З історії львівської мистецької Шевченкіани

Предлагается обзор большого и многогранного массива памятников художественной культуры, обьединяемых термином «Львовськая Шевченкиана». Акцент сделан на тех произведениях изобразительного искусства и документальных свидетельствах ІІ пол. ХІХ — ХХ ст., которыми раскрывается роль феномена Шевченко...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Сидор, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Ювілеї
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94489
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	З історії львівської мистецької Шевченкіани / О. Сидор // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1112-1141. — Бібліогр.: 27 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94489
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-944892016-02-12T03:05:29Z З історії львівської мистецької Шевченкіани Сидор, О. Ювілеї Предлагается обзор большого и многогранного массива памятников художественной культуры, обьединяемых термином «Львовськая Шевченкиана». Акцент сделан на тех произведениях изобразительного искусства и документальных свидетельствах ІІ пол. ХІХ — ХХ ст., которыми раскрывается роль феномена Шевченко и его творческого наследия в утверждении идеи украинства, в возрастании национального самосознания украинского народа в сложные периоды его истории. Анализ видового и жанрово-тематического разнообразия представленных тут произведений демонстрирует жизнеутверждающий и неизменно актуальный потенциал этого наследия и связанных с ним творческих исканий нескольких поколений художников — как одного из консолидирующих факторов национального бытия. Пропонується погляд на великий і багатогранний масив пам’яток мистецької культури, об’єднаних терміном «Львівська Шевченкіана». Зроблено акцент на тих творах образотворчого мистецтва і документальних свідченнях ІІ пол. ХІХ — ХХ ст., які засвідчують роль феномена Шевченка і його творчої спадщини в утвердженні ідеї українства, зростанні національної самосвідомості українського народу в складні періоди його історії. Аналіз видового і жанрово-тематичного розмаїття представлених тут творів демонструє життєствердний та незмінно актуальний потенціал цієї спадщини і викликаних нею творчих рефлексій кількох поколінь мистців — як одного з консолідуючих чинників буття нації. The article has brought a view of large and multilateral massive of artistic and cultural monuments, united by the term of Lviv Shevchenkiana. Accent has been put upon those Fine Art works and documentary evidences of the II half XIX and XX cc. that presented the role of phenomen by Shevchenko and his creative heritage in strengthening of Ukrainian idea, in growing of Ukrainian people’s self-consciousness in the complicated historical periods. Analysis in kinds and genre-thematic variety of exhibited creations has demonstrated life-affirmative and invariably actual potentiality of Shevchenko’s heritage as well as born by it reflections of several artistic generations. 2014 Article З історії львівської мистецької Шевченкіани / О. Сидор // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1112-1141. — Бібліогр.: 27 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94489 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ювілеї Ювілеї
spellingShingle	Ювілеї Ювілеї Сидор, О. З історії львівської мистецької Шевченкіани Народознавчі зошити
description	Предлагается обзор большого и многогранного массива памятников художественной культуры, обьединяемых термином «Львовськая Шевченкиана». Акцент сделан на тех произведениях изобразительного искусства и документальных свидетельствах ІІ пол. ХІХ — ХХ ст., которыми раскрывается роль феномена Шевченко и его творческого наследия в утверждении идеи украинства, в возрастании национального самосознания украинского народа в сложные периоды его истории. Анализ видового и жанрово-тематического разнообразия представленных тут произведений демонстрирует жизнеутверждающий и неизменно актуальный потенциал этого наследия и связанных с ним творческих исканий нескольких поколений художников — как одного из консолидирующих факторов национального бытия.
format	Article
author	Сидор, О.
author_facet	Сидор, О.
author_sort	Сидор, О.
title	З історії львівської мистецької Шевченкіани
title_short	З історії львівської мистецької Шевченкіани
title_full	З історії львівської мистецької Шевченкіани
title_fullStr	З історії львівської мистецької Шевченкіани
title_full_unstemmed	З історії львівської мистецької Шевченкіани
title_sort	з історії львівської мистецької шевченкіани
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Ювілеї
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94489
citation_txt	З історії львівської мистецької Шевченкіани / О. Сидор // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1112-1141. — Бібліогр.: 27 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT sidoro zístoríílʹvívsʹkoímistecʹkoíševčenkíani
first_indexed	2025-07-07T00:57:12Z
last_indexed	2025-07-07T00:57:12Z
_version_	1836947690162749440
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 В історії кожного народу є особистості, події, яви- ща, які ніколи не втрачають свого значення, але для кожного наступного покоління набувають ново- го масштабного виміру, збагачуються щораз новими нюансами розуміння їхньої історичної вагомості. Для українського народу однією з таких особистостей є Тарас Шевченко. Вже давно він став символом на- ції, що в очах народу ототожнюється із самою ідеєю українства. Подібне всеосяжне розуміння Шевчен- ка не могло не відбитися й у різних галузях нашої ду- ховної культури, в тому числі й у мистецтві. Поняття «мистецька Шевченкіана» — доволі широке, бо включає в себе не лише безпосередньо Шевченкову образотворчу спадщину, але й увесь великий уже корпус малярських, скульптурних, гра- фічних творів різних авторів, у яких знайшла відо- браження шевченківська тематика. Кожний з укра- їнських мистців, що приступає до цієї тематики, пропонує своє розуміння і бачення образу Т. Шев- ченка, власну інтерпретацію його не просто як лю- дини, поета, громадянина, а саме епохальної осо- бистості, із печаттю духа якої від середини ХІХ ст. іде шляхами своєї історії українських народ. Мож- на з повним на те правом говорити, що серед духо- вних вартостей нашого народу після Біблії на пер- шому місці стоїть «Кобзар» Т. Шевченка, і можна не сумніватися, що так сприйматимуть Шевченка й наші потомки. У цьому — одне з пояснень феномену популяр- ності Шевченка, що має підтвердження в історії вшанування його пам’яті. Воно включає в себе різ- ні складники: від скромних пам’ятних вечорів та не- величких розділів музейних експозицій — до веле- людних урочистих засідань-«академій» у театраль- них залах (з концертними програмами), тематичних мистецьких виставок, приурочених до ювілейних дат, або ж — встановлення того чи іншого масштабу пам’ятників у містах і селах (й не лише України). В часи Тараса Шевченка територія України пе- ребувала у складі двох імперій — Російської й Австрійсько-Габсбурзької, одначе ім’я Великого Кобзаря і його творчість були знані й у Галичині. Як припускають дослідники, вже до 1861 р. відно- ситься поминальний запис про померлого Тараса Шевченка у «Пом’янику» Підгорецького (на те- риторії давнього городища Пліснесько недалеко від Золочева на Львівщині) василіянського монасти- ря. Навпроти відповідного впису («Пом’яни Гос- поди душу усопшаго Тараса») додано пізнішу при-© О. СИДОР, 2014 Олег СИДОР З ІСТОРІЇ ЛЬВІВСЬКОЇ МИСТЕЦЬКОЇ ШЕВЧЕНКІАНИ Пропонується погляд на великий і багатогранний масив пам’яток мистецької культури, об’єднаних терміном «Львівська Шевченкіана». Зроблено акцент на тих творах образотворчого мистецтва і документальних свідченнях ІІ пол. ХІХ — ХХ ст., які засвідчують роль феномена Шевченка і його творчої спадщини в утвердженні ідеї українства, зростанні національної самосвідомості україн- ського народу в складні періоди його історії. Аналіз видо- вого і жанрово-тематичного розмаїття представлених тут творів демонструє життєствердний та незмінно актуальний потенціал цієї спадщини і викликаних нею творчих рефлек- сій кількох поколінь мистців — як одного з консолідуючих чинників буття нації. Ключові слова: Львів, Національний музей, шевченківські студії, графічні твори Т. Шевченка, шевченківська тема. 1113З історії львівської мистецької Шевченкіани ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 писку: «Сіє поминаннє вписанно г. 1861 в пам’ять усопшаго поета Тараса Шевченка на Малой Руси, — помершаго дня 2 лютого старого стиля в Петрограді» (Іл. 1-а,б). Відтоді у багатьох храмах Галичини проводилися щорічні поминальні богослужіння, присвячені пам’яті Т. Шевченка. На тому, що проходило у Львові 1862 р., було виставлено його графічний портрет, ви- конаний літографом В. Гутовським (віддруковано в літографському закладі А. Косткевича), і це, ма- буть, був перший твір мистецької Шевченкіани, що постав на західноукраїнських землях (Іл. 2). А через 15 літ нову сторінку вписав у неї вже скульптор Тадей Баронч (1849—1905), який, за- вершуючи свої мистецькі студії у Флоренції, 1873 р. виконав погруддя Кобзаря, відлив його у гіпсі, а на- ступного року, вже у Львові, перевів у теракоту і по- дарував НТШ (після 1939 р. доля цього авторсько- го оригіналу невідома). Трохи згодом почали з’являтися малярські твори Шевченківської тематики, виконані Корнилом Усти- новичем (1839—1903). Йдеться, передусім, про картину «Тарас Шевченко на засланні», яку дату- ють переважно 1880-ми рр. [8, с. 4]. У Львові (й Галичині загалом) уже в 1860-ті рр. утвердилася також і традиція проведення щорічних пам’ятних вечорів упродовж Шевченківських днів на початку березня (за новим стилем), у програмі яких були доповіді про життя, творчість і вплив Коб- заря на долю України, як також — звучали декла- мації його поезій, народні пісні. Невдовзі почали з’являтися й пісні, скомпоновані на його слова. Особливий внесок в цю ділянку Шевченкіани зробив реформатор української музичної культури, киянин Микола Лисенко (1842—1912). І слід від- мітити, що імпульс для початку його праці на цьому полі пов’язаний саме з Галичиною. Коли Лисенко 1867 р. їхав на навчання до Лейпцігської консерва- торії, він уперше побував у Львові, де познайомив- ся, зокрема, з Анатолем Вахнянином та Олексан- дром Барвінським. Наступного року якраз на про- хання Барвінського він компонує свій перший оригінальний твір на слова «Заповіту» Шевченка, що тоді ж, 1868 р., був виконаний на шевченківсько- му концерті у Львові (через дев’ять літ композитор зробив нову його редакцію). Замовлення Барвін- ського стало для Лисенка початком його тривалої і плодотворної праці над монументальним циклом му- зичної Шевченкіани, що у підсумку складається із понад 80-ти творів у кількох жанрах і для різного складу виконавців. Відтоді вони набули великої по- пулярності в Галичині й часто звучали в різних кон- цертах, особливо ж — при відзначенні традиційних шевченківських свят. Одним із зачинателів музичної Шевченкіани на західноукраїнських землях був Михайло Вербиць- кий (1815—1870) — автор музики до нинішнього гімну України. Його хоровий твір «Завіщанє» («За- повіт» — на слова Кобзаря), що має характер кан- Іл. 1-а, б. «Пом’яник» Підгорецького монастиря (титульний аркуш); сторінка з поминальним вписом за Т. Шевченка Олег СИДОР1114 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 тати, став відомим після першого виконання на Шевченківському концерті у Львові того ж таки 1868 року. Вказаний вірш Шевченка надихнув на створення музики до нього й Василя Барвінського (1888—1963) та Станіслава Людкевича (1879— 1979). Серед творів останнього вирізняється і кантата-симфонія «Кавказ» (на слова однойменної поеми Т. Шевченка). Ряд музичних творів на сло- ва Кобзаря створили й Філарет Колесса (1871— 1947), Йосиф Кишакевич (1872—1953), Денис Січинський (1865—1909), Анатолій Кос- Анатольський (1909—1983). Автором ряду ро- мансів на слова Шевченка став і наш видатний су- часник Мирослав Скорик (нар. 13.VІІ.1938). Коли в перші десятиліття після смерті Тараса Шевченка на споконвічних українських землях, що входили тоді до складу імперії Романових, посилю- ються утиски на будь-які прояви українства, реалі- зація багатьох відповідних загально-культурних по- чинань у цій сфері переноситься на терени «підав- стрійської» України, передусім — до Львова (але й Станіславова, Коломиї, Чернівців). І це стосується не лише україномовного середовища. Приміром, уродженець України, але польський журналіст і кри- тик Гвідо Батталья (1846-? — після 1913) видав саме у Львові перший польськомовний нарис «Та- рас Шевченко. Його життя і твори» (Taras Szewchenko. Zycie i pisma jego. Lwów, 1865). Автором цілого ряду праць про життя і творчість Т. Шевченка був відомий літературознавець і гро- мадський діяч Омелян Огоновський (1833—1894). Зокрема, у львівському журналі «Правда» (1972, № 9; 1873, №№ 1, 3—6, 13) з’явився цикл його публікацій під заголовком «Критично-естетичний погляд на деякі поезії Т. Шевченка», а 1876 р. «Просвіта» випустила у Львові його ж популярний нарис «Житє Тараса Шевченка. Читанка для се- лян і міщан». У Львові на замовлення Наукового Товариства ім. Т. Шевченка з’явилася і присвячена великому поетові найповніша на той час праця «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя» (т. 1—2. Львів, 1898—1901) авторства одного із перших біографів Кобзаря, відомого письменника, педагога і громадського діяча Олександра Конись- кого (1836—1900). Нариси про життя та творчість Кобзаря, а та- кож — рецензії на присвячені великому поетові видання, публікував Василь Лукич (Володимир Лукич Левицький; 1856—1938), культурно- освітній діяч, літературознавець, видавець, попу- ляризатор життя і творчості Т. Шевченка. Вре- шті, нещодавно у Львові побачило світ фундамен- тальне дослідження лауреата Шевченківської премії Володимира Овсійчука «Мистецька спад- щина Тараса Шевченка у контексті європейської художньої культури» (Львів, 2008. — 416 с.), де Іл. 2. В. Гутовський. Портрет Т. Шевченка. 