Фольклор: категорія жанру (Огляд дефініцій та коментарі)
Висвітлено актуальну методологічну проблему — розуміння суті та специфіки категорії жанру фольклорного. Здійснено огляд дефініцій термінопоняття «жанр фольклорний», прокоментовано різні підходи учених до вивчення жанру фольклорного в українській та зарубіжній фольклористиці. Наголошено на потребі...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Назва видання: | Народознавчі зошити |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94468 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Фольклор: категорія жанру (Огляд дефініцій та коментарі) / М. Дмитренко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 698-703. — Бібліогр.: 25 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94468 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-944682016-02-12T03:05:26Z Фольклор: категорія жанру (Огляд дефініцій та коментарі) Дмитренко, М. Статті Висвітлено актуальну методологічну проблему — розуміння суті та специфіки категорії жанру фольклорного. Здійснено огляд дефініцій термінопоняття «жанр фольклорний», прокоментовано різні підходи учених до вивчення жанру фольклорного в українській та зарубіжній фольклористиці. Наголошено на потребі при визначенні поняття «жанр фольклорний» враховувати зміст, форму, функції, середовище побутування тощо. In the article has been considered an actual methodological problem as for understanding the nature and specificity of folklore as genre category. Definitions of term folklore genre have been presented with scholars’ commentaries on different approaches to the genre studies in genre of Ukrainian and foreign folklore. It has been underlined the need for studies in the folklore genre with consideration of its contents, form, function, environment of existence, etc. Освещается актуальная методологическая проблема — понимание сущности и специфики категории жанра фольклорного. Рассматриваются дефиниции терминопонятия «жанр фольклорный», прокомментированы различные подходы ученых к изучению жанра фольклорного в украинской и зарубежной фольклористике. Акцентировано внимание на необходимости при исследовании понятия «жанр фольклорный» учитывать содержание, форму, функции, среду бытования и пр. 2014 Article Фольклор: категорія жанру (Огляд дефініцій та коментарі) / М. Дмитренко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 698-703. — Бібліогр.: 25 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94468 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Дмитренко, М. Фольклор: категорія жанру (Огляд дефініцій та коментарі) Народознавчі зошити |
| description |
Висвітлено актуальну методологічну проблему — розуміння суті та специфіки категорії жанру фольклорного. Здійснено огляд дефініцій термінопоняття «жанр фольклорний», прокоментовано різні підходи учених до вивчення
жанру фольклорного в українській та зарубіжній фольклористиці. Наголошено на потребі при визначенні поняття
«жанр фольклорний» враховувати зміст, форму, функції,
середовище побутування тощо. |
| format |
Article |
| author |
Дмитренко, М. |
| author_facet |
Дмитренко, М. |
| author_sort |
Дмитренко, М. |
| title |
Фольклор: категорія жанру (Огляд дефініцій та коментарі) |
| title_short |
Фольклор: категорія жанру (Огляд дефініцій та коментарі) |
| title_full |
Фольклор: категорія жанру (Огляд дефініцій та коментарі) |
| title_fullStr |
Фольклор: категорія жанру (Огляд дефініцій та коментарі) |
| title_full_unstemmed |
Фольклор: категорія жанру (Огляд дефініцій та коментарі) |
| title_sort |
фольклор: категорія жанру (огляд дефініцій та коментарі) |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94468 |
| citation_txt |
Фольклор: категорія жанру (Огляд дефініцій та коментарі) / М. Дмитренко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 698-703. — Бібліогр.: 25 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT dmitrenkom folʹklorkategoríâžanruoglâddefínícíjtakomentarí |
| first_indexed |
2025-07-07T00:55:28Z |
| last_indexed |
2025-07-07T00:55:28Z |
| _version_ |
1836947583134597120 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014
У світовій фольклористиці категорія жанру (франц.
genre — рід, вид) як об’єкт дослідження в остан-
ні десятиліття втрачає позиції. У жовтні 2010 року
під час засідання Американського фольклорного то-
вариства Алан Файн доповіддю «Фольклор малого:
малі групи та сфера професійного знання» фактично
започаткував новий соціологічно-фольклористичний
напрям вивчення суспільства через соціум із його різ-
номанітними локальними та професійними середови-
щами, масовими акціями та подіями і відповідно пев-
ними фольклорними явищами, що витворені під час
цих подій, супроводжують повсякденне життя малих
соціальних колективів. Отже, актуалізується вивчен-
ня не виконавця (носія, респондента під час виконан-
ня твору), тексту і контексту, а інтегроване пізнання
вченими різних галузей наук фольклорних елементів
соціального життя (соціальні норми, поведінку, по-
літику, етикет і т. п.).
