Навський Великдень — «свято мерців»: традиційні звичаї та обряди (за матеріалами з історико-етнографічної Волині)
Розглянуто традиції відзначення у волинян архаїчного свята народного календаря Навського Великодня. Проведено аналіз поминальних звичаїв та обрядів, які стосуються цього дня (відвідання місць поховань своїх родичів, принесення на могили освячених харчів, ритуальна трапеза вдома, що символізувала р...
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94418 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Навський Великдень — «свято мерців»: традиційні звичаї та обряди (за матеріалами з історико-етнографічної Волині) / Ю. Пуківський // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 264-269. — Бібліогр.: 33 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94418 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-944182016-02-12T03:04:50Z Навський Великдень — «свято мерців»: традиційні звичаї та обряди (за матеріалами з історико-етнографічної Волині) Пуківський, Ю. Статті Розглянуто традиції відзначення у волинян архаїчного свята народного календаря Навського Великодня. Проведено аналіз поминальних звичаїв та обрядів, які стосуються цього дня (відвідання місць поховань своїх родичів, принесення на могили освячених харчів, ритуальна трапеза вдома, що символізувала розговіння померлих). Також охарактеризовано традиції дотримання низки табу та їх мотивацію. Наголошено на своєрідних локальних особливостях відзначення свята на теренах історико-етнографічної Волині попри його загальноукраїнський характер. Paper deals with the analysis of traditions of celebrating folk calendar archaic festival — Navskyy Velykden’ in Volyn’. Funeral customs and rituals relating to this day (visiting graves of their relatives, bringing the graves consecrated food, ritual meal at home, symbolizing the dead Fitr) researched. Also, the tradition of respect for a number of taboos and their motivation described. Among others, the distinctive local features of the celebration in the territory of historical-ethnographic Volyn’ despite its all-character. Рассмотрены традиции архаического праздника народного календаря Навской Пасхи на Волыни. Проведен анализ поминальных обычаев и обрядов, относящихся к этому дню (посещение мест захоронений своих родственников, принесение на могилы освященных продуктов, ритуальная трапеза дома, символизирующая разговения умерших). Также охарактеризованы традиции соблюдения ряда табу и их мотивация. От- мечено своеобразные локальные особенности празднования Навской Пасхи на территории историко-этнографической Волыни несмотря на его всеукраинский характер. 2014 Article Навський Великдень — «свято мерців»: традиційні звичаї та обряди (за матеріалами з історико-етнографічної Волині) / Ю. Пуківський // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 264-269. — Бібліогр.: 33 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94418 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Пуківський, Ю. Навський Великдень — «свято мерців»: традиційні звичаї та обряди (за матеріалами з історико-етнографічної Волині) Народознавчі зошити |
| description |
Розглянуто традиції відзначення у волинян архаїчного свята народного календаря Навського Великодня. Проведено
аналіз поминальних звичаїв та обрядів, які стосуються цього дня (відвідання місць поховань своїх родичів, принесення на могили освячених харчів, ритуальна трапеза вдома,
що символізувала розговіння померлих). Також охарактеризовано традиції дотримання низки табу та їх мотивацію.
Наголошено на своєрідних локальних особливостях відзначення свята на теренах історико-етнографічної Волині
попри його загальноукраїнський характер. |
| format |
Article |
| author |
Пуківський, Ю. |
| author_facet |
Пуківський, Ю. |
| author_sort |
Пуківський, Ю. |
| title |
Навський Великдень — «свято мерців»: традиційні звичаї та обряди (за матеріалами з історико-етнографічної Волині) |
| title_short |
Навський Великдень — «свято мерців»: традиційні звичаї та обряди (за матеріалами з історико-етнографічної Волині) |
| title_full |
Навський Великдень — «свято мерців»: традиційні звичаї та обряди (за матеріалами з історико-етнографічної Волині) |
| title_fullStr |
Навський Великдень — «свято мерців»: традиційні звичаї та обряди (за матеріалами з історико-етнографічної Волині) |
| title_full_unstemmed |
Навський Великдень — «свято мерців»: традиційні звичаї та обряди (за матеріалами з історико-етнографічної Волині) |
| title_sort |
навський великдень — «свято мерців»: традиційні звичаї та обряди (за матеріалами з історико-етнографічної волині) |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94418 |
| citation_txt |
Навський Великдень — «свято мерців»: традиційні звичаї та обряди (за матеріалами з історико-етнографічної Волині) / Ю. Пуківський // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 264-269. — Бібліогр.: 33 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT pukívsʹkijû navsʹkijvelikdenʹsvâtomercívtradicíjnízvičaítaobrâdizamateríalamizístorikoetnografíčnoívoliní |
| first_indexed |
2025-07-07T00:47:26Z |
| last_indexed |
2025-07-07T00:47:26Z |
| _version_ |
1836947076499374080 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
Найбільшим християнським святом, а також го-
ловною датою народно-церковного календаря
українців справедливо вважається Великдень. Вод-
ночас в українській традиції відомі й інші Велико-
дні, серед яких найвагоміше місце займає Навський
Великдень. Звичаї та обряди, пов’язані з відзначен-
ням Навського Великодня, становлять неабиякий
інтерес не лише з огляду на їхню архаїчність, але й
маловідомість у науковій етнологічній літературі.
