Весільні чини у структурі традиційного шлюбного ритуалу буковинської Гуцульщини (за матеріалами експедиції в Путильський район Чернівецької області)
У статті, що базується на польових етнографічних матеріалах та опублікованих джерелах та історіографії, здійснюється аналіз персонажного аспекту у структурі традиційного весілля на теренах буковинської Гуцульщини. Весільні чини розглядаються за такими параметрами, як: стать, вік, сімейний стан, ст...
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94430 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Весільні чини у структурі традиційного шлюбного ритуалу буковинської Гуцульщини (за матеріалами експедиції в Путильський район Чернівецької області) / В. Нємєц // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 381-385. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94430 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-944302016-02-12T03:06:21Z Весільні чини у структурі традиційного шлюбного ритуалу буковинської Гуцульщини (за матеріалами експедиції в Путильський район Чернівецької області) Нємєц, В. Статті У статті, що базується на польових етнографічних матеріалах та опублікованих джерелах та історіографії, здійснюється аналіз персонажного аспекту у структурі традиційного весілля на теренах буковинської Гуцульщини. Весільні чини розглядаються за такими параметрами, як: стать, вік, сімейний стан, ступінь спорідненості, приналежність до шлюбних партій та обрядові функції. Наводиться класифікація весільних чинів означеного району за функціональним критерієм. The paper based on field ethnographic data and literary sources has presented an analysis in personal contents of traditional wedding among Bukovine Hutzuls. Wedding ranks have been considered by the author according to such options as gender, age, marital status, degree of relationship, appurtenance to marital parties and ritual functions. Classification of wedding ranks by Bukovine Hutzuls according to guests’ functional duties has been added. В статье на основании полевых этнографических материалов и опубликованных источников осуществляется анализ персонажного аспекта в структуре традиционной свадьбы на территории буковинской Гуцульщины. Свадебные чины рассматриваются автором по таким параметрам, как: пол, возраст, семейное положение, родственный статус, принадлежность к брачным сторонам и обрядовые функции. Приводится классификация свадебных чинов данного района по функциональному критерию. 2014 Article Весільні чини у структурі традиційного шлюбного ритуалу буковинської Гуцульщини (за матеріалами експедиції в Путильський район Чернівецької області) / В. Нємєц // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 381-385. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94430 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Нємєц, В. Весільні чини у структурі традиційного шлюбного ритуалу буковинської Гуцульщини (за матеріалами експедиції в Путильський район Чернівецької області) Народознавчі зошити |
| description |
У статті, що базується на польових етнографічних матеріалах та опублікованих джерелах та історіографії, здійснюється аналіз персонажного аспекту у структурі традиційного весілля на теренах буковинської Гуцульщини. Весільні
чини розглядаються за такими параметрами, як: стать, вік,
сімейний стан, ступінь спорідненості, приналежність до
шлюбних партій та обрядові функції. Наводиться класифікація весільних чинів означеного району за функціональним критерієм. |
| format |
Article |
| author |
Нємєц, В. |
| author_facet |
Нємєц, В. |
| author_sort |
Нємєц, В. |
| title |
Весільні чини у структурі традиційного шлюбного ритуалу буковинської Гуцульщини (за матеріалами експедиції в Путильський район Чернівецької області) |
| title_short |
Весільні чини у структурі традиційного шлюбного ритуалу буковинської Гуцульщини (за матеріалами експедиції в Путильський район Чернівецької області) |
| title_full |
Весільні чини у структурі традиційного шлюбного ритуалу буковинської Гуцульщини (за матеріалами експедиції в Путильський район Чернівецької області) |
| title_fullStr |
