Закарбовані в пам’яті

Подаються пропам’ятні статті про п’ять непересічних особистостей, які відійшли у вічність у 2013 році. Це велика втрата для української фольклористики. Йдеться про: Григорія Дем’яна — представника історичної школи, неперевершеного збирача, дослідника повстанської тематики; Наталію Шумаду — класичн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Сокіл, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	In memoriam
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94444
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Закарбовані в пам’яті / В. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 620-628. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94444
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-944442016-02-12T03:05:57Z Закарбовані в пам’яті Сокіл, В. In memoriam Подаються пропам’ятні статті про п’ять непересічних особистостей, які відійшли у вічність у 2013 році. Це велика втрата для української фольклористики. Йдеться про: Григорія Дем’яна — представника історичної школи, неперевершеного збирача, дослідника повстанської тематики; Наталію Шумаду — класичного україніста та болгариста, репрезентанта київської школи; Степана Мишанича — виразника естетичного напрямку в народознавстві, джерелознавця, енциклопедиста; Йосипа Федаса — знавця українського вертепу; Олега Павлова — прихильника психологічної течії в українській фольклористиці. The article has presented memorial notes dedicated to five extraordinary persons gone to Eternity during 2013. Their deceases have appeared to be great loss for Ukrainian folklore studies. Profiles have been compiled of Hryhorii Demyan , representative of historical school, unsurpassed collector, researcher in insurgent thematics; Natalia Shumada, classicist in Ukrainian and Bulgarian studies, representative of Kyivan school; Stepan Myshanych, spokesman of aesthetical direction in ethnology, source scholar, encyclopedic expert, Yosyp Fedas, connoisseur of Ukrainian vertep, puppet show of the Nativity; Oleh Pavlov, adherent of psychological flow in Ukrainian folklore studies. Представлены памятные статьи о пяти незаурядных личностях, отошедших в вечность в 2013 году. Это большие утраты украинской фольклористики. Речь идет о Григории Демьяне — представителе исторической школы, непревзойденном собирателе, исследователе повстанческой тематики; Наталье Шумаде — классическом украинисте и болгаристе, репрезентанте киевской школы; Степане Мишаниче — выразителе эстетического направления в народоведении, источниковеде, энциклопедисте; Иосифе Федасе — знатоке украинского вертепа; Олеге Павлове — стороннике психологического течения в украинской фольклористике 2014 Article Закарбовані в пам’яті / В. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 620-628. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94444 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	In memoriam In memoriam
spellingShingle	In memoriam In memoriam Сокіл, В. Закарбовані в пам’яті Народознавчі зошити
description	Подаються пропам’ятні статті про п’ять непересічних особистостей, які відійшли у вічність у 2013 році. Це велика втрата для української фольклористики. Йдеться про: Григорія Дем’яна — представника історичної школи, неперевершеного збирача, дослідника повстанської тематики; Наталію Шумаду — класичного україніста та болгариста, репрезентанта київської школи; Степана Мишанича — виразника естетичного напрямку в народознавстві, джерелознавця, енциклопедиста; Йосипа Федаса — знавця українського вертепу; Олега Павлова — прихильника психологічної течії в українській фольклористиці.
format	Article
author	Сокіл, В.
author_facet	Сокіл, В.
author_sort	Сокіл, В.
title	Закарбовані в пам’яті
title_short	Закарбовані в пам’яті
title_full	Закарбовані в пам’яті
title_fullStr	Закарбовані в пам’яті
title_full_unstemmed	Закарбовані в пам’яті
title_sort	закарбовані в пам’яті
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	In memoriam
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94444
citation_txt	Закарбовані в пам’яті / В. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 620-628. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT sokílv zakarbovanívpamâtí
first_indexed	2025-07-07T00:49:10Z
last_indexed	2025-07-07T00:49:10Z
_version_	1836947187163987968
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 In memoriam © В. СОКІЛ, 2014 Василь СОКІЛ ЗАКАРБОВАНІ В ПАМ’ЯТІ Подаються пропам’ятні статті про п’ять непересічних осо- бистостей, які відійшли у вічність у 2013 році. Це велика втрата для української фольклористики. Йдеться про: Гри- горія Дем’яна — представника історичної школи, непере- вершеного збирача, дослідника повстанської тематики; Наталію Шумаду — класичного україніста та болгариста, репрезентанта київської школи; Степана Мишанича — виразника естетичного напрямку в народознавстві, джере- лознавця, енциклопедиста; Йосипа Федаса — знавця українського вертепу; Олега Павлова — прихильника психологічної течії в українській фольклористиці. Ключові слова: українська фольклористика, дослідник, збирач, болгарист, естетичний напрям, психологічна течія. ДЕМ’ЯН Григорій Васильович (2.06.1929, с. Грабовець Сколівського р-ну Львівсь- кої обл. — 12.04.2013, Славсько, похований у Гра- бівці) — історик, краєзнавець, етнограф, літерату- рознавець, фольклорист, педагог. Закінчив історич- ний ф-т Львівського державного ун-ту (1960), аспірантуру Ужгородського державного ун-ту (1971). Кандидат історичних наук (1989). 