В пошуках вишуканої досконалості українського мистецтва

Висвітлюються шляхи становлення та наукові доробки відомого мистецтвознавця, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка, члена-кореспондента Академії мистецтв України, професора, завідувача відділом мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України В. Овсійчука, який сповна прис...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Павлюк, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Ювілеї
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94486
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	В пошуках вишуканої досконалості українського мистецтва / С. Павлюк // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1097-1101. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94486
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-944862016-02-12T03:05:36Z В пошуках вишуканої досконалості українського мистецтва Павлюк, С. Ювілеї Висвітлюються шляхи становлення та наукові доробки відомого мистецтвознавця, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка, члена-кореспондента Академії мистецтв України, професора, завідувача відділом мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України В. Овсійчука, який сповна присвятив своє життя служінню українській культурі. The article has thrown light on some paths of formation as well as on scientific works by Volodymyr Ovsiychuk, eminent art scholar, National T. Shevchenko prizewinner, corresponding member of Ukrainian Academy of Arts, professor, Head of Art Studies Dept. in the Ethnology Institute of NAS of Ukraine, a person, who had completely devoted himself to Ukrainian culture and served its needs. Освещаются пути становления и научные труды известного искусствоведа, лауреата Национальной премии им.Т. Шевченко, члена-корреспондента Академии искусств Украины, профессора, заведующего отделом искусствоведения Института народоведения НАН Украины В.Овсийчука, который всю свою жизнь посвятил служению украинской культуре. 2014 Article В пошуках вишуканої досконалості українського мистецтва / С. Павлюк // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1097-1101. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94486 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ювілеї Ювілеї
spellingShingle	Ювілеї Ювілеї Павлюк, С. В пошуках вишуканої досконалості українського мистецтва Народознавчі зошити
description	Висвітлюються шляхи становлення та наукові доробки відомого мистецтвознавця, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка, члена-кореспондента Академії мистецтв України, професора, завідувача відділом мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України В. Овсійчука, який сповна присвятив своє життя служінню українській культурі.
format	Article
author	Павлюк, С.
author_facet	Павлюк, С.
author_sort	Павлюк, С.
title	В пошуках вишуканої досконалості українського мистецтва
title_short	В пошуках вишуканої досконалості українського мистецтва
title_full	В пошуках вишуканої досконалості українського мистецтва
title_fullStr	В пошуках вишуканої досконалості українського мистецтва
title_full_unstemmed	В пошуках вишуканої досконалості українського мистецтва
title_sort	в пошуках вишуканої досконалості українського мистецтва
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Ювілеї
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94486
citation_txt	В пошуках вишуканої досконалості українського мистецтва / С. Павлюк // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1097-1101. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT pavlûks vpošukahvišukanoídoskonalostíukraínsʹkogomistectva
first_indexed	2025-07-07T00:56:54Z
last_indexed	2025-07-07T00:56:54Z
_version_	1836947671820009472
