Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття (ХІХ — першої половини ХХ ст.)

Стаття присвячена дослідженню особливостей традиційного народного вбрання українців Закарпаття ХІХ — першої половини ХХ ст. На основі польових, архівних і літературних джерел, музейних колекцій проаналізовано ступінь розробки проблеми в історіографії, виділено етнографічно розмежувальні риси та е...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Коцан, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94397
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття (ХІХ — першої половини ХХ ст.) / В. Коцан // Народознавчі зошити. — 2014. — № 1 (115). — С. 80-97. — Бібліогр.: 79 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94397
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-943972016-02-12T03:05:05Z Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття (ХІХ — першої половини ХХ ст.) Коцан, В. Статті Стаття присвячена дослідженню особливостей традиційного народного вбрання українців Закарпаття ХІХ — першої половини ХХ ст. На основі польових, архівних і літературних джерел, музейних колекцій проаналізовано ступінь розробки проблеми в історіографії, виділено етнографічно розмежувальні риси та етноідентифікуючі ознаки народного вбрання гуцулів Рахівщини, долинян Закарпаття, карпатоукраїнські, особливі та відмінні риси в одязі бойків і лемків Закарпаття. Також виокремлено роль іноетнічних запозичань та їх впливу на формування і розвиток народного одягу українсько-румунського, українсько-угорського, українсько-словацького етнічного порубіжжя. Визначено ступінь впливу етнічних, соціально-економічних, екологічних та інших факторів на формування і розвиток регіональних особливостей народного одягу. На основі джерельного матеріалу, теоретичних узагальнень виділяються одягові комплекси, локально-територіальні осередки та «контактні зони». Запропонований поділ Закарпаття за одяговими комплексами в основному збігається із загальноприйнятим історико-етнографічним районуванням краю. The article has brought some results of research-work on some features of traditional folk dress by Ukrainians of Transcarpathian region during ХІХ and first half ХХ cc. On the ground of field records, archival and literary sources, as well as of museum collections an analytic evaluation of the present-day solution of problem in historiography has been presented with tracing of ethnographic borderlines and ethnical identifying features in folk dress by Hutzuls of Rakhiv country, Transcarpathian Dolinians, all-Carpathian Ukrainian especial and peculiar lines in the clothing of Bojkos and Lemkos of Transcarpathian region. The role of borrowings from foreign — Slovak, Hungarian and Romanian neighbours and ones’ influence on formation and development of Ukrainian folk clothing along corresponding ethnical borders have also been exposed. The impact of ethnical, socio-economic, ecological and other factors on regional features of folk clothing has been defined. Статья посвящена исследованию особенностей традиционной народной одежды украинцев Закарпатья ХIХ — первой половины ХХ в. На основе полевых, архивных и литературных источников, а также музейных коллекций проанализирована степень разработки проблемы в историографии, выделены этнографические разграничительные черты и этноидентификационные признаки народной одежды гуцулов Раховщины, долинян Закарпатья, карпатоукраинские, особые и отдельные черты в одежде бойков и лемков Закарпатья. Также отслежена роль иноэтнических заимствований и их влияния на формирование и развитие народной одежды украинско-румынского, украинско-венгерского и украинско-словацкого этнического пограничья. Определена степень влияния этнических, социально-экономических, экологических и других факторов на формирование и развитие региональных особенностей народной одежды. На основе источников, теоретических обобщений выделены комплексы одежды, локально-территориальные группы и «контактные зоны». Предлагаемое разделение Закарпатья в соответствии с комплексам одежды в основном совпадает с общепринятым историко-этнографическим районированием края. 2014 Article Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття (ХІХ — першої половини ХХ ст.) / В. Коцан // Народознавчі зошити. — 2014. — № 1 (115). — С. 80-97. — Бібліогр.: 79 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94397 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Коцан, В. Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття (ХІХ — першої половини ХХ ст.) Народознавчі зошити
description	Стаття присвячена дослідженню особливостей традиційного народного вбрання українців Закарпаття ХІХ — першої половини ХХ ст. На основі польових, архівних і літературних джерел, музейних колекцій проаналізовано ступінь розробки проблеми в історіографії, виділено етнографічно розмежувальні риси та етноідентифікуючі ознаки народного вбрання гуцулів Рахівщини, долинян Закарпаття, карпатоукраїнські, особливі та відмінні риси в одязі бойків і лемків Закарпаття. Також виокремлено роль іноетнічних запозичань та їх впливу на формування і розвиток народного одягу українсько-румунського, українсько-угорського, українсько-словацького етнічного порубіжжя. Визначено ступінь впливу етнічних, соціально-економічних, екологічних та інших факторів на формування і розвиток регіональних особливостей народного одягу. На основі джерельного матеріалу, теоретичних узагальнень виділяються одягові комплекси, локально-територіальні осередки та «контактні зони». Запропонований поділ Закарпаття за одяговими комплексами в основному збігається із загальноприйнятим історико-етнографічним районуванням краю.
format	Article
author	Коцан, В.
author_facet	Коцан, В.
author_sort	Коцан, В.
title	Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття (ХІХ — першої половини ХХ ст.)
title_short	Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття (ХІХ — першої половини ХХ ст.)
title_full	Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття (ХІХ — першої половини ХХ ст.)
title_fullStr	Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття (ХІХ — першої половини ХХ ст.)
title_full_unstemmed	Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття (ХІХ — першої половини ХХ ст.)
title_sort	традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців закарпаття (хіх — першої половини хх ст.)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94397
citation_txt	Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття (ХІХ — першої половини ХХ ст.) / В. Коцан // Народознавчі зошити. — 2014. — № 1 (115). — С. 80-97. — Бібліогр.: 79 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT kocanv tradicíjnijnarodnijodâgâkproâvídentičnostíetnografíčnihgrupukraíncívzakarpattâhíhperšoípolovinihhst
first_indexed	2025-07-07T00:46:03Z
last_indexed	2025-07-07T00:46:03Z
_version_	1836946989190742016
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 Географічне відмежування Закарпаття та його три- вала державна відокремленість від решти укра- їнських земель сприяли збереженню традиційної культури, яка, законсервувавшись, дійшла до середи- ни ХХ ст. майже у первісному вигляді. Закарпаття — це своєрідна історико-етнографічна і господарсько- культурна зона, простір етнічного і політичного по- рубіжжя, населений, окрім українців, угорцями, румунами, словаками, німцями та ін. Ці обставини обумовлюють особливу актуальність досліджень тра- диційної культури регіону, зокрема народного одягу. Впродовж століть народна культура українців За- карпаття розвивалася в умовах чужих політичних, правових, ідейно-культурних, конфесійних та етніч- них впливів. Внаслідок цього сформувався самобут- ній регіональний комплекс традиційного вбрання українців Закарпаття, що зберіг давню українську культурну основу, а в межах етнографічних груп краю — спільні етноідентифікуючі ознаки. При дослідженні народного вбрання Закарпаття ми використали ряд публікацій історичного, етноло- гічного, мистецтвознавчого, краєзнавчого характеру, в яких подавалась інформація про традиційний на- родний одяг українців та етнічних меншин Закарпат- тя ХІХ — першої половини ХХ ст. Застосовуючи хронологічний принцип характеристики літератури, чітко прослідковується рівень зацікавленості дослі- джуваною темою в кожному історичному періоді. Пу- блікації другої половини ХІХ — початку ХХ ст. но- сять описовий характер. Серед них повнотою викладу матеріалу, спробою виділення локальних комплексів виділяється праця відомого закарпатського вченого Юрія Жатковича «Етнографическій очерк угро- русских» [16]. У 1915 р. угорською мовою виходить стаття І. Білака та Г. Стрипського «Dolha és vidékének néprajza» (Етнографія околиць Довгого) [79], окре- му частину якої автори присвятили традиційному на- родному вбранню боржавських долинян. Всі інші пу- блікації цього часу містять фрагментарні матеріали про народний одяг українців Закарпаття. Дослідити окремі аспекти народного вбрання українців Закарпаття допомогли публікації 20— 30-х рр. ХХ ст. Першу спробу класифікації народ- ного одягу за комплексами у 1924 році зробила чесь- кий мистецтвознавець М. Тумова. У статті «Народ- ная одежда Подкарпатской Руси» [66] дослідниця