Функціональна диференціація мотивів у художньо-поетичній тканині хрестинних пісень українців

Визначено пріоритетні функції хрестинних пісень. Виділено художньо-поетичний інструментарій їх втілення. Здійснено структурно-типологічний аналіз ключових мотивів жанру. Встановлено й обґрунтовано функціональну своєрідність хрестинних творів в обрядовій (практичній), етичній, естетичній та розважал...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Бриняк, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94462
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Функціональна диференціація мотивів у художньо-поетичній тканині хрестинних пісень українців / О. Бриняк // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 726-732. — Бібліогр.: 29 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94462
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-944622016-02-12T03:05:18Z Функціональна диференціація мотивів у художньо-поетичній тканині хрестинних пісень українців Бриняк, О. Статті Визначено пріоритетні функції хрестинних пісень. Виділено художньо-поетичний інструментарій їх втілення. Здійснено структурно-типологічний аналіз ключових мотивів жанру. Встановлено й обґрунтовано функціональну своєрідність хрестинних творів в обрядовій (практичній), етичній, естетичній та розважальній сферах. General functions of baptismal songs have been defined in the article. The set of artistic and poetic means used for realization of functional tasks have been exposed. In the study has also been presented structural typological analysis in the key motives of the genre. The research has also brought conclusions as for functional peculiarity of baptismal songs in ritual (practical), ethical, aesthetic and entertaining areas. Определены приоритетные функции крестильных песен. Выделен художественно-поэтический инструментарий их воплощения. Осуществлен структурно-типологический анализ ключевых мотивов жанра. Установлено и обосновано функциональное своеобразие крестильных произведений в обрядовой (практической), этической, эстетической и развлекательной сферах. 2014 Article Функціональна диференціація мотивів у художньо-поетичній тканині хрестинних пісень українців / О. Бриняк // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 726-732. — Бібліогр.: 29 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94462 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Бриняк, О. Функціональна диференціація мотивів у художньо-поетичній тканині хрестинних пісень українців Народознавчі зошити
description	Визначено пріоритетні функції хрестинних пісень. Виділено художньо-поетичний інструментарій їх втілення. Здійснено структурно-типологічний аналіз ключових мотивів жанру. Встановлено й обґрунтовано функціональну своєрідність хрестинних творів в обрядовій (практичній), етичній, естетичній та розважальній сферах.
format	Article
author	Бриняк, О.
author_facet	Бриняк, О.
author_sort	Бриняк, О.
title	Функціональна диференціація мотивів у художньо-поетичній тканині хрестинних пісень українців
title_short	Функціональна диференціація мотивів у художньо-поетичній тканині хрестинних пісень українців
title_full	Функціональна диференціація мотивів у художньо-поетичній тканині хрестинних пісень українців
title_fullStr	Функціональна диференціація мотивів у художньо-поетичній тканині хрестинних пісень українців
title_full_unstemmed	Функціональна диференціація мотивів у художньо-поетичній тканині хрестинних пісень українців
title_sort	функціональна диференціація мотивів у художньо-поетичній тканині хрестинних пісень українців
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94462
citation_txt	Функціональна диференціація мотивів у художньо-поетичній тканині хрестинних пісень українців / О. Бриняк // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 726-732. — Бібліогр.: 29 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT brinâko funkcíonalʹnadiferencíacíâmotivívuhudožnʹopoetičníjtkaniníhrestinnihpísenʹukraíncív
first_indexed	2025-07-07T00:54:50Z
last_indexed	2025-07-07T00:54:50Z
_version_	1836947544538611712