fulltext	ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 © С. ПАВЛЮК, 2014 Степан ПАВЛЮК В ПОШУКАХ ВИШУКАНОЇ ДОСКОНАЛОСТІ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА Висвітлюються шляхи становлення та наукові доробки ві- домого мистецтво знавця, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка, члена-кореспондента Академії мистецтв України, професора, завідувача відділом мисте- цтвознавства Інституту народознавства НАН України В. Овсійчука, який сповна присвятив своє життя служін- ню українській культурі. Ключові слова: В. Овсійчук, Б. Возницький, Т. Шевчен- ко, вчений, реставраційні роботи, українське мистецтво. Мистецтво відноситься до тих вагомих складо- вих, без яких не мислиться існування людської цивілізації; кожне суспільство на своєму історично- му шляху розвитку мало осіб, які виразно й усвідом- лено, в особливий спосіб сприймали красиве, есте- тичне і відтворювали це спостереження у певний спо- сіб і різними засобами у побутовій сфері. Кожна із сучасних націй наполегливо вивчає своєрідність сво- го національного малярського письма, щоб долучи- тися до безмежжя художньої культури, що стало скарбницею Людства. Якраз Людства, а не окремої особи чи нації. У той же час мистецько-культурні набутки формувались локалізовано окремими люд- ськими спільнотами і зі своїм естетичним виразом, барвистістю, формальними ознаками тощо. Українська художня культура має давню історію. І хоча пізнання її глибинних стильових характерис- тик, багатства художніх засобів, сюжетних насвіт- лень, розуміння як цілісного явища почалося кілька століть тому, все ж дослідницька інтенсивність про- явилась лише у ХХ столітті. І, слід відзначити, що із значними прогалинами, що диктувалося історич- ними умовами поневолення українського народу. Іде- ологічне спрямування суспільно-історичного проце- су російською окупаційною владою стосувалось та- кож і мистецтвознавчої науки. Та поза всіма заборонами тільки фіксованість мистецьких здобут- ків талановитими українцями була вражаючою. Для світу була представлена вся жанрова палітра укра- їнського малярства з видатними художниками сві- тової величини, — однак для повноцінного пред- ставлення їхньої творчості як такої, що за своїм ху- дожнім рівнем сягала оцінки європейських майстрів пензля, були обмеження, які виходили з того, що кращими художниками з-поміж народів Радянсько- го Союзу, здебільшого, визнавались росіяни, за то- дішнім імперським принципом — усе краще і прогре- сивне формувалось тільки в Росії. І все ж стримати творчого пориву для повновартісного синтетичного і теоретичного осмислення цензурі не вдалося. Ще за радянсько-комуністичної системи з’являються нау- кові праці з цілісною аналітичною оцінкою мистець- кої культури за певними жанрами, малярськими сти- лями з охопленням епох тощо. У 60-х рр. ХХ ст. в середовище українських мис- тецтвознавців влився молодий енергійний заповзят- ливий мистецтвознавець Володимир Овсійчук, — як працівник Картинної галереї у Львові. Шлях до мистецького осередку, яким була Львівська картин- Ювілеї Степан Павлюк1098 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 на галерея, був не випадковим. До цього таланови- тому юнакові стелилася дорога і в оперні співаки, і в актори театру, і навіть на педагогічну ниву: отримав- ши диплом вчителя історії Львівського державного уні- верситету ім. І. Франка, В. Овсійчук, все ж, наполе- гливо шукав можливості самовиразу у мистецькому середовищі. І знайшов. Праця у Картинній галереї з багатющими фондами світової спадщини виявилась благодатною, спонукальною до мистецтвознавчої твор- чості. Опанування такими видами музейних практик як реставрація малярських пам’яток, скульптури, їх атрибуція, експозиційна потреба тощо за своєю сут- тю стали для молодого дослідника винятковою шко- лою у розумінні малярської техніки, процесу форму- вання завершених художніх творів. А набуті знання не лише з української історії, але й світової відкри- вали простір до проникнення аж до причин людсько- го висхідного поступу в усіх його проявах, зокрема естетичного сприйняття прекрасного. А з цим — і відтворення його на полотнах, у скульптурних обра- зах; глибоке вивчення життєвого і творчого шляху багатьох митців у контексті історії їхніх народів ста- вало для В. Овсійчука основою для повноцінного прочитання створених