Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян

Досліджуються окремі аспекти фольклорного зображення Першої світової війни, її рецепція в історичній свідомості галицьких селян. Автор аналізує пісні т. зв. «талергофського циклу» в порівнянні з іншими народними текстами, присвяченими воєнним подіям....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Голик, Р.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94449
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян / Р. Голик // Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 494-501. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94449
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-944492016-02-12T03:06:05Z Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян Голик, Р. Статті Досліджуються окремі аспекти фольклорного зображення Першої світової війни, її рецепція в історичній свідомості галицьких селян. Автор аналізує пісні т. зв. «талергофського циклу» в порівнянні з іншими народними текстами, присвяченими воєнним подіям. Some aspects of folklore imagery as for the World War I and its reception by Galician peasants’ historical consciousness have been put under study in the article. The author has presented analytical research-work in the songs of the so-called «Thalerhof cycle» in comparison with people’s other texts on war events. В статье исследованы отдельные аспекты фольклорного изображения Первой мировой войны и восприятие ее событий историческим сознанием галицких крестьян. Автор анализирует песни т. н. талергофского цикла в сравнении с другими народными текстами, посвященными военным событиям. 2014 Article Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян / Р. Голик // Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 494-501. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94449 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Голик, Р. Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян Народознавчі зошити
description	Досліджуються окремі аспекти фольклорного зображення Першої світової війни, її рецепція в історичній свідомості галицьких селян. Автор аналізує пісні т. зв. «талергофського циклу» в порівнянні з іншими народними текстами, присвяченими воєнним подіям.
format	Article
author	Голик, Р.
author_facet	Голик, Р.
author_sort	Голик, Р.
title	Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян
title_short	Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян
title_full	Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян
title_fullStr	Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян
title_full_unstemmed	Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян
title_sort	сльози й кості: перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94449
citation_txt	Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян / Р. Голик // Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 494-501. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT golikr slʹozijkostíperšasvítovavíjnautekstahtauâvlennâhgalicʹkihselân
first_indexed	2025-07-07T00:49:27Z
last_indexed	2025-07-07T00:49:27Z
_version_	1836947206930694144
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 © Р. ГОЛИК, 2014 Роман ГОЛИК СЛЬОЗИ Й КОСТІ: ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА У ТЕКСТАХ ТА УЯВЛЕННЯХ ГАЛИЦЬКИХ СЕЛЯН Досліджуються окремі аспекти фольклорного зображення Першої світової війни, її рецепція в історичній свідомості галицьких селян. Автор аналізує пісні т. зв. «талергоф- ського циклу» в порівнянні з іншими народними текстами, присвяченими воєнним подіям. Ключові слова: Галичина, історія, Талергоф, фольклор, Перша світова війна, селяни, ментальність, уявлення. Перша світова війна стала одним з тих фунда- ментальних історичних вододілів, що визна- чили історію Галичини у ХХ ст. Вона спричинила зміну її етнополітичної приналежності, економіч- ного статусу та суспільного устрою. Глобальні змі- ни торкнулися також селянського соціуму краю, якому війна завдала значної шкоди. Проблема га- лицького селянства та його уявлень про Велику ві- йну уже була предметом дослідницької уваги. Тут слід згадати як давніші публікації, так і недавні ро- боти Андрія Заярнюка про феномени тогочасного селянського листування та літератури [11; 12]. Про- те, якщо проблематика стрілецького фольклору ста- ла предметом аналітичних студій та збирацької ді- яльності (зокрема, в монографії та антології Окса- ни Кузьменко [4; 6]), то питання селянського погляду на війну все ще малодосліджене. Наша стаття — спроба проаналізувати селянські уявлен- ня про Першу світову війну через призму т. зв. «та- лергофських» співанок 1915 р., які свого часу ско- піював з рукописного пісенника турківського селя- нина Івана (Ioaна) Саварина/ Саварана (?) 