1945— 1989 — учитель у Славську Сколівського р-ну Львівської обл. та Веренчанці Заставнівського р-ну Чернівецького обл. 1989—2010 — науковий, стар- ший науковий співробітник Львівського відділення Ін-ту мистецтвознавства, фольклору та етнографії (з 1992 Ін-т народознавства НАН України). Дійс- ний член НТШ (1992), народний депутат Верхов- ної Ради України (1994—1998). Пам’ятна медаль НАН України до 125-річчя з дня народження М. Грушевського (1989); Республіканська премія ім. П. Чубинського (1989), Фонду духовного від- родження ім. митрополита Андрея Шептицького (1992). Грамота за заслуги в національно-визвольній боротьбі в утвердженні та розбудові держави з на- годи 100-річчя з дня народження С. Бандери (2009), Почесна грамота Національної академії наук Укра- їни за багаторічну плідну працю в галузі досліджень історії, фольклору українського народу (2009). Дип- лом І ступеня переможця ХVІІ конкурсу ім. Миро- на Утриска (м. Турка) за книгу «Український по- встанський фольклор» (30.08.2013, посмертно). Понад 1500 праць, зокрема: «Таланти Бойківщини» (1991), «Іван Вагилевич — історик і народозна- вець» (1993), «Бандерівці» (2000), «Генерал УПА Олекса Гасин-“Лицар”» (2002), «Грабовець: історико-народознавче дослідження» (2007). Упо- рядник творів К. Малицької «Малі герої» (1991), В. Мазура «Ми плекали віру у визволення Украї- ни» (2000). Автор фольклористичних праць: «Укра- їнські повстанські пісні 1940—2000-х років: історико-фольклористичне дослідження» (2003). Це спроба узагальнюючого розгляду поліжанрово- го тематичного пласту національного надбання ХХ ст. у галузі усної народної творчості з різних ре- гіонів України та поза її межами; використано архів- ні матеріали, приватні колекції, рукописи збройного підпілля ОУН—УПА. З’ясовано історичну основу повстанського фольклору, його художнє втілення. Суттєво викладений матеріал про тюремні пісні. Мо- нографія «Українська фольклористика в Галичині кінця ХVІІІ — початку ХІХ ст.» (2004) присвя- 621Закарбовані в пам’яті ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 чена висвітленню стану збирання й збереженості усної словесності, вперше представлено доробок, що передував діяльності гуртка «Руська трійця», зокре- ма спроби аналізу (початки класифікації та система- тизації матеріалу), характеристика уснопоетичних зразків. Осмислено явища, пов’язані з відомими до- слідниками Д. Зубрицьким, З. Доленгою-Хода- ковським, В. Залеським, Л. Голембйовським, Й. Ло- зинським, Л. Пйонткевичем. Д. — співупорядник збірки «Народні пісні в записах Григорія Ількевича» (2003). До неї увійшли обрядові пісні (гаївки, ве- сільні), історичні та балади, родинно-побутові, соціально-побутові пісні, жартівливі та пісні літера- турного походження. Це перше видання записів од- ного із зачинателів фольклористики на західноукра- їнських землях. Збірник «Степан Бандера та його родина в народних піснях, переказах та спогадах» (2006) розкриває ставлення співвітчизників до про- відника ОУН С. Бандери. Матеріали згруповано за родами і жанрами: пісні (колядки, історичні, коло- мийки, літературного походження), проза (перека- зи, спогади). Книга містить досі не відомі факти, проілюстрована документальними світлинами та ре- продукціями мистецьких творів. Уперше системати- зовано джерела та літературу з повстанської тема- тики у виданні «Український повстанський фоль- клор: матеріали до бібліографічного покажчика» (2005). У реєстрі 365 позицій, з них — книжкові видання, окремі публікації текстів, монографії, на- риси, статті та рецензії, які допомагають зорієнту- ватися збирачам, дослідникам і популяризаторам цього тематичного масиву усної словесності. Д. здійс- нив тисячі фольклорних записів. Національно- визвольним змаганням присвячено окрему добірку «Двадцять п’ять повстанських пісень» (1992), у якій репрезентовано колядки («Нова радість стала, як УПА повстала»), гаївки («Браття-сестри, кругом станьмо»), історичні пісні про В. Жужевича («В не- ділю рано в Бережниці»), П. Харчука («Нестрим- ним потоком чота за чотою»), Б. Никорчука («Га- йок зелененький стоїть над водою»). Документаль- ним свідченням факту заповнення криниць тілами закатованих українців є пісня «На Спаса сполудня». 69 зразків історичних, родинно-побутових, про ко- хання, соціально-побутових балад та балад-хронік поміщено у збірнику «З гір Карпатських» (1981). Поширеними виявилися сюжети «теща в полоні у зятя», «сестри в турець- кому полоні», «смерть Довбуша», «невістка- тополя», «доч ка-пташ- ка», «трой зілля», «Бон- дарівна». Деякі з них та низка нових потрапили до «Балади: кохання та дошлюбні взаємини» (1987), «Балади: ро- дин но-побутові сто- сунки» (1988). Близь- ко 20 записів про кар- патських месників представлено в антології «Ходи- ли опришки» (1983), головним чином про О. Дов буша та пов’язані з ним мікротопоніми («Пи- сана криниця», «Гайський колодязь») та скарби («Довбушева скриня на Магурі», «Довбушів скарб на полонині Обух»). Згодом передруковані у збір- нику «Легенди та перекази» (1985), «Євшан-зілля» (1992), «Змієві вали» (1992), «Лицарі волі» (1992). 