1861— 1862 рр. Папір, літографія Іл. 3. О.Грицай. Відзнака «Шевченковий здвиг 1914, 28.VІ». Метал 1115З історії львівської мистецької Шевченкіани ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 всебічно проаналізовано творчий доробок Т. Шев- ченка-художника. Наприкінці 1868 р. у Львові була створена культурно-освітня громадська організація «Просві- та», поза увагою якої не залишалася й турбота про набування і збереження українських культурно- мистецьких пам’яток, зокрема й пов’язаних із Т. Шевченком. Це питання не випадало й із поля зору Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ; до 1892 — Літературне товариство ім. Т. Шевчен- ка), тим паче, що у його структурі від 1893 р. був уже й Музей НТШ. Згодом до цих двох установ приєднався і Національний музей у Львові (засно- ваний 1905 р., на першому етапі свого існування мав назву «Церковний музей у Львові», у післявоєнні десятиліття — Львівський музей українського мис- тецтва; тепер — Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького). В Музеї НТШ було зібрано немало пам’яток мистецької Шевченкіани доволі широкого типоло- гічного спектру. Серед них — виконані різними авторами малярські та графічні портрети Кобзаря й ілюстрації до його літературної спадщини, фото- репродукції й поштівки з його мистецьких творів, картки з виглядом пам’ятних місць, пов’язаних із ним (нерідко це була його могила у Каневі). По- ходження цих предметів свідчить про широку гео- графію вшановування Тараса Шевченка: немало подібних поштівок походило з Києва, Москви, Пе- трограда, Кракова. Листовий конверт із портре- том Шевченка, що його видав у Японії Є.А. Ко- ломієць, 1920 р. подарувала до музею редакція ви- дання «Вперед». Це стосується і групи виробів дрібної металевої пластики. Серед них можна згадати: відзнаку, випу- щену з нагоди проведеного у Львові вікопомного «Шевченкового здвигу», що відбувся 28-29. VІ.1914 р. у місті під патронатом українських гро- мадських організацій «Сокіл-Батько», «Український Січовий Союз» і «Спортивне товариство «Україна» (Іл. 3); передану 1925 р. Кирилом Трильовським до Музею НТШ металеву плакету зі зображенням Т. Шевченка; подаровану сюди В. Дорошенком мід- ну шпильку для краватки з рельєфним портретом Т. Шевченка (Іл. 4). Особливими реліквіями збірок Наукового Това- риства ім. Т. Шевченка у Львові були й автографи Іл. 4. Шпилька до краватки, з портретом Т. Шевченка. Мідь Іл. 5. Г. Кузневич. Тарас Шевченко. 1914. Гіпс Олег СИДОР1116 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 поета (що надійшли сюди від жертводавців, зокре- ма доньки Надії Михайлівни Забіли — Надії Ки- бальчич з Лубень, М. Костомарова, С. Єфремова), про що згадує І. Кревецький у публікації 1925 р. [8, с. 44]. Тут зберігалися автографи двох віршів Коб- заря (на обох сторонах одного аркуша), а також його листи (з Орської кріпості, від 9.V.1848 — до А. Лизогуба; від 29.ХІІ.1849 та 14.ІІІ.1850, з Орен- бурга — до А. Лизогуба; від 25.ІІІ.1859, з автогра- фами двох віршів — до М.В. Максимович; від 6. ІХ.1860 — до Надії Михайлівни Забіли, і до неї ж — від 18.ІХ. [1860] та з [серпня 1860]. Слід згадати й аркуш сірявого паперу з трьома рисунками Т. Шевченка — дару до Музею НТШ від академіка Агатангела Кримського, які Кревець- кий описує так: «[1)] Поле вкрите буйною травою, на полі висо- ке дерево, під деревом лежить мертвий козак, а над ним стоїть, загнувши руки, його товариш; під рисун- ком підпис: «вітер гуде — трава шумить козак бідак убит лежить» [2)] Хата, біля хати криниця, дерева, стіг; [3)] Церковця з одною банею. Всі три рисунки олівцем і на одному листку зви- чайного канцелярського паперу; на звороті вгорі — напис чорнилом, рукою А. Кримського: «Сей ма- люночок Шевченків знаходився був у Якова Лаза- ревського і дістався його вихованці — княгині Мариї Гагариній, а вона подарувала його міні». Над написом акад. А. Кримського іншою рукою олівцем: «Рисунок Шевченка» [8, с. 44]. За інформаціями І. Кревецького, окрім вказаних, ще один автограф Тараса Шевченка (його лист до брата Варфоломея Шевченка, від 20 серпня, з При- лук) зберігався в Товаристві «Просвіта» у Львові [8, с. 45]. Щоправда, у шостому томі Повного зібран- ня творів Т. Шевченка, у коментарі до опублікова- ного там цього листа, місцем його зберігання вказа- но архів Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України («друкується за автографом (ф. 7, № 124, арк. 158)»), без жодної згадки щодо львів- ського епізоду його історії [21, с. 234—235, 511]. Зі сторінок цього ж видання випливає, що авто- граф поміщеного на с. 281 листа (№ 232) до І. Мо- крицького не зберігся, і цей лист «друкується за факсимільною копією з автографа, що належав Українському національному музеєві у Львові» [21, с. 541]. Подібного змісту коментарі («…друкуєть- ся за копією…», або ж — «… за публікацією у ви- данні…») супроводжують й тексти інших згаданих листів. То ж питання про історію та долю автогра- фів перерахованих тут листів Кобзаря залишається полем для дослідження. З появою заснованого 1905 р. Митрополитом Ан- дреєм Шептицьким Церковного музею у Львові (пізніше — Національний музей у Львові; Львів- Іл. 6. І. Труш. Могила Тараса Шевченка в Каневі. Поч. ХХ ст. Картон, олія Іл. 7. І. Труш. Могила Т. Шевченка в Каневі. 1905. По- лотно, олія Іл. 8. К. Устиянович. Тарас Шевченко на засланні. 1880-ті рр. Полотно, олія 1117З історії львівської мистецької Шевченкіани ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 ський Музей українського мистецтва; тепер — На- ціональний музей у Львові ім. Андрея Шептицько- го; далі по тексту — НМЛ) саме він став промото- ром традиційних мистецьких акцій до щорічних Шевченківських днів. Нинішня колекція Шевчен- кіани в НМЛ — найзначиміша на західноукраїн- ських землях, і з багатьма з її експонатів пов’язані пам’ятні події та факти з історії вшанування Тараса Шевченка в Галичині. Вже від тих далеких років не зникала ідея вста- новити у місті пам’ятник Кобзареві. В літописі львів- ської Шевченкіани помітне місце займає 1987 р., оскільки саме тоді Рада Міністрів УРСР нарешті прийняла постанову про спорудження у Львові пам'ятника Тарасові Шевченку (щоправда, весною 1960 р. на території середньої школи № 63, що на вул. Личаківській, 171, було встановлено бюст ро- боти Я. Чайки — перший реалізований у Львові мо- нумент на вшанування Кобзаря (якщо не брати до уваги своєрідного інтер’єрного пам’ятника роботи Г. Кузневича в залі колишнього Музичного інсти- тут ім. М. Лисенка), але це не знімало питання про офіційну, громадсько-значиму акцію зведення вели- чавого монумента у центральній частині Львова). Заклик виявити таким чином шану до великого сина української землі прозвучав у Львові давно, уже понад сто літ тому. Зокрема, в 1892—1894 рр. тодішній львівський жіночий «Клуб русинок» навіть проводив активну роботу по збиранню коштів на його будову, з цією метою призначаючи для прода- жу велику кількість виготовлених жінками худож- ніх ви робів, переважно вишивок. Та лише зга- дана постанова дала можливість розпочати реаліза- цію цього задуму. Наприкінці 1987 р. ця тема гаряче дискутувалася всіма львів’янами, кому не бай- дужа доля рідного міста, хто усвідомлює собі зна- чення Тараса Шевченка для історичної долі україн- ського народу, для кожного із нас. Обговорювались плани спорудження пам’ятника: місце його встанов- лення, характер образного втілення, умови прове- дення конкурсу проектів. Ніколи перед тим львівська преса, радіо, теле- бачення на своїх сторінках і в своїх програмах не приділяли стільки уваги жодному з культурних по- чинань. В умовах тодішньої, так званої «перебудо- ви», відкрився доступ для численних листів на сто- рінки газет, у яких звучало не лише схвалення По- станови Ради Міністрів УРСР, але й турбота про різні аспекти процесу здійснення майбутнього мо- нумента, що був мрією вже кількох поколінь меш- канців Львова. Справа не обмежилась лише дискусіями. На від- критий Товариством охорони пам'яток історії та культури УРСР рахунок від багатьох колективів й безлічі окремих осіб надійшло вже не десятки, а со- тні тисяч карбованців на спорудження пам’ятника, і цей масовий рух можна вважати найпереконливішим «референдумом» на користь того, що й особа Тара- са Шевченка, і духовно-емоційний потенціал його творчості продовжують залишатися для нас життє- вим дороговказом, щоденною потребою, а не лише класиком літератури у традиційному академічно- хрестоматійному значенні. Не було байдужих і на вистав ці поданих па роз- гляд жюрі близько 50-ти конкурсних проектів. Два тижні експозиційний зал постійно був заповнений людьми, що уважно знайомилися з проектами, всесторонньо аналізували їх, а нерідко й були учас- никами палких суперечок. Адже всі розуміли вели- ку відповідальність моменту: пам'ятник споруджу- ється в розрахунку на століття, й тому так важли- во, аби створений скульптором художній образ був максимально адекватний не просто зовнішності Та- раса Шевченка, але його духові, щоби пам’ятник Іл. 9. Б. Залєський. Портрет Т. Шевченка. 1853. Папір, офорт Олег СИДОР1118 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 був суголосний масштабові особистості Кобзаря, а водночас — формально-стилістичне втілення його не суперечило естетичним вимогам людей кінця XX століття. А оскільки жоден із поданих проектів не відпові- дав сумі цих високих критеріїв, то наступним етапом історії спорудження пам’ятника Кобзареві у Львові став відкритий республіканський конкурс. І місцем спорудження таки було визначено центральну час- тину міста. Декілька проектів із тих, що не були ви- знані переможцями конкурсу, стали основою для встановлення пам’ятників Шевченкові в інших міс- тах і селах Галичини. Тарасові Шевченку не довелося бувати у Львові. Але своєю твор чістю, незламною силою свого сві- тогляду, величчю свого генія він тут був завжди. Поза всяким сумнівом, зберегти свою національну самобутність, по долати згадані Борисом Теном «ли- холіття і пагуби» впродовж останніх десятиліть ХІХ й перших десятиліть ХХ ст. значною мірою допо- могло галицьким українцям вогненне слово Кобза- ря. Його знали по віддалених селах, звучало воно у театральних залах більших міст і маленьких місте- чок, але зрозуміло, що центром популяризації й вша- нування Т. Шевченка на західноукраїнських землях неодмінно залишався Львів. Провідна роль у цьому належала уже згаданим «Просвіті», а пізніше — Науковому товариству ім. Т. Шевченка. Якраз НТШ, що до 1892 р. носило назву «Літературне товариство ім. Т. Шевченка», вже почи наючи з 1870-х рр. стало ініціатором проведення щорічних шевченківських вечорів по цілій Галичині, видавцем численних книжок із творами Шевченка, що з’являлися масовими тиражами. Усе це — історія львівської Шевченкіани в ширшому розумінні, аніж тільки мистецькі чи літературні твори на шевченків- ську тематику, і все це, тісно переплетене, є невід'ємним і важливим складником громадського життя галицьких українців. В нелегких умовах спо- чатку австрійського, а потім — польського пануван- ня на землях Західної України непросто було відсто- ювати здобутки власної національної культури, та лише таке відстоювання стало запорукою майбут- нього національ ного визволення. Під цим оглядом історія НТШ, його винятковий внесок у розвиток української науки, культури (зокрема — й шев- ченкознавства) ще чекають серйозного вивчення і дадуть нам великий матеріал для роздумів, а багато в чому стануть для нас й уроком. Саме НТШ на- прикінці ХІХ ст. виступило й з ініціати вою присво- єння імені Шевченка майдану перед своїм осідком (тепер — вул. В. Винниченка, будинок № 24; зго- дом Товариство стало власником і кам’яниці під № 26), побіч Порохової вежі, та вста новлення на ньому пам’ятника Кобзареві. Як і слід було чекати, у своїй відповіді від 14.