Українські пісні-хроніки: колективне та індивідуальне у фольклоротворенні

Розглядається проблема генезису пісень-хронік. Аналізуються колективний та індивідуальний чинники, що зумовили виникнення та побутування зазначеного ліро-епічного пласту. Акцентується на ролі окремої особистості у фольклоротворенні та авторстві у контексті народнопісенної традиції....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Чікало, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94471
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Українські пісні-хроніки: колективне та індивідуальне у фольклоротворенні / О. Чікало // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 748-753. — Бібліогр.: 19 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94471
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-944712016-02-12T03:06:25Z Українські пісні-хроніки: колективне та індивідуальне у фольклоротворенні Чікало, О. Статті Розглядається проблема генезису пісень-хронік. Аналізуються колективний та індивідуальний чинники, що зумовили виникнення та побутування зазначеного ліро-епічного пласту. Акцентується на ролі окремої особистості у фольклоротворенні та авторстві у контексті народнопісенної традиції. In the article has been considered a problem of origination as for Ukrainian sung chronicles. In the course of study have been reviewed some collective and individual factors resulted in creation and existence of this form of lyrical epic. Attention has been paid to a role of an individual in creation and authorship in the context of folk-song tradition. В статье рассматривается проблема происхождения песен-хроник. Анализируются коллективные и индивидуальные факторы, обусловившие возникновение и бытования указанного лиро-эпического образования. В контексте народной традиции акцентируется роль отдельной личности в фольклорном творчестве. 2014 Article Українські пісні-хроніки: колективне та індивідуальне у фольклоротворенні / О. Чікало // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 748-753. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94471 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Чікало, О. Українські пісні-хроніки: колективне та індивідуальне у фольклоротворенні Народознавчі зошити
description	Розглядається проблема генезису пісень-хронік. Аналізуються колективний та індивідуальний чинники, що зумовили виникнення та побутування зазначеного ліро-епічного пласту. Акцентується на ролі окремої особистості у фольклоротворенні та авторстві у контексті народнопісенної традиції.
format	Article
author	Чікало, О.
author_facet	Чікало, О.
author_sort	Чікало, О.
title	Українські пісні-хроніки: колективне та індивідуальне у фольклоротворенні
title_short	Українські пісні-хроніки: колективне та індивідуальне у фольклоротворенні
title_full	Українські пісні-хроніки: колективне та індивідуальне у фольклоротворенні
title_fullStr	Українські пісні-хроніки: колективне та індивідуальне у фольклоротворенні
title_full_unstemmed	Українські пісні-хроніки: колективне та індивідуальне у фольклоротворенні
title_sort	українські пісні-хроніки: колективне та індивідуальне у фольклоротворенні
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94471
citation_txt	Українські пісні-хроніки: колективне та індивідуальне у фольклоротворенні / О. Чікало // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 748-753. — Бібліогр.: 19 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT číkaloo ukraínsʹkípísníhroníkikolektivnetaíndivídualʹneufolʹklorotvorenní
first_indexed	2025-07-07T00:55:46Z
last_indexed	2025-07-07T00:55:46Z
_version_	1836947601172201472
