Творчість Михайла Жука в контексті стильових пошуків художньої культури ХХ ст.

Розглядається творчість одного з фундаторів Української академії мистецтва — Михайла Жука. Розкривається унікальність та універсальність його таланту як живописця, графіка, майстра декоративного розпису та кераміки, поета, письменника, драматурга. Творча еволюція митця розкрита в контексті стильов...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Соколюк, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2014
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94521
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Творчість Михайла Жука в контексті стильових пошуків художньої культури ХХ ст. / Л. Соколюк // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1338-1342. — Бібліогр.: 4 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94521
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-945212016-02-12T03:05:23Z Творчість Михайла Жука в контексті стильових пошуків художньої культури ХХ ст. Соколюк, Л. Статті Розглядається творчість одного з фундаторів Української академії мистецтва — Михайла Жука. Розкривається унікальність та універсальність його таланту як живописця, графіка, майстра декоративного розпису та кераміки, поета, письменника, драматурга. Творча еволюція митця розкрита в контексті стильових пошуків доби. The article has brought a research-work on artistic achievements of Mykhailo Zhuk, one of the founders of Ukrainian art academy. His unique and universal gift of painter, graphical artist, decorator and ceramist as well as talent of poet, writer and dramatist have been considered and characterized. Artist’s creative evolution has been presenteded in the context of stylistic searches of the epoch. В статье рассматривается творчество Мыхайла Жука, одного из основателей Украинской академии искусств. Раскрывается уникальность и универсальность его таланта как живописца, графика, мастера декоративной росписи и керамики, поэта, писателя, драматурга. Творческая эволюция художника раскрыта в контексте стилистических исканий времени. 2014 Article Творчість Михайла Жука в контексті стильових пошуків художньої культури ХХ ст. / Л. Соколюк // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1338-1342. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94521 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Соколюк, Л. Творчість Михайла Жука в контексті стильових пошуків художньої культури ХХ ст. Народознавчі зошити
description	Розглядається творчість одного з фундаторів Української академії мистецтва — Михайла Жука. Розкривається унікальність та універсальність його таланту як живописця, графіка, майстра декоративного розпису та кераміки, поета, письменника, драматурга. Творча еволюція митця розкрита в контексті стильових пошуків доби.
format	Article
author	Соколюк, Л.
author_facet	Соколюк, Л.
author_sort	Соколюк, Л.
title	Творчість Михайла Жука в контексті стильових пошуків художньої культури ХХ ст.
title_short	Творчість Михайла Жука в контексті стильових пошуків художньої культури ХХ ст.
title_full	Творчість Михайла Жука в контексті стильових пошуків художньої культури ХХ ст.
title_fullStr	Творчість Михайла Жука в контексті стильових пошуків художньої культури ХХ ст.
title_full_unstemmed	Творчість Михайла Жука в контексті стильових пошуків художньої культури ХХ ст.
title_sort	творчість михайла жука в контексті стильових пошуків художньої культури хх ст.