на основі крою, одягової вишивки, її орнаменталь- них композицій та колориту виділила десять локаль- них одягових комплексів українців Закарпаття. Хоча © В. КОЦАН, 2014 Василь КОЦАН ТРАДИЦІЙНИЙ НАРОДНИЙ ОДЯГ ЯК ПРОЯВ ІДЕНТИЧНОСТІ ЕТНОГРАФІЧНИХ ГРУП УКРАЇНЦІВ ЗАКАРПАТТЯ (ХІХ — першої половини ХХ ст.) Стаття присвячена дослідженню особливостей традицій- ного народного вбрання українців Закарпаття ХІХ — першої половини ХХ ст. На основі польових, архівних і літературних джерел, музейних колекцій проаналізовано ступінь розробки проблеми в історіографії, виділено етно- графічно розмежувальні риси та етноідентифікуючі ознаки народного вбрання гуцулів Рахівщини, долинян Закарпат- тя, карпатоукраїнські, особливі та відмінні риси в одязі бойків і лемків Закарпаття. Також виокремлено роль іно- етнічних запозичань та їх впливу на формування і розвиток народного одягу українсько-румунського, українсько- угорського, українсько-словацького етнічного порубіжжя. Визначено ступінь впливу етнічних, соціально-економічних, екологічних та інших факторів на формування і розвиток регіональних особливостей народного одягу. На основі джерельного матеріалу, теоретичних узагальнень виділя- ються одягові комплекси, локально-територіальні осередки та «контактні зони». Запропонований поділ Закарпаття за одяговими комплексами в основному збігається із загаль- ноприйнятим історико-етнографічним районуванням краю. Ключові слова: народний одяг, етноідентифікуючі ознаки, етнографічно розмежувальні риси, матеріал та техніка ви- готовлення, види оздоблення, складові жіночого та чолові- чого комплектів народного вбрання. 81Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття… ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 наведений дослідницею фактологічний матеріал не втратив своєї цінності до наших днів, він потребує низки уточнень. Поряд із загальною характеристи- кою гуцулів Рахівщини, цінні описи їх народного одягу зробили В. Гнатюк [11] та А. Ворон [6; 7]. Короткий опис народного одягу українців верхів’я р. Боржави здійснив А. Березинський [1]. Крім кра- йової періодики, народний одяг українців Закарпат- тя характеризувався і в монографічних досліджен- нях чеського етнографа А. Кожмінової «Podkarpatska Rus. Práce a život lidu» [76] та російського мисте- цтвознавця С.К. Маковського «Народное искус- ство Подкарпатской Руси» [36]. Значний крок у подальшому вивченні й науково- му осмисленні особливостей народного вбрання За- карпаття пов’язаний із дослідженням Ф. Потушня- ка «Руський народний костюм» [78], опублікова- ним угорською мовою у журналі «Зоря-Hajnal». Народний одяг Закарпаття Ф. Потушняк поділив на три типи: гуцульський, мараморосько-верхо- винський і лемацький (лемківський). Стаття Ф. По- тушняка є цінною для нас ще й тим, що в ній поряд із переліком та описом складових чоловічого та жі- ночого одягу вміщено 21 рисунок крою. У другій половині 40-х рр. ХХ ст. в Закарпатті пра- цювало кілька фольклорно-етнографічних експедицій Інституту мистецтвознавства, фольклору та етногра- фії АН УРСР (м. Київ) та Інституту етнографії АН СРСР (м. Москва). Одним із учасників експедицій був український етнограф І.Ф. Симоненко. Система- тизувавши зібраний польовий матеріал, він опубліку- вав кілька статей, у яких подав класифікацію одягових комплексів, короткий опис окремих складових тради- ційного весільного вбрання, поширених у краї технік вишивки, орнаментальних мотивів та їх назв [51; 52], [53]. Визначеної І.Ф. Симоненком класифікації на- родного одягу дотримувалась у своїх публікаціях і мос- ковська дослідниця М.М. Шмельова [70; 71]. Дослідженню характерних особливостей народ- ного одягу гуцулів Рахівщини присвячена стаття О.Ф. Командрова [22]. Окремі описи народного одягу та одягової вишивки бойків Воловеччини зу- Етнографічна карта Закарпаття. Розробка М.П. Тиводара василь кОЦаН82 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 стрічаємо в публікаціях М.І. Парлага [41]. Схожос- ті та взаємовпливам в одязі різних етнічних груп За- карпаття присвятила ряд статей О.В. Полянська [44; 45; 46]. Із числа фундаментальних публікацій виділяється дослідження К.І. Матейко [38], у яко- му коротко описуються окремі елементи одягових комплексів українців Закарпаття. З 80-х рр. ХХ ст. українські етнологи та мисте- цтвознавці, аналізуючи крій та оздоблення народно- го одягу, зосереджували увагу не лише на його за- гальноукраїнських, але й на локально-етнографічних особливостях. Історико-етнографічну характеристи- ку народного одягу та одягової вишивки гуцулів, бой- ків і лемків, в тому числі закарпатських, у кількох публікаціях подала Г.Г. Стельмащук [58]. Особли- вості крою та оздоблення взуття, хутряних безрука- вок, шкіряних поясів («чересів»), сумок («тобівок») грунтовно висвітлила Ганна Горинь [13]. Вітчизняні етнографи та мистецтвознавці протя- гом 1991—2013 рр. опублікували чимало праць, в яких при характеристиці народного одягу карпат- ських українців залучались також матеріали із За- карпаття. У першу чергу це характерно для науко- вих публікацій З. Васіної [5], Р. Захарчук-Чугай [17; 18], Г. Стельмащук [59], Е. Литвинець [32; 33], Є. Гайової [8; 9; 10], О. Федорчук [67], М. Маєрчик [35], Л. Семчук [48; 49]. У період незалежності питання дослідження традиційного на- родного вбрання українців Закарпаття порушува- лось й у публікаціях місцевих істориків, етнографів, краєзнавців і мистецтвознавців. Так, М. Тиводар у своїх численних публікаціях описав традиційний одяг пастухів, подав коротку характеристику крою та оз доблення окремих компонентів народного одя- гу етнографічних груп українців Закарпаття [61; 62; 63]. Детальний опис одягової вишивки українців Закарпаття у своїх публікаціях зробив Р. Пилип [42]. Історико-етнографічну характеристику тради- ційного народного одягу гуцулів Рахівщини знахо- димо в статтях І. Бойчука [4], Ю. Ерстенюка [15], М. Ткача [64], а міжгірських бойків — у праці Ю. Головки [12]. При виділенні етноідентифікую- чих ознак, іноетнічних впливів й взаємозв’язків у традиційному народному вбранні українців Закар- Карта локальних комплексів традиційного народного вбрання Закарпаття. Розробка В.В. Коцана 83Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття… ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 паття ми використовували публікації Л. Коша [30], М. Сополиги [56], А. Коприви [23], М. Битке [2], Г. Фогса [74], Я. Ордоша [77], М. Гапакової [75], І. Фекети [68]. Отже, інформація про традиційний народний одяг українців Закарпаття присутня у багатьох працях. Однак, розвідки українських і зарубіжних учених про народний одяг краю обмежені, з одного боку, дослідженням лише окремих історико-етнографічних районів, а з іншого — вибірковістю аспектів дослі- дження та розбіжністю у методологічних підходах. Метою нашого досліження є спроба виявити ет- ноідентифікуючі ознаки та етнографічно розмежу- вальні риси у народному вбранні етнографічних груп українців Закарпаття (гуцулів, долинян, бой- ків і лемків). Вивчення традиційного народного вбрання гуцу- лів Рахівщини ХІХ — першої половини ХХ ст. підтверджує правомірність виділення чотирьох ет- нографічних районів у гуцулів — ясінянського, бог- данського, рахівського та великобичківського. Для кожного з них були характерні певні локальні осо- бливості традиційного народного одягу. У комплект жіночого народного вбрання ясінян- ських, богданських та рахівських гуцулок Закар- паття входили: сорочка, двоплатові пілки («запас- ки»), пояс («окрайка»), безрукавка («кептар»), сукняна куртка («сердак»), кожух, головні убори, прикраси та взуття. Гуцульсько-українськими етноідентифікуючими ознаками крою традиційних сорочок гуцулок Рахів- щини були розміри, розміщення та способи декору- вання поздовжнього розрізу пазухи, бічних пілок- вставок та манжет. Гуцульська жіноча сорочка відріз- нялась від сорочок з прямокутним вирізом горловини у тересвянських, королевських долинянок та руму- нок, від сорочок з розрізом пазухи на задній пілці та прямокутними, квадратними тканими чи вишитими вставками («красками», «пазухами») на передній піл- ці у тереблеріцьких та боржавських долинянок, від сорочок долинянок р. Тур’ї, оздоблених вишитими смугами і мереживом, від сорочок бойкинь і лемкинь з густим рамленням нагрудної частини сорочки і роз- різом («розпіркою») на правому чи лівому плечі. Для вишивки гуцулів Рахівщини характерне загаль- не поширення геометричного орнаменту. Ромби, пів- Карта локальних комплексів традиційного народного вбрання гуцулів Рахівщини. Розробка В.