мистецьких творів. Уже як кандидат мистецтвознавчих наук В. Овсій- чук з групою колег з Галереї здійснює одну за од- ною експедиції задля врятування іконописних ше- деврів із тих церков, у яких було заборонено бого- служіння, і які піддавалися мародерству, грабунку або й спаленню. Наявність великої кількості збере- жених ікон, здебільшого невідомих майстрів — оскільки ще не вивчена на той час мистецька історія творення народними художниками високої культу- ри іконописання — була спонукою для молодого вче- ного до якомога повнішого розкриття на академіч- ному рівні унікального пласту художньої творчості. Руйнування церков як архітектурних шедеврів, у тому числі і знищення іконописного багатства, інших релігійних реквізитів, мистецьких пам’яток було бу- денною справою місцевого комуністичного чиновни- цтва. І, слава Богу, що в Україні були не тільки духо- вні манкурти і мародери, а й одержимі своєї гідності, такі як Б. Возницький, який зумів організувати таких самих одержимих, як і він сам, у тому числі В. Овсій- чука, на те, щоб для багатьох архітектурних сакраль- них шедеврів вибороти пам’яткоохоронні таблиці, а ікони і церковні реквізити зберегти від знищення у сховищах галереї. Тільки у такий спосіб вдалося за- лишити не зруйнованими величні іконостаси, які на- лежали пензлю світової величини художників І. Рут- ковича, В. Петрахновича, Й. Кондзелевича та ін- ших. Обстеження закритих церков (а це була така методика — спочатку вилучити споруду з діючого богослужіння, а тоді ненароком відімкнути і зали- шити незамкненою) часто супроводжувалося при- годами. Тішило, коли село, зібравшись громадою, відстоювало свою святиню і переконувалось у справ- жній доброзичливій меті музейників. Ідея Б. Возницького відбудувати декілька зруй- нованих замків і розмістити у них уцілілі мистецькі шедеври була величною, але виглядала донкіхотів- ською, — ні коштів, ні сил. Та в це вірив Б. Возниць- кий, і цього було достатньо. В. Овсійчук уже мав до- свід керівництва реставраційною групою (набув цей досвід при відновленні Бахчисарайського ханського палацу у 1961—1963 роках). В. Овсійчуку доручать реставрацію Олеського замку. Тут доведеться йому зі студентськими групами днювати і ночувати багато місяців, щоб з повної руїни надати замкові первісний вигляд. Сьогодні ми горді з того, що архітектурний шедевр повернуто до життя. Адже з ним пов’язана велика частина нашої історії і культури, — хоч би епі- зод з родиною Хмельницьких. Не менше треба було затратити зусиль і вмінь, щоб організувати у віднов- леному замку експозицію, та ще й таку, щоб привер- нути до неї увагу зацікавлених. Чого тільки вартува- ло В. Овсійчукові врятувати більш ніж шістдесят ква- дратних метрів шедевру пензля видатних художників М. Альтамонте і Ю. Шимоновича «Битва під Від- нем», неймовірно понищеного, де кожен квадратний сантиметр потребував майстерних рук і професійної натхненності реставратора. Дивує і захоплює і наукова робота мистецтвоз- навця В. Овсійчука. Складалось враження, що вче- ний міг розробляти одночасно декілька тем. Ще фа- хівці, та й усі, хто тільки захоплювався національ- ною культурою, вчитувалися, вивчали попереднє дослідження В. Овсійчука, як уже появлялася на- ступна книга, яка з виходом у світ 1996 р. по- справжньому подивує українську мистецтвознавчу науку свіжими вмотивованими ідеями про високість українського мистецтва, його генезис з княжих ча- сів. Ще одна особливість цього видання: книга «Українське малярство Х—ХVІІІ ст.: проблеми ко- 1099в пошуках вишуканої досконалості українського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 льору» стала насправді першою в Україні книгою, виготовленою на високому поліграфічному рівні, пре- зентабельним сувеніром для високих гостей. Невдовзі після «Українського малярства» вихо- дить в світ ще один творчий шедевр — винятково експресивна праця про життя і творчість колоритної постаті Олекси Новаківського, яскравість і особли- вість художнього письма якого можна порівняти хіба що сукупно зі стилістикою письма кращих