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94521
citation_txt	Творчість Михайла Жука в контексті стильових пошуків художньої культури ХХ ст. / Л. Соколюк // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1338-1342. — Бібліогр.: 4 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT sokolûkl tvorčístʹmihajlažukavkontekstístilʹovihpošukívhudožnʹoíkulʹturihhst
first_indexed	2025-07-07T00:59:32Z
last_indexed	2025-07-07T00:59:32Z
_version_	1836947836956049408
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 Історію нового українського мистецтва ХХ ст., що піднялося на хвилі українського національного Від- родження, розстріляного за часів сталінського режи- му, не можна вважати більш-менш дослідженим, якщо не відвести в ній належне місце Михайлу Жуку (1883—1964), не віддати данину унікальності та уні- версальності його таланту. Живописець і графік, май- стер декоративного розпису та кераміки, поет, пись- менник, драматург, він був серед тих восьми профе- сорів, які стали фундаторами Української академії мистецтва і залишається серед тих з них, чий внесок в нашу художню культуру залишається в тіні. В контексті великих подій, що відбулися в мисте- цтві України першої третини ХХ ст., ім’я М. Жука вперше зустрічається у зв’язку зі створенням Укра- їнської академії мистецтва 5 грудня (за н. ст.), на яку покладалося завдання піднести національну ху- дожню культуру у всіх її видах до європейського рів- ня, виховавши нову генерацію митців, здатних ви- конати таку місію. До цього Україна не мала своєї вищої мистецької інституції. На честь заснування обрані професори влаштували виставку своїх робіт в будинку Педагогічного музею в Києві, де розмі- щувалась Центральна Рада і розпочала свою робо- ту новостворена академія. На одному із зроблених тоді фотознімків серед інших фундаторів УАМ, окрім А. Маневича, зайнятого, вочевидь, фотографуван- ням, зберігся і образ молодого М. Жука. Кожен з обраних професорів очолив певну майстер- ню. М. Жук —декоративного живопису. Всі вони були яскравими творчими індивідуальностями, формували- ся як нове покоління українських митців на межі ХІХ і ХХ ст., коли Україна, можна сказати, пробігала в гранично стислому режимі стильові досягнення євро- пейського мистецтва, знайти своє неповторне облич- чя. Частина обраних професорів закінчувала Краків- ську академію мистецтв. Ними були М. Бойчук, М. Бурачек та М. Жук. При тім, вони навчались в один з особливо яскравих періодів відроджуваної поль- ської культури — період Молодої Польщі. З відомих причин політичного характеру творчість цих українських майстрів, які отримали професійну освіту в Кракові, довгий час перебувала у забутті. І якщо на сьогодні творчість М. Бойчука і бойчукізм як явище, пейзажі М. Бурачека активно вивчають- ся, то навряд чи те ж саме можна сказати про М. Жука, хоча певні кроки зроблено. Як справедливо відзначав І. Козирод [2, c. 31], вперше підвищений інтерес до творчості М. Жука © Л. СОКОЛЮК, 2014 Людмила СОКОЛЮК ТВОРЧІСТЬ МИХАЙЛА ЖУКА В КОНТЕКСТІ СТИЛЬОВИХ ПОШУКІВ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ ХХ ст. Розглядається творчість одного з фундаторів Української академії мистецтва — Михайла Жука. Розкривається уні- кальність та універсальність його таланту як живописця, графіка, майстра декоративного розпису та кераміки, пое- та, письменника, драматурга. Творча еволюція митця роз- крита в контексті стильових пошуків доби. Ключові слова: Українська академія мистецтва, Михайло Жук, творча еволюція, стильові пошуки. 1339Творчість Михайла Жука в контексті стильових пошуків художньої культури ХХ ст. ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 у пресі спостерігається у 1930 році, коли відзнача- лось 25-річчя його громадської, художньої і літера- турної діяльності. Тоді з’явилась низка статей про ювіляра. Про Жука писали одеський митець Г. Ко- мар в місцевому журналі «Шквал», М. Бурачек на сторінках харківського «Червоного шляху». Вий- шов невеличкий альбом зі вступною статтею одно- го з найяскравіших представників стилю модерн і символізму в українському мистецтві Ю. Михайлі- ва, репресованого в 1935 р. і надовго викресленого з художнього процесу. Після довгих років забуття вперше спробувала подивитися на творчість М. Жука крізь призму стильових шукань європейського мистецтва Н. Асе- єва в монографії «Украинское искусство и европей- ские художественные центры. Конец ХІХ — на- чало ХХ века» (К. : Наукова думка, 1989). Дея- кі нові дані з’явились в альбомі «Михайло Жук» (К. : Мистецтво, 1987) і в статті одеського авто- ра С. Лущика «Друге народження» в журналі «Україна» (1988, № 17). В 2007 р. захистила кан- дидатську дисертацію, присвячену одній із сторі- нок творчої діяльності М. Жука як майстра худож- ньої порцеляни, О. Школьна [4]. Однак цілісно- го дослідження, яке б охоплювало різні прояви багатогранного таланту митця, розкривало б осо- бливості його обдарування, місце і значення в істо- рії української культури, поки немає. Наше завдання — спробувати розглянути твор- чість М. Жука в контексті проблеми стилю модерн в українському мистецтві. Як і більшість фундато- рів Української академії мистецтва, наш митець від- штовхувався від досягнень модерну, який, охопив- ши великий європейський простір, по суті закінчив свій шлях розвитку, окреслений добою великих со- ціальних потрясінь, викликаних Першою світовою війною. Втім, в Україні модерн затримався. Його основних принципів в тій чи іншій мірі продовжува- ли дотримуватись колеги М. Жука по УАМ — бра- ти Ф. і В. Кричевські, Г. Нарбут, М. Жук, О. Му- рашко, по-різному балансуючи між натурним підхо- дом і метафоричною умовністю, по-різному вдаючись до стилізації, розширюючи можливості стилю, зба- гачуючи європейський досвід специфічними здобут- ками української художньої культури. Яка роль в цьому М. Жука, наскільки синхронно працював він з художнім, літературним процесом в Україні, інте- лектуальною думкою часу? Розв’язання цих питань сприятиме визначенню його місця в історії україн- ської художньої культури. З дивною проникливістю у глибинний зміст твор- чості М. Жука, втілення ним ідей і устремлінь часу розкрив його сучасник в Україні, так само митець великого декоративного обдарування і до того ж май- стер слова, який так само продовжував дотримува- тись принципів модерну і символізму, — Ю. Ми- хайлів. У формуванні Жука як митця він надавав ве- ликого значення дитячим враженням, особливо від чудової природи, серед якої виріс майбутній митець. Присвячені їй рядочки викликають асоціації з пое- тикою творів М. Гоголя, як, наприклад: «Убога хата Жуків (в м. Каховці. — л. С.) стояла на високій кам’яній скелі, над самим Дніпром. З цього ластів- чиного гнізда малий Михась спостерігав красу прозоро-блакитних краєвидів старого Славути, вслу- хався в загадковий шелест шовкових очеретів та в ритмовний плюскіт ізмарагдових хвиль, що плинули й плинули в якийсь невідомий далекий край» [1, c. 7]. Так зароджувався його казковий світ мрій, марень. Найщасливіший і найяскравіший час Жука як митця пройшов у Краківській академії красних мис- тецтв, де він «зустрівся з тими обставинами, що у великій мірі лягли в основу його світогляду та відби- лись на його мистецькій діяльності» [1, c. 25]. Тоді, у роки навчання, він став свідком боротьби чехів за свою незалежність, «зустрівся із змаганням поляків на полі власного відродження, активно ввійшов у бо- ротьбу галицьких українців за культурне піднесен- ня, соціальне й національне визволення». Це і були ті обставини, що спричинилися до того, що подаль- ша творчість Жука розгорталася «шляхом боротьби за національне визволення та відродження україн- ської культури» [1, c. 25]. У Кракові, як писав ху- дожник у своїй біографії, він розпочав літературну діяльність, «близько познайомився з українським поетом Богданом Лепким, а також з широким ко- лом польських літераторів: Я. Тетмайер, Конопниць- ка, Ян Каспрович, пізніше Владислав Ремонт й інші», а буваючи у Львові й Відні — «з Іваном Франком, з Василем Стефаником, Сембратовичем та Гнатюком» [3, c. 181]. Багато в чому під впливом їхніх ідейних принципів і діяльності розгорталася в