Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр.
Досліджується специфіка розвитку народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х років. Простежені особливі трансформації релігійного елемента у календарній та родинній обрядовості українців, у сприйнятті народною свідомістю буденних реалій совєтської дійсності, подій часу 193...
Saved in:
| Date: | 2012 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2012
|
| Series: | Народознавчі зошити |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94308 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр. / В. Дяків // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 975-994. — Бібліогр.: 65 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94308 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-943082016-02-12T03:02:00Z Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр. Дяків, В. Статті Досліджується специфіка розвитку народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х років. Простежені особливі трансформації релігійного елемента у календарній та родинній обрядовості українців, у сприйнятті народною свідомістю буденних реалій совєтської дійсності, подій часу 1930-х рр. — терору, колективізації, голодомору. Традиційні у своїй основі, розглянуті специфічні прояви народної релігійності водночас надають нові, особливі мотиви, сюжети, образи та інші етнокультурні компоненти відповідно до особливої суспільно-історичної ситуації того часу. The article brings research-work in specificity of development of Ukrainians’ folk religiosity under conditions of Bolshevist occupation at 1930s. Some peculiar transformations of religious element in Ukrainians’ calendary and familial ritualism, in perception of everyday details of Soviet reality as well as events of 1930s — terror, collectivization, famines by folk consciousness have been traced in the study. Traditional in their basement those specific manifestatios of folk religiousness at the same time add new, especial motives, subjects, images and other ethnocultural components in accordance with then-a-day sociohistorical situation. Исследуется специфика развития народной религиозности украинцев в условиях большевицкой оккупации 1930-х годов. Прослежены особые трансформации религиозного элемента в календарной и семейной обрядности украинцев, в восприятии народным сознанием будничных реалий советской действительности, событий времен 1930-х гг. — террора, коллективизации, голодомора. Рассмотрены специфические проявления народной религиозности, традиционные в своей основе и в то же время приобретающие новые, особые мотивы, сюжеты, образы и другие этнокультурные компоненты в соответствии с особой общественно-исторической ситуацией того времени. 2012 Article Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр. / В. Дяків // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 975-994. — Бібліогр.: 65 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94308 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Дяків, В. Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр. Народознавчі зошити |
| description |
Досліджується специфіка розвитку народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х років. Простежені особливі трансформації релігійного елемента у календарній та родинній обрядовості українців, у сприйнятті народною свідомістю буденних реалій совєтської дійсності, подій часу 1930-х рр. — терору, колективізації, голодомору. Традиційні у своїй основі, розглянуті специфічні прояви народної релігійності водночас надають нові, особливі мотиви, сюжети, образи та інші етнокультурні компоненти відповідно до особливої суспільно-історичної ситуації того часу. |
| format |
Article |
| author |
Дяків, В. |
| author_facet |
Дяків, В. |
| author_sort |
Дяків, В. |
| title |
Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр. |
| title_short |
Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр. |
| title_full |
Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр. |
| title_fullStr |
Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр. |
| title_full_unstemmed |
Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр. |
| title_sort |
специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр. |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94308 |
| citation_txt |
Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр. / В. Дяків // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 975-994. — Бібліогр.: 65 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT dâkívv specifíkanarodnoírelígíjnostíukraíncívvumovahbílʹšovicʹkoíokupacíí1930hrr |
| first_indexed |
2025-07-07T00:39:51Z |
| last_indexed |
2025-07-07T00:39:51Z |
| _version_ |
1836946600876834816 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
Статті У винятково трагічні для українського народу
1930-ті рр. особливого розвитку набували спе-
цифічні прояви народної релігійності. Вони були
своє рідним продовженням хвилі релігійного руху і
пов’язаної з ним духовної творчості українців у
1920-х роках 1. Тоді, коли поневолене російським
комуно-більшовизмом українське селянство шука-
ло рятунку «від лихої дійсности», за словами Оле-
ни Пчілки, «в царині мрій, в тому, що утворила дав-
ня віра» у надприродні сили [47, с. 43]. З приводу
такої потреби українця особливо «у хвилини знеси-
лення, суму, жалю і зневаги» звертатись до вищих
небесних сил, до церкви, де можна було «виливати»
«свої жалі перед Голгофою» і «набиратися сили й
енергії», ще на початку XX ст. зазначав і В. Щер-
баківський [61, с. 10].
Ці слова влучно відображають і часи української
Голгофи 1930-х років. На сьогоднішній час україн-
ські дослідники вже чимало зробили для висвітлен-
ня затабуйованих у підрадянській науці до 1990-х рр.
окремих, дотичних до окресленої теми, питань: ре-
пресивної політики комуно-більшовицького режи-
му у 1930-х рр. відносно українців, вірян, духовен-
ства, селянства. Опубліковано низку архівних і
етнографічно-фольклорних матеріалів з цього при-
воду та відповідних досліджень [43; 10; 35; 16; 3;
27; 49; 9; 45; 39; 28; 51; 29; 33; 58; 11; 32; 13; 37;
36; 57; 40; 64; 62]. А ось, що стосується просте-
ження на основі зазначених та деяких інших, дотич-
них до запропонованої теми, матеріалів і досліджень
специфіки розвитку народної релігійності українців
в умовах більшовицької окупації 1930-х рр., то ця
проблема ще й досі залишається мало й недостат-
ньо дослідженою в етнологічній науці 2. Тому тут
при вирішенні цієї проблеми спробуємо простежи-
ти особливі трансформації релігійного елемента у
календарній та родинній обрядовості українців, у
сприйнятті народною свідомістю буденних реалій
совєтської дійсності, подій часу 1930-х рр. — те-
рору, колективізації, голодомору.
Цікавими є відомості інформаторів з тих часів
(1930-х рр.), які порівнюють певні реалії побуту сво-
1 Питання релігійного руху і пов’язаної з ним духовної
творчості українців в умовах більшовицької окупації
1920-х рр. докладніше розглядаємо в інших своїх дослі-
дженнях [21; 22; 19; 26].
2 Про суспільно-політичні передумови особливих форм
народної релігійності в підрадянській Україні 1930-х рр.
йдеться в окремій нашій статті [23].© В. ДЯКІВ, 2012
Володимир ДЯКІВ
СПЕЦИФІКА НАРОДНОЇ
РЕЛІГІЙНОСТІ УКРАЇНЦІВ
В УМОВАХ
БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ
1930‑х рр.
Досліджується специфіка розвитку народної релігійності
українців в умовах більшовицької окупації 1930-х років.
Простежені особливі трансформації релігійного елемента у
календарній та родинній обрядовості українців, у сприй-
нятті народною свідомістю буденних реалій совєтської дій-
сності, подій часу 1930-х рр. — терору, колективізації,
голодомору. Традиційні у своїй основі, розглянуті специ-
фічні прояви народної релігійності водночас надають нові,
особливі мотиви, сюжети, образи та інші етнокультурні
компоненти відповідно до особливої суспільно-історичної
ситуації того часу.
Ключові слова: народна релігійність, чудо, обряд, релігій-
ний рух, духовна творчість.
володимир ДЯків976
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
го дитинства (тобто перед воєнними лихоліттями
1914 р.) з пізнішою дійсністю — уже в умовах оку-
пації безбожницької совєтської влади. Скажімо, у
розповіді «Сійба», яку записав 10 грудня 1930 р. не-
відомий збирач від 33-річної інформаторки Уляни
Жажки (неписьменної, родом зі с. Добровилля), чи-
таємо: «Як вийде мій батько на поле, положе хрес-
та, що печений з хліба. На середохрестя спечуть із
хліба хрест (права середа) і лежить він до сівби.
Уранці батько встане, нас троє вже надворі, увійде
в хату, всі станемо на коліна, помолимося Богу, а тоді
в поле ідемо за хрестом.
Приїде, серед ниви зробе на землі хреста, поло-
же хрест, печення, перехрестиця і каже: «Уроди,
Боже, скрізь — і там, де сіяти, і там, де не сіяти».
Посіє, а тоді, як довідаєшся, прийдеш, подивиш-
ся, а воно — пшениця як море стоїть!
А теперь! Стук, грюк, з матюками, — тиркають-
тиркають, а воно нічого й не роде!» [57, с. 68—69] 3.
На цьому прикладі красномовно прочитується
згубний вплив тогочасних реалій, подиктованих без-
божницькою політикою совєтського режиму, на тра-
диційні устої народу, на вкорінені форми народної
релігійності. На середині Великого Посту, у середу
на Хрестопоклонному тижні Великого посту, т. зв.
«Середопостя», «Середопустє», «Середохрестя»,
«Хрестці», справді був поширений серед українців,
як і серед східних слов’ян загалом (див.: [6, с. 652]),
звичай пекти «хрещики» (хрестики з тіста), збері-
гати їх на печі і потім використовувати при сіянні
ярини, з відповідними примовками. Як своєрідний
варіант: аналогічне використання при сіянні озими-
ни зерна з різдвяного снопа (діда). Отже, тут спо-
стерігаємо цікавий опис традиційних у календарній
обрядовості українців «зажинків», які, за свідчен-
нями сучасного етнолога Корнелія Кутельмаха на
основі польових обстежень Українського Полісся і
3 Це видання, на жаль, на нашу думку, не позбавлене
певних неточностей, як у передмові, так і викликають
сумніви стосовно автентики деякі подані у ньому тексти
(зокрема на формальному, мовленнєвому рівні), їхня
жанрова атрибуція, а також — недостатньо розпра-
цьований відповідний паспортизаційний аспект. Водно-
час вони становлять певну цінність з погляду історико-
фактографічного. Саме зважаючи на це тут і далі будемо
подекуди покликатися на них. Ці матеріали, як зауважує
упорядник, він почерпнув «з колишніх фондів обмежено-
го користування ІМФЕ АН УРСР» [57, с. 12].
відповідної наукової літератури, вже у 1950-х рр.
виконували українці «тільки як данину традиції» [41,
с. 207]. А перед тим, тим більше у 1930-х рр., такі
традиційні обряди були ще живі у пам’яті народу,
хоча вже виходили з ужитку під згубним впливом
головно совєтської дійсності.
Під цим впливом виходили з ужитку й інші тра-
диційні обряди, звичаї та народна творчість релігій-
ного сюжетно-змістового спрямування. Так зазна-
ли заборони і репресій у той час (1920—1930-ті рр.)
старці (мандрівні жебраки-виконавці), лірники і їх
репертуар, що складався в основному з релігійних,
християнських псальм. Одночасно деформувався,
занепав і майже зник у більшості місцевостей під-
радянської України того часу і традиційний вико-
навський контекст (ярмарок, церковне подвір’я, ву-
лиця) для народних пісень і танців, який викорис-
товувався л ірниками, старцями, іншими
музикантами, дівчатами та хлопцями (див.: [46,
с. 32]). Це ж стосується й інших звичаїв та обря-
дів, наприклад, родинно-побутових, пов’язаних з
народженням, хрещенням, весіллям і похороном лю-
дини; календарних — різдвяних, великодніх, свят-
кувань Храму, вуличних процесій тощо.
Як показують дослідження, традиційні шлюби,
хрестини, похорони, святкування Різдва, Великодня
та інших релігійних свят жорстоко переслідувались
войовничо атеїстичною владою і якщо й відбувались,
то переважно потайки, стараннями самих лише ві-
рян (у тих численних місцевостях, де церкви були
знищені або закриті, чи пристосовані під «світські
громадські заклади», а духовенство — знищене,
арештоване, чи вивезене) і в умовах гострої продо-
вольчої кризи, відсутності будь-яких продуктів хар-
чування. Так, сучасний збирач Антоніна Палагнюк
записала від Романа Івана Самсоновича (1924 р. н.,
у с. Брисі Лохвицького району Полтавської облас-
ті, жив у м. Києві) про мертву тишу, яка охопила
його рідне село у часи колективізації, голодомору,
зрештою й «багато років по тому»: «Майже поло-
вина села померла. Курей, качок і гусей вже давно
було з’їдено. Собак і котів також. Птахів спіймано,
де тільки можливо. Жодної тварини не залишилося
в селі. Їхні голоси раніше завжди зливалися у гомін,
який розносився навкруги. Проте зараз гнітила
тиша. Більше того: до голоду люди завжди співали.
А в ті страшні роки (й багато років по тому) ніхто
977Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр.
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
не співав. Не видно було дітлахів, які раніше грали-
ся й кричали на вулицях. Замість буденного, актив-
ного, гомінкого життя в село прийшла тиша масової
смерті» [46, с. 184].
Подібна думка про занепад традиційних звичаїв
та обрядів у той час та загострення гнітючої духо-
вної атмосфери у суспільстві прочитується і в запи-
сі Ю. Капустіної у 2003 р. від 94-річної Надії Тим-
офіївни Гречаної (за чоловіком — Оленич), уро-
дженки села Демидівка Решетилівського району
Полтавської губернії, яка пізніше проживала у селі
Таранівка Зміївського району Харківської області:
«По голоді в нас вже веснянок більше не співали і
вишиванок не шили… Сиділи носами підпершися»
[14, с. 53]. Підтвердження цьому маємо і в багатьох
інших свідченнях очевидців про ті часи, в тому чис-
лі і серед числа наших польових записів, зроблених
від місцевих старожилів або їхніх родичів у Черка-
щині 4. Багато з них з болем згадують, як «активіс-
ти» руйнували церкву у селі 5, як виганяли священи-
4 Етнографічні матеріали, зібрані 30 червня 2009 р. у
с. Луки Канівського р-ну Черкаської обл. від місцевих
корінних жителів Чупилки Ліди Федорівни (1939 р. н.,
освіта 2 класи, колгоспниця) і Коваленко Надії Тро-
химівни (1922 р. н., освіта 2 класи, колгоспниця); від
місцевої корінної жительки Піскової Марії Сергіївни
(1922 р. н., освіта 7 класів, колгоспниця); у селі Межи-
річ Канівського району Черкаської області від Бонда-
ренко (чи Бондаренчихи) Тетяни Федорівни, 1942 р. н.