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 Питання генезису фольклору турбувало бага- тьох дослідників усної народної творчості українців. Зацікавившись ним, І. Франко писав, що «без ясної і рішучої відповіді на це питання немож- ливе наукове використання нагромаджених за сто років етнографічних матеріалів, бо ці матеріали, взя- ті разом, становлять таку масу суперечностей, по- дібностей, оригінальних рис і зворотів чи мотивів, спільних різним, далеко один від одного розселеним народам, що сама постановка в такий спосіб питан- ня відкрила перед дослідниками цілий світ таємних духовних зв’язків, віковічних течій, впливів і вза- ємних стосунків до цього часу малодосліджених чи навіть непередбачуваних» [15, с. 60]. Зазначена проблематика входила до кола наукових інтересів сучасників видатного ученого — В. Гнатюка та Ф. Колесси, що звернулися до особливого фоль- клорного пласту, який умовно назвали піснями- новотворами. Вони спробували проаналізувати його в контексті розвитку фольклорної традиції, акцен- туючи на «характерній ознаці живучої традиційної поезії, її пливкому стані, що потягає за собою по- стійну мінливість, постійне перетворювання й пере- роджування. Усна творчість, — писав Ф. Колес- са, — ніколи не стоїть на одному місці, а постійно йде вперед, неначе переходить процес живого орга- нізму чи то здіймаючись угору в своєму розвитку, чи спадаючи вдолину, добуваючи нові терени та рів- ночасно понехуючи давні» [7, с. 35]. Спорадичні дослідження, присвячені сучасному фольклоротворенню, засвідчили, що саме україн- ські пісні-хроніки стали тим продуктивним матері- алом, який ілюструє стан народної пісні на почат- ковому етапі її існування. Відтак, до сьогодні не до- статньо висвітлені питання його генезису, зокрема ролі індивідуального та колективного начал у тво- ренні новотворів. На перший погляд може здатися, що проблема ав- торства не має жодного стосунку до фольклору — продукту колективної свідомості. Проте така візія не завжди виправдана. Є випадки, певною мірою ло- кальні відносно головного масиву усної традиції, коли пісенні зразки, зберігаючи родові ознаки фоль- клору, акумулюють авторські елементи. В україн- ській етнокультурній традиції таким своєрідним пластом є пісні-хроніки, аналіз яких наштовхує до- слідників на думку про існування так званої «усної літератури». Н. Шумада, аналізуючи сучасну ново- творчість слов’янських народів, пише, що це «яви-© О. ЧІКАЛО, 2014 Оксана ЧІКАЛО УКРАЇНСЬКІ ПІСНІ-ХРОНІКИ: КОЛЕКТИВНЕ ТА ІНДИВІДУАЛЬНЕ У ФОЛЬКЛОРОТВОРЕННІ Розглядається проблема генезису пісень-хронік. Аналізу- ються колективний та індивідуальний чинники, що зумовили виникнення та побутування зазначеного ліро-епічного плас- ту. Акцентується на ролі окремої особистості у фольклорот- воренні та авторстві у контексті народнопісенної традиції. Ключові слова: пісня-хроніка, традиція, колективне, ін- дивідуальне, укладач, народне середовище. 749Українські пісні-хроніки: колективне та індивідуальне у фольклоротворенні ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 ще, яке розвивається на межі між «класичним» фольклором і сучасною літературою. Воно складне, багато в чому суперечливе, через що і стало предме- том серйозних наукових дискусій, які не вщухають упродовж років» [18, с. 57]. Справді, ще на зорі виникнення фольклористи- ки постало питання про походження та розвиток не тільки якогось конкретного пісенного зразка, а ширше — фольклору взагалі. Внаслідок цього у народознавчій науці викристалізувалося дві точки зору щодо генезису усної творчості етносу. Пер- ша з них зводиться до виникнення фольклору як результату колективної творчості. Вона свідчить, що народнопісенна традиція — це ланцюжок по- ступових еволюційних змін, кількісне накопичен- ня яких призводить до виникнення нової якості. Інша — в основі генезису фольклорних зразків ін- дивідуальний творчий акт, який не виходить за межі народної поетики. Ідея безособового походження фольклорних тво- рів культивувалася ще з XIX ст. представниками «міфологічної школи». Згодом вона отримала під- тримку в популярній серед фахівців концепції Р.