Методи популяризації культурної спадщини Жовківщини

Досліджуються та описуються збережені пам’ятки сакральної, дерев’яної архітектури Рава-Руського регіону, його історія. Пропонуються методи їх рекреації, зокрема у туристичному векторі, що за останні роки набуває розвитку завдяки великій кількості туристів як з України, так і з-за кордону....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Попович, Я.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94402
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Методи популяризації культурної спадщини Жовківщини / Я. Попович // Народознавчі зошити. — 2014. — № 1 (115). — С. 114-122. — Бібліогр.: 58 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94402
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-944022016-02-12T03:05:14Z Методи популяризації культурної спадщини Жовківщини Попович, Я. Статті Досліджуються та описуються збережені пам’ятки сакральної, дерев’яної архітектури Рава-Руського регіону, його історія. Пропонуються методи їх рекреації, зокрема у туристичному векторі, що за останні роки набуває розвитку завдяки великій кількості туристів як з України, так і з-за кордону. In the article have been studied and described several survived monuments of sacral wooden architecture in Rava-Ruska region as well as history of environment. Proposals have been forwarded as for some methods of recreation, particularly in tourism sector, that during recent years got active development due to the large number of tourists from Ukraine and from abroad. Исследуются и описываются сохранившиеся памятники сакральной, деревянной архитектуры Рава-Русского региона, его история. Предлагаются методы их рекреации, в частности, в туристическом векторе, который за последние годы получил развитие благодаря большому количеству туристов как из Украины, так и из-за границы. 2014 Article Методи популяризації культурної спадщини Жовківщини / Я. Попович // Народознавчі зошити. — 2014. — № 1 (115). — С. 114-122. — Бібліогр.: 58 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94402 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Попович, Я. Методи популяризації культурної спадщини Жовківщини Народознавчі зошити
description	Досліджуються та описуються збережені пам’ятки сакральної, дерев’яної архітектури Рава-Руського регіону, його історія. Пропонуються методи їх рекреації, зокрема у туристичному векторі, що за останні роки набуває розвитку завдяки великій кількості туристів як з України, так і з-за кордону.
format	Article
author	Попович, Я.
author_facet	Попович, Я.
author_sort	Попович, Я.
title	Методи популяризації культурної спадщини Жовківщини
title_short	Методи популяризації культурної спадщини Жовківщини
title_full	Методи популяризації культурної спадщини Жовківщини
title_fullStr	Методи популяризації культурної спадщини Жовківщини
title_full_unstemmed	Методи популяризації культурної спадщини Жовківщини
title_sort	методи популяризації культурної спадщини жовківщини
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94402
citation_txt	Методи популяризації культурної спадщини Жовківщини / Я. Попович // Народознавчі зошити. — 2014. — № 1 (115). — С. 114-122. — Бібліогр.: 58 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT popovičâ metodipopulârizacííkulʹturnoíspadŝinižovkívŝini
first_indexed	2025-07-07T00:46:23Z
last_indexed	2025-07-07T00:46:23Z
_version_	1836947011262218240
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 Самобутня культура українського народу має бага- товікову історію. Вона тісно пов’язана з природними умовами, історичним буттям народу, способом його життя, характером тощо. Культура поділяється на ма- теріальну і духовну. Матеріальна частка проявляється у ремеслах, національному одязі, кухні, знаряддях пра- ці. Духовна культура — це коріння нашого народу, зви- чаї, традиції, обереги, свята, народна творчість, мисте- цтво. Коли ми знайомимось із звичаями та обрядами нації — ми знайомимось з її історією, повертаємось до забутого, відроджуючи, пробуджуючи до життя наці- ональні традиції, їх дух. Допоки є все у народній пам’яті, доти є сам народ. Пам’ятка — це свідок епохи, істо- ричної події, визначної особистості. Якщо ми говори- мо про збереження культурної спадщини, то маємо на увазі глибину наших коренів. Засвідчити наше право на цю землю можуть документи. Пам’ятка — це справ- жній документ, а не фальшивий диплом. Питання збе- реження культурної спадщини у європейській традиції бере початок із раннього середньовіччя і впродовж усього подальшого часу набуло нових форм і методів. Становлення України як незалежної держави, полі- тичні та соціокультурні події, що відбуваються тут при- вернули увагу європейської спільноти до нашої краї- ни. Економічний розвиток держави сприяє формуван- ню туристичної індустрії, яка на сьогодні за окремими показниками ще не сягає рівня найбільш динамічних туристичних регіонів світу. Сучасна концепція розви- тку туризму розглядає кожного мандрівника як люди- ну, котра зайнята пошуком своєрідності, як колекціо- нера вражень і досвіду, що прагне під час своєї подо- рожі відчути автентичне життя мешканців відвідуваної країни. Турист — це людина, поведінка якої мотиво- вана бажаннями побачити невідоме та зрозуміти іншу культуру, місцевість, людей, тобто в основу поведінки і дії туриста покладено мотив зміни. Туризм має неоднозначне тлумачення в сучасних процесах. Він виконує інтегруючу і диференціюючу функції, тобто, з одного боку, об’єднує держави, ро- бить їх ближчими, веде до створення різноманітних міжнародних організацій, які проводять свою діяль- ність з метою