Скільська Волосянка — столиця бойківської традиційної музики

Увага зосереджена на музично-інструментальній традиції скільської Волосянки як своєрідному музично-стильовому резерваті. З’ясований внесок Г. Дем’яна у вивчення народної інструментальної музики Сколівщини. Подається порівняльна характеристика структурно-типологічних особливостей інструментального...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Хай, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94467
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Скільська Волосянка — столиця бойківської традиційної музики / М. Хай // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 687-697. — Бібліогр.: 15 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94467
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-944672016-02-12T03:04:58Z Скільська Волосянка — столиця бойківської традиційної музики Хай, М. Статті Увага зосереджена на музично-інструментальній традиції скільської Волосянки як своєрідному музично-стильовому резерваті. З’ясований внесок Г. Дем’яна у вивчення народної інструментальної музики Сколівщини. Подається порівняльна характеристика структурно-типологічних особливостей інструментального мелосу традиції села Воло- сянки із подібними жанрово-інструментальними масивами в інших стильових анклавах реґіону. Іn the article attention has been paid to musical and instrumental traditions of Skilsky Volosyanka region being a kind of musical and stylistic reserve. Contribution by H. Demyan into the study of popular instrumental music of Skole District has been presented and evaluated. Comparative characteristics of structural and typological peculiarities in instrumental melodies of Volosyanka village traditions with similar genre-instrumental features of other styles spread in the mentioned region have been presented. Обращено внимание на музыкально-инструментальную традицию сколевской Волосянки как своеобразного музыкально-стилевого резервата. Определен вклад Г. Демьяна в изучение народной инструментальной музыки Сколевщины. Дана сравнительная характеристика структурно-типологических особенностей инструментального мелоса традиции села Волосянки с подобными жанрово-инструментальными массивами в других стилевых анклавах региона. 2014 Article Скільська Волосянка — столиця бойківської традиційної музики / М. Хай // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 687-697. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94467 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Хай, М. Скільська Волосянка — столиця бойківської традиційної музики Народознавчі зошити
description	Увага зосереджена на музично-інструментальній традиції скільської Волосянки як своєрідному музично-стильовому резерваті. З’ясований внесок Г. Дем’яна у вивчення народної інструментальної музики Сколівщини. Подається порівняльна характеристика структурно-типологічних особливостей інструментального мелосу традиції села Воло- сянки із подібними жанрово-інструментальними масивами в інших стильових анклавах реґіону.
format	Article
author	Хай, М.
author_facet	Хай, М.
author_sort	Хай, М.
title	Скільська Волосянка — столиця бойківської традиційної музики
title_short	Скільська Волосянка — столиця бойківської традиційної музики
title_full	Скільська Волосянка — столиця бойківської традиційної музики
title_fullStr	Скільська Волосянка — столиця бойківської традиційної музики
title_full_unstemmed	Скільська Волосянка — столиця бойківської традиційної музики
title_sort	скільська волосянка — столиця бойківської традиційної музики
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94467
citation_txt	Скільська Волосянка — столиця бойківської традиційної музики / М. Хай // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 687-697. — Бібліогр.: 15 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT hajm skílʹsʹkavolosânkastolicâbojkívsʹkoítradicíjnoímuziki
first_indexed	2025-07-07T00:55:24Z
last_indexed	2025-07-07T00:55:24Z
_version_	1836947579841019904
fulltext	ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 Статті Найголовнішим прецедентом означеної тут теми є давно усвідомлений, але належно ще не ви- голошений і навіть, як видається, не оцінений у на- шій фольклористиці феномен однієї із лемківсько- бойківських (а, власне, скільської/сколівської) Во- лосянок як абсолютно ориґінального й унікального анклаву не лише історичних, загально-етнографічних та краєзнавчих, а й фольклористичних (включно з музично-фольклористичними, що є предметом на- шої розвідки) вартостей, які дають змогу без усіля- ких перебільшень визначити це знамените бойків- ське село з-поміж усіх його чеснот ще й «столицею» бойківської інструментальної музики. Одразу слід зазначити, що таких «столиць» на Бойківщині є де- кілька, і кожна з них небезпідставно претендує не лише на унікальність мелогеографічних характерис- тик свого власного музичного суб- чи мікродіялек- ту, але й на справді ориґінальні особливості його ви- конавського та обрядово-ритуального вияву. Це, зосібна, турківська [12, с. 143—145, 185—187, 190—198, 200—202, 212—217, 221—234, 244— 245, 263—267. 