Волинський «Народний календар» (на матеріалах із сс. Вільгір та Колесники Гощанського району Рівненської області)
Описана календарна обрядовість Волині на матеріалах із двох сіл — Вільгір та Колесники. Звичаї та обряди записали учні місцевої школи. Публікуються описи обрядів та звичаїв упродовж року та фольклорні тексти, які їх супроводжували....
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Назва видання: | Народознавчі зошити |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94432 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Волинський «Народний календар» (на матеріалах із сс. Вільгір та Колесники Гощанського району Рівненської області) / В. Конопка // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 392-402. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94432 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-944322016-02-12T03:05:42Z Волинський «Народний календар» (на матеріалах із сс. Вільгір та Колесники Гощанського району Рівненської області) Конопка, В. Експедиції Описана календарна обрядовість Волині на матеріалах із двох сіл — Вільгір та Колесники. Звичаї та обряди записали учні місцевої школи. Публікуються описи обрядів та звичаїв упродовж року та фольклорні тексти, які їх супроводжували. n the article based on materials from two villages, those of Vilhir and Kolesnyky, has been described calendar ritualism of Volhynia. Customs and rites have been recorded by pupils of the local school. This publication covers description of customs and rites performed around the year as well as folklore texts that accompanied those. Календарная обрядовость Волыни описана на материалах двух сёл — Вильгир и Колесники. Обычаи и обряды записаны учениками местной школы. Публикуются описания обрядов и обычаев на протяжении года, а также сопровождающие их фольклорные тексты. 2014 Article Волинський «Народний календар» (на матеріалах із сс. Вільгір та Колесники Гощанського району Рівненської області) / В. Конопка // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 392-402. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94432 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Експедиції Експедиції |
| spellingShingle |
Експедиції Експедиції Конопка, В. Волинський «Народний календар» (на матеріалах із сс. Вільгір та Колесники Гощанського району Рівненської області) Народознавчі зошити |
| description |
Описана календарна обрядовість Волині на матеріалах із
двох сіл — Вільгір та Колесники. Звичаї та обряди записали учні місцевої школи. Публікуються описи обрядів та
звичаїв упродовж року та фольклорні тексти, які їх супроводжували. |
| format |
Article |
| author |
Конопка, В. |
| author_facet |
Конопка, В. |
| author_sort |
Конопка, В. |
| title |
Волинський «Народний календар» (на матеріалах із сс. Вільгір та Колесники Гощанського району Рівненської області) |
| title_short |
Волинський «Народний календар» (на матеріалах із сс. Вільгір та Колесники Гощанського району Рівненської області) |
| title_full |
Волинський «Народний календар» (на матеріалах із сс. Вільгір та Колесники Гощанського району Рівненської області) |
| title_fullStr |
Волинський «Народний календар» (на матеріалах із сс. Вільгір та Колесники Гощанського району Рівненської області) |
| title_full_unstemmed |
Волинський «Народний календар» (на матеріалах із сс. Вільгір та Колесники Гощанського району Рівненської області) |
| title_sort |
волинський «народний календар» (на матеріалах із сс. вільгір та колесники гощанського району рівненської області) |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Експедиції |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94432 |
| citation_txt |
Волинський «Народний календар» (на матеріалах із сс. Вільгір та Колесники Гощанського району Рівненської області) / В. Конопка // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 392-402. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT konopkav volinsʹkijnarodnijkalendarnamateríalahízssvílʹgírtakolesnikigoŝansʹkogorajonurívnensʹkoíoblastí |
| first_indexed |
2025-07-07T00:48:24Z |
| last_indexed |
2025-07-07T00:48:24Z |
| _version_ |
1836947139606872064 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
Під час польової етнографічної експедиції
2009 р. у села Гощанського та Острозького
районів Рівненської області під керівництвом
Р.Б. Сілецького та В.В. Галайчука автору надали
свої матеріали й записи вчителі Вільгірської загаль-
ноосвітньої школи І—ІІ ступенів 1. Серед зазначе-
них матеріалів були такі: історія села, школи, похо-
дження назви Вільгір, легенди про походження на-
зви ріки Горинь, запис місцевого весілля, опис
святкування зажинок у колгоспі, «народний
календар» 2 сіл Вільгір та Колесники, сценарій вер-
тепу на 10 осіб, фольклорні записи пісень, які спі-
вали у селі тощо. Власне публікуємо описи місце-
вих звичаїв та обрядів календарного циклу.
Ці матеріали зібрані пошуковим загоном «Крає-
знавець». Збирачами були учні Вільгірської ЗОШ
І—ІІ ст. Беляніна Олена В’ячеславівна, Голюк Тетя-
на Олександрівна, Лісовець Катерина Петрівна, Олій-
ник Людмила Валеріївна, Супрун Алла Олександрів-
на, Супрун Ірина Сергіївна, Усар Галина Миколаївна.
Упорядкувала матеріали вчителька Галатюк О.П.
Наша публікація структурно поділена на три час-
тини. Спершу подаємо опис свят календарного ци-
клу за хронологічним принципом, починаючи з Вес-
ни. Друга частина — це зафіксовані збирачами об-
рядові пісні: колядки, щедрівки, веснянки,
купальські та жниварські. Остання частина — за-
пис сценарію вертепу на 10 осіб, з яким ходили у се-
лах Вільгір та Колесники.
«Святий Петро жито зажинає» 3
[ВЕСНА]
9 березня — свято віднайдення голови Івана Хрес-
тителя — «обретіння» стало в народі святом «обер-
тіння». У нашому селі кажуть, що в цей день птахи
обертаються з вирію. В цей час і справді відбуваєть-
ся масовий приліт пернатих гостей. Першим прилітає
жайворонок. Він з’являється на наших полях тоді, як
сніг ще лежить на горбах і долинах, але весна вже з
кожним днем, з кожною годиною все певніше пере-
магає зиму. Прилітають граки. Вслід за граками —
дикі гуси, дикі качки, а потім прилітають бусли.
1 Записи зберігаються в колекції Вільгірської загальноос-
вітньої школи І—ІІ ступенів.
