Поліська піч: специфіка формування опіччя
Розглядається одна із важливих проблем, пов’язаних із системою опалення поліського житла — формування опічка традиційної печі. Зосереджена увага на його конструктивних особливостях, техніці й технології спорудження, основних будівельних матеріалах, виборі оптимальних розмірів окремих елементів (ви...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Назва видання: | Народознавчі зошити |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94436 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Поліська піч: специфіка формування опіччя / Р. Радович // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 270-291. — Бібліогр.: 47 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94436 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-944362016-02-12T03:04:59Z Поліська піч: специфіка формування опіччя Радович, Р. Статті Розглядається одна із важливих проблем, пов’язаних із системою опалення поліського житла — формування опічка традиційної печі. Зосереджена увага на його конструктивних особливостях, техніці й технології спорудження, основних будівельних матеріалах, виборі оптимальних розмірів окремих елементів (висоти, ширини запічка, припічка), структурі основної робочої поверхні — черіня тощо. One of the most important problems connected with a heating system of Polisian dwellings has been examined in the article. Author’s attention in particular has been paid to formation of constructive peculiarities of traditional stove, techniques and technologies of building processes, main materials, choice of optimal dimensions in components, structure of working surfaces etc. В статье рассмотрено одну из важнейших проблем, связанных с системой отопления полесского жилища — формирование опечья традиционной печи. В частности, внимание автора сосредоточено на его конструктивных особенностях, технике и технологии сооружения, основных строительных материалах, выборе оптимальных размеров отдельных элементов (высоты, ширины запечья, шестка), структуре главной рабочей поверхности — черена и др. 2014 Article Поліська піч: специфіка формування опіччя / Р. Радович // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 270-291. — Бібліогр.: 47 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94436 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Радович, Р. Поліська піч: специфіка формування опіччя Народознавчі зошити |
| description |
Розглядається одна із важливих проблем, пов’язаних із
системою опалення поліського житла — формування опічка традиційної печі. Зосереджена увага на його конструктивних особливостях, техніці й технології спорудження,
основних будівельних матеріалах, виборі оптимальних розмірів окремих елементів (висоти, ширини запічка, припічка), структурі основної робочої поверхні — черіня тощо. |
| format |
Article |
| author |
Радович, Р. |
| author_facet |
Радович, Р. |
| author_sort |
Радович, Р. |
| title |
Поліська піч: специфіка формування опіччя |
| title_short |
Поліська піч: специфіка формування опіччя |
| title_full |
Поліська піч: специфіка формування опіччя |
| title_fullStr |
Поліська піч: специфіка формування опіччя |
| title_full_unstemmed |
Поліська піч: специфіка формування опіччя |
| title_sort |
поліська піч: специфіка формування опіччя |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94436 |
| citation_txt |
Поліська піч: специфіка формування опіччя / Р. Радович // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 270-291. — Бібліогр.: 47 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT radovičr polísʹkapíčspecifíkaformuvannâopíččâ |
| first_indexed |
2025-07-07T00:48:38Z |
| last_indexed |
2025-07-07T00:48:38Z |
| _version_ |
1836947154089803776 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
При 1 дослідженні традиційного житла серед
ряду типологічних ознак етнологи насампе-
ред виділяють горизонтальне планування і систему
опалення. На їхню думку вивчення саме цих пара-
метрів дає «найбільшу можливість простежити
формування і розвиток типів традиційного селян-
ського житла […] починаючи з найдавніших буді-
вель, відомих за археологічними матеріалами» [32,
с. 230]. Важливою типологічною рисою традицій-
ного українського (як і усього східнослов’янського
[3, с. 252]) житлобудівництва є використання ва-
ристої печі як основного опалювального пристрою
[33, с. 125; 14, с. 119]. Конструкція такої печі дає
змогу поєднувати під час її експлуатації дві надзви-
чайно важливі для життєзабезпечення людини
функції: опалення житлового приміщення і приго-
тування їжі шляхом термічної обробки (печіння, ва-
ріння, смаження, сушіння тощо) [33, с. 125]. Вод-
ночас піч виконувала й інші (додаткові) функції:
вона частково освітлювала приміщення, була міс-
цем для спання, відпочинку (верхня черінь, припі-
чок), на ній лікували хворих, сушили зерно, дрова,
лучиво, лікарські трави, у зимовий період утриму-
вали домашню птицю (підпіччя) тощо.
На усьому просторі Полісся (включаючи Під-
ляшшя [19, с. 119], терени Білорусі [40, с. 37], та
Брянсько-Жиздринське Полісся [9, с. 83]), як і
скрізь в Україні [4, с. 104; 8, с. 59—60], піч
(«піч», «п’їч», «печ», «пєч», «пє’ч», «пéчка»,
«пєчка», «пíчка») розташовували біля входу, в
куті, між тильною і пороговою стінами хати. Піч-
ний отвір повертали у бік довгої фасадної стіни.
1 Для позначення адміністративних одиниць буде-
мо використовувати наступні скорочення: Рівненська
обл. — Рів., Березнівський р-н — Берез., Володими-
рецький р-н — Волод., Дубровицький р-н — Дуб.,
Зарічненський р-н — Зар., Рокитнянський — Рок.,
Сарненський р-н — Сар. Костопільськиц — Кост.;
Волинська обл. — Вол., Любомльський — Любом.,
Любешівський — Любеш., Камінь-Каширський р-н —
К.-Каш., Шацький — Шац., Ратнівський — Рат, Ма-
невицький — Ман.; Житомирська обл. — Жит., Єміль-
чинський р-н — Єм., Новоград-Волинський р-н — Н.-
Вол., Овруцький р-н — Овр., Олевський р-н — Ол.,
Коростенський р-н — Кор., Лугинський р-н — Луг.,
Малинський р-н — Мал., Народицький р-н — Нар.,
Радомиський р-н — Рад.; Київська обл. — Київ., Іван-
ківський р-н — Ів., Поліський р-н — Пол., колишній
Чорнобильський р-н — Чор.; Сумська обл. — Сум.,
Глухівський р-н — Глух.; Гомельська обл. (Білорусь) —
Гом., Брагинський р-н — Браг.© Р. РАДОВИЧ, 2014
Роман РАДОВИЧ
ПОЛІСЬКА ПІЧ: СПЕЦИФІКА
ФОРМУВАННЯ ОПІЧЧЯ1
Розглядається одна із важливих проблем, пов’язаних із
системою опалення поліського житла — формування опіч-
ка традиційної печі. Зосереджена увага на його конструк-
тивних особливостях, техніці й технології спорудження,
основних будівельних матеріалах, виборі оптимальних роз-
мірів окремих елементів (висоти, ширини запічка, припіч-
ка), структурі основної робочої поверхні — черіня тощо.
Ключові слова: поліське житло, традиційна піч, опічок,
запічок, припічок, черінь.
271Поліська піч: специфіка формування опіччя
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
Такий варіант розташування печі відноситься до
загальноукраїнського (він є пануючим на усьому
її просторі: від Північного Дінця до західних схи-
лів Карпат) [3, с. 224]. Поширений він на усій те-
риторії Білорусі, а також у західних областях Ро-
сії (Смоленській, Великолукській, Псковській і
південно-західній частинах Новгородської і ко-
лишньої Ленінградської областей) [3, с. 224]. Від-
повідно до даних археології такий варіант розта-
шування печі у східнослов’янському будівництві
лісостепової зони набув поширення починаючи з
Х ст., а вже у ХІІ—ХІІІ ст. він став тут перева-
жаючим [24, с. 139—140] 2.
Давні поліські печі відзначались значними розмі-
рами. Відповідно до джерельних матеріалів у
кін. ХІХ — на поч. ХХ ст. вони займали 1/4—
1/6 частину житлового приміщення 3. Це ж підтвер-
джують й інформації поліщуків-старожилів: «Рань-
ше коли робили пєч, хату розмічали на чотири час-
тини і пєч займала одну четверту [частину] хати, …
за раз [на печі] сушили тридцать кілограм зерна» 4.
Такими ж значними розмірами відзначались печі й
2 До Х ст. у східнослов’янському будівництві переважали
житла, у яких піч розташовували у задньому від входу
куті з челюстю, повернутою до дверей [24, с. 139].
3 «Руска піч і лежанка з окремою топкою займають май-
же четверту частину хати» [9, с. 83]; «Піч займає май-
же четверту частину хати» [36, с. 240]; «вариста піч
[…] займала приблизно 1/4—1/5 частину всього жит-
лового простору» [30, с. 125]; «Піч займає 1/6 частину
хати… Піч займає площу 4 м квадратні» [6, с. 283—
284] та ін.
4 Зап. 21.07.1997 р. у с. Білокоровичі Олевського р-ну
Житомирської обл. від Бенюка Василя Адамовича,
1921 р. н. Відповідно до наших обмірних матеріалів най-
більші печі займали 1/6—1/7 частину житлового при-
міщення. (Хата кін. ХVІІІ — поч. ХІХ ст. у с. Гірки
Любеш. Вол.: площа житлової камери — 20,91 м, площа
печі (з припічком) — 3,3 м; хата сер. ХІХ ст. у с. Ра-
ків Ліс К.-Каш. Вол.: площа житлової камери — 23 м,
площа печі (з припічком) — 2,9 м; хата кін. ХІХ ст. у
с. Рудне Кост. Рів.: площа житлової камери — 24,5 м,
площа печі (з припічком) — 3,2 м; хата сер. ХІХ ст. у
с. Красносілля Волод. Рів.: площа житлової камери —
21,6 м; площа печі (з припічком) — 3,3 м; хата 1883 р. у
с. Забріддя Рат. Вол.: площа житлової камери — 28,3 м,
площа печі (з припічком) — 2,9 м; хата кін. ХІХ ст. у
с. Немовичі Сар. Рів.: площа житлової камери — 22 м,
площа печі (з припічком) — 2,6 м; хата кін. ХІХ —
поч. ХХ ст. у с. Залісці Рож. Вол.: площа житлової ка-
мери — 25,8 м, площа печі (з припічком) — 2,7 м).
у інших регіонах України 5, а також й на теренах Ро-
сії 6 та Білорусі 7.
Топочна камера — основна робоча частина тради-
ційної варистої печі («склéп», «склєп», «скльоп»,
«склепíнє», «склепíня», «склепéнє», «склєпíнє»,
«склепувáння», «свод», «кабáн», «кобáн», «кобóн»,
«кобíла», «гóрен», «гóрно», «вúкот», «вíкот»,
«барабáн», «будка», «бочка», «нéбо», «поднебєнє»,
«поднебéнє», «поднéбенє», «поднебíнє», «пуднебíнє»,
«ýстє», «ýстя», «тóпка»), розташовувалась на під-
нятій над долівкою чотирикутній платформі — опіч-
чі («опічок», «опецок», «вопічок», «гопічок» «по-
дол», «пудпіч», «пудпічок»). На теренах Полісся цю
платформу робили дерев’яною чи монолітною. Опіч-
чя завершувалось вибитим з глини (чи спорудженим
з інших матеріалів) «черінем» («черíнь», «черéнь»,
«черéн», «черíн», «чєрíн», «черєнь», «череня»,
«под», «пуд», «подóк», «пудище», «спод пéчі», «пє-
чище», «пєч») — головною робочою поверхнею печі.
Перед пічним отвором влаштовували припічок, а збо-
ку від склепіння — запічок. У поліських печах при-
пічок («прúпічок», «припєчок», «припéчок»,
«прúпік», «прúпек», «прúпєк», «прúпіч», «передпíча»,
«передчéлюсть») у конструктивному сенсі завжди
становив єдине ціле із «черінем». До речі, це явище
притаманне для дерев’яних опічків лісової зони
східнослов’янського масиву вже ХІІ—ХІІІ ст. [24,
с. 140]. У новіших печах (пер. пол. ХХ ст. — Р. Р.)
ширина припічка коливалась у межах 0,35—0,5 м
(сс. Лучанки, Норинськ, Красилівка Овр. Жит.;
Клочки Нар. Жит.) [33, с. 132]. Натомість у давні-
ших, відповідно до тверджень респондентів, — вона
могла бути дещо більшою (не менше 0,5 м: с. Качин
К.-Каш Вол.; 0,6 м: сс. Сошично, Качин К.-Каш
Вол.; 0,7—0,8 м — «щоб не розвалилося» 8: сс. Бі-
локоровичі Ол. Жит., Полиці К.-Каш. Вол.) 9. За-
5 Наприклад на Закарпатті піч могла займати 1/3—
1/4 частину хати [31, с. 96], на Полтавщині — 1/5—
1/4 [26, с. 106].
6 Тут вона займала 1/4—1/5 частину житлового примі-
щення [38, с. 280].
7 У білоруському житлі піч займала площу 6 м2 і більше [2,
с. 55].
8 Зап. 21.07.1997 р. у с. Білокоровичі Олевського р-ну
Житомирської обл. від Бенюка Василя Адамовича,
1921 р. н.
9 Ширина припічка обміряних нами печей: 0,45 м (хата
1903 р. у с. Бузаки К.-Каш. Вол.); 0,44 см (хата
Роман РаДОвИЧ272
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
пічком («запíчок», «зáп’їчок», «запєчок», «зáпечок»
«зáпік», «зáпек», «прúпік», «прúпіч», «прúпічок»,
«припєчок», «прíпечок») здебільшого була доволі
товста та широка дошка, яку опирали на зруб, кон-
сольні випуски опічків чи стовпці, а у новіших пе-
чах — мобільна лава. Він також міг мати й моноліт-
ну конструкцію (у такому разі на нього настеляли
широкі дошки, «щоб не попектися»: с. Красилівка
Овр. Жит. [33, с. 132]). Шарина дошки-запічка та-
кож була не меншою 0,5 м (с. Білокоровичі Ол.
Жит.). Скажімо, у с. Клочки (Нар. Жит.) його ши-
рина сягала 0,6 м, у с. Залісся (К. Каш. Вол.) —
0,6—0,7 м, у с. Красилівка (Овр. Жит.) — понад
1 м («на два чєловєка спать») [33, с. 132], а у с. Ба-
лашівка (Берез. Рів.) — «припєк — восімдесят сан-
тиметров шрокий, щоб лягать». При опаленні «по-
білому» (чи напівкурному) над челюстю печі зводи-
ли комин-димозбірник, обладнаний стіновим або
стелевим каналом-димоволоком. На припічку ближ-
че до порогової стіни робили заглиблення для вигрі-
бання жару і попелу. Найдавнішим його варіантом
була вибрана у припічку півкругла ямка [33, с. 133—
134] («ямка», «ямачка», «ямка для жáру», «кублó») 10.
Траплялось, заглиблень могло бути два: зліва і спра-
ва від челюсті [37, с. 186]. Зчаста (ще у курних пе-
кін. ХІХ — поч. ХХ ст. у с. Залісці Рожищ. Вол.)
