Мініатюри «Хишевичівського» Євангелія 1546 р. у контексті українського малярства середини XVI ст.
Аналізуються художні особливості мініатюр Євангелія 1546 р. з Хишевич, що належать до показових пам’яток українського мистецтва XVI ст. Простежується стилістична та художньо-образна спорідненість цих мініатюр з низкою ікон середини XVI ст., зокрема з творами майстра Олексія. Обґрунтовується припу...
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94505 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Мініатюри «Хишевичівського» Євангелія 1546 р. у контексті українського малярства середини XVI ст. / М. Гелитович // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1203-1210. — Бібліогр.: 27 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94505 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-945052016-02-12T03:05:04Z Мініатюри «Хишевичівського» Євангелія 1546 р. у контексті українського малярства середини XVI ст. Гелитович, М. Статті Аналізуються художні особливості мініатюр Євангелія 1546 р. з Хишевич, що належать до показових пам’яток українського мистецтва XVI ст. Простежується стилістична та художньо-образна спорідненість цих мініатюр з низкою ікон середини XVI ст., зокрема з творами майстра Олексія. Обґрунтовується припущення, що якраз майстер Олексій є автором мініатюр «Хишевичівського» Євангелія. Under analytical consideration have been put some peculiarities of miniatures in Khyshevychian Gospels, the artworks of 1546 that belong to representative monuments of Ukrainian art of XVI c. Their analogies in styling, artistry and imagery with those in a series of the mid-XVI c. icons, especially in works by painter Oleksii, have been marked and traced. Quite persuasive hypothesis as for Olexii’s authorship of Khyshevychian Gospels has been expressed. Анализируются художественные особенности миниатюр Евангелия из Хишевичей 1546 г., принадлежащих к показательным памятникам украинского искусства XVI в. Рассматриваются их стилистические и художественно-образные аналогии с рядом икон середины XVI в., в частности с иконами мастера Алексея. Высказывается и обосновывается предположение о том, что именно Алексей является автором «Хишевичского» Евангелия. 2014 Article Мініатюри «Хишевичівського» Євангелія 1546 р. у контексті українського малярства середини XVI ст. / М. Гелитович // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1203-1210. — Бібліогр.: 27 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94505 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Гелитович, М. Мініатюри «Хишевичівського» Євангелія 1546 р. у контексті українського малярства середини XVI ст. Народознавчі зошити |
| description |
Аналізуються художні особливості мініатюр Євангелія
1546 р. з Хишевич, що належать до показових пам’яток
українського мистецтва XVI ст. Простежується стилістична та художньо-образна спорідненість цих мініатюр з низкою ікон середини XVI ст., зокрема з творами майстра
Олексія. Обґрунтовується припущення, що якраз майстер
Олексій є автором мініатюр «Хишевичівського» Євангелія. |
| format |
Article |
| author |
Гелитович, М. |
| author_facet |
Гелитович, М. |
| author_sort |
Гелитович, М. |
| title |
Мініатюри «Хишевичівського» Євангелія 1546 р. у контексті українського малярства середини XVI ст. |
| title_short |
Мініатюри «Хишевичівського» Євангелія 1546 р. у контексті українського малярства середини XVI ст. |
| title_full |
Мініатюри «Хишевичівського» Євангелія 1546 р. у контексті українського малярства середини XVI ст. |
| title_fullStr |
Мініатюри «Хишевичівського» Євангелія 1546 р. у контексті українського малярства середини XVI ст. |
| title_full_unstemmed |
Мініатюри «Хишевичівського» Євангелія 1546 р. у контексті українського малярства середини XVI ст. |
| title_sort |
мініатюри «хишевичівського» євангелія 1546 р. у контексті українського малярства середини xvi ст. |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94505 |
| citation_txt |
Мініатюри «Хишевичівського» Євангелія 1546 р. у контексті українського малярства середини XVI ст. / М. Гелитович // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1203-1210. — Бібліогр.: 27 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT gelitovičm míníatûrihiševičívsʹkogoêvangelíâ1546rukontekstíukraínsʹkogomalârstvaseredinixvist |
| first_indexed |
2025-07-07T00:58:28Z |
| last_indexed |
2025-07-07T00:58:28Z |
| _version_ |
1836947772144615424 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
У спадщині українського мистецтва є чимало по-
казових, знакових пам’яток, які дотепер не за-
йняли належного місця у його історії. Вони заслуго-
вують всебічного вивчення, передусім з огляду на їх
пов’язаність з тими чи іншими явищами, які розви-
валися паралельно у різних видах мистецтва, що
дасть змогу чіткіше висвітлити цілість історичного
мистецького процесу.
До таких пам’яток належить Євангеліє з Хише-
вич — один із не багатьох прикладів рукописів се-
редини XVI ст., художнє оформлення яких відзна-
чається особливо високим рівнем [12, с. 334—337].