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 Українська хрестинна поезія втілювала першочер- гово обрядові функції, пов’язані з ключовими пер- сонажами родильної ритуалістики — бабою- повитухою, породіллею, її чоловіком, новонародже- ним та кумами. Основу цих функцій складало суґестіювання бажаного результату (вдалі пологи, здоров’я матері та дитини, родинне благополуччя тощо). Інший архаїчний компонент художньо-поетичної тканини хрестинних творів — величання — створю- вав урочистий настрій святкової гостини, визначав об- рядову та соціальну значущість основних персонажів хрестин. З утвердженням офіційного акушерства ритуально-практичні функції родильної обрядовості поступово нівелювалися, тому сакральне начало вер- бального супроводу хрестин відтіснилося розважально- естетичним спрямуванням. Отже, ґрунтуючись на функціональному призначенні хрестинної поезії укра- їнців, виділяємо три групи її мотивів: величальні, гу- мористичні та застільно-бесідні [21, с. 8]. За визна- ченням В. Сокола, мотив у фольклорі — структуро- творчий елемент сюжетоскладання. Він становить змістову тканину і структурну основу твору, оскільки вказує здебільшого на дії, що рухають сюжетом [20, с. 355]. Таким чином, структурно-семантичний аналіз ключових мотивів українських хрестинних пісень дасть змогу окреслити ідейно-тематичну специфіку жанру. Серед величальних чільне місце займають мотиви прославляння баби-повитухи. Родопомічниця як один із головних персонажів хрестинної поезії, основний но- сій ритуального знання та виконавець обрядового дій- ства посідає особливий, первинно сакральний, статус у текстах хрестинних пісень. Про сакральність обра- зу свідчить мотив «бабу-повитуху везе 12 волів»: «Ой і закладайте, ой і запрягайте // Та дванадцять во- лів, // Та й одвезете нашу бабусеньку // У самень- кий двір» [28, с. 71]. На нашу думку, гіперболізація кількості тварин використовувалася як прийом вияв- лення особливої шанобливості до особи повитухи. В іншій хрестинній пісні у перевезенні баби брало участь 16 пар волів. Цікаво, що кума перевозять 14, а куму — 12 пар волів [28, с. 70—71]. Таким чином, в ієрархії соціальної значущості повитуха отримує першість. Од- ними з головних якостей образу баби-повитухи, за які вона неодноразово величається у хрестинній поезії, є її готовність у будь-який час прийняти пологи та опе- ративність приготувань до них: «А бабусенька дога- далася, // Швидесенько да й убралася» [26, с. 166]; «Бабуся біжить, аж земля дрижить» [17, с. 246]. Не- ординарним, небуденним, є вбрання баби: «А бабу-© О. БРИНЯК, 2014 Оксана БРИНЯК ФУНКЦІОНАЛЬНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ МОТИВІВ У ХУДОЖНЬО-ПОЕТИЧНІЙ ТКАНИНІ ХРЕСТИННИХ ПІСЕНЬ УКРАЇНЦІВ Визначено пріоритетні функції хрестинних пісень. Виділе- но художньо-поетичний інструментарій їх втілення. Здій- снено структурно-типологічний аналіз ключових мотивів жанру. Встановлено й обґрунтовано функціональну своє- рідність хрестинних творів в обрядовій (практичній), етич- ній, естетичній та розважальній сферах. Ключові слова: хрестинна пісня, функція, мотив, вели- чальний, гумористичний, застільно-бесідний. 727Функціональна диференціація мотивів у художньо-поетичній тканині хрестинних пісень українців ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 сенька готовусенька — // В однім чоботі і без поя- са» [26, с. 166]; «А бабусенька вибирається, // Іден чобіт, іден чобіток узувається, // Іден рукавчик удя- гається» [27, с. 41]. М. Маєрчик трактує символіч- ний образ вилучення окремих елементів одягу, в цьо- му випадку — пояса, а також взутості на одну ногу як форми моделювання порубіжного стану [12, с. 7—8]. Тобто повитуха як посередниця між двома світами — «тут» («свій» простір) і «там» («чужий» простір, по- тойбіччя) — своїм зовнішнім виглядом ілюструє лімі- нальність (перехідність) ситуації пологів. А в контек- сті визначення ідеального художньо-поетичного портрета баби-бранки таке іронічне, на перший погляд, убрання підкреслює її відданість родопомічній справі, щиру готовність виконувати свої обов’язки, адже по- витуха настільки поспішає приймати пологи, що забу- ває правильно вдягнутися і взутися. Варто звернути увагу на невід’ємні атрибути баби-повитухи, оскільки вони виразно вказують на зв’язок обрядодій та пісен- ності, наприклад: «простир» [26, с. 166] (прости- ра) — проскура (білий хлібець особливої форми, який використовують у православному богослужінні) [27, с. 202]; «сповиточок» [26, с. 166], «повивач» [17, с. 246] — широка тасьма, якою огортають пеленки, щоб руки і ноги дитини лежали спокійно [7, с. 148]; «подушечка»; «пелюшечка» [27, с. 41]. У текстах хрестинних пісень родопомічниця постає невибагли- вою у питанні плати за пологи, що, очевидно, виявляє скромність її характеру: «Наша бабусенька, наша го- лубонька // Та не пишна була, — // Узяла пирожок, ще й наміточку, // Сама й пішки пішла» [28, с. 71]. Простоту вдачі баби ілюструє не лише вибір подарун- ків, а й відмова від 12 волів, якими вона могла б уро- чисто доїхати додому. Без сумніву, важливим аспек- том хрестинної поезії є висвітлення стосунків породіл- лі та баби-повитухи, позначених глибокою приязню