Балансування на межі фольклористики і соціоло-
гії, зазначає українська фольклористка І. Головаха-
Гікс, яка тривалий час проживає в США, є трен-
довим напрямом сучасної американської фолькло-
ристики, «концепції тексту, жанру вже не є
актуальними й не використовуються у працях су-
часних фольклористів. Сучасні фольклористи США
радше вивчають антропологію та соціологію побу-
ту і фольклорні елементи соціального життя […].
На перший план виступає тенденція розгляду фоль-
клору в соціополітичному дискурсі: фольклор сек-
суальних, етнічних, расових меншин, фольклор по-
літичних угруповань, охорона здоров’я та фольклор,
екологія та фольклор тощо. Фольклор вивчають не
з точки зору тексту, контексту чи виконавства, а в
широкому колі соціальної тематики: ґендерні відно-
сини, глобалізація, ідентичність, фемінізм, комер-
ція» [6, с. 78—179].
Своєрідне «бродіння фольклористичних умів»
щодо категорії жанру протягом останніх десятиліть
відбувається не лише в США, а й у тих країнах, де
фольклор як традиція або не має тисячолітньої дав-
нини, або тяглість традиції помітно втрачається, або
ж дослідники «передозовують» у прагненні новатор-
ства й амбітної оригінальності, пропонуючи досить
спекуляційні моделі й схеми поховання традиції на
догоду глобалізаційній тенденції уніфікації культур-
ного розмаїття й витворення сучасної вселюдської
монокультури масового вжитку з метою наживи.
Увага до категорії жанру спостерігається вже в пе-
ріод романтизму, коли активні збирачі фольклору © М. ДМИТРЕНКО, 2014
Микола ДМИТРЕНКО
ФОЛЬКЛОР: КАТЕГОРІЯ ЖАНРУ
(Огляд дефініцій та коментарі)
Висвітлено актуальну методологічну проблему — розумін-
ня суті та специфіки категорії жанру фольклорного. Здій-
снено огляд дефініцій термінопоняття «жанр фольклор-
ний», прокоментовано різні підходи учених до вивчення
жанру фольклорного в українській та зарубіжній фолькло-
ристиці. Наголошено на потребі при визначенні поняття
«жанр фольклорний» враховувати зміст, форму, функції,
середовище побутування тощо.
Ключові слова: фольклор, жанр, специфіка фольклору,
поетика, класифікація, мотив, функція, система.
699Фольклор: категорія жанру (огляд дефініцій та коментарі)
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014
намагалися впорядкувати, класифікувати матеріали
за певною системою. Так з’явився поділ пісень не
лише за гендерною ознакою («чоловічі», «жіночі» у
збірках В. Караджича, М. Максимовича, Вацлава
з Олеська, згодом — за інерцією — і в Я. Головаць-
кого), а й за тематичним спрямуванням та функціо-
нальним призначенням: обрядові, історичні, сімей-
ні, любовні, «веселі» тощо.
У передмові до збірки 1827 р. М. Максимович
перший в історії української фольклористики запро-
понував класифікацію пісень за групами і жанрами.
Відчуваючи потребу глибших теоретичних знань,
молодий дослідник (а було йому двадцять чотири
роки) висловив застереження: «Надаю можливість
іншим звести пісні до системи і потім простежува-
ти наслідки цього» [15, с. ІІІ—ІV]. Далі вчений ко-
ротко виклав «зміст і характер» народних пісень.