1 визначний український історик Ярослав Ісаєвич 2. Це — збірка напівфольклорних — напівлітератур- них текстів, які автор чи збирач подав як сім пісень. Наша мета — не лише текстуальний аналіз цієї не- великої збірки, але й дослідження ширшого куль- турного та фольклорного контексту, зокрема, ін- ших народних пісень про війну. Виникнення більшості вміщених у співанику пі- сень було пов’язано з австрійським концентрацій- ним табором Талергоф. Разом із Терезином та кіль- кома іншими «лагерами» («ляграми») у роки Ве- ликої (Першої світової) війни він став місцем ув’язнення багатьох галичан, яких з 1914 р. зви- нувачували у москвофільстві, державній зраді та шпигунстві на користь Росії. Проте сюди потра- 1 Людини з таким іменем списки талергофців не зафіксу- вали. В них фігурував, натомість, Климентій Іванович Саварин 1870 р. н. з Турки, арештований у 1914 р., яко- му в 1916 р. вирішили продовжити інтернування, а далі відправили на фронт. 2 Текст скопійовано у звичайний лінійований зошит із зазначенням первісної нумерації сторінок та коротким описом оригіналу: «книжечка формату 15 аркушів, 16- тий вирвано, картонні нерівноврізані обкладинки.папір лінований олівцем, олівцем ж написано всі VII пісень. Пісні I—II написані простим олівцем, чисто фоне- тичним по лінійках, пісні ІІІ—VII — іншою рукою й хімічним олівцем (без лінійок), правопис засмічений етимологією». 495Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 пили не тільки справжні адепти москвофільського руху та Pосійської імперії, але й ті, на кого безпід- ставно донесли як на підозрілих осіб через руське (українське) походження. Під час масових аре- штів частину звинувачених, в тому числі звичай- них селян, було страчено, а частину інтерновано в табори. В’язнем Талергофу став, ймовірно, й ав- тор чи укладач збірника — селянин «з повіту Тур- чаньского». Саме тут, напевно, й утворилася його збірка. Сьогодні важко визначити, чи зазначений наприкінці збірника його укладач був водночас і автором усіх вміщених там текстів, тільки їх час- тини, чи просто фіксатором чужої творчості вза- галі. (В оригіналі було помітно кілька різних по- черків). Однак в багатьох із вміщених тут творів простежується виразний автобіографізм. З іншо- го боку, певні риси частини текстів та самого збір- ника вказують, що їх автор контактував з москво- фільським середовищем. Зокрема, після пісень з Талергофу у оригіналі рукопису хтось вмістив гімн русофілів «Пора, пора, за Русь святую». Попу- лярний серед них концепт «Святої Русі» був та- кож ідеологічним обрамленням й даної збірки. Про це свідчила, принаймні, її патетична кінцівка, що дисонувала зі загальним песимістичним тоном спі- ваника: «Пам’ятайте добрі люде: / Славна Русь була і буде». Такі згадки про сакральну Русь були характерними для прихильників «панруської» ідеї 3. Зрештою, саме москвофіли згодом використову- вали образ Талергофу як приклад «русской Голгофы» — власних страждань за «народну» ідею) 4. Зрештою, слід мати на увазі, що перед Першою світовою війною читальні імені Михайла Качковського та інші москвофільські організації 3 Цікаво, що цей мотив простежувався і в одному з варі- антів закінчення лояльної до Австрії пісні про замах на цісареву Єлизавету (Сісі), що (разом з кометою), який в народній (чи квазінародній) версії передвіщав світову війну: «З тої пори велик туск став/ Гине Русь святая/ А на небі ся зявила/ Мйотла вогневая/ Кажуть люди, же вість чують/ Війну, голод, труди/ І же юж на святій Руси та й добра не буде». 4 Помітними у текстах збірника є й нарікання на «кагаль»/ «жидів» — галицьких євреїв, яких москвофіли звину- вачували у доносах та переслідуваннях: «… А жидов в гурму ся збігає/Та у той невинный нарід Камініом ки- дає» (Піснь 3). Щоправда, такі звинувачення висували й звичайні українські селяни, які не мали нічого спільного з москвофільством, але були за нього переслідувані. вели активну діяльність серед галицьких селян, розповсюджуючи серед них свої погляди. Водно- час, пропагуючи російську мову, літературу та ім- перську ідеологію, москвофіли підтримували ви- користання місцевого діалекту («народної мови») та усно-народної творчості (з одного боку, для того, щоб їх зрозумів «простий народ», з іншого — через те, що розглядали говір і фольклор як за- гальноросійську/общерусскую культурну