Психея та Ерот в образотворенні античності

Висвітлюються та аналізуються особливості образотворення Психеї та Ерота, різноманітні сюжети з історії закоханих, відмінне їх трактування (сакральне, філософське, психологічне) у процесі еволюції міфологічного, літературного й зображального світу античності....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Коржева, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94552
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Психея та Ерот в образотворенні античності / А. Коржева // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1422-1427. — Бібліогр.: 11 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94552
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-945522016-02-12T03:06:30Z Психея та Ерот в образотворенні античності Коржева, А. Статті Висвітлюються та аналізуються особливості образотворення Психеї та Ерота, різноманітні сюжети з історії закоханих, відмінне їх трактування (сакральне, філософське, психологічне) у процесі еволюції міфологічного, літературного й зображального світу античності. In the article have been highlighted and put under analytic study some features in image-creating of Psyche and Eros represented as figures, various shifts in the course of lovers’ story, their differentiated interpretations (religious, philosophical, psychological) in evolving of mythological, literary and figurative world of antiquity. В статье освещены и аналитически рассмотрены особенности образотворения Психеи и Эрота, разнообразные сюжеты из истории влюбленных, отличительная их трактовка (сакральная, философская, психологическая) в процессе эволюции мифологического, литературного и изобразительного мира античности. 2014 Article Психея та Ерот в образотворенні античності / А. Коржева // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1422-1427. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94552 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Коржева, А. Психея та Ерот в образотворенні античності Народознавчі зошити
description	Висвітлюються та аналізуються особливості образотворення Психеї та Ерота, різноманітні сюжети з історії закоханих, відмінне їх трактування (сакральне, філософське, психологічне) у процесі еволюції міфологічного, літературного й зображального світу античності.
format	Article
author	Коржева, А.
author_facet	Коржева, А.
author_sort	Коржева, А.
title	Психея та Ерот в образотворенні античності
title_short	Психея та Ерот в образотворенні античності
title_full	Психея та Ерот в образотворенні античності
title_fullStr	Психея та Ерот в образотворенні античності
title_full_unstemmed	Психея та Ерот в образотворенні античності
title_sort	психея та ерот в образотворенні античності
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94552
citation_txt	Психея та Ерот в образотворенні античності / А. Коржева // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1422-1427. — Бібліогр.: 11 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT korževaa psiheâtaerotvobrazotvorenníantičností
first_indexed	2025-07-07T01:01:34Z
last_indexed	2025-07-07T01:01:34Z
_version_	1836947966387027968