Перелік груп пісень неоднорідний: враховано то
ширший видовий, то вужчий жанровий критерії; по-
діл в одному випадку враховує зміст і форму пісень,
в іншому — лише зміст. Отже, передусім це ко-
зацькі пісні, думи (термін до наукового обігу впро-
ваджено в українській фольклористиці вперше), ба-
лади, любовні пісні, пісні святкові та обрядові, за-
клинальні, веселі і карикатурні, забавні, сороміцькі,
танцювальні. Обрядові пісні, що ввійшли до остан-
ньої, четвертої, книги (розділу) збірки мають чіткі
жанрові означення: веснянка, троїцька, купальська,
пісні на обжинки, пісня зажнивна, весільна, коляд-
ка, щедрівка, посипальна пісня.
У знаменитому альманасі «Русалка Дністрова»
(1837) матеріали також класифіковано за простою
схемою: думи і думки (історичні, козацькі, про До-
вбуша), обрядові пісні (колядки, гагілки, «ладка-
ня» — весільні).
У навчальному посібнику «Пісенні жанри укра-
їнського фольклору» Л. Копаниця зазначила: «Усі
існуючі в українській фольклористиці класифікації
народної поезії, починаючи з найвидатніших збірок
ХІХ—ХХ ст. і до сучасності, свідчать про вели-
чезний різнобій у класифікації пісенного матеріалу,
в основу якої покладалося практично-інтуїтивне
освоєння…» [13, с. 27].
Жанрова специфіка фольклору, його класифіка-
ція залежить від розуміння вченими категорії жан-
ру як поняття фольклористики. На наш погляд, ба-
гатовимірність цього поняття створила чимало труд-
нощів науковцям, для деяких воно стало нездоланним
бар’єром, внаслідок застосування неадекватних ме-
тодологічних підходів до розуміння специфіки фоль-
клору як універсальної системи. Відтак визначення
категорії фольклорного жанру, як правило, не мають
узагальнюючого характеру, а лише такий, що стосу-
ється певного конкретного масиву усної традиційної
нематеріальної культури (скажімо, пісень, прози —
казкової і неказкової, малих жанрів тощо) [16,
с. 365—375; 25].
Ще з ХІХ ст. спостерігається подвійна тенден-
ція розуміння фольклорного процесу: як процесу де-
градації і як лінійного розвитку від простішого до
складнішого. Зокрема, А. Каргін стверджує, що
«можна нанизати фольклор на ланцюг свідомості та
вибудувати народження фольклорних жанрів» [12,
с. 348]. Образ, як бачимо, не зовсім коректний та й
щодо жанротворення спрощений.
І. Березовський у статті «Жанр фольклорний»,
що ввійшла до «Української літературної енцикло-
педії», коротко окреслив основні характеристики ка-
тегорії: «Жанр фольклорний — здебільшого видо-
ве (значною мірою умовне) історичне поняття фоль-
клорної поетики, що об’єднує класифікацію
фольклорних творів за різними типами їх поетичної
структури. Органічність поєднання найхарактерні-
ших рис, визначальних для певної форми ставлення
до дійсності, і елементів художньої структури зумов-
люють важливу роль Ж. ф. у фукціонуванні твор-
чості, в процесі передачі фольклорних традицій. Ко-
жен Ж. ф. спирається на специфічну, історично змін-
ну життєву установку, відзначається своєю
амплітудою піднесення і затухання, чим і характер-
на жанрова структура кожного етапу розвитку фоль-
клорного процесу. Цим пояснюється те, що єдино-
го принципу визначення, більш-менш задовільної
жанрової класифікації досі не вироблено. Фольклор-
ні жанри розмежовуються за різними ознаками: ро-
довими (епічний, ліричний, драматичний жанри);
особливостями форми викладу матеріалу (жанри пі-
сенні, оповідні, речитативні та ін.); способами зв’язку
з ритуально-обрядовим елементом (обрядова, нео-
брядова лірика тощо); ознаками середовища, в яко-
му виникають та поширюються твори певних жан-
рових різновидів (пісні родинного життя, чумацькі,
наймитські, рекрутські та ін.); розрізняють казкову
й неказкову прозу […]; віковими особливостями чи-
Микола ДМИТРЕНкО700
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014
тачів 1 (напр., дитячий фольклор); за ознаками роз-
міру тексту (напр., так звані малі жанри — прислів’я,
загадки тощо)» [2, с. 193—194] 2.
