Священича родина Реваковичів у Волосянці

Йдеться про священичу династію Реваковичів, яка здійснювала свою душпастирську діяльність у Волосянці впродовж ста років (1850—1950). З іменем о. Івана пов’язується також заснування школи у селі, «Просвіти». Він контактував з відомими людьми — Ф. Заревичем, М. Устияновичем, О. Кониським та ін. От...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2014
Main Author:	Сокіл, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут народознавства НАН України 2014
Series:	Народознавчі зошити
Subjects:	Ювілеї
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94465
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Священича родина Реваковичів у Волосянці / В. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 669-686. — Бібліогр.: 53 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94465
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-944652016-02-12T03:05:58Z Священича родина Реваковичів у Волосянці Сокіл, В. Ювілеї Йдеться про священичу династію Реваковичів, яка здійснювала свою душпастирську діяльність у Волосянці впродовж ста років (1850—1950). З іменем о. Івана пов’язується також заснування школи у селі, «Просвіти». Він контактував з відомими людьми — Ф. Заревичем, М. Устияновичем, О. Кониським та ін. Отець Михайло відзначився своєю національно-патріотичною та християнською місією, господарською діяльністю. Вони обидва залишили для нащадків добре облаштовану церкву, патріотично заангажовану парафію — одну з найпомітніших у той час на Сколівщині. The article has dealt with cleric Revakovych family that carried out pastoral activities in Volosyanka over a hundred years (1850—1950). The name of Rev. Ivan Revakovych is also associated with foundation of «Prosvita» school in the village. He was in contact with famous people — F. Zarevych, M. Ustyyanovych, A. Konys’kyi and others. Rev. Michael performed his national-patriotic and Christian mission through economic activities. They both left to their successors wellequipped temple and patriotically-minded congregation — one of the most notable ones in Skole district. Речь идет о династии священников Реваковичей, которая осуществляла свою пастырьскую деятельность в Волосянке на протяжении ста лет (1850—1950). С именем о. Ивана связывается также основание школы в селе, «Просвиты». Он контактировал с известными людьми — Ф. Заревичем, М. Устияновичем, А. Конисским и др. Отец Михаил отличился своей национально-патриотической и христианской миссией, хозяйственной деятельностью. Они оба оставили потомкам хорошо обустроенную церковь, патриотически настроенный приход — один из самых заметных в то время на Сколевщине. 2014 Article Священича родина Реваковичів у Волосянці / В. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 669-686. — Бібліогр.: 53 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94465 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ювілеї Ювілеї
spellingShingle	Ювілеї Ювілеї Сокіл, В. Священича родина Реваковичів у Волосянці Народознавчі зошити
description	Йдеться про священичу династію Реваковичів, яка здійснювала свою душпастирську діяльність у Волосянці впродовж ста років (1850—1950). З іменем о. Івана пов’язується також заснування школи у селі, «Просвіти». Він контактував з відомими людьми — Ф. Заревичем, М. Устияновичем, О. Кониським та ін. Отець Михайло відзначився своєю національно-патріотичною та християнською місією, господарською діяльністю. Вони обидва залишили для нащадків добре облаштовану церкву, патріотично заангажовану парафію — одну з найпомітніших у той час на Сколівщині.
format	Article
author	Сокіл, В.
author_facet	Сокіл, В.
author_sort	Сокіл, В.
title	Священича родина Реваковичів у Волосянці
title_short	Священича родина Реваковичів у Волосянці
title_full	Священича родина Реваковичів у Волосянці
title_fullStr	Священича родина Реваковичів у Волосянці
title_full_unstemmed	Священича родина Реваковичів у Волосянці
title_sort	священича родина реваковичів у волосянці
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Ювілеї
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94465
citation_txt	Священича родина Реваковичів у Волосянці / В. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 669-686. — Бібліогр.: 53 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT sokílv svâŝeničarodinarevakovičívuvolosâncí
first_indexed	2025-07-07T00:55:11Z
last_indexed	2025-07-07T00:55:11Z
_version_	1836947568068657152
fulltext	ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 До написання розвідки про Реваковичів мене спо- нукало кілька причин. Насамперед, це ім’я без- посередньо пов’язується з моїм рідним селом, і я ще змалку отримав деякі відомості, пов’язані з тією ро- диною, бачив надгробні плити на їхніх похованнях біля церкви. Згодом почав цікавитися літературою, в якій з’являлися хіба що скупі дані, інколи суперечливі. Од- ним з перших безпосередньо торкнувся цієї проблеми Р. Горак у нарисі «Ялинкувате» [32]. Він подав окре- мі фрагменти з життя і душпастирської праці Івана Ре- ваковича, його дружини Теодори, деяких їхніх дітей. Щоправда, дослідник не зазначив джерел інформації. Інколи вона була неточною, як про дочку Фавстину, котру він назвав Фівронею. Цей та інші недогляди по- ширили згодом популяризатори досліджуваної теми. Вони більше уваги звертали чомусь на хобі Михайла Реваковича — мисливстві — аніж на діяльності як пароха, просвітителя, патріота [53, с. 63—65]. У та- кому ключі представив його також І. Чудійович у бро- шурі «Оповіді о. М. Реваковича про полювання на Сколівщині» [45]. Крім «оповідей», сюди увійшли не- великі статті І. Чудійовича, О. Тренича, Р. Сокола, Р. Купчинського, Т. Рожанківського. У ній допуще- но низку неточностей: 1) І. Ревакович був парохом Во- лосянки з 1847 р.; 2) Перша дочка І. Реваковича Фев- ронія; 3) М. Ревакович закінчив Львівську духовну семінарію; 4) М. Ревакович був певний час священи- ком у Сенечолі. Прикро, що той самий «друкований продукт» під авторством І. Чудійовича та назвою «Люби і знай свій рідний край: краєм ока заглянемо в історію» потрапив до «Народознавчих зошитів» [44, с. 138—166] — наукового видання. До того ж, тут допущено ще більше помилок. Зазначу нові, які до- зволив собі І. Чудійович у «Родоводі родини Ревако- вичів»: 1) «Февронія» отримує ще друге ім’я «Фав- стина»; 2) Неправильна дата народження «Славка» Грушки; 3) Чомусь «Геня» Грушка і «Геня» Ревако- вич народилися в один і той же день та рік; 4) Тит (Титус) Ревакович «вінчаний» 1912 р., помер 14.10.1913 р. (До речі, на час указаного «вінчання» у Тита були тридцятирічні доньки, а сам він помер 1919 р. у Львові та похований на Личаківському цвинтарі). Не менш прикро, що авторство статейки про духовенство у Волосянці вже тепер не належить Р. Соколові, а приписано Р. Купчинському. Мій іс- торіографічний підсумок: треба не просто «любити свій рідний край», а й достеменно знати його, бо в іс- торію «краєм ока» не заглядають, а уважно вивча- ють за достовірними джерелами. © В. СОКІЛ, 2014 Василь СОКІЛ СВЯЩЕНИЧА РОДИНА РЕВАКОВИЧІВ У ВОЛОСЯНЦІ Йдеться про священичу династію Реваковичів, яка здійсню- вала свою душпастирську діяльність у Волосянці впродовж ста років (1850—1950). З іменем о. Івана пов’я зується та- кож заснування школи у селі, «Просвіти». Він контактував з відомими людьми — Ф. Заревичем, М. Усти яновичем, О. Кониським та ін. Отець Михайло відзначився своєю національно-патріотичною та християнською місією, госпо- дарською діяльністю. Вони обидва залишили для нащадків добре облаштовану церкву, патріотично заангажовану пара- фію — одну з найпомітніших у той час на Сколівщині. Ключові слова: парафія, родина, школа, «Просвіта», ше- матизм, метрична книга, консисторія. василь СОкІл670 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 Мені пощастило познайомитися з метрикальною книгою Волосянки, що зберігається у місцевій церк- ві, у якій міститься інформація про мешканців села від початку ХІХ — до середини ХХ століття. Саме в ній знаходяться записи про родину Реваковичів під числом будинку № 60. Крім того, виявлено значну документальну та епістолярну спадщину у відділі ру- кописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника та Центрального дер- жавного історичного архіву України у Львові, яка проливає певне світло на ці особистості. В додаток використовувалися ще інші маловідомі джерела та лі- тература. Важливою мотивацією до написання про- понованої статті стала ювілейна дата — 200 років від дня народження Івана Реваковича. Іван Ревакович. Досі у науковій та популярній лі- тературі фігурували лише роки його життя і смерті, оскільки дослідники користувалися загальними згад- ками або відкарбованими датами на надгробній пли- ті. Проте точні число і місяць народження І. Ревако- вича, як і інших членів священичої родини, занесені у згадану метрикальну книгу. Ця остання зрубрикова- на у п’ять колонок: у першій подано ім’я та прізвище жителя, у другій — дата народження, у третій — ре- єстрація шлюбу, в четвертій — інформація про смерть, а в останній — місце поховання. До речі, сам І. Ре- вакович ретельно вів записи в ній латинською мовою, а його син — отець Михайло — українською. Як свідчить зазначений документ, Іван Ревакович народився 8 жовтня 1814 року [17, арк. 60]. Однак у ньому немає вказівки на місце народження. Його вдалося з’ясувати з «Табелі кваліфікаційної», яку він склав 21 вересня 1895 року, що зберігається в Цен- тральному державному історичному архіві України у Львові в особовій справі І. Реваковича. У графі про рік народження записано: «8 жовтня 1814, Гармато- вичі» [26, арк. 5]. Назване село знаходиться непо- далік Перемишля (зараз територія Польщі). Ширшу інформацію про родовід Реваковичів отримуємо зі спогадів Тита, написаних безпосеред- ньо з розповіді батька. Згідно з ними, колись два брати прийшли з Литви до Перемишля і заклали там «гостиницю», доробившись невдовзі великих стат- ків. Дід Івана Реваковича (теж Іван) був дяком у Медиці під Перемишлем. Батько Григорій 1785 року народження, ординований на священика 1811 року, працював парохом у с. Ніновичі Ярославського де- канату