Збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля Матяша Корвіна

Історичний фольклор про відомого угорського правителя часів середньовіччя — короля Матяша Корвіна в західно-українському фольклорі репрезентований казками, легендами та переказами. У різні періоди ці твори доволі активно збиралися та публікувалися, а також вивчалися як місцевими, так і фольклориста...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Мушкетик, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2014
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94469
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля Матяша Корвіна / Л. Мушкетик // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 704-712. — Бібліогр.: 38 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94469
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-944692016-02-28T10:56:52Z Збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля Матяша Корвіна Мушкетик, Л. Статті Історичний фольклор про відомого угорського правителя часів середньовіччя — короля Матяша Корвіна в західно-українському фольклорі репрезентований казками, легендами та переказами. У різні періоди ці твори доволі активно збиралися та публікувалися, а також вивчалися як місцевими, так і фольклористами та істориками інших регіонів та країн. У наш час вони носять узагальнюючий характер, містять чимало міжнародних паралелей, досліджень тематики та сюжетики творів. Historical narrations about King Matthias Corvinus, famous Hungarian ruler of the Late Middle Ages, in the Western Ukrainian folklore has been represented by legends, tales and oral traditions. At various times, these creations were quite actively collected, published and studied by folklorists and historians, so native ones as foreigners. Nowadays, the scientists’ findings are mostly generalized as well as containing a lot of international comparisons especially as for research-works in themes and plot structures. Историческиe повествования об известном венгерском правителе времен средневековья — короле Матвее Корвине в западноукраинском фольклоре представлен сказками, легендами и преданиями. В различные периоды эти произведения активно собирались и публиковались, а также изучались как местными фольклористами и историками, так и учеными других стран. В наше время выводы исследователей носят обобщающий характер, включают много международных параллелей, исследований тематики и сюжетики произведений. 2014 Article Збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля Матяша Корвіна / Л. Мушкетик // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 704-712. — Бібліогр.: 38 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94469 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Мушкетик, Л. Збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля Матяша Корвіна Народознавчі зошити
description	Історичний фольклор про відомого угорського правителя часів середньовіччя — короля Матяша Корвіна в західно-українському фольклорі репрезентований казками, легендами та переказами. У різні періоди ці твори доволі активно збиралися та публікувалися, а також вивчалися як місцевими, так і фольклористами та істориками інших регіонів та країн. У наш час вони носять узагальнюючий характер, містять чимало міжнародних паралелей, досліджень тематики та сюжетики творів.
format	Article
author	Мушкетик, Л.
author_facet	Мушкетик, Л.
author_sort	Мушкетик, Л.
title	Збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля Матяша Корвіна
title_short	Збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля Матяша Корвіна
title_full	Збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля Матяша Корвіна
title_fullStr	Збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля Матяша Корвіна
title_full_unstemmed	Збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля Матяша Корвіна
title_sort	збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля матяша корвіна
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94469
citation_txt	Збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля Матяша Корвіна / Л. Мушкетик // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 704-712. — Бібліогр.: 38 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT mušketikl zbirannâtadoslídžennâukraínsʹkogofolʹkloruprougorsʹkogokorolâmatâšakorvína
first_indexed	2025-07-07T00:55:37Z
last_indexed	2025-07-07T00:55:37Z
_version_	1836947591242186752
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 Угорський король Матяш Корвін (лат. Mathias Corvinus) (1443—1490) з родини Гуняді був одним із найвизначніших правителів пізнього серед- ньовіччя в Центральній Європі. В часи його прав- ління зріс політичний, економічний та культурний потенціал держави, велися переможні війни проти турків. Невдовзі по смерті його особистість стала ле- гендарною. Вчинки славетного короля ще за його життя почали передаватися в анекдотах, описувати в історичних піснях. У письмовій формі латинською та угорською мовами збереглася невелика частина джерел про нього з XV ст., кілька переказів увійшло в літописи, є збірка анекдотів, укладена Галеотто Марціо, та більшість уснопоетичних творів було складено і побутувало в наступні віки. Значний вплив на традицію мали популярні міжнародні оповіді про перевдягненого короля, царя Соломона тощо, цей образ увійшов також у літературу. Фольклорна традиція про Матяша існувала безпе- рервно протягом