2 «Народний календар» — назва описів обрядів і звича-
їв календарного циклу, які здійснені за хронологічним
принципом.
3 Назва з матеріалів про календарний цикл, упорядкова-
них вчителькою Галаток О.П.© В. КОНОПКА, 2014
Володимир КОНОПКА
ВОЛИНСЬКИЙ
«НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР»
(на матеріалах із сс. Вільгір та Колесники
Гощанського району Рівненської області)
Описана календарна обрядовість Волині на матеріалах із
двох сіл — Вільгір та Колесники. Звичаї та обряди запи-
сали учні місцевої школи. Публікуються описи обрядів та
звичаїв упродовж року та фольклорні тексти, які їх супро-
воджували.
Ключові слова: Волинь, календар, обряд, звичай.
393волинський «народний календар»…
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
Першого березня за старим стилем, а 14-го за но-
вим — це день Преподобної мучениці Євдокії, або,
як кажуть у нашому селі, Явдохи. Це — перший день
весни. Ми зібрали прикмети погоди, які пов’язані із
цим святом і які побутують у нашій місцевості:
«ластівки літають — погоду обіцяють».
«Явдоха хвостом крутить — буде пізня весна».
«Які Явдохи, таке й літо».
«Як вода капає зі стріх, то ше довго буде холодно».
«На Явдохи звідкіля вітер —
звідти буде ціле літо».
Про походження свята Сорока святих великому-
чеників, що припадає на 22 березня, є чимало трак-
тувань. В давнину це була обрядодія, пов’язана з
весняним рівноденням, яке відзначається напередод-
ні. В нашій місцевості це свято пов’язане із тим, що
сорока має покласти на гніздо 40 паличок.
7 квітня — Благовіщення — це велике свято, таке
велике, що не можна працювати, навіть птиця не в’є
свого гнізда в цей день. Благовіщення — велике свя-
то. Це — свято землі. Ми записали таке:
«До Благовіщення не можна нічого сіяти, бо кажуть,
що земля ще спить. але деякі люди кажуть, що можна
сіяти капусту, розсаду, сіянку».
«Якщо до Благовіщення лежить сніг, то літо буде
неврожайне».
«Якщо до Благовіщення мороз, то буде багато огірків».
Великий піст
Господині ходять до церкви, приносять з собою хліб,
коливо, замовляють велику панахиду по рідних не-
біжчиках. Великий піст — шість тижнів.
Вербна неділя
Неділя за тиждень перед Великоднем називається
Вербною, а тиждень — Вербним. У Вербну неділю
святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять ба-
гато вербового гілля. Зранку на богослуження схо-
дяться всі: старі і малі, — бо гріх не піти до церкви,
як святять вербу. Коли кінчається відправа і свяще-
ник окропить гілля водою, то діти — одне поперед
одного — стараються якнайшвидше дістати вербу.
Молоді хлопці і дівчата б’ються свяченою вербою,
а б’ючись, примовляють:
Будь великий, як верба,
а здоровий, як вода,
а багатий, як земля!
Або:
Не я б’ю — верба б’є,
За тиждень — великдень,
Недалечко — червоне яєчко!
Білий тиждень
Останній тиждень перед Великоднем називається
«Білим», або «Чистим». На цьому тижні віруючі
люди дотримуються посту так само, як і на першо-
му тижні Великого посту. Люди сповідаються.
Чистий четвер — ввечері в церкві відправляють-
ся «Страсті». У селі люди намагаються зберігати
тишу: ні сміху, ні співів, голосних розмов. Люди по-
вертаються з церкви, намагаються донести додому
страсну свічку так, щоб вона не погасла. Тимчук Лі-
дія розповідає: «Моя мати робила спеціальний ліх-
тарик з кольорового паперу і туди ставила свічку.
Коли приходила додому, то випалювала або викоп-
чувала сажею від свічки хрест. Цей хрест залиша-
ється до Преполовення. Це — шостий тиждень піс-
ля Великодня».
«Стресна» п’ятниця. Віруючі люди в цей день ні-
чого не їдять до виносу плащаниці з вівтаря на се-
редину церкви. За розповідями наших мешканців, в
Стресну п’ятницю не можна співати — гріх. Ка-
жуть: «Хто співав в Страсну п’ятницю, той на Ве-
ликдень буде плакати».
Великодня субота. У Великодню суботу роблять
крашанки. Здебільшого фарбують у червоний колір,
бо це нагадує кров Спасителя. Старші люди не ку-
пують фарби на базарі, а збирають лушпиння цибу-
лі, намочують, потім варять його. Коли настоїться —
готова фарба. Також печуть паски та мазурки.
Ніч під Великдень. Хлопці мають звичку під Ве-
ликдень розпалювати вогонь. Вогнище розпалюють
біля церкви, щоб його можна було бачити далеко. Є
народне повір’я: «Вогнище під Великдень — то так
як Ісусові присвячували, коли він мав воскреснути».
Великдень
У північ всі сходились до церкви. Коли кінчалось бо-
гослужіння, всі виходили з церкви, виносили хоруг-
ви і хрест, а старші чоловіки брали образ Воскресін-
ня Христового, Євангеліє та артос і виносили пла-
щаницю. Починається хресний хід кругом церкви.
Обійшовши церкву три рази, священик святить пас-
ки. Вітаються в цей день: «Христос Воскрес!», —
а відповідають: «Воістину Воскрес!»
володимир кОНОПка394
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
Як тільки прийдуть з церкви і принесуть паску, то
в хату не заходять. Обходять всі будівлі, які є в гос-
подарстві, і посипають навколо них свяченою сіллю.
Заходять до хати, вся родина сідає за стіл молить-
ся. Стіл застелений білим обрусом і заставлений різ-
ними наїдками: паски, яйця, сир, масло, шинка, ков-
баса. Це називається «обряд розговіння». Спочат-
ку їдять яйце. Перед цим господар дому каже: «Дай,
Боже, ще й за рік дочекатися світлого празника Во-
скресіння Господнього в щасті і здоров’ї».
Після обіду ходять на кладовище христосуватися
з померлими і кладуть на гроби крашанки.