Слід зауважити, що пошанування означеного свята
не є загальнопоширеним явищем на всій території
України. У цьому відношенні терени історико-
етнографічної Волині [17, с. 116; 16, с. 722—724]
якраз можуть вважатися одним з основних ареалів
побутування цієї реалії народної культури.
Для тижня після Великодня, який волиняни на-
зивають «Провідним» [1, арк. 12, 33, 50, 86; 2,
арк. 6, 26; 3, арк. 14, 21, 42, 60; 6, арк. 63] чи
«Проводним» [1, арк. 63; 2, арк. 4, 35], рідше —
«Світлим» [1, арк. 24; 3, арк. 6; 6, арк. 43, 56]
(«Світлою седмицею» [1, арк. 71]) або ж «Велико-
днім» [1, арк. 7] притаманний своєрідний комплекс
народних традицій, який стосується теми вшануван-
ня покійних предків: «Провідний тиждень — по-
минальний тиждень» [2, арк. 6]; «Провідний
тиждень — то за покойніками» (с. Вільгір Гощан-
ського р-ну Рівненської обл.) [2, арк. 12]. Як і в ін-
ших слов’янських народів, в українців Світлий тиж-
день уважався часом перебування душ померлих на
цьому світі [11, с. 274]. Не є винятком тут і етно-
графічна Волинь, що засвідчує існування серед во-
линян аж двох поминальних дат протягом цього тиж-
ня. Одна із них — це четвер після Великодня, який
за загально поширеною у волинян традицією нази-
вається «Навським Великоднем» [1, арк. 24, 82,
105; 2, арк. 14, 23, 40; 3, арк. 19, 37, 72; 4, арк. 46;
6, арк. 7; 7, арк. 299; 9, арк. 151]. Архаїчність цієї
назви засвідчує вже те, що слово «нав» сягає
праслов’янського періоду, коли означало «мрець»,
«домовина» [18, с. 12]. Відомі серед сучасних воли-
нян також локальні назви цього дня: «Намський Ве-
ликдень» [2, арк. 7, 9; 3, арк. 6, 21, 32; 4, арк. 38;
6, арк. 57, 63, 72], «Мамський Великдень» [19,
с. 111]; «Дамський Великдень» [3, арк. 14], «Над-
ський Великдень» [6, арк. 14, 19]. Погоджуючись
з тезою сучасного українського етнолінгвіста Вален-
тини Конобродської, уважаємо їх результатом фо-
нетичних змін первісної назви «Навський Велик-
день», які відбулися внаслідок утрати у свідомості © Ю. ПУКІВСЬКИЙ, 2014
Юрій ПУКІВСЬКИЙ
НАВСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ —
«СВЯТО МЕРЦІВ»:
ТРАДИЦІЙНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ
(за матеріалами
з історикоетнографічної Волині)
Розглянуто традиції відзначення у волинян архаїчного свя-
та народного календаря Навського Великодня. Проведено
аналіз поминальних звичаїв та обрядів, які стосуються цьо-
го дня (відвідання місць поховань своїх родичів, принесен-
ня на могили освячених харчів, ритуальна трапеза вдома,
що символізувала розговіння померлих). Також охаракте-
ризовано традиції дотримання низки табу та їх мотивацію.
Наголошено на своєрідних локальних особливостях від-
значення свята на теренах історико-етнографічної Волині
попри його загальноукраїнський характер.
Ключові слова: Навський Великдень, поминання, помер-
лі предки, звичаї, повір’я, заборони, історико-етнографічна
Волинь.
265Навський великдень — «свято мерців»: традиційні звичаї та обряди…
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
етнофорів етимологічних зв’язків назв свята з коре-
нем «нав» [22, с. 253]. Водночас у деяких локаль-
них традиціях побутують назви, які виразно засвід-
чують народне усвідомлення значення цього дня.
Зокрема, у периферійній смузі побутування звичаю
(південна смуга Іваничівського та Горохівського
р-нів Волинської обл.) виявлено виключно такі на-
зви, як «Великдень покойників» [3, арк. 45], «Мер-
ський Великдень» [6, арк. 35, 43]. Зазначимо, що
подібні назви на зразок «Вмерших Паска», «Мер-
ців Великдень», «Померлих Великдень», «Їхній Ве-
ликдень», «Великдень покойників» побутують па-
ралельно з терміном «Навський Великдень» на біль-
шості волинських теренів.