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 Античність заклала культурний фундамент і ха- рактер образотворення сучасної європейської культури, вивчення яких неможливе без звернення до першоджерел, що несуть досвід попередніх поко- лінь, мудрість і символіку віків. Саме тому для ви- явлення традицій та новацій у трактуванні давніх об- разів сьогодні ми не повинні забувати про благодат- ний ґрунт, на якому вони виникли й сформувались. Психея (Душа, внутрішній світ, дихання; за Арис- тотелем — душа й метелик) — міфологічний образ- символ, втілення душі, її споконвічного потягу до всього піднесеного та краси, що дає людині щастя й насолоду. Психею ототожнювали з живими істота- ми, окремими функціями організму та його частина- ми. Подих людини порівнювали з подувом вітру, ви- хором, крилатістю. Душі померлих змальовували у вигляді вихору примар довкола Гекати. Психею зо- бражали у вигляді птаха, що летить (переважно орла, який летить угору). Душі померлих в Аїді зобража- ли в польоті, вони злітаються на кров, літають у ви- гляді тіней і сновидінь. У Гомера душа Патрокла від- літає з щебетанням, душі вбитих Одіссеєм женихів також відходять у Аїд з кажанячим пищанням. Психею часто зображали на пам’ятках образотвор- чого мистецтва у вигляді метелика чи дівчини з крила- ми, яка вилітає з поховального вогнища або прямує в Аїд. Інколи метелика ототожнювали з душею помер- лого (Овідій). У текстах Гомера діафрагма асоціюєть- ся з Психеєю-Душею. Він писав, що кров переносить душу; у пораненого вона залишає тіло разом з кров’ю або її виймають разом зі зброєю (списом, мечем, стрі- лою). За Піфагором, Психея живиться кров’ю; кров — «вмістилище душі» [8, с. 344—345]. Згідно з міфологічними уявленнями античності, Психея — донька критського царя, за іншими версі- ями — світлоносного Геліоса [9, с. 102]; у греко- римській міфології — красуня-царівна, яка своєю вро- дою викликала ревнощі богині краси Афродіти (Ве- нери) й любов Ерота (-са) (Амура, Купідона) [8]. Проте, незважаючи на значне символічне опрацю- вання та поширення образу, Психея-Душа не могла конкурувати з античними богами, адже на її честь не споруджували храмів, не здійснювали обряди. Лише в 1819 р. англійський поет-романтик Дж. Кітс висту- пив на захист найпрекраснішої з богинь, оголосивши себе її служителем («Ода Психеї») [3, с. 30]. Історія Психеї тісно пов’язана з Еротом (об’єднані сюжетом новели з роману Апулея «Золотий осел»). Ерот (-с) (з гр. — Любов космічна або активно ді-© А. КОРЖЕВА, 2014 Анна КОРЖЕВА ПСИХЕЯ ТА ЕРОТ В ОБРАЗОТВОРЕННІ АНТИЧНОСТІ Висвітлюються та аналізуються особливості образотворен- ня Психеї та Ерота, різноманітні сюжети з історії закоха- них, відмінне їх трактування (сакральне, філософське, пси- хологічне) у процесі еволюції міфологічного, літературного й зображального світу античності. Ключові слова: Психея та Ерот, образотворення, міфоло- гічний, літературний і зображальний світ античності. 1423Психея та Ерот в образотворенні античності ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 юча — творча), Амур, Купідон (з лат. — Любов чуттєва, пристрасна) — одна з чотирьох космогоніч- них першооснов буття поряд з Хаосом, Геєю і Тар- таром, втілення творчих сил природи (відповідно до вчення Ферекіда (перший грецький прозаїк, учитель Піфагора), сам Зевс, створюючи світ, перетворився на Ерота); крилатий бог кохання, сміливий лучник. Він, найпрекрасніший серед безсмертних, своєю мо- гутньою силою підкорював і примирював дикі пори- ви протилежних начал природи, адже володів клю- чами ефіру, неба, моря, землі й царства мертвих. За міфографом Акусилаєм, Ерот, Ефір (найви- ща оболонка всесвіту, з якої виникли сонце й зірки, тут живуть боги) і Метида (мудрість) — діти Ере- ба (вічний морок) і Ночі, які походять від Хаоса. Парменід вважав Ерота одним із найдавніших істот, творінням Афродіти. Класична поезія називає Еро- та сином Зевса, Іриди і Зефіра, Афродіти (найпо- ширеніша версія), Афродіти і Ареса, Афродіти і Гер- меса, Артеміди і Гермеса та інших богів. У Платона Ерот — син Пороса (багатство) і Пенії (бідність), зачатий у день народження Афродіти. Від матері він успадкував