ХІІ.1899 р. тодішній львів- Іл.10-а,б. І. Крамськой (?). Портрет Т. Шевченка (з фрагментом). 1870-ті рр. Полотно, олія 1119З історії львівської мистецької Шевченкіани ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 ський магістрат, висловлюючи волю шовіністично налаштованих кіл польської частини населення, ви- знав це за неможливе. Про таке рішення міської вла- ди й повідомив на початку 1900 р. своїх читачів «Літературно-науко вий вісник» — періодичний дру- кований орган НТШ. Проте на цьому не закінчилися давні спроби спо- рудити у Львові пам’ятник Т. Шевченкові. На по- стійній експозиції Національного му зею у Львові ім. Андрея Шептицького тепер перебуває виконане у Парижі відомим польським скульптором Ципрія- ном Годебським (1835—1909) бронзове погруддя Тараса Шевченка 1. Довгий час у спеціальній літера- турі воно датувалося досить неокреслено — другою половиною XIX ст., але є нагода уточнити дату, і саме у зв’язку з наміром НТШ вшанувати свого па- трона встановленням пам'ятника. В листі, що його написав з Одеси у серпні 1905 р. український під- приємець і меценат Костянтин Володкович до од- ного з провідних тогочасних діячів НТШ, уже зга- даного О. Барвінського, йде мова про те, що бюст роботи Годебського, а також замов лений у Кракові кам’яний п’єдестал невдовзі будуть готові й пере- слані до Львова [1]. Отже, завдяки цьому стає ві- домим рік створення бюста — 1905-й. Важко сказати, якими допоміжними матеріалами користувався у своїй роботі Годебський, але безсум- нівно, що ім’я Т. Шевченка не було для нього неві- домим. Можливо, що скульптор був знайомий із по- братимом Кобзаря по засланню Броніславом За- лєським (1820—1880), а вже у 1870-х рр., впродовж кількалітнього професорування у Петербурзькій Академії мистецтв, Годебський напевно багато чув про Тараса Шевченка. То й не дивно, що він, на за- мовлення й на кошти К. Володковича, взявся за ви- конання бюста. У згаданому листі К. Володкович турбується планованим встановленням пам’ятника, бажаючи бачити його на вул. Академічній (тепер — просп. Т. Шевченка). «Якщо нам відмовлять,— пише він далі,— то поставимо його на місці, призна- ченім для Руського (Українського. — О. С.) Театру (тепер це — площа М. Шашкевича. — О. С.)». І знову ці наміри не вийшли поза межі планів, вна- слідок чого 7 липня 1913 р. комісією у складі В. Щу- рата, О. Барвінського і К. Студинського бюст ро- 1 «Тарас Шевченко». 1905. Бронза-литво. 93х69х42. НМЛ-32886 / С-723 (23.Х.1945 — зі старих фондів) боти Ципріяна Годебського був переданий на збері- гання до НМЛ. В ті часи у справі увічнення пам’яті Т. Шевченка годі було сподіватися на будь-яку під- тримку австро-угорської держави в особі її — пере- Іл. 11. Гаврило маляр. Портрет Т. Шевченка. 1864. По- лотно, олія Іл. 12. Монограміст «ВЛ». Портрет Т. Шевченка. 1878. Полотно, олія Олег СИДОР1120 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 важно польської за національним складом — адмі- ністрації у Львові. Вона займала діаметрально про- тилежні позиції, аніж окремі представники польської інтелігенції, серед яких був і Ципріян Годебський чи інший скульптор — Тадей Баронч (1849—1905), який подарував НТШ виконаний ним портрет Т. Шевченка (1877-?, теракота), дозволивши ро- бити з нього копії та продавати їх — для збору ко- штів на пам’ятник великому поетові. Зрештою, й проведені у 1909—1913 рр. міжна- родні конкурси на пам’ятник Т. Шевченкові для Ки- єва врешті-решт зазнали фіаско. Але вони спричи- нилися до появи цікавої сторінки львівської Шевчен- кіани, оскільки в конкурсі взяли участь своїми проектами й галичани, причому не лише скульптори Григорій Кузневич (1871—1948) і Ми хайло Пара- щук (1878—1963), що тоді тимчасово мешкав у Ки- єві, але й маляр Іван Труш (1869—1941), який був також членом жюрі конкурсу. Г. Кузневич, що набув мистецької освіти у львів- ській Школі промисловій та в Королівській Акаде- мії у Римі, після нетривалої праці в Америці взяв участь у третьому конкурсі проектів на згаданий пам’ятник для Києва. Одначе, попри цікаві пропо- зиції його учасників, і цей конкурс зазнав невдачі. То ж три нереалізовані тоді конкурсні пропозиції ав- торства Кузневича було виставлено у 1913 р. в залі товариства Руська Бесіда у Львові, а сам скульптор продовжував звертатися до мистецької візуалізації образу Кобзаря. Свідчення цього — його праця в 1913—1914 рр. над Шевченківськими пам’ятними таблицями для Станіславова і Богородчан. Продо- вжують цю лінію його творчості й відома округла плакета із профільним зображенням поета (Іл. 5), як і монументалізовано потрактоване погруддя (1914), разом із парним до нього портретом Мико- ли Лисенка — для оздоблення великого залу Му- зичного Інституту ім. М. Лисенка у Львові. Крім того, у фондах НМЛ зберігається не підпи- саний графічний (папір, акварель) варіант проекту пам’ятника, що традиційно вважається роботою Ми- хайла Бойчука (1882—1939) і передає сидячу по- стать па доволі високому чотиригранному постамен- ті, що, своєю чергою, стоїть на триступінчастому під- вищенні. Ідейно-змістову суть пам’ятника збагачують розміщені на п’єдесталі рельєфи, формально-плас- тичне трактування яких багато в чому базується па традиціях давньоукраїнського мистецтва. Лаконіз- мом своєї образ ної мови, монументально-епічним ла- дом цей проект дійсно суголосний з виражальними засобами відомої нам подальшої творчості М. Бой- чука та його учнів і послідовників вже у 1920— 1930-ті роки. Отже, слід вважати, що цей проект дійсно належить М. Бойчукові і є дру гим з тих «львівських» проектів пам’ятника Т. Шевченкові для Києва, що були виконані не професійними скуль- пторами, а малярами. Що стосується першого з них, Трушевого, то він був далеко не єдиною реалізацією зацікавлень цьо- го митця шевченківською тема тикою. І. Труш від- крив для себе Т. Шевченка в роки навчання у Кра- ківській Академії красних мистецтв, й пізніше це Іл. 13. Ю. Панькевич. Портрет Т. Шевченка. 1923. По- лотно, олія Іл. 14. А. Манастирський. У ворожки. 1910. Полотно, олія 1121З історії львівської мистецької Шевченкіани ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 знайшло вияв у його громадській діяльності, ху- дожньо-критичних виступах на сто рінках періодич- них видань, але передусім — у малярстві. Тісні кон такти з Наддніпрянщиною (одним із чинників цього було одруження художника з донькою Ми- хайла Драгоманова Аріадною — двоюрідною се- строю Лесі Українки) сприяли зміцненню у нього подібних пере конань. З іменем І. Труша й керівництва НТШ пов’язане, приміром, утво рення у Львові «Товариства прихиль- ників української літератури, науки і штуки (мисте- цтва. — О. С.)», організація якого була приуро чена якраз до 90-ліття від дня народження Тараса Шев- ченка у 1904 році. Він уважно слідкував за появою значніших публікацій про Шевченка-художника і виступав з рецензіями на них. Сьогодні також є під- стави стверджувати принаймні про два малярські портрети Кобзаря роботи І. Труша, першовзорами яких були прижиттєві фотографії Шевченка. На одну з них, де Кобзаря представлено разом із Чес- тахівським, орієнтувався Труш при створенні того портрета, що тепер є у збірці Меморіального музею Ів. Франка у Львові. Другий, що зберігався у збір- ці львівського колекціонера Петра Ратушного, з’явився на підставі спопуляризованого численними репліками фотопортрета, що його виконав петер- бурзький фотохудожник Ніколай Досс. Незабутнє враження справила на Івана Труша по- дорож на Шевченкову мо гилу. У нарисі «Вражіння з могили Шевченка» він писав: «Час про щатися з могилою, вже пізно. Вже чарівник вечір розтопив красу порфіру й ізмарагда, опалу і лазуру, розвіяв її по небосклоні, перелив в Дніпро і обняв тією чудо- вою симфонією вечірніх красок високий холм, що чорніється від сторони Канева. В широкій далі роз- тягнувся лагідний синій підсумерек, а поміж того ве- чірнього туману біліли рідко розсіяні мужицькі хат- ки... а спокійний синій вечір нашіптує тобі рій гадок про щастя і волю, будить любов до братів, що жи- вуть по хатах, розсіяних перед тобою, роздумуєш про їх неволю, темноту й приниження... а в серці по- стає бажання бачити їх щасливими; від роджену, щасливу, цілу Україну»… Мимоволі з’являються асоціативні паралелі між словами Івана Труша й ідеями Тараса Шевченка, які так відчутно вплинули на формування світогляду ху- дожника. Труш, як тонкий колорист, не міг не зро- бити хоч би невеликого малярського етюду (Іл. 6) з описаної ним такої глибокопоетичної картини. Цей етюд, що його подарував пізніше митець своєму по- братимові Іванові Франку, став зародком однієї з фундаментальних картин-пейзажів Труша, створе- ної 1905 року. Вона перейшла у власність, знову ж таки, НТШ, яке стало в Галичині центром збиран- ня шевченківських пам’яток не лише давнішого по- ходження, але й новітніх творів мис тецтва, до яких Іл. 15. О. Новаківський. Т. Шевченко з дітьми та смерть. Кін. 1910-х рр. Картон, олія Іл. 16. Невідомий художник. Портрет Т. Шевченка. Кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Полотно, олія Олег СИДОР1122 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 тоді належала й картина І. Труша «Могила Тараса Шевченка» 2 (Іл. 7). Живий Шевченко був страшний для самодер- жавної Росії, не менш ненависним його ім’я зали- шилося і для пізні ших, розвінчаних та осміяних ним гнобителів усіх мастей і національ ностей, у тім чис- лі й польських, які демонстрували цей свій страх і ненависть неодноразово. Історія картини «Могила Тараса Шевченка», як і Наукового Товариства ім. Т. Шевченка взагалі — один із доказів цього. Картину у 1918 р., під час польсько-української ві- йни, подірявили кулеметні кулі, а 23 вересня 1922 р. була загроза над цілим музеєм та бібліотекою НТШ, коли вибухнула підкладена під цією книго- збірнею бомба. Науковому Товариству ім. Т. Шевченка та його численним прихиль никам у їх діяльності постійно до- водилося долати не лише різні адміністративно- чиновницькі перепони, але у реалізації своїх видав- ничих чи культурно-освітніх програм також стика- тися і з фінансовими клопотами, оскільки держава аж ніяк не квапилася надавати для цього матеріаль- ні дотації. Проте всенародна підтримка гарантува- ла успіх більшості починань Товариства. Саме тому, поряд із «Просвітою», якраз НТШ належить най- більша заслуга в тому, що слово Шевченка стало для кожного селянина в Галичині найавтори тетнішим, що у багатьох хатах на стіні висіли портрети Т. Шев- ченка й І. Франка. При словах «львівська Шевченкіана» у пам’яті зринають твори малярства, скульптури, графіки, що регулярно з'являлися чи то на великих збірних виставках українських художників Львова почат- ку XX ст., чи на експозиціях, присвячених лише Т. Шевченкові. Етапною для історії вшанування Тараса Шевченка у Львові була виставка, органі- зована у квітні 1920 р. в НМЛ й приурочена до 80-ліття виходу в світ першого видання «Кобза- ря». Як і невеличка експозиція видань і перекла- дів «Кобзаря», влашто вана там само 1914 р. до столітнього ювілею Т. Шевченка, вона склада- лася, передовсім, з українських, російських, біло- руських, польських, чеських, німецьких, англій- ських видань літературних творів самого поета та 2 «Могила Тараса Шевченка». П., ол. 80,5 х 147,5. НМЛ-34726 / Ж-662 (надійшла 1940 р. — зі збірок Музею НТШ-28171). Іл. 17. Д. Білинський. Тарас Шевченко. І третина ХХ ст. Дерево, різьба Іл. 18. Народний майстер. Глек «Тарас Шевченко». І тре- тина ХХ ст. Кераміка 1123З історії львівської мистецької Шевченкіани ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 книжок і статей про життя та творчість Шевчен- ка. Але чи не вперше у