Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич

На основі матеріалів польових фольклористичних обстежень та в контексті широкого порівняльного аналізу виявлено своєрідність жанрової морфології українського фольклору на українсько-молдовському пограниччі. Огляд конкретних прикладів такої своєрідності та зіставлення їх зі схожими явищами на ін...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Пастух, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94453
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич / Н. Пастух // Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 529-544. — Бібліогр.: 60 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94453
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-944532016-02-12T03:05:40Z Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич Пастух, Н. Статті На основі матеріалів польових фольклористичних обстежень та в контексті широкого порівняльного аналізу виявлено своєрідність жанрової морфології українського фольклору на українсько-молдовському пограниччі. Огляд конкретних прикладів такої своєрідності та зіставлення їх зі схожими явищами на інших порубіжних теренах дають змогу говорити загалом про типологію жанрової моделі погранич. On the basis of materials gathered in the course of field folkloristic studies as well as by means of broader comparative analyses the uniqueness of genre morphology of Ukrainian folklore on Ukrainian-Moldavian borderland has been discovered. Quite concrete examples of such originality and comparison of those with similar phenomena in other borderland territories has enabled formulation of general conclusions as for the typology of genre in borderland models. Keywords: folk genre, system of genres, the Ukrainian-Moldavian borderland. На основе материалов полевых фольклорных исследований и в контексте широкого сравнительного анализа выявлено своеобразие жанровой морфологии украинского фольклора на украинско-молдовском пограничьи. Обзор конкретных примеров такого своеобразия и сопоставление их с похожими явлениями на других пограничных территориях позволяют говорить в целом о типологии жанровой модели порубежья. 2014 Article Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич / Н. Пастух // Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 529-544. — Бібліогр.: 60 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94453 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Пастух, Н. Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич Народознавчі зошити
description	На основі матеріалів польових фольклористичних обстежень та в контексті широкого порівняльного аналізу виявлено своєрідність жанрової морфології українського фольклору на українсько-молдовському пограниччі. Огляд конкретних прикладів такої своєрідності та зіставлення їх зі схожими явищами на інших порубіжних теренах дають змогу говорити загалом про типологію жанрової моделі погранич.
format	Article
author	Пастух, Н.
author_facet	Пастух, Н.
author_sort	Пастух, Н.
title	Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич
title_short	Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич
title_full	Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич
title_fullStr	Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич
title_full_unstemmed	Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич
title_sort	жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94453
citation_txt	Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич / Н. Пастух // Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 529-544. — Бібліогр.: 60 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT pastuhn žanrovijrepertuarukraíncívukraínsʹkomoldovsʹkogosumížžâvkontekstížanrovoítipologíípogranič
first_indexed	2025-07-07T00:53:09Z
last_indexed	2025-07-07T00:53:09Z
_version_	1836947436145213440
fulltext	ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 Погляд на кожне українське пограниччя як на терен, фольклорна традиція якого, зберіга- ючи у своїх основах виразну загальноукраїнську домінанту, усе ж виявляє низку локально-місцевих особливостей, дає змогу застосувати у вивченні цих територій таку методологію, яку звично вико- ристовують у локально-регіональних досліджен- нях. Теоретик локально-регіонального вивчення усної словесності професор Роман Кирчів вважає, що такі студії варто розпочинати передусім зі «з’ясування реальної структури фольклору дослі- джуваного регіону чи місцевості», із визначення, «які жанри і жанрово-тематичні групи та цикли складають функціонуючу в досліджуваній місце- вості усну народну словесність, наскільки ці скла- дові є традиційними і автохтонними для конкрет- ної місцевості» [25, с. 17]. Вивчення жанрової системи українського фоль- клору на пограниччях потенційно перспективне не лише з огляду на потребу розгляду сукупності фольклорних жанрів та різновидів певної локаль- ної цілісності, а й у зв’язку із доцільністю пошу- ку інтеретнічних зв’язків на базі таких явищ, які особливо виразно презентують етнічну специфіч- ність. Жанрам, як відомо, «притаманні риси на- ціональної характерності» [30, с. 12], а жанрова стилістика загалом — один із найяскравіших та найпереконливіших проявів етнічного, національ- ного у фольклорній культурі. Дослідникам іноді вдається лише на підставі однієї антології фоль- клору певного етносу, радше навіть — скупої жанрової номенклатури, резюмувати про етнічну своєрідність та типологію відповідної фольклор- ної традиції [58]. Сукупність видів та жанрів усної словесності українців у зонах контакту з молдованами в осно- вних своїх рисах відповідає моделі загальноукраїн- ської традиційної жанрової системи фольклору. Не зупиняючись на детальній характеристиці усієї жан- рової палітри 1, лише означмо кілька фронтальних рис, які характеризують цей комплекс на окресле- ному терені в цілому. 1 Характеристику жанрової системи українців українсько- молдовського пограниччя подано в статті «Фольклорна традиція українців Молдови. Збереженість, особливості побутування, новітні зміни у співаних жанрах», якою від- кривається збірник «Фольклор українців півночі Мол- дови» (упоряд. Надія Пастух та Ольга Харчишин) [3]. Окрім того, жанрову систему окресленого терену репре- зентовано в низці статей [54; 38; 52; 53; 41; 50; 39] та ін. © Н. ПАСТУХ, 2014 Надія ПАСТУХ ЖАНРОВИЙ РЕПЕРТУАР УКРАЇНЦІВ УКРАЇНСЬКО-МОЛДОВСЬКОГО СУМІЖЖЯ В КОНТЕКСТІ ЖАНРОВОЇ ТИПОЛОГІЇ ПОГРАНИЧ На основі матеріалів польових фольклористичних обстежень та в контексті широкого порівняльного аналізу виявлено своє рідність жанрової морфології українського фольклору на українсько-молдовському пограниччі. Огляд конкретних прикладів такої своєрідності та зіставлення їх зі схожими явищами на інших порубіжних теренах дають змогу говори- ти загалом про типологію жанрової моделі погранич. Ключові слова: фольклорний жанр, жанрова система, українсько-молдовське пограниччя. Надія ПаСТУХ530 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 З погляду повноти, збереженості, родо-видового різноманіття та художньої вартості фольклорна тра- диція українців українсько-молдовського погранич- чя становить унікальне явище, як, до речі, й звичає- ва та обрядова культури терену. На винятковому ха- рактері цієї зони вже неодноразово наголошували авторитетні дослідники етнографії та фольклору, на- зиваючи її ареалом «слов’янсько-неслов’янської мов- ної інтерференції, котрий належить до так званих ар- хаїчних зон» (М. Толстой) [47, с. 56], «унікальним фольклорним заповідником» (О. Курочкін) [28, с. 99—100], зоною, якій властивий «цілий ряд уні- кальних ознак, обумовлених її місцем розташування на перехресті культурно-мовних ареалів» (А. Мой- сей) [31, с. 240]. Повнота уснословесного реперту- ару погранич, окрім інших чинників (про них йти- меться далі), обумовлюється частково й такою об- ставиною, як збереженість / затраченість обрядової та фольклорної культури поближнього народу. Су- сідство з етносами, що слабо зберігають або зовсім втратили традиційну обрядову культуру та супровід- ну пісенність, часто зумовлює пришвидшення зане- паду обрядової культури на поближніх землях суміж- ного етносу. Зокрема польсько-українські культур- ні зв’язки, як стверджують дослідники, позначилися на відсутності або рідкісності пісенного фольклору на західному пограниччі північного Підляшшя [48, с. 12]. Натомість пісенна традиція українців- поліщуків у небувалій на сьогодні повноті побутує паралельно з потужною течією пісенного фольклору сусідів-білорусів. Відомо, що народна культура мол- дован ще й нині вражає багатством форм, розгалу- женістю обрядових дій та наповненістю супровідно- го фольклорного репертуару. Відтак багаті фольклор- ні традиції молдован у свою чергу підтримують тонус культурного самовираження українців на українсько- молдовському пограниччі і навпаки. Однією з виразних рис жанрового обличчя регіо- ну є те, що найпотужніший прояв фольклоротворчос- ті українців українсько-молдовського пограниччя зо- середжений у зимовому циклі календарно-обрядового фольклору. Твори, які представляють зимовий сег- мент, побутують тут у дивовижному розмаїтті жан- рів, у захопливій кількості варіантів та до сьогодні ре- презентують живу фольклорну традицію чи не у всіх селах терену. Концентрація основних обрядодій та су- провідної фольклорної творчості у зимовий період від- бувається за одночасного послаблення ролі календар- них чинностей та усної словесності весняно-літнього та осіннього циклів. Навіть родинна ритуальна куль- тура в певних своїх сегментах (весільні чинності та супровідна фольклоротворчість) на фоні зимового це- ремоніалу відступає на задній план, частково делегу- ючи свої основні функції зимовим обрядодіям та фоль- клору [50] 2. Так, шлюбно-фертильна функція, що так і залишається повноцінно не зреалізованою у межах чинностей та фольклору весняно-літніх свят