грушевський. Більшими збірками 11 Плошанский В. Некоторые села Га- лицкой Руси // Литературный сборникъ издаваемый Галицко-Русскою Мати- цею. – Львов, 1870. – С. 42–43. 12 На першу половину ХІХ ст. припа- дає поява перших об’ємних колекцій ар- хеологічних старожитностей аристокра- тични меценатів Галичини (Мєчислав Потоцький, Юрій та Генріх Любомир- ські, Володимир Дідушицький, Юзеф Оссолінський, Леон Сапєга та інші). У наступні десятиліття це викликало хви- лю послідовників у широких колах гро- мадськості на місцях. 13 Katalog muzeum imienia Lubomir- skich. – Lwów, 1877. – S. 16–17, 27. 14 Знайдена у 1862 р.: Плошанский В. Некоторые села... – С. 43. 15 Schneider A. Dźwinogród pod Lwowem i jego dawne historyczne znaczenie // Do- datek miesięczny do Gazety Lwowskiej. – Lwów, 1872. – Т. 3, zesz. 2. – S. 233–234. 16 Katalog muzeum imienia Lubomir- skich. – S. 27. 17 Janusz B. Zabytki przedhistoryczne Galicyi Wschodniej. – Lwów, 1918. – S. 42; Билинкевичъ И. Незабвенной памяти д-ра Исидора Ив. Шараневича, професора Львовскаго университета, сеніора Став- ропигіи во Львове, посвящаетъ о. Іоаннъ Семеновичъ Билинкевичъ 1929 г. Въ 100-летнюю годовщину его рожденія // Временник Ставропигійскаго институ- та. – Львов, 1929. – С. 115. 18 Билинкевичъ І. Несколько памятокъ изъ древле-княжеского русского города Звенигорода // Временникъ Ставропи- гійскаго института. – Львов, 1899. – С. 128. 354 Віра ГУПАЛО володіли представники місцевої звенигородської інтелігенції – о. І. Би- линкевич, чиновник Фінансової стражі Л. Стемпуркський, вчитель і ди- ректор школи Микелита. Він, зацікавивши школярів у збереженні ви- падково викопаних предметів, скуповував такі від них на власні кошти. У його збірці знаходилися три олов’яні печатки, знайдені на пришкільно- му городі. Ці речові матеріали згодом впровадив до наукового вжитку М. Грушевський19. Незабаром збірка поповнилася новими знахідками, серед яких крем’яна пилочка (серп?), два кам’яні натільні хрестики (цілий і ула- мок), фрагменти скляних браслетів, зворотна частина енколпіона з зобра- женням Богородиці на середхресті, оточеної святими у колах на кінцях рамен (довжина виробу 10 см, ширина 6 см), а також срібні монети XVIII ст.20. Однак не так все було безхмарно зі збиранням знахідок. Вболіваючи над їх долею, М. Грушевський у 1899 р. писав: “…вони стали предметом уваги й збирання тільки в кількох останніх роках, а й тепер частина їх іде по руках і затрачується, так що зібране мною дає лише властиво приклад того, що знаходиться в старім Звенигороді”21. Підживлювала затухаючий інтерес громадськості до старожитностей низка сенсаційних знахідок, що траплялися час від часу на теренах Галичини22. Ці відкриття розбурхували на мить суспільство та наукову спільноту і висту- пали тим фактором, що активізував цілеспрямовані обстеження місцевостей, пошуки нових пам’яток та їх розкопки. У цьому контексті таким імпульсом, що привернув увагу, зокрема, до давніх княжих міст, були дослідження у Га- личі і його околицях23, де впродовж 1882–1888 рр. члени Львівської Ставропігії Антін Петрушевич, Ізидор Шараневич та отець Лев Лаврецький відкрили і досліджували фундаменти галицьких храмів (св. Спаса, св. Пантелеймона, св. Миколая, монастиря св. Іллі) та ґрунтові могильники24. На запрошення Ставропігійського інституту участь у цих працях брав проф. В. А нтонович, 19 Грушевський М. Звенигород Галиць- кий // Записки Наукового товариства імені Шевченка (далі – ЗНТШ). – Львів, 1899. – Т. 31. – С. 1–28. 20 No£ K. Dźwinogród // Tydzień. – Lwów, 1906. – Nr 10–11. – S. 80–81. 21 Грушевський М. Звенигород... – С. 15. 22 1848 р. – кам’яний ідол Святовида біля с. Городниця Гусятинського р-ну на Тернопільщині (Potocki M. Wiadomość początkowa [W:] Wiadomość o bożysz- czu słowiańskim znalezionym w Zbruczu r. 1848 // Rocznik Towarzystwa Naukowe- go z Uniwersytetem Jagiellońskim złączo- nego. Odział Sztuk i Archeologii. – Kraków, 1851. – Zesz. 1. – S. 3–16), 1878 р. – скарб золотих прикрас VIII–VII ст. до н. е. біля с. Михалків Борщівського р-ну на Тер- нопільщині (Przybysławski W. Dwa złote skarby w Michałkowie // Teka konserwa- torska. – Lwów, 1900. – R. 2I. – S. 31–43). 