Весільні чини у структурі традиційного шлюбного ритуалу буковинської Гуцульщини (за матеріалами експедиції в Путильський район Чернівецької області) |
| title_full_unstemmed |
Весільні чини у структурі традиційного шлюбного ритуалу буковинської Гуцульщини (за матеріалами експедиції в Путильський район Чернівецької області) |
| title_sort |
весільні чини у структурі традиційного шлюбного ритуалу буковинської гуцульщини (за матеріалами експедиції в путильський район чернівецької області) |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94430 |
| citation_txt |
Весільні чини у структурі традиційного шлюбного ритуалу буковинської Гуцульщини (за матеріалами експедиції в Путильський район Чернівецької області) / В. Нємєц // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 381-385. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT nêmêcv vesílʹníčiniustrukturítradicíjnogošlûbnogoritualubukovinsʹkoíguculʹŝinizamateríalamiekspedicíívputilʹsʹkijrajončernívecʹkoíoblastí |
| first_indexed |
2025-07-07T00:48:18Z |
| last_indexed |
2025-07-07T00:48:18Z |
| _version_ |
1836947131130183680 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
Як відомо, невід’ємною частиною традиційної
культури будь-якого етносу є обряди життєво-
го циклу, що безпосередньо пов’язані з послідовним
проходженням людиною стадій її буття. Особливе
місце серед обрядів переходу належить весільній об-
рядовості, що є одним із найстійкіших і найскладні-
ших компонентів традиційно-побутової культури,
яскравим показником етнічної ідентичності. У ній
простежуються пережитки архаїчних уявлень, соці-
альних та сімейно-шлюбних відносин, що формува-
лися в різні історичні епохи. Як один з одноразових
обрядів родинного циклу, шлюбний ритуал виступає
усвідомленою культурною формою переходу люди-
ни з неодруженого стану в одружений після досяг-
нення статевої зрілості.
Основну джерельну базу нашої розвідки склада-
ють польові етнографічні матеріали з весільної об-
рядовості, зафіксовані автором в ході експедицій у
Путильський район Чернівецької області в лютому
та травні 2013 року.
Дослідження проблеми учасників традиційного
весілля має важливе значення при вивченні його
структурних та функціональних особливостей, ге-
нези окремих його елементів тощо. На думку ро-
сійського етнолінгвіста Олени Узеньової, усіх дійо-
вих осіб весільного обряду можна поділити на два
типи [3, c. 30]:
• «об’єкти» обряду переходу (молодий, молода та
їх родичі);
• «інструменти» обряду переходу, тобто ритуаль-
ні особи, які виконують певні обрядові функції.
Характерною рисою системи весільних персона-
жів є передовсім дуалізм, тобто наявність двох пар-
тій — з боку хлопця і дівчини, що репрезентують
роди центральних персонажів обряду — молодого і
молоду. Варто зауважити, що не завжди і не всюди
на означення кожного учасника весілля є спеціаль-
ний термін. Чини чоловічої статі маркуються наба-
гато частіше, ніж жіночої. Дорослі дійові особи, як
правило, наділені одиничними термінами, в той час
як найменуванням молоді властиві групові назви.
Окремий інтерес представляють так звані екстрама-
тримоніальні та монофункціональні чини. Перша ка-
тегорія — це особи, чи групи осіб, специфіка діяль-
ності яких дає змогу залучати їх до участі не лише у
весіллі, а й у інших обрядах родинного циклу. На-
самперед, це стосується священиків, музикантів і ку-
харок. До другої категорії відносимо тих осіб, що
з’являються лише в певний момент весільного риту-© В. НЄМЄЦ, 2014
Віктор НЄМЄЦ
ВЕСІЛЬНІ ЧИНИ
У СТРУКТУРІ ТРАДИЦІЙНОГО
ШЛЮБНОГО РИТУАЛУ
БУКОВИНСЬКОЇ ГУЦУЛЬЩИНИ
(за матеріалами експедиції
в Путильський район Чернівецької області)
У статті, що базується на польових етнографічних матеріа-
лах та опублікованих джерелах та історіографії, здійсню-
ється аналіз персонажного аспекту у структурі традиційно-
го весілля на теренах буковинської Гуцульщини. Весільні
чини розглядаються за такими параметрами, як: стать, вік,
сімейний стан, ступінь спорідненості, приналежність до
шлюбних партій та обрядові функції. Наводиться класифі-
кація весільних чинів означеного району за функціональ-
ним критерієм.
Ключові слова: весілля, чини, вік, стать, сімейний стан,
ступінь спорідненості, приналежність до шлюбних партій,
обрядові функції.
