Про пісню «Пливе кача по Тисині»
Стаття стосується пісні «Пливе кача по Тисині», яка стала реквіємом-прощанням за загиблими майданівцями «Небесної сотні». Вказується на її витоки — літературне походження. Розглядаються народні варіанти та їх локалізацію. Представляється одна із обробок цього твору....
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Назва видання: | Народознавчі зошити |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94478 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про пісню «Пливе кача по Тисині» / В. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 817-821. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94478 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-944782016-02-28T11:08:07Z Про пісню «Пливе кача по Тисині» Сокіл, В. Факти, гіпотези, пошук Стаття стосується пісні «Пливе кача по Тисині», яка стала реквіємом-прощанням за загиблими майданівцями «Небесної сотні». Вказується на її витоки — літературне походження. Розглядаються народні варіанти та їх локалізацію. Представляється одна із обробок цього твору. In the article has been considered THE DUCKLING FLOATING IN TYSYNA song that became a farewell requiem to the group of persons fallen shot in Kyivan Maydan Place – The Heavens’ Hundred. In the study of the song have been defined its origins, viz. literary ones. Known folklore variants and their localization have been presented. One of the upto-date elaborations of the song has been described. В статье рассматривается песня «Плыве кача по Тысыни», ставшая реквиемом-прощанием с погибшими участниками «Небесной сотни» киевского Майдана. Указываются истоки произведения, в частности и его литературное происхождение. Устанавливаются народне варианты и их локализация. Представляется одна из обработок этого песенного творения. 2014 Article Про пісню «Пливе кача по Тисині» / В. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 817-821. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94478 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Факти, гіпотези, пошук Факти, гіпотези, пошук |
| spellingShingle |
Факти, гіпотези, пошук Факти, гіпотези, пошук Сокіл, В. Про пісню «Пливе кача по Тисині» Народознавчі зошити |
| description |
Стаття стосується пісні «Пливе кача по Тисині», яка стала
реквіємом-прощанням за загиблими майданівцями «Небесної сотні». Вказується на її витоки — літературне походження. Розглядаються народні варіанти та їх локалізацію. Представляється одна із обробок цього твору. |
| format |
Article |
| author |
Сокіл, В. |
| author_facet |
Сокіл, В. |
| author_sort |
Сокіл, В. |
| title |
Про пісню «Пливе кача по Тисині» |
| title_short |
Про пісню «Пливе кача по Тисині» |
| title_full |
Про пісню «Пливе кача по Тисині» |
| title_fullStr |
Про пісню «Пливе кача по Тисині» |
| title_full_unstemmed |
Про пісню «Пливе кача по Тисині» |
| title_sort |
про пісню «пливе кача по тисині» |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Факти, гіпотези, пошук |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94478 |
| citation_txt |
Про пісню «Пливе кача по Тисині» / В. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 817-821. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT sokílv propísnûplivekačapotisiní |
| first_indexed |
2025-07-07T00:56:18Z |
| last_indexed |
2025-07-07T00:56:18Z |
| _version_ |
1836947633113923584 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014
Факти,
пошук
гiпотези,
© В. СОКІЛ, 2014
Василь СОКІЛ
ПРО ПІСНЮ
«ПЛИВЕ КАЧА ПО ТИСИНІ»
Стаття стосується пісні «Пливе кача по Тисині», яка стала
реквіємом-прощанням за загиблими майданівцями «Не-
бесної сотні». Вказується на її витоки — літературне по-
ходження. Розглядаються народні варіанти та їх локаліза-
цію. Представляється одна із обробок цього твору.
Ключові слова: вірш, пісня літературного походження,
народний варіант, «Небесна сотня».
Сьогодні кожен українець знає пісню «Пливе кача
по Тисині», оскільки вона стала широко відомою
в Україні в 2014 році під час подій Революції Гіднос-
ті, що відбувалася в Києві. Її вважають неофіційним
гімном-реквіємом за невинно убієнними активістами
Євромайдану, які увійшли в історію під назвою «Не-
бесна сотня». Якщо додати, що пісня звучала у блис-
кучому виконанні «Піккардійської терції», вражаю-
чи слухачів сильним смисловим та емоційним наван-
таженням, вона не залишила байдужим жодного
українця. Її виконували також інші гурти та хорові
колективи, скажімо, «Плач Єремії», капела імені
Д. Ревуцького, хор Київської православної академії,
семінаристи якої були безпосередніми учасниками по-
дій у Києві. Пісня була і на міжнародному фестива-
лі «Virgo Lauretana» в Італії. Звичайно, це ще дале-
ко не повний список виконавців. Хочу звернути ува-
гу, що цю пісню вважають «українською лемківською»,
за іншими даними «закарпатською тужливою народ-
ною піснею» (Вікіпедія). Спробую представити свій
погляд на цю проблему.
