Шлюбна структура населення Миргородського полку в другій половині ХVІІІ ст.

На основі даних Генерального опису 1765—1769 рр. з позиції історичної демографії аналізується шлюбна структура населення Миргородського полку.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Кручиненко, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94425
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Шлюбна структура населення Миргородського полку в другій половині ХVІІІ ст. / В. Кручиненко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 344-349. — Бібліогр.: 28 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94425
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-944252016-02-12T03:05:05Z Шлюбна структура населення Миргородського полку в другій половині ХVІІІ ст. Кручиненко, В. Статті На основі даних Генерального опису 1765—1769 рр. з позиції історичної демографії аналізується шлюбна структура населення Миргородського полку. In the article based upon the records of General description (1765—1769) has been presented historio-demographic analytic research-work in marital structure by population of Myrhorod regiment. В статье на основе данных Генеральной описи 1765— 1769 гг. с позиции исторической демографии анализируется брачная структура населения Миргородского полка. 2014 Article Шлюбна структура населення Миргородського полку в другій половині ХVІІІ ст. / В. Кручиненко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 344-349. — Бібліогр.: 28 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94425 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Кручиненко, В. Шлюбна структура населення Миргородського полку в другій половині ХVІІІ ст. Народознавчі зошити
description	На основі даних Генерального опису 1765—1769 рр. з позиції історичної демографії аналізується шлюбна структура населення Миргородського полку.
format	Article
author	Кручиненко, В.
author_facet	Кручиненко, В.
author_sort	Кручиненко, В.
title	Шлюбна структура населення Миргородського полку в другій половині ХVІІІ ст.
title_short	Шлюбна структура населення Миргородського полку в другій половині ХVІІІ ст.
title_full	Шлюбна структура населення Миргородського полку в другій половині ХVІІІ ст.
title_fullStr	Шлюбна структура населення Миргородського полку в другій половині ХVІІІ ст.
title_full_unstemmed	Шлюбна структура населення Миргородського полку в другій половині ХVІІІ ст.
title_sort	шлюбна структура населення миргородського полку в другій половині хvііі ст.
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94425
citation_txt	Шлюбна структура населення Миргородського полку в другій половині ХVІІІ ст. / В. Кручиненко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 344-349. — Бібліогр.: 28 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT kručinenkov šlûbnastrukturanaselennâmirgorodsʹkogopolkuvdrugíjpoloviníhvíííst
first_indexed	2025-07-07T00:47:52Z
last_indexed	2025-07-07T00:47:52Z
_version_	1836947102983258112
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014 На сьогоднішній день у вивченні демографічних аспектів соціальної історії України другої по- ловини ХVІІІ століття залишилось чимало «білих плям». Зокрема, одним із малодосліджених питань є шлюбна структура мешканців. У демографії вона означає розподіл населення за шлюбним станом. Під ним розуміють становище індивіда стосовно інсти- туту шлюбу [20, с. 74— 75]. У зв’язку з цим усі жителі діляться на такі групи: 1) ті, хто ніколи не пе- ребував у шлюбі; 2) ті, хто перебував у шлюбі; 3) овдовілі і 4) розлучені [18, с. 