спадщи- ну). Тому, наприклад, пісенний репертуар талер- гофців був дуже неоднорідним: російські романси суміщалися у ньому з лемківськими, бойківськи- ми та гуцульськими народними піснями й казка- ми 5. Під цим впливом у частини галицьких селян формувалася неоднорідна (з нинішнього погляду) етнокультурна свідомість: вони присвоювали собі ідеологеми москвофільської пропаганди, але зали- шалися у сфері українських народних звичаїв та обрядів, говорів і фольклору. Це частково пояс- нює певну специфіку та сфокусованість співаника на окремих темах. Насправді вміщені а рукописі пісні формували не образ Талергофського табору як місця русофільського мучеництва, а загальну картину Великої війни й страждань звичайного українського селянина в ній. Отож, вони були не лише продуктом певної ідеології, а й зразком укра- їнської народної творчості початку ХХ ст. І саме цей аспект має для нас першочергове значення. Дійсно, талергофські співанки відображали на- родне сприймання початку війни. Більшість безі- менних авторів цього часу розпочинали свої пісен- ні розповіді про війну досить подібно: її оголошен- ня, мобілізація та похід на фронт. Різниця полягала лише в деталях, як-от трактування хро- нології подій чи пов’язаних з ними персоналій. Одні творці народних пісень, наприклад, говори- ли про початок війни, лише констатуючи сам факт («в штирнайцятім року… Сербія із Австрійов вой- ну розпочала» [7, с. 177]). Інші вказували її при- чину — вбивство спадкоємця трону, проте з різ- 5 За свідченням мемуаристів, в’язні співали дуже різних пісень: від «Укажи мне такую обитель», «Не осенний мелкий дождичек», до українських авторських («В Пе- ремишлі на Підзамчу») та народних пісень («Кедь ми прийшла карта», «Ой верше, мій верше», «Дубе, дубе, що с тя буде», «По горам ходила», «Ой копав я кри- ниченьку», «А я вчера орав», «Як я пойду на мадяр», «Стелися, стелися, зелений барвінку») [5, c. 125]. Роман ГОлИк496 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 ним ступенем деталізації: «Прийшла вістка неве- села з міста Сераїва, // Згинула з рук анархіста цісарська дитина» [7, с. 199]; «У неділю пополу- дни вістка наступила, / що Сербія Фердинанда нашого убила, // Наступили сумні вісті в цілій Га- личині, / що погибло дві особи в цісарській роди- ні» [7, с. 179]. Проте у багатьох фольклорних тек- стах війну пов’язували, передовсім, з суботньою мобілізацією на початку «семого місяця» — лип- ня: «а в суботу пополудні вістка наступила, / ці- лий нарід в Галичині слезами обмила» [7, с. 178]; «в суботу вночі» цісар «кличе усіх на війну» [7, c. 177] тощо. Рішення розпочати війну пояснюва- ли волею цісаря: «Задзвонили у всі дзвони у су- боту вночі: «Iдіт, жовняре, на войну, бо так цісар хоче» [7, с. 178] тощо. Частина співців зобража- ла також і міжнародний вимір конфлікту, згадую- чи, крім оголошення війни Сербії, також й втру- чання Росії: «Як почали австріяки з Сербійов ся бити, / а московський цар Никола іде боронити» [7, с. 179]. Окремі з них демонстрували ерудицію, згадуючи участь у війні також Німеччини на боці Австрії, Франції на боці Росії та інших держав, і навіть застосовуючи газетну статистику 1914 р.: «А Франція москалеві стала помагати / Проти німця досить держав стала підмовляти/ Ци ви чули, добрі люди, ци ви цисте знали, / На Австрію і на німця десять держав стало?» [7, с. 200]. Зре- штою, більшість описувала селянське сприймання війни як загальне пригнічення: «Розійшлася вість сумненька сумними лавами, бо ставали вірні сини густими рядами» [7, с. 179]. На цьому тлі автор талергофських співанок був, з одного боку, типовим, а з іншого — оригіналь- ним. Так, у його тексті війна відразу була трагіч- ною подією глобального, загальноєвропейського масштабу. Водночас у співанику вона асоціювала- ся з тою ж таки фатальною літньою суботою: «Ой вибухла та война нещасна / Що цілую Європу по- трясла / А в соботу в хорошу погоду/ Прийшов розказ, в вимарш до походу» (Піснь 1 6). Ця піс- ня, як і решту текстів співаника, відбігала від на- родного канону, проте мала з ним багато спільно- го. Так, у фольклорному (чи напівфольклорному) 6 Так в рукопису. Укладач, очевидно, свідомо використо- вував слово «піснь», а не пісня для визначення й класи- фікації текстів у своєму пісеннику. шаблоні оповіді про війну часто попереджував вступ, що мав, здебільшого, риторично- орнаментальну або символіко-алегоричну функ- цію: «Закувала зозулечка в зеленому току, / Ци ви чули, люди добрі, в штирнайцятім року…» [7, c. 177]. «А в неділеньку раненько сонце си