подальшому творчість Жука, спрямована на відро- дження української культури. людмила СОкОлюк1340 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 Любов до природи, її вічної краси, таємниць і загадок, яка прокинулася у Жука в дитинстві, зна- йшла благодатний ґрунт у Краківській академії красних мистецтв, де на той час особливе місце се- ред педагогів займали колишні учні Я. Матейка, які вже заявили про себе як блискучі представни- ки нового стилю з його орієнтацією на органічне, природне начало у своєму формотворенні, стилю, який у нас прийнято називати «модерн», а в Поль- щі — сецесія. Цими учнями були С. Виспянський та Ю. Мегоффер. Жуку довелося вчитися і в пей- зажному класі Я. Станіславського, і у Л. Вичул- ковського, який зв’язував свій творчий метод го- ловним чином з досягненнями імпресіонізму. Але найближчим молодому українському митцеві вия- вився поет, драматург, художник, реформатор те- атру, який, до того ж, мріяв і про реформу музич- ної культури Польщі, — С. Виспянський. Втім, не тільки багатогранна обдарованість вели- кого польського митця приваблювала Жука, але і його особлива закоханість у рослинний світ, поетич- не бачення явищ реальності крізь призму краси при- роди. Мабуть мало хто в Польщі на той час, коли, здавалось би, так міцно стверджувалась естетика мо- дерну з її зверненням до краси природи, втіленої у квітах (невдовзі стане надзвичайно популярною кни- га М. Метерлінка «Розум квітів», 1904) був про- сякнутий до них таким благоговійним ставленням, як і його краківський вчитель С. Выспянський. Він завжди був безпомилковим у виборі квіткового аком- панементу, сповненого глибокого символіко- поетичного змісту, чи то в роботі монументально- декоративного характеру, чи то в портреті, чи то в книжковому оформленні. Ми не випадково вжили термін «квітковий акомпанемент», бо надалі ще бу- демо повертатись до нього. Із творів М. Жука періоду навчання у Кракові майже нічого не збереглося, але не можна обійти ува- гою сповнений глибокого суму портрет молодої жін- ки, помічений автором червнем 1903 року. Він ви- кликає асоціації з тендітними жіночими образами С. Виспянського і, разом з тим, дивує тонким про- никненням двадцятирічного українського митця у внутрішній світ своєї моделі. Виявлення лінійної основи образу, ритмізація форми у складках сукні, перетворених на витончений візерунок, стають ав- тору в пригоді в графічній інтерпретації реальності в дусі модерну. Поєднання природно-реального і умовно-плоскісного підходів у вирішенні деталей одягу, посилення декоративізму спостерігаємо і в так само виконаному олівцем «Портреті гуцула», але вже після закінчення навчання у Краківській акаде- мії красних мистецтв. Закінчивши навчання у Кракові у 1904 р. і повер- нувшись в Україну, митець певний час мешкає в Ки- єві, де знайомиться з кращими представниками укра- їнської культури — І. Нечуєм-Левицьким, М. Ста- рицьким, М. Лисенком, П. Саксаганським, І. Садовським й іншими. З 1905 р. оселяється в Чер- нігові, зближується тут з видатними діячами укра- їнської літератури М. Коцюбинським, М. Вороним, поетом-початківцем П. Тичиною, які мешкають в місті. У такому сприятливому, духовно близькому йому середовищі і розгорталася подальша літератур- на і художня діяльність М. Жука. Європеїзований ракурс, спрямований на зближен- ня з національними традиціями, простежується в створених Жуком обкладинках до видань його каз- ки «Ох» (1908), щомісячного літературно-наукового журналу «Українська хата» (1910), «Ліричних по- езій» М. Вороного (1911), обкладинки до книжки Л. Віхмана «Мудрість Еклезіаста» (1909). Жук входить до кола представників української творчої інтелігенції, що збиралося на «суботи» у М. Коцюбинського. Сам письменник близький йому своїми романтичними устремліннями, своєю закоха- ністю в українську природу, народні міфи, повір’я. Спорідненість їхнього світосприйняття виявляється в оформленні сповненої високої поезії повісті М. Ко- цюбинського «Тіні забутих предків» про життя і мі- фологію гуцулів, що вийшла друком у 1912 році. На той час гуцульська тема