бездомність і непривабливість, а від бать- ка — жадобу влади, відвагу та нестримне прагнен- ня до прекрасного. Орфіки іменували його Прото- гоном (першонароджений), Фанетом (проявлений) і Фаетоном (осяйний). Поступово Ерот молодшав, набуваючи рис золотокрилого — Хрисоптерос (Аристофан), золотоволосого (Анакреонт), поді- бного до вітру (Сапфо) бога. Елліністична поезія описує його пустотливим, хитромудрим, подібно до Гермеса, й навіть жорстоким немовлям (плів інтри- ги проти власної матері), що більше не належав до кола великих олімпійців [8, с. 668—669]. Так зі вселенської сили любові народилася юна, свіжа сила любові чуттєвої (тілесної). Обидві ці сили живить одна й та сама любов — всепереможне почуття (кра- си), що встановлює рівновагу у світі [9, с. 101]. Від шлюбу Афродіти й Ареса Ерот мав брата Ан- терота (-са) — бог взаємного кохання, що росте й міц- ніє. Він з’явився на світ, коли Афродіта зрозуміла, що Ерот зупинився у фізіологічному рості (у цьому кон- тексті Ерот втілює муки самотності, невзаємності ко- хання). Антерот карав тих, хто поспішно відхиляв про- поновану любов. Часто Ерота і Антерота зображали окремою парою, рідше — обабіч Афродіти, вони або боролися за володіння пальмовою гілкою, або мири- лися та обіймалися [11, с. 325]. Окрім Антерота, цей союз подарував Ероту братів Деймоса (жах) і Фобо- са (страх), а також сестру Гармонію [9, с. 102]. Супутниками Ерота були грецький Поф (Потос), у римлян Купідон — бог статевого бажання й при- страсті та Гімер (Гімерос), римський Амур — бог туги за коханням. У Гомера Поф — пристрасть до близького об’єкта бажання, а Гімер — до далекого. Їх часто зображали разом. Проте вже в період піз- нього еллінізму Ерота ототожнювали і з Купідоном, і з Амуром [6, с. 242]. Ерот фігурує в багатьох античних сюжетах (мі- фологічних і літературних), зміст яких безпосеред- ньо впливав на образотворення бога. Найпоширеніші з них: 1. «Виховання (навчання) Ерота» — сидить над розгорнутою книгою, обабіч нього вчитель Гермес (Меркурій) і Афродіта; 2. «Покарання Ерота» — Афродіта забирає в сина лук і стріли (шкодили і смертним, і богам) та б’є його різками; стріли Ерота крали, ламали або па- лили німфи Діани (покровителька незайманості); лупцювали його Мінерва (богиня цнотливості, зго- дом ототожнена з Афіною) і Марс (Арес), який час- то поступався силою Ероту; 3. «Ерота вжалила бджола» — заплаканий, в ото- ченні бджіл, він стоїть біля Афродіти, тримаючи в руках соти дикого меду (рани, що завдає Ерот сво- їми стрілами, значно болючіші від укусів бджіл); 4. «Ерот і Антерот» (згадували попередньо); 5. «Ерот-переможець» — Ерот тримає Пана за ріг, той опускається перед Еротом на коліно (так любов перемагає хіть, адже Пан відомий своєю еротичною нестримністю); з гр. Рan — все, звідси Ерот — вті- лення всеосяжної любові; Ерот переможно стоїть в ото- ченні різноманітних предметів, що мають символічне значення: книга, лавровий вінок, гілки (пальмові, олив- кові, лаврові), квіткові гірлянди — мистецтво і наука; музичні інструменти — любов; зброя й обладунки — війна; Ерот стоїть над переможеним воїном; 6. «Ерот і Психея» — найвідоміший сюжет [11, с. 324—326]. Автором найповнішої версії історії кохання Амура і Психеї є римський письменник Луцій Апулей (бл. 124 — бл. 180 рр. н. е.), який, об’єднавши різні міфи про цих героїв, створив поетичну (з міфологіч- ною основою) казку про мандри людської душі, що анна кОРЖЕва1424 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 прагне поєднатися з коханням [8]. Письменницька слава Апулея ґрунтується на одному творі (чимало праць було втрачено) — романі «Метаморфози» (єдина пам’ятка римської романічної