та теплотою: «Ой що вишенька, що черешенька // Бі- лим цвітом цвила; // Наша Марусенька із бабусею // Хорошенько жила» [27, с. 37]. Щирість їх відносин ілюструється, зокрема, в мотиві «породілля обіцяє по- витусі подарунки за роботу». Тексти з цим мотивом оперують низкою зворушливих звертань, наприклад: «Бабусю ж моя милая, // Матюнко моя рідная» [28, с. 68]. Порівняння повитухи з матір’ю свідчить про значущість ролі повитухи в житті жінки, а епітет «ми- лая» підкреслює ніжність їх відносин. У мотиві «по- ліжниця дякує бабі» підкреслюється родопомічний хист повитухи: «Спасибі вам, бабко, за вашії руки, // Що визволили мене від большої муки» [6, арк. 4]. За- галом, усі ці поетичні засоби функціонально спрямо- вані на возвеличення образу баби-бранки. Важливість родопомічної діяльності повитухи акцентується завдя- ки образу Божої Матері. У хрестинній пісні, що фор- мально нагадує замовляння, Богородиця вступає в ді- алог з повитухою: «Куди ідеш, бабусенька, // Без по- яса, босюсинька?» // «Ой іду, іду та, Божа Мати, // Аж дві душечки ратувати: // Одну душечку, що в по- душечці, // А другу душу, що в пелюшечці. // Я — в подушечки, підведи, Боже, // А в пелюшечки — ти, Христи Боже» [3, арк. 47—47 зв.]. Зацікавле- ність Діви Марії діяльністю повитухи є запорукою Божого благословення на вдалий перебіг пологів. Вар- то зазначити, що функціональне навантаження подіб- них молитовних формул, які супроводжують передпо- логові обрядові дії, — це, знову ж таки, намагання за- ручитися Божою допомогою при пологах. Сучасна дослідниця обрядового фольклору Г. Коваль пояснює бажання українця залучити пантеон святих до люд- ських справ специфікою народного світогляду, для яко- го «важливим фактором було видавати бажане за дій- сне. Уявляючи собі, що всі святі, які залучаються до тієї чи іншої роботи, взагалі в людське життя, неодмін- но допоможуть у майбутніх справах як господарських, так і сімейних» [10, с. 10]. Присутність же цих моли- тов у хрестинній поезії можна також пояснити бажан- ням відобразити елементи професійної діяльності баби- повитухи в піснях, тобто вже де-факто — на гостині після церковного хрещення новонародженого — «при- гадати» приготування до пологів. Одним з архаїчних мотивів хрестинної поезії, який сягає своїм корінням язичницьких часів, є мотив величання батька новона- родженого, який постає в образі міфологічного коваля- деміурга. Первинно цей образ відповідав архетипу культурного героя, тобто основними його функціями було створення різноманітних атрибутів людського життя [27, с. 9]. Величання у піснях такого типу здій- снюється у формі подяки: «Ой спасибі тому ковалю, // Що сковав дитину // Під сюю годину» [28, с. 72]. У тексти про «коваля» з Чернігівщини вплітаються еротично-жартівливі нотки, надаючи їм особливого ко- лориту: «І в рученьки не хукав, // І ніжкою не тупав: // І тепло, і добро // Кувати було» [26, с. 164]. Піс- ні з Покуття характеризуються виразно кепкувальною формою: «Ані ціпом не пукав, // Ані в ручки не ху- Оксана БРИНЯк728 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 кав, // На постели лежєвси, // Та й гоборткі дер- жавсі» [29, с. 213]. На Полтавщині твір «Спасибі тому ковалю» виконували під час обряду «продирин» (похрестин), що свідчить про генетичний зв’язок ро- дильної обрядовості з хрестинною пісенністю. Везучи бабу-повитуху після святкового обіду в шинок, гості, проходячи по селу гамірним натовпом, «щоб люди зна- ли, що у нас не крадена дитина», виконували згадану пісню [13, с. 28]. Постать батька новонародженого є ключовою в піснях з темою дефлорації: «А він же її зажартовав, // Кунію шубочку попорвав» [26, с. 164—165]. Образ цноти втілений у метафорі «ку- нія шубочка», «шубочка з чорного бобра» [26, с. 165]. Ці твори відтворюють хронологію подій до народжен- ня дитини. Основною функцією таких жартівливо- еротичних пісень було створення веселої атмосфери на гостині після хрещення, тобто викликання сміху, який на хрестинах, як і на будь-якому іншому обрядовому дійстві з радісної нагоди, ставав ритуальним. Сміх та веселощі в день хрестин пророкували радісну та щас- ливу долю новонародженому. Підтвердженням цьо- му можуть бути такі рядки лемківської пісні: «Не того-м ту пришла, // Же би-м пиво пила, // Але-м того пришла, // Би-м ся веселила» [22, с. 35]. Роль гостей та учасників хрестин полягала у створенні ве- селого настрою собі та присутнім, а основним інстру- ментарієм у цьому процесі була пісенність. Російський дослідник В. Пропп стверджував, що первісна функ- ція сміху не лише фізіологічно підвищувати життєві сили, а й пробуджувати їх, адже обрядовому сміху при- писувалася