(у с. Ставище, Ставищенського р-ну Київської обл.; у
с. Межиріч з 1965 р.), освіта середня спеціальна, мед-
сестра; від корінної місцевої жительки Тищенко Наталії
Корніївної (1932 р. н., освіта вища, вчителька біології);
1 липня 2009 р. у с. Тростянець Канівського р-ну Чер-
каської обл. від Полішко (дівоче Сало) Віри Тімофіївни,
1911 р. н., у с. Тростянець і Павла Дмитровича Поліш-
ка 1916 р. н., с. Грищенці Канівського р-ну Черкаської
обл.; у с. Курилівка Канівського р-ну Черкаської обл. від
Шевченко Ліди Михайлівни, 1938 р. н., у с. Курилівка
Канівського р-ну Черкаської обл., («і діди, і батьки звід-
ти»), освіта середня, колгоспниця.
5 Зап. Володимир Дяків 30 червня 2009 р. у селах Луки
від місцевих корінних жителів Піскової Марії Сергіївни
(1922 р. н., освіта 7 класів, колгоспниця) та Межиріч
від Тищенко Наталії Корніївної (1932 р. н., освіта вища,
вчителька біології) і Бондаренко Тетяни Федорівни
(1942 р. н. у с. Ставище Ставищенського р-ну Київської
обл., з 1965 р. у с. Межиріч, освіта середня спеціальна,
медсестра); 1 липня 2009 р. у с. Тростянець Канівсько-
го р-ну Черкаської обл. від Полішко (дівоче Сало) Віри
Тімофіївни (1911 р. н.) і Полішка Павла Дмитровича
ків з плебанії (як-от Піддубного Федора, який пі-
шов до сусідів жити і там і правив, і говіти туди
приходили, аж поки його «репресірували, забрали» 6),
як переслідували, висилали на Соловки і в тюрми са-
джали невинних людей — «куркулів», священиків
та інших (як, наприклад, місцевого священика Іва-
на Чайку 7). Причиною міг послужити необережний
вислів, як у випадку зі сусідом інформаторки, Сте-
паном, коли, за її словами, на сільських зборах один
чоловік сказав: «Навіки буде Лєнін в наших сер-
цях», а Степан додав: «А Сталін — де? В печін-
ках?». І не встиг Степан прийти додому, як приїха-
ли і забрали його — і «по сьогоднішній день ні ві-
стки, ні чого, де вони його діли… Це таке було в
селі» 8. Інша інформаторка з переказів покійної ма-
тері зазначає, що в ті часи навіть найближчі родичі,
сестри могли бути протилежних, ворожих світогляд-
них переконань (віруючими і «активістами») 9.
Наступні свідчення і думки місцевих старожилів
своєрідно доповнюють наведені міркування. Зокре-
ма, що стосується тогочасних настроїв вірян, які на-
магалися боронити церкви від руйнувань, не допус-
кали активістів до них, вмовляли не руйнувати. А
коли, незважаючи на вмовляння, спротив, крики і
плачі місцевих мешканців, церква таки була зруйно-
вана, «тоді вже» люди стали «німі», бо «таке діло»,
комсомольці «розкидали церкву», а як «нема церк-
ви», то «нема нічого, і всьо, тоді вже люди — німі» 10.
(1916 р. н. у сусідньому селі Грищенці цього ж району);
та багато інших.
6 Зап. Володимир Дяків 30 червня 2009 р. у с. Луки
Канівського р-ну Черкаської обл. від місцевої корінної
жительки Піскової Марії Сергіївни (1922 р. н., освіта
7 класів, колгоспниця).
7 Зап. Володимир Дяків 30 червня 2009 р. у с. Луки Ка-
нівського р-ну Черкаської обл. від місцевої корінної жи-
тельки Коваленко Надії Трохимівни (1922 р. н., освіта
2 класи, колгоспниця).
8 Зап. Володимир Дяків 1 липня 2009 р. у с. Курилівка
Канівського р-ну Черкаської обл. від Забоєнко (дівоче
Ярової) Віри Данилівни, 1928 р. н., у с. Курилівка Ка-
нівського р-ну Черкаської обл., освіта 5 класів, колгосп-
ниця.
9 Зап. Володимир Дяків 30 червня 2009 р. у с. Межиріч
Канівського р-ну Черкаської обл. від Бондаренко (чи
Бондаренчихи) Тетяни Федорівни, 1942 р. н. (у с. Ста-
вище, Ставищенського р-ну Київської обл.; у с. Межи-
річ з 1965 р.), освіта середня спеціальна, медсестра.
10 Зап. Володимир Дяків 1 липня 2009 р. у с. Тростянець
Канівського р-ну Черкаської обл. від Полішко (дівоче
володимир ДЯків978
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
Щоправда, в деяких селах після того, як було зруй-
новано церкву, місцеві люди ще якийсь час гуртува-
лися і ходили пішки паломницькими походами аж до
Києва 11, вочевидь, до Києво-Печерської Лаври, поки
й це не було припинено більшовицькою владою. Тому
то, як зі сумом зазначає інформаторка Шевченко
Ліда Михайлівна (1938 р. н.) зі села Курилівка Ка-
нівського району Черкаської області, попередні, стар-
ші покоління людей, на прикладі односельчан, «дуже
вірующі були», а вже пізніші, такі як її ровесники і
молодші — «то вже не такі, через то, шо тоді, знає-
те, же… політика така, бо таке врем’я було» 12.
Збирач Владислав Паскаленко записав від
Осадчої Устини Юхимівни (1914 р. н.) у селі
Мельниківка Смілянського району Черкаської об-
ласті: «Після голодовки люди стали чуждаться, і
розпад пішов, а потом таке було управління, а по-
том почали бояться друг друга, а по анонімках су-
дили. Ми з чоловіком одкрито говорили тільки
вночі, щоб ніхто не чув, а він був комуніст. Гово-
рити не можна було» [46, с. 118]. Цей же збирач
фіксує і від Масла Михайла Павловича (1911 р. н.)
у селі Квітки Корсунь-Шевченківського району
Черкаської області: «На це воно і йшло, щоб роз-
колоть сім’ю і людей» [46, с. 165].
Подібна духовна атмосфера в українському сус-
пільстві в умовах більшовицької окупації простежу-
ється і на початку 1920-х рр., проте у 1930-х під
впливом трагічних подій того часу вона набуває осо-
бливо гострого напруження. Так, зокрема, Оксана
Сапеляк, розглядаючи «голод 1921 року як чинник
деформаційних процесів в українській сім’ї», слуш-
но зазначає, що «голодомори в Україні, починаючи
із 1921 р., підірвали традиційний уклад української
сім’ї (фізичне і духовне її здоров’я), що внесло кар-
динальні зміни в усі сфери сімейного, відтак націо-
Сало) Віри Тімофіївни, 1911 р. н., у с. Тростянець і Пав-
ла Дмитровича Полішка 1916 р. н., с. Грищенці Канів-
ського р-ну Черкаської обл.
11 Зап. Володимир Дяків 30 червня 2009 р. у с. Межиріч
Канівського р-ну Черкаської обл. від корінної місцевої
жительки Тищенко Наталії Корніївної (1932 р. н., освіта
вища, вчителька біології).
12 Зап. Володимир Дяків 1 липня 2009 р. у с. Курилівка
Канівського р-ну Черкаської обл. від Шевченко Ліди
Михайлівни, 1938 р. н., у с. Курилівка Канівського р-ну
Черкаської обл. («і діди, і батьки звідти»), освіта серед-
ня, колгоспниця.
нального життя, і донині становить нерозв’язану
проблему суспільства» [53, с. 132].
Вже згадані та ціла низка інших матеріалів вираз-
но підтверджують, що народні християнські ритуа-
ли у 1930-х рр. були заборонені владою, а їх вико-
навці жорстоко переслідувались її представниками.
За свідченням Мишко Варвари Андріївни
(1914 р. н.), яке записала Галина Корнієнко у селі
Повстин Пирятинського району Полтавської облас-
ті, «хрестили, як піп був, а як не стало попа, то не
хрестили. Забороняли хрестити після колективіза-
ції. Забороняли в церкву ходить. Активісти не до-
пускали до праці тих, хто ходив. Нишком хрестили»
[46, с. 287, 279]. Антоніна Палагнюк записала від
іншої інформаторки, Сінкевич Олени Володимирів-
ни (1925 р. н.) у селі Воловодівка Немирівського
району Вінницької області про те, як «один військо-
вий похрестив свою дитину, але хтось із села доніс
про це активістам. Вони викликали його, щоб дізна-
тися про це. Військовий відповів, що не він хрестив
дитину, а його теща. Офіцери чи активісти, які до-
питували, не повірили таким поясненням. Що ста-
лося з військовим, невідомо, але двох наступних ді-
тей він уже не хрестив» [46, с. 279].
Незважаючи на офіційну сувору заборону і пере-
слідування влади, цей обряд хрещення продовжував
функціонувати у підпіллі, таємно. У багатьох випад-
ках за відсутності церкви (яка була вже або зруйно-
вана, або закрита чи перероблена під якийсь інший
«громадський заклад») і священика (який на той час
уже був також знищений або вивезений на заслан-
ня, арештований тощо) батьки дитини шукали остан-
нього в інших місцевостях і таємно привозили до себе
додому, де й проводився обряд. Хрещення могло від-
буватись також в іншій місцевості, де ще були церк-
ва і священик, або у церкві, або у хаті священика,
куди батьки привозили дитину. Усе відбувалось над-
звичайно таємно, під час ритуалу прізвища батьків
не називались навіть священикові. Якщо б якийсь
представник влади довідався про це, то батькам за-
грожували неприємності на роботі (не зарахування
трудоднів колгоспникам, наприклад), включно зі
звільненням, а дитині в майбутньому — не зараху-
вання в училище, технікум, інститут, труднощі з пра-
цевлаштуванням тощо. Таким чином часто батьки
просили священиків не робити відповідних записів
про хрещення у свідоцтво, а коли всупереч цьому та-
979Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр.
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
кий запис священик робив, то пізніше це свідоцтво
батьки знищували і зверталися до влади з прохан-
ням відновити нібито загублені документи. В такий
спосіб і дитина була охрещена, і про це не залиша-
лось жодної фіксації (див.: [46, с. 279—280]). Це
ж стосувалося і обряду шлюбу (який звівся до гро-
мадянської церемонії та підписання документу), й
інших релігійних обрядів і таїнств (причастя, спові-
ді тощо). Вони, порівняно з хрещенням, відбували-
ся значно рідше, оскільки, імовірно, як припускає
Вільям Нолл, не вважались такими ж важливими.
Тому «значно менше людей ризикували накликати
на себе гнів з боку місцевих активістів і державних
міліцейських структур» пошуками священика для
проведення цих обрядів і таїнств (див.: [46, с. 280]).
До слова, подібна ситуація спостерігається пізніше і
на інших українських землях, що були поступово за-
хоплені атеїстичним російським більшовицьким ре-
жимом, починаючи з 1939-го року. Як показують
дослідження, в тому числі власні польові обстежен-
ня автора цих рядків з теренів Вінницької (2002—
2004 рр.), Івано-Франківської (2012 р.), Черкась-
кої (2008—2010 рр.), Львівської (з 2001 р.) та де-
яких інших областей, часто траплялося, коли
священик зі зрозумілих причин відмовлявся охрес-
тити дитину у батьків, які жили лише в громадян-
ському шлюбі, відтак переконував на потребі спер-
шу провести обряд церковного шлюбу, а тоді вже
хрестив дитину, давав вивід матері тощо 13. Зрештою,
імовірно, не так часто, але все ж таки, на жаль, тра-
пляються такі випадки і в сьогоднішні дні, що вкотре
показує, на скільки вагомо було підірвано традицій-
ні основи культурно-побутового життя українців ате-
їстичною політикою комуно-більшовицької влади.
Із закриттям чи знищенням церкви у підрадян-
ській Україні 1920—1930-х рр., а також навіть там,
де церкви ще продовжували функціонувати, було
заборонено і припинено традиційне святкування
Храму 14. Це стосується проведення приуроченого
до храмового свята ярмарку, де продавались релі-
гійні сувеніри, інші речі, продукти харчування тощо,
відбувались виступи музикантів по кутках сіл і на
площах, не кажучи вже про богослужіння та бага-
толюдні процесії, хресні ходи з іконами і хоругва-
13 Домашній архів автора.
14 Церква називалась ім’ям святого, в день якого і прово-
дилось святкування. — в. Д.
