Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі

Розглядаються проблеми вибору імені для новонародженої дитини за народними повір’ями, звичаями і традиціями на території історико-етнографічного району Опілля, а також у давніх слов’янських народів та по всій Україні загалом....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Денис (Ханас), І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94393
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі / І. Денис (Ханас) // Народознавчі зошити. — 2014. — № 1 (115). — С. 48-60. — Бібліогр.: 22 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94393
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-943932016-02-12T03:04:54Z Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі Денис (Ханас), І. Статті Розглядаються проблеми вибору імені для новонародженої дитини за народними повір’ями, звичаями і традиціями на території історико-етнографічного району Опілля, а також у давніх слов’янських народів та по всій Україні загалом. In the article has been considered a problem as for the choice of Christian (first) name for a newborn baby after folklore beliefs, consuetudes and traditions spread along the territory of Opilia, as also among ancient Slavs peoples and in the whole Ukraine. Рассмотрена проблема выбора имени новорожденного ребенка по народным поверьям, обычаям и традициям на территории историко-этнографического района Ополье, а также у древних славянских народов и по всей Украине в целом. 2014 Article Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі / І. Денис (Ханас) // Народознавчі зошити. — 2014. — № 1 (115). — С. 48-60. — Бібліогр.: 22 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94393 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Денис (Ханас), І. Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі Народознавчі зошити
description	Розглядаються проблеми вибору імені для новонародженої дитини за народними повір’ями, звичаями і традиціями на території історико-етнографічного району Опілля, а також у давніх слов’янських народів та по всій Україні загалом.
format	Article
author	Денис (Ханас), І.
author_facet	Денис (Ханас), І.
author_sort	Денис (Ханас), І.
title	Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі
title_short	Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі
title_full	Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі
title_fullStr	Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі
title_full_unstemmed	Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі
title_sort	народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на опіллі
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94393
citation_txt	Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі / І. Денис (Ханас) // Народознавчі зошити. — 2014. — № 1 (115). — С. 48-60. — Бібліогр.: 22 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT denishanasí narodnípovírâzvičaíítradicíípriviboríímenídlâditininaopíllí
first_indexed	2025-07-07T00:45:45Z
last_indexed	2025-07-07T00:45:45Z
_version_	1836946970206273536
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 Проблема вибору і надавання дитині нехреще- ного власного імені в етнографічному плані сьогодні ще недостатньо вивчена і розроблена. В етнографічній літературі з приводу мотивів вибору нехрещеного імені дитині знаходимо лише загальні твердження, підкріплені кількома при кладами або посиланнями на інших авторів чи певний порівняль- ний матеріал [17; 18; 19]. В ономастичних працях цей аспект дослідження взагалі не порушується. Розглянувши особові назви цього типу, прямоліній- но застосовується лексико-семантичний принцип класифікації. Лише у деяких працях знаходимо окремі розряди антропонімів, виділені за етногра- фічними ознаками, власне за мотивами номінації. Це практикується, наприклад, у відомій антропоні- мічній праці О. Селіщева, де серед виділених де- в’ятнадцяти лексико-семантичних груп російських власних імен і прізвиськ маємо окрему групу так званих профілактичних імен типу Бессон, Бесс- частной, Горе, Мертвой, Неудача, мотивом вибо- ру яких, за твердженням автора, вважалося поба- жання батьків, щоб насправді було навпаки — Бес- сона — не чіплялося безсоння, Бессчастной — був щасливий тощо [12, с. 136—141]. Але більш ви- разну і науково виправдану класифікацію знаходи- мо у «Вступі» до словника болгарських власних імен і прізвищ С. Ілчева, який так звані народні імена взагалі класифікує за етнографічною ознакою, ет- нографічним мотивом номінації, поділяючи їх на дві великі категорії — «побажальні» і «захисні», дро- блячи кожну з них відповідно на більш конкретні тематичні шари [7, с. 12—14]. Згадані твердження етнографів і класифікаційні категорії ономастів можуть взаємодоповнюватися у випадку визначення у нехрещених власних іменах т. зв. «забобонної мотивації». Не будемо вдаватись до спеціальної детальної антропонімної класифікації усіх видів нехрещених власних імен, однак варто ак- центувати лише на тих моментах, які вважаємо тіль- ки етнографічним підґрунтям цієї класифікації. Наявні матеріали наукової літератури та відповід- ний джерельний антропонімійний матеріал дають підстави поділити власні нехрещені імена на дві осно- вні групи, які умовно називає М.Л. Худаш так: не- хрещені власні імена із нейтральною функцією но- мінації і нехрещені власні імена з побутово- забобонною функцією номінації. До першої із названих груп слід віднести нехре- щені власні імена, у яких немає забобонного змісту © І. ДЕНИС (ХАНАС), 2014 Ірина ДЕНИС (ХАНАС) НАРОДНІ ПОВІР’Я, ЗВИЧАЇ І ТРАДИЦІЇ ПРИ ВИБОРІ ІМЕНІ ДЛЯ ДИТИНИ НА ОПІЛЛІ Розглядаються проблеми вибору імені для новонародженої дитини за народними повір’ями, звичаями і традиціями на території історико-етнографічного району Опілля, а також у давніх слов’янських народів та по всій Україні загалом. Ключові слова: українські традиції найменування дитини, людські імена, мотиви найменування, Опілля. 49Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 або його принаймні не зауважуємо. Вибором імені для дитини став незалежний від різноманітних віру- вань і не пов’язаний з ними звичайний або й незви- чайний (можливо, несподіваний чи випадковий), пов’язаний з обставинами появи дитини факт і ви- користаний у цьому випадку для щоденної потреби дати дитині певне нехрещене власне ім’я. До другої групи, навпаки, належать нехрещені власні імена, мотиви надавання яких ґрунтувалися на вірі у те, що, у свою чергу, диктувалося різними суб’єктивними і об’єктивними факторами. Виділення в окремий розряд т. зв. «забобонно- нейтральних» нехрещених власних імен свідчить, що не завжди і не всі власні нехрещені імена мали ви- ключно забобонне спрямування, а серед загальної маси особових назв цього типу були й такі, які вико- нували лише номінативну функцію, отже, були ви- падки, коли при виборі власного імені для дитини не обов’язково відігравали певну роль традиційні на- родні вірування. Традиційні народні вірування, які пов’язували на ші предки з нехрещеними, а пізніше із хрещени- ми власними іменами, випливали із турбот батьків про майбутній добробут свого нащадка. Ця турбо- та знаходила свій вияв саме у традиційній вірі у над- природну, магічну дію власного імені людини, тому як і в давнину, так і сьогодні люди намагаються об- рати дитині таке власне ім’я, яке не тільки не за- шкодило б їй, але й оберігало від смерті або забез- печувало у майбутньому здійснення певного добро- го батьківського побажання. Саме у зв’язку з цим М.