0,6 м (хата кін. ХІХ ст. у с. Піщане К.-Каш. Вол.);
0,6 м (хата 1883 р. у с. Забріддя Рат. Вол.); 0,5 м
(хата 1917 р. у с. Тишівиця Берез. Рів.); 0,54 м (хата
кін. ХІХ ст. у с. Немовичі Сар. Рів.); 0,51 м (хата
сер. ХІХ ст. у с. Красносілля Волод. Рів.), 0,48 м
(хата кін. ХІХ ст. у с. Рудне Кост. Рів.); 0,5 м (хата
сер. ХІХ ст. у с. Раків Ліс К.-Каш. Вол.); 0,58 м (хата
кін. ХVІІІ — поч. ХІХ ст. у с. Гірки Любеш. Вол.);
0.35 м (хата пер. пол. ХХ ст. у с. Мусійки Ів. Київ.);
0,4 м (хата кін. ХІХ ст. у с. Калинівка Пол. Київ.);
0,32 м, 0,4 м, 0,47 м, (хати кін. ХІХ ст. у с. Луб’янка
Пол. Київ.); 0,36 м (хата пер. чв. ХХ ст. у с. Красятичі
Пол. Київ.); 0,5 м (хата кін. ХІХ ст. у с. Більська Воля
Волод. Рів.); 0,49 м (хата кін. ХІХ ст. у с. Городок Во-
лод. Рів.); 0,41 м (хата поч. ХХ ст. у с. Городок Волод.
Рів.); 0,44 м (хата кін. ХІХ ст. у с. Березино Волод.
Рів.); 0,33 м (хата сер. ХХ ст. у с. Корогод Чор. Київ.);
0,32 м, 0,3 м (хати пер. пол. ХХ ст. у с. Кошовка Чор.
Київ.); 0,35 м (хата пер. пол. ХХ ст. у с. Страхосілля);
0,31 м, 0,33 м (хати пер. пол. ХХ ст. у с. Крива Гора Пол.
Київ.); 0,31 м, 0,34 м (хати поч. — пер. пол. ХХ ст. у
с. Старі Шепеличі Пол. Київ.); 0,37 м, 0,33 м, (хати
поч. ХХ ст. у с. Машеве Чор. Київ.).
10 Таку «ямку» нам вдалося зафіксувати в хаті пер.
пол. ХІХ ст. у с. Ігнатпіль (Овр. Жит.).
чах 11) при пороговій стіні у місці «ямки» на припічку
влаштовували невеличку нішу («печýрка», «печóрка»,
«печíрка», «печýрочка», «пєчка», «кóбка», «кýбка»,
«кóпка», «кóвбка», «кóбочка», «кíбочка», «кýбочка»,
«кýпочка», «кóбичка», «кýбочка», «кýбошка»,
«кýбашка», «кýбишка», «кубáшечка», «кучечка»,
«кýчка на жар», «кублó», «комúнок», «грýбка»). Ча-
сом цю нішу за традицією називали також «ямкою»
(сс. Калинівка Пол., Машеве Чор. Київ.; Гошів,
Збраньки Овр. Жит.) чи «ямочкою» (с. Підгайне
Ів. Київ.). Інколи нішу по вертакалі ділили надвоє
поличкою: у нижнє відділення загрібали жар, у верх-
ній ж секції сушили «лучину». На Овруччині (у пе-
чах облаштованих комином-димозбірником. — Р. Р.)
«печурку» відгороджували стінкою з ряду кілків (за-
кріплених одним кінцем у припічок, а другим — у
каркас комина, які обмазували глиною [33, с. 133—
134]. По другий бік челюсті подекуди тут в аналогіч-
ний спосіб споруджували ще одну «пічку» для збе-
рігання солі та сірників [33, с. 133—134].
Стосовно опіччя: не зважаючи на відмінну кон-
струкцію одним із важливих його показників була
висота (від долівки хати до верхньої площини «че-
ріня» — основної робочої поверхні). Ця величина
мала важливе значення під час обслуговування ва-
ристої печі у процесі її функціонування [33, с. 131].
Зазначений показник у поліських печах не був ста-
більним, а коливався в межах 0,6—1,0 м [34, с. 146].
За твердженням етнофорів висота опріччя (до вер-
ху череня) сягала: 0,6—0,7 м (с. Новий Дорогинь
Нар. Жит. [33, с. 134]), 0,7 м (с. Буда Варовичі
Пол. Київ.), 0,8 м (сс. Норинськ, Павлюківка Овр.
Жит. [33, с. 134]; Бабиничі Нар. Жит. [33, с. 134],
Городище Дубр. Рів., Любиховичі Сар. Рів., Мака-
левичі Радом. Жит., Городещина Пол. Київ., Ста-
рий Чорторийськ Ман. Вол.), 0,8—0,9 м (с. Кня-
зівка Берез. Рів.), 0,9 м (сс. Поляни Берез. Рів.,
Качин К.-Каш. Вол.), 0,8; 0,9; 1,0 м (с Маринин
Берез. Рів.), приблизно 1,0 м (сс. Мала Фосня Овр.
Жит. [33, с. 134], Чабель Сар. Рів., Поліське Бе-
рез. Рів., Городещина Пол. Київ.). Близькі показ-
ники (аршин [7, с. 307—308], приблизно 1 м [6,
с. 284]) містять джерела сер. ХІХ — пер.
пол. ХХ ст. Аналогічні величини дають й обмірні
11 Така ніша присутня у курних печах, замальованих у
1930-х рр. З. Дмоховським [41, s. 199 (Rys. 113), s. 200
(Rys. 114)].
273Поліська піч: специфіка формування опіччя
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
матеріали поліських печей 12. Таким же заввишки ро-
били опіччя й на теренах етнографічної Волині [32,
с. 233] (65—95 см: Галицька Волинь [18, с. 230],
90—95 см: с. Щекичин Корец. Рів.), а також й у
інших регіонах України (Гуцульщина, Поділля, Се-
реднє Подніпров’я тощо) [32, с. 233].
Як показують польові матеріали (сс. Старий Чор-
торийськ: Ман. Вол.; Яринівка, Хотинь, Поляни,
Маринин, Балашівка: Берез. Рів.; Лотниця, Річи-
ця: Зар. Рів.; Ставок: Кост. Рів.; Червона Воля: Н.-
Вол. Жит.; Лопатичі, Копище: Ол. Жит.; Березни-
ки: Єм. Жит.; Ладижичі: Чор. Київ.; Фабриківка:
Пол. Київ.) та дані дослідників [32, с. 233], полісь-
кі «печкарі» визначали висоту опіччя традиційним
антропометричним способом — по росту господині
(«по росту баби», «по хазяйці», «по росту хазяйки») 13.
До речі, таким способом («по хозяйкє») висоту опіч-
чя визначали й росіяни [3, с. 258]. Як встановив
Р. Сілецький, висота опіччя, яка створювала опти-
мальні умови для обслуговування печі, на думку ет-
нофорів, повинна була сягати хазяйці: «по пояс», «до
пупа», «вишей пупа», «под грудь», «трохи нижче
грудей»: (Мал., Кор.., Овр., Нар. Жит.) [32,
с. 233—234; 33, с. 131—132]. Недотримання цьо-
го неминуче створювало б певні незручності для гос-
подині: коли черінь піднятий занадто високо, треба
12 Висота опіччя: 75 см (с. Мусійки Ів. Київ.), 87 см (с. Ка-
линівка Пол. Київ.), 84 см (с. Красятичі Пол. Київ.),
87 см (с. Здомишль, хутір Лисок Рат. Вол.), 83 см
(с. Забріддя Рат. Вол.), 73 см (с. Бузаки К.-Каш. Вол.),
90 см (с. Раків Ліс К.-Каш. Вол.), 70 см (с. Піщане К.-
Каш. Вол.), 95 см (с. Судче Любеш. Вол.), 79 см і 82 см
(с. Гірки Любеш. Вол.), 88 см (с. Залісці Рожищ. Вол.),
94 см (с. Тишівиця Бер. Рів.), 98 см (с. Немовичі Сар.
Рів.), 81 см (с. Красносілля Волод. Рів.), 1,0 м (с. Руд-
не Костоп. Рів.), 85 см (с. Великі Озера, хутір Мокрий
Дубр. Рів.), 82 см (с. Більська Воля Волод. Рів.), 66 см
(Луко Волод. Рів.), 91 і 73 см (с. Городок Волод. Рів.),
80 см (с. Березино Волод. Рів.), 63 см (с. Бишляк Во-
лод. Рів.), 93 см, 89 см (с. Корогод Чор. Київ.), 78 см,
82 см (с. Кошовка Чор. Київ.), 81 см (с. Страхолісся
Чор. Київ.), 78 см, 86 см (с. Крива Гора Чор. Київ.),
81 см, 88 см (с. Старі Шепеличі Чор. Київ.), 73 см,
83 см, 86 см (с. Машеве Чор. Київ.), 84 см, 89 см,
90 см, 91 см (с. Луб’янка Пол. Київ).
13 Правда в окремих випадках місцеві пічники зазначають,
що «брали стандарт — приблизно один метр, бо в домі
хозяйка нані одна, а завтра інша» (Зап. 31.07.2013 р. у
с. Чабель Сарненського р-ну Рівненської обл. від Цару-
ка Володимира Терентійовича, 1939 р. н.).
було докладати зайвих зусиль при завантаженні та
розвантаженні топочної камери; коли ж він занизь-
кий — низько схилятися перед челюстю [33, с. 132].
Наші польові матеріали з інших районів Правобе-
режного Полісся 14, які торкаються висоти опіччя,
співзвучні звисновками автора 15. Подібним методом
(«жінці по пуп») визначали висоту опіччя й на По-
ліссі Білорусі (с. Гдинь Браг. Гом.) 16.
Таким чином, для визначення висоти опіччя полі-
щуки використовували три відмінні антропометрич-
ні міри: «по пояс» — визначається відстанню від зем-
лі (від п’ят) до низу живота і поділяє людське тіло
на дві приблизно одинакові частини; «по пуп» — ви-
значається відстанню від землі до пупа і дорівнює
приблизно 3/5 росту людини; «вишей пупа» («под
грудь», «трохи нижче грудей») — величина на
4—6 см більша від попередньої («по пуп») [21,
с. 553]. Отже, при середньому рості жінки 1,56—
1,57 м 17, величина «по пояс» буде дорівнювати при-
близно 0,78 м, величина «по пуп» — приблизно
0,94 м, а величина «вишей пупа» — приблизно 1 м.
Як бачимо з наведених обмірних матеріалів, найчас-
тіше висота опіччя коливається в межах 75—90 см,
14 Р. Сілецький наводить дані стосовно антропометричного
способу визначення висоти опіччя із Овруцького та На-
родицького р-нів Житомирської обл. [33, с. 131—132;
34, с. 146—147].
15 «Висоту до череня міряли по хозяйці, щоб зручно дро-
ва класть… приблизно по пуп хозяйки, бо хозяйка сама
главна коло печі» (с. Хотинь Берез. Рів.), «до пупа»
(с. Ладижичі Чор. Київ.), «до пупа хозяйці» (с. Черво-
на Воля Новоград-Вол. Жит.), «брали по хозяйці, щоб
їй було по пуп» (с. Лотниця Зар. Рів.), «черен — ха-
зяйці до пупа, щоб добре поратись» (с. Березники Єм.
Жит.), «хозяйцці до пупа… бо, як високо, то не піднімеш
горщика» (с. Річиця Зар. Рів.), «коли черінь по пуп, то
зручно пораться коло печі» (с. Лопатичі Ол. Жит.), «від
землі до черені — вишей пупа» (с. Копище Ол. Жит.),
«висоту від току до череня брали хозяйці по пояс, бо по
пуп — то високо» (с. Поляни Берез. Рів.), «висота опіч-
чя — яка хазяйка: міряли по пояс хазяйці, бо по пуп —
зависоко» (с. Балашівка Берез. Рів.), «відстань від че-
рені до землі — в пояс… пічник ставив хазяйку і по ній
міряв» (с. Ставок Кост. Рів.), «в пояс жінки» (с. Старий
Чорторийськ Ман. Вол.), «висоту опєчка брали по пояс,
щоб зручно» (с. Фабриківка Пол. Київ.).
16 Зап. 4.09.1997 р. у с. Гдинь Брагинського р-ну Гомель-
ської обл. (Білорусь) від Гóзела Андрія Васильовича,
1925 р. н.
17 Дані щодо росту жінок стосуються Полісся Білорусі [13,
с. 50].
Роман РаДОвИЧ274
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
інколи вона опускається до 60-ти см, чи піднімаєть-
ся до 1,0 м (проте, практично ніколи не виходить поза
ці межі). Водночас, як слушно зазначає Р. Сілець-
кий, враховуючи те, що зріст кожної людини індиві-
дуальний, то й висота опіччя (при використанні од-
нієї і тієї ж з трьох зазначених антрополметричних
величин. — Р. Р.) у кожній господі є різною [33,
с. 132]. Слід зазначити, що відповідні антропоме-
тричні міри використовували й при визначенні висот
інших елементів житла (скажімо від долівки до ві-
кна) [21, с. 553]. Зокрема, мірою «по пуп» (сс. Лев-
ковичі, Виступовичі, Дівошин Овр.; Будо-Вороб’ї
Мал. Жит.) чи «по пояс» (сс. Піхоцьке Овр., Іва-
нівка Мал. Жит.; Куповате Чор. Київ.) визначали
висоту до вікна (від долівки до верхньої площини під-
віконника) — «щоб добре сидіть і дивиться в окно»
(с. Виступовичі) [21, с. 553]. У с. Куповате (Чор.
Київ.) хату, у якої відстань від підлоги до підвікон-
ника дорівнювала 90 см («до пупа») називали «весéла
хáта». Таким же способом встановлювали і висоту
столу (сс. Блідча Ів. Київ., Хочино Ол. Жит., Ста-
рий Чорторийськ Ман. Вол.) [21, с. 553]. Традицій-
но черінь печі, верх підвіконника та дечко столу мали
знаходитись на одному рівні [21, с. 553]: «пєч —
щоб була до окна» (с. Блідча Ів. Київ.) 18, «висота за-
пєчка — з подоконніком ровно» (с. Ладижичі Чор.
Київ.) 19; «піч (висоту опіччя. — Р. Р.) брали по хо-
зяйці… по пупа… так брали і окна» (с. Маринин
Берез. Рів.), «печнік визначав висоту череня в пояс
жінки... так і столи, прийнято [робити] — висотою
вісімдесят сантиметрів» (с. Старий Чорторийськ
Ман. Вол.) 20. Висоту опіччя «виводили до рівня сто-
ла» й на теренах Брянщини (с. Вщиже Жуковсько-
го р-ну Брянської обл.; Росія) [3, с. 258].
Як уже згадувалось, опічки могли бути дерев’яними
(зрубної, каркасної, комбінованої конструкції тощо)
чи монолітними (глинобитними, мурованими з каме-
ня, цегли-сирцю та ін.). Зазвичай на теренах Поліс-
ся респонденти старших вікових груп дерев’яне опіч-
чя вважають давнішим. Цієї ж думки дотримують-
ся й сучасні вчені: давніші поліські печі
влаштовували на обмазаному глиною настилі з кру-
гляка або плах, який укладали на балки, покладені
на закопані у долівку стояки або на дві масивні під-
валини [5, с. 308; 34, с. 145]. Поліщуки називали
їх печами «на подку» («на одьонку», «на брьовнах»,
«на штандарях») [33, с. 130; 34, с. 145]. У
кін. ХІХ — на поч. ХХ ст. печі, підняті на
дерев’яних опічках, побутували практично по всій
території Полісся. Вони відомі у Волинській, Рів-
ненській, Житомирській, Київській областях. Це ж
стосується й Лівобережжя (Чернігівщина, Сумщи-
на) [25, с. 151], а також Полісся Білорусі (Річиць-
ке [46, s. 233], Слонімське [39, с. 360] Полісся),
Підляшшя 21, Брянсько-Жиздринського Полісся [3,
18 Зап. 17.08.1998 р. у с. Блідча Іванківського р-ну Київ-
ської обл. від Онищенка Івана Миколайовича, 1910 р. н.