42]. Ці чотири гру- пи є основними категоріями шлюбного стану, або шлюбного статусу, що виділяються статистикою більшості країн [20, с. 74]. Окремі аспекти зазначеної проблеми висвітлили Юрій Волошин (шлюбний стан міста Полтави і українських сіл Стародубського полку) [14, с. 17— 22; 15, с. 39—51], Ігор Сердюк (шлюбна поведін- ка у місті Переяславі) [24, с. 144—147] і Олена Бо- роденко (шлюбний стан у селі Жуки Полтавського полку) [12, с. 58—62]. Метою цієї статті є вивчення шлюбної структури населення п’яти містечок (Омельник, Манжелейськ Омельницької сотні, Ковалівка, Борки Ковалівської сотні та Устивиця Устивицької сотні) і десяти сіл (Мануйлівки, Броварків, Лісочків, Хорошкового, Попівки Голтвянської сотні, Дмитрівки Потоцької сотні, Демидівки, Пісків, Запсілля, Ламаної, які знаходилися на території Омельницької сотні) Мир- городського полку в 1765—1769 рр. Поставимо перед собою такі завдання: 1) визначити частку осіб, які жодного разу не пе- ребували в шлюбі; 2) вирахувати число одружених і заміжніх людей; 3) проаналізувати кількісний склад удівців і вдів. Зазвичай в демографічній науці населення поді- ляють на 5-ти і 10-річні групи [22, с. 108]. Опти- мальнішим для нашої розвідки буде перший варіант, оскільки в досліджуваних нами селах не трапляєть- ся випадків укладання шлюбів раніше 15 років. Холостяки та незаміжні становили демографічну когорту, основною метою членів якої був вступ до шлюбу. У Лівобережній Україні домодерної доби найбільша частка таких людей припадала на вікову категорію 15—24 роки, де виділялася підгрупа па- рубків та дівок, — так називали індивідів у віці 14— 18 років [25, с. 62]. Певний моральний контроль за поведінкою молоді здійснювала парубоцька грома- да [24, с. 140]. Однак говорити про відсутність сек-© В. КРУЧИНЕНКО, 2014 Вячеслав КРУЧИНЕНКО ШЛЮБНА СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ МИРГОРОДСЬКОГО ПОЛКУ в другій половині ХVІІІ ст. На основі даних Генерального опису 1765—1769 рр. з по- зиції історичної демографії аналізується шлюбна структура населення Миргородського полку. Ключові слова: історична демографія, Генеральний опис, шлюбний стан. 345Шлюбна структура населення Миргородського полку в другій половині ХvІІІ ст. ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014 суальних зв’язків між неодруженими особами ми не можемо. Іноді під час спільних гулянь, вечорниць, часто поєднаних із пияцтвом, дівчата втрачали цно- ту до шлюбу [28, с. 119—123]. На нашу думку, це було однією із причин того, що жінки, які мали б об- вінчатися, залишалися незаміжніми. Подружні пари — це шлюбно-статеві партнери, які офіційно зареєстрували свої відносини, отримав- ши благословення батьків і церкви. Як правило, вони мали дітей. Рідко зустрічалися випадки, коли одру- жені залишались без нащадків. Вочевидь, основним фактором такої ситуації виступало безпліддя одно- го із подружжя. Пріоритети даної категорії шлюб- ного стану належали народженню та вихованню по- томства, а також веденню спільного господарства. Тут чітко простежувались патріархальні устої, коли жінку робили залежною і підневільною від чолові- ка. «Муж жоні — закон», — гласило народне прислів’я [17, с. 332]. Удівці та вдови — особи, шлюби яких припиняли- ся в результаті смерті чоловіка/дружини. Найбільше число таких людей у Гетьманщині складало літнє на- селення, хоча деколи в джерелах зустрічаються овдо- вілі у молодому віці. Ми вважаємо, що для них про- відним мотивом подальшого існування була надія на повторний шлюб. Хоча варто підкреслити і чинник наявності дорослих