Л. Худаш і поділив їх на захисні та побажаль- ні [16, с. 168]. Захисні імена після обряду ім’янаречення пови- нні були захищати іменованих від смерті, «нечистої сили», чарів, уроків тощо. Відповідно до етногра- фічних джерел, повір’я, пов’язані з вірою у магічну силу власного імені, навіть в одного і того ж народу могли мати різні локальні особливості. За народни- ми віруваннями, така захисна сила містилася у на- звах предметів і явищ, що з ними певним чином асо- ціювалися поняття життя, здоров’я, міць, сила. Ці назви як утілення відповідних понять і давалися ді- тям як нехрещені власні імена. Наприклад, антро- понімами могли бути назви сильних тварин (Бик, Бугай, Медвідь, Тур), назви явищ породи чи назви віковічних дерев (Граб, Дуб, Явір), а також назви різних предметів чи знарядь, з якими пов’язувалися поняття, що виражали силу і фізичний гарт (Залі- зо, Молот, Обух). Підтвердження попередньої думки про таке втілення сили, фізичної міцності де- яких назв цього типу віднаходимо й сьогодні у по- пулярних народних приповідках-порівняннях: здо- ровий, як бик; здоровий, як бугай; здоровий, як кінь; здоровий, як медвідь; здоровий, як риба; здо- ровий, як дуб; здоровий, як горіх [14, т. ІІ, с. 175]; сильний, як дуб [14, т. ІІІ, с. 92] тощо. Варто зауважити: побутували народні повір’я, що власне ім’я може оберігати немовля від смерті, за- безпечувати людині з міцним здоров’ям довголіття. А якщо ця людина була ще й щасливою та багатою, то її ім’я поготів було об’єктом вибору, особливо у тих сім’ях, де попередні діти повмирали. Слід за- значити, що й у наш час респонденти історико- етнографічного району Опілля підтверджують цей факт [1]. За цими ж народними повір’ями охороня- ли дитину від смерті, «нечистої сили» і усякого лиха та повинні були нести їй добробут у майбутньому також власні нехрещені імена, пов’язані з релігією, міфологічними чи народноепічними істотами (Бог, Божидар, волос, ангел, апостол, Русалка). Го- ворити про тотемістичні імена можемо сьогодні з певним застереженням, оскільки на той час у слов’ян тотемізм уже був пройденим етапом. Та чи не най- більш популярними серед народних повір’їв, як стверджує М.Л. Худаш, було переконання, що у природі та навколишньому середовищі побутують предмети і явища, особливо живі істоти й рослини, яких не любить «нечиста сила», які нейтралізують усякі чари, уроки тощо. Отже, якщо назвою, та ще й удало вибраною з таких предметів, явищ, живих істот чи рослин назвати дитину, то це ім’я буде їй надійним захистом. «З уваги саме на характер за- бобонного спрямування власних імен цього розря- ду відлякувати від своїх носіїв «нечисту силу» і смерть, відводити від них чари, лихі побажання та ін., їх можна було б умовно назвати відстрашувально- захисними» [16, с. 168]. Таке відстрашувально-захисне навантаження можна вбачати (але не всюди категорично ствер- джувати) у багатьох нехрещених власних іменах. Відзначимо, що в етнографічних і антропонімічних працях вказується здебільшого на назви поширених великих хижаків: вовк, ведмідь (Медвідь), назви Ірина ДЕНИС (ХаНаС)50 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 деяких хижаків дрібніших порід: Рись, Росомаха, Собака. Однак найбільш визнаним відстрашуваль- ним уважається вовк — досить поширена і тепер особова назва не тільки у слов’янських, але й в ін- ших народах. З цього видно, що справді своєю хи- жацькою поведінкою вовки мусили добре датися утямки нашим предкам, якщо й досі ними лякають дітей, й досі є похідне від вовк дитяче слово «вова» у значенні «вовк», збереглися й досі численні від- повідні народні прислів’я і приповідки, з яких мож- на скласти загальну історично створену народну ха- рактеристику вовка як ненаситного лютого шкідни- ка, ворога домашніх тварин, небезпечного і для життя самої людини. Як вдало зауважив І.Я. Фран- ко, «у багатьох прислів’ях і приповідках звучить за- бобонна боязнь вовка (не викликай вовка з лісу; про вовка помовка, а вовк у хату; вовків бояти- ся — в ліс не ходити; аби вовк був ситий і коза ціла; з вовком до паю не ставай; вовк в овечій шкурі тощо)» [14, т. І, с. 234—242]. В етногра- фічній літературі можна знайти думки про існуван- ня у давнину навіть спеціального культу вовків та обрядів вшанування цих хижаків, яких забобонні люди намагалися задобрювати нарівні з усякими мі- фологічними постатями й уособленнями [17, с. 251]. У сербів навіть у кінці XVIII ст. назва вовка оби- ралася для дитини як відстрашувальне погрозливе власне ім’я у сім’ях, де попередні діти вмирали, а в антропонімічній літературі маємо підтвердження основоположника сербо-хорватської літературної мови Вука Караджича, який особисто одержав таке ім’я (серб. вук — вовк) [11, с. 47]. Окрім назв згаданих великих хижаків, від стра- шувально-охоронне навантаження могли мати чис- ленні у слов’янському антропоніміконі назви інших тварин, найперше тих, хто наносив шкоду домаш- ньому господарству: Горностай, куниця, лис, або своєю лютістю і фізичною силою були небезпечні для життя людини: кабан чи Дик. Є підстави ствер- джувати, що таке ж відстрашувально-захисне на- вантаження мали нехрещені власні імена, взяті від назв різних хижих птахів, які через свій спосіб жит- тя чи повадки мали у народі недобру славу «нечис- тих», шкідливих, іноді й віщунів певного нещастя, як, наприклад, ворон, ворона, крук, Сорока, Пу- гач, Сова. Можливо, у відстрашувально-захисному плані вживалися як нехрещені власні імена і назви хижих риб: Щука (Щупак), Сом, Окунь, Судак тощо [16, с. 169]. Та не лише згадані ознаки сприяли використанню назв нехрещених власних імен людей. Таким атри- бутом був також неприємний для народного сприй- мання зовнішній вигляд тварин, спосіб їхнього жит- тя чи предмет харчування. За народними повір’ями, найменування дітей їхніми назвами як власними іме- нами теж мали певну відштовхувальну дію на вроки і «нечисту силу». Такими нехрещеними власними іменами були назви гризунів: Щур, Пацюк, Хом’як, Ховрах; назви плазунів і деяких земноводних: По- лоз, вуж, Жаба, Ящур і т. д. Відстрашувально- охоронне або навіть відштовхувальне навантаження можна вбачати у нехрещених власних іменах від назв різноманітних комах: комар, Муха, Блоха, Гнида, Бевзь, Ґедзь, Овід, Саранча, Жук, Хрущ, Довго- носик, короїд, кліщ, Оса, Шершень. З представників рослинного світу як відстра шу- вально-захисні нехрещені власні імена використову- валися назви тих, які вирізнялися певними особли- востями: наприклад, гірким, кислим або неприємним смаком (Перець, Редька, Цибуля, Часник), колю- чістю чи пекучістю (Бодяк, Осет, Терен, кропива), отруйністю (Мухомор, Моримуха). З відстрашувально-захисною метою, як далі про- довжує М.Л. Худаш, «могли використовуватися і на- зви деяких предметів побуту, переважно знарядь пра- ці, та назви окремих явищ природи і навіть деяких аб- страктних понять. Якщо говорити про використання у ролі нехрещених власних імен назв побутових зна- рядь праці, то для цієї мети були головним чином на- зви гострих, ріжучих і колючих предметів (коса, Рі- зак, Сікач, Скребець, Сокира, Голка, Цвях, Шило). Такий же забобонний аспект вживання мали як нехре- щені власні імена назви деяких буденних побутових предметів: Гатило, Товкач, Рогуля, Деркач, Мітла. Якщо у першій групі наведених власних імен відстра- шувальним елементом була властивість згаданих пред- метів різати, колоти, рубати, то у другій — знаряддям побиття, а у випадку з деркачем та мітлою ця власти- вість полягала, мабуть, у тому, що ними, за народни- ми повір’ями, можна було вимести не лише сміття, а й усяке лихо. «Страшною силою» вважалися й відпо- відні явища природи. Тому такі нехрещені власні іме- на, як Грім, Завірюха, Суховій, Туча, особливо поши- рене Мороз, також могли мати відстрашувально- 51Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 захисне значення, хоча частіше могли вказувати на час народження іменованих» [16, с. 170]. Близькими за своїм магічним спрямуванням чи навантаженням до різновиду відстрашувальних імен М.