здатність викликати життя в буквальному сенсі — відроджувати природу і навіть воскрешати мертвих [18, с. 162—164]. Оскільки сміх в архаїчних календарних ритуалах сприяв плодючості землі (а зем- ля асоціювалася з жінкою, яка розроджується врожа- єм), то не дивно, що його функції ретранслювалися і на родильно-хрестинний обрядовий комплекс, у цен- трі світоглядної парадигми якого — життєствердність і плодючість. Згідно з текстами хрестинної поезії, зо- крема твором, який зафіксував Г. Танцюра на Поді- ллі, на чоловіка породіллі накладалася вельми відпо- відальна функція запрошення баби-повитухи прийма- ти пологи: «Ходить (Наталка) по валу. // Посилає (Миколу) по бабу» [6, арк. 2]. У пісні з Тернопіль- щини похід по бабу відбувається у неділю — сакраль- ний для українців день — зранку: «Ой у неділю дуже раненько // Біжить Василько по бабусеньку» [17, с. 246]. Предикат «біжить» вказує на максимальне докладання зусиль майбутнім батьком для створення відповідних умов вдалого перебігу пологів. Не лякає його навіть відстань: «Пішов, пішов мій миленький // Сім миль до гаю. // Сім миль до гаю, // Привів же він бабку» [6, арк. 3]. У дусі традиційної народної лі- рики сформульовані звертання дружини до чоловіка: «мій миленький» [6, арк. 3]; «чоловіче мій, дружино моя» [26, с. 166]. Варто звернути увагу на локацію пологів в українських хрестинних піснях — це може бути «лелія» [14, с. 133], а також пологи могли відбу- ватися під плодовим деревом. Образ народження «в лелії» опоетизовував ситуацію пологів, водночас на- даючи персонажу породіллі особливого статусу — вона не звичайна жінка, а та, що народжує у квітах. До того ж етимологія слова пов’язана з предикатом «леліяти», що означає «пестити, голубити» [8, с. 218], тому асоціативно створюється настрій материнської любові і ніжності. Місцезнаходження породіллі під плодовим деревом є вкрай символічним, оскільки про- стежується аналогія в народній свідомості між плодо- носністю природи і жінки: «Ой під вишнею, під че- решнею — // Там Палажка сина вродила» [26, с. 166]. Крім того, вишня (черешня), за народними уявленнями, — символ плодючості, продовження роду, краси молодої жінки. У дусі традиційної поети- ки змальовані у хрестинних піснях пологові страждан- ня породіллі: «Кому ніч мала, кому ніч мала, // На- ший Маруси да за год стала» [28, с. 64]; «Лежить кумойка в лелії, // Єй крыжейки зболіли» [14, с. 133]. Максимальний ефект величання притаманний моти- вові «Божа Матір допомагає породіллі». Участь Бо- городиці у догляді за дитиною надзвичайно увиразнює значущість образу молодої матері: «Ой де ж бо ти, Мати Божа, ой де ж ти бувала? // В Іванихи-породіллі дитятко купала. // Ой де ж бо ти, Мати Божа, ой де ж ти бувала? // В Іванихи-породіллі дитя колихала» [23, с. 255]. Ілюстрація почуттів чоловіка підсилює ефект величання породіллі: «Не покину, моя мила, // Не покину, // Візьму тебе на рученьки, // Як дити- ну. // Візьму тебе на рученьки // Ще й маленьке // І пригорну до серденька, // Бо миленькі» [17, с. 247]. У хрестинних піснях новонароджена дитина іменуєть- ся ангелом. І це цілком відповідає народним віруван- ням, які пов’язані з немовлятами: «Маленька дитина як тільки народиться, то вже все знає, але не може ні- чого сказати. Вона ще ангел. Уві сні вона також роз- 729Функціональна диференціація мотивів у художньо-поетичній тканині хрестинних пісень українців ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 мовляє з ангелами. Коли усміхається і ворушить губ- ками, то ангели з нею бавляться, а як скривиться і пла- че крізь сон, значить, що ангели летять геть від неї» [11, с. 181]. За спостереженнями Г. Сокіл, уявлення про новонародженого як про ангела Божого пошире- не і серед інших слов’ян. Наприклад, у вітебських бі- лорусів дитину, поки вона не ходить, називають «аньо- лок» [27, с. 24]. Центральними мотивами хрестинної поезії, пов’язаними з новонародженим, є «дитина- ангел народжується»: «В неділю рано (2) вже день біленький, // Нам ся народив (2) ангел маленький» [16, с. 346—347] та «дитина-ангел охрещується»: «Ой там на горі впав сніг білейкий, // Тут охрестився ангел малейкий» [27, с. 67]. Пісні з цими мотивами містять побажання довголіття самому новонароджено- му, його батькам, а в деяких варіантах — усій родині та присутнім [16, с. 346—347]. У хрестинних творах при сповиванні дитини використовують найкращі ма- теріали: «тонкі пелюшки» [14, с. 136], «черчатий пас» [5, арк. 73], її кладуть «до білих подушок» [14, с. 136] чи «в головах» [5, арк. 73]. Таким чином, досягається ефект величання новонародженого і підкреслюється материнська любов і турбота. Надзвичайною