та весіль- них урочистостей, розгортається натомість в обрядо- вих дії та слові зимових празників. Із цим твердженням тісно пов’язане ще одне поло- ження, яке стосується специфіки жанрової системи українського фольклору на українсько-молдовському порубіжжя. Сімейні обряди на обстежуваному тере- ні відчутно зберігають генетичний зв’язок із кален- дарною обрядовістю, нерідко продовжуючи бути до певної міри календарно залежними (календарна при- кріпленість передшлюбних парувань та інших моло- діжних ігор, сходин, наявність «аграрної» поховаль- ної обрядовості (похорон ляльки) та супровідних го- лосінь, сувора календарна регламентація поминальних днів, спільні для календарної та сімейної обрядовос- ті чинності, як-от: пляс дружок на весіллі та пляс з дівчиною на Маланки тощо). Ще більше така зли- тість календарної та родинної культур проявляється на рівні вже згадуваного перерозподілу функцій та загалом особливій функційній збалансованості усієї жанрової системи фольклору цих теренів [50]. Від- так родинно-обрядова пісенність органічно переплі- тається з календарною, ілюструючи чимало спільних рис ідейно-тематичного та художнього планів. Бага- 2 Закономірно, що схожі жанрові співвідношення демонструє фольклорна традиція українців українсько-румунського помежов’я. Так, у передмові до збірника українських пі- сень, записаних на теренах Сучавського та Бутошанського повітів Румунії, один із його упорядників Кузьма Смаль зауважує, що розділи родинно-побутових пісень, колядок і щедрівок у регіоні «найширше представлені» [10, с. 5]. Щодо збереження родинно-побутових пісень, то така си- туація є типовою для всіх регіонів. Те, що з пісенного ма- теріалу найжиттєвішою виявилась лірична пісня, на нашу думку, має просте пояснення. Лірика — це суб’єктивно- емоційне відтворення дійсності. А відчуває людина у всіх епохах однаково. Натомість об’єктивно-безсторонній ви- клад змісту, знеособлене змалювання колізій, характерні для епічних жанрів, більш позначені рисами свого часу. Тому і мандрувати епохами епічній пісні важче. 531Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 то текстів є загальними для фонду календарно- та родинно-обрядової пісенності (пісні до плясу Малан- ки та плясу дружок на весіллі; деякі тексти парова- нок, веснянок та весільних пісень; хрестинні та ве- сільні застільні пісні). Такі риси свідчать про добре законсервований у жанровій системі фольклору укра- їнської периферії дух старовини. У зонах міжетнічних контактів зіштовхуються різ- ноетнічні жанрові комплекси, кожен з яких має свою історію формування, свої складні генетичні зв’язки. Однак навіть побіжний огляд фольклорної традиції українців та молдован дає змогу пересвідчитися, що жанрова структура обох традицій є досить схожою, багато складових є спільними, іншим — відповідають типологічно споріднені явища тощо [18] 3. Отож «ужи- вання» різних жанрових систем було можливе з огля- ду й на їхню часткову вихідну єдність (генетичну чи типологічну). Помітна частка культурного спадку українців та молдаван постала як спільне культурне явище обох народів. Інші жанрові елементи набули змістово-формальної схожості внаслідок тривалих контактів та під дією магнітного поля «спільних куль- турних цінностей» (Д. Демський). Свого часу Григо- рій Бостан, застерігаючи від надмірної «впливології», писав: «Одночасно не можна випускати з поля зору й того, що на одній і тій же територіальній одиниці чи на суміжних територіях спільність типів господарства, побуту, матеріальної і духовної культури, конфігура- ції місцевості, фауни і флори і т. д. може сприяти ви- никненню ідентичних фольклорних явищ» [9, с. 9]. Таку думку можемо застосувати і до жанрової свідо- мості, яка під впливом означеної попередньо спільнос- ті, ймовірно, мала б набувати однотипних виявів. Відмінності жанрових систем фольклору україн- ців та молдован, як вважає Ярослав Мироненко, зу- мовлені передусім типом первісного господарського укладу народів. Етномузиколог переконливо дово- дить, що наявність чи відсутність того чи іншого жан- ру у фольклорних традиціях українців та молдо- ван — наслідок їхнього способу господарювання. Так, генезис українського фольклору автор пов’язує із землеробською культурою, у надрах якої розви- вався особливий вид фактури музичного твору — унісон, характерний для календарно-обрядових та 3 До слова, Д. Зеленін вважав, що давнє сусідство має більше значення в етнографії, ніж єдність походження [17, с. 34]. сімейно-обрядових творів. Молдовський фольклор натомість поставав як породження пастушої культу- ри, відтак йому в основному властиві сольне інтону- вання та майже цілковита відсутність жанрів, вико- нуваних унісонно. Серед календарних — це лише колінди та пісні про Маланку, а у весільному фоль- клорі — тільки одна обрядова пісня — «Желя міре- сей» [30, с. 17—73]. Ту ж рису зауважив інший до- слідник пограниччя Антоній Мойсей, зазначивши, що «на відміну від румунів і молдаван Буковини, у яких розвинутий в основному лише цикл зимових ка- лендарних пісень, в українців — рівномірно пред- ставлений фольклор річного землеробського кола: зимові (колядки, щедрівки, засівальні), весняно-літні (русальні, купальські, жнивні)» [32, с. 225]. Нада- лі будемо бачити, як тривалі контакти обох народів обопільно впливали на їхні жанрові системи, як зна- чення наявних в одній традиції жанрів на порубіж- них теренах могло послаблюватись, натомість поде- куди зростала вага «запозиченого» в сусідів жанру, як спільні для обох етносів жанри, активізуючи один одного, набували небувалого розквіту тощо. Порівнявши жанрову морфологію фольклорної традиції українців на українсько-молдовському помежов’ї із загальноукраїнською жанровою систе- мою (а також із системою жанрів молдовського фольклору), можемо виявити та спробувати поясни- ти подібності та розбіжності у жанровій «номенкла- турі» пограниччя. Зібраний у ході експедицій фоль- клорний та етнографічний матеріал, а також вже опу- бліковані збірники фольклору з окресленого терену засвідчують, що своєрідність жанрової системи, зу- мовлена до певної міри міжетнічним сусідуванням, проявлює себе передусім в таких рисах: 1) на українсько-молдовському суміжжі до сьо- годні продовжують побутувати жанри, які стали рідкісними чи взагалі затраченими на українській «метрополії» (йдеться насамперед про наявність (чи високу частотність побутування) тих жанрів, що становлять «архаїку» жанрової системи українсько- го фольклору); 2) у зоні міжетнічних контактів українців та мол- дован трапляються жанри чи жанрові різновиди, не характерні для фольклорної традиції центрального масиву; 3) на окресленому терені наявні жанри, які саме на порубіжжі демонструють виняткову збереженість Надія ПаСТУХ532 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 та життєстійкість, що почасти спричинене добре роз- виненою та порівняно розгалуженою системою од- нотипного жанру сусідньої фольклорної традиції; 4) тут симптоматично відсутні (затрачені або сла- бо представлені) певні жанри, що традиційно були розповсюджені на обширах усього українського ма- сиву і не мали локального характеру; 5) на українсько-молдовському пограниччі спо- стерігаємо фукціонування жанрів, структура яких розширилась завдяки введенню однотипного іноет- нічного жанрового утворення; 6) у зонах порубіжжя відчутно ослаблена пози- ція героїчного епосу. Далі спробуймо проілюструвати задекларовані тези конкретними прикладами. 1) Отож на українсько-молдовському суміжжі до сьогодні продовжують побутувати жанри, які стали рідкісними чи взагалі затраченими на укра- їнській «метрополії» (йдеться передусім про на- явність (чи високу частотність побутування) тих жанрів, що становлять «архаїку» жанрової сис- теми українського фольклору). Такий «заповід- ник» сформувався завдяки кільком чинникам. По- граничні землі віддавна були периферією зі слабороз- виненою комунікацією, обмеженими можливостями пересування, незначною кількістю міст, млявим зв’язком із центром. Саме на таких теренах, за спо- стереженнями етномузиколога Ігоря Мацієвського, «часом заховується чимало прадавніх, навіть релік- тових етнокультурних явищ, згублених або змодифі- кованих на основному національному ареалі, де інте- граційні процеси, натурально, в межах єдиного ет- носу відбуваються швидше [29, с. 29]. Водночас повсякчасні контакти з чужим етнічним середови- щем та відповідно постійна загроза втрати національ- ної самобутності сприяли культурно-побутовій само- ізоляції етносів, що, у свою чергу, зберігало їхню об- рядову та фольклорну традицію. Такий механізм культурного захисту проти впливу ззовні спостеріга- ли етнографи та фольклористи минулих століть на різних периферійних теренах України та в середови- щі різних етнічних груп. Так, дослідник Слобожан- щини В. Іванов у своїй відомій етнографічній розвід- ці 1907 р. зауважував, що селяни російських слобод суворо дотримуються найменших дрібниць у відправ- ленні різдвяної вечері, аби, боронь боже, не перейня- ти чогось із української звичаєвості [21]. У нашому випадку маргінальний ефект і наявність внутрішніх гальм розвитку та культурних запози- чень помножуються завдяки тому, що контактними виявлялися слов’янсько-неслов’янські народи, ін- терференція між якими відбувається складніше і по- вільніше [47, с. 56]. Як зауважує Софія Грица, «за умов сходжень, контрастних з боку мови, модуса мислення культур, існує навіть менша небезпека їх дифузії, ніж при сходженні подібних» [13, с. 22— 23]. Теорія, як спостерігають дослідники, неспрос- товно підтверджується живим матеріалом: скажімо, дослідник народної карнавальної традиції О. Куроч- кін вбачає певну закономірність у тому, що «тради- ційні маски й обряди виявилися більш життєстійки- ми в маргінальній зоні, у смузі етнокультурних кон- тактів і міжетнічного пограниччя українців і романців» [60]. Експедиції ще й сьогодні