Як засвідчує скорописний запис переписувача (при-
писка), Євангеліє було написане 1546 р. в м. Город-
ку, що неподалік від Львова. Його писав диякон
Єремія для церкви св. Пилипа в с. Хишевичі побли-
зу Городка. Пам’ятка належить збірці Національ-
ного музею у Львові імені Андрея Шептицького,
куди була передана 1913 року 1.
Знавець української рукописної книги Яким За-
паско ще у 1960 р. звернув увагу на це Євангеліє,
передусім на його багате декоративне оформлення
з пишною рослинною орнаментикою. Вчений, зо-
крема, зауважив, що «до цього часу про рослинну
рукописну орнаментику середини XVI ст. дослід-
ники судили лише з оздоблення «Пересопницько-
го Євангелія» (1556—1561 рр.) і зрідка «Загорів-
ського Апостола». Чудова рослинна орнаментика
Євангелія з Хишевич, опублікована І. Свєнціцьким
1922 р. [19, ч. 13778], чомусь залишається поза
увагою» [11, с. 69, 72—73]. Побіжні згадки про
рукопис та репродукції його мініатюр знаходимо на
сторінках багатьох видань з історії українського
мистецтва, однак, найбільш вичерпний аналіз
пам’ятки здійснив Я. Запаско.
Дотепер висвітлювалися особливості півуставно-
го почерку 2 та орнаментального оздоблення рукопи-
су, характеризувалися його візерунки, що обрамлю-
ють мініатюри, акцентувалося на новому підході до
декоративного орнаментального вирішення сторін-
ки. Якраз від XVI ст. в оформленні сторінок укра-
їнських рукописів простежуються зв’язки із захід-
1 До музею Євангеліє передав Федір Онишкевич. Кон-
кретних відомостей про його особу віднайти не вдалося.
2 Я. Запаско відзначив два різні почерки цього рукопису.
На с. 1—296 письмо майстерне, як у кращих україн-
ських рукописах середини XVI, зокрема, як у Пересо-
пницькому євангелії, а на с. 297—638 почерк грубіший,
щільніший [12, c. 334]. © М. ГЕЛИТОВИЧ, 2014
Марія ГЕЛИТОВИЧ
МІНІАТЮРИ
«ХИШЕВИЧІВСЬКОГО» ЄВАНГЕЛІЯ
1546 р. У КОНТЕКСТІ
УКРАЇНСЬКОГО МАЛЯРСТВА
СЕРЕДИНИ XVI ст.
Аналізуються художні особливості мініатюр Євангелія
1546 р. з Хишевич, що належать до показових пам’яток
українського мистецтва XVI ст. Простежується стилістич-
на та художньо-образна спорідненість цих мініатюр з низ-
кою ікон середини XVI ст., зокрема з творами майстра
Олексія. Обґрунтовується припущення, що якраз майстер
Олексій є автором мініатюр «Хишевичівського» Євангелія.
Ключеві слова: ікона, мініатюра, майстер, стилістика.
Марія ГЕлИТОвИЧ1204
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
ноєвропейським мистецтвом [12, с. 79]. Я. Запас-
ко акцентував увагу на своєрідності оздоблення
Євангелія з Хишевичів, вважаючи, що найцікаві-
шим у ньому є рослинні обрамлення, яким прикра-
шені початкові сторінки окремих Євангелій і поля
навколо зображень євангелістів. Натомість у дослі-
дженнях майже не йшлося про фігуративні компо-
зиції; вони не аналізувалися у контексті українсько-
го малярства того часу.
У нашій розвідці пропонуємо розглянути мініа-
тюри «Хишевичівського» Євангелія якраз у тако-
му аспекті. Збережений фонд пам’яток малярства,
передусім іконопису, дає можливість уточнити
атрибуцію цієї пам’ятки: визначити її приналеж-
ність до малярського середовища у якому вона ство-
рювалася, а навіть пов’язати з конкретним майстром.
Для такої атрибуції особливо важливою є зафіксо-
вана дата написання Євангелія, оскільки, датовані
пам’ятки українського сакрального мистецтва до
XVIІ ст. явище рідкісне. В історії української ру-
кописної книги цей рукопис — перша датована
пам’ятка XVI століття. В ній збереглися усі чоти-
ри мініатюри з зображенням євангелістів. З трьох
сторін вони обрамлені рослинним бордюром одно-
го типу — хвиляста гілка з’єднана з одним чи дво-
ма нижніми кутами прямокутника, що обрамлює
мініатюри. Галузка укладена ритмічними вигинами,
на кожному з яких випускає паростки подібні до
листя аканту або трилисники.
Усі євангелісти, за винятком св. Івана Богослова,
зображені на тлі архітектурного стафажу. Він має
вигляд високої стіни, за якою, по боках, розміщені
будівлі, схожі на вежі, з рожевими, зеленими, сіро-
блакитними стінами та червоними дахами. Між да-
хами перекинені зелені або червоні рушники (т. зв.