віктор НЄМЄЦ382
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
алу для виконання визначеної функції. Зокрема, у
традиційному весіллі Волині до таких належали осо-
би, що перепиняли молодих після вінчання, або, на-
приклад, чоловік, який був задіяний у коровайному
обряді: перед саджанням короваю він мав вимести
піч. Засадничими відмінними рисами евентуальних
чинів, порівняно з іншими згаданими категоріями, є
їхній локальний характер і майже цілковита відсут-
ність спеціальних назв.
Розглянемо весільні чини буковинської Гуцуль-
щини за такими параметрами, як: приналежність до
шлюбних партій, ступінь спорідненості, вік, стать,
сімейний стан та обрядові функції.
а) приналежність до шлюбних партій:
З огляду на наявний матеріал можемо констату-
вати приблизно однакове кількісне представлення
чинів з боку шлюбних сторін: весільна матка, бать-
ко, дружки, дружби, береза (локально), ходаш (ло-
кально), світилка, свашки, чоловік, чи жінка, що ви-
голошували прощу, старости, бояри. Так само це сто-
сується й професійних чинів. Евентуальні ж чини в
цьому регіоні не закріплені за жодною зі сторін.
б) ступінь спорідненості:
На сватанні обов’язково мав бути присутній хтось
з родини молодого (батько, вуйко, хресний, дідо), а
самі старости хоч і не обов'язково мали бути з роди-
ни молодого (сусіди), але переважно були саме ро-
дичами. Схожу ситуацію можемо констатувати й в
сенсі весільного батька, матки, яких часом теж оби-
рали з родини: «весільна матка — далека фамі-
лія» [1, c. 11] (Бісків), «старша сестра молодої»
[1, c. 4] (Путила). В той же час, світилкою могла
бути молодша сестра молодої, або молодого.
в) вік:
Немолодого віку обов’язково мали бути старо-
сти, весільний батько і матка, береза — тобто
чини, які були наділені керівними, або організатор-
ськими функціями. Наймолодшими особами, на
яких переважно покладалося виконання другоряд-
них, чи допоміжних функцій, були брат молодої,
світилка та свашки.
г) стать:
У гендерному відношенні серед весільних чинів
цього регіону спостерігалася відносна рівність, з пев-
ним переважанням чоловічої статі. Перманентні чини
призначалися більш-менш симетрично, хоча й не без
особливостей локального характеру. Так, наприклад,
в одному із сіл Путильщини жінок до делегації сва-
тів зазвичай не залучали: колись маму не брали.
казали, що мають бути самі чоловіки [1, c. 47]
(Мариничі). «Прощу» від імені молодого, чи моло-
дої, як правило, виголошували чоловіки. Перепинян-
ня молодому дороги, а також функції ходаша так
само виконували переважно особи чоловічої статі.
д) сімейний стан:
Заміжніми, або одруженими зазвичай мали бути
старости, весільний батько, матка, виголошувач
«прощі», береза, кухарки, тобто як і у випадку з па-
раметром віку — ті, кому належали керівні, чи ор-
ганізаторські функції, або просто відповідальна ро-
бота. Спорадично, з-поміж заміжніх обирали й тих
жінок, що відповідали за плетення вінків: «Підшу-
кують ще по три жінки, щоб шили чи плели ві-
нок. Ці жінки мусять бути чесними господиня-
ми, жити з першим чоловіком, не бути вагітною,
самозрозуміло, вміти шити чи плести вінок» [4]
(Вижниця, Путила).
До когорти незаміжніх, або неодружених, на-
лежали дружби, дружки, світилка, ходаш, а та-
кож хлопці, які здійснювали акт перепиняння до-
роги молодому.
е) обрядові функції:
Старости — виконували активну роль при сва-
танні, дізнавалися про посаг, який дають за молоду,
змальовували батькам молодої майновий стан наре-
ченого, завідували могоричем, благословляли моло-
дих після частування медом: «Я вас благословляю
так, аби вас ніхто не міг розщепити, як не роз-
Весілля у селі Малий Дихтинець Путильського р-ну Чер-
нівецької обл. (1956 р.). Світлина з архіву автора
383весільні чини у структурі традиційного шлюбного ритуалу буковинської Гуцульщини…
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
щєпит бджолу від меду» [2, c. 62], після чого пе-
ретинаючи руки молодих хлібом.