О. Якобсона і П.Г. Богатирьова, які 1929 р. по- ширили вироблене в лінгвістиці Ф. де Сосюром протиставлення «мови» (lange) і «мовлення» (parole) на опозицію фольклор/література. Згодом В.Я. Пропп зазначив, що «генетично фольклор по- винен бути наближений не до літератури, а до мови, яка також ніким не видумана й не має ні автора, ні авторів. Вона виникає й змінюється цілком зако- номірно і незалежно від волі людей, завжди там, де для цього в історичному розвитку народів скла- лися відповідні умови» [11, с. 22]. Прихильники теорії типологічного розвитку фольклору Б.М. Пу- тілов [12] та К.В. Чистов [17], cхиляючись до ко- лективної теорії походження фольклору, відкинули можливість існування «первісного тексту». На дум- ку першого з них «відсутність авторства», принци- пова відсутність якогось первинного творчого акту нівелює питання про існування «вихідного» тек- сту, «першого» варіанта. Укладання нових форм довготривале і визначити їхній генезис майже не- можливо. У цьому випадку варіативна парадигма не зводиться до єдиного джерела. Множинність текстів наслідує іншу множинність, яка характе- ризується попереднім станом традиції. Фольклор- ний зразок у цьому випадку не створюється, а пе- респівується. Кожне наступне відтворення відріз- няється від попереднього, проте амплітуда варіювання не виходить за рамки пісенного кано- ну, що склався впродовж віків. Своєю чергою, деякі дослідники категорично не відкидають ролі авторського начала у творенні фольклорних зразків. Вони розглядають його у контексті колективного. Зазначену позицію об- ґрунтовував В. Гусев, вказавши, що «природу власне колективного творчого процесу в фолькло- рі визначає діалектична єдність масової та індиві- дуальної творчості, іншими словами — сама ко- лективність виступає як єдність протилежностей» [4, с. 170]. Він цілком слушно розглядав індивіду- альний чинник як неодмінну передумову виник- нення колективного. Пропагуючи колективність як одну із головних ознак фольклору, сучасна фольклористика все ж не приділяє достатньо уваги питанню індивідуальної творчості, зокрема жанрам, які знаходяться на пе- риферії етнокультурної традиції та генетично тяжі- ють до авторського начала. Сьогодні марно запере- чувати, що усна народна творчість — це продукт колективу, «але, якщо ми не знаємо, хто був авто- ром «Слова о полку Ігоревім» або деяких сучасних українських пісень, — зазначає М. Русин, — це не означає, що автора взагалі не було» [13, с. 22]. Отже, друга концепція засвідчує домінування інди- відуального начала у генезисі деяких народнопісен- них жанрів. В її основі закладено твердження про певний творчий акт, наслідком якого є так званий «первинний текст», що у процесі фольклоризації втрачає авторські риси. Питання походження таких творів знаходиться у площині розвитку етнокультурної традиції, яка у ході своєї еволюції відійшла від архаїки, для якої були притаманні синкретизм та колективність. Від- повідно до цього ритуально-магічні функції фоль- клору поступилися естетичній. Народнопісенний текст, на відміну від давнього періоду, вже не сприй- мається як містичне одкровення, а радше як «річ», створена майстром. «Якщо раніше, — пише М. Ру- син, — кожний член колективу з більш-менш од- наковим успіхом міг брати участь у процесі худож- ньої творчості, бо первісний танець чи пісня не ви- магали якихось особливих даних від людини, то Оксана ЧІкалО750 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 тепер колектив розділяється на тих, хто виконує, й тих, хто спримає твір мистецтва. Виконавець від- творює те, що розуміють і відчувають усі. Форми та засоби його творчості були традиційними, але право їх вибору й використання колектив переда- вав «художнику», залишаючи за собою