Автор цієї дефініції уник хибного погляду бага-
тьох вчених радянського періоду на лінійне похо-
дження фольклорних жанрів та їхню трансформа-
цію, слушно наголосив на автономності формування
жанрів залежно від історичного процесу, конкрет-
ного середовища.
У «Малій енциклопедії українського народознав-
ства» В. Сокіл визначив категорію жанру як «тип
поетичної структури, нерозривно пов’язаної зі зміс-
том певного ідейно-естетичного та життєво-
побутового призначення» [24, с. 203]. До того ж,
«суттєвим і обов’язковим для всіх Ж. ф. є сукуп-
ність поетичної системи поетики» [24, с. 203].
Дві статті з фольклорної жанрології опублікувала
О. Гінда [3; 4]. Авторка оглянула переважно росій-
ськомовні джерела, передусім положення В. Проп-
па та Б. Путилова. Російська фольклористика й досі
надто залежна від згаданих авторитетів.
О. Гінда констатує, що «статус терміна «жанр»
у фольклористиці не можна вважати органічним. Пе-
ренесена з монодисциплінарної сфери літературоз-
навства у синкретичну матерію фольклорних явищ
категорія жанру, попри маніфестовану термінологіч-
ну легітимність, виявилася нездатною відобразити
специфіку фольклорної «матерії», і таким способом
стала своєрідним прокрустовим ложем для деяких
груп творів, котрі з тих чи інших причин таки не впи-
салися у схеми жанрових класифікацій» [3, с. 210].
Хоч висловлені думки О. Гінди неаргументовано,
мають категоричну (чи свідомо провокаційну?) фор-
му, усе ж актуалізація проблем фольклорної жанро-
логії сьогодні на часі.
Поняття категорії жанру В. Пропп висловив у
статтях «Принципи класифікації фольклорних жан-
рів» та «Жанровий склад російського фольклору»,
що були вперше опубліковані 1964 р. і ввійшли до
збірника «Фольклор і дійсність» (1976). Вчений
вважав, що «жанр — поняття суто умовне» [18,
с. 174]. Але це саме та умовність, що про неї нау-
ковці мають домовлятися. Отже, «жанр визначаєть-
ся його поетикою, побутовим застосуванням, фор-
1 Літературознавчий термін «читач» тут малодоречний.
2 Пор. визначення категорії жанру в літературознавстві
[13, с. 364—365].
мою виконання і стосунком до музики. Жодна озна-
ка окремо, як правило, ще не характеризує жанру,
він визначається їхньою сукупністю. Не у всіх ви-
падках необхідні всі аспекти, але, наприклад, для
всього пісенно-віршового фольклору вони
обов’язкові» [18, с. 177].
Послідовники В. Проппа, історики фольклорис-
тики й теоретики фольклору, автори енциклопедич-
них статей, як правило, цитують початок статті
«Жанровий склад російського фольклору»: «Під
«жанром» ми будемо розуміти сукупність творів,
об’єднаних спільністю поетичної системи, побутово-
го призначення, форм виконання і музичного ладу»
[17, с. 28]. Ці аспекти, зрозуміло, для визначення
жанру не завжди будуть необхідні; так врахування
музичних форм потрібен лише для вивчення пісен-
них видів; врахування побутового призначення важ-
ливе при вивченні обрядової поезії, але може не мати
істотного сенсу для інших видів фольклору і т. п.
Коли з’ясовано жанрові характеристики твору чи
групи творів, тоді можна здійснювати класифікацію
фольклору. Проте для наукової класифікації, за
В. Проппом, варто враховувати ряд вимог: 1) ви-
окремлена ознака має відображати суттєві сторони
явища (напр., розподіл прислів’їв за абеткою — не
науковий, оскільки враховує несуттєву ознаку);
2) вибрана ознака має бути постійною, а не змінною;
3) основоположна ознака повинна бути сформульо-
вана чітко, без її можливого різночитання і розумін-
ня [17, с. 179—181].