275—276, 278—286; 13, с. 368— 369], Либохора, скільські Грабовець [12, с. 143— 145], волівські/воловецькі Білосовиця [12, с. 205— 208, 236] та Нижні Ворота [13, с. 370—371, 394—395], міжгірське Репинне [12, с. 358—359], турківські Вовче [13, с. 342—345] та Ісаї [12, с. 179—182], старо-самбірські Тур’є [12, с. 202, 270] та Лютовиська [12, с. 187—189, 234, 291, 293—299, 302], долинські Лолин [12, с. 217— 219, 239—244, 270—271] і Вишків [12, с. 215— 217] та ін., які можуть серйозно конкурувати із Во- лосянкою за право «столиці» не лише у ціннісних фольклорних еквівалентах, а й у ступенях збереже- ності традиції та рівнях її реставрації у достемен- них, та наукової реконструкції у вторинних умовах побутування [3—11]. Другою об’єктивною причиною цього звернення до направду унікальної традиції скільської Волосян- ки була та обставина, що з-поміж усіх названих сіль- ських полісів/поселень саме їй (разом із турківською Либохорою) судилося відіграти роль об’єктів дослі- дження, разова частотність яких налічувала декіль- ка десятків (Волосянка) та понад сотню (Либохо- ра) польових виїздів/обстежень автора. Й, нарешті, третьою, вже чисто суб’єктивною осо- бливістю стало люб’язне запрошення уродженця Во- лосянки, відомого львівського фольклориста, завід- увача відділу Інституту народознавства НАН Укра-© М. ХАЙ, 2014 Михайло ХАЙ СКІЛЬСЬКА ВОЛОСЯНКА — СТОЛИЦЯ БОЙКІВСЬКОЇ ТРАДИЦІЙНОЇ МУЗИКИ Увага зосереджена на музично-інструментальній традиції скільської Волосянки як своєрідному музично-стильовому резерваті. З’ясований внесок Г. Дем’яна у вивчення на- родної інструментальної музики Сколівщини. Подається порівняльна характеристика структурно-типологічних осо- бливостей інструментального мелосу традиції села Воло- сянки із подібними жанрово-інструментальними масивами в інших стильових анклавах реґіону. Ключові слова: Волосянка, Г. Дем’ян, етностильовий ре- зерват, варіювання строфіки, ритміка. Михайло ХаЙ688 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 їни, доктора філологічних наук, професора В. Со кола взяти участь у науковому збірнику на його пошану. Тут обов’язково слід наголосити, що названа науко- ва установа налічує чимало вихідців із Волосянки та сусідніх із нею сіл (директор — академік Степан Павлюк, Василь та Ганна Соколи, Григорій Дем’ян та ін.). Але, якщо відомим особистостям — вихід- цям із скільської Верховини (т. зв. «Тухольщини») присвячено кілька досліджень, то спроба оцінки ет- нофорів і дослідників «музичного феномену» Воло- сянки тут здійснюється уперше. Гарним доказом того, що динаміка сучасних фольклорно-трансформаційних процесів за умов дбайливого ставлення до традиції та елементарного її збереження не лише не заважає цим процесам, а навіть допомагає їм, може бути наша (спільно з фольклористкою, вчителькою місцевої школи Я.В. Сокол та народним музикою М.І. Губалем) екс- периментальна робота над науково-реставраційним відродженням низки ритуально-обрядових та інструментально-танцювальних традицій і жанрів сколівської (скільської) Волосянки. Сучасний стан музично-виконавських традицій цього села є яскравим взірцем етнографічної закон- сервованості духовної культури бойків в умовах жор- сткої тоталітарної системи і планомірного ґеноциду. Розміщене серед розкішної карпатської природи, дещо осторонь залізниці і головних шосейних кому- нікацій, майже на самісінькім краю однієї з централь- них субдіалектних зон Бойківщини, т. зв. «Тухоль- щини» (лок. вар. — «Верховини»), це село творить дуже своєрідний й унікальний етностильовий резер- ват, де на відміну від багатьох інших бойківських міс- цевостей збереглись і дійшли до нас чи не найхарак- терніші явища первісно-синкретичної виконавської культури бойків: ладканки «до худоби» («на Їр’я»), «на Зелені свята», «до обжинків», «до капусти», по- хоронні голосіння (лок. — «заводи», «йойкання»); правічні народні (не авторські) колядки, що своїм мелосом і способом виконання («сьпів з відбиран- нєм», лок. — «сьпів з перебором») сягають дохрис- тиянських часів; такі ж спонтанно-імровізаційні роз- співи «псалтир’ї» при небіжчику, давні пастуші («Феся»), колядницькі («Кочан», лок. — «На ко- чан» — «вби ся капуста вила») і дещо пізніші сю- жетні танки («Метанка», «Ковальський», «Аркан», «Муска») й, нарешті, незвичайно з залишками пер- вісного синкретизму імпровізована і з нічим іншим незрівняна власне волосянська коломийка, яка на- віть зараз напрочуд результативно конкурує з за- силлям альтернативної щодо себе сучасної мас-рок- поп-шоукультури [12, с. 101]. Патріарх історичного та фольклористично- етнографічного бойкознавства, вчитель і наставник багатьох славних сіячів бойкознавчої думки — Гри- горій Васильович Дем’ян, з глибокої криниці осо- бистого архіву якого з його люб’язного дозволу до- велося скористатися й авторові цих рядків, в одно- му із чисельних (понад 25 одиниць) листів із цього приводу, писав із свого заслання у буковинському селі Веренчанка: «Дорогий Михайле Йосиповичу! Закрутився за роботою і не відповів відразу на Ва- шого листа, датованого 14.04.83 р. Скажу про Вас коротко: мені дуже приємно, що Ви по-справжньому вболіваєте за достовірність, глибину і всеосяжність висвітлення бойківської народньої музики. Такої лю- дини Бойківщина чекала століттями. І якщо Ви до- ведете свої починання до логічного завершення, то зробите неоціненний вклад у музичну фольклорис- тику. Всією душею бажаю Вам сил, здоров’я, насна- ги і удач у цій великій справі» (З листа Г. Дем’яна від 30.04.1983 р.). Про теплоту і щирість спілку- вання читаємо й в іншому листі: «Дуже прошу Вас, коли друкуватимете щось про бойківську музику у таких виданнях, які до мене можуть не дійти, пам’ятати, що є десь на Буковині читач, який кож- не Ваше слово сприйме з великою вдячністю» (З листа Г. Дем’яна від 9.02.1983 р.). Однак, стосунки ці дещо погіршилися після ви- ходу у світ в цьому ж році статті Г. Дем’яна та З. Булика про традиційний інструментарій [1, с. 101], яка викликала бурхливу реакцію з боку ет- ноінструментознавців. Втім, реакція була і об’єк- тивною, й суб’єктивною водночас, бо ми із також початкуючим тоді Б. Яремком фактично іще не були готовими