право схва- лення чи відхилення ним художнього образу. Ху- дожні засоби й форми, збережені колективом, змі- нювалися виконавцем і знову виносилися на суд колективу» [13, с. 12]. За браком давніх фіксацій, можемо лише при- пустити, що виникнення пісень-хронік відбулося на доволі пізньому етапі розвитку фольклору, в час, коли специфіка відображення життєвого матеріа- лу у пісенних творах дещо змінилася, порівняно з традиційними формами. Цей пласт ліро-епосу ви- ник, на відміну від зразків давнього походження, на злобу дня. У ньому змальовано випадки, акту- альні для певного локального середовища. При чому час події і виникнення пісні-хроніки майже накладаються. Про це виразно свідчать вказівки на хронологічні межі, місце творення, а також на укладача поетичної новини. Ой летіла зозулечка, камінь покотила, Цю співанку про власія склав лесьо з Бурчіла. Ой кувала зозулечка та й сіла на боці, Цей випадок, люди, стався в двайцять семім році [14, с. 349]. Саме засвідчення авторства є важливим чинни- ком, за допомогою якого виконавець намагається задовольнити свої творчі потреби. У кінці поетич- ної розповіді він ставить так звану «печать досто- вірності» та власний автограф. Таким чином, не ціл- ком виправдане твердження Н. Шумади, що «ми- тець, який не відривається від фольклорних традицій, а творить у межах усталеної схеми, май- же ніколи не претендує на авторські права, охоче передаючи свою пісню колективові» [19, с. 102]. Сучасні польові дослідження свідчать про певні ам- біції укладачів хронік, адже обдарована особис- тість, яка може укласти пісню-хроніку на замов- лення, високо цінується народом 1. Тому часто та- лановиті одиниці вплітають своє ім’я у твори, яких вони не складали. Про це свого часу писав І. Фран- ко: «Народна пісня про смерть цісаревої Єлисаве- 1 Про це свідчать матеріали експедицій 2009—2010 рр. з Гуцульщини. ти, — писав він, — належить зараз до найбільш поширених народних пісень в Галичині; її записи надійшли до нас майже одночасно з різних околиць і майже завжди з заміткою, що пісню саме в тій околиці зложив той або інший» [16, с. 97]. Ця осо- бливість не заперечує авторського начала в генези- сі новин, адже існування варіативної парадигми тієї чи іншої хроніки не виключає існування творчої ін- дивідуальності [5, с. 173]. Стверджуючи домінування індивідуального на- чала у піснях-хроніках, необхідно обумовити, що авторство у зразках цього жанру дещо відрізняєть- ся від авторства, наприклад, літературного, профе- сійного. Індивідуальна творчість, хоча й якоюсь мі- рою підпорядковується тим самим принципам, що й професійне мистецтво, проте не може з ним по- рівнюватися, зважаючи на низку чинників. По- перше, народний поет-виконавець вихований у тра- диційному середовищі. Він складає пісні-новотвори у контексті етнокультурної традиції, яка ставить його у певні рамки, за межі яких він, як правило, не виходить. І. Франко, схиляючись до думки про індивідуальне начало у творенні народної пісні, за- значав, що «народний поет творить свою пісню з того емоційного та ідейного матеріалу, яким живе вся маса його земляків. Творячи її, він стає і не може стати вище від інших; із скарбів своєї індиві- дуальної душі він у основних контурах не може за- черпнути ані іншого змісту, ані інших форм, крім тих, що становлять щоденне житя цілої маси. Його пісня є, отже, певним виразом думки, вражень та прагнень цілої маси, і тільки таким чином вона стає здатною до сприйняття і засвоєння її масою» [15, с. 62]. Своєю чергою, власне індивідуальна твор- чість уповні можлива за умов високої освіченос- ті, зокрема можливості народним творцям оволо- діти арсеналом художньо-зображальних засобів, притаманних професійному мистецтву. Сучасні польові дослідження засвідчують, що народні співці — це, як правило, талановиті особистості, добре