п’яти століть, і народи Європи доб- ре зберегли пам’ять про нього. Образ короля Матя- ша найліпше втримався передусім на тих територіях, де поширювалася його тодішня влада. Багатий фольк- лор про короля Матяша є не лише в угорців, а й у на- родів, які проживали з ними в одній державі — сло- ваків, румунів, українців-русинів, хорватів, словен- ців, німців. У південнослов’янських народів він висту- пає як герой юнацьких пісень, у словаків та українців зустрічається переважно у прозовій творчості. Захід- ноукраїнська усна словесність протягом кількох сто- літь зберігає пам’ять про угорського короля, хоча зро- зуміло, що з часом ці події ідеалізуються чи переоці- нюються, починають пов’язуватися з іншими іменами тощо. Сюди долучаються мандрівні казкові мотиви, які переходять від народу до народу. Усні перекази й казки про короля Матяша в україн ській традиції здавна привертали увагу бага- тьох збирачів та дослідників фольклору. Так, із се- редини ХІХ ст. вони серед інших публікувалися в часописах, таких як «Листок», «Місяцеслови» (церковні календарі), «Підкарпатська Русь» та ін. Казка «Король Матіяш» з приписом у дужках «тото не приповідка ино правда» ввійшла до невеликої збірки «Казки / зібрав Ігнатій з Никлович» (Львів, 1861), тексти якої згодом стали частиною збірника М. Драгоманова «Малорусские народные преда- ния и рассказы» (К., 1876). Українські твори про відомого владника вміщують в ті часи й угорські видання, зокрема це часопис Угор-© Л. МУШКЕТИК, 2014 Леся МУШКЕТИК ЗБИРАННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ ПРО УГОРСЬКОГО КОРОЛЯ МАТЯША КОРВІНА Історичний фольклор про відомого угорського правителя часів середньовіччя — короля Матяша Корвіна в західно- українському фольклорі репрезентований казками, леген- дами та переказами. У різні періоди ці твори доволі актив- но збиралися та публікувалися, а також вивчалися як міс- цевими, так і фольклористами та істориками інших регіонів та країн. У наш час вони носять узагальнюючий характер, містять чимало міжнародних паралелей, досліджень тема- тики та сюжетики творів. Ключові слова: фольклор, король Матяш, угорський, український, збірники, дослідження, жанри, твори. 705Збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля Матяша корвіна ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 ського етнографічного товариства «Етнографія». Так, Іштван Семан у 22 числі за 1911 рік публікує кіль- ка текстів українських казок про Матяша, зокрема повну версію казки про Матяша і Поган-дівча, а та- кож казки з мандрівними сюжетами, куди долучило- ся ім’я Матяша — «поділена нагорода», «мудра дів- чина і король» та ін. Інший фольк лорист регіону, якому належать також збирання і видання народ- них пісень [2; 3], Михайло Врабель, у четверто- му числі за 1893 р. угорською мовою подає казки закарпатських українців. Серед інших знаходимо два рідкісні варіанти, вочевидь, безпосередньо перейня- ті з угорської традиції. Один із них — про смерть короля — називається «Як помер король Матяш». Тут ідеться про короля, що був дуже справедливим зі своїм народом, тому великі пани постійно інтри- гували проти нього. Один підступний вельможа про- никнув в палати й устромив ножа в Матяшеве сер- це. Король вигукнув: «Тисни на ножа, тисни, зараз ти витискаєш справедливість з держави». Той на- тиснув, король помер, і відтоді не було правди в дер- жаві, та й не буде ніколи. Подібні оповіді про смерть Матяша зафіксовані також в південнослов’янському та угорському фольклорі. Інший маловідомий сюжет, записаний Врабелем, називається «Як країна потрапила до рук німців». Вдова Матяша вела вільний спосіб життя і дуже по- любляла красивих, хвацьких чоловіків. Їй сподобав- ся один німець, і вона пішла за нього заміж, а як влас- ний посаг подарувала йому державу. Таким чином без будь-яких воєнних дій країна перейшла до рук німців. Так у творі пояснено історичний факт втрати незалежності Угорщиною, яка після розгрому країни турками під Могачем (1526 р.) була розділена на три частини, одну з них захопили Габсбурги, які згодом надовго осіли на угорському престолі. Поміж 1896 та 1903 роками шість експедицій по колишній Угорській Русі здійснив Володимир Гна- тюк, який також зафіксував декілька сюжетів про Матяша, що ввійшли до його шеститомного видан- ня матеріалів про народну творчість регіону [5; 6; 7]. Це, зокрема, кілька казок, згрупованих під од- нією назвою «Про Матяша краля», записаних на Закарпатті: повна версія казки про Матяша і Поган- дівча, твори на сюжет «поділена нагорода» та ін. У колишньому Бач-Бодрогському комітаті (нині Сер- бія) Гнатюк записав від українців-русинів казки «Король Матяш зменшує роботизну», «Король Ма- тяш проучує ліниву дівку» на мотив «хто не працює, той не їсть» та ін. В останній йдеться про Матяша, що приходить до дуже лінивої дівчини й вчить її пра- цювати. Цікаво, що українська казка про селянську дівчину містить загалом стереотипні для міжнарод- ної та української традиції загадки і відповіді на них, однак одна з них, вочевидь, перейнята з угорської, бо в українських творах її не зафіксовано, це наказ короля селянам здерти кожу з млинового каменя, на що мудра бирівська дівка (дочка старости) ста- вить умову королю спершу вбити камінь, бо вони, мовляв, не можуть здирати шкіру з живого. Записи народних пісень, казок, легенд, перека- зів анекдотів та ін., зроблені Гнатюком дуже точно фонетично, без будь-яких