подати предметної статті до такого поваж- ного монографічного видання. Але чисто фахові (ет- ноінструментознавчі) похибки статті здалися мені настільки вагомими, що я не утримався від гострих випадів проти її авторів фольклористів-філологів, за що одразу дістав «холодний душ» на голову: «В історії взагалі, історії науки зокрема, про заслуги судять не по тому, що сама особа про себе говорить і чого вона не зробила порівняно з своїми наступ- 689Скільська волосянка — столиця бойківської традиційної музики ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 никами, а про те, що вона нового дала порівняно з своїми попередниками» (З листа Г. Дем’яна від 29.09.1983 р). Треба було, аби пройшов певний час, щоб ці емо- ції вщухли і стосунки налагодились. Характерно по- казує їх рівень мій лист, який був переписаний для адресата і дивом залишився у особистому архіві адре- санта: «Добрий день, шановний і дорогий Григорію Васильовичу! Вже десь біля року, як перервалась наша з Вами переписка і ця гнітюча мовчанка, під- силена ще й відомими об’єктивними обставинами (маються на увазі чорнобильські події. — М. Х.), що також якоюсь мірою спричинилися до неї, деда- лі більше поглиблює відчуття якогось «душевного вакууму», який нічим іншим заповнити не можна, як лишень самим спілкуванням, бодай навіть і листов- ним. З іншого боку, я мовчав частково свідомо, очі- куючи виходу у світ в московському видавництві «Музыка» великої розгорнутої композиції… М. Клочаника із рідного Вам Грабівця (скрипка) та Ю. Греба зі Славського (спів). Проте, розчаруван- ня від редакційних знущань над матеріалом було та- ким великим, що спершу я навіть було вирішив не признаватись Вам до цієї публікації…(Далі йде об- ширний опис редакторських похибок. — М. Х.). Як би знав, що так вийде — понадавав би йому (упо- ряднику В. Гуцалу. — М. Х.) фрагментарних мело- дій (найменованих тут «наигрышами»»)…та й бас- та! Щоправда, в Києві і Москві книжка розійшлась блискавично. Мені заледве вдалося 7 примірників зарвати у Львові, що іще раз ствердило думку М. Мишанича про те, що «Львів поступово і мето- дично опускається до рівня звичайнісінького пери- ферійного райцентру». Отож висилаю Вам 1 прим. «Украинских народных наигрышей» зі сподіванням, що невдовзі цим народним перлам трафляться кра- щі редактори. Честь! Пошана! М. Х.» (З листа М. Хая до Г. Дем’яна від 11.05.87 р.). Не менш драматичною і принциповою була моя боротьба (спільно із Г. Дем’яном та Я. Ісаєвичем) проти невмотивованої назви «Конференції народної музики червоноруських і володимирських земель» у Львівській консерваторії, що уможливлювало мою участь у ній лише в рамках дискусій. «Друкуватись під таким ганебно неграмотним і провокаційним гри- фом я не можу!» — заявив я тоді науковому керів- никові і натхненнику конференції Б. Луканюку. Позиція Г. Дем’яна, як бачимо, була унікальною не лише з приводу принципових питань історизму в науці, безмежної закоханості в етнографію рідної йому бойківської Верховини / Тухольщини, а й на- віть щодо ставлення до, здавалось би, дещо відда- лених від його історико-етнографічних зацікавлень проблем етноінструментознавства, що помітно ви- різняло його з-поміж його численних колег-філологів та істориків-представників т. зв. «однокрилої фоль- клористики», які, зазвичай, при словах про інстру- ментальну музику вимикали мікрофон. Зосібна, його манускрипт про традиційні музичні інструменти бой- ків [2], незважаючи на чисто вузькофахові недотя- ги, свого часу відіграв надзвичайно важливу роль у входженні бойківської галузки етноінструментознав- ства у русло вітчизняної етноорганологічної науки. А ерґологічні описи бойківських інструментів зде- більшого супроводилися осяжними тасьмами запи- сів гри на них, що забезпечувало системність етно- органологічним описам ученого. Предметом нашого дослідження є музично- інструментальна традиція одного бойківсько-верхо- винського села — скільської Волосянки, як своєрід- ного музично-стильового резервату із чи не найпо- вніше збереженими ознаками архаїчних рис місцевого музично-виконавського діалекту у найріз- номанітніших середовищах побутування народньої інструментальної музики, а саме: пастівницькому, календарно- та побутово-обрядовому, рекреативно- відпочинковому (танцювально-приспівковому) тощо. У ситуації, коли методики дослідження мікро- діалектних особливостей пісенних традицій «одного села» (Л. Федоронько [6]), тільки починають роз- виватись, а стан фіксації інтонаційного матеріалу ка- тастрофічно не встигає за їх розвитком, —зафіксо- ваний і атрибутивно опрацьований матеріал Воло- сянки демонструє цілий «клондайк» для новітніх мікромелогеографічних та етнофонічних досліджень реґіону Бойківщини. Скажімо, лише матеріал одні- єї збірки «Фольклорні матеріали з отчого краю» Ва- силя Сокола та Ганни Сокіл [8] можна цілком роз- глядати не як звичайну «збірку пісень», а дійсно як «Матеріали…» для однієї узагальненої та декількох вузькожанрових дисертацій з фольклору та етногра- фії цього унікального села. А наші записи інструмен- тальної музики, безсумнівно, також іще чекають на вузькогалузеві аналітичні розгляди інструменталь- Михайло ХаЙ690 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 них аспектів музичної традиції Волосянки — пас- тівницького, обрядово-ритуального, танцювально- приспівкового, системно-етнофонічного (народно- виконавського) тощо. Завданням цієї етноорганофонічної (народно- інструменто-виконавської) розвідки є порівняльна характеристика структурно-типологічних особли- востей інструментального мелосу (за парадигматично- етнофонічною методикою С. Грици — М. Хая) тра- диції села Волосянки