в 1828—1864 роках, помер у тому ж селі 5 квітня 1869 року [31, с. 820]. Стосовно матері є інформація, що вона називалася Марія і походила з роду Кочиркевичів, оскілько її ім’я фігурує у метри- ках про дітей Теодори та І. Реваковича. Щодо дитя- чих та юнацьких років І. Реваковича майже нічого не відомо. Вперше представляю певні факти, пов’язані з його навчанням. З тієї ж «Табелі кваліфікаційної» дізнаємося, що він закінчив «школи народнû», «ґімназіяльнû», «курса философичнû» і «богослов- скіи» [26, арк. 5]. Ідеться, звичайно, про навчальні заклади в Перемишлі. Збереглась записка, яка за- свідчує: «Реваковичъ Joаннъ ординованъ в Перемышлю яко священникъ епархіи Пере- мышльскоû Преосв. Joанном Снєгурскимъ в 1840 г., отпущенъ в здєшнюю епархію 1846» [26, арк. 9]. Висвячення І. Реваковича могло відбутися восени 1840 року, адже перед тим обрядом він узяв шлюб з Теодорою Паславською — 4 серпня 1840 року [17, арк. 60]. Після ординації його було скеровано, згід- но з кваліфікаційним табелем, «адміністратором ка- пелянським» у Рибник неподалік Дрогобича, згодом «експонованим сотрудником» у сусіднє село Старий Кропивник [26, арк. 5]. Шематизми Перемиської єпархії свідчать, що в Рибнику Дрогобицького дека- нату він перебував у 1840—1841, Старім Кропив- нику — 1841—1846 роках, а вже з 1847 року чис- литься за Львівською архієпархією [31, с. 820]. На- прикінці 1846 — в середині 1847 року його призначено адміністратором у с. Ямельниця на Скіль- ській Верховині [31, с. 820], а в 1847—1850 ро- ках — парох того ж села [30, с. 370]. У Волосянку перебрався 20 березня 1850 року. Водночас він ви- конував душпастирські функції «завідателя» церкви Церква Пресвятої Євхаристії у Волосянці. Сучасний вигляд} 671Священича родина Реваковичів у волосянці ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 у Ялинкуватому (1850—1858; 1883—1884) та Ха- щовані (1850—1858; 1871—1889); упродовж 1871—1888 років — віцедекана Скільського дека- нату [30, с. 370]. В листі від 26 травня 1896 року до Олександра Барвінського, відомого історика й громадсько-політичного діяча, Тит Ревакович кон- статував: «Мій Батько є 46 лїт в Волосянцї сьвящен- ником» [13, арк. 80]. За такий тривалий період він проявив себе добрим душпастирем, перебував у при- ятельських стосунках з парохами сусідніх сіл — М. Устияновичем зі Славська, Ф. Рудницьким з Тух- лі, Г. Гуменним з Верхньої Рожанки, Ю. Охримо- вичем з Сенечола та іншими. Багатьох доводилося йому запрошувати до себе на парохію, гостинно при- ймати у своїй резиденції, а самому навзаєм відвіду- вати їх. Т. Ревакович у спогадах про Миколу Усти- яновича, священика й письменника, наголосив: «Від 1851 року до 1870 бачив я його [М. Устияновича. — в. С.] дуже часто чи то в його домі в Славську, чи в домі моїх родичів в Волосянці...» [36, 7 груд.]. Неодноразово бував у Реваковичів і Корнило Устиянович, син Миколи, — також поет і худож- ник. Немає сумніву в тому, що на замовлення І. Ре- ваковича він намалював у 1860-х роках ікони для Волосянської церкви. «З його образів є в церкві в Волосянці два, а то: Преображеннє Христа (вели- кий образ) і Св. Онуфрій» [35, с. 90], — згадував Т. Ревакович. Під час уважного перегляду ікон у старій церкві мені вдалося виявити поки що лише «Преображення Христове». Це справді великий об- раз розміром 2,20 х 1,60. Оправа золотиста шири- ною 15 см. У його основі сюжет християнської іко- нографії, що зображує чудо на горі Фавор. Згідно з євангельською розповіддю, «…Ісус узяв з собою Петра, Івана та Якова і вийшов на гору молитись. Коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа — біла та блискуча. І ось два мужі з ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля, що з’явились у славі і говорили про його смерть, якою він мав умерти в Єрусалимі. Петро й ті, що були з ним, були зморені сном. Та як пробудилися, побачили його сла- ву і двох мужів, що з ними стояли. А коли ці розста- вались з ним, Петро промовив до Ісуса: «Наставни- ку, добре нам тут бути! Зробимо три намети: один тобі, один Мойсеєві і один Іллі». Не знав бо, що го- ворить. Коли він говорив це, насунулася хмара і огор- нула їх; учні налякались, як надійшла на них хмара. І голос залунав із хмари: «Це Син мій улюблений, його слухайте!» І коли почувся цей голос, Ісус зо- стався один. Учні мовчали, і нічого з того, що бачи- ли, нікому тоді не оповідали» [42, с. 322—323] . Зі спогадів Т. Реваковича також дізнаємося про портрети його батьків: «У Михаїла Реваковича, па- роха в Волосянці, є зовсім удачні портрети моєї ма- тері Теодори з Паславських Реваковичевої і мого батька О. Івана Реваковича, б. пароха в Волосянці. Ті портрети малював Корнило в 1890-тих роках» [35, с. 91]. На жаль, досі їхнього місцезнаходжен- ня не вдалося встановити. Коли помер М. Устиянович (1885), Корнило тяж- ко переживав втрату свого батька. Та, все ж, навіть і в старшому віці К. Устиянович не втрачав зв’язків з Реваковичами. Через десять років після смерті М. Устияновича Корнило завітав не тільки до Слав- ська, а й до Волосянки: «В четвер же поїхав я до Славська де отець мій прожив лїт 30, де і гріб моєї матусеньки. В той сам день їздив я ще й до Воло- сянки до старого Реваковича» [5, арк. 18]. І. Ревакович дбав не тільки про цінні розписи церкви, наповнення її гарними іконами, але й старав- ся придбати дзвони, які б гучно лунали, скликаючи Запис про родину Реваковичів та інших священиків у ме- трикальній книзі с. Волосянка (початок ХІХ — середина ХХ ст.). Зберігається в парохіальному архіві василь СОкІл672 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 людей на Службу Божу чи сповіщали про смерть. Досі зберігся великий дзвін (його зараз перевезли до нової дзвіниці), який відзначався силою і красою звучання, досконалістю форми і пропорцій, датова- ний 1868 роком. Його виготовив місцевий майстер із сусіднього села Верхня Рожанка Гнат Лесів (1826 — 3.06.1890). Родичів Лесіва у селі й досі ідентифікують за прізвиськом «Дзвонарьові». Тут уперше подаю в оригіналі для наукової та широкої громадськості повний напис на дзвоні: Отже, цей дзвін («кємвал») з’явився за сприян- ня священика І. Реваковича, ім’я котрого увіковіче- но на ньому, як і цілу родину жертводавців Ружи- ловичів. У метрикальній книзі Волосянки мені вда- лося частково відшукати дані про цих останніх: «Fedor Rużyłowicz (1. Nowemb. 1811 — 19. Januar 1873), Anna (з роду Magurczak) — 1822» [17, арк. 74]. І. Ревакович підтримував людей, які потребували цього. Так, у скрутні часи в нього перебував відомий письменник і видавець родом зі Славська Федір За- ревич. Т. Ревакович згадував про один з таких епі- зодів побуту в батька: «Будучи в дуже лихім поло- женю матеріальнім, виїхав він в Скільську Верхови- ну, де жив у свого шваґра о. Стефана Михайловича, священика в Головецьку. В тій гарній Верховині спіз- нався я з Федором Заревичем зараз в зимі 1863/64 в домі моїх родичів в Волосянці. Дуже любив я єго за єго гарний спів. Єго першого я почув в моїм жит- тю, як він гарно і докладно співав найріжнорідніші наші руські співанки; я не міг начудуватися розмаї- тій мельодійности тих співців і не міг ся наслухати й докопувався тоді, що наша народна музика є то зов- сім відрубний музикальний світ знаної нам музики італіянської, німецкої і інчих» [37, с. 286]. Хоча вдома І. Ревакович часто користувався польською мовою, все ж ним керувала любов до всього українського. Свідченням цього було шану- вання національних святинь, духовних скарбів, кон- такти з прогресивними людьми того часу. Дехто ба- чив у ньому глибинний національний дух. Принаймні ним захоплювався Олександр Кониський — автор слів духовного гімну України «Боже Великий, єди- ний…». До речі, він був знайомий з Титом Ревако- вичем, близький з ним у культурно-політичних по- глядах. Так-от, за порадою лікаря та на запрошення Тита О. Кониський поправляв своє здоров’я в го- рах. У листі 7 серпня 1887 року Т. Ревакович інфор- мував свого друга й однодумця О. Барвінського: «Вп. Кониський вийіхав з донькою 3 с. м. у Скіль- ську Верховину до моїх Родичів у Волосянку» [13, арк. 24]. У коментарях до листа О. Кониського від 29 липня 1887 року Т. Ревакович написав: «Коли Ол. Кониський виїхав з Підбужа, виїхав він ще до моїх родичів у Волосянку Скільського повіта, де мій отець Іван Ревакович був парохом. Отець мав тоді 73 лїт, але був ще зовсім здоровий чоловік, високий, Дзвін 1868 року 673Священича родина Реваковичів у волосянці ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 широкогрудий, з міцним баритоновим голосом і з ве- селим гумором і любив дуже гостий» [11, арк. 20— 20 звор.]. В іншому номері того ж коментаря продо- вжив: «Ґеня (Євгенія), найстарша донька О. Ко- ниського, з котрим була в Підбужи і в Волосянці» [11, арк. 20 звор.]. Отже, у зазначеному листі О. Ко- ниський із задоволенням повідомляв своєму «любо- му Другові»: «Хоч як прегарно росповідали Ви мені про дивно хорошу природу Беськида, а все ж я зу- стрів в Волосянці далеко-далеко ліпші ніж сподівав- ся з Вашої бесіди. Вже про красу природи нема що й казати: я впивався єю, наче запеклый пьяниця впи- ваєтся смакуючи стару оковиту. Я не можу вам рос- повісти того високого почутья, яким три дні було моє серце повнім до краю; почутья глибокого, тихого, якось невимовно міцного. Я просто розговивъ! Силу спріяла ще більш природи — щира симья Вашого та- туся, а найпаче єго самого. Чи міні миле, брате мій! віри, шо дивлячись на Вашого татуся, слухаючи єго бесіду — мене проймали милі слези радощів; перед мене воскресала моя молодість. Ваш тато перший чо- ловік в Галичині, якого я зустрів з гостинно українсько- руським гуморомъ, веселою, щирою прямою вдачею нагадав міні того козака Искру, що навіки налив в моє молоде тоді ще серце тієї любови до України Русі, з якою тримався свій вік» [11, арк. 19]. Той великий позитив до І. Реваковича присутній у низці інших листів О. Кониського, адресованих Титові: 1) 1 квітня 1890 року він шкодував, що не може поїхати до Волосянки — до «Ваших дорогих батьків» [11, арк. 54]. 