На моє переконання, досліджувана пісня має лі-
тературне походження. Автором поетичного твору
є письменник і перекладач Василь Ґренджа-Донсь-
кий. Оскільки він маловідомий широкому загалу, на-
веду коротку довідку про нього.
В. Ґренджа-Донський народився 23 квітня
1897 року у с. Волове, нині смт Міжгір’я Закарпат-
ської області, а помер 25 листопада 1974 року в Бра-
тиславі. 1915 року його мобілізували до армії, невдов-
зі був поранений і відправлений до Будапешта, де за-
кінчив торгову школу. В 1921 році він повернувся на
Закарпаття та працював в Ужгородському банку. З
того часу розпочав літературну діяльність. З ім’ям
В. Ґренджі-Донського тісно пов’язані розвиток і
становлення нової української літератури та націо-
нального відродження на Закарпатті. Його збірка
поезій «Квіти терньом», що вийшла друком у
1923 році, була першою в краї книгою світського ав-
тора, написаною українською літературною мовою,
а інша — «Шляхом терновим», 1924 року видан-
ня — першою книгою, опублікованою українським
фонетичним правописом.
Відтак з’являлися книжка за книжкою В. Ґрен-
джі-Донського: збірка поезій «Золоті ключі»
(1923), «Тернові квіти полонин» (1928), «Тобі, рід-
ний краю» (1936), «Збірка оповідань з карпатських
полонин» (1926), «Покрив туманом співучі ріки…»
(1928), історична поема «Червона скала» (1930),
василь СОкІл818
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014
історична повість «Ілько Липей — карпатський
розбійник» та ін.
В. Ґренджа-Донський з утворенням автономної
Підкарпатської Русі редагував «Урядовий вісник»
(1938—1939), а з проголошенням Карпатської
України — щоденну газету «Нова свобода» (1939).
У часи окупації Карпатської України Угорщиною
його було ув’язнено в концтаборі, після звільнення
7 серпня 1939 року він утік до Словаччини (Братис-
лава). Дух Карпатської України витав у ньому до
кінця життя, адже революціонер був активним її
учасником [4, с. 84—85]. До слова, дочка Аліса
Ґренджа-Донська в часи боротьби за цю державу
(1938—1939) була медсестрою, доглядала за пора-
неними [1, с. 84]. Про ту неординарну сторінку в
нашій історії В. Ґренджа-Донський залишив цінні
матеріали, з якими може познайомитися сучасний
читач — «Щастя і горе Карпатської України. Що-
денник. Спогади» (2002). Ним керували патріотич-
ні почуття і в зовсім молодому віці. Вони простежу-
ються з першої його поетичної збірки, що вийшла на
початку 1923 року в Ужгороді — «Квіти з терням».
Вступне слово до неї написав відомий галицький поет
Василь Пачовський, який перебував у той час на За-
карпатті. Любов до рідної землі, тривога за її оку-
пацію іноземцями, туга матерів за синами, що кла-
дуть голови на чужині, — такими мотивами пройня-
тий вірш «Плавле кача по тисині», який подаю за
сучасною збіркою його творів, оскільки першодру-
ку у львівських бібліотеках не виявив:
Плавле кача по тисині;
«Мамко моя, не лай нині,
Залаєш ми в злу годину,
Сам не знаю, де погину».
лає мати сина, лає,
Син додому не вертає…
Серед поля, на долині
лягло серце у тернині! [3, с. 33]
За сюжетним малюнком, стилістикою вірш близь-
кий до народного твору, адже йдеться про прощан-
ня рекрута з матір’ю, віру в силу материнського про-
кляття, як наслідок — загибель на чужині («лягло
серце у тернині»). Цей останній метафоричний об-
раз, пов’язаний з терниною, присутній і в інших його
поетичних творах, але дуже мало характерний для
фольклорної традиції. Щодо качати, що плаває «по
тисині». Низка інтерпретаторів пов’язують його з
конкретною річкою Тисою. Звичайно, це найбільша
річка на Закарпатті, і вона могла б вплинути на фор-
мування образу, однак у тому є сумнів. Я більше
схильний уважати, що тут маємо образ-узагальнення
води, як, скажімо, широко відомий Дунай. Згідно з
народною культурою, «Дунай» — розлив води, вза-
галі велике її згромадження [6, с. 206]. В україн-
ському лексиконі є чимало похідних слів — «Тис-
мениця», «Тисмечани» та ін. Існує думка деяких
лінгвістів, що ці лексеми мають спільний індоєвро-
пейський корінь «teus-» — «тихий» [5, с. 158]. Од-
нак є й дещо відмінна версія сучасного дослідника
В. Шульгача, який мотивує первісну семантику ком-
понента Tis- / Tes- у зв’язку з těsnъ «тісний», těs-
nina > укр. «тіснина». У такому разі, вважає він, що
назва могла означати «вузьке тісне озеро» [10,
с. 294]. Очевидно, «тисина» і є тією «тихою» во-
дою, «тісним» озерцем, де зображено водоплавно-
го птаха. Згідно з українською традицією, качка
символізує «несилу» [ 6, с. 277], тому в другій стро-
фі поезії В. Ґренджі-Донського бачимо фатальний
наслідок — смерть сина.