19 Зап. 29.08.1997 р. у с. Ладижичі Чорнобильського р-ну
Київської обл. від Стехуна Івана Івановича, 1929 р. н.
20 Зап. 9.07.2011 р. у с. Старий Чорторийськ Маневиць-
кого р-ну Волинської обл. у Чеп Григорія, 1934 р. н.
21 З. Стащак зазначає, що на Любельщині колись побуту-
вали печі, споруджені «… на дерев’яній платформі, яку
Формування опіччя; с. Великі Цепцевичі Володимирець-
кого р-ну Рівненської обл.
275Поліська піч: специфіка формування опіччя
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
с. 258]. Опічки подібної конструкції дослідники фік-
сували тут ще у 50-х рр. ХІХ ст. (1854 р.): «Піч
завжди біля дверей з правого боку, майже завжди з
глини, піднята на аршин від землі на дерев’яних під-
ставках; під піччю тримають домашню птицю, а
взимку малих поросят» (околиці с. Яполоть; нині —
Кост. Рів.) [7, с. 307—308]. Слід зазначити, що
печі, встановлені на дерев’яних (переважно дубо-
вих) опічках заввишки 0,4—0,6 м, характерні для
лісової зони східнослов’янського масиву (у тому чис-
лі й Полісся) вже у ХІІ—ХІІІ ст. (значно рідше
вони зустрічались у лісостепу) [24, с. 154—155].
Причому у лісовій зоні (на території Росії: Новго-
род, Рюрикове городище, Білоозеро) вони зрідка
траплялись вже у др. пол. Х—ХІ ст. [24, с. 152—
153]. Як показують археологічні матеріали, в ме жах
України печі, підняті на дерев’яному опічку, вперше
з’являються у ХІІ—ХІІІ ст. власне на Прип’ятському
Поліссі [24, с. 154].
Враховуючи сказане, розгляд конструктивних
особливостей опічків почнемо із дерев’яних. Як свід-
чать джерела, дерев’яне опіччя здебільшого, спору-
джував майстер («плотнік») який зводив зруб ха-
ти 22, рідше це міг здійснювати господар. Передов-
сім зауважимо, що конструкція дерев’яної
платформи могла бути каркасною чи зрубною. По-
ряд із ними використовували й інші конструктивні
варіанти, які можна розглядати як комбіновані чи пе-
рехідні. Зазвичай таке опіччя (без огляду на специ-
фіку конструкції) по вертикалі поділялось на дві час-
тини, розділені дерев’яним настилом («подком»).
Товщина настилу сягала 6—10 см (6—8 см: с. Ма-
ринин Берез. Рів.; 10 см: с. Білокоровичі Ол. Жит.).
Нижня секція («кýча», «кýчка», «підпíчок»,
«підпíччя», «подпєчок», «подпíч», «подпíчє»,
«подпíччя», «подпíчє», «пудпíч», «пудпíчок»,
«підпрúпіч», «пудплєча», «гопічок», «льох», «хат-
ка», «погреб»), яка була порожнистою, використо-
вувалась для господарських потреб: тут утримували
домашню птицю, малих поросят (переважно у зимо-
ві місяці), тут могли зберігати запас дров, картоплі
становили лупані пні дерева, розташовані на каменях».
Наприклад, у с. Вирикі давні хати з такими печами збе-
рігались ще до 1944—1945 рр. [47, s. 176, 201].
22 Як зазначали дослідники, «влаштування фундамента
печі («подпєччє») належало до теслярських робіт» [46,
s. 232].
тощо. Над настилом («подком») із двох боків спо-
руджували два невисокі бортики заввишки 15—
40 см, які разом із тильною та пороговою стінами
хати утворювали своєрідну «скриню». Порожнину
цієї «скрині» заповнювали глиною, піском, каменем
тощо та вирівнювали — це була власне «черінь» печі.
Зауважимо, що у верхній секції (під припічком) мо-
гли влаштовувати теж неглибоку нішу господарсько-
го призначення — «підприпічок» (сс. Березино Рок.
Рів., Луко Волод. Рів. та ін.).
На Правобережному Поліссі дослідники вияви-
ли один із найпростіших (а, очевидно, й найдавні-
ших) конструктивних варіантів опіччя: на двох ма-
сивних підвалинах, розміщених паралельно до поро-
гової стіни, укладали суцільний настил із плах або
кругляків, на якому споруджували глинобитний «під»
(«черінь». — Р. Р.) [27, с. 56]. Вбитий припічок
утримувала дошка, встановлена на ребро (с. Гірки
Любеш. Вол.) чи невисокий зруб-двостінок (с. Бе-
резове Рок. Рів.). Дубові (рідше соснові) підвали-
ни укладали безпосередньо на землю або на фунда-
мент (дерев’яні палі чи камені), верх якого звичай-
но рівняли з долівкою хати. У давніших печах
підвалинам нерідко надавали форму полозів, за ду-
гасті виступи яких (кульбаки) похило закладали до-
шку, що утримувала передню стінку глинобитного
припічка (заодно й усю черінь) [27, с. 56]. У селах
Сошично (К.-Каш. Вол.), Ростань (Шац. Вол.)
опалювальний пристрій подібної конструкції наза-
вали «піч на саньох». У селі Ростань при влашту-
ванні опіччя дві масивні деревини, які закінчувались
«кульбаками» (за них закладали дошку, що утриму-
вала засип «черіня», включаючи «припік»), вклада-
ли на кам’яний «фундамент». По деревинах ішов су-
цільний настил із коленого дерева («підпіл»), на яко-
му мостили черінь. Рівнобіжно з настилом
(приблизно на одному із ним рівні) підвалини скрі-
плювали двома поперечними брусами 23. Аналогічну
конструкцію мала «піч на саньох» й у с. Сошично
(К.-Каш. Вол.), тільки у згаданому випадку дубо-
ві підвалини-кульбаки укладали безпосередньо на
землю 24. Подібну до описаних піч на масивних під-
23 Зап. 14.07.2010 р. у с. Ростань Шацького р-ну Волин-
ської обл. від Сукача Івана Зіньковича, 1927 р. н.
24 Зап. 3.08.2012 р. у с. Сошично Камінь-Каширського
р-ну Волинської обл. від Лошика Степана Накифорови-
ча, 1933`р. н.
Роман РаДОвИЧ276
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
валинах із штучно закріпленими (?) «кульбаками»,
призначеними для утримання дошки припічка, за-
фіксував К. Мошинський у с. Хіноч колишнього
Сарненськуого повіту (нині — с. Хіночі Волод.
Рів.) [45, s. 535 (Rys. 463.4)]. Опічок дещо відмін-
ної конструкції нами обміряно у с. Гірках (Любеш.
Вол.). Його основу теж становлять два масивні ду-
бові бруси («подруб») заввишки 0,5 м, виступи яких
затесані у вигляді полозів (правда без «кульбачно-
го» завершення). У поперечному напрямку (для
зміцнення конструкції) у бруси врубані два значно
тонші кругляки (з консольним випуском на запічок),
простір між якими заповнено настилом із коленого
дерева, вкладеним на «подрубі». Дошка, що підтри-
мувала глинобитний припічок, у цьому випадку крі-
пилась по іншому: вона заходила у навскісні пази (за-
вглибшки 10—12 см), влаштовані у «подрубах». Слід
зазначити, що в усіх досі описаних опічках настил
поду вкладали безпосередньо на підвалини. Опічки
на двох паралельних підвалинах 25 обстежені нами у
селах Березино, Городок (Волод. Рів.), Качин, Оле-
нине, Боровне, Великий Обзір (К.-Каш. Вол.), Ве-
лимче (Рат. Вол.), Лопатичі (Ол. Жит.). Таку ж кон-
струкцію мали печі й у с. Луко (Волод. Рів.), описа-
ні у 30-ті рр. ХХ ст. польським дослідником
Генриком Мушинським: «…Піч, збудована на двох
поздовжних балках і покладених на них двох попе-
речних, які називають «опічками»…» [16, с. 190].
Печі «на підвалинах» могли мати й дещо відмін-
ну (складнішу) конструкцію. Прикладом може бути
піч архаїчної конструкції, обстежена у 1970-ті рр.
відомими знавцями поліського будівництва С. Вер-
говським та Р. Свиридою у с. Половлі (Волод. Рів.).
Як і в попередніх випадках в її основі були дві під-
валини, укладені паралельно до порогової стіни. У
верхню частину підвалин закріплювали два попере-
чні бруси (у передньому брусі, який був дещо вищим
від заднього, прорубували вхідний отвір у підпіччя).
У ці бруси врубували дві деревини (рівнобіжні до
підвалин), які закінчувались кульбаками у формі сан-
них полозів (за загнуті випуски полозів закладали
дошку, що утримувала спереду глиняний припічок).
Їх, у свою чергу, знову ж скріплювали двома попе-
речками, між якими ішов настил подка. На консоль-
них випусках цих поперечок вкладали дошку-запічок
[28, с. 76—77]. Подібну піч згадані дослідники за-
фіксували й у с. Мульчиці (Волод. Рів.) [27,
с. 60 (Рис.); 28, с. 76]. Слід зазначити, що у печах
25 У с. Великий Обзір (К.-Каш. Вол.) їх називали «по-
здовжні пілки» (Зап. 5.08.2012 р. у с. Великий Обзір
Камінь-Каширського р-ну Волинської обл. від Тустано-
вич Морії Кирилівни, 1932 р. н.).
Формування опіччя; с. Половлі Володимирецького р-ну
Рівненської обл. (за матеріалами Р. Свириди та С. Вер-
говського)
277Поліська піч: специфіка формування опіччя
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
такої конструкції настил «подка» могли вкладати
двома способами: перпендикулярно до порогової сті-
ни (на два рівнобіжні до підвалин полози, як в опи-
саному випадку), чи паралельно до неї (на нижню
поперечку, в одному напрямку і на одному рівні з по-
лозами). Другий варіант нам вдалося зафіксувати у
печі хати сер. ХІХ ст. із с. Бишляк (Волод. Рів.).
Тут два масивні бруси з дубового дерева вкладені
на долівку рівнобіжно до порогової стіни. У них вру-
бано три поперечні бруси, а по них — ще два по-
здовжні. Настил із коленого дерева укладено на по-
перечних брусах. З боку запічка поперечні бруси
виступають на 0,5 м: на них встановлена широка
дошка — запічок. У зовнішній край кожного із
верхніх поздовжніх брусів вбито по навскісному кіл-
ку, на які опирається масивна колена дошка, що
утримує земляний насип припічка. Подібним спо-
собом споруджували печі й у с. Перекалля (Зар.
Рів.): «Подок робили… на землю [вкладали] дві
товсті колоди плазом (рівнобіжні до поперечних стін
хати. — Р. Р.), на них — дві поперечки, на них —
настил з дерева».
Цікавий конструктивний різновид опічка ми за-
фіксували в хаті сер. ХІХ ст. із с. Ремчиці (Сар.
Рів.). У зазначеному випадку дві «пудвали» із ду-
бового кругляка, рівнобіжні до порогової стіни,
зв’язані лише однією поперечкою (у місці припіч-
ка). Дошки «подка» одним краєм опираються на цю
поперечку, а іншим врубані у тильну стіну хати. По
іншому тут споруджено й бортики для утримання
глиняного припічка та «черені»: дві перпендикуляр-
ні пластини у зовнішньому куті опічка зав’язані «в
замок» (без випусків торців), а другі їх кінці зару-
бано у відповідні стіни приміщення. Причому плас-
тина з боку припічка є вужчою — унаслідок чого
дошки подка проходять під нею наскрізь. Інколи тра-
плялись печі, у яких «під» опирався не на паралель-
ні підвалини, а на дві «стéнки», рівнобіжні до поро-
гової стіни хати, складені із двох (сс. Сошично К.-
Каш. Вол.; Тутовичі, Велике Вербче Сар. Рів.) чи
трьох (Угриничі Любеш., Лишнівка Ман. Вол.) де-
ревин, скріплених між собою дубовими «тиблями».
На увагу заслуговує ще один конструктивний ва-
ріант дерев’яного опічка каркасної конструкції, ви-
явлений нами на хуторі Медни (с. Сновидовичі Рок.
Рів.) в хаті кін. ХVІІІ — пер. пол. ХІХ ст. Тут «по-
док» печі (як і «піл» для спання) переднім краєм
опертий на масивний брус (28 х 26 см), врубаний у
причілкову і порогову стіни житлового приміщення.
Брус піднятий над поверхнею долівки приблизно на
20 см. У двох місцях він опирається на вкопані у зем-
лю дубові стовпці. Ширина печі (як і «полу») сягає
1,7 м. Настил подка у зазначеному випадку вкладе-
ний на дві поперечки, зрубані одним кінцем у напіль-
ну стіну, інший їх кінець опертий на брус. В конструк-
тивному сенсі, черінь печі становить одне ціле з при-
пічком. Невипадковість подібного конструктивного
вирішення дерев’яних опічків (принаймні у зазначе-
ному регіоні) підтверджують матеріали й інших до-
слідників. Зокрема Р. Свирида згадує печі, «зруб»
яких опирається на «…масивний брус, врубаний у
поперечні стіни хати» у с. Біловіж цього ж району
[27, с. 56]. Використання подібної конструкції опи-
сав й С. Таранушенко у курній печі з хати Маври
Лозчихи (с. Копище Ол. Жит.): «Між піччю і при-
чілковою стіною наслано піл. Основа печі рублена.
Спереду низ припічка, а разом і полу підтримує тов-
стий, як підвалина, брус, врубаний у причілкову і по-
рогову стіни. Передній кут печі зміцнює значної тов-
щини стовп» [35, с. 12 (Рис.), 13]. Як видно з ілю-
стративного матеріалу брус опертий на підвалину
(принаймні одину), вкладену на долівку під прямим
кутом до нього [17, фото: «Інтер’єр поліської хати;
с. Копище Олевського району» (фото 1931 р.)].
Давню традицію на Поліссі мали опічки, «під»
яких опирався на вкопані в землю чотири стовпи
(«столбú», «стовпú», «стовпцí», «колú», «пáлі»,
«пенькú» «ушачкú», «сóшки», «сóхи», «штемпáлі»,
«штандáрі»). Зокрема «под» споруджений «…на
дошках, встановлених на 4-х стовпах» згадує О. Ру-
сов, посилаючись на матеріали 1878 р., на теренах
Полісся Чернігівщини [25, с. 151]. Печі на чотирьох
стовпах («пєч на столбáх», «пєч на стовпцях», «піч
на стовпáх», «печ на пáлях», «печ на подкý», «пєч
на свáях», «пєч на сóшках», «піч на сóхах» «печ на
ушачкáх», «піч на ногáх», «піч на пенькáх») широ-
ко побутували у багатьох районах правобережжя
Поліського краю: сс. Ворокомле (К-Каш. Вол.);
Гірки (Любеш. Вол.); Старий Чорторийськ (Ман.