ілюструють, що укра- їнці і молдовани навіть у межах одного села часто проживають «замкнутими» середовищами, обопіль- но скерованими на власне культурне самозбережен- ня. У таких сприятливих для підтримування фоль- клорної традиції умовах побутувало та й продовжує подекуди побутувати багато архаїчних жанрів, функ- ціональне призначення яких та відповідно своєрід- на поетика обумовлені світоглядними уявленнями передхристиянської доби. Одним з перших таку особливість відзначив відо- мий записувач та дослідник українського фольклору північної Молдови Віктор Панько, зауваживши: «… Однією з важливих відмінних ознак репертуару тво- рів народної пісенної творчості в досліджуваному ре- гіоні Республіки Молдови може бути НАЯВНІСТЬ ТВОРІВ СТАРОВИННИХ (виділ. автора. — Н. П.)» [37, с. 19]. Дійсно, у селах пограничного те- рену і сьогодні вдається фіксувати низку етнокуль- турних реліктів, уже здебільшого затрачених на осно- вному масиві, як-от: живі спогади про архаїчну традицію колядування на стерні (тобто виконання колядки на початку жнив при першому зжатому сно- пові) та повні тексти колядок з космогонічними та хліборобсько-величальними мотивами; надзвичайно багатий архаїзмами обрядовий комплекс Маланки із розмаїтими варіантами маланкових пісень; фрагмен- ти спогадів про вечорничні парування молоді з від- повідними піснями-парованками, до сьогодні живу традицію обрядового викликання дощу під час обря- ду похорону ляльки та відтак вторинні голосіння у 533Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 разі засухи, далі практиковану традицію голосити під час похорону та порівняно добре збережені тек- сти плачів, наскрізне знання текстів замовляльно- заклинального фольклору (замовляння, заклинан- ня, народні молитви, інші типологічно споріднені утворення оказіонального обрядового фольклору) та активне послуговування ними в щоденному житті, можливість і сьогодні зафіксувати казковий репер- туар українців тощо. Вражає своїм багатством, художньою доверше- ністю, збереженістю давніх мотивів колядковий ре- пертуар українців на порубіжжі. Передусім варто на- голосити, що колядування на помежов’ї знане з ар- хаїчною прив’язкою до жнивної традиції — т. зв. колядування на стерні (на снопі). У центральній частині українського ареалу про традицію відкрива- ти «колядковий сезон» на початку жнив, як прави- ло, вже не пам’ятають. Лише на периферійних тере- нах, як-от на півдні Хмельницької, Вінницької, Тер- нопільської та Чернівецької областей трапляються поодинокі, часто невиразні, спогади 4. В окремих се- лах спомин про традицію колядувати при першому зжатому снопові збережений лише в приказках, на кшталт: «Сніп нажала, сіла і заколядувала» чи «в людей — жнива, в дурних — коляди», із промовис- тою ремаркою до неї: «Не знаю, звідки така посло- віца» [1, арк. 17; 4, арк. 58]. Найбільш повно та ре- льєфно репрезентована жнивна колядка та її обря- довий контекст в українських селах півночі Молдови. Так, в Єдинецькому р-ні (с. Голяни); Окницькому р-ні (сс. Кодряни, Наславча, Каларашівка), Дон- дюшанському р-ні (сс. Єлизаветівка, Боросяни); Дрокіївському р-ні (сс. Баронча, Марамонівка); 4 Так, про колядування разом із першим зжатим снопом ми чули у с. Сивороги Дунаєвецького р-ну, у сс. Куражин, Мала Стружка Новоушицького р-ну на Хмельниччині; у с. Курашівці Мурованокуриловецького р-ну, у с. Володі- ївці Барського р-ну на Вінниччині. Картину побутування звичаю на Вінниччині розширюють польові дослідження С. Творун, які охоплюють ще й с. Стіна Томашпільського р-ну та с. Антонівка Барського р-ну [34, с. 92; 46, с. 37— 39], натомість інформацію про існування жнивних колядок на Хмельниччині доповнюють стаття Олени Дудар [15, с. 143], а також публікація С. Пилипчука, який апелює до запису в с. Рівки Славутського р-ну [43, с. 132]. Про ко- лядку на стерні спорадично згадують і на Чернівеччині та Тернопільщині, зокрема у ході експедиції вдалося зафіксу- вати такі дані в сс. Комарів, Дністрівка Кельменецького р-ну та в сс. Синьків, Зозулинці Заліщицького р-ну. Син же рей ському р-ні (с. Николаївка) вдалося за- фіксувати чіткі спогади респондентів, які пам’ятали від старших людей про традицію виконувати коляд- ку при першому зжатому снопові чи й самі брали без- посередню участь у цій церемонії. Скажімо, мешкан- ка с. Марамонівка Дрокіївського р-ну згадує: «Ми мали своє поле. Та й з чоловіком йдем, гай, в субо- ту підем та вкосим хоть трохи. Зачнем косити, та й шоб був легкий день. Йдем. Та й він вкосе, я зберу-зберу. Сніп загромадю. Та й то перший сніп зібрала — на сніп. Та й перевесло скрутила — то колесо. Та й зав’язала. Та й сіла, та й колядую. [А яку ви колядували?] Та яку вмів» [5, арк. 156]. Про те, що ця традиція тривалий час не згасала, свідчать випадки прилаштування звичаю колядувати на стерні до нових технологій збору хліба, за яких по- штовхом до виконання обрядового співу стає гул ком- байна: «від Петра можна вже колядувати. До того — ні колядувати. Як у нас комбайна пішла, я почула — то я як колядувала!» [5, арк. 18]. Можна було б вважати такий звичай вузько ло- кальним явищем, однак окрушини споминів про ньо- го трапляються не лише в зоні контактів українців та молдован, та й, зрештою, не завжди на периферії українських етнічних земель. А це свідчить про те, що колядування на стерні колись, ймовірно, покри- вало ширшу територію України. Так, А. Кримський згадує про колядування на стерні у 20-ті рр. минуло- го століття на Звенигородщині: «Як нажне батько снопа, тоді сяде на той сніп і колядує колядку, яку- небудь з тих колядок, що колядують на Різдво. Ко- лядують на першому снопові для того, щоб не захо- дила в село джума та холера, бо ці обидві хвороби бо- яться колядки» [27, с. 354]. Саме таку мотивацію відбування звичаю зберігають у деяких селах Віннич- чини, як-от у с. Стіна Томашпільського району: «Ко- лядували на першому снопі, щоб забезпечити здоров’я собі і дітям. Щоб зимою гулів на шиї не було (щоб не хворіти свинкою, ангіною)» [34, с. 92]. Добре збережену обрядову частину колядування доповнюють колядки, які на цих теренах зберігають архаїчні мотиви, фігурують у багатьох варіантах, під- тримують довершену в художньому плані форму та до сьогодні перебувають в активному побутуванні. Так, на українсько-молдовському пограниччі ще й нині можна натрапити на пам’ятки глибокої старови- ни — колядки з космогонічними мотивами, які не Надія ПаСТУХ534 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 втрачають своєї актуальності на цих теренах і в ХХІ столітті 5. Йдеться передусім про відому коляд- ку про створення світу голубами (янголами, Госпо- дом та святими Петром і Павлом), початкові запи- си якої датуються першою третиною ХIХ століття. У ХХ—ХХІ віці космогонічну колядку фіксували дуже рідко, та й то лише в зонах особливого збере- ження фольклорної традиції — Карпатах, Західно- му Поділлі, Поліссі. А за останні десятиліття в нау- ковий обіг потрапив узагалі лише один запис цього твору — «Ой, як же було ізпрежди віка», який здій- снила етномузиколог Ганна Коропниченко 1994 р. в с. Грузьке Макарівського р-ну Київської обл. [57]. Під час експедиції у Молдову 2007 р. у с. Никола- ївка Синжерейського р-ну вдалося записати варіант цієї надзвичайно рідкісної колядки: 1. Чом то не так же, як то було прежди. Радуйся, Та врадувалися йа всі сьваті сьватим Рождєством. 2. Прежди ни було ни зимлі, ни неба. 3. Прежди лиш було синеє море. 4. Йа на тім же мору сидят три диревці. 5. Йа на тих диревцях сидят три клубочки. 6. Тото ни клубочки, то три ангелочкі. 7. Стали же вони думку думати. 8. Думку думати, як світ заснувати. 9. взяли жи вони піску із моря. 10. Розкинули гори на всі штири часті. 11. Тоди зявилас зимля і небо. 12. Зимля і небо, місяць і сонце. 13. Місяць і сонце, зори-зирниці. 14. Зори-зирниці, церкви-костьоли. 15. Церкви-костьоли, в церквах — пристоли. Добрий вечір! Підкреслене повторюють у кожній строфі. Інша космогонічна колядка про три основи жит- тя — Сонце, Місяць і Дощ була зафіксована в укра- їнських селах півночі Молдови у широкій варіатив- ній парадигмі. Натомість на центральних просторах етнічних українських земель цей твір записати сьо- годні досить складно. Збирачі таку знахідку трак- тують як небувалий науковий успіх, а сам текст, як правило, фіксують одночасно від кількох осіб, які «по рядочку» пригадують слова [46, с. 37—38]. 5 Так, у більшості обстежених у Молдові сіл зафіксовані колядки перебувають в активному репертуарі українців старшого та інколи й середнього віку. Скажімо, космо- гонічну колядку «Чом то не так же, як било прежде» ви- конували в рік її запису — 2007. Звертає на себе увагу на окреслених теренах над- звичайно багатий на архаїзми обрядовий комплекс Ма- ланки із розмаїтими варіантами добре збережених ма- ланкових пісень. Не зупинятимемося окремо на ілю- струванні цієї тези, позаяк на сьогодні вже є достатньо наукових розвідок, які переконують у тому, що тере- ни українсько-молдовського пограниччя — зона фор- мування та загалом унікальної збереженості обрядово- фольклорної єдності, під назвою «Маланка» (Я. Ми- роненко [30, с. 97], О. Курочкін [28, с. 109], А. Іваницький [23, с. 11], О. Харчишин [51]). У північний районах Молдови було виявлено ще один релікт традиційної культури — особливі пісні па- рованки, які виконували під час вечорниць в осінньо- зимовий період — у ході давнього обряду парування молоді з метою сформувати майбутні шлюбні пари 6. Про ширшу географію побутування обряду та супро- відних пісень у минулому свідчать поодинокі згадки про схожі явища на «материковій» Україні. Так, саме з цією метою співали пісні у деяких селах сусідньої Ві- нниччини під час купальської обрядовості. Скажімо, у с. Стіна Томашпільського р-ну ще й зараз розпові- дають про те, як дівчата парували молодь — «декіль- ка разів, так що вже ні в кого не залишається сумніву, хто чий парубок чи котра чия дівчина» [34, с. 90]. Самі пісенні тексти, якими санкціоновано створення нової пари, є варіантами до зафіксованих в українських се- лах Молдови пісень саме в контексті вечорничних па- рувань [34, с. 90—91]. Про типологічно схожі ку- пальські чинності на тій же ж Вінниччині (с. Стріль- чинці Немирівського р-ну) згадує Ю. Климець: у ході такого обряду, що мав назву «спасибі», після спеці- альної (схожої до парованки) пісні неодмінно ставили формулу-запитання «Є спасибі чи нема?». Таке за- питання, як і в селах півночі Молдови, вимагало пев- ної відповіді: стверджувальна відповідь зобов’язувала хлопця підійти до дівчини, поцілувати її і бути з нею разом упродовж усього вечора. Коли ж після пісні за- падала мовчанка та була відсутня жодна реакція, ді- вчата та жінки вже очікувано співали уїдливу строфу, якою глузували із невдячних хлопця та дівчини [26, с. 73]. Є підстави вважати, що схожі фольклорні тек- сти були відомі також в окремих селах поближньої Чернівеччини: про пісні-парованки, наприклад, згаду- ють у с. Зеленівка Кельменецького р-ну Чернівець- 6 Детально про обряд і супровідний фольклор [37, с. 100; 52; 49]. 535Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 кої обл. (щоправда, обстеження цього села — ще у майбутніх планах автора дослідження) [59]. На глибоку консервацію архаїчних пластів етно- традиції у зоні українсько-молдовських взаємин вка- зує також похоронно-поминальна голосильна тради- ція та її обрядовий контекст. Передусім варто згада- ти ті релікти похоронних чинностей, у контексті яких і в тісному зв’язку із якими функціонують голосіння. У більшості обстежених сіл українсько-молдовського суміжжя виявлені порівняно недавні спогади про так звані ігри при мерцеві, які в очах мешканців основно- го масиву України на сьогодні постають як справжнє дикунство. Окрім того, ставлення до таких явищ українців периферійних теренів дещо різниться з їх оцінкою, поданою під час польових обстежень укра- їнцями основного етнічного ареалу. На периферійних землях такі забави ще й сьогодні часто сприймають як здорове та цілком умотивоване емоційне розкрі- пачення та належне, навіть оптимально підхоже за таких обставин проведення часу. У сприятливих умо- вах добре збереженої поховально-поминальної обря- довості вдається фіксувати похоронні голосіння. Осо- бливо добре така традиція законсервувалась на пів- ночі Молдови, де й нині оплакування небіжчика залишається моральним обов’язком його родичів та ознакою «доброго» похорону. Тут, за неодноразови- ми твердженнями інформаторів, голосити «кажний може». Так, в активі ця традиція залишається в с. Го- ляни Єдинецького р-ну; с. Кодряни Окницького р-ну; сс. Баронча, Марамонівка, Первомайське Дро- кіївського р-ну; сс. Михайлівка, Слобода-Кишкаряни, Стара Таура Синжерейського р-ну; с. Білявинці, м. Липкани Бричанського р-ну; с. Єлизаветівка Дон- дюшанського р-ну; с. Яблона Глодянського р-ну; с. Проданешти Флорештського р-ну. Родина, що не- хтує цією звичаєвою вимогою, зазнає громадського осуду за відсутні повагу та співчуття до померлого: «Як в кого не голосят, то вже кажут: «Шо ж то за дочка, що не голосила за мамою, чи за татом, чи за братом, чи за сестрою?» [2, арк. 24]. У текстах голосінь ще й тепер натрапляємо на ви- сокопоетичні та водночас глибокоархаїчні мотиви, по- роджені первісними уявленнями про смерть. Так, у го- лосінні зі с. Старі Шальвіри фігурує мотив очікуван- ня в гості покійника в поминальні дні: «Та скажи, коли ти до нас в гості прийдеш: / Чи на Паску, чи на Різдво?», хоча нині він почасти зредукований, оскіль- ки традиційно мав би мати тричленну будову і стосу- ватися не лише Різдва і Великодня, а й Святої Неді- лі. Іншим давнім мотивом є заклик до померлого вста- ти та поробити слідочки, які осиротілі рідні будуть сльозами вмивати: «Увстань, стань, та ходи, / Та кругом хати слідочікі пороби. / Та й ми будем вста- вати, / Та й ті слідочіки сльозами вмивати». Та- кож виразне дотримання традиції проступає у звер- ненні до типового давнього мотиву «мати-небіжка гос- тює у світі людей і, повертаючись назад, забирає із собою сина» («Ой мамуню, мамуню! а коли ж ви в нас в гостях були, що ви брата забрали?!»). Потужна течія похоронно-голосильної традиції ди- хає на повні груди в системі інших різновидів плачів (пародійних, сороміцьких голосінь та плачів у разі засухи), що теж винятково добре збереглися на зга- даному терені [3]. До слова, про уцілілий на цих зем- лях звичай виконувати інші різновиди жанрової сис- теми голосінь як основну з ознак терену вже згадано в працях збирачів та дослідників голосильної тради- ції українців [12, с. 37]. Скажімо, тут ми досі фіксу- ємо сороміцькі голосіння, які «майже відсутні в інших традиціях» [12, с. 37]. Щоб скласти повне уявлення про рідкісність збереження такого різновиду голосінь навіть у пасивній пам’яті, варто навести таку статис- тику: в останньому найповнішому на сьогодні збірни- ку голосінь серед понад 1200 запропонованих текстів лише близько 10 — сороміцькі [12]. Сьогодні на українсько-молдовському погранич- чі, особливо в районах на півночі Молдови, вдаєть- ся фіксувати в живому побутуванні замовляльний ре- пертуар. Цей матеріал, як відомо, належить до езо- теричного, замкненого для невтаємничених пласту українського фольклору, занотовувати який украй складно. Однак чи не в кожному селі без затрати ве- ликих зусиль нам щастило фіксувати щонайменше два-три твори. Польові обстеження дають змогу пе- реконатися, що порівняно широким репертуаром за- мовлянь «на щодень» володіє ледь не кожна україн- ка Молдови. З ним вона радо ділиться і з іншими. Зрештою, про багаті «родовища» українських замов- лянь, заклинань та народних молитов на цих теренах свідчать уже видані фольклорні збірники [36]. Фольклорист і сьогодні має можливість на українсько-молдовському пограниччі фіксувати каз- ковий репертуар українців. Так, без особливих ста- рань — просто під час фіксування загального стану Надія ПаСТУХ536 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 збереження фольклорної традиції у зонах контактів українців і молдаван — ми записали понад десяток казок, серед яких — казка про Тумурука, побудова- на на відомому сюжеті про гостювання вовка в соба- ки, казка про Ілесика-Тилесика (більше відома нам як казка про Івасика-Телесика), казка про те, що на світі живуть ще більш нерозумні, аніж жінка казко- вого героя, казки про мудру дівчину, про Ганну-панну, а також відомі та більш розповсюджені казки «Ко- лобок», «Котик і Півник», «Пан Коцький». 2) Іншою особливістю жанрової системи українсько-молдовського пограниччя є наявність жанрів чи жанрових різновидів, не характерних для фольклорної традиції центру. Таке явище спо- стерігаємо на різних українських пограниччях. Ска- жімо, білорусько-українські тісні взаємовпливи ви- являють себе в побутуванні волочебних пісень на те- ренах Західного Полісся та північного Підляшшя [35, с. 150—152; 48, с. 12]. Російсько-українські культурні зв’язки об’єктивізуються в наявності у ре- пертуарі мешканців східної частини українського Полісся масляничних пісень [25, с. 219—220]. Такі жанри, як бачимо, вузьколокалізовані, обмежені зо- ною тісних контактів з іншими етносами та не харак- терні усьому українському масиву. Молдовсько-українські взаємини теж оприявлені в жанровій системі українського фольклору усього Подністров’я та Дністровсько-Прутського межиріч- чя — передусім у наявному в ній жанрі гейкань — колективних речитативних співів, вико нуваних під старий Новий рік під час обрядової оранки. Загалом речитативна форма виконання обрядових творів ха- рактерна саме для молдовської фольклорної тради- ції. Під її впливом у зоні суміжжя речитативом ча- сом можуть виконувати навіть звичайні українські щедрівки [9, с. 37]. Отож рецитація в календарно- обрядовому фольклорі українців (тим паче колектив- на!) — рідкість, яка сама собою вже змушує приди- витись до такого явища пильніше, розширивши об- рії візії і на сусідню фольклорну традицію. Ще П. Нестеровський, описуючи свого часу на- родні обряди та фольклор бессарабських українців, за- уважував, що гейкання «носить на собі вплив сусід- нього молдавського населення» [33, с. 134]. Справді, імпульсом для народження такого жанру в українській фольклорній традиції став молдавський обряд плугу- шор та виконувана в його ході декламація хеітуре. Плугушор (ку хеітул) — один з найдавніших риту- алів, що посідає центральне місце в молдавській ка- лендарній звичаєвості. Він становить своєрідну полі- фонію, що складається з тексту-декламації хеітуре, строфи якої повсякчас завершуються вигуками «Хей, хей!» (якими ніби поганяють волів), та звукового зо- браження процесу оранки — на музичному інструмен- ті бухаї імітується рев бика, дзеленчить дзвіночок та звучить ляскіт батога 7. «Аналогічного (до хеітуре. — Н. П.) жанру в українському фольклорі нема, — за- значає дослідник молдовсько-українських фольклор- них зв’язків Я. Мироненко, додаючи водночас, що, проте, «внаслідок етнокультурних зв’язків двох наро- дів у районі Буковини і півночі Молдови виник жанр, споріднений з хеітуре. У народі він визначається діє- словом «гейкати», так само як, наприклад, «ко ля- дувати», «щедрувати» [30, с. 95] 8. Про переймання елементів плугушорного обряду та супровідної орації у молдован свідчить те, що звичай та жанр функціонують виключно в зонах контакту українців зі східнороманським населенням. На запо- зичення вказує й те, що словесний супровід святкових чинностей у середовищі українців часто-густо побутує саме румунською мовою. Так, у селі Проскуряни Риш- канського району згадують: «коли ми були під оку- пацією руминов, то на Новий год брали бики, плуг і ходили попід хати, називалось «плугошора». До того приповідали. З нами був «бугай» — з діжки робили, шкірку натігали, кінський хвіст. кислий 7 Про обряд імітації оранки і сівби, поєднаний із мотивом захисту землі від порогів, у дако-гетського племені кар- пів згадує давньогрецький письменник Ксенофонт [32, с. 133]. Про гето-дакійське походження хеітуре висунув гіпотезу також Я. Мироненко [30, с. 31]. 