В. Коцана василь кОЦаН84 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 ромби, розети, хрести, зубці, ріжки, завитки, кола, S-подібні мотиви, меандри поєднувались у складні орнаментальні композиції. Гуцулка, одягнена у сороч- ку, вишиту геометричним орнаментом, чітко вирізня- лась на фоні одягнутих у народний одяг румунок і уго- рок, сорочки яких вишивались квітково-рослинним орнаментом. Це свідчить, що барвистий геометрич- ний орнамент гуцульських сорочок відігравав як ет- ноідентифікуючу, так і етнографічно розмежувальну роль. З поширенням стилізованих рослинних орна- ментів жіночі сорочки гуцулок Рахівщини відрізня- лись від вишитих квітковим орнаментом реалістичних форм сорочок румунок, угорок, лемкинь та долиня- нок поріччя р. Тересви і околиць с. Королева Вино- градівського району [14, с. 125; 43, с. 96—97]. Традиційним поясним вбранням гуцулок Закарпат- тя були двоплатові пілки («запаски»). На Рахівщині побутували два види запасок: широкі («прості», «ду- плівки»), характерні для сіл Богдан, Луги, Косівська Поляна, Рахів, і вузькі («очкаті», «одинички»), по- ширені у Ясіня, Лазещині, Квасах. Гуцулки, одягне- ні у запаски з цільними орнаментальними композиці- ями й гармонійним колоритом, чітко виділялись на фоні румунок Рахівщини і Тячівщини, одягнених у двоплатові пілки, виткані широкими контрастними од- нотонними смугами [39, с. 60; 50, с. 44; 65, с. 20]. До коротких сорочок гуцулки Рахівщини одягали широкі спідниці («подолки») з домотканого лляно- го полотна. Крім того, по всій території Рахівщини заможні жінки одягали широкі сукняні спідниці («літники») вагою 7—8 кг. Ідентифікуючою озна- кою гуцульських жіночих поясів («окрайок») були перетикані гладкі поперечні смужки («прутики») та декоративні стряпки на поздовжніх краях. За ними можна було відрізнити гуцулку від румунки. Характерним плечовим одягом гуцулів був «кеп- тар» — безрукавка на хутрі, оздоблена вишивкою та аплікацією. Жіночі кептарі оздоблювались смугами лисячого хутра, каракулем чи смушком, шкіряними аплікаціями, бляшками, китицями та багатобарвною вишивкою, яка не заповнювала всього тла, а румун- ські безрукавки («кожки») оздоблювали суцільною вишивкою червоно-бордовими нитками, шкіряними аплікаціями і китицями. Тому гуцулку в «кептарі» легко було відрізнити від румунки в «кожку». Ху- тряні безрукавки («бунди») долинянок колишнього Марамороського комітату майже нічим не відрізня- Традиційний народний одяг ясінянських гуцулів. Рекон- струкція, 2012 р. Фото з архіву автора 85Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття… ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 лись від румунських. Ряд етнографічно розмежуваль- них рис спостерігаємо між гуцульськими «кептаря- ми» та бойківськими жіночими безрукавками («ко- жушками»). Бойківські безрукавки довші за кептарі, їх довжина сягала до 80 см [20, с. 23; 22, с. 84]. Верхнім плечовим одягом гуцулів Закарпаття були хутряні кожухи з довгими рукавами. У межах Закар- паття, крім гуцулок, хутряні кожухи побутували у ру- мунок, угорок та бойкинь. Їх спільні риси проявились у крої. Богданські та рахівські гуцули, румуни та угор- ці свої кожухи дубили корою вільхи, дуба і покрива- ли лаком. Це надавало їм коричнево-червонуватого відтінку. Гуцулку, одягнену у кожух з китицями, на- віть із спини легко можна було відрізнити від угорки, румунки та бойкині, кожухи яких китицями не оздоб- лювали. Біле чи коричневе неоздоблене тло гуцуль- ських кожухів контрастно виділялось на фоні пишно декорованих аплікацією, шкіряними ремінцями та ви- шивкою бойківських кожухів. Ще одним видом верхнього плечового вбрання гу- цулів Рахівщини була сукняна куртка. У різних міс- цевостях сукняні куртки називали по-різному. У се- лах долини р. Чорної Тиси куртку темно-коричневого кольору називали «петек», малинового або червоно- го кольору — «кришиньик». До 30-х рр. ХХ ст. куртку темно-чорного кольору називали «байбара- ком». У селах долини р. Білої Тиси та в околицях Ра- хова сукняну куртку чорного або коричневого кольо- ру називали «сердак». У західних селах Рахівщини (Косівська Поляна, Росішка) сукняну куртку без оздоблення називали «лийбан», а оздоблені вишив- кою — «вішітими лийбанами» [28, с. 40—43]. Ет- ноідентифікуючою ознакою сукняних курток («сер- даків») були вузькі шматки сукна («клапани»), які пришивали до передніх пілок. На відміну від білих долинянських, бойківських та румунських «уйошів», сірих лемківських «сіраків», гуцульські «сердаки» шили з чорного, червоного чи коричневого сукна. На початку 20-х рр. ХХ ст. поряд з білими «уйошами» у румунів Рахівщини поширились зелені сукняні куртки, а в румунів Тячівщини — коричневі. Якщо при пошитті сердаків використовували однотонне сукно, то при тканні сукна для румунських «кобатів» в основі використовували поєднання зелених та чор- них або коричневих та чорних вовняних ниток. Єди- ним декоративним елементом «уйошів», «сіраків», «кобатів» були шматки фабричної оксамитової мате- рії чорного, сірого, синього, зеленого кольорів, які на святкових куртках доповнювались різноманітними машинними швами та кольоровими сукняними на- шивками у вигляді кілець чи сердечок. На фоні оздо- бленої таким чином сукняної куртки гуцульський сер- дак виділявся багатством форм і способів оздоблен- ня, поліхромністю. Головні убори гуцулок Рахівщини, крім захисної, знакової та оберегової, виконували ще й естетичну функцію, підкреслювали станову приналежність, ви- ступали віковою ознакою. Важливою складовою вбрання незаміжньої жінки був вінок. Етноіденти- фікуючою ознакою весільних барвінкових вінків («коронок») гуцулок Рахівщини була їх форма та елементи оздоблення. У межах Закарпаття такі ве- сільні вінки побутували лише на Рахівщині. Богдан- ські гуцулки одягали весільні вінки («косиці»), по- дібні до вінків тереблеріцьких і тересвянських доли- нянок. З другої половини ХІХ ст. у гуцулок поширились фабричні хустки («метрівки») з в’язаним мереживом, стряпками та квітковим орнаментом. Крім Рахівщини, вони побутували у румунів, доли- нян та лемків Закарпаття. Ідентичність гуцульських «дряпанок» та «чічкань» проявилась в оздобленні рослинним орнаментом, виконаним шовковими нит- ками техніками одно- чи двосторонньої гладі. Доли- нянські, лемківські та румунські «метрівки» декору- вали рослинним орнаментом, виконаним трафарет- ним способом [36, с. 33; 60, с. 123]. З-поміж елементів гуцульського одягу, що вико- нували соціальну, оберегову та естетичну функції, виділялись прикраси з бісеру. Їх художня форма і орнамент, назви і способи носіння подібні до при- крас долинянок, бойкинь та лемкинь Закарпаття. Етноідентифікуючих ознак прикрас гуцулок Рахів- щини не виділяємо, а до етнографічно розмежуваль- них рис можна віднести розміри виробів. Так, свят- кові ажурні гуцульські силянки були вужчими за дво- дільні силянки долинянок і бойкинь. Основним видом взуття закарпатських гуцулів були постоли, етноідентифікуючою ознакою яких були гострі носки та дрібні збірки. На відміну від гу- цульських постолів, бойківські, лемківські та доли- нянські «ходаки» були тупоносими, не орнаментова- ними, за формою однаковими як буденні, так і свят- кові [13, с. 40; 14, с. 129; 21, с. 256; 22, с. 86—87; 44, с. 61]. Крім постолів, гуцули носили «личаки», василь кОЦаН86 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 виготовлені із лика липи або берези. З кінця ХІХ ст. заможні гуцулки одягали шкіряні чоботи («чижми»), халяви («луби») яких були м’якими, а на початку ХХ ст. під румунським та угорським впливами їх ста- ли робити твердими. М’які і тверді халяви робили з одного шматка шкіри, який зшивали вручну одним швом ззаду. Перед та каблуки кроїли окремо і при- шивали до халяв. Дівчата і молоді жінки носили жов- ті та червоні чоботи, а старші жінки — чорні. Традиційний чоловічий одяг гуцулів Рахівщини по- рівняно з жіночим є більш одноманітним. Плечовий безрукавний, верхній одяг та взуття гуцулів за кро- єм та оздобленням подібні до жіночого. Відмінність полягала лише у розмірах та насиченості кольорової гами. Головною складовою чоловічого вбрання була сорочка. Протягом ХVІІІ — першої половини ХХ ст. змінювався її крій, варіанти орнаментальних компо- зицій вишивки, способи одягання сорочок. При ево- люції крою спостерігався поступовий перехід від віль- ного широкого викроювання до звуження всіх дета- лей сорочок. «Старі кошулі» виділялись відсутністю коміра та вільними широкими рукавами, «нові» — прямим стоячим комірцем, петельчатими швами («цірками») вздовж з’єднувальних швів, рукавами з клином («цвікольом»), а фабричні — вузькими ру- кавами, зібраними у нижній частині на манжети. Від- повідно до змін крою змінювались й орнаментальні композиції вишивки. Якщо старі кошулі вишивали переважно білими конопляними нитками, лише зрід- ка — чорними, червоними або синіми, то кольорова гама нових і фабричних кошуль була вже поліхром- ною. Як і у вишивці жіночих сорочок, на чоловічих переважав геометричний орнамент, а з кінця ХІХ — початку ХХ ст. починають поширюватись стилізо- вані рослинні мотиви, що поєднувались з геометрич- ними [22, с. 87; 44, с. 57; 66, с. 110]. Поясним вбранням гуцулів Рахівського району були літні конопляні, лляні штани («гаті», «портки») та зимові сукняні штани («гачі», «холошні») білого, чорного, синього, червоного кольорів. Гуцул у вузь- ких полотняних «гатях» чітко виділявся між руму- нами та угорцями, які одягали широкі короткі полот- няні штани. До етнографічно розмежувальних рис належать способи оздоблення «гатей». Сукняні чер- воні штани («гачі», «холошні», «крашаниці») у ме- жах Закарпаття побутували лише у гуцулів Рахів- щини. Їх характерною особливістю було оздоблення з’єднувальних швів темно-оранжевою, зеленою і зо- лотистою нитками. Підперезувались гуцули Рахів- щини широкими шкіряними поясами («римінями») або вузькими «букуріями» [28, с. 