із подібними собі типовими жанрово-інструментальними масивами в інших сти- льових анклавах реґіону, а саме: колядницькою тра- дицією Репинного, пастівницькою пищавко- вою —Вовчого та Тур’я, побутово-обрядовою (ве- сільною) — Нижніх чи Верхніх Воріт і Лютовиськ і танцювально-приспівковою, власне, коломийко- вою — турківської Либохори, долинських Лолина і Вишкова чи Семичева. Подібний порівняльний аналіз такого осяжного ареалу одного реґіону — Бойківщини, що розлігся за периметром означено- го восьмикутника із Волосянкою у центрі. здійсню- ється вперше, тому ми цілком свідомі можливих по- хибок й неповноти окреслення необхідних параметрів дослідження. Однак, спокуса побачити прикінце- вий вислід — вагоме місце Волосянки у цій славет- ній когорті музично-інструментальних «столиць» Бойківщини — така велика, що відмовитись від неї не було ніякої змоги. Чи не найархаїчніший тип бойківського пищавко- вого інструменталізму показують два зразки зі сіль- ської Волосянки та турківського Вовчого: «Вівчарська» — коломийка — Доброволь- ський Х.М., 1923 р. н. (пищавка, гра «на бурт»), с. Волосянка (Ск. — Льв.) [13, № 7 (7)]; транскр. О Ґуґлевич. а. Ік: ЗЧ (5#45^55) з імітацією на октаву вниз; РЗ (#45^313 vІІ3434343232…); ФСк (vІІ 1 32↑v); РЗ (321 321 і т. п.)+(123^2… v)+(5#45#45 #45#452445#4…+(321321 і т. п.) + (3142; ФПк (1―312121↓v). (весь епі- зод а супроводжується незмінно інтонованим «буртом» у зоні примарного тонічного тону). Б. Ік: ЗЧ (3^343^23^3431) РЗ (3^343^31 1231 1 v)+(Т― v―3); ФПк (1― v). в. Ік: ЗЧ (1―78) з нашаруванням «бурта» у першому мотиві. РЗ (321…321…31 42 v); ФН (212121―v). РС: (7+8)+(8+7)+1+(1); (1)+(5+7)+ 2+(5+6)+1 і т. п. МТР: Розмір: 2/4, 3/4, 4/4, 5/4, 3/8, 5/8, 7/8, 3/16, 6/16, 7/16. Рух ритму вісімково- шістнадцятковий щедро «пересипаний» меліз- матикою усіх типів (форшляґи, морденти, ко- роткі трелі). лТ: Іонійський лад з посутніми мікроальтера- ційними зсувами надвисокої децими й низької суб- кварти, пов’язаними не так з інтонаційним мо- дусом середовища, як із ерґологічними параметра- ми цівки інструмента та комбінаторикою аплікатури у надвисокій теситурі. Та: а=ММ- =100. Б=ММ- =116. в= ММ- =90. ЕФО: в закінченні ЗЧ, РЗ та ФПк епізо- ду в «бурт» відсутній, що істотно підкреслює семантику «закінчення», висуваючи мелодич- ний чинник партії пищавки на перший план, ніби «оголюючи» його. Штрихова лінія —спів- відношення legato й portamento, що нерідко від- повідає смичковому detache. Цезурування двох типів: фразеологічне і «помотивне», нерідко із додатковим вкороченням кінцівок фраз. лише епізод Б наділений дещо ширше заліґованим фразуванням, викликаним, мабуть, довготри- валим сумбровано-натужним «буртуванням» пищавочника. «Вівчарська» — коломийка — Староста М.В., 1925 р. н. (ґайда-середня пищавка), с. Вовче (Турк. — Льв.) [13, № 3 (3)]; транскр. Т. Ту- чинської. а. Ік: ЗЧ (4) ґамо- та стрибкоподібно… до (7); РЗ у репетиційному чергуванні із (Iv) та розв’язкою у ФН (1). Б. Ік: ЗЧ (vІІ―1); РЗ (1―3); ФПк (vІІ―1). в. Ік: ЗЧ (1―7); РЗ секвенційно (2―1); ФПк (vІІ―1). Г. Ік: ЗЧ (8); РЗ ( Iv―7―8); (vІІ ―1). Д. Ік: ЗЧ «зсув» «стрибкоподібний» (8―1); РЗ аналогічно (1―8); ФПк (4― 1). Е. Ік: ЗЧ (7) через (v); ФПк (4―1). Є. Ік: ЗЧ (5) стрибком на (vІІ) і висхідним рухом 6; РЗ ламаними секвенціями стрибкоподіб- но через (vІІ); ФПк (v―1). 691Скільська волосянка — столиця бойківської традиційної музики ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 Ж. Ік: ЗЧ (v―1―6); РЗ з почерговою опорою то на Т, то на біфункційні клястерні утворенн- ня через (4―7―8). З=а. И, І, Ї вар.≈Б із незначними видозмінами ін- тонаційного контура. лТ: Зіставлення двох іонійських нахилів: G-dur та C-dur. РС≈(8+8)+(8+6). МТР: Розмір: комбінації безтактових епізодів із тактовими (3/8, 4/8, 5/8, 5/16, 6/16, 7/16 і т. п.). Довільно інтерпретований рух вісімками з шістнадцятково-тридцятьдвійковими вкра- пленнями в основний кістяк коломийкової рит- моформули. Та: ММ- ≈126. ЕФО: Манера гри позначена абсолютно віль- ною імпровізаційністю усіх виконавських параме- трів пищавочної фактури і коломийкового мело- су в цілому. Помножена на самобутню стилісти- ку артикуляційно-штрихового чинника, вона становить один із найнеперевершеніших взірців бойківського і, ширше, світового сопілково-флей- тового інструменталізму. Не менш архаїчними є типи християнізованої ко- лядки із Волосянки у зіставленні із дохристиянською з міжгірського Репинного: «Походив Христос» — християнізована дав- ня колядка («сьпів з відбираннєм»), с. Волосян- ка (Ск. — Льв.), дитячий колядницький гурт, Губаль М.І. , 1922 р. н., (скрипка), Доброволь- ський Х.М., 1923 р. н. (бас) [13, № 28 (2)]; транскр. І. Лайко. вступ: Ік: Скрипка: ЗЧ: (6262654585); РЗ: (5#45#465431 321321^І/1vv/5^65432321214 3121); ФСк: (3^4312); РЗ: (6262654585^# 45#4654321); ФПк (321432321vІ/1). Бас: Ік: ЗЧ: (v/1^5); РЗ: (v/1^5)+(v/1 Іv/1^)+(v/1^5)+ (v/1^5); ФСк (v/1^4); РЗ: (Іv/1^ v/1^3)+ (v/1^5); ФПк (v/1^3). 1. Спів: ІК: ЗЧ (5^6); РЗ (5^65^4 321); ФПк (3215). Супровід скрипки: Ік: ЗЧ=вступ; РЗ: (432321); ФПк (3215) . Супровід баса: Ік: ЗЧ: (v/1^5); РЗ: (v/1^5); ФПк ((v/1^ Іv/1).2, 12, 21, 24, 27, 29, 34, 37.Спів: ЗЧ (5^6); РЗ (5^65^4 321); ФПк (3215). Супровід скрипки: Ік: ЗЧ (5^5676656); РЗ: (5676545gliss.7gliss.5^#45^432321^v); ФПк: (32321^ v І/v). Супровід баса: Ік: ЗЧ: (v/1^6 Іv/1); РЗ: (v/1^5)+ (v/1^5); ФПк (v/1^3)+ див. вар. у нотному тексті. 