Б. Путилов вважав: «Поетика окремого текс-
ту — це конкретний варіант поетики жанру, реалі-
зація його принципів. Поетика жанру завжди жан-
рово зумовлена і жанрово реалізована. До певної
міри вона жанрово замкнена» [21, с. 244].
Тридцятирічний науковий дискурс частково спрос-
тував це положення в аспекті «жанрової замкненос-
ті». Скажімо, С. Грица, виходячи з розуміння кате-
горій «пісенної парадигми» та «модус мислення се-
редовища», писала, що фольклорний твір, на
відміну від професійного, без жанрової трансформа-
ції не мислиться. Він «уявляється як множина еле-
ментів, кожен з яких реально або потенційно вхо-
дить в нову систему. Так, наприклад, одна і та ж піс-
ня в одному середовищі може бути інтерпретована в
суворо-епічному, в іншому — гротескно-танцю-
вальному, ще в іншому — в розспівно-ліричному
701Фольклор: категорія жанру (огляд дефініцій та коментарі)
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014
стилі. Квалітативні характеристики кожного такого
варіанту в остаточному плані визначає не стільки їх
побутове призначення, скільки характер мови середо-
вища, що сама по собі є відображенням функціональ-
ності вищого порядку — мислення з установкою на
певний тип відображення дійсності — епічний, лі-
ричний, гротескний» [8, с. 51].
Та й сам Б. Путилов згодом глибше обґрунтував
власне розуміння категорії жанру. Це поняття міс-
тить у собі «історично сформовану і реалізовану у
творах (як низка універсалій) систему змістових,
власне поетичних, функціональних і виконавських
принципів, норм, стереотипів, за якими стоять виро-
блені колективним досвідом уявлення» [22, с. 155].
В історичній типології процесу жанротворення
Б. Путилов допускав наявність п’яти характерних
етапів: 1) виокремлення жанрів з певного фольклорно-
синкретичного масиву та їх поступове самовизначен-
ня; 2) еволюція сформованих жанрів; 3) припинен-
ня розвитку окремих жанрів та їхня трансфомація у
якісно нові жанри; 4) функціонування нових жанрів
із можливою трансформацією — формуванням ін-
ших жанрів чи затуханням інсуючих; 5) виникнення
нових жанрів унаслідок творчої переробки існуючих
[20, с. 197—199].
Відповідно до такої загальної гіпотетичної карти-
ни та напрацювань інших дослідників учені почали
викоремлювати п’ять стадій функціонування фоль-
клорних жанрів: 1) формування (оформлення жан-
рової структури); 2) активного побутування; 3) ак-
тивного збереження (своєрідне «закостеніння», ак-
тивне виконання без творчого розвитку);
4) пасивного збереження (твори майже не викону-
ються, а «консервуються», частина редукує, забу-
вається; 5) пам’ять про жанр (напр., билини).
До цього переліку можна додати істотну власти-
вість тих жанрів, що законсервовані, перебувають у
стадії пасивного збереження, набувати актуальнос-
ті за нових умов. Процес реактуалізації зафіксова-
но у вислові «Стара пісня (казка) на новий лад».
Відомий дослідник поетики народної пісні О. Дей
розробляв принципи класифікації фольклору у
зв’язку з підготовкою до видання академічної серії
в 50-ти томах «Українська народна творчість». У
статті «Принципи класифікації народних пісень»
(1966) вчений писав, що при визначенні жанру того
чи того твору «вирішальною мусить бути його суть»
[10, с. 6]. Загалом варто враховувати комплекс
ознак: «тематика, функціональна природа (участь
твору у певному побутовому чи етнографічному тра-
диційному явищі), емоційний характер ставлення до
зображуваної дійсності і специфіка музично-
поетичних засобів. Стійка спільність суттєвого комп-
лексу певних творів дає підстави зараховувати їх до
одного й того ж жанру; саме ця спільність відобра-
жає їх жанрову специфіку» [10, с. 6; 7].