велюми). Зображення архітектури у кожній мініа-
тюрі відрізняється формами стін, віконних отворів,
дахів, декоративними елементами та ін. Темно-синє
тло між будівлями заповнене лінійним візерунком у
вигляді білих гнучких галузок із завитками і стилі-
зованими листочками. Подібний мотив покладений
в основу орнаменту обрамлення мініатюр.
Євангелісти з великими золоченими німбами у си-
ніх або червоних гіматіях та хітонах сидять на пере-
дньому плані, на прямокутних стільцях без спинок
(окрім Івана Богослова). Перед ними стоять круглі
пюпітри з чорнильницею. Приземелля зелені з ку-
щами білих трав.
Найкраще збережена мініатюра з зображенням
євангеліста Матвія. У порівнянні з іншими єванге-
лістами, його постава динамічніша. Ноги широко
розставлені на підніжку (ліва ступня розміщена на
лінії внутрішнього обрамлення мініатюри). Матвій
записує початок свого Євангелія у невелику книгу,
оперту на коліно.
У євангеліста Марка замість книги довгий, роз-
горнений вверх сувій. Він не пише, а, судячи з жес-
ту правиці, веде розмову. Підніжок під його ногами
стоїть сторчма.
Найбільш статична постать євангеліста Луки. Він
підтримує оперте на колінах відкрите Євангеліє,
тримаючи над ним правицю у жесті двоперсного
благословення.
Іван Богослов традиційно показаний зі своїм
учнем Прохором перед печерою на тлі скелястих гір.
Зображення гори у цій мініатюрі набуло несподіва-
но експресивного вирішення. Вона має вигляд кас-
каду дрібних уступів (т. зв. лещадок) — сіро-
зелених з білильними висвітленнями та червоними
рефлексами по краях уступів, які немов лавиною
скочуються донизу. На передньому плані компози-
Євангеліє Хишевичівське, 1546 р. Мініатюра «Євангеліст
Матвій»
1205Мініатюри «Хишевичівського» Євангелія 1546 р. у контексті українського малярства середини XvI ст.
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
цію замикають дві низькі рожеві гірки. Експресії
цьому зображенню надає і великий сегмент неба з
довгими, широкими променями, розміщений у верх-
ньому лівому куті композиції. До нього звернений
погляд Богослова, що спокійно сидить навпроти
Прохора, поклавши йому руку на голову. Характер
лику Івана у порівнянні з образами інших євангеліс-
тів, більш індивідуалізований. Його скуласте облич-
чя енергійне, сповнене внутрішньої динаміки. Рів-
но ж, відрізняється він і своїм одягом: гіматій у ньо-
го не синій, а зелений.
Написи у кожній мініатюрі розміщені вверху на
тлі. Їх формулювання не скрізь однакове: євангеліст
Матвій; євангеліст Марко, Агіос Лука євангеліст,
Іван теолог євангеліст.
Постаті у композиціях не домінують; багато міс-
ця відведено архітектурі, увага зосереджена на еле-
ментах її декору, особливо багатих і складних у мі-
ніатюрах із зображенням Луки та Марка. Як вва-
жає Я. Запаско, мініатюри рукопису виконував той
самий майстер, що й орнаментику, зауважуючи що
«усі вільні місця — на поземку, між меблями, з бо-
ків архітектурних куліс, закритому проміжку між ве-
жами, міською стіною і велюмом, скрізь, де тільки
була змога, заповнені орнаментальними кучерявими
розчерками, нанесеними так само сміливо, як і в
орнаментальних бордюрах» [12, с. 80] .
Колорит побудований на зіставленні насичених си-
ніх, червоних та зелених барв (одежа, тло, позем) та
світлих сіро-блакитних і рожево-цеглистих (меблі,
будівлі). Форми модельовані білильними геометри-
зованими світлами. Трактування облич характерне
для іконопису — використані прийоми дбайливого
нанесення білильних висвітлень щільними мазками
по холодному оливково-вохристому санкир’ю, а пів-
тони на чолі і щоках покладені делікатними мазками
півпрозорим рожевим кольором. Одяг та антураж
мають площинно-декоративний характер.
В іконографії спостерігаються аналогії з зобра-
женнями євангелістів на царських вратах тодішніх
іконостасів (зокрема й те, що один із євангелістів зо-
бражений зі сувоєм, а не з книгою) [24, іл. 4, 6].