набувала особливої актуаль- ності. Не випадково навіть пішла «мода» на деко- рування в гуцульському стилі покоїв вищих чинів ав- стрійського цісарського двору і високопоставлених гостей з Німеччини, які відвідували Галичину. На обкладинці книжки зображений міфічний персонаж «щезник», що з’являвся головному герою повісті. Жук, можна сказати, продовжує лінію казкових і мі- фологічних мотивів С. Виспянського (досить згада- ти його пастель «Сезам, відкрийся»), але у краків- ського митця це, як правило, мотиви чужих міфів і казок. До своєї народної міфології широко звертав- ся Я. Мальчевський — ще один з представників 1341Творчість Михайла Жука в контексті стильових пошуків художньої культури ХХ ст. ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 польської сецесії, символіст, сучасник М. Жука. І в цьому сенсі можна провести паралель з ним, але не в схожості пластичної мови. Український митець явно віднаходить свій шлях, що коренями заглиблю- ється в древню культуру свого народу. Він вводить фрагмент гуцульської вирізної дерев’яної тарелі на оперенні величезного крила, що охоплює кам’яну брилу, вводить мотиви українського народного орна- менту. Повністю відповідає стилістиці модерну об- кладинка до збірника віршів самого М. Жука «Спі- ви Землі», виконана у техніці ксилографії, а розмі- щений на ній квітковий мотив — цикламени, що наче зростають на очах у глядача з гнучкими стеблинами і подібними до язиків полум’я пелюстками, що хи- мерно згинаються, разом з вишуканим шрифтом сприймаються як хвалебна пісня в ім’я Землі, що дає життя всьому живому. Згаданий раніше художник-символіст Ю. Ми- хайлів виділяє дві основні лінії у творчості нашого митця: декоративні панно і портрет [1, c. 13]. Піс- ля передчасної смерті свого краківського вчителя С. Виспянського у 1907 р. Жук продовжував роз- вивати його художні принципи на ґрунті української культури, використовуючи, зокрема, величезну кількість рослинних форм як принцип побудови жи- вописного твору. Звертаючись до символіки квітів, як представник модерну в українському мистецтві, використовує її для розкриття стану душі, її пори- вів, неусвідомлених почуттів персонажів. У колі біо- ритмів чорного ангела, прообразом якого в панно «Чорне і біле» (1912—1914) став 20-річний Пав- ло Тичина, квітнуть соняшники і чорнобривці, що символізують горіння, сяяння сонця, жадобу до життя, у той час як гордовита татарська гвоздика, віоли, синюха, блакитна своїми холодними тонами, скоріше відповідають душевним рисам білого анге- ла. «Царство квітів», приємно стилізованих, в пан- но «Казка» сприймається не тільки як тло для об- разу дівчинки, яка здивовано розглядає жуків, що кружляють навколо неї, але і сприймаються як по- вний щастя казковий сад. Тема саду як символу раю займала особливе міс- це у творчості краківського митця Ю. Мегоффера і не пройшла повз увагу українського вихованця Кра- ківської академії красних мистецтв. А жанр казки все більше і більше притягував Жука в його літера- турній діяльності. Зображення квітів для Жука стає начебто окре- мим жанром. При тім, якщо у Виспянського мотиви рослинного світу, які він використовує чи то як тло, чи як смисловий коментарій до портрета, чи як орна- ментальний мотив в архітектурі, відігравали службо- ву, додаткову роль, то у Жука вони досить часто ви- ступають як головний об’єкт художнього експери- менту. Жук продовжує пошуки. Він виходить за рамки улюбленої техніки свого вчителя, який відда- вав перевагу пастелі, звертається до гуаші, вугілля, бронзи і та ін. Його «Гвоздики», «Іриси», «Квіти ка- штана», «Хризантеми», написані в 1908—1919 рр., трактуються не в традиційному жанровому розумін- ні, представлені не в природному середовищі, а ізо- льовано, самостійно, і наближені до творів декора- тивного мистецтва. Разом з тим, в них дихає життя, вони хвилюють, зачаровують і сприймаються як пев- ний символ, сповнений глибокого змісту. За недовгий період роботи в Українській академії мистецтва, означений тяжкими суспільними потря- сіннями і шаленими надіями її засновників на реалі- зацію своїх