дітей, які забезпечували більш- менш стабільне функціонування неповної родини. Розлучені — колишні подружні пари, що розірва- ли шлюби з різних причин. Розірвання священних союзів не віталося суспільством і церквою. Відповід- но до народної традиції та юридичних законів при Таблиця 1 Шлюбний стан міського населення Миргородського полку В ік ов і г ру пи Ч ол ов ік и Ж ін ки Н ео др уж ен і О др уж ен і В ді вц і Н ез ’я со ва ни й сім ей ни й ст ан Н ез ам іж ні З ам іж ні В до ви Н ез ’я со ва ни й сім ей ни й ст ан Ч ис ло % Ч ис ло % Ч ис ло % Ч ис ло % Ч ис ло % Ч ис ло % Ч ис ло % Ч ис ло % 15—19 328 14 13 0,6 — — — — 294 13,2 45 2 — — — — 20—24 20 0,8 210 9 4 0,2 — — 13 0,6 212 9,6 — — 25—29 24 1 202 8,6 — — — — 11 0,5 219 9,9 — — — — 30—34 2 0,09 213 9,1 — — 1 0,04 3 0,1 215 9,7 — — 3 0,1 35—39 — — 227 9,7 — — 1 0,04 — — 202 9,1 — — — — 40—44 — — 222 9,5 16 0,7 — — — — 217 9,8 21 0,9 — — 45—49 — — 201 8,6 10 0,4 2 0,08 — — 180 8,1 9 0,4 — — 50—54 — — 203 8,7 80 3,4 — — — — 201 9 59 2,7 — — 55—59 — — 187 8 48 2 — — — — 207 9,3 6 0,3 — — 60—64 — — 31 1,4 63 3 — — — — 14 0,6 65 3 — — 65—69 — — 5 0,2 15 0,6 — — — — 4 0,16 13 0,6 — — > 70 — — 3 0,1 6 0,3 — — — — 1 0,04 8 0,4 — — Усього 374 15,9 1717 73,5 242 10,6 4 0,16 321 14,4 1717 77,3 181 8,3 3 0,1 вячеслав кРУЧИНЕНкО346 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014 укладанні та розірванні шлюбів змінювався і сімей- ний стан правових суб’єктів, коли вони переходили в другу, третю чи четверту групу шлюбного статусу. Головним джерелом для з’ясування шлюбної структури мешканців є Генеральний опис Лівобе- режної України 1765—1769 рр. [1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11]. У переписних книгах міститься деталь- на інформація не тільки щодо вікових показників, соціального складу населення, майнової характерис- тики дворів, але й про шлюбний стан. Наприклад: «Назар Зубренко, козак пеший и подпомощник, уроженец местечка Борки, 30 лет. Жена его Ирина Николина, 40 лет. Дети: Иосиф 1год, Горпина 9 год, Ирина 4 года» [4, арк. 67]. Зауважимо, що за цими даними Румянцевський опис дає нам можливість провести статистичні обчислення стосовно перших трьох категорій шлюбного статусу. Ситуація з роз- лученими виглядає набагато складніше, оскільки у проаналізованому джерелі не міститься відомостей стосовно обвінчаних пар, які з тих чи інших причин розірвали шлюб. Отже, у своїй розвідці ми не буде- мо всебічно торкатися проблеми розлучень. Спочатку спробуємо дослідити шлюбну структуру у містечках. У ході перепису там було зафіксовано 9129 осіб. При цьому підкреслимо, що в це число ми враховували 7 осіб, сімейний стан яких нез’ясований. Зважаючи на дані 1764-го року (чисельність чолові- ків Миргородського полку становила 71103 особи) [21, с. 110], можна припустити, що загальна чисель- ність населення складала близько 150000 осіб. Таким чином, наша вибірка становить 6,08% від загальної чисельності мешканців полку і є репрезентативною. Підрахуємо, яке число осіб перебувало у шлюбі, яку частку становили ті, хто перебував у шлюбі ра- ніше, а також частку тих, хто ніколи не брав шлюб (дивись таблицю 1). Зауважимо, що у другій половині ХVІІІ століття мінімальний шлюбний вік для дівчаток становив 13 ро- ків [26, с. 8], а для хлопчиків — 15 років. Остаточ- но ці вікові обмеження встановилися указом Синоду в 1774 році: «Чтобы они возраст имели, юноши не менее 15 лет, а девицы в 13 лет» [16, с. 46]. Відміти- мо, що ранні шлюби у Гетьманщині зустрічалися до- волі рідко та становили малий відсоток. Наприклад, у