Л. Худаша є профілактично-захисні імена О. Се- ліщева. Різниця полягає у тому, що призначенням перших було зберігати своїх носіїв за життя у здоров’ї та добробуті, захищати від смерті, від дії «нечистих сил», чарів тощо, а завдання других зводилося до вужчого містичного діапазону — відвертати чи від- водити від названих ними певні конкретні види не- щастя, конкретні фізичні чи психічні вади, негативні вияви в особистій поведінці, характері, вдачі тощо. Уже знайома класифікаційна умовність через брак достовірних джерельних доказів чи аргументів поміт- на й у цьому випадку. Справді, сьогодні вже не мож- на упевнено твердити, що, скажімо, нехрещене власне ім’я Безсон було дане дитині, яка дійсно страждала від безсоння, а нехрещене власне ім’я Рева — дитині, яка часто плакала, а не навпаки — з профілактичною ме- тою, щоб відвернути від цих дітей, у першому випад- ку — безсоння, а у другому — набридливу для бать- ків і всієї сім’ї плаксивість. У подібних ситуаціях при віднесенні нехрещеного власного імені саме до цього різновиду особових назв доводиться спиратися на узагальнення і факти, а вони підказують, що у часи, коли цей вид власних імен був ще реальним антропонімійним явищем, в них у більшості випадків укладався певний забобонний зміст, і якщо серед загальної маси нехрещених влас- них імен є такі, які з лексико-семантичного боку міс- тять у собі життєво негативне поняття, вказують на ту чи іншу негативну рису людини, то викликане таке ім’я не обов’язково відповідним справжнім жит- тєвим фактом, а певним віруванням. Адже сама логі- ка підказує, що навряд чи хотіли батьки через самий лише вияв певної фізичної вади дитини або певної її негативної риси, негативних проявів у поведінці чи психічному складі присвоїти своєму нащадкові на все життя прізвисько, яке виразно промовляє про певну його негативну рису, що виявилася ще у ранньому ди- тинстві. Такі імена надавалися дітям не з метою образ- ливо назвати їх за негативною рисою, а саме з метою запобігти, відвернути від них цю рису чи ваду. Керу- валися при цьому, очевидно, тим мотивом чи повір’ям, коли дитина вже названа відповідним іменем, у яко- му семантично міститься назва певної її негативної риси чи фізичної вади, то ця риса або вада насправ- ді до неї не пристане, її не можна буде «наслати», бо на охороні тут буде нехрещене власне ім’я, яке свід- читиме, ніби ця риса або вада у дитини вже наявна. Отже, відповідно до цього, якщо назвати дитину іменем Дурак, то вона буде розумною, дитина, на- звана ім’ям Злодій, буде у житті чесною, Безсон — буде насправді спати, а Рева не буде плакати. При- кладів можна навести багато. Вони, як і попередні, свідчать про наявні тут два аспекти цієї «профілак- тики»: а) захист дитини від тієї чи іншої негативної риси у поведінці або фізичної вади і б) захист дитини від цих же негативних рис або вад лише у період ран- нього дитинства, у якому насправді криються его- їстичні інтереси батьків чи домашнього родинного оточення дитини. У пропорційному відношенні дру- га із цих категорій нехрещених власних імен пред- ставлена дуже невеликою кількістю. Очевидно, наші предки більше дбали про життя і щастя свого на- щадка, ніж про пов’язане з його вихованням влас- не благополуччя і спокій. У першій із названих категорій цього типу нехре- щених власних імен можемо говорити про різні види профілактично-захисних мотивів іменування. Най- частіше у такому випадку маємо справу із захистом від різних фізичних чи психічних вад, пов’язаних най- перше з життєвоважливими органами і зовнішнім ви- глядом людини (наприклад, Глух чи Глушко, Слі- пий чи Сліпко, Горбач чи Горбай, Горбаль, кривий чи кривко, Немира, Нудьга, Суєта і згадані Дурень, Шамота), а ще більше — із захистом від усякого лиха, нещастя, життєвих злиднів різних утворень з прийменником без та частково не: Бездольний, Безпо радний, Безщасний, Невдалий, Недбайло, Некрас, Неліп, Нелюб, Нехода тощо, або вираже- них назвами різних, пов’язаних із людським життям, людською долею, понять — Біда, Горе, Пригода, у тому числі утворень із заперечною часткою не типу Неборак, Незнайко, Недоля. До цього розряду власних нехре щених імен слід відносити й такі, за- вданням яких було ніби захищати дитину від смерті чи підтримувати її за життя: Мертвий, Неживий, та- кож із запе речною часткою не — Несин (тобто «не син»), Небило (якого буцімто не було), Ненад, Нетреба, хоча може й насправді так називали дити- ну, яка з’явилася у сім’ї непередбачено або як тягар для батьків і родини [16, с. 172]. Ірина ДЕНИС (ХаНаС)52 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 Друга із виділених категорій власних імен незна- чна. Спрямовані ці імена в основному на захист і від- вертання від дитини, звичайно, молодшого віку, тих чи інших проявів негативної поведінки або вдачі, яки- ми вона може дошкуляти батькам і усім домашнім (мабуть, особливо у родинах з гірким досвідом від попередньої дитини) своєю, наприклад, плаксивіс- тю (крикун, Мазепа, верещака, Плакса), безсо- нням (Безсон), відсутністю апетиту (Неїло). Показовою щодо кількісного складу і різнома- нітності у плані вибору і надавання дитині нехре- щеного власного імені є друга з названих вище класифі каційних підгруп цих імен — так звані по- бажальні, у яких криється побажання дитині до- брого майбуття. Традиція надавати дітям специфічні власні імена, у яких містилися б, з точки зору батьків, добрі поба- жання — дуже давня і сягає ще глибоких дохристи- янських часів. Яскравим свідченням цього, як зазна- чає М.Л. Худаш, можуть бути давні спільнослов’янські власні імена-композити з імперативним першим чле- ном — Борислав, Будибой, Будивой, Будимир, Бу- дислав, Мстивуй, Станимир, Хвалимир, у яких на побажальне, навіть заклинальне, волевиявлення ука- зує перший імперативний член, а другий уже містить у собі сам предмет чи зміст побажання. Однак, якщо йдеться про цю категорію нехрещених власних імен, то, як і в попередній підгрупі цього типу, при самій спробі виділення їх та спробі вказати на конкретний зміст і мотив побажання, що міститься у них, такі пря- мі вказівки маємо рідко. Доводиться у тих або інших випадках спиратися на різні додаткові свідчення. Адже навряд чи можна переконливо твердити, що особові назви, які говорять про певні особливості зовнішньо- го вигляду людини або інші її індивідуальні особли- вості, не відповідали реальному станові речей і були дані пізніше, а не у дитинстві, тобто насправді не були вуличними прізвиськами (наприклад, Здорове- га, кучерявий, Хорошун), однак внутрішній зміст таких особових назв, їхня типовість і навіть аре- альна поширеність в історичній і сучасній антропо- німії дають підстави розглядати їх як можливі поба- жальні нехрещені власні імена (у наведених щойно прикладах з поба жанням бути здоров’яком, куче- рявим, красивим) [16, с. 172]. Як антропонімно-етнографічне явище, за своїм зміс- том побажальні нехре щені власні імена також станов- лять собою досить виразну і стійку групу. Причо му, якщо власні імена були покликані до життя вірою у за- хисну чи відстра шувальну силу слова-імені відповід- но до його народної опінії як апелятива, то мотивом появи цієї категорії нехрещених власних