прози, що по- вністю дійшла до наших днів), більш відомому під на- звою «Золотий осел» («золотий» у значенні «чудо- вий», «прекрасний», так в античні часи характеризу- вали твори, що здобули великий успіх у читача), написаному близько 170 року. Основна фабула «Ме- таморфоз» — перетворення людини на осла й пов’язані з цим перипетії до повернення в людську подобу. У канву «Метаморфоз» вплетено 12 новел і низку епі- зодів, що безпосередньо не пов’язані з твором, а ма- ють швидше розважальний характер. З-поміж встав- них новел виділяється своєю поетичністю та худож- ньою довершеністю образів міфологічна казка про Амура і Психею — гімн союзу душі й почуттів, що за обсягом дорівнює майже двом книгам (кн. IV, розд. 28 — кн. VІ, розд. 24) [1, с. 367—368]. Однією з найбільш дискусійних залишається про- блема походження сюжету про Амура і Психею, адже мотив їхнього кохання був основою багатьох творів образотворчого мистецтва ще задовго до Апу- лея [10, с. 351—352]. Російський літературознавець І. Стрельнікова стверджує, що Апулей був не пер- шим письменником, хто використав сюжет про Аму- ра і Психею в художній літературі. Як приклад, на- водить епіграми Посидіппа (ІІІ ст. до н. е.) й Меле- агра (І ст. до н. е.), що все ж не відтворюють конкретний сюжет з історії закоханих, а швидше на- гадують розіграну в особах картину страждань душі, яку спопеляє пристрасть. У Посидіппа Душа, яка присвятила себе музам, стійка перед спокусами ко- хання (еротичним бажанням). У Мелеагра Душа та- кож страждає від любовного вогню, проте за бажан- ням може уникнути його. Та все ж старі опіки не за- морозиш, вони здатні заятритися знову, адже Амур ще не раз може спіймати втікачку й завдати їй но- вих мук: вона потрапить у сільце, після чого зазнає нових-старих тортур любові, — тут простежується мотив переслідування. Душа і страждає від кохан- ня, і знаходить в ньому нове життя, кохання — це гарячий мед [3, с. 22]. Усі ці сцени ілюструють ві- чно актуальну думку про те, що Амур ловить душу й завдає їй пекельних мук, а Душа — довірлива й безневинна жертва любовних спокус. Можливо, саме тут криються витоки античної міфологеми Душі й міфологеми Любові, їхня тісна прив’язка до обра- зів Психеї та Ерота. Досліджуючи античну літературу, Р. Гельм зазна- чав, що існувала пізньоелліністична поема на цю тему, а казка Апулея є лише викладом відомого сюжету в прозі. Е. Лефевр, один з останніх великих дослідни- ків пізньогрецької прози, стверджував, що текст опо- віді про Амура та Психею ділиться на дві частини, перша з яких має грецьке, а друга (кінцівка) — рим- ське походження [10, с. 352—353]. На його думку, заслуга Апулея полягає в тому, що саме він створив завершений, літературно опрацьований сюжет (пе- реробляв не класичну вигадану, а саме міфологічну оповідь), орнаментований традиційними мотивами полювання Амура на Психею, що спричинили небез- печні та тривалі пошуки самого Амура Психеєю, — цей казуальний зв’язок утримує цілісність і підтвер- джує неможливість існування героїв нарізно. Питан- ня про джерела тексту Апулея тісно пов’язане з питанням співвідношення міфу й казки. Без застере- жень можна стверджувати, що казкові (вигадані) риси у творі Апулея домінують. Складно знайти тут риси міфу й відповісти на запитання, які саме елемен- ти переважають: казкові чи міфологічні, тобто — була міфологізована давня казка чи навпаки. Це пи- тання досі потребує детальнішого вивчення. Казка Апулея витримана в легковажному та грай- ливому тоні, проте сюжет розвивається за двома ді- аметрально протилежними напрямками: розважально- грайливим і філософсько-алегоричним [5, с. 7]. За- вдяки цьому на перший погляд