23 Прикладом такого паломництва є замітка невідомого автора (найімовірні- ше, члена Львівського політехнічного то- вариства) про відвідини місця розкопок і оглядини відкритих давніх фундаментів: NN. Wycieczka do Załukwi, Halicza i na Kryłos // Dźwignia. – Lwów, 1882. – Rocz- nik 6. – Nr 11. – S. 164–165. 24 Шараневич І. Указанія в писаных ис- точниках и особенно в документах и ак- тах до археологических исследованій. Речь на археологическом съезде по при- чине выставки предметов с Галича. – Га- лич; Львов, 1886. – Ч. 1–2. – С. 1–35; Его же. Известіе о результате изследовательных разкопок в рубежах древнекняжеского города Галича предпринятых в гг. 1886– 1887. – Львов, 1887. – 8 с.; Булик Н. З іс- торії археологічних досліджень у Схід- ній Галичині в ХІХ – на початку ХХ ст. // МДАПВ. – Вип. 10. – С. 306–307. 355ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ГОРОДИЩА ЛІТОПИСНОГО ЗВЕНИГОРОДА… який приїхав з Києва. Отримані результати спонукали дослідників звернути увагу на другу княжу столицю у Галицькій землі – Звенигород. У 1885 р. І. Шараневич та В. Антонович приїхали до Звенигорода на за- прошення о. І. Билинкевича (на той час пароха сусідніх Дмитрович)25, який показав насамперед місце, де знайшов керамічні плитки та людські кістки. Ці знахідки виявлено на околиці села поблизу млина, де на городі родини Паливодів вкопано старий кам’яний хрест, встановлений, згідно з тверджен- нями місцевих мешканців, на місці давньої церкви26. О. І. Билинкевич опи- суючи це місце, вказував, що хрест (на його думку – церква) розташований на відстані приблизно тисячі кроків на схід від валів городища, на рівнині, що простягається до села Романова27. Окрилений досягненнями в Галичі, 8 серпня І. Шараневич розпочав розкопки. Під хрестом відкрили тілопо- кладення (без домовини). На городі вдови Марини Паливоди і її пасерба Луки Паливоди розкопали кілька підплитових поховань із зруйнованими тілопокладеннями. Щодо керамічних плиток, то окрім зразків, переда- них о. І. Билинкевичу, їх знахідки були настільки численними, що на обі- йсті Паливодів трикутними і прямокутними зразками виклали хідник. У шопі ж на глибині біля 75 см розкопали невеликий камінь-моноліт, вагою до 15 центнерів. На поверхні каменю, який, як припускали дослідники, міг слугувати очепом дверей (одвірком), простежувався якийсь знак, подібний на “курячі лапки” – здогадно, позначка майстра-каменяра. На іншій частині городу збереглися рештки фундаменту, більшу частину каміння з якого за декілька років до того вибрали сусідні господарі для льохів. У межах розко- пу знайдено, серед іншого, срібну бляшку, оздоблену в стилі княжих часів28. Зазначені роботи були лише попереднім обстеженням. Розкопки пла- нувалося продовжити восени, коли селяни мали зібрати врожай городи- ни і коли можна було сподіватися на фінансову допомогу від сейму. Однак жодної грошової дотації від держави ні того, ні в наступні роки археологи не отримали. О. І. Билинкевича з І. Шараневичем пов’язували довгі роки теплої дружби і тривалої співпраці, особливо плідної в період, коли священик став настоя- телем церкви св. Миколая у Звенигороді (1888–1902), успішно продовживши 25 О. Іван Семенович Билинкевич на- родився 11 квітня 1856 р. в с. Рукомиш Бучацького р-ну Тернопільської обл., на- вчався у Львові в Академічній гімназії. Після закінчення у 1879 р. Духовної семі- нарії був священиком у Лапчині (1880), Толмачику (1880), Пасічній (1880–1881), Щирці (1891–1883). Парох у Дмитрови- чах (1883–1888), Звенигороді (1888–1902), Грибовичах (1917–1927). Культурний діяч, історик. Автор низки краєзнавчих праць, втім “О городе Звенигороде”, “Го- родище под Грибовичами близ Львова”: Центральний державний історичний архів України, м. Львів. – Ф. 201 (Греко- католицька митрополича консисторія. м. Львів). – Оп. 1в (Анкети священиків). – Спр. 24, т. 3. – Арк. 19. 