імен, очевид- но, була традиційно вкорінена у давніх наших пред- ків віра у певну чародійно-віщу силу слова — власно- го імені. А заснована була ця віра, звичайно, на повір’ї, яке зводилося до того, що коли дитину найменувати назвою, у семантиці якої міститься внутрішня чи зо- внішня якість людини, або дати їй назву предмета (явища), у який традиційно прийнято вкладати пози- тивний зміст чи з яким завжди асоціюються певні по- зитивні предмети, така назва як власне нехрещене ім’я дитини служитиме їй ніби своєрідною запорукою для здійснення закла деного в апелятивній семантиці імені віщування чи побажання на майбутнє. У цьому плані цей різновид нехрещених власних імен за своїм магічним спрямуванням явно і різко протиставляється щойно згадуваним так званим профілактичним захис- ним нехрещеним власним іменам, у яких цей містичний аспект покликаний був проявлятися навпаки. Зміст батьківських побажань чи віщувань, що кри- ється в особових назвах цієї лексико-семантичної ка- тегорії, як видно навіть із поверхового спостере ження, був різний, але треба відзначити, завжди зводився до побажання чогось доброго, позитивного і, головним чином, на усе життя іменованого, хоча тепер цей зміст уже не завжди можна безпомилково встановити. На перший план тут можна поставити власні імена, що містять у собі побажання дитині бути живою, жити (Живий, Живко, Безсмертний, Будько), мати здоров’я, силу (Здоровега, Здоровко, Дебелий, Дужий, кріпкий), мати щастя, добру долю (Щас- ний, Доля). Побажання батьків своїм дітям мати таку бажану у всі часи волю, свободу втілювалося в іменах типу воля, вольний, Свобода, Собіпан. За кількістю і сортиментом, як зазначає М.Л. Ху- даш, чи не найбільше представлені власні імена, в яких укладені більш вузькі побажання дитині, най- частіше певної позитивної риси у зовнішньому ви- гляді або поведінці, пси хіці, характері (великий, ве- личко, високий, Гожий, красун, кудря, кучеря- вий, Хорошко, Хорошун, Чепурний, Борзий; лагода, Говоруха, Гуляй, Добрий, Догадко, Домаш- ній, Мовчан, Погожий, Потіха, Правда, Розум, Тихий, Чемний) [16, с. 173]. 53Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 Писемні пам’ятки підтверджують існування зна- чної кількості особових назв — первісно саме нехре- щених власних імен, про магічне спрямування яких упевнено щось сказати важко, але апелятивне похо- дження яких підказує, що уживалися вони саме у пла- ні певного побажання. Чи не у такому плані надава- лися новонародженим як нехрещені власні імена, на- приклад, назви різних видів їжі: страв, печива і харчових продуктів; власні імена, в яких утілювало- ся теж побажання добробуту в житті, побажання по- стійно бути ситим, мати достаток у харчах або хоча б у певній конкретній їжі. До таких нехрещених влас- них імен можна віднести, наприклад, Борщ, Брага, Бринза, Бублик, вареник, варениця, Голубець, Го- рох, капуста, каша, кисіль, кишка, книш, ков- баса, коровай, куліш, Мандрик(а), Масло, Ощи- пок, Паляниця, Патока, Пиріг, Сало, Сметана, Соломаха, Солонина, Шкварок та ін. Але могли бути випадки, коли назва страви була дана людині насправді як вуличне прізвисько вже у зрілому віці за певною іншою причиною, наприклад, за уподі- бненням або порівнянням, іноді відповідно до народ- ної традиції присвоювати назви деяких страв та про- дуктів харчування для порівняння з ними людей за певними зовнішніми чи внутріш німи рисами (пор., народні приповідки: круглий, як галушка; довгий, а тонкий, як ковбаса; він такий, як непріла ле- мішка; або й лайку: ти кишко надута [14, т. І, с. 311; т. ІІ, с. 276, 341, 255]. Як певні добрі побажання вживалися також назви тварин та рослин замість нехрещених власних імен. Так, різні назви звірів, що були об’єктом полювання (особливо у мисливському середовищі), могли вико- ристовуватися як символи мисливського щастя, так само назви риб (зокрема, у рибацьких родинах) — як символи рибацького щастя. Назви рослин — по- льових та городніх культур — у ролі нехрещених власних імен могли правити за символи хліборобсько- го щастя. Подібне можна сказати й про назви дерев та кущів, особливо з корисними плодами. Можливо, були випадки, коли з такою ж метою як нехрещені власні імена інколи використовувалися і назви людей за професією чи заняттям, аналогічно до побажаль- них імен, узятих від назв окремих представників дер- жавної влади і соціальної верхівки. Наведений загальний огляд мотивів вибору і на- давання дітям нехрещених власних імен у період функціонування останніх, зокрема запропонований їхній поділ на різні розряди за забобонно-побутовим змістом, що у них вкладався, ілюструє той факт, що в умовах відсутності потрібних достовірних історич- них свідчень і при науковій інтерпретації та оцінці джерельного матеріалу, при його класифікації не можна обійтися без усяких припущень, здогадів і певної умовності. Чи можна тепер конкретно ска- зати, який мотив насправді послужив кількасот ро- ків тому для надавання людині нехрещеного чи на- родного власного імені, який саме мотив у нього вкладався? Звичайно, ні. В одних випадках деякі з наведених особових назв можна розглядати і по- іншому, тобто відносити й до певної іншої групи, у других — у конкретному імені можна вбачати уті- лені одночасно різні мотиви і, крім прикладу з осо- бовою назвою Медвідь, таких випадків можна на- вести багато. Необхідно додати, що серед різних видів особових назв, які можна розглядати як пер- вісно нехрещені власні імена, є й такі, про мотиви ви- бору й присвоєння яких навіть важко здогадуватися або щось конкретно сказати. Слід зазначити, що є назви, у які магічний зміст або інший мотив зовсім не вкладався і які можна ува- жати просто випадковими, наданими лише з метою дати дитині певну назву і взятими іноді чи не від на- зви першого-ліпшого предмета або явища. Не можна щось переконливо сказати і про мотиви найменування людей особовими назвами, що прямо вказують на різ- ні фізичні вади людини: Безносий, Безнос, Безо- кий, Безочко, Безпалий, Безпалько, Безп’ятко, Безрукий, Безухий, Безушко, Сліпий. Такі або по- дібні особові назви, на думку М.Л. Худаша, зустрі- чаються досить часто не тільки в українських, а й східнослов’янських писемних пам’ятках, причому час- то повторюються на усій східнослов’янській терито- рії [16, с. 175]. Етнографічний матеріал, зібраний на Опіллі, дає підстави твердити, що такі власні назви сьогодні можемо швидше віднайти не як власні іме- на для найменування мешканців території Опілля, а як вуличні індиві дуальні прізвиська, які уже після ХІХ ст. функціонують як офіційні назви для певних людей, тобто як прізвища. Необхідно відзначити, що від найдавніших часів східні слов’яни, як і інші народи, завжди вкладали в імена своїм дітям найкращі побажання, надії, спо- дівання, своє розуміння й трактування понять люд- Ірина ДЕНИС (ХаНаС)54 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 ської краси й досконалос ті, мрії про добробут і щас- тя своїх нащадків. Цікаво, що приклади функціону- вання характерних народних власних імен живі у деяких народів ще й тепер. Так, у нганасанів мотива- ми вибору імені можуть бути ті або інші моменти сі- мейного життя, які супроводжують появу на світ ди- тини, зовнішні риси чи певні особли вості її поведін- ки або характеру, місце і час народження. У цих іменах міститься не тільки констатація факту, а й про- гноз на майбутнє дитини [13, с. 41]. Віра у захисну силу власного імені та різноманітні обряди при на- даванні імен є і в казахів [4, с. 100—101], і у баш- кирів [9, с. 242—245] та в інших народів. Досі йшлося лише про