міни- ло, / Приснив си ми сон чудесний, стало ж ми е мило» [7, c. 82]. В інших співанках —хроніках цього вступу не було, і оповідач відразу переходив до «історичної» частини розповіді, ширших уза- гальнень чи опису конкретної ситуації: «Рік де- вятьсот чотирнайціть був дуже тяженький, / Бо розлилось много криви і слізок дрібненьких» [7, c. 183]. «У неділю ранесенько сумно дзвони гра- ють / Плачут жінки, чоловіків з села виправля- ють» тощо. Пісні з талергофського співаника по- будовані за схожою моделлю. Водночас принай- мні одна з співанок на початку також містила згадку про «європейський» характер війни. «А в році штирнацітім, як жнива настали, / Всі монар- хи європейські войну розпочали». Це свідчило як про намагання інтелігенції інкорпорувати книжний термін «європейський» серед галицьких селян поч. ХХ ст., так і про взаємодію елітарної й на- родної культури в їхньому середовищі. Саме впли- вом книжних образів та шаблонів можна поясни- ти трактування війни у піснях з Талергофу. Так, в іншій співанці з талергофського співаника вказувалася також генеалогія війни в Галичині — збройне протистояння Австро-Угорщини («цісаря») та Російської імперії («руса»): «Чотирнайцятого року тисяч девятьсот / Скликав цісар військо на войну з русом» (Піснь 2). Водночас поведінку тих, кого мобілізували, талергофський пісенник описував як вимушене виконання сумного обов’язку: «Ой пра- щали, кланялись, плакали, / Шапочками в гору під- нимали. / Пращалися, бо так має бути, / Дай їм, боже щасливо вернути» (Піснь 1). Тут — як і в ін- ших воєнних піснях, з’являвся мотив розлуки лірич- ного героя (Василя) з жінкою й малим сином, та ді- алогу між ними. Так само, як інші персонажі з на- родних пісень про Велику війну, селянин з пісні передбачав свою лиху долю: «Будь здоровий, мій маленький сину, / Чи я верну, чи на войні згину» (Піснь 1). Зрештою, пісенний жовнір справді гине під час перемишльських боїв: «А в п’ятницю сумні вісти прийшли: / Згинув Василь в місті Перемиш- 497Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 ли/. Згинув Василь від козацькой піки, / Вже не верне додому навіки» (Піснь 1). На цьому тлі у піснях виникав похмурий образ війни. Вона вбиває або калічить людей, нищить сім’ї, робить жінок вдовами, а дітей — сиротами, закидає людей на чужину тощо: «Тота война, що то наробила / Не одного рідню розлучила Наробила вдів, сиріт без ліку. / Не одному віка відобрала, / Не одного в далек світ загнала». Сюжети, де діти стають «сиротятами», жінки-вдовицями, які опла- кують своїх чоловіків й батьків, були частими у піс- нях про Першу світову війну («У неділю пополудні вістка наступила», «Плаче мати коло стола така мо- лоденька» тощо). Їх доповнював мотив постійного очікування голови сімейства з фронту, бажання по- бачити його живим або отримати вістку від нього («Повій вітре буйнесенький з зеленого гаю», «Там, де ясне сонце сходит, де пташка співає»). Оптиміс- тичною противагою до цих трагічних мотивів був образ несподіваного повернення жовніра, який роз- повідає про фронтові страхіття («Закувала зозулеч- ка в зеленому току»). Такі тексти відображали ре- альні мрії й сподівання селян. Натомість у талергофському пісеннику їх допо- внювала інша моторошна ситуація: жовнір прихо- дить з фронту живим, а його родину та майно в тилу чекає загибель. У цьому контексті співаник пропонував реалістичні й водночас символічні об- рази зруйнованої оселі, знищеної родини та жов- тих квітів, що сигналізували про смерть близьких, сльози і смуток вояка, який без дітей також ста- вав самотнім «сиротою» : «А хто верне, то ревно заплаче, / Як він своє обістє зобачит. / Із всього пєци зісталися, / А родина кудись розійшлася. / Питаются, где сут діти мили, / Люди кажут, що давно в могилі / На могилах розтут жовті квіти, / Я на старость сирота навіки» (Піснь 1). Зре- штою, ця пісня закінчувалася характерним релігій- ним мотивом — трактуванням війни як Божої кари за гріхи, яку можна відвернути лише покаянням: «Пам’ятайте тоту войну, люде, / Покайтеся, бо ще гірша буде». Проте головним об’єктом зображення у співа- нику був саме Талергоф. У тексті пісень він поста- вав одним з трагічних наслідків війни, поруч з смертю на фронті: «Заплакали сестри, батько за- тужив, / Бо єго синонька ворог убив / Другого синонька взяли в неволю, / До Грац Талєргофу в цельта на полю» (Піснь 2). Вже сам факт, що його інтерновано «в 150 миль далеко від рідні, від хати», викликав в селянина відчуття нереальності навко- лишніх подій: «Чи то мені так здається, / Чи то сон приснився, / Що