ми. Подібні процесії відбувались і в деякі інші свят-
кові дні, метою своєю вони могли мати — вимолен-
ня дощу у час засухи чи припинення якогось лиха
(скажімо, епідемії хвороби) тощо. Розпочиналась
процесія переважно від церкви і прямувала до яко-
гось заздалегідь визначеного місця неподалік від
церкви, часто закінчувалась десь поблизу води (на
березі річки, озера) і там коло встановленого хрес-
та відбувалось богослужіння. Керував хресним хо-
дом священик, участь брав церковний хор та інші
люди, не лише мешканці населеного пункту, прихо-
жани певного храму, а й їхні родичі, знайомі — гос-
ті. Святкування Храму відбувалось дуже урочисто,
люди особливо готувались до нього, як і до кожно-
го хресного ходу — завершували важливі хатні
справи і прибирали у себе по господарстві, вмива-
лися, охайно святково одягалися тощо.
На початку 1930-х рр., як показують досліджен-
ня та свідчення багатьох очевидців, свято Храму та
усі процесії були заборонені, замість святкування і
участі в богослужіннях людей змушували працюва-
ти у колгоспі. Іван Іванович Бібік (1925 р. н.) опи-
сав типові події тих часів, коли активісти оголошу-
вали про заборону хресного ходу, який мав відбути-
ся, а в конкретний день процесії міліція блокувала
входи до церкви та усі дороги в селі, припинявся «рух
пішоходів і транспорту» 15. Інша інформатор Онуф-
рійчук Надія Яківна (1910 р. н.) описує характер-
ні для 1930-х рр. події, що стосуються проведення
Великодніх свят. Оскільки у її рідному селі церква
вже була знищена, то вона зі своєю сім’єю та інши-
ми односельчанами добирались до церкви в іншому
селі, щоб у Великодній ранок посвятити паски та
писанки. Однак на Великодньому богослужінні були
присутні і тутешні піонери та комсомольці, які спо-
стерігали за вірянами, а «потім сварили» за участь
у цих обрядах, залякували і примушували «взагалі
припинити шанувати й дотримуватись християн-
ських обрядів і ритуалів» 16.
За пов’язаність з Великодніми та Різдвяними свя-
тами були заборонені і традиційні народні звичаї та
фольклорні твори, що, властиво, за своїм змістом
часто не були релігійними (як, наприклад, веснянки,
15 Записала Віра Зайченко в селі Олешня Ріпкинського
р-ну Черкаської обл. (див.: [46, с. 281]).
16 Записала Валентина Борисенко у смт. Муровані Кури-
лівці Вінницької обл. (див.: [46, с. 281]).
володимир ДЯків980
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
колядки, щедрівки, інші великодні та різдвяні риту-
али і фольклорні тексти). За участь у таких святку-
ваннях батькам місцеве начальство (голова колгос-
пу, директор школи тощо) погрожувало звільнен-
ням з роботи, а на дітей здійснювався психологічний
тиск піонерів та комсомольців. За свідченнями ба-
гатьох очевидців тих подій, заборона більшовиць-
кої влади «була суворою й виявилася безпосеред-
ньою причиною того, що традиції ритуалів та пісень
слабшали і зникали взагалі» (див.: [46, с. 309,
305—318]). Це ж стосується і похоронних та по-
минальних обрядів у 1930-х роках. Так, скажімо,
звичай оплакування чи «плачу» за покійним най-
більше поширеним був на Полтавщині. Подекуди
похоронні обряди у хатах виконували т.зв. «мандру-
ючі священики». Водночас переважно поховання та
поминання уже з початку 1930-х рр. проводили самі
селяни, часто потайки, оскільки «перебували під су-
ворим наглядом з боку влади, й за ними стежили»
[46, с. 299, 296—305].
Відбувалось загалом переслідування вірян і церк-
ви, арештовували й висилали, часто вночі, що осо-
бливо впливало на психологічну напругу людей. Це,
своєю чергою, впливало на функціонування своєрід-
ної народної релігійності у той час. Яскравим свід-
ченням такої думки можуть послужити, зокрема, спо-
гади Марії Павленко, яка була розкуркулена у 1929 р.
і вивезена на заслання: «Зараз же стали виносити
вузли з речами й харчами. Я впала тоді перед обра-
зом Матері Божої і тихо, тихо промовляла:
— Покрий нас, Божа Мати, чесним Твоїм омо-
фором! Охорони нас від всякого зла! Потім я підня-
лась з колін, зняла з стіни своє благословення, що
ним мене благословляла на шлюб моя мама, витягла
з образу шкло, і взяла образ з собою. Комсомольці
з мене сміялися, але я не звертала на те уваги […].
Мама дуже плакала, голосила і все нас благослов-
ляла, молила Бога, щоб Господь послав нам здоров’я
і терпіння. Вона благала нас і наказувала, щоб ми не
відрікалися від своєї Православної Віри, щоб ми не
впали в безбожність, а як молоді роками, перенесли
всі страждання, що їх посилає Господь. На прощан-
ня мама сказала:
— Нехай з вами буде Бог!
З тим материнським благословенням сіли ми на
підводи й рушили в невідому дорогу […]. Плакали
й прощалися. А мама співала:
— З нами Бог, розумійте народи й коритеся, бо
з нами Бог!
А комсомольці били її за це прикладами. Мама
дуже плакала, але співати не переставала» [48,
c. 26—27].
Наведені спогади влучно показують специфіку ви-
лонювання особливих форм народної релігійності
українців в умовах більшовицької окупації 1920—
1930-х рр., зокрема, їх функціонування, антибезбож-
ницьку, протиокупаційну ідейну спрямованість у
пов’язаності з репресивною політикою більшовиць-
кої влади. Простежується тут традиційне почитання
ікони Богородиці (мамине благословення, втілення
батьківської Православної Віри), яку наші предки
зазвичай першочергово вносили до новозбудованої
оселі (хати), освячували разом з новобудовою, збе-
рігали її на найпочеснішому місці — покуті, благо-
словляли нею своїх нащадків і передавали у спадок
своїм наступним поколінням. Так, скажімо на Івано-
Франківщині відомо про те, як одного разу іконою
Богородиці жінка відвернула пожежу від хати 17.
У наступних рядках цитованих спогадів згадува-
ної Марії Павленко, що стосуються уже її перебу-
вання на засланні, прочитується думка про те, як у
1930-ті рр. продовжують розвиватися ці особливі,
знані і раніше, проте пристосовані до новітніх реа-
лій, форми народної релігійності: «Була у мене іко-
на Божої Матері, мамине благословення. Я її пові-
сила на стіні в курені, і на ній завжди був почіпле-
ний рушник. Бувало, що такий сум огорне душу, так
заболить серце за дітьми, — що лише читаючи
Св. Євангелію, заспокоїшся. Одного дня всі були
на роботі, а мама пішла збирати мох. Я сиділа в ку-
рені й читала Св. Євангелію […]. Випадково я гля-
нула на двері й побачила старенького дідуся, що
пригнувся і увійшов до куреня. Він став перед об-
разом Божої Матері і голосно читав Акафіст до
Пресвятої Матері Божої, а я стояла, слухала й пла-
кала. Він обернувся до мене й сказав: «Дорога й
рідна сестриця! Не бросай своє отцовське й мате-
ринське благословення, молись і носи з собою, яка
б не була тяжка твоя жизнь, носи цю ікону і не ки-
дай, бо благословення материнське з дна моря ви-
зволяє і при всяких бідах допомагає». З цими сло-
вами він вийшов з куреня» [48, с. 35].
17 Домашній архів автора.
981Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр.
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
Тут простежуємо міграцію мотиву рятівної бать-
ківської (материної) молитви у географічному ас-
пекті і відображення та функціонування його у кон-
кретних підневільних умовах більшовицького режи-
му — на засланні у далекій Вологді. Власне цей
мотив — традиційний і широко представлений в
українській народній культурі і творчості. Про ви-
сокий авторитет батьків у сім’ї у період 1920-х ро-
ків (до колективізації) свідчать багато старожилів
з різних місцевостей України. Наприклад, з приво-
ду одруження: «Батька не могли ослухатися. Як
батько сказав — це все» 18; «[…] батько сказав:
«Не надо!» — все, і конєц. Батьків слухали» 19.
Відображення цього мотиву рятівної батьківської
(материної) молитви простежуємо у думі про чудесний
порятунок козаків від загибелі під час морської бурі:
То як стали словами промовляти,
Отцеву і матчину молитву споминати, —
Став Господь милосердний їм помагати,
Стало Чорне море утихати;
То так-то утихло,
Ніби не гуляло.
(Дума про «Бурю на Чорному морі» [18, с. 133]).
Подібно, але в дещо іншій формулі, це виражено
в історичній пісні «В Царіграді на базарі», де прода-
на братом сестра «Отця-неньку спом’янула, в свою
землю жить попала», та багатьох інших творах. У
1920-х же роках цей мотив особливо трансформу-
вався і по-новому зазвучав у фольклорі чудес:
Там син батька не вважав —
На Спасителя стреляв,
кров Христову він пролляв
За ввесь мир християн… [38, с. 77].
Такі ідейно-змістові компоненти, що набули спе-
цифічного поширення і функціонування у 1920—
1930-х рр., є прикметними для інших фольклорних
творів, особливо — лірницького світського репер-
туару. Порівняймо, зокрема, з початком пісні «Про
війну», що є типовим зразком таких пісень:
Там син батька зневажає,
Батько сина проклинає [42, с. 41—42, 116].
18 Записав Владислав Паскаленко від Масла Михайла Пав-
ловича, 1911 р. н., у с. Квітки Корсунь-Шевченківського
р-ну Черкаської обл. (див.: [46, с. 109—110, 504]).
19 Записала Галина Корнієнко від Стрілкова Олексія Іва-
новича, 1911 р. н., у с. Луком’я Оржицького р-ну Пол-
тавської обл. (див.: [46, с. 113, 508]).
І. Франко, торкаючись ґенези цього твору на
прикладі запису В. Боржковського від поліського
лірника Дорофея Карнаухого, у своєму досліджен-
ні «Пісня про правду і неправду» назвав таку фор-
мулу «загальною рефлексією на тему ворожнечі між
людьми і навіть між ріднею» [60, с. 292; 42,
с. 114—115]. Така рефлексія цілком стосується і ду-
ховної атмосфери підрадянської України 1920—
1930-х рр. (див. також [24, с. 145] та ін.). Тому не-
даремно у народній творчості того часу набули но-
вого звучання і специфічного розвитку традиційні у
своїй основі мотиви та уявлення і вірування про Гос-
поднє втручання, покарання за непослух стосовно
батька-матері («побиття» отцевої й материної мо-
литви, сліз); нешанування, а то й нищення церков
тощо. Такі гріхи неодмінно спричиняють Господню
кару [12, ч. 1, с. 20; 56, с. 14, 55, 90—91; 44,
с. 345—354, 357—360, 369, 372, 422, 424, 439—
440; 31, т. I, с. 34—36, 50—51, 79—83, 106—
133, 133—134, 258—259, 331—334].
Загалом для переважної більшості зразків цієї
творчості спостерігаємо певну спільність ідейно-
змістової спрямованості: їм притаманне своєрідне іс-
торичне підґрунтя, чинник, мотивація, специфічна
соціально-політична заанґажованість. Особливо це
простежується на прикладі релігійних рухів та
пов’язаної з ними фольклорної новотворчості 1920—
1930-х років. Так, скажімо, незважаючи на те, що
один з найяскравіших проявів народної релігійності
в Україні 1920-х рр. — релігійний рух та духовна
творчість «Калинівського чуда» — були придушені
усіма засобами владної більшовицької потуги вже
всередині 1920-х рр., проте фактографічний матері-
ал стосовно цієї теми подибуємо і серед етнографіч-
них записів 1930-го року. Зокрема, місцевий збирач
М. Борейко від 36-річного Горобця Зотька Воло-
димировича зі с. Михайлівки Любарського р-ну
4 січня 1930 р. записав поширений у 1920-х рр. сю-
жет про надзвичайне походження пісенного фоль-
клору чудес: «Кажуть, горав чоловік на полі, та й
вигорав книжку, а в тій книжці геть усі оці пісні» 20.
У 1920-х рр. простежується трансформація запи-
сів цього сюжету на формальному і сюжетно-
20 Зап. 4 січня 1930 (нерозбірливо. — в. Д.) р. М. Бо-
рейко від 36-річного Горобця Зотька Володимировича
зі с. Михайлівки Любарського р-ну 4 січня 1930 р. [1,
арк. 63]; пор. також: [1, арк. 75, 76].
володимир ДЯків982
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
змістовому рівнях. Скажімо, в одну з версій вмон-
товується локальна прив’язка до калинівського хрес-
та і на передній план висуваються мотиви
передчуття нещасть, лихоліть, Апокаліпсу: «Так го-
рав якийсь чоловік — може із верству від того хрес-
та, то він вигорав скриньку, а в тій скриньці було
шось три книжки. В одній книжці було написано,
що замірок буде (будуть люде вмірати), а в дру-
гій — що голод буде, а в третій — що скоро буде
Страшний Суд» [1, арк. 76] 21. Ці мотиви пошире-
ні і в інших оповіданнях на тему «Калинівського
чуда» [17, с. 56]. У процесі множення варіантів і вер-
сій цих творів простежуємо суттєві видозміни голо-
вних персонажів на рівні семантичному: «То як він
(чоловік. — в. Д.) вийшов у поле на Пречисту, то
прийшов до його старий Дід та й спитав: що тобі
луче — чи горати, чи лежати, а він сказав — гора‑
ти. То він там день і ніч горав» 22 (варіант: сказав
католику, що «на православного Спаса орав, —
будеш же ти так працювати до Різдва»). Серед ва-
ріантів останньої версії наявні намагання актуаліза-
ції шляхом уведення уточнювальних деталей: «В
с. Юровка (здається) під Любарем на полі 20/
VII‑23 р. — гадюка вчепилася й ссе груди (ніби-то
ту жінку бачили біля калинівського хреста)» [1,
арк. 63, 101, 112; 2, арк. 57] та ін.