Схожу з О. Деєм позицію займає і В. Анікін,
який, вважає категорію жанру основною одиницею
вивчення фольклору, яка «виникає і оформляється
як тип внутрішньої образно-структурної і
композиційно-поетичної організації» [1, с. 97]. Вче-
ний особливо наголошує на змістовій складовій
фольклорних творів: «Складно визначити жанрот-
вірні ознаки поза вивченням змісту художніх тво-
рів» [1, с. 97]; «жанр поєднує в собі змістові і фор-
мальні ознаки; поєднання їх здійснюється на осно-
ві цілеспрямованого втілення змісту» [1, с. 98]. І як
підсумок: «Жанри зберігаються доти, поки здатні
вміщувати в себе новий зміст, доки жанровому зміс-
ту і жанровій формі знаходиться відповідність у те-
мах, їхній розробці, поки стиль не суперечить ціліс-
ній і не надщербній передачі нового змісту» [1,
с. 109]. Відтак жанр, на думку В. Анікіна, можна
тлумачити як «пізнавальну форму, особливу
структурно-мислительну фігуру, художню мо-
дель пізнання світу» [1, с. 111].
У короткій дефініції С. Росовецького також ак-
центовано на формально-змістовій домінанті: «У
фольклористиці жанр — це тип словесної (часто та-
кож музичної) форми, усталеної в народному побу-
ті та пов’язаної з повторенням певних змістових еле-
ментів» [23, с. 39].
Дослідників об’єднує прагнення комплексного
аналізу категорії жанру на основі характеристики
змістових, формальних, функціональних ознак. Про-
те у фольклорі як динамічному природно-біологічному
та культурно-історичному явищі твори мають не-
однорідну жанрову природу; для кожного масиву
творів властиві свої основоположні риси. Та й не вар-
то нехтувати національною специфікою традиційної
творчості, адже, скажімо, лише українці витворили
такі жанри, як дума, щедрівка, коломийка. Зрештою,
національний, регіональний, соціолокальний чинни-
ки у жанрології потребує спеціальних досліджень.
Микола ДМИТРЕНкО702
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014
У словнику наукової і народної термінології
«Східнослов’янський фольклор» подано таку уза-
гальнену дефініцію: «Жанр фольклору складає гру-
па творів, спільність якої об’єктивно визначається
тією сферою дійсності, на яку спрямована художня
свідомість народу, схожим характером проблемати-
ки, а також призначенням у житті; ця спільність ви-
ражена в більшій чи меншій схожості принципів і за-
собів типізації, композиційної будови, стилістичних
засобів. Визначаючи межі жанрів, доцільно виходи-
ти з об’єктивно властивої їм цілісності, яка відобра-
жає єдність змісту, художньої форми і суспільно-
побутової функції» [9, с. 71].
У цьому визначенні вразливими місцями є декіль-
ка моментів: 1) «художня свідомість народу»; 2) «єд-
ність змісту, художньої форми». Мабуть, точніше було
б: «фольклорна свідомість народу», адже фольклор
містить як художні, так і нехудожні сегменти (елемен-
ти, компоненти). Це ж стосується й «художності»
форми. Та й незалежно від цього є жанри, в яких зміст
може мати спільну основу (тематичну, образи-
персонажі та ін.), а форма неоднорідною, нестабіль-
ною, «нефіксованою», відкритою, частково аморф-
ною. Спостерегти це можна навіть на прикладі пере-
казів, оповідань, наративів про сновидіння тощо, коли
значну роль відіграють не стільки фактори індивіду-
ального таланту оповідача, рівня його естетичного роз-
витку, стан пам’яті, міра імпровізаційності, але й се-
редовище спілкування та інші чинники.
Частина фольклорних даних жанрово недооформ-
лена, не містить тієї необхідної «сукупності ознак»
для визначення жанру, однак має певну інформацію
родового чи видового рівнів. Свого часу М. Номис,
видаючи збірку паремій, що стала в історії україн-
ської фольклористики класичною, в назві відобра-
зив саме такий підхід: «Прислів’я та приказки і таке
інше» (1864). Оце «таке інше» у фольклорі тра-
пляється часто особливо у процесі спілкування, різ-
номанітних ситуативних контекстах («фольклор
мовленнєвих ситуацій»), коли порушується жанро-
ва цілісність творів, фрази із різних жанрових утво-
рень достатньо чітко підтримують діалог мовців.