змін, з науковою паспор- тизацією: «Записуючи свої материали, я тримав ся тої засади, щоби записати всьо, слово в слово, а не пропустити нічого, «нїже тієї коми». Вправдї не зис- кали через те материяли на красї і стали може за тяж- кі пересїчному осьвіченому чоловікови до читаня, але за те задержали свою фільольоґічну вартість; а про се й найбільше розходило ся менї» [5, с. Х]. Цінна збірка закарпатських легенд та переказів «Народні оповіданя про давнину: история Подкар- патскої Руси в переказах» (1925 р.) належить літе- ратурознавцю, фольклористу та педагогу Корнилу Заклинському. До збірки ввійшли історичні та то- понімічні перекази, зокрема немало про угорських діячів — короля Матяша, Лайоша Кошута, князя Ракоці та ін. Твори зі збірки («Як Матяш дістав ропляний колодязь», «Як дідо трьох цапів здоїв» та ін.) неодноразово перевидавалися у збірках після- воєнного часу — «Легенди Карпат» (1968), «Ле- генди нашого краю» (1972), «Матяш, король Ру- синов» (2001) та ін. Один із засновників ужгородської «Просвіти», головний редактор чотирнадцяти випусків її «Нау- кового збірника» Іван Панькевич у свою моногра- фію «Українські говори Підкарпатської Русі і су- міжних областей» (Прага, 1938) умістив також хрестоматію з фольклору. Є тут і казки, зокрема де- які мандрівні сюжети, що рідко трапляються в регі- оні: мотив Ікара, «голого короля» (казка «король і ткачі») тощо. Панькевич записав також легенди про Ісуса Христа, святих, царя Соломона, історичні та ін. перекази, усні оповідання, серед них популярну леся МУШкЕТИк706 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 казку про короля Матяша (Мачка-краля) та опо- відь про Лайоша Кошута. З другої половини ХХ ст. аж по наш час Матя- шівський фольклор публікується в закарпатських збірках. Переважно це зразки з уже опублікова- них джерел, хоча трапляються й новіші записи. Збірки ці є доволі різноплановими, казки в них мо- жуть групуватися за місцевістю, жанрами та тема- ми, чимало репертуарних збірок одного оповідача. Вони мають як популярне, так і наукове спряму- вання [9; 11; 14]. Деякі казки записані в інших ре- гіонах Західної України, на Галичині, Буковині, Івано-Франківщині [10; 25]. Найдужче вплинув на українську традицію, во- чевидь, угорський фольклор про Матяша, який збе- рігся на Закарпатті [38; 39]. Найбільше угорських творів Закарпаття про Матяша (усього 15) увійшло до збірки Я. Геці «Народні казки та перекази з Унга» (1989) з серії «Новий збірник угорської уснопоетичної творчості». Це новелістичні казки «Король Матяш і жадібний суддя», «Три загад- ки», «Король Матяш змушує працювати панів», «Собачий ярмарок у Буді», «Матяш і мудрий піч- ник», «Матяш висміює панів», «Вчися поваги», «Лихий чашник короля Матяша», «Матяш слу- гою» та ін. Є вони і в інших збірниках краю — М. Пунько «Вогнегасний птах» (1992), «Король Матяш ріже дерева», М. Кочішне Сірмаї «Казки Верхньої Тиси» (1956) та ін. [38]. Немало збірок казок підготував викладач Ужго- родського університету Іван Сенько. Серед кількох записаних ним творів про Матяша є рідкісний твір «Про царицю як писанку» [28, с. 307—308], во- чевидь, пізнішого походження, бо зафіксований лише в одному варіанті. Одному гончареві сподобалася дружина Матяша, «яка йшла на прогулянку в шов- ках та золоті», вона здалася йому куди красивішою від його власної дружини. Про це він розповів воя- кові, в якого перебрався Матяш. Той вирішив довес- ти гончареві, що він помиляється й для цього попро- сив вибрати найкраще з білих яєць та писанок. Гон- чар вибрав одну писанку. Коли він відвернувся, Матяш очистив писанку, поклав до решти, й гончар побачив, що всі яйця однакові. Король пояснив йому, що він дивився на царицю, як на писанку, тобто ца- риця просто пишно і яскраво вбрана, а так вона ні- чим не краща за дружину гончаря. Потому вояк зі- знався гончареві, хто він насправді, і подарував його дружині «шовковий і позолочений» одяг. Казка під- сумовує: «Розумний був король, знав, як з ким го- ворити» [28, с. 308]. Казки та перекази з угорськими мотивами, серед них і про Матяша, трапляються в численних збір- ках, підготовлених письменником та фольклористом Юрієм Чорі [26; 27]. Це, зокрема, топонімічні ле- генди, перекази та ін. Як бачимо, давні твори тут отримують сучаснішу інтерпретацію. Так, у перека- зі «Соляний колодязь» — про Матяша та богатиря Кинижа — розвинуто прикінцеву думка про те, кому має належати вода. Згадано сучасних ґазд унікаль- них вод — «нових українців», які беруть гроші за воду. Тож оповідач вважає, що й зараз потрібна була б подібна грамота про право людей на власну воду, підписана президентом. Оповідач з іронією запитує: «Але чи знайдеться нині між русинами такий Пав- ло Киниж-патріот? Та й чи буде здібний український Матвій Корвін до того, аби зробити добро закар- патським русинам?» [27, с. 144]. 