Іконопис, монументальне малярство та книжкова
мініатюра того часу розвивалися в одному стилістич-
ному руслі. Порівнюючи пам’ятки, доходимо висно-
вку, що одні й ті ж майстри працювали в різних ви-
дах малярства. Яскравий приклад цьому подає мі-
ніатюрне письмо на збереженому фрагменті царських
врат середини XVI ст. з Сушиці Великої [8, с. 852—
853]. Їх живопис без сумніву видає руку мініатю-
риста. Свого часу дослідник Михайло Драган звер-
нув увагу на спорідненість орнаментики, що обрам-
лює іконописне зображення цих врат, з
орнаментикою Пересопницького Євангелія. Вчений
висловив припущення про контакти між писарем Пе-
Євангеліє Хишевичівське, 1546 р. Мініатюра «Євангеліст
Марко»
Євангеліє Хишевичівське, 1546 р. Мініатюра «Євангеліст
Лука»
Марія ГЕлИТОвИЧ1206
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
ресопницького Євангелія Михайлом Василевичем зі
Сянока та анонімним автором врат з Сушиці [10,
с. 27]. Фрагмент царських врат з Сушиці Великої
є важливою пам’ятка для вивчення мініатюр україн-
ських рукописів того періоду.
Якраз від середини XVI ст. в українському ма-
лярстві, зокрема в іконописі, настають художньо-
стилістичні та образні зміни, активізується про-
цес відходу від абстрагованої понадчасовості ві-
зантійських традицій та звернення до життєвої
конкретики. В іконографію вноситься живий стру-
мінь розповідності, ікона набуває чіткіших націо-
нальних рис. Відповідно змінюються й виражальні
засоби, серед яких тепер більшу роль відіграє лінія,
активнішим стає контур; палітра тратить колишнє
багатство барв — з неї зникають деякі кольори;
форми частіше моделюються не тональними ко-
льоровими градаціями, а білильними, здебільшо-
го геометризованими, висвітленнями; посилюєть-
ся декоративність зображення, зокрема шляхом
впровадження орнаментики, в тому числі пластич-
ної, яка вводиться не лише на німби й обрамлен-
ня, а й на тло ікон.
До важливих явищ у тогочасному іконописі нале-
жить поява перших датованих і підписних пам’яток.
Щоправда, таких збереглося небагато (нам відомо
не більше десятка датованих ікон XVI ст. [3, с. 53—
60]), а підписи майстрів на іконах обмежуються усьо-
го трьома іменами: Олексій, Дмитрій, Федуско 3.
Попри те, що творчість названих майстрів не-
одноразово привертала увагу дослідників 4, їх роль і
значення в контексті мистецтва свого часу вимагає
глибшого аналізу. Кожен із цих малярів володів ви-
разним індивідуальним почерком, що дає змогу по-
вніше реконструювати їх творчу спадщину.
Чи не найактивніше у сучасних дослідженнях
опрацьовується комплекс ікон, пов’язаних з діяль-
ністю майстра Федуска зі Самбора, знаного за да-
тованою храмовою іконою «Благовіщення» 1579 р.,
виконаною на замовлення до волинської церкви у
с. Іваничі [17, іл. 190; 13, іл. XCIII; 14, іл. 222]. Були
спроби приписати Федускові й значну кількість ін-
ших ікон, а навіть мініатюри Пересопницького Єван-
гелія [21]; також висловлювалося припущення про
його причетність до мініатюр Євангелія з Хишевич
[21, с. 54, 57].
Тим часом, при уважнішому аналізі художніх осо-
бливостей мініатюр Євангелія з Хишевич впадає у
вічі їх близька спорідненість з творами майстра
Олексія — першого українського іконописця, чиє
ім’я зафіксоване на збереженій іконі, а, точніше, на
двох іконах — «Успінні» 1547 р. з церкви Успіння
Богородиці у Смільнику, що, як і Федускове «Бла-
говіщення», належить до хрестоматійних творів
українського мистецтва [17, іл. 172; 13, іл. LXХІХ;
14, іл. 205], та менше знаній «Богородиці з похва-
лою» з цієї ж церкви. На сьогодні відомий творчий
доробок майстра налічує шість ікон. Окрім назва-
них пам’яток зі Смільника, це «Богородиця Одигі-
трія з похвалою» з церкви у Ровені, Богородиця
Єлеуса з церкви Різдва Богородиці у Лісковатому,
«Спас Нерукотворний» з церкви св. Параскеви Тир-
нівської в Устиянові Горішній та «Страшний Суд» з
церкви Перенесення мощей св. Миколая в Руській
Бистрій. (Остання зберігається в Музеї Української
культури у Свиднику [9, іл. 140; 26, іл. 49—56],
усі інші — належать Національному музею у Льво-
3 Ікона авторства Григорія Босиковича «Св. Миколай»
1532 р. не збереглася [16].
4 Вперше аналіз творів згаданих малярів у контексті історії
українського іконопису здійснила Віра Свєнціцька [18,
с. 255—270]. У найновіших публікаціях сучасних авто-
рів розширилося коло пам’яток, що пов’язуються з іме-
нами того, чи того майстра.
Євангеліє Хишевичівське, 1546 р. Мініатюра «Єванге-
ліст Іван»
1207Мініатюри «Хишевичівського» Євангелія 1546 р. у контексті українського малярства середини XvI ст.