Великодній понеділок. У великодній понеділок се-
ляни ходять один до одного: христосуються і обмі-
нюються крашанками. Цей день називають «воло-
чільним». Великодній понеділок називають ще й
«Обливаним понеділком», бо в цей день, за старо-
давнім звичаєм, хлопці обливають водою дівчат.
[ЛІТО]
Здебільшого на червень припадають Зелені свята /
Трійця/. У селі Колесники престольний празник, бо
церква Святої Трійці. Напередодні відзначають Кле-
чальний тиждень, Русальний тиждень. Майже всі
традиції і звичаї зникли. Залишилось тільки те, що
перед святом біля кожної хати у воротях ставлять
кленові гілки на знак того, що вже настали Зелені
свята. Святкують три дні. Приїжджають гості, у
церкві проходить велике богослужіння. Приїжджа-
ють з інших церков священики.
Макарець Зоя Федорівна розповідає: «Моя
баба казала, що коли наступав Русальний тиждень,
батьки забороняли ходити полями, бо казали, що
у пшениці живуть русалки, які залоскочуть, і лю-
дина помирає. Русалок змальовували голими, з
розпущеним волоссям, що тільки й чекають, кого
б затягти в жито й залоскотати до смерті. Ми віри-
ли в їх існування».
7 липня у наших селах відзначають стародавнє
язичницьке свято «Купала». Ми записали обряд
святкування у с. Колесники.
Молодь збирається [в] післяобідню пору в однієї
з дівчат вдома (так, щоб хлопці не знали). Прихо-
дять із букетами квітів, якими будуть «одягати» ку-
пальське обрядове дерево. У селі так заведено дав-
но. Про це розповідають старожили. Обрядовим де-
ревом є верба.
На велику гілляку верби прив’язують букетики із
квітів, лікарського зілля, а також кропиви, щоб хлоп-
ці не могли обламати «купалу». При цьому співають:
Ой, на городі купальниця,
Там зозуля купається.
вийшла на берег сушитися,
Стала Оля журитися.
Я ще рушників не напряла,
а вже /ім’я хлопця/ полюбила.
а ще рушнички на верстаті,
а вже /ім’я хлопця/ в мене в хаті.
Коли обрядове дерево вже прибране букетами кві-
тів, дівчата слідкують, щоб хлопці не обламали «купа-
лу». Переконавшись, що хлопців немає, з піснями не-
суть «купалу» до води, до річки Горинь [співають]
Ой, там на горі
Під бурим вітром
Не чули хлопці зозулі літом,
а як почули, то полякались,
в глуху кропиву поховались.
або:
Ой, на горі лопух, лопух,
Щоб нашим хлопцям живіт опух,
Ой, нехай пухне, нехай болить,
Нехай знають, як купалу топить.
Коли хлопці почують спів дівчат, то вони наби-
рають у пляшки води і біжать за дівчатами, обли-
ваючи їх. Дівчата повинні першими добігти до річ-
ки, і вмочити «купалу» у воду, і скупати її. Після
цього починають ламати гілляки з букетиками.
Хлопці стараються вкинути дівчат в воду. Над річ-
кою здіймається лемент, крик, сміх, жарти. Зірва-
ні букетики дівчата ложать під подушку, щоб при-
снився суджений, а зірване зілля має цілющі влас-
тивості. Залишки купали кидають в річку, і вона
пливе за течією. Дівчата і хлопці загадують бажан-
ня і вважають, що воно збудеться.
З 29 червня по 12 липня наступає двотижневий
Петрівський піст. У нашій місцевості є прислів’я, які
пов’язані з цим святом: «Як на Петрів день спека, то
на Різдво мороз», «Святий Петро жито зажинає».
2 серпня — празник Іллі. У нашій місцевості це
свято пов’язане з тим, що до Іллі треба викопати
часник, намолотити хоча б трохи пшениці, щоб ці-
лий рік куштувати хліб. Старі люди кажуть, що на
Іллю завжди йде грозовий дощ. То Ілля колісницею
приїздить на свято. Забороняють дітям купатись,
395волинський «народний календар»…
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
бо «на спині верба виросте». Цього дня намагають-
ся нічого не робити.
На серпень випадає два шановані в народі свята:
Маковія та Спаса. На Маковія (14 серпня) йдуть
до церкви святити віночки. Це такі букетики, зро-
блені з квітів, лікарських рослин та 7 маковок, звід-
си — і Маковея. 19 серпня — Спас. У цей день у
церкві святять яблука, груші, тобто фрукти. До Спа-
са не їдять яблук. І після Спаса настає двотижневий
піст. З цього часу відлітають у вирій птахи. «Прий-
шов Спас — бери рукавиці про запас».
28 серпня — Перша Пречиста. Це пора, коли по-
вністю закінчуються жнива. В період Першої Пре-
чистої відбувається озимий посів.
[ОСІНЬ]
У нашому селі святкують у вересні такі дні:
11 вересня є свято Всічення голови святого про-
рока Предтечі й Хрестителя Господнього Івана, або,
як кажуть у народі, Головостеніє. Старі люди ка-
жуть, що в цей день не можна брати в руки ніж.
21 вересня є свято Різдва Пресвятої Богородиці,
або, як кажуть у народі, «Друга Пречиста».
27 вересня — Воздвиження Чесного і Животвор-
чого Хреста Господнього, або, як кажуть, Здвижен-
ня. Олійник Людмила розповідає, що в цей день не
можна ходити до лісу, бо все гадюччя сповзається
до великої ями. Там зимують. У цей день першою до
вирію летить зозуля.
А 14 жовтня у селі Вільгір — празник. Він припа-
дає на свято Покрови Пресвятої Богородиці. В цей
день господарі примічають погоду. Макарець Павло
каже, що його батько завжди виходив на подвір’я і
примічав, звідки дує вітер. Якщо на Покрову вітер
віяв з півночі, то це знак, що зима буде холодна і з ве-
ликими снігами, а якщо з півдня, то тепла.