2) 19 липня 1890 року жал- кував, що не зумів відвідати священика в день його ювілею: «[….] прикро і тяжко мені, що я не можу вкупі з Вами святковати юбилей Вашого в. п. Тату- ся і особисто поздоровити і єго і Вас» [11, арк. 56]. Рукою Т. Реваковича пізніше було написано комен- тар до цього: «4/8 1890 Родичі моі обходили своє золоте весїлє, а надто батько 50 лїт сьвященства» [11, арк. 56]. 3) 21 березня 1892 року О. Конись- кий запитував з Києва: «Як Ваша дорога родина? Як старенький Ваш татусь? Чи здоровенькі» [11, арк. 62 звор.]. 4) У листі 19 грудня 1898 року пись- менник з Києва знову запитував: «Як Ваші старі батьки: чи живі здорові? Коли живі, то перекажіть ім моє поздоровлення» [11, арк. 84]. Любов до людей, намагання їм допомогти кон- кретними діями, «щира пряма вдача», цінування волі — це ті риси І. Реваковича, які захоплювали не тільки О. Кониського, а й багатьох інших. Щоправ- да, вони не завжди були показними, деякі з них при- ховувались чи замовчувались. Один епізод з його суспільно-політичної позиції дає підстави про це го- ворити. У «дуже пильному листі на руки Тата» Тит, збираючи матеріал про Лук’яна Кобилицю, 28 груд- ня 1888 року прямо запитував батька: «1. Котрого року їхали Ви на комісию в гори до Кобилиці? 1842. 2. Хто їхав з Вами? Збишевський, Крейсаревич». І після двадцяти двох запитань завершив: «Eti etc. Опишіть особу Кобилиці, як він виглядав? Як його бити ходили, а як він заховався, чого не допустив до того? — Прошу о скору відповідь!!!» [16, арк. 2]. Факту перебування Івана Реваковича у «Кобилиці» не можемо ані підтвердити, ані спростувати. Проте допускаємо, що це могло статися, коли він був со- трудником у Старому Кропивнику. Очевидно, з не- бажання надання публічності тій справі сам Тит Ре- вакович у статті «Лук’ян Кобилиця» імені батька не зазначив [34, с. 265—267]. Обережна поведінка пароха проглядається в ін- шому випадку, коли той передавав до Ставропігій- ського інституту у Львові через Тита так званий «та- тарський дзвінок», який знаходився у Волосянській церкві: «Посилаю Тобѣ дзвôнокъ — одошли єго на виставу з тимъ примѣчанием, що єгож 1) Институ- тови даруємо; 2) що серце и назадъ / где ушко дзвôнка, уже кôлька рази ôдновленіи були. — Мене можешъ або ти або кто инный п. п. Въ Коровчакъ подписати» [16, арк. 3]. Певну роздвоєність особистості І. Реваковича ба- чив син Тит. У коментарях до листа К. Устияновича з 1871 року, які він написав у 1911 році, зауважив, що «мій батько, чоловік добрий і гостинний, але за- пуджений абсолютизмом із часів Метернїха (бать- ко жив 1814 до 1904) боявся, щоб ми не напитали собі біди...» [7, арк. 4 звор.]. Отже, цей страх він витлумачив як намагання уберегти своїх дітей від не- безпеки. Очевидно, що це був і його певний вну- трішній стан душі. І. Реваковичу почасти бракувало спілкування з ін- телігентними людьми. Йому хотілося підтримувати з ними добрі взаємні стосунки, ділові розмови чи просто дружні зв’язки, оскільки це був його вихід у ширший суспільний світ. Тому з болем у серці писав Т. Ревакович у листі до того ж М. Устияновича в василь СОкІл674 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 грудні 1871 року: «Мого Батька жалую дуже. Сам одинокий, як палець; дуже рідко, що Отець «Grzenio» прийде до Волосянки, або тато до Nего у Рожанку [7, арк. 2 звор.]. Адресант у коментарі до імені «Grzenio» пояснив, що це «Отець Григорій Гумен- ний, парох Рожанки, дуже щира душа і світлий чо- ловік» [7, арк. 2 звор.]. Він був і за віком близький І. Реваковичу, оскільки народився 1816 року, висвя- тився на священика 1842 року, щоправда, неодру- жений. Г. Гуменний працював священиком в Уричі Стрийського повіту (1842—1843), в архікафедраль- ному соборі у Львові (1843—1845), знову в Уричі (1846—1852), відтак у Верхній Рожанці (1852— 1886). Помер 27 березня 1886 року та похований на місцевому цвинтарі [30, с. 156]. З низки листів довідуємося, що Іван Ревакович на старості літ доволі-таки хворів. 28 травня 1891 року з Волосянки він звернувся до Митрополь- ної Консисторії з таким проханням: «Смиреннѣйше пôдписаний гадаючи своє здоровє пôдратувати, упрашає о наданє єму позволеня на 30 дней до ку- пелей вôдѣхати, через который час ВЧ: Климентій Роснецкій Парохъ з Яленковатого приходом єго завѣдовати обовязує ся» [14, арк. 1]. Однак стан здоров’я І. Реваковича щороку погіршувався. Від- чуваючи це, він 25 липня 1895 року письмово по- просив Митропольну Консисторію «приняти єго в станъ сопочивку и выєднати єму у Високого Ц. К. Правительства пенсию» [14, арк. 13]. Дочка Анна згодом писала до брата Тита 16 жовтня 1895 року, що «у нас не дуже добре, бо Тато вже четвертий тиж- день сут хорі на рематизм в ногаг — особливо ліва нога часами Тата дуже болит; по більшій части все влітку лежат. Але Бог позволит діждати весни, то мусят Тато на купілі іхати» [8, арк. 1]. Знаючи про погіршення стану здоров’я батька, Тит також турбувався про призначення йому пенсії. Він звернувся 15 листопада 1895 року до свого близького друга — історика, літературознавця, гро- мадського діяча, депутата Держради та Галицького сейму Олександра Барвінського посприяти в кон- систорії та намісництві щодо задоволення батьково- го бажання. Прохання мотивував тим: «1) що є 82 лїтній старець, котрий довго з фонда релігійного вже існувати не буде міг, бо в високім віку стоїть; 2) що працює яко сьвященник 55 лїт — заодно — все в горах, де дуже утяжлива служба для сьвящен- ника, а де жадного маєтку зложити не міг, бо в го- рах люде біднї; 3) єго захованя се було все під кож- ним виглядом взірцеве» [13, арк. 50 звор.]. А вже 22 травня 1895 року О. Барвінський запевнив Тита з Відня про позитивне вирішення проблеми: «По- даю Тобі до відомости, що справа корисно поладже- на і Вп Батькови признано повну пенсию (ausnahmswerte) і вже відійшло се до Львова» [10, арк. 15]. Дізнавшись про це, Т. Ревакович 26 трав- ня 1896 року написав О. Барвінському: «Сердечно дякую Тобі за всї Твої ходи і стараня, щоби викло- потати мому Батькови повну пенсию. Дякую Тобі в імени цілої моєї родини» [13 арк. 80 звор.]. Отже, із червня 1896 року І. Ревакович перейшов у «стан сопочивку», тобто став «емеритом» (пенсіонером). Родина І. Реваковича справді була велика, друж- на, всіляко підтримувала старенького «Татуся», ко- трий дожив у смиренні й відійшов у вічність у свій дев’яностий — 3 лютого 1904 року [17, арк. 60 звор.]. Повідомлення про смерть відразу з’явилося в газе- ті «Діло» 4 лютого: «О. Іван Ревакович, вислуже- ний парох в скїльскїм деканатї, родж. 1814 р., а ви- свячений в р. 1840, упокоїв ся у Волосянцї в ночи на середу. Похорон відбуде ся завтра в п’ятницю» [39, с. 3]. Таким чином, похорон був призначений на 5 лютого 1904 року. Віддати шану йому зійшлась і з’їхалась велика духовна родина. М. Ревакович у метриці про померлих у Волосянці 3 лютого 1904 року зафіксував для історії про похорон батька таке: «По- хоронив Высокопреподобный и Всечестнѣйший О. Володимиръ Мартинкôв Деканъ и Парохъ Скôльскый въ сослуженю Высокопреподобнихъ и Всечестнѣйшихъ о. О. Емилыяна Петровича Паро- ха Оравчика, Юлыяна Охримовича Пароха Сене- чова, Василя Коптюка пароха Лавочного, Володи- мира Галиковского пароха Рожанки, Василыя Да- видяка пароха Тухлѣ, Теодозыя Строцкого пароха Синевôдска выжного, Михаила Тындюка пароха Ялинковатого, Николая Левицкого пароха Плавя, Евстахыя Качмарского Совѣтника В. П. Митро- польнои Консисторіѣ и Пароха Славска, Ярослава Лучаковского Пароха Оравы, Володимира Сабата пароха Синевôдска нижного, Володимира Преста- шевского пароха Опôрця, Богдана Охримовича завѣдателя Козьовы, и Антоныя Ватановича рим. кат. Пароха Сколього» [22, арк. 310]. Поховали І. Реваковича у Волосянці біля церкви зі сходу. 675Священича родина Реваковичів у волосянці ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 А через тиждень у згаданому часописі «Діло» з’явився розлогий некролог, який містить цінні штри- хи до діяльності І. Реваковича. З тих міркувань по- даю їх повністю: «Пок. о. Іван Ревакович, о котро- го смерти ми минулого тиждня доносили, був бать- ком загальнознаного патріота радника суду п. Тита Реваковича. Про житє покійника, о котрім один польській дневник написав, що ніколи не мішався до полїтики, пишуть нам отсе: Коли покійний настав 1850 р. у Волосянцї, застав там церков у великім за- недбаню, а заможнї ще тогди громадяни розтрачу- вали своє майно без зваги в корчмі. Покійний при- провадив простору церков до взірцевого ладу, а про- тив піяньства проповідував від першого початку через цїлий свій вік, чим наражував себе на ворого- ваня жида арендаря можного дуки Гершка Ґрінфель- да і єго наслїдників. Около 1854 р. намовив грома- ду до заложення школи, а навіть відступив під шко- лу за дозволом полїтичної власти кусень ерекціональної луки близько церкви і попівства. При полагодженню сервітутів умів покійний так провес- ти справу, що громада дістала дуже велику часть лїса; річ се тим важнійша, що звичайно наші грома- ди дуже зле виходили з сервітутами. Від часу кон- ституциї покійний дуже ревно заходив ся, щоби при всяких виборах, чи до громадської ради чи сойму чи державної ради, вибирано що найчеснїйших, найпев- нїйших і найрозумнїйших людий; тим то волосянські виборці завсїгди віддавали свої голоси лише на на- родних кандидатів. Коли зложено т. зв. рустикаль- ний банк, котрий, як пізнїйше показало ся, тисячі руских хліборобів пустив на жебри, від самого по- чатку здорово задивляв ся на річ і не допустив, щоби волосянські ґазди брали пожички в тім банку. Захо- ди покійного заложила громада давно шпихлїр при церкві. Ще у 80-х роках століття заложив покійний громадску читальню і дбав о те, щоби люди сходи- ли ся в недїлі і сьвята. Школи і науки катехізму пиль- нував дуже ревно. Дім покійного знаний був здавна з щирої гостинности. Сердечність пок. господинї і гумор пок. господаря наладили гостий навіть з по- дальших сторін так з галицького як і з угорського боку Бескидів. Покійний тїшив ся кождим подви- гом руским, а болїв над кождою стратою нашою. То-ж честь єго пам’яти!» [38, с. 3]. До честі І. Ре- ваковича, повідомлялося в іншому некролозі, опуб- лікованому в часописі «Галичанин», що він «працю- вав щиро над просвітою своїх прихожан і довів до того, що сьогодні колишній його прихід Волосянка вважається одним з найбагатших сіл Скільської Вер- ховини, а виборці не дали перекупитись при вибо- рах. Покійний залишив численну сім’ю в Галичині, Буковині і навіть у Росії, де живе його дочка, а із двох внуків один є чиновником у Москві, а дру- гий — в Кільцях» [40, с. 3—4]. Теодора Ревакович — дружина о. Івана Рева- ковича, походила зі священичої родини Паслав- ських. М. Мудрий припускав, що її дід Яків мав па- рафію в Губичах (тепер село у складі м. Борислава [33, с. 710]. Це, з одного боку, правда щодо пара- фії, а з іншого — допущена помилка про родову спо- рідненість. На моє переконання, Яків Паслав- ський — її батько. Згідно з даними шематизмів, він народився 1785 року, ординований на священика 1811 року, в Губичах перебував на парафії з 1830 по 1846 роки, в тому ж селі він і помер 29 вересня 1846 року [31, с. 796]. Отже, на час народження Теодори Якову Паславському виповнилося 39 ро- ків. На підтвердження цієї тези свідчать записи про неї як матір дітей: стандартна фраза, що вона «доч- ка Якова Паславського, пароха в Губичах, та Марії Кочиркевич» [25, арк. 61 звор.]