обізнані переважно тільки з художнім ка- ноном, який укладався в народному середовищі впродовж століть, а тому ступінь їхнього автор- ства визначається народнопісенною традицією, у контексті якої вони виросли. «Традиція не дає сво- боди, — пише Ю. Чернявская, — однак худож- ник, який творить у контексті традиції, зовсім не 751Українські пісні-хроніки: колективне та індивідуальне у фольклоротворенні ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 відчуває несвободи. Він, грубо говорячи, не знає, не здогадується про те, що можна творити по- іншому, тому й не вибирає…» [19]. Жанр пісень-хронік ілюструє стан фольклорно- го зразка на етапі становлення. Поетична мова не- має відшліфованого поетичного канону. Ф. Колес- са наголошував, що «пісенні новотвори стоять іще на перших щаблях вигладжування вислову й шлі- фування поетичного стилю» [7, c. 52]. Відносну бідність поетичної мови пісень-хронік можна пояс- нити специфікою відтворення дійсності, передусім реалістичністю, хронікальною точністю, докумен- тальністю. Беручи до уваги ці риси, цілком зрозу- міло, що особливістю пісенної лексики є простота і мінімізація у використанні тропів. Приземленість жанру пісень-хронік обумовила те, що з тропів у них найчастіше використовуються традиційні по- стійні епітети («зеленая полонинка», «отавка зеле- на», «бистра річка», «сині гори»), лаконічні порів- няння, властиві живій розмовній мові. Розгорнуте порівняння, гіпербола і літота трапляються вкрай рідко. Для поетичних новин національно-визвольної тематики минулого століття характерні метафори (як-от: «сходило сонце за горами, шаліє буря сві- това», «в Україні нові сили вибухнуть вулканом», які є свідченням домінування авторського начала у творенні зразків цього жанру, а також впливу лі- тературної традиції. Цю особливість Н. Шумада пояснює підвищенням культурного рівня етносу [18, c. 50], що закономірно для ХХ віку. Таким чином, специфіка зазначеного фольклор- ного пласту вказує, що індивідуальне та колективне начала — це радше етапи творення пісень-хронік. На першому — домінує індивідуальний акт, вихід- ним моментом якого є споглядання реальної дійснос- ті і її відтворення за допомогою типового для народ- ної традиції світогляду. Другий — процес усної пе- редачі, створення варіативної парадигми, а, значить, колективного шліфування пісенного зразка, згідно з народною типологією. При цьому відбувається не нівелювання значення індивідуальності, а радше «ко- лективна самоідентифікація особистості» [2, с. 23], оскільки укладач органічно сприймає та засвоює тра- диційну форму, що збігається з її творчими можли- востями. Більш того, наслідування традиції, вико- ристання художньої системи, апробованої колекти- вом, забезпечувало, на думку Г. Мальцева, «як індивідуальне самоідентифікування особистості, так і культурний розвиток усього колективу» [9, с. 19]. Таким чином, фольклорна традиція, хоча й передба- чає наслідування готового зразка, проте не виклю- чає елементів новизни. Вони обумовлені як змінами у фольклорі на діахронному рівні, так і елементами виконавської новації, які є наслідком процесу колек- тивного шліфування тексту. Необхідно зауважити, що не кожний твір, ство- рений навіть за законами народної поетики, стає над- банням традиції. Це зумовлено мотивацією, з якою виник той чи інший зразок. Результати польових до- сліджень, проведених на початку ХХІ століття, за- свідчили кілька головних стимулів для створення пісень-хронік: укладання пісенного зразка під впли- вом особистого враження від трагічної події (харак- терно для найближчих родичів чи знайомих); на за- мовлення (коли родичі за певну винагороду просять скласти пісню про трагічну подію, що сталася з ки- мось із рідних); «для себе». Хронікальні пісні, що виникли у перших двох ви- падках, досить продуктивні. Їх виконують, як