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
ві [20, с. 89—116]. Їх стилістика, попри виразну ін-
дивідуальну манеру, виявляє усі основні характерис-
тики українського малярства того часу. Серед трьох
названих майстрів XVI ст. творчість Олексія та його
пов’язаність з конкретним мистецьким середовищем
висвітлені порівняно скромніше.
Манері Олексія притаманна тенденція до здріб-
нення і деталізації форм, каліграфічна прецизність в
опрацюванні деталей. Його почерк відрізняється фі-
лігранністю рисунка, м’якістю моделювання форм.
В колориті домінують блакитно-сірі та темно-
вишневі барви, пожвавлення вносить кіновар. Інди-
відуальний почерк майстра найкраще виявляється у
характері ликів: овал обличчя видовжений, чоло ви-
соке, опукле, ніс і вуста маленькі, тонкі, розріз очей
мигдалевидний; в моделюванні облич майстер уни-
кає білильного штрихування або використовує його
мінімально; оливковий санкир непомітно переходить
у світле вохрення, що надає ликам об’ємності.
На загал малярство Олексія має «камерний» ха-
рактер. Це виявляється у побудові композицій, —
фігури невеликі, закомпоновні так, що навколо них
залишається досить вільного простору, а також у по-
рівняно невеликих розмірах самих ікон 5.
Ікони Олексія демонструють перші приклади
пластично тисненого тла з геометричними (хрести-
ки у ромбах) і рослинними мотивами у вигляді сти-
лізованих хвилястих галузок. Такі візерунки рельєф-
ної орнаментики на тлах і обрамленнях будуть
характерними для багатьох ікон, починаючи від се-
редини XVI століття.
Вперше малярський почерк Олексія охарактери-
зувала Віра Сєнціцька [18, с. 255]. На думку дослід-
ниці, «…Олексій, за рішенням колориту та способу
моделювання облич не має широкого кола послідов-
ників» [18, с. 260]. Близькими за колористичним ви-
рішенням до ікон Олексія вчена назвала групу ікон
анонімного майстра з церкви Воскресіння Христо-
вого у Багноватому. Детально твори Олексія розгля-
нув Олег Сидор. Вчений вказав на їх приналежність
до групи стилістично-споріднених пам’яток та їх
пов’язаність з однією майстернею [20, с. 89—116].
5 Винятком є більша за розміром «Одигітрія» з Ровеня.
Вона й виконанням не настільки витончена, як два інші
богородичні образи ікон Олексія, що справедливо вва-
жаються одними із найпоетичніших в українському ма-
лярстві того часу.
До цього кола віднесено ікони з церков в Ільнику,
Бусовиськах, Малнові, Ванівці. Володимир Алек-
сандрович ідентифікує майстра Олексія з виявленим
у документах Перемиського міського архіву пізнішо-
го часу малярем Олексієм Горошковичем. Однак, ар-
гументи дослідника не достатньо переконливі [1]. 6
Коло пам’яток, які за стилістикою стоять най-
ближче до ікон Олексія, ширше, аніж те, про яке
йшлося у дотеперішніх розвідках. Усі ці ікони мож-
на розглядати як показові твори того часу. Це, зо-
крема, нещодавно розкрита з-під пізніших записів
ікона св. Миколай з житієм з церкви у Мражниці
[6, с. 60—65]. Її автор продовжував розвивати ту
саму стилістику, що й автор ікон з Ільника. У ній ще
зберігається багата палітра з насиченими, дзвінки-
ми оранжевими та бузково-фіолетовими барвами,
які зникнуть з ікон другої половини століття, водно-
час тут вже присутній хрещатий рельєф на тлі, ха-
рактерний для ікон другої половини — кінця
XVI століття. На червоних тканинах застосовуєть-
ся декор у вигляді потрійних білих цяток, присутній
у мініатюрах Євангелія з Хишевич, на іконах Олек-
сія та низці інших тогочасних творів.
6 В. Александрович впровадив ім’я Олексія Горошковича
без нашого відома у назву статті, присвячену одній з ікон
майстра Олексія [7].