Такі сюжети формувалися на ґрунті поєднання дав-
ніх традиційних народних релігійних вірувань і культів
(шанування П’ятниці, апокаліптичних пророцтв та ін-
ших), народних оповідань про орача, творів про незви-
чайну знахідку, наприклад, про «Голубину книгу» тощо.
Це відзначав і Василь Кравченко. Він зафіксував цілу
низку поширюваних у той час (1920-ті рр.) чуток та
оповідань, в яких прочитуються пророцтва неминучос-
ті «Калинівського чуда», пов’язаність цього сюжету
з біблійною традицією, з реаліями тогочасної дійснос-
ті: заворушення у суспільстві, боротьба влади проти
релігії тощо [1, арк. 1—3, 75, 76; 17, с. 56] 23.
Отож, як показують дослідження, якщо у
1920-х роках зазначений сюжет про надзвичайне
21 Тут і далі виділення наше. — в. Д.
22 Зап. 4 січня 1930 (нерозбірливо. – В. Д.) р. М. Бо-
рейко від 36-річного Горобця Зотька Володимировича
зі с. Михайлівки Любарського р-ну 4 січня 1930 р. [1,
арк. 63].
23 Докладніше прозовий фольклор «Калинівського чуда»
розглядаємо в інших своїх працях [25; 24, с. 150—164].
походження фольклору чудес динамічно видозміню-
вався, розгалужувався на варіанти і версії та актив-
но побутував, то вже на початку 1930-х років поди-
буємо чи не єдину відому на сьогодні фіксацію його,
і то — лише з натяком на затабуйовану більшовиць-
кою владою тему «Калинівського чуда». Водночас
уже зі самого цього запису від 4 січня 1930 р. зро-
зуміло, що цей сюжет і сама калинівська тема були
свіжими у пам’яті місцевого населення.
Простежуємо продовження розвитку народної ре-
лігійності і в типологічно спорідненому фольклорі,
який, хоч і не так активно як у 1920-х рр., та все ж
і далі побутує в умовах совєтської дійсності
1930-х років. Зокрема, легендах, в яких прочиту-
ється віщування якихось нещасть, пошестей хвороб
тощо, як-от, у легенді про трьох Богів і більшовика
[57, с. 54—55] 24.
Характерно, що у подібних легендах представники
влади переважно осуджуються, висміюються, зобра-
жені безпомічними перед Господньою силою, як, при-
міром, і у розповіді «Так і ходять»: «Світилося в церк-
ві — один комуніст каже: «луна», а другий «свічки»...
Пішли — так ходять і зараз, і не можуть вийти.
Записано зі слів робітника, що переказав народ-
ну чутку, коли був на селах Дніпропетровщини.
1930 р.» [57, с. 62].
Продовжують побутувати і поширені раніше (у
1920-х рр.) псальми. Про це свідчать, зокрема, ві-
домості очевидців тих подій з різних теренів підра-
дянської України 1930-х рр., що були опубліковані
наприкінці XX — на початку XXI ст., а також —
власні польові дослідження автора цієї праці, зробле-
ні у 2008—2010 рр. на теренах Черкащини 25. Так,
скажімо, у романі очевидця подій Великого голодо-
мору 1932—1933 рр. Василя Барки «Жовтий князь»
натрапляємо на варіант відомої псальми «По святій
горі Спаситель ходив» у лірницькому виконанні [5,
с. 46—47]. І в наш час подекуди старожили
пам’ятають деякі тексти таких псальм, згадуючи їх у
контексті функціонування календарної (різдвяної) чи
родинної (похоронної) обрядовості 1930-х років [46,
с. 302—303, 313] та ін. Наприклад, дослідниця Га-
лина Корнієнко записала від Омельченко Олексан-
дри Юхимівни (1905 р. н.) у селі Пронозівка Гло-
24 Докладніше на аналізі фольклору такого змісту зупиняє-
мося в окремій своїй праці [20, с. 101—104].
25 Домашній архів автора.
983Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр.
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
бинського району на Полтавщині похоронну псаль-
му «У городі, у Ярусалимі» [46, с. 302—303], а інші
дослідники Лідія Лихач і Вільям Нолл зафіксували
від Марченко Олександри Федотівни (1912 р. н.) у
селі Хутір Гута Канівського району Черкаської об-
ласті колядку «Ой на Різдво по вечері ходив Хрис-
тос по оселі» [46, с. 313]. Детальніше ці псальми, які
виконувалися у репертуарі фольклору чудес у підра-
дянській Україні 1920-х рр., розглядаємо в окремій
своїй праці [24, с. 45—46, 106—109] та ін. Тут
лише зазначимо, що вони, традиційні у своїй основі,
особливо функціонували, а подекуди й творились в
підрадянській Україні 1920—1930-х рр. у народно-
му середовищі під впливом загострення тривожних
настроїв у суспільстві та певних трагічних подій того
часу — особливо переслідування вірян і Церкви.
Сюжети, які продовжують побутувати і склада-
тися у 1930-х рр., відображають негативне народ-
не ставлення до реалій совєтської дійсності, до пред-
ставників влади. У змісті цієї творчості виразно ви-
ступає на поверхню народний осуд войовничо
атеїстичної політики влади, приміром, що стосуєть-
ся заборони проведення релігійних обрядів, нама-
гання деякі з них витіснити і замінити т. зв. «світ-
ськими». Такий ідейно-змістовий струмінь бачимо,
зокрема, на прикладі легенд, як-от: про комуністку
(варіант: комсомольців), в якої народилась незви-
чайна дитина — з кінськими ногами та крилами («І
ось до цієї комунистки ходили всі люди й кажуть,
що це її Бог покарав за те, що вона не вінчалась у
церкві» [57, с. 63]); «У м. Полонному у комсомоль-
ців уродилась дитина, яка має: хвіст і роги, і телячі
ноги, й вагою пуд 30 фунт» 26).
Вже сама войовничо атеїстична спрямованість по-
літики влади спонукала до народного осуду її пред-
ставників і пов’язувала їх у народному уявленні та
слові з нечистою силою, чому свідченням як згада-
ні зразки фольклору, так і інші, а також — спога-
ди очевидців тих подій. Так, скажімо, у 1930-х рр.
була особливо поширена легенда про комсомолку та
двох чортів (див., наприклад: [57, с. 60]). А сучас-
ні дослідники Лідія Лихач і Вільям Нолл записали
від Воропай Софії Іванівни (разом з Михайлови-
чем І.І.), 1920 р. н., у селі Крутьки Чорнобаївсько-
го району Черкаської області цікаву інформацію про
26 Зап. від ув’язненого в Житомирському «БУПРі Гарбив-
ського Ів. Мик.» 20 лютого 1930 р. [1, арк. 120].
її старшу сестру, 1907 р. н., яка всупереч волі чоло-
віка не вступила до колгоспу, бо не хотіла підкоря-
тися сатані: «І получилось так, що вона зі своїм чо-
ловіком не жила. Коли стали колгоспи, він подав
заяву у колгосп, а вона не хоче, каже: «Я сатані не
хочу підчиняться, я хочу бути вільною казачкою».
І так він покинув її» [46, с. 130, 499].
Відображення уявлення про колгосп як втілення
нечистої сили, гріха простежуємо у численних спо-
гадах інших очевидців подій 1930-х рр., а також —
1940—1950-х (на новоокупованих українських зем-
лях). Згадувана Галина Корнієнко записала від Зу-
балій Марфи Кіндратівни (1902 р. н.) у селі
Придніпровське Чорнобаївського району Черкась-
кої області про те, що «її мати й свекруха постійно
сварились на неї і чоловіка, вмовляючи вийти з кол-
госпу. Вони казали, що належати до цієї організації
є гріхом». За словами інформаторки, «боялись цьо-
го колгоспу. Думали, що кончина буде або щось»
[46, с. 155, 163]. Ця ж дослідниця від Замогильної
Ганни Василівни (1915 р. н.) у селі Котляревське
Градизького р-ну Полтавської обл. фіксує згадку
про місцевого «куркуля», який «в колгосп не йшов,
поки й вмер, а не пішов. Каже: «Я читав Біблію, у
Біблії сказано, щоб у колгосп не йшли. Умру з голо-
ду, а в колгосп не піду» [46, с. 161].
Сучасний дослідник Микола Корнієнко записав від
Джирми Архипа Яковича (1907 р. н.) у селі Головків-
ка Чигиринського району Черкаської області про те,
що було багато таких, як теща інформатора, яка «оста-
лася, не пішла в колгосп, вона сильно була релігійна,
вона каже, шо це до чорта ви пішли, а не в колгосп»
[46, с. 160]. Цей же збирач зафіксував і від Чуб Фе-
дори Оксентіївни про те, що релігійні люди в колгосп
не йшли: «[…] на нашому кутку дві чи три сім’ї зовсім
не пішли. Молящі були, то не пішли» [46, с. 170].
Стосовно ж подальшої долі тих, хто не хотів і не
вступав у колгосп з релігійних переконань згадані
інформатори (Архип Джирма, Федора Чуб та Ган-
на Замогильна) зазначають: «І дожила віка —
дев’яносто два годи вмерла (теща Архипа Джир-
ми. — в. Д.)»; «Усяк було: і зачиняли їх, і гони-
ли, а не йшли»; «Були такі, що в 33-й год від
голоду попухли, а якщо б в колгосп пішли, то були
б живі» [46, с. 160, 170, 161].
В наведених та цілій низці інших матеріалів ви-
разно прочитуються прояви народного релігійного
володимир ДЯків984
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
руху опору совєтській колективізації, співчутливе
ставлення очевидців та оповідачів до долі активних
учасників цього руху. Особливе відображення це
знайшло у відповідній фольклорній новотворчості
того часу. Скажімо, в легенді «Вогненний стовп»:
«Кілька хлопчиків станиці Незлобної пасли в степу
овець і заночували. Опівночі, бачать вони, небо осві-
тилося і спускається до них вогненний стовп. Пере-
лякались хлопчики, кинулись тікати, але раптом чу-
ють: «Стійте! Передайте вашим батькам, матерям,
всім родичам і всім людям, щоби ніхто з них не всту-
пав до колгоспу. Горе буде 59 вступившим! Попалю
їх дома, їх скот, їх самих і дітей так, як спалив я зем-
лю, де стояв вогненний стовп».
Після тих слів вогненний стовп почав піднімати-
ся все вище і вище, поки не зник з очей. Підійшли
хлопчики до того місця, де стояв стовп і бачать, що
не лише трава, але й земля прогрілася, а на місці
стовпа утворилась яма. Кинули хлопчики овець в
степу і кинулись вночі в темноті додому, розказали
всім побачене і почуте» 27.
У цьому сюжеті бачимо зв’язок зі «Святим Пись-
мом», зокрема, де йдеться про те, як Мойсеєві, який
«пас отару тестя свого», з’явився «Ангол Господній
у полум’ї огняному з-посеред тернового куща. І по-
бачив він (Мойсей. — в. Д.), що та тернина горить
огнем, але не згоряє кущ» 28. Далі, за біблійним тек-
стом, — розмова Господа з Мойсеєм, настанова, як
діяти, щоб вивести свій народ з неволі. Отже — про-
стежуються не лише суголосні сюжетно-змістові
компоненти (об’явлення з неба у вигляді вогню: вог-
ненний стовп і неопалима тернина, з яких хлопці —
пастухи овець, чи пастух — Мойсей — чують слова-
настанови), а й суголосна ідейна спрямованість: на-
станова до дії чи протидії, щоб позбутися рабства.
Тут використано поширений в українській, як і за-
галом у слов’янській, традиції образ пастуха (пасту-
хів), вівчара, чабана (південно-слов’янське пастир,
чобан), який вважається посередником між людьми
і потойбічним світом (див.: [50, с. 637]), у «фоль-
клорі виступає в образі покровителя, захисника, чу-
десного помічника, провідника» [50, с. 641]. Вико-
27 «Огненный столб» (запис. в Гомельській обл. Бу-
рий К.І.) [57, с. 55], подаю в перекладі з російської
мови. —в. Д.
28 Явлення Бога Мойсеєві на Хориві [8, Книги Старого
Заповіту, Друга книга Мойсеєва: Вихід 3, с. 58].
ристано і мотив спалювання — «дія, яка в обрядах
і ритуалізованій повсякденності має рятівне,
очищувально-апотропеїчне і продукуюче значення,
обумовлене семантикою вогню» (див.: [4, с. 635]).
Пожар «в народних віруваннях часто осмислюєть-
ся як кара за порушення заборон», скоєний злочин
(див.: [7, с. 109—110]).
Порівняємо цю легенду з наступною розповіддю
«І почали зганять у колхози» (у паспортизаційних
відомостях зазначено: «Записав од Руденко А.П.
с. Ко[н]дратовка, бачив і я сам»): «В 1928 році, в
октябрі місяці в селі Озірки Більвського району Кур-
ської области в остаточку нидорубаного лісу на краю
од шляху розцвіла груша та так рясно. Як ниначе об-
лита молоком була. Всі, хто мимо ішов або їхав, ди-
вувались і инші гадали, що це ни пирид добром.