мотиви вибору й надавання дітям народних нехреще них власних імен, тобто імен, які бралися головним чином із невичерпних джерел рідної мови за звичаями, різними віруваннями, успад- кованими від прадавніх поколінь і традиційно культи- вованими ще довго після прийняття християнства. Те- пер варто розглянути, якими ж були мотиви вибору і присво єння дітям хрещених власних імен (знаємо, що їх надавала православна церква після того, як східні слов’яни прийняли християнство. — І. Д.) періоду, коли вони уже міцно вкоренилися у на- родному побуті, пройшли відповідні процеси адап- тації, а згодом мали повсюдне поширення. Хрещені власні імена, які потрапили у Київську Русь разом із християнством, були для наших давніх предків цілковито чужими за формою і незрозумілі за змістом. Це були закріплені церквою у церковних ка- лендарях чи складених у календарному порядку списках святих — так званих святцях — імена ка- нонізованих старозавітних і новозавітних осіб та різ- них християнських подвижників. Отже, основу цьо- го церковного антропонімікону складають староєврей- ські, грецькі та латинські запозичення. З моменту поділу християнства на окремі напрями (православ’я, католицизм, протестантизм тощо) сонм святих кож- ного з них, а отже, й іменник набуває своїх особливос- тей найперше із-за канонізації й уведення у святці чи церковні календарі імен уже своїх нових святих. Про- те усякі такі зміни й доповнення вносилися поступово. Основа ж християнського іменника, яка склалася ще до поділу християнства, залишилася незмінною. Як вважає М.Л. Худаш, «ще перші дослідники східнослов’янської історичної антропонімії у своїх працях слушно відзначали, що з прийняттям хрис- тиянства стали обов’язковими для усіх хрещених го- тові церковно-календарні власні імена і міцно ввій- шли у побут східних слов’ян, місцеві люди почали сприймати їх уже як свої власні, а згодом предковіч- ні слов’янські імена були витіснені з ужитку або за- знали змін, трансформувавшись в індивідуальні пріз- виська; для цього потрібно було чималого часу, щоб нові імена-чужинці засвоїлися на східнослов’янському мовному ґрунті, пройшли тут складний процес адаптації за наявними місцевими антропонімійними моделями» [16, с. 177]. Процес адаптації християнських власних імен на східнослов’янському мовному ґрунті у різних його проявах на сьогодні ще досліджений слабо. Однак виразні сліди східнослов’янського засвоєння христи- янських власних імен, принаймні у вищому соціаль- ному середовищі, засвідчують уже писемні пам’ятки XI ст., де маємо зафіксовані не тільки адаптовані по- вні форми цих імен, наприклад, Иванъ, Никола, Игнатъ, Романъ, андрђй, Федоръ, Дмитръ, василь (Іп. 140, 170, 175, 193, 194, 198, 199, 232, 237), але трапляються уже й демінутивні форми типу косняч- ко (< коснẠкъ < коснẠтинъ < констẠнтинъ — Іп. 159). Писемні пам’ятки ХIV—XV ст. виразно підтверджують той факт, що тоді уже церковно- календарні християнські власні імена в Україні, у Ро- сії і Білорусі виступають не тільки повсюдно, а лед- ве не в усьому своєму основному багатстві та усій гамі словотворчої різноманітності як повністю адап- товані особові назви, невіддільні від побутової та адмі ністративно-канцелярської практики ідентифі- кації особи, причому демонстрували той стан у сво- єму регіоні, якому судилося у майже незміненому вигляді пройти крізь віки та у тих чи інших проявах зберегтися у східнослов’янській антропонімії (осо- бливо побутово-народній) і до нашого часу. Звичай- но, різні внутрішні еволюційні процеси й у виключ- но мовному аспекті (переважно у ділянці словотво- ру), й у побутовому вживанні окремих імен (зву ження або розширення сфери вжитку, територіально- етнографічна диференціація тощо) у функціонуван- ні хрещених власних імен відбувалися у всіх слов’янських мовах. Як слушно зауважив М.Л. Ху- даш, «усякі специфічні мовні відмінності у межах східнослов’янських хрещених власних імен вираз- но викристалізовуються уже з розпадом Київської Русі у процесі формування трьох окремих східно- 55Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 слов’янських народів — українського, російсько- го і білоруського» [16, с. 178]. Якщо виразні свідчення східнослов’янської адап- тації християнських власних імен можна прослідко- вувати навіть у давніх писемних пам’ятках XI ст., то це значить, що процеси церковного впровадження та народного засвоєння цих імен були досить актив- ними. Однак знаємо, що давні русичі, як зрештою й інші новоохрещені народи, не відразу перестали ві- рити у своїх язичницьких богів, не відреклись від пра- дідівських релігійних звичаїв та обрядів і з ентузі- азмом прийняли нову релігію, принесені нею нові об- ряди, звичаї й настанови. Це підтверджують різні історичні джерела, дослідження істориків та ін. Отож, «після прийняття християнства на Русі ще довго збе- рігалися попередні обряди, звичаї та повір’я, навіть ідолопоклонство, тобто наступає своєрідне двовір’я» [10, с. 524]. Аналогічно настає період двоймення й у сфері ім’янаречення. «Тоді, як церква вимагала, щоб усі приймали при хрещенні християнське ім’я, — відзначає М. Морошкін, — руські (українці. — І. Д.) продовжували вживати поряд із християнським власним іменем і язичне. Ймовірно, батьки після хре- щення своїх дітей вважали потрібним і священним для себе з’явитися до волхвів, щоб одержати від них для своїх дітей разом із зачаруваннями і друге ім’я, яке ставало поряд з християнським іменем і одержува- ло право громадянства» [11, с. 524]. Чи давали дити- ні нехрещене власне ім’я волхви, чи хтось інший, і яке раніше, а яке пізніше — це інша проблема, але факт існування у східних слов’ян у ту пору двоймення цих своєрідних антропонімних ножиць — загальновідо- мий. Проте ще міцні спочатку дохристиянські тради- ції, у тому числі й уживання давніх слов’янських влас- них імен, чимраз помітніше здають свої позиції та поступаються місцем перед новою релігією (хрис- тиянством. — І. Д.) і принесеними разом із нею за- позиченими власними іменами. Чим же пояснити досить активне і швидке поши- рення, адаптацію і попу лярність християнських імен у Київській Русі вже у перших віках після при- йняття християнства? Відповіді на це питання, як твердить М.Л. Худаш, шукати довго не треба. Ма- ємо відомий і незаперечний історичний факт, що і сам акт хрещення Русі, і процес наступного поширен- ня нової релігії та пов’я заних з нею нових звичаїв та обрядовості — усе це здійснювалося із зверхньої волі, під сильним і неослабним тиском з боку мо- гутньої великокнязівської і просто князівської влади, а згодом і неухильної уваги до цього питання добре організованої церковної влади…, яка ревно ви- конувала свої обов’язки і добре дбала, щоб народ ре- тельно дотримувався усіх церковних приписів, у тому числі одного з найважливіших, з церковної точки зору, обов’язкового обряду хрещення кожного з новона- роджених і надавання йому в процесі цього акту влас- ного християнського імені. Отже, першочергову роль після прийняття християнства відігравав фактор зви- чайного примусу [16, с. 179]. Однак відомо, що самим лише адміністративним примусом світські та ду ховні власті не досягли б швид- ко таких помітних успіхів і у насадженні самого хрис- тиянства, і в поширенні та загальному засвоєнні наро- дом його ритуалів, обрядів тощо, у тому числі наса- дження нових власних імен, якщо б тут не відіграли відповідної ролі ще певні додаткові, допоміжні фак- тори. Адже народ не швидко пориває зі старою ві- рою, старими традиціями, які плекали його предки протягом багатьох століть, а може, й тисячоліть, як і не повністю прилучається до нової віри, приймає її нові настанови. Як найважливіший такий фактор церква найпер- ше використовувала віками уже випробуваний і пе- ревірений засіб духовного, морального впливу на лю- дей. Чи не одним з таких засобів у практиці поши- рення християнства, остаточного завоювання на свій бік народу, який не позбувся ще елементів старої ре- лігії, було вдале і цілком виправдане підпорядкуван- ня у своїх цілях різних старих дохристиянських тра- дицій, або, іншими словами, християнізація міцно укорінених серед народу і популярних одвічних зви- чаїв, з якими саме через їх глибоку традиційність та велику популярність не так легко боротися, а тим більше остаточно їх викорінити і замінити чимось оригінальним, яке до того ж треба було б ще створи- ти. В історії християнства цей тактичний прийом, на думку М.