співпраці в галузі туризму, допомагає країнам увійти у світові інтеграційні та економічні про- цеси, а з іншого боку, навпаки, — виокремлює кож- ну націю, показує її самобутність та неповторність. Багатим на історичні пам’ятки є Жовківський ра- йон на Львівщині. З цим середньовічним регіоном культури пов’язано чимало сторінок вітчизняної іс- торії. Тут збереглися давні об’єкти сакральної архі-© Я. ПОПОВИЧ, 2014 Ярослава ПОПОВИЧ МЕТОДИ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ЖОВКІВЩИНИ Досліджуються та описуються збережені пам’ятки са- кральної, дерев’яної архітектури Рава-Руського регіону, його історія. Пропонуються методи їх рекреації, зокрема у туристичному векторі, що за останні роки набуває розви- тку завдяки великій кількості туристів як з України, так і з-за кордону. Ключові слова: спадщина, церква, парафія, ремесло, іс- торія, ікона, нація, будівництво, цінності, тур. 115Методи популяризації культурної спадщини Жовківщини ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 тектури. Ці пам’ятки — художнє втілення в камені і дереві високих духовних прагнень народу. Витво- ри талановитих майстрів і ремісників цього краю, для яких краса була органічним елементом повсякденно- го життя, складають сьогодні численні мистецькі ко- лекції різних музеїв. Окремої сторінки заслуговує прикордонне місто Рава-Руська — стародавнє українське місто, колиш- ній повітовий центр, нині місто районного підпоряд- кування, центр міської Ради, розташоване понад річ- кою Ратою. Довгий час Рава-Руська була малим міс- течком. Крім українців тут жили поляки, євреї та німці. В умовах класового і національного гніту біль- шість населення розорювалась, а міська верхівка опо- лячувалась і приймала католицьку віру, після чого одержувала всебічну підтримку від польських коро- лів. Так, привілеями 1554, 1555, 1756 рр. міська вер- хівка була зрівняна в правах з польською шляхтою. Більшого значення набула Рава-Руська в XVII сто- літті. Цьому сприяло те, що через неї проходив тор- говельний шлях зі Сходу на Захід. У місті розвива- лися різні ремесла і торгівля, в чому були зацікавлені не тільки місцева шляхта і міська верхівка, але й поль- ський король. Саме тому в 1622 р. місту були надані привілеї на проведення щорічних ярмарків, на які з’їжджались купці з усіх кінців Польщі. Рава-Руська була центром важливих міжнарод- них подій XVII—XVIII століть. У 1698 р. тут від- бувалась зустріч російського царя Петра І, що по- вертався з Відня, та польського короля Августа ІІ, який йшов на чолі військ проти турецького султана. Протягом трьох днів відбувались переговори, і вже 3 серпня 1968 р. монархи домовились про спільні дії проти шведів. У 1704 р. у Раві-Руській зустрі- чались шведський король Карл ХІІ з королем Речі Посполитої Станіславом Ліщинським, було пого- джено спільні плани у боротьбі проти російського царя Петра І. Рава-Руська на початку XVIII ст. була однією власністю трьох шляхетських родин: Глоговських, Суходольських та Богушів. Зараз у місті знаходиться чотири пам’ятки архітек- тури національного значення, 22 пам’ятки архітекту- ри місцевого значення, вісім пам’яток історії і мону- ментального мистецтва. Окремої уваги заслуговує ан- самбль монастирського комплексу Реформаторів 1725 р. з костелом св. Архангела Михаїла 1737 р., що належить до визначних творів барокової архітектури. Монастир оо. Реформаторської церкви Святого Архангела Михаїла замінив раніше збудовану дере- в’яну будівлю, що розташовувалася за межами міс- та, на пагорбі, поряд з дорогою на Замость, і нале- жав до найбільш цінних пам’яток. Засновниками мо- настиря були мер Грег Белз Ржечискі і Йосиф Гльо говскі. Церква і монастир були збудовані в 1729—1737 рр. за проектом італійського архітекто- ра Паоло Антоніо Фонтана. Монастир оновлював- ся у 1902 р., 1930—1935 рр. Брати-реформатори працювали тут до 1946 року [48]. Пізніше у примі- щеннях монастиря знаходилася контора «Сільгосп- техніки» та склади шкідливих хімічних речовин, які спричинились до руйнації стін. Спільними зусилля- ми громадських ініціатив та місцевої влади зараз про- водяться заходи щодо вивчення пошкоджень та руй- нувань об’єкта, пропонуються методи збереження та шляхи популяризації комплексу. За результатами проведеної зустрічі архітекторів, науковців, влади та громадськості міста Рава-Руська було виявлено, що для часткового відновлення ансамблю потрібно близь- ко 20 млн. гривень. Розраховувати на виділення дер- жавних коштів в умовах жорсткої економії у країні неможливо, тому потрібно залучати кошти інвесто- рів та спонсорів. Зараз проводиться активна робота місцевими громадськими об’єднаннями: це приби- рання навколишньої території монастиря та внутріш- ніх приміщень. Зважаючи на те, що у деяких місцях об’єкт сильно пошкоджений, доступ до нього немож- ливий, що заважає реставраційним роботам. Прове- дена фотофіксація значної частини монастиря і хра- му, створена презентація, що дає змогу частково ознайомитися з об’єктом. Кам’яні архітектурні пам’ятки українських земель на захід від Дніпра, що входили до Речі Посполи- тої, будувалися за ініціативою окремих магнатів та монастирів запрошеними з різних країн архітекто- рами. Очевидно, вподобання замовників і твор- ців — виконавців, котрі приносили із Заходу сти- льові особливості, відбились на спорудах, де не від- чутно такої художньо-стильової єдності, як на сході України. Паоло Антоніо Фонтана відомий переду- сім як виконавець проектів храмових та монастир- ських комплексів: церква Святого Йосифа у Раві- Руській (побудована у 1700—1776 рр.), церкви у Любарті, Холмі, Велика синагога у