я так в далекім краю / Під лісом впинився» (Піснь 4). Тому він кілька разів звертався до опису свого арешту, наводячи щораз нові деталі. Спочатку в пісні було виведено уза- гальнений образ головного персонажа — заляка- ного й розгубленого селянина, якого зненацька ув’язнюють: «А бідний хлоп нич не знає, / За що так карають (…) / А жовніри з обох сторон / Баг- нет ауф тримают» (Піснь 3). Винуватців цього арешту автор розглядав крізь призму стійких ет- нічних стереотипів, поширених у тогочасному се- лянському середовищі: «На кого лише жиди / Пальцем показали / Того зараз чоловіка / До аре- шту брали» (Піснь 4) 7. В іншій пісні описано й сам арешт автора. На відміну від своїх братів, го- ловний герой не йде «войну воювати», а залиша- ється пильнувати хату («родині захід дати»). Се- лянин мирно стоїть посеред подвір’я, коли його не- сподівано арештовує жандрам і в’яже, «як собаку». Автор співанки навіть намагався відтворити моно- логи представників закону, якими вони супрово- джували арешт. Усі, починаючи від жандарма, лише лають селянина та дають йому категоричні накази: «Ходи, каже, чоловіче / Бо тя там старо- ста кличе. / Попращайся з родинов, /А сам вже ходи зо мнов 8 … Привели мня до старости / А він кричить дурню, осле» (Піснь 7). Зрештою, селянина називають шпигуном й везуть у невідо- ме: «А я бідний з жалю млію, // Беруть мене на колію. // Везуть мене, де — не знаю, // Чи до пекла, чи до раю». В Талергофі руський селянин стає ще більш безпомічним та безсловесним, по- трапляючи в зовсім інше мовно-культурне середо- вище. Його долю тут вирішують інші: «В Таляр- гоф мене провадять, / І якусь там раду радять // 7 Поширеність таких уявлень фіксували, між іншим, й во- єнні новели Марка Черемшини, де, власне, євреї висту- пали серед ініціаторів селянських арештів з боку австрій- ської та російської армій. 8 Підкреслення — з рукопису. Укладач талергофського співаника спеціально підкреслював ті частини тексту, які, на його думку, несли головний логічний наголос та були ключовими для пісенної ритмомелодики. Роман ГОлИк498 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 Тілько оден німець белькнув: / «Марш там про- сто аж до цельту» (Піснь 7). Далі у текстах пісень з’являлася жахлива карти- на таборів, де арештованим загрожує важке фізич- не покарання й навіть смерть: «В Грацу Таляргофі накази острі / Навіт і до гробу провадят, до кос- ти / В Грацу Таляргофі остро карают / Руки, ноги в’яжут і на стовп вішают» (Піснь 2). Талергоф, куди привозять звинуваченого, видається йому безнадій- но чужим середовищем: «В Таляргофі самі німці, а я бідний в поневірці». Табори у пісеннику Савара- на описані як ряди бараків, де тримають «галиць- ких бідаків», людською гідністю яких охорона не- хтує: «А довкола тих бідаків обведено дротом. / Німці з нами ся обходять, / Якби з яким скотом» (Піснь 4). Автор особливо підкреслював обмеже- ність життєвого простору, на якому вимушено при- містилося багато людей (галицьких бідних»): «Стис- ли в купу як оселедці / Не могли відпочити / Та в ночі руки і ноги / Не мож протягнути» (Піснь 7). Причиною нарікань автора пісень була й первісна відсутність найнеобхіднішого, передусім взуття та одягу. Навіть наявність цілком буденних речей ви- давалася в’язням добрим знаком: «Лучшой долі троха люде / Тепер ся дождали / Черевики та й бі- лизну / Потрохи дістали» (Піснь 6). Талергофські пісні показували не лише загаль- ний — доволі депресивний — пейзаж «лягеру» («Бо ту сумно, нич не видно, / Лиш альпійські гори, / А народу всюди видно, / Як піску у мори»), але і його соціально строкате обличчя, сприйняте навіть крізь призму селянського гумору: «Єсть ту ксьондзів щос до 300, / Суддів, адвокатів, / А мужиків 9 тисяч / Галицьких бідаків. / Суть ту люди від форшпанів, / служби, колійові, / Троха дурні і розумні / Хворі і здорові» (Піснь 5). З цієї спільноти автор виділяв священиків. З погля- ду селян, вони особливо страждали, зазнаючи того самого приниження, що й прості талергофці, вико- нуючи незвичну для себе фізичну роботу тощо: «Також наші священики / Враз з нами бідили. / Плювали їм межи очи, / До праці гонили. / Сум- но було нам на тоє / Нам ся приглядати, / Як му- сіли наші отці / Гори замітати…» (Піснь 7). Вод- ночас основними жертвами війни, й Талергофу зо- крема, автор пісень вважав «руських людей» — вихідців з його власного соціального середови- ща: «А в той войні руськой пруской / Потерпіли люде рускі. / Потерпіли пани й попи, // А най- більше рускі хлопи» (Піснь 7). Проте, перекону- вав