Л. Худаша чи інших дослідників, не був ви- нятковим, бо загальновідомо, що й самі основи хрис- тиянського віровчення не є оригінальними, а базують- ся на контамінації деяких попередніх дохристиян- ських культів і релігій. Проте, застосовуючи цей прийом, можна розраховувати на успіх [16, с. 179]. Прикладів використання після запровадження християнства давніх дохрис тиянських народних зви- Ірина ДЕНИС (ХаНаС)56 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 чаїв і традицій можна навести багато. Варто згада- ти, що такої зміни зазнали, наприклад, у східних слов’ян давні колядки, щедрівки, т. зв. купаль- ські обряди та ін. Навіть хрещення дітей, як ствер джують дослідники, тісно пов’язане з пра- давніми ще дохристиянськими зви чаями очищення новонародженої дитини водою. Давні народні повір’я та деякі звичаї і обряди, пов’язані з вибором і надаванням дитині власного імені, було адаптовано до обряду церковного хрещення. Це відзначають ет- нографи, лінгвісти й дослідники історії культури різ- них християнських народів. За деякими свідчення- ми, в усіх обрядах хрещення містяться пережитки давньої дохристиянської віри, оскільки все, що від- бувається при хрещенні дитини, має містичне зна- чення і віщує їй щастя або нещастя [20, с. 212]. Ін- ший дослідник — А. Вуттке — висловився з цього приводу так: «Хрещення дитини наскрізь проникну- те «забобонністю», перетворене з духовного у щось випадкове; його слід розглядати в певній мірі як цер- ковні чари, свячену воду — як засіб чарування, а все разом узяте — як найпевнішу охорону перед уроками й зачаруванням» [22, с. 213]. Слід зазна- чити, що старі народні повір’я, пов’язані з дитиною взагалі, вибором і надаванням їй власного імені та майбутнім плеканням і вихованням у сім’ї, продо- вжили жити й після прийняття християнства, у пе- ріод, коли ця релігія утвердилася уже остаточно й по- всюдно. Та навіть і сьогодні від старожилів історико- етнографічного району Опілля можна почути, що ім’я, яким найменовуємо дитину при народженні і хрещенні, впливає на її майбутнє життя. Досі збе- реглася серед народу віра у щасливі і нещасливі влас- ні імена, у зв’язок власного імені з життєвою долею дитини і її добробутом на все життя [1]. У церковній практиці вибору і найменування немов- лят християнськими власними іменами від самого по- чатку їхнього запровадження та давньою традиційною практикою вибору і надавання дітям нехрещених влас- них імен цілком закономірно настає принципова від- мінність. Виявляється вона насамперед у тому, що коли дохристиянські нехрещені власні імена ніколи не під- лягали кодифікації зверху, ніколи і не зводилися у спе- ціальні, до чогось зобов’язуючі списки, їхнє функціо- нування базувалося лише на традиції та різних віру- ваннях, вибиралися вони і давалися дітям довільно, за волею батьків чи родини або залежно від обставин по- яви на світ дитини, могли навіть черпатися з апелятив- ної лексики, а не обов’язково з уже наявного тради- ційного фонду, то нововведені хрещені власні імена були принесені у Київську Русь разом із новою релі- гією (християнством. — І. Д.) уже в готових, чітко впорядкованих списках — святцях, церковних кален- дарях та інших церковних книгах, де кожному свято- му було визначено певний конкретний день року, коли церква відзначала його пам’ять, а для більш визначних відводилися й окремі дні, оголошені церковним свя- том. Оскільки ж святих налічувалося понад тисячу, то на деякі дні календаря припадало навіть по кілька та- ких імен. Загальний обов’язок хрестити кожного но- вонародженого і давати йому хрещене власне ім’я у давні віки супроводжувався важливим традиційним церковним приписом, якого східна православна церк- ва послідовно дотримувалася, — давати новонаро- дженому при хрещенні таке ім’я, яке мав святий, що його згідно з церковним календарем, відзначала церк- ва, або, як прийнято було говорити, ім’я, яке «прине- сла собі» сама дитина [16, с. 181]. Отже, хрещене власне ім’я було уже ніби запро- грамоване церковним календарем. Про вибір імені можна говорити лише щодо такого збігу обставин, як необхідність вибрати якесь одне ім’я з двох чи кількох, що значилися у церковному календарі, і у тому випадку, коли хлопчик народився у день певної свя- тої або, навпаки, дівчинка у день святого, — за цієї умови необхідно було вибрати хрещене власне ім’я, яке припадало на інший календарний день, звичай- но, наступний день. Слід відзначити, що до церковно- християнського іменного репертуару сьогодні (дані на 2008 р. — І. Д.) входить таких 314 різних за похо- дженням імен, як авакум, Боніфатій, Борис, вавил та ін. [15, с. 341—342]. Відзначені специфічні властивості християнських власних імен, насамперед не до кінця зрозумілий і чужий нашим предкам їхній внутрішній і зовнішній зміст, не могли вже успішно вкладатися у старі тра- диційні повір’я, пов’язані з вибором і надаванням ді- тям нехрещених дохристиянських власних імен. Якщо вибір останніх для дітей був швидше прерогативою батьків і базувався в основному на вірі у віщу чи магічну силу слова, найчастіше був спрямований на побажання дитині благополуччя, щасливого життя у майбутньому надаванням їй певного відповідного іме- ні, то вибір хрещеного власного імені диктувався цер- 57Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 ковними приписами і був, можливо, прерогативою самого священика, який хрестив дитину. За цих умов для того, щоб швидше і міцніше утвер- дити у народному побуті церковно-календарні влас- ні імена та успішно витіснити з ужитку традиційно ще довго вживані і після хрещення Київської Русі дохристиянські власні імена, крім звичайного напо- легливого поширення віри у життєву необхідність для кожної новонародженої дитини бути хрещеною і одер- жати власне християнське ім’я як символ так зва- ного очищення і прийняття у члени сім’ї та у лоно церкви, у народі було глибоко вкорінено вірування у певну спорідненість між святим і людиною, яка но- сить його ім’я, віру у те, що цей святий стає її не- бесним опікуном і наставником на все життя, і за це його необхідно шанувати та відповідно відзначати. Варто зазначити, що з вірою у святого патрона та обов’язком ушановувати його пов’язаний відомий християнський звичай відзначати іменини, тобто день пам’яті святого, що для особи, яка носила його ім’я, у часи, коли це наймення збігалося з днем на- родження, було одночасно святом уродин. Поль- ський дослідник Л. Щербович відзначив, що у цьому випадку «урочистість уродин зустрічалася з пам’яттю про смерть», оскільки імена церковних святих були введені у церковний календар за да- тою їхньої смерті [21, с. 586]. Суть цього тверджен- ня своїм корінням сягає, мабуть, ще до християнських часів, а також віри