Львові на цій виставці було зібрано значний розділ образотворчої Шевченкі- ани: створені різними художниками малярські, графічні, скульптурні зображення самого Т. Шев- ченка, проекти пам’ятників йому для Києва, ілю- страції до його поезій; тобто усе те, що нині не- рідко уже вважається класичним надбанням укра- їнської культури. Порівняно з невеликою першою подібною екс- позицією 1914 р., де відвідувачі музею могли озна- йомилися, передусім, із книжковими виданнями творів геніального поета, ця друга виставка роз- кривала ширші горизонти Шевченкіани — за- вдяки участі у ній, окрім самого музею, також і бібліотеки та музею Наукового товариства ім. Т. Шевченка, товариств «Просвіта» та «Бо- ян», як і окремих громадян: О. Барвінського, М. Возняка, М. Голубця, В. Дорошенка, О. Пань- ківської, о. А. Стефановича, К. Студинського, родин покійних уже на той час адвокатів І. До- брянського та Л. Павенцького. У вступному слові до каталога його автор, дирек- тор НМЛ Іларіон Свєнціцький висловлював упев- неність, що виставка матиме позитивні наслідки, «бо причиниться серед широких кол українського гро- мадянства до більше системного збирання матерія- лів до культу Шевченка на Україні, особливо ж до поглиблення ріжнобокого інтересу для поета серед шкільної молоді. Ця вистава на галицькому грунті безперечно причиниться посередньо і до майбутньої синтези, так пожаданої в оглядові й оцінці першого Поета-мистця України. …Тому-то Національний музей у Львові приступає до створення постійного Шевченківського відділу, в якому збиратиме все, що тільки відноситься до поета, щоби у століття «Коб- заря» гідно вшанувати невмирущого Кобзаря Зем- лі Української» [5, с. 5, 6]. У тому розділі виставки, що мав назву «Пам’ятки після Шевченка», експонували ручку з пером, якою колись писав поет, а також гіпсовий відлив його по- смертної маски, яку формував скульптор Петро Клодт (1805—1867). Обидва ці експонати свого часу надійшли до Львова з Шевченківського відді- лу музею В. Тарновського у Чернігові. Мистецьку творчість Шевченка-художника репрезентував упер- ше представлений глядачам у Львові рисунок «Се мій батько», що додався до вже знаного тут портре- та А. Кадницького. Хрестоматійним тепер твором віддавна стала уже згадана картина видатного галицького художника, Іл. 19. С. Литвиненко. Т. Шевченко-юнак. 1925. Тонова- ний гіпс Іл. 20. М. Гаврилко. Тарас Шевченко (плакета-барельєф). 1911. Гіпс Олег СИДОР1124 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 письменника і громадського діяча Корнила Устия- новича «Тарас Шевченко на засланні» 3 (у катало- 3 «Тарас Шевченко на засланні». 1880-ті рр. П., о. 53,5х77. Внизу зліва — підпиc: «K.Ustianowicz». НМЛ-32253 / Ж-528 (У червні 1941 р. картину представила до оці- ночної комісії тодішньої Обласної Картинної Галереї у Львові гром. О. Меркулова [в каталозі Шевченківської виставки 1920 р. в НМЛ картина значилася власністю о. О. Стефановича, на той час — члена Митрополичої консисторії, раніше — катехита у Львові]. зі виставки 1920 р. — «Шевченко-солдат сидить в степу на кургані біля кріпості»), виконана у 1880-х роках (Іл. 8). Мабуть, вона є першим при- кладом звернення до шевченківської тематики у професійному малярстві на західних землях Украї- ни. Але — не поодиноким у творчості К. Устияно- вича, який виконав і портрет Тараса Шевченка, а за мотивами «Кобзаря» — ще й композиції «Се- мен Палій, лихом недобитий», «Чернець», «Мар’я- на-черниця». Відомо, що художник був знайомий з Бронісла- вом Залєським, отже — з уст Шевченкового по- братима міг почути багато для себе цікавого про осо- бистість великого поета, про нього як про лю дину, про середовище, у якому минуло десять важких літ його життя, про нестерпну атмосферу самотності Шевченка «в степу безкраїм за Уралом». То ж Усти- яновичу вдалося передати цей психологічний стан у своїй картині, він переконливо змалював і довколиш- нє середовище навколо задуманого солдата-в'язня, зокрема — характерні казахські надгробки. Устия- нович запозичив їх форму, напевно, зі знаного йому альбому офортів Б. Залєського «Життя киргизьких степів», виданого 1865 р. в Парижі. Цей альбом, де були відтворені технікою офорта й окремі малюнки самого Т. Шевченка, таким чи- ном будив у Львові інтерес і до нього. У місті був ві- домий також виконаний Б. Залєським 1853 р. в Па- рижі офорт, що у дзеркальному зображенні повто- рював автопортрет Т. Шевченка 1851 р. (рисунок італійським олівцем), з часу експозиції в Кара-Тау, у якому поет-засланець зобразив себе з великою бо- родою і який подарував тому ж таки своєму прияте- леві Залєському. Один із рідкісних нині відбитків цього офорта теж був експонатом виставки 1920 р. і зберігається тепер в НМЛ (Іл. 9). Те ж саме можна сказати й про літографські пор- трети (1907-й, 1909-й, 1910 рр.) Т. Шевченка за оригіналами його внучатого небожа Фотія Красиць- кого (1873—1944), що був активним діячем НТШ. Творчість Красицького представлена нині в цьому ж музеї і такою хрестоматійною картиною, як «Гість із Запоріжжя» (1901), що була одним із головних експонатів Першої всеукраїнської мистецької ви- ставки 1905 р., організованої у Львові згаданим То- вариством прихильників української літератури, на- уки і штуки, під патронатом НТШ. З виставки Іл. 21. М.Гаврилко. Плакета «Тарас Шевченко». 1911. Гальванопластика Іл. 22. М. Паращук. Плакета «Тарас Шевченко». Поч. ХХ ст. 1125З історії львівської мистецької Шевченкіани ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 «Гість із Запоріжжя» був придбаний для музею НТШ, звідки й цей твір перейшов до НМЛ. У збір- ках останнього нині зберігається й велика кількість графічних творів іншого Шевченкового родича — Григорія Дядченка (1869—1921). Та й не лише перелічені твори побутували на той час у Львові. Бо вже з нагоди заснування в 1893 р. Музею при Науковому Товаристві ім. Т. Шевчен- ка Василь Тарновський-молодший (1837—1899) прислав сюди малярський портрет із зображенням Т. Шевченка (авторський варіант портрета роботи І.Крамського-?; Іл. 10-а,-б); не слід забувати й про репродукції, особливо з таких популярних творів, як його ж портрети роботи І. Рєпіна й І. Крамського. Потребує уважнішого до себе ставлення й ціка- вий портрет великої історико-культурної цінності, який 1919 р. з фінансовою допомогою страхового то- вариства «Дністер» був придбаний Українським На- ціональним музеєм у Львові. Глянувши на нього, по- бачимо іконографічну спорідненість з малярськими й графічними творами авторства І. Крамського, В. Мате, Ф. Красицького, М. Мурашка та інших, оскільки прототипом усіх цих зображень була відо- ма фотографія Г. Деньєра з квітня 1859 року. На ній Т. Шевченко постає в смушковій шапці й кожу- сі, з поголеною бородою — тобто, в тому образі, який набув всенародної популярності й який в Укра- їні впізнає й кожна дитина (Іл. 11). Виглядає на те, що саме цей портрет відкрив собою щойно вказаний ряд мистецьких відтворень зовніш- ності Великого Кобзаря, адже напис на його звороті свідчить, що цей твір намалював «Гаврило маляр» у Петербурзі вже 1864 року. Хто ховається за цим, стилізованим під автографи давньоукраїнських мит- ців, підписом? На разі не відомо, але можна гадати, що цим художником був хтось із знайомих Т. Шев- ченка, й рання дата його створення та мистецько- естетичні вартості портрета повинні заохотити шев- ченкознавців до встановлення повного імені цього за- гадкового нині «Гаврила маляра». Творчий підхід до поставленого перед собою завдання демонструє й не- встановлений наразі автор (монограміст «ВЛ») пів- фігурного портрета 1878 р. (НМЛ; (Іл. 12)). Отож, галицькі митці перших десятиліть ХХ ст. мали перед собою вже значну іконографію Шевчен- ка, що полегшува ла, але водночас й ускладнювала їм роботу над шевченківською тема тикою. Адже те- пер нелегко було домогтися свіжого, нестандартно- го звучання художнього образу. І все ж досягти цьо- го вдавалося багатьом, навіть у тих випадках, коли вони користувалися котримось з образотворчих пер- шовзорів. Наприклад, портрет пензля Рєпіна пра- вив за орієнтир для Юліана Панькевича (1863— 1933) у різних варіантах його невеликого за розмі- ром погрудного зображення Т. Шевченка. Найбільш знаний серед них той (один із двох, що зберігають- ся в НМЛ), що викона ний 1904 р. в техніці пасте- лі 4. Появу цього виразного твору можна ставити у пряму залежність від тривалої поїздки Ю. Паньке- 4 «Портрет Тараса Шевченка». 1904. Папір, пастель. 42,5х30. НМЛ-19276 / Гн-1872 (вписано 23.ІХ.1920 як надходження зі збірки о. В. Садовського з Перемишля). Іл. 23. Я. Тишинський. Тарас Шевченко. 1909. Гіпс тон Іл. 24. О. Архипенко. Тарас Шевченко.1930-ті рр. Олег СИДОР1126 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 вича до Києва 1903 р., здійснити яку допомогло НТШ. Очевидно, якраз перебування па землі, по якій ступав Тарас Шевченко, було тим стимулом, що спонукав Панькевича зробити власну інтерпретацію відомого портрета. Й цікава річ: як середньовічні українські малярі, безліч разів повторюючи один іконографічний мо- тив, щоразу творили неповторні за звучанням обра- зи, так у нашому випадку і Ю. Панькевич, майже не відступаючи від композиційної схеми олійної кар- тини І. Рєпіна (а властиво — згаданої фотографії М. Досса), надає своїй роботі нового забарвлення. Шевченко у його трактуванні сповнений особливої внутрішньої нескореності, вулканічної сили духа; здається, ніби Панькевич, малюючи портрет, чув за- кличні слова: «Борітеся — поборете...». В резуль- таті маємо нині промовистий приклад справжнього монументалізму художнього образу, без уваги па не- значні фізичні розміри твору, а разом із тим — до- брий зразок розуміння художником історичної масш- табності феномена Тараса Шевченка. Згодом, 1923 р., Панькевич повторив цей же образ і в біль- шій олійній картині (Іл. 13) 5. Подібно трактовані й інші «шевченківські» тво- ри Ю. Панькевича, серед яких слід згадати такі, як «Т. Шевченко після повернення із заслання» (1904; за фотографією, яку зробив у серпні 1959 р. в Києві І. Гудовський), «Т. Шевченко на тлі Дні- пра» (1922). Ще один штрих нашої теми окрес- лює невелика олійна картина Ю. Панькевича (те- пер — в НМЛ), яка є своєрідною копією- інтерпретацією Шевченкової акварелі «Острів Чекан-Арал» (оригінал 1849 р. — у Харківсько- му художньому музеї). Поетична творчість Тараса Шевченка стала дже- релом творчої інспірації для відомого художника Антона Манастирського (1878—1969) — у його картинах за мотивами «Тополі» («У ворожки» 6 (Іл. 14) й «По діброві вітер виє», 1910), «Катери- ни» («Катерина» 7, 1913), «Перебенді» («Пере- бендя», 1961). Він був автором і портрета Т. Шев- ченка (1912). Свідченням роботи над Шевченків- ською тематикою й Олекси Новаківського (1872—1935) є його картина «Марія» (варіанти 1914 та 1924 рр.), навіяна однойменною поемою Кобзаря, як і малярський ескіз невеликого твору з погрудним зображенням самого Т. Шевченка (Іл. 15), а також численні рисунки 1917 р., серед яких привертають увагу начерки, що в них худож- 5 Тепер зберігається у фондах Історичного музею у Львові. 6 «У ворожки». П., о. 44х77 (сигнатура внизу зліва: «То- поля» А. Манастирский). НМЛ-32954 / Ж-565 (31. ХІІ.1945 — «закупно Музею у мистців Львова через Ізокомбінат — гляди протокол Комісії, 436; ціна — 7.700»). 7 «Катерина». П., о. 40х56 (в паспарту). НМЛ-36441 / Ж-881. Іл. 25. М. Черешньовський. Тарас Шевченко. 1942. Дере- во, різьба Іл. 26. Т. Билевський. «Тарас Григорьєвич Шевченко» (ювілейна плакета). 