26 Билинкевичъ И. Незабвенной памя- ти... – С. 116. 27 Его же. Несколько памятокъ... – С. 128. Церквище знаходилося у північ- но-західній частині урочища Завали, приблизно на тій ділянці, де в межах торгово-культурного комплексу у 1990-х роках функціонував ресторан і магазин (сьогодні спустошені приміщення). 28 Н. П. Раскопки въ древнемъ Звени- городе подъ Бобркою // Слово. – Львов, 1885. – Ч. 75. – С. 2. 356 Віра ГУПАЛО 29 Билинкевичъ И. Незабвенной памя- ти... – С. 117. 30 Там же. – С. 116. Щоправда, М. Гру- шевський писав, що до 1899 р. плита ле- жала біля школи: Грушевський М. Звени- город... – С. 16. 31 Билинкевичъ И. Незабвенной памя- ти... – С. 117. 32 Szaraniewicz I. Cmentarzyska przedhi- storyczne w Czechach i Wysocku w powie- cie brodzkim, odkryte w 1895, 1896 i 1897 // Teka konserwatorska Galicyi Wschodniej. – Lwów, 1900. – S. 2. 33 Janusz B. Zabytki przedhistoryczne... – S. 42. 34 Ejusdem. Z pradziejów ziemi Lwow- skiej. – Lwów, 1913. – S. 36. 35 Szaraniewicz I. Cmentarzysko... – S. 2. 36 Билинкевичъ И. Незабвенной памя- ти... – С. 117. починання о. Г. Савчинського. Тоді І. Шараневич навідувався до села декілька разів. Разом із В. Антоно- вичем та М. Грушевським він обсте- жував руїни монастиря оо. Василіан (знищений 1768 р.) у Підгородищі; піднімалися на г. Камулу, де заува- жили сліди якихось укріплень29. Востаннє І. Шараневич приїж- джав до Звенигорода наприкінці серпня 1896 р. Натхненний надією на майбутні дослідження, о. І. Би- линкевич п оказав ще один кам’яний хрест, як можливе церквище. Хрест знаходився на роздоріжжі («Рос- путьи») поблизу Черніва, на відста- ні біля 4,5 км на схід від городища. Під хрестом виявлено кам’яну плиту завдовжки 1,90–2,00 м. Під нею зна- ходилися урна (з тілоспаленням) та шліфована сокирка з темного граніту чи базальту, завдовжки 10 см і завширшки 5 см при отворі. Знахідки переда- но до Музею Ставропігійського інституту, а кам’яну плиту залишили у Зве- нигороді. За доручення І. Шараневича, о. І. Билинкевич, перевіз її на подвір’я плебанії і замалював30. І Шараневич пробував розгледіти у лініях і рисках, що простежувалися на поверхні, можливе грубе та недосконале зображен- ня смока31. Поховання дослідник ототожнював з висоцькою культурою доби раннього заліза32. Натомість Богдан Януш зазначав, що плита була гладка33, і припускав походження поховального інвентарю з доби неоліту, що, на його думку, було рідкісною знахідкою для цієї території34. І. Шараневич відкопав ще одну плиту (але не відомо, у якому місці), завдовжки 1,90 на 2,00 м, на поверхні якої знаходилося заглиблене зо- браження хрестика; під нею не було жодних знахідок35. У листівці від 23 серпня 1896 р. до о. І. Билинкевича він згадує ще й “столбъ поднесенный (найденный въ Звенигороде” та просить не білити його, “бо стратитъ ста- рину цеху”36. Ізидор Шараневич. Худ. Теодор Демків. Кін. XIX ст. 357ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ГОРОДИЩА ЛІТОПИСНОГО ЗВЕНИГОРОДА… У тому ж 1896 р. М. Грушевський занотував свідчення про випадкові знахідки, виявлені на лівому березі Млинівки, недалеко від замку, “де тра- диція уміщує церквище” – на території східної ділянки городища, побли- зу в’їзду на пагорб Замчища. Там виявлено у значній кількості полив’яні керамічні плитки різної форми: трикутні, прямокутні і фігурні. Відкрито також поховання, у якому над небіжчиком був викладений наче хрест із трьох прямокутних і дев’яти трикутних плиток. Усе це, на думку вченого, вказувало на їх вторинне використання37. Однак, незважаючи на поступ у вивченні давнини Звенигорода, споді- вання о. І. Билинкевича на продовження археологічних досліджень розвія- лися з призначенням І. Шараневича Державним консерватором історичних пам’яток Східної Галчини (1897)38 та членом-кореспондентом Центральної Комісії пам’яток мистецтва історії у Відні. Нові обов’язки, які було покла- дено на І. Шараневича, дозволяли йому розширити коло своєї діяльності на територію усієї Східної Галичини і при цьому акумулювати