Майстер Олексій. Ікона «Успіння Богородиці», 1547 р. з
церкви Успіння Богородиці с. Смільник
Марія ГЕлИТОвИЧ1208
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
У цьому ж стилістичному ключі працював май-
стер празникових ікон з церкви Різдва Богороди-
ці у Ванівці, що найвиразніше виявилося у двох із
них — «В’їзді в Єрусалим» та «Богоявленні» [5,
с. 84—100]. Крім близької типологічної характе-
ристики, подібність знаходимо у трактуванні дея-
ких деталей, як, наприклад, у «кучерявих» хвиль-
ках води… Майстрові ікон з Ванівки очевидно
належать також дві ікони празників з церкви
св. Параскеви у Малнові «Різдво Христове» та
«Зішестя в ад». Він залюбки вводив у сцени до-
даткові, часто несподівані епізоди, як от — юрбу
людей, що наче «підглядають» за дійством хрещен-
ня Господнього на іконі «Богоявлення», душі пра-
ведників, у вигляді спеленутих немовлят у «Зішес-
ті в ад», або ангелів, які співають, у «Різдві Хрис-
товому», де чи не вперше спостерігаємо відхід від
давніх традицій у зображенні Богородиці, що у дав-
ніх зразках зображена лежачи на тлі гори; тут Бо-
городиця сидить перед клунею з малим Спасом на
руках. Його щойно після купелі подала Богомате-
рі повитуха. Зауваження Віри Свєнціцької стосов-
но останньої ікони про те, що вона «сприймається
як своєрідна новела» [23, коментар до іл. 14], може
стосуватися й інших ікон цього майстра, якому та-
кож належить і «Юрій Змієборець» з тієї ж Ва-
нівки [4, с. 89—90].
Виразний перегук художньо-образних характе-
ристик з іконами майстра Олексія має храмова іко-
на «Зішестя в ад» з церкви Воскресіння Христово-
го у Віжомлі. У ній привертає увагу несподівано ори-
гінальне трактування пейзажного тла — у вигляді
клубчастих хмароподібних гірок [15, с. 85, іл. 50].
Ікона з Віжомлі давно впроваджена до літератури,
проте точніше уявлення про її колористику маємо
після проведення реставрації твору 7. Автор майстер-
но оперує теплими відтінками золотисто-вохристих
сірувато-сріблистих, оливково-зелених барв та дзвін-
кими, але скупими акцентами відкритої червоної бар-
ви. Подібність художньо-образних характеристик
ікон «Успіння Богородиці» 1547 р. майстра Олексія
та «Зішестя в ад» з Віжомлі дає підстави датувати
останню серединою XVІ століття.
Рівно ж, кращими мистецькими здобутками то-
гочасного іконопису є Моління з церкви св. Мико-
лая у с. Медвежа [4, с. 117] і того самого майстра
дві ікони пристоячих з церкви Архангела Михаїла у
с. Кам’янка [13, іл. LXXXVIII]. Ці ікони також
належать до окреслюваної стилістичної групи
пам’яток. Перша з них демонструє іконографічні змі-
ни, що відбувалися в іконографії українських Мо-
лінь середини — другої половини XVІ ст., коли ар-
хангели, що раніше стояли на відстані від престолу
Спасителя, тепер півпостаттю заходять за престол.
На тлі — такий самий рельєфний орнамент, як на
іконі «Різдва Христового» з Малнова. Виходячи з
характеру письма, особливо ікон пристоячих з
Кам’янки, можна гадати, їх автор працював також і
в монументальному малярстві, пам’яток якого з се-
редини XVI ст. майже не збереглося.
7 Реставрація здійснена 2010 р. у реставраційній майстерні
Національного музею у Львові імені Андрея Шептиць-
кого. Реставратор Ірина Мельник.
Майстер Олексій. Ікона «Успіння Богородиці», 1547 р. з
церкви Успіння Богородиці с. Смільник (фрагмент)
Майстер Олексій. Ікона «Успіння Богородиці», 1547 р. з
церкви Успіння Богородиці с. Смільник (фрагмент)
1209Мініатюри «Хишевичівського» Євангелія 1546 р. у контексті українського малярства середини XvI ст.
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
Тогочасний стінопис представлений унікальним
комплексом — фресками монастирської церкви Свя-
того Онуфрія у Лаврові, розміщених у бабинці хра-
му. Рідкісні вони й за своєю тематикою, оскільки
вперше в українському мистецтві подаються ілю-
страції до Акафісту Богородиці [17, с. 339—351].
Одна із цих сцен — «Поклоніння царів» — має по-
вторення у храмовій іконі «Собор Пресвятої Бого-
родиці» з церкви в Бусовиськах. Вірогідно, автором
цієї ікони був майстер лаврівських розписів. Її ти-
паж, характер рисунка та манера письма близькі з
іконами Олексія та згадуваного майстра ікон церк-
ви у Багноватому.
Фрески південної і північної стіни бабинця ма-
ють свої відмінності. Очевидно їх виконували різ-
ні майстри. У розписах північної стіни міг брати
участь й анонімний майстер ікон з Багноватого.
(Характер лику Богородиці на його іконі-тондо
«Богородиця Знамення» [14, іл. 158] нагадує лик
Богородиці у композиції «Покрова» («Стіна єси
дівам») у цих розписах).
До стилістично близьких до цієї групи творів на-
лежить й ікона «Різдво Богородиці» невідомого міс-
ця походження (у колекції Історичного музею) [27,
с. 97], «Поклін трьох царів» з церкви св. Дмитра у
Цевкові (у колекції музею Народної архітектури у
Сяноку) [25, с. 69], «Старозавітна Трійця» невідо-
мого походження (у колекції Національного музею
у Львові, не публікована, інв. № 2600).