Володаві, спів- автор монастирів у Львові та Любліні. Ярослава ПОПОвИЧ116 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 І костел, і монастир зараз сильно пошкоджені. Ві- домо, що інтер’єр костелу і фасаду прикрашали кар- тини, на жаль сюжети нам невідомі, його інтер’єр також відзначався пишним оздобленням: скульптур- ні елементи, живописні сцени на стінах та склепінні. Бароко у малярстві — епоха великих колористів у європейському й українському мистецтві. Колір ста- новить найзначнішу окрасу живописного твору. Не випадково виняткового розквіту зазнав портретний жанр, в якому постав образ людини — цьому не- спокійному і мінливому за контрастовим розмаїттям подій, ідей, ідеалів часі. У Львові в цей час виникає один із значних осе- редків монументального ілюзіоністичного живопи- су, тісно пов’язаного з мистецькими течіями Поль- щі. В 1733—1740 рр. місцеві живописці Р. Барт- ницький, Й. Сорочинський та П. Волинський на чолі з досвідченим майстром В. Мазуркевичем розпису- ють львівський костел бернардинів. Ці художники значно змінили вигляд інтер’єра, збагативши його ілюзорними арками, колонами, обрамленням порта- лів. Такий характер розпису, що надавав сцені релі- гійного чуда ілюзорної достовірності та містичного забарвлення, був на той час досить поширеним у ба- гатьох католицьких храмах. У настінному живописі костелів ілюзіоністичні прийоми часто використову- вались не лише з метою зображення релігійного чуда, апофеозу святих тощо, але й для збагачення архітек- турних форм. Характер розписів у Равському Ми- хайлівському храмі є винятково інший, наповнений символічними сценами, знаками, ілюзорність тут пе- редана надзвичайно «свіжою», майже «прозорою» синьою барвою, що домінує у кольоровій гамі. За- гальний колорит соковитий, хоч значною мірою втра- чений та пошкоджений, але вцілілі елементи дають можливість уявити його вишуканість. Монастирський комплекс у Раві-Руській має ці- каву і неординарну у плані «щільну» забудову. Дво- поверхові келії прилягають до костелу, мають вну- трішнє замкнуте подвір’я і з’єднані з костелом пере- ходами, є близькі за структурою до міських жител того часу. Сам костел у плані нагадує базиліку. Голо- вний фасад і презбітерій прикрашає бароковий фрон- тон із сандриком. Інтер’єр цього костелу також від- значається порівняно пишним оздобленням. На при- стінні стовпи-пілони, що несуть підпружні арки склепінь, накладено здвоєні пілястри. Нава, поділе- на на три прясла, перекрита циліндричним склепін- ням із розпалубками, а два прясла монастирського хору перекриті хрестовими склепіннями. Про живо- писні сюжети також не маємо детальних відомостей. Невеликі фрагменти вцілілих живописних сцен дають привід стверджувати, що виконувалися вони талано- витими живописцями, імена яких наразі невідомі. Сучасний стан костелу і монастиря потребує не- гайного втручання дослідників, науковців та рестав- раторів. Позитивним моментом є те, що влада міста, депутатський корпус мають на меті відновити істо- рію краю і звертають увагу на виявлення та вирішен- ня проблем збереження пам’яток культури, до пере- ліку яких належить також Монастир оо. Реформа- торської церкви Святого Архангела Михаїла. Першочергове завдання громадськості полягає у створенні фахової комісії, яка б вивчила сучасний стан пам’ятки, документальних та матеріальних по- треб для її збереження. В умовах кризи економіки в країні, та зважаючи на байдужість або несприяння державних структур у збереженні культурного на- сліддя, марно сподіватися на швидке вирішення та- кої проблеми. Отже, на мою думку, доцільним буде звернення про допомогу до приватних структур міс- та та іноземних інвесторів. Актуальність досліджен- ня та збереження комплексу полягає у тому, що кос- тел мав би стати одним із пунктів туристичного маршруту «Пам’ятки Розточчя» та приносити ди- віденди духовного та матеріального характеру. На цьому етапі зусиллями аматорів проводиться фотофіксація ансамблю, надалі планується створен- ня відеоряду, як одного із способів збереження та популяризації культурного надбання міста. Ще один цікавий зразок пам’ятки бароко — кос- тел Св. Йосипа (1770—1776 рр.), зовнішні кути його стін заокруглені, і через це фасад, оформлений спареними пілястрами, сприймається особливо плас- тично. В інтер’єрі костелу на хрещатих склепін- нях — фрагменти настінного розпису. У XVIII ст. в Раві-Руській була споруджена дерев’яна церква Святого Юрія. При ній у 1736 р. виникло братство равських міщан [19, с. 104]. Пер- ша дерев’яна церква була збудована громадським ко- штом у 1612 році. У 1716 р. постала наступна дерев’яна тризрубна триверха будівля, яка простояла до 1812 року. Викликає занепокоєння стан дерев’яних церков, оскільки дерево дуже вразливе. Загалом у 117Методи популяризації культурної спадщини Жовківщини ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 Львівській області близько 900 дерев’яних храмів і 90 відсотків з них потребують реставрації. Добре, що за останні роки ними зацікавилася громадськість. Однією з найвизначніших пам’яток дерев’яної архі- тектури на Жовківщині є церква Зіслання Святого Духа у с. Потелич, що знаходиться за 7 км від м. Рави- Руської. В минулому місто Телич, зараз — село По- телич, єдине у своїй цільності завдяки збереженим при- родним ландшафтам з чудовими краєвидами, хутірною системою проживання. Поруч — гора Городище. По- теличани в 1998 р. відсвяткували 775 років першої згадки про поселення та 500 років надання місту Маг- дебурзького права, котре у 1498 р. було надане місту Потелич (право самоврядування). Воно стає одним із великих економічних центрів. Тут були знамениті