1921. Бронза 1127З історії львівської мистецької Шевченкіани ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 ник втілює своє бачення пам’ятника великому на- родному поетові 8. Кожен із художників має власне розуміння Т. Шевченка, і на сприйнятті ними творчої спадщи- ни й особистості Кобзаря неминуче відбиваються й соціально-історичні умови часу, як те бачимо у кар- тинах Осипа Куриласа (1870—1951) «Шевченко малює», а особливо — «Дивлюсь, аж світає... (Пор- трет Т. Шевченка)» (1918; НМЛ) 9. Аби правиль- но розкрити її ідейний задум, неможливо обійтися без дати створення. Тогочасні події всесвітньо- історичного значення втягнули у свій вир й Україну. Понадчасова вселюдська сутність Шевченкового генія давала змогу ніби бачити його серед учасників тих бурхливих подій, відчути закличні ритми його музи у всеосяжному прагненні до суспільно- політичного оновлення, до того, аби почати новий день нашої історії. Тільки пам'ятаючи це, належним чином зрозуміємо своєрідну життєствердно- оптимістичну інтонацію образу Шевченка зі слова- ми вгорі: «Дивлюсь, аж світає...». Мабуть, невипадково О. Курилас при створен- ні цієї картини пев ною мірою враховував народне розуміння і сприйняття образу поета. І не лише в ідейно-змістовому аспекті, але передовсім у зовнішньо-візуальних обрисах, коли Шевченко зо- бражується у великому кожусі й смушковій шап- ці — як він постає з прижиттєвої фотографії Г. Деньєра 1859 р. та більше відомих, пізніших малярського (виконаного за згаданою світлиною) й двох офортних автопортретів. Тож не дивно, що саме вони нерідко були першовзорами не лише для відомих митців, але й для непрофесійних та на- родних малярів — авторів дуже цікавої ділян- ки в образотворчій Шевченкіані. Кілька мистецько-вартісних її зразків достойно по- повнили собою колекцію творів на шевченків- ську тематику у НМЛ. Серед них особливо вартий уваги малярський портрет кінця ХІХ — поч. ХХ ст., виконаний невстановленим автором, очевидно, за якоюсь реплікою Шевченкового офортного автопортре- 8 Зберігаються в родині Новаківських. 9 «Дивлюсь, аж світає…». 1918. П., ол. 119х93 (Внизу справа — сигнатура: «Станіславів 19/ХІІ 918 О. Кури- лас»). НМЛ-32946 / Ж-562 (12.ХІІ.1945 — зі старих фондів). та 1860 р. (основа якого — фотографія з 1858 р.), де поет зображений з великою боро- дою, яку він запустив за час подорожі з місць його солдатчини до Петербурга (Іл. 16). Якщо навіть невідомий нам непрофесійний, але досить вправний маляр щось втратив із зовнішньої по- дібності Тараса Шевченка, він надолужив це щи- рою безпосередністю образу, своєрідною вишу- каністю колориту, обмеженого стрима ною роз- робкою неширокої колірної гами 10. 10 Н.х. Портрет Тараса Шевченка (з бородою). Кін. ХІХ — поч. ХХ ст. П., о. 74х52,5. З Ярославщини-? НМЛ-18447 / Ж-124 (від о. Т. Ярка — 18.ІІ.1920: [о. Теодор Ярка (нар. 1886 р.) душпастирював у Пере- Іл. 27-а,б. Ю.Гундерт. «Січова пам’ятка» (медаль товари- ства «Січ»). [1907]. Бронза Олег СИДОР1128 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 Неповторний чар народної поетики властивий також різьбленому в дереві погруддю (Іл. 17), що його виконав майстер з с. Колиндяни на Тер- нопільщині Дмитро Білинський (1874—1941) 11, а ще більше — своє рідному декоративно- миській єпархії, на Ярославщині; 1920 року був парохом у с. Боратині]. 11 Тарас Шевченко (погруддя). Поч. ХХ ст. Дерево (липа). 28х13,5х12 (на тильній стороні — два написи олівцем: «Дмитро Білінский Колиндяни»). З с. Колин- дяни, пов. Чортків. НМЛ-34350 / НМД-615 (впис — 30.VІ.1948 — зі збірки гімназії ССВ-465). меморіальному керамічному глекові у формі пор- третного погруддя Т. Шевченка (Іл. 18). Мож- ливо, ми сьогодні не згоди лися б уже з самим за- думом подібного виробу, але анонімний для нас майстер з притаманною народному мистецтву переконливістю відтво рює риси, дорогі кожно- му іще з дитячих літ. Деякі стилістичні особ- ливості цього портрета свідчать, що він міг бути виготовлений у львів ській майстерні керамічних виробів, яка носила назву «Око» і якою керував Сергій Литвиненко (1899—1964) — автор над- гробка на могилі Івана Франка. Під його прово- дом у майстерні перед Другою світовою війною працювали й народні, і професійні митці, проду- куючи не тільки речі декоративно-ужиткового призначення, але й виготовляю чи певні тиражі популярної у громадськості предмети круглої пластики, серед яких, приміром, був і невеликий бюст Т. Шевченка авторства знаного пізніше скульптора, народного художника України Яко- ва Чайки (1918—1995). Один із піонерів новітньої львівської скуль- птури Сергій Литвиненко працював і над уві- чненням образу Шевченка, прикладом чого є створене 1925 року погруддя молодого поета 12 (Іл. 19). У збірках НМЛ воно є одним із ряду скульптурних зображень Т. Шевченка, поряд з монументальною настінною плакетою- барельєфом (1911, гіпс; (Іл. 20)) та невеликим овальним рельєфом (1911; тиражований у те- ракоті на фабриці І. Левинського; (Іл. 21)), що їх виконав Михайло Гаврилко (1882—1919) 13, з невеличким композиційним поясним портре- том роботи Михайла Бринського (1883— 1957), бюстом рано померлого у Варшаві ціка- вого, але неспра ведливо призабутого Володими- 12 Тарас Шевченко в молодості. 1930-ті рр.(?) Гіпс тон. 55,5х40х28. НМЛ-31537 / С-720 (12.ІV.1940 — за- купно Облвідділу мистецтв — 1000 руб.). 13 Тарас Шевченко (погруддя). 1905. Гіпс (барельєф; спра- ва внизу — підпис: «М. Гаврилко»). НМЛ-40757 / Сн-32. 60,5х41х12,5. (Закупочний акт № 29 — бере- зень 1962 р.; акт пр. 17 — 4.ІІІ.62; ціна — 100 крб.). Тарас Шевченко (овал). 1911. Теракота. 23,5х17,5х2,5 (зліва внизу — підпис і дата: «М. Гаврилко / 8.ІІ.1911»). На звороті — штамп фабрики: «И. Левиньский / Львів». НМЛ-18649 / Дф-251 (Товариство Жіноча громада / Львів). Іл. 28-а,б. «Т.Г. Шевченко. 1814—1861» (пам’ятна ме- даль в кабінетному обрамленні). Ост. чверть ХІХ ст. Ме- тал, литво 1129З історії львівської мистецької Шевченкіани ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 ра Побулавця (1898—1929) 14 чи роз множеною на львівській фабриці Івана Левинського (1851—1919) у теракотових копіях плакетою Михайла Паращука (1878—1963; (Іл. 22)) 15, яка відома й у брон зових відливах. На стилістиці бюста Т. Шевченка, що його на замовлення блаженного о. архімандрита Кли- ментія Шептицького 1909 р. виконав у Львові Ярослав Тишинський (1883—1930) 16, наочно проступає його інтерес до виражальних засобів новітнього європейського мистецтва, яке він мав нагоду пізнати під час свого навчання в Акаде- мії Жюльєн у Парижі (Іл. 23). В широкий діа- пазон ідейно-естетичних платформ перших де- сятиліть ХХ ст. і напрямів їх формально- пластичної реалізації органічно вписуються й портретні зображення Великого Кобзаря, які створили Олександр Архипенко (1887—1964). Виконаний ним композиційний портрет «Т. Шевченко-пророк» (Іл. 24), що його скуль- птор у 1930-х рр. подарував до Музею НТШ, було знищено у післявоєнні роки (про контакти О. Архипенка з мистецьким середовищем Львова й історію надходження сюди його творів, і вказаного портрета зокрема, йдеться в окремих публікаціях [18; 19] автора цих рядків) та Михайло Черешньов- ський (1911—1994) 17 (Іл. 25). Цікавою, хоч і малознаною для ширшого кола фахівців і поціновувачів прекрасного пам’яткою у збірках НМЛ є невелика прямокутна брон- зова плакета, на площині якої закомпоновані зображення хати батьків Шевченка, його пор- трети у юнацькому віці й наприкінці життя, прикутий за ногу в’язень у ка зематі, та надмо- гильний хрест — перший пам’ятник на могилі Коб заря (Іл. 26). Автором цієї майстерно виготов леної до 60-ліття з часу смерті Т. Шев- 14 Тарас Шевченко («Заповідник»). 1920-ті рр. Гіпс тон. 78х26х39. З Музею НТШ (НТШ-20652 — від мис- тецького гуртка «Спокій»). 15 Тарас Шевченко (плакета; виготовлено на фабриці І. Ле- винського — Львів). 1905. Теракота. 27,6х23,2х3,5. НМЛ-43955 / Сн-41 (2.ІІ.1971 — внесено в КВ згідно з переобліком фондів — а.в.№ 6 від 11-?.ІІ.1971). 16 Тараc Шевченко. 1909. Гіпс тон. 69х58х39 (Сигнатура зліва внизу: «Тишинський 909»). НМЛ-32887 / С-724 (23.ХІ.1945 — зі старих фондів). 17 Дерево, різьба. 59х27х28. Власність п. Лесі Кри п’я ке вич. ченка плакети був уродженець Києва Тадей Би- левський (1866—1939) 18. Цю плакету (як і згадану роботу М. Паращу- ка) можна розглядати своєрідним містком- переходом від станкової скульптури до шевченків- ської теми у малій пластиці й фалеристиці. Тут сьогодні нараховуються вже не одиниці, а сотні 18 Мистецьку освіту скульптора Т. Билевський здобув у майстерні В.`Герсона у Варшавській Академії мистецтв, був учасником виставок у Польщі й Росії. Водночас зро- бив і військову кар’єру: став генералом спочатку росій- ської, а згодом — польської армій. Іл. 29. Відзнака на 35-ліття від смерті Т. Шевченка. 1896. Білий метал, гравіювання Іл. 30. Портрет Тараса Шевченка на тлі Святоюрського ансамблю (поштівка) 1898 (?). Видання Салону малярів польських у Кракові Олег СИДОР1130 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 різного характеру й призначення медалей, жето- нів, нагрудних значків, багато з яких з’явилися ще на початку ХХ ст. у Львові й відзначаються розма їттям образних рішень, технічними прийома- ми чи фаховим рівнем виконання і, поза всяким сум- нівом, потребують уважнішого вивчен ня, що під- тверджується, зокрема, й результативною працею В. Яцюка у відповідній сфері колекціонерства [27, с. 118—126]. Те ж саме можна сказати і стосовно обширної тогочасної львівської філокартії [26]. У зв’язку з цим доречно згадати про дві виставки, що свого часу відбулися в стінах Національного музею у Львові: «Філокартична Шевченкіана: 500 давніх листівок з колекції В. Яцюка (м. Київ)» (1994 р.; вул. Драгоманова, 42) і «Карби Шевченкової сла- ви: Шевченкіана з фондів Національного музею у Львові; Твори дрібної пластики з колекції Володи- мира Яцюка (Київ)» (березень — квітень 1996 р.; вул. Драгоманова, 42) 19. За груповою фотографією Тараса Шевченка з чотирма приятелями (серед них — Василь Лаза- ревський і Григорій Честахівський), яку виконав у Петербурзі Г. Деньєр 1859 р., невдовзі у фірмі Ф. Брокгауза в Лейпцигу створили сталеритний півфігурний портрет самого лише Т. Шевченка (його зображення виокремлено зі згаданого фото), який набув широкої популярності внаслідок його по- яви у виданнях поетичних творів Кобзаря, почина- ючи уже від 1863 року. Очевидно, саме цей візуальний образ став першо- взором для багатьох авторів зображень Шевченка на цілому ряді присвячених йому металевих пам’ятних медалей, плакет, відзнак різних типологічних форм (що, — в ширшому розумінні, — випускалися на відзначення суспільно-значимих подій, видатних особистостей, знаменних ювілеїв), а від кінця ХІХ ст. — і на численних листівках (поштових картках), як також і на тканинних або ж паперових стрічках із зображенням відповідної особистості, з наведенням принагідних дат й імен. Усі згадані предмети, покликані продемонструва- ти вияв пошани до особистості чи події, що стали першопричиною їх появи і були призначені для за- кріплення на одязі, узагальнено називався «відзна- ками» (у нашому конкретному випадку — «Шев- ченківськими відзнаками»). Один із подібних різновидів дрібної пластики, — чи фалеристичних знаків в тому числі, — представ- ляє рельєфний портрет Кобзаря й на аверсі так зва- ної «Січової пам’ятки» (Іл. 27-а,-б). Навряд чи можна сумніватися у рації Д. Малахівського (Я. Дашкевича) та В. Яцюка, коли вони у згадува- них тут публікаціях вважають аверсом якраз «пор- третну» сторону медалі. Щоправда, Орест Круков- ський та Степан Пахолко при репродукуванні цієї медалі стверджують [9, с. 13], що її аверсом є та 19 Куратором обох вказаних виставок був автор цієї статті. Іл. 31. Поштівка шевченківської тематики. 1900. Літогра- фія А. Андрейчина (видавець – Є. Спожарський, Львів) Іл. 32. Великодня вітальна поштівка. 1904. (Автор малюн- ка – Є. Турбацький) 1131З історії львівської мистецької Шевченкіани ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 сторона, де зображено символ Русько-української радикальної партії: восьмикутну зірку, на тлі якої — дві руки, що тримають серп, а на основі діагональ- них променів цієї зорі — відповідна абревіатура «Р.У.Р.П.». Висловлено припущення, що автором проекту рельєфного зображення Т.Шевченка на цій від- знаці був Михайло Паращук [10, с. 43], і цю дум- ку поділяють й автори видання «Українська фале- ристика» [9, с. 13]. Але ті з відомих на сьогодні пам’яток малої скульптурної пластики, які безсум- нівно виконані Паращуком, дають підстави для сумніву щодо його авторства (окрім усього, на ниж- ній частині зображення є підпис «Ю.Гундерт», який вважають сигнатурою гравера). Передусім про це свідчить невисокий рівень майстерності ви- конання поетового погруддя на цій медалі (зокре- ма — рисунка й «посадки» очей, фактури хутра смушкової шапки й вилог коміра на кожусі тощо). Натомість поширені свого часу плакети шевченків- ської тематики, автором яких безсумнівно був Па- ращук, відзначаються тонкими нюансами в моде- люванні форми та ювелірною точністю в опрацю- ванні навіть і дрібних деталей зображення, а передусім — і психологічною виразністю образу Великого Кобзаря. Принагідно слід відзначити, що якраз подібне зображення Т. Шевченка стало однією з домі- нант у масиві його іконографії. Характерно та- кож, що якраз воно з’явилося на першій пам’ятній медалі, виготовленій вже у рік його смерті [24]. Ймовірно, що цю срібну медаль (її промір — 38,5 мм, товщина — 2 мм) викарбували на Мо- нетному Дворі у Петербурзі, за моделлю зі свин- цю, яка згадується в другому томі виданого 1903 р. в Чернігові «Каталога Музею української старовини В.