інформа- цію про всі давні пам’ятки на цих теренах та популяризувати відкриті ста- рожитності в середовищі наукової спільноти у Європі. У контексті тісної співпраці з Центральною Комісією пам’яток мистецтва та історії, вчений надіслав до Відня низку різних археологічних предметів з пам’яток Східної Галичини, серед яких монети та кам’яний саркофаг із Звенигорода39. Отож, починаючи від 1897 р., о. І. Билинкевич продовжив самостійно обстежувати місця нових знахідок як у самому Звенигороді, так і в най- ближчих околицях. Певним стимулом у пошуках слідів княжих церков виступили арте- факти, виявлені біля новозбудованої школи, які породили низку домислів і гіпотез. До будівництва цей терен займало панське поле, на якому, згідно з місцевими переказами, знаходилося давнє церквище, а нижче від нього – могила, яку “трогати не годится”. Поле обміняли на ділянку для школи. На місці могили заклали будинок для вчителя. Натомість рештки кам’яного фундаменту не зачіпали і коли збудували школу, ці руїни так і залишалися на своєму місці – в 100 м на схід від школи40. 19 травня 1897 р. служниця під час копання шкільного городу знайшла три олов’яні підвісні печатки, одна з яких – київського митрополита Костянтина з грецьким написом41. Вчи- тель Микелита згодом передав останню на збереження до церкви. У 1898 р. о.І. Билинкевич зосередився на обстеженні місцевості довкола центральної частини Звенигорода. Його увагу привернуло урочище Ост- рів поблизу сусіднього села Коцурова на відстані “чверть години ходу від 37 Грушевський М. Звенигород... – С. 4, 26. 38 Булик Н. Формування української археології в Галичині у ХІХ столітті: Іси- дор Шараневич (1829–1901) // МДАПВ. – Львів, 2009. – Вип. 13. – С. 316. 39 Ваврикъ В. Р. Основныя черты лите- ратурной деятельности Исидора Ивано- вича Шараневича // Временникъ Ставро- пігійскаго Института съ месяцесловомъ на 1930 г. – Львов, 1929. – С. 91. 40 Билинкевичъ І. Несколько памя- токъ... – С. 129. 41 Грушевський М. Печатка м. Констан- тина з Звенигорода // ЗНТШ. – Львів, 1898. – Т. 22., кн. 2. – С. 1–2; No£ K. Dźwi- nogród // Tydzień. – Lwów, 1906. – Nr 10– 11. – S. 80. 358 Віра ГУПАЛО г ородища на схід”. На незначному підвищенні, що здіймалося серед мочар, йому вдалося натрапити на скупчення значної кількості різнокольорових монохромних полив’яних керамічних плиток. Найімовірніше, він провів шурфування, оскільки на глибині понад 1 м відкопав 15 цвяхів. На північний захід від городища, на схилах пасма, що з півночі оточує Звенигородську долину, над р. Горожанкою, у місці, докладніше не окрес- леному, о.І. Билинкевич досліджував рештки церкви, довкола якої виступа- ли тілопокладення. Невідомо чи проводилися тут розкопки, чи поховання були відкриті випадково, але парох відзначав, що кістки покійників були добре збережені, а руїни будівлі відрізнялися від деструкцій раніше обсте- жених церков. На цій підставі він припускав, що храм не належав до давніх часів. Тут, на його думку, стояла парафіяльна церква св. Миколая42 – попе- редниця храму, збудованого у 1759 р. Цей погляд поділяв М. Грушевський43. О. І. Билинкевич оглядав і віддаленіші околиці. На відстані чверть милі на захід від Звенигорода на полі Шоломийському поблизу джерела на схи- лах горбистого пасма він зібрав на поверхні уламки кахель. Там же пастухи знайшли срібні та мідні монети часів шведського короля Густава Адольфа (1629–1634), загорнуті у шматинку, що розпалася. Ці знахідки підтверджу- вали місцеву легенду, згідно з якою тут знаходився монастир, судячи із зна- хідок, – з доби пізнього Середньовіччя. У 1902 р. о. І. Билинкевич виїхав зі Звенигорода і вивчення старожит- ностей (хоча аматорське, але систематичне) у ньому припинилося. Отже, різнопланові роботи І. Шараневича, В. Антоновича, М. Грушев- ського й о. І. Билинкевича – єдині наукові дослідження у Звенигороді напри- кінці ХІХ ст. Однак присутність представників Ставропігійського інституту та їх наукова діяльність на території Звенигорода і його околицях мали свій позитивний