Береза — як правило, чоловік старшого віку і по-
важний газда, якого спеціально наймали для того,
щоб він співав весільних пісень. Йому належала роль
зачинателя співу [2, c. 62].
Чоповий — на весіллі завідував алкоголем [1,
c. 11] (Бісків). Очевидно, що ця назва походить від
поняття «чопове» — спеціального податку за виго-
товлення пива, горілки, меду та вина, що діяв у
XV—ХVII ст. на території Речі Посполитої та
українських земель, що входили до її складу.
кухарки — займалися приготування весільних
страв, зокрема весільного печива.
Музики — здійснювали музичний супровід.
Ходаш — виконував всі справи, які були пов’язані
з пересуванням або перенесенням певних предметів,
як от: віднесення дарів до молодого чи молодої, від-
несення барвінку до молодого, деревця до молодої
тощо [4] (Вижниця, Путила).
Світилка — під час певних весільних обрядів сто-
яла позаду молодих із двома запаленими свічками.
весільний батько — був відповідальний за успіш-
не проведення весілля, перед вінчанням, тримаючи
деревце, здійснював триразовий обхід столу з моло-
дою (им), дружбами (дружками) і боярами, під час
вінчання — клав під рушник монети, тримав свічки,
ламав калач, після вінчання — здійснював черговий
обхід навколо столу з деревцем, в ході «колачин»
(разом з весільною маткою) дарував молодим руш-
ники, полотно, керував «повницею» — обдарову-
ванням молодих.
весільна матка — накладала молодій вінок, вби-
рала молоду, шила вінок (іноді), називала ціну за ви-
куп молодої, тримала свічку під час вінчання,
пов’язувала молодій хустку.
Дружба — здійснював ламання калача (разом з
дружкою), рубав деревце, брав участь у прикрашан-
ні деревця, стелив молодим в кліті, зрізав барвінок
(спорадично), наприкінці весілля виносив деревце в
сад і чіпляв там на плодове дерево, супроводжував
молодого під час запросин на весілля. Деякі інші
обов’язки дружби досить яскраво ілюструють пода-
ні цитати з джерел: «Придбавши два деревця, друж-
ба посилає одне ходашем до дому молодої, а друге
залишає для молодого, під час запросин носить у
сумці калач і частує тих, кого запрошували» [4]
(Вижниця, Путила), «Дружба стоїть під час шлю-
бу біля молодого і тримає його шапку з вінком на
його плечі», «За столом сидить молода, а по обох
боках дружки. Перед дружками стоять тарелі з
«дарами», а коло них ще одні тарелі; в них друж-
ба повинен вкидати гроші за дари. (Отже це такі
«дари», що за них треба платити). — Дружба
вступає до хати й кидає в тарелі потроху грошей,
бо весільний обряд вимагає, щоб дружба скупову-
вав дружок до трьох разів» [4] (Вижниця, Пути-
ла), «Повниця підбувається в той спосіб, що
дружба наливає скляночку якогось напою, звичай-
но вина, а молода бере цю скляночку хустинкою в
руки і частує наперед своїх батьків, а вкінці всіх
присутніх гостей молодої. Частуючи, молода про-
мовляє: «Проши, дєдику, (мамко, братчику, се-
стричко з т. д.) на повницу». Той, що приступає
до повниці, бере від молодої скляночку також хус-
тинкою, бажає молодим всього щастя і здоров’я
та випиває повницю. Під час пиття всі гості кри-
чать «віват», а музика грає «туш». випивши,
кожне обдаровує молодих чим може: чоловіки зви-
чайно дають гроші, а жінки різні речі потрібні мо-
лодим на нове господарство: хустки, перемітки,
рушники і т. п.» [4] (Вижниця, Путила), «Раз не
дають деревце [винести] — значить, ще весілє
має грати. а у нас та хата, де я жила, з ганком,
коло вікна глибоко було. Та я договорилася з друж-
бою, що я за столом, а протів мене деревце. Та то
засіли такі штрамаки, що ніхто б не виніс! а я
кажу дружбі: іди під ганок, а я отворю вікно та й
сама тобі верну деревце на ганок. І так зробили.