44 перекази топонімічного характеру про ойконіми, гідроніми, урочища (Славське, Гора Ки- йовець, Козакове поле, Святослав, Лисова гора та ін.) знайшли місце у збірці «Писана керниця» (1994), окремі з них увійшли до «Історичних пере- казів» (2003). Предметом польових спостережень Д. був і репертуар однієї співачки («Народні пісні з голосу Параски Павлюк», 2009), зафіксувавши від неї понад 20 пісень епічного характеру — балад, пісень-хронік. У полі зору педагога і науковця став дитячий фольклор — колискові, забавлянки, пасту- ші обрядові пісні, колядки та щедрівки, прозивалки («Дитячий фольклор», 1984; «Дитячі пісні та речи- тативи», 1991) — 60 текстів. Образи матері, дити- ни, Сон-дрімоти, котика — ключові знаки дитячої пісенної культури. Представлено унікальний цикл реліктових пастуших обрядових пісень, які викону- вались при першому вигоні худоби на пасовище на св. Юрія чи Зелені свята («Красна Лисунє, крас- на», «Тука, Ласійцьо, тука», «Наша худоба сита»). 60 пісенних зразків та низку коломийок опубліко- вано у збірці «Народні пісні з батьківщини Івана Франка» (2003) — з Нагуєвич, Ясениці Сільної, Урожа. Цікаві варіанти до Франкових записів коля- док та щедрівок («Пасла Марині воли в ялині»), ве- сільних обрядових («Ой сходить соненько, сіяє»), василь СОкІл622 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 балад («Коло річки, коло броду») та пісні на слова поета («Не пора, не пора, не пора», «Розвивайся ой ти, старий дубе», «Ой жалю мій, жалю»). Рукопис- на фольклорна спадщина Д. становить кілька томів: 1) «Народні пісні з Бойківщини». 1979. [Т. 1] — 400 зразків, зафіксованих у 13 селах Сколівщини та 1 з Турківщини. До тому долучений рукописний збірничок часів Першої світової війни з Ялинкува- того. За жанрово-тематичним складом народнопі- сенний фонд різноманітний (обрядові, необрядові пісні, коломийки); 2) «Матеріали наукової експе- диції в зону будівництва водосховища на річці Стрий: народні пісні». 1979. Т. 2. 378 різножанро- вих пісень репрезентують с. Довге, Новий Кропив- ник, Рибник Дрогобицького р-ну Львівської обл.; 3) «Матеріали Дністровської експедиції 1978 р.» (1980). Із 250 пісень переважно записи Д. — об- рядові й необрядові пісні, топонімія, пам’ятки ма- теріальної культури. Певну частину дитячого фоль- клору опубліковано, в рукописі залишилось чима- ло: лічилки, прозивалки, колядки і щедрівки, ігрові пісні, загадки («Дитячий фольклор. Вибра- ні записи 1945—1985 років», 1985). Легенди та перекази про походження назв населених пунктів становлять окремий рукописний збірник «Онома- тологічні легенди і перекази бойків та гуцулів» (1983). Подано 55 текстів з кожної етнографічної групи в алфавітному порядку. Ще більше фольклор- них матеріалів не перенесені на папір і зберігають- ся на магнітних стрічках — із с. Ясень Рожнятів- ського р-ну Івано-Франківської обл., рідного села І. Вагилевича; Яблуньки Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл., де працював парохом І. Могильницький; Мшанця Старосамбірського р-ну Львівської обл., де значну частину свого душпас тирського життя провів М. Зубрицький; фольклор сотень інших сіл та міст України, Пряшів- щини (Словаччина), Зеленого Клину (Далекий Схід, Росія) ще не представлений науковій громад- ськості та зберігається у фоноархіві Д. в Інституті народознавства на бобінах та касетах; з них переза- писано 100 на сучасні носії інформації — СD та DVD-диски, головним чином з Бойківщини, інші чекають на опрацювання. Пр.: Двадцять п’ять повстанських пісень // Україна в минулому: Зб. статей. Київ; Львів, 1993. Вип. 3. С. 10— 42; Українські повстанські пісні 1940—2000-х років: історико-фольклористичне дослідження. Львів, 2003. 581 с.; Народні пісні в записах Григорія Ількевича. Львів, 2003; Українська фольклористика в Галичині кінця ХVІІІ — початку ХІХ ст. Львів, 2004. 224 с.; Український повстан- ський фольклор: Матеріали до бібліографічного покажчи- ка. Львів, 2005. 208 с.; Степан Бандера та його родина в народних піснях, переказах та спогадах. Львів, 2006. 568 с.; Народні пісні з Бойківщини / зап. Г. Дем’яна. Т. 1. Львів, 1979 (рукопис) // НАФРФ ІМФЕ. Ф. 14—3. Од. зб. 43. 520 арк.; Матеріали наукової експедиції в зону будівництва водосховища на річці Стрий: Народні пісні / зап. Г. Дем’ян. Львів, 1980 (рукопис) // НАФРФ ІМФЕ. Ф. 14—5. Од. зб. 466 а; Матеріали Дністровської експедиції 1978 р. Львів, 1980 (рукопис) // Домашній архів Г. Дем’яна. 307 арк.; Дитячий фольклор. Вибрані записи 1945— 1985 років / зап. Г. Дем’яна. 1985 // НАФРФ ІМФЕ. Ф. 14—2. Од. зб. 1097. 129 арк.; Ономатологічні легенди і перекази бойків і гуцулів. 1983 // НАФРФ ІМФЕ. Ф. 14-3. Од. зб. 1034. 110 арк. Літ.: Сокіл в., Сокіл Г. Дослідник української народної культури, історії та побуту ХІХ—ХХ століть: (До 75-річчя Григорія Дем’яна // НТЕ. 2004. № 4. С. 28—33; Пав- люк С. Громадянська одержимість Григорія Дем’яна // На- родозн. зош. 2009. № 1—2. С. 2—3; Сокіл Г., Сокіл в. Життя і праця на утвердження української нації // Наро- дозн. зош. 2009. № 1—2. С. 4—13; Григорій Дем’ян (до 80-ліття від дня народження та 50-річчя наукової діяльнос- ті). Бібліографічний покажчик / упоряд. В. Сокіл та Г. Со- кіл. Львів, 2009. 208 с. МИШАНИЧ Степан Васильович (14.08.1936, с. Ляховець Міжгірського р-ну Закарпатської обл. — 18.11.2013, м. Хуст, Закарпаття) — укра- їнський фольклорист, літературознавець. Канди- дат філологічних наук (1976), доктор філологічних наук (1989), професор (1992). 