Є підстави вважати, що ця поезія актуалізувала-
ся в часи Карпатської України, до того ж, почала
значною мірою фольклоризуватися. Наведу кілька
виявлених народнопоетичних варіантів у хронологіч-
ному зростанні.
Василь Ґренджа-Донський
819Про пісню «Пливе кача по Тисині»
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014
Перший варіант. Запис з початку 1940-х років
Д. Задора із Волівця на Закарпатті:
[ПЛАВЕ КАЧКА ПО ТИСИН°]
Заклич, мамко, столярика, (2)
Найкращого малярика. (2)
Най ми хижку ізбудує, (2)
Та й на чорно помалює. (2)
Ой без дверей, без віконец, (2)
Бо вже мому житю конец (2) [ 2, с. 337].
Третій варіант. Запис 1982 року В. Сокола від
Агафії Коруд, 1921 року народження, у с. Ялинку-
ватому Сколівського району Львівської області:
ТИХА ВОДА ПО ПІЩИНІ
Плаве качка по Тисинѣ (2)
Залаешь ми въ злу годину, (2)
Самъ не знаю, де погину. (2)
Погину я въ чужімъ краю, (2)
Хто ми буде брати яму? (2)
Будуть брати чужѣ люде, (2)
Та ци тобѣ жаль не буде? (2) [8, с. 51]
Другий варіант. Запис з початку 1960-х років
В. Гошовського від Івана Тебзи, 21 рік, із с. Березо-
ве Хустського району Закарпатської області.
ПЛИВЕ КАЧА ПО ТИСИНІ
Пливе кача по Тисині, (2)
Мамко моя, не лай мені. (2)
Залаєш ми злу годину, (2)
Сам не знаю, де загину. (2)
Ой загину в чужум краю, (2)
Тко ми ме копати яму. (2)
Муть копати чужі люде, (2)
Ци не жаль вам, мамко, буде. (2)
— Та де бы ми, синку, не жаль, (2)
кой ти в моюм серци лежав. (2)
Ой у Хусті ворон кряче, (2)
На вкраїні мати плаче. (2)
Мати плаче на вкраїні,
а дівчина на могилі. (2)
— Не плач, мамко, та й не дуже, (2)
Я ранений, та й не дуже. (2)
Головочка начетверо, (2)
а сердечко нашестеро. (2)
Тиха вода по піщині,
Мамко моя, не лай мені.
Залаєш ми в злу годину,
Сам не знаю, де погину.
Ой погину в чуджім краю,
Не задзвонять — добре знаю.
Не задзвонять — добре знаю,
Хто бде копав міні яму?
Бдут копати чуджі люде,
Чи жаль тобі, мамко, буде?
Жаль копати вороночка,
Та й заплаче білявочка [ 9, с. 400].
варіант у виконанні Піккардійської терції; аран-
жування В. Якимця, поклав на ноти І. Шульга:
ГЕЙ, ПЛИВЕ КАЧА ПО ТИСИНІ
Гей, пливе кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені.
Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю, де погину,
Сам не знаю, де погину.
Гей, погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
василь СОкІл820
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?
Гей, виберут ми чужі люди,
виберут ми чужі люди.
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Гей, якби ж мені, синку, не жаль?
Якби ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав.
Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача в по Тисині…
Якщо порівняти літературний твір і народні варі-
анти, то перший за кількістю рядків дорівнює запи-
су Д. Задора. Це можна пояснити тим, що між ними
ще не було великої часової дистанції. З фольклор-
них найповніший текст у запису В. Гошовського, інші
дещо стягнуті. Уважний аналіз писемного і усних
зразків свідчить, що у більшості ідентичні перші чо-
тири рядки, за винятком мого запису, де немає об-
разу «тисини» і плаваючої «качки», зате є трансфор-
мація — «тиха вода по піщині».