Деревце вже винесли, то пожалуста в хаті розхо-
діться» [1, c. 41) (Малий Дихтинець).
Весільна процесія (с. Селятин Путильського р-ну Черні-
вецької обл.). Світлина з сайту громади с. Селятин
віктор НЄМЄЦ384
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
Дружки — мали назбирати зеленого барвінку на
обидва вінки для молодого і молодої. Половину назби-
раного барвінку залишали для молодої, а другу поло-
вину посилали ходашем до дому молодого. Складали
молодій товариство під час запросин на весілля.
«Підзирачі» — молоді хлопці, які допомагали мо-
лодим уникнути зустрічі одне з одним («бо коли б
стрінулися, то їхнє ціле життя перейшло б у
сварках» [4] (Вижниця, Путила)) під час запрошу-
вання на весілля.
виголошувач «прощі» — особа, що від імені мо-
лодого і молодої озвучувала спеціальне прохання про
благословення та прощення: «На середині хати пе-
ред столом кладуть в'язку сіна, накривають сіно
ліжником, на ліжниках кладуть подушку, а на по-
душку стає на коліна молодий чи молода та схи-
ляє голову над столом. Тоді виступає серед хати
один поважний ґазда і проказує:
Став цей молодий перед вами,
Як свіча перед образами,
І просит уперед Бога милосердного,
Господа Ісуса любого,
Пресвяту Діву, Матінку Божу,
У цю пору для него пригожу,
І вас, татку, мамко солоденькі,
І братчики, сестрички рідненькі,
вас, дідів, вуйків, тетічок,
І всіх чужих чужиночок,
Усю найдальшу родину,
І найменчу дитину.
Просимо усіх, аби-сте простили.
І в далеку дорогу благословили.
На ці слова присутні гуртом відповідали: «Най
Бог простит, ми прощаємо!», — це повторюєть-
ся тричі» [2, c. 65].
Священик — безперечно, головною його місією
у структурі весілля було здійснення акту вінчання.
Крім того, у досліджуваному районі ми зафіксува-
ли деякі інші його функції: «У нас перед весіллям,
я священика запросила, він читає молитву, бла-
гословляє, святить все свяченою водою, поси-
пає подвір’я всьо і дає благословення» [1, c. 55]
(Мариничі).
Бояри і свашки — здійснювали пісенний супровід.
Батьки — були в складі делегації сватів (від мо-
лодого), ходили запрошувати на весілля (спорадич-
но), домовлялися з музикантами, чіпляли першу
квітку (калину, колоски пшениці) на весільне де-
ревце. «Да, коли молоді приходять від церкви,
тоді посипають їх пшеницею, мама посипає пше-
ницею, а тато дає колач, так нарізують кусоч-
ками колач, мед — і так всім гостям дають» [1,
c. 54] (Мариничі).
Ті, хто перепиняв молодому дорогу — молоді
неодружені хлопці, які перегороджували молодому
дорогу на шляху до молодої, вимагаючи від нього ви-
купу: «Якщо в нас молодий іде за дівчину — сусі-
ди, хлопці нежонаті, беруть перекривають доро-
гу, і так: береш від нас дівчину — плати нам. Там
уже кажуть ціну, чи там ящик шампанського»
[1, c. 12] (Бісків).
Перебранці — група осіб, одягнутих у лахміття,
які в ході заключної частини весільного обряду вда-
валися до дій жартівливо-карнавального характеру:
«Передіваються, як Маланки, от. в молодих, в
гостей, у дружбів, у старостів. Начіплять не
тільки там шось красиве, а й пірване — ну, як Ма-
ланки», «Ну, то там вже в понеділок переодіва-
ються, то всякі там уже роблять: співають, де-
ревце вдівають і на тачці возять молоду, отаке»
[1, c. 14] (Бісків).