2001 року в Ніредьгазі в Угорщині побачив світ збірник матеріалів про короля Матяша, який упо- рядкував Ігор Керча [16]. Тут вміщено закарпатські русинські та деякі угорські (у перекладі) народні казки та перекази про Матяша, а також історичні дослідження про короля, пов’язані із Закарпаттям (Е. Малюса, Є. Перфецького, самого І. Керчі). У передмові автор з’ясовує місце Матяша Корвіна в історії та фольклорі Закарпаття, дає огляд збиран- ня і дослідження закарпатського фольклору про ньо- го, аналізує окремі сюжети. Тексти подано в пере- кладі І. Керчі русинською мовою, точніше версією, яку він вважає русинською, хоча оригінальні, дру- ковані варіанти цих творів є відмінними. У кінці вмі- щено дані про історичних осіб та додатки — комен- тарі до текстів казок, література та словничок. Оригінальні версії про Матяша з території сучас- ної Словаччини, всього 17 текстів, записала та про- аналізувала Надія Вархол, співробітниця Музею української культури в Свиднику [1]. В одному з ва- ріантів, записаних Н. Вархол, йдеться про відміну панщини Матяшем, хоча насправді ця подія відбу- лася набагато пізніше. Фольклор про короля Матяша цікавив багатьох дослідників, зокрема про нього писали угорські, чесь- кі, словацькі вчені, дослідники з Сербії, Хорватії, 707Збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля Матяша корвіна ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 Словенії та ін. [12; 30; 37]. Ґрунтовне дослідження слов’янської народної традиції про Матяша у наро- дів вздовж Дунаю під назвою «Угорський король Матвій Корвін в слов’янській усній словесності» (ЗНТШ, 1906—1906, т. 67—70) [13] здійснив Зенон Кузеля. Він зауважив, що з Матяшем пов’язувалися різні традиції, з одного боку, цей фольк лор має багато спільного, а з іншого — він по- значений національною своєрідністю. Учений твер- див: «Його популярність справді надзвичайна: про нього знають не лише Угри та його тісніша вітчизна, але й інші народи, що замешкали або мешкають у по- граничному краї. Сербо-Хорвати оспівують його у своїх епічних і жіночих піснях, а Словінці окружили його таким німбом героїзму і таємничості, який при- падає на долю лише національним героям. Слава його імені і подвигів пішла навіть на північ і удержала ся донині в оповіданнях українських гірняків Угорської і Галицької Русі. Згадки про Матвія полишили ся та- кож у словаків і дали початок баладі, яка розійшла ся по Моравії, Чехах і Лужицькій Сербії» [13, c. 1]. З історичного боку етнографією і фольклором За- карпаття цікавився декан філософського факульте- ту Братиславського університету Євген Перфець- кий. Йому належать статті про короля Матяша Кор- віна у фольклорі Закарпаття [37]. Дослідженням закарпатської оповідальної тради- ції про відомого можновладця займався дослідник закарпатського фольклору Петро Лінтур, який зі- брав 20 творів про короля в тогочасних Мараморош- ській та Угочанській жупах (областях) і надрукував їх у часописі «Народна школа» [15, с. 124—134]. У своїй статті Лінтур пише про хибність припущен- ня Перфецького та угорського етнолога Бели Ґун- ди, за яким ці перекази поширилися лише з району Ужгорода. Він вважає, що вони утворювалися і в ін- ших місцевостях, а також різними шляхами — че- рез наймитування, лісосплав, книжним шляхом — запозичувалися в угорців Алфьолда — Великої угорської низовини. Із порівняльних студій Петра Лінтура, окрім згаданих, слід назвати його статті про історичний фольклор, Ференца Ракоці ІІ та імпера- тора Франца Йосифа, королевича Марко у фольк- лорі Закарпаття, написані ним ще до Другої світо- вої війни. Кілька казок про Матяша ввійшло до збір- ника «Три золоті слова» (1968), опублікованого по смерті вченого, а також до інших видань. У наш час Іванові Сеньку належить дослідження про відображення подій угорської історії в україн- ському фольклорі [21, с. 84—88]. Історичний фольк лор про Матяша вивчав відомий галицький фольклорист Василь Сокіл [24; 22, с. 91—96], який розглянув основні сюжети циклу і навів їх міжнарод- ні паралелі, простежив основні особливості форму- вання цих історичних наративів. Низку статей про фольклорний образ Матвія Корвіна підготувала Л. Мушкетик, розділ про ньо- го ввійшов до її монографії про фольклор українсько- угорського порубіжжя [18; 19]. Дослідниця зроби- ла огляд основних досліджень, мотивів та сюжетів про Матяша, проаналізувала основні риси його об- разу в наративах українців-русинів, порівняла ці твори з подібними українськими та угорськими, окреслила особливості запозичень та трансформа- цій. Таким чином, значну частину мандрівних та ін. сюжетів про Матяша закарпатські українці запози- чили в угорців, до деяких українських казок ім’я Матяш просто долучилося, як один із варіантів та- ких персонажів, як король, пан, суддя, піп тощо, тобто вони виконують одну й ту саму функцію, та є в українському фольклорі й оригінальні сюжети про відомого правителя. Українські твори викликали інтерес і угорських вчених. Останні вважають, що слов'янські народ- ні оповіді є цінним матеріалом для вивчення не лише слов'янської, а й угорської фольклорної традиції. На думку відомої угорської фольклористки Текли Дьомьотьор, вони свідчать про побутування багато- го та яскравого фольклору про Яноша Гуняді і ко- роля Матяша у народів, які живуть поруч, і які зберегли чимало фактів історії, забутих угорським народом [29, р. 270]. Серед дослідників, які розглядали угорську ус ну традицію в контексті слов’янської, слід назвати відо- мого етнолога Белу Ґунду. Йому належить праця «Угорсько-слов’янські етнографічні зв'язки», вміще- на в збірнику «Угорщина і слов'яни» за 1942 рік [31, p. 165—185], присвяченому літературним, мовним, історичним, культурним взаєминам угорців і слов’ян, питанням впливу угорської фольклорної традиції на слов’янську. Так, він свідчить, що в хорватській на- родній поезії часто з’являються герої угорської істо- рії (Янош Гуняді, король Матяш, Мігай Сіладі та ін.). Ґунда виявляє гарне знання закарпатського леся МУШкЕТИк708 