А воно так і получилось: в 29—30 рр. почали за-
можних кулачить і зсилать, і зганять всих в колхо-
зи» [57, с. 95].
Вірування про те, що повторне цвітіння груші (чи
інших дерев) віщує лихо (зокрема смерть господа-
ря) поширене і в поляків та інших народів [63, s. 53].
На українському ж грунті воно влучно пристосову-
ється до реалій совєтської дійсності, зокрема умов
колективізації кінця 1920—1930-х років.
Розвиток народної релігійності простежуємо і у тво-
ренні під впливом новіших подій відповідно зміненого
нового фольклору, зокрема, численних легенд про Гос-
подні покарання більшовиків, які нищили ікони («На
10-му тижні після Великодня 1930 р. в с. Гехах Ко-
ростенського р-ну біля каплички комсомолець стріляв
у ікону. Ікона розпалася на двоє, а в комсомольця на
тому місці з’явилася рана на тілі» 29), церкви («То од-
ного, як він розбірав (церкву місцеву. — в. Д.), та як
кинув на землю, о, то його як кинуло, то взяли в ряд-
нину його, отакого, та одправили в лікарню, то шість
місяців лежав він отако зогнутий, отак як оце… То це
я сам лічно шо в тридцять восьмому році…» 30) тощо
(див., наприклад: [30; 46, с. 273] та ін.).
Очевидець В. Тахтай-Тарлей, уродженець села
Хмелів на Полтавщині, у розповіді про виконання
29 Зап. від П.В. Кондратюк [1, арк. 112], див. також:
«Більшовик та ікона» [57, с. 60].
30 Записав Володимир Дяків 1 липня 2009 р. у с. Трос-
тянець Канівського р-ну Черкаської обл. від Полішка
Павла Дмитровича, 1916 р. н. (у сусідньому с. Грищенці
Канівського р-ну Черкаської обл.).
985Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр.
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
примусового оподаткування у своєму селі у 1930-х ро-
ках (яке влада старалася проводити особливо під час
християнських свят, як, наприклад, на Святвечір під
Різдво у 1932 р. та ін.) згадує про випадок на «чер-
воному току» 31, де відбувався примусовий обмолот
відібраного від селян збіжжя: «Одного разу трапи-
лося, що комуніст Соломка, який був у відпустці вдо-
ма, вийшов подивитися на цю молотьбу. Він хотів по-
казати приклад, як треба робити, і тому взявся із ве-
селим сміхом подавати у барабан молотарки це чуже
збіжжя, оплакане людськими слізьми. Але в корот-
кому часі, мабуть за чверть години, у нього стався
розрив серця і він впав. Добре, що при цьому були
присутні активісти, а то вигадали би, що хтось із
«класових ворогів» вбив цього комуніста. Отже, й
поховали його мовчки, як собаку» [54, с. 61].
Подібна думка про Господнє покарання над акти-
вістами, які проводили колективізацію, відбирали в
людей останні засоби для існування («За ікону тор-
бину з квасолькою заховають, і ту витягнуть, а тоді
привозять у комору та цілу ніч гуляють — їдять та
п’ють. Це я своїми очима бачила» 32) відображена і
в спогадах багатьох інших очевидців [46, с. 146, 147,
180, 507] та ін. Так, Роман Іван Самсонович зазна-
чає: «[…] що цікаво, майже всі вони в голодні роки
померли. Мама казала, що так наказав їх Бог за те,
що вони хотіли смерті нашої, а знайшли свою. Під
час розкуркулення вони все забирали собі: продук-
ти і одяг. І думали, що так буде завжди, будуть про-
давати, купувати горілку і пити. Вони були дуже
жорстокі. Одну нашу родичку викинули просто че-
рез вікно на сніг, бо її розкуркулювали, а вона не хо-
тіла виходити з хати» 33.
Стосовно ж «спалення комуністами церков, ка-
плиць та ікон», то розповіді про це із совєтських ча-
сів у традиції східних слов’ян згадує і сучасна росій-
31 Був організований серед села Хмелів більшовицькою
владою. Туди активісти звозили відібране у селян збіжжя
для обмолоту, який примушували виконувати «ненадій-
них селян, тобто тих, кого комнезами називали куркуля-
ми» (див.: [54, с. 60—61]).
32 Записала Лариса Новикова від Тарасенко Галини
Тимофіївни, 1925 р. н., у с. Кручик Богодухівського р-ну
Харківської обл. (див.: [46, с. 147, 508]).
33 Записала Антоніна Палагнюк від Романа Івана Самсо-
новича, 1924 р. н., який народився у селі Брисі Лохвиць-
кого р-ну Полтавської обл., а жив у місті Києві (див.:
[46, с. 146, 507]).
ська дослідниця етнолог Т.А. Агапкіна. Вони, ці роз-
повіді, за її словами, «як правило, […] закінчуються
повідомленням про смерть грішників, причому часто
також у вогні, від пожару і т. д.» (див.: [4, с. 639]).
Такі та інші розповіді, фольклорні новотвори ви-
никали переважно за гарячими слідами і під впли-
вом відповідних войовничо атеїстичних «діянь» вла-
ди, які часто спонукали місцеве населення і до інших
форм прояву (чи виразу) народної релігійності: за-
хищати церкви від вандалізму, вартувати біля них,
забороняти своїм родичам ходити на танці та атеїс-
тичні лекції тощо. Хоча влада, як показують дослі-
дження, оперативно і жорстоко придушувала поді-
бні прояви релігійного руху.
В наведених та цілій низці інших легенд, розпові-
дей (які ще не встигли належним чином фольклори-
зуватись), чуток тощо виразно простежується нега-
тивне народне ставлення до піонерів, комсомольців,
комуністів, до колгоспів і т. п. Бачимо спроби тлу-
мачень несприятливих погодніх особливостей у
пов’язаності з трагічними обставинами життя укра-
їнського народу в умовах совєтської окупації, як, на-
приклад, у «прикмітах» (прикметах), де зазначаєть-
ся, що від безбожницької «політики» й «сонце за-
холонуло», «мало тепла і не будеть уже ні весни, ні
літа» («записано від говіючих баб слободи Новосе-
лівка на Дніпропетровщині, 1930 р.») [57, с. 63].
Тут прочитується віщування природних катакліз-
мів, які зазвичай у народному середовищі пов’язуються
з віщуваннями інших лих, пророцтвами апокаліптич-
ного характеру. Порівняємо хоча б з прикметами гу-
цулів, зафіксованими всередині XIX ст.: «Якщо на
Василія падає сніг, це має означати неспокій у краю
і між цісарями, так само як і вітер у цей день. Війна
буде, якщо на новий рік є буря» [65, s. 26].
Серед підлітків невідомий збирач фіксує інше ві-
щування: «Комуністи зараз оббирають багатих, ді-
йде до середніх, а коли зробляться бідні, то всі по-
лізуть до комуни, мов комашня» («записано від ді-
тей 12—14 років. Роз’[є]зд-Рудаєво)» [57, с. 63].
Останнє віщування, як показав час, на жаль, таки й
справдилось. Вже у 1930-х роках простежуємо
функціонування народної творчості на зразок пісні:
Ходив ленін по горі,
Сталін — по болоту!
Душив ленін куркулів,
а Сталін — й голоту! (див.: [54, с. 61]).
володимир ДЯків986
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
Ставлення до різних представників більшовиць-
кої влади, починаючи від жовтенят і завершуючи
титулованою комуністичною верхівкою, традицій-
но ще у 1930-х роках серед простого віруючого
українського народу було негативним. Вочевидь,
далеко не останню роль у цьому відіграла культи-
вована владою і неприйнятна для народу войовни-
чо атеїстична ідеологія. Тому то, мабуть, і натра-
пляємо на інформацію — запис «від хлопця 12 ро-
ків в селі Рудківці, 1930 р.» — про те, що «будуть
вішать піонерів», бо йому (хлопцеві) «так казали,
що хто запишеться до піонерів, того будуть бить».
Отже, інформатор закликає — «так не пишіться,
хлопці, в піонери» [57, с. 63].
Негативне ставлення до більшовицьких нововве-
день типу піонерських організацій у той час в народі
загострилось, певна річ, і під впливом інших подій. Зо-
крема, закон від 7 серпня 1932 р. про колоски (вве-
дення смертної кари за «розкрадання» колгоспної
власності) підняв чергову, нечувану до того часу, хви-
лю цькування, підозр, доносів дітей на батьків (син-
дром Павлика Морозова), взаємоненависті між людь-
ми, знущань тощо. Свою частку у цю Каїнову справу
ввели і мобілізовані та використані владою (політвід-
ділами) піонери, зосібна вистежуванням і виловлюван-
ням родичів, сусідів та інших «злочинців», доносами і
рапортами «на зборах піонерських дружин про досяг-
нуті успіхи в класовій боротьбі» [27, с. 10].
Влада мобілізовувала дітей чергувати на полях.
Таких дозорців, за словами Павла Постишева, було
понад півмільйона, з яких у безпосередню боротьбу
зі «злодіями» вступило 10000 піонерів (див.: [27,
с. 10]). Найімовірніше, що якраз такі події й були
причиною негативного, ворожого ставлення місце-
вого населення до «юних піонерів», що й знаходило
відповідне відображення у народному слові. Таким
було ставлення простих людей до нововведень ате-
їстичної більшовицької влади. Воно відображено і в
народній творчості того часу.
* * *
У той час, у 1930-ті рр., в народному середовищі
продовжували ширитись і загострювались апокаліп-
тичні настрої. Зокрема, вважалось, що прийшов на
землю звір, прийшов антихрист і нема порятунку. Ці
настрої зростали і ширились водночас із поглиблен-
ням трагічних реалій дійсності, які змушували голо-
дуючі сім’ї вживати у їжу (див. про це (їжу того часу)
докладніше також: [33; 34]) різні сурогати — куку-
рудзяні качани і стебла, просяне лушпиння, сушену
солому, трави, гнилі кавуни і буряки, картопляне луш-
пиння, стручки акації тощо. І досі на очевидців тих
подій, як показують наші польові обстеження, цві-
тіння акації наводить пекучі спогади з часів Велико-
го голодомору 1932—1933 років 34.
Психологічна напруга суспільства у «гранично-
му» стані між життям і смертю загострювалась і
під впливом атмосфери шаленого ідеологічного
тиску влади, коли, як влучно зазначає очевидець
тих подій Василь Барка, «так повно репету, гала-
су, ґвалту, мовляв, скрізь ворог і скрізь», «день і
ніч кричать, і ревуть, і надриваються, аж вуха всім
глушать, кругом повторюють без кінця і краю, і
роздруковують без числа в газетах підряд, аж очі
сліплять, — тичуть в уха, в очі, в рот, в ніс, що
аж очуміли люди», наче на ярмарку «кричать:
«Держи!» — і показують на когось, хай народ
туди глядить» [5, с. 90].
В такій атмосфері у народі побутували проро-
цтва, приміром, подорожніх дідів, старців про «са-
тану і звіра, йому службового, про виконавця і жов-
ту одежу, в якій він князює — при кінці віків, що
ось тепер приходить» [5, с. 91], бо віщування ці
здійснюються. Такі пророцтва про звіра (сатану,
антихриста) подибуємо серед архівних етнографіч-
них матеріалів, опублікованих останнім часом, як,
наприклад, про Леніна. На початку тридцятих ро-
ків місцеві учні мали завдання записати від кол-
госпників на Луганщині народну творчість про
«вождя». Один з них, учень 7 групи О. Скубко
зробив такий запис 22.11.1931 р. у с. Новосвітів-
ка: «Одна баба, років із 80, письменна, вірує в
Бога, читала Библию і дочиталася, що 1900 року
був такий лютий і всім людям був ворог: звір — не
птиця і не людина, і не скотина, а сам собі якийсь
видимий ворог для людей, звірів та для птиці. І його
прізвище можна скласти із 15 сірників. То це вийде
прізвище «Ленін»!» [57, с. 50].
Cучасний дослідник Владислав Паскаленко за-
писав від Грициної Мотрі Федорівни, 1906 р. н., у
селі Грицаківка Білопільського району Сумської об-
ласті інший варіант цього сюжету: «Я в Євангелії
34 Домашній архів автора.
987Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр.
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
читала, що Ленін — дракон і що він должен дєй-
ствувать сємдесят год» [46, с. 160].
Побутування таких розповідей на ґрунті відповід-
них народних настроїв під час трагічних подій голо-
домору 1921—1923-х рр. підтверджується й іншим
очевидцем їх, письменником Павлом Тичиною, зо-
крема в поезії «Чистила мати картоплю», де мати з
розпуки перед невідступною голодною смертю звер-
тається до рідної дитини-«комуніста»:
ленін-антихрист явився, мій сину, а ти
проти мене.
Треба боротись: ворог явився [55, с. 363].
Так письменник у поетичних формах влучно відо-
бражає суспільну атмосферу 1920-х рр., що була су-
голосною і особливо загострилась у роки Великого
голодомору 1932—1933. Порівняємо, приміром, ще
одне свідчення в поетичній формі цитованого авто-
ра про голодомор 1921—1923 рр., яке виразно пе-
регукується з реаліями часів Великого голодомору
1932—1933-го:
Загупало в двері прикладом, заграло,
зашкрябало в шибку.
— ану одчиняй, молодице, чого це ти криєшся
в хаті?
Застукало в серці, різнуло: ой горе,
це ж гості до мене.