гон- чарні майстерні, фаянсова фабрика, дві гути, броварня, ґуральня, млини, воскобійня і чималий ремісничий про- мисел — ткацький, кушнірський, шевський, сідляр- ський, ковальський, боднарський та інші. Три дерев’яні церкви стояли у Потеличу ще на по- чатку XX століття. За найстарішу будову міста вва- жають церкву Святого Духа, яка збереглась донині і охороняється державою як пам’ятка архітектури. Збудована вона ймовірно у 1502 р. на кошти гончар- ського цеху. Церква є яскравим прикладом забудо- ви бойківського типу зі ступінчасто-пірамідальним перекриттям. Одначе центром уваги мусить бути ве- личезна вежа — дзвіниця при Троїцькій церкві, яка підноситься над цілим містом. Вона стоїть на дев'яти могутніх стояках-стовпах, з яких деякі мають діаметр близько 70 см, висота сягає 20 метрів. В Потеличі зберігались книги-першодруки, виготов- лені в Києво-Печерській Лаврі. Це «Тріодь цвітна» (початок XVII ст.), «Апостол» (XVI ст.), «Ірмалі- гон» (початок XVIII ст.), «Бесіди Василя Великого» (кінець XVI ст.). Ці книги, з майстерно виконаними гравюрами, є справжнім шедевром раннього книгодру- кування. Нині вони зберігаються в архівах музеїв. Не- вичерпною криницею мистецтва майстрів Потелича, як і гончарство, було малярство. Потелицькі ікони за своєю красою і привабливістю, технікою виконання не поступаються кращим європейським зразкам. У протилежний бік від с. Потелич через місто Рава-Руську пролягає шлях до сіл Волиця, Річки, Забір’я, Гійче, кожне з яких має історико-архі- тектурну спадщину, культуру, самобутній побут, са- мою природою даровані мальовничі ландшафти. Річки — село у Жовківському районі Львівської області, вперше згадується в історичних документах за 1531 рік. Найдавніші згадки про місцеву церкву похо- дять з 1578 року. У 1616 р. парафія отримала привілей від дідича Тшцінського, попередня дерев`яна церква з 1716 р. занепала у 1880-х рр. У 1890 р. стараннями о. Івана Михальчука завершено будову нової дерев`яної церкви, яку провели Григорій Теловець та Дмитро Пон- чек і Іван Дацко. Церкву прикрасив олійним живопи- сом Фелікс Заблоцький, на жаль, вона згоріла під час Першої світової війни. У 1920 р. на її місці звели існу- ючу церкву, яка по Другій світовій війні стояла зачине- ною до 1989 року. У 1983 р. в ній влаштували сіль- ський краєзнавчий музей. Зараз храм перебуває у ко- ристуванні громади УГКЦ. Стара церква знаходиться у центрі села, на високому підвищенні в оточенні де- рев, поблизу дороги: тризрубна безверха приземиста будівля. Складається з трьох прямокутних об’ємів — нави в центрі, вужчого вівтаря зі сходу та незначно вужчого невеличкого присінку з заходу. До вівтаря си- метрично прибудовані ризниці. Стіни будівлі верти- кально шальовані дошками, посередині нави з обох сторін підперті масивними контрфорсами. Всі примі- щення вкриті двосхилими дахами. На дещо вищому гребені даху нави встановлений чотирибічний ажуро- вий ліхтар, завершений маківкою. На захід від церк- ви розташована проста дзвіниця на двох дерев’яних стовпах з підкосами, вкрита чотирисхилим повним дашком [16, с. 152]. Скромна з вигляду будівля, яка запам`яталася тільки контрфорсами. Дерев’яна церква св. Параскеви у с. Забір’я роз- ташована на рівній ділянці, при дорозі. Тризрубна триверха будівля, класична конструкція — ширша квадратна у плані нава, до якої зі сходу прилягає гранчастий вівтар з двома захристіями по боках, а з заходу — прямокутний бабинець з прибудованим незначно ширшим присінком. Північна захристія більша, зведена одночасно з церквою, південна не- велика, добудована пізніше. Церкву оточує піддаш- шя, оперте на випусти вінців зрубів. Стіни підопа- сання по зрубах шальовані вертикально дошками, надопасання — кожуховані гонтами. Зруб надопа- сання нави та незначно нижчі зруби надопасання ба- бинця і вівтаря, вінчають великі світлові восьмери- ки, вкриті шоломовими банями зі сліпими ліхтарями і маківками. На південний захід від церкви знахо- диться дерев’яна триярусна квадратна в плані дзві- Ярослава ПОПОвИЧ118 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 ниця, вкрита наметовим дахом. На надпоріжнику її дверей вирізьблений напис «Пд 1889», що засвід- чує час її побудови. Вхід на огроджену церковну те- риторію з боку вулиці веде через чотиристовпову брамку, вкриту пірамідальним наметом [16, с. 64]. Ще одна дерев`яна церква у с. Гійче стоїть біля го- ловної дороги на чималій ділянці, хоча з трьох сторін оточена забудовою. Відразу кидається у вічі, що храм, як і територія навколо нього, відремонтовані та догля- нуті. До речі, раніше церкву оточували старі дерева — тепер ніщо не заважає оглядати будівлю. Вхід на цер- ковне подвір`я через накриті ворота. Найдавніші згад- ки про святиню в Гійче походять з 1578 року. Правда, є відомості, що перша церква була побудована у 1460 р., а в 1570 р. її спалили татари. У 1690 році (або на поч. XVIII ст.) збудували наступну дерев’яну церкву св. арх. Михайла, яку в народі називали «волоською». Незабаром у 1718 р. парафія отримала ерекційний акт. У 1860 р. (за іншими джерелами 1866 року) старан- нями пароха о. Платона Куровецького зведена існую- ча дерев’яна церква св. Кузьми і Дем’яна. Її фундато- ром був місцевий поміщик Анатолій Яблонський, який виділив ліс для будівництва. Головним майстром був мешканець с. Гійче Ілля Гнідець, після Другої світової війни церква стояла зачинена до 1989 року. Будівля тризрубна, розміром 22 м х 9 м, до гранчастого вівта- ря прибудовані ризниці, до бабинця — великий присі- нок з трьома дверима. Традиційно оточена піддашшям, стіни під яким вертикально шальовані дошками, а над ним — покриті