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 фольклору, згадуючи сюжет про звільнення Матя- шем Невицького замку від Поган-дівки. На його думку, русинські наративи про Матяша виникали в районі Ужгорода й звідтіля поширювалися далі в об- ласть Земплен та в Галичину. На матеріалі угорсько- слов’янських контактів у матеріальній та духовній культурі Ґунда робить висновок, що слов’янські еле- менти в угорців є статичними, пов’язаними з геогра- фічними й історичними особливостями краю, нато- мість угорські елементи у слов’ян — динамічними, дотичними до людини та суспільства. Відомий угорський фольклорист, політичний і культурний діяч Дюла Ортутаї, який у різні періоди очолював ряд наукових установ — Угорське етно- графічне товариство, Відділ досліджень фольклору та етнографії Академії наук — був головним редак- тором журналів «Етнографія», «Народна культу- ра — народне суспільство» і т. д., цікавився й угорсько-слов’янськими, зокрема угорсько- українськими зв’язками. Він писав: «Нам нагально необхідно якомога повніше познайомитися з усною народною поезією наших сусідів, особливо з тією її частиною, котра свідчить про живий плідний зв’язок з угорською історією й угорською культурою» [36, p. 56]. Цей зв’язок Ортутаї виявив, вивчаючи істо- ричний фольклор, аналізуючи образи історичних ге- роїв короля Матяша, Лайоша Кошута, князя Фе- ренца Ракоці ІІ у фольклорі народів Східної Євро- пи, зокрема українців-русинів. Це, зокрема, дослідження «Два народи Ракоці» (1939). Він впер- ше в угорській фольклористиці дослідив у соціально- му та ін. контексті особистості окремого оповідача, талановитого казкаря, русина за походженням Мі- гая Федича — «Федич Мігай розповідає» (1940). У наш час вивченням угорської та слов’янської традиції про короля Матяша займається угорська дослідниця І. Кріза [12; 31; 32; 33], яка була упо- рядником збірника студій і матеріалів про короля Матяша в народній традиції (1990), присвяченого 500-річчю з дня його смерті. Кріза аналізує образ Матяша в уснопоетичній творчості сербів та хорва- тів, словенців, карпатських українців, чехів, слова- ків, його значення в європейській культурі (розділ в останній монографії «Король Матяш в уснопоетич- ній творчості сусідніх народів»). Вона зазначає, що фольклор про Матяша є в кожного народу Карпат- ського регіону, з одного боку, він схожий, з іншо- го — має свої відмінності, як у жанрах, так і в сю- жетиці. У своїй монографії Кріза виокремлює такі основні тематичні цикли Матяшівської фольклорної традиції у різних народів: Сакральний герой. Тут йдеться про вибори короля, міфічні прикмети: коро- лем стає невідомий герой; на його тілі особливі зна- ки; залізний стіл, золотий хліб пророкують королю- вання; власник зеленої галузки, що розквітла, стане вибраним; корона — подарунок Бога (тричі підки- дають); чарівний голуб приносить корону; з неба прибуває лист; надприродна істота (ангел) прино- сить корону; за рішенням Бога корона спускається на голову вибраного; пани приймають Боже призна- чення, що йде супроти їхніх намірів. Матяш, непереможний. Сюди належить тема- тика про боротьбу з турками, німцями, рідше над- природними істотами. Героїчна боротьба відбива- ється в наступних мотивах: Матяш вступає в союз для перемоги ворога; невідомі надприродні сили до- помагають Матяшу; Матяш перший серед воїнів; у боротьбі королю допомагає витязь надзвичайної сили; він має надприродні (чарівні) знання; звіль- няється з ворожого полону хитрощами (з допомо- гою коханки); майно переможеного ворога стає власністю короля. Смерть короля. За епічним каноном герой гине в бою, йому належить геройська смерть. Однак Ма- тяшівська традиція подає наступні випадки смерті короля: він може вмирати від отруєння суперником, а чи підступно заколотий шпагою. Ще одна версія смерті короля: Матяш з військом потрапляє до пе- чери і чекає на визволення [32, p. 193—197]. Щодо угорської фольклорної традиції про коро- ля Матяша, то, на думку Крізи, її витоки слід шу- кати в пізній середньовічній літературі й міжнарод- ному фольклорі. Вона репрезентована переважно жартівливими казками та анекдотами, переказами, прислів’ями та приказками, класичні казки склада- ють лише кілька типів. Щодо закарпатської української традиції про ві- домого правителя, то Кріза виокремлює кілька те- матичних циклів про нього: «1. Обрання Матяша королем; 2. Перемога надприродної істоти; 3. Вста- новлення справедливості перевдягненим королем; 4. Мудрий король та людська мудрість; 5. Роль ко- роля, готового прийти на допомогу, у формуванні мікросередовища» [12, с. 61]. У свої дослідження 709Збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля Матяша корвіна ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 карпатоукраїнської традиції про Матяша (одна з її статей перекладена українською мовою і опубліко- вана в журналі «Народна творчість та етнографія) [12, с. 60—65] вона залучає не лише закарпат- ський та угорський матеріал, а й міжнародні дже- рела та дослідження. Кріза робить висновок, що порівняно з угорською, в українській уснословесній творчості значно менше анекдотів про Матяша, і вона позначена яскравим місцевим колоритом: «Характерною особливістю українських переказів є те, що герой походить з пев- ної місцевості. Слуга на ім’я Матяш працює у ру- синського попа, він сам русин і народився в місце- вості, в якій і записано переказ. Ці та подібні еле- менти належать до