великих проектів, на небувале відро- дження українського мистецтва, Жук весь у нових пошуках. Очевидно, під впливом Г. Нарбута він звертається до силуетного портрета і досягає див- них результатів привнесенням кольору, орнамента- ції в рослинні мотиви, костюм, тло. Такими є його «Портрет жінки», використаний в подальшому для власного збірника «Поезії», «Жіночий силует», ви- конані в 1910-х роках. Друга визначна лінія творчості Жука — досить велика галерея портретів. Збереглися зображення дружини, дітей, але головним чином — це представ- ники творчої інтелігенції, його сучасники, багатьох з яких поглинула страшенна машина сталінських ре- пресій — Курбас, Бойчук, Вороний, Хвильовий та ін. Він був з ними. Як правило, вони демонструють високий ступінь оволодіння натурою. При тім тло, як правило, трактується умовно, тяжіє до площиннос- ті, має символічний характер, символічне наповне- ння. В деяких квіти використовуються в орнамента- ції тла як художній засіб, що допомагає розкриттю внутрішньої суті моделі. На прикладі деяких бачимо віддзеркалення досить складної стильової ситуації 1920-х рр., коли співіснують один з одним різні на- прями, часом «захоплюючи» чужу територію. Квіт- ковий акомпанемент тла змінюється абстрагованими людмила СОкОлюк1342 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 безпредметними деталями, з’являються риси аван- гарду, але модерн домінує. Притаманна йому стилі- зація у Жука спирається як на свій прототип — укра- їнське мистецтво ХVП—ХVШ ст., зберігаючи з ним внутрішній зв’язок, але пропускаючи крізь при- зму нових стильових досягнень і, перш за все, модер- ну. Продовжуючи використовувати змішану техніку у різних варіаціях — акварель, вугілля, пастель, ми- тець разом з тим починає застосовувати аплікацію з тканини, що підсилює декоративну виразність тво- рів. Художник великого декоративного обдаруван- ня, Жук залишався на позиціях модерну, не прийняв соціалістичний реалізм, знайшовши для себе за часів його панування нову нішу — декоративно-прикладну галузь, де продовжував створювати взірці високої мистецької якості. 1. Жук М. Українське малярство / М. Жук ; вступ. ст. Ю. Михайліва. — Х. : Рух, 1930. —25 c. : іл. 2. козирод И.И. Образный мир Михаила Жука / И. Ко- зирод // Каталог произведений М.И. Жука. Из со- браний Областного Черниговского художественного музея, личных коллекций Т.И. Максимюка и Н.Г. Ло- вейко (Жук). — Одесса : Астропринт, 2006. — С. 26—32. 3. Невідома автобіографія Михайла Жука / Максим’юк Тарас // З україніки Причорномор’я. — Одеса : Маяк, 2008. — С. 177—183. 4. Школьна О.в. Творчість і мистецько-педагогічна ді- яльність Михайла Жука в контексті становлення укра- їнської школи художників фарфору : автореф. дис. канд. мистецтвознавства / О.В. Школьна. — Львів, 2007. — 18 с. ludmyla Sokoluk MYKHAILO ZHUK’S CREATIVE EFFORTS IN THE CONTEXT OF STYLISTIC SEARCHES IN THE ARTISTIC CULTURE OF XX c. The article has brought a research-work on artistic achieve- ments of Mykhailo Zhuk, one of the founders of Ukrainian art academy. His unique and universal gift of painter, graphical artist, decorator and ceramist as well as talent of poet, writer and dramatist have been considered and characterized. Artist’s creative evolution has been presenteded in the context of stylis- tic searches of the epoch. Keywords: Ukrainian art academy, Mykhailo Zhuk, creative evolution, stylistic searches. людмыла Соколюк ТВОРЧЕСТВО МЫХАЙЛА ЖУКА В КОНТЕКСТЕ СТИЛИСТИЧЕСКИХ ИСКАНИЙ ХУДОЖЕСТВЕННОЙ КУЛЬТУРЫ ХХ в. В статье рассматривается творчество Мыхайла Жука, одного из основателей Украинской академии искусств. Раскрывается уникальность и универсальность его таланта как живописца, графика, мастера декоративной росписи и керамики, поэта, писателя, драматурга. Творческая эволю- ция художника раскрыта в контексте стилистических ис- каний времени. Ключевые слова: Украинская академия искусства, Мы- хайло Жук, творческая эволюция, стилевые искания.

Творчість Михайла Жука в контексті стильових пошуків художньої культури ХХ ст.

Institution

Ähnliche Einträge