1938 родина пере- їхала у с. Барвінок Ужгородського р-ну Закарпат- ської обл. 1953 закінчив середню школу в Ужгоро- ді, 1958 — Ужгородський ун-т. 1958—1971 пра- цював завідувачем відділу естетичного виховання в обласному Інституті вдосконалення кваліфікації вчителів м. Ужгорода, інспектором шкіл. Від 1972 — в Інституті мистецтвознавства, фолькло- ру та етнографії ім. М. Рильського АН УРСР: мо- лодший науковий співробітник, старший науковий співробітник. 1991—2010 — завідувач кафедри української літератури й фольклористики Доне- цького державного (нині національного) ун-ту, за- відувач науково-дослідної лабораторії «Народо- знавство Східної України». 2010—2013 — профе- 623Закарбовані в пам’яті ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 сор кафедри філологічних дисциплін Мука чівського державного ун-ту, завідувач кафедри іноземних мов та перекладу Закарпатського ін-ту підприємства ВНЗ «Україна» (Хуст). Вагомим внеском М. у фольклористику став збірник «Пісні Поділля» (1976), основу якого склали народнопісенні зразки, що побутували в с. Погребищі Вінницької обл. упродовж 1920— 1970. Найбільшу частку становлять записи Насті Присяжнюк. Є матеріали експедиції, яку здійсни- ли В. Харків 1928, а також працівники ІМФЕ 1970-х. М. класифікував їх, систематизував за жанрами: веснянки, русальні, петрівчані та купаль- ські пісні, жниварські пісні, колядки та щедрівки; обширні цикли весільних пісень; є чумацькі, ре- крутські, солдатські, бурлацькі та наймитські піс- ні; чималий цикл родинно-побутової лірики. Збір- ник засвідчив високий науковий рівень упорядни- ка. Він увів у фольклористику ім’я Насті Присяжнюк, для котрої пісні «долею стали» (Е. Подільський). Пісенний репертуар с. Погре- бище став об’єктом дисертаційного досліджен- ня М., а також монографії «Пісенна культура ра- дянського села» (1977). Крім вступу та висновків, заслуговують на увагу три основні розділи книги: «Радянський пісенний репертуар», «Традиційна пі- сенність у живому функціонуванні» та «Еволюція побутування народної пісні». У найбільшому з них, другому розділі, розкрито форми і методи збере- ження традиційної української пісенності, за сло- вами Г. Дем’яна, «одного з найголовніших заборол від тотальної асиміляції». Помимо новітніх наша- рувань чи вкраплень, автор навіть у першому роз- ділі зумів потрактувати пісню «В неділю раненько зозуля кувала» як давню рекрутську, що зберегла сліди національно-визвольних мотивів. М. — упо- рядник збірника пісень, які зібрала упродовж жит- тя Софія Тобілевич, дружина І. Карпенка-Карого («Українські народні пісні в записах Софії Тобіле- вич», 1982). Фіксації здійснені в центральних об- ластях України від різних інформаторів, у тому чис- лі й корифеїв українського театру М. Кропивниць- кого, М. Заньковецької, І. Карпенка-Карого, М. Садовського, П. Саксаганського. До антології включено кількасот зразків. Систематизацію пісен- них записів здійснено за жанрово-тематичним принципом. Всередині жанрових груп пісні розмі- щені в тематичному або хронологічному порядку, відповідно до обряду чи залежно від логіки явищ та по- дій, які оспівуються («Календарно-обря- дові пісні» — веснян- ки, купальські, жни- варські пісні, колядки та щедрівки; «Весіль- ні пісні» — «запро- шення на весілля», «коровай», «гільце» і т. д.; «Родинно-побутові пісні» — пісні про кохан- ня, родинне життя, колискові пісні, «Соціально- побутові пісні») тощо. Чільне місце у фольклориста зайняла ліро-епіка. Йому належить збірник балад «З гір Карпатських» (1981), у якому поміщено 328 текстів, з них 93 влас- ні записи. Серед історичних балад — «Чорна гора погорана» (мотив «ворон — вісник смерті»), «Ой три літа й три неділі» («кінь — вісник смерті»), «Ой попід гай зелененький» («смерть Довбуша»). З ба- лад родинного життя — «Оженила мати єдиного сина» («мати-отруйниця»), «Іде синок на войноч- ку» («невістка, яку зчарувала свекруха»). Балади про кохання з мотивом «дівчина тоне, її рятує ко- зак» («Од броду до броду йшло дівча по воду»), «милий випробовує милу» («Пішла Ганча по ягод- ки») та ін. Значний пласт становлять соціально- побутові балади та «балади-хроніки». М. вважав «карпатський цикл» балад автохтонним явищем. До- слідженню фольклору південно-слов’янських наро- дів, його спільних рис з українським присвячено пуб- лікації «Сеньські ускоки в сербському народному епосі», «Порівняльне вивчення епосу українського та південнослов’янських народів (обидві 1973). М. посилено працював над опришківським фолькло- ром у рамках Міжнародної Карпато-Балканської комісії, результат якої оприлюднений лише 2002 у синтетичній праці «Герой или збойник» (статті «Украинские опрышки» та «Опрышки и украинская профессиональная культура»). Посилено займався вивченням фольклорної прози, передусім оповідань. Опублікував у серії «Українська народна творчість» том «Народні оповідання» (1983). До нього увійшли василь СОкІл624 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 художньо довершені зразки народної белетристики: бувальщини, новели, притчі, фацеції про козаків, гайдамаків, панів, чумаків та про події ХХ ст. Мо- нографія «Усні народні оповідання: питання поети- ки» (1986) стосується дослідження джерел народ- ної прози — образності оповідань про різноманітні події із повсякденного життя народу. Розглянуто функціональну специфіку, ідейно-естетичне багат- ство і поетику оповідань у контексті їх живого побу- тування і всієї системи фольклорної