фарбованим гонтом. До речі, на пів- денній стіні нави намальовані білою фарбою цифри року будівництва —«1860». Відмінним є те, що замість усіх випустів зрубів влаштовані дерев’яні пілястри на поста- ментах. Церкву на трьох світлових восьмериках завер- шують шоломові бані з ліхтарями та маківками, на яких закріплені високі хрести. Цікаво, що у верхній частині куполів, над бабинцем і навою, встановили донизу по- вернуті складені фрагменти з труб. Важко сказати, яку функцію вони виконують, можливо, для вентиляції. У 1992 році місцевий художник В. Васильків зробив на- стінний розпис в інтер’єрі храму. У ньому розташова- ний високий багатоярусний іконостас. На південь від церкви стоїть дерев`яна двоярусна дзвінниця з 1867 р., накрита шатровим верхом [16, с. 34]. Церква Святого великомученика Димитрія Солун- ського, що височіє у с. Волиця, хрещата в плані, п’ятиверха дерев’яна споруда, яка вражає своєю мо- нументальністю. Стіни надопасання вкриті кожухова- ними ґонтами, церква належить до найкращих буді- вель регіону, збудована в 1875 р. коштом добровіль- них пожертв парафіян. Довжиною 30 м, шириною 21 м і висотою 28 м вона вміщає близько 1600 осіб. Остан- ній ремонт внутрішнього простору проводився в 1980 р., а зовнішній — 2004 року. Початкове маляр- ство в храмі виконав Теофіл Копистинський. Цікаве вирішення інтер’єру храму. Бокові рамена об’єднані з навою триарковими прорізами. По всьому периметру церкви розміщені хори, що виходять в наву. Предме- ти особливого шанування: оригінальні ікони, написані Т. Копистинським — «Моління про чашу» (1910 р.) та «Свята Трійця і Богородиця» (1918 р.); дві ікони «Хресна дорога Спасителя» (XVIII ст.). Як бачимо, на території Жовківського району, при- леглій до кордону з Республікою Польща, зберегло- ся багато пам’яток дерев’яної архітектури. Вони є но- сіями не тільки матеріальної, але й духовної культу- ри народу, тому важливою є розробка ефективних методів їх збереження. З 1991 по 2011 р. на Львів- щині згоріло 15 церков, 59 зазнали значних руйну- вань. Які причини такого спустошення? Що змусить громаду уважніше ставитися до храму? Перш за все — це знання про те, яку цінність несе у собі пам’ятка чи об’єкт мистецтва, наскільки є важливим їх збере- ження. Часто дерев’яні церкви спеціально знищують, аби на цьому ж місці збудувати нові — муровані. Ін- коли, а це дуже прикро (!), самі священики є ініціа- торами таких методів будівництва. І такі прикрі ви- падки будуть відбуватися доти, допоки пам’ятка не буде внесена до Державного реєстру пам’яток, а її стан збереження буде чітко контролюватися законом про «Збереження культурної спадщини». Не менш шкідливими чинниками у питанні руй- нації є наявність у дерев’яних храмах пошкодженої електромережі, відсутність належного заземлення та громовідводів, відсутності систем оповіщення про небезпеку чи несанкціонованого проникнення на те- риторію пам’ятки. Проведення відновлюючих та рес- тавраційних робіт, які не завжди виконують фахів- ці, а місцеві «майстри», несуть також велику загро- зу культурному надбанню. Неприпустимим є використання у сакральних спорудах пластику, гіп- су та інших ненатуральних матеріалів. Одне із ключових питань, яке необхідно вирішити в найближчий час, —питання оптимізації взаємодії 119Методи популяризації культурної спадщини Жовківщини ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 туризму і культури як на рівні центральних органів влади, так і на місцях. Культурна спадщина, музеї, те- атри в більшості країн світу є винятково важливим фактором залучення туристів, генерації міжнародних і локальних туристичних потоків. І, як наслідок, сво- го клієнта отримують галузі транспору і громадсько- го харчування, готелі, місцева промисловість та ін. Координація стратегічного розвитку культурної сфери і туризму на місцях повинна привести до більш тісної співпраці місцевої влади і бізнесу у вирішенні конкретних завдань по збереженню культурної спад- щини, впровадження в практику діяльності музеїв, національних заповідників, передової практики ме- неджменту, орієнтації для роботи в ринкових вимірах і координації діяльності з суб'єктами туристичної ін- дустрії. Перспективний розвиток туризму в Україні суттєво вплине на зайнятість населення. Враховуючи відсутність потрібних капіталовкладень на створення нових робочих місць, більше уваги варто приділяти галузям, які не потребують для свого розвитку вели- ких коштів. До таких галузей відноситься і сільський зелений туризм, який давно практикується в Україні. Адже в селах, які мають відповідну рекреаційну базу, завжди було багато відпо чивальників з міста. Агро- туризм — вид сільського зеленого туризму, як пізна- вального, так і відпочинкового характеру, пов’язаний з використанням підсобних господарств населення, або земель сільськогосподарських підприємств, які тимчасово не використовуються в аграрній сфері. Ба- зою відпочинкового туризму є житловий фонд на са- дибах господарів та наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побутові і інші над- бання тієї чи іншої місцевості. Науково-пізнавальним видом сільського зеленого туризму є екотуризм, що характерний для сільських місцевостей і сіл, розташо- ваних у межах територій національних парків, запо- відних зон, природних парків тощо, де передбачено відповідні обмеження щодо навантажень на терито- рію та регламентовано види розважального відпочин- ку. Головною фігурою в забезпеченні функціонуван- ня відзначених видів туризму, в організації відпочин- ку на селі виступає сільська родина, яка надає житло, забезпечує харчування і знайомить з особливостями сільської місцевості. Для