3, 4—11, 13—20, 22—23, 25—26, 28, 30—33, 35—36, 38—39. Спів. Ік:=2. Супровід скрипки≈2. Супровід баса: див. вар. у нотному тексті. варіяційні видозміни в партії скрипки зустрі- чаються у 10-ти випадках, а в баса — у кожно- му із 39-ти куплетів, що свідчить про значно мо- більнішу структуру гармонічного супроводу по- рівняно з більш статичною і стабільною будовою партії колядницького співу. РС: Типово колядкова архаїчна ритмочислова структура мелодії розбивається на такі два ва- р іанти: а) (5+5)+R3+2 (обрив) та б) (5+5+5)+R3+1+2 з типовою для колядки ко- дою — (5+7). вона зберігається впродовж усіх 39-ти строф композиції, почергово варіюючи в куплетах: а=1, 4—11, 13—20, 22—23, 25—26, 28 та б=12, 21, 27, 29, 34—37. МТР: Розмір: 5/4, 6/4. лТ: Іонійсько- (вступ, 3—11, 13—20, 22—23, 25—26, 28, 30—33, 35—46 купл.) міксолідійські (2, 12, 21,24, 27, 29, 34, 47 купл.) ладові проти- ставлення. Та: ММ- =50. ЕФО: Ефект контрапунктичного руху в ме- лодичній лінії колядки «Походив Христос» (див. приклад 1) виникає епізодично в момент «всту- пу» діалогічної групи «Б» на прикінцевий реф- рен, виконуваний групою «а». Після «доспіву- вання» рефрену співаки групи «а», ніби автома- тично перериваючи ЗЧ наступного куплету, долучаються до розпочатого групою «Б» мате- ріалу наступної строфи, утворюючи в такий спосіб могутній унісон, який поступово вщухає, аж поки не розсіюється цілком унаслідок черго- вого «перебору» мелодії. «Ой, устань, устань» — дохристиянська ко- лядка — с. Репинне (Міжг.-Зак.), Тарахо- нич М.Ф., 1934 р. н. (спів), Тарахонич Ф.В., Михайло ХаЙ692 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 1930 р. н. (скрипка) [13, № 31 (5)]; транскр К. Жданович. вступ. Скрипка: Ік: ЗЧ (1/5vII1/5v/245^); РЗ (↑56^6564v/43543 v/2)+(5^6534323143v/ 2); ФПк — «на міру» (5 v/2). Спів: tacet. 1. Ік: ЗЧ (1^335); РЗ вкорочений варіант РЗ вступу (6^4654243254); ФПк (31^3 в співі та 5 v/23vII1^v — у скрипці). РС: колядкову ритмоформулу сильно поруй- новано манерою parlando у бік коломийкової рит- міки, а саме: (5+6)+(7+8). 2. Ік: ЗЧ1 (в скрипці+(vIIІ/1); РЗ (у співі 6^465vII42^35; порівн. в скрипці 6757423); ФСк (спів — 42^35; скрипка — 3432^5^); за- кінчення розширеного РЗ (спів — 5342; скрип- ка — 36432432); ФПк (спів — 5^1^ та скрип- ка — 5^vII1^v). РС: Строфіку колядкового ритму збережено максимально: (5+6)+(5+8). 3. вар. Ік2 зі значними відмінами в партії скрипки (ЗЧ—І/1 v/1 13 v/vII5^; РЗ+ СПк (↑6^436544↓3432v/25#45); РЗ+ФПк (4v/252#45^ vII1^v). РС: Складочислова ритміка ЗЧ варіюється при незмінному R: (6+6)+(5+8). 4. вар. Ік3 з незначними мікроальтераційни- ми відхиленнями у співі та дещо помітнішими — в РЗ скрипкової партії (7^5765565#45╘4v/2 265#45#43232432v/2) та в ФПк (4#45^3v1^ v). РС: варіювання строфіки ЗЧ відбувається в бік кумулятивного зростання складонот: (7+6)+(5+8). 53. вар. РЗ4. РС: Структура складочислової ритміки 5-го та 6-го куплетів ніби нормалізується у найбільш наближеному до колядкової ритформули варіан- ті: (6+6)+(5+8). 6. вар. Ік 3. вар. РЗ скрипки 1; вар. ФПк 4. Coda. Скрипка. Ік: ЗЧ (І/1^33↑45^); РЗ (6↓5^365^34343 v/2)+(#4525 v /25 v/2 65454І/1432 v/2); ФПк (4#45^v1І^ 1). Спів: tacet. МТР: відчайдушні спроби транскриптора уві- бгати метроритм мелодії у прокрустів жолоб ко- лядницької метрики із застосуванням поряд із традиційно колядковим (3/4) метром перемін- них розмірів (5/4, 7/8, 11/8, 4/4 та ін.) не змо- гли достовірно передати усіх метаморфоз проце- су «втечі» імпровізованої мелодії від типової ко- лядкової строфіки. Типовий колядковий МТР вокальної партії сут- тєво розмито парляндоподібною манерою співу ко- лядників та ще вільнішою імпровізаційно- варіативною грою скрипаля. МТР співаної мелодії формується з вісімкового руху у РЗ та опорними чвертями — в ФСк та ФПк. Ритм скрипки дещо розмаїтіший завдяки окремим пунктированим ві- сімковим фіґурам, подрібненим шістнадцятковим фіґураціям із дво-, три- та чотиризвучних груп й, нарешті, мікромелізматичним угрупуванням форшляґового і, рідше, мордентового типу. лТ: ладова тенденція впродовж усієї компо- зиції в основному дотримується іонійського на- хилу за винятком вкраплень елементів лідій- ської кварти у 2-му куплеті та клястерних на- шарувань мінорної терції скрипки на мажорну в головній мелодії колядників на початку РЗ цього ж куплету. Та: ММ- 76. Parlando. ЕФО: Штрихова палітра скрипки, головно, деташованодекляративного стилю, зрідка інкрус- тованого legato двох шістнадцяток, інколи з при- єднанням їх до постіктової вісімки або й опорної чвертки. Характер звучання колоритно відтворює таємничо-містичну атмосферу колядницького дій- ства, чому, окрім особливостей колядкової стиліс- тики, немалою мірою спричинився рідко вживаний тип скордатури усіх струн скрипки аж на півтора тону вниз. Це не лише дало змогу співакам зручно теситурно відтворити кольористику місцевої ма- нери співу, а й не менш характерно представити народність звучання супроводу скрипки. Але найцікавішими з огляду живучості в умовах сучасного весільного побуту є презентації архаїчно- го танцювально-приспівкового елемента у супрово- ді бурдонових інструментів по обидва боки Верець- кого перевалу — зі скільської Волосянки та воло- вецьких Нижніх Воріт: «Волосянські сьпівані» — коломийки — с. Во- лосянка (Ск., Льв.) Губаль М.І., 1922 р. н., 693Скільська волосянка — столиця бойківської традиційної музики ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 (скрипка), Добровольський Х.М., 1923 р. н. (бурдоновий бас), Сокол Я.