Вол.); Кухче, Кухітська Воля, Комори, Соломир
(Зар. Рів.); Грицьки, Купове, Осова (Дуб. Рів.);
Велике Вербче (Сар. Рів.); Біловіж (Рок. Рів.);
Більська Воля, Малі Телковичі, Мульчиці, Степан-
город, Хіночі (Волод. Рів.); Маринин, Білки (Бе-
Роман РаДОвИЧ278
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
рез. Рів.); Майдан, Журжевичі, Білокоровичі, Зуб-
ковичі, Лопатичі (Ол. Жит.); Левковичі, Раківщи-
на, Бігунь, Думинське, Красилівка (Овр. Жит.) [33,
с. 130]; Червона Волока, Красностав (Луг. Жит.);
Ілінці, Машеве (Чор. Київ.); Блідча (Ів. Київ.) та
ін. З. Дмоховський фіксував такі опічки на теренах
Полісся Білорусі та України: сс. Гродно, Осемирів,
Блежово колишнього Столинського повіту [41,
s. 198 (Rys. 112), 199 (Rys. 113), 200 (Rys. 114),
206 (Rys. 122)]. Відповідно до матеріалів І. Толма-
чова, у кін. ХІХ ст. така конструкція опічка була
найбільш поширеною на Східному (Середньому. —
Р. Р.) Поліссі 26: «…на вбитих в землю міцних колах
влаштовують платформу того розміру і конфігурації
якою має бути піч. На платформу кладуть шар зем-
лі, яка змочується і щільно вбивається колотушка-
ми. Так роблять до тої висоти на якій має бути ва-
ристая пєч» [36, с. 243].
При влаштуванні такого опіччя по периметру май-
бутньої печі в землю закопували чотири дубові стов-
пи заввишки 1—1,2 м. Стовпи заглиблювали у зем-
лю приблизно до половини висоти (на 0,5—
0,7 м) — «так, щоб торчали над землею «в
коліно»» 27 (0,45—0,5 м): с. Білокоровичі (Ол.
Жит.). У верхній частині стовпи зв’язували між со-
бою чотирма «платевками» («в’язини», «обв’язка»,
«бáлки», «переклáдини», «подвáлінки», «поперéчки»,
«щíпи», «опєчки», «брýси»), зарубаними по кутах
у замок. На «в’язини» вкладали настил («під»,
«под», «подóк», «пуд», «мост», «перекрúтє»,
«помóст з брускá», «стóля», «настíл») з коленого
дерева, круглячків тощо. Першими, зазвичай, ішли
поперечні «в’язини», на випусках яких вкладали ши-
року дошку запічка. Краї поздовжніх «в’язин» (роз-
ташованих паралельно до порогової стіни) теж ви-
пускали (для влаштування припічка). Настил, в
основному, вкладали на нижній вінець «обв’язки».
Для утримання глиняного припічка та черені з двох
26 Як зазначає автор, Східним Поліссям Північно-Західного
Краю у військовій літературі прийнято називати велику
площу, обмежену рікою Случ — на заході, границею
Мінської губернії — на півночі, ріками Прип’яттю і Дні-
пром — на сході, і Києво-Брестським шосе на півдні [36,
с. 243]. Відповідно до сучасного районування ця терито-
рія відноситься до Середнього Полісся.
27 «В коліно» — міра антропометричного походження,
яка дорівнює відстані від землі до колінної чашки [21,
с. 553].
зовнішніх боків настилу закріплювали по дошці,
укладеній на ребро чи влаштовували невисокий
(30—40 см — в один—три вінці) зруб-двостінок
(сс. Кухітська Воля Зар. Рів.; Машеве Чор. Київ.).
Запічок здебільшого влаштовували окремо, вклада-
ючи широку дошку на виноси поперечних «перекла-
дин», проте у деяких випадках зруб-двостінок охоп-
лював і досить широке (60—70 см) запіччя, яке тво-
рило конструктивну цілісність із черінню та
припічком (усю порожнину заповнювали глиною та
ін.): с. Машеве (Чор. Київ.). Як своєрідний різно-
вид печі на стовпах можна розглядати «піч на сóхах»
(«пєч на сóшках»): сс. Березино (Волод. Рів.),
Майдан (Ол. Жит.). Давню піч такої конструкції
нам довелося обстежити у с. Велика Цепцевичі (Во-
лод. Рів.). В основі її є чотири «сошки» (стовпці із
природною розвилкою у верхній частині), вкопані
по чотирьох кутах печі. У розвилки (паралельно до
віконної стіни хати) вкладено дві колоди (з випус-
ками на запічок). У поперечному напрямку у них за-
рубано ще дві колоди, які закінчуються сучком (при-
родним відгалуженням), за який закладали дошку
для утримання засипки припічка. Настил «подка»
вкладали на нижні колоди. Подібним чином спору-
джували печі й у с. Майдан (Ол. Жит.), але тут на-
стил з «барканиць» підтримувало шість «сошок»,
розташованих по три у два ряди. У деяких населе-
них пунктах «обв’язку» з брусів, що підтримувала
дерев’яний «подок», могли опирати на чотири ма-
сивні камені («кам’яні колодки»), розташовані по
кутах печі (сс. Журжевичі Ол. Жит., Березове Рок.
Рів.). Опіччя «на стовпах» могли влаштовувати й
дещо по іншому. Наприклад, у селах Білокоровичі
(Ол. Жит.), Березове (Рок. Рів.) один масивний
дубовий «штандар» вкопували у землю лише у міс-
ці зовнішнього кута печі. На нього опирали край по-
перечки, другий кінець якої врубували у порогову
стіну. На поперечку вкладали дві поздовжні балки,
зарубані у тильну стіну хати. Кожну із зовнішніх
стінок додатково могли підпирали один—два обріз-
ки колод, встановлені на долівці. Настил вкладали
на поздовжні балки. Подібну конструкцію опічка
дослідники фіксували у селах Сарновичі (Корост.
Жит.) [30, с. 126], Челонець колишнього Луни-
нецького повіту (нині — с. Челонець Солігорсько-
го р-ну Мінської обл. ; Білорусь) [41,
s. 205 (Rys. 120)].
279Поліська піч: специфіка формування опіччя
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
Дещо інакше влаштовували дерев’яний «фунда-
мент» печі у с. Велике Вербче (Сар. Рів.). Спершу
на долівці зав’язували чотири «пудвали», у місцях
їх перехрестя задовбували чотири «стовпи», а на них
зверху закріплювали в’язання із чотирьох «бельків».
На це настеляди «мост» з колених дощок. Підпіччя
було порожнистим: «Між пудвалами і настилом —
кучка на кури». На «мост» застеляли «сировку», то
був «черінь» 28. Дуже подібним у конструктивному
сенсі було опіччя, описане П. Шейном на Слонім-
ському Поліссі (Білорусь): «Спершу по чотирьох
кутах майбутньої печі вкопують чотири колодочки.
На них кладуть міцні бруси, а в них вдовбують
5—6 стовпців, на які вкладають «перепони» (попе-
речні перекладини). На перепони настеляють до-
шки, на них вимішану глину, яку дбайливо вирівню-
ють, загладжують — таким чином утворюється
нижня частина печі — «черень» [39, с. 360]. Під-
піччя у печах на стовпцях завжди було порожнис-
тим: його могли шалювати дошками, залишаючи не-
великий отвір у передній стінці, який вів у «кучку»
(«пудпічок», «подпіча», «подпік», «вопік») для ку-
рей. В окремих випадках внутрішню порожнину
опіччя могли заповнювати грунтом. Зокрема, у селі
Левковичах (Овр. Рів.) Р. Сілецький фіксує печі
на чотирьох «палях», стінки яких зашальовували до-
шками, а внутрішню порожнину заповнювали вби-
тою глиною [33, с. 130].
Печі підняті на дерев’яних стовпцях побутували
також і у лісостеповій частині України 29. Згадують
їх дослідники на Полтавщині [26, с. 98, 106], в ко-
лишньому Ніжинському повіті [25, с. 151]. Побу-
тували такі печі й на етнографічній Волині [20,
с. 214], траплялись на Середній Наддніпрянщині
(Золотоноський, Корсунь-Шевченківський р-ни
Черкаської обл.) 30, на Поділлі («піч на сохах») [10,
28 Зап. 29.07.2008 р. у с. Велике Вербче Сарненського
р-ну Рівненської обл. від Мельника Василя Федорови-
ча, 1930 р. н.
29 Слід зауважити, що печі, підняті на «кількох товстих
стояках», були типовим явищем для лісостепової частини
Росії, у той час як на півночі (у смузі лісу) превалювали
зрубні опічки [3, с. 258].
30 Зап. 4.07.2010 р. у с. Деньги Золотоноського р-ну Чер-
каської обл. від Вербикишки Михайла Михайловича,
1937 р. н.; Зап. 5.06.2008 р. у с.`Хильки Корсунь-
Шевченківського р-ну Черкаської обл. від Гурця Степа-
на Омеляновича, 1923 р. н.; Зап. 9.06.2008 р. у с. Квіт-
с. 63] тощо. Широко відомі вони й у районі Карпат
(Гуцульщина, східна Бойківщина, Покуття, Підгір’я)
[1, с. 41; 12, с. 34, 42—43; 15, с. 72, 80; 18, с. 228;
42, s. 52—53; 43, s. 37]. Слід зазначити, що опіч-
ки, основу яких становили три—чотири стовпи діа-
ки Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл. від
Максименка Івана Макаровича, 1936 р. н.
Формування опіччя; с. Березове Рокитнівського р-ну Рів-
ненської обл.
Роман РаДОвИЧ280
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
метром 20—30 см, вкопані по кутах печі таким чи-
ном, що вони виступали над поверхнею грунту на
40—60 см, широко використовували на півночі Русі
(у лісовій зоні) вже у ХІІ—ХІІІ ст. Простір між
стовпами заповнювали дошками чи плахами, укла-
деними на ребро і закріпленими у пазах стовпів [24,
с. 155]. Причому порожнину опічків могли заповню-
вати глиною чи каменями або залишати порожнис-
тою (в останньому випадку, як вважають вчені, таке
порожнисте опіччя використовувалось для господар-
ських потреб) [24, с. 155]. Зауважимо, що як у др.
пол. Х—ХІ ст., так і в ХІІ—ХІІІ ст., у південно-
східній частині лісової зони у східних слов’ян зустрі-
чались печі, підняті на стовпах над підпічною ямою
[24, с. 153, 155]. Згадок про побутування подібних
печей на Поліссі не маємо, натомість на Покутті ві-
домі печі з підпічною ямою («пивницею»), завглиб-
шки «в шию», де зберігали запас картоплі «на зиму»
(сс. Джурків, Угорники Коломийського р-ну Івано-
Франківської обл.) 31.
Доволі поширеними на Поліссі були зрубні опіч-
ки у вигляді зруба-двостінка: окремі «дерев’яки» сті-
нок врубували одним кінцем у відповідні стіни хати
(напільну або порогову), другі ж їх кінці, у зовніш-
ньому куті опічка зв’язували «в замок» («в чистий
угол» без випусків торців) 32. Споруджували їх пе-
реважно з дубової деревини, чи «стрижневої» сосни
(у другому вападку нижній вінець також старались
виготовляти з дуба). Широке побутування таких
опічків у кін. ХІХ — пер. пол. ХХ ст. на теренах
Полісся засвідчує значний польовий та джерельний
матеріал [6, с. 284; 44, s. 166; 46, s. 232]. Відомі
вони у Волинській (сс. Серехів Ман., Полиці, Ви-
дричі, Бузаки, Хотешів, Полиці К.-Каш.), Рівнен-
ській (сс. Ромейки, Великі Цепцевичі, Хіноча,
Луко, Березино, Городок Волод.; Морочне, При-
кладники, Лотниця, Річиця, Радове, Нобель, Ви-
чівка, Острівок, Ниговиці, Омит Зар.; Познань,
Березове Рок.; Любиховичі, Кричильськ, Цепце-
вичі Сар., Вільне, Літвиця, Залужжя, Великі Озе-
ра, Купове, Смородськ, Селець, Городище, Будим-
31 Зап. 05.07.2013 р. у с. Джурків Коломийського р-ну
Івано-Франківської обл. від Германа Василя Петро-
вича, 1949 р. н.; Зап. 06.07.2013 р. у с. Угорники Ко-
ломийського р-ну від Литвинчин Розалії Федорівни,
1939 р. н.
32 Здебільшого фіксуємо кутові врубки типу «риб’ячий
хвіт» чи чистий замок «у пів дерева». Натомість у с По-
лиці (К.-Каш. Вол.) обстежено опічок, складений із
трьох «дилин», з використанням кутової врубки типу
«чистий замок з відкритим прямим зубом»; місцева на-
зва — «в польський замок» або — «в тризуб».
Формування опіччя; с. Бишляк Володимирецького р-ну
Рівненської обл.
281Поліська піч: специфіка формування опіччя
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
ля Дубр.), Житомирській (с. Копище Ол.), Київ-
ській (сс. Ладижичі, Теремці, Паришів, Куповате,
Машеве, Страхосілля, Зимовище, Крива Гора, Крас-
но, Черевач, Старі Шепеличі Чор.; Страхоліссся
Ів.), Чернігівській 33 областях. Побутували зрубні
опічки на Поліссі Білорусі (Річицьке Полісся [46,
s. 232], Мозирщина [6, с. 284], с. Гдинь Брагин-
ського р-ну Гомельської обл. 34 тощо), а також на
Брянсько-Жиздринському Поліссі [3, с. 258]. Зруб-
ні опічки були характерними для печей Білорусі [2,
с. 55], північної (лісової) смуги Росії [3, с. 258].
Хоча окремі дослідники поліського житлобудівни-
цтва зрубну конструкцію опічків вважають більш піз-
ньою [5, с. 308], в археологічних матеріалах печі, під-
няті на зрубчиках, вугли яких з’єднані «в лапу» (без
остатку), на півночі тогочасної Русі (на Волзі та Дес-
ні) відомі з ХІІ—ХІІІ ст. [24, с. 155].
На теренах Полісся зустрічалось кілька конструк-
тивних різновидів зрубних опічків. Передовсім, як
уже згадувалося, зрубну конструкцію могла мати
лише верхня частина опіччя (над настилом), запо-
внена глиною, піском тощо, яка творила «черінь».
Такий зруб могли підтримувати кілька (1—6) стовп-
ців (сс. Машеве, Страхосілля, Зимовище, Крива
Гора, Красно, Черевач, Старі Шепеличі Чор. Київ.,
Городок Волод., Познань Рок. Рів.), один—
чотири камені чи дві паралельні до порогової стіни
підвалини (сс. Березове Рок. Рів., Луко, Березино,
Городок Волод. Рів.). У першому випадку стовпці
могли вкопувати у землю (сс. Машеве, Красно,
Страхосілля Чор. Київ.) чи встановлювати на дубо-
ві підвалини, які одним кінцем з’єднувались у замок,
а другим врубувались відповідно у тильну і порого-
ву стіни (сс. Старі Шепеличі, Машеве, Зимовище,
Крива Гора Чор. Київ.). Такий зруб міг бути підня-
тий над поверхнею долівки на 40—50 см (сс. Ста-
рі Шепеличі, Машеве Чор. Київ.) чи лише на 15—
25 см (сс. Луко, Городок, Березино Волод. Рів.).