Українська Повстанська Армія (УПА), що по-
стала під час Другої світової війни як збройна сила
проти гітлерівської і більшовицької окупації, теж об-
рала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись
під опіку святої Матері Богородиці. Таким чином,
Покрова святкується в нас не тільки як народно-
релігійне, а й як національне свято.
8 жовтня — день святого Дмитра. У наших селах
це присвяток, який забороняє шити, прати.
21 листопада — Собор святого Архистратига Ми-
хаїла, або, як кажуть селяни — Михайла. Якщо в
цей день випав сніг, то люди кажуть: «Михайло при-
їхав на білому коні».
[ЗИМА]
До свята Введення всі господарські роботи закінче-
но. В цей день ввели в храм Святу Богородицю.
Дем’янчук Тетяна Архипівна згадує: «Коли я була
ще дівчиною (1928 р.н.), то мати дуже боялася, щоб
до хати першим не увійшов старий кволий чоловік,
бо то була погана ознака: в хаті будуть хворі і злид-
ні заведуться, а якщо ввійде в хату гарний молодий
чоловік, та ще й з грішми — добра ознака: будуть
всі здорові і будуть «вестися» гроші». До нашого
часу збереглася приповідка: «Скільки на Введіння
води, стільки на Юрія трави».
7 грудня — День великомучениці Катерини, а в
народі називають «Катерини». Величко Ніна Мар-
кіянівна (1934 р.н.) каже, що це свято дівочої долі.
Коли вона була ще молодою, то до схід сонця йшла
в садок і зрізувала гілочку вишні. Ставила її у пляш-
ку з водою і чекала свята Маланки. Якщо до Ма-
ланки вишня розів’ється, зацвіте, то доля дівоча
цвісти буде, а якщо засохне без цвіту — погана озна-
ка. Цвіт на гілочці — буде весілля, нема — восени
прийдеться Покрову благати: «Свята мати, Покрі-
вонько, покрий мою голівоньку». У наших селах
люди вважають, що це присвяток і нічого не роблять.
Зокрема, не шиють, не в’яжуть, не рубають дров,
не перуть, не білять.
День святого Андрія припадає на 13 грудня. Ста-
родавня християнська легенда каже, що апостол Ан-
дрій Первозваний проповідував християнство в са-
мому Царгороді, на побережжях Чорного моря та
околицях нашої столиці Києва. Дем’янчук Тетяна
Прохорівна (1928 р. н.) розповідає: «Збирались на
вечорниці у когось вдома. Найбільше часу проводи-
ли у Бродовської Таїсії Яківни, бо вона була каліка
і батько дозволяв там збиратися, щоб не сумувала
його дочка. Дівчата вірили, що Андрієва ніч допо-
може пізнати свою долю — дізнатися, вийде заміж,
а чи доведеться дівувати цілий рік. Ми ворожили.
Пекли пампушки. Кожна дівчина свою пампушку
ложила у миску і пускала собаку. Чию пампушку со-
бака брав першою, та дівчина мала вийти заміж. За-
вжди варили вареники з маком, вишнями сушени-
ми, капустою. Без цієї страви не обходились вечор-
ниці». Пекли калиту. Найкраще і найсмачнішу
володимир кОНОПка396
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
калиту пекла Голімка Макарець. Вона знала рецеп-
ти ще від своєї баби. Пам’ятаю тільки, що вона пах-
ла медом. Весело було. Хлопці приходили на вечор-
ниці з горілкою, а дівчата готували вечерю. Такі свя-
та в нашому селі святкували ще десь до середини
1960-х років, а потім все минулося. За радянських
часів все притихло.
17 грудня — день Варвари великомучениці. Ле-
генда говорить, що Варвара була мудра на вишиван-
ня, що вишила ризи самому Ісусові Христові. В цей
день в наших селах гріх прати, білити. Жителі при-
казують: «Варвара ночі урвала».
18 грудня — Сави. Присвяток, в який теж утри-
муються від роботи. В Колесниках приказують:
«Всю роботу все одно не переробиш».
Порівняно з іншими святами грудня, Миколи вва-
жають святом великим. В народних легендах та пе-
реказах святий Миколай боронить людей від стихій-
ного лиха, а найбільше — на воді. У наш час віднов-
люється свято. У день святкування Микола роздає
дітям подарунки.
У народі кажуть: «Скільки днів — стільки й
свят». Так розпочинається місяць січень.
На січень припадає найбільше свят. Це пов’язано
не тільки з новорічною обрядовістю. Зимовий пері-
од давав селянам можливість перепочити од тяжкої
фізичної праці.
У нашій місцевості Різдвяні свята тривають два
тижні: від Різдва до Водохреща. В кожній господі
тричі варять кутю. Перша кутя — 6 січня (Святве-
чір, Вілія). Перша кутя — багата. Кутю готують
так: пшеницю замочують водою, товчуть у ступі, по-
тім сушать і очищають від луски. Надвечір, коли вже
була зварена кутя і приготовлена пісна страва
(12 блюд), господар вносив до хати пахучого сіна,
робив на покуті кубельце і ставив коляду (снопок
пшениці чи овса). Коли вносять коляду, то господар
іде і квокче, щоб курчата лупились. Кажуть одно-
сельці, що це правда. Свята вечеря — це спільна ве-
черя всього роду. Навіть мертві родичі і всі мають в
цей вечір зібратися разом.
Різдво — 7 січня. Одне з найбільших релігійних
свят. Вночі йдуть в церкву, після церкви відпочива-
ють. А вже по обіді починають святкувать. Діти, мо-
лодь, церковний хор ідуть колядувати.
Друга кутя — 13 січня на Меланку. Зранку го-
тують другу обрядову кутю, яка називається «ще-
дрою». На відміну од багатої її можна було заправ-
ляти скоромним. Зараз з вечора й до півночі обхо-
дять оселі щедрувальники. Переодягаються і ходять
великими гуртами.
14 січня — Старий Новий рік. На Новий рік при-
падає свято Василя, який вважається покровителем
землеробства. Ось чому вдосвіта годилося засівати
збіжжям оселі. Це роблять хлопці.