В., 1953 р. н. (спів) [13, № 69 (2)]; транскр. автора. а. Скрипка: Ік: ЗЧ «зпт» (↓vvIvII 123); РЗ (↑3232↑3^23#4v/5); ФСк «впд»; РЗ (3↑432321↑2); РЗ «зпт-2 та 3»≈«зпт- 1»+«впд» (у першому проведенні)+вар. (34323 32^)+(#432↑3↑2^↓212↓1) — в другому. ФПк є сумою обох інтонаційних формул: «зпт» (vvIvII 1vII 2 ↑123 v/↓1^) та «впд» (І/1 vII↑12↓3 І/↓1). Бас: Ік: Методично утверджується два бур- донових комплекси: а) утверджувально-конста- туючий (d—a) та б) серединний (а; вар. а—e— E). Перший з них беззастережно домінує у пер- ших чотирьох тактах, а другий поперемінно з першим використовується як своєрідна «домі- нанта» гармонічного супроводу мелодії. Па. Скрипка: Ік: ЗЧ «зпт»+«впд» (↓vvIvII 12↑3^23 І/1^ І/1 vII123 І/1). У другому проведен- ні поспівка «зпт» будується аналогічно із першим, а в другому вкорочується до однієї тонічної ноти, що вклинюється у цю відносно квадратну струк- туру, мимоволі порушуючи рівноскладовість умов- ної коломийкової «строфіки», утворюючи нерів- носкладове, що не вкладається в рамці традицій- ної силабіки, метричне утворенння (1/4). Бас: bassoostinato двох перших (а—d) струн, експоноване двома інтонаційними блоками: а) гар- монічним (а-d) та б) однозвучним (а), перший з яких обслуговує ЗЧ та РЗ (такти 1—4, 7—8, 10—11, 14—15, 17, 19), а другий, відповідно, ка- денційні усі решта (каденційні) такти. Ритм організовано у перманентний рівномірно- вісімковий рух, що характерно контрастує із «драйвовим» тріольним ритмом мелодії. а 1 ≈ а + С п і в : І к : З Ч ( 4 7 ^ 3 ) ; Р З (7^8↓7^)+(5^6565^3); ФПк (65^5, що складає враження бітонального протиставлення обох ме- лодій на фоні третьої остинатної субстанції безнастанно бурдонуючого баса. Па1≈Па. Скрипка: Ік: — вар. ФСк (І/1212 І/1^) та ФПк (vIvІІ І ↓2↓1↓2121). а2. Скрипка: Ік: ЗЧ+РЗ-«зпт» (vvIvІІ І vІІ 1^↓vI↑1^51 vІІ 12^); РЗ+ФСк (323^23^ 23v/5); РЗ+ФПк (#4323↓2^↓123^↓ 1^↓vI↑ 1vvIvІІ ↓1 ↑vІІ ↑1^↓11/8^). Спів: Ік: Розширений ЗЧ tacet+(6^5^); РЗ (↓5^7↓43^↓32^1); ФПк (1^6 ). Бас: Ік≈1 та П1 комбінуючи обидва зазначені тут принципи бурдонування. Па2. вар. РЗ+ФПк (1^vІІ21231212^32І/1) з остинатним двозвучним бурдоном баса. а3. Спів: Ік: ЗЧ+РЗ «зпт» (25^45^44545^); РЗ+ФПк «впд» (3432^1^7). Скрипка: Ік: вар. «зпт» ФСк (1↑1223^23^ 23^23#4v/5). Бас: Ік: «зпт» — двозвучний бурдоновий то- нічно-домінантовий комплекс, а «впд» потакто- ва комбінація його із однозвучним тонічним. Па3. Скрипка: Ік: Тричі повторена переграЗЧ+РЗ-«зпт» (12121231); РЗ+ФПк «впд» (vvIvІІ І vІІ 1vIІ 21 vІІ 2↑1^). Бас: Ік:≈П3 із третім повтором основної теми наприкінці. а4. Спів: Ік: асиметрична структура форму- ли «зпт» (5+6), утворена внаслідок «запізніло- го» вклинення співачки≈4 із незначними видозмі- нами квінтових звуків на субквартовий (в пере- дікті) та секундові (усередині побудови). «відновлена» симетрія структури коломийково- го вірша «впд» (8+6) збігається з абсолютно то- тожним інтонаційним контуром попереднього куплета (=4). Скрипка: Ік: ЗЧ-»зпт» в характері «всту- пу» (vvIvІІ І vІІ 1 І vІІ21^); РЗ (vvIvІІ І23^23^23); ФСк (#4v/5); РЗ «впд» (#43232^І vІІ21^23↑4); ФПк (vvIvІІ ↑І vІІ І^23^1^). Па4≈Па2. вар. Ік: ЗЧ+РЗ (↑1123↓1vvIvІІ ↑І vІІ 1 І vІІ2↓1^). У ФПк змінено пульсацію ритміки із вісімкових тріолей на чверткові, що додало композиції додаткового «драйву» і підго- тувало аналогічну пульсацію ритміки наступної мелодії типу Б. Б. Спів: tacet. Скрипка: Ік: ЗЧ+РЗ (//:#43#432↑5#432 5#43#4325#432І/1://) ; РЗ+ФПк вар. (#4325#43#432↑5#432^1), що конт- растно протиставляється лінеарно розіграним варіянтам мелотипу а. Бас: двозвучний комплекс бурдона обслуговує 1—2, 4—5, 7—9 такти, а однозвучний, відповід- но, — 3, 6 і 10-й. Михайло ХаЙ694 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 Б1. Спів: Ік: вокальна партія, полишивши контрапунктичне протистояння із інструмен- тальною, злучилася з нею як інтонаційно, так і ритмічно. ЗЧ+РЗ (435432543543); РЗ+ФПк «впд» — обігрування секундового мотиву ФПк із речитативним утвердженням тоніки (3432^ 12121^5). Скрипка: Ік: ЗЧ+РЗ — «зпт»≈основному мо- тиву типу Б; вар. РЗ+ФПк «впд» (23#4^ 3#4↑3323↑1^2↑12↑1^). Бас: Співвідношення двозвучного і однозвучно- го бурдонових комплексів (3+1)+(3+1). ПБ1. Скрипка: Ік: ЗЧ+РЗ «зпт» (1233#4↑ 33231^); РЗ (vIvІІ І 23#43#4↑32↑123#4↑3); РЗ+ФПк (32121vІІ21^↑12І/1^3). Б2. Спів: Ік: вар. формули «зпт»≈Б1. «впд» (32^412121^5). МТР: Особливий ритмічний поділ: тріолі із однієї вісімки і чверті. Скрипка: Ік: ЗЧ+РЗ «зпт» в характері роз- горненого «вступу» (#432↑5#43#432↑5#432 ↑5#43#4321vІІ↑2); РЗ+ФПк «впд» (//:#43#432↑5 ://+(#43#432↓2↓1↓3). До цього моменту «оголена» лідійська кварта висту- пала самостійною ладоутворюючою компонен- тою, а після вступу співачки вступила у малосе- кундовий «конфлікт» із опорною чистою квар- тою вокальної партії: вар. «зпт» (#432↑5# 43#432↑5#432↑5#4 3#432^1); вар. ФПк «впд» (1232132^32132121^). МТР: протиставлення двох тріольних угрупувань (вісімки із чверткою у співі та, власне, вісімково- го — у скрипці). Бас=Б1. ПБ2. Скрипка: Ік: РЗ+ФСк (vvIvІІ І vІІ І); ФПк (І vІІ2 ↑1^). Б3. Спів: Ік: ЗЧ (35^3); РЗ (435^ 435^4)+(43454321); ФПк (1^6). Скрипка: Ік≈Б2. ПБ3. Скрипка: Ік : ЗЧ (1232121); РЗ (21v1vІІ1^343433↓1)+(23#4343↓2^32І /↓1^) ; ФПк (2 1vІ/↓1). Б4. Спів: Ік=Б1. Скрипка: Ік≈Б1. вар. зі зміною РЗ (vIvІІ І^2323#43#4↑3) при майже незмінних ЗЧ, ФСк та ФПк. Бас≈Б3. ПБ4=а. Бас. Лінія бурдонових комплексів творить нову, досі не вживану схему співвідношень: а) двозвуч- ний — 1, 3—6 (з яких 3-й та 6-й одночасткові) та б) однозвучний — 2, 7—8-й) такти. Б5. Спів: ІК: ЗЧ≈Б2 вкорочений варіант — за рахунок вилучення остинатних повторень у ЗЧ обох мелоформул. ПБ5=усічений до двох тактів вар. ФПк (#43#432211v121vІІ /↓1^). Б6≈Б5 з вісімково-розміреним ритмом вокаль- ної та стиснутою внаслідок цього ритмостиліс- тикою інструментальної партій. ПБ6=а. Б7=Б5 (без співу). Б8=Б5 (зі співом). ПБ8=а. Б9. Спів: вар. Ік: ЗЧ+РЗ «зпт»≈Б6; ФПк (431^). Ритм «великий» тріольний. РЗ «впд» (4321^321^5). МТР — типово коломийковий: розмірено рівні