Щоправда, у галицькій частині історико-етно-
графічної Волині згадки про «Навський Великдень»
виявити поки що нам не вдалося, хоча ще наприкін-
ці ХІХ ст. попередники фіксували тут поодинокі
згадки про цю дату народного календаря. Зокрема,
Броніслав Сокальський описав як локальне явище
«Ямський Великдень», яке відзначали як свято по-
мерлих душ у с. Пархачі Сокальського повіту (нині
с. Межиріччя Сокальського р-ну Львівської обл.)
[33, с. 234]. Його рудиментом, вірогідно, є збере-
жена у с. Хороброві цього ж району традиція нази-
вати тиждень після Великодня «мертвим» [5,
арк. 30]. Додатковим аргументом на користь тако-
го припущення є приклади називання Навського Ве-
ликодня Мертвим Великоднем [29, с. 144]. Зважа-
ючи на наведену інформацію, маємо підстави ствер-
джувати про те, що в минулому традиція Навського
Великодня побутувала скрізь у волинському етно-
графічному ареалі. Чинником, який вплинув на по-
ступове зникнення реалії у цій частині історико-
етнографічного району, найімовірніше, була особли-
во активна діяльність греко-католицького духовенства
з метою усунення дохристиянської обрядовості з по-
буту місцевого населення. До речі, дуже промовис-
тими у цьому контексті є свідчення сучасних респон-
дентів, які демонструють ставлення священнослу-
жителів до цього народного свята: «колись казали,
шо не мона в четвер зачіпати землі, бо то вмер-
лих великдень. а наш той во батюшка, каже, шо
то неправда» (с. Перемиль Горохівського р-ну Во-
линської обл.) [3, арк. 78].
Навський Великдень — це день, з яким пов’язана
найбільша кількість архаїчних за походженням по-
минальних мотивів. Народні уявлення про те, що на
Навський Великдень «вмерші розговляються»
(с. Угольці Гощанського р-ну Рівненської обл.) [2,
арк. 28] чи «[вони] тоже святкують» (с. Гумни-
ще Горохівського р-ну Волинської обл.) [3, арк. 10],
подекуди окремі респонденти інформації зберігають
досі. Давніші на більш ніж століття джерела увираз-
нюють і поглиблюють інформацію стосовно таких
уявлень. Зокрема, як зазначав В’ячеслав Камін-
ський, волиняни вірять в те, що в Навський Велик-
день померлі встають з могил, вітають один одного
з великим святом і осяяні радістю від цього свята,
намагаються всіляко сприяти добробуту своїх живих
родичів [20, с. 317]. У с. Лука, що неподалік від
Житомира, ще на початку ХХ ст. у день Навсько-
го Великодня намагалися не виходити на вулицю піс-
ля заходу сонця, позаяк «мерці будуть до церкви
йти» [8, арк. 120]. Легенду про великодню служ-
бу покійників у світлий четвер зафіксував свого часу
в одному з волинських сіл місцевий священик Ва-
силь Пурієвич [26, с. 356]. На теренах Полісся по-
дібні уявлення, які відзначаються архаїчністю, збе-
реглися ще до недавнього часу: вночі на Навський
Великдень можна побачити «свого мерця», якщо
одягнути кінський хомут [30, с. 185].
Цього дня, за традиційним звичаєм, волиняни про-
відують місця поховань своїх родичів. Згідно з відо-
мостями із Славутського району Хмельницької об-
ласті, могили мали бути упорядковані саме до цього
дня: «Стараємся до цього четверга упорядити мо-
гили» (с. Великий Скнит) [1, арк. 16]; «Четвер —
Навський великдень. Це великдень всіх покойни-
ків. То ми стараємся могили всі очистити до чет-
верга. Шоб вже в четвер було на могилах чисто,
прибрано, шоб занести свячене яйце» (с. Понора)
[1, арк. 44]; «То треба прийти в середу, якшо до
Паски не вспів, на могилу і все попорати, шоб до
четверга все було прибрано. Бо шось воно та й є.
в четвер вони нас ждуть, шо до них прийдуть і
шось принесуть» (с. Губельці) [1, арк. 96].
Здебільшого східною частиною етнографічної Во-
лині обмежується у наш час традиція приносити на
Навський Великдень на могили рідних освячені про-
дукти: «Навський великдень [...]. Ходили на мо-
гилки, носили свячене покойнікам. Це їх Паска»
(с. Довжки Славутського р-ну Хмельницької обл.)