18 січня — третя кутя — «голодна». Називається
вона «голодною» від того, що з цеї пори і до наступ-
ного дня, доки не освятять воду, люди голодають.
19 січня. Це третє і завершальне свято різдвяно-
новорічного циклу. З ним пов’язують хрещення
Христа. Відтак у церкві святять воду. Односельча-
ни розповідають, що зими були холодні, вода в Го-
рині перемерзала до 20 см. Вирізали просто на річ-
ці хрест, і народ процесією йшов на річку. Попере-
ду несли дерев’яний церковний хрест і хоругви, хор
співав «Голос Господній…», за хором йшов свяще-
ник, приклавши срібний хрест до чола, а за свяще-
ником — народ. До річки на Водохреща йдуть усі:
старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або
глечики на воду. На річці весь похід зупиняється і
стає півколом. Після недовгої відправи священик за-
нурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно спі-
ває «В Йордані хрещуся, тобі, Господи…». Хлопці
випускають голубів.
Коли воду освячено, люди підходять до ополон-
ки і набирають воду у свій посуд. Після водосвяття
всі люди повертаються до своїх хат.
І зараз це саме дійство освячення води проходить
майже так само, але все відбувається біля церкви на
цвинтарі. Роблять спеціальне місце для хрещення.
Вирізають з льоду хрест, ставлять на цвинтарі, на-
ливають у великий посуд воду і ставлять на підви-
щенні біля хреста. Це місце обставляють ялинами,
їх прикрашають.
Старші люди кажуть, що чимало січневих обря-
дів, як і новорічної символіки, втрачено назавжди,
хоч вони могли б знадобитися і в наш час. Найбіль-
ше цьому зашкодили місцеві чиновники. Партійні й
радянські інституції зобов’язували працівників
культурно-освітніх органів осередків та охорони
[безпеки]. Органи споряджали так звані «бригади
по боротьбі з релігією». Особливо це стосувалося до
різдвяних колядувань та щедрувань. Атеїсти розга-
няли колядницькі ватаги, нівечили обрядову атрибу-
397волинський «народний календар»…
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
тику (костюми, зірку, новорічні маски), а учасників
штрафували чи відвозили до районних відділів мілі-
ції. Односельчани згадують, що найстрашніші були
60-ті та 70-ті роки XX ст.
Колядки
коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
а без меду не така,
Дайте, дядьку, п’ятака!
а ви, тітко, гроші —
Будете хороші!
* * *
вставайте, вставайте, браття мої милі,
Погляньте на небо, вже зоря зійшла,
Ясним промінням б’є нашу родину,
Хвилини не гайте, спішіте все туди,
Дитя народилось у яслах на сіні,
Цар правди на землю зійшов із небес.
Спасати народи, з гріхів визволяти.
На волю пускати люд праведний весь.
Його не злякають тюремнії муки,
Ні підступ, і жизнь, і рід тяжкий.
а воїни царські в степу переходять,
Доки сходить ясная зоря.
* * *
Добрий вечір тобі, пане господарю,
Ой радуйся, земле, син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості,
Ой радуйся, земле, син Божий народився.
Та вставай з постелі та застилай столи,
Ой радуйся, земле, син Божий народився.
а перший же празник святе Рожество.
Ой радуйся, земле, син Божий народився.
а другий же празник святого василя.
Ой радуйся, земле, син Божий народився.
а третій же празник святе водохреща.
Ой радуйся, земле, син Божий народився.
Щедрівка
Щедрик-ведрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати
Господаря викликати.
— вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
а ягнички народились.
в тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова,
в тебе жінка чорноброва
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Спогади про початок жнив
Старожил села Колесники Макарець Йосип розпо-
відає: «Це ще було до війни. До жнив готувалися
заздалегідь. До Петрового дня в кожній родині на-
магалися приготувати хоч би один сніпок, бо каза-
ли: «Як зажнеться, так і обжнеться”. Назубрювали
серпи, стругали «цурки» або «юрки» /як де назива-
ли/, котрими зв’язували снопи, крутили з околоту
перевесла. Зажинок починали вдосвіта і обов’язково
на «легкий”, тобто жіночий /середу, п’ятницю чи
суботу/ день. Вмившись та помолившись, ішли в
поле, щоб, доки сонце зійде, зробити перший сніп,
який клали на землю. Він називався «душа”. А по-
тім на цю «душу” клали інші снопи — і получалася
копа. Зажинок починали господар або найстаріша
жінка родини. Перші колоски, які зажинали на
«душу”, брали додому, щоб на Різдво поставить на
покуті у вигляді коляди».
Записано від Макарця Йосипа, мешканця
с. колесники, 1918 року народження.
Прислів’я та приказки, записані
у с. Вільгір та с. Колесники
«від Петра красне літо».
«Йшло до Петра, а тепер — до Різдва».
«По Петрові надворі пусто, а в полі густо».
«Соловей співає до Петра».
«Як хліби 4 вродили, то ні Петро, ні Павло їх не від-
німуть».
«коли на Петра сльота, то буде в літі багато бо-
лота».
«Як на Петрів день спека, то на Різдво мороз».
«Якщо на Петра один дощ — врожай непоганий,
два — добрий, а три — багатий».
«Прийшов Петро — вирвав било /листок/, прий-
шов Ілля /2.08/ — вирвав два, прийшов Спас
/19.08/ — бери рукавиці про запас, прийшла Пре-
чиста /21.09/ — на дереві чисто, а прийшла По-
крова /14.10/ — на дереві голо».
Записано від Ярош Тетяни Прохорівни
(1927—2001), Макарця Йосипа,
1918 року народження.
4 В значенні — злакові культури.
володимир кОНОПка398
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
Колядки
коляд, коляд, колядниця,
Добра з маком паляниця,
а без меду не така,
Дайте, дядьку, п’ятака.
Одчиняйте скриньку
Та давайте сливку,
Одчиняйте сундучок
Та давайте п’ятачок.
* * *
Що за радість стала,
Яка не бувала,
Над вертепом України
Зірка засіяла.
Чи чуєш ти, царю,
Сумную новину,
Закували у кайдани
Нашу неньку Україну.