Таким чином, на підставі функціонального аспек-
ту весільні чини буковинської Гуцульщини можемо
систематизувати за наступними категоріями чинів:
• поліфункціональні — чини, які впродовж роз-
гортання весілля у часі та просторі були залучені до
виконання більше ніж одного обрядового акту. До
таких відносимо весільного батька, весільну мат-
ку, дружбу, дружку і батьків молодих;
• монофункціональні — чини, які впродовж роз-
гортання весілля у часі та просторі були залучені до
виконання лише одного обрядового акту. Репрезен-
Весільна хода (с. Селятин Путильського р-ну Чернівець-
кої обл.). Світлина з сайту громади с. Селятин
385весільні чини у структурі традиційного шлюбного ритуалу буковинської Гуцульщини…
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
тантами цієї категорії є старости, береза, чоповий,
ходаш, світилка, підзирачі, виголошувач «прощі»,
бояри, свашки, ті, хто перепиняв молодому доро-
гу і перебранці;
• екстраматримоніальні — особи, чи групи осіб,
специфіка діяльності яких дає змогу залучати їх до
участі не лише у весіллі, а й у інших обрядах родин-
ного циклу. До цієї категорії належить священик,
кухарки і музики.
Як бачимо, здійснений розгляд весільних чинів
вказує на достатньо значне їх розмаїття в означено-
му районі. Побутування більшості з них має яскра-
во виражений локальний та самобутній характер.
Водночас, частина виявлених чинів за специфікою
свого функціонування цілком вписується в загаль-
ноукраїнський контекст весільного дійства.
1. Архів Інституту народознавства НАН України. —
Ф. 1. — Оп. 2. — Спр.: Польові етнографічні матері-
али до теми «Весільна обрядовість», зафіксовані мо-
лодшим науковим співробітником Нємєцом Віктором
Ришардовичем 26—28.02.2013 та 25—27.05.2013 р.
у Путильському р-ні Чернівецької обл. — 55 арк.
2. Гутковська І. Дохристиянська основа і традиційний
фольклорний супровід дошлюбного етапу весільної об-
рядовості буковинської Гуцульщини / І. Гутковська,
О. Кожолянко // Весільна обрядовість у часі та про-
сторі : матеріали Міжнародної науково-практичної
кон ференції «Одеські етнографічні читання». — Оде-
са, 2010. — С. 60—69.
3. Узенёва Е.С. Болгарская свадьба: этнолингвистическое
исследование / Е. Узенёва. — М., 2010. — 280 с.
4. Гуцульське весілля в буковинських Карпатах [Елек-
тронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.
putyla.org.ua/2008/09/28/guculske-vesll ja-v-
bukovinskikh.html.
viktor Nyemyets
WEDDING RANKS IN A STRUCTURE
OF TRADITIONAL BRIDAL RITUAL
BY BUKOVINE HUTZULS
(after expeditionary from Putyla of Chernivtsi region)
The paper based on field ethnographic data and literary sources has
presented an analysis in personal contents of traditional wedding
among Bukovine Hutzuls. Wedding ranks have been consi dered
by the author according to such options as gender, age, marital sta-
tus, degree of relationship, appurtenance to marital parties and ritual
functions. Classification of wedding ranks by Bukovine Hutzuls ac-
cording to guests’ functional duties has been added.
Keywords: wedding, ranks, gender, age, marital status, degree
of relationship, appurtenance to marital parties, ritual functions.
виктор Немец
СВАДЕБНЫЕ ЧИНЫ В СТРУКТУРЕ
ТРАДИЦИОННОГО БРАЧНОГО РИТУАЛА
БУКОВИНСКОЙ ГУЦУЛЬЩИНЫ
(по материалам экспедиции в Путильский район
Черновицкой области)
В статье на основании полевых этнографических материа-
лов и опубликованных источников осуществляется анализ
персонажного аспекта в структуре традиционной свадьбы
на территории буковинской Гуцульщины. Свадебные чины
рассматриваются автором по таким параметрам, как: пол,
возраст, семейное положение, родственный статус, при-
надлежность к брачным сторонам и обрядовые функции.
Приводится классификация свадебных чинов данного рай-
она по функциональному критерию.
Ключевые слова: свадьба, чины, пол, возраст, семейное
положение, родственный статус, принадлежность к брач-
ным сторонам, обрядовые функции.
|