[1, арк. 63]; «Яйця носили, мазурки клали на мо-
юрій ПУкІвСЬкИЙ266
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
гилки» (с. Богданівка Корецького р-ну Рівненської
обл.) [1, арк. 82]; «в нас на Навський великдень
йдуть, їсти несуть» (с. Бугрин Гощанського р-ну
Рівненської обл.) [2, арк. 56].
Натомість надбанням уже відносно пізнішого
часу, очевидно, є традиція, згідно з якою на На-
вський Великдень селяни «йдуть на могилки —
оправляють тамечка, прибирають» (с. Бухарів
Острозького р-ну Рівненської обл.) [2, арк. 36],
«упоряджають; колись рушники чіпляли, тепер
вінки» (с. Вільгір Гощанського р-ну Рівненської
обл.) [2, арк. 9]. За польовими матеріалами, ця скла-
дова свята актуалізується в межах етнографічного
району в напрямку зі сходу на захід [2, арк. 10, 12,
31, 50; 4, арк. 8, 38, 47; 6, арк. 22, 35]. Відзначи-
мо, що в окремих місцевостях, де побутує хрононім
Навський Великдень (наприклад, терени Горохів-
ського району Волинської області), дотримання опи-
саних традицій не зафіксовано.
Відомі випадки, коли до дня Навського Велико-
дня навіть приурочуються Проводи, тобто церков-
не поминання: «Навський великдень. То Проводи
робили по людях» (с. Бермешів Локачинсько-
го р-ну Волинської обл.) [6, арк. 72]; «...Мерський
великдень. То в четвер після Паски, в той світ-
лий тиждень. [...] То в нас ше там на Жджар-
ках (присілок. — ю. П.) Проводи. Там тоже є
могилки» (с. Заставне Іваничівського р-ну Волин-
ської обл.) [6, арк. 43].
Одним з важливих компонентів цього дня, за ма-
теріалами із Славутчини, була ритуальна трапеза,
яка відбувалася вдома. Тутешні інформатори ствер-
джували, що «оставляють свячене на цей день»
(с. Великий Скнит) [1, арк. 105], «…вранці став-
лять свічечку і так снідають, як на Паску» (с. Гу-
бельці) [1, арк. 90]. Досі подекуди побутує переко-
нання про те, що «мусиш так пообідати на На-
вський великдень, як ти обідав на Паску»
(с. Великий Скнит) [1, арк. 12]. Отже, ніби знову
відбувалися великодні розговини, але цього разу для
покійних предків. У свідомості етнофорів ця трапе-
за асоціюється передусім з пам’яттю про померлих
родичів: «вранці сідали їли свячене, згадували по-
мерших» (с. Рівки) [1, арк. 55]. Водночас інформа-
ції про влаштування такої трапези в інших частинах
досліджуваного краю виявити не вдалося. Навіть на
теренах Полісся, яке відзначається відносно кращою
збереженістю багатьох архаїчних явищ духовної
культури, відомостей про описаний звичай сучасним
дослідникам зібрати не вдалося [22, с. 254; 24,
с. 185]. Проте, давніші за походженням джерела (з
середини ХІХ ст.) містять відомості про його побу-
тування [15, с. 320]. Саме трапеза, як стверджують
сучасні дослідники, була основним епізодом велико-
днього поминання, позаяк символізувала розговін-
ня померлих [11, с. 280].
З-поміж інших атрибутів Навського Великодня,
напевно, найкраще збереглися заборони, які пов’язані
з цим днем. До слова, вони є однотипними в усьо-
му Волинському краю. Зокрема, на Навський Ве-
ликдень намагаються уникати важкої роботи вдома
і по господарству. Особливо небезпечною вважаєть-
ся праця на землі: «Якшо пройде Паска і четвер,
то кажуть, шо не мона робити, бо то день по-
мерлих. великодень померлих. То кажуть, шо в
той четвер не можна нічого в землі робити»
(с. Литовеж Іваничівського р-ну Волинської обл.)
[4, арк. 11]; «Четвер, то це вже вмерших Паска,
їхня Паска — Навський великдень. в землю не
мона лізти зовсім, то прямо свято» (с. Малий
Скнит Славутського р-ну Хмельницької обл.) [1,
арк. 77]; «На Намський великдень сохронь Боже
землю зачіпити, то покойників зачіпаєш. На
Намський великдень шоб хто хоч де шкрябнув —
нічого. Так то роблять, а землі не зачіпають»
(с. Липа Горохівського р-ну Волинської обл.) [3,
арк. 32]. Дотепер місцеві селянки вірять: якщо об-
робляти землю, то «виросте навська кістка» [1,
арк. 8, 29, 101; 2, арк. 9, 16, 40; 6, арк. 56]. На-
вською кісткою мешканці Волині називають наріст,
який виникає найчастіше на руці або голові людини:
«Як шось в цей день робиш, то гуля виросте —
навська кістка» (с. Рівки Славутського р-ну) [1,
арк. 20]; «Ото як часом на тілі десь зробиться
така гулька, то кажуть […] — навська кістка.