«Кучка» на кури в цих випадках розташовувалась
під подом печі між підвалинами чи стовпцями, а без-
33 Піч на зрубному опічку експонується у хаті кін. ХІХ —
поч. ХХ ст. із с. Мамекіне (Новоград-Сівер. Чер.) у
Національному музеї народної архітектури та побуту
України (м. Київ).
34 Зап. 4.09.1997 р. у с. Гдинь Брагинського р-ну Гомель-
ської обл. (Білорусь) від Гóзела Андрія Васильовича,
1925 р. н.
посередньо над подком у передній стінці зруба, звер-
неній до віконної стіни, зчаста влаштовували нішу
на дрова чи посуд: у нижній частині зруба прорубу-
вали отвір, а за ним у порожнину опічка (перед тим
як її засипати грунтом) закріплювали коробку з до-
щок (своєрідний ящик). Інколи нішу ділили на дві
частини: в одній зберігали дрова, в іншій — горш-
ки, чавунці тощо.
Проте доволі часто опіччя повністю було викона-
не у зрубній техніці. Таке опіччя представляло со-
бою зруб-двостінок, встановлений безпосередньо на
землі чи на фундаменті, який не виступав понад по-
верхнею долівки [6, с. 284; 44, s. 166; 46, s. 232].
Висота таких опічків дорівнювала приблизно 0,8
(сс. Любиховичі Сар., Городище Дубр. Рів.) —
1,0 м [6, с. 284]. Ось як описував спорудження
зрубного опічка на Річицькому Поліссі Чеслав Піт-
кевич: «Будують його завжди в куті хати при две-
рях з лупаних дощок, повертаючи їх облим боком до
середини. Від входу в ньому знаходиться прямокут-
ний отвір, такий завбільшки, щоб в нього можна було
вільно вповзти. В одному куті опіччя зав’язують
зруб, другі кінці вінців запускають в стіни. Зверху
накривають лупаними дошками» [46, s. 232]. Такий
зруб-двостінок на висоті приблизно 0.4—0,6 м 35
(«в коліно») перекривали дерев’яним (зазвичай ду-
бовим) настилом із коленого дерева. Нижня части-
на залишалась порожнистою (тут влаштовували
«кучку»), а верхню засипали грунтом і вибивали че-
рінь (сс. Будимля, Залужжя, Великі Озера, Віль-
не, Купове, Літвиця, Смородськ, Селець Дубр., Ро-
мейки, Великі Цепцевичі, Хіночі Волод., Вичівка,
Омит, Острівок, Радове, Річиця, Морочне, Ниго-
виці, Нобель, Лотниця, Прикладники Зар., Кри-
чильськ, Любиховичі, Цепцевичі Сар. Рів.; Сере-
хів Ман. Вол.; Теремці, Паришів, Куповате, Старі
Шепеличі, Страхосілля, Стечанка, Кошовка Чор.,
Луб’янка Пол., Страхолісся Ів. Київ. та ін.). У пе-
редній стінці опіччя (між підвалиною і першим він-
цем) прорубували невеликий отвір, через який у
35 Відповідно до наших матеріалів зруб перекривали на
висоті: 0,4—0,6 м — с. Вільне (Дубр. Рів.); 0,5 м —
сс. Ромейки, Великі Цепцевичі, Хіночі Волод., Річиця
(Зар. Рів.); Купове (Дубр. Рів.); 0,5—0,6 м — с. Лот-
ниця (Зар. Рів.); 0,6 м — с. Кричильськ (Сар. Рів.);
0,32; 0,47 м — с. Крива Гора (Чор. Київ.); 0,48 м —
с. Старі Шепеличі (Чор. Київ.); 0,53 м — с. Луб’янка
(Пол. Київ.).
Роман РаДОвИЧ282
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
«кучку» заходили кури. Зчаста верхню частину зру-
ба дещо (на 0,3—0,4 м) виносили на консольно ви-
пущених вінцях поза нижню: з боку припічка
(сс. Стечанка, Зимовище Чор. Київ.), запічка
(с. Старі Шепеличі, Красно, Страхосілля Чор.
Київ.) чи припічка і запічка (с. Крива Гора Чор.
Київ.). Варто звернути увагу, що у багатьох випад-
ках поперечні вінці (на яких лежав настил подка)
дещо (на 10—15 см) випускали поза зруб — на них
опиралась конструкція «полу» (лежанки). Трапля-
лось, що підвалина печі (яка йшла вздовж житлово-
го приміщення) була спільною й для «полу»: її вру-
бували у порогову і причілкову стіни житлової кім-
нати (с. Луб’янка Пол. Київ.).
Траплялись печі, у яких внутрішню порожнину
зруба повністю заповнювали піском, глиною тощо
(сс. Борутино, Виступовичі, Піхоцьке Овр. [33,
с. 130], Копище Ол. Жит.; Городище Дуб., Люби-
ховичі Сар. Рів.; Теремці, Зимовище Чор. Київ.).
У зрубі інколи влаштовували неглибоке підпіччя (ви-
різали отвір і вставляли дерев’яний «ящик»). Пока-
зово, що невисокі платформи у вигляді зруба-
чотиристінка подібної конструкції поліщуки вико-
ристовували також у тимчасових житлах для
розведення відкритого вогнища (Овруччина) [27,
с. 56]. Слід зауважити, що у деяких районах Поліс-
ся зрубну конструкцію при спорудженні опічків ви-
користовували ще у 1960—1970-х рр. (сс. Великий
Карогод Чор., Луб’янка Пол. Київ.; Березино, Го-
родок Волод. Рів.). Проте зазвичай зрубною роби-
ли лище нижню (порожнисту) частину опічка («куч-
ку»), натомість вище настилу (для заповнення «че-
реня») викладали два бортики із сирої чи випаленої
цегли, встановленої на ребро.
Зустрічався на Поліссі й дещо відмінний кон-
структивний варіант дерев’яного опіччя. Зокрема, у
с. Лучанках (Овр. Жит.) основою опіччя були дві
дерев’яні стінки, у яких один кінець вінців врубува-
ли у стіну (напільну чи порогову), а другий — за-
водили у паз дубового чи соснового стовпа, закопа-
ного у зовнішньому куті печі [33, с. 130]. Порож-
нину зруба заповнювали утрамбованою «сивою»
глиною, а у зрубі влаштовували нішу — «кучку» для
дров (зверху її перекривали дошкою, яка була осно-
вою для припічка) [33, с. 130]. Такі ж у конструк-
тивному сенсі опічки зводили й у селах Борутині та
Виступовичах цього ж району [33, с. 130]. Печі на
опічках аналогічної конструкції (із кутовим стовпом)
побутували також на теренах Білорусі [11, с. 145].
Опічки споруджені «… з дощок, покладених на ре-
бро і заведених в пази кутових стовпів», відомі у
житлобудівництві східних слов’ян (у лісовій зоні) ще
з ХІІ—ХІІІ ст. [24, с. 155]. Зокрема, на тогочас-
ному поселенні біля м. Слонім (Білорусь) «в основі
печей, як правило, закопаний масивний стовп, в пази
якого заведені дошки, покладені горизонтально на
ребро і закріплені другим кінцем у стіні» [24, с. 95].
Подібні опічки відомі із синхронних археологічних
матеріалів інших слов’янських поселень лісової зони
(Мінськ, Новогрудок, Полоцьк, Торопець, Москва,
Новгород) [24, с. 155].
Як вже зазначалось, спорудження опічка завер-
шувалось влаштуванням на ньому «черіні» — осно-
вної робочої поверхні печі, на якій згоряло паливо,
випікався хліб, в горшках чи чавунах готувались
страви. Передовсім зауважимо, що лексему «черінь»
поліщуки вживали у кількох близьких значеннях:
нею номінували основну робочу поверхню, лише
верхній шар (приблизно 10 см) опічка чи (у печах із
порожнистою «кучкою») під «черінню» розуміли
усю вбиту із глини та інших матеріалів частину над
дерев’яним настилом (разом з тим її, як і сам настил,
могли називати «подком» 36) 37. Матеріал, з якого ро-
били черінь, і конструкція останньої певною мірою
залежали від конструкції опіччя [33, с. 130].
У дерев’яних опічках (із порожнистим підпіччям)
два їх зовнішні краї над настилом («подком») об-
межували дерев’яними бортиками (у новіших печах
бортики мурували із сирої чи випаленої цегли 38). За
словами старожилів висота бортиків, здебільшого,
коливалась у межах 20—40 см: 30 см (с. Білокоро-
вичі Ол. Жит., Черевач Чор. Київ.), 40 см (сс. Ста-
рий Чорторийськ Ман. Вол., Степангород Волод.
36 Відповідно до даних О. Харузіна, термін подъ трапля-
ється вже у писемних джерелах ХІ ст. «в розумінні низу,
підставки, піддержки», а в ХVІ ст. — «в розумінні ви-
стилки печі, на яку кладуть дрова» [37, с. 197].
37 Крім того, лексему «черінь» дуже часто поліщуки вжи-
вали для означення верхньої площини печі (над склепін-
ням).
38 Інколи при перебудові старих печей цегляними бортика-
ми замінювали старі дерев’яні чи дещо (на 5—10 см) на-
рощували їх (сс. Угриничі Любеш. Вол.; Березове Рок.,
Степангород Волод., Велике Вербче, Тутовичі Сар. Рів.
та ін.).
283Поліська піч: специфіка формування опіччя
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
Рів.). Такий стан речей підтверджують й наші об-
мірні матеріали 39. Приблизно такою ж заввишки ро-
били черінь в опічках подібної конструкції у регіоні
Карпат (Гуцульщина) 40. Необхідно відзначити ще
одну особливість такого опіччя: у давніших печах
конструкція «череня» становила єдине ціле із кон-
струкцією припічка. Рідше траплялось, що у кон-
структивному сенсі єдине ціле із черінню і припіч-
ком також становив і запічок (сс. Березове Рок. Рів.;
Рудня Карпилівська Сар. Рів.; Машеве, Старосіл-
ля, Крива Гора, Зимовище, Кошовка, Старі Шепе-
личі Чор. Київ.; Луб’янка Пол. Київ. та ін.).
Своєрідну скриню, обмежену бортиками і стіна-
ми хати (пороговою та тильною), заповнювали гли-
ною, піском, дрібним камінням тощо. Проте, при
будь-якій конструкції, верхній шар (5—10 см) за-
звичай «виліпували» з глини (власне його й назива-
ли «черінню» у вузькому розумінні). Проте вже у
кін. ХІХ ст. 41 поверхню черені часто встеляли ша-
ром з цегли-сирівки («сирого кірпіча») 42. Пізніше
39 Висота засипу черені (подка, заповненого глиною) у
дерев’яних опічках (настил + черінь) становила: 0,57 м
(0,48 м — чиста): с. Березове (Рок. Рів.); 0,46 м
(0,4 м — чиста), 0,39 м (0,33 м — чиста), 0,36 м,
0,16 м: с. Крива Гора (Чор. Київ).; 0,35 м (0,29 м —
чиста), 27,5 м: с. Старі Шепеличі (Чор. Київ.); 0,35 м
(0,29 м — чиста), 0,34 м (0,27 м — чиста), 0,43 м:
с. Машеве (Чор. Київ.); 0,26 м: с. Старосілля (Чор.
Київ.); 0,36 м: с. Зимовище (Чор. Київ.).
40 Висота засипу черені (висота побічниць: настил + че-
рінь): 0,26 м, 0,27 м — с. Снідавка Косівського р-ну
Івано-Франківської обл.; 0,25 м — с. Буковець, 0,18 м,
0,27 м — с. Криве Поле Верховинського р-ну Івано-
Франківської обл. [12, с. 53, 55, 60, 62, 64]; 0,24 м,
0,26 м, 0,3 м — с. Космач Косівського р-ну Івано-
Франківської обл.; 0,3 м — з с. Криворівня Верховин-
ського р-ну Івано-Франківської обл.; 0,3 м — с. Са-
джавка Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл.
(польові обміри автора).
41 У кін. ХІХ — на поч. ХХ ст. на основній території По-
лісся сира цегла вже доволі широко використовувалась
у печебудівництві [9, с. 93; 25, с. 151; 36, с. 240; 46,
s. 233].
42 «Сирий кірпіч» господарі виготовляли самі заздале-
гідь — два-три тижні наперед. До попередньо завезе-
ної глини додавали піску у пропорції: ¾ глини, ¼ піску
(добавка піску запобігала утворенню тріщин) та житньої
чи пшеничної полови. У глину заливали воду і вимішува-
ли кіньми. Коли у господарстві не було коня, для цього
скликали «толоку» і вимішували («товкли») розчин нога-
ми. Робота супроводжувалась жартами, співами («коли
товкли ногами — співали»). Зазвичай розчин «замішу-
«сирівку» замінила випалена цегла («пальонка»), а
у 1940— 1950-х рр. — цегла вогнетривка («огнеу-
порний кірпіч», «кірпіч-жалізняк»). Сиру цеглу
вкладали «плазом» («палазма») на глиняному чи
глиняно-піщаному (2/3 частини глини, 1/3 — піс-
ку: с. Городещина Пол. Київ.; відро глини і полови-
на відра піску: с. Гірки Любеш. Вол.) розчині. Звер-
ху її замащували («заливали») глиною (сс. Великі
Цепцевичі Волод. Рів.; Біловіж Рок. Рів.; Мало-
вали» впродовж 2—2,5 годин. «Толока» завершувалась
«могоричем» («як збили — пили могорич»). Цеглу-
сирівку форматували у спеціальних дерев’яних «формах»
(«скриньках»). Її виймали з «форми» й просушували у
затінку під навісом впродовж двох—трьох тижнів (за-
лежно від погодних умов). При просушуванні цеглини
вкладали на ребро («на руба») таким чином, щоб вони
не торкались одна одної (Зап. 23.09.1994 р. у с. Горо-
дещина Поліського р-ну Київської обл. від Дідківського
Петра Марковича, 1931 р. н.).
Формування опіччя; с. Крива Гора колишнього Чорно-
бильського р-ну Київської обл.
Роман РаДОвИЧ284
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
глумчанка, Кривотин, Сергіївка, Середи, Кочичине
Єм. Жит. та ін.), проте часто цього не робили: щі-
лини між окремими цеглинами просто «втирали» піс-
ком (с. Бузаки К.-Каш. Вол.).) чи навіть попелом
(с. Великі Цепцевичі Волод. Рів.).
У деяких населених пунктах респонденти твер-
дять, що «старі люди» черінь споруджували («ви-
бивали») лише з глини (сс. Ворокомле, Качин К.-
Каш. Вол.; Хіночі Волод., Ниговиці Зар., Вільне
Дубр. Рів.; Блідча Ів., Черевач Чор. Київ. та ін.).