кайдани кували,
Тюрми пакували,
юним трупом українським
Землі засівали.
Просим тебе, Царю,
Просим тебе нині
Дай нам щастя,
Нашій Україні.
* * *
Ой, у вифлиємі сталася новина:
Породила Мати Божа та й Божого Сина,
в пелені сповила і сіні положила,
люлі, люлі, мій синочку, ти дитино мила!
Ой, Ісусе любий, на пахучім сіні,
Дай нам щастя, кращу долю нашій Україні.
Щоб були ми добрі, щоб були ми щасні,
І розумні, і здорові, як ті квіти ясні.
Ой, Ісусе любий, кращий, як ті квіти,
Пригорни до себе нині українські діти.
* * *
Ой у полі, в полі, самітна стаєчка,
Там Ісусик народився, Божая дитинка.
Пастушки у полі ягнята стерегли,
Як почули про Ісуса, скоренько прибігли.
Прибігли, прибігли та й стали питати:
— Чи позволить, Божа Мати, Ісусові грати?!
Заграли, заграли, стали відходити:
— Чи позволиш, Божа Мати, Ісуса просити?!
Ісусе, Ісусе, рожевий цвіточку,
Даруй літа щасливії в рідну хатиночку.
Записано від величко Ніни василівни,
1934 р. н., с. вільгір.
Щедрівки
Щедрик, щедрий, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати
— вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару!
Там овечки покотились,
І ягнята народились.
в тебе весь товар хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова,
в тебе жінка гонорова.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка!
* * *
Щедрик — ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кишки,
кільце ковбаски!
Батько сварився,
Щоб не барився.
Мати казала,
Щоб кусок сала.
короткі свитки,
Померзлі митки,
Добрий вечір!
* * *
За новою коморою
Світить місяць із зорею.
Приспів
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям!
Максимко сіно косить,
коням носить.
Приспів
Їжте, коні, цеє сіно
Та й поїдем по дівчину.
Приспів
* * *
Ой, у полі плужок оре,
Щедрий вечір, добрий вечір!
399волинський «народний календар»…
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
За тим плугом сам Бог ходить.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Божа Мати їсти носить,
Бога просить:
Щедрий вечір, добрий вечір!
— Ори, синку, цюю нивку!
Щедрий вечір, добрий вечір!
Та й посієм пшениченьку!
Щедрий вечір, добрий вечір!
Щоб пшениченька родила!
Щедрий вечір, добрий вечір!
З колосочка та й мисочка!
а з копочки та й повна бочка!
Святий вечір, добрий вечір!
Записано від Дем’янчук катерини Яківни,
1917 р. н., с. колесники.
Веснянки
Дівчаточка-вороб’яточка,
Дівчаточка -вороб’яточка.
Радьмося!
Та виходім на травицю —
Граймося!
Та виходим на травицю —
в добрий час,
Нема таки співаночок,
Як у нас!
* * *
весна-красна
Жайворонки, жайворонки,
Прилетіли до нас.
Принесли нам весну-красну,
красне сонечко,
Тепле гніздечко.
Живе жайворонок,
По полю літає,
Зернятка збирає,
весну закликає:
— весна-красна!
На чому прийшла?
— На жердці,
На борозенці,
На овсяному колосочку,
На пшеничному пирожочку.
— весна, весна-красна!
Прийди, весна, з радістю,
З радістю, з радістю!
вроди льон високий,
Жито, овес хороший!
* * *
Ой, виходьте, дівчата,
Та в сей час на вулицю,
весну-красну стрічати,
весну-красну вітати.
Будем весну стрічати
Та віночки сплітати,
а віночки сплетемо,
Хороводом підемо.
* * *
— весняночко —
Паняночко,
Де ти зимувала?
Я зимувала
У садочку,
На колочку пряла.
Пряла на колочку
Горобцю сорочку.
Що виведу нитку —
Горобцю на свитку,
Що виведу другу —
Горобцю на пугу,
Що зосталися кінці —
Горобцю на штанці!
Записано від ковальчук Ольги М.,
1936 р. н., с. колесники
* * *
Ой, лугом, лугом, бережиною,
Хтось до нас їде дорожиною,
Ой, їде, їде колюньо п’яний,
Ой, вийди, вийди Галюню,
Я твій коханий,
а я не вийду, бо я боюся.
Перед тобою листом стелюся,
Ой, листом, листом, білим папером,
любила вчора, люблю тепера.
Записано від Панасюк Галини василівни,
1926 р. н., с. вільгір.
* * *
Ой, жаль, жаль да ще й невеликий,
ще й невеликий
Бо поїхав Павличок на сивім коні.
Ой, як приїхав, шапочку зняв,
— Сердце Яриночко, я з коня впав.
Ой упав, упав та ще й не забився.
Мила Яриночко, я в тебе влюбився.
— Ой, чи я буду щаслива з тобою,
коли я стану твоєю дружиною.
— Будем щасливо з тобою жити,
І будем завжди друг друга любити.
Записано від Макарець Марії андріївни,
1932 р. н., с. колесники
володимир кОНОПка400
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
Купальські пісні
Ой, там на горі
Під бурим вітром
Не чули хлопці зозулі літом,
а як почули, то полякались,
в глуху кропиву поховались.
* * *
Ой, на Івана купалочка
Не виспалась Наталочка.
Погнала бички дрімаючи,
На кількох ніжки збиваючи.
* * *
Ой, на горі лопух, лопух,
Щоб нашим хлопцям живіт опух,
Ой, нехай пухне, нехай болить,
Нехай знають, як купалу топить.
* * *
Ой, на городі купальниця,
Там зозуля купається.
вийшла на берег сушиться,
Стала Оля журитися.
Я ще рушників не пряла,
а вже Сірожу полюбила,
а ще рушнички на верстаті,
а вже Сірожа в мене в хаті.
* * *
Скакала жабка попід просом,
За нею Іван з довгим […] 5:
Пожди, жабко, загнуздаю,
Свою Ганну одвідаю.
* * *
Ой ти, Ганночко, ой ти, ой ти,
коли до тебе в свати прийти?