Та чим же я буду вітати — іще ж не вварився
синочок... [55, с. 312].
Ясна річ, народне середовище було охоплене міс-
тичним страхом, бо не могло сприйняти цієї абсурд-
ної логіки винищення владою своїх же громадян.
Тому ширилися чутки і розповіді про прихід анти-
христа, про наближення кінця світу. При цьому, ска-
жімо, наведений сюжет про Леніна-антихриста ва-
ріювався з типологічно подібними пророцтвами і роз-
повідями про Сталіна. Така думка прочитується у
спогаді-свідченні очевидця суголосних подій пізні-
шого часу, 1940-х років, визначного вченого Мико-
ли Жулинського: «Назавжди запам’ятав темний вес-
няний вечір 1947 року — року голоду, снування по
хатах мовчазних прохачів із благаючими їжі велики-
ми очима, «брянських», як у нас їх називали, — коли
я, малий хлопець, зайшов до сусідки Ольги Котило
і вона, щільно завісивши вікна ряднами, виклала на
столі число 666 із сірників. А потім, перемішавши
їх, стала «народжувати» із цієї ж кількості сірників
«число людське», імення звіра — Сталін. Я зані-
мів, затих, бо вжахнувся. Невже цим страшним зві-
ром, про якого я читав у Євангелії, є той, про якого
ми згодом у школі співали:
із-за гір та з-за високих
Сизокрил орел летить.
Не зламати крил широких,
цього лету не спинить.
Я нікому про це таїнство народження жахливої іс-
тини не розповідав» [27, с. 5].
Люди про це (прихід антихриста, кінець світу) го-
ворили. Пошепки, зі страхом і відчаєм. Народна
уява під впливом багатовікової образної біблійної
символіки витворювала реальні контури цих містич-
них злих сил, тим більше, що до цього спонукала і
тогочасна ідеологія, відображена у гаслах, типу
«Сталін — це Ленін сьогодні», «Голубе мій сизий,
мені вже не жити, тобі доручаю справу завершити»,
«Один сокіл — Ленін, другий сокіл — Сталін» і
т. п. (див.: [27, с. 6]).
Доцільно тут навести цитату зі «Святого Пись-
ма», зокрема розділ «Антихрист і його пророк: Се-
миголова звірина звела світ» з пророцької книги
«Об’явлення св. Івана Богослова»: «І я бачив звіри-
ну, що виходила з моря, яка мала десять рогів та сім
голів, а на рогах її було десять вінців, а на її головах
богозневажні імена. А звірина, що я її бачив, поді-
бна до рися була, а ноги її — як ведмежі, а паща
її — немов лев’яча паща. І змій дав їй свою силу, і
престола свого, і владу велику. А одна з її голів була
ніби забита на смерть, але рана смертельна її вздо-
ровилась. І вся земля дивувалась, слідкуючи за зві-
риною! І вклонилися змієві, що дав владу звірині. І
вклонились звірині, говорячи: «Хто до звірини по-
дібний, і хто воювати з нею може?»
І їй дано уста, що говорили зухвале та богозне-
важне. І їй дано владу діяти сорок два місяці. І від-
крила вона свої уста на зневагу проти Бога, щоб бо-
гозневажати Ім’я Його й оселю Його, та тих, хто на
небі живе. І їй дано провадити війну зо святими, та
їх перемогти. І їй дана влада над кожним племенем,
і народом, і язиком, і людом. І їй вклоняться всі, хто
живе на землі, що їхні імена не написані в книгах
життя Агнця, заколеного від закладин світу. Коли
має хто вухо, нехай слухає:
коли хто до полону веде, —
сам піде в полон.
коли хто мечем убиває, —
володимир ДЯків988
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
такий мусить сам бути
вбитий мечем!
Отут терпеливість та віра святих!» [8, Книги Но-
вого Заповіту, Книга пророцька: Об’явлення св. Іва-
на Богослова, с. 288].
Як бачимо, так можна прочитувати і реалії почат-
ків совєтської дійсності, зокрема часів влади Лені-
на. З постаттю останнього, до речі, виразно асоці-
юється образ звірини, якій пекельний змій дав свою
силу, і престола, і владу велику, і уста, що говорили
зухвале та богозневажне проти Бога, оселі Його
(тобто храмів, монастирів…) та тих, хто на небі
живе; і владу «над кожним племенем, і народом, і
язиком, і людом».
В наступних рядках пророцької книги «Об’явлення
св. Івана Богослова», у підрозділі «Друга звірина
помагає зводити світ» цитованого розділу можна ви-
разно прочитати продовження наступу російського
комуно-більшовизму з приходом до влади Сталіна
(«іншої звірини») і утвердження його диктатури на
окупованих теренах, у нашому випадку, України: «І
бачив я іншу звірину, що виходила з землі. І вона
мала два роги, подібні ягнячим, та говорила, як змій.
І вона виконувала всю владу першої звірини перед
нею, і робила, щоб земля та ті, хто живе на ній, вкло-
нилися першій звірині, що в неї вздоровлена була її
рана смертельна. І чинить вона великі ознаки, так що
й огонь зводить з неба додолу перед людьми. І зво-
дить вона мешканців землі через ознаки, що їх дано
їй чинити перед звіриною, намовляючи мешканців
землі зробити образа звірини, що має рану від меча,
та живе. І дано їй вкласти духа образові звірини, щоб
заговорив образ звірини, і зробити, щоб усі, хто не
поклониться образові звірини, побиті були. І зробить
вона, щоб усім — малим і великим, багатим і вбогим,
вільним і рабам — було дано знамено на їхню пра-
вицю або на їхні чола, щоб ніхто не міг ані купити, ані
продати, якщо він не має знамена ймення звірини,
або числа ймення його… Тут мудрість! Хто має ро-
зум, нехай порахує число звірини, бо воно число люд-
ське. А число її — шістсот шістдесят шість» [8, Кни-
ги Нового Заповіту, Книга пророцька: Об’явлення
св. Івана Богослова, с. 288].
Отже, так можна прочитувати і реалії совєтської
дійсності, особливо 1920-х, 1930-х і навіть наступних
років: нечувана безбожність і жорстокість влади, яка
вводила свої атрибути і порядки, заведення комун, ар-
тілей, колективізація і виморювання голодом, знищен-
ня непокірних, культивування комуністичного спосо-
бу життя і конкретних «вождів» (Леніна, Сталіна).
А читаючи про те, як «вся земля дивувалась, слідку-
ючи за звіриною! І вклонилися змієві, що дав владу
звірині. І вклонились звірині, говорячи: «Хто до зві-
рини подібний, і хто воювати з нею може?»«, не мож-
на не згадати загальновідомі політичні «реверанси» і
поступки певних західноєвропейських урядових кіл і
лідерів чи то під час подій у 1920—1930-х роках (уго-
да у Брест-Литовську, мовчазне толерування політи-
ки більшовицької влади, у тому числі голодоморів
1921—1923 рр., 1932—1933 рр.), чи то пізніше, на-
приклад, на початку, під час і після Другої світової ві-
йни, коли було затоплено у крові Карпатську Украї-
ну і брутально потоптано інтереси цілого європейсько-
го українського народу!
Тому недаремно у 1930-х рр., як показують до-
слідження, саме такі фрагменти зі «Святого Пись-
ма» у народному середовищі особливо активно
функціонували, переказувалися. Підтвердження
цьому прочитується і в згадці про ті події, яку за-
писала дослідниця Галина Корнієнко від Синьоока
Олексія Івановича, 1911 р. н., у селі Пронозівка Гло-
бинського району Полтавської області: «Той Єван-
гелію читав — забрали, як божевільного, щоб не
агітірував» [46, с. 147, 508].
Марія Павленко, яка була розкуркулена і вивезе-
на у 1929 р., згадуючи про нестерпні поневіряння на
засланні у Вологді, зазначає у розповіді «Віра під-
тримувала»: «Але коло мене була моя рідна мама,
що також попала на заслання. Вона мене все розва-
жала, читала Біблію і говорила, що за Святим Пись-
мом — все це повинно бути. Повинно збутися, що
син буде видавати рідного батька на смерть, брат ви-
даватиме брата, зменшиться віра, угасне надія в люд-
ських серцях, охолоне любов до ближнього свого і
багато людей тоді спокусяться та проллють непови-
нну кров. На нашу долю випало все це переживати,
і ми маємо терпіти й зносити.
Я й сама читала Біблію й мені ставало легше»
[48, с. 29].
До слова, як показують дослідження, в тому чис-
лі і наші польові обстеження, подібна ситуація про-
стежується і пізніше, зокрема, у середовищах
політв’язнів, вивезених совєтськими «визволителя-
ми» із західноукраїнських земель до Караганди, де
989Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр.
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
продовжувала своє підпільне функціонування народ-
на релігійність українців 35.
А ось, що стосується 1930-х рр., то у народному
обігові зазначені фрагменти зі «Святого Письма» час-
то домислювалися, як, наприклад, у пророцтвах про
звіра, «що в злій збиранині твориться. Але напроти
нього, з багатьох теж, церква згуртована, як великий
голуб. Вороги ж її складаються в подобництві звіра:
він з дна морського виходить, це — з життя народів,
де всякі хвилі котяться» [27, с. 6; 5, с. 93].
В таких пророцтвах часто розгорталась наближе-
на до реальності картина тріумфу влади звіра: «Ви-
ліз він з багна в образі компартії — зразу кинувся
на сім’ї людські: розриває їх, бо сказано — звір. І
він не останній; будуть зліші. Потім всіх придавить
один. Поставить на всякому спокушеному знак: що
думати і що робити. Хто відступає — кара! Всіх су-
противних йому, але вірних Христу, виклинатимуть
і вигризатимуть з ниви життя, вбиватимуть, як чу-
жих птахів — огнем, залізом, голодом; подібно те-
пер робиться. Погіршає люто при останньому зві-
рі... Скибки хліба не дадуть, коли не покажеться
знак на лобі і на долоні, кладений від князя, що при
дияволі ходить» [27, с. 6; 5, с. 93].
Вже тоді люди вважали, що прийшов звір, прий-
шов антихрист у світ до влади і нема порятунку. Під-
твердження цьому особливо виразно прочитується у
Василя Барки. Він, зокрема, наводить розмову при-
гніченої наближенням безжалісного лиха персонажа
Дарії Катранник зі старою матір’ю. Бабуся віщує на-
ближення горя, бо у «Святому Письмі» написано:
«Живемо в кінці часів. Тож антихристи спішать зло
довершити. Це з ікон видно; Спаситель на хресті му-
читься, а внизу вони, домальовані, скрегочуть, гля-
дячи на безвинного... Люди кажуть, що вкоїться пе-
кельство, аби відзначити дев’ятнадцять віків після
розп’яття: так кажуть» [27, с. 10; 5, с. 53].
Перестрашені люди в усьому вбачають знаки опо-
віщення біди: в біблійному числі 666, у завершенні
XIX ст., яке повинне було хай пізніше, але заявити
про свій кінець якимось пекельством, в падінні з неба
мертвих птахів, у червоному прапорі, який набухає і
чорніє від пролитої крові («То тільки видається, що
їх прапори червоні, вони темні» [27, с. 11; 5, с. 53]).
35 Дяків Володимир. Матеріали етнографічно-фольклорної
експедиції в Рогатинський район Івано-Франківської
області. Липень 2012 р. // Домашній архів автора.
Будь-які події гіпертрофувалися, обростали до-
мислами, наповнювалися якимось символічним зміс-
том, деформувалися завдяки усному побутуванню,
переказам і прагненню знайти, зрозуміти справжнє
значення. Все це відбувалося і особливо загострю-
валося у суспільній психіці під впливом реалій того-
часної дійсності, зокрема мільйонів смертей: роди-
чів, батьків, дружин, чоловіків, дітей, друзів… Такі
події, безумовно, впливали на поведінку та уявлен-
ня очевидців, яким довелося оплакувати, часто по-
тайки, стільки смертей. Вони, ці події, зокрема го-
лод і смерть, певна річ, вплинули і на суспільну по-
ведінку та уявлення, на релігійні вірування та звичаї,
особливо — у тих умовах переслідування духовен-
ства і вірян, нищення та закриття церков.
Як показують дослідження, в атмосфері загаль-
ної тривожної духовної напруги у суспільстві шири-
лися чутки про різні чудеса, надзвичайні події, про-
роцтва мандрівних старців, богослужіння за жертви
політичних репресій, депортацій, голоду тощо. Так,
скажімо, італійський професор Андреа Граціозі, упо-
рядник видання «Листи з Харкова. Голод в Україні
та на Північному Кавказі в повідомленнях італій-
ських дипломатів. 1932—1933 роки», у своїй вступ-
ній статті до нього «До читачів українського видан-
ня «Листів з Харкова» зазначає: «У донесенні від
січня 1934 року, приміром, твердиться, що у Ві-
нницькій області стали відправляти більше релігій-
них служб за «жертви голоду» і поширилися чутки
про чудеса. Наприклад, в одному селі «з’явилося
двоє невідомих з іконами», які твердили, що у сусід-
ньому селі якийсь чоловік видавав себе за померло-
го від голоду, який воскрес, і закликав віруючих, а
зокрема жінок, які не вступили в колгоспи, щоб вони
організували жалобне чування на спомин жертв го-
лоду. Якщо вони організують таке чування, Бог про-
стить народові його гріхи. Інакше настане новий, ще
жахливіший голод, після якого не виживе ніхто.