Скажімо, у селі Вільне (Дубр. Рів.) на дерев’яний
«подок» насипали «добре вимішану глину» і вбива-
ли її, скроплюючи водою, знову ж у селі Качин (К.-
Каш. Вол.) «зверху бруси [настилу] змазували [рід-
кою] глиною і [по цьому] накладали і вибивали гли-
ну». На «столь» (настил) накладали 30 см глини й
у с. Черевач (Чор. Київ.) — це була «черінь». По-
верхню такої черені вирівнювали дощечкою і «зма-
зували» рідкою глиною. Траплялось, що по глині
встеляли шар сирівки 43.
Одначе, у більшості випадків конструкція черіні
була складнішою (кількашаровою). Часто при цьо-
му застосовували ще й піщану засипку (10—15 см).
У селі Старий Чорторийськ (Ман. Вол.) черінь ро-
били наступним чином: спершу на дерев’яний «під»
насипали шар (5—6 см) глини (вбиваючи її), потім
10 см піску, а по ньому — знову шар вбитої глини
(25 см), зверху поверхню вигладжували глиняним
розчином 44. У с. Велике Вербче (Сар. Рів.) перед
тим як засипати пісок (10—15 см), дерев’яний «по-
док» попередньо промащували глиняним розчином,
«щоб не сипався пісок». «Доски подка змазували глі-
ною, насипали шар піску» і зверху знову «змазува-
ли гліною» у с. Ромейки (Волод. Рів.). Подібним чи-
ном влаштовували «черін» і у селах Осова, Літвиця,
Будимля (Дуб. Рів.), Ілінці (Чор. Київ.), Острівок
(Зар. Рів.) та ін. Траплялось, що перед заповненням
черені піском на дерев’яний настил вкладали «берес-
ту» (с. Кочичине Єм. Жит.). У с. Сошично (К.-Каш.
Вол.) дошки настилу спершу «змазували» глиною,
викладали бортики з «кірпіча-сирівки», всередину
засипали пісок, а зверху з «сирівки на глині виклада-
ли черень». Так і у с. Омит (Зар. Рів.): «Черен ро-
билі: гліною мастили подок, засипали пісок, залива-
ли гліну і клали кірпіч». Подібним чином (змазаний
43 «[Опічок] встеляли досками чи [коленим] деревом,
вбивали гліну і робили черінь з кірпіча» (с. Залужжя
Дубр. Рів.); «Зверху [на опічок] — колені доски, за-
ливали глиною і ложили кірпіч» (с. Селець Дубр. Рів.),
«На подок накладали глини і з цегли викладали черінь»
(с. Морочне Зар. Рів.), «Черінь — з кірпіча-сирівки…
під цим — глина під низ» (с. Радове Зар. Рів.), «Перше
десять сантиметрів глини, а по глині викладали кірпіч»
(с. Малі Телковичі Волод. Рів.), «На подок — глина і
пальоний кірпіч» (с. Нобель Зар. Рів.).
44 Зап. 9.07.2011 р. у с. Старий Чорторийськ Маневиць-
кого р-ну Волинської обл. у Чеп Григорія, 1934 р. н.
Формування опіччя; с. Гірки Любешівського р-ну Волин-
ської обл.
285Поліська піч: специфіка формування опіччя
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
глиною «подок», вал піску та «кірпіч») черінь вла-
штовували й у багатьох інших населених пунктах
(сс. Угриничі Любеш. Вол.; Комори Зар. Рів.; Ве-
лике Вербче Сар. Рів.; Березове Рок. Рів.). Нерід-
ко у конструкцію череня входило й дрібне каміння.
Наприклад, у с. Ростань (Шац. Вол.) по настилу із
коленого дерева засипали глину і вкладали каміння.
Зверху по каменях «заливали» глиняний розчин і ви-
рівнювали (загладжували) його. З «мєлкої щебйон-
ки і глини» споруджували черінь і у с. Червона Во-
лока (Луг. Жит.). Аналогічним був спосіб, вжива-
ний у с. Майдан (Ол. Жит.): «На настил набивали
глину і з зернокрупнистого каменя робили черінь;
зверху [черінь] гладили глиною» 45. Дещо складні-
шою у конструктивному сенсі була черінь у с. Сере-
хів (Ман. Вол.): дерев’яний подок промащували гли-
ною й насипали шар піску, по цьому ішов шар
(6—7 см) «каменя з поля» (креміню). Камінь до-
бре утрамбовували і заливали розчином глини з піс-
ком (1/4—1/5 частини піску), а зверху викладали
шар сирівки. У с. Великі Цепцевичі (Волод. Рів.) під
«черін» клали польове каміння, «щоб краще пекло»,
по камінні — «кірпіч», а зверху — заливали глиною.
У новіших печах с. Сошично (К. Каш. Вол.) на про-
мащену черінь спершу «засипали пісок і трохи камін-
ня», а по цьому викладали «сирівку» («сирий кір-
піч»). У с. Полиці (К.-Каш. Вол.) на дерев’яний по-
док накладали дрібне каміння і «вирівнювали»
(присипали) його піском. По цьому «на чистому піс-
ку» із «сирівки викладали черінь». Зверху шви (між
цеглинами) засипали («втирали») попелом. «Черін»
робили з глини та каменю у с. Білокоровичі (Ол.
Жит.). Подібну конструкцію фіксуємо й у с. Річиця
(Зар. Рів.): «насипали пісок, щебйонку, заливали
розтвором глини і клали кірпіч». У с. Степангород
(Волод. Рів.) для заповнення порожнини викорис-
товували глину, пісок, будівельне сміття (камінці,
шматки цегли), зверху ж це все вирівнювали гли-
ною 46. Подібно й у с. Кричильськ (Сар. Рів.) «по
досках подка накладали глину, куски каменя, кірпі-
ча, насипали пєсок і з цегли-сировки викладали че-
45 Зап. 14.07.1997 р. у с. Майдан Олевського р-ну Жи-
томирської обл. від Філоненка Дмитрія Івановича,
1919 р. н.
46 Зап. 6.08.2009 р. у с. Степангород Володимирецького
р-ну Рівненської обл. від Мельника Романа Дмитрови-
ча, 1939 р. н.
рінь». Інколи у конструкцію входило бите скло: «На
пісок накладали скло, а по цьому [викладали] черіня
з кірпіча» (с. Прикладники Зар. Рів.). У с. Андріє-
вичі (Єм. Жит.) верх опічка засипали битим склом,
заливали глеєм, вкладали цеглу, а поверхню знову за-
ливали глеєм і вирівнювали. Дещо інакше черінь ро-
били у с. Неділище (Єм. Жит.): «По досках зали-
вали глей, по цьому насипали камінці та скло». Звер-
ху знову давали розчин глею і «кірпіч», а по цьому
«гладили глиною». Місцями до глини, що ішла на
«черінь», додавали сіль, «щоб укріпляло глину»
(с. Думинське Овр. Жит.), «щоб вона швидко не ви-
сипалась, не вигорала» (с. Яжберень Нар. Жит.) [33,
с. 131]. Траплялось, що «в черінь вмазували череп’я
з горшків» (с. Норинськ Овр. Жит.) [33, с. 131]. Із
зволоженої глини, «битого скла та череп’я горшків»
черінь «збивали» й пічники у с. Поляни (Берез.
Рів.) 47. Варто зауважити, що використання при вла-
штуванні подка каміння битої кераміки шороко відо-
ме у печебудівництві східних слов’ян із давньорусь-
кого часу (ХІІ—ХІІІ ст.) [24, с. 154]. Проте, як від-
значають дослідники, бита кераміка зазвичай
притаманна для лісостепової частини, у лісовій сму-
зі вона практично не траплялась [29, с. 71].
Очевидно, доволі архаїчною була черінь у кон-
струкції якої використовували дерен. Скажімо, у
с. Біловіж (Рок. Рів.) безпосередньо на «плашки»
настилу вкладали шар «ражі» (дерну) кореневищем
вверх, насипали трохи піску, а вже по цьому з каме-
ня «мурували черінь», яку зверху промащували ша-
ром глини 48. Подібну конструкцію застосовували й
у с. Лотниця (Зар. Рів.): зверху (на невисокому зру-
бі) встеляли дерев’яний «подок», на подок «ложи-
ли дерняк», заливали глиною і викладали «черінь з
кірпіча». Слід відзначити, що у вказаному регіоні
дерен широко використовували при утепленні стелі
житлових приміщень [22, с. 97, 104—105; 23,
с. 424—425]. При цьому респонденти часто наго-
лошували на теплоакумулюючих властивостях такої
прокладки (сс. Радогоща Луг Жит., Буки Мал.
Жит.) [22, с. 105]. Показово, що місцями (с. Малі
Телковичі Волод. Рів.) дерен також вживали місце-
47 Зап. 27.07.2013 р. у с. Поляни Березнгівського р-ну Рів-
ненської обл. від Радіона Павла Андрійовича, 1941 р. н.
48 Зап. 12.08.2006 р. у с. Біловіж Рокитнівського р-ну
Рівненської обл. від Таргонського Михаїла Матвійовича,
1938 р. н.
Роман РаДОвИЧ286
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
ві «плесаки» (лісосплавники) при влаштуванні осно-
ви для відкритого вогнища («горна») на плотах 49.
Зустрічались на Поліссі також й монолітні опічки.
Зазвичай їх вважають новішими — такими, що при-
йшли на зміну дерев’яним (сс. Ремчиці Сарн., Япо-
лоть Кост. Рів. та ін.). Відповідно до джерельних та
польових матеріалів, на основній території Полісся
такі опічки поширились в основному у др. чв. —
др. пол. ХХ ст. Одначе у деяких місцевостях (осо-
бливо у південних районах Середнього Полісся) мо-
нолітні опічки почали споруджувати принаймні з
поч. ХХ ст. (а, можливо, й раніше — у кін. ХІХ ст.).
За твердженням старожилів із низки сіл (сс. Городе-
щина, Буда Вовчаківська, Фабриківка Пол. Київ.;
Столінські Смоляри Любомл. Вол.; Недашки, Буки
Малин. Жит., Макалевичі Радом. Жит., Вигів Ко-
рост. Жит. та ін.) давні печі (як опіччя, так і топочну
камеру) споруджували повністю з глини. Це ж під-
тверджують й матеріали інших дослідників, здобуті в
окремих населених пунктах Овруцького (сс. Пока-
лів, Мала Чернігівка, Ігнатпіль, Красилівка) та На-
родицького (сс. Новий Дорогинь, Селець, Яжборень,
Закусили, Давидки, Клочки) р-нів Житомирщини
[33, с. 128—129]. Слід зауважити, що монолітні опіч-
ки більше поширення (й більш давню традицію) мали
у лісостеповій частині України, де у кін. ХІХ — на
поч. ХХ ст. вони були звичним явищем [4, с. 104].
Зауважимо, що ще у ХІІ—ХІІІ ст., на відміну від пе-
чей лісової зони (піднятих на дерев’яному опічку), в
українському лісостепу дерев’яні опічки траплялись
доволі рідко [24, с. 154—155], але інколи вже тоді
печі стояли на материкових останцях (20—30 см),
висота яких в окремих випадках могла досягати 50—
60 см [24, с. 154]. П. Раппопорт вбачає найбільш
суттєву різницю глинобитних печей ХІІ—ХІІІ ст. лі-
сової і лісостепової зони «…в тому, що коли глино-
битні печі лісової зони часто бувають поставлені не на
рівень підлоги, а значно підняті вище неї, причому,
коли на Середньому Подніпров’ї такий підйом печей
досягали, встановлюючи їх на материкових останцях,
то на півночі для цієї мети споруджували спеціальні
дерев’яні опічки» [24, с. 154].
Для влаштування глинобитного опіччя («фунда-
менту печі») в кутку житлового приміщення між по-
49 Зап. 30.07.2009 р. у с. Малі Телковичі Володимирець-
кого р-ну Рівненської обл. від Мандзіка Федора Івано-
вича, 1927 р. н.
роговою і тильною стінами споруджували опалубку
(встановлювали два міцні дерев’яні щити), яка разом
зі стінами утворювали своєрідну «скриню». Всере-
дину опалубки шарами (приблизно 20—30 см) за-
сипали глину і вбивали її, попередньо дещо скроплю-
ючи водою (с. Верхи К.-Каш. Вол.) 50. Для опіччя
(як і самої печі) вживали «руду (червону) глину»
(сс. Новий Дорогинь, Клочки Народ., Красилівка
Овр. Жит. [33, с. 129], Кухарі Ів., Городещина Пол.
Київ.), «червонуватий глей» (с. Вигів Корост. Жит.).
У с. Городещина (Пол. Київ.) респонденти зазнача-
ють, що «інша глина не піде; сіра глина розсипаєть-
ся». Натомість у с. Рудня-Вересня (Чор. Київ.)
«п’єч вибивали з глею — крепшої глини чорного ко-
льору». Місцями до глини додавали трохи піску (три
частини глини й одна піску): сс. Буда Вовчаківська
(Пол. Київ.), Столінські Смоляри (Любомл. Вол.).
За даними респондентів, на глинобитний фундамент
печі, у середньому, ішло «два вози глини» (сс. Мала
Фосня Овр. Жит. [33, с. 129], Городещина Пол.
Київ.). Для вбивання глини використовували дерев’яні
інструменти різних конструкцій: «довбешки» (сс. Ку-
харі Ів. Київ.), «кльоваки» (сс. Новий Дорогинь,
Клочки Народ. [33, с. 129]) чи «прачі» (с. Краси-
лівка Овр. [33, с. 129]) 51. У двох останніх випадках
50 Детальнішу інформацію стосовно спорудження глинобит-
ного «фундаменту» нам вдалося здобути у с. Городещина
(Пол. Київ.). Пічник («пічнік закапьорщик») розмічав
майбутню піч, по периметру забивав у землю «кулки»,
закріплював до них дошки опалубки (на висоту до 1 м).
У той куток насипали глину, примочували її водою і зби-
вали. Для збивання такого фундаменту (на «закладчину
печі») скликали «толоку», на яку сходились сусіди, ро-
дичі (7—8 чоловік). Глину вбивали «товкачами». Цей
процес проходив впродовж кількох днів. Вбивали шар
30—40 см, впродавж тижня він постояв, просох, тоді
вбивали наступний шар і т. д. Глину у процесі вбиван-
ня змочували. Ознакою того, що шар глини достатньо
вбитий, були каплі води, що виступали на його поверхні
(«коли на фундаменті зверху водичка блистить»). Під
час «закладчини печі» робітники співали пісень та «при-
казували хазяїнові, щоб велося» в господарстві. Кожного
дня робітників вгощали чаркою горілки, а на завершення
(«коли збили фундамент») робили дещо більшу гостину.
Як завершили вбивати глину, на «фундамент печі сипали
стопку свяченої солі, бо стіни можуть згоріти». Коли за-
прошували сусідів на «закладчину печі», ті обов’язково
приходили, бо відмовити вважалось гріхом (Зап. у с. Го-
родещина Поліського р-ну Київської обл.).
51 «Довбешка» («бáба», «бабýшта», «дóвбня», «довбéшка»,
«товкáч», «товкáчка», «трамбóвка») — обрізок колоди
287Поліська піч: специфіка формування опіччя
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
(при збиванні фундаменту «прачем» та «кльоваком»)
дерев’яну опалубку виводили поступово: встановлю-
вали стовпи, вкладали із двох боків по дошці, заси-
пали глину і вбивали до рівня верхнього краю дошки.