пра- вило, для широкої аудиторії (на Великдень, коло церкви, на весіллях чи інших урочистих подіях). Вони досить добре сприймаються традицією, про що свідчать варіанти цих творів, зафіксовані в ді- ахронії (наприклад, співанку про Юрину Марічку записали О. Дей та Т. Чайка 1968 року в селі Кос- мач Косівського району Івано-Фанківської обл. [4] та тридцять років потому зафіксувала О. Чі- кало в цьому ж населеному пункті) 2. Порівняння зазначених варіантів вказує на відносну сталість сюжетно-композиційної схеми, що свідчить про своєрідний контроль народним середовищем пра- вильності виконання та дотримання законів, при- таманних конкретному жанрові. «Зруйнування очікуваної слухачем структури, — пише Ю. Лот- ман, — яке виникло, коли б автор вибрав «не- можливу» під кутом зору кода ситуацію, при цій системі художнього виховання обумовило б уяв- лення про низьку якість твору, про невміння, не- уцтво або навіть блюзнірство й гріховний намір ав- 2 Так, місце виникнення пісні-хроніки про Михайла і Ма- річку з Ковалівки приписується як співцям зі с. Мишин Городенківського району Івано-Франківскої області, так і виконавцям з с. Космач Косівського району тієї ж області. Оксана ЧІкалО752 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 тора» [7, с. 173]. Таким чином, фольклорний твір живе і розвивається тоді, коли художнє сприйнят- тя дійсності укладача пісні-хроніки збігається з ху- дожніми уподобаннями середовища. Третій тип близький до першого, але твори, створені «для себе», рідко виходять за межі ре- пертуару окремого співця-укладача, який, керую- чись своїм психо-емоційним станом (скорбота, надзвичайна туга за прототипами героїв складе- ного твору), намагається виконувати зазначені твори рідко, уникаючи широкого загалу. Таке яви- ще зустрічається не часто, зокрема про це свід- чить виконавиця Марія Пучкевич зі села Кам’янка Сколівського району Львівської області, яка скла- ла співанки про загибель брата в період збройної боротьби ОУН—УПА та трагічну смерть своєї доньки [13]. Необхідно наголосити на факторі, який часто пов’язаний з мотивацією співця укладати пісню «для себе». Це так звана «попередня цензура ко- лективу», яка не дає можливості пісні прийнятися на традиційному ґрунті. Вона відбувається насам- перед у свідомості самого творця, і тільки потім, якщо складене ним не долало цензу народного се- редовища, воно залишалося явищем його особис- того репертуару. Такі твори важко вважати фоль- клорними, адже існування власне фольклорного твору забезпечує система варіантів, яка, за твер- дженням Л. Парпулової, є «естетикою варіантних опозицій, які, створюючи відносну усталеність фольклору, забезпечують йому творче життя в ши- роких діахронних вимірах» [8, с. 246]. Таким чи- ном, народнопісенна сфера визначається співвід- ношенням укладач-співець — народне середови- ще. Саме взаємна залежність індивіда і колективу є визначальними у фольклоротворенні, адже від- сутність конфлікту між ними забезпечує успішний розвиток, варіювання та подальші трансформації народнопісенних творів. Отже, пісні-хроніки — жанр, у якому органічно поєдналися індивідуальне та колективне начала. В епіцентрі творчого процесу знаходиться талановита творча одиниця, яка укладає зразок цього епічного пласту за народнопісенним каноном, що забезпечує його входження в фольклорну традицію. Важливи- ми факторами, які визначають можливість входжен- ня твору до пісенного фонду українського фольклор, є мотивація, з якою укладено пісню, а також відно- шення автора-співця та локального середовища. У ході побутування виникає варіативна парадигма пев- ного зразка, що свідчить про колективне «шліфу- вання», трансформації та нівелювання маркерів, які вказують на авторське походження того чи іншого народнопісенного твору. 1. Архів Інституту народознавства НАН України. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 450. — 130 арк. Фоль- клорні записи О. Чікало зі Перемишлянського, Пустомитівського, Сколівського районів Львів- ської та Косівського району Івано-Франківської областей. 2. веселовский а.Н. Историческая поэтика / А.Н. Ве- селовский. — М. : Высшая школа, 1989. — 408 с. 3. Гнатюк в. Пісенні новотвори в українсько-руській народній словесності / В. Гнатюк // ЗНТШ. — 1902. — Т. 50. — С. 19—37. 4. Гусев в.Е. Эстетика фольклора / В.Е. Гусев. — Л. : Наука, 1967. — 317 с. 5. Записав О. Дей та Т. Чайка у 1968 р. в прис. Завояле с. Космач Косівського району Івано-Фанківської обл. // Співанки-хроніки. Новини / упоряд. : О.І. Дей (тексти), С.Й. Грица (мелодії). — К. : Наукова думка, 1972. — С. 445—449. 6. колесса Ф. Огляд українсько-руської народної пое- зії / Ф. Колесса. — Львів, 1905. — 185 с. 7. колесса Ф. Українська народна пісня в найновіші фазі свого розвитку / Ф. Колесса // Фольклористичні праці. — К. : Вища школа, 1970. — С. 34—59. 8. лотман ю.М. Лекции по структуральной поэтике / Ю.М. Лотман // Ученые записки Тартусского уни- верситета. — 1964. — № 160. — Вып. 1: Труды по знаковым системам. — 195 с. 9. Мальцев Г.И. Традиционные формулы русской нео- брядовой лирики (К изучению эстетики уснопоэтического канона) / Г.И. Мальцев // Рус- ский фольклор. Поэтика русского фольклора. — Л., 1981. — 165 с. 10. Парпулова л. Вариантността в фолклора — социални и естетически аспекти / Л. Парпулова // Фолклор и общество. — София, 1977. — С. 242—251. 11. Пропп в.Я. Исторические корни волшебной сказки / В.Я. Пропп. — М., 1986. — 364 с. 12. Путилов Б.Н. Фольклор и народная культура / Б.Н. Путилов. — СПб. : Наука, 1994. — 239 с. 13. Русин М.ю. Фольклор : традиції і сучасність / М.Ю. Русин . — К. : Либідь, 1991. — 103 с. 14. Співанки-хроніки. Новини / упоряд. : О.І. Дей (тек- сти), С.Й. Грица (мелодії). — К. : Наукова думка, 1972. — 560 с. 15. Франко І.Я. Як виникають народні пісні / І.Я. Фран- ко // Іван Франко. Зібрання творів : у 50 т. — К. : Наукова думка, 1980. — Т. 27. — С. 57—65. 753Українські пісні-хроніки: колективне та індивідуальне у фольклоротворенні ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 16. Франко І.Я. Галицький селянський страйк в народній пісні / І.Я. Франко // Народна творчість та етногра- фія. — 1963. — № 2. — С. 96—100. 17. Чистов к.в. Народные традиции и фольклор. Очер- ки теории / К.В. Чистов. — Л. : Наука, 1986. — 304 с. 18. Шумада Н.С. Сучасна пісенність слов’янських наро- дів / Н.С. Шумада. — К. : Наукова думка, 1981. — 359 с. 19. Чернявская ю. Народная культура и национальные традиции / Ю. Чернявская // http://www.gumer. info/bibliotek_Buks/Culture/Chern/15.php Oksana Chikalo ON UKRAINIAN SONGS-CHRONICLES: COLLECTIVE AND INDIVIDUAL ESSENCES IN FOLK CREATING In the article has been considered a problem of origination as for Ukrainian sung chronicles. In the course of study have been reviewed some collective and individual factors resulted in cre- ation and existence of this form of lyrical epic. Attention has been paid to a role of an individual in creation and authorship in the context of folk-song tradition. Keywords: song chronicle, tradition, collective, individual, originator, national environment. Оксана Чикало УКРАИНСКИЕ ПЕСНИ-ХРОНИКИ: КОЛЛЕКТИВНОЕ И ИНДИВИДУАЛЬНОЕ В ФОЛЬКЛОРНОМ ТВОРЧЕСТВЕ В статье рассматривается проблема происхождения песен- хроник. Анализируются коллективные и индивидуальные факторы, обусловившие возникновение и бытования ука- занного лиро-эпического образования. В контексте народ- ной традиции акцентируется роль отдельной личности в фольклорном творчестве. Ключевые слова: песня-хроника, традиция, коллектив- ное, индивидуальное, народная среда.

Українські пісні-хроніки: колективне та індивідуальне у фольклоротворенні

Репозитарії

Схожі ресурси