. Як свідчить запис у метрикальній книзі с. Волосянки, Теодора народи- лася 24 лютого 1824 року [17, арк. 60]. Освіту здо- була у 1830-х роках у Львові в школі при монасти- рі бенедикток. Вона дала життя одинадцятьом ді- тям, котрим прищепила любов, тепло, відповідаль- ність, патріотизм, навчила їх перебувати в Божих за- конах. У тій же метрикальній книзі Волосянки вписані діти: Костянтин, Тит, Фавстина, Марія, Клементина, Павліна, Анна, Михайло, Іван [17, арк. 60]. Однак у ній не зафіксовані діти, що повми- рали у ранньому віці, — Іванна та Микола. Про них є відомості, що збереглися в Центральному держав- ному історичному архіві України у Львові. Отже, по- даю біографічні штрихи про всіх дітей Івана та Тео- дори Реваковичів. Іванна народилася 19 липня 1842 року в с. Ста- рий Кропивник на Дрогобиччині, число будинку 234. 20 липня її охрестив парох с. Нового Кропивника Іван Кокуревич; хресні батьки — Валентин Тома- шевський, парох у Кропивнику, та Анна Сєромська, дружина пароха Мартина Сєромського зі Старого Кропивника [25, арк. 61 звор.]. Померла дитина василь СОкІл676 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 14 листопада 1842 року в Старому Кропивнику, при- чина смерті — «Naturali» [25, арк. 65 звор.]. костянтин народився 19 листопада 1843 року в с. Старий Кропивник, число будинку 234. Охреще- ний. Хресні батьки — Мартин Сєромський зі Ста- рого Кропивника, Іван Ганкевич, парох з Опаки біля Дрогобича, Агрипіна, дружина Івана Кокуревича, пароха Кропивника, Анна Сєромська [25, арк. 77]. Шлюб узяв 2 лютого 1880 року [17, арк. 60]. По- мер у віці 38 років — 12 вересня 1881 року у Воло- сянці на Сколівщині (число дому 236). Похороне- ний 14 вересня на місцевому цвинтарі [17, арк. 60; 22, арк. 121 звор.]. Тит народився 6 вересня 1845 року у Старому Кропивнику. Охрещений 7 вересня 1845 року. Хрес- ні батьки — Анна Сєромська, дружина Мартина Сєромського та Єронім Калужняцький, парох у с. Тур’є на Старосамбірщині [25, арк. 95 звор.]. Одружився 26 жовтня 1876 року [17, арк. 60]. По- мер у Львові 14 жовтня 1919 року [17, арк. 60]. По- хований на Личаківському цвинтарі (поле 53). Фавстина народилася 14 серпня 1847 року в с. Ямельниця на Сколівщині [17, арк. 60], за мет- рикою, що знаходиться в Центральному державно- му історичному архіві України у Львові, значиться 15 серпня 1847 року [24, арк. 49 звор.]. Число бу- динку 71. Охрещена 20 серпня 1847 року. Хресні батьки — Андрій Мерунович, парох у Крушельни- ці [29, с. 379], та Агнесія Заячковська, дружина пароха Юліана [24, арк. 49 звор.]. Узяла шлюб у Волосянці 19 липня 1870 року з Іваном Грушкою [17, арк. 60]. Це син Івана Грушки з Чернесова в Богемії (Чехія) та Елізабети Шавко [22, арк. 39 звор.]. Померла Фавстина в Стрию 3 жов- тня 1928 року [17, арк. 60]. Марія народилася 4 травня 1850 року у Волосян- ці на Сколівщині, число будинку 60 [17, арк. 60]. Охрещена 5 травня 1850 року. Хресні батьки — Гри- горій Гуменний, парох в Уричі на Сколівщині, та Ма- рія Товарницька, дружина пароха Івана Товарниць- кого з Підгородців [20, арк. 2 звор.]. Неодружена. Померла 25 лютого 1934 року, похована в Соколові (нині неіснуюче село) на Стрийщині [17, арк. 60]. клементина народилася 7 квітня 1852 року у Во- лосянці, число будинку 60 [17, арк. 60]. Хресні батьки — Федір Рудницький, парох с. Тухля [21, арк. 14]. Узяла шлюб 19 липня 1870 року у Воло- сянці з Осипом Торбою. Це син Степана Торби, свя- щеника у Стрілках на Старосамбірщині [22, арк. 39 звор.]. Померла Клементина 4 лютого 1936 року. У Волосянській метрикальній книзі у гра- фі «поховання» зазначено «у Волосянці», «у Росії» [17, арк. 60]. Павліна народилася 10 вересня 1854 року у Во- лосянці, число будинку 60 [17, арк. 60]. Охрес- тив Григорій Гуменний, парох з Верхньої Рожан- ки. Хресні батьки — Микола Устиянович, парох зі Славська, та Антоніна Рудницька, дружина Фе- дора Рудницького, пароха із Тухлі [20, арк. 70]. Узяла шлюб зі священиком Козарищуком 24 лю- того 1880 року. Померла в 1940-х роках. За Во- лосянською метрикою, похована в Бортниках, за- раз Жидачівського району Львівської області [17, арк. 60]. Микола народився 18 грудня 1856 року у Воло- сянці, будинок число 60. Охрещений 20 грудня 1856 року, обряд хрещення здійснив Микола Усти- янович, парох Славська, хресна — Анна Устияно- вич, дружина Миколи Устияновича [20, арк. 66 звор.]. Помер 26 січня 1857 року, похований у Волосянці 28 січня 1857 року [20, арк. 58]. анна народилася 14 лютого 1858 року у Волосян- ці, число будинку 60 [17, арк. 60]. Того ж дня її охрестив Микола Устиянович, парох зі Славська. Хресні батьки — Михайло Ріжко, парох Новосе- лиці на Закарпатті, та Антоніна Рудницька, дружи- на пароха Федора Рудницького з Тухлі [19, арк. 14]. Взяла шлюб з Іваном Яськовим у Волосянській церкві 9 лютого 1897 року. Свідки — Тит Ревако- вич та Іван Ревакович [22, арк. 238]. У метрикаль- ній книзі с. Волосянки зафіксовано, що вона помер- ла 7 листопада 1918 року й похована у Лавочному на Сколівщині [17, арк. 60]. Михайло народився 6 вересня 1861 року у Воло- сянці, будинок число 60. Узяв шлюб з Ольгою Охри- мович 7 лютого 1888 року. Помер 6 травня 1950 року, похований на місцевому цвинтарі [17, арк. 60]. Іван народився 19 вересня 1863 року у Волосян- ці, будинок число 60 [17, арк. 60]. Охрещений 22 вересня 1863 року. Хресні батьки — Гіларій Го- шовський, адміністратор Ялинковатого, та Анна Устиянович, дружина Миколи Устияновича, пароха в Славську [19, арк. 36 звор.]. Одружився 27 серп- ня 1895 року. Згідно з місцевою метрикальною кни- 677Священича родина Реваковичів у волосянці ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 гою, помер 3 березня 1911 року в Закопанім, похо- ронений у Стрию [17, арк. 60]. Про публічне життя Теодори Ревакович нам мало відомо. Очевидно, що весь час і енергію вона відда- вала сім’ї, дітям, домашнім клопотам. На них натяк- нув Тит Ревакович у згадуваному листі до Миколи Устияновича: «Мама також там житя не має. Бідна жінщина, як ціле житє своє, так і тепер нїмо зрезиґ- новала» [7, арк. 3 звор.]. Йдеться про постійність місця перебування, одноманітність життя, суворі та сірі будні, турбота про рідних і близьких. Є підтвер- джена інформація, що 1890 року вона разом зі сво- їм чоловіком відзначили 50-ліття спільного подруж- нього життя, про яке дещо згодом написав Тит у ко- ментарях до листа Олександра Кониського: «Родичі моі обходили своє золоте весїлє» [11, арк. 56]. Однак невдовзі Теодора Ревакович захво- ріла. Про її стан здоров’я піклувалися діти. Так, доч- ка Анна в листі до брата Тита писала 9 березня 1891 року: «Запитайся Михася, як і на які поданя он хотів би щоб Тато єму зробили гербату для мами, які прислав і в Стриє буде до кінця Мая» [8, арк. 4]. У неї була легенева хвороба, яка тривала відносно недовго. М. Мудрий, котрий вивчав життя і діяль- ність Тита Реваковича, зазначив, що дата її смерті невідома, лише припустив, що Теодора Ревакович могла померти у першій половині 1890-х років. Під- ставою для цього йому послужила згадка у листі Тита до О. Барвінського від 25 травня 1896 року, що мати похована у Волосянці [33, с. 710]. Запис у метри- кальній книзі засвідчує, що вона померла 9 січня 1893 року [17, арк. 60]. Це підтверджує й інший офіційний запис про смерть [22, арк. 208]. Скупа інформація про смерть з’явилася в окремих часопи- сах. Скажімо, у «Галичанині» за 18 січня 1893 року повідомлялося, що на 69-му році життя у Волосян- ці померла Теодора Ревакович, народжена Паслав- ська [41, с. 4]. «Проте сердечність покійної госпо- дині» залишилась у пам’яті її великої родини та всіх тих, хто навідувався до цього дому. Михайло Ревакович — один із синів Івана і Те- одори, котрий обрав у житті священичу стежку. Згідно із записом у парохіальній метрикальній кни- зі, він народився у Волосянці 16 вересня 1861 року [17, арк. 60]. «Ази» в навчанні йому довелося здо- бувати вдома та, очевидно, в однокласній місцевій школі, яку в середині 1850 років організував його батько І. Ревакович. Відомо, що Михайло студію- вав у Львівській гімназії, бо час і «місце зложеного іспиту зрілости» він зазначив 13 липня 1880 року в академічній гімназії у Львові [1, арк. 41; 2, арк. 19]. Про факт його навчання у цьому закладі дізнаємо- ся з листа до брата Тита 11 липня 1889 року: «Любезный Брате, пишите менѣ що малємъ лихо- го профессора руского языка, — тôлько не знаю въ якôмъ мнѣніи се Вы пишете — чи може я блудно въ ортографіи пишу — чи слôвъ ôтповѣднихъ не доби- раю — єсли се посьлѣдне, то даруйте — бо я вже бôльше як тры лѣта по руски не бесѣдовалъ — що однако же до блудôвъ, то здаєтъ ся менѣ, що ніякихъ не роблю. — Фонетикою неумѣю писати — а училємъ ся рус- кого языка пôсьля граматики «Осадцы». — Профес- сором моимъ былъ — Госп. Антоневичъ. — Русын — якъ то говоріятъ «добрый» або «Русынъ запека» — и яко такого, не тôлько я, але вся молодѣжъ гимна зіяльна котора, тôлько мала спо сôб нôсть мати своимъ профессором г. Антоневича, — то дуже поважаютъ того чоловѣка — и я скажу правду — що тѣшатъ ся тымъ Господыномъ Русыни перемыскіи» [6, арк. 1—1 звор.]