прози. Здійсне- но порівняння українського матеріалу з аналогічни- ми явищами в духовному житті слов’янських народів. У поле зору дослідника потрапили думи: спочатку впорядкував для школярів збірник «Народні думи» (1986), відтак розпрацював проект кількатомного видання думового епосу, зокрема його текстологіч- них засад («Принципи наукового видання повного зібрання українських народних дум. Проблеми тек- стології», 2002). Одним із шляхів реалізації части- ни цієї теми стало перевидання дум К. Грушевської (2006—2007). М. підготував ще (1989) узагаль- нююче видання голосінь, верстка якого й досі зна- ходиться у видавництві «Наукова думка», опублі- кована лише вступна стаття до нього («Українські народні голосіння», 2003). У донецький період з’явилася монографія «Павло Чубинський — ав- тор українського гімну» (1996). Дослідник доклад- но виклав біографію поета і вченого. Порушено дис- кусію між П. Чубинським і М. Драгомановим, у якій зіткнулися два напрямки в народознавстві. Перший ішов від конкретного матеріалу до узагаль- нень, другий — від теоретичної установки про мі- граційний характер багатьох елементів народної культури. «Постать Катерини Грушевської на хви- лі національного відродження 20-х років ХХ сто- ліття» (2005) — чергова монографія про неорди- нарну особистість. М. вже перший розділ назвав ін- тригуюче: «Початок життєвого шляху», бо кінець був занадто швидким і трагічним. Дослідник роз- глянув її фольклористичний доробок та закцентував на «Українських народних думах». М. — автор ба- гатьох енциклопедичних статей до «Української Ра- дянської Енциклопедії», «Словаря научной и на- родной терминологии: Восточнославянский фоль- клор» (1993). До майбутньої кількатомної «Енциклопедії української діаспори» подав більше як 150 статей. Фольклористичні розвідки М., на- писані впродовж 1971—2001 як передмови, статті опубліковані у двотомному зібранні «Фольклорис- тичні та літературознавчі праці» (2003). Пр.: Пісні Поділля. К., 1976. 524 с.; Пісенна культура радянського села: На матеріалах села Погребище Вінниць- кої області, 1920—1970 роки. К., 1977. 208 с.; З гір Кар- патських. Ужгород, 1981. 462 с.; Українські народні пісні в записах Софії Тобілевич. К., 1982. 426 с.; Народні опові- дання. К., 1983. 504 с.; Народні думи. К., 1986. 174 с.; Усні народні оповідання: питання поетики. К., 1986. 328 с.; Пав- ло Чубинський — автор українського гімну. К., 1997. 86 с. Фольклористичні та літературознавчі праці. Донецьк, 2003. Т. 1. 558 с.; Т. 2. 470 с. Постать Катерини Грушевської на хвилі національного відродження. Донецьк, 2005. 132 с. Літ.: Дем’ян Г. Фундатор сучасної української фолькло- ристики (Слово про автора) // Мишанич С. Фольклорис- тичні та літературознавчі праці. Донецьк, 2003. Т. 1. С. 491—539; Дем’ян Г. Мишанич Степан // Мала енци- клопедія українського народознавства. Львів, 2007. С. 767; Колектив ІМФЕ. Степан Васильович Мишанич [Некро- лог] // НТЕ. 2013. № 6. С. 148—149. ПАВЛОВ Олег Данилович (3.03.1960, с. Ново- очаків Березнегуватського р-ну Миколаївської обл. — 14.12.2013, с. Григорівка Обухівського р-ну Київської обл.) — український фольклорист. Кан- дидат філологічних наук (1999), доцент (2002). 1967—1974 навчався у Новоочаківській школі, 1974—1977 — у Республіканському спортивному інтернаті в Києві. 1977 працював на заводі «Арсе- нал». 1978—1980 — служив в армії (Афганістан). 1981—1986 — студент філологічного факультету Київського національного ун-ту ім. Т. Шевченка. Після його закінчення вчителював у школах Київщи- ни (с. Ржищів, Новосілки). 1992—1995 — аспі- рант кафедри Київ- ського національного ун-ту ім. Т. Шевчен- ка. З 1995 — асис- тент, а з 2001— до- цент кафедри фоль- клористики тієї ж установи. 2005— 2008 — докторант кафедри фольклорис- тики КНУ. Основні наукові за- цікавлення П. — ма- гічний фольклор. До- 625Закарбовані в пам’яті ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 сліджував замовляння — архаїчний пласт народної творчості, пов’язаний з чудодійною силою слова, яка здатна впливати та різні явища природи та суспіль- ства. Звернута увага на специфічну структуру за- мовлянь, своєрідність формул, які зберігають худож- ній досвід народу, а також на специфічну образну систему («Замовляння», «Фольклор як магія сло- ва», обидві 1998). Автор передмови до збірника «Вербальна магія українців» (1998). Висвітлив пи- тання походження замовлянь як жанру фольклор- ного мистецтва в контексті магії та вірувань україн- ського народу, здійснив спробу встановити найдав- ніші образи, помістив фольклорні зразки з Полісся та Кіровоградщини. Цій темі присвячено другий збірник «Українська народна магія. Поетика. Пси- хологія» (2001). У статті «До історії заклинального слова» (2003) подав широкі відомості про збиран- ня вербальної магії від найдавніших часів до сього- дення. П. акцентував, що нині замовляння не є «мертвим жанром», а «мистецтвом свідомої актива- ції психологічної енергії, колективного і трансерсо- нального несвідомого, яке вивільняється через об- ряд». Розглядав фольклор і з психологічного погля- ду. Дослідник розмірковував над засадничими категоріями: творчість, мистецтво, слово. Стверджу- вав, що фольклор — це «психоаналітична структу- ра етнічної психіки та етнічної душі», особливий за- сіб пізнання своєї сутності («Фольклор як психоте- рапія», 2006). Застосовував цю теорію і в статті «Психологічна