Підставою для такого порозуміння є фактор спіль-
ної фольклорної свідомості носіїв (жанрова свідо-
мість — поняття вужче).
Жанрово-тематичний (зміст, форма, тема, мотив)
та функціональний принципи класифікації фольклор-
них матеріалів покладено в основу багатьох збірок. У
змісті творів основним елементом жанру дослідники
виокремлюють мотив [13, с. 41; 19, с. 141—145].
Саме за мотивами О. Потебня висвітлив жанр ко-
лядок та щедрівок у фундаментальній монографії
«Пояснення українських та спільних із ними пісень»
(1887). На основі мотивів створив каталог україн-
ських народних балад О. Дей [11]. Функціональ-
ний, структурно-композиційний і тематичний (зміс-
товий, мотивний) дали підставу Л. Єфремовій під-
готувати й опублікувати значну працю в трьох
книгах — «Каталог українського пісенного фольк-
лору» (2009—2011).
Отже, зміст, форма, функція — надзвичайно
важливі, але загальні характеристики категорії жан-
ру. Очевидно, для глибшого розкриття специфіки
фольклорного жанру необхідно окреслювати повні-
ше коло ознак. Тим більше, що багато жанрів у сві-
товому фольклорі спільні, фольклор має донаціо-
нальну, національну, наднаціональну (інтернаціо-
нальну), регіональну, локальну специфіку. В
глобалізаційно-інфрмаційну епоху жанри фолькло-
ру актуалізуються через інтернет-мережу, набува-
ють нових до даткових характеристик.
1. аникин в.П. Теория фольклора : Курс лекций /
В.П. Ани кин. — М. : КДУ, 2004. — 432 с. —
(2-е изд., доп.).
2. Березовський І.П. Жанр фольклорний / І.П. Бере-
зовський // УЛЕ. — Т. 2. — К., 1990. — С. 193—
194.
3. Гінда О.М. Жанр фольклорний: маніфестація терміна
як проблема / О.М. Гінда // Вісник Львівського уні-
верситету. Серія філологічна. — Львів, 2007. —
Вип. 41. — С. 209—214.
4. Гінда О.М. Жанр фольклорний / О.М. Гінда //
Укра їнська фольклористика : Словник-довідник. —
Тер нопіль : Навчальна книга Богдан, 2008. —
С. 127—129.
5. Гінда О.М. Понятійне поле теоретичної фольклори-
стики (до постановки проблеми) / О.М. Гінда //
Вісник Львівського університету. Серія філологічна. —
Вип. 31. — Львів, 2003. — С. 32—42.
6. Головаха-Гікс І. На межі соціології і фольклористики:
роль «Первісного громадянства» Катерини Гру шевсь-
кої в розвитку соціогуманітарної науки в Україні / Інна
Головаха-Гікс // Соціологія: теорія, методи, марке-
тинг. — 2011. — № 4. — С. 177—184.
7. Грица С.Й. Принципи класифікації і наукового видання
української словесно-музичної народної творчості на
сучасному етапі : доповіді на VI Міжнарод. з’їзді сла-
703Фольклор: категорія жанру (огляд дефініцій та коментарі)
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014
вістів (Прага, серп. 1968) / С.Й. Грица, О.І. Дей. —
К. : Наукова думка, 1968. — 38 с.
8. Грица С. Категорія парадигми у вивченні варіаційної
специфіки фольклору / Софія Грица // Фольклор у
просторі та часі: Вибр. статті. — Тернопіль : Астон,
2000. — С. 40—51.
9. Гусев в.Е. Жанр / В.Е. Гусев // Восточнославянский
фольклор: Словарь научной и народной терминоло-
гии. — Мн., 1993. — С. 70—72.
10. Дей О.І. Принципи класифікації народних пісень /
О.І. Дей // НТЕ. — 1966. — № 2. — С. 3—17.
11. Дей О.І. Українська народна балада / О.І. Дей. —
К. : Наукова думка, 1986. — 263 с.