автор, усі навколо страждають від одних й тих самих проблем: голоду, холоду та антисанітарних умов. Звідси — тема щоденного заняття в’язнів — «боротьби з вошами», описана теж з певною до- лею чорного гумору: «Із початку тоті люди / З го- лоду бідили. / Із порохів та із нужди / Вуши їх присіли. // Скоро рано по сніданю / Нема що ро- бити / Тілько помоляться богу — / «Ідіть вуші бити» (Піснь 5). Тема антисанітарії була пекучою для в’язнів австрійських таборів, й це відобрази- лося на їхній усній творчості. Так, один з мемуа- ристів-москвофілів згадував, як у Терезині хло- пець, котрого він назвав «Мішею», для підняття духу також співав гумористичну пісню про воші. Проте її автор, наслідуючи ритміку й риторику українських народних пісень, саркастично звер- тався до самого імператора, щоб той мобілізував вошей і сформував з них непереможну армію та безплатну робочу силу. При цьому в тексті були добре помітні й політичні симпатії того середови- ща, якому адресували пісню, — зокрема, нелюбов до українських формацій в австрійській армії: «Ой цісаре, цісароньку, / Пане наш хороший! / Ой ви- пиши в Терезині ти бранку на воші! / В Терезині набереш / Ти їх міліони/ / Нащо тобі січевики, / Якісь легіони? /… Ними заореш, засієш / Ти свою державу, / Они тобі принесуть / Великую славу!» [8, c. 130]. Отож, це був своєрідний пі- сенний памфлет, зразок антистрілецької ідеології. У Саварана/Саварина таких політико-полемічних випадів не було. Його турбували цілком призем- лені, людські проблеми. Наприклад, селянина вра- жало, що люди поруч мусіли жити в антисанітарії та доглядати за худобою навіть в найбільші релі- гійні свята. Співаник спеціально згадував «Рож- дество межи свиней» (Піснь 6). Життя поруч з тваринами у сакральний час було приниженням на- віть для звичного до багатьох незручностей сіль- ського господаря. Водночас кожне свято в неволі було для селянина приводом до ностальгії за рід- ним домом: «В Таляргофі по Михайлі // Впав сні- жок маленький. // Коли домів звідси вернем, // Світку наш гіркенький?» (Піснь 5). Туга за рід- ним краєм пронизувала увесь талергофський пі- 499Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 сенник. Наприкінці селянин з болем зізнався, що не може забути рідних та боїться за їхнє життя та завжди про це думає («чи єсть мама, чи єсть тато, чи спалили мою хату»). У березні 1915 р., коли він укладав свою збірку, Саварана, як і його співв’язнів, турбувала невизначеність майбутнього. Він мріяв про те, щоб якнайшвидше покинути Талергоф й по- тішав себе швидким звільненням, але водночас сумнівався у цьому: «Зносить нарід тяжкі муки, / Та не знає доки. / Та вже людем при минажи / Повбивали боки» (Піснь 6). «Скажіт мені, добрі люде, / Коли тому кінець буде? / Люди кажуть, що в неділю / Мають в бога на надію. / А в не- ділю пополудні. / Другі кажуть, що аж в грудні» (Піснь 7). Проте він сподівався на краще і навіть вважав своїм обов’язком вийти на волю співцем табірного життя: Дай же боже повернути / Всю країну оглянути / Буду людем голосити, / Як в неволи тяжко жити» (Піснь 7). Отож, у багатьох аспектах талергофські співан- ки не були схожі на вірші, мемуари й щоденники інших в’язнів Талегрофу, які також детально опи- сували важкі умови перебування в таборі, настрої людей тощо. Однак ці твори репрезентували, зде- більшого, міщанське та інтелігентське середовище. Крім того, багато текстів про австрійські концта- бори були написані з москвофільських позицій та російською мовою [1; 2; 3; 5]. Україномовних спо- минів про ці події було відносно мало [9]. Нато- мість співаник Івана Саварина/Саварана був укла- дений українською (народною) мовою та втілював селянське бачення того, що відбувалося. Тому вірші-пісні співаника мали риси, близькі до «кла- сичних» народних пісенних оповідей про війну. Вони будувалися, здебільшого, за певною схемою, з використанням подібних сюжетних схем. Ці еле- менти видно у вступній пісні про війну з талергоф- ського співаника: діалоги між мобілізованими, які йдуть боронити край, їхніми жінкам та дітьми, ко- трі передчувають їхню смерть; згадки про загибель селян на фронті, про сиріт та вдів, які їх вигляда- ють; про воєнних інвалідів тощо. Проте, на відміну від специфічних «талергоф- ських» співанок, інші народні воєнні пісні мали ширший тематичний та образний діапазон. Пере- довсім, це стосувалося зображення боїв на фрон- ті, яких, зі зрозумілих причин, у співанику з Та- лергофу майже не згадано: тут вони були зовніш- ньою реальністю. Натомість інші народні пісні описували