поверхневий сюжет отримує сакральне, філософське й навіть психоло- гічне трактування. Апулей розраховував на симво- лічне прочитання свого твору, хоча і маскував філо- софське підґрунтя свідомо. Найкраще його дослідив у ХХ ст. учень К. Юнґа — Еріх Нойман. Зображальний світ античності змальовував душу по-різному. Найчастіше у вигляді маленької люд- ської постаті (узагальненої чи в образі мерця) над головою померлого, рідше — у вигляді птаха з люд- ською головою або пташиною (зазвичай орла). Ін- коли людська постать була без крил, інколи з кри- лами; схоже зображали вітри, час, перемогу, демонів- вісників, любов та інші абстрактні поняття. Стародавні греки вважали метелика символом безсмертя душі, а в образі Психеї, ім’я якої означає «душа» і «метелик», вони вбачали вразливість цієї 1425Психея та Ерот в образотворенні античності ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 душі. Саме тому античні майстри зображали її пре- красним метеликом чи дівчиною-красунею з крила- ми метелика. Такі іконографічні типи почали з’являтись у V ст. до н. е. [3, с. 19], вони переваж- но прикрашали рельєфи, теракоти, етруських скара- беїв [8, с. 345]. Цікаво, що спершу цей іконографіч- ний тип був не лише символ людської душі, метелик символізував душу людини, проте й дівчина з кри- лами — душу метелика [3, с. 19]. Під впливом античної філософії, що визначала душу як саморухому частинку вічного, її пов’язували зі сферою творчості, вважали, що душа присвячує себе музам. Це підтверджують помпейські фрески, на яких Психея зображена з атрибутами муз — гри- фелем Калліопи та флейтою Евтерпи. Дівчину- красуню в пізнішій традиції зображали із дзеркалом як метафору — віддзеркалення оманливих, але при- вабливих картин земного життя [8, с. 345]. Одним із найвеличніших надбань еллінізму мож- на з упевненістю вважати ідею про союз Амура і Психеї (хоча не було стійкого міфу про цей зв’язок). Зображення цієї пари належать до найпрекрасніших і найодухотвореніших художніх символів класичної давнини, а їхній союз досі залишається ідеальним зразком міцної та водночас тендітної єдності кохан- ня і душі. Весілля Амура та Психеї відтворювали в мозаїці й фресках, на рельєфах римських саркофагів [2, с. 856]. Проте стосунки двох героїв не завжди були ідилічними. Поширена тема страждань Психеї, викликаних Амуром чи амурами: Амур ловить мете- лика зі смолоскипом у руці й хоче спалити його кри- ла; Амур намагається поранити Психею за допомо- гою катапульти; Амур запрягає метелика в свою ко- лісницю; Амур зв’язує Психеї руки; ероти мучать Психею в присутності Діоніса; ероти заковують кай- данами до скелі Психею-дівчину, яка потрапила в рабство Афродіти; Амур і Психея тягнуть колісни- цю Афродіти й Діоніса та інші. На гемах ІІІ—І ст. до н. е. часто зустрічаються різноманітні трактуван- ня сюжету про Амура і Психею, проте особливо по- пулярним був сюжет полювання Амура із запаленим смолоскипом на Психею-метелика [8, с. 345]. Величних монументальних зображень Психеї ан- тичність нам практично не залишила, проте збере- глося доволі багато невеликих статуеток і гем, що зо- бражають поцілунок Амура і Психеї. Камеї із зо- браженням такої пари були дуже популярні, їх вважали вдалим подарунком на заручини (як сим- вол вічного кохання й вірності) [7, с. 219]. Велику популярність у другій половині XVIII ст. здобула пізньоантична камея зі сардонікса майстра Трифо- на, яку детально відтворив Дж. Веджвуд. На камеї зображено весільну процесію: крилатий Гіменей зі смолоскипом у руці тягне за ланцюги Амура і Пси- хею, накритих вельоном, до весільного ложа, йому допомагають путті, один з яких несе слідом кошик з