Прийди, Іваночку удень, удень,
Та не соромся людей, людей.
Записано від Олійник Тетяни Миколіївни,
1938 р. н., с. колесники.
Жниварські пісні
Ой, у полі жита много
Ой, у полі жита много,
Йой-йой-йой-йой!
Половина зеленого,
Гой я — гай, гой я — гай!
5 В записі пісні пропущене одне слово.
Їхали його дівки жати,
Йой-йой-йой-йой!
Та забули серпа взяти
Гой я — гай, гой я — гай!
Серпи взяли, хліб забули,
Йой-йой-йой-йой!
Такі вони женці були,
Гой я — гай, гой я — гай!
кець би його хлопці жали,
Йой-йой-йой-йой!
вони б йому ради дали,
Гой я — гай, гой я — гай!
* * *
Ой, у полі нивка
Ой, у полі нивка,
Там цвіте материнка.
Там дівчина жито жала,
Гарна, чорноброва.
Ой, да їхав козаченько дорогою,
Мусив шапку скинути
Перед дівчиною.
вона вишила сорочку
всякими нитками,
Щоб було пізнати
козаченька між парубками.
* * *
Ой, нивко, нивонько…
Ой, нивко, нивонько, / 2 р.
Скажи нам правдоньку,
Чи будемо в кінці, / 2 р.
Чи підемо в вінці?
Підеш дівчинонько, підеш, / 2 р.
Як ту нивоньку діжнеш.
Нажали сім кіпочок, / 2 р.
Як на небі зірочок.
* * *
Ой, жали житечко…
Ой, жали женчики на лану,
вийди, вийди, господарю, подивись,
Бо вже твоє житечко в стодолі,
Да коти бочку пива, дві вина,
вже твоя нивонька дорога.
Записано від Олійник Тетяни Миколіївни,
1938 р. н., с. колесники.
Добра нивка була
Добра нивка була, / 2 р.
Сто кіп ізродила.
401волинський «народний календар»…
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
Сніп буде, на додачу причинок,
Сплетемо на ньому віночок.
котився віночок по полю,
Час нам, женчики, додому.
* * *
Наше село веселе
Наше село веселе,
Ми віночок несемо.
Не з золота, а з дорогого скарба,
З надзимної пшениці.
Ни з золота, а з пшениці,
Нам горілка налита.
Нам горілка немила,
Нас нивка втомила.
Не так та нивка, як гони,
Широкії загони.
* * *
Ой, вижали житечко в добрий час,
Ой, вижали житечко в добрий час, / 2 р.
а тепер, господарю, частуй нас.
Ой, як будеш, господарю, частувати,
То не буде житечко вилягати.
а як будеш, господарю, поїти
Буде житечко родити.
Записано від Дем’янчук катерини Яківни,
1917 р. н., с. колесники.
Говорила нивка
Говорила нивка, щоб не боліла спинка,
Ні спині, ні голова, щоб була ціле літо здорова.
Ой, женися, загоне, женися, на мене не дивися,
Бо я женчик маленький, а в мене серпик тупенький.
* * *
Там у полі криниченька, / 2 р.
Навколо пшениченька.
Там женчики жали,
Золоті серпики мали,
Срібні сорочки,
Добрі були женці.
Дівчата й молодці:
Дівчата — косаті,
а хлопці — вусаті,
Молодиці — білолиці 6.
Вертеп на 10 осіб 7
Особи: 1 — гість; 2 — гість; 3 — гість; 4 — гість; 5 —
гість; Ірод, воїн, жид, біда, Ангел.
6 Записи Величко Наталії, не паспортизовані.
7 Сценарій із с. Вільгір.
(1 гість) Слава Богу. Мир цій хаті, перестаньте сумувати,
Ми новину принесли, що всі темні сили щезли.
Весь мир людський звеселиться, що син Божий народиться,
І ми, браття, звеселімся, рожденому поклонімся.
(2 гість) Ясна зірка засвітила, нам новину розповіла.
(3 гість) Як на небі засіяла, нам дорогу показала
Аж до того Вефлиєму, в ту країну невідому,
Де Пречиста сина мала, світ даром обдарувала.
(4 гість) Ми дорогами й стежками поспішали із дарами,
Там ангели стали в лаву, заспівали Божу славу.
(5 гість) Пастушки там поклонились, щиро Богу помолились
І славили Бога-Сина, що прийшла свята година.
(2 гість) А скажіть, що ми за люди, хай це всім відомо буде.
(1 гість) Я — вкраїнець з-над Дніпра, з великого Лугу,
Запорізька Січ стара впала в важку тугу,
Довгі ночі, довгі дні Січ в могилу впала,
Аж учора на зорі зірка засіяла.
Як лиш блиск на землю впав, стали ми збиратися,
Отаман мене послав про все дізнатися.
(2 гість) Я з поддніпровських вод, з козацького роду,
Довго плакав наш народ у тяжку негоду,
Так як зірка в небесах новину принесла,
То надія у серцях із мертвих воскресла.
Я зібрався і побіг аж до того Вифлиєму,
Свою радість розказав Богові своєму.
(3 гість) Я — вкраїнець, як і ви, з тихої Волині,
І нам зірка дала знать у смутній годині.
Я збудився із сну темної ночі,
Щоб узнати новину і взріть на очі.
Поспішав у Вифлиєм помолився Богу,
Щоб нам син з своїм отцем показав дорогу.
(4 гість) І я, браття, з Буковини звеселивсь цієї днини
І побіг до Бога-Сина, щоб тая Божая дитина
Нам зіслала кращу долю і гаразд на рівнім полю.
(5 гість) Так і я вам рідний брат — українець з-за Карпат.
Через гори, через ріки йшов до того, щоб навіки
Будем мати честь і славу, разом став я з вами в лаву.
(2 гість) Тож скажіть, що нам казав Божий Син,
Що сказала Божа Мати?
(3 гість) Станьте, браття, гляньте з хати,
Що там сталось на дворі, зірка згасла на горі.
Стало всюди темно, всюди, сей рятуйте, добрі люди.