. Для такої критики підставою було використання в листі «язычія». Зрештою, Т. Рева- кович знав про москвофільські погляди М. Антоне- вича (1840—1919). Згідно з даними «Шематизму», М. Ревакович продовжив навчання у Віденському університеті. 1881 року він був у числі молодшого кліру («клір» — сукупність служителів у християнській церкві. — в. С.): «Богословіе уконченный, до рукополаганія еще не состоявшийся» [47, с. 303]. І далі вказуєть- ся, що М. Ревакович — семінарист ІІІ року Богосло- вія [47, с. 304]. Сам він у анкеті записав цілком кон- кретно: «Науки богословські на університеті у Відни від жовтня 1880 р. до 16 липня 1884 р.» [1, арк. 41]. Відтак 7 лютого 1888 року, за даними метрикальної книги с. Волосянки, зареєстровано його шлюб з Оль- гою Охримович, родом із Сенечола, що на Стрийщи- ні [18, арк. 60]. В анкеті у графі «дата рукоположен- ня» М. Ревакович записав: «1 цьвітня 1888 р. в ар- хикатедральній церкві у Львові» [1, арк. 41]. Тобто тоді відбулося висвячення на священика. Одразу ж М. Ревакович на підставі рішення Ми- трополичої Консисторії у Львові «з дня 20 цьвітня 1888 р. ч. 2965 іменований завідателем парохиі в василь СОкІл678 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 Коростові дек. Скільського» [1, арк. 41]. З листа сестри Марії, котра тоді працювала почтовим май- стром у Козьовій на Скільщині, до Тита від 3 лип- ня 1888 року читаємо: «Михась єще в Сенечолі и дотеперка в осени до Коростова хоче спровадитися» [9, арк. 6—6 звор.]. Однак у згадуваному раніше листі Михайла до Тита маємо інформацію, що він короткотерміново перебував у війську в Ярославі: «Радите менѣ дальше при войску остатись [...]. Я щобымъ незнати якъ малъ бѣдовати єще 3 лѣта — а выступлю з вôйска и пôйду на ветеринарію до Львова, а в такихъ роскошахъ войсковихъ якихъ до сего часу дôзнавалємъ, то хибамъ мусѣлбымъ быти кавалцемъ дерева — бъмъ моглъ єще щось подôбного черезъ лѣтъ знести» [6, арк. 3—4]. М. Ревакович повертається до Коростова, і в «Шематизмі» за 1889 року читаємо, що він «завідатель» церкви св. Параскеви [48, с. 128]. Йому як пароху було призначено оплату 459 золотих ринських 98 корон, і пропрацював на цій парафії до початку 1892 року [49, с. 136]. Митрополича Консисторія у Львові 5 березня 1892 року іменувала М. Реваковича приватним со- трудником у Волосянці (число рішення 2134) [1, арк. 41]. Очевидно, не без його ініціативи 1894 року місцеву церкву було перейменовано зі святого Ми- хаїла на Пресвятої Євхаристії [50, с. 127], яка й досі зберігає цю назву. 11 червня 1896 року його було призначено «завідателем парохії Волосянка» [1, арк. 41]. Т. Ревакович листовно просив О. Барвін- ського 28 травня 1896 року, що було б добре, «якби брат Михайло в Волосянцї став парохом. Брат є близь 10 лїт попом, учив ся знаменито, всї студії те- ологичнї кіньчив з знаменитим успіхом у Відни, є дуже сумлїнний сьвященник і дуже честний чоловік. Він заслуговує щоби му Волосянку дати» [13, арк. 80]. На те представив письмову згоду сам бать- ко І. Ревакович 9 червня 1896 року для «розписан- ня прихода Волосянка на конкурсъ и надати зав±дательство мому сыну о. Михаилу» [26, арк. 14]. Високе духовне керівництво прислухалось до цієї пропозиції і на підставі рішення Митрополи- чої Консисторії у Львові «з дня 23 листопада 1896 р. ч. 10004 поставлений парохом Волосянки дек. Скіль- ського» [1, арк. 41]. А в «Шематизмі» за 1897 рік у Волосянці вже значиться «парохъ Михаилъ Реваковичъ» [51, с. 127]. Упродовж 1897—1898, 1903—1904 років йому довелося виконувати функ- ції завідателя парохії у Хащовані [30, с. 370]. Він активно включився як у громадсько-політичне жит- тя, особливо перед виборами, так і в суто церковно- релігійне. Про це довідалася сестра Марія, і засте- рігала в листі до Тита 22 січня 1897 року: «Миха- сьови виперевадуй щоби не горловавъ на вѣтеръ а тихо и лєґально нехай собі заводить порядки въ па- рафії чи громадѣ а бôльший тимъ патриотизмъ ока- же — як пуститъ горлованемъ и сьліпою ненави- стею. Поляки маютъ власть в рукахъ — бо розум- но йшли до єі осяхненя — и не дивота що єю зъ рукъ випустити нехотятъ» [9, арк. 22—22 звор.]. М. Ревакович усі свої зусилля спрямував на душ- пастирську діяльність: сумлінно виконував парохі- альні обов’язки, ретельно вів метрикальні записи тощо. Він дбав також про підтримку в належному стані духовних святинь. Саме йому довелося шукати можливість відремонтувати дах церкви і дзвіниці. Мені пощастило знайти серед паперів парохіального архіву у Волосянці рукописи витягів протоколів, у яких ідеться про спосіб розв’язання господарської проблеми. У першому документі представлено витяг засідання місцевої громадської ради від 7 лютого 1903 року щодо згоди продати громадський ліс «Ща- вина» і «Левканя» для придбання покрівлі даху: «Відпис 4. 2. 03 Відпис протоколу з посідженя Ради громадскої Дня 7 лютого 1903 під предсідательством начални- ка громадского Івана Ріжнів. Присутні радні: о. Михаіл Ревакович, Іван Гри- ців, Андрій Гавриляк, Василь Ружилович, Петро Мичко, Федор Кулик, Федор Вільшиньский, Фе- дор Денечко, Василь Ріжнів. Рада громадска в Волосянці складаєся з 12 рад- них, а присутних є 10. — сконстатовав началник гро- мади потрібний комплєт до повзятя ухвали. — На- чалник громади Іван Ріжнів вносить, щоби після же- ланя більшости громади, на покритя церкви і дзвінниці новим бляшаним дахом, — продати пере- старілий ліс громадский званий «Щавина» і поло- вину званого «Левканя». Ухвала По переведеній дискусиі ухваляє Рада громадска продати перестарілий лїс громадский званий «Ща- вина» і половину ліса званого «Левканя». 679Священича родина Реваковичів у волосянці ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 За сею ухвалою голосовали: Іван Гриців, Василь Ружилович, Петро Мичко, Андрій Гавриляк, Василь Ріжнів, Федор Вільшиньский, Федор Кулик, Фе- дір Денечко, Іван Ріжнів і о. Михаіл Ревакович. На тім посідженя замкнено і підписано. Волосянка дня 7 лютого 1903 + Іван Ріжнів нач. громади Іван Гриців м/п Василь Ружилович м/п Михайло Ревакович м/п + Петро Мичко + Андрій Гавриляк + Федір Денечко + Федір Вільшиньский + Федір Кулик» [15, арк. 105]. Другий документ доводить уже до відома повітовий виділ про ухвалу громадського уряду у Волосянці: «Відпис 2. 68/03 Волосянка д. 7/2 1903 Світлий Виділе повітовий. Уряд громадский в Волосянці предкладає Світл. Ви- ділови повітов. ухвалу з д. 7/2 1903. Ч. 2 Ради гро- мадскої в Волосянці, котра постановила продати пе- рестарілий ліс громадский званий «Щавина» на пар- цели лісній Ч. 4039 і половину званого «Левканя» на парцели Ч. 744/16 щоби здобути собі фондів на по- критя церкви і дзвіниці новим бляшаним дахом. Понеже ті дерева так в «Щавини», як і в «Левка- ни» вже перестаріли і почали вже жувитися, — одже вартість іх упадає, а молодий ліс не може по тих місцях рости; громада же сама для себе в иншій спосіб того де- рева зужиткувати би немогла, хиба ужила би єго на па- ливо, а се знов булаби велика шкода для громади, бо того рода паливо вийшло би занадто коштовне. Одже в виду того, що на сей матеріял трафляє ся нам купець властитель більшої посілости Сколе В. Пан Вільгельм Адам Шмідт, а громада конче по- требує фондів на реставрацію церкви і дзвіницї. Просить уряд громадский в Волосянці, щоби Світлий Виділ повітовий зволив ласкаво затверди- ти предложену ухвалу Ради громадскої і рівночасно дав своє позволеня на ужитя узисканої квоти на по- критя даху церкви і дзвіницї. Від уряду громадского Іван Ріжків начал. громади» [15, арк. 104]. Питання було вирішене, звичайно, позитивно. 21 лютого 1903 року Ольга Реваковичівна, дружи- на пароха, повідомляла Тита: «Михась тепер незле ся чує дяковати Богу мимо того що працює дуже те- пер в церкві і в парафії» [16, арк. 11]. Як свідчать записи в подальших «Шематизмах», церква була повністю відремонтована 1908 року. М. Ревакович проводив також активну просвіт- ницьку та громадсько-культурну діяльність. Свяще- ник турбувався місцевою школою, проводив уроки релігії, співпрацював з «Просвітою», оскільки на за- питання, до яких товариств належить, в анкеті за- писав — «Просвіта» [1, арк. 41 звор.]. М. Ревакович займався і господарською діяльніс- тю. У церковному користуванні станом на 1914 рік знаходилось 39 моргів орного поля (морг — 0,56 га. — в. С.), сіножатей — 27 моргів, лісу — 19 моргів [52, с. 376]. Однак під час Першої світо- вої війни парох змушений був покинути парафію, бо- ячись чужоземних переслідувань та спустошень. Як повідомлялось у тодішній пресі, «з українських сьвя- щеників деякі виїхали перед москалями (о. Михай- ло Ревакович з Волосянки, о. Качмарський зі Слав- ська, о. Галькевич з Рожанки, о. Мосора зі Скольо- го, о. Юхнович з Тухлі». І далі: «Про московську господарку скільські селяни не згадують добре. За- бирали селянам худобу і пашу та богато селян і дея- ких сьвящеників, пр. о. Реваковича в Волосянці зни- щили цілковито» [28, с. 3]. Російські окупанти за- хопили Волосянку восени та взимку 1914 року. На горі Плішка відбулися бої між Українськими Січо- вими Стрільцями та російськими солдатами, внаслі- Тит Ревакович (сидить крайній зліва) та Михайло Ревако- вич (сидить у центрі) з родиною. Світлина 1908 року василь СОкІл680 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 док яких село звільнили. М. Ревакович повернувся на парафію після стабілізації ситуації і продовжив сумлінно виконувати свої душпастирські функції. У «Шематизмі» за 1918 рік, який з’явився друком зі спізненням на три роки у зв’язку з війною, увага звернена на руйнаціях, що зазнала парохія: «Капу- ла на церкві у Волосянці через велике потрясенє від гуку арматних куль скривила ся: бляха з даху позри- вана, понищене мальовило. Мешканє священика знищене, бібліотека счезла. Ерекціональні будинки знищені неможливо; перебудова конечна. Зі школи остались лише чотири стіни. В селі спалені 4 будин- ки» [46, с. 135]. 