специфіки переказів... Однак ми знаємо, що в традиції інших народів (словаків, сер- бів) перекази про Матяша не включають цих еле- ментів, або ж лише спорадично» (Komorovsky, 1957, s. 112). «Тут король є будайським вельможею, і лише подія вказує на місцеве походження. У закарпат- ському фольклорі зв’язок короля й народу особли- во підкреслюється, є підтвердженням вже сказано- го» [Komorovsky, 1957, s. 65]. Та найбільше уваги дослідники присвятили казці про Матяша і Поган-дівча / Поган-дівку, що живе в численних варіантах і містить кілька сюжетних лі- ній. Ця чарівна казка побутує лише в українському фольклорі. Король тут іменується також Матіяшем, Матієм, Матвієм, Матвієм Корвіном, Мачко- кралем. Оповідь про Матяша долучено до творів про закарпатські замки, зокрема Невицький. Легенди про замки, до прикладу Ужгородський, Мукачів- ський, Боржавський та ін., дуже поширені у краї, вони пов’язуються з різними війнами, їх володарі часто є жорстокими іноземцями [8]. Поган-дівка зображена і як володарка замків в Пудгороді (зараз Словаччина) та Надьгаласі (Угорщина) (записи Н. Вархол). Дослідники по-різному тлумачать по- ходження цього казкового персонажа, антипода го- ловного героя-переможця. На думку В. Мельника, який присвятив свою монографію відображенню іс- торичних подій Закарпаття у фольклорі [17], атри- бут туркеня, що зустрічається в деяких варіантах, додався пізніше, у час турецьких нападів на землі Європи, адже Закарпаття ніколи не було під турка- ми. Він припускає, що Поган-дівча могла бути жор- стокою поміщицею, сестрою одного із Другетів, які мали величезні землеволодіння в Ужанському комі- таті. В одному з варіантів вона завдає великої шко- ди брату (Юрію?) Другету, який і вбив її [17, с. 42]. У свою чергу, П. Лінтур вважає боротьбу Матяша з Поган-дівкою символом боротьби християнсько- го населення Угорщини з турками, він порівнює твір з билиною про Іллю Муромця та Ідолище Погане. Між тим, Перфецький твердить, що в творі відби- лися набагато давніші події, ніж за часів Матяша, а саме боротьба в Галичині та Закарпатті з татарами, печенігами, половцями та ін. варварськими племе- нами. Вочевидь, по-своєму має рацію кожен з до- слідників. Сам образ Поган-дівки міг виникнути на основі давніх міфологічних уявлень про тотемних тварин, духів-покровителів жіночого роду. Поган- дівка має пташині лапи замість ніг, ця ознака є атри- бутом демонологічних істот, приміром, у народних казках у відьми є хатка на курячих ніжках, баба-яга має костяну ногу, а хлопець-залицяльник, що має копита замість ніг, виявляється чортом. Є й згадки про її перетворення, метаморфози, володіючи кін- ськими копитами, вона летить як кінь, не можуть її наздогнати, а завдяки качиним лапам вона може пла- вати, може й море переплисти. У народних казках люди часто перевтілюються в різних звірів — чи їх самих перетворюють ворожбити — й набувають зві- риних властивостей. У перетвореннях відбилися по- гляди людей на природу, як вічний кругообіг, в тому числі й людського життя. Отже, Поган-дівча (Поган-дівка), туркеня, з од- ного боку, символізує жорстокого правителя- чужинця (погана), а з іншого — язичницькі сили (pogány — погань, з угорської — язичник, язич- ницький), і вже цим ворожа для місцевих мешкан- ців. Цікаво, що саме слово, що походить з лат. рaganus (мешканці околиць, сіл) є слов’янським за- позиченням з угорської мови і має в останній, окрім указаного, основного такі значення: нехрещений, гяур (давнє); невіруючий, безбожник; жорстокий, паскудний, суворий. У записах Н. Вархол є цікавий сюжет про дитячі роки Поган-дівчати. Виявляється, що вона народже- на з «переміну», тобто її матір перемінили перелес- ниці за «нечисту дитину», звідси качині лапи, чи на- віть кінські копита. Вона дуже швидко дорослішає, що теж є ознакою її надприродного, богатирського походження. У неї звіриний голос, який можна за- леся МУШкЕТИк710 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 глушити лише ревом великого стада, бряжчанням ти- сячі дзвіночків та галасом. До формування образу Поган-дівки долучилися й вірування українців- русинів про певні магічні дії. Так, вона вміє «крути- ти» й «прикрутити» людину, що знаходиться на зна- чній відстані. В одній із версій зі Словаччини вона кип’ятить спідню білизну свого чоловіка, тобто ва- рить і обертає одяг, і він (її чоловік) прибуває до неї без голови, бо загинув у боях з татарами [1, с. 148]. Водночас Поган-дівка як місцевий персонаж наді- лена реальними рисами жорстокої поміщиці-самодурки, яка жорстоко визискує своїх кріпаків. Вона «мучила людей, мусили іти на роботу, на панской» [1, с. 145]. У записах Н. Вархол зустрічаємо й деталі, відсутні в інших творах про господарку замку. Так, вона змушу- вала робити людей маленькі вікна, або ж замащувати їх глиною, лишаючи лише одну шибку. Дослідниця вва- жає це віддзеркаленням дійсного тогочасного закону. Коли будували замок, Поган-дівка вигнала на роботу усіх людей, від старого до малого, била їх батогом, зму- шувала селян приносити на верхівку гори солодке мо- локо та яйця, і з них мурувати стіни замість води й піс- ку, в деяких варіантах — додавали материнське мо- локо, аби стіни були міцнішими. Цей мотив знаходимо в європейському фольклорі, приміром, у відомій угор- ській баладі «Дружина каменяра Келлемена» — зміц- нення стін фортеці Дева, які після зведення на ранок щораз руйнуються, відбувається за рахунок людсько- го