у магічну силу вдало наданого не- мовляті власного імені. Віра у захисну силу наданого людині при хрещен- ні власного імені святого вкоренилася серед слов’ян, очевидно, одночасно із загальним проникненням у їхній побут самих християнських імен, тобто ще у давній слов’янський період. У побуті народу вона протягом довгих віків існувала поряд із місцевими варіантами всіляких часткових, ширше або вужче поширених і застосовуваних повір’їв, одні з яких у різному вигляді збереглися ще з дохристиянських часів, інші знову з’явилися уже в умовах нових хрис- тиянських традицій. Ці давні й пізніші часткові повір’я мали свої локальні особливості та різні ви- дозміни. Наприклад, з етнографічних матеріалів, зі- браних на Опіллі, можемо зробити висновок, що різні народні міркування, пов’язані з вибором і на- даванням дитині хрещеного імені, як у давнину, так і сьогодні, зводяться до однієї основи — відзначе- ної уже віри у нерозривний зв’язок власного імені з особою, віри у те, що власне хрещене ім’я також може приносити людині щастя або нещастя чи різ- ні життєві невдачі [1]. Етнографи, лінгвісти й історики культури зафік- сували різноманітні повір’я, пов’язані з хрещеними власними іменами уже пізніших часів, і хоча від них, звичайно, віє старовиною, однак дійшли вони до на- уковців не у своєму первісному вигляді і не в усіх пер- винних варіантах. Спеціальних старовинних свідчень про різні давні передсуди, пов’язані з хрещеними іме- нами, немає, однак їх існування і загальне поширен- ня не може викликати сумніву [16, с. 182]. Цікаве свідчення про масовість різних вірувань, пов’язаних із хрещеними іменами на Україні у XVI ст., натяк на вибір цих імен при хрещенні у церкві, як і деякі інші побутові деталі, подав поль- ський поет кін. XVI — поч. XVII ст. С. Кльонович у надрукованій в 1584 р. латинською мовою у Крако- ві поемі «Rохоlаnіа», присвяченій описові україн- ського життя і побуту того часу. Наведемо лише уривок у перекладі на українську мову М. Білика [8, с. 119—156] про хрестини новонародженого, ви- бір йому імені і вказівки на багатство цих повір’їв, пов’язаних з його вибором. Входить бабуся (до священика. — І. Д.) і просить покірно хрестити дитину, А як не можна впросить, гроші поможуть тоді. В виборі імені часто між русами йде суперечка. І ворожбою вони імені звикли шукать. Залишків скільки старих забобонів у них ще зосталось, Скільки традицій старих народних в них збереглось! Тішиться цим новим йменням, з умитими чисто руками Йде нащадок сільський з благословенням домів. Ще не своїми ніжками іде до матусі хлопчина, А на тремтячих руках його баба горбата несе. Окличне речення перекладу — «Залишків скіль- ки старих забобонів у них ще зосталось, Скільки тра- дицій старих народних в них збереглось!» — гово- рить про різні повір’я, пов’язані з власними іменами в Україні, однак висновки про існування таких народ- них міркувань щодо ім’янаречення на Опіллі можна зробити лише на підставі пізніших матеріалів, що від- носяться до ХІХ і ХХ століть. Ірина ДЕНИС (ХаНаС)58 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 Відомими не тільки в Україні, а й серед інших слов’янських народів, були повір’я у щасливі і нещас- ливі дні народження, що поширювалося й на церковно- календарні власні імена, які на ці дні припадали [19, с. 125—126]. У деяких областях України було повір’я, згідно з яким не можна було давати однакового імені двом або більше дітям в одній сім’ї, бо це могло спри- чинитися до смерті когось із них. З цієї ж причини по- декуди не практикувалося давати дітям імен батьків [19, с. 129], хоча у деяких місцевостях щодо цього були протилежні настанови й практика [17, с. 235]. Старожили історико-етнографічного району Опіл- ля неодноразово розповідали, що, за повір’ям, не мож- на було давати новонародженій дитині хрещеного влас- ного імені дитини, яка у сім’ї раніше померла, або вза- галі давати ім’я померлого родича, бо це також могло призвести до її смерті [1]. Поширене було повір’я про певний зв’язок між особами, що мають однакове хре- щене власне ім’я. З цим повір’ям пов’язувалося побо- ювання, щоб і доля цих осіб не сформувалася анало- гічно. Звідси, мабуть, походить основа звичаю, який поширений серед слов’ян та інших народів і активно побутує й сьогодні на Опіллі, не давати дитині хреще- ного власного імені, яке носила людина, що користу- валася поганою репутацією (наприклад, як злодій, бешкетник, п’яниця, ледар тощо) або мала неприва- бливий зовнішній вигляд чи якусь фізичну ваду [1]. У народі, як стверджує польський дослідник В. Бла- нар, були й різні повір’я навіть щодо окремих хреще- них імен. Подекуди населення з упередженням стави- лося до церковно-календарних імен мучеників: побо- ювалися, щоб дитина, одержавши таке ім’я, у житті не мучилася. Знаходили свій вияв навіть глибокі пе- режитки давнього культу предків і основана на них тенденція до спадкування хрещених власних імен ді- дів чи інших членів роду [19, с. 232—235]. Слід за- значити, що ця традиція збереглася на Опіллі і до на- ших часів, адже досить часто у церковних метричних книгах хрещень подибуємо Іванів Івановичів, Андрі- їв Андрійовичів, Ігорів Ігоровичів тощо [2]. Окрім різних повір’їв, якими керувалися наші предки при виборі і надаванні своїм дітям хрещених власних імен, були ще й інші неписані настанови. Такі неписані побутові звичаї і традиції щодо найменуван- ня дітей власними хрещеними іменами були різні. На- приклад, у давній Польщі Я. Бистронь вказує як на найголовніші — на родинну традицію, згідно з якою дітям давалися імена батьків або дідів, найімо- вірніше останніх; на ініціативу у виборі хрещеного імені батьків або священиків; на вибір імені, по- в’язаний із культами святих у певних місцевостях, зокрема у зв’язку із близько розташованими монас- тирями; на звичай давати «імена принесені» і на піз- ню уже звичаєву практику давати дітям хрещені іме- на членів панівних династій та імена популярних лі- тературних героїв [18, с. 26—50]. Варто зауважити, що ці традиції під впливом сусідніх держав, хоча й не всюди, у відповідний час побутували і в Украї- ні, у тому числі про них ми довідуємося й від меш- канців Опілля [1]. Отже, наукові дослідження та етнографічні матері- али дають підставу говорити про три основні традицій- ні мотиви вибору й надавання дітям власних хрещених імен: а) вибір і надавання імен за церковним календа- рем чи святцями («принесені» імена); б) вибір і нада- вання дітям імен на чиюсь честь (батьків, друзів, зна- йомих, авторитетних людей, культурних і громадських діячів та ін.); в) пізніше практикований, новітній мо- тив — вибір дітям імен за певною існуючою у даній конкретній місцевості модою (або так званий «вплив часу». — І. Д.) на імена або традицією (тут і вибір ми- лозвучних імен, і звичайне наслідування, і традиція, пов’язана з культом певного святого тощо). Так, Я. Брен зазначає, що на Підляшші «імен не вибира- ють, а в більшості дається ім’я того святого, пам’ять якого святкується у день народження дитини» [3, с. 24]. За свідченням М. Зубрицького, на Бойківщи- ні у ті часи цього звичаю уже дотримувалися непослі- довно. На вибір дитині власного імені тут уже вирі- шальний вплив мали батьки, але, незважаючи на це, окремі з них ще дотримувалися давніх традицій і перед хрещенням дитини просили священика: «Най буде мня (ім’я. — І. Д.), яке си приніс» [5, с. 142]. Та з усіх цих найголовніших мотивів вибору і найме- нування дітей хрещеними власними іменами загально- поширеним (особливо серед простого народу) на Опіл- лі був звичай давати дитині