худож- ників Європи ХІХ століття. Вченому вдалось роз- крити манеру малювання О. Новаківського у зістав- ленні з європейськими тодішніми тенденціями. В. Овсійчук розкрив у мистецьких творах О. Нова- ківського еволюцію від стану розгубленості, розду- му і нерішучості до усвідомленого національного са- мовиразу, який проявиться у новій суспільній те- чії — романтизмі. Царат нав’язуватиме класицизм, щоб внести в Україну чужу ідеологію російської ім- перії, а мистецькі твори, на противагу, яскравітимуть національним колоритом і образністю. Вже в наступній монографії «Класицизм і роман- тизм в українському мистецтві» (2001) В. Овсійчук засобами мистецтва блискуче пояснює українські сус- пільні колізії. Він робить висновок, що енергійна по- ява романтизму, не тільки як мистецького стилю, а радше течії, стала світоглядним і суспільним виразом національного почуття і настрою. Настрою одержи- мого у боротьбі за національні ідеали, настрою відва- ги і героїзму. До українського іконопису можна піді- йти як до феноменального явища, через призму яко- го сприймається і пізнається духовний та естетичний світ українця, а на основі цього розкривається інтелектуально-освітній рівень народу, із середовища якого появилися небуденні, нині нам не відомі за пріз- вищами, достойними художнього рівня, іконописці. Побачивши цей феномен, В. Овсійчук усе своє творче життя розгадує його. З кожною його науко- вою працею усе чіткіше насвітлюється сюжетна, ко- лоритна своєрідність малярського твору, яка і кано- нічно біблійна, і заодно українська народна, начеб- то синтез народного світобачення і світогляду в одній площині, а в іншій — чіткий християнський зміст. Дослідник любувався таким дивосплетінням, яке може виражати з доволі високою підготовкою чи практикою художник. Проникнутися появою великого числа образів у живому побутуванні, в оселях, не лише у церквах, роз- повісти про них, створивши своєрідні історико- мистецькі нариси, В. Овсійчук задумав разом з од- ним із найповажніших знавців української мистець- кої культури, зокрема іконопису, відомим скульптором, Лауреатом Національної премії ім. Т. Шевченка, про- фесором Дмитром Крвавичем. І їм це вдалось. У 2000 р. вийшла в світ книга їх спільного авторства — «Оповідь про ікону», яка одразу ж — через декіль- ка місяців — стала раритетом. Неспроста в науковому світі за науковими наслід- ками, стилем, методологією, когортою здібних учнів говорять про наукову школу В. Овсійчука. Бо й справді і без перебільшень це — наукова школа, суттю якої є синтез методик при розгляді україн- ського мистецького явища, обов’язковість європей- ського підходу, суспільно-історична основа. Кож- на мистецька національна тенденція спонукана сус- пільним буттям, незалежно від інтровертних чи екстравертних чинників. Мистецький твір виступає як синтез буття, як його наслідок — головне кредо школи В. Овсійчука. Твір слід зрозуміти і розпіз- нати, адже в ньому закладена сконденсована інфор- мація про спосіб життя. Викликає захоплення обізнаність із новітніми до- слідницькими тенденціями і науковими напрацюван- нями. Інформаційних джерел у Володимира Анто- новича без числа — кожен із його знайомих нама- гається бути чимось корисним, і насамперед літературою. Безкінечне листування також прино- сить йому інформацію. І від цього він щасливий, бо спілкування для нього, а ще з щирим і обізнаним співбесідником — понад усе. Цікаво, що він добре орієнтується не лише в науковій професійній сфері, й має свою оцінку літературного процесу, і не лише вітчизняного. Особливо тонко відчуває музичні тен- денції. І не дивно, адже, як уже згадувалося, Мае- стро в юності готувався стати оперним співаком. Від- новлення духовних, моральних, а навіть творчих сил відбувається в сакраментальний спосіб — майже ри- туальне слухання класичної музики. Тонке відчуття мистецької творчості, незалежно від жанру, бо талановитий прояв одразу помітний, вважає В. Овсійчук своєю ненав’язливістю, орга- нічним і своєрідним доповненням, навіть наповне- нням існуючого культурного