перебування у вирі світової війни, зо- крема, через метафору кривавої їжі й пиття, тобто як страждання поранених: «Кобис знала, моя жін- ко, як я йшов снідати: / на сніданок дрібні кулі, на обід гранати… / Дному руку відорвало, другий двох не має, / третий лежит скалічений, ратунку благає» [7, c. 178]. Окремі тексти лише підсилю- вали цей образ, створюючи з допомогою «чорно- го» сарказму та іронії картину жахливого воєнно- го бенкету: «Та на війні варто жити, не треба жу- рити, / Маєш кулі і шрапнелі, є чим си живити, / Також пити є доволі, що аж си не хоче, / Не в од- ного з його тіла тепла кров чуркоче» [7, c. 182]. В окремих випадках день на фронті описували, як жахливий бенкет: «А в неділю на сніданє кульоч- ки дрібненькі, / Ой на обід рвали тіло гармати тя- женькі» [7, c. 178]. Проте описи самих боїв були доволі рідкісними. Лише інколи народні оповідачі- співці намагалися подавати деталі битви, яку, мож- ливо, самі пережили. В одному з текстів, напри- клад, командир (капітан) закликає солдатів помо- литися, забути свою родину і йти «до штурми» на ворога, заохочує своїм прикладом, однак гине від «острого шрапнеля». Натомість солдатів оточує страшна дійсність бою: «озвалися полемйоти, на- чали стріляти, / А потому си обізвали полеві гар- мати, / Земля Божа задрижала, в небі загримі- ло, /А в солдата старенького серденько зомліло» [7, c. 181]. Описи битв не раз супроводжувалися картинами вражаючого знищення довкола: «Ой стріляли каноніри та й тяжкі гармати, Та й зачали наше військо з землею мішати, / А кров з войска виступає, як вода із моря; // Подивився бідний жовняр — вся земля червона» [7, с. 184]. Деко- ли в народних співанках-хроніках фігурувала гео- графічна локалізація воєнних подій та їхні історич- ні обставини. Так, селяни намагалися окреслити свій бойовий шлях та його основні віхи. Напри- клад, персонаж однієї з пісень потрапляє спочат- ку до Сербії, потім до Львова, а згодом до Пере- мишля, принагідно описуючи ті події, які в його пам’яті пов’язувалися з кожною місцевістю: «Одні ідем до Мішковців, другі до Унгвару, / Треті ідем до Сербії, за біленьку Саву. / Та прийшли ми до Сербії та в колони стали, / Всі сараки-лезервішти Роман ГОлИк500 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 жони полишали. / Відти прийшли і до Львова, там в Львові зостали, / А вояки росіянські весь Львів обостали» [7, с. 194] Автор навіть намагався опи- сати деталі перемишльських боїв: «Відти прийшли до Премишля, у фестунки стали, // А москалі Пе- ремишля навколо обстали. / Як зачали фестунко- ві канони спущати, / Та ялися росіяни узад одсту- пати». В чомусь схожий шлях описував й інший пісняр. Лише в окремих піснях («А я ходжу та й думаю в зеленім садочку») згадувалася ширша гео- графія та політична складова війни: галичан поси- лають воювати у Сербію, за той час москаль (Ро- сія) військо ізбирає, щоб «Сербію від Австрії бо- ронити». У відповідь «німець» (Німеччина) посилає «горді дивізії» і «віддає войну москале- ві», якому починає помагати Франція та її союз- ники. Тому народні тексти оповідали про події і на східному, і на західному фронті світової війни, зо- крема про жахи італійської кампанії. Це — образ кривавих боїв, у який галицькі жовніри йдуть на «офендзиву» здобувати «італійські шанці», та не- суть важкі втрати: «З десіть тисяч сотка людей ледви ся лишила». Як наслідок, частину вояків «улягровують» в далекому Римі, в «Сердинії» (Сардінії), Сан-Маріно, частина гине на Мондо- Хомбі тощо [7, с. 201]. Водночас автори пісень намагалися описати австро-російські бої в самій Галичині («в високій Чорногорі…. посумніли вер- хи і долини, а гранати перерили усі полонини»). В цьому контексті згадували й полеглих у Карпатах, і важке життя австрійських полонених у Сибіру. Так, один з хронікарів малював масштабну карти- ну втрат на усіх фронтах («а полєгло наших людей на всіх фронтах много»). Результати війни в очах народного співця були негативними. З одного боку, він відзначав розпад світових держав та фіаско їх- ніх лідерів: «Австрія — небіжка житє скінчила… А в Росії Николая таки розстріляли, а короля ав- стрійського із Відня нагнали» [7, c. 202]. З іншо- го боку, пісняр описував зубожіння повоєнної Га- личини: «Єк нас война зруйнувала, то ми цисе зна- ли, / Бо по войні пару років нічого не жали» [7, с. 203]. (Зрештою, ці висновки могли бути не ав- торськими й самостійними, а інспірованими ззов- ні, засвоєними через читання літератури тощо). За невеликим винятком, рецепція війни в га- лицькому пісенному фольклорі була