1919 рік став для М. Реваковича фатальним, бо померли ще зовсім молода його дружина Ольга і старший брат Тит. Пароха підтримував шваґро Остап (Євстахій) Охримович, котрий був «завіда- тель і запрезентований» у Ялинкуватому [46, с. 138]. А не за цілий рік М. Ревакович благословив його на тамтешню парохію, про що свідчить грамота митро- полита Андрея Шептицького, видана 15 січня 1920 року. На її звороті є власноручний напис: «в заступстві о. Михайло Ревакович, греко-католицький парох в Волосянці» [15, арк. 119]. Оригінал доку- мента зберігається в архіві Волосянської церкви. У 1920-ті роки М. Ревакович продовжував поси- лено цікавитися не тільки релігійним, а й громадсько- політичним життям українців. У другій анкеті, яку він заповнив у середині 20-х років, у графі «кілько годин тижднево реліґії» проводить, записав «3», а до яких товариств належить, крім згаданої нижче «Просвіти», додав: «УПТ» («Українське педаго- гічне товариство». — в. С.) та святого Павла. Вра- жає кількість часописів, які «пренумерував» (перед- плачував. — в. С.) отець Михайло: «Ниву», «Бо- гословія», «Діло», «Народну Просвіту», «Укра їнський голос», «Українське слово» [1, арк. 45]. Аналіз тих видань свідчить, що всі вони чітко вираженого релі- гійного та національно-патріотичного спрямування. Скажімо, «Нива» — церковно-суспільний журнал, що виходив у Львові в 1904—1914 роках як дво- тижневик, а 1916—1939 — місячник, де друкува- лися, крім політичних, катехитичні матеріали, про- повіді тощо. «Богословія» (виходив з 1923 року) — орган львівського Богословського Наукового товариства, в якому були згромаджені найвидатніші представники української думки греко-католицької церкви. Ідею єдиного українського народу, тимча- сово роз'єднаного кордонами різних імперій, під- тримку широких політичних, релігійних прав насе- лення пропагувала газета «Діло» (1880—1939). Тижневик «Український голос» (1919—1932) від- значався національною проблематикою, його часто конфісковували, зрештою, був остаточно забороне- ний польською адміністрацією. «Українське слово» (1922—1926) — суспільно-політичний журнал, що виходив у Львові, який орієнтувався на позиції Є. Петрушевича. І, нарешті, «Народна Просвіта», призначений для позашкільних справ, виходив у Львові 1923—1927 роках за редакцією О. Терлець- кого. Це були засадничі видання, на яких утверджу- вався священик-патріот. Велику повагу й пошану виразив М. Ревакович своїй родині та Охримовичів, офірувавши дзвін міс- цевій греко-католицькій церкві Пресвятої Євхарис- тії, на якому викарбувано такі слова: «ЗА СПАСЕННЯ РОДИН РЕВАКОВИ- ЧІВ І ОХРИМОВИЧІВ ЖЕРТВУВАВ ЦЕЙ ДЗВІН О. МИХАЙЛО РЕВАКОВИЧ ПА- РОХ ВОЛОСЯНКИ 1927». До речі, цей дзвін, як і той, що був придбаний за сприяння батька І. Реваковича, зберігся, також пе- ревезений та встановлений у новій дзвіниці, й досі вражає своїми унікальними звуками. Як сумлінний священик М. Ревакович належав до товариства отців Катехитів, оскільки його вважали взір цевим учителем Закону Божого. Так, йому було запропоновано взяти участь 1— 4 вересня 1931 року Дзвін 1927 року 681Священича родина Реваковичів у волосянці ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 в реколекції для духовенства Тухлянського, Скільсько- го та Любінецького деканатів у Гребенові в будинку священичої санаторії. Це запрошення знаходиться між документами у Волосянській церкві з інформацією на ньому самого священика, яку він написав олівцем: «Діставєм се повідомлення дня 24/VІІІ 931 вечером а дня 25/8 1931 повідомляю що возьму участь в ре- колекціях о. М. Р.» [15, арк. 102]. Невдовзі М. Ревакович випадково захворів на очі та змушений поїхати на лікування. Про це дізнаємо- ся зі звернення «До Митрополичого Ординаріату у Львові» від 2 листопада 1931 року, під яким підпи- салися о. М. Ревакович та завідатель парафії у Ха- щовані о. Р. Чайковський, уклавши попередньо між собою угоду: «Підписаний парох Волосянки Тухлян- ського Деканату повідомляє, що він 25 жовтня 1931 р. нагло захворів поважно на очі, так що мусить безпро- волочно засягнути лікарської поради, в наслідок чого не може обслуговувати духовно своєї пастви. Тому порозумівся з сусідним душпастирем о. Романом Чайковським, завідателем Хащованя, і просив його о духовну обслугу своєї парохії на час свого ліченя. О. Роман Чайковський радо на це згодився. — Те- пер обидва підписані просять о ласкаве затвердженя цеї умови духовного заступства парохії Волосянка на час лічення о. Михайла Реваковича в особі о. Рома- на Чайковського, тим більше, що те заступство дало б змогу о. Романові Чайковському поліпшити своє лихе матеріяльне положення в Хащованню. А щоби при тому не потерпіла ні парохія Воло- сянка, ані Хащовання, то рівночасно в залученню просить о. Роман Чайковський о ласкаве уділення тому на потрібний час «mibis binandi» [2, арк. 21]. Греко-католицька Митрополича Консисторія по- годилась із цим проханням і надіслала про це грамо- ту до Тухлянського деканату. Д. Йосифович (1867— 1939) — письменник, перекладач, священик, ко- трий тоді очолював деканальний уряд, підтвердив: «Повідомляю, що відповідно розпорядженню з 17 падолиста 1931 ч. 13314 /л зістав завідатель Ха- щованя о. Роман Чайковський введений сотрудни- ком ex. сurr. в Волосянці з днем 20 листопада 1931» [2, арк. 23]. Однак Р. Чайковський недовго при- слуговував на парафії у Волосянці, оскільки грома- да була незадоволена тим, що отець живе віддалено і не може вчасно та якісно виконувати покладені на нього обов’язки. Тому громадський уряд звернувся до Митропольного Ординаріату у Львові з двома проханнями (3 березня і 5 квітня 1932 року) про за- міну завідателя [2, арк. 24; 26]. Як свідчать документи, домагання громади с. Во- лосянки були задоволені, бо на основі грамоти Кон- систорії сотрудником призначено о. Ю. Паука. Він — 1879 року народження, ординований на священика 1921 року, працював адміністратором на Зборівщині та Бродівщині [30, с. 340]. Греко-католицький дека- нальний Тухлянський уряд в особі о. Д. Йосифовича поінформував: «Повідомляю, що на основі розпоря- дження Митрополичої Консисторії з д. 11 квітня с. р., ч. 4131/л зістав о. Юліян Паук, бувший завідатель у Пліснянах дек. Зборівського, введений за місцевого сотрудника в Волосянці дня 27-го квітня с. р. У Хі- тари 8 мая 1932» [2, арк. 28]. Ю. Паук, незважаючи на хворобу очей М. Рева- ковича, відразу захотів перебрати на себе всю по- вноту влади на парохії. Для того він заручився під- тримкою парохіального уряду у Волосянці, котрий звернувся 5 серпня 1932 року до М. Реваковича «з просьбою о добровільне переданя уряду Парохіяль- ного враз зі всіми дотичними актами Отцю сотруд. Юліянови Паукови» [2, арк. 30]. В дискусію втру- тився о. Д. Йосифович і закликав обидві сторони «до порозуміння», якщо ж будуть подальші скарги з боку Ю. Паука, то «ординаріат і рішить справу урядовання на Вашу некористь» [2, арк. 31 звор.]. Своєю чергою М. Ревакович написав оправдання до Ми- трополичого Ординаріату у Львові 8 серпня 1932 року, в якому повідомляв: «Вернувши з ліченя у Віднї з почат- ком червня ц. р. я застав у своїй парохії Сотрудника о. Юліяна Паука. Ця обставина мене втїшила, бо стан мого здоровля (часова сліпота, котра після заяви лікарів потриває єще кілька місяців) вимагає постійної помочі і заступства в душпастирських моїх обов’язках» [2, арк. 32]. Далі автор указує на майнові домагання о. Паука, недобросовісне ведення метрикальних за- писів тощо. За ці останні Митрополичий Ордина- ріат 22 серпня 1932 року звільнив о. Паука від ви- конання обов’язків [2, арк. 34]. Після того тимчасово переслуговував у Волосян- ці завідатель з Ялинкуватого Богдан Каричек, а 10 січня 1933 року зробили обопільну заяву з Ми- хайлом Реваковичем, у якій ішлося: «Підписаний по- розумівся з своїм сусідом о. Богданом Каричеком, завідателем Ялинковатого, який згодився стати в василь СОкІл682 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 нього сотрудником ex curr. доки Митрополичий Ор- динаріат не наділить його окремою парохією» [2, арк. 38]. З першого лютого 1933 року він «введений в обов’язки сотрудника ex curr. у Волосянці» [2, арк. 40]. Однак Б. Каричек недовго перебував на парохії у Волосянці, бо, як свідчить інший документ, «на основі поручення Митрополичої Консисторії з д. 25 березня с. р. ч. 3761/л зістав о. Маріян Кашу- ба, неопресвитер, введений у сотрудництво в Воло- сянці з днем 21-го цвітня 1933» [2, арк. 43]. Згідно з даними шематизмів, він народився 1909 року у Ве- ликих Гаях на Тернопільщині, прийняв целібат, ви- свячений 1933 року [30, с. 189]. На жаль, М. Ка- шуба, як і попередній сотрудник, просив також «Ми- трополичий Ординаріат уділити йому право управи парохією», мотивуючи тим, що о. М. Ревакович «се чоловік хорий, бо цілком стратив зір і слух, отже, зо- всім не спосібний управляти парохією» [2, арк. 45]. На закиди М. Кашуби відповів Д. Йосифович: «Па- рох — сліпий, але — не глухий: чує добре, ліпше від мене! Не можу зрозуміти, на якій підставі сотрудник міг написати, що парох зовсім неспосібний управля- ти парохією. Правда, що через сліпоту не годен спов- няти дійств, але управа парохії — не самі дійства. Отець Ревакович — старий практик, може ще дати не одну добру раду сотрудникови. Ніщо таїти, був за строгим і много вимагаючим і тепер терпить від на- слідків тої своєї поведінки. Був строгим і розумним, тепер є однаково розумним і попускає вудила стро- гости, робить уступства парохіянам і сотрудникові» [2, арк. 46—46 звор.]. І, на кінець, резюмує декан, «що на разі нема конечної потреби передавати упра- ву парохії сотрудникові: нема неухильних причин від- бирати старому парохові управу і передавати моло- дому сотрудникові, що лише «з голки». Отець Ка- шуба ще лиш оден рік, як висвячений, не стратить нічого, коли буде під рукою такого досвідченого, ви- правного старця, як о. Ревакович, вести душпастир- ство. Не лише не стратить нічого, а зискає, бо мно- го почує і много навчиться від старого пароха» [2, арк. 46 звор. — 47]. М. Ревакович був прикладом вірного християнина, наставником як для старших, так і для молодших. Він активно опікувався церковно- просвітянським хором у Волосянці. Митрополичий Ординіат звернувся до о. М. Ка- шуби 9 липня 1934 року, що право управи парохією у Волосянці таки належить о. М. Реваковичеві; останнього він має слухати і проявляти «синівську любов» [2, арк. 47 звор.]