старообрядницьких слободах Стародубського пол- ку зафіксовано лише чотири одружених дівчинки (0,9%) у віковій групі 10—14 років [13, с. 187]. Як бачимо, на момент проведення Румянцевсько- го перепису нараховувалося 4552 особи шлюбного віку (2333 чоловіків і 2219 жінок). Найчисельніши- ми серед них були одружені мешканці — по 1717 чо- ловіків (73,5%) і жінок (77,3%). Із 3434-х осіб до таблиці занесені лише чотири старожили у віковій категорії > 70 років (0,14%). Цей показник є ниж- чим порівняно з іншими регіонами Малоросії. Так, у слободах Стародубського полку він становив 2% [13, с. 187]. Поряд із цим зазначимо, що три чвер- ті населення перебувало в шлюбі. Значно менше зафіксовано тих, хто жодного разу за життя не вінчався — 374 чоловіків (15,9%) і 321 жінка (14,4%). Виходить, що на час перепису холостяками та незаміжніми виявилися потенційні шлюбні партнери. На нашу думку, ця ситуація по- яснюється: 1) пошуком відповідної кандидатури на спільне проживання, створення сім’ї та ведення гос- подарства, адже одруження вважалося однією з най- головніших подій у житті людини. «Заміж вийти — не дощову годину перестояти». «При одруженні сім раз подумай, а раз женись». «Одружуються не на рік, а на вік», — так народні прислів’я узагальню- ють традиційний погляд на одруження; 2) соціаль- ною нерівністю («Ти багатий, а я бідна — не пара з тобою»), заперечення батька, матері, родини, які мали свої розрахунки («Рад би я тебе взяти, та не велить моя мати, а хоть мати велить, так рід не зве- лить») [17, с. 327]. Тобто, одного бажання закоха- ної пари піти під вінець було замало, вирішальну роль у цьому священному обряді відігравали батьки, воля яких виконувалася беззастережно; 3) неможливіс- тю взяти шлюб через вади здоров’я. Наприклад: «Федор 20 лет, паралич, ходить не может…» [11, арк. 4]. Зрозуміло, що в подібних випадках шанси інвалідів одружитися зі здоровими особами дорів- нювали нулю, адже для повноцінного функціонуван- ня родини необхідним був належний фізичний стан як чоловіка, так і жінки. Загалом же на час прове- дення перепису неодружених і незаміжніх мешкан- ців залишався відносно малий відсоток (15,1%). Щодо вдівців і вдів, то їх налічувалось відповід- но 242 (10,6%) і 181 (8,3%). Таке співвідношення загалом не відповідає шлюбно-статевій структурі тра- диційного соціуму. Юрій Волошин підкреслює, що перевага вдів над удівцями була типовим явищем для ранньомодерного суспільства Гетьманщини та Євро- 347Шлюбна структура населення Миргородського полку в другій половині ХvІІІ ст. ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014 пи [14, с. 20]. Цікаво, що у віковій групі 20—24 роки є записи про чотирьох удівців, які втратили молодих дружин. Мабуть фактори передчасного овдовіння по- лягають в тому, що деякий вплив на прискорену смерт- ність чоловіків і жінок могли спричинити забруднен- ня повітря, ґрунту, води, а також поширення інфек- ційних хвороб [19, с. 197]. Крім того, не виключаємо можливості втрати дружини під час пологів. Проаналізувавши вікові показники, ми побачи- ли, що найбільша частка неодружених становить 328 чоловіків (14%) у групі 15—19 років. Серед незаміжніх цей показник дещо нижчий — 294 жін- ки (13,2%). Стосовно одружених, зазначимо, що їх найбільше зареєстровано у віковій категорії 35— 39 років, а саме 227 чоловіків (9,7%). Найбільша частка заміжніх складає 219 осіб (9,9%) у віковій групі 25—29 років. Найвищий відсоток (80 чоло- віків — 3,4%) серед удівців становила вікова гру- па 50—54 роки. Якщо вести мову про вдів, то останніх налічувалось 65 (3%) у