69—73]. Чоловічі головні убори гуцулів Рахівщини за мате- ріалом виготовлення поділялись на сукняні (фетрові), солом’яні та хутряні. Улюбленим головним убором па- рубків був капелюх («крисаня»). Зимовий стрій гу- цула можна було легко визначити за хутряним голо- вним убором («шликом»). У межах Закарпаття «шли- ки» побутували лише у гуцулів Рахівщини. Свою специфіку мав народний одяг великобичків- ських гуцулів. Він формувався у зоні українсько- румунського етнічного та гуцульсько-долинянського етнографічного порубіжжя. Про це свідчить побуту- вання тут протягом ХІХ — першої половини ХХ ст. трьох видів жіночих сорочок: довгі додільні сорочки («ушиванки») (кінець ХVІІІ — ХІХ ст.), гуцульські сорочки з «уставками» (друга половина ХІХ — по- чаток ХХ ст.) та «волоські» сорочки (20—40-ві рр. ХХ ст.). За кроєм та оздобленням великобичківські «ушиванки» подібні до жіночих сорочок («довгань») тереблеріцьких та боржавських долинянок. Вони ви- ділялись вузькими, розширеними до низу, бічними піл- ками, вишитою «пазухою», орнаментальними компо- зиціями вишивки на рукавах. З другої половини ХІХ ст. у великобичківському жіночому одяговому комплексі поширюються довгі додільні сорочки з роз- різом пазухи на передній полі та уставковою вишив- кою з домінуванням геометричних орнаментів. На по- чатку 20-х рр. ХХ ст. під впливом румунських та до- линянських традицій у великобичківських гуцулок поширились «волоські» сорочки з прямокутним вирі- зом горловини. З-поміж гуцульських великобичків- ські сорочки можна було легко розпізнати за уставка- ми, контури яких оздоблювали мережкою з напівкі- лець або зубчиків [26, с. 190; 45, с. 66; 52, с. 80]. До перших десятиріч ХХ ст. основним жіночим поясним вбранням великобичківських гуцулок були спідниці та фартухи, які з поширенням «волоських» сорочок були витіснені запасками. Етноідентифіку- ючою ознакою великобичківських спідниць були ши- рокі складки («рокоти»). У святкові дні спідниці пов’язували плетеним поясом, а у будні припинали фартухом («приплатом»). З поширенням запасок спідниці одягали лише жінки старшого віку. Посту- пово запаски стали основним поясним вбранням. 87Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття… ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 У ХІХ — на початку ХХ ст. жіночим плечовим вбранням були кофти («блузики») та жилети («лайб- лики») з фабричних тканин. З другої половини ХІХ ст. у селах околиць Великого Бичкова масового поширен- ня набувають хутряні безрукавки («кожушки»), які за кроєм та окремими елементами оздоблення подібні до гуцульських кептарів. Етноідентифікуючими ознака- ми великобичківських жіночих кожушків були орна- ментальні композиції з аплікації, вишивки, та способи їх розміщення. Передні пілки декорували хвилястими смужками з темно-вишневого сап’яну або сукна. До- поміжним елементом виступали зелені та темно- вишневі трилисники. З-поміж гуцульських хутряних безрукавок великобичківські кожушки легко можна було розпізнати навіть зі спини. Оздоблені таким чи- ном хутряні безрукавки у межах Закарпаття побуту- вали тільки у великобичківських гуцулів. Доказом того, що наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. в околицях Великого Бичкова стали перева- жати гуцульські традиції, було поширення сукняних курток («сердаків»), які за кроєм та оздобленням такі ж, як рахівські. Жіночі зачіски та головні убо- ри (вінки, хустки), прикраси та взуття великобич- ківських гуцулок подібні до ясінянських, богданських та рахівських. До етнографічно розмежувальних рис відносимо форми та способи декорування головних уборів і прикрас. Чоловіче вбрання великобичківських гуцулів фор- мувалось під впливом долинянських, гуцульських та румунських одягових комплексів. З другої полови- ни ХІХ ст. в одяговому комплексі великобичківців починають поширюватись гуцульські елементи, які наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. стають домі- нуючими. До них відносимо сорочки, оздоблені по- ліхромною вишивкою геометричних чи стилізовано- рослинних мотивів, широкий шкіряний пояс («ри- мінь»), крій та окремі елементи оздоблення хутряних безрукавок («кожушків»), чорні сукняні куртки («сердаки»), закосичені «крисані», чорні зимові шапки («шлики», «дуплашки»). У долинян Закарпаття виділяємо шість основних одягових комплексів: тереблеріцький, тересвянський, боржавський, королевський, перечинсько-бере знян- сь ко-свалявський та ужанський. У кожному з них виділяється по кілька груп сіл (осередків) з певни- ми відмінностями крою та оздоблення. Карта локальних комплексів традиційного народного вбрання долинян Закарпаття. Розробка В.В. Коцана василь кОЦаН88 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 Основні територіальні особливості традиційного народного одягу долинян сформувались у першій половині ХІХ ст. Протягом другої половини ХІХ — початку ХХ ст. вони розвинулись у міс- цеві (локальні) комплекси. До початку ХІХ ст. основу комплекту традиційного жіночого вбрання долинян За кар паття складала довга (додільна) со- рочка («довганя»). На середину ХІХ — початок ХХ ст. поширеними були як довгі (додільні), так і короткі жіночі сорочки («опліччя»). Сорочки тереблеріцьких долинянок виділялись прямокутною чи квадратною нагрудною частиною («пазухою»), бічними трапецієвидними полами («скосами») та поперечними загинками («гайташа- ми») у нижній частині сорочок і на рукавах, пишною вишивкою на рукавах («заспульниці», «косиці», «рукави»); тересвянських долинянок — прямокут- ним вирізом горловини, морщенням, вузенькими во- ланчиками; боржавських долинянок — верхньою частиною передньої пілки («пазухою») з тканою смугою («краскою») вверху, орнаментальною ком- позицією вишивки на рукавах. У перечинсько- березнянсько-свалявських долинянок побутували короткі жіночі сорочки з круглим вирізом горлови- ни, вузьким коміром («обшивкою»), довгими широ- кими рукавами, а з кінця 20-х — початку 30 рр. ХХ ст. почали поширюватись «опліччя» з коротки- ми рукавами, блузи («візитки») із фабричної мате- рії. У селах поблизу міст Ужгорода та Мукачева по- ширились довгі спідні сорочки («плаття») з відбіле- ного домотканого полотна. На початку 40-х рр. ХХ ст. в українських селах Ужгородщини під впли- вом міської моди поширились жіночі блузи («візит- ки», «лепетянки») [29, с. 100—101]. У ХІХ — на початку ХХ ст. тереблянські, бор- жавські та тересвянські долинянки одягали спідниці, які з початком ХХ ст. поступово витіснялись фарту- хами. Свої особливості мало поєднання спідниць та фартухів з поясами. У ХІХ ст. у селах межиріччя Те- реблі й Ріки жінки одягали спідниці і підперезува- лись поясами, а з початком ХХ ст. у моду увійшли фартухи. У ХІХ ст. боржавські долинянки сорочки перев’язували поясами, а поверх них одягали фарту- хи. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. така по- слідовність змінюється. Тересвянські долинянки у ХІХ ст. одягали широкі спідниці, а з початку ХХ ст. — вузькі «рамлені» спідниці. Лише з 20-х рр. ХХ ст. тут поширились фартухи. Королевські, турянські, бе- резнянські, свалявські, ужгородські та мукачівські долинянки протягом ХІХ — першої половини ХХ ст. Традиційний народний одяг тересвянських і турянських долинян. Реконструкція, 2012 р. Фото з архіву автора 89Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття… ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 беззмінно одягали спідниці, а поверх них — фарту- хи. Оригінальністю виділялись чорні фартухи жінок старшого віку у боржавських долинянок. Розмаїттям колориту та оздоблення виділялись ткані боржавські пояси. Характерною ознакою тересвянських фарту- хів була різнокольорова фабрична матерія, вузькі фа- бричні стрічки («пантлики»), різноманітні мережки та декоративні шви. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. з витісненням «руської» сорочки «волось- кою» пояси поступово виходять з ужитку. Спідниці королевських долинян вишивались та оздоблювались мережками та різнокольоровим обмітуванням. У 20-х рр. ХХ ст. у королевських долинянок пошири- лись пояси, плетені з різнокольорового бісеру [29, с. 114—116; 37, с. 92]. Традиційним плечовим жіночим вбранням терес- вянських долинянок середини ХІХ — початку ХХ ст. були сукняні безрукавки («лекрики»), що виділялись неоздобленим подолом. З кінця ХІХ — перших десятиріч ХХ ст. у тереблянських, терес- вянських та боржавських долинян поширились жі- ночі хутряні безрукавки («бунди», «реклики»), які із зовнішнього боку оздоблювали суцільною вишив- кою, шкіряними аплікаціями, звисаючими китицями на передніх, зрідка на задній пілках. В оздобленні «бунди» переважали квітково-рослинні орнамен- тальні мотиви, а в колориті домінувало світло-червоне чи темно-червоне тло, на якому чітко виділялись зе- лені листочки, червоні і рожеві квітки, зірочки, жов- ті, сині, зелені китиці. Оздоблені таким чином без- рукавки долинян виділялись на фоні румунських «кожків», які оздоблювали чорними шкіряними смужками, мідними бляшками та рослинною вишив- кою з перевагою чорних барв. З масовим поширенням на початку 20-х рр. ХХ ст. різноманітних фабричних тканин і ниток у тереблян- ських долинянок домінують різнокольорові безру- кавки («лайбики», «плічки», «брюшлаки», «камі- зельки»). На