. Існує й «протокол звіль- нення о. Маріяна Кашуби від обов’язків сотрудни- ка в Волосянці» від 30 вересня 1934 року, який під- писали о. М. Ревакович, о. М. Кашуба та о. Д. Йо- сифович [2, арк. 49]. Після того він працював у Тернополі, а в 1939 році арештований і 7 липня 1941 року в Бердичеві знищений [30, с. 189]. 29 вересня 1934 року Митрополича Консисторія видала вказівку про підготовку грамоти на сотруд- ника у Волосянці о. Петрові Карвацькому, котрий до того часу був завідателем у Запитові Яричівсько- го деканату [2, арк. 42], і вже 1 жовтня «введений в обов’язки сотрудника в парохії Волосянці» [2, арк. 50]. Для інформації: П. Карвацький — 1893 року народження, неодружений, ординований на священика 1934 року [30, с. 188]. Через непов- них два роки, 10 червня 1936 року, він звертається до Митрополичого Ординаріату так само і з тим са- мим питанням — «надання йому права управи на парохію Волосянка» [2, арк. 51]. Вдруге П. Кар- вацький порушив це питання 3 лютого 1937 року. Митрополича Консисторія на своєму засіданні 25 лютого 1937 року прийняла ухвалу, згідно з якою повідомляла деканальний уряд у Тухлі, «що право управи може одержати тоді, коли о це буде просити парох отець Ревакович» [2, арк. 52 звор.]. Це була фактично відмова П. Карвацькому і залишення його й надалі сотрудником у Волосянці. Мені пощастило знайти в Центральному держав- ному історичному архіві України у Львові також до- кумент Тухлянського деканату за підписом Р. Чай- ковського від 10 серпня 1939 року, звернений до Митропольного Ординаріату у Львові такого зміс- М. Ревакович (в центрі сидить) серед членів церковно- просвітянського хору. Світлина 1938 року 683Священича родина Реваковичів у волосянці ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 ту: «Повідомляю, що Петро Карвацький, сотруд- ник у Волосянці, арештований і вивезений правдо- подібно до тюрми в Стрию. З огляду на недугу па- роха о. Михайла Реваковича, поручив я заступство о. П. Карвацького в парохії о. Михайлови Клімі, найблизчому сусідови завідателеви в Хащовані. Прохаю за ласкаву правну поміч для о. Карваць- кого і за дозвіл для о. Кліми на відправлювання в не- ділі і свята двох Служб Божих» [2, арк. 54]. Оче- видно, П. Карвацькому вдалося уникнути фаталь- них наслідків, оскільки у списку греко-католицького духовенства Львівської архієпархії, поміщеного в «Шематизмі» за 1944 рік, його прізвище значиться на парафії у Добростанах біля Городка [43, с. 26]. Декан о. Р. Чайковський 9 жовтня 1939 року по- відомив, що М. Дичковський звільнений від обов’язків сотрудника у Славську і введений в обов’язки сотруд- ника у Волосянці [2 арк. 56]. У місцевій церкві в ар- хіві зберігається оригінал грамоти, підписаний митро- политом Галицьким, архієпископом Львівським і єпископом Каменецьким Андреєм Шептицьким: «Митрополичий Ординаріят цею грамотою призна- чує Вас на сотрудника в Волосянці Тухлянського Де- канату і зобов’язує Вас повинуватися в духовних і парохіяльних ділах Вашому о. Деканові і Парохові» [15, арк. 1]. До речі, М. Дичковський народився 1910 року, неодружений, висвятився 1935 року і до призначення у Волосянку працював у Старому Селі та Біберці [30, с. 102]. Тут він як одинокий мешкав у священичій резиденції під номером 60 разом з М. Реваковичем. Це твердження ґрунтується на ви- явленому документі — будинковій книзі, укладеної місцевою владою на початку 1940-х років. Зараз її фрагменти знаходяться у М. Кулика, жителя Воло- сянки, що їх передав йому родич М. Галадій, котрий на той час був секретарем. Так-от, М. Ревакович («парох») вписаний під порядковим номером 319, а М. Дичковський («сотрудник») — 320 [3, № 319— 320]. Під прізвищем «Ревакович» стоїть без поряд- кового номера «Лелів Калина, 1926 року народжен- ня», яка допомагала незрячому священикові. Свою священичу місію М. Дичковський виконував у Во- лосянці до 1944 року. Аналіз другої метрикальної книги, що зберігаєть- ся у Волосянській церкві, показав, що впродовж 1945 по січень 1948 року завідателем церкви був о. мітрат Олекса Базюк. Як свідчать записи у шематизмах, він народився 26 березня 1873 року в Добрянах на Стрий- щині. Прийняв целібат. У священичий сан посвяче- ний 9 квітня 1898 року в Римі. Після того працював на парафіях у Підмихайлові, Грабівці на Калущині, Щирці біля Львова, Ясниськах на Городоччині. Впро- довж 1914—1927 років — душпастир і адміністра- тор греко-католиків у Боснії. У 1927—1944 роках — член митрополичої консисторії у Львові. Саме О. Ба- зюк засвідчив смерть племінника о. Михайла Реваковича О. Торби таким записом: «29.ХІІ, по- хор. 31.ХІІ.1945. Олександер Йосифович Торба — літ 73 (родж. 1872 р. — причина — водна пухлина і недуга). Гріб запечатав О. Базюк» [17, арк. 163]. До слова, з Волосянки О. Базюк перейшов служити душпастирем у Лавочному на Сколівщині, де й по- мер 12 червня 1952 року. На його могилі встановле- ний пам’ятник (фото зберігається в автора статті). Цю інформацію вперше подаю в науковий обіг. Після О. Базюка на парафію заступив о. І. Дьор- ка, котрого слід перебування на парохії у Волосянці тягнеться до 1961 року, коли він підписався під ак- том передачі церковного інвентаря, з іншого боку по- ставили свої підписи представники церковної двад- цятки Михайло Фурів, Іван Коник, Федір Кулик [15, арк. 175]. Під час війни М. Ревакович жив просто-таки жа- люгідно. Додалось і те, що після встановлення ра- дянської влади у селі його вигнали з будинку-рези- денції, і він доживав віку у чужій хаті Орищиних. Отець І. Дьорка, очевидно, відправив в останню путь о. М. Реваковича, котрий упокоївся у Волосян- ці 5 травня 1950 року і похований без будь-яких по- честей на місцевому цвинтарі [17, арк. 60]. Так завершилась столітня священича династія Ре- ваковичів у Волосянці. Ольга Ревакович — дружина о. Михайла Рева- ковича, походить зі священичої родини Юліана та Марії Охримовичів. Народилася 20 вересня 1872 року у с. Сеничів на Долинщині [17, арк. 60]. Її брат Володимир Охримович в автобіографії зазначив про їхній родовід: «Я є найстарший син у своіх родичів. Маю єще три сестри і п’ять братів. Троє з моєї рід- ні померло малими дітьми. Найстарша сестра Оль- га віддана за о. Михайлом Реваковичем, парохом в Волосянці. Відтак слідують після старшини сестра Богуслава, братя Богдан, Любомир, Ростислав, се- стра Галя і братя Остап і Юліян» [27 арк. 16—17]. василь СОкІл684 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 Як свідчить запис у метрикальній книзі с. Волосян- ки, Ольга і Михайло Ревакович взяли шлюб 7 лю- того 1888 року [17, арк. 60]. З листа В. Охримо- вича до Т. Реваковича від 29 жовтня 1901 року ді- знаємося, що вона мала проблеми зі здоров’ям: «Що до нашої хорої Олечки, то нехай вона конче ще якийсь час побуде у Львові, бо далека дорога мусї- лаб єї зашкодити, а се річ в даних обставинах дуже небеспечна. Зрештою я залучаю разом з сим листом також лист Олі і прошу ласкаво єї той лист переда- ти, а пану Радникови сердечно дякую за докладну звістку в тій справі» [4, арк. 3—3 звор.]. Ольга турбувалася своєю чергою і про здоров’я чоловіка. У листі до Тита Реваковича від 21 лютого 1905 року вона писала: «Він [о. Михайло. — в. С.] і сам то говорит, що далеко здоровший чує ся тепер під весну як минувших років. От коби дав ся намо- вити та ще зо два роки їздив на купелі то чей би Гос- подь Бог дав щоби щасливо вийшов з того небезпе- ченьства яке ëму грозит на груди і горло» [16, арк. 11 звор.]. Крім того, їй звично доводилося за- йматися господаркою, іншими побутовими справами. У тому ж листі Ольга констатувала: «У нас всьо га- разд — ґаздуємо тепер завзято — маємо п’ятеро слуг — 2 парібки і 3 дівки — також досить весіль маємо бо щось аж 9 пар. Молодята ратуют нам, па- рібки жито молотити а я з дівками дру піря» [16, арк. 11 звор.]. Далі ж ідеться і про її культурно- просвітницьку діяльність: «Людуня на що дня при- ходит до нас, добрий має гумор, добре виглядає і чує ся здорова — балакаємо собі, уряджуємо концерт самі для себе та санкуємо ся досить часто бо сего року снігу подостатком. В неділю ходимо собі з Людуньов [від коли приїхала] до читальні я взглядно до канце- лярії громацкої бо читальня тепер стоїт неопалена...» [16, арк. 11 звор. — 12]. «Людуня» — Людмила Грушка, дочка Фавстини Ревакович, племінниця Михайла Реваковича, 1871 року народження, від по- чатку 1900 до 1950-х років учителька у Волосянці. Про подальше особисте та громадське життя Оль- ги Ревакович поки що маловідомо. На сьогодні мені вдалося хіба що виявити у Волосянській церкві один документ, згідно з яким вона була «свідком» повер- нення заборгованих грошей. М. Ревакович зафіксу- вав таке: «Дня 14 Мая 1916 р. принїс до мене Анд- рій Вепрїв із своєю жінкою Гафою: шість сот корон (600 к) і віддав їх при менї і при моїй жінцї Ользї, до рук Марі Вепрів жони Стефана і тим способом сплатив Андрій свій цїлий довг 600 к, винен свому брату Стефанови, о котрім довзі згадує Стефан от- сїм завіщаню своїм. Андрій Вепрів більше не є нї- чого винен свому брату. Тих 600 корон відобрала до перехованя до своїх рук жона Стефана Вепрового Маря Вепрів» [15, арк. 21]. Лише три роки судилося після того прожити Оль- зі Ревакович, бо, як свідчить метрикальна книга с. Волосянки, вона померла 2 квітня 1919 року у віці ще не повних 47 [17, арк. 60]. За метрикою помер- лих, що зберігається у Центральному державному історичному архіві України у Львові, її поховали на місцевому цвинтарі 4 квітня. Причина смерті: «тиф плямистий». Там же о. М. Ревакович власноручно записав таку інформацію: «Ольга Ревакович родже- на Охримович жена Михайла гр.-катол. Пароха в Волосянці. — Похоронив о. Остап Охримович гр.- катол. завідатель Ялинковатого, в сослуженю Вч. О. Юліяна Галькевича Пароха Рожанки, о. Пав- ла Чехута Пароха Сенечола і Леонтія Юхновича за- відателя Опірця» [23, арк. 111]. До слова, Остап (Євстахій) Охримович — рідний молодший брат Ольги, народився у Сенечолі 1888 року, у той рік, коли брала шлюб Ольга з Михайлом Реваковичем. Таким чином, на основі великої кількості докумен- тальних джерел, що знаходяться в різних архівах, окремих друкованих праць уперше представлено дві священичі родини, що перебували на парафії у Во- лосянці сто років (1850—1950). Це неординарні особистості, які відіграли важливу історичну, релі- гійну та культурно-просвітницьку роль в духовному Розписка про передачу грошей, яку написав о. М. Ревако- вич; підпис також О. Ревакович. 