наробку. Його слово вагоме всюди, бо воно щире, відверте, професійне і обов’язково доброзичливе. Його думкою дорожать Степан Павлюк1100 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 не лише художники, скульптори, архітектори чи вче- ні, а й музиканти, оперні виконавці і постановники, театральні актори, керівники народних ансамблів тощо. І завжди дотримується свого життєвого кре- до — ніколи не лукавити, але й ніколи не завдава- ти безпідставно людині страждання, не бути цині- ком, ніколи не поступатися національною гідністю і високою вимогою до явищ культури. Адже в цьо- му закладена суть життя, мотивація формування особистості з гуманістичним світоглядом, для якої суголосні національна культурна спадщина з циві- лізаційним надбанням. Дослідник невпинно шукає ще те невивчене, яке є квінтесентним для культурної історії народу. Першо- основними стали праці про український Рене санс, ґе- незу мистецтва іконопису і його українську своєрід- ність, стихію українського роман тизму в мистецтві тощо. Працюючи над згаданими темами, В. Овсійчук весь час приглядався до сок ровенної наукової пробле- ми, якою є мистецька ве лич Т. Шевченка. Його вабив європейський кон текст Українського Пророка, його справжня малярська культура, а не поверхова інтерпре- тація його художньої творчості, хоча й у хорошому па- тріотичному розумінні як національного Месії. Висока Шевченкова творчість, чистота почуттів, непохитність у обраній нелегкій долі пригорнула до нього народ, який з «Кобзарем» зміцнив свою одер- жимість на святому шляху національної незалежнос- ті. Одночасно багато підкорених народів причасти- лись Шевченковою свободолюбністю, розгорнули прапори визвольної боротьби, а інші захоплювались небуденним талантом і сміливою вдачею. Особливо у російському середовищі інтелектуальної еліти сприй- мали Шевченка як одного з найталановитіших поетів епохи, а заодно і найбільш народним. «Тараса Шев- ченка я ставлю поруч з іншими поетами-націоналістами, але жоден з них, навіть великий з великих — Міцке- вич, не виявляв своєї любові до вітчизни в такій зво- рушливій формі, з такою майже шаленою силою», — так вишукано підкреслив своє розуміння місії поета відомий російський вчений Анатолій Луначарський. Овсійчук розуміє, що Шевченко у наш час біль- ше пізнаний як поет, письменник, який своїм невга- симим словом розбурхав душу народу до волі, напо- внив її вірою в свою щасливу будучність як суверен- ної нації. Однак, невиправдано мало дослідники творчості поета впродовж півтора століття звертали увагу на його яскравий талан художника. Огляд маляр ської спадщини Шевченка мав здебільшого фрагментарний характер — протрактовувались лише окремі живописні полотна, які стали хрестоматійни- ми, та ще якоюсь частиною різножанрових художніх творів ілюструвалось подвижницьке життя Кобзаря. Інтерпретація цього дивовижного спадку здебільшо- го велась у руслі ідео логічних вимог окупаційних ре- жимів і особливо дошкульних, ненависницьких з боку російської царської і неймовірно нестерпної влади ко- муністичного періоду. Адже світ не має прикладу, щоб одна особа була настільки яскрава, талановита, винят ково обдарована у двох іпостасях — поета і ху- дожника. Та ще й кріпак з поневоленої України! Ге- ніальний самородок!? Так, неабиякі природні задат- ки, які могли і згас нути, якби не окремі сприятливі і несподівані епізоди в житті Шевченка, неначе з ве- ління вищих духовних сил, а в основному — це його настирлива вдача, завзятість і одержимість. Десяток років роздумів, міркувань, побивань, здо- гадок, переживань В. Овсійчука над мистецькою па- літрою Шевченка, величезним бажанням упіймати суть його малярського єства у контексті історичної долі України, щоб бути з його спадком художника не сформалізовано, і, врешті, щоб повноголосо і ви- черпно сказати, що Шевченко «...