Шо то од того, шо шось робили на Навський ве-
ликдень» (с. П’ятикори Локачинського р-ну Во-
линської обл.) [6, арк. 56]. Якщо ж у когось справ-
ді виростає такий наріст на тілі, то це пов’язують
саме з недотриманням заборони [1, арк. 48; 6,
арк. 56]. Цікаво, що у досліджуваному районі і за
його межами (передусім на теренах Полісся) загро-
зою появи подібного наросту на тілі мотивували та-
кож заборону переходити дорогу похоронній проце-
267Навський великдень — «свято мерців»: традиційні звичаї та обряди…
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
сії, або ж їсти під час її проходження повз хату [14,
с. 65; 19, с. 112; 22, с. 195]. Виконання роботи в цей
день рівнозначне прояву неповаги до покійних, які
мали здатність покарати тих, хто не шанував їх. Ска-
зане підтверджують способи, до яких вдавалися, аби
позбутися такого наросту. Це можна було зробити
лише через безпосередній контакт з померлим: «Ро-
бити нічо не можна, бо виросте навська кісточ-
ка. То казали тоді, шо треба до покойніка іти і
тим місцем душить до його» (с. Дорогобуж Го-
щанського р-ну Рівненської обл.) [2, арк. 23]. На-
томість у с. Зимному Володимир-Волинського ра-
йону Волинської області побутував дещо інший спо-
сіб лікування наросту: «казали, як десь кістка
росте, йти на могилки і здибати костомашку
якуюсь чи шось, і хрестити, то та кістка поді-
неться. Знайти костомаху і нею хрестити» [6,
арк. 7]. Аналогічні засоби лікувальної магії широко-
відомі в інших місцевостях Волині [19, с. 112; 32,
с. 213]. Загалом, уявлення про те, що контакт з не-
біжчиком сприяє лікуванню певних хвороб широко
побутувало в минулому серед українців [13, с. 244;
21, с. 87; 25, с. 249].
Стійкість наведених народних уявлень засвідчу-
ють приклади пошанування цього свята, яке хрис-
тиянською церквою, зрозуміло, не визнане, навіть у
священицьких родинах. За спогадами Лесі Рома-
ненко, після того, як у дружини священика в с. Ле-
песівка (нині Білогірського р-ну Хмельницької обл.)
виросла гуля на голові, то потрактували її як пока-
рання за те, що жінка прала білизну на «Намський
Великдень». Цікаво, що «вилікувала» священико-
ву дружину баба-знахарка за допомогою «кістки з
мерця» [27, с. 120—121].
Слід зауважити, що серед причин дотримання за-
борони працювати на землі фігурують також пере-
стороги, які пов’язані з небезпекою втрати майбут-
нього урожаю: «казали, шо не садити, бо не буде
рости, тіко буде в землю йти» (с. Стара Лішня
Іваничівського р-ну Волинської обл.) [4, арк. 25];
«Ніколи землі не зачіпали. кажуть, шо то якби
покойників. кажуть, як робити землю, то не буде
рости, чи не буде прийматься. Отака була при-
мовка. Навський великдень кажуть в нас»
(с. Пляшева Радивилівського р-ну Рівненської обл.)
[3, арк. 72]; «На землі люди опасаються робить,
бо, кажуть, [що] вроді воно шкодить. Шо воно
не вродить» (с. Угольці Гощанського р-ну Рівнен-
ської обл.) [2, арк. 28]. Спорадично трапляються
згадки і про інші покарання, як наслідок роботи на
землі: «в четвер посля Паски Навський велик-
день, кажуть, тобто Паска небожчиків. Мій
дєдько не вірив. Не вірив в то — нема коли свят-
кувати. вивіз фуру гною, зрання розкидав і при-
горав той гній. Буде сіяти лущик — льон такий.
Посіяв той льон, поставив борони. Став скоро-
дити і на місці, на місці як задригнувся і тиї бо-
рони зводятьсі перекидаютьсі догори зубами. а
коні були хороші такиї. коні так як то сполоха-
лисі, як рвинулисі, заплуталисі. Падає кінь на
тую, на тиї зуби на борони. Тіко, фуг — кишки
вилізли. Ото скілько літ, то я так памнітаю,
який гріх […]. Дядькові змарнилася перезімована
коняка» (с. Старосілля Іваничівського р-ну Волин-
ської обл.) [4, арк. 46].