1916 рік 685Священича родина Реваковичів у волосянці ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 житті суспільства. Зважаючи на обмежений обсяг статті, не всі сторони їхньої діяльності з’ясовано ви- черпно. У майбутній монографії автор розширить і поглибить інформацію і про них, і про дітей та вну- ків. Усі вони займуть, поряд з іншими питаннями, достойне місце в краєзнавчому дослідженні села Во- лосянки, адже виявлено значну кількість різнома- нітних документів та матеріалів, які чекають на опра- цювання та опублікування в книжковому форматі. 1. Анкети, характеристики, листи та інші документи свя- щеників з прізвищами на букву «Р». Т. 1 [Рукопи- си] // Центральний державний історичний архів України у Львові (далі — ЦДІА України у Львові). — Ф. 201 (Греко-католицька митрополича консисторія, м. Львів). — Оп. 1 в. — Од. зб. 773. — 71 арк. 2. Анкетні відомості про стан парафії. Листи, анкети та інші документи священиків з проханням призначити на парафію в с. Волосянка. 1894—1942 рр. [Рукопи- си] // ЦДІА України у Львові). — Ф. 201. — Оп. 1 в. — Од. зб. 1260. — 60 арк. 3. Будинкова книга села Волосянка. Початок 1940-х років. [Рукопис] // Парохіальний архів с. Во- лосянка (Копія зберігається у приватному архіві М. Кулика). Порядкові номери жителів 191—1469. 4. Лист Володимира Охримовича до Тита Реваковича. 29.10.1901 Біла (Тернопільщина) / Володимир Охри- мович. [Рукопис] // Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника. Відділ рукописів. (Далі — ЛННБ ВР). — Ф. 93 (Т. Ревакович). — Од. зб. 65. — П. ІІ. — Арк. 1—3 звор. 5. Лист Корнила Устиновича до Ізидора Глинського. Го- ловецько. 1896 / Корнило Устинович. [Рукопис] // ЛННБ ВР. — Ф. 159 (С. Глинський). — Од. зб. 308. — П. 15. — Арк. 18—19. 6. Лист Михайла Реваковича до Тита Реваковича. Ярос- лав, 14 лип. 1899 / Михайло Ревакович. [Рукопис] // ЛННБ ВР. — Ф. 93. — Од. зб. 83. — 4 арк. 7. Лист Тита Реваковича до Миколи Устияновича. Самбір, 1871 / Тит Ревакович. [Рукопис] // ЛННБ ВР. — Ф. 93. — Од. зб. 77. — П. ІІІ. — 2 арк. 8. Листи Анни Яськової (Ревакович) до Тита Ревакови- ча. Волосянка. Лавочне. 1891—1903 / Анна Яськова (Ревакович). [Рукописи] // ЛННБ ВР. — Ф. 93. — Од. зб. 84. — П. ІІІ. — 10 арк. 9. Листи Марії Ревакович до Тита Реваковича. Соколів. Козьова. Сокаль. 1885—1897 / Марія Ревакович. [Рукописи] // ЛННБ ВР. — Ф. 93. — Од. зб. 86. — 25 арк. 10. Листи Олександра Барвінського до Тита Реваковича. Львів. Тернопіль. Відень. 1888—1904 / Олександр Барвінський. [Рукописи] // ЛННБ ВР. — Ф. 93. — Од. зб. 10. — 62 арк. 11. Листи Олександра Кониського до Тита Реваковича. Київ. Одеса. Львів та ін. Олександр Кониський 1884—1899 [Рукописи] // ЛННБ ВР. — Ф. 93. — Од. зб. 36. — 86 арк. 12. Листи Олександра Кониського до Тита Реваковича / Олександр Кониський. [Рукописи] // ЛННБ ВР. — Ф. 93. — Од. зб. 37. — П. ІІ. — 20 арк. 13. Листи Тита Реваковича до Олександра Барвінського. Збараж. Підбуж. Львів. 1883—1899 / Тит Ревако- вич. [Рукописи] // ЛННБ ВР. — Ф. 2200 (Барвін- ські). — Од. зб. 135. — 98 арк. 14. Листи Тухлянського деканату про призначення Ми- хайла Реваковича на парафію в с. Волосянка. [Руко- писи] // ЦДІА України у Львові. — Ф. 201. — Оп. 1 в. — Од. зб. 2331. — 22 арк. 15. Листи, протоколи, звіти, розписки, накази, акти, запро- шення. [Рукописи] // Парохіальний архів села Воло- сянки. — 154 арк. (зберігається у місцевій церкві). 16. Листування Тита Реваковича з родиною 1887—1905. [Рукописи] / Тит Ревакович // ЦДІА України у Львові. — Ф. 664 (Т. Ревакович). — Оп. 1. — Од. зб. 44. — 12 арк. 17. Метрикальна книга с. Волосянка (початок ХІХ — се- редина ХХ ст.). [Рукопис] // Парохіальний архів села Волосянки. — 260 арк. (зберігається у місцевій церкві). 18. Метрикальна книга с. Волосянки (1945—1948 рр.). [Рукописи] // Парохіальний архів села Волосян- ки. — 26 арк. (зберігається у місцевій церкві). 19. Метрична книга с. Волосянка за 1841—1865 рр. [Ру- кописи] // ЦДІА України у Львові. — Ф. 201. — Оп. 4 а. — Од. зб. 942. — 67 арк. 20. Метрична книга с. Волосянка за 1844—1858 рр. [Ру- кописи] // ЦДІА України у Львові. — Ф. 201. — Оп. 4 а. — Од. зб. 943. — 71 арк. 21. Метрична книга народження с. Волосянка. 1849— 1860. [Рукописи] // ЦДІА України у Львові. — Ф. 201. — Од. зб. 944. — 65 арк. 22. Метрична книга с. Волосянка (народження, одруження, смерть). [Рукописи]. — 1866—1905 рр. // ЦДІА Укра- їни у Львові. — Оп. 4 а. — Од. зб. 6359. — 330 арк. 23. Метрична книга (народження, одруження, смерті) церкви с. Волосянка, повіт Сколе за 1906— 1930 рр. // ЦДІА України у Львові. [Рукописи]. — Ф. 201. — Оп. 4 а. — Од. зб. 7707. — 201 арк. 24. Метрична книга с. Ямельниця за 1835—1849 рр. [Рукопис] // ЦДІА України у Львові. — Ф. 201. — Оп. 4 а. — Од. зб. 6114. — 68 арк. 25. Метричні книги сс. Кропивник Новий, Кропивник Старий за 1836—1846 рр. [Рукописи] // ЦДІА України у Львові. — Ф. 201. — Оп. 4 а. — Од. зб. 2776. — 130 арк. 26. Особова справа священика Реваковича Івана. [Руко- писи] // ЦДІА у Львові. — Ф. 201. — Оп. 1 в. — Од. зб. 779. — 15 арк. 27. Охримович в. Моя автобіографія / Володимир Охри- мович. [Рукопис] // ЛННБ ВР. — Ф. 167 ІІ (Ле- вицькі). — Од. зб. 2412. — П. 73. — Арк. 16—33. василь СОкІл686 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 28. Б. а. Скільщина в часі війни // Свобода. — 1916. — Ч. 38. — 28 березня. — С. 3. 29. Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської Архієпархії / Дмитро Блажейовський. — К. : Aka- demia, 2004. — Т. 1: Адміністрація і Парохії. — 1003 с. 30. Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської Архієпархії (1833—1944) / Дмитро Блажейов- ський. — Львів, 2004. — Т. 2: Духовенство і Релі- гійні згромадження. — 570 с. 31. Блажейовський Д. Історичний шематизм Перемись- кої єпархії з включенням Апостольської Адміністрату- ри Лемківщини (1828—1939) / Дмитро Блажейов- ський. — Львів : Каменяр, 1995. — 1008 с. 32. Горак Р. Ялинкувате / Роман Горак // Радянська Верховина (Сколе). — 1990. — 19 червня. 33. Мудрий М. «Згадки з життя свого і своєї родини»: Спогади Тита Реваковича як джерело до історії Гали- чини ХІХ століття / Мар’ян Мудрий // Записки НТШ. — Львів, 2006. — Т. 252. — С. 708—762. 34. Ревакович Т. Лукіян Кобилиця / Тит Ревакович // Записки НТШ. — 1918. — Т. 126—127. — С. 265—267. 35. Ревакович Т. Спогади про Корнила Устияновича / Тит Ревакович // Світ : ілюстрований журнал літератури і мистецтва. — Львів, 1917. — Ч. 6. — С. 90—93. 36. Ревакович Т. Спомини про Николу Устияновича (В століття уродин поета 7 грудня 1811. 3 падолиста 1885) / Тит Ревакович // Діло. — Львів, 1911. — 7 грудня. 37. Ревакович Т. Споминки про Федора Заревича / Тит Ревакович // Правда. — 1882. — Т. 2. — Вип. 4. — С. 286. 38. [Редакція]. Пок. Іван Ревакович / Діло. — 1904. — 10 лют. — С. 3. 39. [Редакція]. Померли / Діло. — 1904. — 4 лют. — С. 3. 40. [Редакція]. Посмертні вісті / Галичанин. — 1904. — 23 січня. — С. 3—4. 41. [Редакція]. Упокоїлись / Галичанин. 1893. — 6 січ- ня. — С. 4. 42. Святе Євангеліє. — Рим, 1990. — 671 с. 43. Спис греко-католицького духовенства Львівської ар- хієпархії (стан з дня 1 січня 1944 р.). — Львів, 1944. — 48 с. 44. Чудійович І. Люби і знай свій рідний край: краєм ока заглянемо в історію / Ігор Чудійович // Народознав- чі зошити. — 2014. — № 1. — С. 138—166. 45. Чудійович І. Оповіді о. М. Реваковича про полюван- ня на Сколівщині / Ігор Чудійович. — Стрий, 2011. — 70 с. 46. Шематизм всего духовенства греко-католицької Львів ської митрополичої архієрархії на рік 1918. — Львів, 1918. — 208 с. 47. Шематизм Всечестного клира митропольнои архидіє- цезіи греко-католическои Львôвскои на рôк 1883. — Львов, 1883. — 361 с. 48. Шематизм Всечестного клира митропольнои архи- дієцезіи греко-католическои Львôвскои на рôк 1889. — Львів, 1889. — 232 с. 49. Шематизм Всечестного клира греко-католическои архи дієцезіи Львôвскои митропольнои на рôк 1892. — Львов, 1892. — 246 с. 50. Шематизм Всечестного клира греко-католическои митро польнои архидієцезіи Львôвскои на рôк 1894. — Львів, 1894. — 223 с. 51. Шематизм Всечестного клира греко-католическои митропольнои архидієцезіи Львôвскои на рôк 1897. — Львів, 1897. — 232 с. 52. Шематизм Всечестного клира греко-католическои митропольнои архидієцезіи Львôвскои на рôк 1914. — [Жовква], 1914. — 487 с. 53. юрків в. Славська церква і духовенство Сколівщини / Василь Юрків. — Б. м. — 2000. — С. 63—65. vasyl Sokil THE REVAKOVYCH CLERIC FAMILY IN VOLOSYANKA The article has dealt with cleric Revakovych family that carried out pastoral activities in Volosyanka over a hundred years (1850—1950). The name of Rev. Ivan Revakovych is also associated with foundation of «Prosvita» school in the village. He was in contact with famous people — F. Zarevych, M. Ustyyanovych, A. Konys’kyi and others. Rev. Michael performed his national-patriotic and Christian mission through economic activities. They both left to their successors well- equipped temple and patriotically-minded congregation — one of the most notable ones in Skole district. Keywords: parish, family, school, «Prosvita», sсhematism, parish registers, consistory. васыль Сокил РЕВАКОВИЧИ — СЕМЬЯ СВЯЩЕННИКОВ В ВОЛОСЯНКЕ Речь идет о династии священников Реваковичей, которая осуществляла свою пастырьскую деятельность в Волосян- ке на протяжении ста лет (1850—1950). С именем о. Ива- на связывается также основание школы в селе, «Просви- ты». Он контактировал с известными людьми — Ф. За- ревичем, М. Устияновичем, А. Конисским и др. Отец Михаил отличился своей национально-патриотической и христианской миссией, хозяйственной деятельностью. Они оба оставили потомкам хорошо обустроенную церковь, па- триотически настроенный приход — один из самых замет- ных в то время на Сколевщине. Ключевые слова: приход, семья, школа, «Просвита», ше- матизм, метрическая книга, консистория.

Священича родина Реваковичів у Волосянці

Institution

Similar Items