(4 гість) Справді, браття, що за сила ясну зірку погасила?
(5 гість) Що за темний дух гуляє, зорям світло погашає?
(1 гість) Браття, хтось біжить з мечем, станьмо сміло, від-
женем.
(2 гість) А то Ірод, цар людей, що злякавсь дитини тої
І шукає скрізь її, проти нього станьмо всі.
(3 гість) Він, чи старчать наші сили, його вої обступили
І глядять так всюди грізно.
(Входить Ірод і воїн)
(Ірод) Вже запізно, вже запізно.
Хто бунтується на мене, кляте плем’я ви шалене?
володимир кОНОПка402
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
Другий день вас догоню, але вже в руках вас маю.
Ви ходили в Вифлиєм, чи не я вам є царем?
(1 гість) Ти є цар, а тільки земний,
Бо вродився цар таємний,
Що буде понад царями над землею й небесами.
(2 гість) Буде він лихих карати, буде правду ізвіщати.
(3 гість) То — не цар, то вічний Бог, що панує без тривог,
Ти боїшся того Бога, то лиха твоя дорога,
Бо невинних ти караєш, бідний народ принижаєш.
(4 гість) А тому дитину Божу, Божу Матір у вінку
Хочеш нині ти згубити.
(5 гість) Хочеш вбити, хочеш вбити.
(Ірод) Замовчіть мені прокляті, бо скараю вас в цій хаті.
(до воїна) Гей, шукайте, мої вої.
(Воїн) Тут нема дитини тої.
(Ірод) Так по всім краю підіть і мій приказ понесіть.
Кожен хлопець до двох літ нехай згине, так скажіть,
А тоді і він між ними свій смертельний склін найде,
А тоді і вам не жити, хто вас буде боронити.
(Ірод з воїнами виходять. Входить Біда)
(Біда) Я ваша біда, я вас всіх знаю,
Я вас мучу пригинаю, відбираю від вас достатки,
Не залишаю на вас латки, сію вам у душу страх,
В мене… 8
(2 гість) Ти, бідо, наша проклята, ти на злидні все багата,
Ти нас мучиш від вік, губиш наших всіх братів.
(5 гість) Хата ця тобі нерада, бо з над тебе всяка рада.
(Біда) Лиш один мене лякав, той, що в світі панував,
Той, що в горах народився, але Ірод розизлився,
Він ще нині його вб’є, Ірод мій, мій приятель є.
(Входить жид)
(1 гість) А тобі чого сюди, зараз звідси геть іди.
(Жид) (біжить до Біди і каже)
Не кричи, не кричи, нічого вам такого я не винен,
Нема в тім нічого, де біда, там і я.
(2 гість) А де ти, там і біда, геть із хати,
Геть із хати, ми не хочем тебе знати.
(Жид) Я не піду, бо коли ця пані біда при мені,
Мене не відженеш ніде.
(4 гість) Боже наш, що нам робити?
Ця біда не дасть нам жити.
(1 гість) Браття, світло є, гляньте, як у вікно б’є.
(2 гість) Гей, до хати запросімо, хай освітить нам цей дім.
(3 гість) Най освітить, хай огріє, хай біда в огні зотліє.
(Біда ховається за жида і щось шепоче).
(Входить Ангел)
(Ангел) Хай цей дім добром панує,
Хто тут світла потребує?
(4 гість) Всі ми, всі ми, всім нам гірко, засвіти нам, ясна зірко,
І подай нам доброту народу, цій біді на смерть пораду.
8 [продовження немає — відірваний кусок паперу]
(5 гість) І скажи, що нового, чи добився Ірод того,
Щоб Ісуса погубити, щоб нам вічно в журбі жити.
(Ангел) Тіштесь, браття, все є добре,
Злочин не відійде безкаранно, Ірод загинув марно.
Так і загинуть всі Іроди, заживуть в добрі народи.
(1 гість) Так заживе Ісус, Син Божий?
(Ангел) Так заживе, мов цвіт той злотий, і навіки жити буде.
Тіштеся всі скривджені люди.
(2 гість) Чи позбудемось біди, Божий Ангел, скажи?
(Ангел) На біду є спосіб певний — ум свідомий, ясний,
ревний,
Не згода, а злагода, не розлука, а любов,
Не рада да не перестрах, а відвага, не темнота, а просвіта,
Що, як сонце серед літа освітлює трави пишні,
І біду цю покарає, світло пітьму погашає.
(2 гість) Нас освітить світло Боже, тебе нужда переможе.
(3 гість) Вже не будеш ти нас знати, вже не будеш при-
гнітати.
(4 гість) Не візьмеш від нас достатку, а сама підеш без латки.
(5 гість) Не посієш на нас страх, сила в нас є у руках.
(Ангел) Забирайся геть, бідо, що їх мучиш вже давно.
(Виходить жид і біда)
(Ангел) Забирайся й не вертайся, хай щасливий буде цей
край.
Добре сталось, слава Богу, то збираймося в дорогу.
Але поки вийдем з хати, треба пісню заспівати.
(Всі колядують) /кінець/.
volodymyr konopka
VOLHYNIAN PEOPLE’S CALENDAR
(after materials from the villages of Vilhir and Kolsnyky
in Hoshcha region of Rivne obl.)
In the article based on materials from two villages, those of Vil-
hir and Kolesnyky, has been described calendar ritualism of
Volhynia. Customs and rites have been recorded by pupils of
the local school. This publication covers description of customs
and rites performed around the year as well as folklore texts that
accompanied those.
Keywords: Volhynia, calendar, ritual, custom.
володымыр конопка
ВОЛЫНСКИЙ НАРОДНЫЙ КАЛЕНДАРЬ
(по материалам сел Вильгир и Колесники
Гощанского района Ривненской обл.)
Календарная обрядовость Волыни описана на материалах
двух сёл — Вильгир и Колесники. Обычаи и обряды за-
писаны учениками местной школы. Публикуются описания
обрядов и обычаев на протяжении года, а также сопрово-
ждающие их фольклорные тексты.
Ключевые слова: Волынь, календарь, обряд, обычай.
|