ніжніс- тю наповнені звертання матері до дитини: «Ходи, мій сину, // Маленький, красненькій, // Рум’яне личень- ко і повненьке» [3, арк. 47]. До нашого часу дійшло найбільше хрестинних пісень з темою кумівства. Вели- чальні мотиви текстів, у яких головними дійовими осо- бами є хресні батьки новонародженого, базуються на функціональній важливості цих персонажів у хрестин- ному дійстві: «Ой чи то так Бог дав, // Чи Присвята Мати, // Що такиї гарни куми // Вже зайшли до хати» [27, с. 74]. У цьому взірці високий статус хрес- них батьків підкреслюється залученням християнських образів: присутності кумів на гостині сприяють вищі небесні сили. Релікти міфологічного мислення захова- ні у величальному мотиві «кум (кума) «освічує» сті- ну», який виявлено в тексті із Закарпаття. Очевидно, щоби возвеличити ключових учасників обрядового дій- ства, художньо-поетична уява прирівнює їх до небес- ного світила, наділяючи кумів властивостями сонця: «А де кума сидить, там ся стіна світить, // А де кумик си- дить, там ся ще май світить» [27, с. 134]. Найбільша кількість зразків хрестинної поезії, пов’язаної з кумами, жартівливого характеру. Мотив «куми несуть курей до шинкарки» розкриває морально- етичні пріоритети українського соціуму. Від першої особи, тобто куми, дізнаємося про ганебність такого вчинку: «І ти несеш, і я несу, // А всім людям дивно, // Закриваєш, затуляєш, // Таки чуба видно» [3, арк. 52]. Традиційна мораль засуджує обмін атрибу- тів господарства, яке становить основу сільського жит- тя, на алкоголь. У народній ліриці поширеним є образ чоловіка, який пропиває своє майно, але образ жінки, що діє таким чином, нетиповий. Саме через свою па- радоксальність образ жінки-п’яниці набуває комічних рис. Інший варіант містить зачин із внутрішньою бо- ротьбою між трудовим обов’язком та бажанням до- звілля. Попри благородні пориви, друге, зрештою, пе- ремагає: «Я ж до тебе, моя кумцю, // Та й ни пити прийшла, // Я ж до тебе, моя кумцю, // Та й роби- ти прийшла // З щіточкою, з грібінчиком, з кужели- щечком, // Напиймося, кумцю, пищичком» [3, арк. 51 зв.—52]. У тексті з гумором обігрується ду- альність людського характеру, в якому господарність поєднується із безвідповідальністю. Найпопулярні- шими жартівливими мотивами хрестинної поезії є ті, що пов’язані з неоднозначними стосунками кумів. Ідеться про твори гумористично-еротичного характе- ру. Такою, приміром, є пісня з мотивом «кум іде до куми». Похід здійснюється з інтимною метою, що ви- разно прочитується у таких рядках: «Куда ідеш, куда ідеш, чоловіченьку? // До куми, до куми на всю ні- ченьку» [3, арк. 52—52 зв.]. Інтимний зв’язок кума і куми неприпустимий з погляду традиційної народної моралі. Проте еротичні вкраплення таких пісень ви- кликали сміх присутніх на урочистому застіллі, де він набував ритуального характеру. Хрестинні пісні з мо- тивом «кум іде до куми» завершуються не однаково. Якщо розглянутий текст містить благополучну розв’язку для кума, то інший завершується плачевно: «Ой кум до куми дорозенкою ліз, // А кум від куми набік в’язи поніс. // А кум від куми набік в’язи но- сить, // Нихай єго лихий дідько по ночам ни носить» [3, арк. 52 зв.]. Народний творець дає змогу слуха- чеві домислити причину таких негативних наслідків: можливо, кума відстояла свою честь, або її чоловік. Проте чітко виказується в останньому рядку народна моральна позиція, що засуджує подібні стосунки. По- пулярним також є гумористично-еротичний мотив «кум допомагає кумі в роботі». Більшість варіантів містять інформацію про виготовлення кумом сорочки з конопель для куми: поетапно описується процес ви- готовлення — кум сіє «конопельки», «вибирає», «уті- Оксана БРИНЯк730 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 пає» їх, шиє сорочку і, нарешті, вдягає її на куму. Останні рядки пройняті завуальованим еротизмом, який передбачає процес вдягання: «Він вдівав, при- вдівав, // Привдіваючи, казав: // «Ти, кума, ти, душа, // Кругом, кума, хороша»» [1, с. 3]. На нашу думку, така кумова допомога в мотиваційному своєму сенсі не є безкорисливою, оскільки передбачає певну «розплату» куми. На сучасному етапі активно побу- тують хрестинні пісні з жартівливим мотивом «кум приходить до куми з подарунками». Він теж не по- збавлений еротичних вкраплень. Події розгортають- ся за стандартним сценарієм: кум пропонує принести кумі різноманітні сільськогосподарські продукти, отри- муючи схвальні чи застережні рецепції куми. Напри- клад, пропозиція принести гречку наштовхується на відмову: «Ой не йди, не неси — буде суперечка», про- са — також: «Ой не йди, не неси, бо я буду боса» [1, с. 11], те ж саме