В. Тарновського», і яку В. Яцюк пов’язав зі згаданою медаллю. Увесь наклад од- разу ж було конфісковано російсько-імперською владою. Тоді вдалося зберегти лише два примір- ники медалі, один з яких задля гарантії її збере- ження вивезли за кордон. Було висловлено при- пущення, що цей врятований примірник медалі міг опинитися в Галичині [24]. Опосередковано підтверджує таке припущення іконографічно споріднена із нею мистецьки вартіс- на пам’ятка, що збереглася саме у Львові, й дату- Іл. 33. О. Сорохтей. «Тарас Шевченко дивиться на нас». 1922. Рисунок (туш) Іл. 34-а,б. Т. Шевченко (?). Судня рада (олійна картина та однойменний офорт) Олег СИДОР1132 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 вати її можна принаймні кінцем 1880-х років. Йдеться про подібну (але односторонню) пам’ятну медаль, вмонтовану в пишне еклектичне кабінетно- настільне обрамлення з відкидною ніжкою (для встановлення на столі; (Іл. 28-а,-б)). Про перші епізоди історії цього професійно досконалого витво- ру малої пластики промовляє дарчий напис на його звороті: «Дорогому приятелеви / Уляну Сельско- му / на спомин / від / Василя Лукича / 12 мар- ця / 1890» 20. В. Яцюк оприлюднив інформацію про наявність ще одного примірника такої односторон- ньої медалі, — у Шевченківському Національно- му заповіднику в Каневі [24]. Наявність щойно вказаного дарчого напису з да- тою дає змогу дещо підкоригувати відомості про першу відому на сьогодні шевченківську відзнаку, виготовлену на західноукраїнських землях у форма- ті металевої дрібної пластики. Такою тепер слід вва- жати не випущену 1896 р., в пам’ять 35-ліття від смерті Тараса Шевченка, срібну відзнаку (Іл. 29), що має вигляд восьмикутної зірки з моногра- мою «ТШ» і датою «XXXV» — на аверсі, й на- писом «На спомин / Т.Г. Шевченко. / 1861— 1896» — на реверсі (зберігається у колекції Наці- онального музею Т. Шевченка у Києві). В. Яцюк припускає, що випуск цієї відзнаки зініціювала Русько-українська радикальна партія, що мала сво- їм символом подібну зірку, на тлі якої — дві руки, що у потиску тримають серп. Що стосується зображень Шевченка на пам’ятних медалях і плакетах, то і для їх авторів іко- нографічними першовзорами нерідко були відповід- ні прижиттєві фотографії Кобзаря, розтиражовані згодом їх відтвореннями на численних поштових листівках та виконаними на їх підставі графічними творами. Так, за груповою фотографією Кобзаря з чотирма його приятелями (виконаною 1859 р. у Пе- тербурзі Г. Деньєром) у німецькій фірмі Фрідріха- Арнольда Брокгауза з’явився графічний (сталерит) півфігурний портрет самого лише Т. Шевченка, який став широковідомим, оскільки ним оздоблю- вали різні видання його поетичних творів, почина- ючи уже від 1883 року. Прихильність не лише митців-пластиків, але й видавців масових накладів друкованої продукції в Галичині саме до цього, спопуляризованого візуаль- ного зображення Т. Шевченка, підтверджує, як уже ми вказували, й цілий ряд поштівок зі саме та- ким варіантом його образу. Похідними від десяти відомих прижиттєвих його фотографій сприймають- 20 Метал, литво. 6,7х6,8/товщина-0,3 (медаль); 11,6х8,6 (оваль на основа під медаллю); обрамлення — 21,5х14х3,7. Іл. 35. Т. Шевченко. «Се мій батько». 1830 (?). Папір, туш (перо і пензель) Іл. 36. Т. Шевченко. Портрет А. Кадницького. 1858 (?). Полотно, олія 1133З історії львівської мистецької Шевченкіани ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 ся багато які з відомих сьогодні найдавніших ма- лярських, графічних чи об’ємно-пластичних його зображень, починаючи від 1860-х рр. — і до пер- ших десятиліть ХХ століття. Їх автори-художники переважно взорувалися на фотокопії й поліграфіч- но виконані репродукції з якоїсь зі згаданих при- життєвих фотографій, або ж на давні естампи (зде- більшого — літографії). А підставою для виконан- ня цих давніх гравюр були, переважно, якраз якась зі згаданих фотографій, або ж — графічні автопор- трети самого Тараса Шевченка, в тому числі — й офорти, створені ним уже в Петербурзі, після ро- ків солдатської неволі. Вперше на поштових картках шевченківська те- матика зафіксована у Галичині на зламі ХІХ— ХХ ст., і це не випадковість. Адже якраз в імпе- рії Габсбургів було на практиці введено в офіцій- ний поштовий обіг такі картки, перша з яких з’явилася 1 жовтня 1869 року. Зображальні моти- ви на листівках розпочали друкувати 1870 р. у Франції й Німеччині (спочатку — однотонні, зго- дом — і різнобарвні, т. зв. хромолітографії). Ма- сив поштових карток, на яких зображально-образні сюжети пов’язані з шевченківською тематикою, обраховується на сьогодні кідьканадцятьма сотня- ми одиниць: принаймні у такі цифрові параметри вкладав цей розділ своєї колекції Володимир Яцюк, й значиміша частина їх стала відомою за- вдяки фундаментальній публікації згаданого ко- лекціонера [26]. Принагідно можна згадати, що найвартісніші зразки цієї збірки експонувалися 1994 р. якраз в НМЛ, на виставці «Філокартич- на Шевченкіана: 500 давніх листівок з колекції Володимира Яцюка». Нерідко на поштівках якийсь із варіантів портретного зображення Тараса Шев- ченка поєднується з іншими компонентами візу- ального ряду, у зв’язку з чим, — за словами В. Яцюка, — «залежно від змінюваності цих еле- ментів, нюансується і сфера змісту портретного об- разу, його метафорика» [26, с. 13]. Отож, у вказаний період «Салон малярів поль- ських» у Кракові випускав у світ серію із 10 по- штівок, в зображальний ряд кожної з яких було включено монохромне зображення котрогось із польських політичних та культурних діячів. У їх число потрапив і Тарас Шевченко, для чого вико- ристали уже згаданий сталеритний портрет з фір- ми Брокгауза. Архітектурно-видовим тлом для ви- окремленого портрета став поетично потрактова- ний сутінковий (з повним місяцем на призахідному небі) Святоюрський ансамбль у Львові (Іл. 30). За поштовим штемпелем на адресному боці лис- тівки опосередковано її можна датувати 1898 ро- ком [26, с. 12]. Характерно, що той же портретний образ при- сутній ще на кількох поштівках, виданих дещо піз- ніше у Кракові (зокрема, й тим же «Салоном ма- лярів польських»), як і в Станіславові, Коломиї. На згаданий сталерит взорувався й А. Андрейчин, укладаючи свою ілюстративну композицію для по- штової картки, виданої Є. Спожарським у Львові Іл. 37. Т. Шевченко. Автопортрет. 1848. Папір, сепія Іл. 38. В. Патик. «Реве та стогне Дніпр широкий...». По- лотно, олія Олег СИДОР1134 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 1900 року (Іл. 31). Вона, мабуть, є першою різно- барвною листівкою шевченківської тематики, по- єднуючи на собі й мотиви батьківської хати вели- кого поета, першого пам’ятника-хреста на його мо- гилі, як також — семантично промовистих доповнень, у вигляді українського народного орна- менту, квітів і лаврового віття. Значною мірою через поштівки став упізнаваним ще один образ Шевченка як сповненого оптимізму і творчого завзяття юнака — за його мистецьки до- вершеним автопортретом 1840 р., що його можна назвати квінтесенцією його розуміння творчо- естетичної програми романтизму. Прикладом до ска- заного є видані у Львові поштові картки авторства авторства Євгена Турбацького (1904; (Іл. 32)) та О. Островського (1907). Не обходили увагою Шевченківської тематики й відомі художники-графіки. До кращих творів ви- датного митця Олени Кульчицької (1877—1967) належать лінорити «Шевченко-вчитель» та «Ка- терина», а портрет Т. Шевченка (1920, дереворит) із циклу «Українські письменники» відзначається тонким розумінням специфіки графічних засобів ви- слову, точним суголоссям образного ладу самого зображення і тексто вого компоненту гравюри. Від- повідно до особливостей власної мис тецької інди- відуальності, іншими прийомами орудує у своїх лі- норитах «Катерина» і «Т. Шевченко» з подібно- го ж циклу Петро Обаль (1900—1987). Неможливо сплутати з роботами інших художни- ків ілюстрації Осипа Сорохтея (1890—1941) до вірша «Пророк» (1931) й поеми «Гайдамаки» (1937), а особливо виконаний тушшю його ж ри- сунок «Т. Шев ченко дивиться на нас…» (1922; (Іл. 33)) 21, як також і рисунок Льва Геца (1896— 1971) «Тарас Шевченко (У промені Божествен- ного сяйва)» (1915). Поява значної кількості ілюстрацій до творів Та- раса Шевченка або за їх мотивами безпосередньо пов’язана не лише з формуванням у Львові в пер- ші десятиріччя XX ст. цілої плеяди видатних ху- дожників, але й із загальною активізацією книго- видавничої діяль ності на західноукраїнських зем- лях у той знаменний для нашої куль тури період. Одним із каталізаторів цього книговидавничого розквіту було також Наукове Товариство ім. Т. Шевченка. То й не дивно, що на Шевчен- ківській виставці 1920 р. в НМЛ численні книги (не лише львівських видав ництв) займали таке по- мітне місце. Проте з особливим трепетом підходили тодіш- ні відвідувачі музею до кількох експонатів, серед яких були посмертна маска Т. Шевченка, 1895 р. передана до нещодавно заснованого Музею НТШ зі збірки Василя Тарновського-молодшого в Чер- нігові, але передовсім — простенька дерев’яна 21 «Шевченко дивиться на нас». 1927. Папір туш. 19,3х15. НМЛ-47265 / Гн-1766 (вписано 8.ІІ.1972, як закуп від пані Сорохтей М.П.). Іл. 39. Довбошинський Д. Тарас Шевченко. Полотно, олія Іл. 40. Р. Безпалків. Тарас Шевченко виходить із Літньо- го саду. Полотно, олія 1135З історії львівської мистецької Шевченкіани ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 ручка з металевим пером, якою писав великий Коб- зар. Ця реліквія теж була подарована ним же до Львова, й перебувала у будинку львівської «Про- світи», де тоді тимчасово містилося й НТШ, ра- зом зі своїм музеєм. Коли ж 1898 р. Товариство перенесло свою канцелярію до набутого уже влас- ного дому на теперішній вул. В. Винниченка (№ 24), то перо Кобзаря залишалося ще в «Про- світі» [8, с. 44], звідки згодом його передали до Національного Музею. Тому ж таки Музеєві НТШ належала й карти- на «Судня рада» 22, що її доставив із Києва д. Кри- чевський, і яку приписували пензлеві самого Т. Шевченка (Іл. 34-а,-б). Шевченкознавці доне- давна не знали її ниніш нього місцезнаходження й змушені були робити про неї висновки з публікації О. Новицького у п’ятому числі «Глобуса» за 1928 рік. Тоді цей відомий дослідник мистецької спадщини Кобзаря висловив думку, що це — влас- норучна акварель Т. Шевченка, яка мала б бути першовзором для широкознаного офорта. Так атри- бутуючи її, О. Новицький опирався лише на фото- репродукцію, чим і пояснюється його помилка у ви- значенні техніки виконання. Що це була помилка свідчить сам твір, який нині зберігається у НМЛ, куди перейшов із Музею НТШ разом із більшіс- тю його шевченківських пам’яток. Видатний шевченкознавець Володимир Яцюк (1946—2012) у статті «Таємниця «Судньої ради» [23] переконливо аргументує думку про наявність у ма лярському доробку Т. Шевченка картини «Суд- ня рада» («Се діло треба розжувати»), що переду- вала появі однойменного офорта з циклу «Живопис- на Україна». І справді, навряд чи хтось інший, по- вторюючи на полотні олійними фарбами композицію «Судньої ради», взяту з офорта, відтворював би її у дзеркальному щодо нього повороті. А саме такою бачимо її не лише на «львівській» картині, але і в по- дібній роботі, що тепер зберігається у Чернігівсько- му художньому музеї, й обстеження якої провів В. Яцюк. Найімовірніше, що обидві малярські ком- позиції виконані ще десь у другій половині ХІХ ст. і є копіями з Шевченкової картини, доля якої нам сьогодні невідома. 22 Н.х. (Тарас Шевченко-?). Судня рада. Сер. ХІХ ст. П., о. 47х50,5. НМЛ-34790 / Ж-1803 (вписано 16.