Із наведеними повір’ями корелює заборона, по-
всюдно відома у волинян (як і в усьому
східнослов’янському ареалі), сіяти зерно тоді, як в
селі є мрець [6, арк. 39; 31, с. 111]. Заснована вона
на уявленні про те, що згубний вплив смерті поши-
риться на все посаджене чи посіяне у такий час і
воно не зійде або погано вродить [12, с. 29; 22,
с. 136; 33, с. 255].
Крім Волині, традиція Навського Великодня роз-
повсюджена також на Холмщині [6, арк. 60], По-
ліссі [15, с. 320; 23, с. 373, 395], спорадично на те-
ренах Середнього Подніпров’я [10, арк. 92] та Сло-
божанщині [11, с. 284]. Значне побутування цього
явища в українців деякі народознавці трактували як
найбільш характерний для них великодній звичай [28,
с. 120]. Крім того, Навський Великдень відомий
лише у південній смузі сучасної Білорусі [11, с. 295—
296], тобто на українській етнічній території.
Підсумовуючи викладений матеріал, можна зро-
бити наступні висновки:
Четвер після Великодня повсюдно відомий у во-
линян (за винятком галицької частини Волині) як
«Навський Великдень» або «Паска вмерлих». Це
день дотепер серед місцевого населення вважається
святом, з яким пов’язані архаїчні за походженням
поминальні обряди (відвідання місць поховань сво-
їх родичів, принесення на могили освячених харчів,
ритуальна трапеза вдома, яка символізувала розго-
віння померлих) та певні заборони. Відзначення На-
юрій ПУкІвСЬкИЙ268
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
вського Великодня також може вважатися явищем,
яке характерне власне для української традиції.
1. Архів Львівського національного університету імені
Івана Франка (далі — Архів ЛНУ імені Івана Фран-
ка). — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 187-Е (Польові
етнографічні матеріали до теми «Весняна календарна
обрядовість», зафіксовані Пуківським Юрієм Воло-
димировичем 11—25 липня 2007 р. у Славутському
районі Хмельницької області). — 120 арк.
2. Архів ЛНУ імені Івана Франка. — Ф. 119. —
Оп. 17. — Спр. 297-Е (Польові етнографічні матері-
али до теми «Весняна календарна обрядовість», зафік-
совані Пуківським Юрієм Володимировичем
3—17 липня 2009 р. у Гощанському районі Рівнен-
ської області). — 58 арк.
3. Архів ЛНУ імені Івана Франка. — Ф. 119. —
Оп. 17. — Спр. 345-Е (Польові етнографічні матері-
али до теми «Весняна календарна обрядовість», зафік-
совані Пуківським Юрієм Володимировичем
7—15 липня 2010 р. у Горохівському районі Волин-
ської області та Радивилівському районі Рівненської
області). — 78 арк.
4. Архів ЛНУ імені Івана Франка. — Ф. 119. —
Оп. 17. — Спр. 377-Е (Польові етнографічні матері-
али до теми «Весняна календарна обрядовість», зафік-
совані Пуківським Юрієм Володимировичем 29—
30 липня 2011 р. в Іваничівському районі Волинської
області). — 50 арк.
5. Архів ЛНУ імені Івана Франка. — Ф. 119. —
Оп. 17. — Спр. 428-Е (Польові етнографічні матері-
али до теми «Весняна календарна обрядовість», зафік-
совані Пуківським Юрієм Володимировичем 10—
15 червня 2012 р. у Сокальському районі Львівської
області). — 35 арк.
6. Архів ЛНУ імені Івана Франка. — Ф. 119. —
Оп. 17. — Спр. 429-Е (Польові етнографічні матері-
али до теми «Весняна календарна обрядовість», зафік-
совані Пуківським Юрієм Володимировичем 19—
26 червня 2012 р. у Володимир-Волинському, Івани-
чівському та Локачинському районах Волинської об-
ласті). — 73 арк.
7. Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів
Інституту мистецтвознавства, фольклористики та
етнології ім. М.Т. Рильського НАН України (далі —
АНФ ІМФЕ НАН України). — Ф. 1—3 (дод.). —
Спр. 312 (Звичаї, обряди, вірування, зв’язані з свята-
ми весняного циклу. 1928—1929 рр.). — 358 арк.
8. АНФ ІМФЕ НАН України. — Ф. 1—5. —
Спр. 403 (Дмитрук Н. Матеріали з народного кален-
даря, зібрані на Волині. 1924—1929. Рукопис). —
137 арк.
9. АНФ ІМФЕ НАН України. — Ф. 1—7. — Спр. 716
(Етнографічна комісія. Кореспондентська мережа.
Народний календар, пісні, частушки, прислів’я, при-
казки, казки, загадки, легенди, анекдоти в Житомир-
ській області. 1912—1932 рр.). — 172 арк.