віковій групі 60— 64 роки. Вивчивши шлюбну структуру населення домодер- них містечок, спробуємо проаналізувати ту ж про- блему і в селах Миргородського полку. У десятьох селах перепис зафіксував 7113 осіб (4,7% від загаль- ної чисельності мешканців полку). У це загальне чис- ло мешканців ми врахували трьох осіб, сімейний стан яких нез’ясований. Отже, вирахуємо, яке число жителів перебувало у шлюбі, яку частку становили ті, хто перебував у шлюбі раніше, та частку тих, хто ніколи не брав шлюб (дивись таблицю 2). Наші підрахунки дають змогу стверджувати, що у Генеральному описі було зареєстровано 3359 осіб шлюбного віку (1686 чоловіків і 1673 жінки). Із цьо- го числа одружені та заміжні становили левову част- ку — по 1307 чоловіків (77,5) і жінок (78,1%). Із 1614 мешканців зафіксовано 8 старожилів (0,4%), Таблиця 2 Шлюбний стан сільського населення Миргородського полку В ік ов і г ру пи Ч ол ов ік и Ж ін ки Н ео др уж ен і О др уж ен і В ді вц і Н ез ’я со ва ни й сім ей ни й ст ан Н ез ам іж ні З ам іж ні В до ви Н ез ’я со ва ни й сім ей ни й ст ан Ч ис ло % Ч ис ло % Ч ис ло % Ч ис ло % Ч ис ло % Ч ис ло % Ч ис ло % Ч ис ло % 15—19 231 13,7 34 2 — — — — 202 12,1 51 3 — — — — 20—24 45 2,7 197 11,7 1 0,05 — — 32 2 201 12 1 0,05 — — 25—29 2 0,1 181 10,7 — — — — 3 0,1 186 11,1 — — — — 30—34 1 0,05 173 10,3 — — — — 1 0,05 174 10,4 3 0,1 1 0,05 35—39 — — 182 10,8 — — 1 0,05 — — 179 10,7 — — — — 40—44 — — 165 9,8 4 0,2 — — — — 166 10 6 0,4 — — 45—49 — — 138 8,2 9 0,5 1 0,05 — — 130 7,8 8 0,5 — — 50—54 — — 120 7,1 11 0,65 — — — — 118 7 17 1 — — 55—59 — — 86 5,1 25 1,5 — — — — 79 4,7 26 1,6 — — 60—64 — — 15 0,9 31 2 — — — — 11 0,7 38 2,3 — — 65—69 — — 12 0,7 15 0,9 — — — — 8 0,5 26 1,6 — — > 70 — — 4 0,2 4 0,2 — — — — 4 0,2 3 0,1 — — Усього 279 16,5 1307 77,5 100 6 2 0,1 238 14,2 1307 78,1 128 7,7 1 0,05 вячеслав кРУЧИНЕНкО348 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014 які перебували в шлюбно-сімейних відносинах. Дру- гу позицію займали ті, хто ніколи не одружувався, а саме 279 чоловіків (16,5%) і 238 жінок (14,2%). Гі- потетично можна припустити, що холостяки та неза- міжні мали доволі реальні шанси обвінчатися, причо- му в осіб слабкої статі вони були вищими, адже їх на- раховувалось дещо менше. На останньому місці знаходились вдівці — 100 (6%) та вдови — 128 (7,7%). Указаний розподіл притаманний для то- гочасної стандартної шлюбно-демографічної моделі. Результати дослідження показали, що найбільшу частку серед неодружених становить вікова група 15—19 років (231 чоловік — 13,7%). Щодо неза- міжніх, то тут аналогічний показник дещо мен- ший — 202 жінки (12,1%). Найбільша частка одру- жених і заміжніх припадає на вікову категорію 20— 24 роки (197 чоловіків — 11,7% і 201 жінка — 12%). Якщо говорити про вдівців, то їх найбільшу частку складала вікова група 60—64 роки (31 чоловік — 2%). У тій самій віковій категорії записано і найбіль- ше число вдів (38 жінок — 2,3%). У досліджуваних нами селах майже не зафіксова- но випадків повторних шлюбів між удівцями та вдо- вами. Зустрічається лише один такий випадок. Так, зокрема, у 1768 р. бездітний 42-річний вдівець Се- мен Шаповал, посполитий з с. Мануйлівки, одружив- ся вдруге на 40-річній вдові Меланії. Остання овдо- віла в результаті смерті свого чоловіка Гната Германа: «Семен Шаповал 42 года, природний посполитий села Мануйловки. Его жена вторая Мелания 40 лет. Оной жени прижитая с первим ее умершим мужем козаком мануйловским Игнатом Германом дети: Гав- рило 22 года, Данило 20 лет» [2, арк. 55 зв.]