хрещене ім’я, яке вона «сама собі принесла» [1]. Як свідчать етнографічні ма- теріали, цей звичай був дуже поширений уже з ХІХ ст., а, можливо, й раніше, хоча його устої в ті часи були уже міцно підірвані, і там, де він ще активно діяв, була певна воля вибору власного імені. Цей факт підтверджує думку, що звичай давати дітям такі власні імена раніше був укорінений міцні- 59Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 ше і практикувався послідовніше. Слід звернути ува- гу, що найбільш повні дані щодо надавання дітям церковно-календарних власних імен дають старовин- ні парафіяльні метричні книги хрещення, особливо ті з них, у яких зазначено не лише день хрещення ди- тини і вказано дане їй власне ім’я, але також додат- ково подано й день народження, відомості про рід- них та хрещених батьків. Відповідний аналіз цих ме- тричних даних із розміщенням імен святих у церковному календарі чи святцях дають можливість уже впевнено твердити про послідовність або непослі- довність зазначеної практики, подають також цікаві дані про різноманіття хрещених власних імен, які по- бутували і побутують на Опіллі, про те, які з церковно- календарних імен були чи є найбільш поширеними, а які вживалися чи вживаються рідко або й зовсім не вживалися чи не вживаються. 1. Архів Інституту народознавства НАН України. — Ф. 1. — Оп. 2. — Спр. 571. — 25 с. (дод. А) / Ха- нас І. Матеріали етнографічної експедиції. 2. Архів Інституту народознавства НАН України. — Ф. 1. — Оп. 2. — Спр. 571. — 25 с. (дод. А) ; Кни- га реєстрації хрещень парафії Греко-Католицької Церк- ви Введення в храм Пресвятої Богородиці с. Неділись- ка (Львівська Архієпархія, Перемишлянський деканат) (після 2000 р. — Стрийська єпархія, Перемишлян- ський деканат. — І.Х.), 1995 — 2007 ; Книга реє- страції хрещень парафії Греко-Католицької Церкви Воздвиження Чесного Хреста с. Йосиповичі (Львів- ська Архієпархія, Моршинський деканат) (після 2000 р. — Стрийська єпархія, Дашавський дека- нат. — І.Х.), 1999—2008 ; Книга реєстрації хре- щень парафії Гре ко-Католицької Церкви Вознесіння Господнього с. Йосиповичі (Львівська Архієпархія, Моршинський деканат), 1995—1999 ; Книга реє- страції хрещень парафії Греко-Католицької Церкви Во- скресіння Христового с. Угерсько (Львівська Архіє- пархія, Стрийська деканат) (після 2000 р. — Стрий- ська єпархія, Добрянський деканат. — І.Х.), 1995— 2008 ; Книга реєстрації хрещень парафії Греко- Католицької Церкви Параскевії П’ятниці с. Ушковичі (Львівська Архієпархія, Перемишлянський деканат) (після 2000 р. — Стрийська єпар хія, Перемишлян- ський деканат. — І.Х.), 1995—2008 ; Книга реєстра- ції хрещень парафії Греко-Като лицької Церкви Пре- ображення Господнього с. Кимир (Львівська Архіє- пархія, Перемишлянський деканат) (після 2000 р. — Стрийська єпархія, Перемишлянський деканат. — І.Х.), 1995—2008 ; Книга реєстрації хрещень парафії Греко-Католицької Церкви Різдва Пресвятої Бого- родиці с. Братковичі (Львівська Архієпархія, Горо- доцький деканат) (після 2000 р. — Стрийська єпар- хія, Городоцький деканат. — І.Х.), 1995—2008 ; Книга реєстрації хрещень парафії Греко-Като лицької Церкви Святої Мучениці Параскевії с. Уг ри (Львів- ська Архієпархія, Городоцький деканат) (піс ля 2000 р. — Стрийська єпархія, Городоцький дека- нат. — І.Х.), 1996—2008 ; Книга реєстрації хре- щень парафії Греко-Католицької Церкви Сятого Ми- колая Чудотворця с. Грусятичі (Львівська Архієпархія, Новострілищанський деканат) (після 2000 р. — Стрийська єпархія, Новострілищанський деканат. — І.Х.), 1994—2008 / Ханас І. Матеріали етнографіч- ної експедиції. 3. Брен Я. Особенности религиозного быта крестьян Бельского уезда Гродненской губернии / Я. Брен. — Вильна, 1887. — С. 24. 4. Жанзаков Т.Ж. Обычаи и традиции в казахской антро- понимии / Т.Ж. Жанзаков // Этнография имен. — М. : Наука, 1971. — С. 100—101. 5. Зубрицький М. Імена, назви і прозвища у селян с. Мшан ця Старосамбірського повіту / Михайло Зу- брицький // ЗНТШ. — Т. LXXX. — 1907. — С. 142—154. 6. Іп. — Полное собрание русских летописей, издавае- мое гос. Археографической комиссией Российской ака демии наук. — Т. ІІ. Ипатьевская летопись. — Пг., 1923. — (Изд. 3-е). 7. Илчев С. Речник на личните и фамилни имена у българите / С. Илчев. — София : БАН, 1969. — 628 с. 8. кльонович С.Ф. Роксоланія / С.Ф. Кльонович // Питання класичної філології. — Вип. 2. — Львів : Вид-во Львівського університету, 1961. — С. 119— 156. 9. кракалия л.а. Антропонимия Советской Буковины : автореф. дис. ... канд. филол. наук / Л.А. Кракалия. — Черновцы, 1974. — 36 с. 10. Морошкин М. О личных именах у русских славян / М. Морошкин // Известия Археологического о-ва. — Т. IV. — Вып. 6. — СПб., 1863. — С. 524—531. 11. Морошкин М. Славянский именослов или собрание славянских личных имен в алфавитном порядке / М. Морошкин. — СПб., 1867. — 108 + 213 с. 12. Селищев а.М. Происхождение русских фамилий, лич ных имен и прозвищ / А.М. Селищев // Ученые записки Московского ун-та им. М.В. Ломоносова. — Вып. 128. — Кн. 1. — М. : МГУ, 1948. — С. 128— 152. — (Труды кафедры русского языка). 13. Терещенко Н.М. Личные имена у нганасанов / Н.М. Те- рещенко // Этнография имен. — М. : Наука, 1971. — С. 40—44. 14. Франко І. Галицько-руські народні приповідки / Іван Франко. — Т. І—ІІІ. — Львів, 1901—1910. 15. Ханас І. Вибір імені для дитини в українській христи- янській традиції — прерогатива батьків чи церкви / Ірина Ханас // Науковий часопис НПУ імені Ірина ДЕНИС (ХаНаС)60 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 М.П. Драгоманова. Серія 6: історичні науки. — Вип. 6. — К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. — С. 339—343. 16. Худаш М.л. З історії української антропонімії / Ми- хайло Лукич Худаш. — К. : Наукова думка, 1977. — 236 с. 17. Blanár v. Otázka systému v antroponomastike / V. Bla- nár // Symbolae philologicae in honorem Vitoldi Ta szyc- ki. — Wrocław ; Warszawa ; Kraków, 1968. — 251 s. 18. Bystroń J.S. Księga imion w Polsce używanych / J.S. By- stroń. — Warszawa, 1938. — 374 s. 19. Bystroń J.S. Słowiańskie obrzędy rodzinne. Obrzędy zwią zane z narodzeniem dziecka / J.S. Bystroń. — Kraków, 1916. — 204 s. 20. Potkański k. Postrzyrzyńy u słowian i germanów / K. Pot- kański // Rozprawy Akademii Umiejętności ; Wy dział Historyczno-Filozoficzny. — Serya II. — T. VII. — Kraków, 1895. — S. 212—422. 21. Szczerbowicz l.W. O znaczeniu imion własnych / L.W. Szczer bowicz // Wędrowiec. — Warszawa, 1901. — S. 14—37. 22. Wuttke a. Der deutsche Volksaberlaude der Gegenwart / A. Wuttke. — 2. — Berlin, 1896. — 240 s. Iryna Denys (khanas) ON THE CHOICE OF A NEWBORN BABY’S FIRST NAME AFTER FOLKLORE BELIEFS, CONSUETUDES AND TRADITIONS OF OPILIA In the article has been considered a problem as for the choice of Christian (first) name for a newborn baby after folklore beliefs, consuetudes and traditions spread along the territory of Opilia, as also among ancient Slavs peoples and in the whole Ukraine. Keywords: Ukrainian traditions of naming a child, personal name, motives of the name, Opilia. Ирина Деныс (Ханас) ВЫБОР ИМЕНИ РЕБЕНКА ПО НАРОДНЫМ ПОВЕРЬЯМ, ОБЫЧАЯМ И ТРАДИЦИЯМ НА ОПОЛЬЕ Рассмотрена проблема выбора имени новорожденного ребенка по народным поверьям, обычаям и традициям на территории историко-этнографического района Опо- лье, а также у древних славянских народов и по всей Украине в целом. Ключевые слова: украинские традиции наименования ре- бенка, імена людей, мотивы наименования, Ополье.

Народні повір’я, звичаї і традиції при виборі імені для дитини на Опіллі

Репозитарії

Схожі ресурси