8 Паралельно міг побутувати вислів «ходити з бугайом», яким позначали увесь обрядовий комплекс. До слова, за- значимо, що люду була відома не лише дієслівна форма на- йменування жанру. Автор першої публікації українського тексту гейкань Василь Завойчинський зауважує: «Увечері під Новий рік хлопчики, рідко дорослі, ходять по селу з т. зв. гейканням [виділ. наше. — Н. П.]» [16, с. 1128]. Тим же ж народним терміном послуговується Петро Не- стеровський: «Як на початку свят хлопчики ходили зі ще- дрівками, так тепер вони ходять з так званим «гейканням» [33, с. 133]. Зрештою, це ж найменування, інкрустоване в текст фольклорного твору, присутнє у завершальному він- шуванні, яке подає М. Зубрицьких (текст почув у с. Лаш- ківці коло Кіцманя мешканець с. Мшанець): «Вінчуємо з тим гейканьом в щестю і здоровю на многі лїта і будьте ласкаві, ґосподинцю, винесїт по колачеви» [20, с. 39]. 537Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 борщ — намастюєш рукі, шо аж! Мороз, холодно. І за той хвіст: ву-ву-ву! а їден там читає, по- молдавскі. Шо казали, не помню, по-молдавські більше» [2, арк. 34]. В іншому селі інформаторка за- уважує: «а потому гейкати: «агов-агов / Соску- лат бар’я василій, / Інтро цвинта джої. / кудой спячи бої, Бой бугорєл…» [А українською мовою гей- кали?]. а українською я й ни чула» [5, арк. 33]. Гей- кання молдовською від українців фіксували також у с. Наславча Окницького р-ну, с. Голяни Єдинецько- го р-ну, с. Мошана Дондушанського р-ну, с. Слобода- Кишкиряни Синжерійського р-ну, м. Липкани. Сприятливий ґрунт для запозичення звичаю обхо- дити двори із декламуванням хеітуре творили щонай- менше три обставини: 1) розповсюджена в українців традиція здійснювати новорічну обрядову оранку- сівбу волами; 2) наявність жанру посівань; 3) наяв- ність в українській зимовій пісенності щедрівок про оранку звірами чи птахами. Східнороманське гейкан- ня широко описує процес оранки поля, збору врожаю, випікання хліба, а також ідеалізує оселю господарів, віншує їх самих та зичить їм усіх благ. По суті, тою чи іншою мірою всі ці компоненти присутні і в українсько- му гейканні, проте у такій формі, яка одразу спросто- вує будь-які тези про пряме запозичення мотивів, тим паче — про калькування чи переспіви. Про мотивно- сюжетну самодостатність жанрів хеітуре та гейкан- ня у 70-х роках минулого століття писав Г. Бостан. Так, дослідник українсько-молдовських фольклорних взаємин стверджував, що поширені молдовські ново- річні обряди плугошор і соркова поставали в тісному контакті з українськими звичаями оранки волами та посіваннями [19, с. 235], однак наголошував водно- час, що хоча й українські гейкання в ході тривалих кон- тактів з молдовськими ораціями збагатилися новими елементами змісту, усе ж їхня сюжетна основа розви- валась самостійно [9, с. 38]. У підсумку розгляду функціонування гейкань у зонах контактів українців та молдован варто згада- ти цікаве у цьому контексті зауваження Г. Боста- на, який зазначав, що на Придністров’ї запозичені твори є переважно в оригіналі, тобто фольклорні контакти формувались на вже готовому, «визріло- му» матеріалі. Натомість у давніх контактних зо- нах із багатовіковою традицією міжетнічної співп- раці перейняті у сусідів тексти виявляють природ- не творче злиття кількох різноетнічних елементів [8, с. 26—27]. Саме такими і є українські гейкан- ня: їхня мотивно-сюжетна канва постає як самобут- нє явище, тісно пов’язане із моделями творення зи- мовообрядового фольклору українців, однак за ритмо-мелодичним каркасом творів вгадується му- зична культура східнороманських народів 9. Поряд із фронтальним процесом залучення схід- нороманського звичаю плугушор до української традиційної обрядовості на українсько-молдовському пограниччі трапляються поодинокі випадки її за- трачання у середовищі румунів чи молдован під впливом сусідів-українців. Скажімо, румуномовне село Колінківці Хотинського району втратило тра- дицію обходити з плугом двори під впливом українців-сусідів, замінивши її на ходіння «з музи- кою», «з плясом» [32, с. 143]. Так само перейняли українці українсько- молдовського пограниччя від своїх сусідів вторинні голосіння у разі засухи, що побутують під час обря- ду похорон ляльки та скеровані на те, щоб відверну- ти затяжну посуху. Як сам обряд, так і супровідний обрядовий фольклор функціонують у середовищі українців лише в зонах їх контакту зі східнороман- ським населенням та відтак є результатом вживлян- ня чужорідного фольклорного жанру та чинностей у традиційну фольклорно-обрядову культуру 10. Загалом варто наголосити, що легше «кочують» з однієї етнічної культури в іншу саме календарні пі- сенні жанри: більшість із перехоплених у сусідів тек- стів належить саме до царини календарно-обрядової, а не родинно-обрядової пісенності. Виразніша «рух- ливість» одних на противагу іншим, можливо, зу- мовлена меншою замкнутістю календарних чиннос- тей, ширшим колом їх учасників. Якщо родинні об- рядові дійства виконувалися насамперед у родинному колі, то календарні охоплювали все село і розгорта- лися за участю всіх його мешканців. Унаслідок цьо- го учасниками календарних чинностей та виконавця- ми пісень календарного циклу є не члени певної сім’ї, родини (мама, тато, брат, свекруха, дід), а соціально- 9 Принагідно додамо, що гейкання побутують і в деяких українських селах Румунії, щоправда тут рефрен роз- ширений до вислову «Гей, гей, гей! Гоніт, хлопці, воли, гей!», а сама «щедрівка» за своїм розміром та змістом значно ближча до своєї східнороманської родички [10, с. 77—79]. 10 Детально про обряд і супровідні голосіння в окремій статті [40]. Надія ПаСТУХ538 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 вікові групи усієї сільської громади (діти, дівчата, мо- лодиці, парубки). Села (навіть ті, у яких українці проживають компактно) все одно містять певну част- ку іноетнічного середовища, яке залишалось віднос- но закритим для родинних комунікацій, однак до- статньо відкритим для позародинних контактувань. 3) Типовою рисою жанрової системи пограниччя є також наявність жанрів, які саме на порубіжжі де- монструють виняткову збереженість та життєстій- кість, що почасти спричинене добре розвиненою та порівняно розгалуженою системою однотипно- го жанру сусідньої фольклорної традиції. Так, ска- жімо, висока частотність фіксацій українських родиль- них та хрестинних пісень (на сьогодні дуже рідкісних) на українсько-білоруському порубіжжі, певна річ, по- части зумовлена близькістю білоруської фольклорної традиції, у якій згадані жанри виступають найбільш повно і компактно [25, с. 228; 23, с. 26]. Українцям українсько-молдовського суміжжя, як вже зазначалось, до сьогодні вдалося порівняно до- бре зберегти та відтворювати в живому побутуван- ні похоронну голосильну традицію. Утримуються в традиції тексти передусім через добру збереженість похоронного обряду, а також завдяки існуванню роз- галуженої сітки оказіональних та вторинних голо- сінь. Водночас на консервацію голосильної традиції українців, безумовно, впливає активне побутування молдавських плачів у середовищі сусідів-модован, на якому неодноразово наголошують самі респон- денти. Так, на прохання заголосити, інформатори часто віднікувались, відсилаючи до молдован, мов- ляв, ті «дуже голосять словами — цілими тек- стами» [5, арк. 65]. Українці добре знали основні складові моделі молдовського голосіння і могли за потреби його виконати. Нам під час польового об- стеження терену щастило кілька разів записувати молдовські плачі від українців. Траплялося навіть, що зафіксоване голосіння починалося зі строф ру- мунською мовою, а завершувалося строфами укра- їнського голосіння — до того ж із ремаркою вико- навця: «причом в українських та же та мелодія»: Mama me, mama me, Ce de bună mai fost, Tare ghine cu neata ne-a fost, Mînuţele estea tare moi, Care ne-o crescut pe noi. Oi, mama me şi buna me, unde, mamă, am să te întîlnesc Pe drum uşor, care să te cat? Oi, mamunea me şi buna me, Oi, mamunea me şi buna me, Oi, tatunea meu, pe noi ne-ai crescut Trei copii am fost Şi pe tăţii ne-ai dat la cale. Da amu neavoastră v-aţi trecut. Oi, mamunea me, domnică, soacră, Cum neata erai de bună... 11 Ой мамуню моя, добра моя! Ой мамуню моя, щира моя! Яка ти була хороша! Ці ручки мене чесали, Головочку мені мили. Ці ножки мене колисали, У школу відправляли. Мамочко моя, добра моя, Мамочко моя, дорога моя [2, арк. 15]. Відтак взаємообмін певними мотивами, образа- ми, синтаксичними конструкціями був неминучий. Скажімо, неодноразово репрезентована в україн- ських голосіннях порубіжжя тричленна звертальна конструкція («Мамуня наша — добра наша, / Ма- муня наша — правда наша, / Мамуня наша — мила наша»), особливо характерна для голосильної традиції Буковинського регіону 12, суголосна мол- довській голосильній формулі «Oi, mamunea me şi buna me, / Oi, mamunea me şi buna me…» («Ой, мамуня моя і добра моя, / Ой, мамуня моя і до- бра моя»). Якщо обмін відбувався навіть на рівні текстуальних інтерференцій, то, звісно, така ж вза- ємопідтримка стосувалась голосильної традиції в ці- лому. Таке ж обопільне «тонізування» спостерігає- 11 «Мати моя, мати моя, / Якою хорошою ти була, / Дуже добре нам з тобою було, / Ручки ці дуже м’які, / Які нас виростили. / Ой, мати моя і добра моя, / Де, мати, я тебе зустріну / На легкому шляху, на якому тебе шукати? / Ой, матуся моя і добра моя, / Ой, матуся моя і добра моя. / Ой, татуню мій, нас виростив. / Троє дітей було – / І всіх нас поставив на ноги. / А тепер ви померли… / Ой, матуся моя, боженька, свекруха! / Якою ж доброю ти була…». Розшифрування та переклад цього тексту здійснили лектори-асистенти кафедри української мови та літератури Бельцького державного університету імені Алеку Руссо Слівчук Ольга Олександрівна та Бедонька Тетяна Михайлівна, за що їм висловлюю велику подяку. 