початку 30-х рр. ХХ ст. жіночий пле- човий безрукавний одяг королевських та ужгородських долинян почали оздоблювати бісером. У селах доли- ни р. Тур’ї поверх сорочки одягали не безрукавки, а кофти («візитки») з довгими рукавами. Характерним верхнім одягом долинян Закарпат- тя були гуні та «уйоші». Гуні шили з домотканого вовняного полотна. Поширеними були як короткі, так і довгі гуні. Найтиповішим взірцем коротких гунь були чорні боржавські гуні з довгими рукавами. По- всюдно у долинян побутували довгі як «коцоваті», так і гладкі гуні. З кінця ХІХ — на початку ХХ ст. у долинян поширюються сукняні куртки («уйоші»), які поступово витісняли гуні. На фоні білих та чор- них долинянських «уйошів» чітко виділялись сірі лемківські «сіраки» та червоні гуцульські «сердаки». Під впливом румун з м. Сигота та його околиць у тересвянських долинян поширились «букльовані ко- жушки». У долині р. Тересви поширеними були фі- олетові «кожушки», у румунських селах Тячівщи- ни — коричневі, а на Рахівщині — зелені [19, с. 45; 24, с. 239; 25, с. 89; 72, с. 302]. Жіночі зачіски, головні убори та прикраси доли- нянок Закарпаття підкреслювали станову приналеж- ність, виступали віковою ознакою. Дівчата запліта- ли волосся в одну косу, вплітаючи в неї різноманітні стрічки, вовняні уплітки. Заміжні жінки заплітались у дві коси, укладаючи їх навколо голови віночком, поверх якого одягали чепці. Чепці ужгородських до- линянок за кроєм та оздобленням подібні до чепців лемкинь Великоберезнянщини. Великою різноманіт- ністю форм та прикрас виділялись вінки долинянок, які були ознакою незаміжньої жінки. З другої поло- вини ХІХ ст. у долинянок Закарпаття поширились хустки, які мали як локальні ознаки, так і спільні риси з хустками бойків, лемків і гуцулів. За наявністю та виглядом прикрас з бісеру можна було безпомилко- во визначити не лише з якої локально-територіальної групи, а навіть з якого села дівчина. Основу чоловічого строю долинян Закарпаття складала сорочка. Протягом ХІХ — першої поло- вини ХХ ст. змінювався крій, варіанти орнаменталь- них композицій вишивки, способи одягання сорочок. Найдавнішим різновидом чоловічої сорочки доли- нян Закарпаття була коротка сорочка («лайданя») з широкими рукавами, вишита білими нитками («бі- лим по білому») по комірцю, розрізу пазухи та збір- ках у верхній частині рукавів. З кінця ХІХ — на початку ХХ ст. майже по- всюдно у долинян набувають поширення чоловічі сорочки з домотканого полотна, що кроєм нагаду- ють «нові кошулі» гуцулів Рахівщини. Такі сороч- ки вишивали геометричними орнаментами відтінка- ми білих ниток на комірці, обабіч розрізу та на ман- жетах. На початку ХХ ст. у вишивку починають проникати різнокольорові нитки, якими заповню- василь кОЦаН90 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 вали внутрішню площину основних орнаментальних мотивів. Долинянин, одягнений у таку сорочку, ви- ділявся з-поміж гуцулів, сорочки яких у верхній час- тині рукавів оздоблювали різнобарвними «уставка- ми». Чоловічі сорочки долинян 20—40-х рр. ХХ ст. за кроєм наближені до міських. Повсюдно сорочки були неширокими, зрідка приталеними, довгими, нижче пояса і заправлялись у штани, вишивались багатобарвним геометричним чи стилізованим орна- ментом [29, с. 136—138]. До ідентифікуючих ознак чоловічого одягу доли- нян можемо віднести й поясне вбрання. Долинянина, одягнутого у широкі полотняні «гаті», можна було лег- ко розпізнати між гуцулами. Долинянські «гаті» по низу штанин оздоблювали вишивкою, поперечними загинками та стряпками. У королевських долинян по- бутували «гаті», оздоблені поліхромною вишивкою у вигляді двох орнаментальних смуг. У межах Закар- паття короткі, широкі полотняні штани побутували й у румунів та угорців. Від долинянських вони відріз- нялись дрібними поздовжніми складками. Етногра- фічно розмежувальною рисою долинян були білі, рід- ше чорні та сірі сукняні штани («холошні»), які чітко виділялись на фоні червоних «холошень» ясінянських та богданських гуцулів. Долиняни підперезівались ши- рокими шкіряними поясами («чересами»), характер- ною особливістю яких було оздоблення тисненим рос- линним чи геометричним орнаментом. Чоловічим плечовим одягом долинян Закарпат- тя були безрукавки, виготовлені із різних тканин чи хутра. Найархаїчніші форми зберегли полотняні та хутряні «лайбики». Етнографічно розмежувальною рисою королевських полотняних «лайбиків» була вишивка, виконана техніками «низина», «вирізу- вання», «обмітування». З-поміж чоловічих безру- кавок виділялись «лайбики» тересвянських доли- нян, оздоблені шкіряними аплікаціями та вишивкою. На фоні гуцульських кептарів і румунських кожків вони виділялись насиченістю орнаментальних ком- позицій. З появою фабричних тканин у долинян по- ширились чоловічі безрукавки («лайбики») з шов- кової, оксамитової, атласної матерії. Як у жінок, так і в чоловіків верхнім одягом були гуні та сукняні куртки («уйоші», «реклики»). Два одягові комплекси (міжгірський та воловець- кий) виділяємо у бойків та два (великоберезнян- Карта локальних комплексів традиційного народного вбрання бойків і лемків Закарпаття. Розробка В.В. Коцана 91Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття… ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 ський та перечинський) у лемків Закарпаття. Села лівого берега верхів’я р. Ужа (Ужок, Гусний, Тихий, Сухий, Волосянка) відносимо до бойківсько-лем- ківсько-долинянського, а села середньої течії р. Ужа (Люта, Вишка, Костринська Розтока, Кострино, Забрідь) — до лемківсько-долинянського етногра- фічного порубіжжя [55, с. 38; 69, с. 300]. Комплект традиційного жіночого вбрання бойків Закарпаття складався з короткої сорочки («опліччя»), спідниці, фартуха, безрукавки, гуні чи кожуха, курт- ки, головних уборів та взуття. У другій половині ХІХ — в першій половині ХХ ст. основу традицій- ного жіночого вбрання бойків Закарпаття складала ко- ротка сорочка («опліччя») з домотканого полотна, з круглим вирізом горловини, скісним розрізом пазухи з правого чи лівого боку, густозібраною нагрудною час- тиною, довгими рукавами з пришивними манжетами. У ХІХ — на початку ХХ ст. геометричний орнамент вишивки утворювався простими, скісними, ламаними і зубчастими лініями. Поєднання зубців, зигзагів, спі- ралей, меандрів утворювали стрічкові орнаментальні смуги, але при цьому провідними орнаментальними мотивами були ромб, квадрат, розети («звізди»), на- піврозети. Бойківська одягова вишивка початку ХХ ст. характеризується поширенням рослинно-квіткових орнаментальних мотивів, спочатку геометризованих, а згодом реалістичних форм. У вишивці закарпатських бойків зустрічались поєднання геометричного орна- менту з рослинним та орнітоморфним (пташиним). У першій половині ХІХ ст. вишивка була однобарвною. Сорочки вишивали натуральними кольорами конопля- них і лляних невибілених та вибілених ниток. З сере- дини ХІХ ст. у вишивку проникає чорний колір, з дру- гої половини ХІХ — до початку ХХ ст. визначаль- ними були червоний та синій кольори. Лише з перших десятиріч ХХ ст. традиційна червоно-синя кольорова гама одягової вишивки закарпатських бойків набрала рис поліхромності. Вишиті бойківські жіночі сорочки чітко виділялись на фоні долинянських, лемківських та гуцульських. Відмінності полягали у формах та роз- мірах окремих орнаментальних композицій, їх розмі- щенні на сорочці, внутрішній розробці та орнаменталь- ному навантаженні [40, с. 11—12; 3, с. 15; 34, с. 255— 256; 41, с. 8—9; 54, с. 167—168]. Поясним одягом бойкинь Закарпаття були спідни- ці («фартухи», «біленики»), характерними ознаками яких були складки («рямки», «ребра»), плетений Традиційний народний одяг воловецьких бойків і вликобе- резнянських лемків. Реконструкція, 2012 р. Фото з архіву автора василь кОЦаН92 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 шнурок («поясник», «збираник»), вишивка геоме- тричних чи геометризовано-рослинних орнаментів. Так оздоблені спідниці чітко виділялись на фоні лем- ківських, декорованих рослинною вишивкою у вигля- ді великих квіток чи галузок. Поверх спідниць бой- кині одягали фартухи, з-поміж яких виокремлювались білі весільні фартухи воловецьких та чорні святкові фартухи міжгірських бойкинь [29, с. 141—142]. Різноманітністю форм і прикрас виділяється без- рукавний плечовий одяг бойків зі шкіри, сукна та по- лотна. Від гуцульських «кептарів», долинянських «бунд» та румунських «кожків» бойківські хутряні безрукавки («камазолі») відрізнялись відсутністю китиць, мідних бляшок та вишивки. З кептарями ясі- нянських гуцулів їх об’єднує лише смужка лисячого хутра. Найяскравішим прикладом полотняних бой- ківських безрукавок були воловецькі «вести». На відміну від них, майже всю зовнішню поверхню угор- ських «візиток» декорували виключно рослинною вишивкою, виконаною технікою «двостороння гладь». За підкроєними деталями у вигляді напівкіл бойківські «вести» подібні до боржавських та ужго- родських безрукавок [8, с. 80; 73, с. 24]. До кінця ХІХ — початку ХХ ст. традиційним верхнім вбранням бойків були гуні, характерними ознаками яких були різнокольорова ткана смужка («обшивка», «латанка») та різнокольорові шнурки з китицями на краях. Бойківські хутряні кожухи з довгими рукавами