вісімки і дві чвертки вкінці. Скрипка: вар. Ік: ЗЧ+РЗ «зпт»≈Б3+ФПк, що в унісон дублює зазначений спадний рух во- кальної партії у ФСк. МТР пунктирний; РЗ-«впд»≈Б3 з превалю- ванням тоніки, що перманентно й декоративно обігрується верхніми допоміжними звуками. МТР: Змішаний (пунктирний) ритм з «ма- лим» тріольним. Бас: Ік≈Б5 з розділенням навпіл обома бурдон- ними бльоками 5-го та 7-го тактів. ПБ9. (Coda). Скрипка: Ік≈ПБ4 з розширен- ням РЗ обох семантичних мотивів на одну «за- йву» тріольно-вісімкову фіґурацію + традицій- ний, власне, бойківський тип ФПк із виходом на ввідний тон та надвисоку (d3) тонічну опору. Бас: Ік≈Б7 із павзуванням у двох останніх тактах. РС: Підміна типового для коломийки хореїч- ного руху зачинково-розгінної ритміки перма- нентним дактилічно-тріольними побудовами. Це утворює ще екзотичнішу, ніж попередній, рит- момодель: (6+6+4)2+(5+6)+(6+4) і т. д., мо- дифіковану в наступних епізодах у найнесподіва- ніших комбінаціях. 695Скільська волосянка — столиця бойківської традиційної музики ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 МТР: Розмір: 2+4, 1/4. Ритм тріольним власне вісімковим рухом (підчас з форшляґова- ним підкресленням сильних часток) у ЗЧ+РЗ та ФПк ― чвертковими закінченннями моти- вів і фраз. лТ: Нахил до інтонаційно невтрально інтоно- ваних щаблів іонійського (із частими вкраплен- нями лідійської кварти, особливо в мікромелізма- тичних та обігрувальних епізодах) мажору. ММ- =92. allegro ma non troppo. Та: агогічний рух accelerandosubito на матеріа- лі тріольно-вісімкового руху від субкварти до то- ніки та секвенцій. Характер sostenuto тріольно- вісімкових фігур у ФСк досягається завдяки від- тягуванню основної метроритмічної канви від заданого темпоритму. ЕФО: Манера зонового, «невтрального» інто- нування опорних часток та скрипливо-скреготливе звуковидобування sulponticello створюють харак- тер стрімкого лету і безнастанного розвитку. а монотонія баса повертає нас у епоху, коли для по- вноцінного супроводу скрипки цілком вистачало одного бурдонового інструмента. «Лазійська» — коломийка — смт Нижні Во- рота (Вол., Зак.), Пацько А.І., 1931 р. н. (скрип- ка), Бляшин І.А., 1956 р. н. (бурдонові цимба- ли «на дві руки»), Хміль Ф.О., 1932 р. н. (бур- доновий бас) [13, № 70 (3)]; транскр. С. Зайцевої. а. Скрипка: Ік: ЗЧ+РЗ «зпт» (1#45^3# 4565^465); ФСк (4323); РЗ «впд» —(13^ 23543423121); ФПк (1╘vІІ 1^). Бурдонові цимбали «на дві руки»: Ік: аком- панемент складається із почергових іктових ударів «басового» квінтового комплексу (d-a), виконуваного лівою рукою та «рикошетних» відскоків постіктових шістнадцяток верхньо- го квартового комплексу (a1—d2) правої руки виконавця. Ритм — комплементарно-заповнюючий. Бас: Ік: Безнастанний квінтовий бурдон на двох відкритих струнах (d-a) вісімковому русі з вираз- но акцентованими іктовими частками такту. Па. Скрипка: Ік: ЗЧ+РЗ (132323543423121); ФСк та ФПк (1╘vІІ 1). Цимбали: Ік:=а. Бас:=а. а1. Скрипка: Ік≈«зпт» ― двічі повторений період а; «впд»≈а заміною натуральної септи- ми на гармонічну (1vІІ1) у ФПк. Бурдонові цимбали:=а. Бас:=а. Па1≈Па із зміною перших вісімок ЗЧ чвертями та натуральної септими гармонічною у ФПк. а2. Скрипка: Ік:≈а. вар. (#456545) не на другій, а на першій частці другого такту ЗЧ. Цимбали:=а. Бас:=а. Па2. Скрипка: Ік: ЗЧ+РЗ «зпт» (1# 454576562); РЗ (31^2╘vІІ 1); ФСк (1 vІІ 123); РЗ (3^232354342); ФПк (31^21^╘vІІ 1). Цимбали:=а. Бас:=а. а3. Скрипка: Ік:≈а. вар. ЗЧ+РЗ (1#45#45^9654323); РЗ «впд»≈а2; ФПк (1╘vІІ 13). Цимбали: Ік:=а. Бас: Ік≈а. вар. із видозміненим типом ФПк із вісімкової на дві вісімки з чвертю. Па3. Скрипка: Ік≈Па. вар. ЗЧ (3^123). Цимбали:=Па. Бас:=Па. а4≈а2. Па4=Па. Coda. Скрипка: Ік: Типова для Бойківщини двотактова мелоформула закінчення коломийки від кварти до надвисокої тоніки (4678) широки- ми чвертями. Цимбали=Па. Бас: Перехід з вісімкового ритму на чвертковий. РС: Переміщення шести- і семискладовика із ЗЧ у ФПк, уподібнюючи в такий спосіб хореїчно- коломийкову природу побудови, то до анапестично- козачкових, то навіть хореїчно-амфібрахічних полькових ритмоконструкцій: (6+8)+(7+7); (7+7)+(7+7); (7+8)+(6+8) і т. п. МТР: Розмір: 2/4. Співвідношення чвертко- вого (у ЗЧ, ФСк і ФПк) вісімкового руху. лТ: Іонійський лад з епізодичною зміною висо- кої септими на низьку. Та: ММ- =128. ЕФО: Штрихова лінія: широке detache чвер- тей + legato та nonlegato вісімок і шістнадця- Михайло ХаЙ696 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 тих = legatissimo. Строго реґламентований ме- троритм мелодичної партії нанизаний на агогіч- но довільні рикошети цимбал та так само рівномірний темпоритм бурдонуючого баса в сумі справляє враження традиційно суворої коломий- кової стихії, помноженої на спонтанно й нерівно пульсуючий акомпанемент. Цей темброво- кольористичний синкретизм звучання нівелює навіть напливову (чардашеподібну) мелоритмос- тилістику, ніби навертаючи звучання у авто- хтонне слов’янське русло. Наведені рівні структурно-типологічної аналізи: а) мелічної (ІК—інтонаційний контур); б) ритмо- структурної (РС); в) метроритмічної (МТР); г) ла- дової (ЛТ — ладова тенденція) та етнофонічної (ЕФО — етнофонічні особливості) парадигм в пе- рерізі строфічної форми реального (у рівноскладо- вих побудовах) та уявлюваного (у формоутвореннях із поруйнованою внаслідок імпровізації строфікою) виявляють такі основні параметри її структури: 1. У парі порівняльного зіставлення пастушої пи- щавкової традиції Волосянка — Вовче вихідний (во- лосянський) архаїчний «емблемний» матеріал, за- ключений у тричастинну форму й різко протиставле- ний із порівнюваним політематично дуже розгорнутим (вовчанським), як на рівні зачину-розгону (ЗЧ-РЗ), так в стосунку формул серединних та прикінцевих ка- дансових зворотів (ФСК-ФПК) та фіналіса (ФН). Ритмоструктура уявлюваної строфіки та метроритм відчутно розмиті в обох композиціях. Ладові тенден- ції стабільно витримані у типовому для Бойківщини іонійському мажорі. Етнофонічні особливості позна- чені порівняно строгішими рисами фактурного й ар- тикуляційного мислення у вихідному субстраті та від- повідно вільнішими, імпровізаційними — у порівню- ваному, що пов’язано не так із мелогеографічними особливостями представлених музичних субтради- цій, як із психологічними й виконавськими відміна- ми стилю їх етнофорів. 