і з житом: «Ой не йди, й не неси, бо я буду бита» [1, с. 11]. Однак згадка про сметану отри- мує позитивний відгук: «Ой прийди, принеси, милий мій, коханий» [1, с. 11], як і намір пригостити куму са- лом: «Ой прийди, принеси, я давно чекала» [1, с. 11] чи принести масла: «Ой прийди, принеси, щоб любов не згасла» [27, с. 156]. На стосунки між кумами, які вийшли за межі формальних і мають любовне забарв- лення, вказує також низка поетичних засобів: звер- тання куми до кума — «милий мій, коханий», а також зачинальна формула, в якій йдеться про постійність зустрічей кумів: «На городі буркун ягідок не ро- дить, // А кум до куми щовечора ходить» [1, с. 1]. До того ж існують варіанти, які містять фінальну фор- мулу, що констатує факт стабільності їх відносин: «На городі буркун ягідок не родить, // А кум до куми як ходив, так ходить» [1, с. 12]. Мотиви, які розкривають специфіку поведінки гос- подарів та гостей на гостині з нагоди хрестин, назива- ємо застільно-бесідними. Таким, зокрема, є мотив «куми приносять дитину з церкви додому», який ви- разно вказує на зв’язок родильних обрядів з хрестин- ною поезією: «Ой пришли куми з Божого дому // І принесли дитину хрещену // Хрещени обмолитве- ну // І до цего дому приношону» [3, арк. 47]. Амп- ліфікація, присутня у цих рядках, зближує формаль- но пісню із замовляннями. Очевидно, така замовляль- на стилістика зачину первинно мала захисне функціональне навантаження. Інші мотиви цього ж твору — «кума передає похресника матері», «батьки розплачуються з бабою» — ілюструють поетапність обрядових дій після церковного хрещення. Фінальні ж рядки містять інформацію про вихваляння Богоро- диці під час гостини: «Будем пити випивати, // Пре- чистую Матир вихваляти». На нашу думку, величан- ня Божої Матері — це подяка за успішний перебіг по- логів. До групи пісень із застільно-бесідними мотивами варто також віднести ті, які активно вико- нувалися на гостині, не мають величальних та вираз- них гумористичних елементів, але в яких фігурують основні учасники хрестин. Це, наприклад, пісня з мо- тивом «куми пропивають господарство впродовж тиж- ня». Події в таких піснях розгортаються за однаковим сценарієм: новий день тижня — продаж того чи іншо- го майна або худоби. Проте кінцівка може варіювати- ся. Одні варіанти завершуються на позитивній ноті: «Ой куме, куме, куму любіте, // На другий рочок знов нас просіте. (2) // Ой куме, куме, куму кохай- те, // На другий рочок кстини справляйте (2)» [27, с. 145]. Інші — пройняті безнадійним настроєм, пов’язаним із втратою господарства і навіть «сорочки білої», що можна трактувати як пропивання останньої сорочки, тобто остаточне розорення, та марнування часу, що для селянина було неприпустимо безвідпові- дально: «Продаймо, кумцю, сорочку білу, // Випий- мо, кумцю, ще й у неділю» [3, арк. 50 зв. — 51 зв.]; «Забудьмо, кумцю, ту всю надію, // Вип’ємо, куме, ше й у неділю» [1, с. 35]. Проте не варто вбачати в цих текстах бажання розгульного життя та марнування гос- подарства, які не властиві українській ментальності. Іронічний тон творів функціонально спрямований на створення веселої застільної атмосфери. До того ж ці взірці не позбавлені вкраплень народної моралі, що осуджує пияцтво як соціальне зло. Серед хрестинних пісень виявлено мотив «чоловік припиняє кумувати через бідність». Такі твори ілюструють один з основ- них критеріїв при виборі кумів — матеріальну забез- печеність. У тексті від першої особи подається інфор- мація про те, що зубожіння є причиною припинення кумування: «Як я добре мав, // То я кумував всю- ди; // А як підупав, // То кумовати перестав. // Ідут кумове, співают, // Мою хату минают» [4, арк. 18]. Очевидно, соціальні орієнтири при виборі кумів бать- ками новонароджених дітей — на боці заможних осіб. Наступний застільно-бесідний мотив має, окрім роз- важальної, також функцію сигналізації про завершен- ня гостини. У текстах пісень із цим мотивом перева- 731Функціональна диференціація мотивів у художньо-поетичній тканині хрестинних пісень українців ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 жає імперативне звертання до господаря, батька но- вонародженого, доправити кумів та бабу-повитуху додому: «Ой куме, куме молодесенький, // Запрягай коні воронесенькі // Та й розвозь куми молодесень- кі, // Та розвозь куми все кониками, // А бабусень- ку та й воликами» [3, арк. 48—49]. Як бачимо, йдеть- ся про дві тяглові сили — коні та воли. Особа, яка за- ймає найвищу ієрархічну позицію на хрестинах, що пов’язано з обрядово-функціональною важливістю, віком і, відповідно, досвідом, — баба-повитуха — їде волами, тваринами, що здавна