виділялись шкіряними аплікація- ми та вишивкою рослинних чи геометризованих орнаментів. Сукняні куртки («уйоші») у бойків шили з білого домотканого сукна. Ознаками святкових жі- ночих «уйошів» міжгірських бойків на початку ХХ ст. були смужки («пилки») з чорного фабрич- ного сукна та машинні шви у вигляді стилізованих гілочок ялини чи смереки. Сукняні куртки 30— 40-х рр. виділялись наявністю чотирьох чи шести кишень та машинних швів у вигляді прямих ліній, «кривуль» та «решіточок». Одним із головних уборів бойкинь Закарпаття був чепець. Лише у бойків весільний чепець виконував виключно обрядову функцію. У долинян, лемків та угорців чепці були обов’язковим елементом вбрання заміжньої жінки. Характерними ознаками бойків- ських чепців були їх форма, матеріал для виготовлен- ня та оздоблення. Чорні стрічки та скромна вишив- ка бойківських чепців контрастно виділялись на фоні лемківських чепців, оздоблених фабричними стріч- ками («лентами», «партицями») з вишивкою рос- линних мотивів, різноманітними блискітками, леліт- ками, паєтками, стеклярусом, бісером, тонким мід- ним дротом («друтом»). За чепцем легко можна було розпізнати бойкиню й між угорками, чепці яких шили у вигляді шапочки. Етноідентифікуючою ознакою традиційного жіночого вбрання бойкинь були черво- ні чи чорні хустки («молодиці), оздоблені вишивкою та китичками («бойтичками»). На початку ХХ ст. у бойкинь Міжгірщини і турянських долинянок побу- тували білі та чорні хустки («платини») з домотка- ного полотна чи фабричної матерії. У бойків зустрічались як однодільні силянки, фон та орнаментальні мотиви яких були різнокольорови- ми, так і силянки, для фону яких використовували білий колір. Прикраси з білим фоном побутували й у лемкинь. Відмінність полягала в тому, що на лем- ківських силянках більше білого фону, а орнамен- тальні мотиви менші за розмірами, іноді по контуру обрамлені чорними намистинками. Основним видом взуття бойкинь були постоли («ходаки») зі шкіри чи лубу. Бойківські постоли були зрізані, з тупим носком, слабо оздоблені або не орнаментовані взагалі. Повсякденні постоли не від- різнялись від святкових. Жіночі «ходаки» відрізня- лись від чоловічих лише тим, що виготовлялись з тоншої шкіри і більше та густіше збирались по бо- ках. За кількістю збірок («рям») можна було визна- чити місце побутування постолів. Так, на Міжгір- щині «рям» було більше, ніж на Воловеччині. У бой- ків Закарпаття зустрічались «дерев’янки». Таке взуття було запозичене від німецьких поселенців За- карпаття. На початку 20-х рр. ХХ ст. поширились чоботи та черевики [13, с. 40; 47, с. 12]. Комплект жіночого народного вбрання лемкинь Закарпаття включав у себе коротку сорочку («опліч- чя»), спідницю («кабат», «фартух», «біленик», «ря- шеник»), фартух («катран», «шурц», «препиначка», запиначка»), безрукавку («візитку») з фабричної матерії, сукняну безрукавку («камізельку»), куртку («лайбик», «реклик», «сірак», «серак»), гуню («гун- ча»), хустку, чепець, прикраси з бісеру («монистя- та», «бархатки», «баршанки», «кризи»), постоли («ходаки», «бочкори»), чоботи («чизми»). Лемкиня, одягнута в «опліччя», що кроїлось з гус- тозібраною нагрудною частиною, скісним розрізом 93Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття… ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 пазухи з правого боку, вузькою пілкою-вставкою у задній частині та підточкою («надшувкою»), виді- лялась на фоні долинянок, словачок та угорок. Ха- рактерними ознаками лемківських «опліч» були ви- шивка поверх морщення нагрудної частини, попере- чні орнаментальні смуги («плічки») на рукавах, різноманітні мережки. До 20-х рр. ХХ ст. за вишив- кою на сорочці лемкиню від гуцулки можна було від- різнити лише за способом вишивання. Лемкині ви- шивали прямо по полотну, а гуцулки — по уставках. На початку 20-х рр. ХХ ст. у лемківській одяговій вишивці поширились насичені квіткові композиції, які вирізнялись на фоні більш розріджених бойків- ських та угорських [29, с. 155—156]. Лемкині, як і бойкині, турянські, ужгородські та мукачівські долинянки наприкінці ХІХ — у 20-х рр. ХХ ст. одягали широкі спідниці («фартухи», «біле- ники», «ряшеники») з домотканого полотна чи фа- бричної матерії. Якщо долинянки і бойкині майже до 30-х рр. ХХ ст. вишивали геометричні орнамен- ти, виконані у двох-трьох кольорах, то у лемкинь вже наприкінці ХІХ — у першій половині ХХ ст. поширилась багатобарвна рослинна вишивка. Білі святкові рамлені спідниці та фартухи лемкинь За- карпаття чітко вирізнялись з-поміж поясного вбран- ня бойкинь, долинянок та угорок, пошитого із різ- нокольорових фабричних тканин. У лемкинь побу- тували однотонні (червоні, рожеві, зелені) в’язані пояси, зрідка — вишивані. Плечовим одягом лемкинь були різноманітні без- рукавки. Спільні та відмінні ознаки і риси спостері- гаємо між лемківськими сукняними «камізельками» і тересвянськими «лекриками», «лайбиками» з фа- бричних тканин лемкинь, долинянок, бойкинь, уго- рок та словачок. Верхнім одягом були гуні та сіраки. Лемківські білі гуні із «кучерями» з червоної окса- митової матерії легко можна було виділити з-поміж бойківських із пришивними шнурочками з китиця- ми на кінцях. Волосся лемкині заплітали в одну-дві коси, впліта- ючи в них стрічки («уплітки»). На фоні червоно- зелених лемківських упліток чітко виділялись боржав- ські ткані стрічки («пантлики») з плетеними шнуроч- ками та китицями на кінцях, шнурки («китиці») із шістнадцятьма різнокольоровими вовняними кулька- ми («шариками»), гуцульський дівочий головний убір («плетіньи») з червоних чи бордових вовняних ниток. Заміжні лемкині одягали чепці. За чепцем можна було розпізнати лемкиню між угорками, чепці яких шили у вигляді шапочки з домотканого полотна, а з 20-х рр. ХХ ст. — з білої фабричної матерії. Лемківські чеп- ці, оздоблені фабричними стрічками («лентами», «партицями») з ви шивкою рослинних мотивів, різно- манітними блискітками, лелітками, паєтками, стекля- русом, бісером, тонким мідним дротом («друтом») чітко виділялись на фоні бойківських чепців з карто- нною основою, обшитою білим мереживом, чорними стрічками та скромною вишивкою. Насиченістю орна- ментальної композиції та її яскравою кольоровою га- мою з переважанням зелених та червоних барв виді- лялись лемківські хустки. У вишивці бойківських, до- линянських та словацьких хусток переважали світлі відтінки синіх, малинових, оранжевих барв. Важли- вим компонентом святкового вбрання лемкинь Закар- паття були прикраси з бісеру: вузькі «бархатки» та широкі «кризи». «Кризи» виконували як етноіденти- фікуючу, так і етнографічно розмежувальну роль. У межах Закарпаття вони побутували лише у лемкинь Великоберезнянщини [31, с. 71; 27, с. 9—10]. Лемківські шкіряні постоли («бочкори», «верп- ці»), як і бойківські та долинянські «ходаки», крої- ли із зрізаним носком та розрізною п’яткою. На по- чатку ХХ ст. поширились шкіряні чоботи, а з кінця 20-х рр. ХХ ст. модними стали черевики («топан- ки») з високим каблуком. На відміну від долинян- ських та бойківських, лемківські черевики не оздоб- лювали хутром. Чоловічий одяг бойків і лемків Закарпаття не такий колоритний, як жіночий. Комплекс їх одягу складав- ся з сорочки, літніх штанів («гатей»), зимових штанів («холошень»), шкіряного пояса («череса»), плечово- го і верхнього одягу, головних уборів та взуття. Основу чоловічого вбрання бойків і лемків Закар- паття складала сорочка. Найдавнішим її різновидом була довга сорочка із пілкою-вставкою збоку, глибо- ким (15—20 см) розрізом пазухи, довгими рукавами. Наприкінці ХІХ ст. стали шити сорочки з «плечика- ми». Сорочки заправлялись у штани і підперізувались шкіряним поясом («чересом»). Довгі бойківські і лем- ківські чоловічі сорочки чітко виділялись на фоні ко- ротких долинянських сорочок. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. чоловічі сорочки бойків і лемків поча- ли оздоблювати вишивкою білим по білому. Лемків- ська сорочка вирізнялась нижньою частиною рукава, василь кОЦаН94 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 зібраною у декоративні загинки («защипи»), між яки- ми вишивали квітки. З кінця ХІХ — початку ХХ ст. у бойків і лемків набувають поширення чоловічі сороч- ки, кроєні з трьох-чотирьох, рідше — з п’яти піл, оздо- бленні поліхромною вишивкою. Бойківсько-лемківські сорочки вирізнялися з-поміж гуцульських «нових ко- шуль», які у верхній та нижній частині рукавів оздоб- лювали поперечними різнокольоровими орнаменталь- ними смугами («уставками»). Поясним чоловічим вбранням бойків і лемків За- карпаття були літні полотняні штани («гаті», «над- раги», «пачмаги»), зимові сукняні штани («холош- ні») та широкі шкіряні пояси («череси»). За розмі- рами бойківські та лемківські штани були довшими і вужчими за долинянські та не декорувались. До- линянські, гуцульські та румунські «гаті» оздоблю- вались вишивкою, мережками та стряпками. На Бойківщині і Лемківщині не зустрічаємо й широких рамлених «гатей», характерних для угорців та руму- нів. Характерною рисою чоловічого вбрання бойків і лемків, як і долинян, румунів і словаків Закарпат- тя, були білі, рідше сірі сукняні штани («холошні»), які чітко виділялись на фоні червоних «холошень» ясінянських та богданських