12. каргин а.С. Прагматика фольклора. Сборник статей,
докладов, эссе / А.С. Каргин. — М. : Государствен-
ный республиканский центр русского фольклора,
2008. — 480 с.
13. копаниця л.М. Пісенні жанри українського фолькло-
ру : Навчальний посібник / Л.М. Копаниця. — К. :
Київський університет, 2004. — 222 с.
14. Літературознавча енциклопедія : у двох томах / автор-
укладач Ю.І. Ковалів. — Т. 1. — К. : Академія,
2007. — 608 с.
15. Максимович М. Предисловие / М. Максимович //
Малоросійские песни, изданніе М. Максимовичем. —
М., 1827. — С. ІІІ—IV.
16. Мишанич С.в. Жанрова система українського фоль-
клору / С.В. Мишанич // С.В. Мишанич. Фолькло-
ристичні та літературознавчі праці. — Т. 2. — До-
нецьк, 2003. — С. 365—375.
17. Пропп в.Я. Жанровый состав русского фольклора /
В.Я. Пропп // Поэтика фольклора (собр. трудов
В.Я. Проп па) / сост., предисловие и комментарии
А.Н. Мартыновой. — М. : Лабиринт, 1998. —
С. 28—69.
18. Пропп в.Я. Принципы классификации фольклорных
жанров / В.Я. Пропп // Поэтика фольклора (собр.
трудов В.Я. Проппа) / сост., предисловие и коммен-
тарии А.Н. Мартыновой. — М. : Лабиринт, 1998. —
С. 173—184.
19. Путилов Б.Н. Мотив как сюжетообразующий эле-
мент / Б.Н. Путилов // Типологические исследова-
ния по фольклору : сб. статей памяти В.Я. Проппа. —
М., 1975. — С. 141—145.
20. Путилов Б.Н. О процессе жанрообразования в фоль-
клоре / Б.Н. Путилов // Актуальные проблемы со-
временной фольклористики. — Ленинград, 1985. —
С. 197—199.
21. Путилов Б.Н. Современные проблемы исторической
поэтики фольклора в свете историко-типологической
теории / Б.Н. Путилов // Фольклор. Поэтическая
система. — М. : Наука, 1977. — С. 14—22.
22. Путилов Б.Н. Фольклор и народная культура /
Б.Н. Путилов. — СПб., 1994. — 239 с.
23. Росовецький С.к. Український фольклор у теоретич-
ному висвітленні / С.К. Росовецький. — К. :
Київський університет, 2008. — 623 с.
24. Сокіл в.в. Жанр фольклорний / В.В. Сокіл // Мала
енциклопедія українського народознавства / за
ред. С. Павлюка. — Львів : Ін-т народознавства
НАН України, 2007. — С. 203.
25. Специфика фольклорных жанров / отв. ред. Б.П. Кир-
дан. — М. : Наука, 1973. — 304 с.
Mykola Dmytrenko
ON FOLKLORE AS A CATEGORY OF GENRE
In the article has been considered an actual methodological
problem as for understanding the nature and specificity of folk-
lore as genre category. Definitions of term folklore genre have
been presented with scholars’ commentaries on different ap-
proaches to the genre studies in genre of Ukrainian and foreign
folklore. It has been underlined the need for studies in the folk-
lore genre with consideration of its contents, form, function,
environment of existence, etc.
Keywords: folklore, genre, specifics of folklore, poetics,
сlassification, motif, function, system.
Микола Дмитренко
ФОЛЬКЛОР: КАТЕГОРИЯ ЖАНРА
Освещается актуальная методологическая проблема —
понимание сущности и специфики категории жанра фоль-
клорного. Рассматриваются дефиниции терминопонятия
«жанр фольклорный», прокомментированы различные
подходы ученых к изучению жанра фольклорного в укра-
инской и зарубежной фольклористике. Акцентировано
внимание на необходимости при исследовании понятия
«жанр фольклорный» учитывать содержание, форму,
функции, среду бытования и пр.
Ключевые слова: фольклор, жанр, специфика фольклора,
поэтика, классификация, мотив, функция, система.
|