бік. Відтоді місцеві мешканці передавали випадкові знахідки, здебільшого, до Ставропігійського музею. Це знайшло відображення й на Археологічно-бібліографічній виставці, що зорганізував Ставропігійський інститут у 1888 р., на якій показано немало стародавніх предметів – як зі зна- хідок І. Шараневича, так і випадкових – зі Звенигорода44. Уявлення про ар- хеологічні матеріали, передані на збереження до Музею Ставропігійського інституту у другій половині ХІХ ст., дає їх ретельний опис М. Грушевського. Дослідник зробив спробу систематизувати колекцію за матеріалом знахідок: вироби із каменю (відбійники, сокирки, наконечники стріл, ножі, скребки праісторичної доби; ранньосередньовічні пряслиця з рожевого овруцького шиферу), бронзи (наконечники списа і стріли, фібули, світильник, монети – римського періоду; скроневі кільця, персні, браслети – княжої доби), скла (персні, браслети, намистинки – княжої доби). Окремо виділено предме- ти, пов’язані з християнством (олов’яні печатки і пломби зі зображеннями 42 Церква функціонувала ще у 1705 р., про що свідчить напис на знаному в лі- тературі напрестольному хресті, який тоді подарував до своєї родинної церкви ігумен київського Межигірського монас- тиря Філарет Кощаковський: Грушев- ський М. Звенигород... – С. 27. 43 Грушевський М. Звенигород... – С. 5. 44 Шараневичъ И. Каталогъ археоло- гическо-библіографической выставки Ставропигійского института въ Львове. – Львовъ, 1888. 359ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ГОРОДИЩА ЛІТОПИСНОГО ЗВЕНИГОРОДА… святих, натільні хрестики й медальйони, енколпіони та полив’яні кераміч- ні плитки від церковної долівки)45. Власне ці матеріали, а також приватні збірки звенигородського пароха о. І. Билинкевича та вчителя Микелити, по- служили підґрунтям при вирішенні проблеми локалізації літописного Зве- нигорода. Увесь попередній розвиток археології старожитностей у значній мірі обумовив появу праці М. Грушевського, присвяченої Звенигороду. Ця невеличка за обсягом, але насичена неспростовними науковими аргумен- тами стаття стала тим фактором, який не лише завершив майже столітню дискусію про локалізацію літописного міста, а й засигналізував, наскільки це було можливе на наявному речовому матеріалі, високий рівень розвитку матеріальної культури міста княжої доби. Водночас важко переоцінити пер- ші кроки цілеспрямованого дослідження території, де був розташований дитинець, пригороди та передмістя Звенигорода. Фіксування слідів церков та цвинтарів княжої доби – це той, здебільшого вже втрачений, неоцінен- ний матеріал, який окреслював канву планувальної структури давнього го- рода. Натомість, виявлені рештки поселень на ближніх і дальніх околицях сигналізували значні масштаби історичного міста. Підсумовуючи, належить наголосити, що впродовж ХІХ ст. у досліджен- нях Звенигорода осягнуто декілька найважливіших здобутків: насамперед остаточно встановлено місцезнаходження літописного міста, пов’язаного з політичними подіями на теренах Галицької землі; з’ясовано, що воно займа- ло значну площу, в межах якої існувало декілька храмів та кладовищ; вража- юча кількість зібраних різноманітних знахідок вже не залишала жодних сум- нівів у тому, що власне це місто було осередком Звенигородського князівства. Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України 45 Грушевський М. Звенигород... – С. 1–27. Серед речей, які не ввійшли до опису М. Грушевського, були ще: уламок залізного знаряддя, фрагмент бронзової застібки із зображенням Христа, мідна монета з зображенням юнака і написом на звороті “Iasil-Iasil-Iasil” (римська?), бронзовий медальйон ранньомодерної доби зі святим Іоаном євангелістом і на звороті – Іоаном Непомуком та свинцева печатка зі святим Миколаєм і написом на звороті “Г(оспод)и помози (рабу) своему Васили”: Свенцицкій Ил. С. Опись музея Ставропигійскаго института во Львове. – Львовъ, 1908. – С. 218–239.

Дослідження городища літописного Звенигорода і його околиць у ХІХ столітті

Institution

Ähnliche Einträge