жертвопринесення, а саме — домішування до роз- чину людських кісток і крові. Жертвою стає дружина дванадцятого каменяра Келлемена, яка на своє лихо прибула до чоловіка першою. Образ самого Матяша теж розкривається дослід- никами. Зокрема, вони наводять чимало міжнарод- них паралелей мотиву виборів короля з допомогою надприродних сил. Так, у одному з варіантів казки селянин Степан орав, а потім сів обідати на плузі. Це був Божий знак, ангел приніс корону і надягнув йому на голову. Є. Перфецький вважає, що це ім’я є дотичним до імені першого угорського короля Ішт- вана — Стефана, адже його зображують в час ко- ронації таким чином, що ангели кладуть корону йому на голову. Обидва мотиви відомі з античної тради- ції, древніх міфів, вони зустрічаються і в Біблії. Корона, що сідає на голову хлопця, згідно з во- лею надприродних сил, є таким оповідальним еле- ментом, паралелі до якого можна знайти у давній культурі, і який у середні віки став частиною епосу багатьох народів Центральної Європи, про що зга- дують З. Кузеля та І. Кріза. Те, що король похо- дить з низів і стає ним всупереч волі вельмож, теж вважається Божим призначенням. Цей мотив ана- лізує А. Давід, згадуючи, що в українському фоль- клорі, так само, як і в сербському, хорватському, угорському тощо, наголошено на Божій волі у вибо- рі короля [30, р. 314]. Щодо образу відомого владника, то Петро Лін- тур зазначив, що він «націоналізується», «демокра- тизується» в українському фольклорі, й справді ба- чимо, що ідеалізований образ героя містить такі по- зитивні людські якості, як мудрість, справедливість, чесність, доброта та ін. Бінарна опозиція бідний — багатий тут вирішується таким чином, що король Матяш має селянське походження, тобто він свій, з бідняків, а опозиція свій — чужий стосовно націо- нальності медіюється так, що Матяш виявляється русином за походженням і за вірою, він є оборонцем країни від зовнішніх ворогів. Він входить до кола власних національних героїв і діє в знайомих казка- реві й слухачам обставинах. 2008 р. у м. Клуж, Румунія (відомо, що історич- ний король справді походив з Клужа чи, угорською, Коложвара, що входив до складу Угорщини), відбу- лася міжнародна конференція «Угорський Ренесанс», присвячена 550-річчю вступу Матяша на трон. На конференції прозвучали, окрім інших, і фольклорис- тичні доповіді І. Крізи («Матяшівська традиція у пе- ріод Просвіти»), К. Югас («Матяшівська традиція в угорському та європейському фольклорі»), І. Лу- кача («Образ Матяша в південнослов’янському на- родному епосі»), Л. Мушкетик («Король Матяш у фольклорі Закарпаття») та ін. [35]. Отже, як бачимо, український фольклор про ко- роля Матяша репрезентований прозовими жанра- ми — усними наративами, казками та переказами. Він доволі активно збирався та публікувався в різ- номанітних збірках. Образу короля Матяша у фоль- клорі українців присвячено немало досліджень як місцевих, так і фольклористів та істориків інших ре- гіонів та країн. У наш час ці студії носять узагаль- нюючий характер, містять чимало міжнародних па- ралелей, досліджень тематики та сюжетики творів. Найбільше розвідок присвячено оригінальній укра- їнській казці про Матяша і Поган-дівча. 711Збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля Матяша корвіна ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 1. вархол Н. Матвій Корвін у народній прозі українців Східної Словаччини / Н. Вархол // Науковий збір- ник Музею української культури у Свиднику. — 1988. — Т. 15. — Ч. І. — С. 141—154. 2. врабель М.а. Руський соловей: Народна лира или собрание песней на разных угро-русских на- речиях / М.А. Врабель. — Ужгород, 1890. 3. врабель М.а. Угро-русски народны співанки / М.А. Врабель. — Будапешт, 1901. 4. Гнатюк в. Вибрані статті про народну творчість / В. Гнатюк. — К. : Наукова думка, 1966. — 250 с. 5. Гнатюк в. Етнографічні матеріали з Угорської Русі. Т. І: Лєґенди і новелї // Етноґрафічний збірник. — 1897. — Т. 3. — 236 с. 6. Гнатюк в. Етнографічні матеріали з Угорської Русі Т. ІІ: Казки, байки, оповіданя про історичні особи й анекдоти // Етнографічний збірник. — 1898. — Т. 4. — 254 с. 7. Гнатюк в. Етнографічні матеріали з Угорської Русі. Т. VІ: Байки, лєґенди, історичні перекази, новелї, анекдоти — з Бачки // Етнографічний збірник. — 1911. — Т. 30. — 355 с. 8. Закарпатські замки / упоряд., вст. ст., прим. І. Хлан- ти. — Ужгород : Закарпаття, 1995. — 172 с. 9. Зачаровані казкою / українські народні казки в запи- сах П.В. Лінтура ; упоряд. І.М. Сенька, В.В. Лін- тур. — Ужгород : Карпати, 1984. — 526 с. 10. Казки Буковини; Казки Верховини / зап. та впо- ряд. М.Г. Івасюк. — Ужгород : Карпати, 1968. — 224 с. 11. Казки Закарпаття / запис, упоряд. і літ. опрац. М. Зін- чука. — Чернівці : Букрек, 2009. — Кн. 23. — 456 с. — (Cерія: Українські народні казки). 12. кріза І. Угорський король Матяш в усній народній творчості Закарпаття / І. Кріза // Народна творчість та етнографія. — 2005. — № 2. — С. 60—65. 13. кузеля З. Угорський король Матвій Корвін в слав’янській устній словесности, розбір мотивів, зв’язаних з його іменем / З. Кузеля // ЗНТШ : I—IV. — 1905. — Т. 67. — C. 1—55 ; VI. Матвій Корвін у Словінців. — 1905. — Т. 68. — С. 55— 82 ; VII—VIII. Матвій Корвін у Словінців. — 1906. — Т. 69. — С. 31—69 ; IX—XI (Конець). — 1906. — Т. 70. — C. 86—113. 14. Легенди нашого краю / ред.