12 Виразні паралелі, зокрема, демонструє запис буко- винського плачу зі збірника І. Свєнціцького: «Мамко наша — добра наша; / Мамко наша — щира наша; / Мамко наша — правдо наша» [44, с. 87]. 539Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 мо на матеріалі побутування українських та молдов- ських колядок, маланкових пісень та інших жанрів. 4) Ще одна прикмета жанрової системи обрядо- вого фольклору на терені українсько-молдовського суміжжя полягає у симптоматичній відсутності (затраченості або слабкій представленості) пев- них жанрів, що традиційно були розповсюджені на обширах усього українського масиву і не мали локального характеру. В. Панько, досліджуючи пісенну фольклорну тра- дицію півночі Молдови, зазначав, що важливою озна- кою українського пісенного фольклору досліджувано- го регіону є «втрата багатьох творів і цілих жанрів» [37, с. 19]. Так, весняна обрядова пісенність в україн- ських селах Молдови побутує далеко не в такому ва- ріативному багатстві та текстовій повноті, як «зимові» жанри. Як пересвідчуємося в ході польового дослі- дження терену, полотнище побутування веснянок не покриває увесь обстежуваний масив, а швидше є сіт- кою спонтанно «розкиданих» острівців цієї традиції. Таке міркування потверджує В. Панько, зазначаючи: «Аналіз фольклорного матеріалу, який зібрав автор, свідчить про те, що в досліджуваному регіоні веснян- ки майже не збереглися як жанр, а те, що збереглося, сприймається як звичайна пісня, не пов’язана з обря- дами та виконанням танцю» [37, с. 88]. Як правило, веснянки побутують у тих селах, мешканці яких ще до- бре зберігають у пам’яті історію про переселення з Хмельницької, Вінницької чи (значно рідше) Черні- вецької області. Натомість у поселеннях, мешканці яких стверджують, що вони тут «з діда-прадіда», про весняні пісні, як правило, не чули або не пам’ятають. Навіть у тих місцевостях, що славились колись бага- тим весняним репертуаром, такі пісні збережені лише в пам’яті деяких старожилів. За свідченнями виконав- ців, обрядова поезія весняного циклу побутувала пе- реважно в дорадянські часи (до кін. 1930-х рр.). По- декуди зафіксовано випадки збереження забутої гаїв- ки лише в описовій назві весняних забав. Скажімо, у с. Наславча пам’ятають про те, що колись дівчата гра- лися в Жельмана, однак хто такий Жельман і що то за однойменна гаївка — не знають. Таку розмитість жанрової групи веснянок у фоль- клорному репертуарі українців спостерігаємо і на при- кладах інших українських погранич [42, с. 82]. Мож- лива причина зникнення — віковий ценз традиційних виконавців цього жанру. Справа в тому, що веснянко- гаївковий репертуар співала, як правило, лише у статево-віковому періоді «дівчина», що відтак звужу- вало життєвий вік жанру в межах одного покоління до кількох років. За таких умов трансмісія текстів у разі випадання одного покоління (через відомі ката- клізми у ХХ ст.) стає дуже ускладненою, на проти- вагу іншим жанрам, для яких такі вікові обмеження були не характерні. Разом з тим, ще однією з ймовір- них причин затрачання веснянкового сегменту в укра- їнській фольклорній традиції, вважаємо, є відсутність весняно-літніх співаних календарних циклів у молдов- ській традиції, на якій неодноразово акцентували фольклористи та етнологи [30, с. 91; 32, с. 225]. Інший жанр, що випав чи майже випав з реперту- ару українців українсько-молдовського погранич- чя, — весільна пісня. Внаслідок слабко представле- ної в молдовському весіллі пісенної складової, а та- кож під потужним впливом молдовсько-румунської весільної музичної та танцювальної традиції (весіль- них оркестрів) на землях південної і південно-східної Буковини та на подністровських просторах Східного Поділля (і, звичайно ж, у селах північної Молдови) майже зникла весільна обрядова пісенність. Записа- ти весільні пісні на окреслених землях було досить проблематично вже у ХІХ столітті. Дослідники шлюбної поезії з теренів прилеглих земель, а саме — південної і південно-східної Буковини, а також подні- стровських земель Східного Поділля, описуючи ве- сільні ритуали, як правило, не наводять супровідних весільних пісень, а інколи прямо вказують на їхню від- сутність [56, с. 205—227; 24, с. 200—208]. Ска- жімо, один зі збирачів подільської весільної пісеннос- ті у ХІХ ст. виокремлював дністровське побережжя Поділля як «місце зіткнененя із румунською народ- ністю, вплив якої проявився, зокрема, у відсутності весільних пісень» [6, с. 3]. Деякі інформатори прямо вказували, що весільні пісні виконують на материко- вій Україні: «На тій стороні (за Дністром. — Н. П.) — то там співають» [4, арк. 67]. Поезія подружжя в досліджуваній місцевості зникла, як ми вже зауважували, передусім під потужним впливом молдовсько-румунської весільної музичної традиції (весільних оркестрів). Про це повідомляють і самі респонденти: «Ми не співали, бо ж то музика була! Музика була, та й не співали. Шо співати, як му- зика..?» (с. Слобода-кишкаряни) [5, арк. 40]; «Ой, я помню, чи співали, чи ни співали? Музика грала Надія ПаСТУХ540 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 та музика грала, та тоди шо, співають? Шо там будуть співати?» (с. Цамбула) [5, арк. 30]. Ло- гічно, що таку ж ситуацію спостерігаємо в українських селах Сучавщини та Бутошанщини (Румунія). Так, збирач та дослідник цих теренів Кузьма Смаль зазна- чає, що «…весільні пісні, …окрім Негостини, в ін- ших селах знають значно менше» [10, с. 7]. З іншого боку, трапляються й зворотні випадки, коли мешканці молдовських сіл, сусідуючи з укра- їнцями, перебирали в них традицію виконувати на весіллях пісні. Так, дослідники І. Чеховський та А. Мойсей, характеризуючи шлюбні звичаї молдо- ван Верхнього Попруття на матеріалі села Тарасів- ці Новоселицького району Чернівецької області, констатують: «У Тарасівцях, як і в інших молдав- ських селах Верхнього Попруття, на весіллях співа- ли дуже рідко. Цей звичай прийшов у радянські часи від сусідів-українців. Традиційно ж веселощі вили- валися головним чином через танець» [55, с. 47]. Із сусідньою іноетнічною традицією також може бути пов’язане послаблення ваги живого вертепу в українських селах порубіжжя, на якому вже наголо- шували дослідники 13. Звісно, що не останню роль у цьому процесі зіграла виразна акумуляція на цих те- ренах всієї обрядової енергії довкола народної дра- ми Маланка. Роже Бастід, досліджуючи культурні впливи та зміни, зазначав: «…Усе в конкретній куль- турі тримається купи, а кожна зміна окремої риси обов’язково тягне за собою ланцюгову реакцію…» [14, с. 238]. Відтак зосередження усієї уваги навко- ло маланкування відтягнуло частку народного інте- ресу від вертепної драми. Однак відсутність вертеп- ної драми в молдавській та румунській народній тра- диції своєю чергою могла впливати на потужність її обрядового значення для українців. У той самий час в румун і молдован є рідкісні випадки звичаю ходін- ня з ляльковим вертепом, який ті запозичили в сусідів-українців. Скажімо, ще в другій половині ХІХ ст. І. Сбієра згадував, що у деяких місцевос- тях краю румунські колядники несли із собою ляль- ковий вертеп (staul) у формі подовженої церкви з трьома банями, яка зсередини освітлювалась, від- 13 Так, А. Мойсей зазначає, що «українці краю не так ак- тивно практикують згадане обрядове дійство (живий вертеп. — Н. П.) порівняно зі своїми одноплемінниками з Івано-Франківської та Тернопільської областей» [32, с. 139]. криваючи глядачам картину ясел із маленьким Хрис- том, Матір’ю Божою та Йосипом [32, с. 142]. 5) На порубіжних теренах спостерігаємо фукціону- вання жанрів, структура яких розширилась завдя- ки введенню іноетнічного жанрового утворення. Та- кий симбіоз однотипних чи схожих жанрових утворень різноетнічних традицій випукло представлений пере- дусім у народній драмі, що побутує на межових тере- нах. Прикладом може бути традиційна українська дра- ма «Маланка», до структури якої у с. Медвежа уві- йшла молдавська гайдуцька драма [9, с. 47]. Втягування в структурну схему та адаптування в ній іноетнічного жанрового утворення паралельно відбу- вається і молдовській фольклорній традиції. Промо- вистим є залучення української народної драми «коза» в структуру традиційної молдовської однойменної дра- ми («Capra»). Ходіння з козою напередодні Нового року рівномірно розповсюджене на всій території як східнороманського, так і українського населення Бу- ковини. Однак для східних романців характерна про- ста форма проведення дійства, за якою поводир із ря- дженим козою здійснював обходи довкола хат та де- кламував поетичний текст, у такт якого ряджений тягнув за мотузку щелепу кози [32, с. 153]. Водночас у східнороманського населення Чернівецької області та в молдован півночі Молдови актуалізується інший спосіб таких обходів, зокрема у звичну структуру «втя- гується» український традиційний сценарій «кози», за яким дід хоче продати козу, однак занедужує, лі- кар, знахарка, циган, циганка чи сам дід намагають- ся вилікувати її, зрештою коза підводиться і танцює [7, с. 38—39; 32, с. 153—154]. 6) Ще однією рисою пограничної жанрової сис- теми, на яку хотілося би звернути увагу, — це осла- блення позиції героїчного епосу (думи, історичні пісні) на помежов’ї. На такій рисі першим закцен- тував професор Р. Кирчів, констатувавши загалом слабку розвинутість цих жанрів у фольклорній тра- диції мешканців периферії української етнічної тери- торії, «яких у минулому відносно слабо заторкали ті основні історичні події, які надали особливого харак- теру українській історичній пісні (козаччина, бо- ротьба з татаро-турецькими, польськими і москов- ськими поневолювачами)» [25, с. 184]. Ще менш запотребувані такі тексти у середовищі українців ді- аспори, де історичні пісні, скажімо, виявляються в уривках, а то й взагалі забуті [45, с. 16]. 541Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 Власне таку ситуацію і спостерігаємо на окремих сегментах українсько-молдовського порубіжжя, на яких дуже слабо збережені пісні зі згадками про кон- кретні історичні події та особи. Йдеться, передусім, про фольклорну традицію тих сіл, що сьогодні роз- ташовані поза українським державним кордоном, — на півночі Молдови (теза про скромне місце історич- ної пісні в репертуарі українців, скажімо, сусідньої Тернопільської області була би несправедливою, по- заяк матеріали експедиції 2008 р. досить повно пред- ставляють історичну пісню). Таке тенденційне ігно- рування сучасниками історичної пісні тим промовис- тіше, що його ми спостерігаємо на теренах, які аж ніяк не оминули історичні звитяжні події часів козач- чини (у 1621 р. під Хотинською фортецею козаки, очолювані гетьманом Петром Конашевичем- Сагайдачним, здобули перемогу над наймогутнішою на той час Османською армією; у 1650 р. шляхами Хотинщини та Бессарабії пройшли переможним по- ходом козацькі війська Б. Хмельницького, оспівані в думі «Поход в Молдавію» [22, с. 99—107]). Зре- штою, значна кількість українських поселень на пів- ночі Молдови постала саме внаслідок оселення ко- заків на постійне життя [19, с. 54]. Тим не менше становило великого труду знайти історичну козаць- ку пісню. Лише у декількох доволі неповних варіан- тах вдалося виявити широко відому в Україні пісню «Ой на горі там женці жнуть», походження якої дослідники пов’язують саме із Хотинською битвою. У них, як і в далекосхідних варіантах [45, с. 16], та загалом у фіксаціях інших по- та заграничних тере- нів, майже повністю втрачені конкретні історичні ре- алії, навіть прізвища Дорошенка та Сагайдачного. Історична персоналія гетьмана Сагайдачного в окре- мих місцевих варіантах може слабо зіставлятися із пе- рекрученими формами Загайдачніка чи казагайчи- ка, нічого не значущими для самих виконавців. Варто наголосити, що в пору, ближчу в часі до тієї героїчної доби, згаданий пласт українського фолькло- ру на українсько-молдовських теренах усе ж побуту- вав. Так, Віктор Гацак, звертаючись у своїй моногра- фії до думи «Богдан Хмельницький і Василій мол- довський», наводить свідчення З. Арбуре про те, що серед українців Бессарабії в 90-х рр. минулого сто- ліття (ХІХ ст. — Н. П.) траплялися «старі кобза- рі», які знали і виконували «історико-козацькі пісні», у яких йшлося про гетьмана Хмельницького і його похід до Молдавії [11, с. 45]. Однак саме периферій- ність, ймовірно, «посприяла» стрімкому випаданню таких текстів із щоденного пісенного репертуару. Отож, огляд конкретних прикладів своєріднос- ті жанрової номенклатури українського фольклору на землях українсько-молдовського пограниччя та зіставлення їх зі схожими явищами на інших пору- біжних теренах дає змогу говорити про типологію жанрової моделі погранич. Так, у зонах міжетніч- них контактів (а це переважно периферія основно- го етнічного масиву) продовжують, як правило, по- бутувати рідкісні архаїчні фольклорні жанри (на українсько-молдовському пограниччі такими є по- хоронні голосіння, оказіональні голосіння на ви- падок засухи, пісні-парованки, замовляння, каз- ки та багато інших). Також в умовах суміжжя двох чи більше етносів жанрова система часто поповню- ється жанром чи жанровим різновидом, не харак- терним для фольклорної традиції загалом (напри- клад, тісні контакти українців та молдован прояв- ляються в наявності в репертуарі українців жанру гейкань, «дощових» голосінь). У жанровій систе- мі погранич збереженість та життєстійкість окре- мих жанрів може бути частково пов’язана із до- брою збереженістю однотипного жанру в сусідній фольклорній традиції (зокрема потужна голосиль- на традиція в українських селах українсько- молдовського суміжжя побутує паралельно із не менш повносилою традицією плачів у середовищі молдован). Внаслідок тісних міжетнічних культур- них взаємин на порубіжних теренах нерідко щеза- ють (або відчутно послаблюють свої позиції) пев- ні жанри, що традиційно були поширені на усьому українському масиві і не мали локального характе- ру (скажімо, на українсько-молдовському помежов’ї відчутно ослаблена традиція весняно-літніх пісен- них жанрів та весільної пісні, що до певної міри зумовлено слабкою їх представленістю в реперту- арі сусідів-молдован). На порубіжних землях ча- сом можемо спостерігати цікаве культурне явище об’єднання в єдине ціле однотипних різноетнічних жанрів (так, у зонах контактів українців та молдо- ван побутують симбіотичні жанрові утворення, що постали внаслідок злиття української народної дра- ми «Маланка» та молдовської гайдуцької драми). Окремі жанри на теренах міжетнічних погранич мо- жуть зникати не стільки внаслідок відсутності ти- Надія ПаСТУХ542 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 пологічно близьких явищ в сусідній культурі, скіль- ки через слабку актуалізацію основного змістово- го наповнення, презентованого жанром загалом. Скажімо, відчутно ослаблена позиція героїчного епосу, властива порубіжній фольклорній традиції, віддзеркалює певну інертність, просторову, часову чи емоційну віддаленість мешканців пограничної периферії від історичних подій, поданих, наприклад, історичною піснею. Загалом можемо простежити, як на порубіжних те- ренах різноетнічні фольклорні традиції, а також етно- графічний контекст, у якому вони побутують, набли- жаються одна до одної: значення наявних в одній тра- диції жанрів послаблюється, натомість паралельно відбувається спорадичне запозичення цих жанрів ін- шою традицією, у якій вони первісно були відсутні. 1. Рукописний архів Інституту народознавства НАН України. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 570. — Арк. 1—84. Матеріали фольклористичної експедиції з теренів подільської та буковинської Наддністрянщини. Записала та розшифрувала науковий співробітник відділу фольклористики Ольга Харчишин. 2. Рукописний архів Інституту народознавства НАН України. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 524. — Арк. 1—92. Фольклор українців Молдови. Зап. О. Харчишин у 2005 р. 3. Рукописний архів Інституту народознавства НАН України. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 582. Фоль- клор українців північної Молдови. Т. І. Пісні та речи- тативи. Записали, упорядкували Надія Пастух та Ольга Харчишин ; нотні транскрипції Анни Черноус. 4. Рукописний архів Інституту народознавства НАН України. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 543. — Арк. 1—437. Фольклорні матеріали, зібрані в україн- ських селах Молдови (у сс. Помпа, Суворівка, Нова Чолаківка Фалештського р-ну ; у с. Голяни Єдинець- кого району ; у сс. Бирладяни, Ружниця, Унгри, На- славча, Вовчинець, Кодряни, Каларашівка Окниць- кого р-ну, а також у с. Мошана Дондушанського р-ну) 1—13 серпня 2006 року. Записали і розшифрували Н. Пастух, О. Харчишин. 5. Рукописний архів Інституту народознавства НАН України. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 567. — Арк. 156. Фольклорні матеріали, зібрані в українських селах Молдови (у сс. Баронча, Первомайське, Мара- монівка, Старі Шальвіри Дрокіївського р-ну; у сс. Цамбула, Слобода-Кишкиряни, Таура Векі, Ми- хайлівка, Ніколаївка Синжерійського р-ну ; у сс. Ни- колаївка, Проданешти Флорештського р-ну) 15— 27 серпня 2007 року. Частина І. Зап. Н. Пастух, О. Харчишин, розшифрувала Н. Пастух. 6. [а. к.] Свадебные песни, записанные в Подольской губернии / Оттиск из ж-ла «Киевская старина». — 1897. — 21 с. 7. Бостан Г.к. Взаимосвязи молдавского и украинского календарно-обрядового фольклора / Г. Бостан // Очерки молдавско-русско-украинских литературных связей (с древнейших времен до середины Х века). — Кишинев : Штиинца, 1978. — С. 38—39. 8. Бостан Г.к. Молдавско-русско-украинские взаимос- вязи контактных зон (в контексте исторической род- ственности устно-поэтических традиций) : автореф. дис. на соискание научн. степени докт. филол. наук: спец. 10.01.09 «Фольклористика» / Г.К. Бостан. — М., 1987. 9. Бостан Г.к. Типологическое соотношение и взаимос- вязи молдавского, русского и украинского фольклора / Г.К. Бостан ; отв. редакт. канд. філолог. наук Г.Г. Бо- тезату — Кишинев : Штиинца, 1985. — 146 с. 10. Буковино, рідний краю. Українські народні пісні Пів- денної Буковини. Записали Кузьма Смаль та Іван Кі- дещук. Нотація мелодій та упорядкування Кузьми Смаля. — Чернівці : Книги—ХХI, 2008. — 504 с. 11. Гацак в.М. Фольклор и молдавско-русско-украинские исторические связи / В.М. Гацак. — М. : Наука, 1975. — 232 с. 12. Голосіння / упоряд. І. Коваль-Фучило ; наук. ред. Л. Іван- нікова ; НАН України ; ІМФЕ ім. М.Т. Риль ського. — К., 2012. — 792 с. 13. Грица С. Міграції фольклору / Софія Грица // Фоль- клор українців поза межами України. Збірник наук. статей. — К., 1992. — С. 20—40. 14. Дельєж Р. Нариси з історії антропології. Школи. Ав- тори. Теорії / Робер Дельєж. — К. : Києво-Моги- лянська академія, 2008. — 287 с. 15. Дудар О. Обжинкові пісні Східного Поділля (за ма- теріалами експедиційних записів) / Олена Дудар // Вісник Львівського університету. Серія філологіч- на. — 2010. — Вип. 10. — С. 141—147. 16. Завойчинский в. Селение Ленковцы Хотинского уезда. Историко-статистическое описание / В. За- войчинский // Кишиневские епархиальные ведомос- ти. — 1880. — № 10. — С. 464—469 ; № 14. — С. 605—617 ; № 15. — С. 640—653 ; № 16. — С. 690—697; № 23. — С. 1054—1066 ; № 24. — С. 1122—1131. 17. Зеленин Д.к. Избранные труды. Очерки русской ми- фологии: Умершие неестественною смертью и русал- ки / Д.К. Зеленин ; вступ. ст. Н.И. Толстого ; по- дготовка текста, коммент., указат. Е.Е. Лев киев- ской. — М. : Индрик, 1995. — 432 с. 18. Зеленчук в. Очерки молдавской народной обряднос- ти (ХІХ, начала ХХ вв.) / В.