використовувалися як тяглова сила. До того ж вони символізують повільність та побожність [9, с. 95]. Сам факт, що гості доправ- ляються батьком новонародженого додому волами чи кіньми, а не йдуть пішки, вже є своєрідним величан- ням їх персон та подякою за участь у родильних та хрестинних обрядах. В іншому взірці присутнє чітке звертання-імператив кумів до батька новонароджено- го: «Ой мій кумо голубонько, // Запрагай воли кру- торогії // Та й одвозь куми чернобровії, // Ни самі ж бо ми та до теби ішли, // Но по нас, кумцю, та піс- ли прийшли» [3, арк. 49]. Наявність у батька новона- родженого коней і волів свідчить про його господар- ність та заможність, що можна трактувати як вели- чальний прийом. Надзвичайно ефектним засобом величання є той факт, що на хрестини кумів запрошу- вали посли. Отже, взірці хрестинної поезії з темою за- вершення гостини, поряд із застільно-бесідними, міс- тять також яскраво виражені величальні мотиви, пов’язані з батьком новонародженого, кумами та бабою-повитухою. У канву пісень із застільно- бесідними мотивами гармонійно вплітаються побажан- ня сільськогосподарського характеру: «Ой випиймо, кумцю, // Ой випиймо, любцю, // Ой випиймо, ро- дино, // Щоб нам жито родило» [3, арк. 50 зв.—51]. У цьому контексті хрестинні пісні зближуються із щед- рівками, де такі побажання становлять змістове ядро. Отже, можна вважати, що хрестинна поезія, окрім центральних морально-етичних орієнтирів, таких як родинне благополуччя, що базується на дітонароджу- ваності, містить світоглядну основу, характерну для календарно-обрядової пісенності, — бажання зару- читися підтримкою вищих сил: природних стихій, астральних об’єктів, язичницьких богів, а з утвер- дженням християнства — Бога, Божої Матері та свя- тих для забезпечення високої врожайності, тобто гос- подарського благополуччя. Отже, мотивний фонд хрестинних пісень уповні відбиває обрядові реалії, засвідчуючи тим самим єд- ність ритуальної та вербальної сфер родильної обрядо- вості. Превалюють гумористичні мотиви, які ілюстру- ють багатогранність стосунків між кумами. У змісто- ву структуру хрестинної поезії однаково гармонійно вписуються язичницькі та християнські образи- персонажі, вказуючи на архаїчність жанру та рекон- струюючи трансформації релігійних вірувань. 1. Архів Інституту народознавства НАН України. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 616. — 238 арк. 2. Наукові архівні фонди рукописів та фонозаписів Інсти- туту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. — Ф. 28—3. — Од. зб. 271. — Рукопис. — 16 арк. (Гу-гу-гу! На но- воє літо. Пісні (без мелодій). Обрядові, побутові та ін. / записано М. Панасом від полонених з Холмщини (Польща), Київщини та ін. в Угорщині. — 1917). 3. НАФРФ ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН Украї- ни. — Ф. 28—3. — Од. зб. 313. — Рукопис. — 55 арк. (Жытя сылян в писнях для Лятычивского по- виту. Пісні (без мелодій). Історичні, побутові, родинні, хрестильні, обрядові (купальські) та ін. / зібрані Л. Трофимовим в Летичівському районі, Кам’янець- Подільської обл.). 4. НАФРФ ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН Украї- ни. — Ф. 28—3. — Од. зб. 133. — Рукопис. — 32 арк. (Матеріали до етнографії Волині. Пісні (без мелодій). Побутово-родинні, про кохання, рекрутські, обрядові (обжинкові, колядки, щедрівки, великодні, купальські, хрестинні, на колодках, весільні), до скоку, дитячі та ін. / записано в с. Карабіївка, Теофіпольсько- го району (Хмельницької обл.). — 1896—1897). 5. НАФРФ ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН Украї- ни. — Ф. 40. — Од. зб. 15. — 225 арк. (О. Роз- дольський). 6. НАФРФ ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН Украї- ни. — Ф. 31—2. — Од. зб. 24. — Рукопис. — 12 арк. (Танцюра Г.Т. Народні пісні про породілю (з мелодіями). — 1922—1926). 7. Даль в. Толковый словарь живого великорусского языка / В. Даль. — М., 1955. — Т. 3. — С. 148. 8. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні ; ред. кол. О.С. Мельничук (голов. ред.), В.Т. Коломієць, Т.Б. Лукінова та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 (Кора-М). — 553 с. 9. Жайворонок в.в. Знаки української етнокультури : слов.-довід. / НАН України. Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні ; В.В. Жайворонок. — К. : Довіра, 2006. — 703 с. 10. коваль Г.в. Богородиця в усній традиції українців / Галина Коваль // Богородиця в українському фольк- Оксана БРИНЯк732 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 лорі / зібр. та впоряд. Галина Коваль. — Львів, 2006. — С. 3—18. — (Репринт / НАН України, Ін-т народознавства). 