-упоряд. П. Скунць. — Ужгород : Карпати, 1972. — 216 с. 15. линтур П. Король Матвій Корвін в угро-русской на- родной традиціи / Линтур П. // Народна школа. — Унгвар : Статті: 1940/41. — № 7. — С. 24—134 ; Тексти: 1940/41. — № 8. — С. 150—156. 16. Матяш, король Русинув / матеріал убрав, ушорив, за- стачив властныма статями, коментаріями и словником Ігорь Керча. — Ніредьгаза, 2001. — 162 с. 17. Мельник в.М. Історія Закарпаття в усних переказах та історичних піснях / В.М. Мельник. — Львів : Вид- во Львів. ун-ту, 1970. — 226 с. 18. Мушкетик л.Г. Угорський король Матяш як герой слов’янського фольклору: матеріали і дослідження / Л.Г. Мушкетик // Слов’янський світ. — 2008. — № 6. — С. 30—44. 19. Мушкетик л.Г. Фольклор українсько-угорського порубіжжя / Л.Г. Мушкетик. — К. : Український письменник, 2013. — 496 с. 20. Сокіл в. Народні легенди та перекази українців Кар- пат / В. Сокіл. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 1995. — 157 с. 21. Сенько І. Історичні події Угорщини в усній традиції українців Закарпаття / І. Сенько // Acta Hungarica. — 1992. — Вип. ІІІ. — С. 84—88. 22. Сокіл в.в. Українські історико-героїчні перекази / В. Сокіл. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2003. — 320 с. 23. Три золоті слова: Закарпатські казки Василя Короло- вича / запис текстів та впоряд. П.В. Лінтура. — Ужгород : Карпати, 1968. — 240 с. 24. Фольклорні матеріали з отчого краю / зібр. В. Сокіл та Г. Сокіл ; у ноти завела Л. Лукашенко. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 1998. — 614 с. 25. Чарівна торба: Українські народні казки, притчі, ле- генди, перекази, пісні та прислів’я, записані від М. Шопляка-Козака / упоряд., передм., прим. та словн. І.М. Сенька ; запис текстів І.М. Сенька, В.М. Сенька. — Ужгород : Карпати, 1988. — 170 с. 26. Чорі ю. Що не сільце — своє лице: Легенди, пере- кази та оповіді про закарпатські міста, села й присіл- ки / Ю. Чорі. — Ужгород : Госпрозрах. ред.-видав. відділ у справах преси та інформ., 2007. — 248 с. 27. Чорі ю. Землі до лиця її околиця: Легенди, перекази та оповідання про гори, скелі, пагорби, полонини, пам’ятні камені, шляхи-стежини, перевали, озера, бо- лота, криниці, колодязі, печери-пивниці, звори, уро- чища Закарпаття / Ю. Чорі. — Ужгород : Госпроз- рах. ред.-видав. відділ у справах преси та інформ., 2003. — 224 с. 28. Як то давно було: Легенди, перекази, бувальщини, би- лиці та притчі Закарпаття у записах І. Сенька. — Ужгород : Закарпаття, 2003. — 368 с. 29. Dömötör T. Monda // A magyar folklór / Т. Dömötör. — Budapest, 1979. — P. 259—283. 30. Dávid a. A Mátyás király alakja a közép-európai folklórban / А. Dávid // Helikon. — 1971. — P. 308—321. 31. Gunda B. Magyar-szláv néprajzi kapcsolatok / В. Gun- da // A magyarság és a szlávok / szerk. Gun da B. — Budapest, 2000. — P. 165—185. 32. kriza I. A Mátyás-hagyomány évszázadai / І. Kriza. — Budapest : Akadémiai K., 2007. — 241 р. 33. kriza I. Rex Lustus, Rex Clarus : Mátyás király a né pha- gyományban / І. Kriza // Hunyadi-Mátyás Emlékkönyv Mátyás király halálának 500 évf / Kriza I. — Budapest, 1990. — P. 363—410. леся МУШкЕТИк712 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 34. Mesék és mondák Mátyás királyról / a szöveg. válog. és utószót írta vrabel király és Kossuth Lajos nyomában / Or tu tay Gy. ‘4ке4 Hallhatatlan népköltészet. — Bu da- pest, 1966. — P. 264—270. 35. Perfeckij E. Podkarpatské a haličskoruské tradice o králi Matyašovi Corvinovi / Perfeckij Е. // Sborník Filo- zofické fakulty Universitu Komenského v Bra tislave. — 1926. — R. IV. — P. 43—55. 36. Tűzoltó nagymadár : Beregújfalusi népmesék és mondák / Penckóferné Punykó M. gyűjtése. — Budapest ; Ungvár : Hatodіk Sip, 1993. — 334 p. 37. Ungi népmesék és mondák / gyűjt. és bev. rész írta Géczi J. — Budapest : Akadémiai K. ; Madách K., 1989. — 620 p. 38. vrabel M. Ruthén népmondák Mátyás királyról / Vrabel М. // Ethnographia. — 1893. — № 4. — P. 160. lesya Mushketyk ON GATHERING AND STUDY OF UKRAINIAN FOLKLORE ABOUT HUNGARIAN KING MATTHIAS Historical narrations about King Matthias Corvinus, famous Hungarian ruler of the Late Middle Ages, in the Western Ukrainian folklore has been represented by legends, tales and oral traditions. At various times, these creations were quite ac- tively collected, published and studied by folklorists and histo- rians, so native ones as foreigners. Nowadays, the scientists’ findings are mostly generalized as well as containing a lot of international comparisons especially as for research-works in themes and plot structures. Keywords: folklore, King Matthias, Hungarian, Ukrainian, collections, researches, genres, works. леся Мушкетик СОБИРАНИЕ И ИССЛЕДОВАНИЕ УКРАИНСКОГО ФОЛЬКЛОРА О ВЕНГЕРСКОМ КОРОЛЕ МАТВЕЕ Историческиe повествования об известном венгерском правителе времен средневековья — короле Матвее Кор- вине в западноукраинском фольклоре представлен сказка- ми, легендами и преданиями. В различные периоды эти произведения активно собирались и публиковались, а так- же изучались как местными фольклористами и историка- ми, так и учеными других стран. В наше время выводы ис- следователей носят обобщающий характер, включают мно- го международных параллелей, исследований тематики и сюжетики произведений. Ключевые слова: фольклор, король Матяш, венгерский, украинский, сборники, исследования, жанры, произведения.

Збирання та дослідження українського фольклору про угорського короля Матяша Корвіна

Institution

Ähnliche Einträge