С. Зеленчук. — Киши- нев : Картя Молдовеняскэ, 1959. — 97 с. 19. Зеленчук в.С. Население Бессарабии и Поднестро- вья в XIX в. (Этнические и социально-демографические процессы) / В.С. Зеленчук. — Кишинев : Академия 543Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 наук Молдавськой ССР. Отдел этнографии и искус- ствоведения, 1979. — 287 с. 20. Зубрицький М. Народній календар, народні звичаї і повірки, прив’язані до днів в тиждни і до рокових сьвят (записані у Мшанці Староміського повіту і по сусідніх селах) / М. Зубрицький // Матеріали до українсько- руської етнології. — Львів, 1900. — Т. ІІІ. — С. 33—60. 21. Иванов П.в Жизнь и поверья крестьян Купянского уезда Харьковской губернии / П.В. Иванов // Сбор- ник ХИФО. — Т. 17. — Харьков, 1907. — 216 с. 22. Исторические песни малорусского народа с объясне- ниями Вл. Антоновича и М. Драгоманова. — К. : Типографія М.П. Фрица, 1874—1875. — Т. І—ІІ. — 4, XXIV, 336 с. (І том) ; 2, XI, 166 с. (ІІ том). 23. Іваницький а. Історична Хотинщина. Музично- етнографічне дослідження. Збірник фольклору. На- вчальний посібник з музичної фольклористики для ви- щих навчальних закладів культури і мистецтв I—IV рівнів акредитації / А. Іваницький. — Вінни- ця : Нова книга, 2007. — 576 с. ; нот. ; фото. 24. казимир Е. Из свадебных и родинных обычаев Хо- тинского уезда, Бессарабской губернии / Е. Кази- мир // Этнографическое обозрение. — 1907. — № 1—2. — С. 200—208. 25. кирчів Р. Із фольклорних регіонів України. Нариси і статті / Роман Кирчів. — Львів : Інститут народо- знавства НАН України, 2002. — 351 с. 26. климець ю.Д. Купальська обрядовість на Україні / Ю.Д. Климець. — К. : Наукова думка, 1990. — 144 с. 27. кримський а. Жнива / Агатангел Кримський // На- родознавчі зошити. — 2012. — № 2. — С. 353— 360. 28. курочкін О. Українські новорічні обряди: «Коза» і «Маланка» (з історії народних масок) / Олександр Курочкін. — Опішне, 1995. — 377 с. 29. Мацієвський І. Проблеми маргінальних українських етноісторичних масивів сучасного зарубіжжя / І. Ма- цієвський // Нове життя старих традицій: Традиційна українська культура в сучасному мистецтві і побуті : матеріали міжнародної наукової конференції в рамках V Міжнародного фестивалю українського фольклору «Берегиня» / за ред. проф. В. Давидюка. — Луцьк : Твердиня, 2007. — С. 26—36. 30. Мироненко Я.П. Молдавско-украинские связи в музыкальном фольклоре: история и современность / Я.П. Мироненко. — Кишинев : Штиинца, 1988. — 144 с. 31. Мойсей а. Магія і мантика у народному календарі східнороманського населення Буковини / Антоній Мойсей. — Чернівці : Друк Арт, 2008. — 320 с. : іл. 16. 32. Мойсей а.а. Аграрні звичаї та обряди у народному календарі східнороманського населення Буковини / Антоній Мойсей. — Чернівці : Друк Арт, 2010. — 320 с. : 36 іл. 33. Нестеровский П.а. Бессарабские русины. Историко- этнографический очерк / П.А. Нестеровский. — Варшава : Сатурн, 1905. — 176 с. 34. Одвічна Русава (етнографія та фольклор с. Стіна на Поділлі) / Вінницький обласний центр народної твор- чості. — Вінниця, 2003. — 224 с. 35. Ошуркевич О.Ф. Релікти волочених звичаїв на захід- ноукраїнському Поліссі / О.Ф. Ошуркевич // По- лісся: мова, культура, історія : матеріали міжнародної конференції. — К., 1996. — С. 150—152. 36. Панько в. Заговоры севера Молдовы («примівки» и «descîntece») / В. Панько. — Satori, 2002. — 71 с. 37. Панько в. Песенный фольклор украинцев Севера Ре- спублики Молдова. Календарная и обрядовая поэ- зия / В. Панько. — Кишинев, 2009. — 156 с. 38. Пастух Н. Весільна обрядовість і супровідна пісен- ність українців Північної Молдови / Надія Пастух // Міфологія і фольклор. — 2010. — № 2 (6). — С. 26—36. 39. Пастух Н. Купальські звичаї українців Молдови / Н. Пастух // Рідне слово. — 2011. — № 7 (60). — С. 7—8. 40. Пастух Н. Обряд «похорон ляльки» та супровідні голосіння на теренах українсько-молдовського погра- ниччя / Н. Пастух // Локальна та регіональна специфіка традиційної культури. Збірник наукових праць : матеріали міжнародної наукової конференції «Одеські етнографічні читання». — Одеса : Вид-во КП ОМД, 2013. — С. 404—415. 41. Пастух Н. Український фольклор як чинник етнічної ідентичності українців Республіки Молдова / Надія Пастух, Ольга Харчишин // Народознавчі зоши- ти. — 2011. — № 3 (99). — С. 391—401. 42. Пилинський Я. Жанри пісенного фольклору українців Чехо-Словаччини / Ярослав Пилинський // Фоль- клор українців поза межами України. Збірник наук. пр. — К., 1992. — С. 79—91. 43. Пилипчук С. Жанр колядки у науковій рецепції Івана Франка / Святослав Пилипчук // Вісник Львівсько- го університету. Серія мистецтвознавство. — 2011. — Вип. 51. — С. 129—138. 44. Похоронні голосіння / зібр. І. Свєнціцький // Етно- графічний збірник.— Львів, 1912. — Т. ХХХІ— ХХХІІ. — С. 1—129. 45. Сокіл в. Проблеми національно-культурного життя та фольклорної традиції українців Зеленого Клину / В. Сокіл // Народні пісні українців Зеленого Клину в записах Василя Сокола. — Львів : Інститут народоз- навства НАН України, 1999. — С. 5—20. 46. Творун С. Колядування на жнивах / Світлана Тво- рун // Народна творчість та етнографія. — 2007. — № 3—4 (307). — С. 37—39. 47. Толстой Н. О соотношении центрального и марги- нального ареалов в современной Славии / Н. Тол- стой // Ареальные исследования в языкознании и этнографии. — Ленинград, 1977. — С. 37—56. Надія ПаСТУХ544 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 48. Традиційні пісні українців Північного Підляшшя за матеріалами експедицій 1999—2001 років Лариси Лукашенко та Галини Похилевич. — Львів : Камула, 2006. — 308 с. 49. Харчишин О. Вечорничні пісні-парованки українців півночі Молдови: локальне, регіональне, загальнона- ціональне / О. Харчишин // Народознавчі зоши- ти. — 2013. — № 3. — С. 387—397. 50. Харчишин О. Колядки українців Молдови в системі української уснонародної традиції / О. Харчишин // Традиційна культура діаспори. Збірка наукових праць : матеріали міжнародної наукової конференції «Одеські етнографічні читання». — Одеса : Вид-во КП ОМД, 2012. — С. 442—448. 51. Харчишин О. Маланкові пісні українців півночі Молдо- ви : поетичний аспект (переосмислення мотивів) / О. Хар- чишин // Народознавчі зошити. — 2014. — № 3. 52. Харчишин О. Пісні-парованки в обрядовій традиції українців Молдови / Ольга Харчишин // Міфологія і фольклор. — 2010. — № 3—4. — С. 92—103. 53. Харчишин О. Усні меморати українців північної Мол- дови про голодомор 1946—1947 рр. / О. Харчи- шин // Геноцид України в ХХ столітті : матеріали Все- української науково-практичної конференції ; відпов. за вип. М. Фіцуляк. — Львів : Простір-М, 2010. — С. 304—312. 54. Харчишин О. Традиційний фольклор українців пів нічної Молдови : актуальність та специфіка дослі дження / Ольга Харчишин, Надія Пастух // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 2. — С. 40—46. 55. Чеховський І. Дохристиянські витоки і слов’янські па- ралелі шлюбної обрядовості молдаван Верхнього По- пруття (на матеріалах Новоселицького району Черні- вецької області) / І. Чеховський, А. Мойсей. — Чер- нівці : Рута, 1998. — С. 47. 56. Яблоновський в. Весилля в с. Отаках / В. Яблонов- ский // Киевская старина. — 1905. — Т. LХХХ. — С. 205—227. 57. Коровай [Електронний ресурс] : етнічна музика. Тра- диційна музика правобережної Київщини. — Елек- трон. зв. дан. — К. : Атлантік ; Просвіта, 2004. — 1 електрон. опт. диск (CD—ROM). — (Українська колекція). Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wi ki/%D0%9E%D0%B9,_%D1%8F%D0%BA_% D0%B6%D0%B5_%D0%B1%D1%83%D0%BB %D0%BE_%D1%96%D0%B7%D0%BF%D1%8 0%D0%B5%D0%B6%D0%B4%D0%B8_%D0% B2%D1%96%D0%BA%D0%B0#cite_note—5. 58. кулагина а.в. Система жанров в аспекте этнической специфичности и типологии фольклорной традиции [Електронний ресурс] / А.В. Кулагина // Народные культуры Русского Севера : материалы российско- финского симпозиума (3—4 июня 2001 года) / отв. ред. Н.В. Дранникова. — Архангельск : Помор- ский государственный университет, 2002. Режим до- ступу до журн.: http://folk.pomorsu.ru/index.php? page=booksopen&book=1&book_sub=1_9. 59. Територіальні громади Чернівецької області [Елек- тронний ресурс]. Режим доступу до порталу: http:// gromady.cv.ua/kl/rada/106/news/5638/. 60. Українські «маланкарі» — східна гілка карпато- балканської карнавальної традиції [Електронний ре- сурс]. Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/ por ta l/soc_gum/naukma/Tik/2000_18/09_ kurochkin_o.pdf. Nadiya Pastukh ON UKRAINIANS’ GENRE SYSTEM OF UKRAINIAN-MOLDAVIAN ADJACENCY IN THE CONTEXT OF BORDERLAND TYPOLOGY On the basis of materials gathered in the course of field folk- loristic studies as well as by means of broader comparative analyses the uniqueness of genre morphology of Ukrainian folklore on Ukrainian-Moldavian borderland has been dis- covered. Quite concrete examples of such originality and comparison of those with similar phenomena in other border- land territories has enabled formulation of general conclu- sions as for the typology of genre in borderland models. Key- words: folk genre, system of genres, the Ukrainian-Moldavi- an borderland. Keywords: folk genre, system of genres, the Ukrainian-Mol- davian borderland. Надия Пастух ЖАНРОВЫЙ РЕПЕРТУАР УКРАИНЦЕВ УКРАИНСКО-МОЛДОВСКОГО ПОРУБЕЖЬЯ В КОНТЕКСТЕ ЖАНРОВОЙ ТИПОЛОГИИ ПОГРАНИЧЬЯ На основе материалов полевых фольклорных исследова- ний и в контексте широкого сравнительного анализа вы- явлено своеобразие жанровой морфологии украинского фольклора на украинско-молдовском пограничьи. Обзор конкретных примеров такого своеобразия и сопоставление их с похожими явлениями на других пограничных террито- риях позволяют говорить в целом о типологии жанровой модели порубежья. Ключевые слова: фольклорный жанр, жанровая система, украинско-молдовское пограничье.

Жанровий репертуар українців українсько-молдовського суміжжя в контексті жанрової типології погранич

Репозитарії

Схожі ресурси