того, щоб здійснювати це на відповідному рівні, необхідно вчитись. У Жовківському районі частково сформовано ро- зуміння сільського зеленого туризму як специфічної форми відпочинку на селі, з широкою можливістю використання природного, матеріального і культур- ного потенціалу регіону. Сільський зелений туризм у більшості країн розглядається як невід’ємна скла- дова частина комплексного соціально-економічного розвитку села, та як один із засобів вирішення бага- тьох сільських проблем. Враховуючи те, що в умо- вах загальноекономічної кризи економічні і соціаль- ні проблеми села надзвичайно загострилися, широ- ке розповсюдження і розвиток сільського зеленого туризму є особливо бажаними. Позитивний вплив сільського зеленого туризму на вирішення соціально-економічних проблем села поля- гає у тому, що він розширює сферу зайнятості сіль- ського населення, особливо жінок, і дає селянам до- датковий заробіток; розширює можливості зайнятос- ті сільського господаря не тільки у виробничій сфері, але й у сфері обслуговування. При певному нагрома- дженні числа відпочиваючих з’являється потреба в за- доволенні їх різноманітних запитів, а це, в свою чергу, стимулює розвиток сфери послуг: транспортних, зв’язку, торгівлі, служби побуту, відпочинково- розважальних та інших. Особливо сприятливі умови для розвитку сільського зеленого туризму створюють- ся на територіях національних і ландшафтних парків, зокрема Яворівського Національного парку, де є мож- ливість поєднати повноцінний відпочинок з пізнаван- ням природничого та історико-культурного потенціа- лу регіону. Усі згадані пам’ятки сакральної дерев’яної архітектури розташовані у мальовничій місцевості Роз- точчя, яка має свою цікаву історію, звичаї, кухню, об- рядовість. Вони можуть популяризуватися у діяльнос- ті сільського зеленого туризму. Важливими завдання- ми для проведення турів у Равському регіоні є дослідження збережених пам’яток, їх ознакування. Паспортизація мистецьких цінностей та об’єктів ру- хомої і нерухомої спадщини дасть змогу систематизу- вати їх, внести до загальнодержавного Реєстру куль- турної спадщини та уможливить контроль за їх пере- міщенням чи використанням. Інформаційна продукція: буклети, листівки, банери забезпечать туристам біль- ше знань про тур. Найбільш важливими для подоро- жуючих є інформація та засоби зв’язку, тому доціль- но забезпечити найбільш відвідувані об’єкти доступом до мережі Інтернет. Вкрай важливим сегментом для туристичної діяльності є якість доріг. Якщо головна магістраль сполученням Львів—Рава-Руська має на- Ярослава ПОПОвИЧ120 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 лежне покриття, то сільські дороги терміново потре- бують капітального ремонту. Розвиток сільського зеленого туризму спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, в цілому сіл; стимулює розвиток соціальної інфраструк- тури. Звичайно, на перших порах приймання і обслу- говування відпочиваючих відбувається на базі існую- чого житлового фонду з використанням місцевих ре- креаційних та інфраструктурних ресурсів. Але з певним надходженням коштів від цієї діяльності ті, хто нею займається, починають робити вкладення у поліпшен- ня комунального облаштування житла, вулиць; об’єднаними зусиллями добиваються зміни на краще сфери обслуговування. А це, одночасно, й вагомий вне- сок у розвиток села. Прикладом може бути створен- ня місцевих осередків Спілки розвитку сільського зе- леного туризму у Львівській області або районних об’єднань громадян, зацікавлених в розвитку інфра- структури для сільського зеленого туризму тощо. Сут- тєву роль відіграє розвиток сільського зеленого туриз- му у підвищенні культурно-освітнього рівня сільсько- го населення. Готуючись приймати і обслуговувати відпочиваючих, члени селянських родин мимоволі зму- шені поповнювати свої знання з ведення домашнього господарства, гігієни і санітарії, приготування їжі тощо, а спілкування з гостями дає змогу зав’язати нові зна- йомства, завести друзів в інших населених пунктах. Туризм є соціальним явищем за своєю природою та поступово стає невід’ємною складовою сучасного життя. В умовах підвищення життєвих стандартів і збільшення часу для відпочинку працюючого насе- лення туристська активність має тенденцію до зрос- тання і охоплення дедалі більших верств суспільства. Сучасний стан сільського зеленого туризму в Украї- ні потребує удосконалення за такими параметрами: 1. Недосконалість законодавчої бази, що найчас- тіше породжує різного роду зловживання, щодо ви- користання чи переміщення культурного надбання; унеможливлює залучення коштів для проведення реставраційних робіт. 2. Низький рівень розвитку інфраструктури інколи є причиною ігнорування пам’яток як важливої складо- вої туристичної сфери та культурного життя регіону. 3. Недостатній рівень популяризації сільського зеленого туризму в Україні як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках призводить до занепаду або повної втрати об’єктів культури та мистецтва, а час- то — цілих осередків — як джерела автентики та унікальності. 4. Відсутня система оцінки якості послуг призво- дить до маніпулювань з боку туроператорів чи інших надавачів цих послуг. 5. Недостатня увага з боку органів місцевого само- врядування до розвитку сільського зеленого туризму є однією з ключових причин небажання місцевого на- селення займатися сільським зеленим туризмом. 