10. АНФ ІМФЕ НАН України. — Ф. 15—3. —
Спр. 257 (Збірник фольклорних та етнографічних ма-
теріалів різних дописувачів, упорядкований В.Г. Крав-
ченком. Календар пересувний. Одяг. Рибальство. Ка-
менярство. 1941 р.). — 186 арк.
11. агапкина Т.а. Мифопоэтические основы славян-
ского народного календаря. Весенне-летний цикл /
Т.А. Агап кина. — М. : Индрик, 2002. — 816 с. —
(Традиционная духовная культура славян. Совре-
менные исследования).
12. Бельскій С. Деревня Ковали Житомирскаго уезда /
С. Бельскій // Труды общества изследователей Во-
лыни. — Житоміръ, 1910. — Т. ІІІ. — С. 1—30.
13. Беньковскій И. Смерть, погребеніе и загробная жизнь
по понятіямъ и верованію народа / И. Беньковскій //
Кіевская старина. — 1896. — Т. LIV. — Кн. 9 (сен-
тябрь). — Отд. І. — С. 229—261.
14. Босик З.О. Поховально-поминальна обрядовість: на
польових матеріалах Сарненського і Дубровицького
районів Рівненської області / З.О. Босик // Сучас-
ний стан та перспективи розвитку народознавчої науки
в Україні : збірник матеріалів Круглого столу, присвя-
ченого пам’яті В.Т. Скуратівського, К., 28 жовтня
2008 р. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго,
2008. — С. 55—79.
15. возняк М. Народний календар із Овруччини 50-х ро-
ків ХІХ століття у записі Михайла Пйотровського /
Михайло Возняк ; упоряд., прим., підгот. тексту, піс-
лямова К. Кутельмаха // Записки Наукового товари-
ства імені Шевченка. — Львів, 1995. — Т. CCХХX:
Праці Секції етнографії і фольклористики. —
С. 303—350.
16. Глушко М. Віктор Давидюк. Етнологічний нарис Во-
лині. За матеріалами експедиції Полісько-Волинського
народознавчого центру «Волиняна — 2003». —
Луцьк : Інститут культурної антропології, 2005. —
70 с. / Михайло Глушко // Вісник Львівського уні-
верситету: Серія історична. — Львів, 2005. —
Вип. 39—40. — С. 722—728. — (Рец.).
17. Глушко М.С. Історико-етнографічна Волинь: локаліза-
ція, межі (за матеріалами наукових досліджень другої
половини ХХ — початку ХХІ ст.) / М.С. Глуш ко //
ІІІ Міжнародний науковий конгрес українських істори-
ків «Українська історична наука на шляху творчого по-
ступу». Луцьк, 17—19 травня 2006 р. : Доповіді та
повідомлення : в 3-х т. / Укр. іст. т-во, Волин. держ.
ун-т ім. Лесі Українки. — Луцьк : Вежа, 2007. —
Т. І. — С. 111—119.
18. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / ред-
кол. О.С. Мельничук (голова) та ін.. — К. : Наукова
думка, 2003. — Т. 4: Н-П. — 656 с.
19. Іваннікова л.в. Вірування в русалок і мавок на
подільсько-волинському пограниччі / Л.В. Іван ніко ва //
«Велика Волинь» : Науковий збірник. — Житомир :
269Навський великдень — «свято мерців»: традиційні звичаї та обряди…
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
В. Котвицький, 2008. — Вип. 39: Антонінський край у
просторі і часі : у 2-х т. — Т. ІІ. — С. 106—115.
20. каминскій в. Праздникъ Пасхи въ селе Косареве
Дубенскаго уезда, Волынской губерніи / Вячеславъ
Каминскій // Кіевская старина. — 1906. —
Т. ХСІІ. — Кн. 3—4 (мартъ-апрель). — Отд. І. —
С. 299—320.
21. колодюк І.в. Народна медицина у традиційній куль-
турі українців Центрального Полісся (остання чверть
ХХ — початок ХХІ ст.) : монографія / І.В. Коло-
дюк. — К. : Київський університет, 2006. — 147 с.
22. конобродська в. Поліські поховальні і поминальні об-
ряди / Валентина Конобродська. — Житомир : Полісся,
2007. — Т. 1. Етнолінгвістичні студії. — 356 с.
23. кравченко в. Зібрання творів та матеріали з архівної
спадщини / Василь Кравченко ; упоряд. О. Рубан. —
К. : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та
етнології ім. М.Т. Рильського НАН України,
2009. — Т. 2. — 640 с.