. Ймовірно, що подібні сімейні союзи траплялися в Гетьманщині не так часто. Французький науковець П’єр Шоню вважає, що після досягнення вдовами 30 років (у цьому віці вони обтяжені дітьми) вини- кають труднощі вийти вдруге заміж [27, с. 193]. Тому не дивно, що у віковій групі 30—34 роки чис- литься лише три вдови (0,1%). У Румянцевському описі міститься інформація про вдівця та вдову у віковій групі 20—24 роки. Удівцем виявився мешканець згадуваного села Мануйлівки: «Григорий Хоменко, вдов, 23 года … » [2, арк. 53]. Дітей у нього не було. Ігор Сердюк підкреслює, що вдівство чоловіка в такому ранньому віці безумовно було винятковим явищем і пояснюється, очевидно, смертю дружини під час пологів [24, с. 153]. Також учений робить акцент на тому, що однією із причин відсутності молодих вдівців є порівняно низька жі- ноча смертність [23, с. 176]. На нашу думку, такий факт витікає із того, що особи слабкої статі мали на- багато сильніший імунітет, ніж чоловіки. Молодою вдовою була жителька с. Демидівка 20-річна Фе- дора Радочинська, у якої від першого шлюбу зали- шився 4-річний син Федір [7, арк. 70]. Остання мо- гла залишитися без чоловіка внаслідок нещасного випадку чи його хвороби. Отже, проведені нами обрахунки свідчать про те, що: 1) У Миргородському полку другої половини ХVІІІ ст. частка осіб, які жодного разу не перебува- ли в шлюбі, була доволі малою (15,2%). Найбільше число останніх нараховувалось у віковій групі 15— 19 років, найменше — 30—34 роки. Холостяки та незаміжні цілком могли стати шлюбними партнерами. Вочевидь, взяття шлюбу цими особами ускладнюва- лося тим, що остаточне рішення у цій важливій події приймали не вони самі, а їхні батьки, котрі відкидали мотиви кохання, висуваючи на перший план як міні- мум рівні соціальні можливості потенційної родини. До цього варто додати, що деякі неодружені мешкан- ці мали фізичні та психічні вади здоров’я, які давали примарні шанси на оформлення шлюбних стосунків. 2) Кістяк шлюбної структури населення складав- ся з одружених чоловіків та жінок (76,6%). Це озна- чає, що майже кожен перший індивід перебував у шлюбі. У досліджуваних переписних книгах не зафік- совано жодного випадку, коли у сімейному союзі були зареєстровані дівчата 13—14 річного віку, що свід- чить про непопулярність укладання ранніх шлюбів. Найбільша частка одружених і заміжніх припадала на вікову групу 20—29 років (20,6%). Головною ме- тою таких жителів можна вважати народження та ви- ховання дітей для допомоги у господарстві. Винятко- вим явищем вважалася відсутність потомства. 3) Основну частину овдовілих мешканців стано- вили літні люди (7,1%), що є притаманним для тра- диційного ранньомодерного соціуму. Однак у Гене- ральному описі зустрічаються ситуації, де фігурують молоді вдівці та вдови. На нашу думку, найбільш ві- рогідними факторами передчасного овдовіння були смерть дружини під час пологів, а також інфекційні захворювання, від яких частіше помирали чоловіки. 349Шлюбна структура населення Миргородського полку в другій половині ХvІІІ ст. ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014 1. Центральний державний історичний архів України у м. Київ (ЦДІАК). — Ф. 57. — Оп. 1. — Спр. 343. — Арк. 1—395. 2. ЦДІАК України. — Ф. 57. — Оп. 1. — Спр. 344. — Арк. 38—79. 3. ЦДІАК. — Ф. 57. — Оп. 1. — Спр. 345. — Арк. 1—395. 4. ЦДІАК України. — Ф. 57. — Оп. 1. — Спр. 346. — Арк. 1—584. 5 ЦДІАК України. — Ф. 57. — Оп. 1. — Спр. 437. — Арк. 1—109. 6. ЦДІАК України. — Ф. 57. — Оп. 1. — Спр. 438. — Арк. 1—599. 7. ЦДІАК. — Ф. 57. — Оп. 1. — Спр. 439. — Арк. 36—484. 