6. Питання екології повинне стати пріоритетним у галузі туризму: використання пластику та його ути- лізація, засмічення присадибних ділянок, лісових та паркових зон; забруднення водойм та річок. Україна має значні природні, кліматичні та рекре- аційні ресурси для розвитку зеленого туризму, оцін- ку яких в Україні лише почали проводити. Студент- ське товариство кафедри менеджменту Львівської національної академії мистецтв також долучається до цієї роботи і розробляє проекти розвитку осеред- ків зеленого туризму та заходи щодо інноваційного розвитку туристично-рекреаційних зон. На світово- му рiвнi характерною ознакою туризму останніх ро- ків є досить висока динамічність i стабільність його розвитку, а також його активний вплив на економі- ку багатьох країн, що мають сприятливі рекреацій- ні ресурси. У той же час потребують дослідження питання регулювання українського ринку туристично- рекреаційних послуг, оцінки ефективності туристич- ної діяльності в сільській місцевості України, розви- ток різних видів сільського туризму. Сільський туризм — це діяльність сільського на- селення, пов’язана із сільським середовищем, сіль- ським будинком і заняттями, в центрі яких природа і людина. Він не шкодить оточуючому природному і культурному середовищу, на відміну від масового, і в той же час робить істотний внесок у регіональний розвиток, дає змогу використовувати існуючий жит- ловий фонд і не вимагає значних інвестиційних ви- трат. Продукт сільського туризму — пакет, який складається з туристичних атракцій сільської місце- вості, послуг ночівлі, харчування та організації від- починку. В туристичній діяльності України сільський туризм розглядається як явище, що розвивається, сприяє підвищенню рівня життя та доходів сільсько- го населення. Враховуються усі види сільського ту- ризму: зелений туризм, відпочинок (проживання) в сільських будівлях (агрооселях), агротуризм, науково- 121Методи популяризації культурної спадщини Жовківщини ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014 пізнавальний туризм, спортивно-оздоровчий (пішо- хідний, лижний, гірський, велосипедний, кінний), ре- лігійний туризм. Особливо важливим фактором роз- витку сільського туризму є розширення можливостей реалізації продукції особистого селянського госпо- дарства, причому реалізації її на місці. Отже, сіль- ський туризм є невід’ємною складовою частиною комплексу соціального, економічного розвитку села, одним із засобів вирішення багатьох сільських про- блем, серед яких брак робочих місць. Дослідження виявили, що кожен регіон України характеризується своїм напрямом розвитку сільського зеленого туриз- му, де провідне місце займає західний регіон . Інноваційне рішення щодо розвитку інфраструк- тури сприятиме поліпшенню іміджу держави на сві- товому ринку туристично-рекреаційних послуг. Тому підприємствам необхідно розвивати зелений туризм, який сприятиме розвитку села, відкриє можливості наповнюваності бюджетів місцевих органів самовря- дування, розширить сферу зайнятості сільського на- селення, позитивно вплине на економіку та екологію районів України, сприятиме відродженню, збережен- ню та розвитку місцевих народних звичаїв, промис- лів, пам’яток історико-культурної спадщини. 1. антонович Є.а. Декоративно-прикладне мистецтво / Є.А. Антонович, Р.В. Захарчук-Чугай, М.Є. Стан- кевич. — Львів : Світ, 1992. — 270 с. 2. Бавыкин в. Новый менеджмент / В. Бавыкин. — М. : Экономика, 1997. — 68 с. 3. Батіг М.І. Йов Кондзелевич і Богородчанський іко- ностас / М.І. Батіг. — Л., 1957. — 64 с. 4. Бевз М. Жовква — ренесансне ідеальне місто. Укра- їнська реалізація концептуальної схеми П’єтро Ката- нео / М. Бевз // Історія мистецтва та архітектурна спадщина Жовкви. Проблеми охорони, реставрації та використання. — Жовква ; Львів, 1998. — С. 36—43. 5. Бевз М. Проблеми дослідження, систематизації та охорони планувальних укладів історичних міст (на ма- теріалах Галичини ) / М. Бевз // Народознавчі зо- шити. — 2002. — № 2. — С. 237—251. 6. Бідняк Микола. Альбом / під ред. Миколи Маричев- ського. — К., 2000. — 79 с. 7. ваврик М. ЧСВВ. По Василіянських монастирях / М. Ваврик. — Торонто, 1958. — 285 с. 8. ваврик М. ЧСВВ. Нарис розвитку і стану василіян- ського Чина XVII—XX ст. / М. Ваврик. — Рим, 1970. — 203 с. 9. вашуленко І. Практична психологія менеджменту: Як зробити кар’єру. Як будувати організацію / І. Ва- шуленко. Науково-практичний посібник. — К. : Укра- їна, 1994. — 399 с. 10. вечерський в.в. Втрачені об’єкти архітектурної спад- щини України / В.В. Вечерський. — К., 2002. — 592 с. 11. Герич в. Проблеми регіонального розвитку та відро- дження спадщини Жовкви / В. Герич // Збірник ма- теріалів українсько-польського науково-практичного семінару. — Жовква ; Львів, 1998. — 196 с. 12. Гриценко О. Культурна політика: концепції й досвід / О. Гриценко. — K., 1994. — С. 28. 13. Добош Михайло. Догматичне богослов’я католицької Церкви / Михайло Добош. — Львів : Духовна семі- нарія Святого Духа УГКЦ, 1994. — 502 с. 14. Драган М. Українська декоративна різьба XVI— XVIII ст. / М. Драган. — К., 1970 // Иконостас. Про ис хождение. Развитие. Символика. — М., 2000. — 752 с. 15. Жовква крізь століття / Міністерство культури Укра- їни ; Державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовкві. — Випуск ІІ. — Львів : Растр-7, 2012. — 389 с. 16. Жовківщина — історичний нарис / Інститут украї- нознавства ім. І. Крип’якевича НАН України ; Зем- ляцьке об’єднання «Жовківщина». — Т. 1—5. — Жовква ; Львів ; Балтимор, 1994—1998. 17. Жолтовський М.П. Художнє життя на Україні / М.П. Жолтовський. — К., 1973. — 285 с. 18. Історія українського мистецтва. — Т. 3. — К., 1970. — 437 с. 19. каліка Я. Нестеров / Я. Каліка, Г. Яремич. — Львів : Каменяр, 1990. — 125 с. 20. Катихизм. Церква в Потребі. — Рим, 1990. — 98 с. 21. козарський П. Жовква і її святині / П. Козарський, Т. Сват. — Жовква, 1999. — 243 с. 22. крвавич Д.