гуцулів. Повсюдно на Закарпатті чоловіки підперізувались широкими шкі- ряними поясами («чересами»), особливістю яких було оздоблення тисненим рослинним чи геометрич- ним орнаментом у вигляді ламаних та хвилястих лі- ній, стилізованих квіток [29, с. 172—174]. Чоловічий плечовий та верхній одяг бойків і лем- ків виготовляли з полотна, хутра і сукна. До сере- дини ХХ ст. бойки і лемки не шили безрукавки («лайбики») із фабричних тканин. Місцеві хутряні безрукавки за кроєм та оздобленням такі ж, як до- линянські «бунди» та гуцульські «кептарі», але на фоні їх пишного оздоблення виділяються простотою та стриманістю декору. Верхнім одягом повсюдно були гуні. У міжгірських бойків вони збереглись аж до кінця 30-х — початку 40-х рр. ХХ ст. У воло- вецьких бойків і лемків Закарпаття на початку ХХ ст. гуні почали витіснятись полотняними курт- ками («полотняниками») та сукняними «уйошами», «сіраками». Волосся чоловіки зачісували з проділом на два боки. Традиційними літніми головними убо- рами були фетрові капелюхи («крисані», «клебані»), солом’яні капелюхи («плетенки»), а зимовими — хутряні шапки («кучми», «ковпаки»). Як жінки, так і чоловіки одягали шкіряні постоли. Чоботи поши- рились лише наприкінці 30-х рр. ХХ ст. Отже, за даними картографування народного одя- гу українців Закарпаття ХІХ — першої половини ХХ ст., ми виділили 9 основних локальних одягових комплексів (гуцульський, тересвянський, теребле- ріцький, боржавський, королевський, перечинсько- березнянсько-свалявський, ужанський, бойківський та лемківський), 24 локально-територіальних осеред- ків та 6 «контактних зон». Загалом традиційний народний одяг українців За- карпаття ХІХ — першої половини ХХ ст. своїми етноідентифікуючими ознаками, етнографічно роз- межувальними рисами, збереженою давньоукраїн- ською термінологією нерозривно пов’язаний з укра- їнським, зокрема карпатоукраїнським народним вбранням. Зберігаючи давньоукраїнські одягові тра- диції, розвиваючи їх і передаючи з покоління до по- коління набутий досвід ткаль, вишивальниць, куш- нірів, шевців, українці Закарпаття засвідчували ви- сокий рівень своєї етнічної самоідентифікації, свій талант та образну систему сприйняття навколишньо- го світу. Народний одяг українців Закарпаття є яскравим самостійним історико-етнографічним яви- щем, однією із складових загальноукраїнської тра- диційно-побутової культури. 1. Березинський а. Як удіваються русини в долині Боржа- ви // А. Березинський // Наш родный край. — Роч- ник ІV. — Число 6. — Тячів, 1926. — С. 92—93. 2. Битке М. Румунський народний одяг: традиція і су- часність / М. Битке // НТЕ. — 2011. — Спецви- пуск 2. Румунська етнологія. — С. 52—59. 3. Бобер л.М. Сорочку мати вишила мені / Л.М. Бо- бер // Соціал-демократ. — 2000. — 4 листопа- да. — С. 15. 4. Бойчук І. Великий Бичків моїх давніх літ / І. Бой- чук // Карпатський край. — 1997. — № 1—5. — С. 36—50. 5. васіна З.О Український літопис вбрання. Т. 2. ХІІІ — початок ХХ ст.: Науково-художні реконструкції / З. Ва- сіна. — К. : Мистецтво, 2006. — 448 с. : іл. 6. ворон а. Заняття гуцулів / А. Ворон // Подкарпат- ска Русь. — Рочник VІІІ. — Число 9—10. — Ужго- род, 1931. — С. 212—218. 7. ворон а. Підкарпатські гуцули / А. Ворон // Под- карпатска Русь. — Рочник VІІІ. — Число 7. — Ужгород, 1931. — С. 149—153. 8. Гайова Є. Безрукавний одяг Закарпаття (кінець ХІХ — 50-ті рр. ХХ ст.) / Є. Гайова // Народне мистецтво. — 2009. — № 1—2. — С. 80—82. 95Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття… ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 9. Гайова Є. Сорочки долинян Закарпаття / Є. Гайо- ва // Народне мистецтво. — 2006. — № 1—2. — С. 58—60. 10. Гайова Є. Сорочки долинян Закарпаття у збірці ДМНАП (м. Київ) і ЗМНАП (м. Ужгород) / Є. Га- йова // Народне мистецтво. — 2005. — № 1—2. — С. 46—49. 11. Гнатюк в. Гуцули / В. Гнатюк // Подкарпатска Русь. — 1923. — Рочник 1. — Число 1. — С. 19— 23 ; 1924. — Рочник І. — Число 3. — С. 43—50, 79—85 ; 1924. — Рочник І. — Число 4. — С. 110— 114. 12. Головка ю. Господарство, культура та побут українців верхів’я р. Ріка (кінець ХІХ — перша половина ХХ ст.) / Ю. Головка. — Ужгород : Закарпаття, 2004. — 88 с. : іл. 13. Горинь Г.Й. Шкіряні промисли західних областей Укра їни (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.) / Г.Й. Горинь. — К. : Наукова думка, 1986. — 96 с. 14. Грибанич І. «Гей ґудзики, ременики …» (Народний одяг гуцулів) / І. Грибанич // Зелені Карпати. — 1995. — № 1—2. — С. 124—133. 15. Ерстенюк ю. Як одягався гуцул? / Ю. Ерстенюк // Зоря Рахівщини. — 2003. — 19 липня. — С. 6. 16. Жаткович ю. Етнографический очерк угро-русских : Ком- плексне видання / Ю. Жаткович ; упоряд. і передм. О.С. Ма- зурка. — Ужгород : Мистецька лінія, 2007. — 392 с. : іл. 17. Захарчук-Чугай Р.в. Вишивка / Р.В. Захарчук-Чу- гай // Етногенез та етнічна історія населення Укра їн- ських Карпат : у 4-х т. — Т. ІІ. Етнологія та мистецт- вознавство / гол. ред. С.П. Павлюк. — Львів : Інсти тут народознавства НАН України, 2006. — С. 649—667. 18. Захарчук-Чугай Р.в. Вишивка / Р.В. Захарчук- Чугай // Лемківщина. Історико-етнографічне дослі- дження : у 2-х т. Т. ІІ. Духовна культура / гол. ред. С.П. Павлюк. — Львів : Афіша, 2002. — С. 256—278. 19. Іршавщина. Край зачарованої долини. — Ужгород : Краєвиди Карпат, 2006. — 71 с. 20. карпинець І.І. Кептарі Українських Карпат / І.І. Кар- пинець. — Львів : Видавничий дім Панорама, 2003. — 56 с. : іл. 21. клапчук в.М. Гуцульщина та гуцули : економіка і на- род ні промисли (друга половина XIX — перша трети- на XX ст.) / В.М. Клапчук. — Львів ; Івано-Фран- ківськ, 2009. — 508 с. 22. командров О.Ф. Народний костюм Рахівщини / О.Ф. Ко мандров // НТЕ. — 1959. — № 3. — С. 82—88. 23. коприва а.Т. Угорська вишивка Закарпаття ХІХ — першої чверті ХХ ст. (художньо-функціональні та сти лістичні особливості) : дис. … кандидата мисте- цтвознавства : спец. 17.00.06 — «Декоративне і при- кладне мистецтво» / А.Т. Коприва. — Львів : Львів- ська національна академія мистецтв, 2005. — 199 с. 24. космина О. Этносимволическая знаковость народно- го костюма украинцев / О. Космина // Украинцы. — М. : Наука, 2000. — С. 38—242. 25. косміна О. Етнічна знаковість традиційного вбрання українців / О. Косміна // Етнічність в історії та культурі: матеріали дослідження. — Одеса, 1998. — С. 87—90. 26. коцан в.в. Іноетнічні запозичання та їх вплив на фор- мування народного одягу долинян Мараморощини / В.В. Коцан // Науковий вісник Ужгородського уні- верситету. — Серія: Історія. — Ужгород : Говерла, 2008. — Вип. 20. — С. 188—198. 27. коцан в. Особливості традиційного народного вбрання лемків Закарпаття ХІХ — першої половини ХХ ст. / В.В. Коцан. — Ужгород : Видавництво Олек сандри Гаркуші, 2012. — 16 с. : іл. 28. коцан в.в. Традиційний народний одяг гуцулів Рахів- щини: ХІХ — перша половина ХХ ст. / В.В Коцан. — Ужгород : Видавництво Олександри Гаркуші, 2012. — 164 с. : іл. 29. коцан в.в. Традиційний народний одяг як прояв іден- тичності етнографічних груп українців Закарпаття (ХІХ — першої половини ХХ ст.) : дис. … канд. іс- торичних наук: спец. 07.00.05. «Етнологія» / Василь Васильович Коцан. — Ужгород, 2013. — 412 с. : іл. 30. коша л. Чиї ви сини? Огляд угорської етнографії / Л. Коша. — Ніредьгаза, 2002. — 246 с. 31. крайняк Н. Люта / Н. Крайняк // Наш родный край. — 1926. — Рочник ІV. — Число 5. — С. 70—72. 32. литвинець Е.М. Українське народне мистецтво ви- шивання і нанизування / Е.М. Литвинець. — К. : Вища школа, 2004. — 335 с. 33. литвинець Е.М. Чарівні візерунки / Е.М. Литви- нець. — К. : Радянська школа, 1985. — 48 с. 34. ляшецька О. Дещо про бойківські вишивки / О. Ля- шецька // Літопис Бойківщини : Записки, присвячені дослідам історії, культури й побуту бойківського пле- мені / упоряд., підг. до публ., за заг. ред., вступне сло- во Р. Данчич ; худож. оформл. І. Пуги. — Львів : Каменяр, 2005. — С. 252—259. 35. Маєрчик М. Ритуал і тіло. Структурно-семантичний аналіз українських обрядів родинного циклу / М. Ма- єрчик. — К. : Критика, 2011. — 325 с. 36. Маковский С.к. Народное искусство Подкарпатской Руси / С.К. Маковский. — Прага : Пламя, 1925. — 156 с. : ил. 37. Маркуш О. Як удіваються русини в долині Боржа- ви // О. Маркуш // Наш родный край. — Роч- ник ІІ. — Число 2. — Тячів, 1926. — С. 92. 38. Матейко к.І. Український народний одяг / К.І. Ма- тейко. — К. : Наукова думка, 1977. — 224 с. : іл. 39. Никорак О.І. Сучасні художні тканини Українських Карпат / О.І. Никорак. — К. : Наукова думка, 1988. — 224 с. 40. Парлаг М.І. Давнє народне декоративно-прикладне мистецтво жінок-селянок у верховинському селі Буко- василь кОЦаН96 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 вець Воловецького району Закарпатської області : ру- копис / М.І. Парлаг // Фонди Закарпатського му- зею народної архітектури та побуту (ФЗМНАП ЛМ: 8279/4969). — 68 с. 41. Парлаг М.І. Народні вишивки Закарпаття / М.І. Пар- лаг // НТЕ. — 1972. — № 4. — С. 46—49. 42. Пилип Р.І. Художня вишивка українців Закарпаття ХІХ — першої половини ХХ ст. (типологія за призна- ченням, художніми смаками та локальними особливо- стями) / Р.І. Пилип. — Ужгород, 2012. — 468 с. : іл. 43. Пилип Р.І. Художня система народної одягової ви- шивки українців Закарпаття / Р.