11. Людові вірування на Підгір’ю / зібрав д-р. Іван Фран- ко // Етнографічний збірник. — Львів, 1898. — Т. 5. — С. 160—218. 12. Маєрчик М.С. Українські обряди родинного циклу крізь призму моделі переходу : автореф. дис. … канд. іст. наук : спец. 07.00.05 «Етнологія» / Маєрчик Ма- рія Степанівна. — К., 2002. — 20 с. 13. Милорадович в.П. Народные обряды и песни Лубен- ского уезда, Полтавской губернии. Записанные в 1888—1895 г. / В.П. Милорадович // Сборник Харь ковского историко-филологического обще- ства. — Харьков, 1897. — Т. 10. — С. 1—223. 14. Народные песни Галицкой и Угорской Руси, собранные Я. Головацьким. — М., 1878. — Ч. 2 (Обрядные песни). — 841 с. 15. Народні пісні з села Соломії Крушельницької, записа- ні в с. Біла Тернопільського р-ну Тернопільської обл. / упоряд. Петро Медведик, Олег Смоляк. — Терно- піль, 1993. — 118 с. 16. Ой видно село: народні пісні села Арданово Іршав- ського району Закарпатської області. — Ужгород : Закарпаття, 2003. — 644 с. 17. Пісні Тернопільщини. Календарно-обрядова та родинно-обрядова лірика : пісенник / упоряд. С. Стель- мащук, П. Медведик. — К. : Музична Україна, 1989. — Вип. 1. — 495 с. 18. Пропп в.Я. Проблемы комизма и смеха. Ритуальный смех в фольклоре (по поводу сказки о Несмеяне) / В.Я. Пропп. — М. : Лабиринт, 1999. — 288 с. 19. Словник символів / під ред. М. Дмитренка, О. Пота- пенка та ін. — К. : Народознавство, 1997. — 156 с. 20. Сокіл в. Мотив у фольклорі / Василь Сокіл // Мала енциклопедія українського народознавства / за ред. С. Павлюка. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2007. — С. 355—356. 21. Сокіл Г. Хрестинні пісні в системі обрядової поезії українців / Ганна Сокіл // Хрестинні пісні / зібр. та упоряд. Ганна Сокіл. — Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2007. — С. 3—25. 22. Стоїть липка в полі. Збірник лемківських народних пісень Никифора Лещишака з рукописної спадщини Івана Франка / упоряд., вступ. ст., слов. та дод. Ми- коли Мушинки. Довідник № 53. В-во Канадського Ін-ту українських студій. Альбертський універси- тет. — Едмонтон, 1992. — 165 с. 23. Українка леся. Зібрання творів : у 12 т. / Леся Укра- їнка. — К. : Наукова думка, 1977. — Т. 9: Записи народної творчості. Пісні, записані з голосу Лесі Укра- їнки / ред. кол. Є.С. Шабліовський ; ред. тому Ф.П. Погребенник ; упоряд. та прим. О.І. Дея і С.Й. Грици.— 428, [3] с., [1] арк. іл. : ноти. 24. Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги- Ходаковського (з Галичини, Волині, Поділля, Придні- прянщини і Полісся) / записи З. Доленги-Ходаковсько- го ; упоряд., текстол. інтерпретація і комент. О.І. Дея. — К. : Наукова думка, 1974. — 780, [1] с. : іл. 25. Українські народні пісні з Лемківщини / зібрав Орест Гижа ; за ред. С. Грици. — К. : Музична Україна, 1972. — 404 с. 26. Фольклорні записи Марка Вовчка та Опанаса Мар- ковича / АН УРСР. Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського ; атри- буція автогр., упоряд., передм. і прим. О.І. Дея. — К. : Наукова думка, 1983. — 527 с. : іл., ноти. 27. Хрестинні пісні / зібр. та упоряд. Ганна Сокіл. — Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2007. — 202, [5] c. : іл. 28. Чубинський П.П. Мудрість віків / П.П. Чубин- ський. — К. : Мистецтво, 1995. — 224 с. 29. kolberg O. Pokucie. Obraz etnograficny / Oskar Kol- berg. — Kraków, 1882. — Cz. 1. — 358 s. Oksana Brynyak ON FUNCTIONAL DIFFERENTIATION OF MOTIVES IN THE FABRIC OF POETIC ARTISTRY AFTER UKRAINIANS’ BAPTISMAL SONGS General functions of baptismal songs have been defined in the article. The set of artistic and poetic means used for realization of functional tasks have been exposed. In the study has also been presented structural typological analysis in the key mo- tives of the genre. The research has also brought conclusions as for functional peculiarity of baptismal songs in ritual (practi- cal), ethical, aesthetic and entertaining areas. Keywords: baptismal song, function, motive, cheering, hu- morous, feast. Оксана Брыняк ФУНКЦИОНАЛЬНАЯ ДИФФЕРЕНЦИАЦИЯ МОТИВОВ В ХУДОЖЕСТВЕННО-ПОЭТИЧЕСКОЙ ТКАНИ КРЕСТИЛЬНЫХ ПЕСЕН УКРАИНЦЕВ Определены приоритетные функции крестильных песен. Выделен художественно-поэтический инструментарий их воплощения. Осуществлен структурно-типологический анализ ключевых мотивов жанра. Установлено и обосновано функциональное своеобразие крестильных произведений в обрядовой (практической), этической, эстетической и развлекательной сферах. Ключевые слова: крестильная песня, функция, мотив, величальный, юмористический, застольно-беседный.

Функціональна диференціація мотивів у художньо-поетичній тканині хрестинних пісень українців

Репозитарії

Схожі ресурси