2. Порівняльна пара колядницьких субтради- цій — Волосянка — Репинне архаїчну «емблем- ність» давньоколядкового мелосу концентрує не так у площині лінеарних формул ІК, де іонійський ладо- вий субстрат перманентно «конфліктує» з пізніши- ми імпровізаційними вкрапленнями, як на рівні РС, так і МТР. Окремим стабілізуючим форму та її пе- ріодичність чинником в обох колядках виступають рефрени, що ніби «стовпи-охоронці» раз-пораз ске- ровують рух мело-ритмотворення у прокрустів жо- лоб періоду. ЕФО тут лише скрашують й урізнома- нітнюють загальну канву дійства. 3. Найконтрастніше загострюється «конфлікт» ар- хаїчної та порівняно пізніших компонентів мелосу у танцювально-приспівковій порівняльній парі: Воло- сянка — Нижні Ворота, де навіть найхарактерніші риси і прийоми архаїчного стилю — іонійські ладово- інтонаційні устої, стійкість ритмоструктури та метро- ритму, бурдоновість баса і цимбал змушені трансфор- муватися під зливою «навали» імпровізаційних зру- шень ІК, ЛТ, РС, МТР та ЕФО. Якщо у вихідній традиції трансформаційні зміни помітніші у приспів- ковій, мелічній та етнофонічній парадигмах, то у по- рівняльній — вони зміщені у ритмо-супровідний комплекс, що ніби намагається «наздоганяти» ладово- інтонаційні зміни шляхом пунктирування й загострен- ня темпоритмоструктури. 1. Булик З.в. Народні музичні інструменти / З.В. Бу- лик, Г.В. Дем’ян // Бойківщина. — К., 1983. — С. 265—269. 2. Дем’ян Г.в. Народні музичні інструменти бойків / Г.В. Дем’ян. — (Рукопис) // Архів Г. Дем’яна. 3. Зборовський П. Погляд на теперішній стан джерел / П. Зборовський, Б. Луканюк // Традиційна народна музична культура Бойківщини : тези доп. науково- практ. конф. — Турка, 1992. — С. 3—5. 4. З гір Карпатських. Українські народні пісні-балади / упоряд., підгот. текстів, вст. стаття, прим. та словник С.В. Мишанича. —Ужгород : Карпати, 1981. — 462 с. 5. коваль в. Обряд «вискакування (вигопкування) він- ка» на передгір’ї та північно-західних схилах Горган / В. Коваль // Традиційна музична культура Бойків- щини. — Львів, 2003. — С. 24—40. 6. Народні пісні сіл Верхні та Нижні Гаї на Дрогобиччи- ні / записи, нот. транскр., упоряд. Л. Федоронь- ко. — Дрогобич, 2008. — 502 с. 7. Федун І. Традиційна інструментальна капела Кузьми Воробця на Бойківщині / І. Федун // Традиційна му- зична культура Бойківщини. — Львів, 2003. — С. 74—86. 8. Фольклорні матеріали з отчого краю / зібр. В. Сокіл та Г. Сокіл ; у ноти завела Л. Лукашенко. — Львів : Ін- ститут народознавства НАН України, 1998. —614 с. 9. Хай М. Розгорнуті імпровізаційні форми в народному інструменталізмі бойків (у порівняльному зіставленні з іншими інструментальними традиціями українців) / М. Хай // Традиційна музична культура Бойківщи- ни. — Львів, 2003. — С. 56—73. 697Скільська волосянка — столиця бойківської традиційної музики ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 10. Хай М. Цифрові (Digital) записи традиційної музики бойків 1990—2003 рр.: проблема атрибуції та аудіо публікації / М. Хай, П. Григор’єва // Традиційна му- зична культура Бойківщини. — Львів, 2003. — С. 126—139. 11. Хай М. Мелодії Тухольщини / Михайло Хай // Феся. Традиція с. Волосянка. — УЕЛФ. — К., 2001. — (Аудіокасета). 12. Хай М. Музика Бойківщини / М. Хай. — К., 2002. — 304 с. 13. Хай М. Українська інструментальна музика усної тради- ції / Михайло Хай. — К. ; Дрогобич, 2011. — 467 с. 14. Яремко Б. Бойківська сопілкова музика / Б. Ярем- ко. — Львів : Сполом, 1998. — 127 с. 15. Яремко Б. Уторопські сопілкові імпровізації / Б. Ярем- ко. — Рівне : Ліста, 1997. —104 с. Mykhailo khai SKILSKA VOLOSYANKA AS A CAPITAL OF BOIKO TRADITIONAL MUSIC In the article attention has been paid to musical and instrumen- tal traditions of Skilsky Volosyanka region being a kind of mu- sical and stylistic reserve. Contribution by H. Demyan into the study of popular instrumental music of Skole District has been presented and evaluated. Comparative characteristics of struc- tural and typological peculiarities in instrumental melodies of Volosyanka village traditions with similar genre-instrumental features of other styles spread in the mentioned region have been presented. Keywords: Volosyanka, H. Demyan, ethnical stylistic reserve, variations of strophic order, rhythmicity. Михайло Хай СКОЛЕВСКАЯ ВОЛОСЯНКА — СТОЛИЦА БОЙКОВСКОЙ ТРАДИЦИОННОЙ МУЗЫКИ Обращено внимание на музыкально-инструментальную традицию сколевской Волосянки как своеобразного музыкально-стилевого резервата. Определен вклад Г. Де- мьяна в изучение народной инструментальной музыки Сколевщины. Дана сравнительная характеристика структурно-типологических особенностей инструменталь- ного мелоса традиции села Волосянки с подобными жанрово-инструментальными массивами в других стиле- вых анклавах региона. Ключевые слова: Волосянка, Г. Демян, этностилевой ре- зерват, варьирование строфики, ритмика.

Скільська Волосянка — столиця бойківської традиційної музики

Репозитарії

Схожі ресурси