фруктами, а інший готує постіль [3, с. 20]. Найвідомішою монументальною скульптурною групою, що зображає поцілунок Амура і Психеї, є римська копія IV ст. н. е. з грецького оригіналу ІІ ст. до н. е., де закохані зовсім юні й без крил. Збере- глася інша грецька скульптурна група, що наслідує оригінал ІІ ст., проте зображені герої крилаті: Амур з крилами ангела, Психея з крилами метелика. Її від- творив у живописі І. Дзоффані наприкінці XVIII ст. й Г. Семирадський наприкінці ХІХ ст. Загалом не- великих парних фігурок Амура і Психеї збереглося доволі багато, часто вони дуже примітивні й відріз- нити жіночу постать від чоловічої можна лише за способом драпірування фігури. Відомі античні статуї Психеї не збереглись, не вра- ховуючи римської копії Психеї Капуанської зі ста- туї Лісіппа, що постраждала ще більше, ніж Венера Мілоська. Збереглися лише верхня частина торсу, розколена навскіс, і голова, верхня частина й поти- лиця якої зрізані під прямим кутом. Такий жалюгід- ний стан статуї викликав безліч фантазій та рекон- струкцій, що вплинули на подальшу іконографію Психеї. Характерна ознака цієї традиції — схиле- на голова, злегка повернена ліворуч. Психеєю цю статую називають лише за звичкою, загальноприй- нята думка, що це статуя Афродіти [3, с. 31]. Із ІІ ст. н. е. на сюжет, пов'язаний з Амуром і Пси- хеєю, почав впливати текст Апулеєвого твору, де ав- тор не згадує про крила Психеї. Так з’явився тип «латинської» безкрилої Психеї-дівчини на протива- гу традиційному грецькому трактуванню [3, с. 24]. Душі (психеї) померлих регулярно зображали на багатьох надгробках і саркофагах у вигляді метелика (якого інколи прямо ототожнювали з померлим), що вилітає з лялечки або в польоті над черепом та інши- ми символами смерті. Згодом метелика замінив об- раз крилатої дівчини, яка вилітає з поховального вог- нища або прямує в Аїд, та зображення маленької анна кОРЖЕва1426 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 людської постаті (узагальненої чи в образі мерця). Також на саркофагах зустрічається зображення Еро- та зі смолоскипом (про що нижче) [11, с. 324]. Ранньохристиянське образне трактування душі, що запозичило іконографію античних психей, рідше еротів (у т. ч. інших другорядних крилатих богів і бо- гинь, які виконували роль вісників: Ніка (Вікторія), Ірида, вітри), часто зустрічається на катакомбних фресках, камеях, скарабеях, у мозаїці й кераміці. У християнській іконографії відомі зображення Дитят- ка Ісуса, який тримає в руках метелика. Стадії роз- витку метелика (гусінь, лялечка, вихід метелика з лялечки) відображають життя, смерть і воскресіння Спасителя. Таке алегоричне трактування сюжету було особливо популярне в добу Пізнього Середньо- віччя й Раннього Відродження [11, с. 73]. Проаналізувавши образ Психеї, можемо виокре- мити набір асоціативних пар, що склалися упродовж його розвитку і трансформації в міфологічному, лі- тературному й зображальному світі античності: 1. Психея — Афродіта (Венера). Психея — іде- ал жіночої краси (інколи її зображали із дзерка- лом — атрибут Венери), супутниця Ерота. Психея може співвідноситись із «небесною» Афродітою Уранією (в «Новому Амурі» Й.