8. ЦДІАК. — Ф. 57. — Оп. 1. — Спр. 440. — Арк. 1—1199. 9. ЦДІАК. — Ф. 57. — Оп. 1. — Спр. 441. — Арк. 1—185. 10. ЦДІАК. — Ф. 57. — Оп. 1. — Спр. 442. — Арк. 45—243. 11. ЦДІАК. — Ф. 57. — Оп. 1. — Спр. 444. — Арк. 1—108. 12. Бороденко О. Статево-вікова структура населення с. Жуки Городової сотні Полтавського полку в другій половині ХVІІІ століття (за матеріалами сповідних розписів 1775 року) / О. Бороденко // Краєзнав- ство. — 2012. — № 3. — С. 55—64. 13. волошин ю. Розкольницькі слободи на території Пів нічної Гетьманщини у ХVІІІ ст. (історико-демогра- фічний аспект) / Ю. Волошин. — Полтава : АСМІ, 2005. — 312 с. 14. волошин ю. Статево-вікова та шлюбна структура населення міста Полтави в другій половині ХVІІІ ст. / Ю. Волошин // Історична пам’ять. — № 1. — 2011. — С. 5—24. 15. волошин ю. Шлюбність і шлюбний стан старовірів Стародубського полку в другій половині ХVІІІ ст. / Ю. Волошин // Соціум: Альманах соціальної істо- рії. — Вип. 4. — К. : Інститут історії України, 2004. — С. 39— 51. 16. Гончаров ю. Городская семья второй половины XIX — начала XX в. / Ю. Гончаров. — Барнаул : Изд-во Алт. Ун-та, 2002. — 384 с. 17. Етнографія України. Навчальний посібник / за ред. С.А. Макарчука. — Львів : Світ, 1994. — 520 с. 18. Махорін Г.л. Основи демографії. Курс лекцій / Г.Л. Махорін. — Житомир : Волинь, 2009. — 96 с. 19. Миронов Б. Социальная история России периода им- перии (XVIII — начало XX в.): Генезис личности, демократической семьи, гражданского общества и правового государства / Б. Миронов. — СПб. : Дм. Буланин, 1999. — Т. 1. — 548 с. 20. Муромцева ю. Демографія: Навчальний посібник / Ю. Муромцева. — К. : Кондор, 2008. — 300 с. 21. Перковський а. Українське населення в 60—70-х рр. XVIII ст. / А. Перковський // УІЖ. — 1968. — № 1. — С. 107—111. 22. Прибиткова І. Основи демографії: Посібник для сту- дентів гуманітарних і суспільних факультетів вищих навчальних закладів / І. Прибиткова. — К. : АртЕк, 1995. — 256 с. 23. Сердюк І. Вдівці і вдови у Рум’янцевському описі Пере- яслава (історико-демографічний аналіз) / І. Сердюк // Краєзнавство. — 2008. — № 1—4. — С. 175—181. 24. Сердюк І. Полкових городов обивателі: історико-де- мо графічна характеристика міського населення Геть- манщини другої половини ХVІІІ ст. / І. Сердюк. — Полтава : АСМІ, 2011. — 304 с. 25. Сявавко Є. Українська етнопедагогіка в її історичному роз витку / Є. Сявавко. — К. : Радянська школа, 1974. — 151 с. 26. Цатурова М. Русское семейное право ХVI— ХVIIІ вв. / М. Цатурова. — М. : Юридическая лите- ра тура, 1991. — 112 с. 27. Шоню П. Цивилизация классической Европы / П. Шоню. — М. : АСТ, 2008. — 608 с. 28. Ястребов в. Новые данные о союзах неженатой мо- лодежи на юге России / В. Ястребов // КС. — 1896. — № 10. — С. 110—128. vyacheslav kruchynenko ON MARITAL STRUCTURE BY POPULATION OF MYRHOROD REGIMENT in the 2nd half of XVIII c. In the article based upon the records of General description (1765—1769) has been presented historio-demographic ana- lytic research-work in marital structure by population of Myrhorod regiment. Keywords: historical demography, General description, marital status. вячеслав кручиненко БРАЧНАЯ СТРУКТУРА НАСЕЛЕНИЯ МИРГОРОДСКОГО ПОЛКА во второй половине ХVІІІ в. В статье на основе данных Генеральной описи 1765— 1769 гг. с позиции исторической демографии анализирует- ся брачная структура населения Миргородского полка. Ключевые слова: историческая демография, Генеральная опись, брачное состояние.

Шлюбна структура населення Миргородського полку в другій половині ХVІІІ ст.

Репозитарії

Схожі ресурси