Х.1948 — зі збірок НТШ-28167). Щодо монохромного колориту «чернігівської» картини, за яким можна б вважати її реплікою гра- вюри невідомого художника, то і львівська «Суд- ня рада» відзначається нешироким набором фарб, вжитих при її виконанні. Проте колористичне рі- шення цієї композиції аж ніяк не можна вважати бідним. Обмежену кількість кольорів компенсує їх багата тональна розробка, а це якраз та особли- вість, що її спостерігаємо у ряді олійних картин Шевченка. Та й у своїх численних сепіях він умів видобути з одного кольору широку тональну гра- дацію. Стосовно ж «Судньої ради» зі Львова, то слід відзначити також своєрідну світлоносність її фарбового шару, що пояснюється просві чуванням ясного грунту через легкі мазки тонко покладеної негустої фарби. У цьому й одна з причин визначен- ня О. Новицьким картини як акварелі. Остаточна констатація техніки виконання цього варіанта «Суд- ньої ради» не знімає з порядку денного дослідни- ків образотвор чості спадщини Т. Шевченка розв’язання проблеми авторства, часу й місця по- яви картини на світ, різних аспектів її взаємозв’язку з офортом із циклу «Живописна Україна» та з ана- логічною композицією з Чернігова. Але найбільшою гордістю Національного му- зею у Львові ім. Андрея Шептицького у його ко- лекції Шевченкіани тепер є мистецькі твори, що вийшли з рук самого Тараса Шевченка. І коли ди- Іл. 41. Л. Медвідь. Тарас Шевченко на Кос-Аралі. По- лотно, олія Олег СИДОР1136 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 вишся на них, щоразу викликає подив загадкова властивість генія: здатність навіть у невеликий ма- люнок вкласти таку силу естетичного виразу, та- кий незгасний жар душі, що й нині, понад двісті літ після його створення, він не перестає зігріва- ти глядача своїм теплом. Того ж 1920 р. центральним експонатом вистав- ки в Українському Національному музеї у Львові був виконаний тушшю (пером і пензлем) рисунок із написом «Се мій батько» (Іл. 35), автором яко- го організатори виставки з упевненістю беззасте- режно назвали Тараса Шевченка [5, с. 5]. В груд- ні 1917 р., у Вільно, рисунок цей, — для передачі його Митрополиту Андреєві Шептицькому (а че- рез його руки — для Національного музею у Льво- ві), — вручив львівському священикові Осипові Боцяну Янка Луцкевич. Саме він перед тим і вия- вив його в якійсь маленькій крамничці (за його сло- вами: «Я найшов його у тутешнього жидка- тютюнника в кутку на стіні і за марний гріш купив») [5, с. 6]. Побутує також думка, що він, можливо, міг знаходитися у Вільно, в збірці Олександра Єль- ського (?). У вміщеній в каталозі виставки статті О. Боцян логічно й перекон ливо доводить, що й ри- сунок, і напис під ним зроблені рукою Т. Шевчен- ка у 1830 р., що зображений тут селянин — дійсно його батько, натомість згаданий у монографії О. Но- вицького «Тарас Шевченко як маляр» рисунок бо- родатого чоловіка [12], очевидно, слід вважати зо- браженням Шевченкового діда Івана. Щоправда, в сучасному шевченкознавстві рису- нок «Се мій батько» схильні зараховувати до сум- нівних творів Шевченка, а вже напис під ним вва- жають зробленим цілком іншою рукою, посилаю- чись на здійснену кимось і колись графологічну експертизу (до того ж — не на підставі оригіналу, а лише за фоторепродукцією з цього рисунка). На- певно, серед Шевченкових (особливо пізніших) ав- тографів можна знайти й такі варіанти написання окремих букв, що не будуть цілковито збігатися з тими, що є у зробленому 1830 р. п’ятнадцятилітнім Тарасом написі «Се мій батько». Але досить по- рівняти цей напис із автографом хоч би поезії «Сон» («Гори мої високії») з «Малої книжки», аби поді- бні сумніви зникли. Декому здавалися зовсім «не-українськими» сму- гасті шаровари, одначе дослідник Шевченкової твор- чості В. Яцюк спостеріг цю та інші паралелі в рисун- ку й офорті «Знахар» [25, с. 22—29]. Крім того, сам характер образу в цьому першому з відомих нині рисунків Шевченка — і селян ських типажів, при- міром, в офортах «Судня рада», «Старости», а ще й підготовчих начерках до них, спосіб зображення тут і там одягу й аналогії в його подробицях, в самій постановці фігури видаються кращим аргументом на користь авторства Тараса Шевченка. Та найбільше переконує притаманна мистецьким творам Шевчен- ка (і наявна тут) глибока проникливість, що особли- во дається відчути саме в обра зах селян? Тим біль- ше западає вона в душу при погляді на цей рисунок, на це сумне і мудре, внутрішньо інтелігентне лице Іл. 42-а,б. Я. Чайка. Тарас Шевченко. 1983. Штучний камінь 1137З історії львівської мистецької Шевченкіани ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 людини, про яку знаємо лише, що «Григорій був се- реднього зросту, 5 вершків і 2 аршини, охайний із себе, темно-русий, бідовий». На час виконання малюнка уже п’ять літ не було на світі батька, але Тарас, — мабуть, зі спільних чу- мацьких мандрів, — пам’ятав його саме таким: зажуре ним постійною нуждою, зі складеними перед собою руками, кисті яких напівзаховані в рукави, з батіжком, що висить на лівій руці. Зрештою, незва- жаючи на сумніви новітньої академічної науки, ри- сунок «Се мій батько» від часу його першої аргумен- тованої атрибуційної публікації у каталозі Шевчен- ківської виставки 1920 року незмінно, й пізніше, уже в Львівському музеї українського мистецтва — й дотепер, ніколи не переставали вважати автентич- ним твором Тараса Шевченка. До того ж восени 2002 р. з ініціативи автора цих рядків у Львівському науково-дослідному Інститу- ті судової експертизи була проведена графологічна експертиза напису під рисунком «Се мій батько» й вона однозначно підтвердила, що вказаний напис зробив сам Т. Шевченко 23. Однак згадані сумніви академічної науки залишаються непохитними: в опу- блікованому вже 2006 року сьомому томі нового ви- дання Повного зібрання творів Тараса Шевченка автори коментаря до рисунка «Се мій батько» з див- ним завзяттям продовжують заперечувати авторство Т. Шевченка [22]. Малюнок свідчить про досить вправне оруду- вання пером і пенз лем, про вміння по-ювелірному тонко промоделювати нарисоване обличчя, не ка- жучи вже про вдало відтворений психологічний стан. Очевидно, хоч би й нечисленні уроки у вілен- ського художника Яна Рустема (1762—1835) дали правильний напрям для розвитку природного дару 23 Це дослідження провела комісія кваліфікованих експер- тів за спеціальністю «Дослідження почерку та підписів» у складі Надії Сторож, Вікторії Кучинської та Гали- ни Гнатів. На підставі порівняння зі зразками почерку Т. Шевченка у наданих вказаній комісії книгах «Тарас Шевченко. Живопис, графіка 1830—1847» Кн. перша Том сьомий (рис. 33), Кн. друга Том сьомий (рис. 161, 263, 264, 265, 283, 315, 329, 330) Повного зібрання творів — К., 1961; Тарас Шевченко «Мала книжка» (факсимільне видання) — К., 1984 (стор. 4, 5, 10, 11, 112, 113, 114, 115, 118, 119, 120, 121, 124, 125, 319, 410, 411) було одностайно визнано: «Рукописний напис «Се мій батько», розташований внизу малюнка «Портрет батька» виконаний Шевченком Тарасом Григоровичем». юного Тараса Шевченка. Водночас деяку призем- куватість чи «вкороченість» пропорцій людського тіла можна пояснювати не лише недо статньою ще майстерністю юного художника. Ця риса просте- жується у багатьох селянських персонажів і в його подальшій творчості. Отже, це одна із засад пое- тики Шевченка-художника у його побутових та жанрово-історичних композиціях. Саме у них най- відчутніше просту пає винесене Шевченком з рід- ного селянського середовища народне розуміння естетичного ідеалу, вплив на його мистецтво обра- зотворчого фольклору. Особливу щирість інтонації, духовну чистоту й душевну розкритість до світу вкладав Шевченком і в створені ним портрети. Людина з її кращими морально-етичними вартостями завжди залишала- ся для нього найвищою метою усіх творчих зусиль. Два виконані Шев ченком портрети, що тривалий час зберігалися разом у НМЛ — найкраща ілю- страція цього. Малярський портрет Андрія Кад- ницького (олія; 1858-?; (Іл. 36)), понад століття тому придбаний у Нижньому Новгороді Л. Кос- нерським, пізніше перейшов у власність до львів- ського адвоката Льва Павенцького. І сам він, і його найближчі спадкоємці, розуміючи значення такої загальнонаціональної реліквії, не тільки дозволяли експонувати картину па тимчасових виставках, але й на довгі періоди передавали твір до НМЛ на тим- часове зберігання, аж врешті тогочасна власниця портрета п. Марта Павенцька-Фільц однозначно вирішила, що портрет мав би уже напостійно пере- бувати в НМЛ (одначе її спадкоємцями 2002 р. портрет було забрано з музею). Експонований на виставці 1920 р. як портрет не- відомого чоловіка, у зовнішності портретованого він має багато спільного з рисунком, що тепер вва- жається портретом Андрія Кадницького [14, № 121] — нижегородського приятеля Тараса Шевченка, якого поет називав «наймилішим з лю- дей». Така характеристика цілком збігається з об- разним ладом малярського портрета, в той час як у рисунку є деяка офіційність. Слід гадати, що ця нотка не задовольнила Шевченка й він позбувся її, зробивши акцент саме на округленому обличчі, що тепер зайняло більшу частину поверхні полотна, як і застосувавши ширші можливості олійного маляр- ства у м’якому моделюванні форми й передачі світ- Олег СИДОР1138 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 лоповітряного середовища тональною розробкою одного-двох кольорів. Ці проблеми були в центрі уваги Шевченка-художника в останні роки життя, як свідчать його тогочасні малярські автопортрети, а також і його офорти, у яких наочно видно глибо- ке засвоєння уроків мистецької спадщини так ша- нованого Шевченком Рембрандта, який теж голо- вним своїм завданням вважав осягнення глибин внутрішнього світу людини. Слід додати, що свого часу серед шевченкознав- ців не було одностайності щодо особи портретова- ного, яким схильні були вважати великого актора Михайла Щепкіна (1788—1863), який був щи- рим Шевченковим другом. Очевидно, підставою для такої інтерпретації стало некритичне сприйнят- тя недостовірної інформації, що її містила анонім- на замітка у київському журналі «Сяйво» за 1914 рік. У ній мовилося, що з нагоди століття від народження Т. Шевченка НМЛ отримав у дар (насправді хіба лише у депозит) від Льва Павенць- кого портрет Щепкіна, пензля Т. Шевченка, і що той портрет, правдоподібно, художник малював у Нижньому Новгороді, затримавшись при повер- ненні із заслання, і де його відвідав М. Щепкін [13]. Аби засумніватися в тому, що саме останньо- го зображено на вказаному портреті, достатньо пригадати, що на той час М. Щепкіну було вже 69 літ, натомість портретований виглядає на чоло- віка середніх років (враховуючи це, пізніше при- хильники такої ж думки робили уточнення, що це, мовляв, портрет «молодого Щепкіна», без аргу- ментації, яким же чином такий портрет міг опини- тися у Нижньому Новгороді). Якщо стосовно «Портрета Андрія Кадницького» шевченкознавці мусять дійти згоди у деяких нюан- сах (наприклад, щодо питального знака після пріз- вища портретованого), то «Автопортрет» Тараса Шевченка (Іл. 37), що з повоєнних літ зберігаєть- ся в НМЛ, подібних загадок не ставить, хоча це не означає, що їх у цьому випадку нема зовсім. Вони є хоч би у зв’язку з подібними композиціями, що ма- льовані олійними фарбами. Чи вони створені самим Шевченком, а якщо так, то яка послідовність у часі всіх цих портретів? Проте сьогоднішня наша тема дає змогу конста- тувати, що на виставці 1920 р. була представлена всього лише фоторепродукція з цього автопортрета, виконана у фотоательє Тшемеського у Львові. Оче- видно, Наукове товариство ім. Т. Шевченка знало вже місце зберігання портрета і, можливо, вело пе- реговори про його набуття до свого музею. Саме сюди, як свідчать архіви НТШ, надійшов «…авто- портрет Шевченка, подарований Шевченком віза- ві полякові Аркадієві Венгжиновському в Оренбур- зі; сей портрет куплено від п. Коженьовської, вдо- ви по маляреви, своячки п. Венгжиновського, за ціну 250 зл.» [2]. У довоєнні роки цей автопортрет, по- ряд із посмертною маскою та ручкою Шевченка, на- лежав до найцінніших пам’яток музею НТШ. У виданні «Тарас Шевченко. Мистецька спад- щина», що побачило світ у 1960-ті рр., цей викона- ний сепією автопортрет датують періодом «ХІ.1849—ІV.1850», хоча він намальований під час перебування Шевченка в Аральській описовій експедиції й саме так, 1848 роком він датувався вже у книзі О. Кониського «Жизнь украинского поэта Тараса Григорьевича Шев ченко» (Одеса, 1898). Напевно, автопортрет постав упродовж зимівлі (1848—1849) експедиції в нашвидкуруч збудова- ному бараку на острові Кос-Арал. Пізніше, в Оде- сі, Аркадій Венгжиновський передав його своєму небожеві, а вже від нього, очевидно, автопортрет потра пив до Львова, щоби сьогодні, вже в НМЛ стати всенародним набутком. Сюди ж надійшли і два Шевченкові офорти «Притча про робітни ків на винограднику» й «Вірсавія», що раніше перебува- ли у львівській колекції С. Ожеховича. Не виклю- чено, що і їх поява в Галичині пов’язана з кимось із польських друзів Тараса Шевченка, але це питан- ня вима гає окремого дослідження. При згадці про «Вірсавію» слід зазначити, що цей офорт був однією з тих робіт, за які Тарасові Шев- ченку надали звання академіка, і ця гравюра є ре- продукційною — за однойменною картиною його улюбленого вчителя Карла Брюллова. Шевченко досконало відтворив засобами графіки особливості стилістики цього оригіналу. Більше того, Львівській Національній галереї мистецтв ім. Бориса Возниць- кого належить першокласна малярська копія оригі- налу Брюллова, що її, як вважають, також виконав Тарас Шевченко. Очевидно, саме тому він так тон- ко відчував нюанси творчої манери свого вчителя (тепер ця копія, на правах депозиту, представлена в експозиції НМЛ). 