У народних варіантах присутній образ ями (його
немає в літературному) — місця поховання загиб-
лого — та «чужих людей», що будуть її копати.
Спільним є і мотив-звернення сина до матері з
приводу висловлення жалю за ним. У тексті В. Го-
шовського з’являється зловіщий образ ворона як
символа смерті. Він кряче у Хусті, що дає підста-
ви говорити про вкраплення мотиву відгомону тра-
гічних подій, пов’язаних з Карпатською Україною.
Крім того, тут контаміновано фінальну частину,
характерну для багатьох давніх карпатських ба-
лад, наприклад:
— Не плач, мати, та й не тужи,
Сам ранений, та й не дуже.
Головонька — начетверо,
а серденько — нашестеро.
Шукай, мати, дохторика,
Молодого столярчика [ 7, с. 33].
З викладеного можна зробити висновки: 1) Неза-
перечний факт, що автором вірша «Пливе кача по ти-
сині» був В. Ґренджа-Донський; 2) Літературний
твір фольклоризувався у різних варіантах;
3) Прив’язка до конкретної назви річки Тиси чисто
умовна, адже скоріше йдеться про тиху, заплавну
воду (озерце); 4) Мотив загибелі сина актуалізував-
ся у часи Карпатської України, тому виявлені народ-
ні варіанти розповсюдилися за принципом концен-
тричного кола (Хустщина, Воловеччина, Сколівщи-
на); звичайно, хвилі можуть заходити і далі; 5) Тема
загибелі захисників Вітчизни стала на часі і сьогод-
ні, надто ж у момент поховання «Небесної сотні».
1. вегеш М.М. Ґренджа-Донська Аліса Василівна /
М.М. Вегеш // Енциклопедія сучасної України. —
К., 2007. — Т. 7. — С. 84.
821Про пісню «Пливе кача по Тисині»
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014
2. Гошовський в. Українські пісні Закарпаття / В. Го-
шовський. — Львів, 2003. — 446 с.
3. Гренджа-Донський в. Твори / упоряд., вступ. ст. та
при міт. О. Мишанича. — Ужгород : Карпати, 2001. —
С. 33.
4. Ґабор в.в. Ґренджа-Донський Василь Степанович /
В.В. Ґабор // Енциклопедія сучасної України. — К.,
2007. — Т. 7. — С. 84—85.
5. Етимологічний словник літописних географічних назв
Південної Русі / І.М. Желєзняк, А.П. Корепанова,
Л.Т. Масенко, О.С. Стрижак. — К. : Наукова дум-
ка, 1985. — 253 с.
6. Жайворонок в. Знаки української етнокультури.
Слов ник-довідник / В. Жайворонок. — К. : Довіра,
2006. — 703 с.
7. З гір Карпатських. Українські народні пісні-балади / упо-
ряд., підгот. текстів, вступ. ст., приміт. та словник
С.В. Мишанича. — Ужгород : Карпати, 1981. — 462 с.
8. Народнѣ пѣснѣ подкарпатскихъ русиновъ / зобр.
Д. Задор, Ю. Костьо, П. Мислославский. — Унг-
варъ, 1944. — 114 с.
9. Фольклорні матеріали з отчого краю / зібр. В. Сокіл,
Г. Сокіл. — Львів, 1998. — 614 с.
10. Шульгач в.П. Праслов’янський гідронімний фонд
(фрагмент реконструкції) / В.П. Шульгач. — К.,
1998. — 368 с.
vasyl Sokil
A SONG ON
DUCKLING FLOATING IN TYSYNA
In the article has been considered THE DUCKLING
FLOATING IN TYSYNA song that became a farewell re-
quiem to the group of persons fallen shot in Kyivan Maydan
Place – The Heavens’ Hundred. In the study of the song have
been defined its origins, viz. literary ones. Known folklore vari-
ants and their localization have been presented. One of the up-
to-date elaborations of the song has been described.
Keywords: poem, literary song, ancestry, national vari-
ant, Heavens’ Hundred.
васыль Сокил
О ПЕСНЕ
«ПЛЫВЕ КАЧА ПО ТЫСЫНИ»
В статье рассматривается песня «Плыве кача по Тысыни»,
ставшая реквиемом-прощанием с погибшими участниками
«Небесной сотни» киевского Майдана. Указываются ис-
токи произведения, в частности и его литературное проис-
хождение. Устанавливаются народне варианты и их лока-
лизация. Представляется одна из обработок этого песен-
ного творения.
Ключевые слова: стих, песня літературного происхожде-
ния, народный вариант, «Небесная сотня».
|