залишається про- відним митцем в історії укра їнського мистецтва XIX століття. Шевченко-художник вражає високою культурою малюнка, він належить до невеликого гур- ту найвидатніших акварелістів світу, а як художник- портретист — вроджений майстер цього жанру та наче призначе ний долею зберегти образи великої кількості людей України, Росії, Казахстану. А «При- тча про блудного сина» — його геніальне творіння, входить у шеренгу видатних творів європейського мистецтва XIX століття». Монографія «Мистецька спадщина Тараса Шев- ченка у контексті європейської художньої культури», підготовлена відомим мистецтво знавцем, лауреатом Національної премії ім. Т. Шевченка, членом- кореспондентом Академії мистецтв України, профе- сором, завідувачем відділу мистецтвознавства Інсти- туту народознавства НАН України Володимиром Овсійчуком, грунтовно роз криває малярську май- стерність Шевченка. Виключно цікава стильова осо- бливість цього дослідження полягає в тому, що ав- тор синтетична розглядає постать Шевченка в усіх 1101в пошуках вишуканої досконалості українського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 його проявах — громадянській, поетичній, маляр- ській, чим досягається повнота образу, який виявив- ся для українського народу незборимою силою у ві- кових прагненнях національної Свободи, морально- естетичною опорою на цьому величному Шляху, а врешті — Рицарем нації і її Провідником. В. Овсійчукові вдалося піднятись у розумінні Шевченкового творчого генія так високо, куди не сягає наш буденний зір, завдяки кільком чинникам: аналітичному вивченню світової малярської культу- ри, глибокому пізнанню історії України, не змірній любові до свого народу і постаті Шевченка. Монографія стане помітним явищем у системі ко- ординат Генія Т. Шевченка. До сьогодні так повно і вичерпно ніхто не представив малярську велич Коб- заря, його національну ідеологію, втілену в худож- ньому осмисленні історичної пам'яті народу, його вну- трішньої зорієнтованості до національної свободи. Автор своєю працею, написаною з одержимістю ман- дрівника у пустелі, який за будь-яких умов прагне досягти своєї мети, підкреслив Франкове розуміння величі Шевченка: «Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів сердець все наново збуджуватимуть його твори. Таким був і є для нас, українців, Тарас Шевченко». Професор В. Овсій- чук доклав своєї душі, серця і розуму, щоб ще одна грань Шевченкового дару, малярська, стала частин- кою світової художньої культури. У своїх гідно прожитих дев’яносто років Маестро Овсійчук повний творчих ідей. Уже на викінченні доброзичлива, а заодно і вимоглива до прекрасного художника Михайла Мороза академічна праця «Ху- дожник Михайло Мороз», вже помережані калігра- фічним письмом багато аркушів про пластичні засо- би у мистецтві. Маестро не нарікає на свою долю, адже він доче- кався омріяної ним Долі для українського народу — бути у своїй Соборній Україні. Щораз буду повто- рювати, що про Володимира Антоновича Овсійчу- ка, який сповна присвятив своє життя служінню українській культурі, слід говорити як про національ- ну неповторність. Stepan Pavluk IN SEARCH AFTER REFINED PERFECTION OF UKRAINIAN ART The article has thrown light on some paths of formation as well as on scientific works by Volodymyr Ovsiychuk, eminent art scholar, National T. Shevchenko prizewinner, corresponding member of Ukrainian Academy of Arts, professor, Head of Art Studies Dept. in the Ethnology Institute of NAS of Ukraine, a person, who had completely devoted himself to Ukrainian culture and served its needs. Keywords: V. Ovsiychuk, B. Vozvytsky, T. Shevchenko, re- storing works, Ukrainian art. Степан Павлюк В ПОИСКАХ ИЗЫСКАННОГО СОВЕРШЕНСТВА УКРАИНСКОГО ИСКУССТВА Освещаются пути становления и научные труды известного искусствоведа, лауреата Национальной премии им. Т. Шев- ченко, члена-корреспондента Академии искусств Украины, профессора, заведующего отделом искусствоведения Ин- ститута народоведения НАН Украины В. Овсийчука, ко- торый всю свою жизнь посвятил служению украинской культуре. Ключевые слова: В. Овсийчук, Б. Возницкий, Т. Шев- ченко, ученый, реставрационные работы, украинс кое ис- кусство.

В пошуках вишуканої досконалості українського мистецтва

Репозитарії

Схожі ресурси