Наведений перелік далеко не вичерпує усі при-
клади малярства цього комплексу пам’яток, який
розширять подальші дослідження українського ма-
лярства окресленого періоду.
Отже, на підставі джерел й датованих пам’яток,
передусім Хишевичівського Євангелія та ікон Олек-
сія, Лаврівські фрески можна датувати серединою
XVI століття. Вони виконані в тій самій стилістиці
та виявляють цілий ряд аналогій у характері типа-
жу, трактуванні окремих деталей, колористиці. Ві-
рогідно, ті самі майстри виконали й розписи не збе-
реженої мурованої церкви Преображення Господ-
нього сусіднього з Лаврівським Спаського
монастиря. Як засвідчував їх вкладний текст, церк-
ва була розписана з ініціативи владики Арсенія Тер-
лецького у 1547 р. [2, с. 245—250; 22, с. 467—
470]. Цікаво, що формулювання вкладного тексту
тут аналогічне, як на іконі майстра Олексія «Успін-
ня Богородиці», створеній у тому ж 1547 році.
Можна висловити гіпотезу про причетність майстра
Олексія і до цих розписів.
Творча діяльність майстра Олексія та його вклад
у розвиток тогочасного малярства досі висвітлені не
достатньо повно. Однак навіть з наведеного корот-
кого огляду творів стає очевидним, що Олексій був
одним із провідних іконописців свого часу. Він ві-
діграв помітну роль в західноукраїнському маляр-
стві середини XVI ст. й мав вплив на сучасників та
знайшов і своїх послідовників, що простежується
на пам’ятках, які походять з близьких територій.
Зокрема, на іконах з церкви Архангела Михаїла з
Ясениці Замкової знаходимо ті ж художньо-образні
засади, що й на іконах Олексія [14, іл. 153, 170,
197]. З великою вірогідністю можна припускати,
що якраз Олексій був автором мініатюр Євангелія
з Хишевич 1576 року.
1. александрович в. Олексій Горошкович — пере-
мишльський маляр середини ХVІІ століття / Володи-
мир Александрович // Перемишль і Перемиська зем-
ля протягом віків. Збірник наукових праць та матеріа-
лів Міжнародної наукової конференції. Перемишль,
14—15 листопада 1998 року. — Перемишль ; Львів,
2001. — С. 100—114.
2. вуйцик в. Храм ХІІІ ст. Спаського монастиря /
Володимир Вуйцик // Вісник інституту «Укрзахід-
проектреставрація». — Львів, 2004. — Ч. 14. —
С. 245—250.
3. Гелитович М. Датовані ікони перемишльської, волин-
ської та львівської шкіл українського малярства
XVI століття / Марія Гелитович // Пам’ятки са-
крального мистецтва Волині на межі тисячоліть: пи-
тання дослідження, збереження та реставрації. Мате-
ріали VІ міжнародної конференції, з волинського іко-
нопису, м. Луцьк, 27—28 листопада 1999 року. —
Луцьк, 1999. — С. 53—60.
4. Гелитович М. Маловідомі пам’ятки українського іко-
нопису XV— ХVІ століття (з колекції Національно-
го музею у Львові) / Марія Гелитович //
Zachodnioukraińska sztuka cerkiewna. Materiały z
międzynarodowej konferencji naukowej 17—18 kwietnia
2004 roku. — Łańcut, 2004. — C. 57—132.
5. Гелитович М. Празникові ікони українських іконо-
стасів ХVІ століття / Марія Гелитович // Перемишль
і перемиська земля протягом віків. Збірник наукових
праць та матеріалів Міжнародної наукової конферен-
ції. Перемишль, 14—15 листопада 1998 р. — Пере-
мишль ; Львів, 2001. — С. 84—100.
6. Гелитович М. Святий Миколай з житієм / Марія Ге-
литович. — Львів : Свічадо, 2008. — 152 с.
Марія ГЕлИТОвИЧ1210
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
7. Гелитович М. «Страшний суд» середини XVI ст. пере-
мишльського маляра Олексія Горошковича з церкви Пе-
ренесення мощей св. Миколи с. Руська-Бистра з музею
українсько-руської культури у Свиднику / Марія Гелито-
вич // Pravoslavny Teologicky Zbornik. — C. XXII (7). —
Pravoslavna bohoslovecka fakulta Preśovskej university v
Preśove. — Preśov, 1999. — S. 321—332.
8. Гелитович М. Царські врата українських іконостасів
XVI століття / Марія Гелитович // Народознавчі зоши-
ти. — Львів, 1999. — Зош. 6 (30).— С. 850—856.
9. Гординський С. Українська ікона 12—18 сторіччя /
Святослав Гординський. — Філядельфія : Провиді-
ння, 1973. — 212 с.