песимістич- ною. У ній бачили переважно кров, страждання, розлуку з рідними, нищення сім”ї й селянського господарства тощо. У піснях про війну домінува- ла туга за втраченим: «Була хата, хоч старенька, добре-с ми в ній жили, / Пройшло військо через село і ту запалили. / Дєдя лишив нам корову, і тоту узяли, // Було збіжжя небагато, і то зрабували». Тому, на переконання галицьких селян, навіть сам імператорський двір мав би подумати про закін- чення воєнних дій та вернути їхнє життя в мирне русло: «Наш пан цісар задумавси, що має роби- ти, / Треба войну закінчити, військо розпустити. / Най йдут домів газдувати, дітей годувати, / Бо вже весна зближається, треба веснувати». Поді- бні мотиви простежувалися й у прозових усних споминах жовнірів, які теж рекрутувалися з селян- ського середовища [10]. Загалом, пісенний фольклор українських га- лицьких селян (зокрема тих, які служили у «зви- чайних» частинах австрійського війська) показу- вав війну в трагічнішому й буденнішому світлі, аніж пісенна творчість українських січових стрільців, котрі сприймали трагічні події як шлях до великої мети — визволення України. Проте серед загалу, ймовірно, домінував народний погляд: війна, ко- тру на початках сприймали як недовгий і перемож- ний наступ, що змінить світ на краще, обернулася для галичан довголітньою драмою з чисельними жертвами. Саме тому рефреном багатьох народ- них пісень був мотив понівеченого війною тіла («там гранати і шрапнелі людське тіло рвали» [7, c. 187]) та костей (про які говорив талергофський автор) — символів смерті, а також сліз — вира- зів болю від важких втрат і страждань. Разом вони формували образ нещасливої людини, для якої во- єнний конфлікт 1914—1918 рр. став трагедією, що зруйнувала життя. 1. Дневникъ о. Иоанна Мащака / Талергофскій альма- нахъ. — Львовъ, 1932. — Вып. 4. — Ч. 2. — С. 1—87. 2. Дневникъ покутянина / Талергофскій альманахъ. — Львовъ, 1930. — Вып. 3. — Ч. 1. — С. 112—117. 3. Дневникъ священника изъ Самборщины / Талергоф- скій альманахъ. — Львовъ, 1930. — Вып. 3. — Ч. 1. — С. 138—141. 4. кузьменко О. Стрілецька пісенність: фольклоризм, фольклоризація, фольклорність / Оксана Кузьмен- 501Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 ко. — Львів : Інститут народознавства НАН Украї- ни, 2009. 5. курилло Ф.в. Дневникъ лемка из Талергофа / Ф.В. Курилло // Талергофскій альманахъ. — Львовъ, 1930. — Вып. 3. — Ч. 1. — С. 22—97, 118—135. 6. Стрілецькі пісні / упоряд. О. Кузьменко. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2005. 7. Cпіванки-хроніки. Новини. — К. : Наукова думка, 1972. 8. Талергофскій альманахъ. — Львовъ, 1925. — Вып. 2. 9. Халак Н. Концтабір Талергоф за неопублікованими спогадами Івана Констанкевича — в’язня 1914— 15 рр. / Н. Халак // Дрогобицький краєзнавчий збір- ник. — Дрогобич : Коло, 2006. — С. 745—764. 10. Хобзей Н. У просторах воєнного часу. Про Першу світову війну в записах для «Атласу української мови» / Н. Хобзей // Українська мова в Галичині: історичний вимір. — Львів : Інститут українознав- ства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — С. 267—310. 11. Zayarnyuk a. Peasant Activists Reflect on World War I: War Poems by Ukrainian Peasant Soldiers from Habsburg Ga licia / Аndriy Zayarnyuk // Canadian Slavonic Pa- pers. — 2013. — Vol. 55. — № 1—2. — P. 71—98. 12. Zayarnyuk a. «The War Is as Usual» : World War I Letters to a Galician Village / Andriy Zayarnyk // Ab Imperio. — 2010. — Issue 4. — P. 197—224. Roman Holyk ON TEARS AND BONE: WORLD WAR I IN GALICIAN PEASANTS’ TEXTS AND IMAGERY Some aspects of folklore imagery as for the World War I and its reception by Galician peasants’ historical consciousness have been put under study in the article. The author has presented analytical research-work in the songs of the so-called «Thaler- hof cycle» in comparison with people’s other texts on war events. Keywords: Galicia, history, Thalerhof, folklore, World War I, peasants, mental notions. Роман Голык СЛЕЗЫ И КОСТИ: ПЕРВАЯ МИРОВАЯ ВОЙНА В ТЕКСТАХ И ПРЕДСТАВЛЕНИЯХ ГАЛИЦКИХ КРЕСТЬЯН В статье исследованы отдельные аспекты фольклорного изображения Первой мировой войны и восприятие ее со- бытий историческим сознанием галицких крестьян. Автор анализирует песни т. н. талергофского цикла в сравнении с другими народными текстами, посвященными военным событиям. Ключевые слова: Галиция, история, Талергоф, фоль- клор, Первая мировая война, крестьяне, ментальность, представления.

Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян

Репозитарії

Схожі ресурси