антропологічна модель світу в укра- їнському фольклорі» (2008). Образ світового дере- ва розглядав у тривимірній системі: несвідоме, сві- домість, несвідомість. Згідно з цією архетипною проекцією, світове дерево становить єдине ціле. Акт прориву змістів несвідомого у сферу свідомого — предмет іншої статті «Фольклорний текст як акт ін- вазії» (2009). Текст є фактично вербалізацією ко- лективного несвідомого, існує як автономний пси- хічний творчий комплекс. У поле зору дослідника потрапила казка («Метафізична комунікація духу в українській народній казці», 2009). Автор роз- глядав її в сенсі специфічного феномена, що уособ- лює загальнолюдські моральні, культурні, етнічні, естетичні цінності та водночас наповнену універ- сальними архетипами глибинного етнічного змісту. Фольклорні тексти виражають духовний стрижень українства. Казка має те міцне коріння, що живить нашу свідомість, дозволяє ідентифікувати нас як українську націю. Національний архетип вистояв попри всі геноциди, природні і соціальні катакліз- ми, а народна творчість продовжує виконувати свою націєтворчу функцію. Пр.: Замовляння. Функціональна структура // Вісник Київського ун-ту. Серія філологія. К., 1998. Вип. 7. С. 78— 82; Фольклор як вербальна магія // Етнокультура Укра- їнського Полісся і Чорнобильська трагедія. Рівне, 1998. Вип. 3. С. 35—40; Вербальна магія українців / вступ. сл. Л. Дунаєвської; передм. О. Павлова; упоряд. та при- міт. Т. Полковенко, В. Фісун. К., 1998. 98 с.; Українська народна магія. Поетика. Психологія // КНУ імені Тараса Шевченка. Серія «Фольклор. Етнографія. Звичаєве пра- во». Вип. 2. К., 2001. 125 с. ; До історії заклинального сло- ва // Літературознавчі студії. К., 2003. Вип. 32. С. 82— 89; Фольклор як психотерапія // Літературознавчі студії. К., 2006. Вип. 17. С. 102—105; Психологічна антрополо- гічна модель світу в українському фольклорі // Літерату- ра. Фольклор. Проблеми поетики. К., 2008. Вип. 30. С. 197—201; Фольклорний текст як акт інвазії // Літера- тура. Фольклор. Проблеми поетики. К., 2009. Вип. 31. С. 380—385; Метафізична комунікація духу в українській народній казці // Література. Фольклор. Проблеми пое- тики. К., 2009. Вип. 32. С. 335—339. ФЕДАС Йосип Юхимович (4.12.1946, за пас- портом 2.01.1947, с. Михалин Березнівського р-ну Рівненської обл. — 26.12.2013, Київ; похований у с. Михалин) — український фольклорист. Канди- дат філологічних наук (1979). Закінчив Балашів- ську середню школу на Рівненщині. Працював у сфері культури (1965—1967). Навчався на філо- логічному факультеті Київського державного (нині — національного) ун-ту ім. Т. Шевченка (1967—1972). Ко- роткотерміново вчи- телював у Стещин- ській школі Полісько- го р-ну Київської обл. 1972 — 1975 — ас- пірант відділу фоль- клористики Інституту мистецтвознавства, фольклору та етногра- фії ім. М. Рильсько- го. З 1975 по 2007 перебував на науковій роботі в ІМФЕ (мо- василь СОкІл626 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 лодший науковий, старший науковий співробітник, в. о. завідувача відділу фольклористики тієї ж уста- нови). 2011 —2013 працював у Національному му- зеї народної архітектури і побуту. Ф. — упорядник збірника «Застольні пісні» (1971), в якому представлені частувальні та заздо- ровні пісні (звернення до чарки), весільні та розва- жальні. Тираж цієї книжки в радянські часи у пік «антиалкогольної» пропаганди був вилучений з дер- жавних збережень і зараз може бути хіба що в поо- диноких приватних колекціях. Початковий період наукової діяльності дослідника характеризується по- глибленим вивченням сучасних тенденцій фолькло- ру: роль усної словесності у виховному процесі, пи- тання національно-патріотичного й інтернаціо- нального, тема Великої Вітчизняної війни тощо. Певне місце займала і теорія фольклорних жанрів. Крім проблеми традиційності у народній культурі, акцентовано на нових рисах жанрології: поява ново- творів (пісні-хроніки), розширення тематики у пі- сенній творчості, монострофах, народній прозі. Обе- режно натякається на ознаках «публіцистичності», «економії слова», які не зовсім добре вписувалися у фольклорний канон (стаття «Особливості системи жанрів радянського фольклору», 1980). Основна наукова тема — український вертеп як явище на- родної культури й один з видів фольклорного теа- тру. Автор присвятив йому монографію «Україн- ський народний вертеп» (1987). Особливу увагу приділено висвітленню походження жанру та істо- ричного розвитку. З’ясовується термін «вертеп»: ґе- незис, приналежність, природа і специфіка дійства, класифікація. Простежується динаміка явища в іс- торичному аспекті, аналізуються джерела, представ- лені творці та носії народної драми. Книга містить цінні додатки різних вертепів, їхньої архітектури. У статті «Український вертеп як явище народної ху- дожньої культури» (1996) розглядається народний вертеп «зсередини», що функціонує як традиційна система, яка залежить від творчих можливостей но- сіїв. Він містить вирішальну силу і красу, характе- ризує позитивну дію зовнішніх чинників. Про зв’язок фольклору з народною картиною, походження на- писів на ній ідеться у статті «Вертеп і “Козак Ма- май”» (2000). Джерело цих написів — народна тра- диція (метафоричний образ пива, лицаря-запорожця, що б’ється з татарами, козака-бандуриста). В осно- ві побудови монологу вертепного запорожця і роз- логих написів на картинах закладений спільний прин- цип монтажу. Дослідник також розглядав україн- ський вертеп як синтез мистецтв, у якому важливе місце посів і музичний елемент («Музичний чинник у вертепі» (2003). У дійстві звучала як духовна піс- ня («Ти, вертепе, возвеселися», «Небом земля ста- ла», «Прошу тебе, Царю»), так і світська («А в міс- течку Берестечку», «Ой під вишнею, під черешнею», «А я собі наймитина»). Характер музичного оформ- лення зумовлений особливостями місцевої традиції і можливостями виконавців. Окремий цикл дослід- ника становлять статті з історії української фолькло- ристики, передусім про відомих сучасників А. Іва- ницького, І. Хланту, С. Шевчука, у яких розкрив їхній життєвий і творчий шлях. Пр.: Застольні пісні / упоряд. Й. Федас. К., 1971. 