У цих чуваннях, на яких вшановувалася також
пам’ять депортованих та інших жертв радянської вла-
ди, брали участь сотні людей, посилали делегації в інші
села. «У райони, заражені цими проявами, були посла-
ні оперативні підрозділи, — насамкінець говорилось у
донесенні, — а органам ОГПУ були надіслані інструк-
ції, щоб їм було покладено край» [15, с. 44—45].
Доцільно тут навести думку Івана Франка, який
у своїй монографії «Іван Вишенський і його твори»
володимир ДЯків990
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
(1895) [59] звертає увагу на «епідемічний нахил до
чудесного», що особливо проявився в літературі і в
настроях українського суспільства у XVI—
XVII століттях. «Віра в чудеса, — зазначав він, —
існувала у нас і давніше, від самого заведення хрис-
тиянства, і була нерозлучна з самою релігією. У на-
ших списателів і літописців стрічаємо записаних
багато «чудесних случаїв», віщих снів, пророкувань,
знамен і т. д. Але чудесне являється у них спорадич-
но і, очевидно, не грає важної ролі серед суспільнос-
ті, в котрій і для котрої пишуть ті автори; можна ду-
мати навіть, що ті чудесні случаї були не раз радше
тільки виразом спеціального способу видження по-
божних авторів-монахів, ніж предметом загальної
живої віри суспільності. Але з кінцем XVI в. захо-
дить значна зміна. За почином суспільностей захід-
ноєвропейських, особливо німецької і польської, об-
хоплює звільна й нашу южноруську суспільність
якийсь дух містичний, якийсь загальний наклін до
віри в чудеса і до бачення чудес, якась потреба чу-
десного на кождім кроці» [59, с. 100]. І. Франко
вважав, що ця «потреба чудесного» була викликана
особливо релігійним реформаційним рухом у Євро-
пі. Але в Україні немаловажну роль відіграло, оче-
видно, і піднесення національно-визвольної бороть-
би українського народу в той час, передусім за
Хмельниччини. «Розбуджене реформаційною про-
повіддю, — пише І. Франко, — в масах народних
почуття доходило до екстазу, до візій і віщунства.
Чудеса перестали бути привілеєм вибраних і святих;
тепер трохи не кожний міг бачити, а то й творити їх.
Тому загальному настроєві відповідала й література.
Тисячі писаних і друкованих свитків і листків роз-
ширювали вість про нове чудо, прозою й віршами
розказували про явище святого у сні, про появлен-
ня ікони, про чудесне уздоровлювання недужих. Ма-
сами збігався народ у такі місця» [59, с. 100].
Наводимо ці рядки, оскільки вони добре стосу-
ються також ситуації, що суголосна і предмету на-
шого дослідження — релігійному рухові і пов’язаній
з ним духовній творчості українців в умовах більшо-
вицької окупації 1920—1930-х років. Прикметно,
що основним осередком виникнення і функціонуван-
ня цих специфічних проявів народної релігійності
стало Східне Поділля. Саме на його теренах, зокре-
ма Вінниччини знову, як і в 1920-х рр., у 1930-х під-
нялась хвиля чудес, релігійного руху і пов’язаної з
ним духовної творчості, хоча, щоправда, уже не в
таких значних масштабах, як раніше, у 1920-х ро-
ках. Тоді ж, у 1930-х рр., як і в 1920-х, відбували-
ся оновлення ікон, прощі до чудотворних ікон.
Cучасний дослідник Володимир Рожко у своїй
праці наводить відомості з розповідей старожилів
села Монастирок Дзержинського району Житомир-
ської області: «Храм зачинили 1935 року. Місцеві
комуністи і комсомольці, незважаючи на плач і бла-
гання вірних, розламали іконостас, всі церковні
речі — образи, книги, документи, прикраси вине-
сли на вулицю і почали трощити, а тоді це все під-
палили…» [52, с. 8]. І далі дослідник слушно про-
довжує: «За таким чи подібним сценарієм відбулась
червона вандея по всіх селах і містах східної Волині,
окупованої Москвою» [52, с. 8]. На підставі істо-
ричних досліджень, в тому числі і власних польових
обстежень, та продовжуючи наведену думку В. Рож-
ка, додамо, що подібне відбувалось і по селах і міс-
тах інших теренів України, окупованих свого часу ро-
сійським комуно-більшовизмом.
З усього видно, що у 1930-х рр. піднялась нова
хвиля народного релігійного руху і пов’язаної з ним
духовної творчості українців, щоправда, вочевидь,
уже не в таких значних масштабах, як раніше, у
1920-х, і в дещо інших формах та з іншими ідейно-
змістовими складовими, відповідно до дещо інших
суспільно-політичних умов 1930-х років (Великий
голодомор, терор і депортації тощо). Спільною ри-
сою цього етнокультурного явища у 1920—
1930-х рр. була, перефразовуючи думку Романа
Кирчіва, його фольклорна опозиційність войовничо-
му атеїзмові совєтської влади.
Наведений і розглянутий тут матеріал дає підста-
ви для думки, що релігійний рух і пов’язана з ним
духовна творчість українців в умовах більшовицької
окупації 1930-х рр. були спричинені самим загаль-
ним становищем, в якому опинився поневолений на-
род, зокрема трагічними для нього подіями,
суспільно-політичними умовами того часу тощо. Пе-
режиті лихоліття Першої світової війни, польсько-
української та російсько-української воєн (тягарі
яких, цих воєнних лихоліть лягали головно на про-
стий народ), терори різних режимів (польський, ні-
мецький, денікінський тощо), найжорстокішим і най-
тривалішим з яких став московсько-більшовицький
991Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр.
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
з його політикою «червоного терору», боротьби з ре-
лігією і церквою, з селянством, з жорстокою лікві-
дацією спочатку українських повстань і бунтів, від-
так взагалі інакомислячого населення, із застосуван-
ням терору голодом 1921—1923 рр., далі були
голодування 1924—1925 рр. і 1928—1929 рр., з
продрозкладками, реквізиціями, арештами, розстрі-
лами переважно простих українських селян, хоч та-
кож і загалом усіх інакомислячих (міщан, інтеліген-
цію, зрештою включно і з партійними чистками сво-
їх же) з метою надійного утвердження своєї влади.
Ці події були ще свіжими в пам’яті покоління трид-
цятих років, а до них додались небачені досі жахіття
Великого голодомору 1932—1933 років. Відтак на
ґрунті і під впливом цих подій, у цих умовах зроста-
ла надія на допомогу небесних сил, творилась і роз-
вивалась своєрідна народна релігійність, яка втілю-
валась у різних формах. Творились і ширились роз-
повіді, легенди про надзвичайні, чудесні події,
персонажами яких виступали представники більшо-
вицької влади (нового порядку: комсомолка, кому-
ніст і т. д.), Господь (чи Богородиця, ангели, святі),
звичайні люди тощо. Прикметно, що такі оповідання
часто мають характер стилізацій під Святе письмо
(Біблію), молитви, богослужбові тексти, пророцтва.
Представники нового порядку у цих творах, як пра-
вило, висміювалися, зображувалися безсилими і ні-
кчемними перед Господньою силою. Складанню та-
кої творчості сприяли особливо тогочасні реалії: за-
криття і нищення церков, християнської атрибутики,
що часто призводило до сутичок місцевих вірян (го-
ловно жінок) з озброєними представниками влади.
Ескалація більшовицького наступу на народну ре-
лігійність українців, яка досягла апогею в трагічні
часи Великого голодомору 1932—1933 рр. призве-
ла до виняткової напруги українського суспільства,
в середовищі якого особливе відображення знайшли
форми народної релігійності. Зокрема в усну тради-
цію ввійшли новітні персонажі та відповідні ідейно-
змістові компоненти. Вони, зрештою, закріпились і
в літературі, зокрема, що стосується того часу та з
виразними автобіографічними епізодами, а також у
спогадах очевидців тих трагічних подій. Особливе
місце у формах народної релігійності тридцятих ро-
ків займають апокаліптичні акценти.
Загалом селекція, систематизація та осмислення
сукупності матеріалів про релігійних рух 1930-х рр.
та пов’язаної з ним духовної творчості українців в
умовах більшовицької окупації ілюструє продовжен-
ня попередніх традицій цього явища, демонструє їх
неперервність, виступає складовою частиною тра-
диції релігійних рухів українців та пов’язаної з ними
духовної творчості. Водночас, і придає нові, особли-
ві мотиви, сюжети, образи та інші етнокультурні ком-
поненти відповідно до нової, особливої суспільно-
історичної ситуації того часу. Прикметною рисою
цього руху і пов’язаної з ним творчості було вираз-
не містичне забарвлення, оцей, за словами І. Фран-
ка, «якийсь загальний наклін до віри в чудеса і до
бачення чудес, якась загальна потреба чудесного на
кождім кроці» [59, с. 100].
Релігійні рухи і пов’язана з ними духовна твор-
чість українців того часу були придушені жорсто-
кими силовими методами більшовицького режиму,
однак продовжували пульсувати в народному серед-
овищі й пізніше, про що свідчать записи з часу і від
учасників Другої світової війни про пережиті події
того часу та участь у них чудодійної Божественної
сили. Отже, було б цікаво і на часі дослідити це, без
сумніву, продовження релігійних рухів і пов’язаної
з ними творчості українців в умовах більшовицької
окупації, традиційні та новаційні елементи цього, ще
майже не дослідженого фольклорно-етнографічного
явища, специфіку його розвитку та основні причи-
ни у той час, особливості його природи, механізму
функціонування.
1. Національні архівні наукові фонди рукописів та фоно-
записів Інституту мистецтвознавства, фольклористики
та етнології ім. М. Рильського НАН України. —
Ф. 15-3. — Од. зб. 239. — 239 арк.
2. Національні архівні наукові фонди рукописів та фоно-
записів Інституту мистецтвознавства, фольклористики
та етнології ім. М. Рильського НАН України. —
Ф. 15-3. — Од. зб. 240. — 240 арк.
3. 33-й: Голод. Народна книга-меморіал / упоряд. Воло-
димир Маняк, Лідія Коваленко. — К., 1991. —
584 с.
4. Агапкина Т. Сжигать / Т. Агапкина // Славянские
древности: Этнолингвистический словарь : в 5-ти т. /
под общей ред. Н.И. Толстого. — Т. 4: П (Перепра-
ва через воду) — С (Сито). — М. : Международные
отношения, 2009. — С. 635—639.
5. Барка в. Жовтий князь: Роман / В. Барка / передм.
М. Жулинського. — К. : Дніпро, 1991. — 266 с.
6. Белова О. Крест / О. Белова // Славянские древ-
ности: Этнолингвистический словарь : в 5-ти т. / под
володимир ДЯків992
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
общей ред. Н.И. Толстого. — Т. 2 : Д — К (Крош-
ки). — М. : Международные отношения, 1999. —
С. 651—658.
7. Бєлова О. Пожар / О. Белова // Славянские древ-
ности: Этнолингвистический словарь : в 5-ти т. / под
общей ред. Н.И. Толстого. — Т. 4 : П (Переправа
через воду) — С (Сито). — М. : Междунар. отноше-
ния, 2009. — С. 109—112.
8. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового
Заповіту. Із мови давньоєврейської та грецької на
українську наново перекладена. — [Б. м.] : Об’єднання
біблійних товариств, 1990. — (Книги Старого Запо-
віту. — 960 с. ; Книги Нового Заповіту. — 296 с.).
9. васильева О. Русская православная церковь в 1927—
1943 годах / О. Васильева // Вопросы истории. —
1994. — № 4. — C. 35—47.
10. Великий голод в Україні 1932—1933 рр.: Збірник
свід чень, спогадів, доповідей, статей. — Торонто,
1988. — 163 с.
11. Відлуння голодомору-ґеноциду 1932—1933. Етно-
культурні наслідки голодомору в Україні / редактори
Роман Кирчів та Олег Романів. — Львів : Наукове
товариство ім. Шевченка, 2005. — 200 с.
12. Головацкий Я. Народные песни Галицкой и Угорской
Руси / Я. Головацкий. — М. : В Университетской ти-
пографии (М. Котков), 1878. — Ч. 1—2. — 841 с.
13. Голодомор 1932—1933 років в Україні: документи і
матеріали / упоряд. Р.Я. Пиріг ; НАН України ; Ін-т
історії України. — К. : Вид. дім «Києво-Могилянська
академія», 2007. — 1128 с.
14. Голодомори в Україні. Причини, жертви, злочинці :
матеріали конференції 5 квітня 2003 року / Асоціація
дослідників голодоморів в Україні, Харківське обласне
об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта»
ім. Т. Шевченка. — Харків, 2003. — 60 с.
15. Граціозі а. До читачів українського видання «Листів з
Харкова» / А. Граціозі // Листи з Харкова. Голод в
Україні та на Північному Кавказі в повідомленнях італій-
ських дипломатів. 1932—1933 роки / упорядкування і
вступна стаття Андре Граціозні ; передмова Ніколи Фран-
ко Баллоні ; переклад з італійської Мар’яни Прокопович ;
науковий редактор українського видання Юрій Шапо-
вал ; художники-оформлювачі Б.П. Бублик, В.А. Мур-
ликін. — Харків : Фоліо, 2007. — С. 15—52.
16. Даниленко в. Сталінізм на Україні в 20-30-ті роки /
В. Даниленко, Г. Касьянов, С. Кульчицький. — К. :
Либідь, 1991. — 141 с.