1139З історії львівської мистецької Шевченкіани ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 Із Національним музеєм у Львові ім. Андрея Шептицького певною мірою пов’язана й історія знайомства широких кіл громадськості зі сепією Тараса Шевченка «Байгуші під вікном» (чи, ма- буть, правильніше — «Державний кулак»), 1855—1856 рр., що справедливо вважається од- ним із кращих його творів соціального звучання. Малюнок цей беззастережно можна поставити біля витоків критичного реалізму, течія якого в другій половині ХІХ ст. була визначальною у загальній панорамі мистецтва тодішньої Російської імперії. Й хоча жодне серйозне видання, присвячене Шевченкові-художнику, не обходиться тепер без репродукції з цієї сепії, нинішня доля її залиша- ється невідомою. А знайомству з нею завдячуємо фотографії, виконаній фірмою А. Шуберта на за- мовлення студентського товариства «Академічна громада», яке розшукало оригінал твору Т. Шев- ченка у Кракові. Тут сепія була власністю люди- ни, донині схованої для нас за криптонімом «Док- тор К.», до якого, мабуть, малюнок потрапив від Б. Залєського. Фотографія ж, за якою ми знаємо твір «Байгуші під вікном» («Державний кулак»), перебуває тепер у Національному музеї Тараса Шевченка у Києві, але сюди її передали в берез- ні 1941 року якраз зі Львова 24. В НМЛ фотогра- фія перед тим зберігалася уже десять літ, від 17 червня 1931 року, потрапивши в музейні збір- ки від Миколи Колесси (1903—2004). ...Щороку у березневі дні, на виставках, що тра- диційно влашто вуються у НМЛ, львів’яни мають нагоду оглянути усі згадані оригінальні твори Та- раса Шевченка в оточенні рідкісних вже книг і чис- ленних творів на шевченків ську тематику. Значен- ня таких, хоч би й невеликих, виставок важко пе- реоцінити, особливо для школярів, які є чи не найчисельнішими відвідувачами цих експозицій. Учителі-словесники львівських шкіл охоче вико- ристовують цю нагоду доповнити знання учнів про Шевченка-поета ще й прочитаною музейними пра- цівниками лекцією про Шевченка-художника та по шевченківську тематику в мистецтві взагалі. На та- кій ролі виставки 1920 р. в Українському Націо- 24 Ймовірно, подібний маршрут здійснили й автографи Та- раса Шевченка, які, згідно з каталогом Шевченківської виставки 1920 р., зберігалися у Львові й нинішнє місце знаходження яких невідоме. нальному музеї у Львові наголошував уже тоді ди- ректор Іларіон Свєнціцький. Патріотично-виховною функцією подібних експозицій багато в чому пояс- нювалося те, що, — як писав у вступі до згадано- го каталога І. Свєнціцький, — «Національний му- зей у Львові приступає до створення постійного Шевченківського відділу, в якому збиратиме все, що тільки відноситься до поета, щоби у століття «Кобзаря» гідно вшанувати невмирущого Кобза- ря Землі Української». Тому-то в Галичині, поряд із Науковим товари- ством ім. Т. Шевченка, у 1920—1930-ті рр. й Український Національний музей у Львові (НМЛ) став важливим осередком збирання пред- метів, сукупність яких і можна окреслити термі- ном «Шевченкіана». Сьогодні ж їх колекція тут значна. Багато з них може проілюструвати не лише своєрідну інтерпретацію різними художни- ками образу самого Шевченка та героїв його по- езії, але й важливі етапи львівської (чи ширше — галицької) Шевченкіани. На жаль, окремі її лан- ки у позначені культом особи Сталіна повоєнні роки безповоротно втрачені, й опосередковано мо- жуть свідчити про них література, періодика, ар- хівні матеріали. Приміром, примножуючи допу- щені в той період непоправні злочини проти укра- їнського народу, тодішні правоохоронні (чи радше — каральні) органи комуністичного режи- му свавільно вилучили зі збірок НМЛ і знищили, серед іншого, й проект пам’ятника Т. Шевченко- ві авторства С. Литвиненка, згаданий уже скуль- птурний композиційний портрет «Т. Шевченко- пророк» (1935) роботи О. Архипенка (1887— 1964), який, як уже згадувалося, у 1930-х рр. подарував його до Музею НТШ. Шевченківська тема невичерпна, як невичерпні океанські глибини чи як безмежні простори всесві- ту. Осягнувши якусь грань Шевченкового образу, художник розуміє, що таких граней є безліч; вті- ливши у тій чи іншій роботі своє розуміння якоїсь поетичної думки Шевченка, назавтра усвідомимо, що ця думка дає можливості різних інтерпретацій. І складно, і боязко, і привабливо... І це дає львів- ським митцям наснагу до продовження історії львів- ської Шевченкіани на її подальших етапах, озна- менованих, зокрема, малярською картиною Воло- димира Патика «Т. Шевченко на батьківщині» і Олег СИДОР1140 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 «Реве та стогне Дніпр широкий…» (Іл. 38), тво- рами Д. Довбошинського (Іл. 39), Р. Безпалківа (Іл. 40), Л. Медвідя (Іл. 41), великим циклом мо- нументальних ліноритів Софії Караффи-Корбут [4], скульптурним бюстом «Тарас Шевченко» (1983) Якова Чайки (Іл. 42). Слід згадати, що значиміші ювілейні дати, пов’язані з життям Тара- са Шевченка, були відзначені організацією масш- табних виставок творів львівських мистців [6; 7]. Заслуговує хоч би згадки ініціатива Львівського палацу мистецтв (в особі його тодішнього директо- ра Романа Наконечного 25) по організації поїздок мистецьких груп зі Львова по місцях, пов’язаних з життям і творчістю Т. Шевченка. Подібні експе- диції відбулися по Придніпрянщині, Литві, Петер- бурзі, місцях заслання Кобзаря в Казахстані. І що- разу після їх завершення львів’яни мали нагоду ба- чити окремі виставки — як результат таких поїздок [14; 15; 16; 17]. 200-ліття від дня народження Великого Кобзаря окремою виставкою «Володар Українського Духу. Львівська мистецька Шевченкіана» відзначили чле- ни Спілки художників «Клуб українських митців» (експонувалася у залах Львівського палацу мис- тецтв) [3]. Але будемо сподіватися, що кращі звершення львівських художників у цій сфері ще попереду… 1. Національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. — Відділ рукописів. — Барв. 807. — Папка 67. — Док. 10. 2. Центральний Державний Історичний Архів України у Львові. — Ф. 309. — Оп. 1. — Спр. 35. — Арк. 203-зв. 25 Останнім виявом відданості цій справі покійного уже Ро- мана Наконечного (19.. — 2014) став вихід у світ упоряд- кованого ним видання «Світ його привітав: Пам’ятники Тарасу Шевченку на Львівщині» (Львів: Народний му- зей Тараса Шевченка. — 2013. — 176 с., іл.). З ініціативи Р.Наконечного в Палаці мистецтв у Льво- ві організовано й відкрито для відвідувачів Громадський музей Тараса Шевченка (див.: «Свою Україну любіть»: Кімната-музей Тараса Шевченка у Львівському пала- ці мистецтв. — Львів: Громадський музей Т.Г. Шев- ченка: Автори-упорядники Р. Наконечний, З. Філіп- чук. — 2007. — 96 с.), розташований у вже затісному для нього приміщенні, оскільки його збірки інтенсив- но поповнюються і включають в себе багато вартісних історико-мистецьких пам’яток від ІІ пол. ХІХ ст. — й до сьогодення. 3. Володар Українського Духу. Львівська мистецька Шевченкіана. Каталог. — Львів, 2014. — 114 с. : іл. 4. Горинь Б. Графічна Шевченкіана Софії Караффи- Корбут / Б. Горинь. — К., 2014. — 192 с. 5. Каталог Шевченківської вистави. З портретом батька Т. Шевченка. — Львів, 1920. — Квітень. — 23 c. 6. Каталог обласної художньої виставки до 100-річчя з дня смерті Т.Г. Шевченка. — 1961. — Березень- травень / Львівський державний музей українського мистецтва. — Львів, 1961. — 42 с. 7. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 175-річчю з дня народження Т.Г. Шевченка. — Львів : Львівська картинна галерея, 1989. — 24 с. 8. кревецький Ів. Пам’ятки по Т. Шевченкови у Льво- ві / І. Кревецький // Стара Україна. — 1925. — Т. ІІІ—ІV. — С. 42—45. 9. круковський О. Українська фалеристика / О. Кру- ковський, С. Пахолко. — Львів, 2014. 10. Малахівський Д. (Дашкевич Я.). Боротьба за Т.Г. Шевченка у Віденському парламенті (1901— 1907 рр.) / Малахівський Д. (Дашкевич Я.) // Ар- хіви України. — 1966. — № 1. 11. Наконечний Р. Світ його привітав: Пам’ятники Тара- су Шевченку на Львівщині. — Львів : Народний му- зей Тараса Шевченка, 2013. — 176 с. : іл. 12. Новицький О. Тарас Шевченко як маляр / О. Но- вицький. — Львів ; М., 1914. 13. Портрет Щепкина роботи Шевченка // Сяйво. — К., 1914. — квітень. — Ч. 4. — С. 138. 14. «Свою Україну любіть…»: Кімната-музей Тараса Шевченка у Львівському палаці мистецтв / автори- упоряд. Р. Наконечний, З. Філіпчук. — Львів : Гро- мадський музей Т.Г. Шевченка, 2007. — 96 с. 15. «Свою Україну любіть…»: Львівські художники шля- хами Тараса Шевченка. Каталог. — Вип. І (1997— 1999 рр.) / упоряд. Р. Наконечний. — Львів : Каме- няр, 2000. — 96 с. : іл. 16. «Свою Україну любіть…»: Львівські художники шля- хами Тараса Шевченка. Каталог. — Вип. ІІ (2000— 2001 рр.) / упоряд. Р. Наконечний. — Львів : Палац мистецтв, 2002. — 88 с. : іл. 17. «Свою Україну любіть…»: Львівські художники шля- хами Тараса Шевченка. Каталог. — Вип. ІІІ (2003 р.) / упоряд. Р. Наконечний. — Львів : Палац мистецтв, 2003. — 64 с. : іл. 18. Сидор О. Олександр Архипенко на рідній землі / О. Си- дор // Жовтень. — 1988. — № 2. — С. 79—86. 19. Сидор О. Складна дорога на батьківщину / О. Си- дор // Сучасність. — К., 1996. — № 9. — С. 136— 149. — (Публікація листування О. Архипенка з ди- ректором Національним музею у Львові І. Свєнціцьким у 1930-х рр.). 20. Шевченко Т. Мистецька спадщина : у 4 т. — Т. 4. 1857—1861 / Т. Шевченко. — К., 1963. — 176 с. 21. Шевченко Т. Повне зібрання творів : у 6 т. — Т. 6 / Т. Шевченко. — К., 1964. — 644 с. 1141З історії львівської мистецької Шевченкіани ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 22. Шевченко Т. Повне зібрання творів. — Т. 7 / Т. Шевченко. — К., 2006. 23. Яцюк в. Таємниця «Судньої ради» / В. Яцюк // Україна. — К., 1986. — № 10. — С. 10—11. 24. Яцюк в. Слідами загубленої медалі / В. Яцюк // Україна. — 1987. — № 51. — С. 21. 25. Яцюк в. Малярство і графіка Тараса Шевченка: спо- стереження, інтерпретації / В. Яцюк. — К., 2003. — С. 22—29. 26. Яцюк в. «Не забудьте пом’янути…»: Шевченківська листівка як пам’ятка історії та культури, 1890—1940 / В. Яцюк. — К., 2004. — 488 с. : іл. 27. Яцюк в. Шевченківські відзнаки на західноукраїнських землях / В. Яцюк // Дзвін. — 2009. — № 5—6. — С. 118—126. Oleh Sydor SOME NOTES ON THE HISTORY OF LVIV ARTISTIC SHEVCHENKIANA The article has brought a view of large and multilateral massive of artistic and cultural monuments, united by the term of Lviv Shevchenkiana. Accent has been put upon those Fine Art works and documentary evidences of the II half XIX and XX cc. that presented the role of phenomen by Shevchenko and his creative heritage in strengthening of Ukrainian idea, in growing of Ukrainian people’s self-consciousness in the compli- cated historical periods. Analysis in kinds and genre-thematic variety of exhibited creations has demonstrated life-affirmative and invariably actual potentiality of Shevchenko’s heritage as well as born by it reflections of several artistic generations. Keywords: Lviv, National Museum, Shevchenkian studies, T. Shevchenko’s graphical sheets, Shevchenkian theme. Олег Сидор ИЗ ИСТОРИИ ЛЬВОВСКОЙ ХУДОЖЕСТВЕННОЙ ШЕВЧЕНКИАНЫ Предлагается обзор большого и многогранного массива памятников художественной культуры, обьединяемых термином «Львовськая Шевченкиана». Акцент сделан на тех произведениях изобразительного искусства и до- кументальных свидетельствах ІІ пол. ХІХ — ХХ ст., которыми раскрывается роль феномена Шевченко и его творческого наследия в утверждении идеи украинства, в возрастании национального самосознания украинского народа в сложные периоды его истории. Анализ видового и жанрово-тематического разнообразия представленных тут произведений демонстрирует жизнеутверждающий и неизменно актуальный потенциал этого наследия и свя- занных с ним творческих исканий нескольких поколений художников — как одного из консолидирующих факто- ров национального бытия. Ключевые слова: Львов, Национальный Музей, труды по шевченковедению, графические произведения Т. Шев- ченко, шевченковская тема.

З історії львівської мистецької Шевченкіани

Репозитарії

Схожі ресурси