143 с.; Особливості системи жанрів радянського фолькло- ру // НТЕ. 1980. № 1. С. 21—25; Український народний вертеп (у дослідженнях ХІХ—ХХ ст.) К., 1987. 184 с.; Український вертеп як явище народної художньої культу- ри // Народознавство. 1996. № 4. 28—29. С. 9—10; Вертеп і «Козак Мамай» // Етнічна історія народів Євро- пи. 2000. Вип. 4. С. 13—16; Музичний чинник у верте- пі // Матеріали до українського мистецтвознавства. К., 2003. Вип. 2. С. 294—298. ШУМАДА Наталія Сергіївна (17.06.1926, с. Ла- дан Прилуцького р-ну Чернігівської обл. — 5.11.2013, Київ) — фольклорист, педагог, мисте- цтвознавець, перекладач. Кандидат філологічних наук (1963), доктор філолологічних наук (1984), професор (1993). Юність провела у Кам’янці- Подільському. Навчалася у Київському ун-ті ім. Т. Шевченка на філологічному ф-ті (1945— 1949). Учителювала в Ірпіні (1949—1952), Києві (1952—1957), редактор видавництва «Дитвидав» УРСР (1957—1958). 1959—1961 — аспірант Ін- ституту мистецтвознавства, фольклору та етногра- фії АН УРСР. 1961—1965 — молодший науковий співробітник відділу фольклору ІМФЕ АН УРСР, 1965—1967 — старший науковий співробітник. Упродовж 1967—1974 — завідувач відділу руко- писних фондів ІМФЕ. 1986—2007 — провідний науковий співробітник відділу мистецтвознавства та народної творчості зарубіжних країн ІМФЕ. Пара- лельно викладала в Київському національному ун- ті ім. Т. Шевченка, Інституті театрального мисте- 627Закарбовані в пам’яті ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 цтва ім. І. Карпенка-Карого, Благоєвградському ун- ті (Болгарія) та ін. За внесок у болгаристику нагороджена орденом Кирила і Мефодія, за заслу- ги в українській фольклористиці — медаллю «1500 р. Києва», Почесними грамотами Президії НАН України та Посольства Болгарії в Україні. Ш. — автор понад 200 наукових праць, присвяче- них проблемам українського, болгарського фолькло- ру, міжслов’янських фольклористичних взаємин, іс- торії фольклористики. Значний резонанс у наукових колах України і Болгарії зробила перша монографія «Українсько-болгарські фольклористичні зв’язки: (Період болгарського відродження)» (1963). На широкій джерельній базі висвітлено історіографічні питання двох національних культур. Автор розгля- нула наукові контакти у хронологічному плані — перша половина ХІХ ст. («Становлення українсько- болгарських фольклористичних зв’язків») та 50— 70 рр. ХІХ ст. («Розвиток українсько-болгарських фольклористичних зв’язків»). Ця тема поглиблюва- лась у багатьох статтях: «Фольклористична діяль- ність М. С. Дринова» (1964), «Сторінки українсько- болгарського фольклористичного спілкування» (1970), «Наукові успіхи болгарських фольклорис- тів» (1973), «Болгарські фольклористи першої по- ловини ХІХ ст. в Одесі» (1977) та ін. Ш. опублі- кувала фольклорні збірки у записах письменників, скажімо, «Народні пісні в записах Степана Рудан- ського» (1972). Тут вміщено понад 300 високопое- тичних творів. Уперше опубліковано рукописні ма- теріали поета, які тривалий час вважалися втрачени- ми. Це переважно варіанти народних пісень різних жанрів. Особливий інтерес представляють пісні з «Подольського весілля». Родинно-побутовий цикл становлять пісні про залицяння («Ой чия то пшени- ченька», «Ой не спиться, не дремлеться»), нещас- ливе кохання («Ой за горою, за долиною», «Болить мене головонька»), родинне життя («Ой за гайом, гайом», «Зелена діброво, скажи мені слово»). Є се- ред них балади про Гриця, сербина; історичні пісні про Саву Чалого, Кармалюка та ін. З-поміж соціально-побутових виділяються козацькі пісні («Козак од’їжджає», «Їхав козак за Дунай», «Їде козак на Вкраїну»), рекрутські та солдатські («Ой крикнули орли», «Зажурилася гора»), чумацькі («Пішов Мусій да в Крим по сіль»). Є в збірнику і жартівливі пісні («Ой купила мати корову», «Я ж не топила», «Журила- ся попадя»). Ш. упо- рядкувала також «На- родні пісні в записах Петра Козланюка» (1978). У виданні пред ставлено лише перший зошит із вели- кого «Збірника на- родних пісень Покут- тя» (решта пропали під час Другої світової війни). Вже навіть цей перший зошит стано- вить наукову цінність, де містяться переважно обрядові пісні та коломий- ки. Обрядові пісні репрезентовані веснянками («Дівчаточка-вороб’ята», «Гей до мене, хлопці, з гаю»); весільними («Таке нам ся молоденька», «Та крутоє деревечко», «Прийшла молода з села»). Ко- ломийки відтворюють різні сфери родинно- побутового та соціально-побутового життя. Ш. зро- била наступний крок, дослідивши сучасний стан пі- сенних жанрів слов’янських народів, матеріалі зувавши його у фундаментальній монографії «Сучасна пісен- ність слов’янських