10. Драган М. Українська декоративна різьба ХVІ—
ХVІІІ ст. / Михайло Драган. — К. : Наукова думка,
1970. — 204 с.
11. Запаско Я.П. Орнаментальне оформлення україн-
ської рукописної книги / Я.П. Запаско. — К. : Вид-
во Академії наук Української РСР, 1960. — 172 с.
12. Запаско Я.П. Пам’ятки книжкового мистецтва: Укра-
їнська рукописна книга / Я.П. Запаско. — Львів :
Світ, 1995. — 480 с.
13. логвин Г. Український середньовічний живопис / Гри-
горій Логвин, Лада Міляєва, Віра Свєнціцька. — К. :
Мистецтво, 1976.
14. Міляєва л. Українська ікона ХІ—XVIІІ століть /
Людмила Міляєва, за участю Марії Гелитович. — К.,
2007. — 528 с.
15. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицько-
го : Державні зібрання України. — К., 2013. — 528 с.
16. Пуцко в. Ікона святого Миколая Милецького сучавсь-
кого маляра Григорія Босиковича / Василь Пуцко //
Записки Наукового товариства імені Шевченка. —
Т. ССХХХVI. — Львів, 1998. — С. 373—397.
17. Рогов а. Фрески Лаврова / А. Рогов // Византия,
Южные славяне и Древняя Русь. Западная Евро-
па. — М., 1973. — С. 339—351.
18. Свєнціцька в.I. Живопис ХІV—ХVІ століть /
В.І. Свєнціцька // Історія українського мистецтва. —
К., 1967. — Т 2. — С. 208—274.
19. Свєнціцький І. Прикраси Галицьких рукописів XVI в. /
Іларіон Свєнціцький. — Жовква, 1922—1923. —
Вип. І—ІІІ.
20. Сидор О. Ікони майстрів Олексія і Дмитрія в колекції
Національного музею у Львові / Олег Сидор // Лі-
топис Національного музею у Львові. — Львів,
2000. — № 1 (6). — С. 89—152.
21. Скоп л. Майстер мініатюр Пересопницького Єванге-
лія Федуско, маляр зі Самбора / Лев Скоп. — Дро-
гобич : Коло. — 80 с.
22. Слободян в. Неіснуючі церкви Старосамбірщини /
Василь Слободян // Старосамбірщина ІV. — Ста-
рий Самбір, 2008. — С. 465—498. — (Альманах).
23. Українське народне малярство ХІІІ—ХХ століть: Світ
очима народних митців / авт.- упоряд. В.І. Свєнціцька,
В.П. Откович. — К., 1991. — (Альбом).
24. Царські врата українських іконостасів. Серія «Україн-
ське народне мистецтво». — Львів : Інститут колекці-
онерства українських мистецьких пам’яток при НТШ,
2012. — 386 с. — (Альбом).
25. Dąb-kalinowska B. Najpiękniejsze ikony w zbiorach polskich /
Barbara Dąb-Kalinowska. — Olszanica, 2008. — 144 s.
26. Tkáč Š. Ikony Słowackie od XVI do XIX wieku / Štefan
Tkáč. — Warszawa : Arkady, 1984. — 208 s.
27. Winnicka k. Ikony z XVI wieku w Muzeum Historycznym
w Sanoku. Katalog zbiorów / Katarzyna Winnicka. —
T. II. — Sanok, 2013. — 140 s.
Mariya Helytovych
ON MINIATURES
OF KHYSHEVYCHIAN GOSPELS (A.D. 1546)
IN THE CONTEXT OF UKRAINIAN PAINTING
OF THE MID-XVI с.
Under analytical consideration have been put some peculiari-
ties of miniatures in Khyshevychian Gospels, the artworks of
1546 that belong to representative monuments of Ukrainian art
of XVI c. Their analogies in styling, artistry and imagery with
those in a series of the mid-XVI c. icons, especially in works by
painter Oleksii, have been marked and traced. Quite persuasive
hypothesis as for Olexii’s authorship of Khyshevychian Gos-
pels has been expressed.
Keywords: icon, miniature, painter, styling.
Мария Гелитович
МИНИАТЮРЫ
«ХИШЕВИЧСКОГО» ЕВАНГЕЛИЯ 1546 г.
В КОНТЕКСТЕ УКРАИНСКОЙ ЖИВОПИСИ
СЕРЕДИНЫ XVI ст.
Анализируются художественные особенности миниа-
тюр Евангелия из Хишевичей 1546 г., принадлежа-
щих к показательным памятникам украинского искус-
ства XVI в. Рассматриваются их стилистические и
художественно-образные аналогии с рядом икон се-
редины XVI в., в частности с иконами мастера Алек-
сея. Высказывается и обосновывается предположение
о том, что именно Алексей является автором «Хише-
вичского» Евангелия.
Ключевые слова: икона, миниатюра, мастер, стилистика.
|