П. Українське мистецтво : навчальний посіб- ник : у 3 ч. / Д.П. Крвавич, В.А. Овсійчук, С.О. Че- репанова. — Львів : Світ, 2005. — 268 с. 23. крип’якевич І. Історія України / І. Крип’якевич, М. Терлецький, П. Ісаїв та ін. — Львів, 1991. — 345 с. 24. крип’якевич І. Середневічні монастирі в Галичині: ЗЧСВВ / І. Крип’якевич. — Жовква, 1926. — С. 70—104. 25. лесик О.в. Замки та монастирі України / О.В. Ле- сик. — Львів : Світ, 1993. — 176 с. 26. любачівський І. Літургіка / І. Любачівський. — Рим, 1990. — 126 с. 27. Мартинюк а. Ренесансна житлова архітектура Жовк- ви / А. Мартинюк // Народознавчі зошити. — 2002. — № 2. — С. 262—271. 28. Марчук лариса. Жовква — ідеальне місто Європи / Лариса Марчук // Віче. — 2010. — Харків : Істо- рія. — № 1/262. — С. 45—47 29. Мацюк О. Замки й фортеці Західної України / О. Ма- цюк. — Львів, 1997. — 160 с. Ярослава ПОПОвИЧ122 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014 30. Міляєва людмила. Стінопис Потелича. Мистецтво / Людмила Міляєва. — К., 1969. — 245 с. 31. Музей: менеджмент і освітня діяльність. — Львів : Літопис, 2009. — 224 с. 32. Накопало в. Вирішення проблем охорони пам’яток в Державному історико-архітектурному заповіднику у м. Жовкві / В. Накопало // Збірник матеріалів укра- їнсько-польського науково-практичного семінару. — Жовква ; Львів, 1998. — 196 с. 33. Новіков М.в. Розробка бізнес-плану проекту / М.В. Но- віков. — К., 1995. — 44 с. 34. Овсійчук в.а. Майстри українського бароко. Жов- ківський художній осередок / В.А. Овсійчук. — К., 1991. — 400 с. 35. Овсійчук в.а. Українське малярство Х—ХVІІІ ст. / В.А. Овсійчук. — Львів, 1996. — 497 с. 36. Овсійчук в.а. Українське мистецтво другої половини XVI — першої половини XVII ст. Гуманістичні та ви- звольні ідеї / В.А. Овсійчук. — К., 1985 — 184 с. 37. О. юліян катрій, ЧСВВ. Наша християнська тра- диція / О. Юліян Катрій, ЧСВВ. — Львів : Місіо- нер, 2007. — 394 с. 38. Патріарх Димитрій (Ярема). Іконопис Західної Укра- їни XII—XV ст. / Патріарх Димитрій (Ярема). — Львів, 2005. — 508 с. 39. Парцей М. Стародавня Жовква / М. Парцей — Львів : Світ, 2005. — 168 с. — (Історичні місця України). 40. Петренко М.З. Українське золотарство / М.З. Пе- тренко. — К., 1969. — 276 с. 41. Погорєлова а. Джерела не замерзають: Культурне жит тя регіонів у контексті державної політики / А. Погорєло- ва // Українська культура. — 1995. — № 1. — С. 5. 42. Погорєлова а.І. Інфраструктурне забезпечення куль- тури / А.І. Погорєлова // Українська культура. — 1994. — № 4/6. — С. 4—5. 43. Полунєєв ю. Культурний шок у посткомуністичних суспільствах у період ринкової трансформації (пер- спектива України) / Ю. Полунєєв, Ю. Загоруйко // Сучасність. — 1994. — № 10. — С. 79—81. 44. Посацький Б. Просторовий розвиток Жовкви у кон- тексті транскордонних зв’язків між Україною і Поль- щею / Б. Посацький // Збірник матеріалів українсько- польського науково-практичного семінару. — Жовк- ва ; Львів, 1998. — 196 с. 45. Прес-архів жовківського заповідника. — Жовква, 1998. — 149 с. 46. Рава-Руська. Подорож містом. Путівник / Рава- Руська міська рада. — 2012. 47. Рава-Руська. План міста / Рава-Руська міська ра- да. — 2012. 48. Рава-Руська XV—XXI ст. / Рава-Руська міська рада. — 2012. 49. Рудницький а. Жовква — архітектурна перлина Укра- їни. Проблеми і перспективи розвитку міста / А. Руд- ницький // Збірник матеріалів українсько-польського науково-практичного семінару. — Жовква ; Львів, 1998. — 196 с. 50. Румянцева к.Р. Менеджмент в організації / К.Р. Ру- мянцева. — Львів : Перспектива, 1997. — 321 с. 51. Стасенко в. Христос і Богородиця у дереворізах ки- риличних книг Галичини ХVІІ ст. / В. Стасенко. — К., 2003. — 162 с. 52. Теорія та історія світової та вітчизняної культури. — Львів, 1992. — С. 8—9. 53. Фесюк Г. Свічадо жовківського краю / Г. Фесюк. — Львів : Паіс, 2004. — 254 с. 54. Шамардіна Н. Українська ікона ХV—ХVІІ ст. / Н. Ша мардіна. — Львів, 1994. — 34 с. 55. Шмагало Р. Мистецька освіта в Україні середини ХІХ — середини ХХ ст. / Р. Шмагало. — Львів : Ук ра їнські Технології, 2005. — 526 с. 56. Ярема в. Дивний світ ікони / В. Ярема. — Львів, 1994. — 139 с. 57. Яремич Г. Дорога до храму / Г. Яремич. — Львів, 2000. — 98 с. 58. Яремич Г. Жовква — історичне місто-заповідник / Г. Яремич // Галицька брама. — Львів : Центр Єв- ропи, 1997. — № 4/28. — С. 5. Yaroslava Popovych ON SOME METHODS IN POPULARIZATION OF ZHOVKVA CULTURAL HERITAGE In the article have been studied and described several sur- vived monuments of sacral wooden architecture in Rava- Ruska region as well as history of environment. Proposals have been forwarded as for some methods of recreation, par- ticularly in tourism sector, that during recent years got active development due to the large number of tourists from Ukraine and from abroad. Keywords: heritage, church, parish, craft, history, icon, nation building, values, tourism, conservation, culture, promotion and tradition, life. Ярослава Попович МЕТОДЫ ПОПУЛЯРИЗАЦИИ КУЛЬТУРНОГО НАСЛЕДИЯ ЖОВКОВЩИНЫ Исследуются и описываются сохранившиеся памятники са кральной, деревянной архитектуры Рава-Русского ре- гиона, его история. Предлагаются методы их рекреации, в частности, в туристическом векторе, который за последние годы получил развитие благодаря большому количеству туристов как из Украины, так и из-за границы. Ключевые слова: наследие, церковь, приход, ремесло, история, икона, нация, строительство, ценности, туризм, сохранение, культура, популяризация, традиция, быт.

Методи популяризації культурної спадщини Жовківщини

Репозитарії

Схожі ресурси