народів» (1981). У ній просте- жуються процеси творення, побутування та функ- ції сучасного пісенного фольклору слов’янських ет- носів («Фольклор у системі соціалістичної культури»). Досліджуються взаємозв’язки народ- ної творчості з професіональною літературою і ху- дожньою самодіяльністю («Критерії сучасності й фольклорності слов’янських пісень»). Дається ха- рактеристика теперішнього стану розвитку різних жанрів народної пісенності, а також аналізується її поетика («Жанрова структура і особливості поети- ки сучасної слов’янської пісенності»). Вагомим ви- явилося академічне видання «Коломийок» (1969), у якому опубліковано 4814 одиниць жанру. Крім надрукованих раніше, до нього включено чимало зразків з архівних фондів. З родинно-побутових ко- ломийок виділяються варіанти про рідний край («Гори наші, гаї наші, файна полонино»), населен- ня («Та не тото гуцул, що погуцулився»), одяг («Убралася дівчинонька, як пишна косиця»), а та- кож про щасливе кохання, незгоди в коханні, одру- ження та родинне життя. У соціально-побутових василь СОкІл628 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 коломийках ідеться про панщину («Ой паночку, лахманочку»), жовнірів («Ой на горі жито, там жовніра вбито»), про еміграцію («Ой Америко, чу- жино, яка ти зрадлива»). Незначну частину станов- лять так звані «радянські коломийки». Є й інші ва- ріанти цього однойменного видання — «Коломий- ки» (1973), «Коломийки» (1977). Ш. — упорядник науково-популярних збірок, зокрема «Веснянки» (1984). Сюди увійшли кращі українські обрядові пісні, які прославляють весну, працю, красу життя, любов — «Ой весна, весна, днем красна», «Ой ви- ходьте на вулицю», «А в кривого танця», «У дов- гої лози» та ін. Ш. уклала для молодих читачів ан- тологічне видання українського фольклору «Заку- вала зозуленька» (1989). Упорядкування здійснено за жанрово-тематичним принципом, до уваги бра- лася хронологія та поширення творів того чи іншо- го жанру. Спочатку подано зразки найдавнішої об- рядової лірики (календарно-обрядові та родино- обрядові пісні за циклами). Далі — твори епічних жанрів: думи, історичні пісні, пісні-хроніки, бала- ди. Необрядова лірика вміщена у двох розділах: родинно-побутові та соціально-побутові пісні. Ко- жен з цих розділів складається з окремих жанрово- тематичних груп: пісні про кохання, про родинне життя, колискові, жартівливі; пісні козацькі, крі- пацькі, чумацькі, рекрутські та солдатські, бурлаць- кі, наймитські та заробітчанські. Малі пісенні жан- ри представлено найбільш поширеним в Україні жанром коломийок. Ш. — активний доповідач на різних представницьких форумах — Міжнародні конгреси болгаристів, Міжнародні з’їзди славістів, засідань Міжнародної комісії з вивчення культури і побуту населення Карпат і Балкан (МКККБ), конгресах Міжнародного товариства дослідників етнології та фольклору (SIEF). Пр.: Українсько-болгарські фольклористичні зв’язки: (Період болгарського відродження). К., 1963. 164 с.; Су- часна пісенність слов’янських народів. К., 1981. 263 с.; Ко- ломийки. К., 1969. 603 с.; Народні пісні в записах Степа- на Руданського. К., 1972. 292 с.; Народні пісні в записах Петра Козланюка. К., 1978. 110 с.; Веснянки. К., 1984. 110 с.; Закувала зозуленька. К., 1989. 606 с. Літ.: вахніна л. Корифей української фольклористи- ки. До 80-річчя від дня народження Наталі Шумади // НТЕ. 2006. № 2. С. 99—100; Горбань І. Шумада На- таля // Мала енциклопедія українського народознавства. Львів, 2007. С. 825—826; Дмитренко М. Наталія Шу- мада // Народознавство. 2006. № 72—73. С. 1—2; На- талія Сергіївна Шумада: бібліографічний покажчик праць (1960—2010) / упоряд. М. Дмитренко, Л. Вахніна. К., 2010. 56 с. vasyl Sokil IMPRINTED ON THE MEMORY The article has presented memorial notes dedicated to five ex- traordinary persons gone to Eternity during 2013. Their de- ceases have appeared to be great loss for Ukrainian folklore studies. Profiles have been compiled of Hryhorii Demyan , representative of historical school, unsurpassed collector, re- searcher in insurgent thematics; Natalia Shumada, classicist in Ukrainian and Bulgarian studies, representative of Kyivan school; Stepan Myshanych, spokesman of aesthetical direction in ethnology, source scholar, encyclopedic expert, Yosyp Fe- das, connoisseur of Ukrainian vertep, puppet show of the Na- tivity; Oleh Pavlov, adherent of psychological flow in Ukrainian folklore studies. Keywords: Ukrainian folklore studies, researcher, collector, scholar of Bulgarian issues, aesthetical direction, psycho- logical flow. васыль Сокил ЗАПЕЧАТЛЕННЫЕ В ПАМЯТИ Представлены памятные статьи о пяти незаурядных лич- ностях, отошедших в вечность в 2013 году. Это большие утраты украинской фольклористики. Речь идет о Григо- рии Демьяне — представителе исторической школы, не- превзойденном собирателе, исследователе повстанческой тематики; Наталье Шумаде — классическом украинисте и болгаристе, репрезентанте киевской школы; Степане Мишаниче — выразителе эстетического направления в народоведении, источниковеде, энциклопедисте; Иосифе Федасе — знатоке украинского вертепа; Олеге Павло- ве — стороннике психологического течения в украинской фольклористике. Ключевые слова: украинская фольклористика, исследо- ватель, собиратель, болгарист, эстетическое направление, психологическое течение.

Закарбовані в пам’яті

Репозитарії

Схожі ресурси