В. Ґете від союзу Амура-батька з Афродітою Уранією народився Амур-син [3, с. 21]); 2. Психея — Аріадна. Героїня, викрадена коха- ним, раптово втрачає його в хвилину найбільшого щастя і не знає, як повернути і де знайти. Героїня, яка вказує шлях («каганець Психеї» як еквівалент «нитки Аріадни»); 3. Психея — сильфіда, німфа, видіння. Пси- хея — вища крилата істота, позбавлена матеріаль- ного «одягу». Сюди належить аналогія Психея — Муза — покровителька мистецтв, яка навіює твор- че натхнення; 4. Психея — душа, що спускається в Аїд і воз- носиться в Елізіум (частина підземного царства, де перебувають душі блаженних), героїня, яка вмирає і воскресає. Сюди належить ланцюжок Психея — Аврора — Весна. Щодо образу Ерота, то його найчастіше зобра- жали крилатим хлопчиком з луком і стрілами, яки- ми він вражає серця закоханих. Звідси традиційні його атрибути: лук, стріли і сагайдак, що символі- зують непереможну силу любові. Цікаво, що сво- їми стрілами Ерот викликав почуття любові не лише між чоловіком і жінкою, але й між чоловіками, що підкреслює його безособову творчу силу (еротич- не почуття дорослого чоловіка (ераста) до незріло- го юнака (ероменоса) оцінювали як суспільно ко- рисне і прекрасне, оскільки воно гарантувало на- лежне чоловіче виховання, взаємодопомогу та непереможність пішої грецької армії). Також стрі- ли Ерота мали подвійну дію: золоті викликали в серці почуття любові, олов’яні — ненависть до ко- ханого. Доволі рідкісний іконографічний тип — Ерот з палицею (фалічний символ, атрибут Гера- кла, якого в пізній античній традиції ототожнюва- ли з безликим еротом), рідше майстрував з неї лук. Опущений і погаслий смолоскип у руках Ерота чи похилена пальмова гілка означають, що земні на- солоди скінчились. У такому образі Ерота імену- ють генієм смерті, він часто фігурує в християн- ській надгробній скульптурі (обов’язковий образ- символ класицистичних надгробків) [11, с. 324]. Інколи (переважно в елліністичний період) Ерота зображали верхи на спині лева, дельфіна чи орла, дикі тварини покірно несли маленького бога на своїй спині, зачаровані його солодкою грою на лірі. Часто Ерот супроводжував свою матір Афродіту під час різноманітних візитів. Музи та харити — подруги його ігор. Варварські кочові племена, що перебували під впливом культурного сусідства з Елладою, Ероса — бога вогню, неба, весни й ро- дючості уявляли собі в образі вершника зі списом. Згодом спис (символ родючості) перетворився на меч. Цей тип зображення Ерота вплинув на іконо- графію св. Юрія Змієборця [2, с. 742—743]. Античних скульптурних зображень Ерота, на від- міну від Психеї, збереглося більше. Відомо, що Прак- ситель був автором п’яти мармурових зображень Ерота: Ерот з Феспій, Ерот з Парій, мармурова ре- пліка з Ченточелле та дві інші. Для усіх цих статуй характерний м’який, ліричний і навіть еротичний стиль виконання, адже Пракситель у своїх творах втілював естетичні ідеали філософської течії гедоніз- му. З описів відомо, що статуї Ерота з Ченточелле (місто в Італії) та Парій (місто на малоазійському узбережжі Дарданелл) мали позолочені крила. Рим- ська копія Ерота з Феспій (місто в Беотії) зберіга- ється в Ермітажі, а Ерота з Парій — у Луврі й більш відома сьогодні під назвою «Геній Боргезе». Другий, 1427Психея та Ерот в образотворенні античності ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 відомий нам тип зображення Ерота в скульптурі ви- конав Лісіпп, який утверджував у мистецтві принци- пи реалізму. До сьогодні збереглися три римські ко- пії цієї скульптури (Капітолійський музей, Британ- ський музей, Ермітаж), що зображають крилатого бога, який натягує тятиву лука [2, с. 743—745]. Окрім поодиноких зображень, Ерот часто вхо- див до скульптурних груп, переважно ілюстрацій до сюжетів, пов’язаних з еволюцією його образу та функціями. Відома антична мармурова група «Аф- родіта з Паном і Еротом», знайдена 1904 р. на ост- рові Делос в Храмі Гільдії бога Посейдона з Бейру- та, що розкриває зміст сюжету «Ерот-переможець». Оголена Афродіта, захищаючись від залицянь Пана, однією рукою прикриває «венерин трикут- ник», іншою погрожую Панові сандалею. Крила- тий бог — малюк Ерот, намагаючись захистити матір, хапає Пана за цапиний ріг. Так любов пере- магає хіть [4, с. 76]. Відомі зображення амурів і психей у вигляді ді- тей, які збирають квіти, виконують господарську ро- боту, грають на музичних інструментах. Численні амури і психеї за роботою (збирають квіти, працю- ють на маслобійні) зустрічаються на фресках будин- ку Ветіїв у Помпеях [8, с. 345]. Звідси — пізня мистецька традиція оточувати основну пару, Амура і Психею, великою кількістю путті, крилатих амурів і зефірів, що знайшла плідний вияв у літературі, му- зиці й театральних постановках. Завершуючи аналіз особливостей образотворен- ня Психеї та Ерота, сюжетів з історії їхнього кохан- ня, можемо з упевненістю стверджувати, що досяг- нення еволюції міфологічного, літературного й зо- бражального світу античності вдало поєднували й синтезували. Нам важко, як і нашим попередникам, з упевненістю визначити, коли саме героїв переста- ли зображати в художній культурі давнини. Може- мо лише аргументовано підтвердити (праці Ф.Ф. Планціада, М. Капелли та інших), що ці об- рази були частково адаптовані ранньохристиянським мистецтвом як алегорії, що відображають християн- ський зміст, зокрема догмат про безсмертя душі й спокутування гріхів. 1. Античная литература / под ред. А. Тахо-Годи. — М. : Просвещение, 1973. — 439 с. 2. власов в. Новый энциклопедический словарь изобра- зительного искусства / В. Власов : в 10 т. — Т. 7. — СПб. : Азбу ка-классика, 2007. — 912 с. 3. войтехович Р. Психея в творчестве М. Цветаевой: Эволюция образа и сюжета / Р. Войтехович. — Тар- ту : Изд-во Тартуского ун-та, 2005. — 158 с. 4. Импеллузо л. Герои и боги античности. Символы, атрибуты, персонажи мифов и истории в изобрази- тельном искусстве / Л. Импеллузо. — М. : Омега, 2007. — 384 с. 5. котариди ю. Традиционный сюжет об Амуре и Пси- хее в свете исторической поэтики: теоретический ас- пект : дисс. …канд. филолог. наук : 10.01.08 / Ю. Ко- тариди. — М., 2008. — 194 с. 6. лосев а. Античная мифология с античными коммен- тариями к ней / А. Лосев. — Х. : Фомо ; М. : Эксмо, 2005. — 439 с. 7. Менар Р. Мифы в искусстве старом и новом / Р. Ме- нар. — М. : Молодая гвардия, 1992. — 286 с. 8. Мифы народов мира. Энциклопедия / гл. ред. С. То- карев : в 2 т. — Т. 2. — М. : Сов. Энциклопедия, 1988. — 719 с. 9. Петискус а. Боги и легенды Олимпа / А. Петис- кус. — М. : Современник, 2000. — 303 с. 10. Стрельникова И. Метаморфозы Апулея / И. Стрель- никова // Античный роман. — М. : Наука, 1969. — 403 с. 11. Холл Дж. Словарь сюжетов и символов в искусстве / Холл Дж. — М. : Крон-Пресс, 1999. — 656 с. anna korzheva ON IMAGE-CREATING OF PSYCHE AND EROS IN ANTIQUITY In the article have been highlighted and put under analytic study some features in image-creating of Psyche and Eros rep- resented as figures, various shifts in the course of lovers’ story, their differentiated interpretations (religious, philosophical, psychological) in evolving of mythological, literary and figura- tive world of antiquity. Keywords: Psyche and Eros, image creation, mythological, literary and figurative world of antiquity. анна коржева ПСИХЕЯ И ЭРОТ В ОБРАЗОТВОРЕНИИ АНТИЧНОСТИ В статье освещены и аналитически рассмотрены особен- ности образотворения Психеи и Эрота, разнообразные сюжеты из истории влюбленных, отличительная их трак- товка (сакральная, философская, психологическая) в про- цессе эволюции мифологического, литературного и изо- бразительного мира античности. Ключевые слова: Психея и Эрот, образотворение, мифоло- гический, литературный и изобразительный мир античности.

Психея та Ерот в образотворенні античності

Репозитарії

Схожі ресурси