24. кутельмах к. Поминальні мотиви в календарній об-
рядовості поліщуків / Корнелій Кутельмах // Поліс-
ся України: матеріали історико-етнографічного дослі-
дження / відп. ред. С. Павлюк, М. Глушко. — Львів :
Інститут народознавства НАН України, 1997. —
Вип. 1: Київське Полісся, 1994. — С. 172—203.
25. Несен І. Поховальні та поминальні обряди в середови-
щі «околичної» шляхти північно-східної Житомирщи-
ни (кінець ХІХ — ХХ століття) / Ірина Несен //
Вісник Львівського університету. Серія історична. —
Львів, 2009. — Вип. 44 / за ред. О. Вінниченка. —
С. 241—264.
26. Пуріевичъ в. Нечто изъ обычаевъ и поверьевъ во-
лынскихъ крестьянъ. Великдни / Василій Пуріе-
вичъ // Волынскія губернскія ведомости. Часть неофи-
ціальная. — 1866. — № 43. — С. 356—357.
27. Романенко л. Намський Великдень на Волині / Леся
Романенко // Літопис Волині. — Вінніпег : Інститут
дослідів Волині, 1961. — Ч. 5. — С. 120—122.
28. Соколова в.к. Весенне-летние календарные обряды
русских, украинцев и белорусов ХІХ — начало ХХ вв. /
В.К. Соколова. — М. : Наука, 1979. — 289 с.
29. Толстая С.М. Полесский народный календарь /
С.М. Толстая. — М. : Индрик, 2005. — 600 с. —
(Традиционная духовная культура славян. Совре мен-
ные исследования).
30. Царьова І. Обрядова підоснова фразеологізмів весня-
ного циклу народних свят західнополіських і східно-
слобожанських говірок / Ірина Царьова // Волинь
фі лологічна: текст і контекст : зб. наук. пр. / упоряд.
Г.Л. Аркушина. — Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі
Українки, 2010. — Вип. 9: Західнополіські говірки в
просторі та часі. — С. 180—190.
31. Ясинский а. Статистическое описаніе села Яросла-
вичь Дубенскаго уѣзда / А. Ясинский // Волынскія
губернскія вѣдомости. Часть неофиціальная. —
1859. — № 52. — С. 111—112.
32. kopernicki I. Przycyznek do etnografii ludu ruskiego na
Wołyniu z materyjałów zebranych przez P. Zofiję Ro ko-
ssowską we wsi Jurkowszczyźnie w pow. Zwia hel skim /
I. Kopernicki // Zbiór wiadomości do antropologii krajo-
wej wydawany staraniem Komisyi antropologicznej Aka de-
mii umiejętności w Krakowie. — Kraków : Drukarnia
Uniwersytety Jagiellońskiego pod zarządem A.M. Koster-
kiewicza, 1887. — Т. XI. — Dział III. — S. 130—228.
33. Sokalski B. Powiat Sokalski pod względem geograficznym,
etnograficznym, historycznym i ekonomicznym / Bronis-
ław Sokalski. — Lwów, 1899. — 496 s.
Yuriy Pukivskyy
NAVSKYY VELYKDEN’ — «EASTER
OF THE DEAD»: TRADITIONAL CUSTOMS
AND BELIEFS (based on the materials from historical-
ethnographic region of Volyn’)
Paper deals with the analysis of traditions of celebrating folk
calendar archaic festival — Navskyy Velykden’ in Volyn’. Fu-
neral customs and rituals relating to this day (visiting graves of
their relatives, bringing the graves consecrated food, ritual meal
at home, symbolizing the dead Fitr) researched. Also, the tra-
dition of respect for a number of taboos and their motivation
described. Among others, the distinctive local features of the
celebration in the territory of historical-ethnographic Volyn’
despite its all-character.
Keywords: Easter, commemoration, dead ancestors, customs,
beliefs, taboos, historical-ethnographic Volyn’.
юрий Пукивский
НАВСКАЯ ПАСХА —
«ПРАЗДНИК МЕРТВЕЦОВ»:
ТРАДИЦИОННЫЕ ОБЫЧАИ И ОБРЯДЫ
(по материалам историко-этнографической Волыни)
Рассмотрены традиции архаического праздника народного
календаря Навской Пасхи на Волыни. Проведен анализ по-
минальных обычаев и обрядов, относящихся к этому дню (по-
сещение мест захоронений своих родственников, принесение
на могилы освященных продуктов, ритуальная трапеза дома,
символизирующая разговения умерших). Также охарактери-
зованы традиции соблюдения ряда табу и их мотивация. От-
мечено своеобразные локальные особенности празднования
Навской Пасхи на территории историко-этнографической
Волыни несмотря на его всеукраинский характер.
Ключевые слова: Навская Пасха, поминки, умершие
пред ки, обычаи, поверья, запреты, историко-этногра фи-
ческая Волынь.
|