17. Дмитрук Н. Про чудеса на Україні року 1923-го /
Н. Дмитрук // Етнографічний вісник. — К., 1925. —
Кн. 1. — С. 50—65.
18. Думи / упор. текстів, вступна ст., прим. та комент.
Г. Нудьги ; ред. кол.: М. Бажан та інші ; портрети
кобзарів О. Сластіона. — К. : Радянський письмен-
ник, 1969. — 354 с.
19. Дяків в. Ескалація більшовицького наступу на народ-
ну релігійність українців на межі 1920—1930-х рр. /
В. Дяків // Історія релігій в Україні. Науковий що-
річник / редакційна колегія: З. Білик, Я. Дашкевич,
Л. Моравська. — Львів : Логос, 2009. — Кн. I. —
С. 799—806.
20. Дяків в. Передчуття трагедії голодомору в україн-
ському «фольклорі чудес» 1920-х років / В. Дяків //
Відлуння голодомору-ґеноциду 1932—1933. Етно-
культурні наслідки голодомору в Україні / редактори
Роман Кирчів та Олег Романів. — Львів : НТШ.
Секція етнографії та фольклористики, 2005. —
С. 96—105.
21. Дяків в. Релігійний рух і пов’язана з ним народна
творчість у підрадянській Україні 1920-х рр.: переду-
мови виникнення та поширення / В. Дяків // На-
родознавчі зошити. — 2007. — № 1—2. —
С. 6—16.
22. Дяків в. Релігійний рух у підрадянській Україні
1920-х років / В. Дяків // Історія релігій в Україні.
Науковий щорічник / редакційна колегія: З. Білик,
Я. Дашкевич, О. Киричук, М. Омельчук, І. Орле-
вич. — Львів : Логос, 2008. — Книга ІI. —
С. 106—113.
23. Дяків в. Cуспільно-політичні передумови особливих
форм народної релігійності в підрадянській Україні
1930-х рр. / В. Дяків // Народознавчі зошити. —
2010. — Зош. 5—6. — С. 555—565.
24. Дяків в. «Фольклор чудес» у підрадянській Україні
1920-х років / В. Дяків. — Львів : Інститут народо-
знавства НАН України, 2008. — 256 с.
25. Дяків в. Фольклорна проза «Калинівського чуда».
Проблема сюжетотворення і руху тексту / В. Дя-
ків // Народна творчість та етнографія. — 2006. —
№ 2. — С. 83—89.
26. Дяків в. Форми народної релігійности в підрадян-
ському українському суспільстві 1920-х років / В. Дя-
ків // Записки Наукового Товариства імені Шевчен-
ка. — Т. ССLIX. — Львів, 2010. — С. 273—
305. — (Праці Секції етнографії і фольклористики).
27. Жулинський М. У світлі віри. Голодомор в Україні та
роман Василя Барки «Жовтий князь» / М. Жулин-
ський // Барка Василь. Жовтий князь : роман / пе-
редм. М. Жулинського. — К. : Дніпро, 1991. —
С. 5—22.
28. Задніпровський О. Голод в історії України: короткий
нарис (Х—ХХ ст.) / О. Задніпровський. — До-
нецьк : Український культурологічний центр, 1999. —
88 с.
29. Заставний Ф. Демографічні втрати населення Украї-
ни. Голодомори, війни, еміграції / Ф. Заставний. —
Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка,
2003. — 136 с.
30. іванникова л. Народні перекази про чуда, пов’язані з
руйнуванням церков / Л. Іваннікова // Українське
народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі
віків. Міжнародні науково-практичні читання, при-
свячені пам’яті українського вченого-фольклориста
993Специфіка народної релігійності українців в умовах більшовицької окупації 1930-х рр.
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
Михайла Пазяка (1930—1999) / упоряд. О. Пе-
тровський, Н. Юсова. — К., 2002. — С. 191—193.
31. Исторические песни малорусского народа с
объяснениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова. —
К., 1874. — Т. I. — 336 с. ; 1875. — Т. II. — 166 с.
32. Історія українського селянства : нариси в 2-х т. / упо-
рядкування; автори нарисів, авторські статті: Інститу-
ту історії України НАН України. — К. : Наукова дум-
ка, 2006. — Т. 2. — 656 с.
33. Їдло 33-го. Словник голодомору / зібрав і упорядку-
вав Олекса Різників. — Одеса : Юридична літерату-
ра, 2003. — 166 с.
34. кирчів Р. Їдло 33-го. Словник голодомору (рецен-
зія) / Р. Кирчів // Відлуння голодомору-геноциду
1932—1933. Етнокультурні наслідки голодомору в
Україні. — Львів : НТШ. Секція етнографії та фоль-
клористики, 2005. — С. 187—189.
35. конквест Р. Жатва скорби. Советская коллективиза-
ция и террор голодом / Р. Конквест ; пер. с англ.
Исра эль Коэн и Нели Май ; под ред. Михаила Хей-
феца. — Лондон, 1988. — 620 с.
36. конквест Р. Жнива скорботи. Радянська колекти-
візація і голодомор / Р. Конквест / пер. з англ.
Н. Волошинович, З. Корабліної, В. Новак ; літ.
опрацювання А. Криштальського. — Луцьк : Те-
рен, 2007. — 456 с.
37. косик в. Підсовєтська Україна між двома Світовими
війнами. До 75-ліття Голодомору 1932—1933 /
В. Косик. — К. : Українська Видавнича Спілка,
2007. — 48 с.
38. кравченко в. «Псальми», що в 1923—24 рр. співали
прочани під час подорожувань до різних чудес /
В. Кравченко // Етнографічний вісник. — К.,
1927. — Кн. 4. — С. 71—78.
39. кульчицький С. Голоди 1921—1923, 1932—1933,
1946—1947 рр.: схожість і відмінність / С. Куль-
чицький // Голод 1946—1947 років в Україні: при-
чини і наслідки : матеріали міжнародної наукової кон-
ференції. — К. ; Нью-Йорк, 1998. — С. 7—13.
40. куртуа С. Чорна книга комунізму: злочини, терор і
репресії / С. Куртуа, Н. Верт, Ж.-Л. Панне та ін. ;
переклад з французької Яреми Кравця ; вступна
стаття Олега Романіва. — Львів : Афіша, 2008. —
712 с.
41. кутельмах к. Аграрні мотиви в календарній обрядо-
вості поліщуків / К. Кутельмах // Полісся України:
матеріали історико-етнографічного дослідження / за
ред. С. Павлюка, М. Глушка. — Львів : Інститут на-
родознавства НАН України, 1999. — Вип. 2. Овруч-
чина. 1995. — С. 191—210.
42. Лірницькі пісні з Полісся: Матеріали до вивчення лір-
ницької традиції / записи, впор. та прим. О. Ошурке-
вича ; нотні транскрипції Ю. Рибака. — Рівне,
2002. — 128 с.
43. Мартирологія українських церков. — Торонто ; Бал-
тимор, 1987. — Т. 1. — 1207 с.
44. Метлинский а. Народные южнорусские песни /
А. Метлинский. — К., 1854. — 474 с.
45. Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні: у
2-х ч. — Ч. 2: Кінець 20-х — 1941 рр. / О. Несту-
ля. — К., 1995. — 216 с.
46. Нолл в. Трансформація громадянського суспільства.
Усна історія української селянської культури 1920—
30 років / В. Нолл. — К. : Родовід, 1999. — 562 с.
47. Олена Пчілка. Українські народні легенди останнього
часу / Пчілка Олена // Етнографічний вісник. — К.,
1925. — Кн. 1. — С. 41—49.
48. Павленко М. Викинуті з гнізда / М. Павленко // Го-
лод 1933 року в Україні: свідчення про винищування
Москвою українського селянства / упорядник Ю. Се-
менко ; вид. 2-ге, доп. — Дніпропетровськ ; Мюнхен,
1993. — С. 25—56.
49. Пащенко в. Свобода совісті в Україні. Міфи і факти
20—30-х років / В. Пащенко. — К., 1994. — 249 с.
50. Плотникова а. Пастух / А. Плотникова // Славян-
ские древности: Этнолингвистический словарь в
5-ти т. / под общей ред. Н.И. Толстого. — Т. 3 : К
(Круг) — П (Перепелка). — М. : Междунар. отно-
шения, 2004. — С. 637—641.
51. Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ—ХХ ст.:
Історичні нариси / Д. Архієрейський, О. Бажан,
Т. Бикова та ін. ; відповід. ред. В. Смолій. — К. : На-
укова думка, 2002. — 952 с.
52. Рожко в. Чудотворні ікони Волині і Полісся: Історико-
краєзнавчий нарис / В. Рожко. — Луцьк : Медіа,
2002. — 352 с.
53. Сапеляк О. Голод 1921 року як чинник деформаційних
процесів в українській сім’ї / О. Сапеляк // Відлуння
голодомору-ґеноциду 1932—1933. Етнокультурні на-
слідки голодомору в Україні / редактори Роман Кир-
чів та Олег Романів. — Львів : НТШ. Секція етно-
графії та фольклористики, 2005. — С. 122—132.
54. Тахтай-Тарлей в. Село Хмелів на Полтавщині /
В. Тахтай-Тарле // Голод 1933 року в Україні: свідчення
про винищування Москвою українського селянства /
упорядник Ю. Семенко ; видання друге, доповнене. —
Дніпропетровськ ; Мюнхен, 1993. — С. 58—67.
55. Тичина П. Сонячні кларнети: поезії / П. Тичина /
упоряд., підгот. текстів, примітки С. Гальченка ; ре-
дактор О. Зелик. — К. : Дніпро, 1990. — 399 с.
56. Украинские народные песни, изданные М. Максимо-
вичем. — М., 1834. — 180 с.
57. Український політичний фольклор / упорядкування,
передмова, коментарі Є. Пащенка. — К. : Видавець
Микола Дмитренко, 2008. — 100 с.
58. Українці про голод 1932—1933: фольклорні записи
Василя Сокола / упоряд. В. Сокіл. — Львів,
2003. — 231 с.
59. Франко і. Іван Вишенський і його твори / І. Фран-
ко // Франко І. Зібр. творів: у 50-ти т. — Т. 30 :
Літературно-критичні праці (1900—1902). — К. :
Наукова думка, 1981. — С. 7—211.
володимир ДЯків994
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
60. Франко і. Студії над українськими народними пісня-
ми / І. Франко // Франко І. Зібр. творів: у 50-ти т. —
Т. 43: Фольклористичні та літературно-критичні пра-
ці. — К. : Наукова думка, 1986. — С. 7—351.
61. Щербаківський в. Деревляні церкви на Україні і їх
типи / В. Щербаківський // Записки НТШ. —
Т. LXXIV. — 1906. — С. 10—32.
62. Famine in Ukraine, 1932—1933 / eds. R. Serbyn,
B. Krawchenko. — Edmonton, 1986. — 192 p.
63. Fischer a. Zwyczaje pogrzebowe ludu polskiego / F. Fi-
scher. — Lwόw : Nakładem Zakładu Narodowego im.
Ossolińskich, 1921. — XII s + 439 s.
64. Mace J. The Komitety Nezamozhnykh Selan and
Structure of Soviet Rule in the Ukrainian Countryside,
1920—1933 / J. Mace // Soviet Studies. — 1983. —
№ 4. — P. 487—503.
65. O huculach. Zarys etnograficzny / skrślił Leopold Wa-
igel. — Kraków : Nakładem Towarzystwa Tatrzańskiego,
1887. — 38 s. — (Відбитка з: Pamiętnik Tow. Tatrz. —
T. XI).
volodymyr Dyakiv
ON SPECIFIC FEATURES OF UKRAINIANS’
FOLK RELIGIOUSNESS UNDER CONDITIOS OF
BOLSHEVIST OCCUPATION AT 1930s.
The article brings research-work in specificity of development
of Ukrainians’ folk religiosity under conditions of Bolshevist
occupation at 1930s. Some peculiar transformations of religious
element in Ukrainians’ calendary and familial ritualism, in per-
ception of everyday details of Soviet reality as well as events of
1930s — terror, collectivization, famines by folk consciousness
have been traced in the study. Traditional in their basement
those specific manifestatios of folk religiousness at the same
time add new, especial motives, subjects, images and other eth-
nocultural components in accordance with then-a-day socio-
historical situation.
Keywords: folk religiousness, miracle, rite, religious move-
ment, spiritual creativeness.
володимир Дякив
СПЕЦИФИКА НАРОДНОЙ
РЕЛИГИОЗНОСТИ УКРАИНЦЕВ В
УСЛОВИЯХ БОЛЬШЕВИЦКОЙ ОККУПАЦИИ
1930-х гг.
Исследуется специфика развития народной религиозно-
сти украинцев в условиях большевицкой оккупации
1930-х годов. Прослежены особые трансформации ре-
лигиозного элемента в календарной и семейной обряд-
ности украинцев, в восприятии народным сознанием
будничных реалий советской действительности, собы-
тий времен 1930-х гг. — террора, коллективизации, го-
лодомора. Рассмотрены специфические проявления на-
родной религиозности, традиционные в своей основе и в
то же время приобретающие новые, особые мотивы, сю-
жеты, образы и другие этнокультурные компоненты в
соответствии с особой общественно-исторической ситу-
ацией того времени.
Ключевые слова: народная религиозность, чудо, обряд,
религиозное движение, духовное творчество.
|