Потім вкладали дві наступні дошки, засипали глину,
вбивали і т. д. (с. Буки Мал. Жит.).
Монолітні опіччя могли влаштовувати й інакше:
спершу споруджували дві зовнішні стінки, а порож-
нину між ними і стінами хати заповнювали піском,
глиною, камінням тощо. Такі стінки могли бути гли-
нобитними (сс. Бабиничі Нар. Жит. [33, с. 129]
Вовчків Пол. Київ.), вимурованими з каменя, сирої
чи випаленої цегли. У с. Бабиничі під стінками вла-
штовували фундамент, «щоб не було осадки»: у до-
лівці прокопували Г-подібну траншею (завширшки
і завглибшки 40 см), яку заповнювали «бутовим»
камінням на рідкому глиняному розчині. На цьому
фундаменті влаштовували опалубку з дерев’яних щи-
тів, порожнину якої втрамбовували глиною [33,
с. 129]. Проте частіше стінки вимуровували із цегли-
сирцю на суміші «глею з пєском»: с. Великий Мидськ
Кост. Рів.). Наприклад у с. Буда-Варовичі (Пол.
Київ.) при сапоружженні «пуднужжя печі» спершу
робили «квадрат (чотиристінок. — Р. Р.) з сирув-
ки», заввишки 70 см, після чого внутрішню порож-
нину «засипали землею» і вбивали. Подібним чином
опіччя споруджували й у сс. Князівка (Берез. Рів.),
Великий Мидськ (Кост. Рів.), проте тут вимурову-
вали лише дві зовнішні стінки. Причому у першому
випадку порожнину заповнювали вбитою «землею»,
а у другому — «пєском».
На півдні Середнього Полісся зовнішні стінки (за-
втовшки 40 см) частіше вимуровували з місцевих по-
рід каменя 52 на глиняному («на глею») чи глиняно-
піщаному розчині (сс. Середи, Осова, Рудня Іванів-
завдовжки 0,5—0,6 м із двома вертикальними ручками;
використовували при вбиванні долівки, глинобитного
опіччя тощо. «Кльовак» («кльов», «клювáк», «меч») —
дерев’яний молотоподібний пристрій для вбивання долів-
ки, фундаменту печі; складається з ручки і загостреного
з одного боку молота. «Прач» — дощечка завтовщки
8—10 см з рівнолеглою ручкою; пристрій, який викорис-
товували для вбивання глиняних поверхонь.
52 Наприклад, у с. В’язівці (Нар. Жит.) для цього вживали
камінь-піщаник, у сс. Норинськ (Овр. Жит.) [33, с. 129],
Поляни, (Берез. Рів.) — граніт («гранітний камінь»). У
с. Осова (Єм. Жит.) респонденти підкреслюють, що на
стінки вживали кам’яні «плити», а не «камінь-кругляк».
ська, Кочичине, Малоглумчанка, Неділище, Рясне,
Кривотин, Андрієвичі, Березники, Сергіївка Єм.;
Червона Воля, Курчиця Н.-Вол.; Вигів Корос. Жит.,
Поляни, Хотинь, Балашівка, Маринин, Сівки Бе-
рез., Чабель Сар. Рів). Внутрішню порожнину та-
кого опіччя могли заповнювати піском, який засипа-
ли шарами, поступово дещо притрамбовуючи його
(сс. Бабиничі, В’язівці Нар. [33, с. 129], Кочичине
Єм., Червона Воля Н.-Вол. Жит.; Хотинь Берез.,
Чабель Сар. Рів.) чи «п’єском в перемішку з дріб-
ними камушками» (с. Рясне, Рудня Іванівська, Ко-
чичине Єм. Жит.). Інколи (сс. Малоглумчанка, Сер-
гіївка, Єм. Жит.) «на сухо» викладали «плоскі ка-
мінчики», а проміжки між ними (в міру вкладання
камінців) засипали піском. Подібно й у с. Хотинь
(Берез. Рів.): піском пересипали шари дрібного ка-
міння. Проте зчаста порожнину «збивали глиною»
(сс. Поляни, Балашівка, Маринин Берез. Рів.) чи
сумішшю глини та піску (с. Осова Єм. Жит.). Інко-
ли при використанні у заповненні опічка дрібного ка-
міння піщану присипку замінювали «рідким гле-
єм» — ним «заливали» шари каменя (шар камінців,
глей, шар камінців, глей і т. д.): сс. Малоглумчанка,
Сергіївка (Єм. Жит.), Вигів (Корос. Жит.), Хотинь
(Берез. Рів.). Місцями (с. Маринин Берез. Рів.)
респонденти старших вікових груп хоча й вважають
пісок добрим акумулятором тепла, твердять, що при
заповненні опічка краще використовувати глину,
оскільки «пєсок миші виносять». Траплялось, пічну
платформу («фундамент») повністю «мурували з ка-
меня на глею» (сс. Середи, Неділище, Кривотин,
Малоглумчанка Єм. Жит.). На сипких грунтах («пе-
ресипі») під таким опіччям (на усій полщі, яку воно
займало) влаштовували «підмурок» — заглиблений
у землю фундамент: викопували прямокутну яму за-
вглибшки в один метр, у неї до рівня поверхні землі
заливали глей 53 і вкидали каміння (сс. Кривотин, Ан-
дрієвичі, Малоглумчанка Єм. Жит.). Заглиблену у
землю частину називали «підмурок», а сам опічок
(від долівки до черені) — «підчерін» (с. Малоглум-
чанка Єм. Жит.). У с. Малоглумчанка Єм. Жит., де
вже у кін. ХІХ ст. виробляли черепицю, з неї нерід-
ко викладали «пудпіч» («мурували на глею»). Випа-
лену цеглу для влаштування бортиків опіччя почали
використовувати лише з сер. ХХ ст. Водночас вну-
53 На думку місцевого населення «глей дає осушку» (с. Ма-
логлумчанка Єм. Жит.).
Роман РаДОвИЧ288
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
трішнє заповнення опічка у такому разі практично
залишалось незмінним.
У нижній частині монолітних опічків теж влашто-
вували нішу («подпіч», «пудпічє», «грубочку»,
«грубку», «копочку», «кубашечку», «кучку»):
сс. Верхи К.-Каш. Вол., Курчиця Новоград-Вол.,
Осова, Рудня Іванівська, Кочичине, Малоглумчан-
ка, Неділище, Березники Єм. Жит. та ін. Для цього
у передній стінці (ще перед спорудженням опічка)
встановлювали опалубку (у вигляді дерев’яного ящи-
ка) чи на певній висоті опіччя перекривали дерев’яним
настилом. Траплялось, у фундаменті робили дві, а то
й три «грубки» — окремо для дров і посуду (с. Ко-
чичине, Неділище, Рудня Іванівська Єм. Жит.).
Як і всяке інше, монолітне опіччя завершувала «че-
рінь» (під «черінню» тут розуміли верхній шар опіч-
ка, завтовшки 10—15 см). При глинобитній конструк-
ції «фундамента», її, як правило, споруджували з цьо-
го ж матеріалу 54. Товщина глиняної черіні сягала
приблизно 10 см. Проте у кін. ХІХ — на поч. ХХ ст.
навіть при такій конструкції опічка черінь могли ви-
кладати з цегли-сирівки (с. Городещина Пол. Київ.).
На кам’яних опічках (як суцільних мурованих, так і
заповнених суммішю камення з піском чи глиною) че-
рінь влаштовували різним способом. Наприклад, у
с. Рясне (Єм. Жит.) її просто вирівнювали розчином
«глею». Це ж стосується й давніших печей у с. Мало-
глумчанка (Єм. Жит.), де черінь «замазували сивим
глеєм». У с. Середи (Єм. Жит.) «на черін заливали
глей, вкладали камінці і зверху вирівнювали глеєм».
Подібним чином влаштовували черінь й у інших селах:
«черін робили з каменя, [зверху] замазували глиною»,
«на черен ложили камінь і змазували глеєм… камінь
ложили на глині» (с. Хотинь Берез. Рів.); «[колись]
для черені збирали скалки (дрібні камінці. — Р. Р.) і
заливали глиною, зараз черінь засипають щебйонкою,
а зверха заливають глиною» (с. Яполоть Кост. Рів.);
«черінь [викладали] з каменя і заливали глеєм… на
черінь камінь витесували, на стінки [опіччя] не вите-
сували» (с. Сівки Берез. Рів.); «череня робили з ка-
меня і глею… камінь збирали на всєму полі» (с. Ба-
лашівка Берез. Рів.); «черень набивали з глини і пли-
54 «Черена робили з глини» (с. Столінські Смоляри Лю-
бом. Вол.), «черінь робили з глини» (с. Вигів Корост.
Жит.), «черінь били з тої самої глини [що й опічок]»
(с. Макалевичі Радом. Жит.), «черінь теж вибивали з
глею» (с. Рудня-Вересня Чор. Київ.).
ток сивого каменя» (с. Маринин Берез Рів.); «черен
робили з глини… туди давали камінчики, щоб лучше
гріло» (с. Ставок Кост. Рів.). У с. Поліське (Берез.
Рів.) «череня» робили із суміші глини із «пєском-
щирцем» (білого кольору). До цього додавали «рудий
камінь» («руду», «желізну руду»). У с. Малоглумчан-
ка (Єм. Жит.) «черінь» рівняли «сивим глеєм, ложи-
ли кірпіч і зверху замазували сивим глеєм». Подібним
чином влаштовували черінь і у сс. Кривотин, Сергіїв-
ка, Середи (Єм. Жит.) У с. Кочичине (Єм. Жит.)
«черень» викладали з кірпіча і мастили «жовтим гле-
єм». У с. Андрієвичі (Єм. Жит.) на верх опічка сипа-
ли бите скло, яке заливали глеєм, по цьому вкладали
цеглу і знову заливали глеєм та вирівнювали. Дещо
інакше її робили в с. Неділище (Єм. Жит.): на верх
опіччя «клали доски, по досках заливали глей, по цьо-
му насипали камінці та скло». Зверху знову давали
розчин глею і «кірпіч», а по цьому — «гладили гли-
ною». На опічках з кам’яними бортиками заповнених
лише піском чи сумішшю піску та глини «черінь» ро-
били наступним чином. Зливали розчин «глею з
п’єском» (в пропорціях 1/1) 55. На це засипали «дроб-
ненький камінь» — «щоб черінь добре грівся». По-
тім викладали «кірпіч», а зверху замащували глеєм
(с. Червона Воля Н.-Вол. Жит.). У с. Осова (Єм.
Жит.) на опічок заливали рідку глину, на неї — камін-
ня, а зверху загладжували рідкою глиною.
На завершення слід наголосити, що будівельні ма-
теріали, з яких споруджували черінь, поліщуки під-
бирали з особливою прискіпливістю: вони мали дов-
го зберігати тепло, відзначатись значною «жаростій-
кістю» та доброю тепловіддачею. Скажімо, пісок
(«пісок-щирець»), що входив у конструкцію череня,
«мав блистіти на сонці» (Берез. Рів.) — у такому
піску було багато кварцу 56. Стосовно глини, у сс. Ма-
логлумчанка, Середи (Єм. Жит.) застосовували «си-
вий глей». Як зазначають місцеві респонденти «глей»
брали власне «сивий» («красний глей» для цієї мети
не був придатний). Водночас у інших районах Жи-
томирщини (Нар., Овр.) для черені використовува-
ли лише «чисту руду глину» [33, с. 131]. «Глей крас-
новатий» («жовтий глей») вживали у сс. Хотинь
(Берез. Рів.), Кочичине (Єм. Жит.). Натомість у
с. Білокоровичі (Ол. Жит.) використовували «синю»
55 «Глей» мав грудочки, тому розчин довго вимішували.
56 Кварц відзначається високими теплоакумулюючими по-
казниками.
289Поліська піч: специфіка формування опіччя
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
глину, яку добували у болоті («синю глину з боло-
та»). Білої глини для спорудження черіня зазвичай
не використовували, «бо вона боїться вогню» (с. Бі-
локоровичі), тому «білий глей на печі не йде, він йде
на побілку» (с. Хотинь). Камінь вживали «граніт-
ний» або «польовий», бо «такий камінь не тріскає»
(с. Білокоровичі). «Под черін» клали польове камін-
ня, «щоб краще пекло» й у с. Великі Цепцевичі (Во-
лод. Рів.). «Камінь з поля» (кремінь) вживали у
с. Серехів (Ман. Вол.). «Дробненький камінь —
щоб черінь добре грівся» використовували у с. Чер-
вона Воля (Новоград-Вол. Жит.). 6—7 см «дроб-
ного каменя з річки — скалки, — крепкого як скло»
(кварцу) давали на монолітні опічки в селах В’язівка
(Нар. Жит.), Мала Чернігівка (Овр. Жит.) [33,
с. 130]. Плитки сивого каменя («сивий камінь з пли-
ток») вживали у конструкціях черені й склепіння у
с. Маринин (Берез. Рів.). У с. Лопатичах (Ол.
Жит.) слідкували, «щоб камінь не був річковий, бо
він холодний і лопається, тому брали польовий
камінь» 57. У с. Павлюківка (Овр. Жит.) черінь ви-
бивали з «жерств’яної глини (з щебьонкою)», «щоб
менше вигорала» [33, с. 130—131]. З «мєлкої щеб-
йонки і глини» споруджували черінь у с. Червона Во-
лока (Луг. Жит.), із глини і «зернокрупнистого ка-
меня» робили черінь у с. Майдан (Ол. Жит.).
Таким чином, викладений матеріал дає підстави
для наступних висновків.
У ХІХ — на поч. ХХ ст. на усьому просторі По-
лісся побутували печі, споруджені на дерев’яному
опіччі (каркасному, зрубному чи комбінованому), під-
нятому над рівнем долівки на 0,6—1 м (його висоту
визначали антропометричним методом: «по пояс», «до
пупа», «вишей пупа» господині хати). Основним кон-
структивним варіантом було опіччя з порожнистою
нижньою частиною, яку використовували для госпо-
дарських потреб (утримання у зимовий період домаш-
ньої птиці, поросят, складування дров тощо) і глино-
битним (з використанням інших матеріалів) «подком»
над нею. Рідше зустрічались опічки, цілковито запо-
внені глиною та ін. У конструкції «подка» (череня)
використовували матеріали з високими теплоакуму-
люючими показниками (глину, пісок, каміння, кварц,
скло, сіль, бите череп’я тощо).
57 Зап. 23.07.1997 р. у с. Лопатичі Олевського р-ну Жи-
томирської обл. від Вербельчука Гаврила Павловича,
1926 р. н.
У давніших поліських печах конструкція припіч-
ка становила єдине ціле із конструкцією череня, що
є однією з найбільш суттєвих ознак місцевого пече-
будівництва. Запічком, зазвичай, була доволі тов-
ста та широка дошка, яку опирали на консольні ви-
пуски опічків, зруб чи стовпці. Зрідка він, як і при-
пічок, міг входити у конструкцію череня.