І. Пилип // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2007. — № 10. — С. 87—98. 44. Полянская Е.в. Народная одежда гуцулов Раховско- го района / Е.В. Полянская // Карпатский сборник : Труды междунар. комиссии по изучению народной куль туры Карпат и прилегающих к ним областей. — М. : Наука, 1972. — С. 57—65. 45. Полянская Е.в. О сходстве и взаимовлиянии в одеж- де различных етнических групп Закарпатья // Кар- патский сборник : Труды международной комиссии по изучению народной культуры Карпат и прилегающих к ним областей. — М. : Наука, 1976. — С. 65—68. 46. Полянська О.в. Особливості одягу населення Закар- паття / О.В. Полянська // НТЕ. — 1976. — № 3. — С. 23—29. 47. Прилипко Я.П. Український народний одяг як джерело вивчення етнічної історії / Я. Прилипко // НТЕ. — 1975. — № 5. — С. 10—19. 48. Семчук л. Геометричні форми у вишиванках карпатсь- кого регіону / Л. Семчук // Народознавчі зоши- ти. — 2002. — № 1—2. — С. 142—145. 49. Семчук л. Розташування вишивок на компонентах одя- гу етнографічних груп українців Карпатського регіону: порівняльний аспект / Л. Семчук // Вісник Прикар- патського університету. Серія Мистецтвознавство. — Івано-Франківськ, 2009—2010. — Вип. 17—18. — С. 144—154. 50. Сидорович С.Й. Орнаментальні композиції україн сь- ких народних тканин ХІХ — початку ХХ ст. / С.Й. Си- дорович // Матеріали з етнографії та мистецтвознав- ства. — К., 1962. — С. 35—53. 51. Симоненко И.Ф. Быт населения Закарпатской обла- сти (по материалам экспедиции 1945—1947 гг.) / И.Ф. Симоненко // СЭ. — 1948. — № 1. — С. 63—89. 52. Симоненко І.Ф. Народна вишивка Закарпаття / І.Ф. Си мо ненко // Матеріали з етнографії та худож- нього промислу. — К., 1957. — С. 56—85. 53. Симоненко І.Ф. Соціалістичні перетворення у побуті трудящих села Нересниці Закарпатської області / І.Ф. Симоненко. — К. : Видавництво Академії наук УРСР, 1957. — 133 с. 54. Сікора О. Убрання українців Бойківщини / О. Сі ко- ра // Бойки : Видання науково-культуро ло гіч ного товариства «Бойківщина». — Дрогобич, 1998. — С. 166—176. 55. Скорик М. Про назву «БОЙКИ» / М. Скорик // Літопис Бойківщини : записки, присвячені дослідам історії, культури й побуту бойківського племені / упо- ряд., підг. до публ., за заг. ред., вступне слово Р. Дан- чич ; худож. оформл. І. Пуги. — Львів : Каменяр, 2005. — С. 32—46. 56. Сополига М. Українці Словаччини: матеріальні вияви народної культури та мистецтва / М. Саполига. — К. : Темпора, 2011. — 336 с. 57. Стельмащук Г.Г. Народне вбрання / Г.Г. Стельма- щук // Етногенез та етнічна історія населення Укра- їнських Карпат : у 4-х т. — Т. ІІ. Етнологія та ми- стецтвознавство / гол. ред. С.П. Павлюк. — Львів : Афіша, 2006. — С. 317—365. 58. Стельмащук Г.Г. Традиционный костюм гуцулов / Г.Г. Стельмащук // Украинские Карпаты. Культу- ра. — К., 1989. — С. 94—102. 59. Стельмащук Г.Г. Українське народне вбрання / Г.Г. Стель мащук. — Львів : Апріорі, 2013. — 255 с. : іл. 60. Тивадар М. Чорна Тиса / М. Тивадар // Наш родный край. — Рочник ІV. — Число 8. — С. 120—123. 61. Тиводар М.П. Етнографічне районування українців За кар паття (за матеріалами традиційної культури другої половини ХІХ — першої половини ХХ ст.) / М.П. Тиводар // Carpatica — Карпатика. — Вип. 6. Етнічні та історичні традиції населення Українських Карпат кінця ХVІІІ — ХХ ст. — Ужгород, 1999. — Вип. 6. — С. 4—64. 62. Тиводар М.П. Етнографія Закарпаття: Історико- етнографічний нарис / М.П. Тиводар. — Ужгород : Гражда, 2011. — 416 с. : іл. 63. Тиводар М.П. Традиційне скотарство Українських Карпат другої половини ХІХ — першої половини ХХ ст. Історико-етнологічне дослідження / М.П. Ти- водар. — Ужгород : Карпати, 1994. — 560 с. 64. Ткач М.І. Гуцульщина — історія та культура / М.І. Ткач. — Рахів, 2005. — 67 с. 65. Ткачук а. Рахово / А. Ткачук // Наш родный край. — Рочник VІІІ. — Число 1. — Тячево, 1929. — С. 19—20. 66. Тумова М. Народная одежа на Пôдкарпатскôй Руси / М. Тумова // Подкарпатска Русь. — 1924. — Роч- ник І. — Число 3. — С. 72—79 ; Число 4. — С. 102—110. 67. Федорчук О.С. Українські народні прикраси з бісе- ру / О. Федорчук. — Львів : Свічадо, 2007. — 120 с. : іл. 68. Фекета І. Словаки в Тур’я-Реметах / І. Фекета // Карпатський край. — 1999. — № 3. — С. 83—94. 69. Худаш М. До питання про походження назв бойки, гуцули, лемки / М. Худаш // Народознавчі зоши- ти. — 1998. — № 3. — С. 299—318. 70. Шмелева М.Н. Из истории национального костюма украинцев Закарпатской области / М.Н. Шмелева // 97Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття… ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 Краткие сообщения Института этнографии им. Н.Н. Ми- клухо-Маклая АН СССР. — М. : Наука, 1950. — Вып. ХІ. — С. 19—30. 71. Шмелева М.Н. Типы женской народной одежды укра- инского населения Закарпатской области / М.Н. Шме- лева // СЭ. — 1948. — № 2. — С. 130—146. 72. Як жиють люде у Н. Бистрому // Наш родный край. — 1928. — Рочник ХІ. — Число 2. — С. 301—303. 73. Яриш О. «Одірвали у попа…» (Особливості оздо- блення безрукавного нагрудного вбрання Бойківщини ХІХ — початку ХХ ст.) / О. Яриш // Берегиня. — 2001. — № 1. — С. 21—25. 74. Focşa G. Spectacolul nunţii din Ţara Oaşului / G. Foc şa. — Satu Mare : Edinura Muzeului Sătmărean, 1999. — 335 s. 75. Hapáková M. Slováci v obci Turji Remety / M. Ha páko- vá // Zbornik materiálov z odborného semi nára «Slo váci na Zakarpatsej Ukrajine», konaného v Bratislave 19.12.1997. — Bra ti slava : DZS, 1998. — S. 103—106. 76. kožminová a. Podkarpatska Rus. Práce a život lidu / A. Kožminová. — Praha, 1922. — 124 s. 77. Ordoš J. Etnografický obraz na slovensko-ukrajinskom po medzi v širšom kontexte / J. Ordoš // Zbornik mate- riálov z odborného seminára «Slováci na Zakarpatsej Ukra jine», konaného v Bratislave 19.12.1997. — Bratislava : DZS, 1998. — S. 64—71. 78. Potusnyak Fedor. A ruszin nepviselet (Руський народ- ний костюм) // Зоря — Hajnal. — Ужгород, 1943. — Річник ІІІ. — Ч. 1—4. — S. 302—327. 79. Sztripsky H. Dolha es videkenek neprajza (Етнографія околиць Довгого) / H. Sztripsky, I. Bilak // Neprajzi os ztalyanak Ertesitoje. Az «etnographia» melleklete ХVІ evflyam. — 1915. — Uj : foljam: ХL. — S. 135—137. vasyl kotsan ON TRADITIONAL FOLK CLOTHES BY ETHNOGRAPHIC GROUPS OF TRANSCARPATHIAN UKRAINIANS AS DISPLAYS OF THEIR IDENTITIES (XIX — FIRST HALF XX cc.) The article has brought some results of research-work on some features of traditional folk dress by Ukrainians of Transcar- pathian region during ХІХ and first half ХХ cc. On the ground of field records, archival and literary sources, as well as of museum collections an analytic evaluation of the present-day solution of problem in historiography has been presented with tracing of ethnographic borderlines and ethnical identifying fea- tures in folk dress by Hutzuls of Rakhiv country, Transcar- pathian Dolinians, all-Carpathian Ukrainian especial and pe- culiar lines in the clothing of Bojkos and Lemkos of Transcar- pathian region. The role of borrowings from foreign — Slovak, Hungarian and Romanian neighbours and ones’ influence on formation and development of Ukrainian folk clothing along corresponding ethnical borders have also been exposed. The impact of ethnical, socio-economic, ecological and other factors on regional features of folk clothing has been defined. Keywords: folk clothes, ethnic identifying features, ethno- graphic lines, material and technique of making, forms of deco- ration, constituents of woman and masculine complete sets of folk clothes. васыль коцан ТРАДИЦИОННАЯ НАРОДНАЯ ОДЕЖДА КАК ПРОЯВЛЕНИE ИДЕНТИЧНОСТИ ЭТНОГРАФИЧЕСКИХ ГРУПП УКРАИНЦЕВ ЗАКАРПАТЬЯ (ХIХ — первой половины ХХ в.) Статья посвящена исследованию особенностей традицион- ной народной одежды украинцев Закарпатья ХIХ — пер- вой половины ХХ в. На основе полевых, архивных и лите- ратурных источников, а также музейных коллекций проа- нализирована степень разработки проблемы в историогра- фии, выделены этнографические разграничительные черты и этноидентификационные признаки народной одежды гу- цулов Раховщины, долинян Закарпатья, карпатоукраин- ские, особые и отдельные черты в одежде бойков и лемков Закарпатья. Также отслежена роль иноэтнических заим- ствований и их влияния на формирование и развитие на- родной одежды украинско-румынского, украинско- венгерского и украинско-словацкого этнического пограни- чья. Определена степень влияния этнических, социально- экономических, экологических и других факторов на фор- мирование и развитие региональных особенностей народной одежды. На основе источников, теоретических обобщений выделены комплексы одежды, локально-территориальные группы и «контактные зоны». Предлагаемое разделение Закарпатья в соответствии с комплексам одежды в основ- ном совпадает с общепринятым историко-этнографическим районированием края. Ключевые слова: народная одежда, этноидентификаци- онные признаки, этнографические разграничительные чер- ты, материал и техника изготовления, виды украшений, компоненты женского и мужского комплектов народной одежды.

Традиційний народний одяг як прояв ідентичності етнографічних груп українців Закарпаття (ХІХ — першої половини ХХ ст.)

Репозитарії

Схожі ресурси