Початкові етапи формування дерев’яних опічків
подібних конструкцій (як порожнистих, так і повніс-
тю набитих грунтом) на теренах Полісся (Прип’ятське
Полісся) сягають давньоруського часу (ХІІ—
ХІІІ ст.). Причому вже у цей період перед пічним
отвором присутній виступ-припічок, який у кон-
структивному сенсі становив єдине ціле з черенем,
а у конструкції останнього поряд із глиною викорис-
товували каміння, биту кераміку та ін.
Стосовно монолітних опічків, на терениах Поліс-
ся їх почали споруджувати (очевидно під впливом
печебудівництва лісостепових районів) не раніше
останньої чв. ХІХ — поч. ХХ ст. (а більш поміт-
ного поширення вони набули тут лише у другій —
третій чв. ХХ ст.).
Дані археології та етнології дають можливість про-
слідкувати два шляхи формування високого (до 1 м)
опіччя: шляхом підняття на дерев’яному настилі та
опорах невисокого (15—30 см) глиняного подка, ха-
рактерного для ранньослов’янських печей (перева-
жає) та шляхом його нарощення до необхідної висо-
ти (на Поліссі трапляється спорадично).
1. андрієвська Т.М. Традиційне народне житло в с. Кос-
мач / Тамара Андрієвська // Наукові записки. Му-
зей народної архітектури та побуту у Львові. — Львів,
1998. — Вип. І. — С. 37—42.
2. Беларускае народнае жилле / Э.Р. Сабаленко,
У.С. Гуркоу, У.М. Іваноу ; рэдактар член-
карэспандэнт АН БССР В.К. Бандарчык ; Акадэмія
навук БССР. Інстытут мастацтвазнауства, этнографіі
і фальклору. — Мінск : Навука і тэхніка, 1973. —
127 с.
3. Бломквист Е.Э. Крестьянские постройки русских,
украинцев и белоруссов: (поселения, жилища и
хозяйственные строения) / Е. Э. Бломквист // Вос-
точнославянский этнографический сборник: Очерки
народной материальной культуры русских, украинцев
и белорусов в ХІХ — начале ХХ в. — М. : Изд-во
АН СССР, 1956. — С. 3—458.
4. вовк Хв. Етнографічні особливості українського наро-
ду / Хведір Вовк // Студії з української етнографії та
антропології. — К. : Мистецтво, 1995. — С. 39—218.
Роман РаДОвИЧ290
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
5. Гурков в.С. Поселения / В.С. Гурков, Р.Ю. Гошко //
Полесье. Материальная культура / АН УССР. Инсти-
тут искусствоведения, фольклора и этнографии
им. М.Ф. Рыльского. Львов. отделение ; АН БССР.
Институт искусствоведения, этнографии и фолькло-
ра. — К. : Наукова думка, 1988. — С. 279—333 : ил.
6. Жук Ул. Санітарна-бытавы нарыс вескі Дубровы,
Лельчыцкага сельсавету і раену, Мазырскае акру-
ги / Ул. Жук, П. Панкоў // Хроніка Убарцкага Па-
лесся / аўтар-уклад. А.І. Атнагулаў ; навук. рэд.
В.Л. На севіч. — Мінск : Тэхналогія, 2001. —
С. 281—285.
7. Зеленинъ Д.к. Описаніе рукописей ученаго архива
Иператорскаго русскаго географическаго общества /
Д.К. Зеленинъ. — Петроградъ : Типографія:
А.В. Орлова, 1914. — Вып. І. —
484 с. + ІІІ—Х (предисловие).
8. кожолянко Г. Народознавство Буковини. Народна
архітектура / Г. Кожолянко. — Чернівці : Рута,
2000. — 112 с. : іл. — (Навчальний посібник).
9. косичъ М.Н. О постройкахъ бълорусскаго крестья-
нина Черниговской губ., Мглинскаго уъзда: села Рос-
ухи, деревни Бородинки и Амелькина хутора /
М.Н. Косичъ // Живая старина. — С. Петербургъ :
Тип. М. П. С., 1906. — Вып. 1. — С. 74—98.
10. косміна Т.в. Сільське житло Поділля (кінець ХІХ—
ХХ ст.): історико-етнографічне дослідження /
Т.В. Косміна. — К. : Наукова думка, 1980. — 190 с.
11. локотко а.И. Белорусское народное зодчество (сре-
дина ХІХ—ХХ в.) / А.И. Локотко. — Минск : На-
вука і тэхніка, 1991. — 285 с.
12. Матійчук М. Етнографічні матеріали про традиційні
печі та інші ділянки народної культури гуцулів Косів-
ського і Верховинського районів Івано-Франківської
області / Михайло Матійчук // Джерела до україн-
ської етнології. Матеріали польових досліджень. —
К. : Задруга, 2011. — Вип. 1. — С. 33—67.
13. Микулич а.И. Антропологическая характеристика насе-
ления Полесья / А.И. Микулич, И.И. Саливон, Л.И. Те-
гако // Полесье. Материальная культура / АН УССР.
Институт искусствоведения, фольклора и этнографии
им. М.Ф. Рыльского. Львов. Отделение ; АН БССР.
Институт искусствоведения, этнографии и фольклора. —
К. : Наукова думка, 1988. — С. 49—56.
14. Миронов в.в. Украинцы / В.В. Миронов, В.И. На-
улко, Т.В. Космина // Этнография восточных славян:
Очерки традиционной культуры. — М. : Наука,
1987. — С. 101—146.
15. Могитич І.Р. Житло / І.Р. Могитич, Гошко Ю.Г.,
Кіщук Т.П. та ін. // Народна архітектура Україн-
ських Карпат ХV—ХХ ст. / АН УРСР. Ін-т мисте-
цтвохнавства, фольклору та етнографії
ім. М.Т. Рильського. Львів. відділення. — К. : Нау-
кова думка, 1987. — С. 69—82.
16. Мушинський Г. Етнографічні нотатки про село Луко /
Генрик Мушинський // Західне Полісся: історія та
культура. — Рівне : Вид. О. Зень, 2012. — Вип. ІV. —
С. 189—196. — (Пер. з пол. О. Нагорнюка).
17. Під полиновою зорею: Фотонарис про історію та куль-
туру Чорнобильського Полісся / авторство та ідея
М. Загреби. — К. : Сєда-Стиль, 1996. — (Без нуме-
рації сторінок та фотографій).
18. Радович Р. Особливості опалювальної системи житла
північно-західної частини Галичини та південного за-
ходу Волині (друга половина ХІХ — поч. XX ст.) /
Роман Радович // Народознавчі зошити. — 1999. —
№ 2. — С. 224—231.
19. Радович Р. Народне житло / Роман Радович //
Холмщина і Підляшшя: історико-етнографічне дослі-
дження. — К. : Родовід, 1997. — С. 116—133.
20. Радович Р. Традиційне житло на півночі етнографічної
Волині: особливості та волинсько-поліські паралелі
(друга половина ХІХ — початок ХХ ст.) / Роман Ра-
дович // Народознавчі зошити. — 2012. — № 2. —
С. 201—217.
21. Радович Р. Народні міри довжини будівничих Полісся
(за матеріалами Київської та Житомирської областей)
/ Роман Радович // Вісник Львівського університе-
ту. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2002. — Вип. 37. —
Ч. 1. — С. 542—554. — (Серія історична).
22. Радович Р. Розвиток поліського житла: проблеми
генезису стелі / Роман Радович // Вісник Львів-
ського університету. — Львів : ЛНУ ім. І. Фран-
ка, 2008. — Вип. 43. — С. 88—133. — (Серія
історична).
23. Радович Р. Специфіка влаштування стелі на Серед-
ньому Поліссі / Роман Радович // Одне надійне
життя… (до 100-річчя від дня народження Леоніда
Маслова) / уклад. Г.С. Марчук. — Луцьк : Тверди-
ня, 2009. — С. 414—426.
24. Раппопорт П.а. Древнерусское жилище / П.А. Рап-
попорт // Археология СССР. — Ленинград : Наука
(Ленинградское отделение), 1975. — 177 с. — (Свод
археологических источников. Е1—32).
25. Русов а.а. Опісание Черниговской губерніи / А.А. Ру-
сов. — Чернигов : Типографія Губернского Земства,
1899. — Т. 2. — 377 с. : ил.
26. Русов М.а. Поселенія и постройки крестьянъ Пол-
тавской губерніи / М.А. Русов // Труды Харьков-
скаго предварительнаго комитета по устройству
ХІІ археологическаго съѣзда. — Харьковъ : Печат-
ное дѣло, 1902. — Т. ІІ. — Ч. І—ІІ. — 120 с.
27. Свирида Р.О. Обладнання традиційного житла Пра-
вобережного Полісся / Р.О. Свирида // Народна
творчість та етнографія (далі — НТЕ). — К.,
1979. — № 3. — С. 56—63.
28. Свирида Р. З етнографічних досліджень Володими-
рецького р-ну у 70-ті рр. ХХ ст. / Раїса Свирида //
Західне Полісся: історія та культура. — Рівне :
Вид. О. Зень, 2012. — Вип. ІV. — С. 72—81.
29. Сергєєва М. Формування інтер’єру середньовічного
житла / Марина Сергєєва // Українці: історико-етно-
291Поліська піч: специфіка формування опіччя
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
графічна монографія : у 2 кн. — Опішне : Українське
народознавство, 1999. — Кн. 2. — С. 65—74.
30. Сивак в. Інтер’єр поліського житла / Василь Си-
вак // Полісся України: матеріали історико-етно гра-
фіч ного дослідження. — Львів : Інститут народознав-
ства НАН України, 2003. — Вип. 3: У межиріччі Ужа
і Тетерева. 1996. — С. 278—293.
31. Симоненко І.Ф. Поселення, садиба та житло на За-
карпатті / І.Ф. Симоненко // Матеріали до етногра-
фії та художнього промислу. — К. : Вид-во АН Укра-
їнської РСР, 1956. — Вип. ІІ. — С. 60—10,9.
32. Сілецький Р. Проблема типології опалювальних при-
строїв стародавнього житла в Україні (конструктивно-
функціональні особливості печі) / Роман Сілець-
кий // Записки Наукового товариства імені Шевчен-
ка. — Львів, 2001. — Т. ССХLІІ: Праці Секції ет-
нографії і фольклористики. — С. 230—247.
33. Сілецький Р. Система опалення народного житла по-
ліщуків (типи опалювальних пристроїв, їх конструк-
тивні особливості, звичаї та повір’я) / Роман Сілець-
кий // Полісся України: матеріали історико-етногра-
фічного дослідження. — Львів : Інститут народознав-
ства НАН України, 1999. — Вип. 2. Овруччина.
1995. — С. 125—140.
34. Сілецький Р. Опалювальні пристрої народного житла
Середнього Полісся (конструктивно-функціональний
та світоглядний аспекти) / Роман Сілецький // Ві-
сник Львівського університету. — Львів : ЛНУ
ім. І. Франка, 2008. — Вип. 43. — С. 134—183. —
(Серія історична).
35. Таранушенко С. Давнє поліське житло / Стефан Та-
ранушенко // НТЕ. — 1969. — № 1. — С. 8—23.
36. Толмачевъ И.Н. Юго-Западный край. Статистичес-
кое обозрѣніе. Восточное Полъсье / И.Н. Толма-
чевъ. — К. : Типографія Штаба Кіевскаго Во ен наго
округа, 1897. — Т. 1. — 480 с.
37. Харузинъ ал. Славянское жилище въ Съверо-
Западном краѣ: Изъ матеріаловъ по исторіи развитія
славянскихъ жилищъ / Ал. Харузинъ. — Вильна,
1907. — 341 с. : ил.
38. Чижикова л.Н. Сельсьские жилища в ХVІІІ — на-
чале ХХ века / Л.Н. Чижикова // Русские /
ред. В.А. Александрова, И.В. Власова, Н.С. По-
лищук. — М. : Наука, 2005. — С. 251—257.
39. Шейнъ П.в. Матеріалы для изученія быта і языка
русскаго населенія съверо-западнаго края. — Т. 3 /
П.В. Шейнъ // Сборник отделенія русскаго языка и
словесности Императорской Академии Наук. —
СПб., 1903. — Т. 72. — 535 с.
40. Якімовіч ю.а. Драўлянае дойлідства Беларускага
Палесся: ХVІІ—ХІХ ст. / Ю.А. Якімовіч. —
Мінск : Навука і тэхніка, 1978. — 150 с.
41. Dmochowski Z. Ze studiów nad poleskim budownictwem
drzewnym / Zbigniew Dmochowski // Buletyń historii
sztuki і kultury. — 1937. — R. V. — S. 165—217.
42. Falkowski J. Zachodnie pogranicze Guculszczyzny: Doli nami
Prutu, Bystrycy Nadworniańskiej, Bystrycy Soł jtwińskiej i
Łomnicy / Jan Falkowski // Pracy etnogra ficzny / pod
red. A. Fiszera. — № 3. — Lwów : Wy daw nictwo To wa-
rzystwa ludoznawczego we Lwowie, 1937. — 170 s.
43. Falkowski J. Pólnocno-wschodnie pogranicze Hucul-
szczyzny / Jan Falkowski // Pracy etnograficzny / pod red.
A. Fiszera. — № 4. — Lwów : Wydawnictwo Towarzystwa
ludoznawczego we Lwowie, 1938. — 107 s. : il.
44. Frankowski E. Z Polesia Wołyńskiego / Eugeniusz
Frankowski // Ziemia. — Warszawa ; Lwów, 1914. —
Rok V. — №. 11. — S. 165—168.
45. Moszyński k. Kultura ludowa słowian / Kazimierz
Moszyński. — Kraków, 1929. — Cz. 1: Kultura mater-
jalna. — 710 s. : il.
46. Pietkiewicz Cz. Polesie Rzeczyckie: Materiały etnogra-
ficz ne / Czesław Pietkiewicz. — Kraków, 1928. —
Cz. І: Kultura materjalna. — 319 s.
47. Staszczak Z. Budownictwo chłopskie w województwie
Lubtlskiem (w ХІХ і ХХ wieku) / Zofia Staszczak. —
Wrocław : PTL, 1963. — T. ХХІV. — 232 s.
Roman Radovych
POLISIAN STOVE:
SOME FEATURES IN FORMATION
OF EXTERNAL ARRANGEMENT
One of the most important problems connected with a heating
system of Polisian dwellings has been examined in the article. Au-
thor’s attention in particular has been paid to formation of con-
structive peculiarities of traditional stove, techniques and technolo-
gies of building processes, main materials, choice of optimal di-
mensions in components, structure of working surfaces etc.
Keywords: Polisia, traditional stove, construction, components.
Роман Радовыч
ПОЛЕССКАЯ ПЕЧЬ:
СПЕЦИФИКА ФОРМИРОВАНИЯ ОПЕЧЬЯ
В статье рассмотрено одну из важнейших проблем, связан-
ных с системой отопления полесского жилища — форми-
рование опечья традиционной печи. В частности, внимание
автора сосредоточено на его конструктивных особенно-
стях, технике и технологии сооружения, основных строи-
тельных материалах, выборе оптимальных размеров от-
дельных элементов (высоты, ширины запечья, шестка),
структуре главной рабочей поверхности — черена и др.
Ключевые слова: Полесье, традиционная петь, сооруже-
ние, элементы.
|